Прикметник у споріднених мовах: спільні й відмінні риси
Рецензія на монографію: І.В.Кононенко. Прикметник у слов’янських мовах. Монографія. – К.: ВПЦ „Київський університет“, 2009. – 495 с.
Gespeichert in:
| Datum: | 2010 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут української мови НАН України
2010
|
| Schriftenreihe: | Українська мова |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37684 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Прикметник у споріднених мовах: спільні й відмінні риси / М. Лесюк // Українська мова. — 2010. — № 1. — С. 135-142. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37684 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-376842025-02-09T16:30:54Z Прикметник у споріднених мовах: спільні й відмінні риси Adjective incognate languages: common and distinguishing features Лесюк, М. Рецензії Рецензія на монографію: І.В.Кононенко. Прикметник у слов’янських мовах. Монографія. – К.: ВПЦ „Київський університет“, 2009. – 495 с. Book review on I.V. Kononenko Prykmetnyk u slovjans’kych movach. Monograph. — Kyiv: VPTS “Kyivs’kyi universytet, 2009. — 495 s. 2010 Article Прикметник у споріднених мовах: спільні й відмінні риси / М. Лесюк // Українська мова. — 2010. — № 1. — С. 135-142. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37684 049.32+ 81’36 uk Українська мова application/pdf Iнститут української мови НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Рецензії Рецензії |
| spellingShingle |
Рецензії Рецензії Лесюк, М. Прикметник у споріднених мовах: спільні й відмінні риси Українська мова |
| description |
Рецензія на монографію: І.В.Кононенко. Прикметник у слов’янських мовах. Монографія. – К.: ВПЦ „Київський університет“, 2009. – 495 с. |
| format |
Article |
| author |
Лесюк, М. |
| author_facet |
Лесюк, М. |
| author_sort |
Лесюк, М. |
| title |
Прикметник у споріднених мовах: спільні й відмінні риси |
| title_short |
Прикметник у споріднених мовах: спільні й відмінні риси |
| title_full |
Прикметник у споріднених мовах: спільні й відмінні риси |
| title_fullStr |
Прикметник у споріднених мовах: спільні й відмінні риси |
| title_full_unstemmed |
Прикметник у споріднених мовах: спільні й відмінні риси |
| title_sort |
прикметник у споріднених мовах: спільні й відмінні риси |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| publishDate |
2010 |
| topic_facet |
Рецензії |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37684 |
| citation_txt |
Прикметник у споріднених мовах: спільні й відмінні риси / М. Лесюк // Українська мова. — 2010. — № 1. — С. 135-142. — укр. |
| series |
Українська мова |
| work_keys_str_mv |
AT lesûkm prikmetnikusporídnenihmovahspílʹníjvídmínnírisi AT lesûkm adjectiveincognatelanguagescommonanddistinguishingfeatures |
| first_indexed |
2025-11-28T00:30:48Z |
| last_indexed |
2025-11-28T00:30:48Z |
| _version_ |
1849991998015012864 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 1 135
Рецензії
© М.П. ЛЕСЮК, 2010
УДК 049.32+ 81’36
ПРИКМЕТНИК У СПОРIДНЕНИХ МОВАХ:
СПIЛЬНI Й ВIДМIННI РИСИ
I.В.Кононенко. Прикметник у слов’янських мовах.
Монографiя. – К.: ВПЦ „Київський унiверситет“, 2009. – 495 с.
