Прагматика загального дейксису (на матеріалі часток сучасної української мови)
У статті проаналізовано частки сучасної української мови о, от, то. Встановлено їх спільну комунікативну функцію, смислові вияви в різних контекстах уживання, парадигматичні зв'язки. Виявлено, що досліджувані лексеми, виконуючи комунікативну функцію найзагальнішого вказування (дейксису), різнят...
Saved in:
| Published in: | Українська мова |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут української мови НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37701 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Прагматика загального дейксису (на матеріалі часток сучасної української мови) / Ф. Бацевич // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 15-24. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859713493807136768 |
|---|---|
| author | Бацевич, Ф. |
| author_facet | Бацевич, Ф. |
| citation_txt | Прагматика загального дейксису (на матеріалі часток сучасної української мови) / Ф. Бацевич // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 15-24. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Українська мова |
| description | У статті проаналізовано частки сучасної української мови о, от, то. Встановлено їх спільну комунікативну функцію, смислові вияви в різних контекстах уживання, парадигматичні зв'язки. Виявлено, що досліджувані лексеми, виконуючи комунікативну функцію найзагальнішого вказування (дейксису), різняться мірою залученості внутрішнього світу людини в зміст повідомлюваного. Вони виформовують мікропарадигму. члени якої поєднані гіперо-гіпонімічними зв'язками.
The article analyzes the Modern Ukrainian particles О, OT, TO. Common communicative junction of the particles is slated as well as the expressions of their senses in different contexts. Their paradigmatic relations are also in the focus. Tin-article proves that the lexemes under analysis perform the communicative function of the most general indication (deixis) and differ according to the degree of the inner human world involvement into the content of the utterance. The particles form the micro-paradigm, the members of which are in hypero-hyponimic relation.
|
| first_indexed | 2025-12-01T06:55:37Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 15
УДК 81’367.633
Флорiй Бацевич (м. Львiв)
ПРАГМАТИКА ЗАГАЛЬНОГО ДEЙКСИСУ
(на матерiалi часток сучасної української мови)
© Ф.С. БАЦЕВИЧ, 2010
У статті проаналізовано частки сучасної української мови о, от, то. Встановлено їх
спільну комунікативну функцію, смислові вияви в різних контекстах уживання, парадиг-
матичні зв'язки. Виявлено, що досліджувані лексеми, виконуючи комунікативну функцію
найзагальнішого вказування (дейксису), різняться мірою залученості внутрішнього сві-
ту людини в зміст повідомлюваного. Вони виформовують мікропарадигму. члени якої по-
єднані гіперо-гіпонімічними зв'язками.
Ключові слова: прагматика, дискурсивні слова, дейксис, загальній дейксис, частки,
дейктичні частки, парадигматичні зв'язки.
У сучасному живому мовленні носіїв багатьох мов помірно ак ти-
візувались так звані дискурсивні слова, тобто лексичні елементи,
які формують зв’язність дискурсів (текстів), вносячи в них неповторні
комунікативні смисли синтетичного се мантико-прагматичного харак-
теру (див. [2–5; 7–9] та ін.). Серед дискурсивних слів одними з найак-
тивніших є частки. Активізація часток як носіїв складних прагматич-
них комунікативних смислів, пов’язаних з ментально- пси хологічними,
вольовими, естетичними тощо особливостями мовців, — загальна тен-
денція сучасних функціонально-комунікативно роз винених мов (укра-
їнської зокрема) до урізноманітнення способів діалогізації, вираження
особистісного начала (див.[10]).
Як відомо, значна кількість дискурсивних слів, вносячи в акт
комунікації виразне особистісне начало, виконує дейктичну (вказів-
ну) функцію. У літературі, присвяченій проблемам дейксису, серед
мовних засобів вираження вказувальності найчастіше згадуються за-
йменники, за ймен никові прислівники, прийменники, прономіналі-
зовані слова різних частин мови, дієслівні категорії часу, особи та
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 216
Бацевич Ф.С.
деякі інші (див., напр. [6: 128]). Частки, як правило, в цьому списку
відсутні або згадуються лише виразно дейктичні oн, ось, це, оце
(див. [11: 82–87]).
Cпостереження над «Живим життям» слів у мовленні засвідчу-
ють значну функціонально-комунікативну активність групи часток,
які в певних контекстах уживання об’єднуються спільною комуні-
кативною функцією вказування (дейктичності) на когось або щось.
