Чи з’ясовано авторство нотатки «До біографії Свидницького»?
У статті розглянуто проблему авторства нотатки «До біографії Свидницького» (підпис: Я. Черниговець), опублікованої в журналі «Зоря» (1886). На підставі аналізу широкого кола джерел зроблено висновок, що традиційна атрибуція нотатки Миколі Вербицькому є помилковою. З’ясування авторства її потребує до...
Saved in:
| Published in: | Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут лiтератури iм. Т.Г. Шевченка НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37645 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Чи з’ясовано авторство нотатки «До біографії Свидницького»? / В. Дудко // Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія. — К.: ВД «Стилос», 2010. — Т. 5. — С. 67-80. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859621616716087296 |
|---|---|
| author | Дудко, В. |
| author_facet | Дудко, В. |
| citation_txt | Чи з’ясовано авторство нотатки «До біографії Свидницького»? / В. Дудко // Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія. — К.: ВД «Стилос», 2010. — Т. 5. — С. 67-80. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія |
| description | У статті розглянуто проблему авторства нотатки «До біографії Свидницького» (підпис: Я. Черниговець), опублікованої в журналі «Зоря» (1886). На підставі аналізу широкого кола джерел зроблено висновок, що традиційна атрибуція нотатки Миколі Вербицькому є помилковою. З’ясування авторства її потребує додаткових розшуків.
В статье рассмотрена проблема авторства заметки «К биографии Свидницкого» (подпись: Я. Черниговець), опубликованной в журнале «Зоря» (1886). На основании анализа широкого круга источников сделан вывод, что традиционная атрибуция заметки Николаю Вербицкому является ошибочной. Установление ее авторства требует дополнительных разысканий.
In my article, I investigate the problem of the authorship of the note Towards a Biography of Svydnytsky published in the Zorya magazine (1886) and signed Ya. Chernyhovets’. Through an analysis of a wide range of sources, I conclude that the conventional attribution of the note to Mykola Verbytsky is incorrect. The identification of its authorship requires additional search.
|
| first_indexed | 2025-11-29T06:15:17Z |
| format | Article |
| fulltext |
Віктор Дудко
Чи з’ясовано авторство нотатки
«До біографії Свидницького»?
У статті розглянуто проблему авторства нотатки «До біо?
графії Свидницького» (підпис: Я. Черниговець), опублікованої в жур?
налі «Зоря» (1886). На підставі аналізу широкого кола джерел
зроблено висновок, що традиційна атрибуція нотатки Миколі Вер?
бицькому є помилковою. З’ясування авторства її потребує
додаткових розшуків.
Ключові слова: атрибуція, псевдонім, біографія письменника,
мемуари, Микола Вербицький.
Viktor Dudko. Is the Authorship of the Note
Towards a Biography of Svydnytsky Really Proved?
In my article, I investigate the problem of the authorship of the note
Towards a Biography of Svydnytsky published in the Zorya magazine
(1886) and signed Ya. Chernyhovets’. Through an analysis of a wide
range of sources, I conclude that the conventional attribution of the note
to Mykola Verbytsky is incorrect. The identification of its authorship
requires additional search.
Keywords: attribution, pseudonym, writer’s biography, memoirs,
Mykola Verbytsky.
Роман Анатолія Свидницького «Люборацькі», написаний
на початку 1860Aх рр., було вперше надруковано у 1886 р.
у львівському часописі «Зоря» заходами Івана Франка. ПрагнуA
чи докладніше ознайомити читачів із біографією письменника,
Франко протягом 1886 р. вмістив у «Зорі» кілька публікацій
про нього.
У мемуарній нотатці «До біографії Свидницького» (підпис:
Я. Черниговець) ідеться про перебування автора «Люборацьких»
Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 67
68 Віктор Дудко
на акцизній службі в Козельці1. Микола Зеров зазначив, що в цій
публікації «знаходимо небезінтересні відомості, записані з уст
козелецької обивательки, може, і непевні як фактичний матеA
ріал, але, безперечно, цінні з погляду на те враження, яке справA
ляв Свидницький на людність глухо провінціального міста»2.
Валерій Шевчук, трактуючи названу замітку як «надзвичайно
цікаву», цілком навів її у своїй статті про Свидницького3.
Вважається, що досліджувану нотатку написав Микола
Вербицький4. Проте ця узвичаєна атрибуція насправді зовсім не
є переконливою і тому потребує докладного обговорення.
Розкриваючи відповідний псевдонім, Олексій Дей зазнаA
чив: «Черниговець Я. = Вербицький, Микола. «Основа», 1862;
«Зоря», 18875. Дж.: Тулуб»6. У матеріалах до словника псевдоA
німів українських письменників Олександра Тулуба, на які поA
1 Див.: Черниговець Я. До біографії Свидницького // Зоря. – 1886. –
Ч. 23. – С. 398–399.
