З історії акцентуації дієприслівників на -ши/-вши
Стаття присвячена історії акцентуації українських дієприслівників минулого часу на -ши/-вши, утворених від дієслів на -ти, -е/-є, починаючи від пізньопраслов'янського періоду до нашого часу. Детально проаналізовано випадки розбіжностей у наголошуванні дієприслівників у давніх пам'ятках і в...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Українська мова |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Iнститут української мови НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37702 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | З історії акцентуації дієприслівників на -ши/-вши / К. Тішечкіна // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 25-32. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859613731925786624 |
|---|---|
| author | Тішечкіна, К. |
| author_facet | Тішечкіна, К. |
| citation_txt | З історії акцентуації дієприслівників на -ши/-вши / К. Тішечкіна // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 25-32. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Українська мова |
| description | Стаття присвячена історії акцентуації українських дієприслівників минулого часу на -ши/-вши, утворених від дієслів на -ти, -е/-є, починаючи від пізньопраслов'янського періоду до нашого часу. Детально проаналізовано випадки розбіжностей у наголошуванні дієприслівників у давніх пам'ятках і в сучасній українській літературній мові із залученням свідчень українських акцентованих пам'яток XVI—XVIII ст., праць з діалектології, у яких наводиться наголошення дієприслівників, та словників української мови.
Stress of participles in Ukrainian literary heritage of XVI—XVIII centuries, which are compared with stresses in contemporary modern literary language are investigated in the article. The cases of divergence in stresses of participles are analyzed in details investigating evidences of the ancient Ukrainian literary heritage, dialectological works and Ukrainian dictionaries.
|
| first_indexed | 2025-11-28T16:44:30Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 25
УДК 801.612781’367.625
Катерина Тiшечкiна (м. Київ)
З IСТОРIЇ АКЦЕНТУАЦIЇ ДIЄПРИСЛIВНИКIВ
НА BШИ/BВШИ
© К.В. ТIШЕЧКIНА, 2010
Стаття присвячена історії акцентуації українських дієприслівників минулого часу на
-ши/-вши, утворених від дієслів на -ти, -е/-є, починаючи від пізньопраслов'янського
періоду до нашого часу. Детально проаналізовано випадки розбіжностей у наголошуван-
ні дієприслівників у давніх пам'ятках і в сучасній українській літературній мові із залу-
ченням свідчень українських акцентованих пам'яток XVI—XVIII ст., праць з діалекто-
логії, у яких наводиться наголошення дієприслівників, та словників української мови.
Ключові слова: наголос, дієприслівник, акцентуація, акцентна парадигма.
Система наголосу української мови сформувалася внаслідок
історичного розвитку праслов'янської і староукраїнської акцент-
них систем. У праслов'янській мові акцентований голосний характе-
ризувався не тільки наголосом, а й певною довготою або короткістю й
відповідною інтонацією. На східнослов'янському ґрунті розмежуван-
ня довготи й короткості, а також інтонацій зникло, і в словах зберігся
лише наголос.
Мета нашої роботи — простежити історію наголосу українських
дієприслівників на -ши/-виш, утворених від дієслів на -ти, -е/-є.
У пізньопраслов'янській мові дієприкметники на -ъšі / -vъšі,
утворені від дієслів на -ti, -еtь/-jеtь, мали три акцентні типи:
акцентний тип А, акцентний тип В та акцентний тип С [21: 164].
Акцентний тип А (з первісним кореневим наголосом) був
властивий дієприкметникам *b’іvьšі, *bо
˚
r ̀vъšі, *br’іvъšі, *č’uvъši, *d’аvъ šі,
*d’Qvъšі, *gr’ěvъšі, *kо
˚
lvъšі, *kr’аvъšі, *kr’уvъšі, *l’ězъšі, *mе
˚
lvъši,
*m’уvъši, *n’уvъšі, *р’аdъši, *рo
˚
r ̀vъši, *r’уvъši, *s’ěvъšі, *st’аvъ šі, *š’ivъšі,
*v’уvъšі, *zn’аvъšі, *ž’ęvъšі та ін. [21: 166—168].
Акцентний тип В (з наголосом на редукованому голосному суфік-
са) мали дієприкметники *legъšі, *mе
˚
r ̀vъšі, *mоgъšі та ін.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 226
Тiшечкiна К.В.
