Українська авторська лексикографія: здобутки та перспективи
У статті проаналізовано деякі аспекти розвитку української авторської лексикографії на тлі відповідних словникарських практик кількох слов’янських країн. Проведене порівняння вітчизняного досвіду створення словників мови письменників з найвідомішими білоруськими, польськими й російськими авторськими...
Saved in:
| Published in: | Українська мова |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут української мови НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37700 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Українська авторська лексикографія: здобутки та перспективи / Цимбалюк-Скопненко Т. // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 3-14. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37700 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Цимбалюк-Скопненко, Т. 2012-10-20T17:13:57Z 2012-10-20T17:13:57Z 2010 Українська авторська лексикографія: здобутки та перспективи / Цимбалюк-Скопненко Т. // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 3-14. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37700 811.161.2+81'374 У статті проаналізовано деякі аспекти розвитку української авторської лексикографії на тлі відповідних словникарських практик кількох слов’янських країн. Проведене порівняння вітчизняного досвіду створення словників мови письменників з найвідомішими білоруськими, польськими й російськими авторськими словниками дасть змогу накреслити подальшу перспективу розвитку національної письменницької лексикографії. Based on several Slavic countries’ vocabulary practices some aspects of the Ukrainian authorial lexicography development are analyzed in the article. Conducted comparison between the national experience in creating writers’ language dictionaries and the most popular Belorussian, Polish, and Russian authorial dictionaries will enable to draw further prospect in the national writers’ lexicography development. uk Iнститут української мови НАН України Українська мова Дослідження Українська авторська лексикографія: здобутки та перспективи he Ukrainian authorial lexicography: achievements and prospects Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Українська авторська лексикографія: здобутки та перспективи |
| spellingShingle |
Українська авторська лексикографія: здобутки та перспективи Цимбалюк-Скопненко, Т. Дослідження |
| title_short |
Українська авторська лексикографія: здобутки та перспективи |
| title_full |
Українська авторська лексикографія: здобутки та перспективи |
| title_fullStr |
Українська авторська лексикографія: здобутки та перспективи |
| title_full_unstemmed |
Українська авторська лексикографія: здобутки та перспективи |
| title_sort |
українська авторська лексикографія: здобутки та перспективи |
| author |
Цимбалюк-Скопненко, Т. |
| author_facet |
Цимбалюк-Скопненко, Т. |
| topic |
Дослідження |
| topic_facet |
Дослідження |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Українська мова |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
he Ukrainian authorial lexicography: achievements and prospects |
| description |
У статті проаналізовано деякі аспекти розвитку української авторської лексикографії на тлі відповідних словникарських практик кількох слов’янських країн. Проведене порівняння вітчизняного досвіду створення словників мови письменників з найвідомішими білоруськими, польськими й російськими авторськими словниками дасть змогу накреслити подальшу перспективу розвитку національної письменницької лексикографії.
Based on several Slavic countries’ vocabulary practices some aspects of the Ukrainian authorial lexicography development are analyzed in the article. Conducted comparison between the national experience in creating writers’ language dictionaries and the most popular Belorussian, Polish, and Russian authorial dictionaries will enable to draw further prospect in the national writers’ lexicography development.
|
| issn |
1682-3540 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37700 |
| citation_txt |
Українська авторська лексикографія: здобутки та перспективи / Цимбалюк-Скопненко Т. // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 3-14. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT cimbalûkskopnenkot ukraínsʹkaavtorsʹkaleksikografíâzdobutkitaperspektivi AT cimbalûkskopnenkot heukrainianauthoriallexicographyachievementsandprospects |
| first_indexed |
2025-11-25T17:05:33Z |
| last_indexed |
2025-11-25T17:05:33Z |
| _version_ |
1850518622684839936 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 3
Дослідження
УДК 811.161.2+81'374
Тетяна Цимбалюк�Скопненко (м. Київ)
УКРАЇНСЬКА АВТОРСЬКА ЛЕКСИКОГРАФIЯ:
ЗДОБУТКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ
© Т.В. ЦИМБАЛЮК7СКОПНЕНКО, 2010
У статті проаналізовано деякі аспекти розвитку української авторської лексикографії
на тлі відповідних словникарських практик кількох слов’янських країн. Проведене порів-
няння вітчизняного досвіду створення словників мови письменників з найвідомішими біло-
руськими, польськими й російськими авторськими словниками дасть змогу накреслити
подальшу перспективу розвитку національної письменницької лексикографії.
Ключові слова: лексикографія, словник, мова письменників, історія української лі те-
ра турної мови.
<...> Словникова робота, що ґрунтується винятково на семантиці, потребує особли-
во тонкого сприйняття мови, вимагає <...> цілковито особливого обдаровання, яке по
якійсь лінії, імовірно, споріднене з письменницьким обдарованням (тільки письмен-
ницьке обдаровання активне, а обдаровання словникаря — пасивне та обов’язково сві-
доме).
Лев Щерба
У неофіційній ієрархії лексикографічних кодексів словник мови
письменника, напевно, здебільшого сприйманий широким зага-
лом і фахівцями як «молодий» і малознаний, або радше малозасто-
совний, жанр1. Певна річ, що таке враження складається під впливом
перекладних, орфографічних, тлумачних та інших різнотипних слов-
ників національної мови. Часом доходить до того, що в загальних
лексикографічних оглядах не знаходимо бодай якоїсь мінімаль-
ної інформації про існування словника мови письменника як окре-
мого жанру. Так, Л. Булаховський у своїх «Нарисах із загального
1 В основу статті покладено доповідь, що була виголошена на засіданні вченої ради
Інституту української мови НАН України 26 квітня 2009 р.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 24
Цимбалюк�Скопненко Т.В.
