Архаїчна гідронімія Чернігівсько-Сумського Полісся
У статті запропоновано фрагмент етимологізації архаїчного гідронімікону Чернігівсько-Сумського Полісся – давньозаселеного українського ареалу, зокрема здійснено структурно-семантичний аналіз гідронімів Брак, Дива, Знобівка, Знори, Ірпа, Клюс. В статье представлен фрагмент этимологического анализа ар...
Saved in:
| Published in: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37474 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Архаїчна гідронімія Чернігівсько-Сумського Полісся / С. Вербич // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 217-225. — Бібліогр.: 39 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860174417913446400 |
|---|---|
| author | Вербич, С. |
| author_facet | Вербич, С. |
| citation_txt | Архаїчна гідронімія Чернігівсько-Сумського Полісся / С. Вербич // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 217-225. — Бібліогр.: 39 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| description | У статті запропоновано фрагмент етимологізації архаїчного гідронімікону Чернігівсько-Сумського Полісся – давньозаселеного українського ареалу, зокрема здійснено структурно-семантичний аналіз гідронімів Брак, Дива, Знобівка, Знори, Ірпа, Клюс.
В статье представлен фрагмент этимологического анализа архаического гидронимикона Черниговско-Сумского Полесья – древнезаселенного украинского ареала, в частности анализируется структура, реконструируется семантическая мотивация гидронимов Брак, Дива, Знобiвка, Знори, Iрпа, Клюс.
In the article a fragment of etymologization of archaic hydronymicon of Chernihiv-Sumy Woodland that is long ago inhabited region proposed. There structural-semantic analysae of the Брак, Дива, Знобвiка, Знори, Iрпа, Клюс were accomplished.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:59:43Z |
| format | Article |
| fulltext |
Ономастика ?
Святослав ВЕРБИЧ
АРХАЇЧНА ГІДРОНІМІЯ ЧЕРНІГІВСЬКО-СУМСЬКОГО
ПОЛІССЯ
У статті запропоновано фрагмент етимологізації архаїчного
гідронімікону Чернігівсько-Сумського Полісся – давньозаселеного
українського ареалу, зокрема здійснено структурно-семантичний
аналіз гідронімів Брак, Дива, Знобівка, Знори, Ірпа, Клюс.
Ключові слова: апелятив, гідронім, реконструкція,
східнополіський говір.
Географічно Чернігівщина й Сумщина – це складники
Лівобережного Полісся, що відрізняється від Правобережного як
своєю фізіографією (менше заболочене й заліснене), так й історією.
Це окремий історичний регіон, на теренах якого проживали
сіверяни – східнослов’янське плем’я, що заселяло землі в бас.
Десни, а також над верхньою течією Сейму. Саме тут в ХІ ст.
сформувалося досить сильне Сіверське, або Новгород-Сіверське
князівство [ЕУ 8: 2824]. Прикметно, що згаданий ареал входить у
зону архаїчного східнополіського говору, який зберіг чимало
реліктових рис передусім лексичного рівня [Желязняк2: 698-699].
Історія зазначеного регіону не могла не відбитися на його
топоніміконі, особливо ж на гідронімії, яка, порівняно з іншими
онімними класами, найбільшою мірою зберігає давній лексичний
фонд, почасти не збережений в апелятивному словникові. Чимало з
власних назв водойм Чернігівщини та Сумщини писемно засвідчені
вже в ранньому середньовіччі, що надійно підтверджує
«Етимологіний словник літописних географічних назв Південної
Русі». Це, зокрема, гідроніми Вирь, Лък(ъ)на, Остер, Рахъна
[ЕСЛГНПР: 31, 35-36, 83, 115] та ін.
Предметом нашої уваги в пропонованій статті є дослідження
архаїчних гідронімів Чернігівсько-Сумського Полісся, які зберегли
у своєму складі апелятивну лексику ще праслов’янської доби, а її
об’єктом – етимологічна інтерпретація назв водойм Брак, Дива,
Знобівка, Знори, Ірпа, Клюс.
Брак – назва р., п. Остра л. Десни л. Дніпра; гирло нижче р.
Молофи; Козелецький р-н Чернігівської обл. [СГУ: 68].
Відповідником аналізованому гідроніму в межах України можна
вважати назву р. Браки (пр. Згару п. Пд. Бугу; Вінницька обл.
