Антигерпетична активність препарату Нуклекс®
Встановлено, що нуклекс є активним антигерпетичним препаратом. Інгібуюча вірус активність нуклексу in vitro виявляється в діапазоні концентрацій від 60 до 1000 мкг/мл, його мінімальна активна концентрація становить 60 мкг/мл, максимально переносима концентрація — 5000 мкг/мл, а хіміотерапевтичний ін...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Доповіді НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автори: | , , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37368 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Антигерпетична активність препарату Нуклекс® / З.Ю. Ткачук, С.Л. Рибалко, С.Т. Дядюн, Д.Б. Старосила // Доп. НАН України. — 2011. — № 4. — С. 182-188. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859988029422174208 |
|---|---|
| author | Ткачук, З.Ю. Рибалко, С.Л. Дядюн, С.Т. Старосила, Д.Б. |
| author_facet | Ткачук, З.Ю. Рибалко, С.Л. Дядюн, С.Т. Старосила, Д.Б. |
| citation_txt | Антигерпетична активність препарату Нуклекс® / З.Ю. Ткачук, С.Л. Рибалко, С.Т. Дядюн, Д.Б. Старосила // Доп. НАН України. — 2011. — № 4. — С. 182-188. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Доповіді НАН України |
| description | Встановлено, що нуклекс є активним антигерпетичним препаратом. Інгібуюча вірус активність нуклексу in vitro виявляється в діапазоні концентрацій від 60 до 1000 мкг/мл, його мінімальна активна концентрація становить 60 мкг/мл, максимально переносима концентрація — 5000 мкг/мл, а хіміотерапевтичний індекс — 83,3. Ефективність нуклексу при профілактичній та лікувальній схемах введення в дослідах in vitro знаходиться в широкому діапазані концентрацій — від 0,6 до 10 мг/мл. Нуклекс у дозі 0,1 мг/мл при профілактичній дії та в дозах 0,1 та 1,0 мг/мл при лікувальній дії не впливав негативно на рівень мітотичного індексу та кількість патологічних форм мітозу. На моделі герпесвірусного менінгоенцефаліту при лікувальній схемі введення індекс ефективності при внутрішньочеревному введенні препарату в дозі 0,5 мг/кг становив 41,2. Найбільш ефективними виявилися аплікації нуклексу на моделі генітального герпесу. При профілактичній схемі введення препарату в дозах 1,0 та 0,1 мг/мл індекс лікувальної дії дорівнював 100%, а при лікувальній схемі — 73,2%. При лікуванні тварин нуклекс виявився більш ефективним, ніж референтний препарат віролекс.
Nuclex® appears to be an active antiherpetic agent. In vitro, its virus-inhibiting activity lies within the range of 60 tо 1,000 μg/ml, its minimal active concentration (MAC) is 60 μg/ml, maximum tolerance concentration (MTC) is 5,000 μg/ml, and its chemotherapeutic index is 83.3. The in vitro effectiveness of Nuclex® in prophylactic and therapeutic regimens of administration is within a broad range of concentrations from 0.6 to 10 mg/ml. Nuclex® in prophylactic dose of 0.1 mg/ml and in therapeutic dose of 1 mg/ml did not adversely affect the mitotic index and the amount of pathological mitoses. In a model of herpetic meningoencephalitis, the therapeutic regimen of intraperitoneal administration of 0.5 mg/kg of Nuclex® resulted in an effectiveness index of 41.2. Nuclex® appears to be the most effective when used topically in a model of genital herpes. In prophylactic regimen of administration of 0.1 mg/ml of Nuclex® and in therapeutic regimen of administration of 1.0 mg/ml of Nuclex®, the therapeutic activity index (TAI) constituted 100% and 73.2%, respectively. In animal studies, Nuclex® appears to be superior to Virolex® used as the referent agent.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:29:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 577.113.6:577.152
© 2011
З. Ю. Ткачук, С.Л. Рибалко, С.Т. Дядюн, Д. Б. Старосила
Антигерпетична активнiсть препарату Нуклексr
(Представлено академiком НАН України О.О. Мойбенком)
Встановлено, що нуклекс є активним антигерпетичним препаратом. Iнгiбуюча вi-
рус активнiсть нуклексу in vitro виявляється в дiапазонi концентрацiй вiд 60 до
1000 мкг/мл, його мiнiмальна активна концентрацiя становить 60 мкг/мл, макси-
мально переносима концентрацiя — 5000 мкг/мл, а хiмiотерапевтичний iндекс — 83,3.