Акцентним типом С (з первісним кінцевим наголосом) харак-
теризувалися дієприкметники *gnivъši, *grebъši, *gryzъši, *klаdъši,
*klęvъši, *livъši, *nеsъši, *раsъši, *реkъši, *ре
˚
lvъši, *ріvъši, *рlеtъši,
*рręgъši, *рь
˚
lzъši, *r’uvъšі, *skrеbъšі, *skubъšі, *ste
˚
r ̀gъšі, *strigъšі,
*tręsъšі, *vedъšі, *ve
˚
lkъšі, *vеzъšі, *žіvъšі та ін. [21: 168—170].
В українській мові дієприслівники акцентного типу А послідов-
но зберігають первісний кореневий наголос:
бивши: збивши [17: 119; 5: 96], убивши [8: 138; 1: 462]; — бивши [9],
«Де, відбившись, зеленіє / Так гарнесенько садок» [7 II: 556], «Одзвені-
ли панські ковані підкови, / В камені відбивши свій кривавий слід...»
[18 II: 150], «На вид його усмішка завітала, / Відбивши блідо думку
невідому...» [18 VI: 357], «Сей, збившися в піхотному ряді, / Дістав в
лоб кольбою і впав між трупи» [25 XIV: 352], «Побившися за поділ
прав, / Панянку під опіку взяв» [18 VI: 159], «Пробивши гори люд-
ськими грудьми...» [7 II: 513], «Убивши брата, Каїн много літ / Блукав
по світі» [25 X: 369], «...Так Низ, Волсентія убивши, / І сам лишився
живо та...» [11 І: 230];
боровши [28: 339; 9], «Та як, долю зборовши убогу, По-братеньому
лад завести» [7 II: 325], «Коли б знати, що розважу / Нерозмайне своє
горе, / Поборовши силу вражу» [7 II: 208];
бривши; вивши [28: 342; 9];
грівши [28: 341, 362], «І, жаром розігрівши, одгина / Краї трудом
добутого човна» [18 І: 204], грівши [9];
давши [9: 45; 24: 76, 78, 314, 339, 342, 384, 393, 402; 17: 155; 20:
39, 108, 143, 190], давше [20: 57]; — давши [27: 146; 28: 355], «Отак і ти
попутала народи, / Всім давши зверхні вигляди свободи...» [25 X: 167],
«А пані, рано розлад давши дівці, / У кухні пріла...» [25 XI: 264], «Знав
він, що Валентій, давши / Святеє слово — не тікають в пустиню...» [25
XIII: 220] «Я рад Енею в поміч давши, / Тебе началь ников назвав» [11
І: 210], «І вмиг, не давши схаменутись, / Ні головю повернутись, /
Стьогнув ще Турна через лоб» [11 І: 258], «Вік буду нишком стражда-
ти, / Ради не давши з собою...» [7 І: 358], «Мов на сміх давши гороб'ячі
крила...» [7 І: 563], «Аж знову діло все вернулося назад — / Великі і
Судді, і Графу давши збитки — / На по гра ничний суд...» [18 VII: 19],
«Жокеям давши зброю, / Не їде Граф — летить крилатою стрілою...»
[18 VII: 235], «Пустив його в садок, щоб легко здобич давши, / Завзят-
ців погодить і помирить назавше» [18 VII: 286], «Венецьким сніцарям
докладні давши плани, / У стилі польському сказав зробить сервіз...»
[18 VII: 291], «Іладу давши нам гучну, / Склав і «Жабино-мишачу ві-
йну...» [18 VIII: 46], «Отак як жив, і вмер завзятий Жан, / Французові
не давшися у бран» [18 VIII: 205];
дувши [28: 329, 362; 9]; жавши [9];
знавши [28: 340, 360], «Не хочу погибати, / Не знавши хоч на хви-
лечку її!» [25 XI: 44], «Ах, як любо буть лояльним, / Над добром ра-
діть загальним, / Знавши, що воно й твоє!» [25 XII: 475], «Відмалу не
знавши ні нужди, ні лиха, / Я стільки біди не видала й у сні!» [25 XV:
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 27
З iсторiї акцентуацiї дiєприслiвникiв на �ши/�вши
281], «...У нас в Гетьманщині колись, / Так просто військо шиковано, /
Не знавши: стій, не шевелись...» [11 І: 188], «...Од дуру, що робить не
знавши, / Латинину з злостю сказав...» [11 І: 280], «Ні шкла, ані гратів
залізних не знавши, / Красуються пальми стрункі» [7 І: 313], «Знавши
втіхи, знавши втрати, — / Горе й радість заодно...» [7 І: 506], «Не знав-
ши кайданів, могутні соколе, / Живеш ти з орлами в горах...» [7 II:
442], «Ще тебе не відавши на ім'я / І не знавши, син а чи дочка ти...»
