Особливості граматики С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера
У статті розглянуто особливості підручника з граматики української мови початку ХХ ст. С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера, який, представляючи загальноукраїнську літературну мову, відображає передусім її тодішній західноукраїнський варіант. The article focuses on the peculiarities of grammar of Ukrain...
Saved in:
| Published in: | Українська мова |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут української мови НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37725 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Особливості граматики С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера / І. Матвіяс // Українська мова. — 2010. — № 3. — С. 3-10. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859614971024900096 |
|---|---|
| author | Матвіяс, І. |
| author_facet | Матвіяс, І. |
| citation_txt | Особливості граматики С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера / І. Матвіяс // Українська мова. — 2010. — № 3. — С. 3-10. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Українська мова |
| description | У статті розглянуто особливості підручника з граматики української мови початку ХХ ст. С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера, який, представляючи загальноукраїнську літературну мову, відображає передусім її тодішній західноукраїнський варіант.
The article focuses on the peculiarities of grammar of Ukrainian language in beginning XX century by S. Smal-Stotskyi and F. Gartner, which presenting common Ukrainian literary language, reflected first of all it’s West-Ukrainian variant.
|
| first_indexed | 2025-11-28T18:08:11Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 3
Дослідження
УДК 81–116.6
Iван Матвiяс (м. Київ)
ОСОБЛИВОСТI ГРАМАТИКИ
С. СМАЛЬ/СТОЦЬКОГО I Ф. ҐАРТНЕРА
© I.Г. МАТВIЯС, 2010
У статті розглянуто особливості підручника з граматики української мови початку
ХХ ст. С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера, який, представляючи загальноукраїнську лі-
тературну мову, відображає передусім її тодішній західноукраїнський варіант.
Ключові слова: утворення голосних і приголосних звуків, словотвірна і словозмінна
форма, побудова і сполучення речень.
На початку ХХ ст. продовжували функціонувати східноукраїнський
і західноукраїнський варіанти літературної мови, які виникли в
ХІХ ст. «Граматика української (руської) мови» С. Смаль-Сто цького
і Ф. Ґартнера з’явилася друком 1893 р. і перевидавалася (четверте ви-
дання її вийшло у Львові 1928 р.). Вона представляла загальноукраїн-
ську літературну мову з виразною орієнтацією на її західноукраїнський
варіант, була підручником для тодішніх галицьких середніх шкіл.
Праця складається зі вступу («введення»), чотирьох розділів
(«частей») і додатків. У вступі автори розкривають зміст понять мова
(у граматиці в значенні ‘мова’ вживається також слово бесіда), літе-
ратурна («письменська») мова й говори, виділяють українську мову
серед інших слов’янських, вказують на зв’язок української мови з
церковнослов’янською, перерахо вують видатних східноукраїнських і
західноукраїнських письменників.
Перший розділ граматики присвячений фонетиці. Характери-
зуються голосні («голосівки») і приголосні («шелестівки») щодо їх
артикуляції, виділяються дзвінкі («голосові») та глухі («безголосі»)
приголосні, звук [р] називається «дрожачим» або «тремким», зазна-
чається, що звуки [ґ] і [ф] уживаються найчастіше в запозичених сло-
вах, розглядаються основні типи наголошення слів.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 34
Матвiяс I.Г.
Описуючи звукові зміни в українській мові, автори пояснюють
явища уподібнення, глибоко висвітлюють та ілюструють історич-
ний процес м’якшення приголосних, вказують на особливості арти-
куляції приголосних у кінці слів («у визвуку») і на їх початку («у
назвуку»).
Розглядається особливість артикуляції ненаголошених голос них,
опу щення і вставлювання голосних, описується вставлювання приго-
лосних між двома голосними (роззів), характеризується протезування
(нормативними вважаються безпротезні форми слів огонь і огень, она,
осмеро).
На відміну від сучасних досліджень з фонетики [1: 54] автори
серед голосних вирізняють два звуки переднього ряду високого під-
няття — [ї], який пом’якшує попередній приголосний, та [і], що по-
передніх приголосних не пом’якшує. Так, на їх думку, звук [е] в ново-
закритих складах залежно від попереднього приголосного переходить
то в [ї] (лїд, сїль), то в [і] (мід, рік); вказується, що голосний [ї] похо-
дить з давнього h (цїна, сїно, тїло).
