Юрій Шевельов і Григорій Костюк: «…На старості літ починаємо листуватися…»

Уперше публікується листування Г. Костюка і Ю. Шевельова. Спілкуючись приватно, кореспонденти порушують важливі для них літературні та суспільно-громадські проблеми, обговорюють історичні події в Україні й поза її межами. Впервые публикуем письма Г. Костюка и Ю. Шевелева. Корреспонденты затрагивают...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія
Дата:2010
Автор: Баштова, Н.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Iнститут лiтератури iм. Т.Г. Шевченка НАН України 2010
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37652
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Юрій Шевельов і Григорій Костюк: «…На старості літ починаємо листуватися…» / Н. Баштова // Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія. — К.: ВД «Стилос», 2010. — Т. 5. — С. 352-364. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1859997476776312832
author Баштова, Н.
author_facet Баштова, Н.
citation_txt Юрій Шевельов і Григорій Костюк: «…На старості літ починаємо листуватися…» / Н. Баштова // Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія. — К.: ВД «Стилос», 2010. — Т. 5. — С. 352-364. — укр.
collection DSpace DC
container_title Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія
description Уперше публікується листування Г. Костюка і Ю. Шевельова. Спілкуючись приватно, кореспонденти порушують важливі для них літературні та суспільно-громадські проблеми, обговорюють історичні події в Україні й поза її межами. Впервые публикуем письма Г. Костюка и Ю. Шевелева. Корреспонденты затрагивают важные для них литературные и общественные проблемы, обсуждают исторические явления в Украине и за ее пределами. The correspondence of Yurii Shevelyov and Hryhorii Kostyuk is being published for the first time. In private dialog correspondents touch upon the literary and public issues which are important for them and discuss historical events within and beyond Ukraine.
first_indexed 2025-12-07T16:34:31Z
format Article
fulltext Надія Баштова Юрій Шевельов і Григорій Костюк: «…На старості літ починаємо листуватися…» Уперше публікується листування Г. Костюка і Ю. Шевельова. Спілкуючись приватно, кореспонденти порушують важливі для них літературні та суспільно?громадські проблеми, обговорюють істо? ричні події в Україні й поза її межами. Ключові слова: листування, українська літературна діаспора. Nadiya Bashtova. Yurii Shevelyov and Hryhorii Kostyuk: «We Begin Correspondence in Our Old Age…» The correspondence of Yurii Shevelyov and Hryhorii Kostyuk is being published for the first time. In private dialog correspondents touch upon the literary and public issues which are important for them and dis? cuss historical events within and beyond Ukraine. Keywords: correspondence, Ukrainian literary diaspora. Юрій Шевельов і Григорій Костюк мали помітний вплив на розвиток української філологічної думки у діаспорі. Після ДруA гої світової війни вони разом з іншими українськими письменA никами та вченими (І. Багряний, Д. Гуменна, В. Державин, Г. Журба, Ю. Лавріненко, У. Самчук) брали участь у формуванні українського літературного процесу поза межами рідного краю. Опинившись у Новому світі, кожен з них намагався звільнитися від «радянської шкаралущі» (Ю. Шерех), продукуючи власне українські ідеї. Однак становлення учасників другої хвилі еміграції як науковців відбулося в Україні, і відвертий протест проти радянської системи було породжено самою системою. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:52 Page 352 Шевельов і Костюк: «...на старості літ починаємо листуватися...» 353 Життєвий і творчий шлях Ю. Шевельова і Г. Костюка тісно пов’язаний з Харковом. Ю. Шевельов народився і мешкав там досить тривалий час. Навчався і працював у Харківському університеті (тоді – Інститут народної освіти, пізніше – ПедагоA гічний інститут професійної освіти), Інституті журналістики, аж поки суспільноAполітичні обставини не змусили переїхати у 1943 році до Києва, потім до Львова й відтак – емігрувати на Захід. Г. Костюк після закінчення київського Інституту народної освіти (1929), продовжив навчання в аспірантурі НауковоA дослідного інституту літературознавства ім. Т.