Ефективнiсть нуклексу при профiлактичнiй та лiкувальнiй схемах введення в дослiдах
in vitro знаходиться в широкому дiапазанi концентрацiй — вiд 0,6 до 10 мг/мл. Нуклекс
у дозi 0,1 мг/мл при профiлактичнiй дiї та в дозах 0,1 та 1,0 мг/мл при лiкувальнiй дiї
не впливав негативно на рiвень мiтотичного iндексу та кiлькiсть патологiчних форм
мiтозу. На моделi герпесвiрусного менiнгоенцефалiту при лiкувальнiй схемi введення iн-
декс ефективностi при внутрiшньочеревному введеннi препарату в дозi 0,5 мг/кг ста-
новив 41,2. Найбiльш ефективними виявилися аплiкацiї нуклексу на моделi генiтального
герпесу. При профiлактичнiй схемi введення препарату в дозах 1,0 та 0,1 мг/мл iндекс
лiкувальної дiї дорiвнював 100%, а при лiкувальнiй схемi — 73,2%. При лiкуваннi тварин
нуклекс виявився бiльш ефективним, нiж референтний препарат вiролекс.
Герпетична iнфекцiя є класичним представником латентного iнфекцiйного процесу. Вста-
новлено, що бiльш нiж 70% з тих, хто вперше зiткнувся з вiрусом простого герпесу (ВПГ),
в подальшому переносили рецидиви iнфекцiї, незважаючи на високий рiвень протигерпе-
тичних антитiл. Герпетичнi iнфекцiї — це група антропонозних iнфекцiйних захворювань,
якi викликаються вiрусами герпесу людини (ВГЛ) та перебiг яких вiдбувається у виглядi
iнапарантних, субклiнiчних i клiнiчно манiфестних форм [1].
Герпес (вiд грец. herpes — повзучий) — одна з найбiльш поширених i погано контро-
льованих iнфекцiй людини. В органiзмi з нормальною iмунною системою герпетичнi вiруси
можуть циркулювати безсимптомно, але у людей з iмуносупресiєю вони викликають тяж-
кi захворювання з летальним наслiдком. У людини видiлено вiсiм типiв вiрусiв герпесу,
якi представлено ДНК-вмiсними вiрусами з дуже подiбною морфологiєю, що не дає змоги
розрiзняти їх при електроннiй мiкроскопiї.
Потрапляючи в органiзм людини, ВПГ довiчно приживається в ньому, перiодично ви-
кликаючи рецидиви рiзноманiтної тяжкостi. ВПГ у латентному станi перебуває в паравер-
тебральних сенсорних ганглiях у виглядi L-PREP-часток.
Найтиповiший представник ВГЛ — вiрус простого герпесу 1-го типу (ВПГ-1, або ВГЛ-1),
що викликає орофацiальний герпес. Близький до нього за морфологiчними, антигенними
та фiзико-хiмiчними властивостями вiрус герпесу людини 2-го типу (ВПГ-2, або ВГЛ-2),
що викликає генiтальний герпес (ГГ). ГГ — це один з випадкiв герпетичної iнфекцiї, що
належить до найпоширенiших захворювань, якi передаються статевим шляхом i якi вiд-
рiзняються вiд iнших захворювань цiєї групи довiчним носiйством збудника в органiзмi
182 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2011, №4
людини (латенцiєю). Ця обставина обумовлює високу частоту виникнення хвороби, якiй
притаманнi частi рецидиви [2, 3].
Виникнення ГГ часто пов’язують з ВПГ-2; до такого висновку приводять данi з частоти
виявлення антитiл до цього серотипу вiрусу при епiдемiологiчних дослiдженнях. Ранiше
вважали, що ВПГ-1 частiше iдентифiкується при ураженнi шкiри обличчя, верхнiх кiнцi-
вок, тулуба. Зараз встановлено, що ГГ, може бути викликаний ВПГ-1. При цьому, генiталь-
на iнфекцiя, викликана ВПГ-1, рецидивує порiвняно рiдко, частiше рецидиви виникають
у хворих з високими титрами антитiл до ВПГ-2. Методом гiбридизацiї ДНК ВПГ та ДНК
з тканин, отриманих при операцiях раку шийки матки та злоякiсних патологiй цервiкаль-
ного каналу, встановлено роль цього вiрусу у виникненнi раку шийки матки.
Вiрус герпесу людини 3-го типу (ВГЛ-3) викликає два самостiйних захворювання —
вiтряну вiспу та оперiзуючий лишай. Вiрус герпесу людини 4-го типу (ВГЛ-4), або вiрус
Епштейна–Барра, — це етiологiчний чинник iнфекцiйного мононуклеозу, лiмфоми Беркiт-
та, назофарингiальної карциноми, волосистої лейкоплакiї язика. Вiрус герпесу людини 5-го
типу (ВГЛ-5) спричиняє цитомегаловiрусну iнфекцiю i, нарештi, вiрус герпесу людини 6-го
типу (ВГЛ-6), як вiрогiдно встановлено останнiм часом, викликає раптову екзантему у дi-
тей раннього вiку й синдром хронiчної втоми у дорослих. У сучаснiй лiтературi є данi,
що посередньо вказують на можливу участь ВГЛ-6 у розвитку лiмфогранульоматозу, зло-
якiсної В-клiтинної лiмфоми, саркоїдозу, синдрому Шегрена, хвороби Крона, аутоiмунного
тиреоїдиту, а також iнфекцiйного мононуклеозу, не пов’язаного з вiрусом Епштейна–Барра.
