Комплексний історико-лінгвістичний аналіз назв богослужінь, обрядів і священнодій
Рецензія на книгу: Ю.В. Осінчук „Історія української богослужбово-обрядової лексики“ – К., 2009. – 176 с. Book review on: Ju. V. Osinchuk. Іstorija ukrajins’koyi bogosluzhbovo-оbrjadovoyi leksyky. — Кyiv, 2009. — 176 s....
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Українська мова |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37685 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Комплексний історико-лінгвістичний аналіз назв богослужінь, обрядів і священнодій / Марія Скаб, Мар’ян Скаб // Українська мова. — 2010. — № 1. — С. 143-147. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859592350345461760 |
|---|---|
| author | Скаб, Марія Скаб, Мар’ян |
| author_facet | Скаб, Марія Скаб, Мар’ян |
| citation_txt | Комплексний історико-лінгвістичний аналіз назв богослужінь, обрядів і священнодій / Марія Скаб, Мар’ян Скаб // Українська мова. — 2010. — № 1. — С. 143-147. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Українська мова |
| description | Рецензія на книгу: Ю.В. Осінчук „Історія української богослужбово-обрядової лексики“ – К., 2009. – 176 с.
Book review on: Ju. V. Osinchuk. Іstorija ukrajins’koyi bogosluzhbovo-оbrjadovoyi leksyky. — Кyiv, 2009. — 176 s.
|
| first_indexed | 2025-11-27T16:24:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 1 143
© М.В. СКАБ, М.С. CКАБ, 2010
УДК 049.32 + 81 1.161.2:81’373.46
КОМПЛЕКСНИЙ IСТОРИКО.ЛIНГВIСТИЧНИЙ
АНАЛIЗ НАЗВ БОГОСЛУЖIНЬ, ОБРЯДIВ
I СВЯЩЕННОДIЙ
Ю.В. Осiнчук. „Iсторiя української богослужбово.обрядової
лексики“ – К., 2009. – 176 с.
Зрушення, що останніми десятиліттями відбулися в суспільно-
політичному житті України, а саме: відродження духовності
української нації, відновлення церковно-релігійних традицій, —
спричинили активізацію досліджень релігійної та церковної-об ря-
дової лек сики, яка із ідеологічних міркувань перебувала поза полем
зору учених радянського часу, її студіювали лише лінгвісти діаспори
(О. Горбач, Є. Грицак, І. Огієнко, П. Ковалів та ін.). Саме тому, без
сумніву, актуальними є нечисленні праці з окресленої проблеми, се-
ред яких і рецензована монографія — ґрунтовне й різнобічне дослі-
дження однієї із тематичних груп церковно-обрядової лексики.
Ю. Осінчук ставить мету — здійснити комплексний історико-
лінг вістичний аналіз назв богослужінь, обрядів і священнодій як час-
тини словникового складу української мови, історії їхнього форму-
вання на різних етапах розвитку української мови (у період з ХІ до
поч. ХХІ ст.) — і успішно досягає її.
Кандидат філологічних наук, науковий співробітник відділу істо-
рії української мови Інституту української мови Національної акаде-
мії наук України, син священика, автор фахово й упевнено оперує ці-
кавим та новим для нашої науки матеріалом, яким є близько 5 тисяч
лексем візантійського обряду православної Церкви (єдиної до кінця
ХVІ ст.), Української Греко-Католицької Церкви (після Берестейської
унії 1596 р. та Ужгородської унії 1649 р.) та сучасних православних
Церков, що виникли в ХХ ст. (Українська Автокефальна Православна
Церква, Українська Православна Церква Київського Патріархату).
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 1144
Скаб М.В., Скаб М.С.
Основні джерела студій Ю.Осінчука — церковно-богослужбові книги
й літургічна література від ХІ до поч. ХХІ ст., лексикографічні праці,
релігійна й релігієзнавча періодика. Намагаючись витримати пропо-
рційність обсягу матеріалу впродовж усього досліджуваного періоду,
автор через відносно невелику кількість українських богослужбових
пам’яток раннього періоду (Служебники, Требники), використав та-
кож тексти, у яких опосередковано зафіксовано церковні терміни: пе-
рекладні й оригінальні пам’ятки (зокрема й тексти світського змісту),
що містять описи церковної практики й чернечого побуту; повчання;
священно-богослужбові книги, передусім Місяцеслови в Євангеліях,
житія, патерики, сказання, кормчі, інші церковно-богослужбові кни-
ги, Устави тощо (с. 6). Саме така широка джерельна база (160 пози-
цій) дала змогу авторові дуже детально, скрупульозно дослідити істо-
рію назв богослужінь, найменувань церковних обрядів та священнодій,
що існували упродовж усього писемного періоду (з ХІ по ХХІ ст.).
