Ґрунтовна наукова студія з історичного словотвору
Рецензія на монографію: П.І. Білоусенко, В.В. Німчук. Нариси з історії українського словотворення (суфікс -ина). – Запоріжжя – Ялта – Київ: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2009. – 252 с. Book review on: P.I. Bilousenko, V.V. Nimchuk. Narysy z istoriyi ukrajins’kogo slovotvorennya (suffix -yna). — Zaporizhzhya — Jal...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Українська мова |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37710 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Ґрунтовна наукова студія з історичного словотвору / Л. Костич // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 109-112. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37710 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Костич, Л. 2012-10-20T17:57:25Z 2012-10-20T17:57:25Z 2010 Ґрунтовна наукова студія з історичного словотвору / Л. Костич // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 109-112. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37710 049.32+811.161.2’0’373.611 Рецензія на монографію: П.І. Білоусенко, В.В. Німчук. Нариси з історії українського словотворення (суфікс -ина). – Запоріжжя – Ялта – Київ: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2009. – 252 с. Book review on: P.I. Bilousenko, V.V. Nimchuk. Narysy z istoriyi ukrajins’kogo slovotvorennya (suffix -yna). — Zaporizhzhya — Jalta — Kyiv: TOV «LIPS» LTD, 2009. — 252 s. uk Iнститут української мови НАН України Українська мова Рецензії та огляди Ґрунтовна наукова студія з історичного словотвору Solid scientific investigation of the historical word-formation Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Ґрунтовна наукова студія з історичного словотвору |
| spellingShingle |
Ґрунтовна наукова студія з історичного словотвору Костич, Л. Рецензії та огляди |
| title_short |
Ґрунтовна наукова студія з історичного словотвору |
| title_full |
Ґрунтовна наукова студія з історичного словотвору |
| title_fullStr |
Ґрунтовна наукова студія з історичного словотвору |
| title_full_unstemmed |
Ґрунтовна наукова студія з історичного словотвору |
| title_sort |
ґрунтовна наукова студія з історичного словотвору |
| author |
Костич, Л. |
| author_facet |
Костич, Л. |
| topic |
Рецензії та огляди |
| topic_facet |
Рецензії та огляди |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Українська мова |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Solid scientific investigation of the historical word-formation |
| description |
Рецензія на монографію: П.І. Білоусенко, В.В. Німчук. Нариси з історії українського словотворення (суфікс -ина). – Запоріжжя – Ялта – Київ: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2009. – 252 с.
Book review on: P.I. Bilousenko, V.V. Nimchuk. Narysy z istoriyi ukrajins’kogo slovotvorennya (suffix -yna). — Zaporizhzhya — Jalta — Kyiv: TOV «LIPS» LTD, 2009. — 252 s.
|
| issn |
1682-3540 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37710 |
| citation_txt |
Ґрунтовна наукова студія з історичного словотвору / Л. Костич // Українська мова. — 2010. — № 2. — С. 109-112. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kostičl gruntovnanaukovastudíâzístoričnogoslovotvoru AT kostičl solidscientificinvestigationofthehistoricalwordformation |
| first_indexed |
2025-11-25T20:39:10Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:39:10Z |
| _version_ |
1850527704166694912 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 113
© Г.В. ВОРОНИЧ, 2010
УДК 398.1(477.87)
КОЛИ РОЗКІШ — ДОКОНЕЧНА НОРМА
Iван Сабадош. «Словник закарпатської говiрки села СокирB
ниця Хустського району» – Ужгород: «Лiра», 2008. – 480 с.
...Літературна мова мусить витворитись з
усіх діалектів, без жадного насильства,
сварки й колотнечі.
Л. Українка
Кожна літературна мова доти жива, і здібна
до життя, доки має можливість, з одного
боку, всисати в себе всі культурні елементи
сучасності, значить збагачуватися новими
термінами та висловами, відповідними до
прогресу сучасної цивілізації, ...а з другого
боку, доки має тенденцію збагачуватися
чимраз новими елементами з питомо народ-
ного життя і з відмін та діалектів народного
говору.