При цьому вони стають носіями низки комунікативних смислів праг-
матичного характеру. Це, насамперед, частки от, то, ото, ось, он, це,
оце, те, там, тут, ген та їхні похідні на зразок осьде, осьдечки, тутеч-
ки та ін. Попри виразну дейктичну функцію цих часток їх семантико-
прагматичний опис у граматиках і тлумачних словниках слід визна-
ти далеко не повним, а у частині випадків неадекватним реальному їх
уживанню в мовленні, спілкуванні.
Найповніший опис значень і уживань часток, зокрема дейктич-
них, знаходимо у „Словнику української мови” (в 11-ти томах — далі
СУМ). Разом з тим семантико-прагматичне їх представлення у ньому
має значну кількість недоліків. Найважливіші з них:
1. У значній кількості випадків аналізованій частці приписується
значення всього висловлення, в якому вона вжита. Наприклад, у ви-
падку: Піди он краще та подивись, що твоя доня робить на виноград-
нику!.. (М. Коцюбинський), яким ілюструється виділення лексико-
семантичного варіанту ‘уживається у висловленні наказу, спонукання,
прохання і т. ін.’ [СУМ V: 695], наказ, насправді, висловлений лек-
сичними та інтонаційними засобами, а не часткою он. У цьому легко
переконатись, вилучивши частку он із наведеного контексту. Подібні
приклади приписування часткам значення всього виразу — постійна
вада їх тлумачення в СУМ.
2. Словникове визначення повністю повторює сформульовану
укладачами найзагальнішу функцію частки; перший лексико-се ман-
тичний варіант частки то визначається як такий, що виконує функцію
вказування. Тут же дається визначення 'уживається при вказуванні на
особу, предмет, явище, дію і т. ін.’ [СУМ Х: 158]. Подібні тлумачення
сприймаються як тавтологічні щодо визначеної функції.
3. У дефініціях визначається не семантико-прагматичне напов-
нення частки, а специфіка її синтагматичних зв'язків, позиція у ви-
словленні, тобто синтаксичні особливості вживання. Наприклад, у
частки от у СУМ п'яте значення подається так: 'вказ. Уживається пе-
ред тим словом, яке логічно виділяється, підкреслюється' [СУM V:
799]. Підміна формулювання значення лексеми вказуванням на її
сполучуваність — фактично, ще одна загальна тенденція тлумачення
часток у СУМ.
4. У низці випадків сформульовані семантичні ознаки досліджу-
ваної частки можна поставити під сумнів. Так, у прикладі Он зірка в
небі пролетіла (В.Сосюра), на думку укладачів СУМ, уживається 'при
вказуванні на що-небудь віддалене' [СУМ V: 695-696], насправді
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 17
Прагматика загального дейксису (на матерiалi часток сучасної української мови)
частка на просторову віддаленість не вказує. Розгляньмо приклад: Ось
зірка в небі пролетіла, в якому також ідеться про зірку як віддалений
об’єкт. В обох прикладах йдеться не про просторово віддалені чи при-
ближені об’єкти, а про їх сприйняття, так би мовити, „включення” або
„не включення” в особистісну сферу спостерігача: у першому випадку
спостерігач-наратор сприймає зірку лише як об’єкт показу (демон-
страції), розповіді, тобто як незалежний від нього факт: у другому —
політ зірки подається не як відсторонений факт, а як духовно близька
оповідачеві подія.
Неточність формулювання виділеної в СУМ семантико-праг-
матичної характеристики частки oн ‘вказування на фізичну віддале-
ність об’єкта стосовно спостерігача’ ще наочніше виявляється в на-
ступному прикладі: [Дорогою йдуть двоє товаришів: Максим та Іван.
Максим каже:]
— Он дерево, яке ти шукав!
[Іван:] — Так, ось воно!
З позиції референційної семантики відстань між мовцями і
об‘єктом (деревом) залишається постійною для обох мовців. Однак
для Максима дерево — це лише об'єкт сприйняття, тому він уживає
частку он як винятково дейктичну; для Івана дерево — об'єкт особ-
ливої зацікавленості, тому він уживає частку ось як мовний сигнал
внутрішньої близькості до об'єкта особливого зацікавлення.
5. У дефініціях неправильно або неточно визначається загальна
функція частки. Так, наприклад, спостереження над реальним ужи-
ванням частки он дозволяє поставити під сумнів приписування їй під-
силювальної функції, як це спостерігається, приміром, у пунктах 7 і 8
словникової статті [СУМ V: 696]. Зокрема, у прикладах, які наво-
дяться з метою ілюстрації підсилювальної функції цієї частки: Ви що,
а ми он [ось] що! До нас вам не рівняться (Л. Глібов). Інакше кажучи,
частка он у подібних контекстах виконує не підсилювальну, а дейк-
тичну функцію в устах зовнішнього (нейтрального, не зацікавленого)
наратора, на противагу частці ось, яка є носієм внутрішньої заангажо-
ваності мовця.