Книжкові полиці українських мовознавців мають можливість по-
повнитися новим цікавим, оригінальним і вельми актуальним до-
слідженням — монографією Ірини Кононенко „Прикметник у сло-
в’янських мовах“. Власне, ця праця буде цінною знахідкою не тільки
для українських, але й для польських та російських учених, оскільки
в ній розглядаються у зіставно-типологічному плані лексико-гра-
матичні властивості прикметника та його функціонування в складі
словосполучень, простих і складних речень в українській, польській
та російській мовах із залученням подекуди й фактів інших сло в’ян-
ських мов, але оскільки монографія написана українською мовою, то
вона в першу чергу є надбанням українського мовознавства. У книзі
подана широка бібліографія наукових праць, яка зайняла аж 62 сто-
рінки (шкода що не пронумеровані джерела), і з неї видно, що при-
кметникові в кожній зі слов’янських мов як одній із ключових імен-
них частин мови приділялося чимало уваги мовознавців, однак праці,
яка б висвітлювала прикметник у зіставно-типологічному плані в спо-
ріднених мовах, причому в багатоаспектному вимірі, як це зроблено в
рецензованому дослідженні, до цього часу не було. Тому треба всіляко
вітати вихід цієї монографії. Добре, що українські мовознавці, всесто-
ронньо дослідивши всі лексико-граматичні класи слів у рідній мові,
взялися за дослідження частин мови у слов’янських мовах. Тут дореч-
но згадати аналогічну цінну монографію української вченої Т.Б. Лукі-
нової „Числівник у слов’янських мовах“.
Отож майже на п’ятистах сторінках цієї солідної праці деталь-
но й аргументовано, з широкими й багатими ілюстраціями описаний
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 1136
Лесюк М.П.
прикметник, його семантико-граматична структура, особливості його
вживання в споріднених мовах. У глобальному розумінні прикмет-
ник має спільні лексико-граматичні риси і категоріальну семантику в
слов’янських мовах, але разом з тим має й чимало відмінностей, що
є закономірним, оскільки й самі зазначені (порівнювані) мови мають
свою специфіку і суттєво відрізняються одна від одної. Власне, дослі-
дження цих відмінностей є першочерговим завданням порівняльного
мовознавства, адже ще відомий український мовознавець О. Мельни-
чук підкреслював, що факти типологічних розходжень між окремими
мовами вимагають до себе значно більше уваги, ніж спільні типоло-
гічні ознаки. Як зазначає автор книги І. Кононенко, взаємодія, з од-
ного боку, української з російською, з другого боку — української з
польською мовою створили специфічну картину взаємного накладан-
ня одних мовних рис на інші, переплетення впливів і наслідків кон-
тактування. У рецензованій праці якраз і встановлюється ця картина,
досліджуються ці накладання і переплетення.
Перший розділ книги присвячений встановленню семантики
прикметника в слов’янських мовах, його лексико-граматичних влас-
тивостей, детальному описові семантичної структури якісних та від-
носних прикметників. Тут правильно зазначається, що характерною
рисою прикметника є властива йому категоріальна семантика озна-
ки; прикметник, на відміну, наприклад, від дієслова, позначає пере-
важно стійкі, статичні ознаки, хоча може передавати й тимчасові, що
часто закладено в самій семантиці прикметника (лінивий — постійна,
радісний — тимчасова, хворобливий — регулярна ознака), або переда-
ється різноманітними афіксами (галасливий, мстительный, kłótliwy),
але повною мірою тип ознаки розкривається тільки в контексті. Сло-
в’янські прикметники в основному полісемічні, і семантична структу-
ра прикметника становить складну ієрархію лексико-се ман тичних ва-
ріантів (ЛСВ), але ця ієрархія може порушуватися при конкретному
використанні прикметника, тобто мовна семантична структура при-
кметника може суттєво відрізнятися від його мовленнєвої структури.
Це означає, що в контекстуальних умовах порядок розташування ком-
понентів структури може змінюватися: в одних умовах можуть актуа-
лізуватися одні семи, в іншому контексті — інші, тобто в семантиці
прикметника можуть відбуватися різноманітні зсуви, переноси тощо.
