Функціональні параметри лексико-граматичного заперечення в сучасній українській мові
У статті проаналізовано особливості лексико-граматичного вираження заперечення в сучасній українській мові, установлено його специфіку на тлі граматичного заперечення, виділено семантичні, морфологічні та функціональні різновиди лексем із заперечним значенням. In article the features of lexical-gram...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Українська мова |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Iнститут української мови НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37726 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Функціональні параметри лексико-граматичного заперечення в сучасній українській мові / М. Баган // Українська мова. — 2010. — № 3. — С. 11-19. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859476092688007168 |
|---|---|
| author | Баган, М. |
| author_facet | Баган, М. |
| citation_txt | Функціональні параметри лексико-граматичного заперечення в сучасній українській мові / М. Баган // Українська мова. — 2010. — № 3. — С. 11-19. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Українська мова |
| description | У статті проаналізовано особливості лексико-граматичного вираження заперечення в сучасній українській мові, установлено його специфіку на тлі граматичного заперечення, виділено семантичні, морфологічні та функціональні різновиди лексем із заперечним значенням.
In article the features of lexical-grammatical expression of negation in modern Ukrainian language are analysed, its specificity against grammatical negation is established, semantic, morphological and functional versions of lexemes with negative meaning are allocated.
|
| first_indexed | 2025-11-24T11:41:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 11
УДК 811.161.2:81’371
Мирослава Баган (м. Київ)
ФУНКЦIОНАЛЬНI ПАРАМЕТРИ
ЛЕКСИКО/ГРАМАТИЧНОГО ЗАПЕРЕЧЕННЯ
В СУЧАСНIЙ УКРАЇНСЬКIЙ МОВI
© М.П. БАГАН, 2010
У статті проаналізовано особливості лексико-граматичного вираження заперечення в су-
час ній українській мові, установлено його специфіку на тлі граматичного заперечення, виді-
лено семантичні, морфологічні та функціональні різновиди лексем із заперечним значенням.
Ключові слова: лексема, заперечення, заперечне значення, модально-заперечні слова.
Утвердження функціонального підходу в мовознавстві посприяло
залученню до аналізу всіх можливих способів реалізації того чи
того значення. Зросла увага до лексичних виявів категорій із грама-
тичною домінантою. Зокрема, це стосується категорії заперечення.
Якщо раніше дослідники лише принагідно відзначали можливість
лексично вираженого заперечення [7: 75], то сьогодні його кваліфіку-
ють як досить поширений і продуктивний спосіб негації [5: 3-4; 9: 11;
10: 114; 2: 575]. В українському мовознавстві ґрунтовно вивчені поки
що заперечні займенники й прислівники, які мають словотвірно зу-
мовлене значення заперечення і беруть участь у творенні заперечних
речень [8], а також слова-речення, що в діалозі виступають еквівален-
тами заперечних висловлень [4; 6]. Комплексний аналіз усіх лексич-
них одиниць, що можуть експлікувати заперечення, залишається ак-
туальним. Крім того, важливо з’ясувати функціональну специфіку
лексико-граматичного заперечення, окреслити його межі в сучасній
українській мові.
Об’єктом нашого дослідження є слова, що, не маючи граматич-
них показників заперечення, виражають його своєю семантикою.
Лексеми, у яких заперечне значення передають префікси, кваліфіку-
ємо як особливий вид згорненого граматичного заперечення (пор.:
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 312
Баган М.П.
нещирий ← хтось не щирий, невмійко ← хтось чогось не вміє) і в цій
статті до уваги не беремо. Проте оскільки лексичні одиниці реалізу-
ють заперечення не ізольовано, а виступаючи певними граматични-
ми компонентами речення, услід за І.Я.Харитоновою, вважаємо їх
лексико-граматичними виразниками заперечення [10: 114].
