Початкове заселення і подальше освоєння території України давньою людиною: синтез археологічних і палеогеографічних даних

Висвітлено головні соціокультурні й палеокліматичні аспекти перших етапів залюднення та подальшого освоєння території України в палеоліті. Підкреслено перспективність і ефективність співпраці археологів та палеогеографів у вивченні ранньої доісторії країни. Особливу увагу приділено конкретним проява...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Вісник НАН України
Дата:	2012
Автори:	Степанчук, В.М., Матвіїшина, Ж.М., Рижов, С.М., Кармазиненко, С.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2012
Теми:	Статті та огляди
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37355
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Початкове заселення і подальше освоєння території України давньою людиною: синтез археологічних і палеогеографічних даних / В.М. Степанчук, Ж.М. Матвіїшина, С.М. Рижов, С.П. Кармазиненко // Вісн. НАН України. — 2012. — № 8. — С. 34-46. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860242925865140224
author	Степанчук, В.М. Матвіїшина, Ж.М. Рижов, С.М. Кармазиненко, С.П.
author_facet	Степанчук, В.М. Матвіїшина, Ж.М. Рижов, С.М. Кармазиненко, С.П.
citation_txt	Початкове заселення і подальше освоєння території України давньою людиною: синтез археологічних і палеогеографічних даних / В.М. Степанчук, Ж.М. Матвіїшина, С.М. Рижов, С.П. Кармазиненко // Вісн. НАН України. — 2012. — № 8. — С. 34-46. — Бібліогр.: 30 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Вісник НАН України
description	Висвітлено головні соціокультурні й палеокліматичні аспекти перших етапів залюднення та подальшого освоєння території України в палеоліті. Підкреслено перспективність і ефективність співпраці археологів та палеогеографів у вивченні ранньої доісторії країни. Особливу увагу приділено конкретним проявам взаємодії природного середовища та первісного суспільства на різних часових зрізах. Освещены основные социокультурные и палеоклиматические аспекты первых этапов заселения и последующего освоения территории Украины в палеолите. Подчеркнута перспективность и эффективность сотрудничества археологов и палеогеографов в изучении ранней доистории страны. Особое внимание уделено конкретным проявлениям взаимодействия природной среды и первобытного общества на различных временных срезах. The main sociocultural and paleoclimatic aspects of the first stages of peoplening and further colonization of the territory of Ukraine during Palaeolithic are discussed. Potentials and effectiveness of cooperation of archaeologists and paleogeographists in studying of early prehistory of the country is stressed. Special attention is paid to chronologically different concrete examples of interrelations between environment and prehistoric society.
first_indexed	2025-12-07T18:32:14Z
format	Article
fulltext	34 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 8 Висвітлено головні соціокультурні й палеокліматичні аспекти перших етапів залюднення та подальшого осво- єння території України в палеоліті. Підкреслено перспективність і ефективність співпраці археологів та палео- географів у вивченні ранньої доісторії країни. Особливу увагу приділено конкретним проявам взаємодії природно- го середовища та первісного суспільства на різних часових зрізах. Ключові слова: палеоліт, палеосередовище, палеогеографічні реконструкції, культурні адаптації та поведін- кові стратегії, динаміка культурного розвитку. УДК 902/903"632"551.8(477) В.М. СТЕПАНЧУК 1, Ж.М. МАТВІЇШИНА 2, С.М. РИЖОВ 3, С.П. КАРМАЗИНЕНКО 2 1 Інститут археології Національної академії наук України пр. Героїв Сталінграда, 12, Київ, 04210, Україна 2 Інститут географії Національної академії наук України вул. Володимирська, 44, Київ, 01034, Україна 3 Київський національний університет імені Тараса Шевченка вул. Володимирська, 60, Київ, 01601, Україна ПОЧАТКОВЕ ЗАСЕЛЕННЯ І ПОДАЛЬШЕ ОСВОЄННЯ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ДАВНЬОЮ ЛЮДИНОЮ: СИНТЕЗ АРХЕОЛОГІЧНИХ І ПАЛЕОГЕОГРАФІЧНИХ ДАНИХ © В.М. Степанчук, Ж.М. Матвіїшина, С.М. Рижов, С.П. Кармазиненко, 2012 ВСТУП Головним завданням досліджень палеолі- ту України є реконструкції способу життя давніх суспільств в умовах минулих еколо- гічних обстановок. Проте є істотні труднощі в реконструкціях господарського укладу і соціальної організації, оскільки досліджува- ні палеолітичні суспільства, так само як і умови їх існування, не мають прямих анало- гів у сучасності. Отже, якомога об’єктивніші й детальніші реконструкції різних аспектів буття давніх колективів, у тому числі й па- леогеографічних обстановок минулого, є вельми важливими для палеолітознавства. Реконструкції довкілля актуальні і власне для палеогеографії, і в цьому разі археоло- гічні дані виступають додатковим, іноді сут- тєво важливим, джерелом для адекватного відтворення природного середовища та спря- мованості його змін. В окресленому взаємодоповненні даних па- леогеографії й археології вбачається один із перспективних шляхів підвищення ефектив- ності досліджень у галузі вивчення доісторії країни. Комплексність і багатоаспект ність досліджень, безперечно, робить їх інформа- тивнішими й об’єктивнішими. Ця за ко но- мірність справджується і стосовно інтегру- вання архео логічних і природничо-на укових досліджень у вивченні четвертинного періо- ду. Історія взаємовідносин між природою і людиною може актуалізуватися також у кра- щому розумінні, а можливо, й у вирішенні сучасних екологічних проблем. Досвід, набутий у процесі багаторічної спільної польової та лабораторної роботи па- леогеографів і палеолітознавців на низці па- леолітичних пам’яток різного часу, розташо- ваних у різних куточках України, переконує, що така співпраця є стимулювальною і плід- 35ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 8 