Із листування Олександра і Осипа Барвінських (1870 рік)

Епістолярна спадщина братів Олександра і Осипа Барвінських – важливе джерело вивчення громадського руху Галичини. У листуванні 1870 року йдеться про функціонування львівського часопису «Правда» і в зв’язку з цим взаємини з П. Кулішем, А. Вахнянином та ін., а також обговорюються родинні колізії. Эпис...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія
Date:	2010
Main Author:	Шацька, А.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Iнститут лiтератури iм. Т.Г. Шевченка НАН України 2010
Subjects:	Публікації
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37647
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Із листування Олександра і Осипа Барвінських (1870 рік) / А. Шацька // Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія. — К.: ВД «Стилос», 2010. — Т. 5. — С. 99-180. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859606750025482240
author	Шацька, А.
author_facet	Шацька, А.
citation_txt	Із листування Олександра і Осипа Барвінських (1870 рік) / А. Шацька // Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія. — К.: ВД «Стилос», 2010. — Т. 5. — С. 99-180. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія
description	Епістолярна спадщина братів Олександра і Осипа Барвінських – важливе джерело вивчення громадського руху Галичини. У листуванні 1870 року йдеться про функціонування львівського часопису «Правда» і в зв’язку з цим взаємини з П. Кулішем, А. Вахнянином та ін., а також обговорюються родинні колізії. Эпистолярное наследие братьев Александра и Осипа Барвинских – важный источник для изучения общественного движения в Галичине. В переписке 1870 года идет речь о функционировании львовского журнала «Правда» и в этой связи о взаимоотношениях с П. Кулишом, А. Вахняниным и др., а также обсуждаются семейные коллизии. Epistolary legacy of brothers Oleksandr and Osyp Barvinsky is important source for studying public movement in Halychyna. The correspondence of 1870 deals with functioning of the Lviv magazine «Pravda» and its relation to P. Kulish, A. Vakhnyanyn and others, as well as family affairs.
first_indexed	2025-11-28T04:30:50Z
format	Article
fulltext	Із листування Олександра й Осипа Барвінських (1870 р.)* Вступна стаття, підготовка тексту, коментар Альбіни Шацької Епістолярна спадщина братів Олександра і Осипа Барвінсь? ких – важливе джерело вивчення громадського руху Галичини. У ли? стуванні 1870 року йдеться про функціонування львівського часопи? су «Правда» і в зв’язку з цим взаємини з П. Кулішем, А. Вахнянином та ін., а також обговорюються родинні колізії. Ключові слова: український громадський рух Галичини, журнал «Правда», фінансування, передплатники, наукова біографія. From Correspondence of Oleksandr and Osyp Barvinsky (1870) Introductory article, text preparation and comments by Al’bina Shats’ka Epistolary legacy of brothers Oleksandr and Osyp Barvinsky is important source for studying public movement in Halychyna. The corre? spondence of 1870 deals with functioning of the Lviv magazine «Pravda» and its relation to P. Kulish, A. Vakhnyanyn and others, as well as family affairs. Keywords: Ukrainian public movement in Halychyna, magazine «Pravda», critical biography. Епістолярна спадщина братів Барвінських, публікацію якої було започатковано у третьому томі «Спадщини», є важливим * Продовження. Перша подача листування братів Барвінських: Із листування Олександра й Осипа Барвінських (1869 р.). Вступна стаття, підготовка тексту, коментар Альбіни Шацької // Спадщина: Літературне джерелознавство. Текстологія. – Т. 3. – К., 2007. – С. 170–281. Далі, посилаючись на цю публікацію, вказуємо у тексті назву видання, том і сторінку. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 99 100 Альбіна Шацька джерелом вивчення суспільного, політичного і культурного життя того періоду Галичини, а також неординарної окремої родини – родини Барвінських. Саме в листуванні розкривається ціла низка тогочасних обставин, взаємин, причинноAнаслідкоA вих зв’язків, які свого часу не могли бути відомими широкій громадськості. Публіковані листи додають важливі уточнення для характеристики постатей Олександра і Осипа Барвінських та їхньої доби. Дана публікація представляє листування братів за 1870 рік, лише при датуванні двох перших листів, недатованих автораA ми, довелося скоригувати попердній архівний опис, і у резульA таті дослідницької роботи нами встановлено, що лист Осипа до Олександра, який публікуємо тут під № 1, написано 3 листопада 1868 р, а Олександра до Осипа – 1869 р. Дату написання листа № 1 встановлено за його змістом: Осип Барвінський пише, що він висилає «Руську правду» і просить повернути через 10 днів – 3 грудня. Далі він запитує Олександра Барвінського про те, чи писав він до С. Новаковича, щоб купив роман В. Джорджевича «Кочину краину», який він буде перекладати і вмістить у «3Aій рочник «Правди» («Правда» виходила з 1867 року, таким чином 3Aй рочник припадав на 1869 рік. Отже, лист писався наприкінці 1868 року); в кінці листа він згадує про вечір, який відбувся «на Михаїла» в честь Куземського – це релігійне свято припадає на 21 листопада. Рік написання листа № 2 встановлеA но за змістом листів Олександра до Осипа за [жовтень–листопад 1869 р.], з листопада 1869 р. та Осипа до Олександра за [листоA пад 1869 р.] (див. «Спадщина». – Т. 3. – С. 227–231). Не всі листи Олександра до Осипа і Осипа до Олександра збереглися у нашому архіві. Так, відсутні у ІЛ лист Осипа до Олександра від 1Aго січня 1870 р. та лист Олександра до братів Осипа та Володимира від 13 березня [1870 р.]. Передруковуємо їх з книжки К. Студинського «Галичина й Україна в листуванні 1862–1884 рр.». – Х., К., 1931 (далі на цю роботу посилаємося у тексті). Листи Осипа до Олександра від 10 березня та від Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 100 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 101 2 травня 1870 р., також уміщені у згаданій книжці, публікуємо за автографами. Однією з головних тем епістолярного діалогу цього часу є функціонування львівського часопису «Правда». У 1870 р. часопис був у скрутному становищі, загострилися проблеми з фінансуванням, з передплатниками, з редакційними працівA никами, до цього додалася відмова П. Куліша у підтримці виA дання та ін. У листах братів докладно розглядаються причини такої ситуації, вони активно шукають виходу з цього станоA вища. Осип в листі до Олександра від 2 травня 1870 р. пише: «Тепер же ж роздумай сам, що і як зробити нам з «Правдою» і з її редакцією? Моя думка така: скликати громаду і там заA проектувати так: віддати редакцію Олекс[андру] Барвінському, незважаючи на те, що він єсть на провинциї – бо «Правда» яко місячник може мати редактора і позальвовянина (ти був би фактичним редактором) – попри сім вибрати виділ редакційний зложений найбільше з 5 членів львовянів: того виділу буде річею: 1) вести сумлінну адміністрацію, 2) зайнятися коректою, радити і помагати редакторові в таких речах, котрі єму яко чоловікові перебуваючому поза Львовом єсть неможливо зроA бити, так н[а]пр[иклад], укладати вісти і репрезентувати його перед публікою, 3) той виділ має займатися збиранєм складок на «Правду» і провадженєм докладних рахунків всяких редакA ційних, 4) займатися призбиранєм матеріалів і так дальше, 5) меже редак[тором] і виділом ред[акційним] немає бути ніяких тайн». Дуже гостро, як переконуємося, стояло питання наповненA ня редакційного портфеля цікавим і якісним матеріалом. 10Aго березня 1870 р. Осип пише Олександру «Люде домагаюцця щось доброго прочитати в «Правді», а тут нема що містити. [...] Ні белетристики, ні науки, доброго нема нічого, хоть гинь, ні звідки взяти! Із сіх українських матеріалів ще світицця дещо та не надовго. Повісті нема людяної до IV числа. Поезії тож. З науA ки самі переклади». Тут же Осип повідомляє Олександра про Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 101 102 Альбіна Шацька зміст листа, який він надіслав П. Кулішеві на Україну. НапиA саний у алегоричній формі, той лист висловлює занепокоєння і прохання про допомогу часопису. Пошук цікавих матеріалів і кореспондентів для «Правди» змушує і самих братів БарвінA ських писати статті, розвідки та перекладати, тому в листах багато уваги приділяється творчим задумам і втіленням їх у життя. Осип 20Aго січня 1870 р. пише Олександру: «Підмогай нас також артикулами власними з літератури (подавай в якій хочеш формі), запрошуй кого знаєш, лише щоб присилали свої утвори для нас». Простежуються в листах взаємини братів з їхніми спільними знайомими: П. Кулішем, Н. Вахняниним, Г. і С. Воробкевичами, В. Навроцьким, О. Партицьким, М. ПоA долинським, І. Пулюєм, К. Сушкевичем, Ю. Целевичем, С. НоA ваковичем та ін. У кінці 1869 – на початку 1870 рр. виникли деякі непороA зуміння між братами у зв’язку з одруженням Олександра з СоA фією Шумпетер, і листи від 12, 16, 18 січня; 19, 26 травня; 18 червня, 4 листопада, 10, 13 грудня 1870 р. становлять епістоA лярний діалог з цього приводу. Однак, певне тимчасове психоA логічне тертя не змінило загальних пріоритетів: громадські справи залишилися на першому місці. Усі тексти подано за автографами (крім двох листів, про які було згадано), без купюр чи стилістичного редагування. ПереA важно збережено правопис оригіналу. Зроблено незначні орфоA графічні виправлення: не відтворюємо літеру «ъ» в кінці слів; подаємо апостроф замість «ъ» на означення роздільної вимови памъять – пам’ять, имъя – ім’я, объявляє – об’являє); літеру «и» як сполучник та на початку слова заміняємо на «і» (и – і, испит – іспит, инші – інші, исторія – історія, из – із); на початку слова, а також після голосної й апострофа літеру «і» замінюємо на «ї» (іі – її, ім – їм, Украіні – Україні); літеру «ё» передаємо буквосполученнями «йо» або «ьо» (ёго – його, ёму – йому, заA працёваний – запрацьований). За сучасним правописом подаємо написання прийменників з іменниками та займенниками, напиA Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 102 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 103 сання часток, складних прислівників (по християнськи – поAхриA стиянськи, як найскорше – якнайскорше), написання м’якого знака після приголосного в середині слова (посьмішкою – посмішкою, паньства – панства). Суфікси «ск», «цк» пишемо з м’яким знаком (росийский – російський, польскій – польсьA кий, Лужицку – Лужицьку, Сороцку – Сороцьку). Уніфікуємо непослідовно вживану форму давального відмінка у прізвищах чоловічого роду «ов» та «ев» замінюємо на «ев» (Сушкевичови – Сушкевичеві, Ганкевичови – Ганкевичеви). Залишаємо непоA слідовне написання іменника «весіля» та «весілля». За сучаA сним правописом вживаємо слова з великої літери; ставимо, де потрібно, лапки. Пунктуаційні правки вносимо згідно сучаних норм. Авторський курсив в оригінальному тексті залишаємо. Авторські скорочення розкриваються у квадратових дужках [], а такрж у квадратових дужках подаються слова, відсутні в ориA гіналі, але конче необхідні за змістом. Нечітко написані слова, прочитання яких сумнівне, подаємо у ламаних дужках <>. Авторські дати подаються на тому місці, де їх поставлено у листі. Якщо дату та або місце написання встановлено упорядA ником, то відповідні відомості подаються у квадратових дужках і обґрунтовується в коментарях. Деякі листи братів БарвінA ських датуються за григоріанським календарем (наприклад, 18 л[атинського] січня), а деякі – за юліанським. Розбіжность юліанського календаря з григоріанським у ХІХ ст. становила 12 днів. Оскільки більшість листів друкується вперше, у коменA тарях це спеціально не обумовлюється. Натомість зафіксовано всі нечисленні випадки републікації листів, про які йшлося. Посилаючись на архівне джерело, зазначаємо де зберігається лист, фонд, одиницю збереження й аркуш. Публікатор щиро дякує завідувачеві відділу нової українA ської літератури Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України М. П. Бондареві, старшому науковому співробітникові відділу рукописних фондів і текстології Інституту Л.П. МіроA шниченко за допомогу у прочитанні і перекладі німецьких Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 103 104 Альбіна Шацька текстів, науковому співробітнику Інституту Л.Д. Канцедал за допомогу у коментуванні згаданих у листах сербських матеріаA лів, а також працівникам бібліотеки Інституту за сприяння в пошуках матеріалів для коментування. ЛИСТИ 1868 р. № 1. Осип до Олександра. [Львів, 23 листопада 1868 р.]1 Братику мій любий. Вже давно збирався я до тебе хоть щоAнебудь написати, хотяй у нас т[о] є[сть] в сімінищу2 так дуже мало нового чувати окрім неустанних ремонстраций3, які «водворились» задля лихого викту4. Найбільш ходить мині отсе, щоб тобі допомогчи при улоA женні прелекцій5 о устній словесності, і гадав перевести тобі у Новаковича о устній сербській літературі6. Однако ж годі було роздобути настільки часу, щоб тую важну річ завчасу перевести, хотяй я до «Правди» мушу приладити. Спізнившись оттак, як гадаю із своєм переводом, котрий би тобі міг багато помогчи в роскладі цілої росправи про устню словесність, гадаю я тобі сказати тут хоть коротенько, який поділ Новакович робить: Залічає він до устної літератури і народні пісні, казки (байки), пословиці і загадки. Загадки називає школою розума, котрими діти вже змалку обучаються і до логичного мисленя наводяться. Пословиці називає филозофиєю і почином всякої науки (<нрзб.> Wissenschaft) у первобитнім своїм ступеню, ще неусистимовані основи правд, котрі народ в житю своїм за помоA До казок або лучше попри казках поставити належало б і розкази історичні, домашнього житя. (Прим. автора. – А.Ш.). Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 104 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 105 чию досвіду подоходив. Пісні же і казки суть плоди ума, де людA ське чутя в красоті своїй об’являє свої діла на утіху і облагоA родненє собі і другому, в віршах або прозою. Пісні ділить або по содержаню, або після їх давнини. Після старовини, пісень робит 4 епохи: до 1 залічає всі, в котрих попри всіх перемінах, які крізь цілий час переходячи з уст до уст від одного до другого поколіня, заховались сліди митологиі, розкаA зів з біблиї, і стародавнього житя народа. У нас мож тут залічиA ти всі обрядові пісні, коляди, щедрівки, весільні пісні, купальA ні, набожні і т[ак] д[алі]. До 2 епохи залічає пісні, що описують діла сербського народу від Неманіча7 до борби сербів з турками8. У нас же приA падають сюди пісні про княжів, варягів аж до козаччини. До 3 епохи – всі пісні, в котрих оспівуєтця борба сербів з турками. А у нас тут знов борба козацтва з турками і з ляхами, і пісні опришків. До 4 епохи залічає всі новійші пісні; – у нас же всі з часів панщині і рекрицькі. Щодо содержаня, ділить на жіночі, де оспівуються діла ніжного чувства – і сі пісні співаються жінками, молодицями і дівчатами а часто навіть старими бабами. Всі ті пісні суть понайбільш малі, дрібні. Другі – суть мужичі, а ті оспівують юнацькі діла сербів – предмети з житя народного й таке інше. Загально перемагає так в жіночих, як і мужичих піснях харакA тер епичний. Стілько про пісні, про казки і загадки ще й не прочитав я. Може воно до чого тобі здасться. І хотяй би то набуло таке веA личне, що ти сього року протрадуєш, все воно багато дуже помоA же молодіжи, котру треба заохочувати до ученя на пам’ять сі скарби народні, бо мож ім сказати – і меже ними єсть який талант, котрий сходив би на полю літератури чи вершом, чи прозою працювати. На вакації, або може на другий рік, попраA цюємо всі три над тим важним предметом. Старайся лише, щоб тебе не взяли до войска, бо тепер кождий муситься ставити. Надрабляй як тілько можеш – бо інакше недобре б було. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 105 106 Альбіна Шацька Згадував ти мині в попереднім листі, що будеш мині підмаA гати грошево що лиш зможеш. Я знаю твою щирість і описував свою нужду не на те, щоб від тебе видурити гріш гірко запраA цьований але щоб ти знав, якAто у нас тепер дієся. Я тобі дякую за гріш, а допоможеш мині заразом і собі, як зложивши що гроша купиш яких книжок, котрі і тобі, і мені в великій пригоді стануть. На вільнійшім часі згадаю і про ті книжки. Як будеш відсилав записки і таке інше, розумієся як вже тобі їх не треба буде – просить тебе Володко9 о Webera малого том 210 і Bauera «Geschichte der Phylosofi»11. Посилаю Раковецького «Руську правду»12 але не на довше як на 10 день, бо се не я взяв з библиотеки, а Па<у>к, котрий мині тілько на 10 день вижичив; ста[ра]йжеся уживати сеї книжки і, відрахувавши дні посилки, задержи в себе через 10 день, т[о] є[сть] 3 грудня щоб я вже мав у себе. Посилаю тобі також пісні, відписані з Максимовича13 69 сторін, гляди тілько не погуби. Піснь тих історичніх з МаксиA мовича відписаних не міг я десь знайти, чи немає Шрам14 у себе? Я маю о костюмах русинов в Галициї статию Головацького15 – може тобі до чого здасться – то можу також послати як схочеш. З кацапами дуже не задирайся бо се недобре, перед ними баґаA телізуй16 правопис а високо став язик народній, показуй що тобі і етимология і фонетика однаково аби тільки язик був народній. Чи писав ти до Новаковича. Купи «Кочину краину» ĐоrđеvićAa17 – се дуже красний роман – я буду єго переводив до 3 рочника «Правди». Бувай здоров Іосько Барв[інський] Кацапи виправили деклямацийний вечер на Михаіла18 в честь Куземського19, на котрім наші участи не хотіли брати для того, що деклямация Хомякова20 голошена Устияновичем21 була виголошена нашою вимовою, а наші бажали правої вимови московс[ької]. О сім деклямацийнім вечері Володко напише ще. ІЛ. – Ф. 135. – Од. зб. 2380. – Арк. 2. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 106 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 107 № 2. Олександр до Осипа. Бережани 20 л[атинського] лист[опада] [1869]22 Дорогий Брате! Осипе! Нині вручив мині Кость23 Твій лист і я зараз Тобі на його відписую. Що тичитця Твоєго замислу щодо Г[елени]24 то д[орогі] роA дичі сю річ розбирали на всі боки, бажаючи, як знаєш, кождому з нас добра. Пані Т[еофілова] сама мамі давала се до пізнання, що рада б була щоб ти там оженився. Мама25 готові в тій справі поїхати до Збаража, а тато26 мав тобі об тім написати, та знаєш від старих людей вже годі вимагати тількі [Sport]kraft27, то й не диво, що так помало ті справи реферуA ють. Миня28 не маєш чого боятися. Пані Т[еофілова] скорше буде за тобою, бо знає, що Міньо панич, що ні звідки йому догоджуA вати. Отже ти милишся дуже, коли думаєш, що Мініо перед тобою має war29! Так думають об тім родичі, а тепер я вискажу свою думку, хоч не хочу щоб ти її прийняв за раду, бо ради в таких річах давати дуже трудно. Звісно тобі, що там у них крайна нужда, а семинаристові таки треба на роспочаттє господарства, хоч би й малого 1000 р[инських] та й і панна мусить якось прибратися. А того всього там нема, та ще й не раз наставлять руку, щоб подав книша, бо діточок на запічку доволі. Не хочу я тим сказаA ти, щоб ти багачки шукав, бо добра жінка сама становить баA гацтво, однако ж се так замітив, щобись і над тим застановився. Впрочім що тичитця освідчення, то не раджу тобі уживати до того Чубатого30, а напиши впрост до них, завідомивши вперед об тім родичів. Шумп[етер]31 не виперався передо мною того, що запевняв тобі панну, а того виперався, що не казав, що не мислить дочки за суплента видавати, як ти міні писав. Тепер про справи інші. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 107 108 Альбіна Шацька Щодо редактора, то на Целєвича32 не рахуйте, бо хто зна, чи він прийде й коли і чи схоче прийняти редакцию. А так лучче б було, що коли Сушкевич33 не схоче прийняти, то знов нехай який академік Навроцький34 або Січинський35, або котрий інший. Щодо головних помічників, то час вже зробити зміни. Коссак36 непотрібно фігурує. Партицького37 й Згарського38 і ЛуA чаковського39 також запитати, чи будуть що дописувати, а коли ні, то пощо будуть фігурувати? Щодо переводу «Диму»40 – то я готов його зробити, однако ж треба, щоб виділ редакцийний наперед уконституувався41 і те питаннє розібрав, бо щоб надурно таку роботу велику не зачиA нати. Я б думав також перевести «Борба шляхти з козаками» Куліша42 (здаєцця мині, воно у тебе), тількі не тямлю добре, чи сей артикул виходить поза обруб «Першого периоду козацтва», т[о] є[сть] чи трактує історию другого периоду, бо як ні, то нема що. А так заступило б се 2Aий период козацтва. Вже найдальший час, щоб громада над тими річами застаA новилася, вибрала виділ редакцийний і редактора (щоб ся підA писував) установила і подала до полициї, а в «Правді» оголоA сила запросити до пронумерати. Над альманахом43 я нічого не роблю і думаю, що сього року запізно буде. А що ж Партицький із своім альманахом44 і чи чути що про іх часопись45? Чи не вийшли ще «Дії русинов»46? Подолінський до мене давно вже не писав47. Я нині до него вислав лист. Бувай здоров і не забувай щирого брата. Я нині і до Шрама пишу. Олекса[ндр] ІЛ. – Ф. 135. – Од. зб. 2174. – Арк. 2. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 108 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 109 № 3. Осип до Олександра. Львів 1Aго січня 1870 р.48 Дорогий Брате! Може Тобі вже відомо, як закінчилась та довга коровода о редакцію «Правди»49. Розумієцця, що тут не обійшлося без клевет Наталевих50, як видно з листу п[ана] Ратая51 до Наталя адресованого. Я єго не читав, тож і говорити про його не буду, а лишу се Володкові52, котрий лучше знає всі ті річи. Однако ж гадаю я, що треба буде с часом роз’яснитися перед Україною, а спосібність маємо при посилці звістки за Номиса53. Моя гадка така, щоб уже потурати Наталеві сей рік, хоть громада дуже оскорбилась через те, і дбати уже одразу щоби перенести «Прав? ду» в руки лучші. Я сам писав до Ратая, так боюся, щоб часом не перехопили листу, а його не тягали задля такої дурниці, бо він і сам казав тільки о важних річах писати54. В пунктах прислаA них Наталеві стоїть, щоб «Правда» не заміщала довгих артикуA лів і не відповідно об’ємові «Правди» довгі повісті; для того я встримуюся з перекладом «Кочаївщини»55, бо знаю, що ся роA бота сего року не печаталабся. Я гадаю лучше взятися до переA роблювань Авербахових оповідань. Хотів би я найперш перероA бити се оповідання, що Ратай згадував, тільки я забув титул56. Цілого Авербаха дістати можна у випожичальні Ріхтера57, де складаєцця 2 fl[orinAa]58 кавциї59 а 1 fl. місячної плати. Зараз по іспитах моїх т[о] є[сть] 26Aго лютого випожичу у Ріхтера і вибеA ру, щонайкращого та зачну перероблювати. З сербського нема що переводити, малі кусні не мають в собі того, що, н[а]пр[икA лад], Марка Вовчка малі оповідання60; одно лише оповідання «Сердар Митар»61, щонайкраще. «Vienac»62 тож немає того, щоб годилося у нашу літературу. З наукових артикулів треба б тоді придбати «Библіографичний начерк галицькоAруської литераA тури»63 і у тім артикулі подати библіографичний спис усіх видань галицьких, додаючи при кождій книжці яко об’ясненє: з яких причин появилася та книжка, або часопис, яку ціль Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 109 110 Альбіна Шацька поставив автор, або редактор, яку тенденцию перепроваджує, які наслідки сего видання, з яких причин перестала часопис виA ходити? Який смак у творах, оскільки відповідає штуці і язиA кові народньому? Се було б дуже добре, а Ратай власне такого артикулу хоче. Якби ти мав гроші, а спровадив собі 3Aте виданє «Богдана Хмельницького» Костомарова, тоді добре б було переA вести звідтам «Битва під Збаражем і Зборовом»64. Я ще раз вертаюся до Авербаха. Може ти маєш знакомість з яким німецьким домом в Бережанах там де вистарався АверA баха, то б дуже добре було, бо я не потребував би викидати пару ренських65, на котрі я тепер дуже голодую. Я зачав робити «Словар український»66; роз’яснюю слова латинськими і німецькими на спосіб Караджевичевого «СербA ського»67. Трудна се дуже робота, і як я розібрав, що при сильній праці цілий словар я оден заледво по 10 роках міг би виготовиA ти. Хотяй се така трудна праця і для мене дуже тяжка, я гадаю її не покидати і просити людей добрих о поміч. Велику поміч мав би я і з школярів, і, здаєцця, я удамся до Вашої громади, щоб доброохотні мене помогли. Також і до ТерA нополя хочу написати. Уже тим помогли б міні багато, якби виписували з Номиса слова, кождий іншу букву собі узявши, принотовуючи при кожнім слові, за кожнім разом, де воно приA ходить хоть би й сотній раз. Напр[иклад], вага (23.503.1711…), сей нумір значить № приказки. Написавши слова «вага», подиA бає слово «вуж», нехай же зараз під «вага» пише «вуж» і додає число приказки в котрій воно приходить. Я почав з буквою «В» і перейшовши 44 сторін Номиса маю 512 слів. Сего року укінчу «В» певно. Ти був певно вдома на свята. Що ж чувати вдома? Як там твої річи стоят? Що говорив п[ан] Ш[умпетер]? Коли там буде твоє весілля? Може б міні було можно приїхати подивитись на твоє весілля – чи може й того ні! А може там де єсть яка панна на збуттю, то б сватали мене, та же ж я такий тепер зажурений, що страх?! Коли б ви подивились, вам би самим жаль було! Та Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 110 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 111 дарма, підождемо до вакаций! Тоді вже шукайте панни, та тільки багатої, бо з бідною й не говорю! А не найдете багатої, то осяду в Бірках! Там грошей є! Хоть панна погана та ще й стара! А може мама гадають мене з байковецькою68 подружити? Ти будеш певно і на руські свята вдома, тож подивися добре, чи не приїде Теофилова, а як приїде, то поторгуйся за мене, може б Вона хоть 500 fl. для мене дала, а втоді оженивбимся з ГелеA ною, бо жаль міні такої дівчини; не зважав би я на те, що вона така вбога, що її родину треба б удержувати. Як ви мене не оженете, то я сам не оженюся! От що! Желаю Тобі веселих свят і ожидаю листу уже посвятного з вістями добрими з дому, бо л[юбий] тато хоть обіцяли писати, обширний лист, так я його не діждався. Цілую Тебе сердечно твій брат Осип. N.B. Я догадуюся, що суть такі особи, котрі об мині дуA мають, яко о залюбленім в яку львовянку. Не потребую Тобі їх по імені називати але виведи їх з блуду того грубого. № 4. Олексадр до Осипа. Бережани 12 січня [1]870 Дорогий Осипе! Дуже мене здивувало питаннє поставлене в останнім Твоїм листі, – коли буде моє весілля і чи можна буде Тобі хоч подиA витися, чи може й то ні? Хиба ж не писав я ще в листопаді, що воно буде в липцю (день ще не означений) і що я хочу власне на такий день полоA жити, щоб оба ви могли на нім бути69? Хиба ж Ти думаєш, що приятно міні було б, коли б я свого брата на моїм весіллю не бачив? Та ж я сам і питався Вас обох, коли покінчите курса, щоб я знав, на коли визначити день. А Ти ще так питаєсся, як би на жарти! Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 111 112 Альбіна Шацька Дальше дивує мене дуже, що Ти з тої женитьби так збаламуA тився, що й не знаєш, чого Тобі взятися? Правда, такі раптовні зміни викликують в чоловіці замішаннє. Шевченко по визвоA ленню с крепацтва майже збожеволів. Але ж Твій стан, твоє положеннє не таке, щоб могло викликати таку замішанину в гоA лові, такі куріозні погляди й засади, які пробиваюцця в Твоїм листі. Пишеш, щоб шукати Тобі багатої, бо з бідною й не говориш! Хиба Ти тількі женисся, щоб грошей дістати, тоді пригадай собі слова нар[одної] пісні: Не там щастя, не там щастя, де багаті люде, Хто з кохання не женився, той щаслив не буде! Великі се слова, і святі, як слова Євангелия! Недавно писав Ти ultimates dringende Briefe etc.70 до родиA чів, щоб приспособили для Тебе Геленку, а нині вже про що інA шого думаєш? Що ж би було із того вийшло, коли б мама були роспочали діло, а ти опісля об тім і не подумав. Знай, що то річи чести і гонору, що такого люде не шанують, котрий нині об тій, а завтра, Бог зна про котру думає. Отже, коли що думаєш робити, то перше розбери добре, бо якщо зачнеш, то тоді вже не гарно цофатися71, а треба довести до кінця. Теофилової на святах у нас не було. Питаєсся, чи мама тебе з п[анною] Бачинською женити не хоче? Мама, хоч старосвіцька женьщина, однако ж перейнялаA ся засадами цивилизованого світа. Вже ж минули часи, де мами й тати дочкам волі не давали, а ті вже давно загули, коли то мами або тати синів женили. Єсть у Тебе розум, приїдеш на вакациї розглянесся тоді й сам розбереш, чи з тою, чи з іншою. Напомацки годі – тільки Наумович списав на сміх комедию «Сватаннє напомацки»72. Щодо байковецької панни, то скажу тільки, що й підросла добре, тількі заміж, і всі її красу велиA чають, хоч я в ній не ґустую73. Не знаю добре, хто тебе секував74 львовянкою, чи моя сужеA на, чи її мати, однако ж можу Тебе запевнити, що се був тількі Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 112 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 113 жарт, на котрім розумітися треба. Вони об тім і не думають, а раді б Тобі яку господарню і добру партию виглядіти. Свята провів я дома весело, хоч не було нікого з чужих гостей, тільки п[ани] Ш[умпетери], на третій день їздиливмо до Байковець з п[анами] Ш[умпетерами] де були і Глинські75 і там трохи поскакали свемо собі. Прикро міні однако ж було читати Твій лист до д[орогих] родичів про мене писаний, де Ти мене егоїстом звеш і хочеш ставити на се великі докази. Де ж ті докази у тебе на те?! Я можу с чистим сумлінньом сказати, що немає найменшого доказу. Інакше не можу собі тлумачити сього, як так, що Ти або не розумієш що то значить егоїста, або коли розумієш, то з якоїсь невитолкованої для мене злоби мене так прозиваєш. Хиба так ти думаєш роспочинати Твою духовну карієру, щоб сіяти братню незгоду, хиба того учить Вас теологія Ваша, чи там схолястика?! Не думай, щоб я за се гнівався на Тебе, і дуже ти помилився, коли написав до д[орогих] родичів, що я за се на тебе розгнівався. В семинарі я не учився і не видав латинських див, однако ж про те у мене душа християнська, а Христос учив прощати нас, любити й ворогів своїх. Тому я й на тебе не гніваюся, а Тобі проA щаю, хоч прикрість немалу сь мині зробив. Пишеш дальше в тім листі, щось забув вже зовсім про п[анну] З[оню]76, що з нею бувбись такий нещасливий, як ЛеA мішковський із своєю Зонею77! Не тому хочу про ті слова Твої дещо сказати, що п[анна] З[оня] моя сужена, а буду говорити зовсім об’єктивно. Кожний, хто знає п[анну] З[оню] і хто б піA знав Зоню в пречені, той сказав би, що ти тяжко обидив сю дівA чину. Не думай, щоб я засліплений був і яко такий думав з нею одружитися, але вір мені, що коли б вона така була, я б і не гляA нув на її. Отже, коли що говориш, а тим більше, коли що пишеш (бо scripte manent78) застановися, бо невелика річ кого болотом обкидувати, а се не гарно і не поAхристиянськи. Сього здаєцця міні теология Ваша не учить. Коли ж ти не пізнав добре п[анну] Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 113 114 Альбіна Шацька З[оню] то в тім разі держися лат[инської] пословиці: Nemo teneA atur malus, donec probetur79. Всьо то, щом сказав, прийми яко щирі слова від Твого браA та, бо коли й між нами щирости не буде, тоді не буде любови і згоди. Авербаха80 ту не мож дістати. На «Хмельницького»81 тепер нема у мене фонду. Бувай здоров і Богу милий, а до Твого щирого брата приA хильний. Олександр. Вислано 13.І. ІЛ. – Ф. 135. – Од. зб. 2171. – Арк. 4. № 5. Осип до Олександра. Твій лист, з дня 12 січня, отримав я від Володка82, а проA читавши його зараз і одвітую, хотяй би мині на такі слова твої і не годилось відповідати, шануючи самого себе. Не думай однаA ко ж, щоб я був такий гордий або, лучше сказати, зарозумілий на свій стан і витикав тобі, що ти не богослов, як ти міні с поA смішкою викидаєш, що я не свіцький, нібито операючися на Св[яту] Євангелію і т[ак] д[алі], я тобі мушу тількі те сказати, що роз’яснить тобі мої слова послідніх моїх листів до тебе і л[юA бих] родичів. Лишаючи всі богателі83 на конець, починаю із словом «его? иста». Передовсім питаюся тебе, чи ти справді уважаєш твого брата Осипа таким дурним, щоб не знав навіть що то «егоиста»? Чи твій брат Осип справді такий злобивий, якого ти у своїм лиA сті представив? Запитайся сам себе, чи на місце було твого браA та так обидити, не бачивши тих доказів, котрі хотів поставити? Позволь я поставлю тобі оден лише доказ – а ти толкуйся. Єсли мій доказ беззасадний, тоді ти правий, єсли ж не витолкуєсся то ти не смій мене своїм ворогом дурним теологом називати, як се Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 114 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 115 із твого листу (13 січ[ня] 1870 висланого) виходить. Що я замиA шляв о пані З[оні]84 після вторічнього мого перебування в домі родичей в часі Різдва, о сім знали родичі мої, дізнався і ти як приїхав я на вакациї, то з моїх поступувань, то з мови л[юбої] мами (пригадую тобі на мою мову раз в сінках при мамі, на котру ти тількі розсміявся). Я однако ж до послідньої хвилі, т[о] є[сть] до твоїх освідчин нічого не знав, що ти замишляєш про п[ану] З[оню] – свідок Бог! Ти однако ж, кажу думав про сю справу скорше ще як Райшпергер або Райтеровський і «проваA див сю справу на певній підставі, то значить, що ти був певний прихильності найважнійшої в ділі особи т[о] є[сть] панни» (твій лист з 15Aго жовтня 1869 р.)85. Будучи так певний в сій справі, а видячи і знаючи що і я стараюся там, – питаюся тебе, – чому ти міні не сказав о своїм замислі під час вакаций? Чому не оповів – хоть не потребував я виявленя усіх тайн – що ти певний прихильності найважнійшої в ділі особи? – Ти нічого міні і не згадуєш об своїм замірі, знаючи і мій, ти листовно освідчаєсся! Як же ж твоє поступування назвати? І не егоизм то? Тобі було байдуже про мене – хоть я не жадав і не жадаю, щоб ти міні в чім помагав – ти дбав тількі про себе – тобі було байдуже, що твій брат Осип надурно стратить послідні вакациї, а не запевнивA шись нігде, утратити може першу ординацию86, се значить: о рік пізнійше попом буде, а се дуже великої ваги особливо в тепеA рішніх часах де за нашим роком 70 кінчить; – тобі було все байдуже, аби тількі тобі було добре. І що ж се, як не егоизм? А як не егоизм, то злоба, злоба против рідного брата. І я, знаючи все те, не маю бути огорченA ним? Не має мене боліти серце, що я такого брата маю, котрому ходить тількі о те щоб йому було добре? – Отсе одно, що показує твій егоизм! А про «духовну кариєру» не говорили, ні про учення «теоA логиі вашої», ні про «схолястику»! Під час вакаций в притомноA сті87 панства Ш[умпетер] не раз посмішкувався ти з мене виїздA жаючи с такими і подібними вираженями! І як се назвати?.. Дай Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 115 116 Альбіна Шацька спокій с тим; а може ти доганяєш88 міні тим, що я матури89 не маю? Може ти гордисся, що в тебе і матура є, і що ти не в попах? Не гордись і не пишайся ні матурою, ні своїм станом, бо ще нема чим, а що більше не взносись пихою із своїм станом з ущербком стану другого; бо се дуже не поAхристиянськи! Щодо Зосі і Лемішковського і порі[в]нання з NN, то не кричи наперед шче будущина покаже; хоть то правда, що в тобі щось трохи характеру Середінського! То може й погодитеся обоє. Ще й те маю тобі сказати, що годі тобі з мене глузувати поA рівнуючи моє положення з положенням Шевченка по визволенA ню з кріпацтва; бо й ту дуже не красно представляєш себе – не тішся чужим нещастям! Щодо багатої і убогої, то лишаю на пізнійші часи відповіA дати – бо се предмет обширнійший як тобі здаєцця – і треба багато писати щоб тебе з блуду вивести, щоб ти не вносив із того, так як тут в своїм поганім листі «що я тількі грошей хочу». Конець кінцем зійшовшись разом, моєю першою річею буде твій сей лист розбирати і або погодитися, або на віки розійтися. За сим бувай здоров та дурниць до твого брата не пиши! Осип Львів 16Aго січня 1870 ІЛ. – Ф. 135. – Од. зб. 2368. – Арк. 3. № 6. Олександр до Осипа. Бережани 18 л[атинського] січня [1]870 Sina ira et odio! 90 Дорогий Осипе! Нині дістав я Твоє письмо і прочитавши його добре сідаю, щоб кілька слів Тобі на його відписати. Щодо факту, (котрий Ти наводиш яко доказ мого «егоїзму», «злоби проти рідного браA та», яко доказ що міні ходить о те, щоб «тількі міні було добре», яко причину твого «огорчення і болю серця»), то скажу тобі, що Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 116 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 117 він завів тебе в великий блуд, ввів Тебе в стан, що граничить вже о виповідженнє91 «casus belli»92. Що Ти в великий блуд з того взгляду попав, виявлю незабаром. Про те, що Ти думав про п[анну] З[оню] дізнався я, не як дуA маєш, аж тоді, як Ти приїхав на вакациї і з Твоєі мови з д[ороA гою] мамою, а знав я ще тоді, як Ти писав до д[орогих] родичів якось на Великдень про презента для панни etc. Однако ж не менше думав і я, що ти про мою думку знаєш (хоч я Тебе про те ніколи не питав і ти міні нічого не казав), бо д[орогі] родичі казали передо мною на Великдень, що Тобі про сю справу напишуть. Дальше вносив я й з того, що ти про мою думку знаєш, щось все при мині роспочинав росправи перед мамою о тім предметі. Однако ж на тих догадках, справді, Ти не міг нічого позитивного вивідатись і так минув один місяць Твоїх вакаций. Від’їзжаючи з дому, мама мене вже як мав я на фіру сідати, питають, чи я зрікаюся тоєї кандидатури. Я на те відпоA вів, що то залежить від панни, отже я буду дальше старатися, а йому через те не перешкоджую. В кілька днів по моїм приїзді до Бережан написав я лист до д[орогих]93 родичів і додав при кінці так: (вже дословно не можу навести, отже вибачай) «Що тичитця мене, то я Осипові не перебиваю в його справі, най він дальше стараєся, а доля розсудить нас». С того отже листу, (коли перше про мій замір не знав) міг Ти про все довідатися. Отже доказ Твій проти мене упадає, він «беззасадний», а я «праA вий». Але помимо того, хоч я витолкувався, не хочу Тебе ані моїм ворогом, ані дурним теологом називати, чого ти в противA нім разі (коли б я не витолкувався) не позволяєш собі сказати, – помимо того, кажу я, називаю я Тебе все братом, котрий помиA лився, зблудив, назвавши свого брата гидкою назвою егоїст, не розваживши добре, чи має до сього розумну причину, чи ні. Тепер же я подивлюся на Твій закид щодо п[анни] З[оні] з іншої сторони. Сердисся на мене, що я тобі нічого не сказав про мою думку, що ти через мене стратив цілі вакациї, і з того Ти виводиш, що я егоїста і тільки про себе дбаю. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 117 118 Альбіна Шацька Чи ж не був би Ти знов мене назвав заздрісним чоловіком, коли б я був сказав: «я вже ту стараюся, Ти дай спокій!» Я ж власне тому, щоб того оминути, ніколи не роспочинав дебат про мою думку. А навіть з д[орогими] родичами через цілі вакациї нічого про те не говорив, бо у мене тоді о тій справі не було коли думати. Тому я й відложив освідчини на вільніший час. Помиляєсся Ти, коли думаєш, що я був моєї справи так певний, що вже іншому не було чого там іти. Правда, що я по панні велике сочувствіє для себе вбачав, але ж сам писавись міні, що Ш[умпетер] говорив тобі, що за суплента зовсім не дуA має дати дочки94. Сам же знаєш, що справа моя точилася аж до листопада і аж тоді я definitivе95 був прийнятий. Отже зовсім не можеш міні того закинути, що Ти через мене стратив вакациї. Бо вже з мого листу писаного на початку вересня до родиA чів96 Ти міг о моїм замірі знати, отже більша половина вакаций була до диспозициї97 про що іншого подумати. Як же ж би я був Тобі під час мого побуту в Шляхтинцях про мій замір сказав і про його дебатував, Ти б був взяв се яко підступ, щоб Тобі не дати свободної руки, був би в тім вбачав заздрість і назвав егоA їстом in superlativo98, коли б можна від сього сущника superlativ утвердити. Отже причини для чого ти мене егоїстом називаєш суть зовсім безосновні і будь певний, що я з найчистіщим сумліннєм сказати можу, що я правий, а Ти мене не знати чого чіпаєш? Кінчиш сей уступ листу: Отсе одно, що показує Твій егоїзм. Коли й інші такі докази, о чім не сумніваюся ані трохи, то не псуй собі дармо крові! Не заперечиш Того, що Ваша теологія достарчала б гумориA стові материялу чимало. Однако ж хоч би хто с тих вад і сміявA ся, то не смієся він через те з Христової науки. Що я не раз згадував про такі вади у п[анах] Ш[умпетерах] про те не перечу, але з Тебе я не посмішкувався і то було б grubiA aństwem99, чого мені приписати не можеш. Хиба ж ти яко теолог Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 118 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 119 думаєш сліпо боронити добрі і злі сторони вашого стану? Хиба ж сміятися з вад Твого стану, значить з Тебе сміятися? Не доріA каю я Тобі, що Ти не маєш матури і що ти попом. Свідоцтво матуральне в моїх очах нічим іншим, як пустою формою. Кілька ж людий ми маємо, що і до школи не ходили, а про те можуть нарівні стати з людьми ученимиAшкольними. Я ж своїм станом не горджуся і не взношуся пихою з ущербком другого стану, того міні закинути не можеш. Щодо порівнання Зоні і Лемішк[овської] з NN, кажеш, покаже будущина. Отже тим сам проти себе говориш. Не треба ж тому й порівнувати, доки не покаже будущина. Ще раз повтоA ряю Тобі прислів’я: «Nemo teneatur malus donec probetur»100. Однако ж з того порівнання, як і з порівнання мене з плюгавцем Середінським виджу я, що ти задля того, що я зістав прийняA тий, а не ти, такий злющий на мене і мою сужену, що рад би в нас видіти якнайпідліщих людей! Се не поAхристиянськи і не поAєвангельськи! Я того розуміти не можу, чому ти порівнаннє Твого стану з станом Шевченка по визволенню з кріпацтва назвав глузуванA нєм з тебе? Тут нема насамперед жадного порівнання, а я стан Ш[евченка] приточив тільки для прикладу, щоб поперти психологичну увагу, що раптовні переходи в стані чоловіка робA лять на його такий сильний вплив, що він тоді не знає, що робиA ти і до чого чіпитися. Що тичитця того, що я писав про жадобу багатої панни, то того не заперечиш і я був правий, виводячи в моїм листі, котрий