Лексико-граматичні засоби негації часто називають імпліцитними,
мотивуючи це тим, що в них відсутні спеціалізовані форманти із запереч-
ним значенням [5: 3; 9: 5]. Не можемо погодитися з таким суто формаль-
ним підходом, оскільки лексичні одиниці безпосередньо передають запе-
речне значення. Мовець не виводить його подумки, як імпліцитну
інформацію, а чітко співвідносить певні лексеми з конкретним запереч-
ним змістом, пор: Людям заборонено курити і розмовляти (Г. Тютюн-
ник) → Людям не можна курити й розмовляти; У нас є прекрасні вчені,
фахівці з різних галузей знань, але чомусь прислухаються не до них, їхні
постаті відсутні у головному дзеркалі нації (Л. Костенко) → Їхніх по-
статей немає в головному дзеркалі нації. Чітка й послідовна співвіднесе-
ність лексико-граматичного заперечення із граматичним незалежно від
ситуації мовлення, на нашу думку, дає підстави вважати його експліцит-
ним, проте специфічним способом вираження заперечення.
Передусім воно не є дискретним й універсальним, як граматичне.
Адже лексичні одиниці передають здебільшого не суто заперечення, а
заперечення конкретно чогось: заперечення наявності (зникнути, від-
сутній, катма), заперечення тотожності (відрізнятися, інший, другий,
по-новому), заперечення реальності (ефемерний, уявний). Заперечення
є лише частиною семантичної структури лексичних одиниць. Отже, з
одного боку, лексичні ресурси заперечення спрощують спілкування,
оскільки дають змогу комплексно передати певну інформацію із за-
переченням, з іншого боку, це заперечення функціонально обмежене
рамками конкретної змістової структури.
Водночас одиниці лексичного рівня мови відкривають широкі
можливості для відображення різних комунікативно-прагматичних
особливостей заперечення. Зокрема, вони допомагають реалізувати
його м’якше й менш категорично, ніж граматичні негатори, пор: І тепер
мені байдуже — є ти чи нема, здоровий чи хворий, у лікарні чи на сміт-
нику (С. Процюк) — Тепер мене не цікавить — є ти чи нема; Я втратив
спокій (Л. Дереш) — Я став неспокійний. По-друге, поєднання запере-
чення з конотативними семами деяких лексем уможливлює формуван-
ня досить експресивних модусів заперечення, за допомогою яких мо-
вець разом із запереченням передає свої емоції чи реалізує певні
прагматичні наміри, пор: З чорнявим постояла б, а рудому — зась (І. Не-
чуй-Левицький) — З чорнявим би постояла, а з рудим не буду; — Узяв,
наквецяв клеєм — і баста! (М. Гримич) — Узяв, наквецяв клеєм — і більше
нічого робити не потрібно. Особливо сприяють модальному увираз-
ненню заперечення ті лексеми, заперечне значення яких є переносним,
пор.: липа — заперечення справжності, дірка, нуль — заперечення наяв-
ності чогось, каламуть, пітьма — заперечення зрозумілості, прозорості
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 13
Функцiональнi параметри … заперечення в сучаснiй українськiй мовi
чогось, кришка, гаплик, труба, дно — заперечення можливості виходу з
ситуації. Напр.: Враження таке, що того дзеркала взагалі нема. На його
місці нуль. Дірка, заткана павутиною. Навіть не дефект головного
дзеркала, а його відсутність (Л. Костенко); …третій удар — усі кричать
“у-ух!”, просто в риб’яче серце, вона ще трохи потріпається й затихне,
а я: все пітьма дно нуль гаплик нічичирк (Ю. Андрухович). Отже,
лексико-граматичні засоби заперечення порівняно з граматичними є
семантично й функціонально специфічнішими, виразнішими.
Крім того, вони дають мовцеві змогу компактно й чітко вислови-
ти думку, не переобтяжуючи її великою кількість негаторів, які зде-
більшого вже є в найближчому контексті, пор: Порожні Вікторові очі
не знають ні смутку, ні радощів. Вони відмежовані від добра чи зла.