мово знавства» 1959 р., докладно розглядаючи різні типи лексикогра-
фічних праць2, не згадує ні про наявність авторської лексикографії
як цілої галузі словникарства, ні про існування словника мови пись-
менника як жанру [2: 139 — 168], хоч — коли брати до уваги тільки
українську та російську філологічні практики радянського періоду —
1951 р. вийшов друком «Словопокажчик до поезій Т.Г. Шевченка»
[30], 1955 р. — покажчик слововживання лексики в «Енеїді» І. Котля-
ревського [31], а 1956 р. побачив світ перший том академічного чоти-
ритомного «Словника мови Пушкіна», підготування якого було заде-
клароване ще 1933 р. [50: 5]. Потреба у словниках мови письменників
особливо гостро відчувалася впродовж другої половини ХІХ ст. —
першої половини ХХ ст., а перші спроби створення таких лексикогра-
фічних праць у сучасному розумінні припадають на ХІХ ст.3 [зокрема
див.: 48; 41; 32]. Не згадано про словник мови письменника як про
окремий жанр ні в «Енциклопедії українознавства» [14: 324 — 326],
ні в «Нарисі української літературної мови» Ю. Шереха 1951 р. [24:
68 — 70]. Із 60-х — 70-х років ХХ ст. про цю категорію лексикографіч-
них праць не забувають ні в монографіях, ні в підручниках, зокрема
про існування словника мови письменника згадано в академічній «Су-
часній українській літературній мові»4 за редакцією І. Білодіда (автор
лексикографічної частини — Л. Паламарчук) [20: 293, 315], «Курсі су-
часної української літературної мови»5 М. Жовтобрюха та Б. Кулика
(автор лексикографічної частини — М. Жовтобрюх) [10: 90] та ін.
Проте в історії європейської лексикографії традиція створення слов-
ників мови письменників може нараховувати кілька століть, коли,
певна річ, не вважати першими зразками авторської лексикографії ще
глосарії античної доби, у яких витлумачувалася архаїчна лексика з
творів Гомера, Вергілія та інших, або глоси середньовічної писемності.
Скажімо, перші словники мови англійських письменників з’явилися в
ХVІ ст., набагато раніше, ніж в інших європейських країнах. Англій-
ські словникарі передусім звернули увагу на творчість Д. Чосера. Пер-
ший словник мови цього письменника (укладач — П. Грінвуд) з’явився
як додаток до «Англійської граматики» 1594 р. [11: 26 — 27]. І тут ре-
зонно постає питання: «Що охоплює поняття авторської лексико-
графії?» Не вдаючись до контроверсійних теорій щодо обсягу терміна,
до робочого арсеналу дослідження залучаємо конкорданси, індекси,
2 Серед них перекладні (дво- та багатомовні), тлумачні, спеціальні (галузеві), ідео-
графічні, фразеологічні, ідіоматичні, синонімічні, діалектні, історичні, етимологічні
словники та словники іншомовних слів [2: 139 — 168].
3 Щоправда, не всі дослідники поділяють таку думку. О. Карпова, наприклад, твер-
дить: «Радянська письменницька лексикографія почала своє існування в 50-і роки у
зв’язку з підготуванням до видання матеріалів Словника мови Пушкіна» [11: 14].
4 Ідеться про загальну дефініцію та про «Словник мови Шевченка» [54] як конкретний
приклад.
5 Згадано [30; 31; 54].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 5
Українська авторська лексикографiя: здобутки та перспективи
глосарії та лексикони6. На жаль, з практичних міркувань поза цим
описом мусимо залишити українські словники, що тлумачать чужо-
мовних авторів, хоч у вітчизняній лексикографії є справжні перлини
в цій галузі, як-от «Словар до Гомерової Одиссеї та Іліяди» І. Ого-
новського 1900 р. [47] та ін. Словник І. Огоновського, подаючи укра-
їнські відповідники давньогрецької лексики, спирається, крім інших
джерел, і на тогочасні переклади «Одіссеї» та «Іліади» українською
мовою, що дає підстави розглядати цю лексикографічну працю не
тільки як суто перекладний словник7.
У новітній період історії мова найвидатніших письменників
стає виразником найголовніших нормалізаційних тенденцій, посту-
пово авторська лексикографія переходить з категорії суто навчаль-
ної літератури в кодифікаційну галузь. Зародження й розвиток ба-
гатьох європейських літературних мов нового часу, зокрема багатьох
слов’янських ідіомів8, відбувалися саме на основі утвердження крас-
ного письменства рідною мовою. Скажімо, в українській або білорусь-
кій культурно-мовній ситуації інші чинники спочатку не відігравали
помітної ролі9.
6 Конкорданс — словник, «що подає до кожного реєстрового слова (чи словоформи)
усі або вибіркові контексти його вживання, демонструючи таким чином принаймні
мінімальне його лексичне оточення» [1]. Індекс (частотний словник) — словник, у
«якому кожна одиниця реєстру характеризується числом, що вказує на кількість її
вживань (частоту) в обстежених текстах (вибірці)» [16: 822]. Глосарій — «зібран-
ня глос, тобто незрозумілих читачеві, з погляду укладачів, слів і висловів» [11: 7].
Лексикон (тлумачний словник) — «словник, що подає всебічну філологічну харак-
теристику слова: додаткову функціонально-семантичну кваліфікацію, тлумачення
значень, ілюстративні приклади тощо» [там само].
7 Відомо, що в Росії в другій половині ХХ ст. активно розвивалася теорія двомовної
авторської лексикографії, завдяки чому було розпочате укладання кількох словників
згаданого типу [докладніше див.: 15]. Вийшов друком болгарсько-російський слов-
ник до поезій Н. Вапцарова [49], а також автореферат дисертаційного дослідження,
що покликане репрезентувати сербськохорватсько-російський словник до творів
С. Любиші [22]. Крім того, початки власне української авторської лексикографії
були двомовні, про що свідчать, наприклад, словник, доданий до «Енеїди» І. Котля-
ревського (третє вид. 1809 р.) [48], та «Українсько-руський словничок до «Кобзаря»
Т.Г. Шевченка» Н. Малечі (1917 р.) [43].