Слід зазначити, що за тодішнім правописом, як і за сучасним, лі-
терою ї позначаються також два звуки [йі].
У граматиці стверджується, що при переході [е] в [і] у словах
типу значінє, створінє подвоєння приголосних зникло, хоч завважу-
ється, що в Східній Україні його вживають. Перераховуючи випадки,
коли [о], [е] в новозакритих складах у [і] не переходять, автори нор-
мативними вважають форми слова воріг і ворог.
Далі характеризується повноголосся в українській мові на тлі
слов’янських мов, описуються наслідки переходу давніх носових
голосних @, #, а також ъ, ь, ы, и в сучасні звуки української мови,
розглядається чергування голосних при словотворенні, аналізують-
ся випадки перестановки звуків в історії окремих слів, указується
на можливість заміни голосних під упливом голосних наступного
складу типу багатий (богатий), гарячий (горячий), манастир (мо-
настир), обидва варіанти вважаються нормативними. Нормативни-
ми вважаються форми слів з початковим голосним [и] замість [і] у
словах игла, иньший, иноді, а також форми слів слеза, ведро, сельский,
вчера, греміти.
У другому розділі граматики розглянуто словотвір. Тут визначе-
но частини мови (сполучники називаються «злучниками», а вигуки
«окликами»; частки окремою частиною мови не вважаються, вони за-
раховані до прислівників); розглянуто споконвічно українські («пи-
томі») і запозичені («чужі») слова. У словах виділено корені, основи,
суфікси («наростки»), префікси («приростки») і закінчення. Термі-
ном пень непослідовно називається то корінь, то основа слова. Суфік-
си і префікси описано за тематичним значенням відповідних слів.
Серед суфіксальних утворень як нормативні наводяться:
визволення і визволенє, вірування і віруванє, друковання і друкова-
нє, життя і житє, писання і писанє, створіння і створінє; весіллє і ве-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 5
Особливостi граматики С. Смаль�Стоцького i Ф. Ґартнера
сілє, каміннє і камінє, піднебіннє і піднебінє, читаннє і читанє; безголо-
вє і безголовлє;
багнисько і багнище, хлопчисько і хлопчище, огнисько, серденько і
сердейко, камененько, домонько, лісойко, городейко, воробчик, києвля-
нин, італіянець;
деревяний і деревляний, близший і близчий, красший і кращий, бо-
гатіший, богатійший і богатіщий, веселійший і веселіщий, добрійший
і добріщий, злійший і зліщий, меньший, малійший і маліщий, маліський
‘маленький’, ліпший і лучший;
імити ‘мати’, наймити ‘найняти’, виставати — вистати ‘вистача-
ти — вистачити’, обіцяти і обіщати;
де і где, сюди і сюда, всюди і всюда, куди і куда, нікуди і нікуда,
тоді, тоди і тогди, оногди ‘іноді’, так і тако, як і яко, горі ‘горою’, долі,
долів ‘додолу’, домів ‘додому’, тогід ‘торік’, мість, намість ‘замість’.
Дієслова за будовою поділені на шість класів: безсуфіксні і з су-
фіксами -ну, -ї, -и, -а, -ува. Серед дієслів недоконаного виду автори
виділяють «протягові», що виражають протяжну дію (везти, летіти),
і «наворотові», що передають повторювану дію (возити, літати), роз-
глядають різні типи «протягових» і «наворотових» дієслів і зв’язок
між ними.
У підрозділі «Зложенє» розглядаються слова, що складаються з
двох коренів (верболіз, листопад, хлібороб), слова, першою складовою
частиною яких виступає заперечна частка («перечка») не (нелюб, не-
слава, недочути), а також прийменник (безліч, відразу, наново). У під-
ручнику розглядається суфіксація («наросткованнє») і префіксація
(«приставкованнє») дієслів і пов’язані з ними їх недоконаність і до-
конаність.
У підрозділі «Про значення слів» автори описують різні типи
омонімів і синонімів в українській мові.
