Ойконім Понорниця в місцевому лінґвальному контексті
У статті розглядається назва давнього східнополіського топоніма Понорниця, що на Чернігівщині. Етимологія ойконіма і однойменного гідроніма аналізується на широкому лінґвальному тлі – діалектному, ономасичному. В статье рассматривается название древнего восточнополесского топонима Понорница, что в Ч...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37482 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ойконім Понорниця в місцевому лінґвальному контексті / Т. Поляруш // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 283-287. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860055222424961024 |
|---|---|
| author | Поляруш, Т. |
| author_facet | Поляруш, Т. |
| citation_txt | Ойконім Понорниця в місцевому лінґвальному контексті / Т. Поляруш // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 283-287. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| description | У статті розглядається назва давнього східнополіського топоніма Понорниця, що на Чернігівщині. Етимологія ойконіма і однойменного гідроніма аналізується на широкому лінґвальному тлі – діалектному, ономасичному.
В статье рассматривается название древнего восточнополесского топонима Понорница, что в Черниговской области. Этимология ойконима и одноименного гидронима анализируются на широком лингвальном фоне – диалектном, ономастическом.
The name of the ancient eastern polissian toponym “Ponornytsia” which is located in Chernihiv region is descrided in the article. The etymology of this oykonym and hydronym of the same name is analyzed on the base of broad lingual background, namely dialectal and onomastic.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:00:36Z |
| format | Article |
| fulltext |
УДК 81’373(477,52)
Тамара ПОЛЯРУШ
ОЙКОНІМ ПОНОРНИЦЯ В МІСЦЕВОМУ
ЛІНҐВАЛЬНОМУ КОНТЕКСТІ
У статті розглядається назва давнього східнополіського
топоніма Понорниця, що на Чернігівщині. Етимологія ойконіма і
однойменного гідроніма аналізується на широкому лінґвальному
тлі – діалектному, ономасичному.
Ключові слова: топонім, ойконім, гідронім, говірка, дифтонг,
акання, монофтонгізація.
У сучасній українській діалектології й ономастиці недостатньо
вивченими і дослідженими залишаються східнополіські говори,
зокрема ті, що локалізуються на території північно-східної
Чернігівщини, північної Сумщини, ареал яких можна умовно
окреслити як північно-східне українське Лівобережжя. А між тим
наші особисті спостереження і записи, зроблені під час
ономастичних експедицій, свідчать про невичерпні і не пізнані ще
україністикою факти як діалектного характеру загалом, та і
ономастичного зокрема. Окрім відомих праць М.І. Толстого і
Є.О. Черепанової про місцеві географічні терміни та
мікротопонімію Чернігівсько-Сумського Полісся, навряд чи
набереться бодай десяток статей, газетних публікацій у місцевій
пресі про діалектні та ономастичні спостереження з окресленого
регіону.
Метою цієї статті є лінгвістичний аналіз назви селища
Понорниця, що в Коропському районі Чернігівської області, а
також того місцевого діалектного та ономастичного матеріалу, що
тут функціонує.
Цей ойконім, як, до речі, і однойменний гідронім Пону́рниця
[СГУ, 437], що тут протікає і нині називається таким конотативним
онімом, як Багáчка. Річечка ця має досить звивисте русло, в
багатьох місцях майже пересохле, але значна кількість джерел на
ній, а також близькість ґрунтових вод (річка протікає майже по всій
довжині болотистою торфяниковою місцевістю). Селище
Понорниця розташоване по обидва береги пойми цієї річки на
горбистих, поритих численними ярами та вибалками берегах.
У місцевому мовленні вживається кілька варіантів ойконіма:
основний, найбільш уживаний Панóрница, рідше вживається у
мовленні старших осіб варіант Панарни́ца, що від першого
різниться наголосом та ненаголошеним [а] у другому складі. Саме
таке наголошення можна вважати первинним, оскільки більшість
українських топонімів на -иц(я) мають наголошений суфікс, пор.
ойконіми Мала і Велика Діви́ця (Чрг), Зарвани́ця (Трн), Вербиця
(Льв, Трн), гідроніми Рудави́ця (бас. Прип’яті), Гнили́ця (бас.