І. Франко.
Актуалізація національно-культурних цінностей в Україні зазви-
чай і цілком логічно збігається з активізацією різноманітних діа-
лектологічних досліджень: монографічних описів окремих говірок чи
говорів, тематичних груп лексики різних регіонів нерідко із реєстром
окремих діалектних рис і доданими словничками диференційного
типу чи глосаріями малозрозумілих (незрозумілих) слів в опубліко-
ваних творах художньої літератури. У повоєнний період активізацію
таких розвідок стимулювала передусім робота над Атласом україн-
ської мови. Вихід багатьох діалектологічних лексикографічних робіт,
до слова, позначає реалії сучасного українського життя.
У живій (чи то діалектній) мові заховано не тільки багатство ре-
пертуару української мови на всіх рівнях — фонетичному лексичному
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2114
Воронич Г.В.
синтаксичному і т. ін. — але й тенденції їхнього розвитку. Виявлення
їх дослідниками посприяло б логічному, вмотивованому розв’язанню
багатьох мовознавчих проблем. Брак таких даних, з одного боку, не
дає змоги поставити крапку в багатьох питаннях мовної кодифікації, а
з іншого, — спричиняє розвиток дискусій у найрізноманітніших на-
прямках, часто антагоністичних. Уже тривалий час не вщухають су-
перечки про прийнятні правописні норми в українській мові, а доко-
нечної, вичерпної й ґрунтовно аргументованої ухвали нема й досі, бо
відсутня повна картина правдивого функціонування мови на різних
рівнях і на всьому ареалі її поширення. Тому цілком до речі на книж-
кових полицях шанувальників живого українського слова опинилася
й відразу активно увійшла в науковий обіг (про що свідчать неоднора-
зові цитування Словника й посилання на це джерело у мовознав чих
дослідженнях) розкішна лексикографічна праця: Іван Сабадош «Слов-
ник закарпатської говірки села Сокирниця Хустського району».
Людському родові відомі різноманітні типи центризмів: еґо-, лю-
дино-, державоцентризм. Автор словника — вкорінений у рідну го-
вірку успішний науковець і керівник — демонструє специфічний вид
центризму — тяжіння до рідної говірки, щонайріднішого материн-
ського слова. Наслідком такої залюбленості у рідний край й україн-
ське слово стала поява нової солідної за обсягом і змістом праці Іва на
Сабадоша: словник диференційного типу ядерної марамороської го-
вірки села Сокирниця, який репрезентує 15,9 тис. реєстрових слів +
фонетичні варіанти, з додатком затранскрибованих текстів найріз-
номанітніших сюжетів про життя сокирничан, що є результатом по-
над 20 років напруженої подвижницької праці у вільний від основної
роботи час (!). Село Сокирниця, яке стало об’єктом лексикографічно-
го опрацьовування, давнє (перша згадка про нього зафіксована в до-
кументах за 1389 р.), розміщене в долині р. Тиса, тобто в південно-
центральній частині Закарпаття, однорідне в мовному плані і немале
за чисельністю: у ньому проживає понад 5 тис. мешканців.
У Словникові подано дуже докладний вступ, який може претен-
дувати на окреме дослідження. Зокрема, дуже вичерпно — від най-
давніших до сучасних — проаналізовано дослідження попередників
(перелік опрацьованих лексикографічних і лексикологічних праць,
дотичних до регіону і предмета вивчення, налічує 47 позицій), досить
повно означено питання вивчення закарпатського діалекту, особли ву
увагу зосереджено на проблемі вибору ареалу обстеження (части на
ареалу, говору, одна говірка) й типу (повний чи диференційний) діа-
лектного словника при його укладанні та способу її розв’язання, на
важливості вивчення діалектної архаїки для українського мовознав-
ства й славістики загалом. Іван Сабадош подає також докладну харак-
теристику дослідженої говірки, зокрема репертуару її основних рис на
різних мовних рівнях.