[СГУ: 68]), яка, щоправда, має множинну структуру. Як споріднені
розглядає ці гідроніми і Л.Т. Масенко, припускаючи мотивацію
їхніх основ незафіксованим географічним
терміном *брак, на реальність якого вказує,
на її думку, діал. (поліськ.) брач ‘торф’яна
яма’ [Масенко: 17]. До наведеного
переліку треба включити й блр. Брак – гідронім у бас. Сожу
[Vasmer І: 205]. З приводу згаданого брач зауважимо, що сема
‘торф’яна яма’, напевно, вторинна до якоїсь іншої, про що свідчить
друге значення цього апелятива – ‘заболочена низовина на місці
висохлої річки’ [Черепанова: 34]. Погоджуємося з Л.Т. Масенко
щодо вибору словотвірної моделі, за якою виник гідронім Брак(и),
однак лише така констатація не дає змоги розкрити внутрішньої
(генетичної) природи самого апелятива. Очевидно, треба відкинути
як неймовірний із погляду мотивації семантики гідронімооснови
зв’язок назви Брак із поліськ. брак ‘рештки згорілого дерева,
соломи’ [Лисенко: 35], не кажучи вже про лексеми брак ‘нестача
чогось’ чи брак ‘набір до війська, призов’ [ЕСУМ 1: 244].
Привертає увагу, однак, діал. (поліськ.) брак ‘гнійне виділення’,
пор. відповідно місц. тече брак [Лисенко: 35], що дає підстави
припускати для географічного апелятива *брак стрижневе значення
*‘рідина, течія’. На нашу думку, можливий такий напрям пошуків
генетичних зв’язків апелятива *брак: ідеться про місцевий розвиток
кореневого а з ę після р, що, до речі, підтверджує і «Атлас
української мови» [АУМ: №127], тобто *брак < бряк < брякати,
яке, крім значення ‘стукати, дзвеніти’, в українській та інших
слов’янських мовах реалізувало сему ‘набрякати вологою,
розбухати’, пор., наприклад: укр. брякнути ‘розбухати’, діал.
бр’акнути ‘т. с.’ < псл. *bręknQti < *brękati [ЭССЯ 3: 22-23]. Таке
припущення підтверджують і білоруські факти, пор. структуру
гідроніма Брак і блр. діал. бракнуть ‘набухати’ [ЭСБМ 1: 377].
Дивá (Р. в. – и) – назва р., пр. Ревни л. Снову п. Десни л. Дніпра;
с. Жадове Семенівського р-ну Чернігівської обл. [СГУ: 170].
Гідронім має формальні паралелі в бас. Західної Двіни – блр. Дзіва,
у південно-східних Родопах – болг. Дивата вода [Казлова: 26-27].
Очевидно, до наведеного переліку треба додати ще й блр. Див –
гідронім у колишній Вітебській губ., рос. Диво – лімнонім на
Смоленщині [Vasmer I: 590-591]. Білоруська дослідниця
Р.М. Козлова для українських назв річок Дива, блр. Дзіва і болг.
Дивата вода як найбільш імовірний припускає зв’язок із псл. *divъ,
що реалізував сакральну семантику, не відкидаючи, щоправда,
можливості іншого тлумачення зазначених назв – у гнізді *divъ(jь)
‘дикий’ [Казлова: 26-27]. На нашу думку, згадані назви, зокрема
поліську Диву, переконливіше тлумачити якраз у колі похідних
етимологічного гнізда *divъ ‘дикий’, як-от укр. дивий ‘дикий’
[ЕСУМ 2: 65]. Підставою для висловленого припущення слугують
такі чинники: 1) за умови зв’язку гідроніма Дива з теонімом Див
структура назви цієї річки мала б форму Див’я, пор. відповідно рос.
Дивья – назва поселення на однойменній річці в колишній
Пермській губ. [RGN ІІІ: 17], або Дивова; 2) топонімооснова Див-,
семантика якої мотивована значенням ‘дикий’, не ізольована в
якомусь одному ареалі, пор., наприклад, похідний чес. ойконім
Divec < ст.-чес. diví ‘дикий’ [Profous I: 388]; 3) типологічно
споріднені власні географічні назви на Дик- (*divъ етимологічно
пов’язане з *dikъ [ЭССЯ 5: 35-36]) представлені на значному
слов’янському обширі, пор. відповідно укр. Дика Зворина – пот. у
бас. Тиси на Закарпатті [СГУ: 170], численні рос. гідроніми Дикая,
Дикое в різних регіонах, блр. лімноніми Дикое в колишній Мінській
губ. [Vasmer I: 592], пол. Dzika Rzeka, Dzika Woda, Dziki Potok у бас.
