Фонетичні особливості антропонімів Житомирщини ХVІ – ХVІІ ст. 1
У статті розглянуто таку особливість поліського консонантизму, як ствердіння [р], відбиту в антропонімах Житомирщини ХVІ–ХVІІ ст. В статье рассматривается такая особенность полесского консонантизма, как депалатализация [р], отображенная в антропонимах Житомирщины ХVІ–ХVІІ вв. In the article was cons...
Saved in:
| Published in: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37487 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Фонетичні особливості антропонімів Житомирщини ХVІ – ХVІІ ст. 1 / Л. Ящук // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 321-332. — Бібліогр.: 24 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860257446543491072 |
|---|---|
| author | Ящук, Л. |
| author_facet | Ящук, Л. |
| citation_txt | Фонетичні особливості антропонімів Житомирщини ХVІ – ХVІІ ст. 1 / Л. Ящук // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 321-332. — Бібліогр.: 24 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| description | У статті розглянуто таку особливість поліського консонантизму, як ствердіння [р], відбиту в антропонімах Житомирщини ХVІ–ХVІІ ст.
В статье рассматривается такая особенность полесского консонантизма, как депалатализация [р], отображенная в антропонимах Житомирщины ХVІ–ХVІІ вв.
In the article was considered the peculiarity of Polissia consonants as become hard [r] reproduced in antroponymies of Zhytomyr Region of the 16th – 17th c.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:50:27Z |
| format | Article |
| fulltext |
Леся ЯЩУК
ФОНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АНТРОПОНІМІВ
ЖИТОМИРЩИНИ ХVІ–ХVІІ СТ. 1
У статті розглянуто таку особливість поліського
консонантизму, як ствердіння [р], відбиту в антропонімах
Житомирщини ХVІ–ХVІІ ст.
Ключові слова: антропонім, прізвищева назва, наріччя, говір,
депалаталізація.
У попередніх студіях ми торкалися питання фонетичної
адаптації чоловічих християнських імен Житомирщини ХVІ–
ХVІІ ст. Дослідження показали, що внаслідок дії фонетичних
законів української мови запозичені особові імена зазнали значних
змін як голосних, так і приголосних звуків. Зокрема, це заміна,
спрощення, стягнення, випадіння, вставлення звуків тощо: Гапона
Скрыпъки (1647 ЖК 12, 61 зв.) < Агафонъ [Керста, с. 103]; Данило
(1606 ЖК 4, 320) < Данїúлъ [ЛБ, с. 200]; Wмеляна Анъдреwвича
(1679 ОК 15, 1, 182) < εмvліáнъ [ЛБ, с. 204]; Панасови Ковалеви
(1650 ЖК 13, 454 зв.) < Аfанáсїй [ЛБ, с. 173]1.
«Актові книги ХVІ–ХVІІІ ст., що походять із різних
українських земель, ... засвідчують як писемно-літературний узус,
так і живе мовлення українського народу»2. Коли писар зустрічався
з такими словами живого мовлення, які йому при навчанні грамоти
не траплялися, він ставав на шлях фонетичних написань3.
Цілісне і системне вивчення фонетичної системи українських
поліських говорів ХVІ–ХVІІ ст. на основі багатого фактологічного
матеріалу пам’яток належить В. М. Мойсієнку4. До цього
північноукраїнське наріччя в діахронії найчастіше розглядали
опосередковано, в контексті загальних досліджень з історії
української та білоруської мов5.
1 Ящук Л.В. Антропонімія Житомирщини ХVІ–ХVІІ ст.: Дис. … канд. філол.
наук. – Житомир, 2008. – С. 63–81.
2 Німчук В.В., Симонова К.С. Передмова / Ділова мова Волині і
Наддніпрянщини XVII ст.: Зб. акт. док. / Підг. до вид. В.В. Німчук та ін. – К.:
Наукова думка, 1981. – С. 5.
3 Бойчук М.К. Передмова / Актова книга Житомирського міського уряду кінця
XVI ст. (1582-1588 рр.) / Підгот. до вид. М.К. Бойчук. К.: Наукова думка, 1965.
– С. 25.
4 Мойсієнко В.М. Фонетична система українських поліських говорів у ХVІ–
ХVІІ ст. – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2006. – 448 с.
5 Шевельов Ю. Історична фонологія української мови. – Харків: Акта, 2002.–
1054 с.; Жовтобрюх М.А., Русанівський В.М., Скляренко В.Г. Історія
української мови. Фонетика. – К.: Наукова думка, 1979. – 367 с.;
Відомо, що майже кожна власна особова назва виникає в
умовах певного діалекту і відповідає його системі, тому задовільне
пояснення її «можливе лише з урахуванням закономірностей
номінації, словотворення і фонетики того діалекту, в якому виник
даний антропонім»6.
Мета статті – простежити в антропонімах Житомирщини ХVІ–
ХVІІ ст. відбиття північноукраїнської фонетичної риси –
ствердіння [р’], увиразнивши аналізований матеріал даними з
поліських говорів.
Депалаталізація [р’], яка відбулася протягом Х–ХІІІ ст. майже в
усіх слов’янських мовах, на думку Ю. Шевельова, була спричинена
складною артикуляцією цього приголосного (сполучення дрижачої
артикуляції з принципово недрижачим палаталізаційним рухом
язика) і порівняно невеликим функціональним навантаженням
цього звука7. Г. П. Півторак цей процес пов’язує з балтійським
впливом8.