Третій розділ граматики присвячений словозміні («відмінюван-
ню»). Усупереч сучасній граматиці відмінки позначаються і назива-
ються за порядковими числами (перший — сьомий), кличний відмінок
виступає і називається п’ятим. Поряд з одниною і множиною визна-
чається двоїна («двійня»). Граматичні роди називаються мужеський,
женський і середний.
Наведені давні зразки відмінювання іменників в однині, множині
і двоїні за шістьма типами основ, описані сучасні відмінкові парадиг-
ми за граматичними родами іменників з виділенням у них твердої і
м’якої груп («відмін»). Іменники за значенням поділені на імена влас-
ні, ґатункові, збірні та імена матерій.
У дав. і місц. відм. одн. іменників чол. роду з твердим приголос-
ним основи визначається флексія -ови (батькови, братови, сусідови;
при батькови, братови, сусідови), іменників з м’яким приголосним
основи -еви (учителеви, оленеви, добродієви; при учителеви, оленеви,
добродієви). У наз. відм. мн. іменників чол. роду допускаються форми
з закінченням -а (голоса, ліса, очерета, світа, акта, декрета, теста-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 36
Матвiяс I.Г.
мента). На думку авторів граматики, род. відм. мн. іменників гість,
кінь, гріш, а також свиня закінчується на -ий (гостий, коний, гроший,
свиний). Нормативними вважаються форми род. відм. мн. іменників
жін. роду на -ів (бабів, касарнів, люшнів, мушлів, паннів, стайнів, тит-
лів, хатів).
У граматиці іменники з м’яким кінцевим приголосним [р] у наз.
відм. одн. типу косарь, а також форми місц. відм. одн. іменників чол.
роду з м’яким приголосним основи на -и (на кони, в огни, в шпитали) і
форми дав. та місц. відм. одн. іменників жін. роду з м’яким приголос-
ним типу (на) земли, (в) жмени вважаються не нормативними. Запе-
речується вживання діалектних форм типу ковальом, на людьох.
Сучасна третя відміна іменників у граматиці називається «шелес-
тівковою». На думку авторів, у род., дав. і місц. відм. одн. і наз., знах.
і кличн. відм. мн. відповідні іменники мають закінчення -и (части,
крови, любови), в орудн. відм. одн. -ию і -ю (частию, смертию і час-
тю, смертю), іменники кров і любов в оруд. відм. одн. виступають у
формах кровю, любовю і кровію, любовію, іменник сіль — сілью і сіллю,
іменник ніч — нічю. Іменник любов у граматиці має паралельну форму
люба . У род. відм. мн. іменники цієї відміни закінчуються на -ий (час-
тий, смертий) та на -ів (ночів, річів, повістів). Нормативними вважа-
ються форми іменників бруков і бруква, кроков і кроква, морков і морк-
ва, церков і церква. Із закінченням -и в наз. відм. мн. виступають слова
річи, ночи, печи, подорожи. Форми на -і (річі, ночі, печі, подорожі), а та-
кож форми род. відм. мн. на -ей (коней, гостей, свиней, людей, грудей,
гусей) кваліфікуються як неправильні.
Для іменників середн. роду в дав. відм. одн. визначається форма на
-ови (дитяткови, лихови, містови), у місц. відм. одн. іменника лихо —
форма на -і (в лисі); вважаються нормативними паралельні форми наз.
відм. очі й очи, уші й уши, двері і двери, род. відм. очий, уший, дверий,
орудн. відм. очима, ушима й очами, ушами. У род. відм. мн. допуска-
ються форми на -ів (богацтвів, болотів, багнів, дивів, селів, письмів). У
наз. відм. одн. іменників середн. роду зберігається давня форма на -е
(волосє, клоче, поруче, піддаше), хоч можливими вважаються також
форми на -а(-я) (життя, зілля, колосся, насіння, збіжжа, клочча, під-
дашша). У дав. і місц. відм. одн. іменників сучасної четвертої відміни
визнаються форми на -и і на -і (гусяти, поросяти, ягняти; імени, сіме-
ни, тімени і гусяті, поросяті, ягняті; імені, сімені, тімені).