6. Практично у всіх випадках опису дейктичних часток у СУМ
відсутня спроба формулювання загального комунікативного смис-
лу семантико-прагматичного характеру, в якому була б „схоплена” їх
найзагальніша функціонально-комунікативна „ідея”.
Виконуючи спільну комунікативну функцію вказування на
об'єкти дійсності (у широкому сенсі слова), згадані частки різняться
типом і способом указування, формуючи три парадигматичні класи:
1) дейксис найзагальнішого характеру (то, от, о); 2) фізичний („зов-
нішній”) дейксис (ось, он, ото) і 3) ментальний („внутрішній”) дейк-
сис (це, оце, те, ото, тут, там). Нижче звернемося до першої групи
часток, які об'єднуються функцією найзагальнішого вказування (за-
гального дейксису), не обтяженого іншими аспектами фізичного чи
ментального характеру.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 218
Бацевич Ф.С.
Частка ОТ
Найважливішою комунікативною ознакою частки от є її вираз-
на діалогічна природа: вона виявляється, передовсім, у діалогах
учасників комунікативного акту або внутрішніх діалогах особистості
з самим собою, своїм внутрішнім „Я”. При цьому найуживанішими
контекстами та сферами її лексичного вияву і впливу є:
1) імена (у широкому сенсі слова) конкретних фізичних об'єктів
або груп об'єктів, осмислених як факти (про лінгвістичне розуміння
поняття „факт” див. [1]): Тут і село якраз... От мурована церква з ви-
сокою дзвіницею (М. Вовчок); Веселенько їхати веселеньким ранком до
гаю... Коли от ярок попід самим гаєм... (М. Вовчок); [Онисим Поту-
рак:] — ..я ніколи не забуду ...твого добра, Максиме Івановичу. От ти
не партизан, еге ж? Скажи, як от цей Федір... (Є. Гуцало); — От я цьо-
му чоловікові, — Бульба показав на Янкеля, — обіцяв двадцять тисяч
червінців (О. Довженко); — А цей от ..Микола з Хащуватого... Що ж
йому треба од тебе...? (Є. Гуцало);
2) імена нефізичних (ментальних, психічних, естетичних тощо)
об'єктів (у широкому сенсі слова), осмислених як факти: От вам
загад ка новенька, — / Нашептала Муза-ненька (Л. Глібов): Не вмре не
загине... / От де, люде, наша слава. / Слава України; Боже мій єдиний! /
Так от де рай!; — Верзеш тут погань. От чорти! — / Кричить отаман
(Т. Шевченко);
3) займенники, які виконують анафоричну функцію: — Андрійку! —
каже тоді Василь, — а що ти невеселий? — Бивсь от що! (М. Вов чок); —
От яку наругу вчинив нам ворог! (О. Довженко); — От кого спроста
не розкусиш, так це Левка (М. Стельмах);
4) предикати, які вводять окремі вирази або цілі висловлення: На
квиток повірив / Москалеві; От і читай. / І йми віри!; От пішов я / Го-
род озирати (Т. Шевченко); От накадила! Як чорт дорогою… (П. Мир-
ний); От прийшли, / Розташувались, Батько й мати (Т. Шевченко);
5) зміст висловлення в цілому: …ляхи догадаються — от / Тобі й
пшик!; От собі читаю, / Що на скелі наковано...; От і братія сипнула /
У сенат писати; Так от бачите, сестриці, / Що тут компонують!
(Т. Шевченко); [Максим Ковтяга:] — То що тут у селі коїться, га? —
Я от самогон варю, — дурнувато засміявся Степан Бездушний; Я от
поїду, — винувато мовив Максим Ковтяга. — Й коня твого візьму...; —
А що тут такого, коли скажу?.. — От бачиш, притупнув ногою Они-
сим Потурнак, — таки скажеш! (Є. Гуцало);
6) виступає як член окремого клішованого виразу, на зразок от і
все, от і маєш, от як, от тобі й на та под.: Але панича вже одвезли / У
школу в Київ. От як, брате! (Т. Шевченко); Війна ніяк тут не почува-
ється, тільки з газет знаємо про неї та хіба менше приїжджих от і все
(М. Коцюбинський); ...вона проспала ранкову зорю — от тобі маєш!