Найраніше ствердів [р’] «у тих східнослов’янських говорах, на
базі яких сформувалася білоруська мова ... та північне наріччя
української мови, тобто в мові північних волинян, деревлян і
дреговичів»9. Усунення його м’якості в поліській зоні датують по-
різному: VІІІ – ІХ ст. (Г. П. Півторак), доісторичний період
(П. Векслер), ХІ ст. (Ю. Шевельов, М. А. Жовтобрюх,
В. М. Русанівський, В. Г. Скляренко)10. Для прабілоруської мови
свідчення ствердіння [р’] починаються в ХІІ ст. декількома
прикладами, кількість яких збільшується в ХV і ХVІ ст.11
Дослідники спільні в тому, що це діалектне явище виникло в ареалі
сучасних поліських та білоруських говорів і згодом поширилося на
суміжні ареали (Г. П. Півторак, Ю. Шевельов, В. М. Мойсієнко).
Півторак Г.П. Формування і діалектна диференціація давньоруської мови:
(Історико-фонетичний нарис). – К.: Наукова думка, 1988. – 280 с.; Німчук
В. Київський псалтир 1397 р. – пам’ятка північного діалекту української мови
// Український діалектологічний збірник: Книга 3. Пам’яті Тетяни Назарової /
Упоряд., ред., передм. П.Ю. Гриценка; редкол.: П.Ю. Гриценко (відп. ред.) та
ін. – К.: Довіра, 1997. – С. 218-230; Гістарычная фаналогія беларускае мовы
/ Пол Вэкслер; Пер. з англ. А. Літвіноўскай, М. Раманоўвскага; Навук. рэд.
пер. Г. Цыхун. – Мн: Выд. Логвінаў, 2004. – 254 с.
6 Чучка П.П. Антропонимия Закарпатья: Автореф. дисс. ... док. филол. наук.
– К., 1970. – С. 1.
7 Шевельов Ю. Зазнач. праця. – С. 254.
8 Півторак Г.П. Зазнач. праця. – С. 242.
9 Там само. – С. 156.
10 Півторак Г.П. Зазнач. праця. – С. 157; Гістарычная фаналогія беларускае
мовы / Пол Вэкслер. Зазнач. праця. – С. 203; Шевельов Ю. Зазнач. праця. –
С. 809; Жовтобрюх М.А., Русанівський В.М., Скляренко В.Г. Зазнач. праця. –
С. 316.
11 Гістарычная фаналогія беларускае мовы / Пол Вэкслер. Зазнач. праця. –
С. 203.
Депалаталізація [р’] і нині характерна для білоруської мови й
більшості українських, особливо північних, говорів (АУМ І, карта
№ 126).
Звичай не розрізняти на письмі [р’] і [р] у пам’ятках, писаних
на Київщині та Поліссі, неперервно тривав з ХІ ст. до ХVІІІ ст.12 За
свідченнями найдавніших писемних пам’яток спочатку [р’] зазнав
депалаталізації в позиції перед голосними заднього ряду [а] та [у] в
північній діалектній групі української мови13. Цей процес був
спільним із протобілоруськими діалектами14.
Антропоніми Житомирщини ХVІ–ХVІІ ст. – іменники
чоловічого роду однини на -ар- (в апелятивах, які не є лексичними
запозиченнями, це суфікс) – ілюструють цілковите переважання
стверділого [р] у родовому (-ра) та давальному відмінках (-ру):
Михна Бо(д)нара (1650 ЖК 13, 197) / Михна Бо(н)дара (1650 ЖК
13, 201 зв.), пор. «до бо(н)дара на (и)мя до Пе(т)рока», на
Ма(т)фе(и)цу бо(н)дару (1605 ЖК 4, 135 зв.); у слові бондаръ
відбулася метатеза дн [ЕСУМ І, c. 221]; Wни(с)ка Гонъчара (1643
ЖК 10, 374 зв.), пор. др. гърньчаръ, «у східнослов’янських мовах
-р- в середині слова зникло в результаті дисиміляції» [ЕСУМ І,
с. 561]; бу(р)мистру Ивану Горе(н)чару (1650 ЖК 13, 386), після
занепаду зредукованих у слові горенчаръ «двох верхів’їв
звучності» (термін Ю. Шевельова) [рн] удалося позбутися завдяки
вставленню голосного (у середньоукраїнській мові найчастіше [е]),
пор.: зеренце, ополонка; ці форми, за твердженням Ю. Шевельова,
тільки випадково нагадують повноголосні, бо не є рефлексами
єра15; Яроша Грабара (1606 ЖК 4, 420); «с Коте(л)ни А(н)дрея
Крамара» (1585 ЖК 1, 106); Павла Кухара (1650 ЖК 13, 328 зв.);
Я(ц)ка W(в)чара (1611 АЖГУ 238); Па(в)ла Пекара (1586 ЖК 1,
213); Ва(с)ка плугатора (1605 ЖК 4, 131), зміна -ар- на -ор-
викликана, на нашу думку, дисиміляцією голосних: [а] – [а] – [а]
> [а] – [о] – [а], пор. Миха(л) Плугата(р) (1609 ДМВН 153);
подібний процес відбувається в імені Лазора (1606 ЖК 4, 383 зв.)
< Лáзаръ [ЛБ, с. 218]; Ма(ц)ка Пу(ш)кара (1585 ЖК 1, 75), пор.