Виявлено причетнiсть цього вiрусу до розвитку гострих гепатитiв у дорослих i дiтей, вклю-
чаючи й гепатити з фульмiнантним перебiгом i швидким летальним наслiдком. У 1990 р.
вiдкрили ВГЛ-7 та ВГЛ-8, значення яких у патологiї досi мало вивчено. ВГЛ-7 асоцiюється
з лiмфопролiферативними захворюваннями й синдромом хронiчної втоми, а ВГЛ-8 — iз
саркомою Капошi.
Лiкування герпетичної iнфекцiї лишається дотепер складною проблемою. Тривалий хро-
нiчний процес призводить до негативної iмунної перебудови органiзму. Спостерiгається роз-
виток повторної iмунної недостатностi, пригнiчення реакцiй клiтинного iмунiтету, знижен-
ня неспецифiчного захисту органiзму, що виражається у зниженiй здатностi лейкоцитiв
синтезувати α- та γ-iнтерферони (IФН), гiпоiмуноглобулiнемiї, сенсибiлiзацiї до вiрусних
антигенiв [4].
Сьогоднi антигерпетики складають близько 80% наявних антивiрусних препаратiв, що
знову ж таки доводить актуальнiсть проблеми. Бiльшiсть з них це аномальнi нуклеози-
ди. Виникає питання: чому при такiй величезнiй кiлькостi й розмаїттi лiкарських засобiв
герпетичнi захворювання все ще погано контролюються? Останнiм часом зросла кiлькiсть
повiдомлень про стiйкiсть ВПГ проти багатьох антигерпетичних препаратiв на основi ано-
мальних нуклеозидiв.
В Українi на певних стадiях впровадження у виробництво та медицину знаходяться пре-
парати рiзної хiмiчної структури, механiзм антигерпетичної дiї яких поєднує пригнiчення
активностi ферментiв репродукцiї вiрусу герпесу (ТК, ДНК-полiмерази) та здатнiсть ви-
кликати синтез IФН. Але найбiльш перспективним є створення антивiрусних препаратiв,
якi впливають на першi стадiї репродукцiї вiрусiв — адсорбцiю та злиття вiрусiв з клiти-
ною. Новi антивiруснi препарати моделюються як лiганди iмiтацiї або iмiтатори рецепторiв,
що конкурентно замiщують природнi компоненти при взаємодiї з клiтиною хазяїна. Тому
наша мета полягала у вивченнi антивiрусної дiї препарату нуклекс, який має такi власти-
востi [5, 6].
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2011, №4 183
Матерiали i методи. Препарати. Дослiджувана сполука нуклекс — це активний iн-
гредiєнт, який складається з РНК, зокрема РНК, видiленої з дрiжджiв. Дрiжджова РНК
є гомогенною сполукою низькомолекулярної РНК, яка включає до 25 нуклеотидiв. Вмiст
азоту вiд 14,5 до 15,0% маси, кiлькiсть фосфору вiд 8,5 до 9,0%. Препарат у дослiдже-
них дозах (10 мкг до 279 од. та 100 мкг до 296 од.) не змiнював кислотну резистентнiсть
еритроцитiв. Рибонуклеїнова кислота вводиться в дозах вiд 0,1 мг до 1 г на 1 кг ссавцiв,
наприклад, частiше вiд 250 до 350 мг на середню масу людини. Вiролекс — препарат фiрми
KRKA (Словенiя), ПолiI:ПолiЦ — еталонний iндуктор IФН фiрми “Calbichem”.
Вiруси. ВПГ-1 — використовували лiофiлiзований вiрус 1-го антигенного типу, штам
VC, одержаний з музею вiрусiв Iнституту вiрусологiї iм. Д. I. Iвановського РАМН.
Iнфекцiйний титр за цитопатичною дiєю (ЦПД) в культурi клiтин RK-13 стано-
вив 5,0–5,5 lgТЦД50/0,1 мл, при внутрiшньомозковому зараженнi бiлих мишей — 4,0–
4,5 lgЛД50/0,03 мл. ВПГ-2, штам ВН, пiдтримували серiйними пасажами в культурi клiтин
RK-13. Iнфекцiйний титр за ЦПД у культурi клiтин становив 5,5–6,0 lgТЦД50/0,1 мл. До
початку експериментальних дослiджень вiрус зберiгали при −70 ◦С.