Вони ніякі (С. Процюк); Ти гадаєш, що менi бракує волi i я не можу
бути вiдважним? (М. Хвильовий). Спонтанне, емоційне мовлення за-
свідчує надзвичайно складні в семантичному плані висловлення, що
побудовані на багатьох мисленнєвих актах заперечення. Запобігти
громіздкості й однотипності мовлення в цьому випадку можна лише
за допомогою використання різних морфологічних і лексичних засо-
бів експлікації заперечення, пор.: Бо ті тропи [психотропні ліки] біль-
ше руйнують, аніж лікують, розумієш ти це, Маріє, чи ні? Заборони
йому їх вживати, тоді ще, можливо, появиться невеликий шанс на
одужання. Інакше — гаплик і кришка! (С. Процюк). Наведений при-
клад відображає аж 6 заперечувальних операцій мовця (Я не знаю, чи
ти розумієш + Не давай синові вживати тропи + Тоді буде шанс оду-
жати + Цей шанс не великий + Я в ньому не впевнений + Якщо ти так
не зробиш + Син не вилікується), проте вони зовсім не гнітять своєю
кількістю, оскільки висловлені різними способами. Лексико-гра ма-
тичні засоби забезпечують компактне й водночас різноманітне вира-
ження заперечення в потоці мовлення.
За характером виконання заперечної функції лексичні одиниці
неоднорідні. Їх поділяємо на 1) лексеми, що функціонують як вторин-
ні заперечні предикати; 2) лексеми, що передають певний заперечний
зміст; 3) модально-заперечні слова, що реалізують ставлення чи воле-
виявлення на основі заперечення.
Вторинними заперечними предикатами, услід за Н. Д. Арутюно-
вою, називаємо лексеми, які здатні спростовувати істинність попере-
дніх висловлень, “виступаючи відносно них метасудженнями або вто-
ринними предикатами” [2: 575], пор.: спростовувати, заперечувати,
помилятися, вигадувати, брехати, брехня, вигадка, дурниці, нісенітниця
тощо. Функціонуючи як самостійні висловлення або як компоненти
синтаксичних конструкцій, вони в будь-якому разі зорієнтовані на
спростування раніше висловленої думки, пор: — Кон ва лiями пахне, —
скрушно зiтхнула сусiдка по купе. — Помиляєтесь, — скупо зауважив
Гугля. — То — “Біломорканал” (Л. Бондарчук); — Бо тіль ки той, хто ві-
дірвався від свого, такою біологічною ненавистю свого ж і ненавидить.
— То Ви мені пробачте, але ви вже говорите дурниці, — запалювався
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 314
Баган М.П.
Ховрашкевич (О. Чорногуз); Ти злякався („неправда! я ж не люблю її —
і баста») дівочих почуттів і чкурнув до гір. Ти займаєшся тілобудуван-
ням, щоби втекти від себе („ахінея! тілобудування наближає до себе!»)…
Ти не маєш друзів, бо у гонитві за культивуванням надлюдини утратив
здатність любити тепло („дурниці! всілякі підліткові прив’язаності
лише обтяжують»)…(С. Процюк). Се мантико-мор фо логічний діапа-
зон лексем, які здатні виступати вторинними заперечними предиката-
ми в сучасній українській мові, дуже широкий. Одні з них інтерпрету-
ють попереднє судження як свідому неправду (брехня, брехати,
наклеп, містифікація), інші — як несвідому помилку (омана, хибно,
помилятися), ще інші — як щось безглузде (нісенітниця, дурня,
маячня)1.
Другий різновид заперечної лексики становлять слова, що реа лі-
зують певний заперечний зміст у складі синтаксичних одиниць, пор.: від-
мовлятися — «не погоджуватися що-небудь робити» [НТСУМ I: 431],
байдикувати — “нічого не робити, нічим не займатися”, бай ду жий —
“який не звертає уваги на кого-, що-небудь, не виявляє зацікавлення”
[НТСУМ I: 80]. Саме завдяки своєму лексичному значенню, яке ґрунту-
ється на запереченні якоїсь ознаки, такі слова відображають частковий
акт негації в загальному значеннєвому комплексі висловлення, пор:
…один Павло сидів, втупивши очі кудись за Ташань, байдужий до глузли-
вого сміху (Г. Тютюнник) → Лише Павло сидів, дивився кудись за Ташань і
не веселився; Два зайвих квитки для вас є (В. Нестайко) → Два квитки,
які нам не потрібні, для вас є. Заперечна функція таких лексичних оди-
ниць увиразнюється, коли вони потрапляють у позицію реми, пор:
Останнім часом Тодор Йонович рідко бував вдома. Після розвалу колгоспу
і приватизації землі кликали його очолити селянську спілку, але він відмо-
вився (Г. Тарасюк); Коментарі тут зайві (С. Жадан); Він відчиняє двері
квартири — порожньо (Люко Дашвар)
Найширше заперечення представлене в семантичній структурі
дієслів. За характером позначуваної дії, особливостями поведінки її
учасників виділяємо такі класи дієслів із заперечним значенням:
• Каузативні дієслова, що виражають свідомий (практичний чи
мовленнєвий) вплив на об’єкт для позбавлення його певних
можливостей або обмеження їх: заборонити, перешкодити, запо-
бігти, держати, позбавити, заблокувати, обмежити, ізолювати,
гамувати, заважати, стримувати, приборкувати, притлумлю-
вати, придушувати, угамовувати, усувати.
• Дієслова відсутності, що охоплюють значення зникнення, неісну-
вання, припинення, браку чогось: бракувати, зникнути, вмерти,
виїхати, пропасти, діватися, губитися, розчинитися, занепадати,
минати, перестати, припинити, зруйнуватися, покинути, роз-
1 Функціональні параметри вторинних заперечних предикатів в українській мові
докладно проаналізовано в окремій нашій публікації [3].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 15
Функцiональнi параметри … заперечення в сучаснiй українськiй мовi
летітися, розпадатися, розлучитися (про шлюб), спинитися, стер-
тися, спорожніти, стопоритися, угавати, утихати.
• Дієслова протидії: опиратися, завадити, протестувати, супере-
чити, протистояти.
• Дієслова на позначення поразки, невдачі: програвати, зіпсувати,
завалити (сесію), схибити, вилетіти (зі змагання).
• Дієслова, що передають неправдиве витлумачення інформації:
помилятися, хибувати, обважувати, обмовляти, оббріхувати,
фальшувати, дурити, плутати, приховувати, утаювати, міс-
тифікувати, підганяти, перекручувати, лицемірити, криводу-
шити.
• Дієслова, що виражають ігнорування, небажання, неприйняття: іг-
норувати, пропускати, ухилятися, уникати.
• Дієслова, що вказують на неспроможність суб’єкта до чіткої, ці-
леспрямованої діяльності: розгублюватися, збентежитися, торо-
піти, вагатися, ніяковіти, стовпіти, ціпеніти, підозрівати, сумні-
ватися.
Характерно, що ці групи дієслівної лексики із семантикою запере-
чення загалом збігаються з аналогічними групами дієслів у німецькій
мові [5: 9], що свідчить про певну універсальність принципу форму-
вання значень за допомогою заперечення в різних мовах. Українська
мова вирізняється з-поміж інших наявністю досить великої групи
дієслів, що вказують на неспроможність суб’єкта до чіткої, цілеспря-
мованої діяльності.
У вираженні заперечення друге місце після дієслів посідають
слова атрибутивної семантики. Зокрема, прикметники сучасної
україн ської мови спеціалізуються на запереченні:
• наявності певної ознаки (босий, голий, порожній, пустий, слі-
пий);
• буття, присутності (мертвий, відсутній, пропащий, зниклий, за-
гиблий);
• справжності, правдивості (позірний, уявний, облудний, оманливий,
лукавий, хибний, помилковий, удаваний, напускний, дутий (перен.),
липовий (перен.), фіктивний);
• вартості, значущості (дешевий, злиденний, копійчаний, марний,
даремний, другорядний);
• схожості, типовості (відмінний, різний, своєрідний, окремий, особ-
ливий, унікальний, екзотичний);
• окремішності суб’єкта (звичайний, однаковий, пересічний, посеред-
ній, типовий).
Аналіз семантичної структури прикметників засвідчив високу
продуктивність заперечення у формуванні атрибутивних значень. По-
перше, впадає в око, що цю мисленнєву операцію використовують для
визначення прямо протилежних понять, пор.: повний “у якому немає
вільного місця” [НТСУМ III: 468] і порожній «нічим не наповнений»
[НТСУМ III: 588], звичайний «який нічим не виділяється» [НТСУМ
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 316
Баган М.П.
II: 128] і особливий «не такий, як інші, не схожий на інші» [НТСУМ
II: 150]. Прийнято вважати, що носієм заперечення є семантично
складніший член антонімічної пари [9: 11]. Використання заперечен-
ня в тлумаченні протилежних понять можна пояснити, по-перше, не-
абсолютною протилежністю антонімів, адже «антонім виникає не як
просте заперечення семантичних ознак іншого слова» [1: 286]. По-
друге, це свідчить про зручність застосування операції заперечення
для диференціації ознак.
Характерно, що багатозначні прикметники, пряме значення яких
ґрунтується на запереченні, виявляють тенденцію до використання
його і в структурі своїх переносних значень, пор.: вільний «1. Ніким не
гноблений, не поневолюваний… 3. Який не був у рабській, кріпосній і
т.ін. залежності… 4. Який не терпить обмежень… 5. Який нічим не об-
межується, якому ніхто, ніщо не заважає… 7. Не обмежений певними
законами, постановами… 10. Такий, де немає тісноти… 11. Ніким, ні-
чим не зайнятий, не заповнений… 12. Який не містить у собі чогось
небажаного, непотрібного… 13. Не затиснутий, не закріплений у чо-
мусь… 15. Який не передає свого руху іншим частинам механізму…»
[НТСУМ I: 474-475].
Крім того, деякі прикметники, семантика яких містить заперечен-
ня, слугують твірною основою для нових лексичних одиниць, у складі
яких вони набувають уже статусу морфологічних виразників запере-
чення. Наприклад, лексема пустий, що означає «нічим не заповне-
ний» [НТСУМ III: 852], передає заперечне значення похідним пусто-
паш «незасіяна, необроблена земля», пустослів’я «беззмістовне
розумування», пустоцвіт «цвіт, який не дає плодів» [НТСУМ III:
854]. До прикметників, що транспонують свої заперечні значення де-
риватам, належать також кривий (пор.: криводушити, кривосвідчити,
кривословити, кривотлумачення, кривоприсяга), тривкий (пор.: водо-
тривкий, вогнетривкий, кислототривкий), чужий (пор.: чужовірець,
чужорідний, чужомовний, чужосільський), різний (пор.: різноманітний,
різномастий, різношерстий, різнохарактерний), голий (пор.: голослів-
ний, голомозий).
Значно вужче заперечення представлене в семантичній структу-
рі українських прислівників. Деякі з них виражають ознаку дії через
заперечення якоїсь іншої її особливості, пор.: врозбивку ‘не підряд, не
разом’, галасвіта ‘невідомо куди’, наздогад ‘без знання’, наосліп ‘не ба-
чачи’, ‘без упевненості’, напризволяще ‘без нагляду’, натще ‘не ївши’. Є
також прислівники, які загалом заперечують певний спосіб дії, пор.:
інакше, по-іншому, по-новому, впоперек (перен.), наперекір.
Заперечення можуть виражати й іменники. Передусім це віддієс-
лівні або відприкметникові деривати, які зберігають заперечне значен-
ня від своїх твірних основ, пор.: забуття, занепад, заборона, вагання,
байдикування, пропуск, перешкода, брак, розчарування, відсутність, по-
рожнеча, тиша, таємниця та ін. Подібно до твірних дієслів і прикмет-
ників, ці іменники чітко співвідносяться із заперечним судженням, пор:
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 17
Функцiональнi параметри … заперечення в сучаснiй українськiй мовi
Більшість українців нудять світом… просто через брак життєвої сили
(В. Кожелянко) ← Більшість українців нудять світом, бо їм бракує [не
вистачає] життєвої сили; Відсутність такого батька й спонукає на-
цію шукати легкої смерти… (В. Кожелянко) ← Нація шукає легкої смер-
ти, бо не має такого батька.
Досить велика група абстрактних іменників за допомогою запере-
чення вказує на несправжність, невідповідність певного стану речей
або інформації про нього, пор.: брехня, бутафорія, вигадка, ерзац, міс-
тифікація, міф, наклеп, омана, міраж, злуда, липа (перен.). Попри
іменникову форму такі лексеми мають оцінний, а отже, атрибутив-
ний характер і дають змогу категоричніше схарактеризувати неправ-
дивість повідомленого, пор: Ні, Рінкель там був, але оргії, голі жінки
й тому подібна нісенітниця, — це просто містифікація бідного то-
вариша Кестенбавма якимсь гумористом (В. Винниченко); Ідилічне й
безболісне нашарування культур є міфом (Ю. Андрухович).
Окрему нішу займають іменники, що заперечують наявність ко-
гось або чогось у певному просторі, пор.: порожнеча, пустка, пустеля,
пустир, порожняк. Вони вживаються чи то у прямому, чи то і в пере-
носному значеннях, указуючи на відсутність чи то конкретних речей,
чи то людських сил, емоцій, можливостей, пор.: Михайло змахнув пу-
жалном, i конi побiгли веселiше. Стелилася навколо мертва порожне-
ча, i тiльки невеликий лiсок iз правої руки був як дивовижна галера
(В. Шевчук); В потилиці ломить, у шлункові, у грудях, у всій істоті
тужна, важка порожнеча (В. Винниченко).
Специфічною є також підгрупа іменників, які на рівні своїх пере-
носних лексичних значень спеціалізуються на запереченні можливості
виходу із ситуації, сприятливого розвитку подій, пор.: тупик, труба,
кришка, фініш, фінал, гаплик, торба, крапка. У реченні вони викону-
ють формально-синтаксичну функцію предикативного члена речення і
реалізують підсилене, емоційно марковане заперечення, пор.: Гасити
пожежу то тут, то там — це тупик (Високий Замок, 21.10.2009); —
Гаплик мені — австрієць переміг! — закричав Пепа і картинно впав
навзнак (Ю. Андрухович); Рушниця в нього не така, як у всіх, а з бі-
ноклем і приближа. Як наведе на чоловіка, то вже, вважай, кришка
(Г. Тютюнник).
Широковживаним у реалізації заперечної семантики є іменник
нуль Указуючи на повну відсутність певних ознак, він співвідноситься
з поняттями «ніщо», «ніскільки», аж до повного заперечення наявнос-
ті чи значущості чогось, пор.: Але у Львові чогось подібного не трапля-
лося? Ні, було радше симпатично, нуль аґресії (Ю. Андрухович); Ма-
ленька людина — це нуль, це ніщо (М. Гримич).
Характерно, що заперечення тієї самої ознаки досягають за допо-
могою лексем різного морфологічного оформлення, пор: порожній,
порожнеча, порожніти, порожньо; таємний, таємниця, утаїти, по-
тайки; заборонити, заборонений, заборона, заборонено; хибний, хибу-
вати, хиба, хибно; тихий, тиша, тихо, тишком-нишком. Це означає,
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 318
Баган М.П.
що деякі семантичні структури на основі заперечення є особливо по-
трібними в людському спілкуванні.
Наявність великої кількості лексем із семою заперечення, збе-
реження її в переносних значеннях слів, формування семантики слів
різних частин мови на основі заперечення тієї самої ознаки, набуття
деякими лексемами статусу морфологічних виразників заперечення,
розвиток заперечних значень у лексем, що первісно не мали у своїй
семантиці заперечення, внаслідок метонімізації та метафоризації, —
усе це свідчить про продуктивність логічної операції заперечення в
словесній інтерпретації довкілля й розширення можливостей лексич-
ного вираження заперечення в сучасній українській мові.
Третій функціональний різновид лексико-граматичних запереч-
них засобів становлять модально-заперечні слова, які репрезентують
побудоване на запереченні ставлення або волевиявлення мовця. Зо-
крема, модальні частки наче, неначе, мовби, немовби, начебто, ніби, ні-
бито та ін., передаючи невпевненість, актуалізують внутрішні запе-
речні судження Я не певний. Це не точно. Таку саму роль виконують
модальні слова може, можливо, здається, либонь, ймовірно, заледве чи.
Не випадково автори поряд з ними часто подають заперечні речення,
що розшифровують заперечувальну функцію модальних компонентів.
Напр.: Дівчина (він наче бачив її колись, може, це... може, Марія... він
не знає... знову порожнеча) постійно рухає губами, вона, напевно, щось
каже йому, але звідки він може про це знати? (С. