Петро Стебницький – оборонець української книги та української мови
Розглянуто діяльність відомого державного та громадського діяча П.Я.Стебницького. Зазначено роль митця у справі видання та поширення української книжкової продукції. Висвітлено його літературну творчість....
Saved in:
| Date: | 2007 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського
2007
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/372 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Петро Стебницький - оборонець української книги та української мови / Г. Солоіденко // Бібл. вісн. — 2007. — N 2. — С. 29-33. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859839599970353152 |
|---|---|
| author | Солоіденко, Г. |
| author_facet | Солоіденко, Г. |
| citation_txt | Петро Стебницький - оборонець української книги та української мови / Г. Солоіденко // Бібл. вісн. — 2007. — N 2. — С. 29-33. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| description | Розглянуто діяльність відомого державного та громадського діяча П.Я.Стебницького. Зазначено роль митця у справі видання та поширення української книжкової продукції. Висвітлено його літературну творчість.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:36:35Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 2 29
УДК 002.2:81](477)
Галина СОЛОІДЕНКО
наук. співробітник НБУВ, канд. іст. наук
Ïåòðî Ñòåáíèöüêèé – îáîðîíåöü óêðà¿íñüêî¿ êíèãè
òà óêðà¿íñüêî¿ ìîâè
Статтю присвячено діяльності відомого державного та громадського діяча Петра Януаровича Стебницького – невтомного
працівника на ниві українського слова і книги.
К л ю ч о в і с л о в а: П. Я. Стебницький, українська книга, українська мова, товариство.
«Нашого насіння ніхто не викоренить.»
Микита Корж
РІК УКРАЇНСЬКОЇ КНИГИ
рік української книги слід згадати славні
імена наших співвітчизників, які своє
життя присвятили служінню книзі, спри-
яли розвитку бібліотечного будівництва в країні,
завжди свято вірили у те світло, яке несе книжка,
написана рідною мовою. Серед багатьох відо-
мих діячів ім’я П. Я. Стебницького посідає
чільне місце, тому повернення науці і
культурі його здобутків є моральним
обов’язком сучасного покоління перед
своїми попередниками.
25 листопада минає 135 років від дня
народження відомого державного та гро-
мадського діяча, письменника, пуб-
ліциста, журналіста, перекладача,
редактора та видавця – Петра
Януаровича Стебницького
(1862–1923).
Петро Януарович залишив
нам великий спадок – 168 на-
рисів, оповідань, статей, брошур,
які друкувалися в журналах, альмана-
хах, збірниках, виходили окремими книжками. Це
була обдарована людина, надзвичайно сумлінна,
порядна та неординарна особистість, фахівець із
глибокими знаннями математичних наук, непере-
січним літературним талантом. Довгий час його
роботи були заборонені (знаходилися у спец-
сховах), а ім’я майже не згадувалося, а якщо і зга-
дувалося, то лише з негативними характеристика-
ми та поширеним у той час ярликом «націоналіст».
Коло інтересів П. Стебницького було досить ши-
роким – від актуальних питань робітничого ринку,
хлібної торгівлі, економіки цукрового виробницт-
ва, горілчаної торгівлі до художніх перекладів
К. Горація, Дж. Байрона, Р. Ролана, М. Лермонто-
ва та спогадів про відомих українських діячів
О. Русова, Ф. Вовка, О. Кониського та ін.
І мабуть, якби не було всіх цих здобутків, Петро
Стебницький залишився б в історії вітчизняної нау-
ки лише тому, що на указі від 14 листопада
1918 р. про створення Української академії
наук є і його підпис – міністра народної
освіти та мистецтва при уряді Скоропад-
ського.
Було дві пристрасті, які Петро Стебниць-
кий не полишав упродовж усього свого нелег-
кого життя, – це українська мова та україн-
ська книжка. Великий прихильник
книги, він сприяв виходу в світ
багатьох видань та дбав про їхнє
поширення.
Народився П. Стебницький у
сім’ї священика у с. Гореничі
Київської області. Вищу освіту
здобув на фізико-математичному
факультеті Київського університету. Піс-
ля закінчення університетських студій 1886 р. отри-
мав ступінь кандидата математичних наук і переїхав
до Петербурга.