Вісли [HW: 24, 105, 127], похідна болг. Дичина (< псл. *dikъ ‘дикий’
[Дуриданов: 358]). Щодо ймовірної ознаки, яка мотивувала
семантику гідронімооснови Див- / Дик-, то такою, як слушно
відзначав І. Дуриданов, могла бути ‘бурхлива річка’ [Дуриданов:
358], оскільки інше топографічне значення ад’єктива дикий –
‘пустельний, глухий’ [СУМ ІІ: 274] – більше характеризувало
неводні об’єкти. Для пропонованого пояснення не є перешкодою і
дещо незвичний наголос гідроніма Дивá, який не вважаємо
первинним, оскільки його не підтверджують матеріали
експедиційних записів [СГУ: 170].
Знобíвка – назва р., л. Десни л. Дніпра; нп Рожковичі, Зноб-
Новгородське, Голубівка і Порохонь Середино-Будського р-ну
Сумської обл.; варіанти Знобь, Зноба [СГУ: 215]. Сучасний
гідронім вторинний, на що вказує як його словотвірна структура,
так і місцеві варіанти. Аналогічну думку висловлює і
А.П. Корепанова, наводячи як самостійну форму Зноб (у дужках
Знобівка [Корепанова: 57]). Назву Зноб доцільно етимологізувати в
системі спорідненої апелятивної лексики на зразок: укр. діал.
(бойк.) знобитися ‘мерзнути’ [Онишкевич 1: 316], рос. знобь, зноб
‘озноб’ тощо [Фасмер ІІ: 101]. Відповідно в основі гідроніма Зноб
можна вбачати незасвідчений у діалектних джерелах географічний
апелятив *зноб *‘вода, яка морозить’, ‘холодна вода’. Пор. ще болг.
діал. озноба ‘паморозь’, зноба ‘хвороба’, д.-рус. похідне ознобление
(ХІІІ ст. [Черных I: 327]), чес. oznoba ‘обмороження’ [Фасмер ІІ:
101], які мотивовані дієслівною основою псл. *znob- [Черных I:
327]. З огляду на праслов’янський характер основи *znob- імовірна
реконструкція праформи *znobъ / *znobь, *znobа. Отже, гідронім
Зноб можна розглядати в колі типологічно споріднених гідронімів
із основою Зимн-. Цікаво відзначити, що, незважаючи на
спільнослов’янське поширення семантики ‘мерзнути’, вона
вторинна щодо іншого значення, про що свідчить зв’язок
безумовно архаїчної основи і.-є. *g’nobh- > псл. *znob з і.-є. *gen-
‘народжувати’ [Трубачев1: 89].
Знóри – назва р., л. Сейму л. Десни л. Дніпра; с. Горохове
Коропського р-ну Чернігівської обл. [СГУ: 215]. Як засвідчує
доступний матеріал, ідентичного досліджуваній назві
географічного апелятива не зафіксовано, однак його можна
відновити в колі таких споріднених лексем, як-от: укр. діал. (бойк.)
зноричити ‘порити’ [Онишкевич 1: 316], рос. діал. изнорить
‘порити ходами, норами’, ‘зробити дірку’ [СРНГ 12: 159-160], пор.
також гідронім Изнорин у колишній Псковській губ. [Vasmer II,
126]. Отже, Знори < *знори < *знор(а) < *jьznorъ / *jьznora. Підстави
для реконструкції праслов’янського архетипу дає видозмінена
архаїчна структура слова (дериват із префіксом *jьz-), відсутність
аналогічного апелятива в сучасних діалектних словниках,
натомість його консервація в назві гідрооб’єкта. Прикметно, що
цієї проформи не відбито в «Етимологічному словникові
слов’янських мов», як, до речі, і твірного для нього *jьznoriti
(зафіксоване лише твірне *noriti, проілюстроване, до речі, укр.