Г. Шевченка у ХарA кові. Викладав історію української літератури у харківському Інституті кадрів при Всеукраїнській асоціації марксистськоA ленінських інститутів (ВУАМЛІН) та Харківському універсиA теті (ХПІПО). На формування світогляду обох вчених вирішально вплинуA ли історикоAлітературні події періоду так званого «розстріляA ного Відродження» 20–30Aх років минулого століття. Проте, Ю. Шевельов не сприйняв надмірної патосності та офіційної фразеології виступів М. Хвильового у 1925 році, оскільки завA жди намагався бачити у літературних творах насамперед їхню естетичну цінність. Молодому вченомуAфілологові було нецікаA во «вишукувати перлини в купах гною»1. Натомість Г. Костюк, будучи членом літературної організації ПРОЛІТФРОНТ, напоA легливо розвивав у своїх перших, а надто пізніших, еміграційA них працях сформульовану М.Хвильовим естетикоAфілософA ську теорію «романтики вітаїзму», як спробу обґрунтування романтичної течії в українській радянській літературі з її оптимістичним пафосом побудови соціалізму. Отже, їхні долі тісно були пов’язані з Харковом, однак, як зазначив Г. Костюк, «коли вже він (Ю. Шевельов. – Н.Б.) 1 Шевельов Ю. Я – мене – мені… (і довкруги). – Харків–НьюAЙорк, 2002. – Кн. 1. – С. 135. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:52 Page 353 354 Надія Баштова вийшов на поверхню наукового життя, я зник з харківського обрію»2. У 1935 році Г. Костюка було ув’язнено, Ю. Шевельову вдалося уникнути репресій. Події Другої світової війни кардинально змінили життя обох науковців. Повернувшись з ув’язнення і рятуючись від переслідування радянськоAбільшовицького НКВС з одного боку та фашистських окупантів – з другого, Г. Костюк у вересні 1943 року переїхав з Києва, де жив від початку 1942 року, до Львова. Ю. Шевельов на той час також переїхав туди із матір’ю (1943). Дорогою до Львова, тимчасово зупинившись у Києві, він чув про відомого у 30Aх роках літературного критика, який після ув’язнення неочікувано з’явився у місті й, займаючи посаду бургомістра, всіляко допомагав українській інтелігенції3. Проте їхнє офіційне знайомство відбулося вже у Львові. «Наша перша зустріч, – згадує Ю. Шевельов, – відбулася тепер у Львові… Зустріч ніби потверджувала добру славу КостюA ка, він справив враження простого, розумного й вирозумілого. Але це була одна з численних зустрічей, і знайомство наше перейшло в приязнь уже в Німеччині»4. Г.Костюк також поміA тив поміркованого й талановитого вченого: «…у “Наших днях” він зблиснув талантом і ерудицією. Його статті відразу приверA нули мою увагу. Ми познайомилися, й між нами зав’язалася дружба, яка не перервалася й подосі»5. Про перебування у ЛьвоA ві, згодом у ДіПіAтаборах Німеччини, про організацію МисA тецького українського руху і нарешті переїзд до Америки 2 Костюк Г. Зустрічі і прощання: Спогади у 2 т. – К., 2008. – Т. 2. – С. 107. 3 Перебуваючи в окупованому німецькими військами Києві у 1942– 1943 роках, Г.Костюк кілька місяців (з квітня до вересня) займав посаду бурґомістра – голови правління Володимирського району Києва. Історію призначення на цю посаду він описав у своїх спогадах (Костюк Г. ЗустA річі і прощання. – Т. 2. – С. 83–84). 4 Шевельов Ю. Я – мене – мені… (і довкруги). – 2002. – Кн. 1. – С. 391. 5 Костюк Г. Зустрічі і прощання. – Т. 2. – С. 107. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:52 Page 354 Шевельов і Костюк: «...на старості літ починаємо листуватися...» 