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ною для обох галузей. Результатом співро- бітництва стало отримання важливих даних щодо еволюції ґрунтів і ґрунтового покриву, регіональних і фаціальних закономірностей ґрунтоутворення у зв’язку з просторово-ча- совою мінливістю навколишнього середови- ща, динамікою ґрунтових властивостей і процесів, реконструкцій природно-клі ма тич - них умов проживання давньої людини, стра- тиграфічних умов залягання культурних ша- рів і часу їх формування, впливу природних умов на господарську діяльність і розселен- ня давньої людини, соціально-іс то ричних реконструкцій з використанням даних і ме- тодів археології, палеогеографії, ґрунтознав- ства та суміжних наук. Об’єктами спільних археологічних і палео- географічних (палеопедологічних) дослі- джень стали пам’ятки на Дніпрі, в Криму, на Закарпатті, Хмельниччині та Кіровоградщи- ні. Вивчення цих пам’яток навряд чи можна вважати остаточно завершеними як в архео- логічному, так і в природничому сенсі. Проте вже сьогодні зрозуміло, що більшість із них безпосередньо стосується найбільш диску- сійних, ключових проблем дослідження па- леоліту в країні і подальше їх вивчення до- дасть багато нового для реконструкцій най- давніших етапів її історії. Зокрема, з’явилися нові дані з таких гостроактуальних проблем, як час, напрямки й обставини початкового заселення території країни; закономірності освоєння території сучасної України в серед- ньому палеоліті; час і обставини зміни неан- дертальського населення анатомічно сучас- ними людьми. Істотно розширено базу даних щодо вивчення проблеми взаємозв’язку еко- логічних, соціальних і культурних аспектів палеолітичного суспільства. ДОІСТОРІЯ УКРАЇНИ В ЗАГАЛЬНОГЕОГРАФІЧНОМУ, ПАЛЕОГЕОГРАФІЧНОМУ ТА ПОВЕДІНКОВОМУ КОНТЕКСТАХ Географічне положення України й особ- ливості її орографії природним чином зу- мовлюють статус цього регіону як коридору заселення між Близьким Сходом, Азією та Європою. Його можна визначити і як певно- го роду «мутаційну зону», в якій стикалися і трансформувалися різнонапрямлені векто- ри поширення давніх колективів і культур- них традицій. Україна займає значний південно-східний сегмент Східноєвропейської рівнини, що простягається на схід від Карпат. Освоєння рівнинних просторів у палеолітичний час об- межувалося багатьма чинниками, серед яких найсуттєвішими є значніша континенталь- ність клімату, а отже, і більша розпорошеність біологічних ресурсів, спорадичність виходів кам’яної сировини та відсутність природних сховищ. Усі ці екологічні «мінуси» давньому населенню доводилося компенсувати за до- помогою вдосконалення наявних чи впрова- дження нових культурних адаптацій та пове- дінкових стратегій. Слід зауважити, що на- працювання первісним населенням різних варіантів культурних адаптацій відбувалося в процесі освоєння відкритих рівнинних про- сторів і в умовах численних та швидкоплин- них палеоекологічних перебудов середнього і верхнього плейстоцену. Буття первісного населення практично з усіх поглядів залежало від характеристик середовища, в якому воно проживало. Ця залежність була визначальною, безпосеред- ньою і досить жорсткою. Стабільність жит- тя (та й воно саме) була функцією різних аспектів природного оточення: рельєфу, клі- мату, рослинності, обводненості, доступнос- ті їжі, сховищ, каменю для виробів тощо. Пізніше ця залежність поступово зменшу- валася, долалася розвитком технічних засо- бів і різних адаптаційних стратегій. Однак вона, безумовно, зберігалася й у наступні пе- ріоди палеоліту: середній, що асоціюється з неандертальцями, і навіть верхній, що харак- теризується поширенням анатомічно сучас- ної людини. Визначальну роль довкілля в житті давньої людини було подолано лише в час максимуму останнього льо довиків’я, близько 20 тис. років тому. Установлено, що для раннього, нижньо- палеолітичного, часу для Східної Європи характернішим було тяжіння стоянок до 36 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 8 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Рис. 1. Палеогеографічна (стратиграфічна) і археологічна періодизація [1–4] 37ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 8 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ морського узбережжя та передгір’їв. Надалі, в середньопалеолітичний час, найбільшу привабливість для населення, як це з’я- совується за матеріалами пам’яток України, мали ділянки розчленованого мозаїчного ландшафту передгір’їв, височин і долин ве- ликих річок, в яких поєднувалися біологічні, мінеральні та водні ресурси. Початкові ета- пи верхнього палеоліту, практично аж до часу максимуму останнього зледеніння, ха- рактеризувалися принципово схожими стра- тегіями освоєння території, принаймні, якщо йдеться про українські пам’ятки. Отже, слід очікувати, що впродовж більшої частини па- леоліту в межах сучасної України потенцій- но найпривабливішими для освоєння мис- ливцями-збирачами були Закарпаття, Крим та зона Східного Причорномор’я. ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП ЗАСЕЛЕННЯ ТЕРИТОРІЇ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ Витоки історії країни, початкове залюд- нення її території пов’язані з періодом ниж- нього палеоліту і віддалені від сучасності на багато десятків і сотень тисячоліть (рис. 1). Лише поодинокі та кількісно нечисленні групи людей потрапляли на рівнинні про- стори на схід від Карпатської дуги. Ця проблематика напряму стосується ру- хів древнього населення з Африканського континенту, які були тісно пов’язані з мігра- ціями представників великої фауни. Отже, заселення Євразії, найімовірніше, відбува- лося сухопутним шляхом, через Аравій- ський півострів, і цілком справедливо вва- жають, що один з основних напрямів почат- кового проникнення древніх гомінід як до Європи, так і до Азії пролягав через Близь- кий Схід. Щоправда, є чимало прибічників