Зіставлення кількох споріднених мов дає можливість перекона-
тися в тому, що між лексичними одиницями (прикметниками) двох
або більшої кількості споріднених мов установлюються відношення
повної або часткової семантичної відповідності; можливі також випад-
ки, коли прикметник однієї мови не має еквівалента в іншій. У семан-
тиці окремих прикметників закладені можливості для відображення
національної (а також соціумної, індивідуальної тощо) картини світу;
прикметники, як відзначає автор, „спираючись на символіку твірного
іменника, зберігають символічне значення, орієнтоване на національ-
ну традицію“ (с. 16–17). Тут автор наводить, як приклад, український
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 1 137
Прикметник у спорiднених мовах: спiльнi й вiдмiннi риси (рецензiя)
прикметник калиновий, що в словосполученнях калинова мова, кали-
новий край означає ‘український’, ‘рідний’; у споріднених польській чи
російській мовах, звичайно, прикметник kalinowy (калиновый) таких
ЛСВ мати не може. У книзі наводиться достатня кількість прикладів,
коли прикметники мають своє специфічне значення в кожній зі зі-
ставлюваних мов — або збігаються своєю семантикою, хоча повні збі-
ги ЛСВ прикметників різних мов майже не спостерігаються, або збіга-
ються лише частиною сем, або є зовсім різними (пор. укр. ан гель ський,
рос. ангельский < ангел і пол. angielski ‘англійський’).
Належна увага приділена в монографії граматичним категорі-
ям прикметників у слов’янських мовах, їхній сполучуваності та гра-
матичній залежності від іменника, відмінюванню, формам (короткі-
повні, стягнені-нестягнені) тощо. Підкреслено, що в деяких мовах,
наприклад, у чеській, словацькій, лужицьких прикметники в сполу-
ченні з іменниками у множині можуть мати різні форми, залежно від
того, з якими іменниками вони сполучаються. З іменником на позна-
чення істоти чол. роду прикметник має іншу форму, ніж з іменником-
неістотою (чес. drаzí soudruzi, але drаhé soudružky, словац. hluchí starci,
але pekné duby). Різні форми прикметників уживаються і в польській
мові, залежно від того, до якого розряду належить іменник, з яким
прикметник узгоджений, — чи це чоловічо-особова, чи не чоловічо-
особова відміна (drodzy koledzy, але drogie zeszyty, koleżanki).
Розглядаючи традиційні розряди прикметників, І. Кононенко за-
уважує, що ці дві основні групи прикметників — якісні та відносні —
розрізняються між собою рядом суттєвих рис. Якісні значення при-
кметників мають універсальний характер, завдяки чому такі ад’єктиви
наявні в різних мовах, у тому числі і в усіх слов’янських. У семну
структуру якісних прикметників входить сема ‘оцінка’, що дає можли-
вість таким ад’єктивам входити в синонімічні чи антонімічні парадиг-
ми. Другою важливою семою, або різновидом оцінки, є ‘інтенсивність’,
що дає можливість прикметникові позначати різні ступені ознаки,
уживатися з прислівниковими поширювачами. Будучи основним се-
мантичним маркером якісних прикметників, сема ‘оцінка’ в деяких
прикметниках (наприклад, на позначення кольору) може відсуватися
на периферію. ‘Оцінка’ в семантиці прикметника може бути як пози-
тивна, так і негативна; ЛСВ ‘оцінки’ в зіставлюваних мовах можуть
збігатися, а можуть і не збігатися.
Функція відносних прикметників, на відміну від якісних, як під-
креслює автор, — „забезпечувати зв’язок між номінаціями об’єктів
дійсності“, передавати конденсовану інформацію, оскільки будь-який
„прикметник є потенційним носієм предикативності та пропозиції“,
але саме відносний прикметник передає стягнену пропозицію. У се-
мантиці відносного прикметника суміщаються ознакове та предметне
начала, тому його семантика, як вважають деякі учені, є складнішою,
ніж семантика якісного прикметника. У польській мові, як це видно з
наведених прикладів, семантика прикметника залежить ще й від його
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 1138
Лесюк М.П.