Автори граматики рекомендують відмінювати чужі прізвища:
Доде — Додета, Додетови; Беранже — Беранжера, Беранжерови; Ман-
цоні — Манцонія, Манцонієви; Бокачіо — Бокачія, Бокачієви; Ґете —
Ґетого, Ґетому; Данте — Дантого або Данта.
Прикметники в розгляданій праці за характером приголосних в
основах поділяються на тверду і м’яку групи («відміни»), але зазнача-
ється, що прикметники на позначення місця і часу вживаються у двох
відповідних формах — верхний і верхній, спідний і спідній, горішний і
горішній, долішний і долішній, домашний і домашній, вечірний і вечірній,
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 7
Особливостi граматики С. Смаль�Стоцького i Ф. Ґартнера
теперішний і теперішній, послідний і послідній. У граматиці описую-
ться зв’язки сучасних відмінкових форм прикметників з давніми.
Для особових займенників третьої особи чол. і середн. роду в род.
і знах. відм. одн. визначаються форми єго і його, у дав. відм. єму і йому,
жіночий рід особового займенника в род. і знах. відм. має форми єї і її,
у дав. відм. — їй, її і єї. Зазначається, що поряд з формами мене і мені,
тебе і тобі, його, йому, їй і єї зрідка в літературній мові вживаються
давні скорочені форми мя, ми, тя, ти, го, му, ї. Стверджується, що піс-
ля прийменників замість форм єго, єму, єї, їй уживаються форми него
і нього, нему і ньому, неї, ній, зазначається, що в Східній Україні по-
ряд із займенниковими формами ним, ними, них уживаються форми
їм, їми, їх.
Присвійні займенники чол. і середн. роду в род. відм. одн. висту-
пають у формах мого, моєго і мойого, твого, твоєго і твойого, свого, сво-
єго і свойого; у дав. відм. одн. — мому, моєму і мойому, твому, твоєму
і твойому, свому, своєму і свойому; займенники жін. роду в род. відм.
одн. виражаються формами на зразок моєї і мої.
Означальний («неозначений») займенник весь чол. і середн. роду
в род. відм. одн. виступає у формах всего і всього, у дав. відм. одн. —
всему і всьому, жін. роду — в род. відм. одн. — всеї, в орудн. відм. —
всею.
Нормативною вважається форма вказівного («указового») за-
йменника тамтой.
У підрозділі про числівники визначаються форми один і оден,
відмін кові форми числівників три, чотири подаються з твердим [р]
(трох, тром, трома, чотирох, чотиром, чотирома і чотирма), як рід-
кісні допускаються також форми з м’яким [р] (трьох, трьом). З приго-
лосним [й] замість [д] подаються числівники одинайцять — двайцять,
кільканайцять, трийцять, з м’яким приголосним [т] виступають чис-
лівники пятьдесять, шістьдесять, сімдесять, вісімдесять, девятьде-
сять, кількадесять, визначається числівни кова форма двіста. Поряд
з формою девятьдесять рекомендується вживати також девяносто,
а поряд з формами двох, двом допускаються також двоїх, двоїм. Кіль-
кісні числівники в граматиці називаються «головними», числівники
з прийменником по (по одному, по двісті) — «поділовими». Серед по-
рядкових числівників рекомендуються форми перший і первий, тре-
тий і третій, восьмий і осьмий, сотний і сотий, двосотний, трисот-
ний, міліоновий.
У підрозділі «Відмінювання дієслів» способи дієслів називаю-
ться термінами: «прямий» ‘дійсний’, «приказовий» ‘наказовий’, «мож-
ливий» ‘умовний’; стан дієслів виражається термінами: «підметний»
або «діяльний» ‘активний’, «предметний» або «страдальний» ‘пасив-
ний’; інфінітив називається «дієіменником».
Наведено давні форми дієслів теперішнього й минулого часу, зо-
крема аориста, імперфекта й перфекта, вказано на їх стосунок до су-
часних дієслівних форм, подано сучасні зразки відмінювання дієслів.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 38
Матвiяс I.Г.