Культура клiтин. Використано культуру клiтин з невриноми гасерова вузла щура
(НГВЩ-1), iндукованої трансплацентарним введенням етилeнiтрозоурини. Перещеплюва-
нi культури клiтин нирки кроля (RK-13) одержано з колекцiї музею клiтин CDC (Атланта,
США). Перещеплюванi культури культивували при 37 ◦С з подачею 5% СО2 у живиль-
ному середовищi, яке складалось з RPMI-1640, 10% фетальної сироватки теляти та анти-
бiотикiв.
У дослiдженнi використовували бiлих неiнбредних мишей масою 14–18 г, яких утриму-
вали в стандартних умовах вiварiю, морських свинок, мурчакiв (самцiв), масою 250–300 г.
Аналiз антивiрусної активностi потенцiйних лiкарських засобiв та специфiчностi їх дiї
включає визначення цитотоксичностi дослiджуваного препарату. Цей показник необхiдний
для характеристики препарату, визначення хiмiотерапевтичного iндексу (ХТI) чи, як прий-
нято в мiжнароднiй практицi, iндексу селективностi (IС). За мiжнародним протоколом по-
казником цитотоксичностi є IД50 (iнгiбуюча концентрацiя, що зменшує кiлькiсть живих
клiтин на 50%) або СД50 (цитотоксична доза, що зменшує рiст клiтин на 50%).
Для визначення максимально переносимої концентрацiї (МПК) препаратiв використо-
вували клiтини RK-13 та МDСК. У дослiдах застосовували не менше десяти рядiв лунок
в плашках з культурою клiтин для кожного розведення препарату в живильному середови-
щi. Плашки з культурами клiтин iнкубували при 37 ◦C з подачею 5% СО2 протягом 5 дiб.
Щодня дослiднi та контрольнi культури дослiджували з метою встановлення наявностi або
вiдсутностi ЦПД. Ступiнь ЦПД визначали за змiною морфологiї клiтин (округлення, змор-
щування клiтин, вiдторгнення вiд поверхнi лунок продегенерованих клiтин) за 4-плюсовою
системою. За МПК препарату вважали його найбiльшу кiлькiсть, яка не викликала деге-
нерацiю клiтин.
Хiмiотерапевтичний iндекс (ХТI) препарату стосовно ВПГ-1 визначали шляхом вста-
новлення спiввiдношення МПК до мiнiмально активної концентрацiї (МАК), що являє со-
бою мiнiмальну кiлькiсть препарату, яка гальмує розвиток вiрусспецифiчної ЦПД на 50%.
Для визначення МАК тест-вiрус у дозi 100 ТЦД50/0,1 мл вносили в культуру клiтин RK-13
та МDСК i iнкубували протягом 1 год при 37 ◦C. Пiсля адсорбцiї вiрусу на клiтинах його
видаляли i клiтини вiдмивали живильним середовищем, пiсля чого в пiдтримуюче середо-
вище (RPMI-1640 + 2% фетальної сироватки) вносили препарат нуклекс у концентрацiях
вiд 60 до 1000 мкг/мл. Вiдсутнiсть ЦПД у дослiдi, при наявностi його в контролi вiру-
184 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2011, №4
су, а також рiзниця iнфекцiйного титру в дослiдi в порiвняннi з контролем вiрусу герпесу
дозволили розрахувати МАК препарату.
Антигерпетичну дiю нуклеусу щодо ВПГ-1 вивчали на моделi герпетичного менiнго-
енцефалiту. Тварин заражали вiрусом герпесу шляхом введення в середину мозку в об’ємi
0,03 мл вiрусної суспензiї. Iнфекцiйну активнiсть вiрусу герпесу визначали за летальнiстю
тварин. Дана модель зручна для оцiнки вираженостi симптоматики, вiдзначається 100%
вiдтворенням, не потребує додаткових контролей. Розвиток клiнiчних симптомiв починався
на 5–6-ту добу з моменту iнфiкування i досягав максимуму на 13–14-ту добу, далi вiдмi-
чалось зменшення вираженостi симптоматики з наступним клiнiчним одужанням тварин,
що вижили. Наявнiсть гострої герпетичної iнфекцiї пiдтверджувалась за допомогою iму-
нофлюоресценцiї. Так, найбiльш iнтенсивне свiчення спостерiгалось в тканинах головного
мозку (особливо в стовбурових вiддiлах), яке з’являлось через 6–7 дiб з моменту iнфiкуван-
ня, що вiдповiдає моменту виникнення клiнiчних ознак захворювання. Летальнiсть тварин,
iнфiкованих ВПГ, становила 100%.
