Слов’янські старожитності. Демонологія. ІІІ (блр. Вазила, Кумельган)
У статті розглянуто походження білоруських міфонімів Вазила та Кумельган. Зокрема, заперечено їх фантомний статус, знайдено лексичні основи для обох назв, реконструйовано праслов’янські лексеми *komьlga, *komьlgati, *komьlgan. В статье рассматривается поисхождение белорусских мифонимов Вазила и Куме...
Saved in:
| Published in: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37476 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Слов’янські старожитності. Демонологія. ІІІ (блр. Вазила, Кумельган) / О. Іваненко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 234-242. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859643851734515712 |
|---|---|
| author | Іваненко, О. |
| author_facet | Іваненко, О. |
| citation_txt | Слов’янські старожитності. Демонологія. ІІІ (блр. Вазила, Кумельган) / О. Іваненко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 234-242. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| description | У статті розглянуто походження білоруських міфонімів Вазила та Кумельган. Зокрема, заперечено їх фантомний статус, знайдено лексичні основи для обох назв, реконструйовано праслов’янські лексеми *komьlga, *komьlgati, *komьlgan.
В статье рассматривается поисхождение белорусских мифонимов Вазила и Кумельган. В частности, опровергается их фантомный статус, выявляется лексическая основа для обоих названий, реконструируются праславянские лексемы *komьlga, *komьlgati, *komьlgan.
The article deals with the origin of Byelorussian mythological names Вазила and Кумельган. There its phantom status disproved and its lexical stems revealed. As well Proto-Slavonic forms *komьlga, *komьlgati, *komьlgan were reconstructed.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:24:52Z |
| format | Article |
| fulltext |
Олександр ІВАНЕНКО
СЛОВ’ЯНСЬКІ СТАРОЖИТНОСТІ. ДЕМОНОЛОГІЯ. ІІІ1
(блр. Вазила, Кумельган)
У статті розглянуто походження білоруських міфонімів
Вазила та Кумельган. Зокрема, заперечено їх фантомний статус,
знайдено лексичні основи для обох назв, реконструйовано
праслов’янські лексеми *komьlga, *komьlgati, *komьlgan.
Ключові слова: міфонім, апелятив, етимологічна процедура.
Робота зі скарбами духовної культури неодмінно приводить
дослідника до народних джерел (уміщених головно в різного роду
етнографічних працях). Однією з таких стала розвідка відомого
етнографа ХІХ ст. П.С. Єфименка, присвячена культу Ярила у
слов’ян. У цій роботі нашу увагу привернули назви двох духів, що
розглядалися дослідником у зв’язку з культом сонця. Крім Вазили
та Кумельгана, до таких віднесено й укр. Кострубонька та
рос. Кострому [6: 10, 34, 35]. Справді, Кострома та Кострубонько
використовуються в обрядах проводів весни і зустрічі літа, похорон
Кострубонька, Костроми тощо пов’язаний із замовлянням насіння
й покликаний забезпечити врожай, а втоплення їх опудал – із
заклинанням про дощ: «… іноді це мотив основний та
споконвічний, іноді ж – нашарований пізніше» [8: 399]. Якщо
певним чином цих двох можна співвідносити з культом сонця, то
віднесення до цього культу блр. Вазили та його антипода
Кумельгана – явного представника ворожих людині потойбічних
сил, – нам не видається обґрунтованим.
Білоруські факти П.С. Єфименко брав із відомої праці
П.М. Шпилевського (знаного більше як П. Древлянський)2, творча
спадщина якого дістала щонайменше доволі обережну,
щонайбільше – гостро критичну оцінку пізніших дослідників.
Досить лише сказати, що у своїй праці «Восточнославянская
этнография» Д.К. Зеленін не включив до списку міфічних істот ані
1 Продовження. початок див.: Иваненко А.В. Славянские древности.
Демонология. І (потвора, поторóча, потéрчá,
пóтрать) // Этнолингвистика. Ономастика. Этимология: материалы
междунар. науч. конф. (Екатеринбург, 8-12 сентября 2009 г.) –
Екатеринбург, 2009. – С. 97-98; Іваненко О.В. Слов’янські старожитності.
Демонологія ІІ (укр. мавка) // Київська старовина. – 2010 (у друку).