2 Зеров М. Анатоль Свидницький, його постать і твори // Твори:
У 2 т. – К., 1990. – Т. 2. – С. 337. Про значення відповідної замітки для
вивчення біографії письменника також див.: Сиваченко М.Є. Анатолій
Свидницький і зародження соціального роману в українській літературі. –
К., 1962. – С. 111–115.
3 Див.: Шевчук В. Класик «розумного битопису» // Свидницький А.
Люборацькі. Оповідання. Нариси та статті / Упоряд. Р. Мовчан. – К.,
2006. – С. 12–14.
4 Напр., див.: Сиваченко М.Є. Анатолій Свидницький і зародження
соціального роману в українській літературі. – С. 112, 318; «Зоря». 1880–
1897: Систематичний покажчик змісту журналу / Укл. О.Д. Кізлик. –
Львів, 1988. – С. 86; Шевчук В. Класик «розумного битопису». – С. 12,
15, 46.
5 Інформуючи про використання псевдоніма «Я. Черниговець» у «ЗоA
рі» за 1887 р., Дей мав на увазі опубліковану за відповідним підписом
поезію «Мої бажання» (1887. – Ч. 24. – С. 410). Не знати чому він, однак,
не повідомив, що псевдонім було використано і в «Зорі» за 1886 р., коли
на її сторінках з’явилася нотатка «До біографії Свидницького».
6 Дей О.І. Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–
XX ст.). – К., 1969. – С. 392.
Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 68
Чи з’ясовано авторство нотатки «До біографії Свидницького»? 69
силається Дей, зареєстровано, однак, не названий прибраний
підпис, а подібний – Черниговець7 (ні аргументації атрибуційA
ного висновку, ні вказівки на те, в яких виданнях використовуA
вався псевдонім, дослідник не наводив не лише в цьому випадA
ку, але і в усій праці8). Тобто назване у словнику Дея джерело
розкриття псевдоніма «Я. Черниговець» насправді відповідної
інформації не містить9.
Дей також не мав рації, зазначивши, що цей псевдонім викоA
ристовувався в «Основі». Насправді жодної публікації за підпиA
сом «Я. Черниговець» у часописі не з’явилося. Поезії ВербицькоA
го «Горювання» і «Додому» було вміщено у березневому числі
«Основи» за 1862 р. за підписом «Черніговець Миколайчик БілоA
копитий»10. Інші п’ять його «основ’янських» публікацій (поезії
7 Тулуб О. Словник псевдонімів українських письменників: (МатеA
ріяли). – К., 1928. – С. 24. Назване видання є окремою відбиткою із
«Записок історичноAфілологічного відділу» ВУАН (К., 1928. – Кн. XVI).
8 Репутацію Тулубового «Словника псевдонімів українських письA
менників» як ненадійного джерела виразно артикульовано і в синхронA
них рецензіях, і в пізніших студіях. Так, Євген Кирилюк зазначив у реA
цензії на цю працю, що «для дослідника вона тільки сировий матеріял,
що кожну його літеру він мусить приймати з великою обережністю,
після власної грунтовної перевірки з перводжерел» (Червоний шлях. –
1928. – № 8 (65). – С. 209). Про значну кількість «неправдивих відоA
мостів» у Тулубових матеріалах до словника псевдонімів писав і Юрій
Меженко (див.: Життя й Революція. – 1928. – № 6. – С. 196). Як твердив
Леонід Хінкулов, Тулубів «Словник псевдонімів українських письменA
ників» «завдав більше шкоди, ніж користі, бо численні помилки цього
довідника, множачись згодом по різних виданнях, і досі у своїй сукупноA
сті не спростовані» (Хінкулов Л. Псевдоніміка, її завдання і проблеми //
Радянське літературознавство. – 1971. – № 8. – С. 31).
9 Ненадійність Тулубових інформацій визнавав і Дей (див.: Дей О.І.
Словник українських псевдонімів та криптонімів (XVI–XX ст.). – С. 4),
який, однак, широко використав їх у своїй праці. Критичний аналіз словниA
ка Дея див.: Хінкулов Л. Псевдоніміка, її завдання і проблеми. – С. 32–42.
10 Принагідно слід вказати на помилковість тези про те, що ВербицьA
кий (1843–1909) був наймолодшим автором «Основи» (див.: Бондар М.П.
Поезія пошевченківської епохи: Система жанрів. – К., 1986. – С. 148).
Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 69
70 Віктор Дудко
«Паняночці», «Ой квіточок під росою нагинається»11, «ВеснянA
ка», «На спомин. (П. Пл. Чубинському)», прозова обробка фолькA
лорного сюжету «Заклад»), як і поезію «Ось вийди послухай...»
у тижневику «Черниговский листок» (1862. – № 4), було вміщеA
но за підписом «Миколайчик Білокопитий». Варіантом узвичаєA
ного псевдоніма Вербицького – М. Білокопитий – було підписано
вміщену в «Зорі» у липні 1890 р. його поезію «Невольник»12.