(М. Вовчок); От тобі на! А хіба ж ти не бачиш, звідки сей вітер віє?
(П. Куліш); Ну от, немає в мене виходу, — спідлоба дивлячись мовив
Онисим Потурнак (Є. Гуцало);
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 19
Прагматика загального дейксису (на матерiалi часток сучасної української мови)
7) займає окрему позицію, формуючи окреме речення: — Це
яблуко... Дивись яка краса, яка благородна форма... Це цілий світ. От.
(О. Довженко); Я тобі так скажу: неправильно ти вчинив, друже!
От. (Є. Гуцало).
8) виконує функцію вставного слова: Грицько був парубок висо-
кий, чорнявий, кароокий, — парубок, як орел. От, стали чумакувати...
(М. Вовчок).
Аналіз найтиповіших контекстів уживання частки от дозволяє ви-
ділити найважливіші типи комунікативних смислів, які реалізую ть ся
в живому мовленні. При цьому зауважимо, що будь-який еле мент
мовного коду в живій інтеракції особистостей найповніше ви являє
свій домінантний смисловий інваріант в сильній позиції, якою, без
сумніву, є позиція слова-речення (висловлення), максимально залеж-
на від загального контексту спілкування. Саме в позиціях на зра зок
От! Ну от! От і маєш!, а також у функції вставного слова частка от
виявляє найзагальніший комунікативний смисл 'абсолютний дейксис
внутрішньо переконаного мовця'.
У конкретному лексичному оточенні та у межах певної ситуації
спілкування досліджувана частка виформовує низку прагматичних
варіантів, які в літературі з проблем дискурсивних слів отримали
назву „граничні / межові комунікативні смисли” [9: 12–15]:
1. ‘Загальний дейксис фізичної та ментальної позиції мовця’. Цей
комунікативний смисл уточнюється у вигляді варіативних комуніка-
тивних смислів:
а) ‘фіксація початкової позиції сприйняття фізичного, менталь-
ного, естетичного тощо об‘єкта (факту, події, процесу тощо)’: — От і
він. Дивись! — тицьнув [злодій] пальцем (В. Винниченко); От і ліс за-
маячив перед ними... (М. Коцюбинський); — Ти от за що ненавидиш
мене: що ти мені не зброєю сподобавсь, а тільки арфою (Л. Українка); —
От все знову починається! — скрикнула [вчителька] (Л. Колісни-
ченко); От, набачив [пан]. / Та бере в покої... (Т. Шевченко);
б) ‘фіксація фінальної позиції сприйняття фізичного, психічно-
го, ментального об‘єктів’: Гадюка кинулась та й укусила, / — От так,
як бач, / Безвинного занапастила (Л. Глібов); Все чекала, що щасливий
випадок зведе ж її нарешті з яким-небудь отаманом опришків... — і от
тоді віділлються Грішкові усі криваві сльози і муки (Г. Хоткевич); От і
все… — він [полонений] опустив голову (Л. Колісніченко); От умерла й
мати / Таки твоя... (Т. Шевченко).
2. ‘Дейксис внутрішнього переконання, пов'язаний з результа-
том’: це вказування, так би мовити, на результативну „позицію” влас-
них роздумів про якесь явище, факт, подію тощо: — От панич! От
добра людина! Тільки й побалакаєш, коли він дома. — …мовила Мар'я
(П. Мирний); — От працювати мушу, щоб підживити душу, на вбран-
нячко дружині, на забавки дитині, Собі ж хоч би на хліб (Л. Україн-
ка); — От до чого довела горілка... От яку наругу вчинив нам ворог
(О. Дов женко).
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 220
Бацевич Ф.С.
Отже, частка от — носій дейксису, пов'язаного з вказуванням
на загальну фізичну і ментальну позицію мовця, а також фіксацію
(пункт) його переконань у результатах власних роздумів про щось.
Частка ТО
У СУМ лексему то подано як сполучник і частку. Частка то тлума-
читься із виділенням трьох основних лексико-семантичних варі-
антів, які виконують, відповідно, три функції: вказівну, підсилювальну і
спонукальну [CУМ Х: 158].
Спостереження над уживанням частки то у розмовному й худож-
ньому мовленні дозволяє говорити про такі найважливіші комуніка-
тивні її ознаки:
1. Вона винятково діалогічна; вживається як у діалозі (зовніш-
ньому і внутрішньому), так і в монолозі. В останньому випадку вно-
сить у монолог помітний діалогічний струмінь.
2. Має дискурсивний характер, у багатьох випадках уживання
відсилаючи до попереднього змісту, тобто виконуючи ретроспективну
дискурсивну функцію.
3. Виконує функцію реми; перебуваючи в межах глобальної теми
багатоскладового висловлення, виступає у функції „мікрореми” в темі.
4. Може перебувати в різних позиціях стосовно члена (членів)
своєї сфери лексичної дії, а також стосовно всього висловлення:
а) постпозиції: — Він то прийшов вчасно. — Вчасно то вчасно, але
не туди і не до того, і не з тим... (В. Козоріз);
б) препозиції: То Іван! Я бачив своїми очима... (Н. Мориквас);
в) препозиції до всього висловлення: То я пішов! То ти мене прога-
няєш? (В. Шевчук).
Попри значну кількість уживань частки то, зафіксовану в СУМ
як лексико-семантичні варіанти та відтінки її виявів, можна говорити
про такі найтиповіші контексти вживання цієї частки:
1. Комунікативний смисл сферою свого вияву має зміст усього
висловлення. Із загальної кількості (більше 200) виявлених контек-
с тів уживання біля 65% належить саме цьому типу. Деякі приклади:
[Явтух:] — Ніхто їм [солдатам] не розказав нічого, не довів, чого і як за-
брали хліб... То й мусили стріляти (В. Винниченко); — Ну, слава Богу, а
то я так злякалась! — з полегшенням сказала дружина (В. Шевчук); —
То йти мені в той город чи не тра? — спитав [Льонька] байдужно
(В. Шевчук); — Обід готовий, а батько заснув, — сплеснула руками
Надія Григорівна. — Ви голодні, а то може, без батька (Є. Гуцало); —
То принеси ще топлива, — хтось мовив (Л. Українка); — То вже весни
почекайте (Є. Гуцало).
2. Частка то входить до складу усталених виразів. Найчастотні-
шими серед них є: не..., то; то не ...; і (й) то; та й то; що …, то; як так,
то так; що ж то воно; як то кажуть; то й що? то так; так то воно; якби
то; оце то так; то ти так! то як? коли б то (так) та ін. Вони займають
друге місце за кількістю уживань (приблизно 16%). Декілька типових
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 21
Прагматика загального дейксису (на матерiалi часток сучасної української мови)
прикладів: А в Забір'ї хімкомбінат... [Савура:] — То й що? (Є. Гуцало); То
так бо все обходить, усе мішається... (Л. Колісниченко); Ну то й що? —
поспитає похмуро [Григорій] (Б. Жолдак); Так то! — весело мовив і хи-
тро подивився на мене (А. Кокотюха); Як то? — підняв очі... (Є. Гуцало);
То так, то так... — сумно кивав головою [Явтух] (В. Винниченко); — То
як? Згода? — він [Степовий] нахилився ближче... ( М. Стельмах); — Як
так, то й так, — хлопець схопився (О. Гончар); — Як то не питати? —
здивувався той [Іван Смола] (Є. Гуцало).
3. Окремі імена актантів та сирконстантів, а також займенники в
анафоричному вживанні до власних імен. Цей тип сполучуваності скла-
дає біля 13% усіх зафіксованих прикладів уживань частки: [Броня:] —
То оце ти в мене така подруга? (В. Шевчук); А в центрі без кінця
шумують тротуари, то в ланцюгах огнів захеканий Париж... (В. Со-
сю ра); — Хто це? — злякано спитала [Оксана]. — То я! — відповів глу-
хим голосом [Іван] (В. Винниченко); — Він-то в ярмарку був... (М. Вов-
чок); — Академік то академік, а відлупцює — будь здоров (О. Гончар).
4. Предикати речень (часто еліпсовані), включаючи наказову
форму дієслів. Цей тип сполучуваності охоплює біля 6% прикладів: —
То думай! — сказав Олесь грубо (Л. Колісниченко); Хліб та вода — то
козацька їда; То була волость (М. Коцюбинський); — Як, ти не знаєш
про дуба? — вигукнув батько. — То слухай (Є. Гуцало).
Найзагальнішим комунікативним смислом частки то, що виявля-
ється у всіх контекстах її уживання, є дейксис усвідомленої визначе-
ності й певної відстороненості від зображуваного у висловленні’. Як і
у випадку з часткою от спостерігається певна „близькість” мовця до
зображуваного попри певне відсторонення від нього. Це найзагаль-
ніший дейксис „ближнього відсторонення”; це осмислення ситуації
ніби „збоку”. Цей комунікативний смисл реалізується у межах двох
найважливіших граничних виявів:
1. ‘Фіксація (виділення, підкреслення) суттєвої наявності чогось,
когось (особи, речі, факту, події тощо)’. Ця фіксація подається як
„тут і тепер” конкретного комунікативного акту: То він спитав, чи
хтось інший обізвався у хаті (Є. Гуцало); Броня вражено встала. Була
бліда й перелякана. — То це ти мене виганяєш з хати? (В. Шевчук).