8 Ідіом — «загальний термін на позначення різноманітних мовних утворень — мови,
діалекту, говірки, літературної мови, її варіанта та інших форм існування мови. Тер-
мін «І.» використовуваний у тих випадках, коли визначення лінгвістичного стату-
су мовного утворення ускладнене <…> або коли таке визначення неістотне в межах
розв’язуваного завдання… І. — поняття суто функціональне й не передбачає жодних
спеціальних структурних характеристик» [3: 171].
9 Словник мови письменника якогось автора рідко коли впливає на кодифікацію лі-
тературної мови, проте в сучасних умовах саме сукупність словників, що описують
мововжиток окремих письменників, стають головними виразниками нормалізацій-
них ідей у текстах художньої літератури. Зрештою саме на підставі таких словників
найзручніше простежити мовомислення, зреалізоване в красному письменстві пев-
ної епохи.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 26
Цимбалюк�Скопненко Т.В.
Першою спробою авторської лексикографії в історії нової укра-
їнської літературної мови цілком доречно можна вважати доданий
до першого видання «Енеїди» Івана Котляревського (1798 р.)
українсько-російський словник перекладного й тлумачного типу на
972 слова. У третьому виданні твору (1809 р.), першому надрукова-
ному зі згоди І. Котляревського, «Словарь малороссийских слов, со-
держащихся в «Энеиде» и многих иных в Малороссии употребитель-
ных, исправленный, умноженный и дополненный словами для
четвертой части» [48] містить майже 1 000 лексем, незрозумілих для
російськомовних читачів. У деяких словникових статтях розгляда-
ного видання подано етимологічну інформацію. Так, у статті барило10
наведено російський відповідник української лексеми й зазначено,
що згадана одиниця — французьке слово, Baril [48: 141]. Аналогічно
подано інформацію й про деякі інші слова, як-от: блискавиця —
«нѣм. сл., Blitz, молния» [там само], броварня — «нѣм. сл., Brauerey,
пиво варня» [там само], важить — «нѣм. сл., wiegen, вѣсить» [48: 142],
дяковать — «нѣм. слово, Dancken, благодарить» [48: 144], талирка —
«нѣм. сл., Teller, тарелка» [48: 149] тощо. Ясна річ, ці ремарки не
витримують критики з погляду сучасного мовознавства, адже для
того, щоб тлумачити українську лексему блискавиця як німецьке
слово (або барило — як французьке) немає жодних підстав11. Трап-
ляються в згаданому словнику й зовсім фантастичні пасажі: лексему
гречный12 супроводить пояснення «Собственно значит греческий; го-
ворится же: мороз гречный, мороз сильный; слово не гречное, слово
не учтивое» [48: 143], а лексему розгардіяшъ перекладено як «роско-
шество» [48: 148]. Проте, незважаючи на такий загалом сумбурний
рівень словника та чимало помилок у ньому, розглядану працю, на-
певно, також треба вважати й однією з перших спроб етимологічного
словника нової української літературної мови. За цим глосарієм у
третьому виданні йшло «Дополнение к словарю малороссийских
слов», що його створив сам І. Котляревський (153 слова). Словник,
який уклав І. Котляревський до повного видання «Енеїди» 1842 р.,
не раз передруковувався «без змін у наступних виданнях або служив
основою для власних приміток того чи іншого укладача» [19: 215].
У науковій літературі можна знайти твердження, що в україн-
ському словникарстві першими спробами в галузі авторської лекси-
кографії були два словнички мови Шевченкових творів, укладачем
10 Приклади з видання подано зі збереженням усіх графіко-орфографічних особли-
востей, без адаптації до вимог чинного правопису.
11 Лексема блискавиця походить від псл. blьskъ, blĕskъ, blisk-, суфіксального утворен-
ня від іє. *bhlei-, *bhloi-, *bhli-, того самого, що й у блідий та ін. [37: 209 — 210].
Барило — запозичення, що прийшло в українську мову через польську з італійської
або середньолатинської [37: 143].
12 Слово ґречний запозичене з польської мови, пол. grzeczny «чемний, увічливий»
утворилося через злиття вислову k rzeczy «до речі» [37: 592].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 7
Українська авторська лексикографiя: здобутки та перспективи
яких став Н. Малеча. Це «Словничок Шевченкової мови» (1916 р.) —
словопокажчик, що містить майже всю лексику українських віршів
Т. Шевченка (близько 7 000 слів), та «Українсько-руський словничок
до «Кобзаря» Т.Г. Шевченка» (1917 р., близько 3 500 слів) з вибірко-
вим реєстром лексем, що були незрозумілі для російських читачів [21:
373]. Така думка, вірогідно, утвердилася через те, що розглядані два
словники вийшли друком як окремі видання. Скажімо, П. Горецький
у своїй монографії 1963 р. досить докладно розглядає словники мови
письменника, назвавши першими зразками цього жанру в українській
лексикографії саме згадані праці Н. Малечі [8: 163 — 164, 220 — 222].
Найповніше з лексикографічного погляду досліджена Шевчен-
кова мова (близько 10 словників різного обсягу, спрямування та
якості, серед яких найкращими треба визнати «Словник мови Шев-
ченка» 1964 р. [54] та «Конкорданцію поетичних творів Тараса Шев-
ченка» 2001 р. [40]). Вийшли друком словник мови творів Г. Квітки-
Основ’яненка [53], словник поетичної мови В. Стуса (рідковживані
слова та індивідуально-авторські новотвори) [45], словопокажчики до
мови І. Котляревського [31], драматичних творів Лесі Українки [28],
творів А. Тесленка [46], В. Стефаника [38], поетичних творів І. Фран-
ка [39]. Створено також словники мови творів Л. Глібова (у Ніжин-
ському університеті), В. Стефаника (у Прикарпатському університе-
ті) [21: 373], проте вони не вийшли друком. В Інституті мовознавства
ім. О.О. Потебні НАН України свого часу укладали «Фразеологічний
словник мови Т. Шевченка»13. У вітчизняній лексикографії наявний
«Словник епітетів П. Загребельного» С. Діброви [34]. Ця лексикогра-
фічна праця не зовсім відповідає своїй назві, адже в ній розгляну-
то мовний матеріал тільки з роману «Диво» згаданого письменника.