У Словникові обмірковано не тільки подання, але й оформлен ня
лексичного говіркового матеріалу: продумана структура словни кової
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 115
Коли розкiш – доконечна норма (рецензiя)
статті, запропонований адекватний фактичному матеріалові лад рема-
рок. Вони разом із вмотивовано ремаркованою частиномовною (ім.,
прикм., присл. та ін.), стилістичною (вульг., ірон., зневаж., лайл., пестл.,
уроч., фам., літ., діал., церк. та ін.), хронологічною (заст., іст.), мов-
ною (ід., гебр., нім., тур., італ.), за фахами (лісор., стол., шев., шв.,
ткац., риб. та ін.) стратифікаціями допомагають укладачеві відтвори-
ти картину життя сокирничан. Цьому сприяє також вміщений як у ре-
єстрі, так і в ілюстраціях і додатках ономастичний фактаж Сокирниці.
Послідовно вказано відсиланнями твірні та похідні слова, ідіоми та
ін., наведено і за допомогою позначок ◊ та Δ розведено різні типи лек-
сикалізованих словосполучень, подано усталений список умовних
скорочень.
До реєстрових слів у Словникові подано ілюстрації. Ці ілюстра-
ції — різні за обсягом — один-два речення чи словосполучення
(СКАНДРИ́ТИ — Бу׀ду йс'у ׀дôшку сканд׀рити, бо н'і на шчо неи ׀доб-
ра, лиш на вгин'. ЛЕПЧИТ́И — Сніг леп׀чит. Куй с'а прус׀тудиш, та
гыртан׀кы ти леп׀чит г׀нойом. ЛЕҐІНИ́ЩУВ — леґ’і׀нишчув ׀реклик;
ЛЕДО ́ВЫЙ — ле׀дова ׀курка, ׀вулиц′а) у Словникові мають самодос-
татнє значення: інколи доповнюють слóвник — крім пояснень до реєст-
рового слова, містять лексеми чи їхні значення, які не потрапили до
реєстрової статті, наприклад: Ко׀лис′ у нас у си׀л′і чи׀нили реме׀натку.
Ф׀райем, та дис′ ׀деколи нам, ׀ді′т′ом, ׀мамка купо׀вали по ск׀л′ан′ц′і.
Або: Учи׀нивим ׀йащик ис фо׀неры. (Лексеми фраєм та ящик доповню-
ють реєстр Словника.)
Ілюстрації засвідчують, крім лексичного, також цікаві, притаман-
ні говірці, особливості інших мовних рівнів, наприклад:
фонетичні: наявність звуженого [ô]: здô׀рôвля, ׀пôту, пô׀бôйу,
с´׀пôрôху; вимова ненаголошених [е] > [еи] або [е] > [и]: неи׀йе, у
чирид′і — ‛в череді’, шелепи׀ ́тє [шили׀питє], летри ́чный [лит׀ричный],
іноді й під наголосом: тепéрка [ти׀пирка]; [о] > [оу] або [o] > [у]:
поу׀буй, гоу׀ду, морконі ́ти [моурку׀н′іти], надиректоровáтися
[надеректуро׀ватися]; вживання звукосполучень [гы], [ґы], [кы],
[хы]: ׀гылы, ׀гыря, ׀ґыба, ґырч, ׀кыкот′, ׀кылы ׀хыжа, ׀хыр′ін′е; оглу-
шення: гад׀ко ́ванє [гат׀кован’е], ді ́дковатый [׀д′ітковатый]; відсут-
ність подвоєння кінцевого приголосного основи перед закінченням
е в іменниках середнього роду (між двома голосними) колишньої
-jǒ- основи: ׀ґыґан’е, мор׀котан’е, шелепи ́тє [шили׀пит′е]. Останні
прикла ди цікаві ще й фіксацією флективного -е, яке І.В. Сабадош у
перед мові кваліфікує як безпосереднє продовження давнього [е] без-
відносно до відомого в карпатських говірках перезвуку [а] >[е].