Сейму) та ін. Зміщення наголосу на основу могло відбутися за
аналогією до більш відомого в цих місцях ойконіма Сóсниця та
інших назв із наголосом на твірній основі. У місцевих варіантах
ойконіма відображені такі типові для місцевої говірки явища, як
акання (Панарни́ца), тверда вимова [ц]. У більш сучасному варіанті
Панóрница маємо наголошений [о], очевидно, дифтонгічного
походження. Похідний ад’єктонім панóрницки, -а зберігає явища
акання, твердий [ц], а також має типову для говірки рису –
відпадання кінцевого [й] у прикметникових формах чоловічого
роду. Засвідчена нами назва мешканців селища панарню́к,
панарню́чка вживаються рідко, частіше мешканцями інших
поселень; місцеві мовці сприймають їх як негативні емоційно
забарвлені, натомість послуговуються прикметниками панóрницки,
панóрницка, панóрницкиє (множ.).
Етимологічно назва загалом прозора: в основі її лежить
географічний термін понора «округла або видовжена заглибина, в
якій зникають поверхневі води»1, також похідний від нього
прикметник понористий «поритий, нерівний» [Грінченко, ІІІ, с.
312; ЕСУМ, IV, с. 513]. Автори ЕСУМ припускають походження
розглядуваного етимона від запозиченого молдавського понóр
(рум. ponor) «яр, вибій», яке зводиться до болг. понóр «карстова
яма» (куди втікає вода), схв. пóнор «прірва, безодня», пов’язаних із
праслов’янським nora «нора», nyrjati «ниряти» [ЕСУМ, там само].
Вихідна семантика топонімів (і ойконіма, і гідроніма) цілком
відповідає тим ландшафтним умовам, у яких локалізуються
об’єкти: русло річки звивисте, покручене, з великою кількістю
джерел. Селище також розташоване по обидва береги річки на
підвищеннях, які густо пересічені ярами та вибалками.
В Україні маємо ряд топонімів, етимологічно споріднених із
досліджуваним, – це гідроніми р. Понóра, б. Понóри, 2 річки з
назвою Пону́рка [СГУ, 437]; ойконіми – Понора в Хмельницькій
обл. Понори в Чернігівській.
Варіант гідроніма Понурниця [СГУ, 437] засвідчений також
О. Лазаревським2. Він відображає, очевидно, монофтонгізацію
нисхідного дифтонга [у и], що є примітною рисою місцевої говірки.
1 Янко М.П. Топонімічний словник України. – К.: 1998, с. 284.
2 Лазаревский А. Обозрение Румянцевской описи Малороссии.
Черниговский полк. – Чернигов: 1866, с 116.
Таким чином, структуру топоніма можна відтворити так: Понор-н-
иц(я). Саме так її подає М.П. Янко, наводячи до нього твірний
прикметник понорна – «розташована … на понорах». Не зовсім
умотивованим є тут суфіксальний -н-, як, до речі, і сам прикметник,
що ніде не зафіксований у словниках. Очевидно, тут швидше маємо
справу зі складним двокомпонентним суфіксом -ниц(я), що
утворився за аналогією до інших складних топоформантів
унаслідок явища перерозкладу прикметникових твірних основ3.
Питання первинності ойконіма чи гідроніма також
неоднозначне. Дослідники слов’янської гідронімії вважають суфікс
-иц(я) давньою словотвірною прикметою саме цього класу
топонімів4. З огляду на те, що і гідронім, і ойконім відомі з XVIІ
ст., можна надати перевагу первинності гідроніма. Що ж до
молдавсько-румунського сліду етимології назви, то на його користь
можуть слугувати ще такі місцеві прізвища, як Петрушáнко і
Пушáнко. Свого часу знаний дослідник української топонімії,
історичних процесів її формування О.С. Стрижак висловлював
авторові цих рядків, що має батьківське прізвище Петрушáнко,
можливість східнороманського коріння цих номенів, які
«українізувалися» за допомогою суфікса -к(о) від, можливо,
молдавських онімів *Петрушáн, *Пушáн. Принаймні наші
намагання віднайти серед маси українських прізвищ на -к(о), -
енк(о) назв на -анк(о) не дали поки що позитивного результату. До
речі, у селищі ці прізвища, особливо перше, є досить поширеним,
його носять цілі роди з давніх часів, як свідчать місцеві старожили і
деякі історичні джерела (наприклад, Переписні книги 1666 р.).