норити ‘рити нори’ [ЭССЯ 25: 189]. Щодо значення відновленого
апелятива, яке, очевидно, мотивувало семантику основи гідроніма
Знори, то таким можна припускати *‘річка, яка прориває собі шлях,
підмиває береги’. Зауважимо також, що місцева географічна
термінологія демонструє лексеми, у яких префікс з- розвинувся з
праслов’янського *jьz-, пор., наприклад, згиб ‘вигин річки’
[Черепанова: 88] < псл. *jzgybъ [ЭССЯ 9: 33], зворот ‘зворотна
течія річки’ [Черепанова 6: 89], що пов’язане з псл. *jьzvortiti
[ЭССЯ 9: 99].
Ірпа – назва р., п. Снову п. Десни л. Дніпра; Семенівський р-н
Чернігівської обл. [СГУ: 223]. Гідронім неодноразово був об’єктом
уваги дослідників, які, проте, не одностайні в пошуках його
етимона. Це спонукає ще раз критично осмислити доробок
попередників і спробувати з’ясувати його етимологію. Назву Ірпа
неможливо аналізувати поза зв’язком із гідронімом Ірпінь, на що
неодноразово вказували дослідники. Наскільки відомо, раніше від
інших про походження назви Ірпа висловився польський
мовознавець Т. Лер-Сплавинський, що пояснював її як утворення із
секундарним і від первинного *Rъpa (для гідроніма Ірпінь пор.
промовисті форми Rpeń, Orpeń) < псл. *rъp- ‘рити’. Із такою
версією не погоджується київська дослідниця І.М. Желєзняк,
зазначаючи, що чітке, на перший погляд, тлумачення Т. Лера-
Сплавинського хибує відсутністю переконливого семантичного
(мотиваційного) пояснення гідронімооснови. На її думку, основним
для етимологізування гідроніма Ірпінь є варіант Pierna (Ripna),
який дослідниця розглядає серед начебто генетично споріднених
гідронімів Pernica (бас. Драви, Словенія), Perno (бас. Сави,
Хорватія), Пирница в Греції та ін. Наведені назви ілюструють
давньоєвропейський гідронімний тип *Pīr-n- < і.-є. *pī- ‘пити’.
Українська Ірпінь < *Pirъna > *Rъpinъ (метатезний варіант
[Желєзняк1: 141-144]).
Інший польський лінгвіст К. Мошинський назви Ірпа й Ірпінь
також пояснює на основі псл. *rъp- ‘копати, рити’, залучаючи,
зокрема, як ілюстративну лексику з голосним у в корені: укр. рупа
‘яма, викопана в землі’, серб. і хорв. rupa ‘яма’, слвн. rupa ‘яма, діл,
у якому є джерело’, чес. rupa ‘печера’ [Moszyński: 176-177]. Із цією
думкою погоджуються В.М. Топоров і О.М. Трубачов [Топоров,
Трубачов: 218]. Через декілька років О.М. Трубачов підтвердив
свою позицію, дещо уточнивши її: гідронім Ірпінь сягає,
найімовірніше, псл. *rъp-, хоча бракує лексичних даних для
ілюстрації цієї основи як архаїчного варіанта до слов’янського rupa
‘яма’ [Трубачев2: 209]. До думки К. Мошинського про походження
гідроніма Ірпінь від псл. *rъp- схилявся також знаний славіст і
балтист А.П. Непокупний [Непокупний: 157].
Зовсім інакше, порівняно з попередніми інтерпретаторами,
гідроніми Ірпінь та Ірпиця пояснює білоруська дослідниця
Р.М. Козлова. На її думку, ці назви є видозміненими формами від
первинного Върп- (унаслідок відпадіння так званого
малоенергійного з погляду артикуляції початкового в-), що,
зокрема, підтверджує болг. діал. върпина ‘глибоке місце в річці’,
серб. і хорв. врпа, ст.-сл. връпъ ‘т. с.’ < псл. *vъrpъ / *vъrpa. На
підтримку своєї гіпотези Р.М. Козлова залучає рос. гідронім Арпа
(бас. В’ятки), блр. топоніми Орпа, стверджуючи, що редукція
анлаута, тобто втрата початкового в-, характеризує всю
східнослов’янську територію [Козлова: 133-136]. Аналогічно
пояснює гідронім Ірпа й В.П. Шульгач [Шульгач1: 55].