Досить часто ця фіксація постає як ‘усвідомлення визначеності
чогось’, а частка то виступає синонімом до дейктичного займенника
це: Щось тут вона бачила, бо то вже страх великий погнав її до діда
(Є. Гуцало) (див. і попередні приклади).
2. ‘Ствердження статусу, стану когось чи чогось’: Він [Льонька] же
зарплату приносить! — згукнула тихесенько Броня. Ну то й прожирає
ту свою зарплату (В. Шевчук); — То ви таки добре знайомі?.. — лагід-
ним, голосом озвався Іван Смола; — То ви знаєте, чого двері було замк-
нуто? (Є. Гуцало).
Між цими двома гранями загального комунікативного смислу
немає чітких меж: у багатьох контекстах вони досить складно роз-
межовуються.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 222
Бацевич Ф.С.
Отже, частка то належить, до найзагальнішого дейксису „ближ-
нього відсторонення”, протиставляючись частці от як носієві комуні-
кативного смислу найзагальнішого дейксису „ближньої заангажова-
ності”.
Частка О
Частку о можна вважати „загубленою” словниками і граматиками
української мови. Йдеться про те, що у живому мовленні наяв-
ні контексти, в яких зафіксоване вживання часток і „часткоподібних”
лексем у функції найзагальнішого дейксису, в якому нейтралізовані
варіанти комунікативного смислу ‘ближня заангажованість’ VS ‘ближ-
ня відстороненість’. Це випадки, так би мовити, „чистого” дейксису,
вказування, не обтяженого додатковими прагматичними смислами.
До виконання саме такої функції тяжіє лексема о в деяких контекстах
уживання. Розгляньмо приклад: — Цить лишень! Здасться дзвонять.
Чуєш?.. Ще / paз... о!.. ( Т. Шевченко).
У цьому контексті лексема о сприймається на тлі загального про-
позитивного смислу ‘прислухування до звуків’. У межах цієї пропо-
зиції лексема о може були сприйнята й інтерпретована адресатом не
лише як вигук, а й як частка, що несе в собі складний комунікативний
смисл прагматичного характеру (1) ‘підтвердження слухового сприй-
няття’ і (2) ‘фіксація цього підтвердження’, синонімом якого залежно
від контексту можуть бути частки от або ось.
У наступних прикладах лексема о фіксує зорове сприйняття:
[Максим Ковтяга:] — Що ж воно коїться, Мотре? — озвався перего-
дя. A коїться — й краю не видно. — Та й повела головою на піч. — О,
спить дитина — й у сні плаче; — О, бачте, хтось уже хазяйнував? —
скрикнула [Ониська Бездушна] ...О, якась вишита блузка — загляну-
ла до мішка (Є. Гуцало); Коли всі стомилися й зображення на екрані
монітора почало зливатись у щось невиразне... він [Свідок] раптом
тицьнув пальцем в одне фото і зморено мовив: — О, він (А. Кокотю-
ха); — Ближче підсовуйтесь,– тихо сказав [один із бандитів] і обе-
режним рухом розсунув кущі. — О він стоїть. Цікаво, куди піде те-
пер... (А. Кокотюха).
В останньому прикладі дейктичний характер лексеми о виявля-
ється достатньо виразно; це підкреслюється тим, що автор не вжив
після неї жодних розділових знаків.
Попри те, що в СУМ, а також граматиках української мови част-
ка о не виділяється, а відповідна лексема описана лише як вигук, на-
ведені приклади засвідчують, що лексема о за виконуваною функцією
нагадує дейктичну частку. Суміщаючи у низці контекстів комуніка-
тивні смисли часток он, ось, от, не, оце та деяких інших, лексема о
стає носієм прагматичного смислу, який можна сформулювати як
‘найзагальніший дейксис виділення чогось із тла’. У наведених при-
кладах лексему о можна вважати вигуком з виразною дейктичною
ознакою прагматичного характеру; вона вжита в ситуаціях, так би
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 23
Прагматика загального дейксису (на матерiалi часток сучасної української мови)
мовити, „впізнання” і „фіксації” об'єкта спостереження; виступає сиг-
налом того, що мовець об'єкт помітив і виділив з тла.