Більше 30 років П. Стебницький жив і працював
у Петербурзі та домагався того, щоб жодне україн-
ське питання не вирішувалося без нього, не обми-
нуло його. «Українству» віддав він усе – силу, ро-
зум, кошти, яких не вистачало українському руху,
і навіть більше – саме життя. Обіймаючи в Петер-
бурзі високе службове становище та маючи широ-
кі літературні зв’язки, П. Стебницький використо-
вував все це в інтересах української справи взага-
лі та української книжки зокрема. Тільки завдяки
У
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 230
гê óêðà¿íñüêî¿ êíèãè
його клопотанням перед петербурзькою цензурою
вдавалося перевеcти рукописи, що надходили з
України, через усілякі цензурні митарства.
Відомий книгознавець Степан Сірополко заува-
жував: «...українське громадянство якось спонта-
нічно вважало Стебницького своїм комісаром для
відстоювання українських інтересів перед росій-
ською владою в столиці та переведення в життя
різних починів всенаціонального значіння...» 1.
Особливо значна роль П. Стебницького у справі
видання української книжкової продукції та поши-
рення книжки серед демократичних верств нашо-
го народу. Стебницький був одним із засновників
товариства для видання популярних українських
книжок. Це товариство під назвою «Благотвори-
тельное общество для издания дешёвых и общепо-
лезных книг» виникло в Петербурзі 1899 р. і по-
клало початок виданню та популяризації українсь-
кої книги не лише серед українців у Петербурзі,
але й в Україні. Прикриваючись маловиразною
назвою, товариство протягом двадцяти років свого
існування випустило в світ 80 назв книжок загаль-
ним накладом близько одного мільйона примірни-
ків. П. Стебницький не тільки очолював товарист-
во, але й збирав кошти на утримання, частенько
додаючи власні, займався редагуванням і розпо-
всюдженням книжок, був одночасно редактором,
коректором і навіть технічним працівником.
І. Франко писав про українську видавничу діяль-
ність товариства: «...останнім часом на перший
план в цьому відношенні виступає Санкт-Петер-
бурзьке благодійне товариство для видання попу-
лярних книжок ...ці видання поширюються в дуже
великій кількості, не десятками, а сотнями тисяч
примірників; значить, маса народу почала відчува-
ти потребу в книзі рідною мовою...» 2.
Дбаючи про поширення видань «Благодійного
товариства», П. Стебницький не раз звертався до
провінційних «Просвіт», сільських учителів, перед-
платників «Кіевської старини», пізніше – Голов-
ного Комітету Всеросійського Земського Союзу і
т. п. із закликом ширити видання товариства серед
українського народу. Як голова цього товариства
П. Стебницький нерідко сприяв тому, що їхні ви-
дання безоплатно надсилались до сільських бібліо-
тек і незаможних читачів.
Віддаючи багато сил і уваги «Благодійному това-
риству», П. Стебницький не обмежувався працею
тільки там, а й брався до роботи усюди, де можна
було щось зробити для української справи. Так,
П. Стебницький був членом редакційного комітету
з видання енциклопедії «Украинский народ в его
прошлом и настоящем», яке почало друкувати мос-
ковське «Издательство Братьев Гранат». Через тяж-
кі матеріальні обставини воєнного часу та у зв’язку
з військовими подіями це видання припинилося на
другому томі, але й ці два томи мали велике сус-
пільне значення. Разом з О. Лотоцьким та Ф. Вов-
ком П. Стебницький працював у комісії для редагу-
вання перекладу українською мовою Євангелія, яке
з його ж ініціативи почав видавати Синод.
Багато часу віддав Петро Януарович для скла-
дання разом із С. Єфремовим та О. Лотоцьким
збірника «Украинская литература» із серії збірни-
ків вибраних творів національних літератур наро-
дів Росії, яку започаткував Максим Горький. Через
революційні події 1917 р. цей збірник не вийшов.