Заслуговує на особливу увагу перший розділ монографії „Проб-
лема вивчення конфесійної лексики”, у якому дуже послідовно, гли-
боко й системно на широкому славістичному тлі проаналізовано істо-
рію наукових досліджень української релігійної лексики, що дає змогу
авторові уточнити мовне посередництво лексичних запозичень в укра-
їнський богослужбовий слововжиток, з’ясувати проблеми міжмовних
контактів у сфері етнорелігійної комунікації. Природно, що при тако-
му обширі аналізованої наукової продукції окремі праці дещо випали
з поля зору автора (скажімо, при огляді літератури в цьому розділі чо-
мусь зовсім не прокоментовано кандидатську дисертацію І. Бочарової,
хоча на с. 5 „Вступу” її згадано; не варто оминати увагою й того, що в
підручнику „Українське термінознавство” львівських авторів Т. Пань-
ко, І. Кочан та Г. Мацюк, який побачив світ 1994 року, уперше в укра-
їнському термінознавстві, хоч і дуже стисло та поверхово, описано са-
кральну термінологію як складник термінологічної системи сучасної
української мови), однак здійснений Ю. Осінчуком огляд літератури
є, на нашу думку, найповнішим на сьогодні викладом історії цього
дуже важливого питання.
У наступних розділах („Історія назв богослужінь” та „Форму-
вання найменувань церковних обрядів і священнодій”) Ю. Осінчук
охарактеризував стан вивчення церковно-обрядової лексики та міс-
це в ній обраної тематичної групи, а також структуру останньої
(лексико-тематичні мікрогрупи, системні відношення всередині них),
з’ясував специфіку лексичних і семантичних процесів, що супрово-
джували формування аналізованих назв; описав джерела, шляхи фор-
мування й поповнення богослужбово-обрядової лексики; з’я сував
вплив екстралінгвальних факторів на появу окремих за позичень. Ав-
тор монографії аналізує терміни різних частин мови — іменники, ді-
єслова, а також термінологічні словосполучення, дуже тонко поміча-
ючи не лише різницю в їхній семантичній структурі, але і в
стилістичному навантаженні та сферах використання (наприклад,
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 1 145
Комплексний iсторико�лiнгвiстичний аналiз назв богослужiнь…(рецензiя)
яким формам надає перевагу та чи та конфесія, які сьогодні існують
в Україні), а також виокремлює індивідуально-образні висловлення.
Коментарі Ю. Осінчука викликають не лише власне людський
інтерес, але й спонукають до роздумів. Так, скажімо, на с. 85 читаємо
пояснення вислову Літургію вірних: „Назву Літургія вірних поясню-
ють тим, що в давнину на цій частині Служби Божої могли бути при-
сутні лише вірні. […] У старослов’янській мові лексема вћренъ (гр.
πίστος ‘вірний; надійний; віруючий’ […]) функціонувала із семанти-
кою ‘правильний; віруючий; правдивий’ […]. Цю лексему запозичено
в українську мову”. Мимоволі виникає питання: А чи не тому так
нав’язували в радянський час розрізняти значення слів вірний та
правильний, щоб ще більше розірвати зв’язок між цими поняттями у
свідомості українців?
Позитивним є те, що особливу увагу автора привертають гіперо-
гіпонімічні та синонімічні явища різного типу (стилістична, дублетна,
чи абсолютна, словотвірна-морфологічна та фонетико-правописна си-
нонімія) на позначення одного і того ж чи суміжного поняття; при
цьому дослідник намагається вирішити дискусійні питання їх етимо-
логізації та орфографічного унормування. На с. 33 автор зазначає, що
написання богослужбово-обрядових назв узгоджено зі „Словником
церковно-обрядової лексики” Н. Пуряєвої. Думаємо, що це дуже доб-
ре з погляду правописного унормування аналізованої лексики, над-
звичайно важливо в сучасних умовах існування української мови та
Української держави.
Виклад другого та третього розділів оформлено у вигляді іс то-
рико-лексикологічних етюдів, присвячених окремим термінам чи
термінологічним мікрополям, заснованим на спільності лексичного
значення (так звані гомосемні термінополя: синонімічні, дублетні,
гі перо-гіпонімічні ряди). Важливою частиною цих етюдів є етимоло-
гічний аналіз богослужбово-обрядових лексем, який полягає насам-
перед у з’ясуванні їхніх семантичних етимонів, доповнений деталь-
ним і послідовним історико-лексикографічним викладом. Як слушно
зауважує сам автор, „етюди, попри всю конкретику, мають ширше
значення: вони важливі для розуміння процесів становлення норм
конфесійного стилю загалом, а ще більше — для здійснення кодифі-
кації як нагальної потреби часу, оскільки створюють для лінгвістів
сприятливі умови для вибору найперспективніших варіантів”
(с. 6–7). Ю.Осінчук дотримується по-справжньому наукового підхо-
ду: він не оцінює, а лише констатує і пояснює, де можливо, причини
появи тих чи тих форм.