Отже, маємо ще один факт на користь концепції про полісько-кар-
патські сходження;
морфологічні: закінчення орудного. відм. одн. іменників, займен-
ників та прикметників жіночого роду -ов (-ôв, -ув) (׀йардув ׀ход′ат;
ис тôв ׀д′івкôв; ис ци׀бул′ув с׀маженув); давального відм. одн. іменників
чоловічого роду -ови (кил’уха׀чови) та ін.;
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2116
Воронич Г.В.
синтаксичні: У׀перший раз лит׀ричне с׀вітло ׀было нам ве׀ликим
-было нам — адресатне значення, виражене безпри׀) чудом. (с. 161)׀
йменниковою граматичною конструкцією з дав. відм. на противагу лі-
тературній нормі — прийменникова конструкція (було для нас: для +
род.); Так ми ׀кажеш, гібы м ти неи ро׀дина. (с. 47): ти неи ро׀дина —
значення посесивності, виражене безприйменниковою граматичною
конструкцією з дав. відм. на противагу літературній нормі — кон-
струкція з присвійним займенником (твоя родина); препозитивне
вживання частки ся, навіть через кілька слів від дієслова: Леда׀йако
с′а ׀д′ідо ׀майе бо вже здô׀рôвл′а неи׀йе (с. 160) та ін.
Ілюстрації, подані до реєстрових слів, також допомагають
з’ясувати процес і наслідки адаптації запозичень у фонетичному й
структурно му аспектах (для більшості іншомовних слів вказано мову-
джерело, названо лексему-відповідник та її значення, в тому числі ви-
користано й діалектні дані, зокрема із польської, чеської, словацької,
німецької, румунської, угорської, латинської, грецької, старо сло в’ян-
ської мов, за винятком, якщо ці параметри збігаються з літературною
мовою), спо сіб творення нових термінів та ін.
Для діалектолога, у тому числі й лексикографа, певні проблеми
становить саме уніфікація графічного оформлення (наявність/відсут-
ність транскрибованих записів, поєднання транскрибування фактич-
ної вимови з умовностями чинних орфографічних норм, визначення
системи використаних знаків як фонетичної чи фонематичної тран-
скрипції, намагання пристосувати літературну орфографію до зафік-
сованого діалектного явища: йдеться про написання разом, окремо,
через дефіс прийменника з іменником (прислівників) й наукова ін-
терпретація фактичного матеріалу, зокрема добір і використання
термінів і формул «літературна графіка» й «орфографічний запис»,
«лі те ратурному… відповідає», «…замість вживаного в літературній
мові», субституювання лексемою «слово» понять «фонетичний», «мор-
фо логічний» чи «словотвірний варіант», успішне розв’язання яких
про демонстровано у презентованій лексикографічній праці, хоча іно ді
трапляються й варіантні написання, що пояснюється пручанням і
спротивом живого мовлення вузьким рамкам літературної орфогра-
фії: до׀хыш і из:ôлô׀тôв, с∪
,ко; абы м׀ко й абы׀-′ниц′і; хут׀пôрôху, из лис׀
дис′ ׀деколи й ажбы׀удкы, ас: ׀с’а — ‛аж ся’, ба׀ци і т. ін.
Щодо оформлення реєстрової статті у Словникові, то варто за зна-
чити, що автор цілком слушно обрав алфавітний порядок їх роз міщення.
Реєстрові слова передано „поєднанням літературної графі ки з діалек-
тною транскрипцією”, проте таким чином дещо ускладнено сприйняття
фонетичних варіантів, поданих у дужках, скажімо з йо тованими буква-
ми: зайа(йи)ц’. Гадаємо, що до транскрипційних зна ків можна б додати
ў, ĭ, ң і розмежувати м’якість і пом’якшеність (напів пом’якшеність).