2007 р. Н. Адах випустила у світ словник, у якому з лексикографічного
погляду розглянуто 1 300 новотворів В. Барки [26].
Найменше з лексикографічного погляду описана Франкова
мова, хоч наукові принципи побудови словника мови художніх тво-
рів І. Франка І. Ковалик оприлюднив ще 1972 р. [12]. Щоправда, не-
щодавно створено експериментальну версію онлайнового конкор-
дансу роману І. Франка «Перехресні стежки» [29]. Укладачі цієї
версії С. Бук, А. Ровенчак твердять: «Практичне значення конкор-
дансу найяскравіше виявляється у можливості його використання
для створення Словника мови Івана Франка, ідею якого розробив
професор Львівського університету І. Ковалик» [1]. І. Франко —
єдиний український письменник, до творів якого вдалося виявити
конкорданс онлайнового типу.
13 Поза нашим оглядом залишаються словники рим окремих письменників. Ці праці
здебільшого стосуються історії рим, бо описують мову письменника саме з погляду
версифікації. У різних філологічних практиках відомі словники рим Є. Гребінки
[33], Т. Шевченка [35], А. Міцкевича [59], С. Трембецького [66], Ю. Словацького
[61], Ц. Норвіда [62] та ін.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 28
Цимбалюк�Скопненко Т.В.
Перспективи розвитку вітчизняної галузі авторської лексико-
графії можна тільки тоді рельєфно окреслити, якщо порівняти здо-
бутки нашого словникарства в цій царині та відповідний набуток
філологів інших країн, передусім — слов’янських. Спробуємо по-
рівняти дві східнослов’янські лексикографічні традиції — росій-
ську та білоруську, — одну західнослов’янську (польську) та укра-
їнську. Здобутки вітчизняного словникарства в галузі авторської
лексикографії на тлі трьох згаданих практик мають досить поваж-
ний вигляд, коли брати за критерій оцінювання кількість видань
про мову окремого письменника. Коли ж порівнювати українську
та, скажімо, польську авторську лексикографію в площині опису
мови всієї творчості окремого письменника, то мусимо визнати, що,
крім словників мови Т. Шевченка та Г. Квітки-Основ’яненка, ми не
маємо більш-менш повного словникарського опрацювання творчого
доробку видатних речників красного письменства. І ще впадає в
око та обставина, що між періодами виходу у світ українських слов-
ників зяють прірви непрощенної не активності. Наприклад, «Слов-
ник мови Адама Міцкевича» в одинадцяти томах за редакцією
К. Гурського та С. Грабеця виходив упродовж 1962 — 1983 рр. [63],
«Словник мови Яна-Хризостома Пасека» у двох томах за редакці-
єю Х. Конечної та В. Дорошевського з’явився протягом 1965 —
1973 рр. [64], «Словник польської мови Яна Кохановського» за ре-
дакцією М. Куцали в трьох томах побачив світ упродовж 1994 —
2003 рр. [65]. Під керівництвом Я. Пузиніни триває укладання
«Словника мови Ципріана Норвіда». У польській лексикографії
нам також відомий зворотний словник мови Яна-Хризостома Пасе-
ка [60]. Отже, від початку 60-х років минулого століття й до сьо-
годні польські філологи не припиняли працювати в галузі фунда-
ментальної авторської лексикографії. За наявними відомостями, у
Польщі тільки в період від 1983 р. до 1994 р. не виходили словники
розгляданого типу.
На цей час у Польщі існує, наскільки вдалося з’ясувати, два
спеціальні відділи, покликані укладати словники мови письменни-
ків. Перший — відділ «Словника Яна Кохановського» під керівни-
цтвом М. Куцали — працює в Інституті польської мови Польської
академії наук, а другий — відділ «Словника мови Ципріана Норві-
да» на чолі зі згаданою Я. Пузиніною — провадить свою роботу у
Варшавському університеті. Чи маємо ми в межах України бодай
один відділ, що зосереджує свою увагу тільки на створенні словника
мови якогось одного письменника? Риторичне запитання. Треба
підкреслити, що серед згаданих авторів, мова яких лексикографічно
описана в польському словникарстві, Ян-Хризостом Пасек та Ян
Кохановський творили в ХVІ—ХVІІІ ст. У вітчизняній лексикографії
не виявлено жодного авторського словника з репрезентацією мови
письменника, творчість якого припадала б на добу, що не пов’язана
ні з ХІХ, ні з ХХ ст.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 9
Українська авторська лексикографiя: здобутки та перспективи
В Інституті мовознавства ім. Якуба Коласа НАН Білорусі на
початку сімдесятих років минулого століття, рівночасно з іншою
роботою, стали вивчати мову творів Якуба Коласа. За майже чотири
десятиліття створено багато розвідок, що описують мовне багатство
класика білоруської літератури. Проте базований на Зібранні творів у
12-ти томах (1961—1964 рр.) «Словник мови Якуба Коласа» в
чотирьох томах у вигляді рукопису поки що перебуває у відділі
сучасної білоруської мови Інституту мови й літератури ім. Якуба
Коласа та Янки Купали НАН Білорусі й потребує доопрацювання.