Вважаємо, що немає достатніх підстав відкидати версію про
пояснення гідроніма Ірпа, а також похідних форм Ірпиця й Ірпінь у
колі лексики гнізда псл. *rъp- ‘копати, рити’, на що вказували
згадані вище дослідники. Навпаки, низка лінгвістичних аргументів
якраз свідчить на її підтримку:
1. Поява початкового І- в назві зумовлена занепадом
редукованого ъ після приголосного р – як результат компенсації
втрати сонорним складотворчості, пор., наприклад, гідроніми Ірва
(бас. Стиру) < *Rъva < *rъvati [Шульгач2: 237], Рдица з варіантом
Ордица (бас. Дніпра) < Ръд- [Топоров, Трубачев: 220], Ірдинь із
варіантом Рдень (бас. Дніпра) < Ръд- та ін.
2. Попри твердження О.М. Трубачова про те, що бракує
лексичних даних для підтримки форми *rъp- як апофонічного
варіанта до руп- [Трубачев2: 209], зазначимо, що такі дані є,
наприклад: укр. порпати ‘розгрібати, вигрібати’, шарпати ‘рвати’ ‹
по-рпати, ша-рпати, болг. ръпам ‘різати щось тупими або
вищербленими ножицями і серпом’, пол. діал. parpać ‘розгрібати
щось’ ‹ pa-rpać, що розвинулися на базі псл. *rъpati ‘рити, рвати’
[Варбот: 6-7].
Отже, гідронім Ірпа – це фонетично вторинна форма до *Ръпа ‹
псл. *rъpа як апофонічний варіант до згаданого псл. *rupa ‘яма’.
Зазначені праформи постали на основі розширення і.-є. гнізда *ru-
(*rou-, *reu-) ‘розривати, роздирати, копати’ [Walde II: 251].
Семантику гідронімооснови назви Ірпа мотивувало, очевидно,
значення *‘швидка, бурхлива річка’, на що додатково вказує
семантичний перехід у споріднених етимологічних гніздах *rup-
/*rъp- / *ryp- ‘рити, рвати’ > ‘стрибати’ [Куркина: 100]. У такому
структурно-семантичному контексті треба пояснювати й похідні
форми Ірпиця та Ірпінь. Щодо варіантів Пірна, Перна, нібито
показових для етимологізування гідроніма Ірпінь (Ірпень), то їх
досить легко пояснити як вторинні внаслідок метатези: Перна <
Ръпена, Пірна < Ръпіна.
Клюс – назва р., п. Снову п. Десни л. Дніпра; с. Клюси
Щорського р-ну Чернігівської обл.; варіант Гнила Вода [СГУ: 254].
Паралелі для цього гідроніма знаходимо в інших регіонах Східної
Славії, а також на території Польщі, пор., наприклад, рос. Клюсы –
топонім у колишній В’ятській губ. [RGN V: 215], пол. Klusy,
похідні Klusek, Kluska – гідроніми в бас. Вісли [HW: 26, 184].
Укладачі «Етимологічного словника слов’янських мов»
східнослов’янські топоніми розглядають як рефлекси псл. *kl’usa,
*kl’usъ, які об’єднують лексеми зі значеннями ‘капкан, пастка’,
‘поганий кінь; кобила’, мотивовані дієслівною основою *kl’usati
‘бігти, бродити’ [ЭССЯ 10: 59-60]. За такого тлумачення
незрозуміла семантика гідронімооснови Клюс-: як пов’язати назву
водойми з конем, що біжить риссю. Щодо назви поселення Клюси,
то її можна кваліфікувати як множинну форму від антропоніма
Клюс, пор. ст.-укр. особову назву Клюсъ (1393 р., 1430 р. [ССУМ 1:
477]. У діалектах української, польської і чеської мов зафіксовано
формально і семантично тотожні лексеми клюска ‘лінивий
вареник’, пол. kluska ‘галушка з тіста’ (сюди ж, очевидно, і діал.