Проте, гортаючи такий скарб, як рецензований «Словник закар-
патської говірки села Сокирниця Хустського району» Івана Сабадоша,
занурюючись у живодайні глибини народного слова, навіть не хочеть ся
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 2 117
Коли розкiш – доконечна норма (рецензiя)
зважати на якісь дріб’язкові графічні, технічні огріхи в оформленні ба-
гатющого лексичного матеріалу, кожна сторінка якого рясніє нова ціями
для української лексикології зокрема і славістики загалом. Ко жен уче-
ний зуміє показати свою обізнаність на чужій виконаній пра ці, що зро-
бити найлегше, а найліпше було б — на своїй, тому хай ця довершена
праця стане стимулом для інших філологів і нефілологів, але патріотів
рідного краю і материнського слова до видання подібних словників.
У науковий обіг введено новий, значний за обсягом, вагомий за
змістом, фахово і вправно зібраний, скрупульозно й талановито про-
аналізований, майстерно лексикографічно оформлений фактичний
матеріал, а тому евристичний потенціал цієї модерної праці в україн-
ському мовознавстві безсумнівний. Отже, появу подібних праць слід
якнайпалкіше вітати і заохочувати оприлюднення аналогічних видань
із різних регіонів України, а авторові, Іванові Сабадошеві, наші ґрату-
лювання, зичення наукової снаги й усіляких житейських гараздів.
Ганна Воронич (м. Київ)
Hanna Voronych (Kyiv)
WHEN LUXURY IS A FINAL NORM
(Book review on: Ivan Sabadosh. “Slovnyk zakarpats’koyi hovirky sela Sokyrnytsia
Khusts’kogo rayonu”. — Uzhgorod: “Lira”, 2008. — 480 s.)
Ãӂ̇ ÏÓÁ‡ø͇
СВЯТВЕЧІР – ЦЕ СВЯТИЙ ВЕЧІР
Як не дивно, але в написанні однослівної назви вечора напередодні Різдва, або
Святого вечора, досі спостерігаємо плутанину: у тлумачному Словнику укра-
їнської мови її подано як абревіатуру святвечір, співвідносну зі словосполу-
ченням святий вечір, в “Українському правописі” та орфографічних словниках
української мови – як складний іменник свят-вечір, що пишеться через дефіс.
Непослідовність у передаванні цієї назви відбиває і мова художніх творів, пор.:
Увечері, на святвечір, зібралися до нас гості… (М. Коцюбинський); На святве-
чір, як це бувало кожного року, бондарівський Андрійко приніс тітці Катрі вече-
рю (А. Головко); На святвечір, коли криничанські діди виходять кликати мороза
вечеряти, посилають надвір і Данька (О. Гончар); Тоді старий Горицвіт обійде з
хлібом, який першим саджали у піч, усю пасіку, окропить її колоссям з снопа,
що в святвечір на покуті стояв… (М. Стельмах); Поніс я на свят-вечір кутю
рідному дідусеві (О.Ковінька); Ще на свят-вечір, коли пеклося й варилося до
святої вечері дванадцять страв, брала газдиня з усіх мисок по ложці, пекла з
того всього книшик та й ховала той книшик аж до Юрія (Г.Хоткевич).
У мовній практиці двох останніх десятиріч переважає написання однослівної на-
зви цього вечора разом і до того ж нерідко – з великої літери: Картина… відо-
бражає момент, коли після зняття облоги Замостя в день святвечора 1648 року
Богдан Хмельницький урочисто вступає до Києва (Україна молода, 14.4.2010);
Увечері напередодні Різдва в кожній оселі готували 12 пісних страв, серед яких
обов’язково мала бути кутя. Тому в народі цей вечір називали Святвечором,
Багатим вечором, Багатою кутею, чи Вілією (Свята, традиції, звичаї українсько-
го народу). І це цілком логічно, бо вона є абревіатурою, утвореною зі скороченої
прикметникової основи свят- та іменника вечір.
Отже, однослівну назву, співвідносну зі словосполученням Святий вечір, по-
трібно писати разом і з великої літери, тобто Святвечір.
Катерина Городенська
|