2 Древлянский П. Белорусские народные предания // Прибавления к
Журналу Министерства народного просвещения. Отделение литературное.
СПб., 1846. – Кн. 1. – С. 3-25; Кн. 4. – С. 85-125.
Вазилу, ані Кумельгана. Незважаючи на об’єктивну критику
О.Є. Левкієвської, Вазила та Кумельган, які потрапили до списку
духів-фантомів (за внесення цієї пари до енциклопедії «Славянские
древности» було піддано критиці О.В. Гуру), нині фігурують у
деяких сучасних білоруських виданнях поряд із іншими
міфожителями [2: 13]. Непрості долі саме цих двох
напівбезпритульних, остаточно не прописаних у слов’янському
міфопросторі жителів, ми розглянемо у пропонованій статті.
Аби уникнути можливих звинувачень в упередженості, в спробі
реанімувати духів, які ніколи й не існували, одразу зазначимо, що
ми не ставимо за мету будь-що довести існування пари Вазила –
Кумельган. Ми лише намагаємося збагнути причини появи цих
персонажів – навіть якщо це лише (талановито!) штучно створені
фантоми, про що зауважила О.Є. Левкієвська: «Древлянський не
відмовив собі у задоволенні «сконструювати» й назви для деяких із
них (міфологічних образів. – О.І.) за асоціацією з реальними
словами (пор.: Ваструха і острый, Вазила і возить …)»3,
зазначаючи, що лексичні джерела для низки персонажів поки не
знайдено, а для деяких із них, у т. ч. і для Вазила та Кумельгана,
знайти, мабуть, ніколи не вдасться [10]. Відтак детальнішого
аналізу цих слів у своїй статті О.Є. Левкієвська не подає. Подібно
аналіз цих слів відсутній і в роботі А.Л. Топоркова [15]. Натомість
лексична основа, – і це, як свідчить подальша етимологічна
процедура, аж ніяк не возить, – чітко простежується передусім в
білоруських та російських діалектних матеріалах. У пропонованій
розвідці ми також подаємо доволі розгорнуті описи обох божеств,
проте лише такою мірою, як цього потребує етимологічний аналіз.
Приступаючи до розгляду опозиційної пари Вазило –
Кумельган одразу зазначимо, що засвідчена в праці
П.С. Єфименка форма Вазила, очевидно, або неточно передане (на
російський манер) білоруське діалектне слово вадзіла, або, навпаки,
– його варіант, у якому типове для сучасної білоруської мови
звукосполучення -дз- не зафіксоване.
За повір’ями, коні мають свого покровителя – Вазилу, що
піклується про їх розмноження та охорону від хвороб, живе у
кінських хлівах та присутніє на ночівлях у полі. На місці ночівлі
пастухи вколочують величезну палю й насаджують на неї кінський
череп, що має символізувати Вазилу, вірячи, що він убереже коней
від нападів вовків та ворожого їм божества Кумельгана. У разі
такого нападу коні, ніби інстинктивно, збігаються на місце, де
3 Пор., наприклад, сучасне білоруське прізвище Вазіла
[http://www.marakou.by/by/davedniki/represavanyya-litaratary/tom-i].
http://www.marakou.by/by/davedniki/represavanyya-litaratary/tom-i
поставлено ідола і там рятуються, бо ані звір, ані «злостивий бог»
не сміють туди поткнутися [5: 4, 85-86]. Характерна ремарка
П. Древлянського щодо статусу божества та походження самої його
назви: «Білорусці особливо шанують Ваз²лу (ось чому він,
можливо, й зветься – Ваз²ла) за те, що він, начеб уночі, привозить
на собі якусь особливу траву й домішує її до корму кінського, від
якого коні кріпнуть й стають сильними й рослими». У білорусів
Ваз²ла ще зветься Канькачем, Хлівником, Табунником та
Вісусником. Про Вазилу, якщо вірити П. Древлянському, складено
й приказку: спабрався як Ваз²ла з Кумельгáном – зчепився, як
Ваз²ла з Кумельганом: «… Ваз²ла, знайшовши Кумельгана у хліві,
нещадно його мучить, і … чути буває жахливий стук і тупіт від
бійки Вазили з Кумельганом» [5: 86-87].