Відомо, що розпочалося підготування до друку й уже виходить у світ
двадцятитомне Зібрання творів Якуба Коласа, а це спонукає до
поповнення картотеки й розширення згаданого словника [23: 76 —
77]. Білоруські лексикографи створили «Словник мови Скорини» в
трьох томах [55], «Словник мови Янки Купали» у восьми томах
(вийшло друком п’ять) [56], а також «Фразеологічний словник мови
творів Якуба Коласа» за редакцією А. Оксамитова [58]. Для цього
словника дібрано матеріали з дванадцятитомного зібрання творів
класика білоруської літератури. Видання подає повну функціонально-
семантичну й граматичну характеристику фразеологізмів, а також
відбиває кількість уживань кожної фразеологічної одиниці. 1990 р.
вийшов друком «Ономастичний словник творів Якуба Коласа» за
редакцією М. Бірила [27], 2003 р. побачив світ «Тлумачний словник
особливої лексики у творах Якуба Коласа» [57]. Як бачимо, у
білоруському словникарстві лексикографічно описано, крім доробку
класиків національної літератури ХХ ст., ще й мовний світ Ф. Ско ри-
ни, що творив у межах традицій старобілоруського письменства.
Надзвичайно багата російська авторська лексикографія. Так,
тільки мові О. Пушкіна присвячено майже 20 різноманітних словників
(серед них виявлено й працю, укладачами якої були українські
русисти [див. зокрема: 42]). Доробок О. Грибоєдова проаналізований
у 6-ти словниках, Ф. Достоєвського — у 5-ти. Ф. Достоєвський ви-
явився єдиним російським письменником, до мови творів якого
вдалося знайти онлайновий конкорданс [36]. За нашими відомостями,
лексикографічно репрезентовано твори понад 50 російських пись-
менників [17]. Серед цих праць і всеохопні словники типу «Словника
мови Пушкіна», і праці, присвячені окремому творові певного автора.
Навіть простим оком видно, що російські філологи, а також ру-
систи з інших країн, упродовж останніх 50-ти років не тільки не при-
пиняли теоретичних пошуків у галузі авторської лексикографії, а й
створили різнопланові словники, більшість з яких має важливе зна-
чення для всієї славістики. І нині цей сегмент словникарства перебу-
ває в центрі уваги філологічної науки Росії, про що свідчить видана
2002 р. антологія «Російська авторська лексикографія XIX—XX ст.»
за редакцією Ю. Караулова. У виданні зібрано передмови зі словни-
ків, а також важливі теоретичні праці з галузі авторського словникар-
ства зазначеного періоду. Укладачі переконані: «Узагальнення досвіду
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 210
Цимбалюк�Скопненко Т.В.
письменницької лексикографії стане інструментом для розвитку фі-
лологічної критики, надасть нового стимулу розвиткові досліджень
з історії російської літературної мови, створить передумови для роз-
роблення нових типів авторських словників» [17]. Видається цілком
справедливою думка, що розвиток ідей, викладених у цій антології,
сприятиме розвиткові авторської лексикографії й поза межами Росії,
передусім — у слов’янських країнах.
Досить детально історію становлення української письменни-
цької лексикографії розглядає Г. Вокальчук у своїй монографії «Сло-
вотворчість українських поетів ХХ ст.» [6]. У виданні з погляду ви-
вчення авторських лексичних новотворів ХХ ст. проаналізовано не
тільки надруковані словники, а й численні додатки до відповідних
дисертацій. На думку дослідниці, упродовж 90-х — початку 2000-х рр.
з’явилася велика кількість «словників та словопокажчиків, представ-
лених у вигляді додатків до дисертаційних досліджень» [6: 359]. Пев-
на річ, через «рукописний статус» згаданих праць їхнє використання
в загальнонаціональному філологічному просторі досить обмежене,
що не сприяє закріпленню здобутих результатів у синтетичних мово-
знавчих студіях. Г. Вокальчук також випустила у світ «Короткий слов-
ник авторських неологізмів в українській поезії ХХ ст.» як частину
монографічного дослідження [5].
Отже, українська авторська лексикографія на тлі двох східно сло-
в’янських традицій, а також польської словникарської практики, не
має вигляду провального проекту, але чомусь складається враження,
що цій галузі в нашій філологічній науці бракує динамізму, координо-
ваності та чіткого бачення перспектив. Незважаючи на різні підходи,
«словники до творів письменників, будучи матеріалом для історичної
лексикології, найтіснішим чином пов’язані з розвитком семасіології,
що виникла в ролі допоміжної науки спочатку стосовно лексикогра-
фії, потім — щодо етимології» [7]. Тому розвиток національного ав-
торського словникарства — це стимул до подальшого розвитку всієї
української лексикографії. Поступ можливий тільки там, де не забува-
ють про сліди попередників, зберігаючи їх від поглинання невблаган-
ним часом. Скажімо, «Словник мови творів Г. Квітки-Основ’яненка»
1978 — 1979 рр. [53] — один з найкращих зразків вітчизняної лекси-
кографії, надрукований на ротапринті накладом 350 примірників на
такому папері, що не знати, чи він протриває довше, ніж «Словар до
Гомерової Одиссеї та Іліяди» І. Огоновського 1900 р. [47]. І на цьому
тлі маємо красномовний приклад: знаковий для русистики «Словник
мови Пушкіна» 1956 — 1961 рр. перевидано з певними доповнення-
ми в Москві 2000 р. [52]. Напевно, через це та деякі інші досить зримі
проблеми можна натрапити в науковій літературі на інвективи, адре-
совані українському словникарству: «Не сприяє повноті й глибині
дослідження ідіолекту незадовільний стан авторської лексикографії;
адже відсутність словника мови письменника унеможливлює доклад-
не моделювання його ідіолекту, як і з’ясування його індивідуальних
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 11
Українська авторська лексикографiя: здобутки та перспективи
мовних осягнень у їх відношенні до узусу, норми літературної мови»
[9: 16].