Форми дієслів минулого часу типу читав, читала, читало названо
дієприкмет никами. Як рівноправні наведено дієслівні форми волію,
воліє і волю, волить; пекти і печи, стригти і стричи; від дерти — деру і
дру, дере і дре, деруть і друть; гребти і гребсти, скубти і скубсти. Ви-
значаються паралель ні форми дієслів майбутнього часу зразка буду,
будеш, будуть читати і му, меш, ме, муть читати. Відзначаються
вживані в мові художньої літератури говіркові форми дієслів типу
носю, ходю; робе і роби, говоре; вчуть.
Атематичні дієслова мають паралельні форми даси і даш, їси і їш,
їж і їдж, їжмо і їджмо, їжте і їджте. У зворотних формах дієслів част-
ка ся вживається окремо. Автори граматики вказують на ненорматив-
ні діалектні форми дієслів типу війти або уйти, хцу ‘хочу’, співат ‘спі-
ває’, бив ‘був’, будеме ‘будемо’.
У четвертому розділі граматики розглядається синтаксис. Тут теж
уживається особлива термінологія: речення має також назву «гадка»,
член речення — додаток виражається терміном «предмет», прямий до-
даток — «властивий предмет», означення — «придаток прикметнико-
вий», обставина — «придаток прислівниковий»; другорядні члени ре-
чення називаються «побічними», узгодження виражається терміном
«згода», допоміжне дієслово — «злучник», пропуск слів в еліптично-
му реченні — «опуст», головне в складнопідрядному реченні — «над-
рядне», підрядне — «побічне», розповідне речення називається «ви-
сказовим».
У граматиці належну увагу приділено сполученню між речення-
ми, взаємозалежності між ними, утворенню складних речень. Зазначе-
но, що речення сполучаються рівнорядно і підрядно, відповідно нази-
ваються «рівнорядними» і «підрядними». Рівнорядними можуть бути
головні і «побічні» речення. Рівнорядні речення поєднуються відпо-
відними сполучниками або сполучними словами. Зв’язок між ними
може бути єднальним («злучним»), протиставним, причиновим, на-
слідковим, умовним, наміровим, припустовим, порівняльним і часо-
вим. Серед рівнорядних речень виділено стягнені. Підрядні речення
поділяються на підметові, присудкові, предметові (‘додаткові’), при-
слівникові (‘обставинні’), прикметникові (‘означальні’). Серед при-
слівникових речень виділяються наслідкові, намірові, причинові, при-
пустові (‘допустові’), порівняльні, часові й умовні.
У граматиці описується вираження в реченні граматичного роду
й числа. Оригінальним, як у сучасній академічній граматиці [2: 72-75],
постає розгляд вираження категорії особи іменниками, займенниками
й дієсловами. Широко характеризується синтаксична роль і значен-
ня відмінків у реченні. Нормативним уважається вислів на вираження
родового відмінка партитатив ності («пайкового відмінка») типу двай-
цять один волів. Характеризуючи непрямі відмінки, автори наводять
прийменники, з якими сполучаються відповідні форми іменників.
Нормативними вважаються прийменники к, ік, д, ід, що сполучаються
з іменниками в давальному відмінку. До нормативних зараховую ться
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 9
Особливостi граматики С. Смаль�Стоцького i Ф. Ґартнера
також підрядні сполучники заким, коби, нім. Окремо розглядає ться
синтаксична роль усіх частин мови. Закінчується розділ розглядом
порядку слів у реченні. У граматиці твердження проілюстровані пе-
реважно змодельованими прикладами-реченнями авторів, інколи ілю-
страції беруться з мови письменників, зокрема Т. Шевченка, але на їх
авторство не вказується.