Думаємо, що обраний етюдний спосіб подачі матеріалу дещо
відсунув на задній план узагальнювальні спостереження щодо шля-
хів запозичення лексем аналізованої групи в українську мову, зокре-
ма, цікавим та злободенним було б з’ясування причин латинських та
польських запозичень, природи відмінностей у використанні аналі-
зованої лексики православними та греко-католиками, однак, маємо в
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 1146
Скаб М.В., Скаб М.С.
Бога надію, ці та багато інших питань стануть предметом подальших
студій молодого, але перспективного автора, а надійними підвалина-
ми таких досліджень, про що свідчать великий список опрацьованої
літератури та укладений словопокажчик, буде нагромаджений теоре-
тичний та фактичний матеріал.
Не можемо беззаперечно прийняти деякі твердження автора. Так,
на с. 134 читаємо: „Початок формування назв, пов’язаних із церковни-
ми богослужіннями, обрядами і священнодіями, можна датувати кін-
цем Х — поч. ХІ ст. — періодом прийняття християнства на Русі. Їх пе-
реважно перенесено на український мовний ґрунт із грецької мови
через перекладені старослов’янською мовою церковно-богослужбові
книги”. Але можна припускати й раніше проникнення окремих слів цієї
групи лексики, звичайно, лише в усній формі, з огляду на те, що окремі
християнські громади існували на теренах України до вказаного часу.
Ми не дуже прихильно ставимося до терміна конфесійний стиль,
яким послуговується автор, уважаючи його дещо суперечливим з
огляду на зміни в семантиці слова конфесія останніми десятиліттями.
Та й сам автор, використавши у заголовку першого розділу термін
конфесійна лексика, у першому ж рядку тексту використовує вже ін-
ший, на нашу думку, вдаліший, — релігійна лексика. Незважаючи на те,
що терміном конфесійний стиль послуговуються дуже поважані нами
дослідники (В. Німчук, Н. Дзюбишина-Мельник, Н. Пуряєва та ін.), з
огляду на негативну конотацію, якої набуло слово конфесія у зв’язку з
роздробленістю Української Православної Церкви, думаємо, що ней-
тральнішим у цих обставинах є означення релігійний.
Тонкі спостереження над функціонуванням аналізованої групи
лексики матимуть, на нашу думку, як теоретичне, так і практичне зна-
чення для вивчення історії унормування української літературної
мови та лексикографічного опису аналізованої групи лексики. Ми аб-
солютно погоджуємося з автором, що „дібраний та описаний у моно-
графії матеріал доповнить відомості про історію становлення й розви-
ток української церковної лексики”, що „узагальнення та висновки
будуть корисними для дослідження термінологій різних галузей, су-
міжних із богослужбово-обрядовою: богословської, церковно-юри-
дичної тощо”, та що „фактичний матеріал може бути використаний
для укладання різних типів словників, зокрема термінологічного,
церковно-релігійного, історичного словника української мови” (с. 7).
Отже, монографія прислужиться лінгвістам — історикам мови, стиліс-
там, лексикологам та лексикографам.
Робота буде корисна й теологам, священикам, адже, окрім над-
звичайно цікавих конкретних лінгвістичних міркувань, вона містить
і дуже важливі зауваження теологічного спрямування, наприклад, які
обряди до Таїнства Шлюбу додав чи які обряди освячення увів Петро
Могила (с. 99, 101) тощо, матиме й вагоме суспільне значення, зокре-
ма послужить справі об’єднання Української Православної та ство-
рення єдиної помісної Української Церкви.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 1 147
Комплексний iсторико�лiнгвiстичний аналiз назв богослужiнь…(рецензiя)
Автор сам так окреслив перспективи дослідження: „Видається
правомірною подальша робота з вивчення прагматичних і функціо-
нальних особливостей, лексичного значення складових української
богослужбово-обрядової лексики, а також установлення обсягу, ети-
мології інших тематичних мікрогруп української церковно-обрядової
термінолексики” (с. 136). Думаємо, добре було б видати монографії
про формування й інших груп релігійної та церковної лексики (окрім
рецензованої роботи, це: назви церковних чинів і посад — С. Бібла, на-
зви релігійних свят — І. Бочарова, назви культових споруд — Н. Під-
дубна, назви богослужбових предметів — Н. Пуряєва), оскільки авто-
реферати та окремі статті не дають повної картини цієї тематичної
групи лексики. Настав час для узагальнювальних робіт про історію
формування релігійної та церковної лексики, її місця у словниковому
складі української мови. І це, думаємо, є важливою перспективою для
роботи не лише Ю.Осінчука, а й усього відділу історії української мови
Інституту української мови Національної академії наук України.