У спогадах О. Кисіля вказується: «...серед паперів
П. Я. збереглися чернетки перекладів, що він зре-
дагував або зробив сам. Це – уривки з творів Квіт-
ки, Стороженка, Нечуя-Левицького, Леся Марто-
вича, В. Леонтовича, О. Кобилянської та інших
письменників, що призначалися до ознайомлення
російських читачів з українською літературою» 3.
Громадська діяльність П. Стебницького не обме-
жувалася роботою у просвітницькому видавниц-
тві. У 1898 р. він став також одним із засновників
«Общества им. Т. Г. Шевченко для вспомощество-
вания нуждающимся уроженцам Южной России,
учащимся в высших учебных заведениях Санкт-
Петербурга». Товариство не тільки виконувало
свої уставні завдання, а й з успіхом займалося
просвітницькою та видавничою діяльністю. Серед
видань товариства слід назвати перше повне ви-
дання «Кобзаря», два томи історичних досліджень
О. Єфименко «Южная Русь» та альбоми з малюн-
ками Т. Г. Шевченка.
Завдяки авторитету та наполегливій праці Петра
Януаровича долалися численні цензурні бар’єри,
його називали неофіційним аташе у справах україн-
ської культури в Петербурзі. Перше видання «Коб-
заря» (1906) розійшлося в кількості 10 тис. прим.
упродовж трьох місяців, друге вийшло в кількості
25 тис. прим. і також швидко розійшлося, але до
третього повного видання «Кобзаря» справа не
дійшла, революційні події 1905 р. та цензура не
дозволили здійснити задумане.
1 Сірополко С. Петро Стебницький, як книголюб //
Укр. книга. – 1937. – С. 177.
2 Франко І. Южнорусская литература // Энциклопеди-
ческий словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Эфрона. – СПб.,
1904 – Т. 81. – С. 322.
3 Кисіль О. П. Я. Стебницький і українська книга //
П. Я. Стебницький. 1862–1923. – К.: Слово, 1926. – С. 78.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 2
Ãàëèíà ÑÎËβÄÅÍÊÎ
31
Сергій Єфремов писав про Стебницького: «...його
життя було одним суцільним подвигом неустанної
праці. До Петра Януаровича, як до фокуса, сходи-
лись нитки і спружини українських заходів у Петер-
бурзі... Коли треба було зробити якусь відповідаль-
ну роботу, вибір завжди якось спинявся на йому...» 4.
Сумна була доля української книги, і вся її істо-
рія упродовж двох останніх століть – це власне іс-
торія всіляких її заборон та утисків з боку царсь-
кого російського уряду. Утиски ці особливо збіль-
шилися в другій половині XIX ст., коли, з одного
боку, було вже цілком знищено всі особливості ук-
раїнського політичного життя, а з іншого – україн-
ська література набувала все більшого значення
для культурного відродження українського народу.
До цензурних заборон прилучалися ще й фінансо-
ві труднощі, бо в Україні бракувало великих і фі-
нансово спроможних видавництв.
У Петербурзі Петро Януарович працював над
питаннями, пов’язаними з українськими справа-
ми, при 2-му Відділі Академії наук, а саме – в ко-
місіях по складанню записки про скасування об-
межень українського друкованого слова («Об от-
мене стесненій малорусского печатного слова»),
з питань українського правопису і по перекладу
св. Письма на українську мову.
Петро Стебницький був активним співробітни-
ком багатьох російських журналів: «Украинского
вестника», який виходив у Санкт-Петербурзі ро-
сійською мовою у 1906 р., та «Украинской жизни»,
яка з 1912 р. виходила у Москві за редакцією
О. Саліковського та С. Петлюри. Зокрема, у статті
«Тарифное недоумение» («Украинский вестник»,
1906) П. Стебницький відстоював думку про те,
що українські книжки, видані в Галичині, слід
звільнити від мита, як чужомовні. Його перу нале-
жить також ціла низка статей у збірниках «Укра-
инский вопрос» (1914), «Галичина, Буковина и
Угорская Русь» (1915), що їх видавало Товариство
«За друга» у Москві.
У 1918 р. П. Стебницький переїздить до Києва,
де обіймає посаду сенатора Адміністративного
суду Державного сенату України, з 24 жовтня по
14 листопада – міністра народної освіти та мисте-
цтва Української Держави.