klus ‘брила глини’ [SJP II: 366]), чес. kluska ‘т. с.’, які, однак,
сягають не згаданих псл. *kl’usa / *kl’usъ, а нім. Kloss ‘грудка,
скибка; галушка’ [ЕСУМ 2: 468; Boryś: 236]. На нашу думку,
гідронімооснову Клюс- можна етимологізувати інакше, на що
вказують, зокрема, рос. діал. клюсить ‘моросити’ [СРНГ 13: 322],
в.-луж. klus ‘звук під час падіння води’, серб. і хорв. skl’usiti se
‘падати’ [Skok II: 105-106]. Якщо стрижневим значенням у
наведених апелятивах вважати ‘падати’, то їх треба зводити до
ймовірного *kl’upsati, що згодом розвинулося в *kl’usati, і далі до і.-
є. *kleup- / *kloup- ‘бігти, падати’ [ЭССЯ 10: 60], пор. споріднені
лит. klupti ‘спотикатися, падати’, лтс. klupt ‘спіткнутися,
перевернутися, впасти’ [ЕСУМ 2: 468]. У цьому разі гідронім Клюс
< *kl’usъ < *kl’upsъ *‘шум від води’. З іншого боку, назву р. Клюс
можна спробувати пояснити у зв’язку з і.-є. *kleu-, на основі якого
утворилося псл. *kl’učь ‘джерело, потік’, пор., наприклад, рос. ключ
‘джерело’, похідне ключевина ‘болото з непроточного ключа’, ‘сире
місце в лісі’ [Черных І: 404], серб. кључ ‘рідина, що стрімко тече’
[ЭССЯ 10: 51]. Відповідно Клюс < *kl’usъ *‘потік, струмок’ < *kleu-
з розширювачем -s- кореня. Цілком можливо, що на підтримку саме
такого пояснення вказує варіант Гнила Вода: ‘потік’ – ‘непроточна
вода’ – ‘гнила вода’.
На підставі структурно-семантичного й етимологічного аналізу
гідронімів Брак, Дива, Зноб (Знобівка), Знори, Ірпа, Клюс можна
зробити такі висновки:
1. Усі наведені назви сформувалися на місцевому
східнослов’янському (давньоукраїнському) ґрунті, зокрема в ареалі
східнополіського говору.
2. Становлення структури цих назв відбувалося протягом
тривалого періоду, про що свідчать відповідні фонетичні та
словотвірні процеси, які видозмінили їхню первинну форму: Брак <
Бряк, Зноб > Знобiвка, Знори < *jьznorъ / *jьznora, Ірпа < *Ръпа.
3. В основі наведених назв відбиті архаїчні географічні
апелятиви праслов’янського періоду *divъ(jь), *znobъ / *znobь,
*jьznorъ / *jьznora, *kl’usъ, *rъpa.
4. Гідронімікон Чернігівсько-Сумського Полісся сформувався в
архаїчній східнослов’янській зоні, а отже – це перспективний
матеріал для виявлення слов’янських (протоукраїнських) реліктів.
АУМ Атлас української мови. Полісся, Середня
Наддніпрянщина і суміжні землі. – К., 1984. – Т. 1.
Варбот Варбот Ж.Ж. К реконструкции и этимологии
некоторых праславянских глагольных основ и отглагольных имен. І
// Этимология. 1971 / Отв. ред. О.Н. Трубачев. – М., 1972. – С. 3-19.
Дуриданов Дуриданов И. Заселването на славяните в Долна
Мизия и хемимонт по данните на топонимията // Славянска
филология: Докл. и статии за VIII Междунар. конгресс на
славистите. – София, 1978. – С. 353-360.
ЕСЛГНПР Етимологічний словник літописних географічних
назв Південної Русі / Відп. ред. О.С. Стрижак. – К., 1985.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови: У 7 т. /
За ред.. О.С. Мельничука. – К., 1982-2006. – Т. 1-5.
ЕУ Енциклопедія українознавства (перевид. в Україні) / Гол.
ред. проф. д-р В. Кубійович. – Львів, 2000. – Т. 8.
ЭСБМ Этымалагічны слоўнік беларускай мовы / Рэд.
В.У. Мартынаў. – Мінск, 1978-2006. – Т. 1-11.
ЭССЯ Этимологический словарь славянских языков:
Праславянский лексический фонд / Под. ред. О.Н. Трубачева. – М.,
1974-2005. – Вып. 1-32; Под ред.. А.Ф. Журавлева. – М., 2007-2009.