Запроваджені до наукового вжитку джерельні матеріали даA
ють підстави твердити, що українські твори Вербицького з’явA
лялися друком під псевдонімами «Миколайчик Білокопитий»,
«Черніговець Миколайчик Білокопитий», «М. Білокопитий»,
а на початку ХХ століття він підписував їх власним прізвищем13.
Можна назвати принаймні двох молодших від нього кореспондентів чаA
сопису – Івана Новицького (1844–1890) й Івана Рудченка (1845–1905).
11 У змісті квітневої книжки журналу за 1862 р., в якій було вміщеA
но поезію, її названо «Шкода залицяння».
12 Див.: Зоря. – 1890. – Ч. 17. – С. 262. Свідчення про обставини
відповідної публікації подав сам Вербицький у листі до Олекси Коваленка
без авторської дати (з поміткою адресата про отримання 7 грудня 1906 р.).
Письменник зазначив: «[...] кілька їх [поезій] взяв у мене покійник ДрагоA
манов і, кажуть, надруковав у якихсь русинських часописях, але я ні тих
своїх віршів, ні часописів не бачив» (ЧІМ. – Інв. № Ад 2371). Інші першоA
публікації поетичних творів Вербицького у галицькій періодиці нині не
відомі. Вміщену в «Зорі» за підписом «Я. Черниговець» поезію «Мої баA
жання» історики українського письменства ніколи не розглядали як твір
Вербицького. (Таким чином її потрактовано – на підставі словника Дея –
у вид.: «Зоря». 1880–1897: Систематичний покажчик змісту журналу. –
С. 34). Ця аматорська поезія істотно поступається автентичним творам
Вербицького за художньою якістю і, крім того, є цілком відмінною від них
під оглядом поетичної стилістики. Покладаюся в цьому випадку не лише
на власні враження, а й на усно висловлену думку такого компетентного
дослідника української поезії ХІХ ст., як Микола Бондар. Його міркуванA
ня про творчий доробок Вербицького, зокрема, див.: Бондар М.П. Поезія
пошевченківської епохи: Система жанрів. – С. 107–108, 147–148, 287, 308.
13 Подані у словнику Дея відомості про те, що в «Основі» Вербицький
також використовував підписи «М. Білокопитий», «Білокопитий ЧерниA
говець Миколайчик», не відповідають дійсності.
Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 70
Чи з’ясовано авторство нотатки «До біографії Свидницького»? 71
Мало того, як можна твердити на підставі свідчення самого
письменника, двічі використаний в «Основі» псевдонім
«Черніговець Миколайчик Білокопитий» – не авторський, а ствоA
рений у редакції за рахунок нарощення «географічної» компоненA
ти. (Прикметно, що всі наступні публікації Вербицького в часопиA
сі її не містять. Імовірно, відповідну компоненту було вилучено
із псевдонімного підпису за наполяганням автора). Лише про
один уживаний у часописі його псевдонім Вербицький писав
13 квітня 1876 р. у листі до Олександра Кониського. ВідповідаA
ючи на пропозицію адресата подати твори й автобіографічні віA
домості для одного з українських альманахів, які Кониський на
той час укладав (їх не було видано), Вербицький зазначив: «Одно
меня смущает – автобиография; в “Основе” я писал под псевдоA
нимом; мне его хотелось бы сохранить, не страха ради иудейска,
а по некоторым причинам, лично для меня важным. То, что
пришлю в “Пашню”14, будет под этим псевдонимом – а уж какая
у псевдонима биография?»15. Так само лише про один псевдонім
свідчив Вербицький, висвітлюючи свою участь в «Основі»,
в автобіографічних листах до Семена Венгерова16 й Коваленка17.
14 Іван НечуйAЛевицький, якого також було запрошено до участі в наA
званому альманасі, критично висловився стосовно його назви. Він писав у
листі до Кониського від 19 квітня 1876 р.: «Замість слова “Пашня” треба
б вигадати щось трохи поетичніше, бо насмішники прикладуть до “ПашA
ні” слово лантух et cetera...» (Нечуй?Левицький І. С. Зібр. тв.: У 10 т. – К.,
1968. – Т. 10 / Упоряд. та приміт. В.І. Мазного, Ф.К. Сарани, Ф.Ф. СкляA
ра. – С. 260).
15 ІЛ. – Ф. 77. – Спр. 125. – Арк. 233 зв.
16 ПД. – Ф. 377. – Оп. 7. – Спр. 799. – Арк. 3 зв. Лист реферовано
і орієнтовно датовано на підставі змісту – не раніше 1894 р. – у вид.: РусA
ская интеллигенция: Автобиографии и библиографические документы
в собрании С.А. Венгерова: Аннотированный указатель: В 2 т. / Под ред.
В.А. Мыслякова. – СПб., 2001. – Т. 1. – С. 228.
17 Див.: ЧІМ. – Інв. № Ад 2371. У відповідному листі письменник поA
милково повідомив, що друкувався у петербурзькому виданні, підписуюA
чись «Микола Білокопитий».
Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 71
72 Віктор Дудко
Не дає підстав твердити про авторство Вербицького й аналіз
змісту досліджуваної замітки. Варто навести два її фрагменти,
які є важливими для подальших міркувань. Автор замітки
розпочав її таким повідомленням: «Прочитавши в “Зорі”, що
небіжчик Свидницький служив колись у Козельці, я згадав про
одну свою родичку, тамошню давню обивательку, котра, думаA
лось мені, неминуче повинна хоч небагато знати про нього.
І справді, завітавши сього літа до Козельця, я почув од неї про
Свидницького хоч і не широке, але, здається, доволі цікаве опоA
відання, яке я й подаю тут в перекладі на українську мову».
Розповідаючи про «курінь», який завів Свидницький на околиA
ці Козельця, мемуаристка свідчила: «Щодня збиралась до того
куреня громада – співи, балювання не виводились. В той час,
пам’ятаю, стояли в нашому Козельці землеміри – люде все
молоді, веселі, занадто охочі до всяких гулянок; вони з того куA
реня майже не вилазили. Але, опріч наших, міських, наїжджаA
ли туди гості з Києва і Чернігова. Казали, напр., що вчащав
туди п. Степан Ніс18, а з ним деякі студенти тощо... [...] Скільки
там часу існував той курінь, не знаю. Коли се вийшов указ: не
печатать українських книжок, не носити української одежі, не
говорити поAукраїнській. От тодіAто почався переполох у тому
товаристві! [...] Курінь зараз же скасували, товариство розігнаA
ли, чи, може, само воно якось розлізлося – не знаю»19.
Як слушно зазначив Микола Сиваченко, описаний у замітці
Я. Черниговця «курінь» існував у «перший рік козелецького
життя» Свидницького20. Підстави для датування подій, які приA
18 Докладні матеріали про харизматичну постать чернігівського ліA
тератора, фольклориста, етнографа і громадського діяча Носа подано
у вид.: Нахлік Є., Нахлік О. Пантелеймон Куліш між Параскою ГлібоA
вою і Горпиною Ніколаєвою: БіографічноAкультурологічне дослідження:
З додатком невідомого листування. – Львів, 2009 (за покажчиком імен).
19 Черниговець Я. До біографії Свидницького. – С. 398–399.
20 Сиваченко М.Є. Анатолій Свидницький і зародження соціального
роману в українській літературі. – С. 111. Як відомо, письменник слуA
жив у Козельці (куди переїхав із Миргорода) від 1 липня 1862 р. до осені
Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 72
Чи з’ясовано авторство нотатки «До біографії Свидницького»? 73
гадувала козелецька «давня обивателька», дають, приміром,
згадка про Валуєвський циркуляр, що фігурує у спогадах – про
це слушно писав Шевчук21 – як указ «не печатать українських
книжок» – і відомості про перебування в козелецькому «куреA
ні» Степана Носа, оскільки в липні 1863 р. його було заарештоA
вано й ув’язнено (спершу у Чернігові, а згодом у ПетроA
павлівській фортеці) у зв’язку із причетністю до справи діяча
нелегальної організації «Земля і воля» Івана Андрущенка22.
На мій погляд, про козелецьку службу Свидницького
Вербицькому не треба було довідуватися із «Зорі»23, оскільки він
про це напевно знав ще в часи, описані в замітці Я. Черниговця.
Мало того, цілком імовірно, що саме Вербицький був одним зі
1868 р. із нетривалою перервою на серпень 1864 р. – лютий 1865 р., коли
перебував у Чернігові (див.: Там само. – С. 107–117).
21 Див.: Шевчук В. Класик «розумного битопису». – С. 14.
22 Див.: Білий В. Судова справа С.Д. Носа за матеріалами «ІІІ отдеA
ления» // Записки історикоAфілологічного відділу ВУАН. – К., 1927. –
Кн. X. – С. 7–9. Доказів протиурядової діяльності Носа, однак, не було
знайдено, й у травні 1864 р. він повернувся у Чернігівську губернію, де
перебував під поліційним наглядом. Його повернення на батьківщину
стурбувало місцеву владу, і вже у жовтні 1864 р. чернігівський жандарA
ський штабAофіцер інформував керівництво ІІІ відділення, що Ніс «замеA
чен в хохломании», і оскільки «пребывание его на родине может иметь
вредное влияние на молодых людей», то «перевод его на жительство
в одну из великорусских губерний прекратил бы сношения его с теми,
которых он может увлечь по их молодости и неопытности» (Там само. –
С. 35). У грудні 1864 р. було ухвалено рішення вислати Носа до БілоA
зерська Новгородської губернії під поліційний нагляд «за обнаружение
противуправительственного направления и малороссийских тенденций»
(Там само. – С. 38). Як свідчать викладені факти, Шевчук не мав рації,
зазначивши, що Носа було заслано до Білозерська «за ширення українA
ських книжок» (Шевчук В. Класик «розумного битопису». – С. 13).