1919 р. П. Стебницький зійшов із політичної аре-
ни, проте, не дивлячись на зайнятість та проблеми,
пов’язані зі здоров’ям, багато й плідно працює.
Друкує численні нариси в журналах «Літературно-
науковий вісник», «Нова Рада», «Наше минуле» та
«Книгарь», видає збірку нарисів «Поміж двох рево-
люцій» та популярну брошуру «Україна та україн-
ці». За твердженням О. Кисіля, з усіх журналів, які
з’явилися під час революції, найакуратніше вихо-
див бібліографічний журнал «Книгарь». Петра
Януаровича він цікавив завжди, але особливо плід-
но П. Стебницький працював у ньому після того, як
редакцію очолив М. Зеров (1919). Слід зазначити,
що рідко яке число «Книгаря» виходило без його за-
міток, рецензій чи статей. Сам Петро Януарович,
жартуючи, називав себе «затичкою» в журналі, бо
частенько, коли не вистачало надісланого матеріа-
лу, йому доводилося заповнювати чергові числа
«Книгаря» 5. Свою любов до журналу він виклав у
сатиричному вірші «Чолом тобі «Книгарь» (1919):
Чолом тобі, «Книгарь» із книгарів, –
Хай не торкне тебе книгарська криза.
Прийми й мене старого книгогриза,
До гурту наших книжних робаків 6.
Згодом П. Стебницького обирають Головою то-
вариства «Просвіта» у Києві. Це вже були часи ве-
ликої руйнації друкарської справи, тому своєю ви-
давничою діяльністю товариство завдячує насам-
перед П. Я. Стебницькому. Під час головування в
«Просвіті» Петром Януровичем було видано дві
брошури: «Шевченкова могила» С. Єфремова та
«Од Київа до Канева» В. Рейтаровського (перед-
мову до другої брошури написав П. Стебницький).
Товариство планувало розпочати видання серії
книжок про українських діячів та письменників,
серію книг про різні народи під назвою «Наші
ближчі й дальші сусіди», а також видання журна-
лу «Вісник Просвіти», за редакцією П. Стебниць-
кого. На жаль здійснити всі ці наміри не вдалося.
Крім видавничої діяльності «Просвіта» відкрила
для публічного користування свою бібліотеку, а
також планувала провести цикли лекцій з історії
української культури, однак їх заборонила цензу-
ра. П. Стебницькому разом із М. Синицьким дово-
дилося не раз виступати оборонцем «Просвіти»
від численних замахів на неї під час змін влади в
Києві, складаючи різні заяви та меморандуми.
П. Стебницький завжди приділяв велику увагу
чистоті української мови, спочатку працюючи чле-
ном редакційної колегії видавництва «Час», а зго-
дом активно займаючись енциклопедичною та
лексикографічною діяльністю, працюючи в Україн-
ській академії наук редактором Комісії для укла-
дання «Біографічного словника діячів України», а
з 1920 р. очолюючи Комісію зі створення українсь-
5 Кисіль О. П. Я. Стебницький і українська книга //
Там само. – С. 82.
6Стебницький П. Я. 1862–1923. – К.: Слово, 1926. – С. 106.4 Єфремов С. Лицар нездоланий // Там само. – С. 14.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 2
гê óêðà¿íñüêî¿ êíèãè
32
кого енциклопедичного словника. За твердженням
С. Єфремова, «...до нього, як до справдешнього
«мужа совісти і розуму» доходили всі питання на-
шого академічного життя...», «...з ним радились,
його думки засягали всі й у всяких справах...» 7.
У часописі «Нова Рада» Петро Януарович дру-
кує статтю «Державна мова», в якій говорить:
«... в українській державі була, єсть і надалі повин-
на бути державна мова – українська. Всяка спроба
позбавити нашу горду стару мову державного зна-
чіння єсть замах на знаряддя української культури
і на одну з основ української державности» 8.
П. Стебницький не тільки відстоював українську
мову, але й постійно боровся за чистоту мови. Цьому
питанню він присвятив статтю «Про чистоту мо-
ви» 9, у якій говорить: «Революція 1917 р. знов ска-
ламутила течію повільного розвитку нашої літера-
турної мови. Гарячкова робота, що провадилась по
канцеляріях державних інституцій, давала не зрід-
ка чудернацькі зразки українського стилю і мови...