«А(н)дрея, пушкара житоми(р)ского» (1605 ЖК 4, 211 зв.);
Ма(р)цина Рымара (1650 ЖК 13, 196 зв.); Анъдрея Свинара
(1647 ЖК 12, 64 зв.); у Ва(с)ка Слесара (1590 АЖГУ 1, 66);
Хвє(д)ка Ши(н)кара (1647 ЖК 12, 46), пор. «у ко(р)чъми
ши(н)кара А(н)дрия» (1630 ЖК 8, 513 зв.).
12 Шевельов Ю. Зазнач. праця. – С. 252.
13 Півторак Г.П. Зазнач. праця. – С. 156; Жовтобрюх М.А., Русанівський В.М.,
Скляренко В.Г. Зазнач. праця. – С. 316; Шевельов Ю. Зазнач. праця. –
С. 250;
14 Жовтобрюх М.А., Русанівський В.М., Скляренко В.Г. Зазнач. праця. –
С. 316–317.
15 Шевельов Ю. Зазнач. праця. – С. 371–372.
У досліджуваному матеріалі наявні лише три словоформи з
кінцевим -р# в родовому відмінку: Микола# Го(н)чар# (1586
ЖК 1, 126 зв.); у Степана Чоботар# (1586 ЖК 1, 126зв.) і
Миха(л)ка Гла(д)чича чоботар# (1586 ЖК 1, 160). Пор.:
пам’ятки Житомирщини фіксують із -ра 6 прізвищевих назв
Гончаръ: Анъдрушъка Гонъчара (1643 ЖК 10, 280), Иванюту
Го(н)чара (1630 ЖК 8, 514), Кудина Го(н)чара (1606 ЖК 4, 419),
Wни(с)ка Гонъчара (1643 ЖК 10, 374 зв.), Шимона Го(н)чара
(1647 ЖК 12, 46), Якуба Го(н)чера (1587 ЖК 1, 257 зв.), у
прізвищевій назві Гончеръ – діалектна зміна [а] на [е] після
м’яких приголосних із високим ступенем палаталізації, яку
досить часто засвідчують давньоукраїнські писемні пам’ятки
північного та південно-західного походження; вона викликана
просуванням у такій позиції голосного [а] в напрямі до місця
артикуляції звука [е]16; і 5 прізвищевих назв Чоботаръ: Дми(т)ра
Чоботара (1605 ЖК 4, 124), Конона Чоботара (1606 ЖК 4, 419),
Хведора Чоботара (1584 АЖМУ 115), увъ Ивана Чоботара
(1618 ЖК 7, 924 зв.), Устияна Чоботара (1587 ЖК 1, 257 зв.).
Найбільше фіксацій із -ра припадає на ПН Бонъдаръ – 14.
У житомирських адміністративно-юридичних документах ХVІ–
ХVІІ ст. найуживанішими є прізвищеві назви Коваль (55 носіїв із
500, що становить 11 %), Швець (39 = 7,8 %), Бондаръ (32 = 6,4
%), Кравець (31 = 6,2 %), Колесникъ (29 = 5,8 %), Кушниръ (26 =
5,2 %), Мельникъ (18 = 3,6 %), а також Гончаръ (14 = 2,8 %),
Винникъ (15 = 3 %), Дегтяръ (13 = 2,6 %); до непоширених
належать: Чоботаръ (8 = 1,6 %), Ткачъ (7 = 1,4 %) та ін.
В. М. Мойсієнко зауважує, що найпослідовніше в ХVІ–
ХVІІ ст. писарі відображали твердий [р] у давальному
відмінку17. Не виявили й ми в досліджуваному антропоніміконі
жодної власної назви з кінцевим -рю в цьому відмінку. Ще в
давньоруських пам’ятках особливо часто трапляються приклади
вживання стверділого [р’] саме перед [у]18.
В орудному відмінку наявні три прізвищеві назви з кінцевим -
ар: За(ц)ко(м) Пу(ш)каро(м) (1605 ЖК 4, 149 зв.) і Ма(ц)комъ
Пу(ш)каремъ (1585 ЖК 1, 74); Па(в)ломъ Римаро(м) (1588 ЖК 1,
318 зв.).
За даними О. В. Кровицької, словотвірний тип із суфіксом -аръ
в українських писемних джерелах ХVІ–ХVІІІ ст. налічує аж 145
16 Жовтобрюх М.А., Волох О.Т., Самійленко С.П., Слинько І.І. Історична
граматика української мови. – К.: Вища школа, 1980. – С. 97.
Далі в дужках указуємо кількість носіїв прізвищевих назв та їх процентні
відповідники.
17 Мойсієнко В.М. Зазнач. праця. – С. 281.
18 Шевельов Ю. Зазнач. праця. – С. 250.
іменників19. Проаналізований нами антропонімійний матеріал
актових книг Житомирщини ХVІ–ХVІІ ст. свідчить, що
депалаталізація [р’] у прізвищевих назвах, похідних від таких
іменників, була послідовною і виразною в мові поліщуків, тому
писарі й передали її переважно з -ра (Р. в.) і виключно з -ру (Д. в.).