23 Слід пригадати, що на час публікації досліджуваної замітки
в «Зорі» Вербицький викладав у Орловській гімназії, куди його було пеA
реміщено у липні 1886 р. із Рязанської гімназії. (Ці відомості запозичую
з оригіналу службового атестата письменника, який зберігається у приA
ватній збірці).
Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 73
74 Віктор Дудко
студентів, які, за свідченням мемуаристки, бували в козелецькоA
му «курені» разом із Носом. Так твердити дають підстави матеріаA
ли до біографії Вербицького початку 1860Aх рр., розглянуті на тлі
відомостей про, як слушно висловився Шевчук, тогочасну «наA
ближеність»24 Свидницького до київської і чернігівської громад.
Вербицького було зараховано до Університету св. ВолодимиA
ра 9 вересня 1860 р.25, коли Свидницький ще був у Києві. Однак
можливість їхнього тогочасного знайомства виглядає радше
теоретичною, оскільки Вербицький щойно опановувався у новоA
му середовищі26, а Свидницький, не маючи змоги оплачувати
університетські студії, переймався складанням іспитів для здоA
буття права викладати російську мову в повітовому училищі27.
24 Шевчук В. Класик «розумного битопису». – С. 17.
25 Див.: Житецький І. Київська громада за 60Aтих років // Україна. –
1928. – Кн. 1. – С. 103. Дослідник подав відповідну дату на підставі
архівного джерела. Відомо, що Вербицький закінчив Чернігівську гімA
назію саме у 1860 р. (див.: Тутолмин М.Т. Столетие Черниговской
гимназии. 1805–1905: Краткая историческая записка. – Чернигов,
1906. – С. 247, 487). Анатолій Погрібний не мав рації, вважаючи, що
Вербицький вступив до Університету св. Володимира в Києві у 1859 р.,
а в 1860 р. «він уже в Петербурзі» (Погрібний А. Поет з суцвіття основ’ян //
Погрібний А. Літературні явища і з’яви: Статті. Портрети. Силуети.
Наближення. – [Ніжин], 2007. – С. 583).
26 У листі до Венгерова Вербицький писав, що перший рік навчання
в Університеті св. Володимира «провел на свободе от всяких влияний,
ибо чувствовал себя в университетской науке и в жизни, точно в лесу,
и ко всему окружавшему […] относился тупо и неосмысленно» (ПД. –
Ф. 377. – Оп. 7. – Спр. 799. – Арк. 2).
27 Свидницький складав ці іспити наприкінці листопада і на початку
грудня 1860 р. 9 грудня рада Університету св. Володимира ухвалила
видати йому свідоцтво на звання учителя російської мови в повітовому
училищі. 23 грудня канцелярія куратора Київського учбового округу
надіслала директорові училищ Полтавської губернії повідомлення про
призначення Свиднцького на відповідну посаду до Миргородського
повітового училища (див.: Сиваченко М.Є. Анатолій Свидницький і зароA
дження соціального роману в українській літературі. – С. 68–69).
Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 74
Чи з’ясовано авторство нотатки «До біографії Свидницького»? 75
Із початком 1861/1862 навчального року Вербицький переA
йшов до Петербурзького університету28, в якому, однак, переA
бував недовго. Вже у вересні розпочалися масові протести його
вихованців (включно із Вербицьким) проти запровадження
тимчасових правил, що суттєво обмежували студентське самоA
врядування і звужували можливості для навчання різночинA
ців29. Вербицький пригадував: «Кончилось дело тем, что униA
верситет закрыли, и тех из нас, кто не пожелал взять матриA
кулы, разослали в страны более или менее отдаленные, кого,
в том числе и меня, на места жительства»30.
Вербицький повернувся до Києва на початку 1862 р.31 Він
писав у автобіографічному листі до Венгерова про цей період
28 Див.: ЦДІА СПб. – Ф. 14. – Оп. 5. – Спр. 1896. – Арк. 1–7 (особова
справа студента Петербурзького університету Вербицького). Позначена
27 листопада 1861 р. відповідь ректора Університету св. Володимира МиA
коли Бунге на запит керівництва Петербурзького університету від 28 веA
ресня 1861 р. про те, чи немає перешкод для переведення Вербицького
(див.: Там само. – Арк. 3–5), свідчить, що він залишив київський наA
вчальний заклад із власної ініціативи; його не було виключено звідти за
участь у студентському русі, як помилково вважають деякі дослідники
(напр., див.: Антологія української поезії: У 6 т. – К., 1984. – Т. 3 / УпоA
ряд. та авт. біограф. довідок М.С. Грицай, Н.Й. Жук, П.М. Сіренко. –
С. 13; Міщук Р.С. Вербицький Микола Андрійович // Українська літеA
ратурна енциклопедія: У 5 т. – К., 1988. – Т. 1. – С. 290; Самойленко Г.В.
Марія Заньковецька і Поліський край. – Ніжин, 2004. – С. 10).