ідеї початкового проникнення древніх гомі- нід до Європи через Гібралтар або Сицилію, тобто початкове розселення Homo erectus чи Homo heidelbergensis не пов’язують жорстко ані з міграціями великих тварин, ані з сухо- путними шляхами. Зазначимо принагідно, що ймовірність тих самих шляхів і напрямів розселення енергійно дискутується і для пізнішої важливої в історії людства події, а саме — для двох етапів масового виходу з Африканського континенту анатомічно су- часної людини (рис. 2). Початковий етап заселення території су- часної України вивчено ще недостатньо. До- недавна чи не єдиний приклад достовірної стратифікованої пам’ятки початкового пері- оду кам’яної доби становили сліди перебу- вань нижньопалеолітичної людини в Коро- левому на Закарпатті [5]. Проте слід узяти до уваги, що Королеве в географічному сен- сі належить до Центральної Європи. Що ж стосується східноєвропейського сегменту, то лише останнім часом, зокрема в результа- ті робіт авторів у басейні Південного Бугу, з’явилися нові стратифіковані матеріали, які проливають світло на найраніші етапи освоєння в палеоліті півдня Східноєвропей- ської рівнини. На схід від Карпат стратифі- ковані знахідки нижньопалеолітичного часу наразі відомі у двох пунктах: Масловому на Кіровоградщині та Меджибожі на Хмель- ниччині. Обидва пункти датуються при- близно одним часом — ранніми фазами пе- редостаннього міжльодовиків’я, близько 350–400 тис. років тому. Однак якщо для Маслового йдеться лише про кілька кам’яних виробів, знайдених у давніх відкладах, зна- хідки з Меджибожа є порівняно численни- ми, а супровідні природничо-наукові дані як Рис. 2. Напрями початкового заселення території України 38 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 8 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ для пам’яток нижнього палеоліту України є надзвичайно багатими й різноплановими. Наразі Меджибіж – єдине відоме в Україні місцезнаходження середньоплейстоценово- го віку, де кам’яні вироби та фауністичні рештки з ознаками трансформування люди- ною знайдено у стратиграфічних умовах та в супроводі повного спектра багатих біо- стратиграфічних свідоцтв [6]. В археологіч- ному сенсі матеріали Меджибожа найбільш адекватно можна визначити як належні до найдавнішої технологічної моделі — олдо- ванської, або відщепово-нуклеусної. Це дає можливість оцінювати Меджибіж як місце- знаходження, яке є потенційно дуже важли- вим для подальших досліджень ранніх ета- пів освоєння рівнинних просторів на схід від Карпат на початку середнього плейсто- цену, близько 400 тис. років тому. Загалом наявні дані свідчать про те, що за- селення території в нижньому палеоліті мало характер множинного піонерного освоєння ареалів з багатими ресурсами невеликими групами з протяжними хронологічними ла- кунами між окремими епізодами заселення. Мова не може йти про тривале безперервне заселення і, таким чином, про спадковість населення і культурних традицій. ОСВОЄННЯ ТЕРИТОРІЇ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ В СЕРЕДНЬОМУ ПАЛЕОЛІТІ Нижньопалеолітичний етап доісторії Ук- раїни, очевидно, був пов’язаний з певними еректоїдними предковими формами. Кінець етапу, а також початок середнього палеоліту, ймовірно, було відзначено поширенням гей- дельберзької людини. Втім, оскільки знахід- ки кісткових решток цього часу в країні не відомі, це є припущенням, висловленим на підставі екстраполяції даних з інших терито- рій [7]. Пізніші середньопалеолітичні па- м’ятки України асоціюються вже з неандер- тальським населенням. Рештки неандерталь- ців виявлено на кількох стоянках того часу, переважно кримських. Неандертальські по- селення зосереджуються в географічно до- сить чітко лімітованих регіонах: на Закар- патті, в Подністров’ї, порожистій частині Дніпра, на Донбасі та в Криму [4]. Законо- мірності такого просторового розподілу можна пояснити географічною обмеженіс- тю доступних і передбачуваних біологічних та мінеральних ресурсів. Так, поширення найбільш надійних і стабільних джерел си- ровини для виготовлення знарядь — корін- них виходів кременю — практично збігаєть- ся з локалізацією середньопалеолітичних па м’я ток. До одного з ареалів, що донедавна лишав- ся білою плямою в палеолітознавстві, нале- жить басейн р. Південний Буг. Проте, без- умовно, цей регіон був перспективним для заселення в середньому палеоліті завдяки наявності мінеральних ресурсів у первинно- му і вторинному заляганні, багатим водним ресурсам та особливостям рельєфу. Про можливість відкриття стратифікованих па- м’яток сигналізували, зокрема, й численні поверхневі знахідки. Останнім часом у ба- сейні Південного Бугу автори виявили низ- ку стратифікованих різночасових середньо- палеолітичних пам’яток [8–13]. Отримані дані, серед іншого, дають змогу аргументо- вано стверджувати про присутність тут на- селення принаймні в тепліші проміжки часу між 130–30 тис. років тому. Ритмічні кліматичні зміни плейстоцену супроводжувалися багаторазовими ланд- шафт но-кліматичними перебудовами і по- в’язаними з ними змінами ресурсної бази. Множинний характер ландшафтно-клі ма- тичних змін зумовлював ритмічність і по- вторюваність заселень і наступних запустінь ареалів у рамках пульсуючої ареальної моде- лі заселення [4] (рис. 3). Дані про поширен- ня пам’яток у часі й просторі повністю від- повідають такій моделі. Найбільш стабільно освоєними були регіони гір і височин з бага- тими та передбачуваними ресурсами на пів- дні й заході країни. Регіони Криму та Подністров’я могли виступати центрами по- вторного заселення інших територій в умо- вах демографічного зростання і, навпаки, слугувати рефугіумами в разі скорочення населення. Для більшого відтинку середнього 39ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 8 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Рис. 3. Пульсації (●) холод-тепло. Кількість освоєних