Пор.: в одному контексті «w(т) п-на Есифа Ивановича Немирича,
су(д)и, w(т) п-на Богуфала Миха(и)ловича Па(в)ши, по(д)су(д)ка,
а п-на Дми(т)ра Федорови(ча) Е(л)ца, писара, вр#(д)нико(в)…
кие(в)скихъ» (1586 ЖК 1, 123): писара – з -ра (Р. в.), а поряд
вр#(д)нико(в) – із -р#. Щоправда, й апелятив урядникъ
фіксується в пам’ятках із -ря і -ра: «Матяшъ, вря(д)ни(к)
брусило(в)ски(и)» (1590 АЖГУ 1, 76); «уря(д)никъ
ле(с)чинъски(и) Кросни(ц)ки(и)» (1611 АЖГУ 89); «вр#(д)ни(к)
мо(и) Рома(н)» (1585 ЖК 1, 98); «вр#(д)ника своего
ру(д)ни(ц)кого Ма(т)фе(и)ка» (1586 ЖК 1, 135 зв.) і «Василе(и),
ура(д)ни(к) Василе(в)ски(и)» (1587 ЖК 1, 298 зв.); «вра(д)ника
брусило(в)ского на (и)мя Ла(в)скому» (1586 ЖК 1, 165); «з
ура(д)нико(м) лабу(н)ски(м) Федоро(м) Ласко(м)» (1587 ЖК 1,
234). Така «традиція порушення правописного канону могла
перетривати протягом вісьмох сторіч, бо мала підпертя в місцевій
вимові: говірки Середнього та Східного Полісся мали й надалі
мають тільки твердий звук r»20.
Інші антропоніми в родовому відмінку також мають кінцеві -ра
і -ря: Петрика Цара (1606 ЖК 4, 250) і Степана Лапыря (1618
ЖК 7, 926), А(н)дрея Пузыря (1605 ДМВН 35), пор. Микола(и)
Зоря (1606 ЖК 4, 332) (Н. в.).
В імені Григорий наявне -ра (Р. в.), якщо літера р не винесена
над рядок і не передає роздільної вимови21: Григора Wбухоvича
(1635 АЖГУ 1, 125) / Григо(р)я Wбухоvича (1635 АЖГУ 1, 194);
Григора Уруцъкого (1630 ЖК 8, 452 зв.); Григора, Семена, Павла
Ши(с)ко(в) Федоровичовъ Ставе(ц)кихъ (1630 ЖК 8, 452 зв.) і
Григо(р)ю Ба(и)бузе (1606 ЖК 4, 425); Григо(р)я Ке(в)лича (1605
ДМВН 34) / Григо(р)ю Кевличу (1611 АЖГУ 164); Григо(р)я
Ра(ч)кевича (1587 ЖК 1, 303 зв.), пор.: Клима, Козъми, Про(н)ка
Григоровичовъ Неданъчицъкихъ (1647 ЖК 12, 77 зв.), Кгабриеля
Григоровъского (1630 ЖК 8, 10 зв.) і Богуфала Григо(р)евичо(в)
Ружи(н)ски(х) (1606 ЖК 4, 241). Зрідка це ім’я змінюється як
прикметник: «Григоро(го) и Ивана Івановичови… царевичовъ
Ходаковъскихъ» (1643 ЖК 10, 76-76 зв.) і Грєгорє(го) Дасєвєча
Лє(в)ко(в)ско(го) (1679 ОК 15, 1, 108); Григорому, Пинчуковому
19 Кровицька О. Назви осіб в українській мовній традиції ХVІ – ХVІІІ ст.:
Семантика і словотвір. – Львів, 2002. – С. 73.
20 Шевельов Ю. Зазнач. праця. – С. 252.
21 Мойсієнко В.М. Зазнач. праця. – С. 319.
сынови (1650 ЖК 13, 547) і «Григорему... и Даниелєvи
Иvаноvичоvи Счєниеvъскимъ» (1635 АЖГУ 1, 164). Ці приклади
ілюструють поплутування [р] і [р’], яке ще раз указує на тісний
зв’язок писемної традиції з розмовною поліською стихією.
Ім’я Лазар, пор. др. Лазарь [ЕСУМ ІІІ, с. 182], в усіх
випадках, крім одного Лазаря (1595 АЮЗР 6, 1, 247), виявленого
нами, фіксується в досліджуваних пам’ятках із -ра (Р. в.):
Лазара Wпрышка (1643 ЖК 10, 23 зв.), Лазара Степановича
(1605 ЖК 4, 228), пор.: Ми(д)ка Лазарови(ча) (1586 ЖК 1, 205
зв.), Миха(и)ло Лазарови(ч) (1595 ЖК 4, 1, 22). У давальному
відмінку цей антропонім має лише закінчення -ови: Лазарови
(1583 АЖМУ 62), Лазарови Шахранови (1650 ЖК 13, 547).
Серед графічних свідчень ствердіння [р’] П. Векслер виділяє
гіперкоректні написання р’ замість твердого р22. Пор.: Адама
Wлизаря (1609 ДМВН 160) < εлεазáръ [ЛБ, с. 203] і Адама
Wлизара Во(л)чъковича (1609 ДМВН 143), Wлизара Е(р)лича
(1605 ЖК 4, 172); а також Ря(д)ко Мироновъски(и) (1587 ЖК 1,
264 зв.) < Рад- < Радивонъ < Родίωнъ [ЛБ, с. 229] або < Радиславъ
[Демчук, с. 63] і Ра(д)ко Мироно(в)ски(и) (1585 ЖК 1, 117),
Ра(д)ко а Де(ш)ко А(н)дрееви(чи) (1586 ЖК 1, 215 зв.).