ти дарма «поганим» називаєш, наслідки злі, які с того для тебе вийти могли би. «Тоді вже, – пишеш Ти в Твоїм листі 1Aго січня, – шукайте панни та тільки багатої, бо з бідною й не говорю». Оттак стоїть Schmerz auf unior!101 Отож скажи mea culpa!102 Хоч Ти мене так обидив, назвав егоїстом, порівнав мій характер з підлим і до дна зіпсутим СереA дінським, я Тобі того за зле не беру, думаючи, що ти се не розібA равши всього як слід зробив. І будь певний, що ніколи такого Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 119 120 Альбіна Шацька слова від мене не почуєш, як ти міні сказав, щоб «або погодиA тися, або розійтися на віки». Бувай здоров і не забувай щирого брата. Олександр ІЛ. – Ф. 135. – Од. зб 2172. – Арк. 4. № 7. Осип до Олександра. Львів 20Aго січня 1870 Дорогий Брате! Нині дістав я від Володка твій лист до мене, котрий не переA конав мене о блуді, як ти кажеш, але насупротив, ще більше мене скріпив в моїй думці о тобі. Тії бо аргумента, що ти навоA диш, побито, збиваючи мій доказ, єсть або пустою балаканиною багатою на словах, або аргументами промовляючими власне за мною. Маючи однако ж важнійшу справу натепер, як свою осоA бисту, лишаю повну відповідь на пізнійший вільнійший час, а приступаю тепер до сеї важної справи. Як відомо може вже Тобі, що з редакциєю «Правди» сталося в пробігу двох трьох послідніх тижнів103. Українці104 нас відрекA лися. Вахнянин зажадав у громади переміни «Правди» в орган літературноAполитичній105, будучи підмовленим від людей своєї користі. Громада відкинула се внесення Наталя. Наталь вистуA пив з громади і зложив редакцию «Правди», даючи своє ім’я лиш ще на № 1 1870 р.106 Сушкевич, що пот[я]гав руку за НатаA лем, не схотів прийняти админістрациї і виступив з громади107. Оттак лишені сами собі не покидаємо «Правди» видавати випуA сками по 3 аркуші раз в місяць с програмою, що в посліднім числі оголошена108. Виділ редакцийний зложений з 8 академиA ків109 веде усю річ, до котрого і я належати честь маю. Першою річею єсть пошукати редактора – стало отже на тім, щоб просити о редакторське ім’я Леонтовича110, а як сей не Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 120 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 121 приймецця, Деминського111, чи як він зовецця, професора суплента львівського. Дбаючи о материяли, зажадали ми відання материялів від Наталя, с котрих нема майже нічого – хиба одно оповідання УкраїнцяAСпеки під загол[овком] «Невольники»112, та ще деякі дрібні поезийки малої а часто і жодної вартости. Наукових ковалків жадних не маємо. Для того удаємося до тебе за артикуA лом історичнім «Борба козаків з шляхтою» та поезіями Шрама і Морозенка113. Все те присилай чимскорше, бо нема що в першім числі печатати. Підпомагай нас також артикулами власними з літератури (подавай в якій хочеш формі), запрошуй кого знаєш, лише щоб присилали свої утвори для нас, на руки Володка або Навроцького; збирайте передплату і засилайте тож на наші руA ки. Між школярами питай чи немає хто збірників пісень і т[ак] д[алі]. Присилаючи отсі материяли, не забудь мині сказати як Гетьманець зовецця114, бо я хочу тепер колись писати до Номиса за єго книжки, що відобрав у Дідицького115 і при тій спосібности просити його о материяли, згадати також за Гетьманця і ЯкоA венка116. Хочу також одну хорошу пісню народню сербську піA слати, щоб хто перевів на наше. Нам треба тепер поагитовати, щоб українці знов до нас приA хилилися. За сим цілую Тебе і прошу ще раза оброблену твою статтю «Борба козаків з шляхтою» і поезії Шрама й Морозенка чим скорше прислати. Твій брат Осип. ІЛ. – Ф. 135. – Од. зб. 2369. – Арк. 2. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 121 122 Альбіна Шацька № 8. Осип до Олександра117. Львів 10Aго марта 1870 Дорогий Брате! Нині отримав я від тебе кореспондецийну карту і поспішаю відповісти, хотяй признаюся щиро, що не розумію, чого Тобі хочецця. Догадуючись однако ж, що Ти хочеш знати, як стоїть наша «Правда», хочу Тобі описати, що у нас чувати, і що у нас дієцця с «Правдою». Загально скажу, що дуже лихо, так лихо, немов сього року «Правда» почала виходити; і то так, щодо материялів як і щодо грошей і пренумерантів. Щодо матеріалів, то мабуть вже знаєш, що у нас знаходицця: з галицьких так скаA зати коротко, нічого, хотяй лежать цілі стоси Морозенка мазаA нини, с котрої годі щось такого вибрати, щоб можна напечатати в «Правді»; воно годицця до «Буковинської зорі»118, а не до «Правди». Шрама також дуже дурні щодо виражання, наприкA лад, в думі о Берестечку119. Федьковича єсть досить та нічого не можна помістити, бо таке кровожадне, що аж страх, або чистий плягият Шевченка120. Недавно прислав Лучаковський одну гуA мореску під титулом «Образки с подорожі»121 де малюєцця житA тя попів, окономів, лісничих і простого народу, однако ж тільки й бачив я се в руках Ганкевича122 славного виділовця редакцийA ного, котрий вніс, щоб віддати п[ану] Вахнянинові до поправи (розумієцця Вахнянин ізнов належить до ред[акційного] видіA лу, хотяй яко редактор тільки ім’ям екзистує123). Вахнянин, яко славний лінюх, сього й за півроку не зробить. Прислано зате з Відня давнійші манускрипти для «Правди» призначені українA цями. Однако ж і тут не багато доброго: 1) Переклад брошури Прижова від Нечуя124. 2) Переклад двох гумористичних оповіA дань від Нечуя125. 3) «Останні часи РечиAПосполитоі» переклад Нечуя126. 4) Скриптура вістей з України Нечуя127. 5) «Чорний день» оповіданнє напеч[атане] в ІІ ч. «Правди»128. 6) «Пан КоA марчук» сатиричне оповіданнє Медовника буде напечатане в ІІІ ч. «Правди»129. 7) «Марко в пеклі» недокінчене оповіданнє Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 122 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 123 Стороженка130. 8) «Суджене не розгуджене, спомини старої баби про молодий вік» (лихе оповіданє)131. 9) «Добраніч» (з Байрона) напечатане буде в ІІІ числі «Правди»132. 10) Дві думки ЯковенA ка, «Нива» і «Туман»133. 11) «Зімний вечор» поема дуже лиха, не до печатання134. 12) «Сіра кобила», найдений манускрипт с переднім словом Куліша «Об мнимом и истином Иродчук�»135. 13) «Двоєглавая курка» балляда (дурна)136. 14) Малий псалтир Ратая137. 15) «Гус» (частини уже нам знаємі)138. Оце і всі мануA скрипта «Правди». Люде домагаюцця щось доброго прочитати в «Правді», а ту[т] нема що містити. До Федьковича писано, та бачиш, закопилив губу! Ні белетристики, ні науки, доброго нема нічого, хоть гинь, ні звідки взяти! Із сіх українських матеA ріалів ще світицця дещо та не надовго. Повісті нема людяної до ІV числа. Поезиї тож. З науки самі переклади. Для того писав я нині на Україну лист і вислав через Пулюя139 (коли б він тільки не задержав його в себе); сей лист ось як гласить: «Ще в Шляхтинцях одібрала я Ваше, Дядечка любий, писанячко, та не прогнівайтеся, що так довго не відповідала; сього не дозвоA ляло мені ні моє положення, ні велика замішанина з Наталем, що таки сам починив, обмов[л]яючи, як бачу мене перед Вами. Помимо сього, що наробилось, я ось, як бачите, хоть трохи очуA няла, та ще не зовсім здужаю, тільки що зможу, пересунутись через хату за помочию тутешніх добрих людей, котрі мене у таA кім горю не одступають, поки ще їх на се стає. Наталь же нічого не значить у мене, сама роспоряжаюся, і тільки для доброї слави перед світом його ім’ям заступаюся. Годі ж бо інакше робити, коли ж таки бачу, що й мене і Вас руйнує, ні про що не дбаючи. А міні ж треба такого опікуна, щоб стояв за мене як рідний батько, дбаючи і про найменшу річ. Коли ж сього не може бути, то нехай же я (хотяй не півнолітня) сама роспоряжаюся, пиA таючись у всему Вашої поради, котрої, сподіваюсь, мені не відA кажете. Хотяй після Наталевого неладу дуже тяжко приходить міні упорядкуватися, а все ж у мене заводицця малоAпомало лад так, що с часом вивяжуся с своєї задачі добре, і не погудите мене Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 123 124 Альбіна Шацька за се. Коли ж міні самій не ймете віри, поспитайтеся кого хочеA те, що остаєцця при мині, та не тягне руки за Наталем. Я ж тільA ки в сьому признаюся, що до мого річного удерження недостаA ватиме багато, помимо сього, що тутешні приятелі мої, як кажу, не відказали своєї помічної руки бідній сироті, по своїй змозі. Я б хотіла порадитись з Вами не об одному, коли б не схотіли мене на віки забути, міні хочецця пояснити усе, та ба! Нема у мене стільки сили, стільки відваги, щоб виповісти все, що знаю, що чую: скажу тільки, що у мене і звідтіль боляче, і звідсіль гаряче. Коли б з Вами розмовитись?… А тяжко міні писати!… А я бачу, що Ви сердитесь, гніваєтеся на мене, повіривши щоA небудь недобрим людям. Коли б від Вас хоть словечко прочитати; як росстався Наталь. Може б легше міні стало, коли б Нечуй не гнівався, хоть словом оповіданнєм кинув, щоб люде не сміялись, що я така погана, може б легше стало, коли б хтоAнебудь чимA небудь озвався; легше б було на світі жити, хоть жити нема чим. Я поїду незабаром до Дрезд[е]на, так добре б було до мого брата Олекси писати, він мене відшукає, а то сама не знаю, як ще буде. О коли б з Вами побачитися, хоть весною на купілях, се було б дуже добре, я б щаслива була хоть побалакавши з Вами. Вас вселюбяща покірниця і небога Ваша Домаха…» 22Aго лютого, Шенберг140. Оттакий лист вислав я через Пулюя до Ратая, або Нечуя. Не потребую тобі толкувати, що кожне слово значить; розуміючи наші стосунки понятливо досить; а яснійше годі було виражатиA ся. Сперва хотів я писати поAмосковськи, так не йшло; далій хотів я просити Бучинського141 у Видню, щоб перевів поAхранA цузьки, так боявся знов, щоб він не порозумівши добре, небиA лиць не наплів; скінчилось на тім, що взяв я сей лист написав Основ’яненка правописю142 і вислав через Пулюя, щоб непохибA но висилав куди слід. Тепер же ж щодо грошевої справи. РозуA мієцця, після такої лихої администрациї, як була вторік, годі відразу завести лад. Се особливо признатися мушу, що найA більш винна експедиция. Вторік, як бачу з реклямаций і устних Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 124 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 125 нарікань людей, вислано дуже багато «Правду» таким людям, котрі зовсім противні нашій народній думці, отже пренумеруA вати143 ніколи не гадали й не гадають, а не вислано таким люA дям, котрі або позамовляли і обіцяли при кінці року заплатити, або й поплатили за цілий рік. Через те впала «Правда» в злу опінію144 перед публикою с першої причини в таку, що «Правда» виходить за ляцькі гроші, пренумерантів немає і дурно розсиA лаєцця комуAнебудь, а другої ж причини впала «Правда» в таку опінію, що вона упала і вже більше не виходить. С таких і ще більше інших причин сього року пренумерантів дуже мало, не знаю чи перевисшає число їх 130 уже з сими, що собі замовили, і помимо сього присилають такі люде, як Гатталя145 проф[есор] славян[ського] язик[а] в Празі предплату. До сього дійшло, що на се число (ІІІ) нема тільки 5 ф[лорінів] 50 кр[ейцерів]. Хотяй з семинаря обіцяно 18 fl[oriniv] підмоги, однако ж, чи зберуть, се питаннє, бо тут ще здаєцця їм усе, що «Правда» виходити мусить. Для того хочу нині на зборі редакц[ійного] виділу внести, щоб скликали громаду і запитали, чи думає «Правду» удержувати, чи ні, однако ж не словом але ділом т[о] є[сть] грішми. Також дуже добре б було, если б виходатайствувалося ув українців яку підмогу, то просити від українців, щоб вони освідчили словом, що на сей рік нічого на «Правду» не дадуть, а de facto tacite146 помогли, бо інакше не вийдемо. Се було б с тої причини добре, що кожний старавбися розширити круг пренуA мератів, або самому не робити видатків. Я хотів се виповісти в сім листі, що післав через Пулюя, та тільки тому вдержався, щоб се зробити так, щоб ніхто більше не знав об сім, тільки ми 3. Гроші добре б було, щоб на Твої руки присилали. Тепер же ще дещо про Вахнянина. Як Тобі відомо, мав бути від другого числа Леонтович редактором, однако ж сталося інакA ше. Леонтович спочатку був прийнявся, потім щось микитив, а опісля ізнов надумався зістати редактором іменним. Однако ж ми радилися і сяк, і так, не знати що робити. Вахнянин дався чути, що ізнов останецця іменним редактором. Пійшов до його Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 125 126 Альбіна Шацька Навроцький. Наталь освідчився зістати іменним редактором, коли б тільки прийняти Партицького і Гудика147 до редакційA ного виділу. Я освідчився против обох останніх особливо проти Партицького, і загрозив виступленнєм з виділу. (Втоді також Володко уражений безименним листом семинариста одного, хотів виступати). Се споводовало, що відтягнули сю річ на пізA нійше, і добре сталося, бо як чую, Партицький має відійти до Відня на переводчика. Вахнянин розумієцця нічого не робить і на збори виділу редак[ційного] не приходить, що нам дуже на руку. Щобись порозумів, хто Вахнянин, наведу один найновійA ший факт. Прийшов недавно до редакциї якийсь урядовий посіA пака с паперами і упоминався ще за вторік 1Aий піврік податку редакцийного 3 fl[orina] 50 кр[ейцерів]. Сього посіпаку відослаA но до Вахнянина; Вахнянин звертає єго ізнов до редакциї, і каA же, що тут мають заплатити – розумієцця єго ізнов до В[ахняA нина] завернули і не знаю що дальше сталося. Сі драбиська В[ахнянин], Парт[ицький] і Сушкевич, і Гудик всунули «ПроA світу» в довги та хотять тепер яким чином видобутися, але здаєцця, не одурять нас, швидче треба нам «Правду» рятувати як мовчазну «Просвіту»148. Не знаю, що будемо робити, як не дадуть українці відповіді корисної на мій лист? Звідкіля грошей узяти? Звідкіля матеA риялу? «Споминки молодих літ» треба буде с «Теклюсею» закінA чити, бо перевід поганий не вироблений, та й Куліш гніватимецA ця149. А тут нема що іншого помістити. Я писав до Бучинського, щоб вишукав і прислав міні «Landhaus am Rhein» Авербаха, ся повість, що Ратай будучи у нас згадував150, однако ж до тепер ще нічого міні не одповів. Сю повість печатала вторік стара «PresA se»151 в феулетоні, а «Kłosy»152 Warszawskie 1869 в грудневім випуску. Може де в Бережанах се дістанеш, то пришли міні, я би переводив, хотяй не багато в мене часу, бо тепер «ТеклюA сю» переводжу. Однако ж, поки скінчицця в «Правді» «ТеклюA ся», і два переводи Нечуєві, я б за сей час приспособив дещо з «LandhausAу». Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 126 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 127 Добре, щом пригадав собі: присилай якнайскорше рецензию на Лепкого литературу, щоб було що в «Огляді» замістити в 3 числі153. Я б дав «Кочаївщину» однако ж боюся роспочинати, а потім не скінчити, бо буду перерваний іспитами, лучше вже все скінA чити, язик виправити а опісля печатати154. Натепер приспособA лю з сербського «Чернець»155 одно красне оповіданнє. Вчера був деклямацийний вечер за Шевченка. Трох семинаA ристів шкратнуло156 і здаєцця їх вигоняють, бо виловили межи тими оден з наших ім’ям Царь157. Десь в лютім замістила «Zukunft»158 одну допись «Eines jungen Geistlichen über die ÜberA setzung der h. Schrift»159, де багато бреднів наплів. Треба отже, конечно, відповісти в «Правді» і «Zukunft»160, бо се тільки інтрига, що Лондонське «Товариство»161 не купувало сього переA кладу. Єсли б ти дістав се число «Zukunftu», то пришли разом з рецензією на литературу Лепкого. Я уже приготовився відA повідати, постягав усі переводи і єврейський текст переходжу з одним семинаристом. Може будеш писати до українців, то не проси грошей, а проси щоб приїхав хто та прислав материялів. Бучинський писав до мене, що трафляєся за 2 fl. 14 томів Карамзина купити162 Ти купиш. Бувай здоров та поспішай з посилкою. Твій брат Осип. Адресуй усе до Володка! Гроші присилайте! N.В. «Зоря Буковинская» подає документи волоських господарів в руськім язиці писані163. Однако ж здаєцця не без пеA ремін. Для того добре б було, коли б ти до Воробкевичів написав, щоб вони, були такі добрі, присилали до Тебе або в докладнім відписі, або сам манускрипт, а ти відписавши відошлеш їм, ненарушено назад. ІЛ. – Ф. 135. – Од. зб. 2370. – Арк. 2. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 127 128 Альбіна Шацька № 9. Олександр до Осипа і Володимира164. Бережани 13 марця [1870 р.] Дорогий Осипе! і Володку! Твій лист дістав я 11Aго, але був такий зайнятий, що не міг на його зараз відписати. Насамперед дещо про материяли. Чи переклад брошури Прижова той сам, що був вже у Правді165? «Останні часи Речи Посполитої» печатайте тепер166, а опісля вже «Борбу шляхти»167. Малий Псалтир Ратая168 і я маю також, однако ж відтам багацько не можна вибрати, бо се Псалми для дітей. Що се за артикул про Иродчука, чи се може то само, що у «Хаті»169 було печатане? – «Гуса» 2Aгу і 3Aтю частину (або разом з першою) печатайте в найблизшім числі, бо се хоч декому звісне, однако ж ніде не було печатане, окрім 1Aої частини (в «Основі»)170. Але для цілости і тому, що «Основу» мало хто має, напечатайте всі частини. То все вартне бо Шевченкове. За переклади не лякайтеся. Волить бути добрий переклад, як дурний оригинал. От хоч би й про повісти. Не добре думаєш, коли радиш с «Теклюсею» перервати. Правда, що дещо там треба б поправити (особливо оминати galicysmy) однако ж переA клад такий, що тут подобався і Куліш за його певно не гніватиA мецця. Коли ж має бути зовсім до[с]коналий, отже скінчіть «Теклюсю», а опісля перервіть на одне число, щоб був час виглаA дити гарний переклад. Ся повість дуже інтересовна й дуже зле зробили б, коли її перервали171. Попри ню можете печатати ті, що єсть між українськоAвіденськими материялами. «Landhaus am Rhein»172 тут ніде нема, але я дививсь до мого каталога книжок, отже коштує 2 таляри173 і 10 грошів т[о] є[сть] до 4 fl. і обіймає 3 части в однім томі, отже щось подібно як «Воспоминанія д�тства» Куліша174. Як видно, отже, мусить бути велика, а при тім треба б її перелицьовувати, як казав Куліш, а не перекладати, а се тяжка робота. Отже лучче доложіть праці до перекладу «Воспоминаній». Коли хочете, то й я причинюся і візьмуся до праці. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 128 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 129 Лист за кордон дуже добре скомпонований175. Я в тих днях писатиму до Кієва також мудро, а до Лисенка знов осібно. Надії тратити не треба, а дбати щоб ще 3 і 4Aте ч[исло] піддержати, а опісля певно хтось приїде відтам. На 3Aтє число ми пришлемо с кілька гульденів передплати. Тількі експедицию добре уряA діть, бо 2Aго числа не дістали тут ученики і Борковський176. На Карамзина я післав Бучинському гроші. «ZukunftAa» тут ніхто немає. «Зорю Буковинську» я пренумерую на спілку с каA техетом177, отже постараюся о справдженнє документів. Рецензию на Лепкого вишлю [у] вівторок вже певно178, раA зом з Новосільським179. Давно б вона була готова, та[к] я не знав, що ви не друкуєте в 2Aім ч[ислі] «Борби шляхти», і переводив продовженнє до 3Aго ч[исла]. Тим так забарився, що недавно взявсь до Лепкого і праці немало мене коштувало вишукувати в Шевиреві180 [з]відки що виписав, і збивати деякі баналюки181. Буде майже аркуш печатний тої рецензії. Отже або ти, або Володко все мене познакомляйте, що дієтA ця наперед, щоб я у своїй роботі не помилявсь і на непотрібне не теряв марно часу. Ганкевичеві відповіджте в 3Aім ч[ислі] в переписці, чому не можете печатати його уривків естетичніх182. Бувайте здорові Ваш брат Олександер № 10. Осип до Олександра183. Дорогий Брате! Не писав я до Тебе до Шляхтинець с причини тої, що хотів поговорити с тобою о таких річах, о котрих не конче потрібно усім домашним знати, а легко могло статися, що лист до Тебе адресований хто інший прочитав би. Річи то ті – наші справи народні. Як звісно вже Тобі, «Правда» ніяк неустоїцця без підмоги українців і здаєцця уже з 4Aим числом закінчицця мовчки її Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 129 130 Альбіна Шацька видавництво. Пренумерантів дуже мало – навіть люде наші не пренумерують і на кількаразове завозванє листовне не озиваюцA ця. Як відомо Тобі, «Правда» сьогорічна побільшій части удерA жана грішми семинарицькими, касою громацькою і складками академіків; всего (разом с «Хатою»), здаєцця міні, видано 280 fl., а в тих грошах було тільки 80 fl. (здаєцця) пренумерацийних. Як бачиш, що годі буде довши тягнути, тим більше, що громада не добре зорганизовалась між собою і не всі причиняюцця своїA ми хоть би найменшими силами; декотрі обіцяли підмогу тільA ки для ока – і можна сказати, тільки декотрі люде тягнуцця з остатнього. Ще до того причинилося дуже нас всіх компроA метуюче з експедитором нашим Кадайським. Він мешкав в реA дакциї, корегував і експедиював «Правду» так недбало, що декотрих виділових жиченням було єго видалити з редакциї, а натомість кого іншого поставити. Володко зробив такий внеA сок зараз після 2Aго числа і щоб приспішити се діло написав на картці, на котрій мав кожній виділовий, що годицця з єго внеA ском (видалити Кадайського а натомість впровадити ТерешкеA вича). Терешкевич ходив с тою карткою до усіх; однако ж помиA мо того, що більша половина згодилася на се, Ганкевич відсунув се аж до першого цвітня. І так остався Кадайський. Прийшло викуповувати 3Aтє число. Ганкевич, яко касир, повинен був сам, взявши гроші у адміністратора Терлецького184 сам викупати ціле число. Однако ж Ганкевич викупив тільки 1 аркуш а на другий і 3Aй дав 38 fl[oriniv] Кадайському. Той же Кадайський як взяв сі гроші, та й не явився більше до редакциї. Тут уже час висилати «Правду» – а Кадайського ніде не здибати. Аж десь в котрійсь трактієрни здибав його Гладилович185, напав на него і відобрав 19 fl[oriniv] а 19 других вже не було в Кадайського кишені – програв в карти. Ще перед тим фактом був ніби загальний збір гром[ади]186 де було питаннє, чи видавати дальше «Правду», чи перестати – розумієцця стало на тім, щоб тягнути поти, поки дасться. Друге питаннє було до Виділу редакцийA ного: «чи члени того ж виділу можуть сумлінно вести дальше Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 130 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 131 редакцию? – хто не чує в собі силу, нехай об’явить, а натомість вибере громада нових членів». З виділу редакцийного об’явили своє виступленє: В.