позиції відносно іменника (literatura piękna — ‘художня література’,
piękna literatura — ‘гарна література’. Автор книги наводить детальну
класифікацію відносних прикметників (до яких належать і присвій-
ні), подає приклади їх сполучуваності з іменниками, від якої часто й
залежить значення ад’єктива. Встановлено, що лексико-семантичні та
логіко-семантичні класифікації відносних прикметників значною мі-
рою накладаються одна на одну. Дослідниця виділяє різні семантичні
типи прикметників, зокрема: суб’єктні, до яких належать власне
суб’єктні і посесивні; об’єктні, які об’єднують аж вісім підтипів (такі,
що вказують на відношення до матеріалу, на походження, на складові
референта, на частину референта, інструментальні, збірні тощо); пре-
дикатні (які вказують на дію або процес); обставинно-детермінантні
(темпоральні, локативні, функціональні, цільові, каузативні, наслід-
кові тощо); релятивні (такі, що позначають форму, кількість, переда-
ють типову ознаку та і н). Усі ці типи та підтипи відносних прикмет-
ників детально описані та ілюстровані. Відносні прикметники, так
само, як і якісні, можуть змінювати свою семантику в залежності від
іменників, з якими вони сполучаються, тобто один і той прикметник у
різних субстантивних сполученнях може виконувати „різні логіко-
семантичні ролі“. Конкретні ЛСВ відносного прикметника актуалізу-
ються в контексті; так само в контекстуальних умовах уточнюється
його пропозитивне значення. Дослідниця робить логічний висновок,
що значення відносного прикметника, ступінь глибини згорнутої про-
позиції, кількість потенційних пропозицій, що виражаються прикмет-
ником, формуються лексичним значенням прикметника, його слово-
твірною та морфемною будовою, ступенем зсуву у його спо лучуваності
з опорним словом, структурою речення тощо. „Пропозитивні власти-
вості, — як правильно зазначає авторка дослідження, — відображають
прагнення носіїв слов’янських мов до лаконізму, економії засобів, яки-
ми передаються прагматичні наміри“ (с. 83).
Більша частина монографії І. Кононенко присвячена розглядові
й характеристиці прикметника у складі словосполучення, простого
та ускладненого речення. Щодо словосполучень, то в їх складі, як за-
значає автор, прикметник у слов’янських мовах може виступати як
залежним, так і головним елементом. У роботі детально проаналізо-
вані різноманітні словосполучення, зокрема: субстантивно-ад’ єк тив ні,
ад’єктивні, ад’єктивно-субстантивні безприйменникові, ад’єк тив но-
субстантивні прийменникові, ад’єктивно-адвербіальні, ад’єк тивно-
інфінітивні та ад’єктивно-ідіоматичні, зазначено, що найпродуктив-
нішими у слов’янських мовах є сполучення субстантивно-ад’єктивні.
У різних мовах діапазон валентності прикметників може зближати-
ся, може розходитися. Окремі ад’єктиви української, польської та
російської мов можуть мати повний збіг у ЛСВ та в сполучуваності,
як, наприклад, прикметник золотий (золотой, złoty) (див. c. 102), од-
нак такі випадки рідкісні, частіше повні збіги можуть мати місце
лише в двох мовах.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 1 139
Прикметник у спорiднених мовах: спiльнi й вiдмiннi риси (рецензiя)
Автор монографії, провівши зіставне дослідження трьох мов,
встановлює основні типи сполучень слів із прикметником. Так, суб-
стантивно-ад’єктивні словосполучення мають шість основних типів,
ад’єктивні також шість (блідий від гніву, кращий за всіх і под.),
ад’єктивно-субстантивні безприйменникові будуються за чотирма
основними моделями (деякі з них мають по кілька різновидів),
ад’єктивно-субстантивні прийменникові теж відзначаються в сло-
в’янських мовах неабиякою різноманітністю, але найчастотнішими в
усіх трьох мовах є конструкції з родовим та знахідним відмінком. Ці
структури, як установила І. Кононенко, мають найширший діапазон
семантико-синтаксичних відношень (означально-об’єктні, означально-
суб’єктні, власне означальні, означально-локативні, означально-
темпоральні, каузативні, умовні, допустові та цілий ряд інших, напри-
клад, типовий для вчителя, odpowiedni dla dziewczynki, слабый
вследствие болезни, хриплі з холоду, blada z gniewu, і т. ін.). Автор наво-
дить цілий арсенал прийменників з трьох мов, які можуть поєднувати
ад’єктив з іменником (чи особовим займенником). Детально й уважно
описані також ад’єктивно-інфінітивні та ад’єктивно-ідіоматичні сло-
восполучення типу зобов’язаний працювати, склонен идеализировать,
пошитий Бог знає як, schowany w głębi duszy і подібні.