29 Про ці студентські виступи, зокрема, див.: Пантелеев Л.Ф. ВоспоA
минания / Вступ. статья, подгот. текста и примеч. С.А. Рейсера. – [М.],
1958. – С. 244–248, 732–734.
30 Рашевский И.Г. Николай Андреевич ВербицкийAАнтиохов: К 35AлеA
тию писательской деятельности // Псовая и ружейная охота. – 1904. –
Кн. ХІ. – С. 11. Основну частину публікації становлять спогади ВербицьA
кого у запису Івана Рашевського, фрагменти їх було републіковано в журA
налі «Киевская старина» (1905. – Т. LXXXVIII. – Отд. ІІ. – С. 140–145).
31 В одній із публікацій я зазначив, що Вербицький повернувся до КиєA
ва «орієнтовно у грудні 1861 р.» (Дудко В. Павло Чубинський у недрукоA
ваному листі Миколи Вербицького до Степана Носа (1862 р.) // Щасливий
у праці: Збірник праць і матеріалів на пошану Федора Погребенника. – К.,
Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 75
76 Віктор Дудко
своєї біографії: «[...] волею начальства был перемещен в Киев, где
немедленно примкнул к “хлопоманам” – малорусской “громаде”,
общественные доктрины которой исповедую и поныне и надеюсь
не изменить им и до самой смерти, так как считаю их глубоко
честными, гуманными и для меня, как прирожденного хохла,
обязательными»32. Розповідав Вербицький про своє тогочасне
життя і Рашевському: «Три года слонялся я в Киеве в качестве
вольнопрактикующего человека: в университет поступать мне не
было дозволено, но посещать лекции в качестве вольнослушателя
не воспрещалось [...]. Эти три года были самим лучшим и самым
дорогим по воспоминаниям временем моей жизни [...]»33.
Окрім сумарних спогадів Вербицького про його перебуванA
ня у Києві у 1862–1864 рр., збереглися і численні конкретні
свідчення. Сам письменник, зазначивши в недатованому листі
до Коваленка (постав орієнтовно у грудні 1906 р.), що автором
поезії «Ще не вмерла України» є Павло Чубинський, додав:
«[...] моїх є там усього дві стрічки [...]»34. Восени 1862 р. ВерA
2000. – С. 56). Нині є змога уточнити це твердження на підставі свідоцтва
про звільнення Вербицького з Петербурзького університету із 20 січня
1862 р. (див.: ЦДІА СПб. – Ф. 14. – Оп. 5. – Спр. 1896. – Арк. 6–7). ВерA
бицький пригадував: «Я до того истосковался в Петербурге по родимом
юге, что, переезжая границу Черниговской губернии, выскочил из саней,
сунулся носом прямо в снег и облобызал родную землю» (Рашевский И.Г.
Николай Андреевич ВербицкийAАнтиохов. – С. 12). Пор. автобіографічну
поезію Вербицького «Додому» (Основа. – 1862. – Берез. (март). – С. 47–48).
32 ПД. – Ф. 377. – Оп. 7. – Спр. 799. – Арк. 2.
33 Рашевский И.Г. Николай Андреевич ВербицкийAАнтиохов. – С. 12.
34 ЧІМ. – Інв. № Ад 2372. (Автобіографічні листи Вербицького до КоA
валенка частково використано у публ.: Українська муза: Поетична антоA
логія од початку до наших днів / Під ред. О. Коваленка. – К., 1908. –
Ствп. 339–340; Ісаєнко О.І., Населевець Н.Д. Два листи українського
поета М.А. Вербицького у фондах Чернігівського історичного музею
ім. В.В. Тарновського // Шоста всеукраїнська наукова конференція з ісA
торичного краєзнавства: Тези доповідей та повідомлень. – Луцьк, 1993. –
С. 83–84). Уже наведене свідчення самого письменника спростовує тираA
жовану у ряді статей Володимира Сиротенка (ВербицькогоAАнтіоха) тезу
Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 76
Чи з’ясовано авторство нотатки «До біографії Свидницького»? 77
бицький підписав колективний лист студентів Університету
св. Володимира до Миколи Костомарова із проханням прийняA
ти пропозицію ради їхнього навчального закладу посісти кафедA
ру російської історії35. У листі до Носа36 від 5 листопада 1862 р.
докладно описав, як київська громада прощалася із ЧубинсьA
ким напередодні його заслання до Архангельської губернії37.
2 листопада позначено поезію Вербицького «На спомин.
(П. Пл. Чубинському)»38. В автобіографічному листі до ВенгеA
рова письменник подав цінне свідчення стосовно історії підA
готовки одного з відомих видань київської громади: «Я забыл
сказать еще об участии своем в составлении книжки для народA
ного чтения “Дещо про світ Божий”, где мною было написано
про те, що авторами майбутнього національного гімну були Вербицький
і Тадей Рильський, а не Чубинський (напр., див.: Сиротенко (Вербиць?