неандертальцями ареалів і щільність їх заселення змен- шується в холодні (а – KIS 6 (dn): 186–127 тис. років тому; в – KIS 5d (ts): 115–103 тис. років тому; д – KIS 4 (ud): 71–57 тис. років тому) і навпаки, зростає у теплі (б – KIS 5е (kd): 127–115 тис. років тому; г – KIS 5c-a (pl): 103–71 тис. років тому; е – KIS 3 (vt): 57–24 тис. років тому) проміжки часу 40 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 8 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ палеоліту не можна говорити про постійне освоєння території України. Імовірнішим уявляється сценарій численних припливів і відтоків населення, що підтверджується ар- хеологічними даними. Тривалу присутність населення і, отже, його можливу культурно- генетичну наступність у межах стабільно освоєних ареалів можна припускати тільки для пізнього етапу середнього палеоліту. ЗМІНА НЕАНДЕРТАЛЬСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ АНАТОМІЧНО СУЧАСНИМИ ЛЮДЬМИ Як свідчать археологічні джерела, су- спільство пізніх неандертальців, між 40– 30 тис. років тому, мало ефективні техноло- гії, було стабільним і цілком життєздатним. Спеціальні порівняння застосовуваних тех- нологій і стратегій життєзабезпечення ко- лективів ранніх сучасних людей і неандер- тальців засвідчують, користуючись сучасним терміном, повну конкурентноспроможність Homo neandertha lensis. Разом з тим на останньому етапі середньо- го палеоліту ареали, заселені неандертальця- ми, постійно скорочувалися, натомість усе ширші території заселяли групи Homo sa- piens. Запропоновано широкий спектр пояс- нень такого перебігу подій — від дії природ- них чинників до фізичного знищення ту- більного населення, проте загальноприйня- тої думки немає. Одну з причин успішного поширення Homo sapiens і верхньопалеолі- тичної культури вбачають у нездатності не- андертальців пристосуватися до погіршення екологічних умов кінця плейстоцену [14]. Проте вивчення характеристик довкілля стоянок неандертальців у діахронному пла- ні не дає ніяких підстав вважати, що це на- селення не було в змозі адаптуватися до змін природного оточення [15]. Найпарадоксаль- ніше пояснення, що принципово узгоджує природничі, археологічні, антропологічні та генетичні дані, полягає у припущенні мир- ного характеру контактів місцевого і при- йшлого населення. Слід наголосити, що дані українських пам’яток цілком узгоджуються з таким сценарієм. Хронологічно найпізніше неандертальське населення зосередилося в Криму. Зокрема, сліди його перебування фіксуються на дея- ких пам’ятках поблизу Білогорська [16]. Так, під час робіт на Заскельній VI (Колосов- ській) автори виявили рештки неандерталь- ської стоянки, датованої 24–25 тис. років тому. Уявлення про те, що Крим був одним із останніх притулків європейських неандер- тальців, не викликає сумнівів, дискутуються лише дати найпізніших свідоцтв їхнього по- бутування. Інший відомий приклад дуже піз- нього проживання Homo neanderthalensis до- сліджено на території Піренейського півост- рова. Відомі й середньопалеолітичні пам’ятки, вік яких зіставний з віком Заскельної VI, зок- рема в районі Гібралтару. ПРОБЛЕМА СПІВІСНУВАННЯ ДВОХ ТИПІВ НАСЕЛЕННЯ Разом з тим в Україні відомі синхронні, навіть дещо давніші стоянки верхнього па- леоліту, які пов’язують з анатомічно сучас- ною людиною. Загалом період зміни неан- дертальського населення анатомічно сучас- ною людиною тривав на території України, за останніми даними, близько 10 тис. років. В археологічному сенсі він характеризувався співіснуванням середньопалеолітичних та ав- тентично верхньопалеолітичних культурних традицій (рис. 4). Слід наголосити, що серед- ній палеоліт здебільшого є місцевим, «тубіль- ним», а ось верхній палеоліт — безумовно, прийшлим. Простежується ще один, надзви- чайно своєрідний варіант культурної тради- ції, що ввібрала в себе риси і неандертальської культури, і культури прийшлих людей сучас- ного вигляду. Такі симбіотичні явища зафік- совано в Україні в кількох стоянках, зокрема на Мірі під Запоріжжям, де авторський ко- лектив проводив кількарічні дослідження. Симбіотичний верхній палеоліт свідчить про певні контакти між культурно та фізич- но відмінними типами населення. Особливо важливими для розуміння того, що саме, коли саме і в який спосіб відбувалося в пері- од зміни населення, є найпізніші неандер- тальські стоянки середнього палеоліту в 41ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 8 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Криму і так звані симбіотичні пам’ятки пе- ріоду раннього верхнього палеоліту. За- скельна VI (Колосовська) в Криму і Міра у Подніпров’ї є класичними прикладами та- ких пам’яток і надзвичайно багаті на різно- манітні джерела для дослідження соціокуль- турних і палеогеографічних обставин пере- ходу від середнього до верхнього палеоліту. ОСВОЄННЯ ТЕРИТОРІЇ ТА АДАПТАЦІЇ ПАЛЕОЛІТИЧНОГО НАСЕЛЕННЯ ДО ЗМІН ДОВКІЛЛЯ Землі сучасної України займають значний південно-східний сегмент Східноєвропей- ської рівнини. Тут спостерігаються різні ландшафти, від гірських до рівнинних (за- гальний тренд кліматичних змін у плейсто- цені можна простежити за даними таблиці) [2, 17–28]. Перепонами для освоєння рів- нинних просторів у палеолітичний час ви- ступало багато чинників, серед яких найва- гомішим були більш суворі континентальні кліматичні умови, розосередженість різно- манітних біоресурсів, переривчастість зна- ходжень кам’яної сировини, відносна від- сутність (крім гірських територій) при- родних сховищ. Певні труднощі були і в освоєнні гірських ареалів. Археологічні й природничі дані, добуті на стоянках різного географічного положення та різної хронологічної належності, дають змогу системно досліджувати ці питання в діахронному і синхронному планах, на різ- них зрізах розвитку матеріальної культури і технічної бази, для антропологічно різного населення, в різних палеокліматичних