Утворення нового законодавства і біжучої літера-
тури адміністративних розпоряджень, наспіх зроб-
лені переклади старих російських законів, величез-
на продукція шкільної літератури, пристосування
української мови, як офіціальної, до зверхніх побу-
тових форм, до справ техніки і промислу – все це
вілляло в «живі джерела» нашої мови стільки сум-
нівного, непевного, чужого, незвичайного матеріа-
лу, що переварити його в короткий час не спромог-
лась-би і більш розвинута, окультурена мова, ніж
українська. І доти не усталена як слід, наша літера-
турна мова розхиталась у своїх основах, а в зразках
офіціяльного вжитку виглядала хисткою й костру-
батою, як вулиця після землетрусу» 10. Ці слова
П. Стебницького і сьогодні є актуальними.
Петро Стебницький як член редакційної колегії
тісно співпрацює з видавництвом «Час». На замов-
лення видавництва П. Стебницький склав конспекти
видань «Український рух в начерках і біографіях» та
«Україна в історії, статистиці, географії і пам’ятни-
ках», а також план видання «Всесвітньої книгозбір-
ні». За задумом П. Стебницького, «Всесвітня кни-
гозбірня» мала своїм завдання «...подавати на книж-
ний торг книгу поважну, серйозну, яка рахує не
стільки на ту чи іншу літературну моду, скільки на
повільний культурний зріст читача і разом з тим від-
повідає новим задачам, що стають нині перед на-
шим культурним життям та складатися з чотирьох
серій: 1. Пам’ятки світового письменства. 2. Твори
чужоземних літератур нового періоду. 3. Українське
письменство. 4. Історія і культура» 11.
Суттєві заслуги П. Стебницького були і на бібліо-
течній ниві, спочатку як члена Тимчасового комі-
тету по заснуванню Всенародної бібліотеки Украї-
ни, а згодом завідувача відділу «Україніка». Тим-
часовий комітет виконував законодавчі функції,
займався питаннями комплектування фондів і
штатів, а також фінансами. За участі П. Стебниць-
кого в жовтні 1918 р. було розроблено першу інс-
трукцію для діяльності Комітету, а в листопаді
складено план організації Бібліотеки.
У жовтні 1922 р. Рада бібліотекарів та Тимчасо-
вий комітет призначили П. Стебницького першим
офіційним завідувачем відділу «Україніка». За рік
він створив організаційну концепцію фонду «Ук-
раїніка» та окреслив функції підрозділу. Згідно з
інструкцією П. Стебницького, затвердженою в
грудні 1922 р., основним завданням відділу було
«зібрати весь літературний матеріал, що в якійсь
мірі дотикається України та українського народу».
Отже, фонд відділу «Україніка» розглядався
П. Стебницьким як найповніше зібрання літератури з
українознавства, книжкова база широких наукових
досліджень. Завідувач відділу україніки творчо пі-
дійшов до теоретичних розробок своїх попередни-
ків, пристосував їх до нового періоду функціону-
вання ВБУ та розвинув ці ідеї далі 12.
Наприкінці свого життя, коли з’явилася можли-
вість знову розпочати видавничу роботу, Петро
Януарович бере активну участь у заснуванні ви-
давництва «Слово», для нього перекладає україн-
ською мовою працю В. Зуммера про картини Врубе-
ля в Кирилівській церкві та готує статтю «Кобзар
під судом» (вийшла після смерті). Видавництво
«Слово», віддаючи належне цій неординарній лю-
дині і вченому, поборнику української книжки,
1926 р. видало збірник «П. Я. Стебницький.
1862–1923», до якого ввійшли спогади соратників і
друзів, автобіографія, вірші та перелік праць автора.
Сергій Єфремов писав про літературну творчість
Стебницького: «...потужний розум і логіка, певний
і видержаний до дрібниць світогляд та оригіналь-
ність думки – ось перше, чим звертають на себе
11 Видавнича хроніка // Книгарь. – 1919. – Ч. 25–26. –
С. 1786–1787.