Барвінський (задля браку часу), Терлецький (задля свого переконання, що таке видавництво «Правди» не доведе до нічого лучшого, а насупротив до ще більшого упадку нашого), Ганкевич (задля браку часу), О.Барвінський (задля браку часу). Отже з старого виділу лишилося: Лушпінський187, Лепкий, Навроцький, Царь188. – Прийшлось доповнити виділ; вибрано: Гладиловича, Єзерського189, Кл[има] Волянського190, П. Білінського191, Терешкевича192. – Лушпінський об’явив, що при такім складі ріжних осіб, некомпетентних до виділу редакA ций виступає; Ганкевич об’явив, що приймаєцця бути касиєром і надальше. І розумієцця, що при такім складі редак[ційного] виділу годі сподіватися чогось луччого: входять бо тут такі люде, котрі багато о собі думають, хотять відгр[а]вати ролю поеA тів повістярів, филозофив і стараюцця свої твори заміщувати в «Правді». Так уже в сім числі буде заміщено ніби «Ода до слаA вян» Мурави (Лепкого)193, що аж встидно нам усім, котрі криA чать на Дідицьких, Гушалевичів194 і т[ак] д[алі], а самі ще гірші поезиї бо навіть не поезиї пишуть. Персвазия195 тут нічого не помагає, бо то люде без науки, без свідомості. Тепер же ж роздумай сам, що і як зробити нам с «Правдою» і з її редакциєю? Моя думка така: скликати громаду і там заA проектувати так: віддати редакцию Олекс[андру] БарвінськоA му, незважаючи на те, що він єсть на провинциї – бо «Правда» яко місячник може мати редактора і позальвовянина (ти був би фактичним редактором) – попри сім вибрати виділ редакцийA ний зложений найбільше з 5 членів львовянів; того виділу буде річею: 1) вести сумлінну адмістрацию, 2) зайнятися коректою, радити і помагати редакторові в таких річах, котрі єму яко чоA ловікові перебуваючому поза Львовом єсть неможливо зробити, так н[а]пр[иклад], укладати вісти і репрезентувати його перед публикою, 3) той виділ має займатися збиранєм складок на «ПравA ду» і провадженєм докладних рахунків всяких редакцийних, Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 131 132 Альбіна Шацька 4) займатися призбиранєм материялів і так дальше, 5) меже редак[тором] і виділом ред[акційним] немає бути ніяких тайн. Єсли б прийняли мій внесок, так ти приймися його, тим більше, що я сього року кінчу, отже міг би Тобі помагати. НомиA нального редактора треба іншого, не Вахнянина. – Як же ж ти гадаєш? Тимчасом коли я отсе до тебе пишу приїхав Навроцький – уся громада почала думати, щоб перестати видавати «Правду», дотягнувши до кінця другого чвертьроччя – тільки ж і на сей час т[о] є[сть] на 4–6 числа «Правди» грошей ні звідки роздобуA ти196, однако ж стоїть на тім: відкіля грошей взяти. С семинаря можуть зібрати 90 fl[oriniv] (підмоги разом і передплати за перший квартал). З Відня обіцяли прислати в липцю 25 fl.197 Я с своєі сторони пропонував, пійти до Димита198 відобрати «Завіщанє» Лисенкове199 і продати Вільдови200, або кому хоть за 50 fl. Таким чином зібралобися менше більше на 3 числа остатA ніх. Однако ж я розумію з бесіди Навроцького і інших людей, хотять вони гроші, що зібралися за Номиса201, взяти у нас на «Правду». Я противний сьому с тої причини, бо се не наші гроші і не маємо права ними розпоряджувати а тільки ожидати роспоA ряджування Кулішевого. Я уже так виразився о тих грошах перед нашими людьми; отже сподівюся, що вони тільки скаA жуть, щоб їм пожичити сі гроші. Але «пожичити» а «дати» тут все одно, бо ні в кого тут чіпатися і ніякої ґаранциї нема. Також сподіватися тепер, що хвиля приїзду Куліша, котрий може зажадати усі гроші єму вернути. Тримайся тих засад і не доA зволь давати сі гроші на «Правду». Я зі своєї сторони зажадаю від Навроцького рахунку за Номиса, з котрого дотепер і повинно б бути ще 38 екз. Номиса і 41 fl., і все відобрати від него. Лишні екз[емпляри] Номиса гадаю дати RichteroAви202 для роспродажи за яким робом (може пустити 1 екз. по 2 fl. 50 к[рейцерів] с котA рого 50 кр[ейцерів] його буде) – бо на приватні руки давати годі, бо годі спуститися на кого. Як же ж ти гадаєш о тім? Ти с своєї сторони можеш запропонувати, щоб виробили у шкільної ради Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 132 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 133 для Тебе премию за «Читанку руську»203 а ти їм за «Правду» відступиш якусь часть. Тепер же ж о приватних річах. Пише Тато до Володка, що між нами обома сварка і гнів задля панни З[оні]. Принаймій я не думаю о сварці або гніві за панну З[оню] с Тобою с причин, котрі я тобі ще в новембрі листовно висказав204. Що я чую уразу від Тебе – се правда; однако ж я був вже зачав с тобою перепиA суватись в тім вигляді, щоб усунути всяке непорозуміння між нами – однако ж прийшов до того переконання, що такі річи листовно не годицця пересправляти, тим більше що часом одно слово написане може нове непорозуміннє викликати і тую річ, як німець каже: in die Länge ziehen205 – отже занехав я се оставA ляючи колись устно поговорити с тобою усе добре. В тім взгляді пишу я до л[юбих] родичей і об’ясняю цілу річ. А тепер бувай здоров Твій брат Осип Львів 2Aго Мая 1870. ІЛ. – Ф. 135. – Од. зб. 2371. – Арк. 4. № 11. Осип до Олександра. Дорогий Брате! Хотяй я дотепер ще не отримав від тебе відповіди на мій остатний лист, пишу ізнов щоб тебе обзнакомити з нашими справами. Як згадував я уже в останнім моїм листі, що постаA новлено у нас дотягнути с «Правдою» до кінця сего квартала і як з України не підможуть перестати дальше видавання нашої часописі, для того, бо нема грошей. В тім тілько припадку, коли б школьна рада тобі дала нагороду за «Читанку» 600 fl., а ти с того відступив на «Правду» яко запомогу 300 fl., докінчилобA ся сей рік. Я запропонував редакцийному виділові, щоб виходоA тайствував через Ільницького206 сю суму для Тебе якнайскоріше, а сподіваючись, що ти офірував207 би с того половину на Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 133 134 Альбіна Шацька «Правду» – зробивим надію, що ти відступиш половину на «Правду», розумієцця не безусловно. Коли б се удалося редакA цийному виділові приспішити твою нагороду за «Читанку» і ти відступиш половину на «Правду,» – тоді зажадай від ред[акA ційного] виділу, щоб ти був фактичним редактором як був Партицький за часів Микити208. Сподіваючись, що се удасцця редакцийному виділові, спіA шу с посилкою «Воспоминаній» щобись був ласкавий перевести на 6Aте число, почавши від сторони 137 (від пункта) до кінця209. На перших 2 чисел перевів Володко а потім передав міні, бо почався учити до іспиту і я перевів до 3Aго і 4Aго, на 5Aте число віддав одному богословові до переводу с причини тої, що вже час і мині приготовлятися до іспитів (а єсть їх аж 9 сього курсу). Однако ж, кілька день тому, дивлюся, як перевід «Теклюсі» на 5Aте число виглядає, аж се не перевід а переписаннє московщиA ни кулішівкою210. Отже взяв я ще й на 5Aте ч[исло] сам переводиA ти, і лишив 3 карти на 6Aте, щоб не дуже дерти книжки, а тобі посилаю конець, бо вже не буду мати стільки часу, щоб зайнятиA ся переводом і на ціле 6Aте число. Я сподіваюся, що ти прийA мешся сеї роботи і пришлеш перед 10Aм л[атинським] червцем сюди сей перевід разом і оригинал 137 і 138 сторону т[о] є[сть] пер[ш]у картку, решта затримай у себе. Також посилаю «Якова Яковлевича» другу часть «СпомиA нок молодих літ». Якби виходила «Правда» дальше, треба буде конечно поміщати сю повість дальше, бо оригинальних нема, а кращої не найти до переводу. Отже на кожній припадок приA готови перших 4Aи уступів з «Якова Яковлевича» до 7 числа211 і пришли переклад коло 7–10Aго липця сюди. Дальшим перевоA дом займуся я або Володко уже дома де треба буде і словаря московського. Щодо наукових статий, то річи так стоять: «Останні часи» скінчацця в 6Aім числі212. Моя «Відповідь польській часописі «Kraj» скінчиться в 5Aім числі213. Твоя рецензія на «Лепкого» буде в 4Aім і 5Aім числі214. З наукових [с]татій єсть ще: «СлаA вянські матиці і товариства учених» з росийського перек[лад] Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 134 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 135 Нечуя215; «Пам’ятник Хмельницькому» з російського переклад Нечуя216 і «Об Иродчук�» Куліша217. Оповідань оригінальних неA ма жодного людяного. – З Відня і з України ніхто не озиваєцця. В маю (здаєцця 26Aго л[атинського]) буде збір членів «ПроA світи»218 – отже може й ти приїдеш та й зробиш що із своєю «ЧиA танкою». Ще найлучше було б якби ти сам продав її Димитові219, бо здаєцця рада школьна так робить: продає її Димитові а тобі гроші дає. На се число ще якось стягнуцця гроші. На число 5Aте сподіA ваюцця з Відня дістати, однако ж, як міні здаєцця, не багато бо надиб[а]лось тільки 25 fl. Цілую тебе і ожидаю відповіді і на тамтой лист. Твій брат тебе любящий Осип Львів 7Aго Мая 1870. ІЛ. – Ф. 135. – Од. зб. 2372. – Арк. 2. № 12. Осип до Олександра. Дорогий Брате! Отримавши Твій лист с 1Aшого мая220 зараз і відписую, що[б] не дати й найменшої причини для дальшої розні між нами. Хотяй ти багато наговорив у своїм листі, чого б міні не годилось мовчки пропускати, однако ж повторяю ще раз, такі річи розвоA дити на письмі не годицця. Коли б я був предвидів з малого слоA вечка вийде немала пака листів, я б був певно і того слова не писав у своїм листі до Тебе. Я бачу, що ти з якогось часу дуже змінився і уважаєш на кожне моє слово, розбіраєш його і толA куєш, чого давніще не було. Не хочу я тут входити в догадки, що за причина сьому, бо і та річ не повинна входити в листAписьмо; однако ж я бачу, що треба міні бути дуже осторожним с тобою, ще більше як с ким іншим. Ти толкуєш собі мої слова писані не раз в жарті яко до брата, яко річи сериозні слова вираховані. Ти толкуєш собі часто мої слова з неоглядності поставлені в моїм Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 135 136 Альбіна Шацька листі до тебе яко слова вираховані, яко слова певного значення, котрого я їм ніколи не хотів надавати – і через те підозріваєш мене о якихось хитрих і нікчемних замірах. Я пишу листи до тебе просто на папір, не виробляю собі вперед на шміри221, бо думаю, що брат, котрий мене як брат добре знає, лихої мисли моїм словам підсовувати не буде і зрозуміє мене властиво; – тільки ж в тім помиливсь я дуже і бачу, що міні треба бути огляднійшим і з братом рідним, щоб часом не дати поводу до неA порозуміння. НасмішливоAтриумфуючий тон і гординя, що проA биваєцця у твоїх листах могла б мене також так, а може ще й більше уражати і зобиджати, коли б я хотів твої листи так розбірати і толкувати, як ти мої. Ти ніби боявся чогось мене і хотів мене нешкодливим для себе зробити тоді, коли нічого такого й на думці не мав і мати не міг. Об сім свічать мої листи з 1869 р., почавши від окто[б]ра222; прочитай їх ще раз, а певно признаєш мою неповинність і в так дуже прикрім становиську, в якім я тоді себе представляв. Тільки ж і я не хочу викликати минувшости, а хочу її забути і нехай поверне між нами згода яка була давнійше, згода правдива, братня любов, – нехай забуA децця отта погана минувшість неначе її й ніколи між нами не було; і подаю я свою руку до згоди ізнов, котру подавав вже й попереднім листі; однако ж я не тільки через подання руки примиряюся с тобою, я й серцем примиряюся. Тепер же про річи громацькі. Тоді, як вислав я лист до тебе с «Теклюсею», урадили між собою наші люде приватно, щоб з 6Aим числом перестати видавати «Правду»223, бо нема грошей і нізвідки роздобути, хотяй на сих два послідних теж нема тіль[ки] 11 fl., однако ж може ще стягнеця то с пренумерати, то с складки, бо конечно треба хоть покінчити роспочаті статі. Сього вівторка був ніби з[а]гальний збір і ухвалено, щоб перA трактувати з виділом «Просвіти», чи не возьме «Правди» на себе, змінивши програм відповідно своїм цілям на такий як має «Szkoła»224 або «Учитель»225. Се було б найкраще тим більше, що тут не заходить така обава226, яка при зміні на політичний орган, Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 136 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 137 котрий би стався органом Лаврівського227. Для того сю послідню пропозицию: віддати «Правду» Вахнянови, Партицькому і СушA кевичеві, щоб перемінили її на політичну часопис ще відсунено на пізнійше. 14, 15 і 16Aго був тут оден українець з Харківщини, посвідчився рекомендацийними листами від Мілера228 і ще когось до Вахнянина і від’їхав разом з Бучинським до Відня. Мало росповідав про наші річи на Україні а більше вивідувався про Галицькі. Я сам з ним не говорив нічого і не бачився з ним. Про Ратая він нічого не знає, тільки знає те, що тепер виїхав із свого хуторя, але куди не знає. В вересню буде через Львів ізнов вертати назад на Україну. Стояна Новаковича лист читав і я. Числа «Правди», про котрі він просить, казав я в редакциї разом і за Шевченка, нині спитаюся чи вислали і буду наставати, щоб вислали усе як наA лежить229. Також казав я вислати взамін до «Млада Србадиja»230. Добре б було, щоб запренумерувати сю часопис; як схочеш я пристану до спілки, пішли ти за сей перший піврік, а я пішлю за другий, бо я тепер не маю грошей ні трохи: піврічна ціна 2 fl. 50 кр[ейцерів]. Посилати, каже С.Новакович, під адресою: «ГоA дишњем одбору Омладине Србске у Новом Саду (Neusatz)». – дві «Омладинске кни[ж]ке»: 1) «Справозданнє і статут Товариства Омладине»231 і 2) «Омладински календар»232 дістала редакция. Листу Новаковичевого не посилаю до тебе назад, а задержую у себе, при спосібности або перешлю, або привезу аж на вакациї. Коли у нас кінчицця курс, ще певно не знаю233. Одні кажуть що 17Aго, а другі, що 24Aго липця. Добре б було, щоб ти до Воробкевичів234 написав щоAнебудь, бо я до сього часу був так зайнятий, що годі було відорватися на хвилю. За пару день сподіваюся написати хоть кілька словець до обох, нехай не гадають, що я на них забув зовсім. А тим часом бувай здоровий та не забувай твого брата Осипа. Львів 19Aго Мая 1870 ІЛ. – Ф. 135. – Од. зб. 2373. – Арк. 2. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 137 138 Альбіна Шацька № 13. Олександр до Осипа. Бережани 26 л[атинського] мая 1870 Дорогий Осипе! Лист Твій останній дістав я ще 20 мая, однако ж навал праці шкільної не дозволив міні відписати на його зараз, хоч відпоA віди він вимагає. Отже увільнившися хоч на хвильку від річий школьних спішу з відписом. Дивуєсся, що я нібито змінився з якогось часу, що кожне твоє слово розбіраю і толкую, чого перше не було. На то скажу Тобі коротко, що зміна ніяка не наступила, і я кожне письмо важнішої грясти235 (не тілько від тебе писане) читаю уважно, так як кожний чоловік мислячий се робити повинен. Отже й тепер Твої письма читавим і читаю уважно, бо звичайно дотичать вони немаловажни[х] справ. Однако ж уважне читаннє ніяк не протиA вицця тому, щоб слова написані в жарті, не брати за слова сериозні, і замітка твоя безосновна, нібито я слова Твої написані в жарті, без певного значення, котрого Ти не хотів їм надавати, уважаю яко слова вираховані і тому підозріваю Тебе о якісь хитрі і нікчемні заміри. Я жарти люблю. Але сего, що Ти назвав мою суA жену Пшепшинською, а коли я представляв тобі безосновність сеA го в другім листі, ти ще вдруге потвердив се і ще міні придав назву Середінського, сього, кажу, не можна залічити жадним побитом між жарти. Не буду тут більше такого наводити, однако ж впевA няю Тебе, що не помилисся, коли думатимеш, що я Твоїм словам не буду підсовувати лихої мисли (бо, напр[иклад], повисшим назвам не треба підсовувати лихої мисли, вона там містицця вже) і зрозуміє Тебе властиво (зрозумів я бо «Причепу»236 читав). Несмішливо?триюмфуючий тон і <нрзб.>237 в моїх листах до Тебе <нрзб.> відкритє! Насмішливости у них тількі єсть, коли що справді гідне сміху, а гордині і триюмфу нема. Добачав ти сіх двох прикмет то у тім, що я матуру здав, то у тім, що у попи не вийшов, та дарма сього міні не доказавись, а так воно тобі здаєцця, се догад, а не очевидний факт, які я маю у руках. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 138 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 139 Наконець: боятися Тебе я не мав чого і зовсім не думав про се, щоб тебе нешкідливим для себе зробити, бо й не можу придуA мати в чім би ти міг бути міні шкідливим?! Тільки на Твій лист останній, с котрого я виджу, що Ти по конечности клонисся до згоди зо мною, так, як колись то робив цісар Карол V238 і Фердинанд І239 з протестантами. Рад би я що довідатися, що дієцця с «Правдою», яка її доля чекає. До Новаковича я за тиждень [напишу], на польські Зелені свята посилатиму книжки, отже найлучче, щоби все прислали до мене. Можебись роздобув де 29Aтого числа з 2Aго рочника «ПравA ди»? Часопис сербську240 запренумерую. До Млаки241 писав я два рази. Нині післав я йому телеграму. Від Шрама242 не мав я ще листу, отже й до його не писав, але при вільній хвилі напишу. Бувай здоров і не забувай твого щирого і прихильного брата Олександра. NB. Про «Просвіту» напиши дещо. ІЛ. – Ф. 135. – Од. зб. 2173. – Арк. 2. № 14. Осип до Олександра. [Brzeżany, 9. 6. 1970]243 Дорогий Брате! Пересилаючи переклад «Т[еклюсі]»244 не забудь прислати і оригиналу першу картку т[о] є[сть] сторону 137 і 138. Се конечно! Яка в Тебе думка про те, що я тобі в останнім листі писав? У мене ще одна думка: про усі учебники, та й про те діло, що Слюсарчук245 був почав ще торік. Ти мабуть знаєшся з ним; добре б було попитати, що він зробив, може б я міг на себе якусь часть узять? Данило246 чей не узяв би яку часть тої роботи на себе. Чи будеш на свята вдома? Поклонися усім. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 139 140 Альбіна Шацька Чому не допитуєсся, що робицця с твоєю торічною роботою247? Чи Димет бере на себе? Чи писав Ти до його? Осип ІЛ. – Ф. 135. – Од. зб. 2374. – Арк. 1. № 15. Осип до Олександра. Дорогий Брате! На твій телеграм уповні телеграмою відповісти я не міг, бо щобись міг мене вирозуміти і поняти так, як належить, то поA трібно обширнійше росписуватися. Двайцять четвертого липця не можу я жадною мірою бути в Шляхтинцях а навіть і виїхати зі Львова, бо в той день єсть у нас Dankmesse248. Міг бим виїхати 25Aго рано а 26Aго бути вдома, однако ж і то єсть велике питання, бо не знаю чи буду готовий з усіма моїми іспитами. І так нині я упав з іспиту с катехитики249, котрий буду мусів робити аж по 18Aім липцю. Ще маю іспит с пасторальної250, канонічного праA ва, ритуалів і співу. В припадку тім, єсли б я не зробив котрого с тих іспитів, то буду мусів зістати аж до 1Aго августа, бо скорше не пустять с семинаря. Іспита наші суть дуже трудні, та ще й тепер с Консистора заострили – питати будуть на кріслах при столику. Ти однако ж роби так, як тобі а особливо другій стороні найвідповіднійше і найкористнійше, нехай я вам не мішаю вашого порядку – не відкладайте весілля. Я зо своєі сторони буду старатися якнайскорше вирватися с того семинаря, бо й сам знаєш який то гаразд сидіти в семинарі. Однако ж як не буде можна, то годі: зубами камінь не углоджеш! Тільки ж будь певний, що я сього не роблю по своїй волі – не умисно і витолкуй і другій стороні – коли б міні не судилось на твоїм вісілю бути – нехай ніхто об мині в тім взгляді нічого злого не подумає. Воля й охота єсть, так наставники ограничають нашу волю і охоту не раз, їх ні упросити, ні ублагати. Коли б я був через цілий курс не займався тою дурною редакциєю251, котра міні увесь час зрабуA вала252 – тоді б я тобі певно сказав, що 26Aго липця буду вдома, Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 140 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 141 а тепер мушу тільки 1Aй август яко певний день мого виїзду зі Львова означити. Я ще раз повторяю, що буду докладати всіх сил, щоб тільки 26Aго бути вдома, однако ж чи удасцця? Се веA лике питання на котре я відповісти не зможу. Недавно занепав я так дуже на жолудок, що коли б так довше потр[и]вало – то здаєцця не видержав би. За 1Aну годину 14 разів ходив, подумай собі тільки: 14 разів. Се не жарт і нема чого сміятися. Цілую тебе сердечно твій брат Оссип Львів 18Aго червця 1870 ІЛ. – Ф. 135. – Од. зб. 2375. – Арк. 2. № 16. Осип до Олександра. Дорогий Брате! Хотяй я так дуже не маю часу, бо учуся до іспитів, щоб їх поробити і так виробити собі можливість явитися на твоїм весілA лю; однако ж важні річи зневоляють мене до тебе хоть пару слів написати. Сеї суботи приїхав до Львова Гетьманець253 з жінкою на курацию, а ниньки від’їздить через Відень на купілі. Вчера був я в його, дізнавшися, що він хоче «Правду» піддержати. Я йому говорив що неможливо у нас видавати «Правду» дальше задля браку грошей і мусимо перестати с 6Aм числом. ГетьмаA нець же просив дуже, щоб утримати хоть 2Aва числа (7Aме і 8Aме) поки він зможе на Україну заїхати і звідтам вислати гроші (500 fl.) і материяли; він дав би і тепер грошей, але не може с причини тої, що він в дорозі. Ще вчера вислав до своїх знакоA мих два листи в тім взгляді, однако ж с повностию будуть гроші через два місяці. Я йому виложив потрохи наш стосунок до ВахA нянина і Партицького і просив його гроші і материяли висилано на твої руки до Бережан або до мене до Шляхтинець і подавим йому адресу твою і мою. Для тогоAто постарайся в Бережанах, щоб всякі листи, котрі до тебе будуть до Бережан адресовані, Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 141 142 Альбіна Шацька звертано на адресу туди, де ти під час вакаций пробувати будеш. Гетьманець подав міні адресу свою, Лисенка254 і Лисенкового батька255 і просив туди ж свої листи засилати: Его Превосходительству (? Не знаю певно титулу, але можна так титулувати) Михайлу Петровичу Старицкому (Гетманець) Россія. Подольской губер[нии] в город Могилёв – Подольскій. Его Превосходительству (конечно так титулувати) Виталію Романовичу Лысенку Россія. В город Сквиру Кіевской губ[ерA нии]. Его Превосходительству Миколаю Витальевичу Лысенку, Россія. В город Кіев. Університет. Покищо писати до Н. Лисенка, а адресувати до його батька Виталія, приписавши в середині: «Прошу ласкаво передати Миколаю В[італієвичу] Лисенку», бо Микола їздить по городах і дає концерти. Поки материяли прийдуть, просить заступити переводами; треба отже перекладу «Якова Яковлевича» на 7Aме число256; скільки здужаєш перевести присилай. З оригинальних оповіA дань єсть одно дуже благе, однако ж і те треба помістити задля язика. З істориї замістимо «Борбу казаків із шляхтою»257. НайA важніще ходить о те, щоб роздобути звідкіля на 7 і 8 число грошей. Може б ти порадив як нам зробити с тим грошевим битом258; треба 140 fl. Я Навроцького упрошу, щоб обняв редакA цію де факто, а на «Правді» підписався головний працьовник і адміністратор259. Треба би також застерегчись, щодо властиA тельства «Правди», щоб під час вакаций де не буде нікого з наA ших людей, щось не виштрикнув260. Бувай здоров. Цілую тебе твій брат Осип Львів 28. 6. 1870 ІЛ. – Ф. 135. – Од. зб. – 2376. – Арк. 2. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 142 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 143 № 17. Осип до Олександра. Дороге а любе Братерство! Даруйте, що так коротенько відповідаю на Ваш лист з 9 д[ня], бо маю ще оден лист писати до Володка, щоб взавтра дати на почту. Вчера вернули ми (я, мама261 і Ольга262) з Ілавча, де був празник. Не добрий цей празник був для панін (було їх дві: Ольга і ще одна, про котру вам пізнійше напишу, а натепер скаA жу що дуже гарна) бо не було кавалерів тільки я оден всього на всего, а старші грали в карти. Я дуже задоволений с того празA нику, бо побачив те, чого давно шукав та не знайшов. ДогадаA ємесь, що панна М.263 у мене вже забулась, як забуваєцця зима на весну. І про се багацько не росписуюсь, треба б устно з вами говорити, бо verba volant, scripta manent264. Ольга дуже незадоA волисна празником ілавецьким, бо не було тих осіб, котрі її знаA добляюцця. Чекаємо ще празнику в Чернелеві, як той відбуA деся. Для мене він дуже важний. Ольга засилає вам обоїм уклон і жалує вас, що остаєме без кухаркі, також питаєцця чи не забули Ви фуги с собою взяти. Пишу баналюкі бо Ольга не дає міні спокою, хоче фуги мазати. Тато265 і мама здорові, хоть як все тільки ходять та журицця господаркою. Від Володзя не маємо листів і тільки оден, котрий мама називає баналюками. Про «Правду» нічого міні не згадує. Посилаю тобі копию листу п[ана] Р[атая] до мене; нині відписую до него. Дякую за те, що нас галичан і «Правди» не покидає і прошу його що не покидав він і українці підпомагати морально т[о] є[сть] материялами, котрі попри наших галицьких працях як класичні взорці у «Правді» стоятимуть. Ще кажу йому, що ти журисся, бо тебе не перенесуть до Львова а підмога обіцяна ненаA че під тою кондицію. Отже прошу його, щоб він не вагався тебе зробити фактичним редактором а ти, поставши 2–3 вірителів Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 143 144 Альбіна Шацька у Львові, на котрих ти як на себе с[п]уститися можеш, бо чеснийшого і сумліннійшого чоловіка не найде266. До Владзя посилаю орегинал листу п[ана] Р[атая]. «Основа» чувим вийшла, та до нас не прислано267. (?!) Цілую тебе сердечно і Зофию та остаюсь вашим братом щирим Осип268 [Шляхтинці]269, 11. 9. 1870 ІЛ. – Ф. 135. – Од. зб. – 2377. – Арк. 2. № 18. Осип до Олександра. Шляхтинці дня 27Aго сеп[тембря 1870]270 Дорогий Брате Олександре! Коміс271 Панюші272 взглядом «Приказок» Номисових вже зроблено через Навроцького. Дідицький за поквітованнєм273 зложив йому рахунок і 49 рублів 70 коп[ійок] і 61 екз[емляр] не роспроданих «Приказок». Як приїду до Львова напишу сам до Панюші в тім взгляді, а поки що треба занятися роспродажею лишніх екземплярів. Сповняючи приказ Панюши, «Кому проA дайте за малі гроші, а кому роздайте», я надумався так: продаA вати оден екз[емпляр] по ціні 2 ринських і вибрати с п’ять бідA них але пильних і здібних школірів нашій справі прихильних і зробити їм дарунок. Для тогоAто заклич Рушчицького274 до себе і скажи щоб між школярами оголосив що така й така книжка дуже потрібна кожньому чоловікові нашому, стоїть тільки 2 ринA ських, гроші зложити можна у тебе. При тій спосібності виберить зо 2 найпильнійших і найревнійших в нашій справі учеників при тім бідних, щоб їм зробити сею книжкою дарунок: розумієся роби ти від себе яко професор, бо се буде мати більший вплив на школяря. Сі, що хотять купити, нехай зложать гроші готові. Також і Лучаковський275, і Ганкевич276, може ще хто с професорів і библиотека гимназияльна повині б купити та Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 144 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 145 витумани277 від таких осіб по 3 ринсь[ких]. Рахунок в тім взгляді веди точний. Тут в Тернополі казав я між школярами оголосити тож те саме про «Приказки», а гроші або до тебе, або до мене прислати. Розумієцця почту будуть оплачувати самі. Ту[т] в тернопільській гром[аді] єсть зложених до 30 fl[oriA niv], котрі я казав їм, як зіхтят на твої руки до скарбоні приA слати, а ти їм здась рахунок і витрунецця278 або при альманаху, або при пренумеранті на «Правду», бо зависіти буде від того на шо сі гроші ужиютця. Навроцький пише лист, що Наталь вже здав Ратаєві рахуA нок279 через Подолинського і погодились ізнов. Однако ж я гаA даю, що бодай на другий рік треба буде адміністративного коміA тету при редакциї і з нашої гром[адської] сторони, щоб знов не було заплутанини. Що ти гадаєш с «Правдою» на другий рік, з її фо[р]матом і об’ємом? Як її уорганізувати, щоб не оказувати нашого упадку хоть на верхи? До «Читанки» Лучаковському280 ще нічого не посилаю, бо ще нічого не маю готового, сходить день за днем а робота якось не йде. До Львова від’їдимо коло 8Aго або 7Aго октобра, отже втоді напишеш кільк[а] екземплярів Номиса присилати до тебе. Здалобся виготовити програму на «Правду» на рік 1870 іще пере[д] 1Aим новембр[ем] вислати до Панюші. Отже надай нам свою гадку в тім взгляді. Родичі й ми здорові. Бувай здоров Осип Володко до тебе не пише тепер, бо часу не має, але при вільA нім часі обшиній лист напише. Добре б було написати дежщо «про руський театр в БережаA нах» до «Правди», до вістей, не широко розводячись. ІЛ. – Ф. 135. – Од. зб. 2378. – Арк. 2. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 145 146 Альбіна Шацька № 19. Осип до Олександра. Шляхтинці 4 листоп[ада] 1870 Любезне Братерство! Після першого вашого листу відписав я вам дуже коротеньA ко, відбуваючи тільки форму, більше від л[юбих] родичей, як від себе. Тоді і часу не було у мене. Бо зараз після сього листу від’їхав я до Сеняви до Мілька281 де застав і свою суджену ІоганA цю Лужницьку; пересидівши там більше як 10 день і закінчивA ши своє діло в Сороцьку, переїхав я до Шляхтинець на пару день. Звідтіля мав я повідбувати свої подорожі то до Іполита282, Струминських283, Любовичів284, Яся285 в Постулівці і до Вас, хотяй моє весіля відбудецця в зимні м’ясниці – день ще не виA значений. Тільки ж така пора додждлива та болотиста не дозвоA лила міні сповнити свого замислу. Відбув я з мамою подорож до Іполита минувшої неділі де припадав і празник. Сего тижня хотів я поробити деякі справунки в Тарнополі, так неустанний дощ не дозволив і ногою за поріг ступити, а не то що виїздити куди. Думка в мене була така, щоб іще сеї суботи, а найдальше в неділю, виїхати до Вас, котроїAто спосібности і Мама хотіла ужити і до Вас загостити. Тілько ж як бачите, неустанний дощ відійняв у нас надію тепер Вас відвідати і я приA мушений відложити свою їзду до Вас на санну дорогу. А поки що прошу Вас натепер хоть листовно до мене на весіля до СороA цька. День, як кажу, ще не означений і я його не означив, бажаA ючи вивідатись і від тебе Олександр[е], і від Володка, коли б для вас було найдогіднійше. Знаю я, що у Тебе в зимні м’ясниці припадають клясификациї і конець курсу та не знаю дня, в котA рий би ти був від всего того вільний. Сторона моєі судженої, як бачу, желала б відбути весіля в перший тиждень по Іордані т[о] є[сть] 24 січня. Хотяй би Ти в той час вже був вільний, так не знаю, чи буде вільний Володко, чи буде міг вже тоді бодай freA quentatii286 взяти? І по причині тій хочу я визначити день мого весіля або на 31Aго січня, або на 7Aго лютого, і здаєцця міні, що Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 146 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 147 найдогіднійший час так для Вас, як і для Володка буде на 7Aго лютого. Прошу ж я вас, будьте такі добрі і означить міні час, коли ви будете вільні. Писав я тім взгляді до Володка, та ще й до нині відпису не маю; я сподіваюся від Вас скоршої відповіди. Пишеш до мене, що Слюсарчук287 жалуєцця на мене, що йому не відписую, будь такий добрий, коли або сам до його писаA тимеш, або може Лучаковський288, то перепросіть його що не відA писую, бо бачите самі що в мене вже й часу не стає на сі листи. Як у мене прийде все до ладу, не забуду і йому відписати. 20Aго тамтого місяця переїжджаючи с Сеняви до Шляхтинець отриA мав я лист від п[ана] Р[атая], в котрім він недобру новину подає: «Брат ваш Володар, – пише він в тім листі, – сповістив мене, що не мають вони ві Львові такого чоловіка, щоб піднявся бути одвічальним редактором і через се мусить «Правда» перестати. Замісь, рає він, видавати щось таке, що не вимагало б одвічальA ного редактора». «Моя думка була б (так він пише, себто ВолодA ко до Р[атая]), щоб від часу до часу пускали в світ книжки белетристичні і наукової грясті289 з дорученням огляду сучасноA го народного життя, де б можна виступити проти псевдо «ОсноA ви» і «Просвіти». Я відписав йому, що на такі книжки шкода грошей, і що нехай усе так буде, як є. «Вчора одержав лист від другого вашого брата Олександра, що не може ще їхати до ЛьвоA ва. Тут знов обірвалась «Правда». Ви подаєте таку думку, що п[ан] Александер може видавати «Правду», живучи в БережаA нах. Напишу до іого, і коли підіймецця, то пришлю й запомоA гу»290. Так пише п[ан] Р[атай] в листі до мене і бачу, що він мене не зрозумів про тебе яко редактора «Правди»291 в Бережанах. Не порозумів він і Володка, котрий міні пише оттак: «Задля того, що ані Навроцький, ані Січинсь[кий] не можуть підписатися редакторами «Правди», я пропонував п[ану] Р[атаю] квартальA но видавати «Правду» на що він дотепер ще не згоджуєцця. Він вимагає видавати «Правду» тижднево і с часом перемінити її на політично літературний орган. Я пишу іще раз і виказую неA можливість політичного органа, бо політика потребує 1) поперA Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 147 148 Альбіна Шацька тя в соймі, 2) поважних і независимих людей. Ще раз виказую йому конечність видавання «Правди» квартальниками, бо інакA ше годі. Коли ще раз відмовить, зрікаюся всіх проектів і сиджу тихенько. Не треба їх так дуже страшити ляхами, бо в їх дивне виображення, що ціла Галичина аж кишить від поляків»292. Одержавши оттакий лист від Володка, я сам не знаю, що відписувати п[анові] Ратаєві на лист його останній. Я думаю заA де[р]жатись з відповіддю поки Ти і Володко не сповістите мене, що він вам відповів і особливо Володкові. 20Aго тамтого місяця поховали Стеф[ко]ву293 в Чернехові. Того вівторка відбулися поминки в Чернехові яко в 14Aий день її смерти. Я не був на похороні – бо сидів в Сеняві і допіро294 приA ї[х]авши до Шляхтинець довідався о її смерти. Тамтого тижня був у нас Гіроним295 і взяв з собою Ольдзю обіцяв однакож, як буде їхати до Бучача до дітей, її ізнов до Шляхтинець привезти, хотяй вона в Шляхтинцях кавалєра не висидить та ще й при старих наших родичах тяжких до їзди хоть би й недалечкої. Перебуваючи в Шляхтинцях, АвдикоA вич296 ізнов починає оказувати свою охоту, однако ж вже не так дуже наприкливо як давнійше. Я писав недавно до ФациєвиA ча297, запрошуючи його на весілля і хотів би я його звабити в наші сторони – так годі, чого так тяжко, як с каміня, однако ж я сему не дивуюся; то лежить в натурі кожного кавалєра дорожитися там, де його так дуже прагнуть. І міні здаєцця, що треба на таку річ спосібної пори ждати, а як не сподобаєцця йому панна т[о] є[сть] не відповість ідеалові який він собі вироA бив, то дарма всі запобігання. Я сам на собі теє спрактикував. Був я дуже пожаданий в Чировських298 с Ходачкова так далеко пожаданий, що вже то Тарнополі голосили про моє весілля с ходачківською панною незважаючи на те, що я її з роду не баA чив і бачити не хотів. В мене була одна думка після повороту мого з Ілавча (ще тоді, як я перший раз їздив до Ілавча в замірі поїхати до Староміщини) і дякую Богові, що так склалося і я ді[й]шов до того, що задумав. Може воно Вам дивно здастьA Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 148 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 149 ся, після того що я їздив до Байковець? Ні, не дивуйтесь! Я хотів родичей заспокоїти і славити Бога, що воно так розійшлося, бо якби було інакше вийшло, то я б був нещасливий, нарікав би на себе і на других299. Колись, як зійдемось разом, то поговоримо обширно о тім як схочите, а писати сього не думаю. Конець кінцем я тепер щасливий! Родичі наші хвалити Бога здорові і цілують Вас обоіх сердечA но. Про слугу Домку маю Вам тільки сказати, що вже покинула жидівську службу і може вже швидко до Вас приїде; однако ж все те залежить найбільш від панства Шумпетерів. СподіваюA чись від вас швидкої відповіди, цілую вас обох сердечно і остаA юсь вашим щирим братом Осип NB. Може будеш бачитися в Бережанах з Домініком300 проси іого в моїм імени на моє весіля і виможи слово від него, бо він танцює, а міні танцерів не стає. Спімнеш йому також, що я іще особно буду іого просити листовно тільки не знаю куди адресуA вати. Може б він був такий добрий і подав міні через тебе адресу свою, і як знає адреси інших ще не жонатих колєгів. ІЛ. – Ф. 135. – Од. зб. 2379. – Арк. 4. № 20. Осип до Олександра. Шляхтинці 10Aго грудня 1870 Любезнійше братерство! З пару день після нашого повороту від вас вислав л[юбий] тато лист від себе до Вас, лист писаний татовою рукою, хоть сеA кретар шляхтинецький задля недоброї дороги натоді ШляхтинA цях сидіти мусів. І дивно нам дуже, що той лист татів не дійшов до Вас, якAто вичитуємо у Вашім листі з 8Aго грудня301: можливе що залежав той лист де на почті, можливе також, що передавця через котрого той лист був на почту поданий, не віддав його там, Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 149 150 Альбіна Шацька де належало віддати. На кожний, однако ж, випадок с препоруA чення л[юбих] родичей, повторяю содержаннє татового листу. В тімAто згаданім листі просить Вас обох тато щобистьте занехаA ли ваше давнійше постановленнє: не робити нікому візит, а поA слухали тата яко тата, котрий вам яко своїм дітям якнайліпше жичив і жичить, і поробили візити тим домам, с котрими ти, Олександро, ще кавалєром будучи, жив і в них бував. ТодіAто мали тебе люде за чоловіка на своїм місцю – нехай же ж і тепер вас люде за людей мають. Жінку маєш, с котрою в кождім товаA ристві не повстидаєшся, для чого ж мають люде о вас інакше гаA дати? Час, котрий Вам заберуть візити, не єсть жадною екскуA зою302. Може скажите, що вже запізно? Ні, власне тепер час на тоє! До того часу Ви ще неуладилися зовсім, а що більше булисьA те без слуги, причини зовсім слушні і правдиві чому ви опізниA лисьтеся з візитами, а тепер, коли у Вас все в порядку і вже й слугу маєте – Ви візити роспочинаєте робити. А тато і мама покладають тверду надію на вас, що ви яко діти послушні своїм родичам учините задосить їх прозьбі і суть тої думки, що вони на своїх старих літах заслужили собі у своїх дітей через старанє о добро тих же, що нині діти учинять їх волю, котрі і Вас не до злого або доброго діла упрашають. То єсть содержаннє листу, котрий до Вас, братерство, не дійшов. І нині, ще раз повторяють свою прозьбу і сподіваюцця, що ви, яко діти люблячі своїх старих родичей, послухаєте. Щодо свят Різдвіяних, то нічого Вам турбуватися, а тільки збірайтеся та й годі! Коней, чи там фіри303, не наймайте в БереA жанах, а лишіть се вже старанности вас вселюблячих родичей наших, тілько просят родичі, щобисьте увідомили наперед, коли ви будете могли виїхати з Бережан, щоб могли день перед тим по вас коні післати. Тепер же ж щодо мене самого і від мене самого. От, як бачиA те, с часу мого, як вернули ми від Вас, я неначе тюрмач304 сиджу в Шляхтинцях: дорога, котра щодень інакша, не дозволяє міні дальше Тарнополя виїхати, що більше, через тих пару день стаA Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 150 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 151 лася дорога так лихою, що ні саньми, ні возом. Нинішній день потішає мене трохи і я сподіваюся, що бодай на п’ятницю буду міг до Сороцька поїхати. Чи не писав що Володко до вас? Чогось так затих, що й словом не перекине. Вже буде другий тиждень, як я до него писав та просив о декотрі міні вже тепер потрібні справунки305, а він нічого й не відписує. Лист дійшов певно, бо був за рецеписою306. Може він там «Правдою» дуже затурбувавA ся та запрацювався коло неї? Коли б ні, так добре було його хоть на руські свята до Шляхтинець завабити, а тепер їзда улегшена бо вже желізниця нині має іти з особовим потягом. Може він встидаєся, що «Felicitaj» його обікрало? Дарма, то по людях ходить, а все більше практики. Ви може здивуєтеся на таке моє діктум307 «обікрало»? Не дивуйтеся, скажу вам коротко. В «Ча? сі»308 було оголошення: «хто хоче мати яке затруднення у себе вдома, нехай віднесецця до Бер[н]а під тою а тою адресою», себA то до бюра «Felicitaj». Владзіо знакомився і післав лист, в котA рім просить о тую працю. Від него жада «Felicitaj» зложення кавциі309 10 fl[oriniv] перед тим нім йому вишле диплом і працю. Він здаєцця і вислав тих 10 fl[oriniv]. Тимчасом читаємо недавA но в «Kronicy» «Czasu», що теє бюро «Felicitaj» попросту сказаA ти злодій – виманчував таким способом від охочих людей кавA циї то по 8, то 10fl[oriniv], а одібравши кавциї і не відзиваєцця до тих людей. Я пишу се до тебе, щоб і тебе корячка не зібрала офіровати тому бюрови «Felicitaj» з 10 fl[oriniv]. Що там з моїми нумерами, котрі поставив ти на лютерії? Запевно можу вже приїздити по тую велику суму, котру виграв я? А ви що виграли? Лучаковського поздоровляю. А вас обоїх сердечно цілюю Ваш брат Осип ІЛ. Ф. 135. – Од. зб. 2381. – Арк. 3. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 151 152 Альбіна Шацька № 21. Осип до Олександра. Шляхтинці 13Aго грудня 1870 Любезнійше братерство! Лист ваш з 10Aго гр[удня] отримали родичі вчера310 і тішатьA ся тим, що ви послухали їх родительської поради і єсьте готові робити визити. Помешканнє ваше, котре вже при перших мороA зах об’явило свою не вартість, подає повід родичам вам порадиA ти, щобисьте його замінили на лучче єсли тілько можна. Зрешту в тім взгляді вже уважайте самі, як вам догіднійше і лучче буде. Ходить тут властиво о здоров’я ваше, щоб часом таке холодне помешканнє не сталося причиною яких недуг. Здоров’я єсть і повинно бути наймилійше над усе, котре може тілько той оцінити, хто його стратив. Найбільше ж вас л[юбі] родичі, котрі вже знають що то здоров’я значить просять вас, щобисьте на своє здоров’я уважали. Що значать маєтк[и], що значить добA рий бит, приязнь, як нема здоров’я. Смачнійший сухий ковалок хліба при добрім здоров’ю, як найвиборнійші потрави при недуA зі. Се одно найважнійше, о що вас родичі дуже просять. Другою не менше важною річею єсть тая подія, котру ти, Олександро, доперва тепер відкриваєш перед л[юбими] родичаA ми, і котра власне сталася причиною твоєї серцевої недуги. Німецька приповідка каже: Verstand Herz und Нand machen wird von Mann311. Всі ті три прикмети разом становлять мужа, всі ті три прикмети мусять бути в певній гармонії і певній проA порції, єсли муж справдешним мужем бути має, в певній проA порциї і в певній гармониї і одно без другого нічого не значить – чоловік не єсть чоловіком. Світ представляє нам тілько перепон, світ обтяжає нас щоденно стільки неприємностями і неприятA ностями, що чоловік не був би в стані їх перетерпіти, єсли б у неA го серце верх над розумом взяло. В щоденнім життю ми маємо сотні таких прикладів. Тутки вкажу я тобі тільки на небіжку Стефанову312. І до чого ж дійшла її сердечність без зимної розA ваги – розуму? Ти ж здаєцця міні не женьщина, ти чоловік, Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 152 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 153 муж, у котрого розум мусить мати певне першенство над серA цем. Ти серцем почув прикрість в своїй невинности, але ж розA вага, розсудок, розум повинні холодно усю тую річ розібрати і поставити тебе в певний степень байдужості. Розсудок і розваA га твоя приведе тебе до тої уже не нової сентенциї, що єсть люде ріжних темпераментів, а тая ріжність темпераментів зависить від сих трьох прикмет мужа і Verstand, Herz und Hand. РозсудA ком і розвагою дійдеш ти до того переконання, що час приведе все теє ізнов в свій давний порядок, тілько ж не треба собі того до голови припускати т[о] єсть не треба серцю потуряти а розуA мом його посокорьмити. Час виявить а може вже виявив п[ані] Ш[умпетер], що ти невинен, а єсли б і не виявив, то поглянь на л[юбого] тата, котрий також не одні такі неприємности зносити мусів, а як муж своїм розсудком і своєю розвагою взнісся над усе таке і через те стався мужем на своїм місцю. Бери приклад з л[юбого] тата і взнесися над тую річ та не надавай її такої ваги; будь веселий, переломи свій теперішний стан, набери гумору, а гумор все переломить, всякі неприємності зникнуть і завитає у вас знов давний гаразд, мир і тишина. От зблизжаюцця свята, повторяю ж вам ще раз, збірайтеся а л[юбі] родичі постараюцця для вас о коні. Я хочу і Владзя313 звабити додому – а весело нам буде – пожартуємо, посміємося. Колія вже сего четверга має іти з особовими потягами, то можливо що й Владзіо приїде. Нині пишу до него. Цілую вас сердечно і л[юбі] родичі поздоровляють вас Осип. ІЛ. – Ф. 135. – Од. зб. 2380. – Арк. 2. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 153 154 Альбіна Шацька Коментарі 1 Рік написання встановлено за змістом цього ж листа. Осип БарA вінський пише, що 3 грудня він висилає «Руську правду» і просить повернути через 10 днів. Далі він запитує Олександра Барвінського про те, чи писав він С. Новаковичу про те, щоб купив роман В. ДжорA джевича «Кочина краина», який він буде перекладати до «3 рочника «Правди» (1869 р.); в кінці листа він згадує про вечір на «Михаіла» (21 листопада) в честь Куземського. В листах 1869 р. він пише ОлекA сандру Барвінського, що вже перекладає «Кочину краину» В. ДжорA джевича. 2 Тобто, львівська духовна семінарія, де у 1867–1871 рр. навчавA ся Осип Барвінський. 3 Ремонстрація (пол. remonstracja) – представлення керівництву свого особистого міркування, або своєї особистої думки; тут A протест. 4 Вікт – їжа, харчі. 5 Йдеться про вступну статтю «Погляд на устну словесность» до видання: «Руска читанка для высшои ґимназіи», яку готував ОлекA сандр Барвінський і яка була надрукована у Львові 1870 р. 6 Йдеться про переклад з видання: Историjа српске књижевности. Преглед угаћан за школску потребу. Написао Стоjан Новаковић. – Белград: Издање Державне штампариjе, 1867. Новакович Стоян (1842–1915) – сербський філолог, історик, письменник, державний діяч. 7 Неманичі – середньовічна династія сербських правителів, старA ша гілка цього роду прослідковується з ХІІ ст. У листі, можливо, згаA дано одного з найяскравіших представників роду – Стефана Уроша IV Душана Неманича (1308–1355) – сербського царя у 1331–1346 рр., з 1346 р. до смерті – «цар сербів і греків». 8 Після поразки балканських слов’ян у битві на Косовому полі (1389 р.) над більшою частиною території сербів і боснійців встаноA вилась влада Османської імперії; впродовж XIV–XIX ст. тривала визвольна боротьба поневолених народів. Після російськоAтурецької війни 1877–1878 рр. Сербія і Чорногорія отримали незалежність, що підтвердив Берлінський конгрес у 1878 р. 9 Тобто, Володимир Барвінський. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 154 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 155 10 Йдеться про другий том 15Aтомної праці Ґ. Вебера «Allgemeine Weltgeschichte für die gebildeten Stände» (Лейпціг, 1857–1880). Вебер Ґеорґ (1808–1882) – німецький історик. 11 Праця Б. Бауера «Geschichte der Philosofi» у 1866 р. була переA кладена на російську мову. Бауер Бруно (1809–1882) – німецький філософ, критик християнства. 12 Йдеться про польський переклад І. Раковецьким «Руської Правди» – найвизначнішого збірника стародавнього руського права, складеного у Київській державі у ХІ–ХІІ ст. на основі звичаєвого права. Раковецький Іґнаци Бенедикт (1782–1839) – польський істоA рик слов’янського права. 13 Йдеться про пісні з видання: Украинские народне думы и пеA сни, изданные М. Максимовичем. – М., 1834 р. Вони увійшли до книжки: Руска Читанка для высшои ґимназіи. Уложив Александер Барвинській. Часть перша. Устна словесність. У Льво��. З друкарн� Ставропигійского. Накладом ц. к. правительственного фонда. 1870. Про підготовку цього видання див. також: Барвінський О. Спомини з мого життя. – Ч. 1 та 2. – НьюAЙорк, К., 2004. – С. 449, 450. (Далі: Спомини. – С.). 14 Шрам Наум – псевдонім Григорія Івановича Воробкевича (1838– 1884) – православного священика, поета. 15 Йдеться про статтю: Головацкий Я. О костюмах, или народном убранстве Русинов или руських в Галичине и североAвосточной ВенгA рии // Отечественные записки. – Т. СLXXVII. – 1867. – № 1. – С. 471– 503; № 2. – С. 810–844. Головацький Яків Федорович (псевд.: ГалиA чанин, Яцько Балагур, Ярослав Головацький та ін.; 1814–1888) – фольклорист, учений, педагог, поет; належав до «Руської трійці». 16 Багателізовати (пол. bagatelizować) – недооцінювати, зневажати. 17 Джорджевич Владен (псевд. Jeličič; 1844–1930) – сербський письменник. Роман «Kočinа Krajina» («Кочина країна» тобто Кочина війна), було надруковано у Бєлграді 1863 р. У «Правді» переклад цього твору не друкувався. 18 День святого Михайла, або Собор святого архистратига МихаA їла відзначають 21 листопада за новим стилем. 19 Куземський Михайло (1809–1879) – грекоAкатолицький священик, посол Галицького сейму (1861–1868 рр.) та Рейхсрату Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 155 156 Альбіна Шацька (1861–1867). Очолював «Головну Руську раду» (1848–1851 рр.); перший голова «Народного дому» (1848–1868 рр.); холмський єпископ (1868–1871 рр.). 20 Ймовірно, йдеться про Хомякова Олексія Степановича (1804– 1860) – російського поета, публіциста, слов’янофіла, богослова; члеA наAкореспондента Імператорської Академії наук (1856 р.). 21 Устиянович Микола Леонтійович (1811–1885) – грекоAкатоA лицький священик, посол Галицького сейму (1861–1866); літератор, у 1849–1850 рр. редактор урядового «ГалицькоAруського вістника». 22 Рік написання листа встановлено за змістом листів Олександра до Осипа за [жовтень–листопад 1869 р.], з листопада 1869 р. та Осипа до Олександра за [листопад 1869 р.] (Див. «Спадщина». – Т. 3. – С. 227–231). 23 Ймовірно, згадується Костянтин Лучаковський (1846–1912) – педагог, автор шкільних підручників, культурноAосвітній діяч. К. ЛуA чаковський разом з Олександром Барвінським навчався у львівськоA му університеті, вони товаришували, потім працювали заступникаA ми учителя у Бережанській гімназії. Див. «Спомини». – С. 124. 24 Йдеться про Гелену Білинську, доньку Теофіла Білинського. 25 Барвінська Домініка (Доміцеля) Дмитрівна (дівоче прізвище Білинська; 1812–1881) – мати братів Барвінських. 26 Барвінський Григорій (1802–1880) – батько братів Барвінських. 27 Силою, насильно (нім.). 28 Миня, Мініо – учень львівської семінарії, де вчився Осип БарA вінський. 29 Тут: перевагу (нім.). 30 Ймовірно, згадується Чубатий Григорій, священик, свояк БарA вінських. 31 Шумпетер Роман, управитель графа Альфреда Борковського у Шляхтинцях; батько першої дружини Олександра Барвінського Софії. 32 Целевич Юліан (1843–1892) – історик і педагог, перший голова реформованого Наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка. Редакцію «Правди» Ю. Целевич не очолював. У вересні 1869 р. львівська академічна громада вирішила рефорA мувати редакцію «Правди»: була незадоволена її редактором Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 156 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 157 Н. Вахнянином, Куліш в цей період перестав опікуватися «ПравA дою», значно зменшилося число передплатників, в тому числі гроA мада бажала замінити її редактора та редакціонний відділ: «редакція буде повірена 5–6 певним людям [...] яко видділ редакційний [...] Громада мати буде верховий дозір» (див. Лист В. Навроцького до М. Бучинського від 16 вересня 1869 р. – Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1860–1884 рр. – С. 381–382). В листі до гроA мади М. Подолинський від 17 лат[инського] жовтня 1869 р. пише: «Українці листом моїм з 12/24 грудня наказали п. Наталеві ублагати п. Навроцького і п. Целевича до підмоги не йому а самому ділові, а він щоб вияснив їм всю річ і впокоривсь перед ними, яко мужами громадськими, забуваючи своє я[...]». (Там само. – С. 519). А М. ПоA долинський в листі до львівської громади 13 (25). 1869 р. писав: «На 1870 рік «Правду» зоставлено в руках Наталя Вахнянина. Чи баA гацько, ци мало він заслужився, а все більш, ніж хто з академицької молодежи. Засмучувати такого чоловіка не треба, а його мусимо хиба тим оправдувати, що так наша піч пече». (Там само. – С. 138). Про часопис «Правда» і всі зв’язані з ним перипетії у 1869–1870 рр. див.: Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1860–1884 рр. – С. 117–123, 129, 137,138, 140–143, 381,382, 388–391, 393, 396, 518, 519; Студинський К. До історії зв’язків Куліша з галичанами в рр. 1869–1870/ Україна. – 1927. – Т. 2. – С. 76–93; З листів ПантелеймоA на Куліша до Омеляна Партицького / Вид. К. Студинський. – Львів, 1908; Анатоль Вахнянин. Листи до Пантелеймона Куліша (1869). – Видав К. Студинський. – Львів, 1908; Федорук О. Куліш – редактор «Правди»// Молода нація. – 2004. – № 1. – С. 14–43. 33 Сушкевич Корнило (1840–1885) – громадськоAкультурний діяч, один з керівників народовців. Перший голова Товариства ім. Т.Г. ШевA ченка у 1874–1885 роках. Редакцію «Правди» К. Сушкевич не очоA лював, а у 1872 р. був адміністратором редакції «Правди» . У 1867 р. К. Сушкевич входив разом з Є. Згарським, В. Лучаковським та М. КосA саком до редакційного комітету» Правди». Див. «Спомини». – С. 100. 34 Навроцький Володимир Михайлович (1847–1882) – економіст, етнограф і публіцист. Редакцію «Правди» В. Навроцький не очоA лював. У 1872 р. був рецензентом і політичним радником у «Правді» (див.: Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1860– 1884 рр. – С. 162). Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 157 158 Альбіна Шацька 35 Січинський Андрій (1848–1893) – юрист; один з перших нароA довців. Редакцію «Правди» не очолював. У 1872 р. був радником «Правди» «по стороні політичній» (Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1860–1884 рр. – С. 162). 36 Коссак Михайло, народовець. 1849–1850 рр. був помічникм редактора львівського часописа «ГаличоAрускій в�стник», який виходив тричі на тиждень. 1860–1862 рр. видавав дворічні календарі «Львовянин». 1867 р. разом з К. Сушкевичем і з «тернопільською трійцею підписували «Правду» якби редакційний комітет» («СпомиA ни». – С. 100). 1868 р. Омелян Партицький в листі до Ол. БарвінськоA го, де йшлося про «Правду», писав: «Коссак єсть добрий адміністраA тор грошей і має у публики довіриє» (Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1862–1884 рр. – С. 71). 1880 – видавець і відA повідальний редактор газети «Д�ло», 1881–1882 видавець цієї газети (відповідальним редактором став Володимир Барвінський). Автор статті «Короткій погляд на монастыри и на монашество руске», яка увійшла до кн. «Шематизм провинціи св. Спасителя чина св. Василія Великого в Галиціи... и Короткій погляд на монастыри и на монаA шество руске от заведенія на Руси в�ры Христовои аж по нын�шноє время». Во Львов�, 1867. 37 Партицький Омелян Осипович (1840–1895) – філолог, історик та педагог; народовець. 1880–1885 – редактор львівського журналу «Зоря». Ол. Барвінський у «Споминах з мого життя» згадував про діяльність О. Партицького на ниві «Правди»: «Війшовши в близші зносини з Кулішем і обезпечивши собі літературну єго поміч, обняв Партицький видавництво «Правди», прибрав собі до літературної поA мочи Євг[ена] Згарського, що був також професором терноп[ільської] ґімназиї й адвоката тамошнього д[окто]ра Володимира Лучаковського [...]» і далі: «Головним осередком літературного і взагалі умового руху і всіх змагань народовців для розвитку і поглиблення українськоA руської народної ідеї була в тих часах «Правда», а головним єї кермаA ничем в 1868 р. (в другім році єї єствованя) був Омелян Партицький, тоді заступник учителя в тернопільській ґімназиї» (С. 100, 110). 38 Згарський Євген Якович (1834–1892) – учитель гімназії, письA менник. Див. також примітку 33. 39 Лучаковський Володимир (1838–1903) – письменник і громадA ський діяч, перекладач драматичних творів. Див. також примітку 33. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 158 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 159 40 Ол. Барвінський не перекладав повість І. Тургенєва «Дим». Вона вийшла у перекладі Осипа Барвінського у Львові 1881 р. як четвертий том літературного додатку до «Діла» «Бібліотеки найзнаA менитших повістей» під редакцією Вол. Барвінського. 41 Уконституовати (пол. ukonstytuować) – сформувати, заснувати. 42 Невідомо про переклад і публікацію Ол. Барвінським роботи П. Куліша «Борьба шляхты с козаками за обладаніе Украиной об�их сторон Дн�пра». 43 Не вдалося встановити, про який альманах йдеться. 44 Мається на увазі: «Зоря». Читанка для сельских людей. КнижA ка перша. Коштом і заходом товариства «Просвіта». – Львів, 1869. Редактор О. Партицький. У 1870 р. Омелян Партицький видав другу, третю та четверту книги альманаха. 45 Ймовірно, йдеться про задум О. Партицького видати навий чаA сопис «Зоря». Журнал цей почав тільки виходити у 1880 р.: «Зоря». Письмо литературноAнаукове для руских родин під редакцією Ом. Партыцкого. Рочник першій / Видає і відповідає за редакцію О. Партицький. – Во Львові: З друкарні Товариства ім. Шевченка, 1880. (Виходив два раза на місяць). 46 Див.: «В�сти про землю и д�и русінів. Книга перва. С мапою малоруского народа. Написав Денис з Покутья» [В. Ільницький. – А.Ш.]. – Львів, 1869 р. 47 Подолинський Михайло Васильович (1844–1894) – журналіст, літературний критик, перекладач і педагог, громадський і культурA ноAосвітній діяч. Співробітник газет «Правда», «Діло». Відомі такі листи Михайла Подолинського до Ол. Барвінського з 1869 р.: від 12 н. ст. липня, 25 н. ст. серпня, 4 вересня, 18 н. ст. вересня, 24 н. ст. грудня (Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1862– 1884 рр. – С. 128–133). 48 Першодрук: Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1862–1884 рр. – С. 98–99. 49 М. Подолинський в листі до Анатолія Вахнянина від 12/24 грудня 1869 р. повідомляє концепцію П. Куліша щодо «Правди»: «1) Печатати не більше 300 примірників. 2) Розсилати тим тільки, хто дав, а не дасть передплату. 3) Остаток примірників складувати яко товар, що колись продасця, і ніколи gratis (в подарунок. – А.Ш.) нікому не даєця. 4) Посилати без плати тільки а) Миклосичеві, Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 159 160 Альбіна Шацька б) Компаренині і в) самому п[ану] Р[атає]ві, г) чеському академ[ічноA му] товариству у Відні і д) Сербській «Зорі». 5) Д[окто]ра Сушкевича упрохати, щоб усі гроші ішли через його руки, і щоб він подавав рахунки на кожне запитаннє Р[атаєві] зараз, і також, щоб складував остаток примірників «Правди» у себе в господі. Коли б д[окто]р Сушк[евич] кому повірив і без грошей який примірник, то нехай підA ложить у касу свої гроші, а в рахунок не пише недобору передплати. Низенько йому про сю річ уклонитись від п[ана] Р[атая] бо се річ на його, громадська. 6) Упрохати п[ана] Навроцького, щоб помагав, чим зможе «Правді», і не робив редакторові в громаді перекору. 7) УпроA хати п[ана] Целєвича, щоб також і пером своїм, і впливом допомагав редакторові, не ради його самого, а задля діла руськоAукраїнського. 8) На цілий рік не вимагати від п[ана] Р[атая] більш 500 рублів, а тим самим і обійтись без редакционної хати і без плати коректорам, упроA шуючи людей патріотичних до жертви працею. Нехай знають, що не на саму тільки «Правду» треба збирати українцям гроші. Хоч вона і великої ваги річ у Галичині, отже Україна піклуєцця і про інші печатні і не печатні справи. 9) Жадних обіцянок у «Правді» не робиA ти і великих річей не печатати, не порадившись із першим редактоA ром, або не переславши йому свого готового писання. Я подаватиму його адресу, а поки що слати листи до мене [...]». (Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1862–1884 рр. – С. 117). Див. також примітку 32. 50 Йдеться про Анатолія Вахнянина. 51 Ратай – псевдонім П. Куліша. Лист, про який згадується, не зберігся. Як свідчить А. Вахнянин у своїх «Споминах з життя»: «[...] Куліш обіцявся на все те (йдеться про гроші на «Правду», на друкуA вання «Псалтиря», «Пантатевха» Мойсеєвого та ін. – А.Ш.) присилаA ти гроші, але у тім згляді він був дуже неточний. Фінансові клопоти мучили мене. [...] Я писав і писав до Куліша, та не міг діждатися грошевої присилки. Через те заквасилися наші дружні відносини дуже [...] Тоді я і розійшовся з Кулішем. Він звернув мені всі мої листи, а я звернув цілу єго переписку зі мною». (Анатоль Вахнянин. Спомини з житя. (Посмертне виданє) / Зладив Кирило Студинський. – У Львові, 1908 . – Накладом видавця: З печатні В.А. ШийковськоA го. – С. 104–105). 52 Тобто, Володимирові Барвінському. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 160 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 161 53 Номис (справжнє прізв., ім’я, по батькові Матвій Терентійович Симонов; 1823–1901) – етнограф і фольклорист. 1861–1862 рр. співA робітник «Основи». Тут йдеться про рахунки за розповсюдження Б.А. Дідицьким 111 примірників збірника «Українські приказки, прислів’я і таке інше. Збірник О.В. Марковича і др. Спорудив М. НоA мис». – СПб., 1864 р. Див лист Осипа Барвінського до В. Навроцького від 10. ІХ. 1869 р. (Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1862–1884 рр. – С. 89–90). 54 «Куліш був головним двигачем українофільського руху в ГалиA чині в 60Aх і майже до половини 70Aх років», – це відзначав І. Франко у своїй статті «Писання І.П. Котляревського в Галичині» (Франко І. Зібр. Творів: У 50 т. – К., 1982. – Т. 31. – С. 333). Цим і пояснюється насторожене ставлення до нього російських урядових кіл. Листи Осипа Барвінського до П. Куліша не збереглися, згоріли разом з баA гатьма цінними матеріалами під час пожежі на хуторі Мотронівці. 55 Див. примітку 17. 56 Йдеться про повість Б. Ауербаха «Das Landhaus am Rhein» («Дача на Рейні» була написана 1868 р., видана у Штутгарті, 1869 р.; 4Aе вид. 1874 р.; російський переклад вийшов у 1870 р.). Див. також лист № 8 від 10. ІІІ. 1870 р.; «Спомини». – С. 448. Ауербах Бертольд (1812–1882) – німецький письменник і поет. 57 Ріхтер – книгар. 58 Флорин (florin) – золота монета Флоренції XIII–XVI ст., потім грошова одиниця ряду європейських країн, зокрема, АвстроAУгорA щини. 59 Кавция – грошова застава. 60 Йдеться про оповідання Марка Вовчка «Два сини», «Чари», які були опубліковані у переклади С. Новаковича у часописі «Vienac» 1869 р. (№№ 8, 13). 61 «Сердар Митар» («Воєначальник Митар») – оповідання ЧадоA мила Міятовича, яке було надруковане у 1866 р. в часописі «Vienac», с. 102. Міятович Чедомил (Mijatović Ćedomilj; 1842–1932) – сербсьA кий економіст, політик, історик, письменник. Член Сербської АкадеA мії наук з 1887 р. 62 «Vienac» («Вінок») – хорватський літературноAнауковий журA нал, який видавала «Матиця» 1869–1903 рр. у Загребі. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 161 162 Альбіна Шацька 63 Йдеться про: Бібліографическій указатель галицкоAрусской литературы составленный Вл[адимиром] Изм[айловичем] Межовым // Основа. – 1862. – Червець (июнь). – № 6. – С. 104–139. 