і ландшафтних умовах. Один із таких зрізів пов’язаний з переходом до верхнього палео- літу, коли в Україні співіснувало середньо- і верхньопалеолітичне населення, причому обидва демонструють близькі стратегії осво- єння рівнинних просторів, хоча й різні куль- турні адаптації. У період між 40–32 тис. років тому співіс- нуючі верхньо- і середньопалеолітичні гру- пи населяли одні й ті самі біозони (степ та мозаїчні передгір’я) і ландшафти (височини й низькі гори) крайнього півдня країни. Ці території характеризувалися багатством якісної кам’яної сировини та відносно біль- шою продуктивністю і стабільністю біоре- сурсів. Такий самий спосіб освоєння терито- рії притаманний і наступному хронологіч- ному періоду між 32–28 тис. років тому. Середньопалеолітичні, автентичні верхньо- палеолітичні оріньякські та симбіотичні верхньопалеолітичні поселення географіч- но збігаються в цей період, а ось гравет, на- впаки, демонструє певну просторову лока- лізованість. Для цього періоду зафіксовано перші ознаки прогресуючого освоєння від- критих ландшафтів з менш передбачувани- ми біоресурсами й відсутністю корінних ви- ходів крем’яної сировини. Рис. 4. Співіснування двох типів населення. Основні палеолітичні пам’ятки: С14 40–32 тис. років (а); С14 32–27 тис. років (б); — середній палеоліт, — сим- біотичний, — автентичний верхній палеоліт 42 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 8 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Реконструйовані показники клімату для окремих етапів плейстоцену України Індекс горизонту Середньомісячна температура, °С Середньорічна температура °С Річна кількість опадів, мм Клімат січня липня sh 0...+12 +1...+3 +20...+21 +22...+24 +8...+10 +10...+11 650–750 550–650 Помірно теплий вологий, близький до субтропічного, на півдні близький до аридного pr –11...–12 +15...+16 – 400–500 Холодний, близький до перигляціаль- ного, на півдні м’якший mr 0...+1 +1...+2 +21...+22 +22...+23 +9…+10 800–1000 650–750 до 480–680 Помірно теплий, перехідний до субтро- пічного, близький до субтропічного sl –1...–2 +20...+21 +21...+22 – 700–900 550–650 Помірний холодний Помірно холодний, близький до аридного lb –1...–2 –1...+1 +20...+21 +21...+22 – lbb2 700–900 lbb1 800–900 lbb2 550–650 lbb1 700–900 Помірно теплий, теплий, перехідний до субтропічного tl –16 +10 – 250–300 Перигляціальний, помірний сухий zv –1 0...+2 +21...+22 +22...+23 +12...+13 500–600 600–700 400–600 Помірний вологий Перехідний до субтропічного, змінно- вологий, близький до субтропічного dn –15...–34 +5...+6 – 200–250 до 100–150 (у південній тундрі) Льодовиковий, прильодовиковий Перигляціальний (тундр), перигляці- альний (степу), ксеротичного степу kd –2...–4 –2...–3 +19...+20 +20...+21 – kdb2 700–800 kdb1 700–900 kdb2 550–650 kdb1 600–700 Помірний, вологіший за сучасний, по- мірно теплий ts –17...–18 +7...+8 – 350–375 Перигляціальний pl –2…+1 +20...+21 +21...+22 – plb2 550–600 plb1 600–700 plb2 450–600 Помірно теплий, тепліший і вологіший за сучасний, помірно теплий ud –16...–17 +8...+9 – 350–400 Перигляціальний холодний vt –3...–5 +18...+20 – 400–550 350–450 Помірний, помірно теплий, помірно теплий субаридний bg –18...–19 +6...+7 – 200–250 Перигляціального лісостепу, перигляці- ального степу, ксеротичного степу df –6...–9 +17...+18 – 400–500 dfb 350–400 dfc 300–350 Помірно холодний, помірний сухий pč –10 –10…–15 – 250–300 Перигляціального лісостепу, перигляці- ального степу, ксеротичного степу 43ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 8 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ ПЕРСПЕКТИВНІСТЬ КОМПЛЕКСНИХ ПАЛЕОГЕОГРАФІЧНИХ І АРХЕОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПАМ’ЯТОК ПАЛЕОЛІТУ Значущість реконструкцій природного середовища для розуміння розвитку люд- ського суспільства зростає від історичного часу в глиб віків. Складність проведення реконструкцій при цьому також зростає, оскільки число свідчень минулого, що збе- реглись, зменшується в часі. Тим важливі- шим є пошук методів, що сприяли б рекон- струкції природних умов минулого. І в цьо- му плані, як показують дослідження [8–13, 29, 30], підходи до реконструкцій палеопри- родного середовища з позицій палеогеогра- фії (палеопедології) є перспективними. Об’єктом спільних палеогеографічних і археологічних досліджень є ґрунти і відкла- ди мешкань людини від найдавніших часів до історичного часу включно, тобто ґрунти територій розміщення пам’яток археології — будь-яких слідів перебування людини. Предметом таких комплексних дослі- джень є розшифрування інформації про природне середовище мешкання і діяльнос- ті людини, що закодована в «пам’яті» ґрун- тів і відкладів. Якщо археологи «зчитують» знання про культурний розвиток людського суспільства, «закодовані» в археологічних пам’ятках, то палеогеографи розшифрову- ють відомості про природне середовище часу існування людини, які зберігаються в «пам’яті» ґрунтів і відкладів у вигляді окре- мих стійких у часі ознак-властивостей. Роз- шифрування цієї інформації проводять на основі аналізу характеристик низки морфо- логічних, фізичних, хімічних, фізико-хі міч- них, біологічних та інших властивостей, їх поєднання і зміни за профілем. Для дослідження викопних ґрунтів і від- кладів, у тому числі й на археологічних об’єктах, ми використали мікроморфологіч- ний аналіз, який є одним із основних у комп- лексі палеопедологічних методів. Мікроморфологічний метод — це вивчен- ня зразків ґрунту під мікроскопом у тонких зрізах з непорушеною структурою завтовш- ки 0,02–0,04 мм, коли зберігається природна структура і співвідношення окремих компо- нентів мікробудови [31–34]. Це дає можли- вість на мікроскопічному рівні розглядати ґрунт як систему і за умови знання діагнос- тичних ознак спостерігати природний про- яв ґрунтоутворювальних процесів у їх взає- модії та співвідношенні як у мікроскопічно малих