355 і Г. Костюк, і Ю. Шевельов детально переповідають у своїх споA гадах. Тому не має потреби зупинятися на цих біографічних фактах. Ю. Шевельов і Г. Костюк від часу свого знайомства активно й багато спілкувалися: чи то телефоном, чи то у листах, чи то, пізніше, за посередництвом сина Г. Костюка – Теодора КостюA ка, відомого астрофізика, співробітника NASA, похресника Юрія Володимировича. Часто їхні спільні інтереси – а це насамA перед література, провокували жваві дискусії. Докладно обгоA ворювалися не лише історикоAлітературні явища, а й тогочасні суспільноAполітичні події в діаспорі та Україні в цілому. Яскраве свідчення – їхнє листування, що збереглося в особиA стому архіві Г.О. Костюка6. Переважно це листи Ю. Шевельова до Г. Костюка за 1950–1954 роки, 1984–1995 роки та відповіді на них Г. Костюка, всього 88 листів. Усвідомлюючи важливе екзистенційне та історичне значенA ня документалістики, зокрема епістолярної, Г. Костюк дбав про ретельне упорядкування своєї кореспонденції, особливо наприA кінці життя. Практично всі листи, насамперед ділового харакA теру, він писав, а точніше – друкував на друкарській машинці у двох примірниках. Оригінал надсилався респонденту, а копія залишалася і зберігалася у конверті разом із листом, на який писалася відповідь. Часто на конвертах чорною кульковою 6 2000 року зусиллями С.А. Гальченка архівні матеріали та особисту бібліотеку Г. Костюка було первинно систематизовано й перевезено до України. Нині вони зберігаються у Відділі рукописних фондів і текA стології Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України. Оскільки фонд надзвичайно великий (лише бібліотека нараховує 3579 одиниць збереження), робота над систематизацією та науковим описом матеріаA лів триває. Тому, посилаючись на архівне джерело (зокрема, лист), ми не маємо змоги точно вказати одиницю збереження та номер аркуша. У тексті (за потребою) в дужках, зазначаємо лише дату написання листа. Посилаючись на книжки з особистої бібліотеки Г. Костюка, яку вже опиA сано, каталогізовано і введено до наукового вжитку, зазначаємо номер фонду, одиницю зберігання та сторінку. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:52 Page 355 356 Надія Баштова ручкою, фломастером або ж технічним олівцем записувалися дати одержання і відсилання відповідей. Пізніше, коли він неA здужав і через хворобу та поганий зір вже не міг власноруч робиA ти подібні записи, цей обов’язок перейшов до його доглядачки, яка опікувалася ним. Відтак майже на всі листи Ю. Шевельова за 1984–1985 рр. збереглися копії відповідей Г. Костюка. Перший лист Юрія Володимировича датований 18 серпня 1950. Останній листAвідповідь Григорія Олександровича – 10 веA ресня 1995 року. Виходячи з цього, можна укласти своєрідну хронологічно послідовну (за винятком 1955–1983 років)7 текA стову канву діалогу в листах між двома вченимиAколегами й просто близькими друзями. Публікація такого двоєдиного листування сприймається повніше й ґрунтовніше, адже обидва співбесідники постають у безпосередньому спілкуванні один з одним, що допомагає конкретизувати й увиразнити окремі риси кожного з науковців. На жаль, поки що ми не маємо змоги залучити до нашого дослідження особистий архів Ю. Шевельова, який на даний час є закритим фондом (така воля Юрія Володимировича) і знахоA диться у Колумбійському університеті в НьюAЙорку. Його опраA цювання – справа майбутнього. До нашої публікації залучаютьA ся документи лише з епістолярної спадщини Г. Костюка. Перші п’ять листів Ю. Шевельова за 1950–1951 роки адреA совані із шведського міста Лунд. Наступні два, датовані 1954 роком, – з Кембриджу. Всі вони (7 листів) писані від руки 7 За період 1955–1983 рр. у фонді Г.Костюка, що знаходиться в ІнA ституті літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, на жаль, не зберегA лося жодного листа. Значну частину його епістолярної спадщини було передано на зберігання до Канадського інституту українських студій (КІУС) при Альбертському університеті (Едмонтон). Ця частина докуA ментів залишається для нас невідомою. Можна припустити, що листуA вання Ю. Шевельова і Г. Костюка за період 1955–1983 рр. зберігається саме там. Однак, лише повне опрацювання особистого архіву Г. Костюка може підтвердити чи спростувати наше припущення. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:52 Page 356 Шевельов і Костюк: «...на старості літ починаємо листуватися...» 357 чорнилом. У листі, який розпочинає їхній діалог, від 18 серпня 1950 року Юрій Володимирович іронічно виправдовується: «Якщо той, хто не пише своєчасно, вважається за такого, що втратив совість, то спершу це були Ви, а тепер маю бути я». Очевидно, вони почали листуватися з того часу, як Ю. Шевельов переїхав до Швеції, де викладав російську та українську мови у Лундському університеті. Це – 1950 рік. Однак зі змісту цитаA ти видно, що це далеко не перший лист Ю. Шевельова до Г. КоA стюка. Тому 18 серпня 1950 року не можна вважати початком їхнього листування. Як би там не було, незаперечним є факт, що листовне спілA кування двох науковцівAемігрантів стало для них внутрішньою потребою, необхідністю поділитися новинами чи запитати поради, або ж просто й чистосердечно «вилити душу». На початA ку 50Aх, коли ДіПіAтабори розпадалися і їхні мешканці шукали шляхи переїзду далі на Захід, Ю. Шевельову вдалося перебраA тися до Лунду, а Г.Костюк деякий час безуспішно намагався виїхати з Німеччини, і його сім’я перебувала у складному й неA визначеному становищі. Юрій Володимирович непокоївся з цього приводу, радив можливий у тих умовах вихід – влаштуA ватися у Мюнхені і нарешті «зажити більшAменш людським життям». Максималіст в усьому й завжди, він чимало розповідає друA гові про своє щоденне життя, закордонні поїздки, плани на майA бутнє. Інтелігентний і талановитий, вимогливий і принциповий вчений з розвиненим почуттям гумору, він у листах, як і в науA кових працях, вправно володіє словом. Поруч із побутовими подробицями видно, що Ю. Шевельова неабияк турбують суто професійні, наукові проблеми, які він прагне розв’язати; існує безліч запитань, на які він бажає знайти відповіді. Зокрема, звертаючись до Г. Костюка у листі від 13 квітня 1951, повідомA ляє, що надсилає статтю для публікації в газеті «Сучасна УкраїA на», наголошуючи, що адресована вона особисто йому: особовий займенник вам підкреслений, а далі – пропонується перелік Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:52 Page 357 358 Надія Баштова досить жорстких умов, за яких стаття може бути надрукована. Г. Костюк, як редактор газети, мав про це подбати. Вимогливість Ю. Шевельова у спілкуванні передбачала таA кий же вибагливий і поAнауковому серйозний підхід до друковаA них текстів. На його думку, великі, аналітичні наукові статті – не для газет, оскільки можуть «пропасти, будучи вміщеними з десятьма продовженнями». Отже, потрібно забезпечити наA самперед високу культуру видання. Дбаючи про належну наукову довершеність праці, він дає Г. Костюкові фахові поради щодо упорядкування зібрання творів М. Куліша, яке побачило світ 1955 року. З листів цього періоду видно, що Г. Костюк пильно прислухався до значущих настанов колеги, високо цінуючи його інтелектуальну потугу. Ю. Шевельов зі свого боку також неодноразово звертався до Г. Костюка, сподіваючись на його вичерпний джерелознавчий чи історикоAлітературний коментар. Наприклад, коли працюA вав над статтями про В. Домонтовича (В. Петрова), упорядковуA вав тритомне виданням його художніх творів, «засипав» Г. КосA тюка питаннями. «Стільки прохань, що в телефон не влізуть, і Ви їх позабуваєте, якщо їх не списати на папір. Сиджу над ДоA монтовичем, мільйон прогалин, і потрібна Ваша допомога. Ви ж на цьому зуби з’їли й штани просиділи», – так поAшевельовськи іронічно звірявся він у листі від 24 липня 1984 року. Друга частина доступного нам листування значно більша і охоплює 1984–1995 роки. Це час, коли вже досвідчені, мудрі, вишколені життям учені обговорювали важливі для них літераA турні і нелітературні теми, обмінювалися новинами і враженA нями від суспільних перемін періоду перебудови та перших років незалежності рідної України. Довіряючи один одному, вони спілкувалися щиро й відверто. «…Перед ким, як не перед Вами, мій друже, я можу щиро висловитися і заспокоїти свою душу?» – зізнавався уже в глибокій старості Г. Костюк (лист від 6 березня 1993). Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:52 Page 358 Шевельов і Костюк: «...на старості літ починаємо листуватися...» 359 Особливо чекав він на відвертоAсхвильовані листиAзвіти, в яких його побратим ділився враженнями після відвідин Української землі. З огляду на свою «надпесимістичність»8 події початку 90Aх Ю.Шевельов сприймав з недовірою і не бачив жодного шансу на здобуття Україною незалежності: «…мій поA гляд дуже простий. Тепер – безнадійно, в майбутньому – при найсприятливіших обставинах – може бути дуже обмежена можливість», – зауважував він у листі від 20 грудня 1990. Юрій Володимирович був переконаний, що політичну й економічну свободу народ може здобути лише кров’ю, а не словами (лист від 23 листопада 1991). І навіть тоді, коли Українська держава стала нарешті незалежною, він мав глибокі сумніви щодо швидA ких позитивних перемін у суспільстві, бо розумів, що новий державний статус вимагає оновленої свідомості як цілого нароA ду, так і його політичних лідерів, а вони – не можуть, не вміють мислити поAіншому: пострадянський синдром надто живучий і важко викорінюваний. «Ми пишаємося, що революція наша відбулася безкровно. Але, коли ніхто не стріляє і не вбиває, кроA воточать душі і споруди. Оркестра нової ери тільки різноголосо настроюється, але ноти її старі, а треба було б грати інакше, 8 Р. Корогодський, готуючи публікацію тритомного зібрання праць Ю. Шевельова «Пороги і запоріжжя» (1998), а також «Поза книжками і з книжок» (1998), чимало спілкувався із Ю. Шевельовим, був знайоA мий з ним особисто. Він залишив надзвичайно цікавий спогадAпортрет про Ю. ШевельоваAШереха, де розповів про нього як про «свого Автора», «дуже дійового, оперативного і симпатичного». Водночас охарактеризуA вав його вдачу як надпесимістичну, оскільки Юрій Володимирович, чеA рез своє внутрішнє настановлення не міг повірити, що його праці колись будуть опубліковані в Україні. Зрештою, й сам Ю. Шевельов вважав себе песимістом, про що неодноразово нагадував у листах до Г. Костюка. Однак його песимізм, гіперболізований надзвичайною чуттєвістю і вразA ливістю, виходив за межі відповідного словникового тлумачення. Р. КоA рогодський зробив висновок: «Юрій Володимирович – песиміст. Навіть надпесиміст», – констатував він (Корогодський Р. І дороги. І правди. І життя. – Київ: Гелікон, 2002. – С. 179.) Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:52 Page 359 360 Надія Баштова навпаки, задом наперед, а цього вона не вміє», – зазначав він у передмові до поетичної збірки О. Забужко «Автостоп»9. Так думав Ю. Шевельов у 1993 році, на жаль, песимістична іронія його настанов залишається актуальною і сьогодні. Г. Костюк, попри те, що частково погоджувався з таким однозначним прогнозом свого колеги на майбутнє, все таки мислив поAіншому: «Песимізм, песимізм, але Україна поволі, впевнено стала на свій твердий ґрунт. Ще буде багато болісних ситуацій…, ще спробують втягти її в якусь союзну авантюру, ще навіть можуть бути й жертви, але процес утвердження українA ської незалежної держави – незворотній. Так я думаю без оптиA мізму й без песимізму, а просто, виходячи з історичної законоA мірности» (лист від 18 грудня 1991). Осмислюючи історичну традицію як діалектичну суперечність, Г. Костюк ще у 60Aх роках минулого століття передбачав розпад Радянського Союзу. У листі до Ю.Шевельова від 8 грудня 1992 року він пригадує, що після виходу у світ його історикоAпубліцистичного досліA дження «Сталінізм в Україні» (англійською мовою, 1960), йому запропонували прочитати курс лекцій у Колумбійському РосійA ському інституті на тему «Формування держави і політики СРСР». Аналізуючи суспільноAполітичну атмосферу в СРСР, у своїх викладах він послідовно розвивав думку про його розпад (лист від 8 грудня 1992). Досліджуючи історію України, зокрема період сталінізму, літературознавець дійшов висновку, що історикоAлітературний процес був штучно розділений радянською системою і вказав на особливу ознаку розвитку української науки – двоколійність. Духовний струмінь, сила якого в національній ідентичності, за його переконанням, – це і є той механізм, який поєднує літературні процеси Заходу і Сходу. 