Ствердіння [р’] перед [а], [у] в середині слова трапляється в
прізвищевих назвах:
Брушко – Федо(р) Брушко (1609 ДМВН 132), В. В. Німчук
підкреслює, що «назва брухо ... та її деривати в українських
пам’ятках виступають не часто» (давньоруські тексти не
засвідчили назви брюхо < плс. br’uхо) [Німчук, с. 311, 341]. У
переважній більшості говірок усіх поліських говорів ‘частина
тіла, де розміщені органи травлення’ називається брýхо. На
території Житомирщини цей діалектизм зафіксовано в 23
населених пунктах, пор.: бр’ýхо лише в с. Ліщин Жт. р-ну Жт.
обл. В інших говірках поряд із бр’ýхо наявні брýха (с. р.), брýхло
[Куриленко, с. 54]. Писемні джерела ХVІ–ХVІІ ст. засвідчують
лексеми брюхо, брухо зі значенням ‘живіт’, перен.
‘обжерливість, черевоугодництво, живіт’, перен. ‘майно,
багатство’ та брюхъ, брухъ ‘те саме, що брюхо = живіт’, ‘шлунок,
утроба, нутрощі’, перен. ‘їда, обжерливість, черевоугодництво,
живіт’, а також ‘вл. н. Бру(х)’ (Львів, 1591 р.) [СУМ ХVІ–ХVІ 3,
с. 81].
Жолтобрухъ – Матфей Жолтобрухъ (1618 АЮЗР 3, 1, 249),
Ивану Жо(л)тобруху (1650 ЖК 13, 381 зв.), пор. орн. ‘Emberiza
citrinella L. вівсянка жовтогруда’ – діал. жовтóбруха,
зафіксоване М. В. Никончуком у 4 поліських говірках, а
22 Гістарычная фаналогія беларускае мовы / Пол Вэкслер. Зазнач. праця. –
С. 203.
жовтóбрушка – в 13 [Никончук 1968, с. 448-449].
Буракъ – Никона Бурака (1650 ЖК 13, 328 зв.), назва бурáк
наявна майже в усіх говірках Правобережного Полісся (у 431
говірці з 465) [Никончук 1985, с. 71]; а власні назви Буракъ,
Боракъ, Бурякъ засвідчено в «Реєстрі Війська Запорозького 1649
року» [СУМ ХVІ–ХVІІ 3, с. 96-97].
Бурако(в)ски(и) – Хвє(с)ко Бурако(в)ски(и) (1649 Р 310), пор.
діал. буракóвище ‘поле, з якого викопано буряки’ [Лисенко,
с. 37].
Гира(в)ка – А(н)дре(и) Гира(в)ка (1606 ЖК 4, 350 зв.) / тому
Гиря(в)це (1606 ЖК 4, 350 зв.), пор. гирявий ‘низько
пострижений’ [Грінченко І, с. 284], гира, гиря діал. ‘чуприна;
непострижена голова’ [СУМ ХVІ –ХVІІ 6, с. 211].
Wзеранъ – Стєфана Wзерана (1647 ЖК 12, 63 зв.), пор.
с. Озеряни Олв. р-ну Жт. обл. (населений пункт із такою ж
назвою є у Вл., ІФ., Рв., Тр., Хрс., Чрг.), Озерянка Брн. і Жт. р-
нів Жт. обл.; «на кгру(нт)… Кочуро(в)ски(и) врочищемъ на
Wзерище до двора п-на е(го) мл(с)ти п-на Пе(т)ра Лобоса
Wзера(н)ского wтпровадили» (1606 ЖК 4, 427 а) / «пана Петра
Лобоса... вря(д)ника свое(го) wзера(н)ско(го)» (1606 ЖК 4, 427
а).
Кракало – «шинка(р) на (и)ме Гри(ц)ко Кракало» (1647 ЖК
12, 46), пор. діал. крак орн. ‘Chilidonias nigra крячок чорний’
[Лисенко, с. 105]; кракун ‘ворон’, кракати ‘каркати’ [Грінченко
ІІ, с. 298]. Крякати ‘каркати, квакати’ < псл. krękati, krakati <
іє. *ker-/kor-, тому «кореневе ра в українських словах може
походити як з давнього ra, так і з ря < rę, що зазнало діалектного
ствердіння» [ЕСУМ ІІІ, с. 115-116].
Пра(д)ка – деся(т)ни(к) Пра(д)ка (1609 ДМВН 131), пор.:
діал. прáдка ‘жінка, що пряде’, наявне в 116 (із 465) говірках
Правобережного Полісся [Никончук 1979, с. 229; Лисенко,
с. 171]. Лексема прáдка, як і самопрáдка, самапрáдка,
санапрáдка, ще означає ‘проста домашня машина, що на ній
прядуть, приводячи в рух колесо ногою’ [Никончук 1979, с. 232],
пор. прáдиво, прáдіво ‘про сплутаний льон, сплутані коноплі’
[Никончук 1985, с. 225].
Рабущенъко – Павелъ Рабущенъко (1649 Р 194), пор. діал.
рабчýн ‘доморобна товста ряднина’ [Куриленко, с. 56, 26],
‘домоткана цупка ряднина переважно для застилання ліжка
[Лисенко, с. 181]; поліські назви на позначення ластовиння:
работúн′:а, работúн′:е, работ′íн′:е, работúн′а, работúн′е
[Никончук 2001, с. 63-64].
Тетюрукъ – Федора Тетюрука (1605 ЖК 4, 212 зв.), пор.