Антигерпетичну активнiсть нуклексу щодо ВПГ-2 вивчали на моделi генiтальної гер-
петичної iнфекцiї морських свинок, яку вiдтворювали шляхом зараження останнiх вiрус-
вмiсною рiдиною з iнфекцiйним титром 5,0–5,5 lg ТЦД50/мл за методикою, запропонованою
Мареннiковою [7]. Вiрусвмiсну рiдину наносили на попередньо скарифiковану шкiру penis.
Скарифiкацiю проводили за допомогою хiрургiчного ланцета пiсля того, як тварини були
анестезованi ефiром. Розмiр поверхнi скарифiкацiї дорiвнював 4–7 мм2. Вiрусвмiсну рiди-
ну наносили за допомогою пiпетки вiдразу пiсля скарифiкацiї (з наступним втиранням).
Клiнiчнi симптоми експериментального герпесу генiталiй реєстрували щодобово перед про-
веденням лiкування i спостерiгали протягом всього перiоду хвороби. Критерiями оцiнки
тяжкостi iнфекцiйного процесу були поверхня i ступiнь специфiчних уражень, наявнiсть
набряку, гiперемiї, орхiт. Максимальна вираженiсть кожної ознаки становила 4 бали. Спо-
стереження за тваринами проводили протягом 21 доби. Кожна дослiджувана група скла-
далася з трьох тварин.
Препарат наносили на скарифiковану i заражену поверхню 1 раз на добу протягом
5 дiб. Як референс-препарат використовували мазь вiролекс фiрми KRKA (Словенiя), яку
наносили, як i дослiджуваний препарат, у виглядi аплiкацiй на поверхню рани щодобово
протягом 5 дiб. Лiкування нуклексом та вiролексом починали через 2 год пiсля iнфiкування.
Цитологiчний аналiз проводили в клiтинах НГВЩ, чутливих до ВПГ, пiсля фiкса-
цiї клiтин, якi вирощували на покривних скельцях, у рiдинi Шабадашу (яка складається
з азотнокислої мiдi в етиловому спиртi та нейтрального формалiну у спiввiдношеннi 9 : 1)
протягом 30 хв. Фарбування проводили гематоксилiн-еозином за загальноприйнятою ме-
тодикою. Мiтотичний iндекс визначали шляхом обчислення 3000–10 000 клiтин i виражали
в промiле (%�), тобто число мiтозiв на 1000 клiтин. Одночасно визначали наявнiсть патоло-
гiчних форм мiтозiв, для чого була використана класифiкацiя, розроблена Блюмкiним [8].
Дослiдження цитологiчних препаратiв проводили при об’єктивi ×100 та ×40, окулярi ×10
у мiкроскопi Standard 20, Zeiss.
Результати та обговорення. Розрахована МПК нуклексу на культурi клiтин RK-13
становить 5000 мкг/мл. Iнгубуюча активнiсть нуклексу бiльше lg ID50 > 2 знаходиться
в дiапазонi концентрацiй вiд 60 до 1000 мкг/мл, його МАК становить 60 мкг/мл, ХТI —
83,3. Вiдповiдно до методичних рекомендацiй [9], речовину (або препарат) вважають такою,
що має антивiрусну активнiсть, якщо рiвень репродукцiї вiрусу знижується на lg ID50 = 2
i бiльше. Це дозволяє вiднести нуклекс до високоактивних антивiрусних препаратiв.
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2011, №4 185
Профiлактичну та лiкувальну дiю препарату нуклекс in vitro вивчали на культурi клiтин
RK-13. Використовували ВПГ-1, штам VC, iнфекцiйний титр 4,0 lg ТЦД50 та ВПГ-2, штам
ВН, iнфекцiйний титр 4,0–5,0 lgТЦД50. При вивченнi профiлактичної дiї препарату його
в рiзних розведеннях вносили в культуру за 24 год до iнфiкування вiрусом, а при дослiд-
женнi лiкувальної дiї — через 24 год пiсля iнфiкування. Культуру iнкубували в термостатi
з подачею СО2 протягом 5 дiб, щодня контролюючи за допомогою мiкроскопа i вiдмiчаючи
репродукцiю вiрусу за ЦПД на клiтини RK-13 у порiвняннi з контрольними культурами, де
моношар не пiддавався нiяким впливам. Морфологiчно ЦПД ВПГ на клiтини виявляється
в утвореннi симпластiв або округлих клiтин у сполученнi з появою гiгантських багатоядер-
них клiтин.
Через 5 дiб збирали культуральне середовище з лунок плашок i в ньому визначали iн-
фекцiйний титр у кожнiй пробi при профiлактичнiй i лiкувальнiй дiї препарату. Аналiз
одержаних результатiв з визначення репродукцiї ВПГ-1 та ВПГ-2 (табл. 1) свiдчить про
те, що нуклекс має високу протигерпетичну активнiсть в широкому дiапазонi концентра-
цiй — вiд 0,6 до 10 мг/мл, як при профiлактичнiй, так i при лiкувальнiй схемах введення
препарату в культуру клiтин RK-13.