Як уже згадувалось, найвиразніше комунікативні смисли дискур-
сивних слів виявляються в позиціях окремого мовленнєвого акту та
вставного слова. У прикладі Вони підійшли ближче. — О! — він [хлоп-
чик] тицьнув пальцем у бік непримітного будинку у глибині вулички...
(А. Кокотюха) лексема о найповніше виявляє свою дейктичну приро-
ду. Подібні приклади вживань лексеми о дають право говорити про те,
що вона повинна бути введена до реєcтру вказівних часток.
Витлумачення лексеми о в низці контекстів як частки найзагаль-
нішого дейктичного характеру вносить у мікрогрупу (мікропарадигму)
розглянутих часток певну ієрархію. У цілому ж схему парадигмальної
організації часток найзагальнішого дейксису можна зобразити так:
ТО — ‘ближній
дейксис
відстороненості’
ОТ — ‘ближній
дейксис
заангажованості’
— Гіперо-гіпонімічні зв’язки
О — ‘найзагальніший дейксис’
Отже, частки от і то виконують загальну дейктичну функцію,
відрізняючись мірою „втягнутості” внутрішнього світу мовця, тобто,
фактично, його заангажованістю / відстороненістю стосовно змісту
повідомлюваного, що лежить в основі виділення їх граничних кому-
нікативних смислів. Лексема о в низці контекстів виконує функцію
частки найзагальнішого дейксису, об'єднуючи названі частки в одну
парадигму загального вказування. Стосовно інших дейктичних часток
(он, ось, це, оце, ото, тут, там) частки о, от, то виступають парадиг-
мою родового типу, оскільки інші обтяжені видовими комунікативни-
ми смислами семантико-прагматичного або винятково прагматичного
характеру.
1. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений: Оценка. Событие. Факт. — М.: Наука,
1988. — 341 с.
2. Баранов А.Н., Плунгян В.А., Рахилина В.В. Путеводитель по дискурсивным словам
русского языка. / А.Н.Баранов (ред.). — М., 1993. — 243 с. — Бібліогр.: С. 242–243.
3. Бацевич Ф. Семантико-прагматичний портрет частки НУ в сучасному україн-
ському мовленні. // Język. Czlowiek. Dyskurs. Księga dedykowana prof. zw. hab.
Michaiłowi Aleksiejencе z okazji Jubilеuszu 65-lecia urodzin. Szcecin:Wyd-wo Un-tu
Szcecińśkiego, 2007. — C. 247–256. — Бібліогр.: С. 755–256.
4. Бацевич Ф. Семантико-прагматичні особливості дискурсивного слова НАВІТЬ у
сучасній українській мові. // Слово. Думка. Людина. Збірник наукових праць із
актуальних проблем лінгвістики. До 80-річчя від дня народження доктора філо-
логічних наук. професора Л.А. Лисичeнко. — Харків, 2008. — С. 29–36. — Бібліогр.:
С. 36.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 224
Бацевич Ф.С.
5. Бацевич Флорій. Семантика і прагматика очікуваних і неочікуваних змін: функції та
комунікативні смисли частки І (Й) у сучасному українському мовленні. // Україн-
ська мова і література в школі. — 2008. — № 1. — С. 41–44. — Бібліогр.: С. 44.
6. Виноградов В.А. Дейксис. // Лингвистический энциклопедический словарь. — М.:
Сов. энциклопедия, 1990. — С. 128.
7. Дискурсивные слова русского языка: опыт контекстно-семантического описания. /
Ред. Киселева К.Л., Пайар Д. — М.: Языки славянской культуры, 1998. — 322 с. —
Бібліогр.: С. 319–321.
8. Дискурсивные слова русского языка: контекстное варьирование и семантическое
единство. / Ред. Киселева К. Л., Пайар Д. — М.: Языки славянской культуры, 2003. —
286 с. — Бібліогр.: С. 283–285.
9. Киселева К., Пайар Д. Введение. // Дискурсивные слова русского языка: опыт
контекстно-семантического описания. / Ред. Киселева К. Л., Пайар Д. — М.: Языки
славянской культуры, 1998. — С. 3–16. — Бібліогр.: С. 15–16.
10. Мова і мовознавство в духовному житті суспільства: Монографія. / Відп. ред. Т.В. Ра-
дзієвська. — К.: Видав. Дім Дмитра Бураго, 2007. — 352 с.
11. Терехова C.I. Система орієнтаційних координат у мові і мовленні (На матеріалі укра-
їнської, російської та англійської мов). — К.,: Видав. центр КНЛУ, 2007. — 400 с.