[18 II: 56], «Неволі син, що визволяв серця, / Тут спочивав, не знавши
рішенця...» [18 II: 87], «Того, хто звик іти до перемоги, / Не знавши
впину посеред дороги» [18 IV: 82], «Марно стою, немов колос порож-
ній, / Втіх і розкошів не знавши...» [18 VI: 388], «Без думок рости, по-
дібно до трави, / На посміх Зевса брать, не знавши Єгови?» [18 VI:
450], «Не знавши звичаїв, що в простоті сельській / Панують віддав-
на...» [18 VII: 76 ], «Я, знавши їх натуру, / На теє згоджуюсь...» [18 VII:
124 ], «Я, коктерії не знавши все життя, / Свої незаймані дала собі чут-
тя» [18 VII: 206 ], «Всі, знавши, що таке отой московський цар, / Як
може до страшних він присудити кар» [18 VII: 249 ], «Не знавши, що
робить, де від журби подіться, / Хотів зібрати я відважних вояків...»
[18 VII: 258 ], знавши [9];
коловши [9]. У західних діалектах, зафіксованих у роботі І. Верх-
ратського «Про говір батюків», наголошення дієприслівника коловши
збігається із літературним [25: 65];
кравши [28: 327, 363; 9];
кривши [28: 341, 362; 9], «За піч нищечком заховавсь в собі, / Там
соболячим хутром вкрившися» [7 II: 375], «...він іще лежить, / М'якою
ковдрою покрившись...» [18 VI: 140], «Галас той котився, наче грім, /
Покривши хоч гучну, але розважну мову» [18 VII: 64];
лізши [28 329; 9]. На думку В.М. Винницького, коренева акцен-
туація дієприслівника минулого часу лізши зумовлена його походжен-
ням від інфінітивної основи із нульовим суфіксом [3: 401];
мивши [28: 341, 362], «...І не мившись, не купавшись, / До роботи
йде Бассім...» [25 XII: 401], мивши [9];
моловши [28: 340; 9];
нивши [9];
падши [10: 117; 1: 5 зв., 27], впавши [16: 2/1]; — павши [27: 146], «...
до лоня павши разом, / Знов присягалася любить!» [7 II: 395], «О, ні,
не зрадник пробуває / В тім домі смерті, впавши в кут!» [25 XI: 443],
«І оба, на землю впавши, / Ворохнутись не могли» [25 XII: 143], «Чи
думаєш, що впавши на коліна, / Зм'ягчиш моє ти славолюбне серце...»
[25 XIV: 150], «Сам упавши в порожню могилу, / Наче труп захоло-
лий лежав» [7 І: 618], «Там скоро він знайшов собі кінець: / Упавши,
в бистрі хвилі» [7 II: 126], «Тоді проситиму, упавши на коліна, / Руки
дівочої» [18 VII: 250], «А вже Трімуйль, упавши на коліна, / Молитви
шепче...» [18 VIII: 21], «Перед Сорель упавши на коліна, / Він скрик-
нув...» [18 VIII: 146];
поровши; ривши [9];
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 228
Тiшечкiна К.В.
сівши [28: 331], «...У своїй спальні, сівши на долівці, / Він сотий
раз перекладав...» [25 XI: 340], «...сівши долі, / До стелі бризкаючи,
п'ють» [7 II: 289], «І, сівши врешті на коня, / В сусідню хату повер-
тає...» [7 II: 294], «Євгеній, сівши панувати / В селі, на лоні самоти...»