Доки мовознавці не зможуть користуватися повними словниками
мови певної генерації національних письменників14, доти висновки
щодо стану нової української літературної мови якоїсь доби матимуть
умовно-узагальнений характер, бо виявлені лінгвальні відмінності, за-
свідчені в пам’ятках, не завжди можна визнати належними до тієї са-
мої мовної системи без спеціальних застережень [див.: 4: 36 — 37]. На-
певно, ми припустимося методологічної помилки, коли, наприклад,
будемо розглядати кожен мовний факт, наявний у Шевченкових вір-
шах, як свідчення нової української літературної мови взагалі, без ура-
хування особливостей тогочасного вживання в певних жанрах чи в
живому мовленні15. Цілком справедлива думка, що авторська лекси-
кографія — це одна з підвалин історії літературної мови та арсенал
для побудови цілісної картини письменницького стилю, бо «визначи-
ти характер і ступінь впливу письменника на літературну мову, на
процес її розвитку можна лише за умови освоєння і осмислення прин-
ципів його творчого методу» [18: 134].
Українським словникарям треба вивчити досвід інших сло в’ян-
ських країн, щоб належним чином оцінити власний. Потрібен час і
змога шукати й узагальнювати. Крім того, варто мати на увазі, що су-
часна авторська лексикографія покликана випускати у світ не лише
словники в традиційному паперовому варіанті, а й у вигляді онлайно-
вих конкордансів, на електронних носіях та ін., адже, за образним ви-
словом М. Конюшкевич [13: 35], залучити під егіду Слова молодше
покоління можна тільки за допомогою нових інформаційних техноло-
гій. У світлі сказаного роль Інституту української мови НАН України
як провідної мовознавчої установи українознавчого профілю має бути
визначальною.
1. Бук C., Ровенчак А. Онлайн-конкорданс роману Івана Франка «Перехресні стежки». —
[Цит. 1 квітня 2009]. — Доступно з http://arxiv.org/ftp/arxiv/papers/0801/0801.3239.
pdf.
2. Булаховський Л. Нариси з загального мовознавства. — Вид. 2-е, виправлене та допо-
внене. — К.: Рад. школа, 1959. — 307 с.
3. Виноградов В. А. Идиом // Лингвистический энциклопедический словарь / Гл. ред.
В. Н. Ярцева. — М.: Сов. энциклопедия, 1990. — С. 171.
4. Винокур Г. О. Об изучении языка литературных произведений // О языке художествен-
ной литературы / Сост.: Т. Г. Винокур. — М.: Высшая школа, 1991. — С. 32 — 63.
5. Вокальчук Г. М. Авторський неологізм в українській поезії XX століття (лек-
сикографічний аспект) / За ред. А. П. Грищенка: Монографія. — Рівне: Наук.-вид.
центр «Перспектива», 2004. — 523 с.
6. Вокальчук Г. М. Словотворчість українських поетів ХХ ст.: Монографія / Відп. ред.
С.Я. Єрмоленко. — Острог: Національний університет „Острозька академія”, 2008. — 536 с.
14 Ліпше, звичайно, щоб це були конкорданси.
15 Пор.: «Ідеться про загальну дефініцію та про «Словник мови Шевченка» [54] як
конкретний приклад».
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 212
Цимбалюк�Скопненко Т.В.
7. Гельгардт P. P. Словарь языка писателя: К истории становления жанра // Русская
авторская лексикография XIX—XX веков: Антология / Сост.: Е.Л. Гинзбург,
Ю.Н. Караулов, Л. Л. Шестакова / Отв. ред. Ю.Н. Караулов. — М.: Азбуковник,
2003. — [Цит. 03 квітня 2009]. — Доступно з http://slovari.donpac.ru/lang/ru/
ibooks/lib/lexic/Lek1_1.html.
8. Горецький П. Й. Історія української лексикографії. — К.: Вид-во АН УРСР, 1963. —
242 с.
9. Гриценко П. Ідіолект і текст // Лінгвостилістика: об’єкт — стиль, мета — оцінка: Збірник
наукових праць, присвячений 70-річчю від дня народження проф. С. Я. Єрмоленко /
Відп. ред. академік НАН України В. Г. Скляренко. — К., 2007. — С. 16 — 43.
10. Жовтобрюх М. А., Кулик Б. М. Курс сучасної української літературної мови. — К.:
Вища школа, 1972. — Ч. І. — Вид. 4-е. — 402 с.
11. Карпова О. М. Словари языка писателей. — М.: Изд-во МПИ, 1989. — 106 с.
12. Ковалик І. І. Наукові філологічні основи укладання і побудови Словника мови
художніх творів Івана Франка // Українське літературознавство. Іван Франко.
Статті і матеріали. — Львів, 1972. — Вип. 17. — С. 3 — 10.
13. Конюшкевич М. И. Итоги ІІІ Международного конгресса исследователей русского
языка (Москва, 20 — 23 марта 2007 г.): Экстраполяция на состояние изучения рус-
ского языка в Республике Беларусь // Восточнославянские языки в европейском
языковом контексте: Сборник научных статей по материалам Международной на-
учной конференции 24 — 25 октября 2007 г. / Под ред. Е. Е. Иванова. — Могилев,
2007. — С. 33 — 39.
14. Кузеля З. Лексикологія // Енциклопедія українознавства: Загальна частина / Ре-
принтне відтвор. видання 1949 р. — К., 1994. — С. 324 — 326.
15. Очерки лексикографии языка писателя (двуязычные словари) / Отв. ред. А. В. Фе-
доров. — Л., 1981. — 160 с.
16. Перебийніс В. С. Частотний словник // Українська мова: Енциклопедія / Редкол.:
В. М. Русанівський та ін. — К.: «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2007. — Вид. 3-є, зі
змінами. — С. 822.