тетерук, тетерюк ‘великий лісовий птах ряду курячих із
чорним (у самиці – пістрявим) оперенням, який є цінною
дичиною’ (СУМ Х, с. 102) і Микуле Тетери (1618 АЮЗР 3, 1,
241); в антропонімі відбулася зміна [е] < [у], пор. імена Ю(в)хима
Панъфиловича (1606 ЖК 4, 249), Юхимъ Хомєнъко (1649 Р 195) <
εvfvмїй [ЛБ, с. 205]. Апелятиви тетеря (тетерев і дериват
тетервак) в українських текстах ХІV – ХVІІІ ст. засвідчуються
здебільшого в етимологічних формах: [Німчук, с. 208], пор. діал.
тэтэрýк ‘тетеря’, зафіксоване діалектологами в більшості
поліських говірок [Никончук 1968, с. 464].
Ба(и)стручє(н)ко – Анъдрhй Ба(и)стручє(н)ко (1649 Р 194),
пор. байстрюк ‘позашлюбний, побічний син’ [Грінченко І,
с. 21], ‘нешлюбна дитина’ [ЕСУМ І, с. 118], діал. байстрýк із
такими ж значеннями наявне в переважній більшості говірок
середньополіського говору [КСПГ]. Серед власних особових
назв трапляються імена із суфіксом -’ук: «Гришко Чоботаръ
сына мае одного Лаврюка» (1595 АЮЗР 6, 1, 247), Мирюкъ
Росошичъ (1595 АЮЗР 6, 1, 250).
Писемні джерела Житомирщини ХVІ–ХVІІ ст. фіксують і
м’який [р’] в середині антропонімів: А(н)друшъка Вар#ги (1585
ЖК 1, 104), пор. варяг ‘здоровань’ [Грінченко І, с. 128]; Ю(с)ка
Наря(д)но(го) (1606 ЖК 4, 368 зв), пор. діалектизми зі значенням
‘святково одягатися’: наражáц′а, наражáца, наражáтис′,
нар′ажáтис′а [Гримашевич, с. 101]; Кузму Пристряла (1584
АЖМУ 103), Ма(к)сима При(с)тряловича (1605 ЖК 4, 64), пор.
стрягнути ‘в’язнути, грузнути’ [СУМ ІХ, с. 797], застрявати і
застрягати / застряти, ‘затримуватися десь або на чому-небудь
довше, ніж звичайно, ніж треба’ [СУМ ІІІ, с. 335], а також
прізвищеві назви, похідні від назв осіб за фактом або шляхом появи
їх у новій місцевості: Яна Прыбылєвича (1643 ЖК 10, 285), Грыца
Прыхо(д)ка (1606 ЖК 4, 270 зв.), Кли(м) Прихожи(и) (1585 ЖК 1,
74), Iwan Pryslak (1683 АЮЗР 7, 1, 509); у «Довіднику українських
прізвищ» Ю. К. Редька знаходимо прізвища Прибило, Пристай,
Приструга [Редько, с. 184]; в описових іменуваннях: Сенко з
Деря(ж)ни (1583 АЖМУ 62), Иванъ з Деря(ж)ное (1583 АЖМУ
62), пор. топоніми Деражне (Рв.) і Деражня (См., Хм.).
Нерозрізнення ы та и – типова українська фонетична
особливість, проте поплутування цих літер після р може вказувати
не на злиття голосних, а на ствердіння [р’]23: Боры(с) (1606 ЖК 4,
302 зв.) і Бориса Пуховича (1630 ЖК 8, 465 зв.) < Богорисъ або
Бориславъ (як Боримъ від Боримиръ) [ЕСУМ І, с. 230; Демчук,
с. 85-86]; Гаврыла Малышєнъка (1647 ЖК 12, 62) і Гаврилу
А(р)темєнъку (1650 ЖК 13, 381 зв.) < Гавріúл [ЛБ, с. 197];
Ва(с)ко Грыбанови(ч) (1606 ЖК 4, 315 зв.), пор. псл. *gribъ
23 Німчук В. Київський псалтир 1397 р. – пам’ятка північного діалекту
української мови // Український діалектологічний збірник: Книга 3. Пам’яті
Тетяни Назарової / Упоряд., ред., передм. П. Ю. Гриценка; редкол.:
П. Ю. Гриценко (відп. ред.) та ін. – К.: Довіра, 1997. – С. 221.
[ЕСУМ І, с. 592]; Грыцу Микуличу (1605 ЖК 4, 110) і Грицъкови
Каръпенъкови (1643 АЮЗР 1, 6, 786); з Гры(ш)комъ (1630 ЖК 8,
290 зв.) і Гришка Се(р)гиенка (1605 ЖК 4, 61) < Григорий [ЕСУМ
І, с. 594].
Ще одним графічним свідченням депалаталізації [р’], крім а, у,
о, ы, є буква ъ, яка писалася після історично виправданого [р’]24:
Сидоръ Бондаръ (1595 АЮЗР 6, 1, 247), Пєтръ Млынаръ (1650
ЖК 13, 389), «Грицъка Пузыръка, атамана жу(р)би(н)ско(го)»
(1647 ЖК 12, 25), пор. псл. puzуrь (ЕСУМ ІV, с. 62).
Отже, розглянутий антропонімійний матеріал Житомирщини
ХVІ–ХVІІ ст. послідовно відбиває північноукраїнську рису –
ствердіння [р’]. Особливо частими є написання стверділого [р’] в
родовому (-ра) та давальному (-ру) відмінках прізвищевих назв,
похідних від апелятивних характеристик особи за родом діяльності
та професією із суфіксом -ар- (якщо апелятив не лексичне
запозичення). На нашу думку, це пов’язано, по-перше, з
поширенням в українських пам’ятках ХVІ–ХVІІІ ст. словотвірного
типу з цим формантом і, по-друге, звичною для поліщуків вимовою
твердого [р] в кінцевій позиції. А поплутування [р’] і [р] незалежно
від позиції в слові, безперечно, свідчить про тісне переплетіння
писемної традиції з живим мовленням.