Хоча, з іншого боку, на користь первинності ойконіма може
свідчити незначна довжина річки і чималі розміри селища, яке до
1961 року було районним центром і налічувало в той час понад 8
тисяч мешканців. Цікавим і примітним є той факт, що саме в цьому
селищі обривається межа акаючих говорів на південь і південний
захід: сусідні з цього боку села Оболóння, Ви́шеньки, як і нинішній
райцентр Кóроп, акання не знають, у той же час у напрямку на
північний схід (по трасі Чернігів–Новгород-Сіверський) практично
у всіх селах – Хлоп’яники, Авдіївка, Шабалтасівка, Блистова і ін. –
акання досить виразне і стійке, так само, як і наявність дифтонгів з
основним [у] – [у и], [у е], рідше [у о].
На тлі багатої поліської природи, різноманітного
3 Гумецька Л.Л. Нарис словотворчої системи української актової мови XIV –
XV. – К.: 1958, с.54; також Карпенко Ю.О. Особливості гідронімічного
словотвору // Українська діалектологія і ономастика. – К.: 1964, с. 188–189.
4 Топоров В.Н., Трубачёв О.Н. Лингвистический анализ гидронимов
Верхнего Поднепровья. – М.: Наука, 1962, с. 121.
навколишнього середовища в Понорниці та її околицях
сформувався багатий мікротопонімікон, що відображає і природне,
і мовленнєве багатство краю. Цікавими є назви лісів, урочищ: ліс
Кру́гла, ур. Черне́ччина, ур. Заглибу ичче, яр Їру́га; кутків і частин
селища: Сухá Виербá (поряд – село Виербá , яке в народі звуть
Сирóю Виербóю), ур. Рихли́ (місцевість колишнього монастиря),
кутки Пузіку ивка < від прізвиська Пу́зік, Сахóнавка, Криму ивка <
від прізвиська Кром, Сухадóлавка, Кутóк, Плющу ивка, Шмáтав
горáд, Му ист та ін.
Упродовж століть сформувався тут досить розмаїтий місцевий
антропонімікон. Так, найпоширеніші прізвища: Пíстун,
Петрушáнко, Кром, Мари́нченко, Бугáй(ов), Спичáк, Трапизóн,
Наливáйко, Плющ, Малік, Стрижáк, Кузьмéнко, Гончар(óв),
Чортополóх, Шéвель, Стéльмах, Смóголь, Колодій, Колóдка,
Пáдалка, Дема, Дем’янóвський, Коваль, Спичак та ін.
Цікавими є і варіанти деяких особових імен, особливо старших
людей, переважно жінок, імена яким присвоювалися священиком:
Хати́на (церк. Фотинія), до речі, досить поширеним було це ім’я
серед жінок народження кінця ХІХ – поч. ХХ ст., також Ївга, У́стя,
Мáрхва, Катеири́на, Хар(и)ти́на, Хадóра, Ївдóха; рідко вживається
повне ім’я Марія, замість нього – варіанти Мáша, Мáр’я; із
розмовних варіантів чоловічих імен поширеними є Кóля, Ми́ша,
Шу́ра, Шу́рик, Пéтя, Вáся, що не виявляють локальних
особливостей.
Не маючи на меті розкрити в цій статті усіх діалектних
особливостей місцевої говірки, усе ж назвемо найбільш виразні. У
системі вокалізму внаслідок явища акання по суті майже відсутня
фонема /о/. акання має тут стійкий характер: до цього часу воно
проступає навіть у мовленні освічених людей, вчителів-автохтонів
з походження; як уже зазначалося, це явище спостерігається в
говірках сіл, що лежать на північ і північний схід до м. Новгород-
Сіверського, де розпочинається смуга говорів, перехідних від
української до білоруської мов (це говірки м. Новгород-
Сіверського та сіл, що розташовані навколо нього і на північ до
кордону з Білоруссю, а далі смуга цих говірок продовжується на
півночі Сумщини (Ямпільський, Середино-Будський райони).
У говірці зберігаються нисхідні дифтонги [у и] [у е], які
зазнають монофтонгізації в [у], рідше [и]: сту ил// стил; ку ин’//
кин’, ву ил// вул тощо.
У системі приголосних говірці властиве ствердіння [ц]: канéц,
хлóпец, -ца цáбрина літ. цямрина); також поширений твердий [р] у
всіх позиціях: бурáк, риеби (рябий), риесни (рясний), хоча в
окремих лексемах виступає [р’]: хря́пка «осередок капусти»,
тря́пка, гря́дка. Відсутня фонема /ф/: хву иртка, Хве́дар, хвами́лія,
Хадóра (Федóра) тощо.