У контексті аналізу назви Ваз²ла слід відзначити, що певні
аналогії можна знайти на балканському просторі. Так, дещо схожі
до описаних мотиви та конструкцію оберега спостерігаємо у
болгар: насаджений на кіл огорожі кінський череп, обернений
передом до вулиці, оберігає людей від лихої зустрічі та злих духів
[14: 405].
Звичай та сама назва доброго божества (вкупі з відомостями
П. Древлянського) підказують мотиваційну основу теоніма,
пов’язаного з відповідною лексикою, пор., наприклад, блр. вадзíла
‘повідок у коня’, ‘пристрій для гнуття полозів’, а також укр. вод²ло
‘довга жердина, ворочаючи якою, згинають колісний обід’ [17: 2,
16-17], вод²ло ‘повід’, ‘вузда’ [7: І, 114], рос. діал. вод²ла ‘той, хто
водить у грі’, вод²ло ‘голобля сохи’, ‘важіль у кінській тязі’ [4: І,
86-87], вод²ла (застар.) ‘частина кінського приводу молотарки, куди
запрягають коней’, вод²ло ‘шест, використовуваний у підлідній
ловлі для протягування сіті під кригою’, ‘товста жердина,
прикріплена до привідного колеса молотарки для тяги кіньми’ [12:
І, 161] ‹ псл. *vodi(d)lo.
Під тиском передусім білоруського матеріалу схиляємося до
думки, що фантазії П. Древлянського може належати хіба що
змалювання певних зовнішніх рис об’єктів нашого дослідження
(хоч і вони можуть бути продуктом наївного [resp. народного]
образного мислення). Натомість апелятивна лексика дозволяє
зробити певні висновки. Так, припускаємо, що Вазила як назва духа
– доволі пізнє утворення, яке виникло не раніше від середньовічної
доби. Первісно це, очевидно, був звичайний оберіг – встромлена у
землю жердина (вадзíла = водило) з кінським черепом на ній, – що
мав оберігати від небажаної зустрічі зі злими духами, можливо, не
так саму худобу, скільки її пастуха. Пізніше такий оберіг –
звичайнісінький ідол – під упливом забобонів поступово набув
«практичного» господарського застосування, а згодом, прибравши
риси живої істоти, міг перетворитися на міфічну особу.
Може бути й інше пояснення теоніма, згідно з якою Вазила мав
позначати особу, що в о д и т ь (у т. ч. й у буквальному розумінні)
коней та відповідає за приплід, пор. блр. діал. вадзíць ‘водити’;
вадзíць ‘давати приплід, народжувати’ [3: 102; 10 а: І, 266] тощо,
що відбиває традиційну слов’янську кореляцію ‘приводити’ =
‘народжувати’.
Генеза та функції іншого білоруського «фантома» –
Кумельгана – зовні прозорі. П.М. Шпилевський самого
Кумельгана описує так: «Кумельгáн, злий дух у подобі людській та
кінській. Білорусці уявляють його з людським тулубом, укритим
кінським ворсом, й такими само руками й ногами; з кінською
головою й такими само копитами на руках та ногах і вірять у те, що
він ходить інший раз як кінь, на карачках, а інший раз, людині
наслідуючи, на задніх ногах. Кумельган перебуває у ворожих
стосунках із Ваз²лою», а призначення його – «мучити, псувати,
ранити коней, домішувати їм до корму якусь труїсту рослину і
т. ін. … Ще … Кумельган слабкий, бо інакше міг би передушити
усіх коней …» [5: 4, 99]. Далі змальовано особливості поведінки,
що могли, як гадаємо, відбитися в етимології назви духа:
«Кумельган багато виграє верткою своєю спритністю: забравшися
до хліву (звична річ, за відсутності Вазили) уночі, він зазвичай по
черзі застрибує на кожного з коней, яких відокремлено одне від
одного перетинками, й усіляко тисне, жме й корчить у три
погибелі, аж доки, нарешті, не знесилиться кінь і не впаде
замертво …». Коли ж випадає пасти коней вночі у полі, Кумельган,
користаючи з відсутності Вазили та недбальства пастухів, уводить
із табуна коней по одному до лісу й мучить їх там так само, як і в
хлівах. Лошат він не мучить, проте також уводить їх від кобил,
лишаючи на поживу хижим звірям. У приказках (якщо вірити
П. Древлянському) також проступає зла вдача Кумельгана:
Кумельган унадзівся – Кумельган став пробиратися до хліву,
почався кінський мор; сабака служиць, як Кумельган – собака
стоїть на задніх лапах, як Кумельган; а штоб на тобѣ Кумельгáн
ѣзьдзив, а не добрые людзи – лайка білоруських погоничів, коли
кінь погано везе [5: 4, 99-101].