ДЖЕРЕЛА
АЖГУ 1 – Акти Житомирського гродського уряду: 1590 рік,
1635 рік / Підгот. до вид. В.М. Мойсієнко. – Житомир, 2004. – 251
с.
АЖГУ – Актова книга Житомирського гродського уряду 1611
р. / Підгот. до вид. А.М. Матвієнко, В.М. Мойсієнко. – Житомир,
2002. – 392 с.
АЖМУ – Актова книга Житомирського міського уряду кінця
XVI ст. (1582-1588 рр.) / Підгот. до вид. М.К. Бойчук. К.: Наукова
думка, 1965. – 191 с.
АЮЗР – Архив Юго-Западной России, изд. Временною
комиссиею для разбора древних актов. К., 1859-1914 (перша цифра
означає частину, друга – том).
ДМВН – Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст.: Зб.
акт. док. / Підг. до вид. В.В. Німчук та ін. – К.: Наукова думка,
1981. – 316 c.
ЖК 1 – Актова книга Житомирського гродського суду (1582-
1588 рр.) // Зберігається у ЦДІАК України: ф. 11, оп. 1, од. зб. 1. –
367 с.
ЖК 4 – Актова книга Житомирського гродського суду (1605-
1606 рр.) // Зберігається у ЦДІАК України: ф. 11, оп. 1, од. зб. 4. –
24 Гістарычная фаналогія беларускае мовы / Пол Вэкслер. – С. 203
448 с.
ЖК 7 – Актова книга Житомирського гродського суду (1617-
1618 рр.) // Зберігається у ЦДІАК України: ф. 11, оп. 1, од. зб. 7. –
1451 с.
ЖК 8 – Актова книга Житомирського гродського суду (1630 р.)
// Зберігається у ЦДІАК України: ф. 11, оп. 1, од. зб. 8. – 939 с.
ЖК 10 – Актова книга Житомирського гродського суду (1643
р.) // Зберігається у ЦДІАК України: ф. 11, оп. 1, од. зб. 10. – 400 c.
ЖК 12 – Актова книга Житомирського гродського суду (1647-
1648 рр.) // Зберігається у ЦДІАК України: ф. 11, оп. 1, од. зб. 12. –
115 с.
ЖК 13 – Актова книга Житомирського гродського суду (1649-
1650 рр.) // Зберігається у ЦДІАК України: ф. 11, оп. 1, од. зб. 13. –
675 с.
ЖК 14 – Актова книга Житомирського гродського суду (1651-
1652 рр.) // Зберігається у ЦДІАК України: ф. 11, оп. 1, од. зб. 14. –
379 с.
ЖК 17 – Актова книга Житомирського гродського суду (1701-
1713 рр.) // Зберігається у ЦДІАК України: ф. 11, оп. 1, од. зб. 17. –
486 с.
ЖК 4, 1 – Актова книга Підкоморского суду Житомирського
повіту Київського воєводства (1584-1644 рр.) // Зберігається у
ЦДІАК України: ф. 4, оп. 1, од. зб. 1. – 208 с.
ОК – Актова книга Овруцького гродського суду (1678-1680 рр.)
// Зберігається у ЦДІАК України: ф. 15, оп. 1, од. зб. 1. – 411 с.
Р – Реєстр Війська Запорозького 1649 року: Транслітерація
тексту / Підг. до друку: О.В. Тодійчук (голов. упоряд.),
В.В. Страшко, Р.І. Осташ, Р.В. Майборода. К., 1995. – 592 с.
АУМ – Атлас української мови / Відп. ред. Варченко І. О.,
Довгопол С. Ф., Закревська Я. В. та ін. – К.: Наукова думка, 1984–
2001. – Т. 1-3.
Гримашевич – Гримашевич Г. І. Словник назв одягу та взуття
середньополіських і суміжних говірок. – Житомир:
Північноукраїнський діалектологічний центр Житомирського
державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2002. –
184 с.
Грінченко – Словарь української мови / Упоряд. з дод.
влас. матеріалу Б. Грінченко. – К., 1907–1909. – Т. 1-4.
Демчук – Демчук М.О. Слов’янські автохтонні особові власні
імена в побуті українців XIV – XVII ст. – К.: Наукова думка, 1988.
– 172 с.
ЕСУМ – Етимологічний словник української мови. – К.:
Наукова думка, 1982-2007. – Т. 1-5.
Керста – Керста Р.Й. Українська антропонімія
XVI ст.: Чоловічі іменування. – К.: Наукова
думка, 1984. – 152 с.
КСПГ – Картотека Словника поліських говорів (зберігається на
кафедрі української мови Житомирського державного університету
імені Івана Франка).
Куриленко – Куриленко В.М. Лексика тваринництва поліських
говорів. – Суми: МДВВП «Мрія», 1991. – 124 с.
ЛБ – Беринда П. Лексикон словенороський. – К., 1627 / Підгот.
тексту і вступ. ст. В. В. Німчука. – К.: Вид-во АН УРСР, 1961. – 272
с.
Лисенко – Лисенко П.С. Словник поліських говорів. –
К.: Наукова думка, 1974. – 260 с.