об’ємах ґрунтової маси, так і в межах генетичних горизонтів і ґрунтового профі- лю загалом. Отже, ґрунт досліджують на всіх п’яти рівнях (ґрунтовий профіль — ґрунтові горизонти — морфони — ґрунтові агрегати — мікробудова ґрунтів). У цьому полягає головна особливість мікроморфо- логії та її велика перевага перед усіма інши- ми методами ґрунтознавства [22, 33, 34]. Однак слід пам’ятати, що основна відмінна особливість мікроморфологічного методу по- лягає в тому, що він вивчає не власне процес ґрунтоутворення в його динаміці та взає мо- зв’язку з наявними умовами середовища, а лише його сліди, закріплені в різних ознаках і властивостях ґрунтів, тією чи іншою мірою змінених діагенетичними процесами. Важли- вим моментом під час вивчення мікробудови викопних ґрунтів і відкладів та їхнього гене- зису є вміння відрізняти первинні ознаки ґрунтоутворення від діагенетичних. Багато мікроскопічних деталей ґрунтової будови не змінюються впродовж тривалого часу, і в про- цесі вивчення можна встановити ознаки, які не виявляються іншими методами. Тобто стійкість ґрунтових ознак до діагенетичних перетворень неоднозначна. На думку вчених [33–36] їх можна розділити відносно фактора часу на стійкі (елементарна мікробудова, форми агрегатів і пористість, форма й мікро- будова оптично орієнтованих глин, характер розподілу органічної речовини, структура глин і натеків), слабко стійкі (гумус і форми його зосередження, будова і розподіл залізис- тих і марганцевих мікроорштейнів) і нестійкі (новоутворення солей). Однак найбільше значення має характер агрегованості й порис- тості, структура і розподіл органічної речови- ни, оптично орієнтованих глин, кількість і будова новоутворень. 44 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 8 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ Загалом мікроморфологічний метод — це поєднання мікроморфологічного аналізу і синтезу під час вивчення мікробудови ґрун- тів. Мікроморфологічний аналіз передбачає покомпонентне (скелет, плазма, агрегова- ність, пористість, органічна і глиниста части- ни, мінеральний скелет, новоутворення і мі- кроструктура) вивчення мікробудови ґрун- тів, а мікроморфологічний синтез дає змогу узагальнити отримані дані й виявити систе- му головних генетичних типів ґрунтів за схе- мою властивості ґрунтів — елементарні ґрун- тоутворювальні процеси — фактори ґрунто- утворення [22, 33, 34]. ВИСНОВКИ Сучасний рівень розвитку науки та її по- дальший прогрес диктує потребу в макси- мальній інтеграції досліджень і виборі най- більш репрезентативних об’єктів, що містять інформацію для різних галузей знань. Од- ним із перспективних шляхів підвищення ефективності й інформативності досліджень у сфері пізнання історії розвитку ґрунтів, природного середовища і суспільства є їх орієнтування на комплексне вивчення дав- ніх археологічних пам’яток, які слід вивчати і як пам’ятки природи, що збереглися до на- ших днів [8, 22, 29, 30]. Можливість прямого порівняльного аналізу стану ґрунтів і ґрун- тового покриву в різні історичні епохи дає змогу досить детально і повно розглянути особливості просторово-часової динаміки природного середовища та його окремих компонентів. Зокрема, з палеогеографічно- го погляду важливими є дослідження ево- люції ґрунтів і ґрунтового покриву як відо- браження фізико-географічних умов мину- лого; з’ясування регіональних і фаціальних закономірностей формування ландшафтів у зв’язку з просторово-часовою мінливістю чинників навколишнього середовища; ви- вчення дрібної вікової динаміки змін ґрун- тових властивостей і процесів. З іншого боку, комплексне вивчення археологічних об’єктів істотно доповнює і уточнює уявлен- ня про матеріальні й духовні аспекти життя давньої людини, роль природного середови- ща у формуванні, функціонуванні та зник- ненні минулих суспільств. Еволюцію мате- ріальної культури давньої людини не можна розглядати окремо від природного оточен- ня. Немає сумнівів, що періодичні екологіч- ні зміни зумовили діяльність суспільства в напрямі активного пристосування до нових умов і оволодіння новими типами природ- них ресурсів. Отже, вивчення пам’яток ранньої доісторії України є актуальним і зумовлює все тіснішу інтеграцію археології та природничих наук. Комплексні дослідження залучають у сферу спільних інтересів, з одного боку, фахівців у галузі археології, історії, етнографії, а з іншо- го — палеопедології, мікроморфології, міне- ралогії, палінології та інших дисциплін. По- єднання зусиль представників різних наук є запорукою поступу в дослідженні природи і давнього суспільства нашої країни. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Веклич М.Ф., Сиренко Н.А., Матвиишина Ж.Н. и др. Стратиграфическая схема четвертичных отло- жений Украины. — К.: Наук. думка, 1993. — 40 с. 2. Герасименко Н.П. Розвиток зональних ландшафтів четвертинного періоду на території України: дис. … доктора геогр. наук: 11.00.04. — К., 2004. — 461 с. 3. Gerasimenko N., Matviischina Zh., Rousseau D.-D., Kukla G. Late Pleistocene environments of the Cen- tral Ukraine // The Ukraine Quaternary Explored. Volume of Abstracts of the SEQS 2001 Conference. (9–15 September 2001, Kyiv, Ukraine). — Kyiv, 2001. — P. 77. 4. Степанчук В.Н. Нижний и средний палеолит Украи- ны. — Черновцы: Зелена Буковина, 2006. — 463 с. 5. Гладилін В.М. Найдавніше населення на території України // Давня історія України. — Т. 1. — К.: Наук. думка, 1997. — С. 17–44. 6. Stepanchuk V., Ryzhov S., Rekovets L., Matviishi- na Zh. The Lower Palaeolithic of Ukraine: Current Evidence // Quaternary International. — 2010. — V. 223–224. — P. 131–142. 7. Зубов А.А. Палеоантропологическая родословная человека. — М.: ИЭА РАН, 2004. — 552 с. 8. Матвіїшина Ж.М., Кармазиненко С.П., Степан- чук В.М. Дрібна ритміка лесово-ґрунтових відкла- дів Побужжя на основі вивчення археологічних пам’яток // Фізична географія та геоморфологія. — 2009 — Вип. 56. — С. 272–282. 45ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 8 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ 9. Матвіїшина Ж.М., Кармазиненко С.П., Степан- чук В.М., Рижов С.М. Результати палеопедоло- гічних (мікроморфологічних) та археологічних досліджень палеолітичного пам’ятника Меджи- бож // Фізична географія та геоморфологія. — 2010. — Вип. 2(59). — С. 123–129. 10. Матвіїшина Ж.М., Кармазиненко С.П., Степан- чук В.М., Рижов С.М. Результати палеогеографіч- них і археологічних досліджень пізньопалеолітич- ного пам’ятника Плесна // Археологія і давня історія України. — 2011. — Вип. 6. — С. 52–62. 11. Степанчук В.М., Рижов С.М., Матвіїшина Ж.М., Кармазиненко С.П. Нові дані до вивчення ранніх етапів освоєння території Східноєвропейської рівнини у палеоліті // Кам’яна доба України. — 2009. — Вип. 11. — С. 25–40. 12. Степанчук В.Н., Рыжов С.Н., Матвиишина Ж.Н., Кармазиненко С.П. Новые данные к изучению палеолитических памятников в бассейне Южно- го Буга // С.Н. Бибиков и первобытная археоло- гия. — СПб: ИИМК РАН, 2009. — С. 114–119. 13. Степанчук В.М., Рижов С.М., Матвіїшина Ж.М., Кармазиненко С.П. Поновлення робіт на місцезна- ходженні Меджибіж: результати 2008–2009 рр. // Кам’яна доба. — 2010. — С. 33–44. 14. Вишняцкий Л.Б. Культурная динамика в середине позднего плейстоцена и причины верхнепалеоли- тической революции. — СПб: СПбУ, 2008. — 251 с. 15. Аникович М.В., Анисюткин Н.К., Вишняцкий Л.Б. Узловые проблемы перехода к верхнему палеолиту в Евразии. — СПб: Нестор-История, 2007. — 336 с. 16. Колосов Ю.Г. Аккайская мустьерская культура. — К.: Наук. думка, 1986. — 224 с. 17. Веклич М.Ф., Сіренко Н.О., Дубняк В.О. та ін. Роз- виток ґрунтів України в пізньому кайнозої. — К.: Наук. думка, 1973. — 224 с. 18. Веклич М.Ф. Проблемы палеоклиматологии. — К.: Наук. думка, 1987. — 190 с. 19. Величко А.А. Изменение климата и ландшафтов за последние 65 млн лет. — М.: Геос, 1999. — 256 с. 20. Герасименко Н.П. Розвиток зональних ландшафтів четвертинного періоду на території України: дис. … доктора геогр. наук: 11.00.04. — К., 2004. — 461 с. 21. Зубаков В.А. Глобальные климатические собы- тия плейстоцена. — Л.: Гидрометеоиздат, 1986. — 287 с. 22. Кармазиненко С.П. Мікроморфологічні досліджен- ня викопних і сучасних ґрунтів України. — К.: Наук. думка, 2010. — 120 с. 23. Матвіїшина Ж.М., Герасименко Н.П. Комплексний атлас України: карти палеоландшафтів для причор- номорського, витачівського, лубенського, крижа- нівського часів. — К.: Картографія, 2005. — С. 45. 24. Куница Н.А. Природа Украины в плейстоцене. — Черновцы: Рута, 2007. — 240 с. 25. Матвіїшина Ж.М., Герасименко Н.П., Переде- рій В.І. Просторово-часова кореляція палеогеогра- фічних умов четвертинного періоду на території України. — К.: Наук. думка, 2010. — 191 с. 26. Мельничук І.В. Палеоландшафти України в антро- погені. — К.: Обрії, 2004. — 208 с. 27. Матвіїшина Ж.М., Герасименко Н.П. Національний атлас України. — К.: Картографія, 2007. — С. 221. 28. Сиренко Н.А., Турло С.И. Развитие почв и расти- тельности Украины в плиоцене и плейстоцене. — К.: Наук. думка, 1986. — 188 с. 29. Матвіїшина Ж.М., Рижов С.М., Кармазиненко С.П. Результати педологічних і археологічних дослі- джень палеолітичної стоянки Малий Раковець IV на Закарпатті // Матер. XVII укр.-польс. сем.: Гляціал і перигляціал Українського Передкарпат- тя (15–18 вересня 2011, Самбір, Україна). — Львів, 2011. — С. 240–263. 30. Рижов С.М., Степанчук В.М., Матвіїшина Ж.М., Кармазиненко С.П. Плесна — новий пізньопалео- літичний пам’ятник на Волино-Подільській висо- чині // Кам’яна доба. — 2011. — С. 88–100. 46 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 8 СТАТТІ ТА ОГЛЯДИ В.Н. Степанчук1, Ж.Н. Матвиишина2, С.Н. Рыжов3, С.П. Кармазиненко2 1 Институт археологии Национальной академии наук Украины пр. Героев Сталинграда, 12, Киев, 04210, Украина 2 Институт географии Национальной академии наук Украины ул. Владимирская, 44, Киев, 01034, Украина 3 Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко ул. Владимирская, 60, Киев, 01601, Украина НАЧАЛЬНОЕ ЗАСЕЛЕНИЕ И ДАЛЬНЕЙШЕЕ ОСВОЕНИЕ ТЕРРИТОРИИ УКРАИНЫ ДРЕВНИМ ЧЕЛОВЕКОМ: СИНТЕЗ АРХЕОЛОГИЧЕСКИХ И ПАЛЕОГЕОГРАФИЧЕСКИХ ДАННЫХ Освещены основные социокультурные и палео- климатические аспекты первых этапов заселения и последующего освоения территории Украины в па- леолите. Подчеркнута перспективность и эффектив- ность сотрудничества археологов и палеогеографов в изучении ранней доистории страны. Особое внима- ние уделено конкретным проявлениям взаимодей- ствия природной среды и первобытного общества на различных временных срезах. Ключевые слова: палеолит, палеосреда, палеогео- графические реконструкции, культурные адаптации и поведенческие стратегии, динамика культурного развития. V.N. Stepanchuk1, Zh.N. Matviishina2, S.N. Ryzhov3, S.P. Karmazinenko2 1 Institute of Archaeology of National Academy of Sciences of Ukraine 12 Geroiv Stalingrada Ave., Kyiv, 04210, Ukraine 2 Institute of Geography of National Academy of Sciences of Ukraine 44 Volodymyrska Str., Kyiv, 01034, Ukraine 3 Taras Shevchenko Kyiv National University 60 Volodymyrska Str., Kyiv, 01601, Ukraine INITIAL PEOPLENING AND FURTHER COLONIZATION OF THE TERRITORY OF UKRAINE BY THE ANCIENT MAN: SYNTHESIS OF ARCHAEOLOGICAL AND PALAEOGEOGRAPHIC EVIDENCE The main sociocultural and paleoclimatic aspects of the first stages of peoplening and further colonization of the territory of Ukraine during Palaeolithic are discussed. Potentials and effectiveness of cooperation of archaeolo- gists and paleogeographists in studying of early prehis- tory of the country is stressed. Special attention is paid to chronologically different concrete examples of interrela- tions between environment and prehistoric society. Keywords: Palaeolithic, paleoenvironment, paleogeo- graphic reconstructions, cultural adaptations and behavio- ral strategies, dynamic of cultural development. Стаття надійшла 27.03.2012 р.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37355