У розділі „Прикметник у семантико-синтаксичній структурі сло-
в’янського простого речення“ детально описані та проілюстровані функ-
ції ад’єктива саме в структурі простого речення. Тут прикметник висту-
пає, в першу чергу, узгодженим означенням, тобто стоїть перед опорним
словом, залежить від означуваного іменника, співвідноситься з позиці-
єю атрибута у семантико-синтаксичній структурі речення і виражає
означальні семантико-синтаксичні відношення. Функції ат ри бута ве-
ликою мірою визначаються лексичним значенням прикметника, його
належністю до розряду якісних або відносних (якісні прикметники, як
відзначалося, додатково мають значення оцінювання або інтенсифіка-
ції, надають реченню експресивності, відносні ж прикметники переда-
ють згорнуту пропозицію), а також семантико-син так сичними відно-
шеннями з членами речення. Залежно від семантики ад’єктива та
речення в цілому, атрибут може виконувати такі функції, як класифіка-
ція, уточнення, протиставлення, заперечення, оцінка, інтенсифікація,
експресивність тощо. Виступаючи у ролі атрибута, ад’єктив може вияв-
ляти свої предикативні можливості і може бути взагалі перенесений у
позицію предиката. Прикметник у ролі означення може виступати по-
ширювачем членів речення; встановлені ситуації, коли означення є об-
лігаторним, обов’язковим (коли атрибут виступає як один із базових
компонентів речення і означення несе на собі основне змістове наван-
таження, напр., Брехливі вісті не лежать на місці; Хвора людина потре-
бує допомоги) і коли його присутність є факультативною, коли воно не
несе семантичного навантаження. У розділі скрупульозно описані всі
випадки, коли прикметник може виступати в складі присудка, зокрема,
в складі іменного та дієслівного складених присудків.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 1140
Лесюк М.П.
Останній розділ праці розглядає прикметник у семантико-
синтаксичній структурі слов’янського ускладненого речення. Тут Іри-
на Кононенко з характерною їй скрупульозністю аналізує й описує
просте ускладнене речення з ад’єктивними компонентами, до яких
відносить неоднорідні, однорідні та предикативні означення, що влас-
тиві усім слов’янським мовам.
У короткій рецензії, звичайно, неможливо дати об’єктивну і
всебічну оцінку такої об’ємистої, глобальної у розумінні охоплен-
ня матеріалу і вельми важливої праці, якою є книга Ірини Кононен-
ко „Прикметник у слов’янських мовах“. Зазначимо на закінчення,
що рецензована монографія дає можливість, як про це й пише ав-
тор, побачити прикметник у слов’янських мовах у його лексико-
семантичних і семантико-синтаксичних аспектах, з’ясувати його міс-
це в мовній структурі, окреслити категоріальні властивості, розмаїття
комунікативних можливостей, побачити картину його функціонально-
категоріального потенціалу в кожній мові з урахуванням її специфіки,
встановити валентнісні можливості прикметника, своєрідність його
лексико-семантичних і граматичних показників, специфічну реаліза-
цію атрибутивних і предикативних властивостей у кожній зіставлю-
ваній мові, показати прикметник як один із вагомих засобів актуалі-
зації тексту.
