Творчий підсумок науковця
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Слово і Час |
|---|---|
| Datum: | 2007 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37362 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Творчий підсумок науковця / В. Мацько // Слово і Час. — 2007. — № 10. — С. 36-37. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37362 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Мацько, В. 2012-10-09T14:09:16Z 2012-10-09T14:09:16Z 2007 Творчий підсумок науковця / В. Мацько // Слово і Час. — 2007. — № 10. — С. 36-37. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37362 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Постаті Творчий підсумок науковця Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Творчий підсумок науковця |
| spellingShingle |
Творчий підсумок науковця Мацько, В. Постаті |
| title_short |
Творчий підсумок науковця |
| title_full |
Творчий підсумок науковця |
| title_fullStr |
Творчий підсумок науковця |
| title_full_unstemmed |
Творчий підсумок науковця |
| title_sort |
творчий підсумок науковця |
| author |
Мацько, В. |
| author_facet |
Мацько, В. |
| topic |
Постаті |
| topic_facet |
Постаті |
| publishDate |
2007 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слово і Час |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0236-1477 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37362 |
| citation_txt |
Творчий підсумок науковця / В. Мацько // Слово і Час. — 2007. — № 10. — С. 36-37. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT macʹkov tvorčiipídsumoknaukovcâ |
| first_indexed |
2025-11-24T03:21:02Z |
| last_indexed |
2025-11-24T03:21:02Z |
| _version_ |
1850840652720373760 |
| fulltext |
36 Слово і Час. 2007 • №10
Віталій Мацько
ТВОРЧИЙ ПІДСУМОК НАУКОВЦЯ
Швидко спливає час. Ось уже 5 років відділяють нас від того
дня, як відійшов за межу вічності український літературознавець,
що мешкав, як він до мене писав, у підвашингтонському місті
Сільвер Спрінг (Срібне Джерело), Григорій Костюк. Пригадується,
на Всеукраїнській конференції “Творча спадщина Григорія
Костюка в контексті сучасної наукової думки”, що проходила
в м. Хмельницькому з нагоди 100Bлітнього ювілею науковця
(2002 р.), жвавий інтерес викликала доповідь “Слово про
Григорія Костюка” хмельничанки Ганни (Галини) Кошай. Вона
прийшла на конференцію у “всеозброєнні”: принесла
чимало фотоматеріалів, ксерокопію рукопису виступу науковця
під час нагородження його літературною премію імені Володимира Винниченка
(нагороду в урочистій обстановці він отримав тоді з рук директора Інституту
літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України академіка Миколи Жулинського).
Ганна Кошай для Григорія Костюка була своєрідною “знахідкою” – справжнім
ученим секретарем і найпершою помічницею в господарстві, що складалося з
друкарської розхитаної машинки та двоповерхового особняка. До того ж учителькаB
пенсіонерка, за плечима якої було дві вищі освіти (інженер лісового господарства
і вчитель біології), виявилася цікавою співрозмовницею. Григорій Костюк часто
розпитував її, як тепер виглядає Київ, Хмельницький, Тернопіль, Чернівці і його
рідний Кам’янецьBПодільський, які методи викладання у вищій і середній школі, чи
вільно тепер ведеться письменникам, яка панує свобода творчості. Дещо про це
він знав із преси, адже виписував “Літературну Україну”, українські журнали,
стежив за новинами з України (вони його більше хвилювали, ніж американські),
однак прагнув почути живе слово. Досхочу на ці та інші теми Григорій Костюк
наговорився тоді, коли в його оселі почастішали гості з України – Микола
Жулинський, Дмитро Павличко, Іван Драч, Володимир Панченко, Григорій Сивокінь,
Юрій Шаповал, Раїса Іванченко, Сергій Гальченко, Юрій Щербак. Ганна Кошай
усіх їх пам’ятає, як пам’ятає і процес творення праці “Зустрічі і прощання”.
“ПодрукуєBподрукує, а тоді гукає: “Галино Григорівно! Сідайте ближче, будемо
виправляти помилки. Прочитайте мені: що я там настукав?”1 – згадує вона.
А настукав чимало тексту, стільки, що його вистачило аж на два
фундаментальних томи мемуарів, у яких виклав власне бачення подій цілого ХХ
століття. І навіть при цьому скрушно переживав, що фізично не зумів описати
все, що бачив, вистраждав, переосмислив: “Залишається поза моїм осмисленням
незміренна кількість подій, фактів, свідком, а то і діяльним учасником яких я
був від п’ятдесятих років по сьогодні”2.