Марія Скаб, Мар’ян Скаб (м. Чернівці)
Marija Skab, Mar’jan Skab (Chernivtsi)
COMPLEX HISTORY AND LINGUISTIC ANALISIS OF LITURGY, CHURCH
CEREMONY AND RELIGIOUS RITES NAMES
(Book review on: Ju. V. Osinchuk. Іstorija ukrajins’koyi bogosluzhbovo-оbrjadovoyi lek-
syky. — Кyiv, 2009. — 176 s.)
Ãӂ̇ ÏÓÁ‡ø͇
ПОЧНЕМО ВИКОНУВАТИ З ДВІ ТИСЯЧІ ДЕСЯТОГО РОКУ
Почався дві тисячі десятий рік. Звичайно, він кладе початок багато чому.
Проте в означенні початку мовці помиляються, уживаючи в родовому відмін-
ку: З двох тисяч десятого року... Від двох тисяч десятого року... Поми-
ляються тому, що відмінюють усі слова складеного порядкового числівника,
нехтуючи правило, за яким потрібно відмінювати лише останнє слово такого
числівника, тобто десятий, та означуваний ним іменник рік.
Отже, українською мовою правильно вживати: З (від) дві тисячі десятого
року завод працює за повним робочим тижнем; Дві тисячі дев’ятий рік передав
проблеми дві тисячі десятому рокові; З дві тисячі десятим роком українці
пов’язують великі сподівання; У дві тисячі десятому році відбудеться науковий
форум.
Катерина Городенська
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37685 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T16:24:37Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Скаб, Марія Скаб, Мар’ян 2012-10-20T12:21:58Z 2012-10-20T12:21:58Z 2010 Комплексний історико-лінгвістичний аналіз назв богослужінь, обрядів і священнодій / Марія Скаб, Мар’ян Скаб // Українська мова. — 2010. — № 1. — С. 143-147. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37685 049.32 + 81 1.161.2:81’373.46 Рецензія на книгу: Ю.В. Осінчук „Історія української богослужбово-обрядової лексики“ – К., 2009. – 176 с. Book review on: Ju. V. Osinchuk. Іstorija ukrajins’koyi bogosluzhbovo-оbrjadovoyi leksyky. — Кyiv, 2009. — 176 s. uk Iнститут української мови НАН України Українська мова Рецензії Комплексний історико-лінгвістичний аналіз назв богослужінь, обрядів і священнодій Complex history and linguistic analisis of liturgy, church ceremony and religious rites names Article published earlier |
| spellingShingle | Комплексний історико-лінгвістичний аналіз назв богослужінь, обрядів і священнодій Скаб, Марія Скаб, Мар’ян Рецензії |
| title | Комплексний історико-лінгвістичний аналіз назв богослужінь, обрядів і священнодій |
| title_alt | Complex history and linguistic analisis of liturgy, church ceremony and religious rites names |
| title_full | Комплексний історико-лінгвістичний аналіз назв богослужінь, обрядів і священнодій |
| title_fullStr | Комплексний історико-лінгвістичний аналіз назв богослужінь, обрядів і священнодій |
| title_full_unstemmed | Комплексний історико-лінгвістичний аналіз назв богослужінь, обрядів і священнодій |
| title_short | Комплексний історико-лінгвістичний аналіз назв богослужінь, обрядів і священнодій |
| title_sort | комплексний історико-лінгвістичний аналіз назв богослужінь, обрядів і священнодій |
| topic | Рецензії |
| topic_facet | Рецензії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37685 |
| work_keys_str_mv | AT skabmaríâ kompleksniiístorikolíngvístičniianalíznazvbogoslužínʹobrâdívísvâŝennodíi AT skabmarân kompleksniiístorikolíngvístičniianalíznazvbogoslužínʹobrâdívísvâŝennodíi AT skabmaríâ complexhistoryandlinguisticanalisisofliturgychurchceremonyandreligiousritesnames AT skabmarân complexhistoryandlinguisticanalisisofliturgychurchceremonyandreligiousritesnames |