У клiтинах НГВЩ, заражених вiрусом герпесу та оброблених нуклексом вивчали мiто-
тичний режим при профiлактичнiй та лiкувальнiй схемах введення препарату в концентра-
цiї 0,1 та 1 мг/мл. Як видно з результатiв дослiдження (табл. 2), при профiлактичнiй схемi
введення нуклекс у концентрацiї 0,1 мг/мл запобiгав змiнi мiтотичного режиму клiтин. По-
казник мiтотичної активностi в дослiдних групах та в контрольнiй (iнтактнi клiтини) майже
не вiдрiзнялися. Те ж саме реєструвалося i по показниках патологiчних форм мiтозiв. Отже,
у культурi клiтин НГВЩ, заражених ВПГ, препарат нуклекс у дозi 0,1 мг/мл при профi-
лактичнiй дiї та в дозах 0,1 та 1 мг/мл при лiкувальнiй дiї не справляв негативного впливу
на рiвень мiтотичного iндексу та кiлькiсть патологiчних форм мiтозу.
Антигерпетичну активнiсть нуклексу в експериментах in vivo вивчали на моделi герпес-
вiрусного менiнгоенцефалiту на бiлих безпородних мишах. Препарати нуклекс у дозi 0,5 та
Таблиця 1. Профiлактична та лiкувальна дiя нуклексу на репродукцiю ВПГ-1 та ВПГ-2 у культурi клiтин
RK-13
Концентрацiя
нуклексу, мг/мл
ВПГ-1 ВПГ-2
Iнфекцiйний титр,
lgТЦД
50
Пригнiчення,
lgТЦД
50
Iнфекцiйний титр,
lgТЦД
50
Пригнiчення,
lgТЦД
50
Профiлактична дiя
10 1,0 3,0 1,0 3,0
5 1,0 3,0 1,0 3,0
2,5 1,0 3,0 0 4,0
1,25 1,0 3,0 0 4,0
0,6 2,0 2,0 0 4,0
Контроль вiрусу 4,0 4,0
Лiкувальна дiя ВПГ-1
10 4,0 0 1,0 4,0
5 2,0 2,0 1,0 4,0
2,5 1,0 3,0 1,5 3,5
1,25 1,0 3,0 0 5,0
0,6 0 3,0 0 5,0
Контроль вiрусу 4,0 — 5,0
186 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2011, №4
5 мг/мл i вiролекс у дозi 10 мг/кг вводили по 0,2 мл внутрiшньочеревно через 24 год пiсля
зараження вiрусом герпесу. Показано, що в дозi 0,5 мг/кг нуклекс мав високу лiкувальну
ефективнiсть, його iндекс ефективностi при цьому становив 41,2, тобто був майже на рiвнi
стандартного препарату вiролекс (50,0).
Антивiрусну активнiсть нуклексу дослiджували також на моделi генiтального герпесу
у морських свинок. Лiкування проводили нуклексом у дозi 0,1 та 1 мг/кг маси до та пiс-
ля iнфiкування вiрусом герпесу, як контроль використовували вiролекс. Усього в дослiдi
було шiсть груп тварин: тварини, яких заражали лише вiрусом герпесу; тварини, яких за-
ражали вiрусом герпесу та лiкували вiролексом; тварини, яких заражали вiрусом герпесу
та лiкували аплiкацiями препарату нуклекс у дозi 1,0 мг/кг маси; тварини, яких заражали
вiрусом герпесу i лiкували нуклексом у концентрацiї 0,1 мг/кг маси; тварини, яких обробля-
ли нуклексом у дозi 1,0 мг/кг маси та заражали вiрусом герпесу; тварини, яких обробляли
нуклексом у дозi 0,1 мг/кг маси та заражали вiрусом герпесу. Результати дослiдження пока-
зали, що при профiлактичнiй дiї препарату в дозах 0,1 та 1,0 мг/кг маси тварини середня
iнтенсивнiсть вираженостi захворювання (СIВЗ) дорiвнювала нулю, а iндекс лiкувальної
дiї (IЛД) становив 100%, тодi як аналогiчнi показники для вiролексу були значно нижчими
(табл. 3). Ефективнiсть лiкування тварин нуклексом пiсля зараження вiрусом виявилася та-
кож значно вищою, нiж при застосуваннi стандартного препарату вiролекс: показник СIВЗ
для нуклексу становив 14,0, для вiролексу — 22,0, а IЛД — 73,2 та 56,0% вiдповiдно.
Отже, вiдповiдно до результатiв дослiдження, нуклекс має високу противiрусну актив-
нiсть в широкому дiапазонi концентрацiй як при профiлактичнiй, так i при лiкувальнiй
схемах введення i значно перевищує аналогiчний показник вiролексу.