[18 VI: 40], «Граф, сівши на коня, знай, поглядав на дім...» [18 VII: 54],
«Годує коні, чистить, напуває / Чи, сівши верхи, чвалом їх пускає» [18
VIII: 27], «Осел, на церкві сівши, наче птах, / Уважно слухав річ ціка-
ву...» [18 VIII: 100], «І, поруч сівши з Франції патроном, / Співацьким
віддається перегонам» [18 VIII: 220], сівши [9];
ставши [8: 198; 19: 49 зв.; 13: 273, 274, 276; 1: 14; 17: 115], ставше
[1: 312 зв. — двічі, 319 зв.; 20: 29], ставшися [17: 31], вставши [8: 119;
5: 96]; — ставши [28: 336], «І як, ставши чоловіком, / Ближчий, ви-
щий нам стає...» [25 X: 46], «Та бідненький аж застогнав, / На ноги
ставши...» [25 X: 345], «...і, ставши серед шляху [Вісвамітра], / З по-
гордою отак казав до нього...» [25 X: 414], «І, ставши на базарі, / По-
чав кричать...» [25 X: 420], «Ставши оддалік, / Глядів на неї...» [25 X:
430], «Так, при ліжку Лиса ставши, / І його за руку взявши, / Малпа
Фрузя прорекла» [25 XII: 94], «От тоді преславний лицар, / Ставши
просто, наче тика, / ...Урочисто мовив так...» [25 XII: 180], «Чи велет
передвічний заклятий / Тут, ставши скалою, застряг?» [25 XII: 102],
«...Коли / Отець приніс їду йому і воду, / Він, ставши смирно перед
ним, сказав...» [25 XIII: 212], «Лиш я, серед усіх них ставши на мура-
ві, / До нього тихим голосом озвався...» [25 XIII: 295], «Хто в молодих
літах чуттям тонути / Привик... / Той, ставши мужем, буде кровожад-
ний...» [25 XIV: 173], «Еней на старших галасає... / І мовить, ставши
на бугру...» [11 І: 288], «Ставши вільним: на ниві самий / Труп валяв-
ся бездушно-німий...» [7 І: 474], «Не вивозив за собою, / Ставши
сміли во в ряди» [7 II: 311], «Ляговись під мостом, а на мосту ставши,
/ Він тебе розчавить...» [7 II: 405], «Та діти, ставши при стіні, / Не
плакали в ту хвилю, ні» [18 IV: 228], «Як та купальниця, що, ставши
при воді, / То нахиляється і руки молоді / Над синявою хвиль одваж-
но престя гає...» [18 VII: 78], «І шпагу видобув, удвоє ставши п'яний»
[18 VII: 228], «І господинею у рідій ставши хаті, / Охоче вчитимусь у
ній хазяйнувати» [18 VII: 30], «І ставши перед книгою закону, / «О
судді!» — мовив перед грізним сходом...» [18 VII: 398], «Смертельну
зброю вгору підійнявши, / Аж оглянувся: у півколо ставши...» [18
VIII: 108], «...Та не блудіть, на певний ставши шлях» [18 VIII: 126],
«В змаган ні ставши на непевний шлях, / Ворожать дуже вдало на кос-
тях» [18 VIII: 186], ставши [9], «А рано вставши, був немов розби-
тий...» [25 X: 376], «Вставши з трону, цар сказав...» [25 XII: 93], «Дон-
Кіхот і Санчо Панса, / Вставши не зовсім то й рано, /<...> Рушили на
битий шлях» [25 XII: 145], «Кажу вставши: Що за сила?» [7 І: 461],
«Кругом ревли, горою вставши хвилі...» [7 II: 537];
чувши [28: 341, 362; 9], «Та сам скажи, чи чувши крик такий, / Не
мусив я з святого обов'язку / На поміч бігти» [25 X: 407], «...чувши
масу / Про красу і мудрість вашу, / Я прийшов віддать вам честь» [25
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 29
З iсторiї акцентуацiї дiєприслiвникiв на �ши/�вши
XII: 82], «Додому давсь, не чувши ніг...» [7 І: 215], «Покірні слуги, чув-
ши вирок цей, / Високі палі ставлять для гостей...» [18 VIII: 70];
шивши [28: 341, 362; 9].