Чимало в говірці специфічних лексем, як от: рунду́к «крильце»,
павíтка «сарай», вари́на «жердина», гурóк «огірок», гу́би «усі
гриби, крім білих», ниепадóбне «несмачне, про їжу», халадéц (назва
двох страв – літній зелений і той, що застигає), пару́ха «ряжанка»,
кóвбик «салцесон» та ін.
Ці та інші (морфологічні, деякі синтаксичні) особливості
понорницької говірки свідчать про те, що вона репрезентує групу
старожитніх східнополіських говірок, які чекають ще на свого
дослідника. Само ж селища є досить давнім українським
поселенням, автохтонна людність якого зберігає свої мовленнєві,
психологічні, антропологічні та ін. особливості, які, на жаль, не
були об’єктом спеціальних наукових досліджень.
Список умовних скорочень
Грінченко – Словарь української мови в 4-х т. / За ред. Б.
Грінченка. – К.: В-во АН УРСР, 1959–1959. – Т. 1–4.
СГУ – Словник гідронімів України. – К.: Наук. думка, 1979. –
780 с.
ЕСУМ – Етимологічний словник української мови і в 7-ми т. /
Гол.ред. О.С. Мельничук. – К.: Наук.думка, 1982 – 2006. – Т. 1–3.
Поляруш Тамара
Ойконим Понорница в местном лингвальном контексте.
В статье рассматривается название древнего
восточнополесского топонима Понорница, что в Черниговской
области. Этимология ойконима и одноименного гидронима
анализируются на широком лингвальном фоне – диалектном,
ономастическом.
Ключевые слова: топоним, ойконим, гидроним, говор,
дифтонг, аканье, монофтонгизация.
Pоlyarush Tamara
Oykonym “Ponornytsia” in the local lingual context.
The name of the ancient eastern polissian toponym “Ponornytsia”
which is located in Chernihiv region is descrided in the article. The
etymology of this oykonym and hydronym of the same name is analyzed
on the base of broad lingual background, namely dialectal and
onomastic.
Key words: toponym, oykonym, hydronym, patois, diphthong, using
sound -a, monophthongization.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37482 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0097 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:00:36Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Поляруш, Т. 2012-10-16T15:47:58Z 2012-10-16T15:47:58Z 2010 Ойконім Понорниця в місцевому лінґвальному контексті / Т. Поляруш // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 283-287. — Бібліогр.: 4 назв. — укp. XXXX-0097 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37482 81’373(477,52) У статті розглядається назва давнього східнополіського топоніма Понорниця, що на Чернігівщині. Етимологія ойконіма і однойменного гідроніма аналізується на широкому лінґвальному тлі – діалектному, ономасичному. В статье рассматривается название древнего восточнополесского топонима Понорница, что в Черниговской области. Этимология ойконима и одноименного гидронима анализируются на широком лингвальном фоне – диалектном, ономастическом. The name of the ancient eastern polissian toponym “Ponornytsia” which is located in Chernihiv region is descrided in the article. The etymology of this oykonym and hydronym of the same name is analyzed on the base of broad lingual background, namely dialectal and onomastic. uk Інститут української мови НАН України Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Ономастика Ойконім Понорниця в місцевому лінґвальному контексті Ойконим Понорница в местном лингвальном контексте Oykonym “Ponornytsia” in the local lingual context Article published earlier |
| spellingShingle | Ойконім Понорниця в місцевому лінґвальному контексті Поляруш, Т. Ономастика |
| title | Ойконім Понорниця в місцевому лінґвальному контексті |
| title_alt | Ойконим Понорница в местном лингвальном контексте Oykonym “Ponornytsia” in the local lingual context |
| title_full | Ойконім Понорниця в місцевому лінґвальному контексті |
| title_fullStr | Ойконім Понорниця в місцевому лінґвальному контексті |
| title_full_unstemmed | Ойконім Понорниця в місцевому лінґвальному контексті |
| title_short | Ойконім Понорниця в місцевому лінґвальному контексті |
| title_sort | ойконім понорниця в місцевому лінґвальному контексті |
| topic | Ономастика |
| topic_facet | Ономастика |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37482 |
| work_keys_str_mv | AT polârušt oikonímponornicâvmíscevomulíngvalʹnomukontekstí AT polârušt oikonimponornicavmestnomlingvalʹnomkontekste AT polârušt oykonymponornytsiainthelocallingualcontext |