64 Див.: Историческія монографіи и изследованія Николая КостоA марова. – 3Aе изд., испр. и дополн. – СПб.: Изд. Д.Е. Кожанчикова. – 1870. – Т. 9–11. 65 Ринський – грошова одиниця у АвстороAУгорщині (срібна моA нета на 80 крон; інша назва гульден). 66 Йдеться про «МалоруськоAнімецький словар» Є.І. ЖелехівA ського (т. 1 – Львів, 1882–1886; т. 2 доповнив і видав С. НедільсьA кий). Осип Барвінський сам збирав матеріали до словника і залучав брата Олександра до збирання для нього матеріалів. Див. «СпомиA ни». – С. 99, 256. 67 Йдеться про видання: Караджич Вук. Српски речник. – Беч, 1818. Друге видання – 1857 р. Словник складається зі слів, які вживалися у народній мові та їх переклад латинською та німецькою мовами. Караджич Вук Степанович (Караџић; 1787–1864) – сербсьA кий філолог, фольклорист, історик, письменник, критик, учений, членAкореспондент Петербурзької Академії наук (1851). 68 Не встановлено, про кого йдеться. 69 Весілля відбулося 24 липня 1870 р. («Спомини». – С. 236). 70 Термінове ультимативне послання (нім.). 71 Цофатися (пол. cofać) – відступати, задкувати, повертати назад. 72 Йдеться про одноактну комедію І. Наумовича «Заручини наA помацки», яку у 1865 р. поставив руський театр у Львові. Наумович Іван Григорович (1826–1891) – громадський діяч і письменник, грекоAкатолицький, згодом православний священик. Посол до ГаA лицького сейму (1861–1866, 1869 рр.) і Рейхсрату (1873–1879 рр.). Організатор «Общества ім. Качковського», видавець «Науки» (1871– 1876 рр.) і «Руської Ради» (1871–1880); москвофіл. 73 Густюювати (польскю gustować) – знаходити задоволення, поA добатися, любити. 74 Секувати (пол. sekować) – мучити, терзати, гризти. 75 Ймовірно згадуються родичі по материнській лінії Глинські: Кипріян, син Ізидор та дружина Кипріяна Юлія Дмитрівна (сестра матері Ол. Барвінського). Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 162 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 163 76 Згадується Софія (Зоня) Шумпетер. 77 Не вдалося встановити осіб. 78 Написане залишається (лат.). 79 Нічого не можна вважати поганим, поки це не доведено (лат.). 80 Див. примітку 56. 81 Див. примітку 64. 82 Тобто, від Володимира Барвінського. 83 Богателі (пол. bogatela) – дурниця, дрібниця, пусте. 84 Йдеться про Софію (Зоню, Зосю) Шумпетер. 85 Див:. «Спадщина». – Т. 3. – С. 222–224. 86 Ординация – тут: висвячення. 87 Притомность (пол. przytomność) – тут: у присутності. 88 Доганяти – давати догану, дорікати. 89 Матура (пол. matura) – атестат зрілості. 90 Без гніву і ненависті (лат.). 91 Виповідженнє (пол. wypowiedzenie) – оголошення. 92 Привід до війни (лат.). 93 Невідомо, чи зберігся цей лист. 94 Див:. Лист Осипа до Олександра від 14/10 1869 р. «СпадщиA на». – Т. 3. – С. 219–221. Суплент (пол. suplent) – заступник викладаA ча; кандидат; початкуючий викладач гімназії, який ще не здав іспит на вчительство. 95 Остаточно (лат.). 96 Нам невідомо, де зараз знаходиться цей лист. 97 Тобто, була у розпорядженні; диспозиція (пол. duspozycja) – знаходитися у будьAчиїм розпоряджені. 98 Найвищого ступеня (лат.). 99 Грубіянством (пол.). 100 Див. примітку 79. 101 Молодий чоловік, який страждає (нім.). 102 Моя провина (лат.). 103 Див. примітку 32. 104 Мається на увазі П. Куліш. Народовці у листах найчастіше наA зивали П. Куліша або в множині: «Українці» (у такий спосіб визнаA вався його статус репрезентанта України в Галичині), або псевдоніA мом Ратай, або Р. Див.: Федорук О. Куліш – редактор «Правди» // Молода нація. – 2004. – № 1. – С. 36. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 163 164 Альбіна Шацька 105 «Правда» з 1867 р. по 1870 р. була «письмом науковим і літеA ратурним», тільки з 1873 р. стала «письмом літературноAполітичним». 106 «Правда», рочник четвертий (№№ 1–6) 1870 р. (перше півA річчя) виходила під редакцією А. Вахнянина; у кожному числі зазнаA чалося: «Відповідає за редакцію: Наталь Вахнянин». 107 «Правда» в останньому номері за 1870 р. (№ 6, с. 284) повідомA ляла своїх читачів: «Так, залеглу, як і дальшу передплату, просимо присилати на руки упрошеного до сего скарбника «Просвіти» п. дAра Корнила Сушкевича». 108 Наприкінці шостого номера було вміщене звернення «До В[иA соко]п[оважних] читателів «Правди»!», де йшлося про передплату і подальший випуск. Див.: «Правда». – 1870. – Р. 4. – Ч. 6. – 283–284. 109 Детальніше про склад редакційного виділу див. лист № 10 з 1870 р. 110 Йдеться про Теодора Леонтовича (1812–1886) – письменника і громадськоAполітичного діяча, публіциста, композитора. У 1870– 1871 рр. – видавець і редактор газети «Основа», яка виходила у ЛьвоA ві. Редактором «Правди» не був. 111 Деминський редактором «Правди» не був. 112 Оповідання Д. Спеки «Невольники» було надруковано у перA шому номері «Правди» за 1870 р., с. 1–18. У «Правді» (1869 р. – № 48) був надрукований уривок під заголовком «Україна» з роману Д. Спеки «Живі душі». Автограф уривка зберігається у ІЛ , ф. 77, од. зб. 158. 113 Морозенко – псевдонім Сидора Воробкевича. Воробкевич Сидір (Ізидор) Іванович (також псевд. Данило Млака; 1836–1903) – композитор, письменник, громадський діяч на Буковині, православA ний священик. У «Правді» за 1870 р., № 1, с. 45 була вміщена його поезія «Думка» («Чорна хмара в полонині...»). 114 Гетьманець – один із псевдонімів Старицького Михайла ПетA ровича (1840–1904) – поета, письменника, перекладача, театральA ного і культурноAгромадського діяча. У «Правді» (№ 6 1870 р. – С. 253–260) було вміщено переклад М. Старицького сербської народA ної думи «Будування Скадра». 115 Дідицький Богдан Андрійович (1827–1909) – галицький письA менник і видавець, редактор газети «Слово»; москвофіл. Див. також примітку 53. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 164 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 165 116 Тут йдеться про Івана Яковича Рудченка (псевд. І. Білик, Яковенко; 1845–1905) – письменника, фольклориста, критика; браA та Панаса Мирного. В цей період він друкував у «Правді» під псевдоA німом Яковенко оригінальні вірші, переклади та переспівами з Фета, Міцкевича та ін. 117 Першодрук: Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1862–1884. – С. 99–102. 118 «Буковинская зоря. Журнал неполитическій, посвященный науц�� и розвеселению». – Черновцы. Год І. Виходив з 2. ІІ. по 12. VI. 1870 р. 119 Історична дума Григорія Воробкевича (Наума Шрама) «БереA стечко» так і не була надрукована у «Правді». Побачила світ лише в 1877 р. у буковинському альманасі «Руська хата». (Руська хата. Буковинський альманах на рік 1877. Видав Данило Млака. Коштом громадським. Львів і Чернівці. З друкарні Товариства ім. Шевченка. 1877. – С. 20). 120 У 1870 р. в «Правді» надруковано вірші О.AЮ. Федьковича: «Йому й її» (№ 1. – С. 18–19); З окрушків Ю. Федьковича. Співучим пташкам на поклін (№ 5. – С. 200–202). 121 Ймовірно мається на увазі «Пригода в моїй поїздці», гумоA реска В. Лучаковського, яка з’явилася друком у «Правді» тільки у 1875 р. (№№ 11–14). 122 Ганкевич Клим Миколайович (1842–1924) – філолог і філософ. 123 Екзистує – номінально тільки ім’ям представлений. 124 Переклад тексту І.Г. Прижова «Малороссия (Южная Русь) в истории её литературы с XI по XVIII век» був зроблений І. НечуємA Левицьким безпосередньо з публікації у «Филологических запиA сках» (1869. – № № 1–3; у 1869 р., вийшла також друком брошура у Воронежі). Переклад І.С. НечуяAЛевицького не був надрукований і зберігається у Відділі рукописів бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України в архіві «Правди». «Правда» 1869 р. (№№ 36–44) надрукуA вала цю роботу І. Прижова у перекладі Н. Вахнянина. Див. також: Крутікова Н.Є. До характеристики І.С. НечуяAЛевицького // РадянA ське літературознавство. – 1957. – № 1. – С. 75–78; Мазуркевич А.Р. «И.Г. Прыжов. Из истории русскоAукраинских литературных свяA зей». – К., 1958. – С. 77–82. Прижов Іван Гаврилович (1827–1885) – російський публіцист, історик, етнограф, фольклорист. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 165 166 Альбіна Шацька 125 І.С. НечуйAЛевицький переклав два оповідання М.Є. СалтикоA ваAЩедріна: «Повість про те, як мужик харчував двох генералів» та «Дикий пан». Перше було надруковане у «Правді» – 1870. – № 5. – С. 193–200. Друге оповідання «Дикий пан» не було надруковано у зв’язку з припиненням видання «Правди» і побачило світ лише у 1965 р.: Зібрання творів І.С. НечуяAЛевицького. – К., 1965. – Т. 2. – С. 387. У фонді О. Кониського (ІЛ. – Ф. 77. – Од. зб. 151. – Арк. 1–4 зв.) зберігається зшиток з чистовим автографом перекладу І. НечуємA Левицьким оповідання «Дикий пан». Салтиков Михайло ЄвграфоA вич (псевдонім Н. Щедрін; 1826–1889) – російський письменник. 126 Історична розвідка М. Костомарова «Посл�дніе годы Р�чи Посполитой» у перекладі І.С. НечуяAЛевицького була надрукована в «Правді»: 1869. – № 25; 1870. – №№ 3–6. 127 Скриптура – рукопис. Не вдалося встановити, які саме матеA ріали в розділі «Вісти» належали І.С. НечуюAЛевицькому. 128 Йдеться про оповідання Катрі Сокіл «Чорний день» («ПравA да». – 1870. – № 2. – С. 57–67). 129 Йдеться про публікацію: «Пан Камарчук» оповідання Данили Медівника; тут же, у редакційній примітці коротко повідомляється про автора («Правда». – 1870. – № 3. – С. 97–121). Каховський ВсевоA лод Порфирович (псевд. Данило Медівник, що прозивають ПоганA цем; 1835–1891) – письменник і педагог. 130 Початок незакінченого оповідання О. Стороженка «Марко ПроA клятий» було надруковано в четвертому номері «Правди» за 1870 р. (с. 153–165). У редакційній примітці дано пояснення, чому «Правда» публікує це незакінчене оповідання. І тільки в 1876 р., №№ 1–6 «Правда» надрукувала повністю роман О. Стороженка «Марко ПроA клятий». 131 Можливо, йдеться про твір Олени Пчілки «Сужена не огуджеA на: Побутовий жарт (водевіль) в 1Aий дії», який було надруковано окремим виданням у 1881 р. в Києві в типографії Г.Т. КорчакA Новицького (60 с.). 132 Поезію Байрона «Добраніч» переклав Думитрашка Костянтин Данилович (псевд. Копитько; 1814–1886) – письменник, перекладач, займався також музикою та живописом. Переклад надруковано у «Правді» (1870. – № 3. – С. 122–124). Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 166 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 167 133 Йдеться про поезію Яковенка (Івана Рудченка) «Нива» («Ниво моя, ниво, Ниво золотая!..») яка була надрукована у «Правді» (1870. – № 2. – С. 67–68). У БіоAбібліографічному словнику зазначено, що поезія «Нива» належить перу як І. Рудченка (І. Білика), так і О. КоA ниського. Див.: Українські письменники. БіоAбібліографічний словA ник. – К., 1963. – Т. 2. – С. 52, 443. В архіві Панаса Мирного (ф. 5, од. зб. 1245) зберігається зшиток з автографами поезій І. Рудченка (І. БіA лика), де під рубрикою «Переспіви Міцкевича» (арк. 7, чистовий авA тограф) вміщено поезію «Нива» («Ниво моя, ниво, Ниво золотая!..»), в кінці стоїть дата та місце написання: Гадяч, 1862. Як бачимо з маA теріалів архіву Панаса Мирного (ф. 5, од зб. 1245, арк. 13–13 зв., чистовий автограф; од. зб. 1246, арк. 6, чорновий автограф та од. зб. 1252, арк. 9–9 зв., переписано рукою Панаса Мирного), ця поезій належить І. Рудченку (І. Білику). Поезія «Туман» не друкувалася у «Правді», припускаємо, що автором цієї поезії також є І. Рудченко. 134 Припускаємо, що мається на увазі вірш М.П. Старицького «Зимовий вечір», який пізніше був надрукований в українському альманасі «Луна». – Ч. 1. – К., 1881. – С. 59–61. 135 Оповідання П. Куліша «Сіра кобила», підписане псевдонімом Іродчук, виходило друком у СанктAПетербурзі 1860, 1862 рр. У альA манасі «Хата», який видав 1860 р. у Петербурзі П. Куліш, було наA друковане це оповідання з передмовою «От издателя». У 1869 році оповідання було надруковане у «Календаре народном на рік звичайA ний 1870. Коштом і заходом тAва «Просв�та» у Львов�. З друкарн� М.Ф. Порембы». – С. 61–64. У «Правді» не друкувалося. Див. також: Куліш П. Листи до М.Д. Білозерського / Упорядкування, вступна стаття й коментарі О. Федорука. – Львів–НьюAЙорк, 1997. – С. 155. 136 Не вдалося встановити автора балади. 137 Ратай П. [Куліш П.] Псалтир або книга хвали Божої. ПереA клад на українську мову віршами. – Львів, 1870. 138 Йдеться про поему Т.Г. Шевченка «Єретик» («Іван Гус»), яка була завершена 10.Х.1845 р. Вперше її частина (рядки 88–123) наA друкована в журналі «Основа» (1861, № 1 та № 8 під назвою «ЧастиA на поеми: Єретик Іван Гус»). Повністю поема була опублікована в «Кобзарі», упорядкованому В. Доманицьким (СПб., 1907). У «ПравA ді» за 1870 рік уривки цього твору не друкувалися. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 167 168 Альбіна Шацька 139 Пулюй Іван Петрович (1845–1918) – культурноAгромадський діяч і вчений. У алегоричному листі до П. Куліша, який написав і цитує Осип Барвінський, йдеться про грошову підтримку а також про матеріали до «Правди». М. Подолинський в листі до Олександра Барвінського з Відня від 10. 9. 1870 р. повідомляв: «Я познакомив тепер п[ана] Р[атая] з БаA чинським – та передав усю справу Пулуєві[...] Пулюй же ачей задоA волить більше менче п[ана] Ратая а о се воно іде, бо роля такого посеA редника, яку я грав дотепер а він гратиме тепер у Галичині, дуже невдячна, одже на особистості там не залежить. Наші бо люде не мають ні поняття о Україні і українцях. Коли їм що не так, то винні сему зараз «особи» – хоть би вони були святі. Про се одже байка, що може кривитимеся дехто на те, що П[улюй] став тепер наказним Ратая. І з мене не був ніхто доволений». (Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1862–1884 рр. – С. 134). Зв’язував І. Пулюя з О. Кулішем і спільний труд над перекладом Святого Письма. 140 Шенберг – гора у Швейцарії. Підпис теж іронічноAалегорійA ний. 141 Бучинський Мелітон Йосипович (1847–1903) фольклорист і громадський діяч. 142 КвіткаAОснов’яненко (справжнє прізвище – Квітка; псевдоніA ми: Грицько Основ’яненко, Аверьян Любопытный, Евстратий МякуA шкін та ін.; 1778–1843) – письменник і культурноAгромадський діяч. Він дотримувався фонетичного правопису, про що, зокрема, згадує І. Франко у своїй статті «Етимологія і фонетика в южноAруській літеA ратурі» (Франко І. Зібрання творів у 50Aти томах. – К., 1981. – Т. 29. – С. 159). Також див. статтю Г. КвіткиAОснов’яненка «О правописаніи малороссійскаго языка» / Маяк. – 1840. – Ч. V. – Гл. V. – С. 4–5. 143 Пренумерата, пренумератор A передплата, передплатник. 144 Опінія – (пол. opinia) – громадська думка. 145 Гатталя Мартін (Hattala; 1821–1903) – чеський і словацький філолог, професор слов’янських мов і літератури Празького універA ситету. 146 Фактично мовчки (лат.). 147 Гудик Яків (1839–1892) галицький громадський діяч, катоA лицький священик, один з організаторів «шкільних громад». Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 168 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 169 148 8 н. ст. грудня 1868 р. у Львові було засноване товариство «Просвіта». 2 вересня 1868 р. на зборах «Просвіти» було затверджено перший статут, а також обрано перший відділ, до якого увійшли: Корнило Сушкевич, Наталь Вахнянин, Омелян Огоновський, ОмеA лян Партицький, Олександр Борковський, Михайло Коссак, Максим Михаляк, Іван Комарницький, Юліан Романчук і Корнило УстияноA вич. Головою обрано Наталя Вахнянина. У вересні 1869 р. К. СушкеA вич вніс пропозицію, щоб керівництво «Просвіти» подало до сейму петицію про допомогу товариству з крайових фондів. Сейм передав цю справу крайовому відділові і при допомозі віцеAмаршалка сейму Юліана Лаврівського цю допомогу було виділено в сумі 1000 золотих ринських на рік 1870. В травні 1870 р. Ю. Лаврівський став членом товариства «Просвіта», а 26 травня на других загальних зборах його обрано головою товариства. Див.: Двацять и п’ять л�т исторіи ТоваA риства «Просв�ты». Коротко начеркнув Иван Белей. – 1894. – З друA карн� Наукового Товариства им. Шевченка. – С. 9–43. 149 Повість П. Куліша «Феклуша» під назвою «Воспоминанія д�тства. Пов�сти Миколая М.» була перекладена і друкувалася у «Правді». Див.: «Теклюся (перша часть «Споминок молодих літ Миколи М.») з московського переложив Б.» (1870 р.: № 1. – С. 23–45; № 2. – С. 73–82; № 3. – С. 130–140; № 4. – С. 173–181; № 5. – С. 209– 222; № 6. – С. 241–253). Криптонім «Б», як зазначено у «ГалицкоA русской бібліографіи ХІХAго стол�тія (1801–1886)» І.Е.Левицького (Львов, 1895. – Т. 2. – С. 600), належить Володимиру Барвінському. Також І.Е. Левицький у біографічноAісторичному начерку «АлексанA дер Барв�нскій в исторіи культурного движеня руского народа на Прикарпатю». – Львів, 1901. – С. 19, теж зазначає, що це переклад Володимира Барвінського. У коментованому листі Осип Барвінський пише Олександру, що він працює над перекладом цього твору, а в листі від 7Aго травня 1870 р. (№ 11) він повідомляє, що «[...] на перших 2 чисел перевів Володко, а потім передав мені [...] і я перевів до 3Aго і 4Aго [...] Отже взяв я ще й 5Aте ч[исло] сам переводити [...] а тобі (Олександру. – А.Ш.) посилаю конець [...]». Як бачимо з листа – це колективний переклад братів Барвінських. 150 Див. примітку 56. 151 Ймовірно мається на увазі «Die Presse» – австрійська газета, яка виходила у Відні з 1848 р. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 169 170 Альбіна Шацька 152 «Kłosy» – ілюстрований щотижневик, присвячений літератуA рі, науці, мистецтву. Виходив у Варшаві 1865–1890 рр. під ред. К.В. Войціцького та ін. 153 Рецензія Олександра Барвінського на роботу Онуфрія Лепкого «Короткое Обозр�ніе руской письменности. І. От введенія ХристіянA ства до пришествія татар» (Львів, 1869) була надрукована у «Правді» (1870. – № 3. – С. 140–144; № 5. – С. 231–235). Лепкий Онуфрій ФеA дорович (1838–1905) – грекоAкатолицький священик, філолог і публіA цист, редактор часопису «Мир», який виходив у Львові 1885–1887 рр. 154 Див. примітку 17. 155 Оповідання «Чернець» (автора твору не вдалося встановити), яке Осип Барвінський переклав з сербської мови і передав А. ВахняA нинові, у «Правді» не друкувалося. 156 Шкратнуло – тут – уразило. 157 Ймовірно, згадується Цар Михайло (1846–1920) – грекоAкатоA лицький священик, громадський діяч, співробітник ряду українA ських часописів, збирач українського фольклору. 158 «Zukunft» – журнал, орган австрійських соціалAдемократів, виходив у Відні. З 1878 р. – у Берліні: Druck und Verlag der AllgeA meinen Deutschen Associations Buchdruckerei. 159 Молодий священик про переклад вищезгаданої праці (нім.). 160 Не вдалося встановити факт відповіді «Правди» і «Zukunft» на вищезгаданий допис. 161 Йдеться про Британське біблійне товариство, яке було засновано 1804 р. у Лондоні для розповсюдження канонічного тексту Біблії всіма мовами. 162 Ймовірно, йдеться про роботу М.М. Карамзіна «История госуA дарства Росийского». 1818–1824 рр. Вийшли друком тт. 1–11; смерть автора обірвала його роботу над 12 томом. Друге видання – тт.1–12. – СПб., 1829. Карамзін Микола Михайлович (1766–1826) – російський письменник, історик, публіцист, критик. 163 Мова йде про публікацію «Из древних документов молдавсьA ких и волоских родов». – «Буковинская зоря». – 1870. – №№ 1, 5–7. 164 Першодрук: Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1862–1884 рр. – С. 99–102. 165 Див. примітку 124. 166 Див. примітку 126. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 170 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 171 167 Див. примітку 42. 168 Див. примітку 137. 169 Див. примітку 135. 170 Див. примітку 138. «Правда» лише у 1873 р. (№ 15. – С. 509– 511 та № 16. – С. 542–544) надрукувала частину поеми Т. Шевченка «Єретик. Іван Гус» (рядки 1–55). У примітці від редакції зазначено: «Подаємо у своєму номері одну, а у другому подамо ще другу частину із доси ще нігде недрукованої поеми Тараса Шевченка «Иван Гус» пеA ресланої поетом славному Шафарикові. Першу частину чули ми перед 10 літами і запам’ятали собі деякі варіанти, котрі також тутки навоA димо. Початок звісний буде і нашим читателям, бо був у нас вірно після рукописи поета відфотоґрафований» (с. 509–510). У № 16 – часA тина поеми Тараса Шевченка «Єретик. Иван Гус». ІІ. Папска булава. 171 Див. примітку 149. 172 Див. примітку 56. 173 Талер (таляр) – золота і срібна монета. Вперше з’явилася у 1518 р. у Богемії із срібла. Вилучена з обігу у 1907 р. 174 Див. примітку 149. 175 Див. лист № 8 з 1870 р. 176 Не вдалося точно встановити, про якого саме Борковського йдеться: Борковський Олександр Михайлович (1841–1921) – публіA цист і педагог, редактор «Зорі» (1886–1897). Борковський Бенедикт Михайлович – вчитель, який у 1869 р. допомагав в редакційній робоA ті «Правди». Див. «Спомини». – С.100, 111. 177 «Правда» № 3 1870 р. в розділі «Вісті» повідомила: «“Рада шкільна крайова” препоручила “Катехизис” О. Селецького, виданий товариством “Просвіта”, бібліотекам сільським, і яко підручну книжку для катехит в народніх школах. “Катехизис” коштує 15 кр[ейцерів] і можна його дістати в заряді товариства, котре, поза як знаємо приготовляє уже матеріали до видання другої части “Зорі”» (с. 152). 