кий?Антіох) В. 1) Забутий автор воскреслого гімну // Сіверянський літоA
пис. – 1997. – № 4. – С. 151–157; 2) Люди і тексти // Голос України. –
2003. – 7 берез. – № 44. – С. 6). Засновані переважно на родинних перекаA
зах аматорські статті Сиротенка (ВербицькогоAАнтіоха) містять цілу низA
ку тез, вживаючи вислів Івана Франка, «зовсім фантастичних» і потреA
бують докладного критичного аналізу.
35 Див.: Ульяновський В. Докторський диплом Миколи Костомарова:
три візії «супутніх» подій // Просемінарій: Медієвістика. Історія ЦеркA
ви, науки та культури. – К., 2003. – Вип. 5. – С. 212–213, 252. Гнат ЖиA
тецький датував названий колективний лист дещо інакше: кінець літа
1862 р. (див.: Житецький І. Київська громада за 60Aтих років. – С. 102).
36 Про товариські взаємини Вербицького з Носом на початку 1860Aх рр.
докладно див.: Дудко В. Павло Чубинський у недрукованому листі МикоA
ли Вербицького до Степана Носа (1862 р.). – С. 57–58, 62.
37 Див.: Там само. – С. 58–59.
38 Першодрук див.: Основа. – 1862. – Лист. (окт.). – С. 4–5. В одній із
републікацій відповідну поезію беззастережно подано в істотно скорочеA
ному вигляді, знято назву і посвяту; у змісті твір озаглавлено за початком
першого рядка вміщеного у виданні тексту – «Веселий час!» (див.: Поети
пошевченківської доби: Збірник / Упоряд., вст. стаття та комент. А.І. КосA
тенка. – К., 1961. – С. 353–354, 477). Відтак відсутню у творчій спадщині
Вербицького поезію «Веселий час!» названо і в енциклопедичній статті
про нього (див.: Міщук Р.С. Вербицький Микола Андрійович. – С. 290).
Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 77
78 Віктор Дудко
несколько статеек по математической и физической географии;
книжка имела успех и выдержала много изданий как на малоA
русском, так впоследствии и в переводе на русский язык (“Свет
Божий”)»39. У 1863–1864 рр. Вербицький брав активну участь
у виданні студентського рукописного журналу «Помийниця»40.
Наведені матеріали виразно свідчать, що Вербицький був
помітним членом київської громади, з якою принаймні у 1862 р.
підтримував тісні зв’язки і Свидницький (як відомо з його уціA
лілих листів до Василя Гнилосирова і Петра Єфименка41). Тож
знайомство автора «Люборацьких» із Вербицьким виглядає цілA
ком імовірним. Тим паче знав Вербицький про те, що пісні «Вже
більше літ двісті», «В полі доля стояла» (які популяризував
і серед чернігівських приятелів) – це твори Свидницького, був
інформований про долю їхнього автора, який служив у КозельA
ці, розташованому на півдорозі з Києва до Чернігова. Варто наA
вести свідчення Іллі Шрага, який, пригадуючи свої гімназичні
роки, так писав про тогочасне знайомство із Вербицьким: «Він
перебував у Києві в університеті, але часто приїздив до ЧерніA
гова, до своїх батьків. Він розповідав нам про Київ, про громаду,
давав нам книжок, читали ми “Помийницю”, [...], “Основу”,
“Записки о Южной Руси”. У Вербицького в Чернігові я вперше
побачив Житецького та Новицького, які приїздили гостювати
до Чернігова. Тоді були популярні у нас пісні: “Ще не вмерла”,
“Вже більше літ двісті”, “В полі доля стояла, бровоньками морA
гала”»42. З огляду на те, що Вербицькому час від часу випадало
переїздити Козелець, не можна виключати його тамтешніх зустA
річей зі Свидницьким (в т. ч. і в товаристві Носа)43.
39 ПД. – Ф. 377. – Оп. 7. – Спр. 799. – Арк. 3 зв. – 4.
40 Див.: Житецький І. Київська громада за 60Aтих років. – С. 111.
41 Див.: Свидницький А. Роман. Оповідання. Нариси / Вступ. стаття
П.П. Хропка; Упоряд. і приміт. Р.С. Міщука. – К., 1985. – С. 519–526.
42 Шраг І.Л. Автобіографія // Наше минуле. – 1919. – № 1/2. – С. 136.
43 Вербицький і Свидницький могли зустрічатися і згодом. ВербицьA
кий, витримавши іспит на ступінь кандидата по історикоAфілологічному
Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 78
Чи з’ясовано авторство нотатки «До біографії Свидницького»? 79
Сумарно оцінюючи викладені факти і міркування, слід виA
знати: не оперте на джерела твердження про те, що Вербицький
використовував псевдонім «Я. Черниговець», – це «стабілізоваA
на помилка»44. Розглянута версія про авторство Вербицького –
типовий зразок атрибуції «за традицією». Іноді відповідна «траA
диція» справді спирається на авторитетні матеріали, однак
переважно вона виникає значно простіше: один дослідник, не
опрацьовуючи спеціально відповідний сюжет, побіжно й без жодA
ної аргументації висловлює атрибуційну тезу, другий солідариA
зується з першим, третій і наступні вважають питання з’ясоA
ваним – і невмотивована атрибуція стає узвичаєною45.