17. Русская авторская лексикография XIX — XX веков: Антология / Сост.: Е. Л. Гинз-
бург, Ю. Н. Караулов, Л.Л. Шестакова / Отв. ред. Ю. Н. Караулов. — М.: Азбу-
ковник, 2003. — [Цит. 03 квітня 2009]. — Доступно з http://www.slovari.ru/default.
aspx?p=173.
18. Сологуб Н. Словник мови письменників // Лінгвостилістика: об’єкт — стиль, мета —
оцінка: Збірник наукових праць, присвячений 70-річчю від дня народження проф.
С. Я. Єрмоленко / Відп. ред. академік НАН України В. Г. Скляренко. — К., 2007. —
С. 133 — 138.
19. Ставицький О. Ф. Коментар до «Енеїди» І. Котляревського та його історія // Котля-
ревський І. Енеїда: Поема. — К.: Рад. шк., 1989. — С. 207 — 284.
20. Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія / За заг. ред. І. К. Біло-
діда. — К.: Наук. думка, 1973. — 438 с.
21. Тараненко О. О. Мови письменника словник // Українська мова: Енциклопедія /
Редкол.: Русанівський В. М. та ін. — К.: «Укр. енцикл.» ім. М. П. Бажана, 2007. — Вид.
3-є, зі змінами. — С. 372 — 373.
22. Трофимкина О. И. Сербохорватско-русский словарь к произведениям С. М. Люби-
ши. Дис. ...канд. филол. наук. — Л., 1971.
23. Чабатар Н. А. Вывучэнне моўнай спадчыны Якуба Коласа // Граматычны лад бе-
ларускай мовы. Шляхі гістарычнага развіцця і сучасныя тэндэнцыі: Матэрыялы
Міжнароднай навуковай канферэнцыі. — Мн: Права і эканоміка, 2007. — С. 76 — 80.
24. Шерех Ю. Нарис української літературної мови. — Мюнхен, 1951. — 404 с.
25. Щерба Л. В. Опыт общей теории лексикографи // Щерба Л. В. Языковая система и
речевая деятельность. — Л.: Наука, 1974. — С. 265 — 304.
Лексикографічні джерела
26. Адах Н. Авторські лексичні новотвори Василя Барки (семантико-дериваційний та
лексикографічний аспекти) / За ред. Г. М. Вокальчук. — Рівне: Вид-во Олега Зеня,
2007. — 136 с.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 13
Українська авторська лексикографiя: здобутки та перспективи
27. Анамастычны слоўнік твораў Якуба Коласа / Пад рэд. М. В. Бірылы; Склад.: Г. У. Ара-
шонкава і ін. — Мн.: Навука і тэхніка, 1990. — 638 с.
28. Бойко М. Ф. Словопокажчик драматичних творів Лесі Українки. — К.: Наук. думка,
1961. — 94 с.
29. Бук C., Ровенчак А. Онлайн-конкорданс роману Івана Франка «Перехресні стеж-
ки». — [Цит. 31 березня 2009]. — Доступно з http://www.ktf.franko.lviv.ua/~andrij/
science/Franko/concordance.html.
30. Ващенко В.С., Петрова П.О. Шевченкова лексика: Словопокажчик до поезій
Т. Г. Шевченка. — К., 1951. — 106 с.
31. Ващенко В., Медведєв Ф., Петрова П. Лексика «Енеїди» І. Котляревського: Покаж-
чик слововживання. — Харків, 1955. — 208 с.
32. Грот Я. Словарь к стихотворениям Державина // Сочинения Державина с объясни-
тельными примечаниями Я. Грота.– Спб., 1883. — Т. IX. — С. 356 — 444.
33. Гурин І. І. Словник рим Є. Гребінки. — Миргород, 1982. — 65 с.
34. Діброва С. М. Словник епітетів П. Загребельного. — Сімферополь, 2003. — 107 с.
35. Діброва С. М. Словник рим Т. Г. Шевченка. — Сімферополь, 2004. — 144 с.
36. Достоевский Ф. М. Словарь-конкорданс публицистики. — [Цит. 03 квітня 2009]. —
Доступно з http://dostoevskii.karelia.ru.
37. Етимологічний словник української мови: У 7 тт. / Уклад.: Р. В. Болдирєв та ін. — К.:
Наук. думка, 1982. — Т. 1. — 631 с.
38. Ковалик І., Ощипко І. Художнє слово Василя Стефаника. — Львів, 1972. — 101 с.
39. Ковалик І., Ощипко І., Полюга Л. Лексика поетичних творів Івана Франка. — Львів,
1990. — 264 с.
40. Конкорданція поетичних творів Тараса Шевченка: У 4 тт. / Ред. і упоряд.:
О. Ільницький, Ю. Гавриш. –Нью-Йорк - Едмонтон - Торонто, 2001.
41. Куницкий В. Н. Язык и слог комедии «Горе от ума». К столетию дня рождения
А. С. Грибоедова. 4 янв. 1795 г. — 4 янв. 1895 г. (С прилож. словаря комедии). —
К., 1894. — 57 с.
42. Меньшиков И. И., Мордань В. И., Подмогильная Н. В. Поэтическое слово Пушкина:
Словарь лексических компонентов атрибутивных конструкций. — Дніпропетровськ:
Січ, 1999. — 325 с.
43. Малеча Н. Україно-руський словничок до «Кобзаря» Т. Г. Шевченка. — Херсон, 1917. —
82 с.
44. Нестор Літописець. Словничок Шевченкової мови. — Миколаїв, 1916. — 64 с.
45. Оліфіренко Л. В. Словник поетичної мови Василя Стуса: Рідковживані слова та
індивідуально-авторські новотвори. — К.: Абрис, 2003. — 90 с.
46. Сизько А.Т. Лексика мови Архипа Тесленка. Словопокажчик оповідань [Учб. посібник
з спецкурсу для філол. фак. ун-ту]. — Дніпропетровськ, 1970. — 101 с.