Походження міфоніма Кумельган П. Древлянський визначає в
дусі своєї епохи і, водночас, в дусі народної етимології: «слово
Кумельган походить від кýмель або кáмель – нижня частина тулубу
тварин, задні ноги, лапи, або від кумельгáніць, ставати на задні
лапи» [5: 4, 100-101]. Наведена білоруським етнографом лексика
певним чином корелює з сучасним східно- та
південнослов’янським мовним фактажем.
Проте з погляду сучасності, у ролі твірної основи міфоніма
краще виглядає (відсутній в чистому вигляді у доступних нам
джерелах) апелятив *куме(і)льган – як похідне з суфіксом -ан від
кумельга або від кумельгати. Наведене ж П.М. Шпилевським
дієслово кумельганіць своїм походженням має завдячувати
іменнику *кумельган, але не навпаки.
Виокремити в білоруській мові апелятив *куме(і)льган
дозволяють блр. кумільгáном ‘хутко’, ‘невеликими стрибками’,
кумільгóм ‘хутко’, що пояснюються як контамінація слів кулём та
мільгаць [17: 5, 158]. Проте запропонована у цитованому словнику
етимологія – неточна, оскільки не враховує всього
східнослов’янського діалектного матеріалу.
Для *куме(і)льгана можна допускати такі приблизні значення:
*‘той, хто робить худобі кумельгу’ або щось на зразок *‘грудка,
узагалі щось кругле або те, що (швидко) котиться’, ***‘хтось (щось)
швидкий, прудкий’, *‘той, хто ганяє коней’. У структурному та
семантичному планах слово *куме(і)льган співвідносне з лексикою,
яка також відбиває щонайменше два значення.
Перше – ‘грудка; щось кругле’ – виводимо на підставі рос. діал.
(верхньолен.) кýмельга ‘грудочка, катишок’, ‘клубок’ [13: 16, 82],
(забайкал.) кýмельга ‘клубок ниток і т. ін.’, ‘грудка, грудочка’ [16:
175]. Сюди ж можна додати споріднені рос. діал. кóмель ‘бугорок
на місці рогів, пантів на лобі тварини’, кóмель ‘корінь дерева чи
рослини’, ‘місце, де дерево обрублене’, ‘потовщена частина гілки,
сучка’, кóмель ‘грудка’ [13: 14, 230-231].
Друге значення – ‘швидкий і под.’ – пов’язуємо з
прислівниковими утвореннями: блр. діал. кýмільгою ‘хутко, як
слово сказати’, кýмільг¿м ‘хутко’ [3: 238], рос. діал. (смол., томськ.)
кýмельгóй, кумельгóю ‘сторчголов, шкереберть’, кýмельгой
(ленінгр.) ‘дуже швидко, стрімко’, (яросл., олон., якут.)
‘безпорядно, сяк-так’, кýмельга, кýмольга: С кýмельги, с кумольги
упасть ‘стрімголов упасти’ [13: 16, 82].
Реконструювати точну семантику апелятива *куме(і)льган на
основі наявного в нас доволі обмеженого матеріалу достеменно
неможливо. Припускаємо лише, що значення цього апелятива
могло бути, крім уже визначених вище, *‘той, хто стрибає’ (?). І
якщо блр. кумільгóм, укр. діал. (західнополіськ.) кýмільгом
‘жужмом’ [9: 148] слід пов’язувати з кумільгою, то
блр. кумільгáном можна пов’язувати з *кумільгáн і через нього не
лише з білоруським матеріалом, але й з укр. діал. (західнополіськ.)