У додатку до граматики розглягуто тодішній західноукраїн-
ський правопис — в основному за Є. Желехівським. Зазначено, що
українська азбука походить від кирилиці (хоч Кирило створив гла-
голицю). На основі кирилиці було створено гражданку, якою послу-
говуються українці, росіяни й білоруси. Зазначено, що неприродним
для української мови є написання без м’якого знака слів світ, цвіт,
сміх, свідок. Указано на говіркове вираження м’якості приголосних,
зокрема рекомендовано вживати форми слів ніч, а не нїч, зелені, а не
зеленї, а також хлопець, а не хлопец, конець, а не кониць, стіл, а не
стів, тяжко, а не тєжко, ся, а не сє, си, тїло, а не кіло. У підрозді-
лі про розділові знаки («припинаннє») вживаються терміни кропка
‘крапка’, питайник ‘знак питання’, окличник ‘знак оклику’, запинка
‘кома’, середник ‘крапка з комою’, павза ‘тире’, знаки наведення ‘лап-
ки’, розділка ‘дефіс’.
Другий додаток присвячений віршуванню. Автори визначають
поняття ритму, ритмічного наголосу в народних піснях і поезії. Для
вираження ритму в піснях і віршах використовують музичні нотні
знаки. Характеризують українські народні ритми, наводять зразки на-
родних пісень з коломийко вим, козачковим (шумковим), колядковим,
щедрівковим, весільним, обжин ковим, веснянковим, гаїлковим, ку-
пальним і думковим ритмами, характери зують та ілюструють ритміку
народних дум. Окремо описують і порів нюють з народними піснями
ритми в українській поезії. Розглядають метричні ритми в поезії —
ямб, трохей, дактиль, анапест, ілюструючи відповідні ритми віршами
І. Котляревського, Т. Шевченка, М. Шашкевича, В. Пачовського, А. Мет-
линського, Я. Головацького, А. Могильницького, С. Воробкевича,
Ю. Федьковича, І. Франка, О. Маковея, Б. Лепкого, В. Щу рата, М. Ста-
рицького, П. Грабовського, В. Самійленка, С. Руданського, Б. Грінчен-
ка, О. Романової.
У третьому додаткові до граматики подається кириличний алфа-
віт з назвами літер і поясненням їх звукового вираження, наводиться
зразок церковнослов’янського письма з переведенням його на сучасну
графіку й перекладом на українську мову.
Отже, відмінностей між розгляданою і сучасною граматикою лі-
тературної мови відносно небагато. Наявні вони певною мірою в тер-
мінології та в порядку і способі викладу граматичного матеріалу.
Граматика С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера, виконавши у свій
час важливу педагогічну функцію, зіграла важливу роль у поєднанні
західноукраїнського і східноукраїнського варіантів літературної мови
в єдину загальноукраїнську літературну мову.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 310
Матвiяс I.Г.
1. Сучасна українська літературна мова. Фонетика. — К., 1969. — 436 с.
2. Сучасна українська літературна мова. Морфологія. — К., 1969. — 584 с.
Ivan Matviyas (Kyiv)
THE PECULIARITIES OF GRAMMAR BY S. SMAL-STOTSKYI AND F. GARTNER.
The article focuses on the peculiarities of grammar of Ukrainian language in beginning
XX century by S. Smal-Stotskyi and F. Gartner, which presenting common Ukrainian
literary language, reflected first of all it’s West-Ukrainian variant.
Key words: creating of vowels and consonants, word building and word changing form,
construction and connection of sentences.
Ãӂ̇ ÏÓÁ‡ø͇
ЧИ БУВАЮТЬ СПРИЙНЯТНІ ЦІНИ?
Досить часто виробники промислових товарів запрошують усіх охочих на
виставку-продаж товарів, обіцяючи «сприйнятні ціни та гарантовану якість то-
варів». Цікаво, а які це сприйнятні ціни? Тлумачні словники української мови
такого слова не фіксують. Його придумали рекламодавці як відповідник до ро-
сійського «приемлемые» (цены). В українській мові є двоє схожих за звучанням
слів – прийнятний і сприйнятливий. Прийнятний – це той, який відповідає певним
вимогам; якого можна прийняти, з яким можна погодитися (Словник української
мови. – К.: Наук, думка, 1976. – T. VII. – С. 629; Великий тлумачний словник
сучасної української мови / Уклад, і голов, ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ
«Перун», 2005. – С. 933). Напр.: Для Варшави Петро Конашевич був єдиним
прийнятним командувачем [козацького війська] (З. Тулуб); До завдань косміч-
ної медицини входить також медико-біологічне забезпечення прийнятних умов
перебування всередині космічного корабля (З журналу); Віктор Янукович запев-
няє, що Україна зуміє зберегти прийнятні стабільні ціни на газ та енергоносії
(З інтернетівського видання); Недорогі санаторії Криму надають затишні номери
і якісне обслуговування за прийнятними цінами (З інтернетівського видання).