У монографії І. Кононенко, попри бездоганну ретельність її опра-
цювання, помічені й деякі недогляди.
Розуміючи прагнення авторки монографії до стислості, все ж за-
уважимо, що лаконічність викладу інколи не дає чіткого розуміння
думки. Наприклад, порівнюючи прикметники укр. злий і пол. zły (с.
46), І. Кононенко пише, що при зовнішній подібності ці прикметники
розрізняються щодо центру / периферії семантичної структури, але
не наводить ЛСВ цих прикметників, які могли б продемонструвати
цю різницю. Подібних ситуацій і тверджень у книжці є чимало, тож
приходиться вірити авторці „на слово“. Добре, якби автор монографії
частіше наводила порівняльні (в плані порівнянь ЛСВ) таблиці, як це
показано на с. 94 із прикметником свіжий, на с. 102 (золотий) та ін-
ших.
Будучи добре обізнаною із слов’янськими мовами, особливо з
польською, І. Кононенко все ж інколи допускає деякі неточності при
перекладах чи підборі прикладів-відповідників з інших мов. Так, на
с. 7 вона передає українською мовою думку А. Вєжбицької про те, що
„кожна мова володіє засобами інтерпретувати одну й ту саму ситуа-
цію багатьма різноманітними способами“ (виокремлення моє. — М.Л.).
Очевидно, вдалішим було б приблизно таке формулювання: „кож-
на мова має різноманітні способи інтерпретації однієї і тієї ж ситу-
ації“ (або „володіє різноманітними способами“). Не дуже вдалим є і
формулювання речення (переклад О. Вольфа) „Якісні значення при-
кметників є універсальними, через що такі ад’єктиви є в різних мо-
вах“. Краще було б „завдяки чому“. У реченні (переклад думки Р. Ґже-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 1 141
Прикметник у спорiднених мовах: спiльнi й вiдмiннi риси (рецензiя)
ґорчикової) „Ідея семантичного „згущення“ словесних комплексів…
здобуває дальшого розвитку і поглиблення з позицій сучасної теорії
згортання пропозиції“ замість слова здобуває краще було б ужити на-
буває.
Як зазначалося, автор наводить чимало прикладів з різних сло-
в’янських мов, не коментуючи, не перекладаючи їх. Навряд, чи в
кожного читача знайдеться під руками словник верхньолужицької
мови, щоб вияснити значення, наприклад, сполучення susodźic dźowka
(сусідова дочка).
На c. 49 автор пише, що трапляються ад’єктиви, які в одній мові
мають оцінне значення, а в іншій — ні, і для порівняння наводить поль-
ський прикметник luźny ‘просторий, вільний’ та укр. лужний, зазнача-
ючи, що останній (відносний) не має оцінної семи. Та він і не може
мати цієї семи, оскільки це відносний прикметник, який співвідно-
ситься з іменником луг. Ці прикметники навіть з великою „натяжкою“
навряд чи можна б вважати паронімами (в одному корінь -люз, в іншо-
му — -луг-//-луж-), тому їх і порівнювати не слід. До речі, в мовленні
галичан прикметник люзний ‘вільний’ є в активному користуванні.
Не зрозумілий приклад з Міцкевича: I mówi do mnie: Jaż własnych
mieszkańców dla obcej zgubie odsieczy? (с. 41).
Деякі помилки технічного плану допущені через просту неуваж-
ність. Так, на с. 93, передаючи думку А. Грищенка, авторка пише: „Та-
ким чином, кожний окремо взятий прикметник може сполучатися з
певною кількістю іменників, а кожний окремо взятий прикметник — з
певною кількістю іменників“ (виокремлення моє. — М.Л.).