12 Дубровіна Л. А., Онищенко О. С. Історія Національ-
ної бібліотеки України імені В. І. Вернадського.
1918–1941. – К., 1998. – С. 85.
7 Єфремов С. Лицар нездоланий // Там само. – С. 9.
8 Стебницький П. Державна мова // Нова Рада. –
1918. – Ч. 169.
9 Смуток П. Про чистоту мови // Книгарь. – 1919. –
Ч. 27. – С. 1807–1816.
10 Там само. – С. 1810.
ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 2
Ãàëèíà ÑÎËβÄÅÍÊÎ
33
увагу нариси д. Стебницького... коли до цього до-
дамо ще прекрасну, строгу, але заразом часто
блискучу й образну мову та чистий, благородний
стиль, то зрозуміємо, чому ці давні газетні нариси
з таким інтересом читаються» 13.
Найвідомішими були його нариси «Під стелями
Думи», «Поміж двох революцій», «Малоросы в
Петербурге», «Перспективи російсько-українських
відносин», «Крайова автономія України» тощо.
Оповідання П. Стебницького друкувалися в кра-
щих тогочасних збірниках: «Марійка» – в літера-
турному збірнику «На спомин О. Кониського
(1903), «Не по-людськи» – в збірнику «На вічну
пам’ять Котляревському (1904) тощо. Книги, напи-
сані П. Стебницьким, – «Поміж двох революцій»
(1917), «Українська справа» (1917), «Україна та ук-
раїнці» (1917) – були вилучені з фондів бібліотек, а
окремі екземпляри, що збереглися у спецховах, ни-
ні потребують оприлюднення та перевидання. Сьо-
годні все ще актуальними залишаються його слова:
«Не все ще добре в нашій хаті... Ще багато в ній
сміття і бруду від господарювання чужинців... ще й
своїх людей чимало, засліплених чужою ласкою, і
байдуже їм про долю рідного краю» 14.
Про особисте життя П. Стебницького С. Єфре-
мов писав так: «Трудове сирітське одиноко-самітнє
життя... останніми роками Петро Януарович виму-
чився багато і на безхліб’ї, й на холоді; як і усі ми
тягав на своїх старих плечах пайки, мав чорні, по-
репані од роботи руки, тхнуло від його димом, бо
сидів у курній хаті... Він не нарікав по-обиватель-
ському, а просто, без фраз і поз, приймав усе на
свої груди, як громадянин» 15. Як зазначають до-
слідники, «...єднала цих сподвижників міцна друж-
ба, яка спиралася на фундамент спільної націо-
нально-просвітницької та громадської роботи, й
щирі людські стосунки» 16.
Про побутові труднощі, нужденне життя П. Стеб-
ницького друзі писали: «...заробітків у той час не
було майже ніяких; в Академії Наук, де працював
Петро Януарович, давали тільки продуктові пай-
ки, до того ж ці пайки доводилося ділити йому зі
своїми старенькими тітками, що жили десь на Пе-
черську» 17. Петро Януарович дуже любив співи,
музику, знав багато українських пісень, співав з
великим почуттям, проникливо і любив більше
сумні пісні, мабуть і тому взяв собі літературний
псевдонім «Смуток».
З часу повернення в Україну і до свого останнього
дня Петро Стебницький не мав не те що власного да-
ху над головою, а й більш-менш постійного притулку.
Декілька разів заарештований і лише випадково не
страчений, Петро Стебницький свідомо лишається в
Києві під час захоплення його денікінцями, вважаючи,
що частина української інтелігенції повинна залиши-
тися вдома для безперервності національної роботи.
Можна стверджувати, що діяльність П. Я. Стеб-
ницького – це невтомне служіння українській кни-
зі, українській мові та українській державності,
саме в цьому полягав весь сенс його життя.
Тому переконливо і пророче звучать сьогодні
слова С. Сірополка: «Своєю працею на культурно-
му полі Петро Стебницький, безперечно, в значній
мірі прислужився тому, що український нарід усві-
домив собі значіння світла-книжки, а в подяку за
цю працю український нарід запише його ім’я в іс-
торію великостраждальної української книжки» 18.