кумельгá, кумéль, кумиль ‘вихор’, ‘клубок’ = нім. ‘Wilberwind’;
‘Knauel’ (визначені Є. Желеховським як французькі), а також і з
показовим у семантичному плані висловом кýмельом крутити ся
[7: І, 388]. Для правильної інтерпретації міфоніма Кумельган
важлива семантика саме укр. діал. кумельгá, що маніфестує серед
інших і значення ‘к р у т и т и, г н у т и’, проясняючи
мотивацію оніма Кумельган у зв’язку із властивим злому духові
способом мордування худоби: *‘той, хто гне, корчить (худобу)’.
Саме це значення, з-поміж усіх наведених вище, виглядає як
найточніша характеристика персонажа.
Походження ж укр. кумéль, блр. кýмельга і под. (де у ‹ о в
позиції після задньоязикового) пов’язуємо з відновлюваним нами
псл. *komьlga ‹ *ko-mьlgati. Семантичний аналіз поданого нижче
матеріалу дозволяє пояснити смислову розмаїтість
східнослов’янської лексики: із псл. *mьlgati співвідносні
чеськ. діал. ml’gat ‘смоктати; мати бажання, апетит до тієї їжі, яку
їсть інший’, слвц. mlgat’ ‘смоктати’, діал. mogát ‘чмокати,
посмоктувати’, що розглядаються як результат експресивної
веляризації псл. *mьlzti [18: 21, 106]. Реконструкція псл. *komьlga
імовірна також завдяки відновлюваному М. Бєлетич (щоправда, зі
знаком питання) псл. *komьlža [1: 27], похідному від основи
*komьlg-.
Південнослов’янські, власне, сербсько-хорватські, континуанти
псл. *mьlzti засвідчують іншу, неоднозначну, семантику: пор.
схв. msti ‘доїти’, перен. ‘грабувати, оббирати’, ‘(про дощ) сильно
лити, бризкати’, м сти ‘доїти’, перен. ‘безсовісно
використовувати, експлуатувати; виманювати, відбирати; черпати
силу’, ‘смоктати, висмоктувати сік, смоктати солодке; випивати
єдиним духом, без зупинки; швидко рухатися, котитися, нестися’,
д.-рус. мълзу, мълсти ‘пахтати масло’ [18: 21, 110].
З огляду на семантичний бік наведених утворень, у нас є всі
підстави припускати, що східнослов’янський матеріал відбиває,
можливо, первісну семантику псл. *mьlgati, *mьlzti – ‘швидко, різко,
п о р и в ч а с т о рухатись’. Пізніше її заступило значення
‘смоктати’, засвідчуючи одну з конкретних, контекстуально
зумовлених, реалізацій семи ‘швидкий, поривчастий рух’.
Показово, що в цьому випадку ми маємо справу зі спільною для
східних та південних слов’ян ізоглосою. Примітно, що у
східнослов’янських утвореннях простежується поєднання семантик
двох близьких за звучанням слів – комель та кумельга: у словах на
зразок укр. кумéль, кумельгá, рос. кýмельга, блр. кýмільга і под.
відбилося значення ‘грудка’ (притаманне більше для комель),
злившися з первісним значенням ‘те, що котиться, те, що швидко
рухається’ ~ псл. *mьlgati, *mьlzti4
Усе вищесказане підштовхує нас до такого пояснення
Кумельгана. Найімовірніше, Кумельган, як це часто трапляється у
царині народних вірувань, – образ синтетичний і сполучає в собі
семантику усіх більш-менш подібних за звучанням слів, стаючи в
такий спосіб продуктом народної етимології. Кінська подоба
божества, його образний зв’язок із конем (у народній свідомості чи
у міфотворчій фантазії П. Древлянського?) могли виникнути
внаслідок співвіднесення оніма Кумельган із утвореннями на зразок
рос. діал. кóмель = комонь ‘коняка, кінь’ [11: 5, 72].
***
То хто ж такі білоруські Вазило та Кумільган і чи справді
існували ці духи? Відповідь на ці запитання складається з трьох
пунктів.
1. Лексичні основи для обох персонажів, засвідчених у праці
П. Древлянського, попри сумніви О.Є. Левкієвської (яка
недооцінила потенціал слов’янського матеріалу), беззаперечно,
існують.
2. Твірні основи блр. вазила та *кумельган сягають, зрештою,
праслов’янських основ *vodi(d)lo та *komьlga, *komьlgati і, можливо,
*komьlgan (?).