Немає послідовності у написанні ініціалів авторів наукових
праць, на які посилається в тексті книги І.Кононенко, та авторів ілю-
стративного матеріалу. Переважно перед прізвищем науковця став-
ляться дві ініціальні літери (імені та по батькові), але є чимало випад-
ків, коли є лише одна. Можливо, варто було дотриматися європейської
(у тому числі й польської) традиції, де подається лише початкова лі-
тера імені й прізвище. Натомість на с. 278 навіть перед польським
прізвищем Ґалчинський стоять дві літери — К.І. А ось перед прізви-
щем Толстой, очевидно слід було ставити таки дві літери, оскільки
йде мова, очевидно, про різних Толстих. В одному випадку позначено
„О.К. Толстой“, в іншому — „О. Толстой“ (див., напр., с. 38). Якщо в
першому це Олексій Костянтинович, то в другому — не відомо, чи
Костянтинович, чи Миколайович.
Виявлені й деякі мовностилістичні недогляди. Так, подекуди не-
має узгодження присудка з підметом. На с. 36: „Водночас частина
ад’єктивів… є нейтральними“; с. 85: „Частина українських мовознав-
ців нерідко ототожнювали…“; на с. 37 зам. слова попадають краще
було написати потрапляють, на с. 40 зам. слова вірності — правиль-
ності (…у вірності своєї кваліфікації…), на с. 86. замість дієприкмет-
ника пояснюючий краще було б написати пояснювальний. Місцями
трапляються й пропуски літер.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 1142
Лесюк М.П.
Звичайно, що ці незначні недогляди аж ніяк не згладжують при-
ємного враження від прочитаної книги. Високий науковий стиль, ре-
тельність, старанність, скрупульозність при опрацюванні теоретичних
праць, глибоко продуманий підбір необхідного ілюстративного мате-
ріалу, уміле цитування й використання досягнень інших мовознавців,
толерантне ставлення до думки дослідників, праці яких використані
для підкріплення (чи заперечення) своїх власних висновків і поло-
жень, — це далеко не всі позитивні риси книжки, це вельми скромна
оцінка рецензованої праці Ірини Віталіївни Кононенко.
Микола Лесюк (м. Івано-Франківськ)
Mykola Lesiuk (Ivano-Frankivs’k)
ADJECTIVE INCOGNATE LANGUAGES:
COMMON AND DISTINGUISHING FEATURES
(Book review on I.V. Kononenko Prykmetnyk u slovjans’kych movach. Monograph. —
Kyiv: VPTS “Kyivs’kyi universytet, 2009. — 495 s.)
Ãӂ̇ ÏÓÁ‡ø͇
ПОЗИЦІОНУВАТИСЯ ЯК… – НЕ ПОТРІБНЕ НІЯК!
На сторінках української преси дедалі активніше вживають дієслово позиці-
онуватися зі значенням “вважатися, сприйматися, визначатися як; мати ста-
тус”, пор.: Усе, що позиціонується зараз в Україні як Інтернет-телебачення,
перебуває на стадії початкового розвитку (Україна молода, 18.09.2009);
“ТСН. Тиждень” позиціонується як тижневик, журнал у стилі інфотеймен-
ту: яскравий, динамічний, доступний, соціально спрямований (Україна мо-
лода, 18.09.2009). Трапляється це дієслово і без -ся: Він позиціонує себе
як націонал-патріот (Україна молода, 14.01.2010). Їх не подають словники
української мови. Дієслова позиціонуватися, позиціонувати мають неукраїн-
ське оформлення, на що вказує звукосполука -он-, якої немає в спільноко-
реневих словах позиційний, позиціювання, зате вона наявна у відповідних
словах російської мови, пор.: позиционный, позиционирование. Українською
мовою згадані дієслова повинні звучати як позиціюватися, позиціювати. Але
за своїм значенням вони надлишкові, бо донедавна його виражали дієсло-
ва вважатися – вважати, визначатися – визначати, подаватися – подавати,
сприйматися – сприймати та ін., а також стійкі словосполуки мати статус,
відігравати роль тощо. Саме тому і позиціонуватися (позиціонувати) як, і
позиціюватися (позиціювати) як не потрібні українській мові ніяк.
Катерина Городенська
|