Таблиця 2. Вплив нуклексу на мiтотичний режим клiтин НГВЩ, заражених ВПГ
Схема дослiду
Обробка i зараження
клiтин, доза, мг/мл
Мiтотичний
iндекс, %�
Аномальнi
мiтози, %
Профiлактика Нуклекс, 1,0 + ВПГ 8,6 19,0
Нуклекс, 0,1 + ВПГ 19,4 19,3
ВПГ 8,7 35,8
Iнтактнi клiтини 20,8 19,4
Лiкування ВПГ + нуклекс, 1,0 20,3 18,0
ВПГ + нуклекс, 0,1 22,0 19,1
ВПГ 6,0 38,3
Iнтактнi клiтини 21,6 17,5
Нуклекс, 1,0 19,9 21,3
Таблиця 3. Ефективнiсть аплiкацiй нуклексу на моделi генiтального герпесу
Препарат, доза,
мг/кг
Тривалiсть
захворювання, дiб СIВЗ IЛД, % P
Профiлактика
Нуклекс, 1,0 0 0 100 > 0,001
Нуклекс, 0,1 0 0 100 > 0,001
Вiролекс 5,0 10 82 > 0,001
Лiкування
Нуклекс, 1,0 7 14 73,2 > 0,001
Нуклекс, 0,1 5 14 73,2 > 0,001
Вiролекс 9,75 22 56,0 > 0,001
Контроль вiрусу 15 56 0 —
ISSN 1025-6415 Доповiдi Нацiональної академiї наук України, 2011, №4 187
1. Актуальные проблемы герпесвирусных инфекций. – Москва, 2004. – С. 3–130.
2. Никитина Е.Б., Климова Р. Р., Кулагин В.И., Кущ А.А. Выявление ВПГ на разных стадиях гени-
тальной герпетической инфекции с помощью моноклональных антител // Инфекции, передающиеся
половым путем. – 2000. – № 4. – С. 17–21.
3. Руденко А. В., Кругликов В.Т. Герпес и его роль в патологии у женщины // Здоровье женщины. –
2001. – 2(6). – С. 42–46.
4. Ершов Ф.И. Антивирусные препараты. – Москва: Медицина, 1998. – 187 с.
5. Порва Ю. I., Ткачук З.Ю., Рибалко С.Л. Антивiрусна активнiсть препарату Нуклексr на клiтиннiй
моделi вiрусу гепатиту С // Вiсн. фармакологiї та фармацiї. – 2010. – № 7–8. – С. 10–16.
6. Ткачук З.Ю., Рибалко С.Л., Жаркова Л.Д., Старосила Д.Б., Семернiкова Л. I. Антигрипозна актив-
нiсть препарату нуклекс // Доп. НАН України. – 2010. – № 9. – С. 191–196.
7. Маренникова С. С., Мацевич Г. Р., Чекунова Э.В. и др. Разработка и практическое использование
новых экспериментальных моделей разных форм герпетической инфекции // Вопр. вирусологии. –
1986. – № 1. – С. 59–65.
8. Блюмкин В.Н., Жданов В.М. Влияние вирусов на хромосомный аппарат и деление клеток. – Москва:
Медицина, 1973. – С. 67–70.
9. Доклiнiчнi дослiдження лiкарських засобiв: Метод. рекомендацiї. – Київ: Авiцена, 2001. – С. 371–396.
Надiйшло до редакцiї 17.11.2010Iнститут молекулярної бiологiї i генетики
НАН України, Київ
Iнститут епiдемiологiї та iнфекцiйних хвороб
iм. Л.В. Громашевського, Київ
Z.Yu. Tkachuk, S. L. Rybalko, S. T. Diadiun, D.B. Starosyla
Antiherpetic activity of Nuclexr
Nuclexr appears to be an active antiherpetic agent. In vitro, its virus-inhibiting activity lies within
the range of 60 tо 1,000 µg/ml, its minimal active concentration (MAC) is 60 µg/ml, maximum
tolerance concentration (MTC) is 5,000 µg/ml, and its chemotherapeutic index is 83.3. The in
vitro effectiveness of Nuclexr in prophylactic and therapeutic regimens of administration is within
a broad range of concentrations from 0.6 to 10 mg/ml. Nuclexr in prophylactic dose of 0.1 mg/ml
and in therapeutic dose of 1 mg/ml did not adversely affect the mitotic index and the amount
of pathological mitoses. In a model of herpetic meningoencephalitis, the therapeutic regimen of
intraperitoneal administration of 0.5 mg/kg of Nuclexr resulted in an effectiveness index of 41.2.