У давньоруській мові дієприслівники минулого часу акцентного
типу В у зв'язку із занепадом редукованих голосних у слабкій позиції
зазнали переміщення наголосу на попередній кореневий голосний. В
українській мові дієприслівники акцентного типу В послідовно збері-
гають рецесивний кореневий наголос [3: 401]:
взявши [15 І: 201 зв.; 8: 93, 112, 113, 121, 133, 136; 24: 4/5 зв., 9/2
зв., 27/4, 33/3, 35/1 зв., 47/1 зв.; 22: 2/1; 19: 50; 10: 116; 13: 273, 274,
280, 287; 5: 4 зв., 6 зв., 91, 199, 216 зв.; 17: 132], знявши [5: 43 зв.], об-
нявши [24: 49/6], принявши [15: Изв., 86 зв., 150 зв., 161; 24: 14/1 зв.,
32/1, 47/1 зв.; 10: 113; 17: 94, 496]; — «...1, взявши хлопчика за руку,
боса, / Ледви одіта, мовчки, тихо йшла...» [25 X: 413], «Сильну взявши
постанову, / Що не дам здуриться знову...» [25 XII: 52], «Взявши в
руку жолудину, / Лицар наш подумав хвильку...» [25 XII: 153], «Так
собі розміркувавши / І на палку капці взявши, / Касим їх на дах по-
ніс» [25 XII: 223], «Та тепер, свій гріх пізнавши, / Стілько кар за нього
взявши, / Я, мов брат, мов рідний твій...» [25 XII: 234], «...І ще й миг-
далову гилку / Взявши в руки, він пішов...» [25 XII: 440], «...мовить
Гейгель, взявши / мене за плечі» [25 XIII: 69], «І чудотворний взявши
хрест до рук, / На ворота я вдарив, наче крук...» [25 XIII: 285], «...Він,
взявши торбу, тягу дав...» [11 І: 65], «Камерта вид на себе взявши, / Тут
всіх учила...» [11 І: 283], «А взявши меч та ліру, сміло йде / Із ворогом
до бою» [7 II: 126], «І, взявши в руки ліру й срібний лук, / Пливу, як
тінь...» [18 І: 148], «Простоту радісну узявши за закон, / Хатину вилі-
пив...» [18 І: 256], «Було, вина узявши сулію...» [18 II:81], «...Якого б
інші з нас не склали, / І тонші взявши матер'яли» [18 IV: 232], «Узяв ши
про запас / Насіння й гниличок, рушали по пригоди...» [18 V: 28],
«Петрарки взявши ідеал, / А муки серця заспокоїв...» [18 VI: 37], «Які
ваш друг, узявши слово <...>/ Не повторив би випадково...» [18 VI:
90], «Тупого кия взявши в руки, / На біліарді грає сам...» [18 VI: 102],
«Слузі наказує зібратись / Із ним в дорогу снігову, / Шкатулку взяв-
ши бойову» [18 VI: 141], «Вона, узявши хліб, зліпила кульок три...» [18
VII: 31], «В оренду взявши їх, примусив помириться...» [18 VII: 102],
«...Враз, табакирку взявши <...> / Почав...» [18 VII: 106], взявши [9]. З
кореневим наголошенням наведено дієприслівник минулого часу
взявши і в монографії І. Верхратського «Про говір батюків»: взяв ши [2:
90], «І, знявши царський плащ свій, він надів / Його на Вісвамітру»
[25 X: 410], «Вже з хмар собі поприпинали крила, / На хвилі сіли,
знявши з них окови» [25 XIV: 358], «Еней, на город руки знявши, / Ла-
тина в зраді укорявши, / Кричить...» [11 І: 289], «Як прапор, зняв ши
клевету на нас...» [18 III: 9], «Він показав нам, із кілочка знявши, /
Своє національне убрання...» [18 III: 162], «Люціфер, не Давид / Ним
їхав, зопалу на божий знявши світ...» [18 VII: 195], «Спідницю зняв ши,
в панцері дзвінкім, /<...>/ На полі войовничому гасає...» [18 VIII:
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 230
Тiшечкiна К.В.
111], знявши [9], «...сей дім обнявши, / Я оглядав його зовсім доклад-
но» [25 XI: 335], «Під ним вона, обнявши / Мене, тулилася до мене
мовчачи» [25 XIV: 264], « І, страстно, обнявши поета, вона / В нетямі
сю пісню співає» [25 ХV: 562], «Усі поцілунки, всі ласки, мій брате, /
Тобі віддала б я, обнявши...» [7 II: 507], обнявши [9]. У праці І. Верх-
ратського «Про говір батюків» дієприслівник обійнявши наводиться з
наголосом на суфіксальному голосному: обійнявши [2: 98]. В. Кіпар-
ський же подає цей дієприслівник з кінцевою акцентуацією: обняв-
шись [26: 333], «Кару соромну принявши, / Судії поклін віддавши, /
<...> Він у дім потюпав свій» [25 XII: 439], «Так з Отманом поладнав-
ши, / І даруночки принявши, / Відійшов Бассім домів» [25 XII: 450],
«...Принявши нову віру й нову совість, / Усі зійшлися в однім спільнім
зборі» [25 XIV: 337], прийнявши [9];
лігши; мёрши [9]; мігши [28: 327; 9];
начавши [4: 204], почавши [15: 7 зв.; 8: 93; 16: 2/19 зв.; 24: 9/5 зв.,
47/1 зв.; 17: 24); — «...Начавши говорити діло, / Очей із Зевса не зве-
де» [11 І: 244], «Від Єгипту почавши, / Проти власного свого добра /
Ви бунтуетесь завше» [25 XII: 501], почавши [9].