– Вып. 33-35.
Желєзняк1 Желєзняк І.М. Гідронімікон Київського Полісся і
центральноєвропейський топонімний ареал // Київське Полісся:
Етнолінгвістичне дослідження / С.С. Бережанська, Н.К. Гаврилюк,
В.Д. Дяченко та ін. / Відп. ред. І.М. Желєзняк. – К., 1989. – С. 130-
148.
Желєзняк2 Желєзняк М.Г. Східнополíський
(лівобережнополіський) гóвір // Українська мова. Енциклопедія. –
Вид. 3-є зі змінами і доповн. – К., 2007. – С. 698-699.
Казлова Казлова Р.М. Беларуская і славянская гідронімія.
Праславянскі фонд. – Гомель, 2002. – Т. ІІ.
Козлова Козлова Р.М. Восточнославянские Орпа, Ирпа
(этимологический комментарий) // Студії з ономастики та
етимології. 2007 / Відп. ред. В.П. Шульгач. – К., 2007. – С. 133-141.
Корепанова Корепанова А.П. Словотворчі типи гідронімів
басейну Нижньої Десни. – К., 1969.
Куркина Куркина Л.В. Диалектная структура праславянского
языка по данным южнославянской лексики. – Ljubljana, 1992.
Лисенко Лисенко П.С. Словник поліських говірок. – К.,
1974.
Масенко Масенко Л.Т. Гідронімія Східного Поділля. – К.,
1979.
Непокупний Непокупний А.П. Українсько-
іносхіднослов’янські взаємозв’язки і паралелі // Гідронімія України
в її міжмовних і міждіалектних зв’язках / Відп. ред. О.С. Стрижак.
– К., 1981.
Онишкевич Онишкевич М.Й. Словник бойківських
говірок: У 2-х ч. – К., 1984.
СГУ Словник гідронімів України / Ред. кол.
А.П. Непокупний, К.К. Цілуйко, О.С. Стрижак. – К., 1979.
СРНГ Словарь русских народных говоров / Под ред.
Ф.П. Филина и Ф.П. Сороколетова. – М.; Л.; С.-Петербург, 1966-
2006. – Вып. 1-40.
ССУМ Словник староукраїнської мови XIV–XV ст. / Ред.
Л.Л. Гумецька, І.М. Керницький. – К., 1977. – Т. 1-2.
СУМ Словник української мови / Голова ред. кол.
І.К. Білодід. – К., 1970-1980. – Т. І-ХІ.
Топоров, Трубачев Топоров В.Н., Трубачев О.Н.
Лингвистический анализ гидронимов Верхнего Поднепровья. – М.,
1962.
Трубачев1 Трубачев О.Н. К этимологии некоторых
древнейших славянских терминов родства (и.-е. *g’enә, rodъ, plemę,
obьtjo) // Вопросы языкознания. – 1957. – №2. – С. 86-95.
Трубачев2 Трубачев О.Н. Названия рек Правобережной
Украины: Словообразование. Этимология. Этническая
интерпретация. – М., 1968.
Фасмер Этимологический словарь русского языка. – М.,
1964-1973. – Т. I-III.
Черепанова Черепанова Е.А. Народная географическая
терминология Чернигово-Сумского Полесья. – Сумы, 1984.
Черных Черных П.Я. Историко-этимологический словарь
современного русского языка. – М., 1993. – Т. I-II.
Шульгач1 Шульгач В.П. Старожитня гідронімія України і
праслов’янський ономастичний континуум // Мовознавство. – 2008.
– №2-3. – С. 50-61.
Шульгач2 Шульгач В.П. Праслов’янський гідронімний фонд
(фрагмент реконструкції). – К., 1998.
Boryś Boryś W. Etymologiczny słownik języka polskiego. –
Kraków, 2005.
HW Hydronimia Wisły. Cz. I: Wykaz nazw w układzie
hydrograficznym / Pod red. P. Zwolińskiego. – Wrocław etc., 1965.
Moszyński Moszyński K. Pierwotny zasiąg języka
prasłowiańskiego. – Wrocław, 1957.
Profous Profous A., Svoboda S. Místní jména v Čechách: jejich
vznik, původní význam a změny. – Praha, 1947-1957. – D. I-IV.