Питання про авторство досліджуваної публікації залишаA
ється відкритим. Щоб з’ясувати його, потрібні спеціальні розA
шуки.
факультету Університету св. Володимира, дістав про це відповідний дипA
лом 14 січня 1865 р. Уже 23 січня його було призначено на посаду молодA
шого учителя російської мови і словесності у Полтавській чоловічій гімA
назії. Від 29 серпня 1866 р. до середини 1875 р. він викладав російську
мову і словесність у Чернігівській чоловічій гімназії. (Ці відомості запоA
зичую зі службового атестата письменника).
44 Шамрай А. Передмова // Стороженко О. Твори. – [К.], 1929. –
Т. IV. – C. 7.
45 Див.: Рейсер С.А. Основы текстологии. – Л., 1978. – С. 95–96, 101–
102. Пор. заувагу Хінкулова про те, що атрибуційні «помилки, множаA
чись з допомогою “секундарних” джерел (різних енциклопедій, довідниA
ків, монографій, підручників), набирають подекуди загрозливої популярA
ності» (Хінкулов Л. Псевдоніміка, її завдання і проблеми. – С. 32).
Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 79
Виктор Дудко. Установлено ли авторство заметки
«К биографии Свидницкого»?
В статье рассмотрена проблема авторства заметки «К био?
графии Свидницкого» (подпись: Я. Черниговець), опубликованной
в журнале «Зоря» (1886). На основании анализа широкого круга
источников сделан вывод, что традиционная атрибуция заметки
Николаю Вербицкому является ошибочной. Установление ее автор?
ства требует дополнительных разысканий.
Ключевые слова: атрибуция, псевдоним, биография писателя,
мемуары, Николай Вербицкий.
80 Віктор Дудко
Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 80
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37645 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1887-8618 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-29T06:15:17Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Iнститут лiтератури iм. Т.Г. Шевченка НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Дудко, В. 2012-10-19T15:19:11Z 2012-10-19T15:19:11Z 2010 Чи з’ясовано авторство нотатки «До біографії Свидницького»? / В. Дудко // Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія. — К.: ВД «Стилос», 2010. — Т. 5. — С. 67-80. — укр. 1887-8618 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37645 У статті розглянуто проблему авторства нотатки «До біографії Свидницького» (підпис: Я. Черниговець), опублікованої в журналі «Зоря» (1886). На підставі аналізу широкого кола джерел зроблено висновок, що традиційна атрибуція нотатки Миколі Вербицькому є помилковою. З’ясування авторства її потребує додаткових розшуків. В статье рассмотрена проблема авторства заметки «К биографии Свидницкого» (подпись: Я. Черниговець), опубликованной в журнале «Зоря» (1886). На основании анализа широкого круга источников сделан вывод, что традиционная атрибуция заметки Николаю Вербицкому является ошибочной. Установление ее авторства требует дополнительных разысканий. In my article, I investigate the problem of the authorship of the note Towards a Biography of Svydnytsky published in the Zorya magazine (1886) and signed Ya. Chernyhovets’. Through an analysis of a wide range of sources, I conclude that the conventional attribution of the note to Mykola Verbytsky is incorrect. The identification of its authorship requires additional search. uk Iнститут лiтератури iм. Т.Г. Шевченка НАН України Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія Статті Чи з’ясовано авторство нотатки «До біографії Свидницького»? Установлено ли авторство заметки «К биографии Свидницкого»? Is the Authorship of the Note Towards a Biography of Svydnytsky Really Proved? Article published earlier |
| spellingShingle | Чи з’ясовано авторство нотатки «До біографії Свидницького»? Дудко, В. Статті |
| title | Чи з’ясовано авторство нотатки «До біографії Свидницького»? |
| title_alt | Установлено ли авторство заметки «К биографии Свидницкого»? Is the Authorship of the Note Towards a Biography of Svydnytsky Really Proved? |
| title_full | Чи з’ясовано авторство нотатки «До біографії Свидницького»? |
| title_fullStr | Чи з’ясовано авторство нотатки «До біографії Свидницького»? |
| title_full_unstemmed | Чи з’ясовано авторство нотатки «До біографії Свидницького»? |
| title_short | Чи з’ясовано авторство нотатки «До біографії Свидницького»? |
| title_sort | чи з’ясовано авторство нотатки «до біографії свидницького»? |
| topic | Статті |
| topic_facet | Статті |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37645 |
| work_keys_str_mv | AT dudkov čizâsovanoavtorstvonotatkidobíografíísvidnicʹkogo AT dudkov ustanovlenoliavtorstvozametkikbiografiisvidnickogo AT dudkov istheauthorshipofthenotetowardsabiographyofsvydnytskyreallyproved |