9 Шевельов Ю. Куди пролягає траса // Шевельов Ю. З історії незакінA ченої війни. – К.: Видавничий дім «КиєвоAМогилянська академія», 2009. – С. 415. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:52 Page 360 Шевельов і Костюк: «...на старості літ починаємо листуватися...» 361 Зрештою, українське національне питання штовхало всю повоєнну еміграцію до пошуків нових філософських та світоA глядних орієнтирів і було наріжним каменем становлення нової хвилі історикоAлітературного процесу як поза межами радянсьA кої України, так і власне на українських землях. Все це, так чи інакше, відображалося у змісті листів Ю. Шевельова і Г. КоA стюка найпізнішого періоду – 90Aх років минулого століття. За Ю. ШевельовимAШерехом, однією з умов розвитку літеA ратури є національноAорганічний стиль, який «виростатиме з пристрасти людської душі епохи історичних катаклізмів; він зіпреться на глибинно національне підґрунтя…»10. Відомо, що пізніше Юрій Володимирович відмовився від своєї теорії, адже був переконаний, що його трактування «органічноAнаціональA ного стилю» інспіроване радянською дійсністю і вважав свої філософські переконання абсолютно «невітаїстичними», а Г. КоA стюк безапеляційно доводив, що вони органічно вписуються у його «вітаїстичну» концепцію літератури. «Ви зачепили дразливу для мене візію азіятського ренеA сансу Хвильового. Ви пишете: «Я… думав, що вас переконав своїми сумнівами…щодо азіятського ренесансу». Дорогий Ю[рію] В[олодимировичу], одного сумніву рішуче замало, щоб когось, зокрема мене, в чомусь переконати. Треба було хоч кільA ка солідно мотивованих абзаців. А Ви ж цього не зробили. Коли ми з Вами домовлялися, що Ви напишете вступну статтю до 4Aго тому памфлетів, то я дуже вірив, що Ви, людина обдарована до узагальнюючого теоретичного мислення, покладете бодай глибA ші основи теоретичного осмислення абетки (визначення ХвильоA вого) азіятського ренесансу, як увертюри до Четвертого відроA дження людства. На жаль, Ви цього не зробили. […]. А між тим, Ви ж Ю[рію] В[олодимировичу], знаєте, що візія про азіятів – це усього лише стартове поле для виходу на світову арену 10 Шерех Ю.В. Стилі сучасної української літератури на еміграції // Шерех Ю.В. Не для дітей: літературноAкритичні статті і есеї. – Мюнхен: Пролог, 1964. – С. 182–226. – С. 192, 213. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:52 Page 361 362 Надія Баштова відродженої у світовому зрушенні України. […]. Ось чому я – за азіятів. І Ви – теж!», – так патетично висловлювався Г. Костюк про ідентичність їхніх історикоAкультурних переконань у листі від 5 травня 1994 року. Зміст цієї розлогої цитати засвідчує його розуміння теорії «вітаїзму», як шляху до неминучого незалежA ного і вільного розвитку Української європейської держави. Попри суб’єктивність власних формулювань, очевидно, що коA жен з них намагався самоусвідомити та виокремити складний процес творення національної літератури в епоху раннього українського модернізму, а підґрунтям їхніх концепцій були закорінені у свідомості власне українські ідеї. Тим часом, найбільшою цінністю для них повсякчас залиA шалися людські взаємини: «І так Ви за азіятів, я проти, і Бог дав нам право вірити, що маємо кожний рацію. А людське лиA шається людським, і можемо з ним і на той світ іти… Так, отже, азіяти азіятами, а “старая дружба не ржавеет”», – іронізував з цього приводу Ю. Шевельов (лист від 2 січня 1994). «Моральність понад усе» – таким було їхнє життєве кредо. І тоді, коли було штучно сфабриковано конфлікт між Ю. ШеA вельовим і О. Гончарем, учителем та учнем, якого, учитель (Ю. Шевельов) вважав талановитим письменником і достойним суспільноAгромадським діячем, Юрій Володимирович жодного разу не дозволив собі, навіть приватно, у листах до Г. Костюка, некоректно висловитися про свого учня (О. Гончара). ОбговорюA ючи ІХ з’їзд письменників України у Києві, Ю. Шевельов (у листі від 29 серпня 1986 року) написав: «За доповіддю ЗагреA бельного не дуже журіться. Вона казенна й нудна. Виступи Гончара, Олійника, Мушкетика – тільки вони й варті уваги». А пізніше стримано й коротко згадав про свою зустріч з Олесем Терентійовичем восени 1990: «Був у гостях у Гончара (він симA патичний, як і в студентські роки)» (лист від 12 жовтня 1990). Толерантний у критичних зауваженнях, Ю. Шевельов заA лишився вірним своїм моральноAетичним переконанням – не дозволив собі навіть з найближчим другом обговорювати болюA Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:52 Page 362 Шевельов і Костюк: «...на старості літ починаємо листуватися...» 363 чу для обох (Шевельов і Гончар) тему. А після смерті письменA ника, як пригадує Р. Корогодський, не погодився опублікувати у збірнику своїх праць «Поза книжками і з книжок» (1998) статтю «Здобутки і втрати української літератури (з приводу роA ману О. Гончара «Таврія»)»11, яка могла б, на його думку, обраA зити пам’ять померлого письменника. Листування Ю. Шевельова і Г. Костюка – вагоме доповненA ня до вже опублікованих листів Ю. Шевельова до Романа КороA годського та Оксани Забужко12; листів Г. Костюка до Д. НитченA ка13 та А. Любченка (1943–1944)14, а також до малотиражних українських видань їхньої літературознавчої спадщини – літеA ратурної критики, есеїстики, публіцистики та мемуарів. Публікуємо перші 52 листи з епістолярної спадщини Г. Костюка–Ю. Шевельова. Усі листи подано за автографами чи авторизованими машинописами без жодного редагування. Не змінюємо характерне для української діаспори письмо, що твоA рилося за правилами Харківського правопису 1927 року (так звана «скрипниківка»). Орфографічні виправлення зроблено у разі допущених помилок чи описок, залишаємо написання 11 Стаття написана 1953 року, вперше опублікована автором в канадA ському часописі «Нові дні» 1954 року. В Україні вперше друкувалася у журналі «Українська мова та література в школі» (1999, № 47, грудень), також у журналі «Критика» (2002. – № 5. С. 25–27), увійшла до збірників праць Ю. Шевельова «Не для дітей» (Мюнхен: «Сучасність», 1978. – С. 168–179), «З історії незакінченої війни» (Київ: Видавничий дім «КиєвоAМогилянська академія», 2009. – С. 243–254). 12 Див.: Масенко Л. Така тривала відсутність, таке непросте поверA нення. Листи Юрія Шевельова до Романа Корогодського // Кур’єр КривA басу. – 2009. – № 228–229. – С. 134–145; № 230–231. – С. 148–158; Забужко О. Україна ще відкриє для себе Шевельова // Сучасність. – 2008. – № 12. – С. 61–74. 13 Нитченко Д. Листи письменників. – Мельборн–Ніжин, 1998. – Збірник 3. – С. 5–181. 14 Дорогий Аркадію: Листування і архіварія літературного середовища України 1922–1945 р. – Львів: Класика, 2001. – С. 179, 182, 189, 192. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:52 Page 363 364 Надія Баштова літери «и» у словах «хрищеник», «хрищений», «хрищення», а також у формі родового відмінка однини (безсовісности – безA совісності, вірности – вірності, порядности – порядності, проA вінційности – провінційності); відсутність літери «и» у слові «вісімдесятріччя», «е» замість «а» (пенсіонаті – пансіонаті); ліA тери «я» замість «а» (матеріяли – матеріали, соціялістичний – соціалістичний, Штайнеріяна – Штайнеріана); літери «я» наприA кінці слова (роля – роль); літери «є» замість «е» (проєкт – проект); літери «е» замість «є» (Европа – Європа); літери «о» замість «у» (спрямовання – спрямування); літери «ґ» замість «г» (конґрес – конгрес, еміґрація – еміграція, інтеліґентний – інтелігентний, відредаґований – відредагований, пропаґанда – пропаганда, реA ґалії – регалії, ориґінал – оригінал, нелеґальний – нелегальA ний); залишаємо написання м’якого знака всередині слова («народнього», Фльоріда – Флорида); відсутність м’якого знака (фалш – фальш). За сучасним правописом подаємо прийменники з частками (щождо – що ж до, покищо – поки що), складні прислівники (поAперше – поAперше, подруге – поAдруге, якийнебудь – якийA небудь), непослідовне написання префікса зA перед к, п, т, ф, х змінюємо на сA (зформулювати – сформулювати). За сучасним правописом вживаємо велику та малу літери, написання пріA звищ, назви часописів та газет, а також зроблено пунктуаційні правки. Авторські скорочення розкриваються у квадратових дужках []. Також у квадратових дужках подаються відсутні у тексті і додані упорядником слова, потрібні за змістом. НечітA ко написані слова, прочитання яких сумнівне, подаємо у ламаA них дужках < >. Неавторські підкреслення у листах передаємо курсивом. Авторські дати подаються на тому ж місці, де їх поставлено у листі. Підпис автора не доповнюється. Всі листи публікуються вперше. Spadsh_5.qxd 04.03.2011 13:52 Page 364
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37652
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 1887-8618
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T16:34:31Z
publishDate 2010
publisher Iнститут лiтератури iм. Т.Г. Шевченка НАН України
record_format dspace
spelling Баштова, Н.
2012-10-19T15:55:34Z
2012-10-19T15:55:34Z
2010
Юрій Шевельов і Григорій Костюк: «…На старості літ починаємо листуватися…» / Н. Баштова // Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія. — К.: ВД «Стилос», 2010. — Т. 5. — С. 352-364. — укр.
1887-8618
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37652
Уперше публікується листування Г. Костюка і Ю. Шевельова. Спілкуючись приватно, кореспонденти порушують важливі для них літературні та суспільно-громадські проблеми, обговорюють історичні події в Україні й поза її межами.
Впервые публикуем письма Г. Костюка и Ю. Шевелева. Корреспонденты затрагивают важные для них литературные и общественные проблемы, обсуждают исторические явления в Украине и за ее пределами.
The correspondence of Yurii Shevelyov and Hryhorii Kostyuk is being published for the first time. In private dialog correspondents touch upon the literary and public issues which are important for them and discuss historical events within and beyond Ukraine.
Упорядник висловлює щиру подяку В.С. Брюховецькому за цінні доповнення до коментарів.
uk
Iнститут лiтератури iм. Т.Г. Шевченка НАН України
Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія
Публікації
Юрій Шевельов і Григорій Костюк: «…На старості літ починаємо листуватися…»
Юрий Шевелев и Григорий Костюк: «…На старости лет начинаем переписку…»
Yurii Shevelyov and Hryhorii Kostyuk: «We Begin Correspondence in Our Old Age…»
Article
published earlier
spellingShingle Юрій Шевельов і Григорій Костюк: «…На старості літ починаємо листуватися…»
Баштова, Н.
Публікації
title Юрій Шевельов і Григорій Костюк: «…На старості літ починаємо листуватися…»
title_alt Юрий Шевелев и Григорий Костюк: «…На старости лет начинаем переписку…»
Yurii Shevelyov and Hryhorii Kostyuk: «We Begin Correspondence in Our Old Age…»
title_full Юрій Шевельов і Григорій Костюк: «…На старості літ починаємо листуватися…»
title_fullStr Юрій Шевельов і Григорій Костюк: «…На старості літ починаємо листуватися…»
title_full_unstemmed Юрій Шевельов і Григорій Костюк: «…На старості літ починаємо листуватися…»
title_short Юрій Шевельов і Григорій Костюк: «…На старості літ починаємо листуватися…»
title_sort юрій шевельов і григорій костюк: «…на старості літ починаємо листуватися…»
topic Публікації
topic_facet Публікації
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37652
work_keys_str_mv AT baštovan ûríiševelʹovígrigoríikostûknastarostílítpočinaêmolistuvatisâ
AT baštovan ûriiševelevigrigoriikostûknastarostiletnačinaemperepisku
AT baštovan yuriishevelyovandhryhoriikostyukwebegincorrespondenceinouroldage