Послідовність у викладі матеріалу, чітка структура, аргументація надають
творчому доробку Г.Костюка історичної конкретності. Письменник реально
1 Творча спадщина Григорія Костюка в контексті сучасної наукової думки. – К.–Хм., 2002. – С. 48.
2 Костюк Г. Зустрічі і прощання / Кн. друга. – Едмонтон–Торонто, 1998. – С. 535.
Слово і Час. 2006 • №10 37
відтворив науковий, суспільноBісторичний і культурний світ цілої епохи. Не забув
згадати про тих, із ким доводилося хлібBсіль ділити, і тих, хто неприхильно ставився
до нього. ЗBпоміж перших щирим колоритним словом малює портрети В.Сосюри,
М.Хвильового, С.Божка, Т.Осьмачки… Не “загубив” з літами і свого студентаB
дипломника, а згодом доктора філологічних наук Степана Крижанівського3.
Багато років Г.Костюк присвятив дослідженню життя і творчої діяльності
В.Винниченка. Свою першу розвідку “Остання резиденція В.Винниченка” він
опублікував у збірнику “Володимир Винниченко: статті й матеріали” (НьюBЙорк:
ВУАН, 1953), і відтоді цей письменник супроводжував його все життя. Отож
“давній побратим” Григорія Костюка Петро Одарченко небезпідставно назвав
його основоположником наукового винниченкознавства4.
Матеріал, який пропоную увазі читачів “СіЧ”і, написаний Григорієм Костюком
у двох площинах, а саме: перша частина у вигляді нотаток, стислого спланованого
переліку питань, а друга – власне виступ під час вручення літературної премії
імені Володимира Винниченка. Літературознавець стверджує, що він залишається
в боргу перед українським народом, не надрукувавши кілька своїх рукописів і
не закінчивши працю “Сталінізм в Україні”. Рукописи зі США ще за життя
Г.Костюка привіз в Україну літературознавець Сергій Гальченко, нині вони
опрацьовуються і, сподіваюся, будуть опубліковані. Це дасть змогу повернути
читачам “повного” Григорія Костюка, який писав задля “утвердження української
правди, української національної свідомості і для невмирущої ідеї відновлення
української Державності”. Тому і сприйняв він із подякою нагороду напередодні
свого дев’яностоліття, згадавши при цьому біблійний вислів “нині отпущаєщи”
як добрий знак повернення в Україну його незаслужено забутого і спаплюженого
за радянських часів імені.
Ксерокопію документа5 привезла в Україну Галина Кошай, якій принагідно
висловлюємо щиру подяку за надану можливість оприлюднити думки вченого.
На звороті останнього аркуша матеріалу міститься цікавий автограф – запис про
Київ і хмельницьку обласну газету “Подільські вісті”. Як пояснила Г.Кошай,
літературознавець пильно стежив за публікаціями про нього у пресі. І коли вийшла
друга книжка мемуарів “Зустрічі і прощання”, він склав список тих, кому хотів би
їх надіслати в Україну. У списку були мешканці Києва, Хмельницького, Кам’янцяB
Подільського, Полтави, Луганська, Харкова, Чернівців… Цей факт засвідчує, що
Григорій Костюк навіть у присмерковому віці не був байдужим до життя, не
втрачав творчого інтересу і снив Україною до останньої хвилини.
м. Хмельницький
Григорій Костюк
КЛОНЮ СВОЮ ГОЛОВУ ПЕРЕД УКРАЇНОЮ
До промови на вечорі вручення нагороди імені В.Винниченка – 10.ХІ.91 р.
1). Подяка організаторам і приявним.
2). Особливість моєї другої нагороди.
3). За що мені дали першу нагороду?
4). Мій борг перед українською культурою.
5). Приймаю з подякою цю нагороду, як початок нагород діячам культури
української діяспори.
6). Чи писав я свої книги з розрахунком на нагороду, відзначення, пошанування?
3 Там само. – С. 513'516.
4 Одарченко П. Українська література. – К., 1995. – С. 199.
5 Документ зберігається в родинному архіві автора публікації, куди його передала хмельничанка Г.Г.Кошай.
– В.М.
|