Flory Batsevych (L’viv)
GENERAL DEIXIS PRAGMATICS
(based on the particles of Modern Ukrainian)
The article analyzes the Modern Ukrainian particles О, OT, TO. Common communica-
tive junction of the particles is slated as well as the expressions of their senses in different
contexts. Their paradigmatic relations are also in the focus. Tin-article proves that the le-
xemes under analysis perform the communicative function of the most general indication
(deixis) and differ according to the degree of the inner human world involvement into the
content of the utterance. The particles form the micro-paradigm, the members of which are
in hypero-hyponimic relation.
Key words: pragmatics, discourse words, deixis, general deixis, particles deictic particles,
paradigmatic relations.
Ãӂ̇ ÏÓÁ‡ø͇
П’ЯТЕРО ЖІНОК ІЗ ТЕЛЕСЕРІАЛУ…
У підручниках і посібниках з української мови зазначено, що збірні числівники
вибірково поєднуються з іменниками, серед яких подано іменники середньо-
го роду – назви недорослих істот (двоє лошат, п’ятеро качат, десятеро гусят)
і предметів (троє вікон, четверо коліс, п’ятеро відер), чоловічого роду на позна-
чення осіб чоловічої статі (двоє вояків, семеро сміливців) та множинні іменники
(двоє воріт, восьмеро саней, троє ножиць). Тут же застерігають, що збірні чис-
лівники не сполучаються з назвами осіб жіночої статі. Проте мовна практика, на-
самперед української періодики, останнім часом спростовує це застереження,
пор.: Попри те що головних героїнь у телесеріалі “Відчайдушні домогосподарки”
номінально четверо, де-факто центральними зірками історії є п’ятеро жінок
(Україна молода, 8.04.2010); За словами журналіста, свідками побиття стало
троє дівчат, які сиділи на лавці неподалік (Україна молода, 15.04.2010). Одні
вважають такі вживання ненормативними, інші вбачають у них початок нової
тенденції у використанні збірних числівників. Чи стануть вони звичними і норма-
тивними? Поживемо – побачимо.
Катерина Городенська
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37701 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T06:55:37Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Бацевич, Ф. 2012-10-20T17:22:17Z 2012-10-20T17:22:17Z 2010 Прагматика загального дейксису (на матеріалі часток сучасної української мови) / Ф. Бацевич // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 15-24. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37701 81’367.633 У статті проаналізовано частки сучасної української мови о, от, то. Встановлено їх спільну комунікативну функцію, смислові вияви в різних контекстах уживання, парадигматичні зв'язки. Виявлено, що досліджувані лексеми, виконуючи комунікативну функцію найзагальнішого вказування (дейксису), різняться мірою залученості внутрішнього світу людини в зміст повідомлюваного. Вони виформовують мікропарадигму. члени якої поєднані гіперо-гіпонімічними зв'язками. The article analyzes the Modern Ukrainian particles О, OT, TO. Common communicative junction of the particles is slated as well as the expressions of their senses in different contexts. Their paradigmatic relations are also in the focus. Tin-article proves that the lexemes under analysis perform the communicative function of the most general indication (deixis) and differ according to the degree of the inner human world involvement into the content of the utterance. The particles form the micro-paradigm, the members of which are in hypero-hyponimic relation. uk Iнститут української мови НАН України Українська мова Дослідження Прагматика загального дейксису (на матеріалі часток сучасної української мови) General deixis pragmatics (based on the particles of modern Ukrainian) Article published earlier |
| spellingShingle | Прагматика загального дейксису (на матеріалі часток сучасної української мови) Бацевич, Ф. Дослідження |
| title | Прагматика загального дейксису (на матеріалі часток сучасної української мови) |
| title_alt | General deixis pragmatics (based on the particles of modern Ukrainian) |
| title_full | Прагматика загального дейксису (на матеріалі часток сучасної української мови) |
| title_fullStr | Прагматика загального дейксису (на матеріалі часток сучасної української мови) |
| title_full_unstemmed | Прагматика загального дейксису (на матеріалі часток сучасної української мови) |
| title_short | Прагматика загального дейксису (на матеріалі часток сучасної української мови) |
| title_sort | прагматика загального дейксису (на матеріалі часток сучасної української мови) |
| topic | Дослідження |
| topic_facet | Дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37701 |
| work_keys_str_mv | AT bacevičf pragmatikazagalʹnogodeiksisunamateríalíčastoksučasnoíukraínsʹkoímovi AT bacevičf generaldeixispragmaticsbasedontheparticlesofmodernukrainian |