47. Словар до Гомерової Одиссеї та Іліяди / Зладив І. Огоновський. — Львів, 1900. – 433 с.
48. Словарь малороссийских слов, содержащихся в «Энеиде» и многих иных в Мало-
россии употребительных, исправленный, умноженный и дополненный словами для
четвертой части // Котляревський И. «Энеида» на малороссийский язык преложен-
ная. — С.-Пб., 1809. — C. 139 — 150.
49. Словарь поэзии Николы Вапцарова: Опыт лексикографического описания болгар-
ского художественного текста / Сост.: Е. А. Захаревич, Е. Ю. Иванова, М. Ю. Котова
и др.; Отв. ред. Г. В. Крылова. — СПб., 1998 — 2004. — Вып. 1, 2.
50. Словарь языка Пушкина: В 4 тт. / Сост.: С. И. Бернштейн; Гл. ред.: В. В. Виноградов
и др. — М.: Гос. изд. иностр. и нац. словарей, 1956. — Т. 1. — 806 с.
51. Словарь языка Пушкина: В 4 тт. / Сост.: С. И. Бернштейн; Гл. ред.: В. В. Виноградов
и др. — М.: Гос. изд. иностр. и нац. словарей, 1956 — 1961.
52. Словарь языка Пушкина: В 4 тт. / Сост.: С. И. Бернштейн; Гл. ред.: В. В. Виноградов
и др. — 2-е изд., доп. — М.: Ин-т рус. яз., 2000.
53. Словник мови творів Г. Квітки-Основ’яненка: У 3 тт. / Відп. ред. М. А. Жовтобрюх. —
Харків, 1978 — 1979.
54. Словник мови Шевченка / Уклад.: М. Ф. Бойко та ін. — К.: Наукова думка, 1964. —
Т. 1, 2.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 214
Цимбалюк�Скопненко Т.В.
55. Слоўнік мовы Скарыны / Склад.: У. В. Анічэнка. — Мн: Навука і тэхніка, 1977 —
1994. — Т. 1 — 3.
56. Слоўнік мовы Янкі Купалы: У 8 тт. / Склад.: У. В. Анічэнка і ін. — Мн: Беларуская
навука, 1997 — 2003. — Т. 1 — 5.
57. Тлумачальны слоўнік адметнай лексікі ў творах Якуба Коласа / Склад.: Г.У. Ара-
шонкава і ін. — Мн.: Беларуская навука, 2003. — 286 с.
58. Фразеалагічны слоўнік мовы твораў Якуба Коласа / Рэд.: А. С. Аксамітаў; Уклад.:
А.С. Аксамітаў і ін. — Мн.: Навука і тэхніка, 1993. — 655 с.
59. Budkowska J. Słownik rymów Adama Mickiewicza. — Wrocław, 1970. — 226 s.
60. Indeks a tergo do słownika języka Jana Chryzostoma Paska / Oprac. A. Pasoń, K. Żelazko. —
Wrocław, 1976. — 70 s.
61. Jeżowski M. Słownik rymów Juliusza Słowackiego. — Lublin, 2002. — 741 s.
62. Jeżowski M. Słownik rymów Cypriana Norwida. — Lublin, 1998. — 442 s.
63. Słownik języka Adama Mickiewicza / Red. nacz. K. Górski, S. Hrabec. — Wrocław,
1962 — 1983. — T. 1 — 11.
64. Słownik języka Jana Chryzostoma Paska / Red. nacz. H. Koneczna, W. Doroszewski. —
Warszawa, 1965 — 1973. — T. 1 — 2.
65. Słownik polszczyzny Jana Kochanowskiego / Рod red. M. Kucały. — Kraków, 1994 —
2003. — T. 1 — 3.
66. Słownik rymów Stanisława Trembeckiego / Рod red. H. Turskiej. — Toruń, 1961. —
140 s.
Tetjana Tsymbalyuk-Skopnenko (Kyiv)
THE UKRAINIAN AUTHORIAL LEXICOGRAPHY: ACHIEVEMENTS AND
PROSPECTS
Based on several Slavic countries’ vocabulary practices some aspects of the Ukrainian au-
thorial lexicography development are analyzed in the article. Conducted comparison be-
tween the national experience in creating writers’ language dictionaries and the most pop-
ular Belorussian, Polish, and Russian authorial dictionaries will enable to draw further
prospect in the national writers’ lexicography development.
Key words: lexicography, dictionary, writers’ language, history of the Ukrainian literary
language.
Ãӂ̇ ÏÓÁ‡ø͇
СЕСТРИ ТЕЛЬНЮК, БРАТИ ЯРЕМЧУКИ І ТРІО МАРЕНИЧІВ
У якій формі – однини чи множини – потрібно вживати прізвище, якщо йдеться
про двох і більше жінок, чоловіків або жінок і чоловіків? Треба зважати на те,
чим закінчується прізвище і кому воно належить – чоловікам чи жінкам. Чоловічі
прізвища на -о та кінцевий приголосний в українській мові відмінюють, тому їх
уживають у множині, якщо йдеться про двох і більше чоловіків, пор.: брати Пота-
пенки, Іван і Петро Потапенки, брати Яремчуки, Дмитро і Назарій Яремчуки.
Жіночі прізвища на -о та кінцевий приголосний, як відомо, не відмінюють, тому
вони мають форму однини, іменуючи двох і більше жінок, пор.: сестри Байко,
сестри Тельнюк, Леся і Галя Тельнюк. Якщо ж потрібно назвати на прізвище
гурт, родину, де є жінки і чоловіки, то його вживають у формі множини, пор.:
Антоніна, Світлана та Валерій Мареничі, тріо Мареничів, родина Скиданів, Ва-
силь і Діана Матющенки, дует Матющенків.
Катерина Городенська
|