3. Обидва божества, найімовірніше, – пізні продукти народної
фантазії й не належать до праслов’янської доби. Проте навіть у
випадку, якщо Кумельган – витвір творчої уяви
П.М. Шпилевського, назва ця однаково доносить нам апелятив
*куме(і)льган (сперечатися можна хіба що про його семантику),
який на той час реально існував.
Підсумовуючи зазначимо, що, з огляду на результати
етимологічного аналізу, фантомність Вазила та Кумельгана слід
щонайменше поставити під сумнів, розглядаючи їх не як давні, ще
праслов’янські, а як досить пізні утворення, що набули свого
сучасного вигляду багато в чому завдяки народній фантазії. Втім,
загальні міфотворчі тенденції в них усе ж таки відбито.
4 Інша етимологічна можливість – розглядати кумельга і под. як результат
складання ‹ *ko + mьlkati із пізнішим експресивним одзвінченням к › г уже на
білоруському мовному ґрунті. Саме як результат одзвінчення розглядають
блр. мільгаць, мельгаць, мількаць, мільгацець ‘показуватися на короткий
час і зникати’, ‘хутко пронестися один за одним’, ‘світити, коротко
зблискувати’ [17: 7, 40].
ЛІТЕРАТУРА
1. Бjелетић М. Исковрнути глаголи: типови експревивних
превербальних формпнта (на српском и хрватском jезичком
материjалу). – Београд, 2006.
2. Беларуская міфалогія: Энцыклапед. слоўн. / С. Санько,
Т. Валодзіна, У. Васілевіч і інш. – Менск.: Беларусь, 2004.
3. Бялькевіч І.К. Краёвы слоўнік ўсходняй Магілёўшчыны. –
Мінск: Навука і тэхніка, 1970.
4. Войтенко А.Ф. Словарь говоров Подмосковья. – М., 1996. –
Вып. 1.
5. Древлянский П. Белорусские народные предания
// Прибавления к Журналу Министерства народного просвещения.
Отделение литературное. СПб.: В типографии Императорской
Академии Наук, 1846. – Кн. 4. – С. 85-125.
6. Ефименко П.С. О Яриле, языческом божестве русских
славян. Окремий відбиток. Було надруковано за матеріалами:
Записки Имп. Рус. Геогр. Общества по Отделеню Этнографии. –
1868. – Т. II.
7. Малоруско-нїмецкій словар. Уложив Євгений Желеховский.
Львів, 1886. – Т. І.
8. Зеленин Д.К. Восточнославянская этнография. М.: Наука.
Главная редакция восточной литературы, 1991.
9. Корзонюк М.М. Матеріали до словника західноволинських
говірок // Українська діалектна лексика: Зб. наук. праць. – К., 1987. –
С. 62-267.
10. Левкиевская Е.Е. Механизмы создания мифологических
фантомов в «Белорусских народных преданиях» П. Древлянского //
Рукописи, которых не было. – Москва: Ладомир, 2002 //
http://new.bestiary.us/books/mehanizmy-sozdanija-mifologocheskih-
fantomov.
10 а. Слоўнік беларускіх гаворак паўночна-заходняй Беларусі і
яе пагранічча / Рэд. Ю.Ф. Мацкевіч. – Мінск: Навука і тэхніка,
1979. – Т. 1.
11. Словарь орловских говоров. Учеб. пособие по русск.
диалектологии / Науч. ред. Т.В. Бахвалова. – Орел, 1992. – Вып. 5.
12. Словарь русских говоров Сибири: В 4 т. / Под ред.
А.И. Федорова. – Новосибирск, 1999. – Т. 1.
13. Словарь русских народных говоров / Под ред. В.П. Филина и
Ф.П. Сорокалетова – Л.: Наука, 1965-2007. – Вып. 1-41.
14. Старева Л. Български магии и гадания. – София: Труд, 2007.
15. Топорков А.Л. Из истории литературной мифологии ХIХ
века («Белорусские народные предания»
П. Древлянского) // Рукописи, которых не было. – Москва:
http://new.bestiary.us/books/mehanizmy-sozdanija-mifologocheskih
Ладомир, 2002 // http://new.bestiary.us/books/mehanizmy-sozdanija-
mifologocheskih-fantomov.