На ґрунті української мови дієприслівники минулого часу ак-
центного типу С втратили первісне кінцеве наголошення і набули ко-
реневої акцентуації під впливом дієприслівників минулого часу ак-
центних типів А і В: вівши [27: 146], вівши [9], ввівши [6: 39]; візши [9];
волікши [28: 328; 9]; гнивши [28: 341, 362; 9]; гризши [9]; грібши [28: 326;
6: 82; 9]; живши [15: 19; 19: 44 зв.], поживши [23: 22 зв. .66 зв.], прожив-
ши [17: 209]; — «Там, живши на Подолі, / Стосунки він якісь таємни
зав'язав...» [18 V: 25], «Анахоретом живши в домі, / Встав улітку він о
сьомій...» [18 VI: 99], «У краї живши світлім та багатім, / Юрба хотіла,
з гордощів сліпа, / Аж до небес поставити стовпа...» [18 VIII: 58], жив-
ши [9], «Доживши марно, без трудів / До двадцяти шести років...» [18
VI: 186], «Марина, світлу переживши мить, / Одне могла — тихенько
заспівати...» [18 IV: 147], «...поживши днину з вами, / Я б хотів так
жити й сам» [25 X: 249], «А за те, що літ проживши / Тридцять п'ять,
він ще не вспів / Жадного порятувати...» [25 X: 254], «Стілько літ про-
живши спільно, / Вже розстатись нам не вільно / На потіху ворогам!»
[25 XII: 243], «Аж коли моя Марічка вмерла / Не проживши й десять
літ за мною...» [25 XIII: 342], «Чи можна ж нам людиною назвати /
Того, хто вік проживши свій не зна, / Що в його є на світі рідна мати»
[7 II: 132], «І я, чимало літ проживши на землі, / У Вільні-городі нау -
ки тої нюхав...» [18 VII: 197];
запрягши [14: 218]; — запрігши [6: 134; 9], «Обіцянка пожерла всю
мамону, / В ярмо запрягшися, тягни до скону» [25 XI: 319];
клавши [9], «В мистецтво осяйне не тільки вклавши хист, /А й сер-
це все своє...» [18 V: 176], «Та Возний, сміливо за пояс руки вклавши, /
Промовив...» [18 VII: 215], «Зітхає, голову поклавши на коліна/ Своє-
му владарю...» [18 V: 64], «Провчити Ленського поклавши, / Онєгін,
усміх заховавши, / Іде до Ольги...» [18 VI: 126], «Спить Заміталь-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 31
З iсторiї акцентуацiї дiєприслiвникiв на �ши/�вши
ський, лису, як коліно / Поклавши голову між подушок...» [18 IV: 196],
«Коли обійми розірвав ласкаві, / Поклавши власне щастя в домови-
ну...» [18 VII: 365], «А Войський погляда на Графа здалеки, / Ножа
убійчого приклавши до руки...» [18 VII 212], «І, сіль розклавши на тор-
гу свою, / Уздрів зненацька усмішку кохану...» [18 IV: 17], «То мисля-
ми перелітав у даль, / Розклавши милий огник під вербою» [18 IV: 19],
«І, склавши вам любов до ніг, / Щасливий був би...» [18 VI: 87];
клявши [9];
ливши [28: 362; 9], «З докором бідного оглянувши небожа / І ке-
лика вином доливши...» [18 VII: 21], «От, для дочки вина наливши, Під
коморій / Молошій передав тарілку огірків...» [18 VII: 21], «Як сонце
хмара озаря, / Обливши наскрізь млявим блиском...» [7 І: 229], «Чер-
вону іскру кидає в темноту, / Страшенний чад розливши навкруги» [7
І: 312], «І падають, нарешті, край дороги, / Червону кров розливши по
землі» [18 VIII: 125];
нісши [28: 328; 6: 242; 9], нысши [27:146], «І, пливе, піднісши волі
знак — / Високий пурпуровий стяг...» [18 V: 206], «...Ключника
спита ли, та старий / Промовив, руку знов піднісші догори...» [18 VII:
248], «Одне все думать на напризькім бруку, / Принісши з міста уші,
повні стуку...» [18 VII: 318], «Я одурив вас, прийшов я з Гренади, / В
дар вам принісши заразу» [18 VII: 391], І. Огієнко зазначає, що діє-
прислівники минулого часу на -вши затримують наголос свого інфі-
нитива: нести — нісши [12: 215];
пасши [28: 361; 9];
пивши [9; 14: 54; 28: 342], «І несли ми сили наші, <...> / Радо пив ши
гірки чаші...» [7 І: 397], «Щоб, пивши гожу твою воду, / Вони зростали
для війни...» [7 II: 185], «Бо пивши, де ж таки не ллють?» [7 II: 289]
пікши [28: 327]; пливши [28: 330; 9]; плівши, повзши, рівши, рісши
[9]; скрібши [6: 370]; скубши [9]; стерігши [6: 382; 9]; стригши, тряс-
ши [9].
Отже, в українській мові більшість дієприслівників на -ши/-вши,
утворених від дієслів на -ти, -е/-є, послідовно зберігає первісне наго-
лошення. Що стосується дієприслівників акцентного типу С, то вони
на ґрунті української мови втратили первісне кінцеве наголошення і
набули кореневої акцентуації під впливом дієприслівників минулого
часу акцентних типів А і В.
1. Барановым Л. Мєч духовный. — К., 1666 (стародрук).
2. Верхратсъкий І. Про говір батюків. — Львів, 1912. — 308 с.
3. Винницький В. М. Українська акцентна система: становлення, розвиток. — Львів:
Бібльос, 2002. — 578 с.
4. Вірші Климентія Зиновієва сина (кінець XVII — початок XVIII ст.) // Пам'ятки
українсько-руської мови і літератури. — Львів, 1912. — Т. 7. — С. 1 — 215.
5. Галятовскій І. Ключ разумhнія. — К., 1659 (стародрук).
6. Голоскевич Г. Правописний словник. — 7-е вид. — К.: Книгоспілка., 1930. — 451 с.
7. Грабовсъкий П. Зібрання творів: У 3 тт. — К.: Держлітвидав АН УРСР, 1959.
8. Зизаній С. Казаньє святого Кирилла. — Вильно, 1596 // Пам'ятки українсько-руської
мови та літератури. — Львів, 1906. — Т. 5. — С. 31 — 200.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 232
Тiшечкiна К.В.
9. Інтегрована лексикографічна система „Словники України", версія 1.05 / HAH
України Інститут мовно-інформаційних досліджень. — К.: Довіра, 2001 — 2005.
10. Копистєнській 3. Казаньє погрєбноє. — К., 1625 // Тітов Хв. Матеріали для історії
книжної справи на Вкраїні в XVI — XVIII вв.: Всезбірка передмов до укр. старо-
друків. — К., 1924. — С. 110—126.
11. Котляревський І. Повне зібрання творів: У 2 тт. — К.: Вид-во АН УРСР, 1952.
12. Митрополит Іларіон. Український літературний наголос. Мовознавча моногра-
фія. — Вінніпег: Наша культура, 1952. — 304 с.
13. Могила П. Проповідь про Хрест Спасителя і кожної людини. — К., 1632 // Тітов Хв.
Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні в XVI — XVIII вв. — К., 1924. —
С. 271—290.
14. Незвісний твір Клирика Острозького. — Острог, 1599 // Пам'ятки українсько-руської
мови і літератури. — Львів, 1906. — Т. 5. — С. 201—229.
15. Острозький збірник. — Острог, 1588 (стародрук). Цифрами позначено аркуші ста-
родруку, цифровими індексами — рахунки (перший рахунок індексом не позначає-
ться).
16. Отпис на лист в бозh вєлєбного отця Ипатія. — Острог, 1598 (стародрук). (Докумен-
тування матеріалу цієї пам'ятки: перша цифра вказує на зошит, друга — на аркуш у
цьому зошиті.)