Nuclexr appears to be the most effective when used topically in a model of genital herpes. In
prophylactic regimen of administration of 0.1 mg/ml of Nuclexr and in therapeutic regimen of
administration of 1.0 mg/ml of Nuclexr, the therapeutic activity index (TAI) constituted 100%
and 73.2%, respectively. In animal studies, Nuclexr appears to be superior to Virolexr used as
the referent agent.
188 ISSN 1025-6415 Reports of the National Academy of Sciences of Ukraine, 2011, №4
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37368 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1025-6415 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:29:37Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ткачук, З.Ю. Рибалко, С.Л. Дядюн, С.Т. Старосила, Д.Б. 2012-10-09T16:34:03Z 2012-10-09T16:34:03Z 2011 Антигерпетична активність препарату Нуклекс® / З.Ю. Ткачук, С.Л. Рибалко, С.Т. Дядюн, Д.Б. Старосила // Доп. НАН України. — 2011. — № 4. — С. 182-188. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1025-6415 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37368 577.113.6:577.152 Встановлено, що нуклекс є активним антигерпетичним препаратом. Інгібуюча вірус активність нуклексу in vitro виявляється в діапазоні концентрацій від 60 до 1000 мкг/мл, його мінімальна активна концентрація становить 60 мкг/мл, максимально переносима концентрація — 5000 мкг/мл, а хіміотерапевтичний індекс — 83,3. Ефективність нуклексу при профілактичній та лікувальній схемах введення в дослідах in vitro знаходиться в широкому діапазані концентрацій — від 0,6 до 10 мг/мл. Нуклекс у дозі 0,1 мг/мл при профілактичній дії та в дозах 0,1 та 1,0 мг/мл при лікувальній дії не впливав негативно на рівень мітотичного індексу та кількість патологічних форм мітозу. На моделі герпесвірусного менінгоенцефаліту при лікувальній схемі введення індекс ефективності при внутрішньочеревному введенні препарату в дозі 0,5 мг/кг становив 41,2. Найбільш ефективними виявилися аплікації нуклексу на моделі генітального герпесу. При профілактичній схемі введення препарату в дозах 1,0 та 0,1 мг/мл індекс лікувальної дії дорівнював 100%, а при лікувальній схемі — 73,2%. При лікуванні тварин нуклекс виявився більш ефективним, ніж референтний препарат віролекс. Nuclex® appears to be an active antiherpetic agent. In vitro, its virus-inhibiting activity lies within the range of 60 tо 1,000 μg/ml, its minimal active concentration (MAC) is 60 μg/ml, maximum tolerance concentration (MTC) is 5,000 μg/ml, and its chemotherapeutic index is 83.3. The in vitro effectiveness of Nuclex® in prophylactic and therapeutic regimens of administration is within a broad range of concentrations from 0.6 to 10 mg/ml. Nuclex® in prophylactic dose of 0.1 mg/ml and in therapeutic dose of 1 mg/ml did not adversely affect the mitotic index and the amount of pathological mitoses. In a model of herpetic meningoencephalitis, the therapeutic regimen of intraperitoneal administration of 0.5 mg/kg of Nuclex® resulted in an effectiveness index of 41.2. Nuclex® appears to be the most effective when used topically in a model of genital herpes. In prophylactic regimen of administration of 0.1 mg/ml of Nuclex® and in therapeutic regimen of administration of 1.0 mg/ml of Nuclex®, the therapeutic activity index (TAI) constituted 100% and 73.2%, respectively. In animal studies, Nuclex® appears to be superior to Virolex® used as the referent agent. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Доповіді НАН України Медицина Антигерпетична активність препарату Нуклекс® Antiherpetic activity of Nuclex® Article published earlier |
| spellingShingle | Антигерпетична активність препарату Нуклекс® Ткачук, З.Ю. Рибалко, С.Л. Дядюн, С.Т. Старосила, Д.Б. Медицина |
| title | Антигерпетична активність препарату Нуклекс® |
| title_alt | Antiherpetic activity of Nuclex® |
| title_full | Антигерпетична активність препарату Нуклекс® |
| title_fullStr | Антигерпетична активність препарату Нуклекс® |
| title_full_unstemmed | Антигерпетична активність препарату Нуклекс® |
| title_short | Антигерпетична активність препарату Нуклекс® |
| title_sort | антигерпетична активність препарату нуклекс® |
| topic | Медицина |
| topic_facet | Медицина |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37368 |
| work_keys_str_mv | AT tkačukzû antigerpetičnaaktivnístʹpreparatunukleks AT ribalkosl antigerpetičnaaktivnístʹpreparatunukleks AT dâdûnst antigerpetičnaaktivnístʹpreparatunukleks AT starosiladb antigerpetičnaaktivnístʹpreparatunukleks AT tkačukzû antiherpeticactivityofnuclex AT ribalkosl antiherpeticactivityofnuclex AT dâdûnst antiherpeticactivityofnuclex AT starosiladb antiherpeticactivityofnuclex |