16. Элиасов Л.Е. Словарь русских говоров Забайкалья. – М.:
Наука, 1980.
17. Этымалагічны слоўнік беларускай мовы / Пад. рэд.
В.Ў. Мартынава. – Мінск: Навука і тэхніка, 1980. – Т. 2; 1989. – Т. 5;
1991. – Т. 7.
18. Этимологический словарь славянских языков. Праславянский
лексический фонд / Под ред. О.Н. Трубачева. – М.: Наука, 1994. –
Вып. 21.
Олександр Иваненко
Славянские древности. Демонология. ІІІ (блр. Вазила,
Кумельган)
В статье рассматривается поисхождение белорусских
мифонимов Вазила и Кумельган. В частности, опровергается их
фантомный статус, выявляется лексическая основа для обоих
названий, реконструируются праславянские лексемы *komьlga,
*komьlgati, *komьlgan.
Ключевые слова: мифоним, апеллятив, этимологическая
процедура.
Ivanenko Oleksandr
The Slavonic antiquities. Demonology. III (Blr. Вазила,
Кумельган)
Abstract. The article deals with the origin of Byelorussian
mythological names Вазила and Кумельган. There its phantom status
disproved and its lexical stems revealed. As well Proto-Slavonic forms
*komьlga, *komьlgati, *komьlgan were reconstructed.
Key words: mythological names, appellative, etymological
procedure.
http://new.bestiary.us/books/mehanizmy-sozdanija
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37476 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0097 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:24:52Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Іваненко, О. 2012-10-15T19:39:22Z 2012-10-15T19:39:22Z 2010 Слов’янські старожитності. Демонологія. ІІІ (блр. Вазила, Кумельган) / О. Іваненко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 234-242. — Бібліогр.: 18 назв. — укp. XXXX-0097 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37476 У статті розглянуто походження білоруських міфонімів Вазила та Кумельган. Зокрема, заперечено їх фантомний статус, знайдено лексичні основи для обох назв, реконструйовано праслов’янські лексеми *komьlga, *komьlgati, *komьlgan. В статье рассматривается поисхождение белорусских мифонимов Вазила и Кумельган. В частности, опровергается их фантомный статус, выявляется лексическая основа для обоих названий, реконструируются праславянские лексемы *komьlga, *komьlgati, *komьlgan. The article deals with the origin of Byelorussian mythological names Вазила and Кумельган. There its phantom status disproved and its lexical stems revealed. As well Proto-Slavonic forms *komьlga, *komьlgati, *komьlgan were reconstructed. uk Інститут української мови НАН України Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Ономастика Слов’янські старожитності. Демонологія. ІІІ (блр. Вазила, Кумельган) Славянские древности. Демонология. ІІІ (блр. Вазила, Кумельган) The Slavonic antiquities. Demonology. III (Blr. Вазила, Кумельган) Article published earlier |
| spellingShingle | Слов’янські старожитності. Демонологія. ІІІ (блр. Вазила, Кумельган) Іваненко, О. Ономастика |
| title | Слов’янські старожитності. Демонологія. ІІІ (блр. Вазила, Кумельган) |
| title_alt | Славянские древности. Демонология. ІІІ (блр. Вазила, Кумельган) The Slavonic antiquities. Demonology. III (Blr. Вазила, Кумельган) |
| title_full | Слов’янські старожитності. Демонологія. ІІІ (блр. Вазила, Кумельган) |
| title_fullStr | Слов’янські старожитності. Демонологія. ІІІ (блр. Вазила, Кумельган) |
| title_full_unstemmed | Слов’янські старожитності. Демонологія. ІІІ (блр. Вазила, Кумельган) |
| title_short | Слов’янські старожитності. Демонологія. ІІІ (блр. Вазила, Кумельган) |
| title_sort | слов’янські старожитності. демонологія. ііі (блр. вазила, кумельган) |
| topic | Ономастика |
| topic_facet | Ономастика |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37476 |
| work_keys_str_mv | AT ívanenkoo slovânsʹkístarožitnostídemonologíâíííblrvazilakumelʹgan AT ívanenkoo slavânskiedrevnostidemonologiâíííblrvazilakumelʹgan AT ívanenkoo theslavonicantiquitiesdemonologyiiiblrvazilakumelʹgan |