17. Радивиловський А. Огородок. — К., 1676 (стародрук).
18. Рильський М. Твори: У 10 тт. — К.: Держлітвидав України, 1960 —1961.
19. Сакович К. Bhршh на жалосньїй погрєб зацного рыцєра Петра Конашєвича Сагай-
дачного. — К., 1622 // Тітов Хв. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні в
XVI—XVIII вв. — К., 1924. — С. 37—51.
20. Синопсіс — К., 1680 (стародрук).
21. Скляренко В. Г. Праслов'янська акцентологія. — К., 1998. — 342 с
22. Транквіліон К. Зєрцало богословіи. — Почаїв, 1618 (стародрук). (За наявності двох
цифр, розділених похилою рискою на позначення аркуша, перша цифра вказує на
зошит, друга — на аркуш у цьому зошиті.)
23. Туптало Д. Руно орошєнноє. — Чєрнhгов, 1683 (стародрук).
24. Філялєт X. Апокрисис. — Острог, 1598 (стародрук). (Документування матеріалу з
цієї пам'ятки: перша цифра вказує на зошит, друга — на аркуш у цьому зошиті.)
25. Франко І. Твори: У 20 тт. — К.: Держлітвидав УРСР, 1950 — 1956.
26. Kiparsky V. Der Wortakzent der russischen Schriftsprache. — Heidelberg: Carl Winter.
Universitatsverl., 1962. — 296 S.
27. Ogonowski E. Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache. — Lemberg: Verlag
ruthenischen Sewcenko-Vereines, 1880. — 244 S.
28. Smal-Stockyj S., Gartner T. Grammatik der ruthenischen (ukrainischen) Sprache. — Wien,
1913. — 550 S.
Kateryna Tishechkina (Kyiv)
THE ACCENT OF PARTICIPLES FORMED FROM -ty, -e/-je VERBS
Stress of participles in Ukrainian literary heritage of XVI—XVIII centuries, which are
compared with stresses in contemporary modern literary language are investigated in
the article.
The cases of divergence in stresses of participles are analyzed in details investigating evi-
dences of the ancient Ukrainian literary heritage, dialectological works and Ukrainian
dictionaries.
Key words: stress, participle, accent paradigm.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37702 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T16:44:30Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Тішечкіна, К. 2012-10-20T17:25:25Z 2012-10-20T17:25:25Z 2010 З історії акцентуації дієприслівників на -ши/-вши / К. Тішечкіна // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 25-32. — Бібліогр.: 28 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37702 801.612781’367.625 Стаття присвячена історії акцентуації українських дієприслівників минулого часу на -ши/-вши, утворених від дієслів на -ти, -е/-є, починаючи від пізньопраслов'янського періоду до нашого часу. Детально проаналізовано випадки розбіжностей у наголошуванні дієприслівників у давніх пам'ятках і в сучасній українській літературній мові із залученням свідчень українських акцентованих пам'яток XVI—XVIII ст., праць з діалектології, у яких наводиться наголошення дієприслівників, та словників української мови. Stress of participles in Ukrainian literary heritage of XVI—XVIII centuries, which are compared with stresses in contemporary modern literary language are investigated in the article. The cases of divergence in stresses of participles are analyzed in details investigating evidences of the ancient Ukrainian literary heritage, dialectological works and Ukrainian dictionaries. uk Iнститут української мови НАН України Українська мова Дослідження З історії акцентуації дієприслівників на -ши/-вши The accent of participles formed from -ty, -e/-je verbs Article published earlier |
| spellingShingle | З історії акцентуації дієприслівників на -ши/-вши Тішечкіна, К. Дослідження |
| title | З історії акцентуації дієприслівників на -ши/-вши |
| title_alt | The accent of participles formed from -ty, -e/-je verbs |
| title_full | З історії акцентуації дієприслівників на -ши/-вши |
| title_fullStr | З історії акцентуації дієприслівників на -ши/-вши |
| title_full_unstemmed | З історії акцентуації дієприслівників на -ши/-вши |
| title_short | З історії акцентуації дієприслівників на -ши/-вши |
| title_sort | з історії акцентуації дієприслівників на -ши/-вши |
| topic | Дослідження |
| topic_facet | Дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37702 |
| work_keys_str_mv | AT tíšečkínak zístorííakcentuacíídíêprislívnikívnašivši AT tíšečkínak theaccentofparticiplesformedfromtyejeverbs |