Никончук 1968 – Никончук Н.В. Полесские названия птиц //
Лексика Полесья: Материалы для полесского диалектного словаря.
– М.: Наука, 1968. – С. 439–471.
Никончук 1979 – Никончук М.В. Матеріали до лексичного
атласу української мови (правобережне Полісся). – К.: Наукова
думка, 1979. – 314 с.
Никончук 1985 – Никончук М.В. Сільськогосподарська лексика
правобережного Полісся. – К.: Наукова думка, 1985. – 312 с.
Никончук 2001 – Никончук М.В., Никончук О.М., Мойсієнко
В.М. Поліська лексика народної медицини та лікувальної магії. –
Житомир: Полісся, 2001. – 148 с.
Німчук – Німчук В.В. Давньоруська спадщина в лексиці
української мови. – К.: Наукова думка, 1992. – 416 с.
Редько – Редько Ю.К. Довідник українських
прізвищ. – К.: Радянська школа, 1969. – 256 с.
СУМ – Словник української мови. – К.: Наукова думка, 1970–
1980. – Т. І-ХІ.
СУМ XVІ–XVІІ – Словник української мови XVІ – першої
половини XVІІ ст. – Львів, 1994–2007. – Вип. 1-13.
Брн. р-н – Баранівський район
Вл. – Волинська область
Жт. обл. – Житомирська область
Жт. р-н – Житомирський район
ІФ. – Івано-Франківська
Лг. р-н – Лугинський район
Олв. р-н – Олевський район
Рв. – Рівненська область
См. – Сумська область
Тр. – Тернопіська область
Хм. – Хмельницька область
Хрс. – Херсонська область
Чрг. – Чернігівська область
др. – давньоруська мова
іє. – індоєвропейська мова
псл. – праслов’янська мова
стсл. – старослов’янська мова
вл. н. – власна назва
діал. – діалектне
орн. – орнітологічна назва
пор. – порівняйте
Н. в. – називний відмінок
Р. в. – родовий відмінок
Д. в.– давальний відмінок
c. р. – середній рід
Леся Ящук
Фонетические особенности антропонимов Житомирщины
ХVІ - ХVІІ Ст. 1
В статье рассматривается такая особенность полесского
консонантизма, как депалатализация [р], отображенная в
антропонимах Житомирщины ХVІ–ХVІІ вв.
Ключевые слова: антропоним, фамильное название, наречие,
говор, депалатализация.
Lesia Yashchuk
The Phonetic peculiarities of antroponymy of Zhytomyr Region of
the 16th – 17th c. 1
In the article was considered the peculiarity of Polissia consonants
as become hard [r] reproduced in antroponymies of Zhytomyr Region of
the 16th – 17th c.
Key words: anthroponym, nomination connected with last name,
sound of talking, dialekt, depalatization.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37487 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0097 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:50:27Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ящук, Л. 2012-10-16T16:04:54Z 2012-10-16T16:04:54Z 2010 Фонетичні особливості антропонімів Житомирщини ХVІ – ХVІІ ст. 1 / Л. Ящук // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2010. — № 22(I). — С. 321-332. — Бібліогр.: 24 назв. — укp. XXXX-0097 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37487 У статті розглянуто таку особливість поліського консонантизму, як ствердіння [р], відбиту в антропонімах Житомирщини ХVІ–ХVІІ ст. В статье рассматривается такая особенность полесского консонантизма, как депалатализация [р], отображенная в антропонимах Житомирщины ХVІ–ХVІІ вв. In the article was considered the peculiarity of Polissia consonants as become hard [r] reproduced in antroponymies of Zhytomyr Region of the 16th – 17th c. uk Інститут української мови НАН України Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Ономастика Фонетичні особливості антропонімів Житомирщини ХVІ – ХVІІ ст. 1 Фонетические особенности антропонимов Житомирщины ХVІ - ХVІІ вв. 1 The Phonetic peculiarities of antroponymy of Zhytomyr Region of the 16th – 17th c. 1 Article published earlier |
| spellingShingle | Фонетичні особливості антропонімів Житомирщини ХVІ – ХVІІ ст. 1 Ящук, Л. Ономастика |
| title | Фонетичні особливості антропонімів Житомирщини ХVІ – ХVІІ ст. 1 |
| title_alt | Фонетические особенности антропонимов Житомирщины ХVІ - ХVІІ вв. 1 The Phonetic peculiarities of antroponymy of Zhytomyr Region of the 16th – 17th c. 1 |
| title_full | Фонетичні особливості антропонімів Житомирщини ХVІ – ХVІІ ст. 1 |
| title_fullStr | Фонетичні особливості антропонімів Житомирщини ХVІ – ХVІІ ст. 1 |
| title_full_unstemmed | Фонетичні особливості антропонімів Житомирщини ХVІ – ХVІІ ст. 1 |
| title_short | Фонетичні особливості антропонімів Житомирщини ХVІ – ХVІІ ст. 1 |
| title_sort | фонетичні особливості антропонімів житомирщини хvі – хvіі ст. 1 |
| topic | Ономастика |
| topic_facet | Ономастика |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37487 |
| work_keys_str_mv | AT âŝukl fonetičníosoblivostíantroponímívžitomirŝinihvíhvííst1 AT âŝukl fonetičeskieosobennostiantroponimovžitomirŝinyhvíhvíívv1 AT âŝukl thephoneticpeculiaritiesofantroponymyofzhytomyrregionofthe16th17thc1 |