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	0372-6436
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:32:14Z
publishDate	2012
publisher	Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format	dspace
spelling	Степанчук, В.М. Матвіїшина, Ж.М. Рижов, С.М. Кармазиненко, С.П. 2012-10-02T20:14:52Z 2012-10-02T20:14:52Z 2012 Початкове заселення і подальше освоєння території України давньою людиною: синтез археологічних і палеогеографічних даних / В.М. Степанчук, Ж.М. Матвіїшина, С.М. Рижов, С.П. Кармазиненко // Вісн. НАН України. — 2012. — № 8. — С. 34-46. — Бібліогр.: 30 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37355 902/903"632"551.8(477) Висвітлено головні соціокультурні й палеокліматичні аспекти перших етапів залюднення та подальшого освоєння території України в палеоліті. Підкреслено перспективність і ефективність співпраці археологів та палеогеографів у вивченні ранньої доісторії країни. Особливу увагу приділено конкретним проявам взаємодії природного середовища та первісного суспільства на різних часових зрізах. Освещены основные социокультурные и палеоклиматические аспекты первых этапов заселения и последующего освоения территории Украины в палеолите. Подчеркнута перспективность и эффективность сотрудничества археологов и палеогеографов в изучении ранней доистории страны. Особое внимание уделено конкретным проявлениям взаимодействия природной среды и первобытного общества на различных временных срезах. The main sociocultural and paleoclimatic aspects of the first stages of peoplening and further colonization of the territory of Ukraine during Palaeolithic are discussed. Potentials and effectiveness of cooperation of archaeologists and paleogeographists in studying of early prehistory of the country is stressed. Special attention is paid to chronologically different concrete examples of interrelations between environment and prehistoric society. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Статті та огляди Початкове заселення і подальше освоєння території України давньою людиною: синтез археологічних і палеогеографічних даних Начальное заселение и дальнейшее освоение территории Украины древним человеком: синтез археологических и палеогеографических данных Initial peoplening and further colonization of the territory of Ukraine by the ancient man: synthesis of archaeological and palaeogeographic evidence Article published earlier
spellingShingle	Початкове заселення і подальше освоєння території України давньою людиною: синтез археологічних і палеогеографічних даних Степанчук, В.М. Матвіїшина, Ж.М. Рижов, С.М. Кармазиненко, С.П. Статті та огляди
title	Початкове заселення і подальше освоєння території України давньою людиною: синтез археологічних і палеогеографічних даних
title_alt	Начальное заселение и дальнейшее освоение территории Украины древним человеком: синтез археологических и палеогеографических данных Initial peoplening and further colonization of the territory of Ukraine by the ancient man: synthesis of archaeological and palaeogeographic evidence
title_full	Початкове заселення і подальше освоєння території України давньою людиною: синтез археологічних і палеогеографічних даних
title_fullStr	Початкове заселення і подальше освоєння території України давньою людиною: синтез археологічних і палеогеографічних даних
title_full_unstemmed	Початкове заселення і подальше освоєння території України давньою людиною: синтез археологічних і палеогеографічних даних
title_short	Початкове заселення і подальше освоєння території України давньою людиною: синтез археологічних і палеогеографічних даних
title_sort	початкове заселення і подальше освоєння території україни давньою людиною: синтез археологічних і палеогеографічних даних
topic	Статті та огляди
topic_facet	Статті та огляди
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37355
work_keys_str_mv	AT stepančukvm počatkovezaselennâípodalʹšeosvoênnâteritorííukraínidavnʹoûlûdinoûsintezarheologíčnihípaleogeografíčnihdanih AT matvííšinažm počatkovezaselennâípodalʹšeosvoênnâteritorííukraínidavnʹoûlûdinoûsintezarheologíčnihípaleogeografíčnihdanih AT rižovsm počatkovezaselennâípodalʹšeosvoênnâteritorííukraínidavnʹoûlûdinoûsintezarheologíčnihípaleogeografíčnihdanih AT karmazinenkosp počatkovezaselennâípodalʹšeosvoênnâteritorííukraínidavnʹoûlûdinoûsintezarheologíčnihípaleogeografíčnihdanih AT stepančukvm načalʹnoezaselenieidalʹneišeeosvoenieterritoriiukrainydrevnimčelovekomsintezarheologičeskihipaleogeografičeskihdannyh AT matvííšinažm načalʹnoezaselenieidalʹneišeeosvoenieterritoriiukrainydrevnimčelovekomsintezarheologičeskihipaleogeografičeskihdannyh AT rižovsm načalʹnoezaselenieidalʹneišeeosvoenieterritoriiukrainydrevnimčelovekomsintezarheologičeskihipaleogeografičeskihdannyh AT karmazinenkosp načalʹnoezaselenieidalʹneišeeosvoenieterritoriiukrainydrevnimčelovekomsintezarheologičeskihipaleogeografičeskihdannyh AT stepančukvm initialpeopleningandfurthercolonizationoftheterritoryofukrainebytheancientmansynthesisofarchaeologicalandpalaeogeographicevidence AT matvííšinažm initialpeopleningandfurthercolonizationoftheterritoryofukrainebytheancientmansynthesisofarchaeologicalandpalaeogeographicevidence AT rižovsm initialpeopleningandfurthercolonizationoftheterritoryofukrainebytheancientmansynthesisofarchaeologicalandpalaeogeographicevidence AT karmazinenkosp initialpeopleningandfurthercolonizationoftheterritoryofukrainebytheancientmansynthesisofarchaeologicalandpalaeogeographicevidence

Початкове заселення і подальше освоєння території України давньою людиною: синтез археологічних і палеогеографічних даних

Репозитарії

Схожі ресурси