RGN Russisches geographisches Namenbuch / Begr. von
M. Vasmer. – Wiesbaden, 1962-1981. – Bd I-X.
SJP Słownik języka polskiego / Pod red. J. Karłowicza,
A. Kryńskiego, W. Niedźwiedzkiego. – Warszawa, 1900-1927. – T. I-
VIII.
Skok Skok P. Etimologijski rječnik hrvatskoga ili srpskoga
jezika. – Zagreb, 1971-1974. – Knj. I-IV.
Vasmer Wörterbuch der russischen Gewässernamen / Begr. von
M. Vasmer. – Berlin-Wiesbaden, 1961-1964. – Bd I-III.
Walde Walde A. Vergleichendes Wörterbuch der
indogermanischen Sprachen. – Berlin und Leipzig, 1927-1930. – Bd I-
II.
Вербич Святослав.
Архаическая гидронимия Черниговско-Сумского Полесья
В статье представлен фрагмент этимологического анализа
архаического гидронимикона Черниговско-Сумского Полесья –
древнезаселенного украинского ареала, в частности анализируется
структура, реконструируется семантическая мотивация
гидронимов Брак, Дива, Знобiвка, Знори, Iрпа, Клюс.
Ключевые слова: апеллятив, гидроним, реконструкция,
восточнополесский говор.
Verbycz Svyatoslav
An archaic hydronymy of Chernihiv-Sumy Woodland
In the article a fragment of etymologization of archaic
hydronymicon of Chernihiv-Sumy Woodland that is long ago inhabited
region proposed. There structural-semantic analysae of the Брак, Дива,
Знобвiка, Знори, Iрпа, Клюс were accomplished.
Key words: appellative, hydronym, reconstruction, Eastwoodland
dialect
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37474 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0097 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:59:43Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Вербич, С. 2012-10-15T19:30:47Z 2012-10-15T19:30:47Z 2010 Архаїчна гідронімія Чернігівсько-Сумського Полісся / С. Вербич // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 217-225. — Бібліогр.: 39 назв. — укp. XXXX-0097 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37474 У статті запропоновано фрагмент етимологізації архаїчного гідронімікону Чернігівсько-Сумського Полісся – давньозаселеного українського ареалу, зокрема здійснено структурно-семантичний аналіз гідронімів Брак, Дива, Знобівка, Знори, Ірпа, Клюс. В статье представлен фрагмент этимологического анализа архаического гидронимикона Черниговско-Сумского Полесья – древнезаселенного украинского ареала, в частности анализируется структура, реконструируется семантическая мотивация гидронимов Брак, Дива, Знобiвка, Знори, Iрпа, Клюс. In the article a fragment of etymologization of archaic hydronymicon of Chernihiv-Sumy Woodland that is long ago inhabited region proposed. There structural-semantic analysae of the Брак, Дива, Знобвiка, Знори, Iрпа, Клюс were accomplished. uk Інститут української мови НАН України Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Ономастика Архаїчна гідронімія Чернігівсько-Сумського Полісся Архаическая гидронимия Черниговско-Сумского Полесья An archaic hydronymy of Chernihiv-Sumy Woodland Article published earlier |
| spellingShingle | Архаїчна гідронімія Чернігівсько-Сумського Полісся Вербич, С. Ономастика |
| title | Архаїчна гідронімія Чернігівсько-Сумського Полісся |
| title_alt | Архаическая гидронимия Черниговско-Сумского Полесья An archaic hydronymy of Chernihiv-Sumy Woodland |
| title_full | Архаїчна гідронімія Чернігівсько-Сумського Полісся |
| title_fullStr | Архаїчна гідронімія Чернігівсько-Сумського Полісся |
| title_full_unstemmed | Архаїчна гідронімія Чернігівсько-Сумського Полісся |
| title_short | Архаїчна гідронімія Чернігівсько-Сумського Полісся |
| title_sort | архаїчна гідронімія чернігівсько-сумського полісся |
| topic | Ономастика |
| topic_facet | Ономастика |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37474 |
| work_keys_str_mv | AT verbičs arhaíčnagídronímíâčernígívsʹkosumsʹkogopolíssâ AT verbičs arhaičeskaâgidronimiâčernigovskosumskogopolesʹâ AT verbičs anarchaichydronymyofchernihivsumywoodland |