Джерела, в яких висвітлений творчий
і життєвий шлях П. Я. Стебницького:
1. Болабольченко А. Три долі: Модест Левицький.
Петро Стебницький. Максим Славинський. Біогра-
фічні нариси. – К.: Літопис, 1999. – 85 с.
2. Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української
Центральної Ради: Біографічний довідник. – К.,
1998. – С. 164–165.
3. Дубровіна Л. А., Онищенко О. С. Історія Наці-
ональної бібліотеки України імені В. І. Вернадсько-
го. 1918–1941. – К., 1998. – 335 с.
4. Зубкова Н. М., Степченко О. П. Листування
П. Я. Стебницького з С. О. Єфремовим як джерело
з історії народного просвітництва в Україні почат-
ку XX ст. // Рукописна та книжкова спадщина Ук-
раїни. – К., 2005. – Вип. 10. – С. 366–374.
5. Стебницький П. // Енциклопедія українознав-
ства: Словникова частина / За ред. В. Кубійовича. –
Париж; Нью-Йорк, 1976. – Т. 8. – С. 3043–3044.
6. Стебницький П. Я. // Українська журналістика
в іменах / За ред. М. М. Романюка. – Львів, 1999. –
Вип. 6. – С. 320–324.
17 Бігановська Є. Спогади / П. Я. Стебницький.
1862–1923. – К.: Слово, 1926. – С. 52.
18 Сірополко С. Петро Стебницький, як книголюб //
Укр. книга. – 1937. – № 7–8. – С. 180.
13 Єфремов С. Серед білої ночі // Книгарь. – 1919. –
Ч. 20. – С. 1269.
14 Стебницький П. Поміж двох революцій. Нариси
політичного життя за рр. 1907–1918. – К., 1918. – С. 242.
15 Єфремов С. Лицар нездоланий // П. Я. Стебниць-
кий. 1862–1923. – К.: Слово, 1926. – С. 18.
16 Зубкова Н. М., Степченко О. П. Листування
П. Я. Стебницького з С. О. Єфремовим як джерело з іс-
торії народного просвітництва в Україні початку XX ст.
// Рукописна та книжкова спадщина України: – К., 2005.
– Вип. 10. – С. 366.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-372 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1029-7200 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:36:35Z |
| publishDate | 2007 |
| publisher | Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського |
| record_format | dspace |
| spelling | Солоіденко, Г. 2008-04-16T12:50:03Z 2008-04-16T12:50:03Z 2007 Петро Стебницький - оборонець української книги та української мови / Г. Солоіденко // Бібл. вісн. — 2007. — N 2. — С. 29-33. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. 1029-7200 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/372 002.2:81](477) The article is devoted to the activity of well-known statesman and public figure – Petro Yanuarovych Stebnytsky, a tireless worker on the field of Ukrainian word and book. Розглянуто діяльність відомого державного та громадського діяча П.Я.Стебницького. Зазначено роль митця у справі видання та поширення української книжкової продукції. Висвітлено його літературну творчість. uk Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського Рік української книги Петро Стебницький – оборонець української книги та української мови Petro Stebnyts’kyi – the defender of the Ukrainian books and Ukrainian language Article published earlier |
| spellingShingle | Петро Стебницький – оборонець української книги та української мови Солоіденко, Г. Рік української книги |
| title | Петро Стебницький – оборонець української книги та української мови |
| title_alt | Petro Stebnyts’kyi – the defender of the Ukrainian books and Ukrainian language |
| title_full | Петро Стебницький – оборонець української книги та української мови |
| title_fullStr | Петро Стебницький – оборонець української книги та української мови |
| title_full_unstemmed | Петро Стебницький – оборонець української книги та української мови |
| title_short | Петро Стебницький – оборонець української книги та української мови |
| title_sort | петро стебницький – оборонець української книги та української мови |
| topic | Рік української книги |
| topic_facet | Рік української книги |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/372 |
| work_keys_str_mv | AT soloídenkog petrostebnicʹkiioboronecʹukraínsʹkoíknigitaukraínsʹkoímovi AT soloídenkog petrostebnytskyithedefenderoftheukrainianbooksandukrainianlanguage |