Синонімами до прийнятний є: підхожий, задовільний, терпимий, припустимий,
стерпний, доступний, лю́дський (розм.), бо́жеський (розм.) та ін.
Сприйнятливий – який легко сприймає що-небудь; доступний для сприйман-
ня; який легко піддається захворюванням (Словник української мови. – К.: Наук,
думка, 1978. – T. IX. – С. 598; Великий тлумачний словник сучасної української
мови / Уклад, і голов, ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2005. – С. 1181).
Напр.: Вчиться людина все життя, але недарма в народі живе так багато прика-
зок про свіжу пам ’ять та сприйнятливий до науки розум змолоду (І. Волошин);
Вони [слова Москви про зміцнення і збереження миру] сприйнятливі були для
всіх: незалежно від кольору шкіри, соціального стану, політичних уподобань і
віросповідання (Н. Рибак); Новонароджені надзвичайно сприйнятливі до грипу
і вітряної віспи (З журналу). Як його синоніми вживають слова: схильний (до
чогось), беручкий, перейнятливий (до наук), ясний, дохідливий (виклад).
Отже, правильним є таке рекламне оголошення: «Прийнятні ціни та якість
товарів гарантуємо!» Ціни на щось можуть бути також доступними, задо-
вільними, терпимими, стерпними, людськими, божеськими, але аж ніяк не
сприйнятними. Пор.: Доступні ціни на ліки гарантуватиме Меморандум між
МОЗ та виробниками ліків (Моя газета, 7.07.2010); Попри задовільні ціни на
м'ясопродукти, ціни на молокопродукти знову зростають (З інтернетівського
видання); Закупівельні ціни на молоко селяни Здолбунівщини ділять на при-
стойні, терпимі, смішні й знущальні (Нове життя, 11.01.2010); ..тепер можна
за стерпну ціну придбати чудовий комплект так званої термобілизни... (З ін-
тернетівського видання); А от на „Сенс» і „Жигулі» якраз божеська ціна – на
тисячу-дві „зелених» дешевше від базарної (Місто, 24.04.2009).
Лариса Колібаба (м. Київ)
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37725 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T18:08:11Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Матвіяс, І. 2012-10-21T12:59:58Z 2012-10-21T12:59:58Z 2010 Особливості граматики С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера / І. Матвіяс // Українська мова. — 2010. — № 3. — С. 3-10. — Бібліогр.: 2 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37725 81–116.6 У статті розглянуто особливості підручника з граматики української мови початку ХХ ст. С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера, який, представляючи загальноукраїнську літературну мову, відображає передусім її тодішній західноукраїнський варіант. The article focuses on the peculiarities of grammar of Ukrainian language in beginning XX century by S. Smal-Stotskyi and F. Gartner, which presenting common Ukrainian literary language, reflected first of all it’s West-Ukrainian variant. uk Iнститут української мови НАН України Українська мова Дослідження Особливості граматики С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера The peculiarities of grammar by S. Smal-Stotskyi and F. Gartner Article published earlier |
| spellingShingle | Особливості граматики С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера Матвіяс, І. Дослідження |
| title | Особливості граматики С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера |
| title_alt | The peculiarities of grammar by S. Smal-Stotskyi and F. Gartner |
| title_full | Особливості граматики С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера |
| title_fullStr | Особливості граматики С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера |
| title_full_unstemmed | Особливості граматики С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера |
| title_short | Особливості граматики С. Смаль-Стоцького і Ф. Ґартнера |
| title_sort | особливості граматики с. смаль-стоцького і ф. ґартнера |
| topic | Дослідження |
| topic_facet | Дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37725 |
| work_keys_str_mv | AT matvíâsí osoblivostígramatikissmalʹstocʹkogoífgartnera AT matvíâsí thepeculiaritiesofgrammarbyssmalstotskyiandfgartner |