178 Див. примітку 153. 179 Новосільський – псевдонім Марцинковського Антона (1823– 1880) – польського письменника, літературного критика, етнографа, фольклориста; життя і творчість якого були тісно пов’язані з УкраїA ною, зокрема з українським фольклором, який мав вплив на його творчість. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 171 172 Альбіна Шацька 180 Йдеться про роботу С.П. Шевирьова «История русской словеA сности, преимущественно древней» (М., 1846–1860. – Ч. 1–4). ШевиA рьов Степан Петрович (1806–1864) – російський історик літератури, критик, поет, академік Імператорської Академії наук з 1852 р. 181 Баналюки, банелюки – нісенітниця. 182 У 1870 р. в розділі «Переписка» не було надруковано відповіді К. Ганкевичеві, чому «Правда» не може друкувати уривки з його праці. Ймовірно, йдеться про роботу К. Ганкевича «Grundzüge der slawischen Philosophie von D[okto]r Clemens Hankiewicz». – I. II Heft. – Krakau und Lemberg. 1869. 183 Першодрук: Студинський К. Галичина й Україна в листуванA ні 1862–1884. – С. 103–105. 184 Згадується Терлецький Остап Степанович (псевдонім В. КвітA ка; 1850–1902) – літературний критик, публіцист, історик літератуA ри, громадський діяч. 185 Гладилович Дем’ян (1846–1892) – громадський діяч, народоA вець. 186 Ймовірно йдеться про збори «Громади», які відбулися 11.1.1870 р. В.Навроцький в листі від 12.1.1870 р до М.Бучинського писав: «[...] на вчорашнім зборі Громада взяла par force (вимушено, фр. – А.Ш.) – видавництво на себе: видатки покривати буде пренуA мератов (підписчиками. – А.Ш.) и субскрипциєю (підпискою. – А.Ш.) (в семинари уже 107 fl. підписани); до редаґовань вибраний виділ редакційний з 8 членів, меже котрими і Вахнянин, з правом вета, яко підписуватися маючий редактор». (Студинський К. Галичина й УкраїA на в листуванні 1862–1884 рр. – С. 397). Див. також: лист В. НавроA цького до М. Подолинського від 19.1.1870 р. (там само. – С. 399–400) та Студинський К. До історії зв’язків Куліша з галичанами в р. 1869– 70 / Україна. – 1927. – Т. 2. – С. 90–91. 187 Лушпінський – працював у редакційному відділі «Правди» (1870 р.). 188 Див. примітку 157. 189 Єзерський (псевд. Сидір Тюрмач, Ісидор зAпід Теребовля; 1847–1914) – поет і перекладач. 190 Волянський Клим – суддя. 191 Білинський Петро – збирач українського фольклору. 192 Терешкевич – працював у редакції «Правди» (1870 р.). Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 172 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 173 193 У четвертому номері «Правда» (1870 р. – С. 165A167) вміщено оду Марка Мурави «До славян». Лепкий Сильвестр (псевд. Марко Мурава; 1845–1901) – громадський діяч і письменник. 194 Тут маються на увазі москвофіли. Гушалевич Іван МиколайоA вич (1823–1903) – грекоAкатолицький священик, посол до сейму і Рейхсрату 1861–1869 рр.; письменник і громадський діяч; москвоA філ. 195 Персвазія (пол. perswazja) – умовляння. 196 В.Навроцький в листі до М. Бучинського від 20.7.1870 р. писав: «[...] Брак грошей і заразлива апатия позальвівських громаA дян щодо нашого видавництва, змусили нас були думати направду, наше видавництво закинути. Але нам ясно стояли перед очима ті нещасливі наслідки, які за собою потягнув би упадок «Правди» [...] – то і рішились ми довести діло до кінця року [...] Задля того оголоA шуємо, що перестаємо видавати «Правду» через час вакацій, – (тому, що редакція роз’їздиться), а по вакаціях видамо всі 3 числа разом у одній книжці (9 арк.). На час вакацій звиваємо редакцію цілком, (щоб хати не платити); гроші коли які будуть, належить через той час адресувати до Сушкевича (375?), все инче до мене» (Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1862–1884 рр. – С. 408). 197 Див.: Лист віденських громадян до львівської громади (1. VII. 1870 р.). (Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1862– 1884 рр. – C. 407–408). 198 Димет Михайло (1821–1890) – львівський купець і меценат. 199 Вважаємо, що йдеться про музику і ноти до твору Т.Г. ШевA ченка «Заповіт», яку написав М. Лисенко до святкування ШевченA ківських роковин у 1868 р. на прохання Ол. Барвінського від львівA ської «Громади». Див. «Спомини». – С. 121, 403. 200 Згадується Кароль Вільде, видавець. 201 Див. примітку 53. 202 Див. примітку 57. 203 Йдеться про «Руску читанку для высшои ґимназіи. Уложив Александер Барвинській. Часть перша. Устна словесність» – У ЛьвоA в��. З друкарн� Института Ставропигійского. Накладом ц[ісарсько] к[оролівського] правительственного фонда. – 1870. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 173 174 Альбіна Шацька 204 Див. лист Осипа Барвінського до Олександра від 25 жовтня 1869 р. «Спадщина». – Т. 3. – С. 224–225. 205 Ускладнити (нім.). 206 Ільницький Василь (псевд. Василько Мудрагель; 1823–1895) – греко католицький священик, письменник і публіцист; з 1862 р. директор Академічної гімназії у Львові. 1868–1870 рр. Василь ІльA ницький був членом «Ради шкільної крайової», при якій «була тоді окрема комісія для руських книжок, в котрій проводив о[тець] ІльA ницький, а в склад єї входили проф[есор] М. Полянський, д[окто]р Ом[елян] Огоновський, д[окто]р І. Шараневич, Ю. Романчук, Ом[еA лян] Партицький, А.Вахнянин і ін[ші]» («Спомини». – С. 129–130). 207 Офірувати (пол. ofiarować) – пожертвувати, подарувати. 208 Микита Іван (1838–1876) – суддя. І. Микита лише підписував «Правду», а фактичним редактором був Омелян Партицький. «НаA зверх, перед властями відповідав за редакцію «Правду» в 1868 р. Іван Микита, що серед молодого громадянства визначався віком, бо числів тоді літ 30 і, як повнолітній, міг підписувати часопис як редактор, хоч цим цілком не займався. В дійсності вів перші дев’ять місяців «Правду» Ом[елян] Партицький, якому приділила громада до помочи Євг[ена] Згарського, М.Коссака, д[окто]ра Вол[одимира] ЛучаковA ського і д[окто]ра Корнила Сушкевича». – Студинський К. До історії зв’язків Куліша з галичанами в р. 1869–70 // Україна. – 1927. – Кн. 1–2. – С. 77. 209 Див. примітку 149. 210 Український фонетичний правопис, яким вперше було напиA сано і видано П. Кулішем у 1856–1857 рр. «Записки о Южной Руси». 211 У 1870 р. «Правда» не друкувала переклад повісті П. Куліша «Яков Якович», тому що після № 6 «Правда» вже не виходила. Лише в 1874 р. цей переклад було надруковано у «Правді» (№№ 8–10, 12, 13): Барвінський Василь «Яков Яковлевич. Споминки молодих літ Миколи М.». Повість П. Куліша. З російського. Василь Барвінський – псевдонім Володимира Барвінського. Насправді, як переконуємося з публікованих тут листів, це колективний переклад братів БарвінA ських: Осипа, Олександра і Володимира. 212 Йдеться про розвідку М. Костомарова «Останні часи РечіAПоA сполитої». Див. примітку 126. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 174 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 175 213 «Відповідь польській часописі «Kraj» на статтю: Studja nad sprawą ruską». (Написав І. Григоренко) // Правда. – 1870. – № 4. – С. 182–190; № 5. – С. 222–231. І. Григоренко – псевдонім Осипа БарA вінського. 214 Див. примітку 153. 215 Згадана стаття (автора не вказано) під назвою «Славянські матиці и вчені Дружства» була опублікована у «Правді» (1870. – № 6. – С. 265–277). 216 Стаття, про яку йдеться, в «Правді» не була надрукована. 217 Стаття, про яку йдеться, в «Правді» не була надрукована. 218 «Правда» в розділі «Вісті» (1870 – № 5. – С. 236–238) надрукуA вала звітAповідомлення про збори товариства «Просвіти», які відбуA лися 26 н. ст. травня у Львові. 219 Див. примітку 198. 220 Лист від 1 травня [1870 р.] Олександра Барвінського до Осипа в архіві ІЛ відсутній. 221 Шміра (пол. szmira) – несмак. 222 Див. листи Осипа до Олександра від 14.Х.1869 р., 25.Х.1869 р., ХІ. 1869 р. / Спадщина. – Т. 3. – С. 219–221, 224–226, 228–231. 223 Див. примітку 108. 224 «Szkoła» – двотижневий додаток до «Письма до громади» – гаA зета для учителів і домашнього виховання. Виходила у Львові 1865 р. під ред. С. Шеховича. Вийшло 7 номерів. 225 «Учитель». Письмо посвящене справам шкіл народных, госпоA дарству, промыслу, торговл�� и пр. Виходив з додатком «Ластівка». Видавець і редактор М. Клемертович. З печатні Ставропігійського інA ституту. Журнал друкувався у Львові 1869–1874, 1880 рр. 226 Обава (пол. obawa) – занепокоєння, стурбованість, побоювання. 227 Лаврівський Юліан Григорович (1821–1873) – суддя; культурA ний і громадський діяч; засновник товариства «Руська бесіда» (1861 р.), голова «Просвіти» (1870–1873), засновник газети «Основа» (1870– 1871 рр.). Тут, в листі, йдеться про проект політичного часопису «Основа», який збирався видавати Ю. Лаврівський і про це згадує в своєму листі М. Бучинський до Аркадія Івановича Йоніна від 10 липня 1870 р. (Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1862–1884 рр. – С. 145, 146). Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 175 176 Альбіна Шацька 228 Допускаємо, що згадується Міллер Орест Федорович (1833– 1889) – російський фольклорист, історик літератури. 229 Йдеться про пересилку С.Новаковичу номерів «Правди», де було надруковано поему Т.Г. Шевченка «Великий льох» (1869. – № 2/3) та «Йова. Переспів Павла Ратая» (1869. – №№ 6–11). 230 «Млада Србадиjа» – газета, на сторінках якої висвітлювалися питання науки, культури, мистецтва та суспільного життя; була органом культурно просвітньої сербської організації «Омладина» (1870–1872). В 1870 р. головним редактором був А. Хаджич і виходиA ла у Новому Саді. 1871–1872 рр. – головний редактор М. КуюнджичA Абердар і друкувалася у Белграді. 231 «Омладина» – об’єднання сербської молоді (Уjедињена МлаA дина српска) – культурноAпросвітня організація у Сербії 1866– 1872 рр. По всій Сербії створювались економічні, культурні, просвітA ні товариства, метою яких було сприяти всебічному розвиткові сербів, сприяти розвиткові видавничої діяльності, установлювати зв’язки з Болгарією, Польщею, Росією, Чехією. Головною своєю метою вважали звільнення і об’єднання південослов’янських нароA дів. У 1870 р. формується революційнеAдемократичне крило «ОмлаA дини», яке очолював С. Маркович і який намагався перетворити «Омладину» у революційно політичну партію. Але внутрішні протиA річчя та переслідування австрійського і сербського урядів спричиA нило до ліквідації «Омладини». 232 «Српски омладински календар» (1868–1873 рр.) видавало об’єднання сербської молоді (Уjедињена омладина српска). 233 Див. примітку 2. 234 Згадуються Сидір та Григорій Воробкевичі. 235 Грясть – зміст. 236 Згадується повість І.С. НечуяAЛевицького «Причепа», друкуA валася у «Правді» 1869 р. – №№ 12–39, 41–45. 237 У листі велика пляма, тому текст не можна прочитати. 238 Карл V (1500–1558) – імператор «Священої Римської імперії» (1519–1556), іспанський король (Карлос І; 1516–1556) з династії Габсбургів, боровся з Францією, Османською імперією, з німецькими князямиAпротестантами. 239 Фердинанд І (1503–1564) – імператор «Священої Римської імперії» з 1556 р.; австрійський ерцгерцог, перший король у Чехії і Угорщині з династії Габсбургів (з 1526 р.). Брат Карла V. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 176 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 177 240 Йдеться про газету «Млада Србадиjа». Див. примітку 230. 241 Млака – псевдонім Сидора Воробкевича. 242 Див. прим. 14. 243 Місце і дату написання встановлено за поштовим штемпелем на листівці. 244 Див. примітку 149. 245 Слюсарчук Олексій (1838–1912) – церковний і громадський діяч, католицький священик, автор перших у Галичині молитовниA ків, проповідей і «Псалтирі розширеної». Припускаємо, що йдеться про роботу над «Молитовником». 246 Згадується Данило Млака (Сидір Воробкевич). 247 Йдеться про «Читанки», які укладав Олександр Барвінський. 248 Месса подяки (нім.). 249 Катехитика (пол. katechetyka) – навчання катехізису (закону божому). 250 Іспит з пасторського богословія. 251 Як бачимо з листів 1869–1870 рр., Осип Барвінський в цей пеA ріод багато часу, енергії, і уваги приділяв роботі в редакції «Правди». 252 Зрабувати (пол. zrabować) – викрадати, грабувати. 253 Див. прим. 114. 254 Лисенко Микола Віталійович (1842–1912) – композитор, осноA воположник професіональної музичної школи, етнограф. 255 Лисенко Віталій Романович (1810–1890) – батько М.В. ЛисенA ка. 1827 – 1853 рр. на військовій службі; з 1853 р. полковник у відA ставці. Після 1862 р. – голова з’їзду мирових посередників ТаращанA ського та Сквирського повітів. Наприкінці 1870Aх років – член ПівденноAЗахідного відділення Імператорського Російського географічA ного товариства. Див. Скорульська Р. Лисенки давні і сьогочасні // Український архів. Документи і матеріали з історії української музичної культури. – Випуск 2. – К., 1999. – С. 162. 256 Див. примітку 211. 257 У «Правді» ця праця П. Куліша не публікувалася. Див. також примітку 42. 258 Бит – становище, обставини. 259 Див. примітки 34, 106. 260 Виштрикнути (пол. wystrychnąć) – встругнути. 261 Див. примітку 25. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 177 178 Альбіна Шацька 262 Не вдалося встановити особу. 263 Не вдалося встановити особу. 264 Слова повідлітають, а написане залишиться (лат.). 265 Див. примітку 26. 266 Листи П. Куліша до Осипа Барвінського та Осипа до П. Куліша невідомі. В листі П. Куліш до Олександра Барвінського від 16 жовтня 1870 р. повідомляє: «Пише до мене брат Ваш Осип, що можна видаA вати «Правду» і сидячи в Бережанах. Коли так, то спішітця з братом Вашим Володарем, та й нехай Вам Біг помагає, я ж гроші зараз вишлю, скільки на почин Вам буде треба. [...]». («Спомини». – С. 159). 267 Перший номер газети «Основа» (була органом партії Юліана Лаврівського) вийшов 25 вересня (7 жовтня) 1870 р. 268 «Зміст листа Осипа Барв[інського] до Куліша». Ця фраза доA писана пізніше рукою Богдана Барвінського. 269 Місце написання встановлено за змістом цього листа. 270 Рік написання встановлено за змістом попереднього листа від 11.9.1870 р. 271 Коміс (пол. komis) – доручення. 272 Панюша – Пантелеймон Куліш. 273 Поквітованнє (пол. pokwitowanie) – розписка. 274 Рущицький – учень Олександра Барвінського в гімназії у БеA режанах. 275 Див. примітку 23. 276 Див. примітку 122. 277 Витуманити (від пол. tumanić – дурити) – видурити, виманити. 278 Витрунити (від пол. trynić się – лізти, сунутися) – тут: з’яA виться. 279 Про фінансові разрахунки Н. Вахнянина з П. Кулішем йдетьA ся у таких матеріалах: лист М. Подолинського до О. Барвінського від 18 н. с. вересня 1869 р., лист В. Навроцького до М. Бучинського 29– 31 грудня 1869 р. (Студинський К. Галичина й Україна в листуванні 1862–1884 рр. – С. 131–132, 393). Див. також: Студинський К. До історії зв’язків Куліша з галичанами //Україна. – 1927. – Кн. 1–2. – С. 79–82. 280 Олександр Барвінський в «Споминах» (с. 128) писав: «ЛучаA ківський забрався тоді до руських читанок для низших кляс [...]». Див.: Читанка руска для низших кляс середних шкіл. Часть І. Во Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 178 Із листування Олександра й Осипа Барвінських 179 Львов�. Накладом товариства «Просв�та». В друкарни Института Ставропигійского, 1871. Учебник составлен проф. Юліаном РоманA чуком и проф. Константином Лучаковским. 281 Не вдалося встановити особу. 282 Барвінський Іполит Григорович (рік нар. невід. – 1883) – свяA щеник; старший брат Барвінських. 283 Струминські – родичі Барвінських. Сестра Барвінських ІванA на була дружиною священика Іларія Струминського. 284 Любовичі – родичі Барвінських. Сестра Барвінських Юлія була дружиною священика Івана Любовича. 285 Не вдалось встановити особу. 286 Відвідини (лат.). 287 Ймовірно згадується Слюсарчук Олексій. Див. примітку 245. 288 Згадується Лучаковський Костянтин. Див. примітку 23. 289 Див. примітку 235. 290 Ймовірно, що П. Куліш написав листи з приводу редактора «Правди» і Осипові, і Володимиру Барвінським. Цитовані тут ОсиA пом фрази з листа П. Куліша до нього перегукуються з листом П. КуA ліша до Олександра. Див. лист П. Куліша до Олександра БарвінсьA кого від 16 жовтня 1870 р. («Спомини», лист № ХІІІ. – С. 159). Див. також примітку 266. 291 Див. лист Осипа до Олександра № 17 від 11.9.1870 р. 292 В архіві О. Барвінського (ф. 135), який зберігається в ІЛ, цього листа немає. 293 Не вдалося встановити особу. 294 Допіро (пол. dopiero) – щойно. 295 Ймовірно згадується Левицький Єроним, чоловік Анни – найA старшої сестри братів Барвінських. 296 Не вдалося встановити особу. 297 Не вдалося встановити особу. 298 Чировські – подільські священики, які, як і інші «околичні священики подільські», мали свій дім у Тернополі. (див. «Спомини». – С. 48). 299 Див. лист № 4, 1870 р., в якому згадується байковецька панна, але ім’я і прізвище не називається. 300 Не вдалося встановити особу. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 179 180 Альбіна Шацька 301 В архіві О. Барвінського (ф. 135), який зберігається в ІЛ, цього листа немає. 302 Екскуза (пол. ekskuza) – пробачення, пояснення. 303 Фіра – критий віз. 304 Тюрмач – ув’язнений. 305 Справунки (пол. sprawunek) – купівля. 306 Рецепіс (пол. recepis) – розписка, квитанція. 307 Діктум (лат. dictum) – вислів. 308 «Czas» – польська громадськоAполітична газета. Виходила 1848–1934 рр. у Кракові, 1935–1939 – у Варшаві. 309 Див. примітку 59. 310 В архіві О. Барвінського (ф. 135), який зберігається в ІЛ, цього листа немає. 311 Розум, серце та руки сприяють перетворенню чоловіка (нім.). 312 Див. лист Осипа до Олександра №19 від 4. 11. 1870 р. 313 Владзь – Володимир Барвінський. Из переписки Александра и Осипа Барвинских (1870 г.) Вступительная статья, подготовка текста, комментарий Альбины Шацкой Эпистолярное наследие братьев Александра и Осипа Барвин? ских – важный источник для изучения общественного движения в Галичине. В переписке 1870 года идет речь о функционировании львовского журнала «Правда» и в этой связи о взаимоотношениях с П. Кулишом, А. Вахняниным и др., а также обсуждаются семейные коллизии. Ключевые слова: украинское общественное движение Гали? чины, журнал «Правда», финансирование, подписчики, научная био? графия. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:51 Page 180
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37647
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1887-8618
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-28T04:30:50Z
publishDate	2010
publisher	Iнститут лiтератури iм. Т.Г. Шевченка НАН України
record_format	dspace
spelling	Шацька, А. 2012-10-19T15:34:59Z 2012-10-19T15:34:59Z 2010 Із листування Олександра і Осипа Барвінських (1870 рік) / А. Шацька // Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія. — К.: ВД «Стилос», 2010. — Т. 5. — С. 99-180. — укр. 1887-8618 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37647 Епістолярна спадщина братів Олександра і Осипа Барвінських – важливе джерело вивчення громадського руху Галичини. У листуванні 1870 року йдеться про функціонування львівського часопису «Правда» і в зв’язку з цим взаємини з П. Кулішем, А. Вахнянином та ін., а також обговорюються родинні колізії. Эпистолярное наследие братьев Александра и Осипа Барвинских – важный источник для изучения общественного движения в Галичине. В переписке 1870 года идет речь о функционировании львовского журнала «Правда» и в этой связи о взаимоотношениях с П. Кулишом, А. Вахняниным и др., а также обсуждаются семейные коллизии. Epistolary legacy of brothers Oleksandr and Osyp Barvinsky is important source for studying public movement in Halychyna. The correspondence of 1870 deals with functioning of the Lviv magazine «Pravda» and its relation to P. Kulish, A. Vakhnyanyn and others, as well as family affairs. Вступна стаття, підготовка тексту, коментарі Альбіни Шацької uk Iнститут лiтератури iм. Т.Г. Шевченка НАН України Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія Публікації Із листування Олександра і Осипа Барвінських (1870 рік) Из переписки Александра и Осипа Барвинских (1870 г.) From Correspondence of Oleksandr and Osyp Barvinsky (1870) Article published earlier
spellingShingle	Із листування Олександра і Осипа Барвінських (1870 рік) Шацька, А. Публікації
title	Із листування Олександра і Осипа Барвінських (1870 рік)
title_alt	Из переписки Александра и Осипа Барвинских (1870 г.) From Correspondence of Oleksandr and Osyp Barvinsky (1870)
title_full	Із листування Олександра і Осипа Барвінських (1870 рік)
title_fullStr	Із листування Олександра і Осипа Барвінських (1870 рік)
title_full_unstemmed	Із листування Олександра і Осипа Барвінських (1870 рік)
title_short	Із листування Олександра і Осипа Барвінських (1870 рік)
title_sort	із листування олександра і осипа барвінських (1870 рік)
topic	Публікації
topic_facet	Публікації
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37647
work_keys_str_mv	AT šacʹkaa ízlistuvannâoleksandraíosipabarvínsʹkih1870rík AT šacʹkaa izperepiskialeksandraiosipabarvinskih1870g AT šacʹkaa fromcorrespondenceofoleksandrandosypbarvinsky1870

Із листування Олександра і Осипа Барвінських (1870 рік)

Institution

Similar Items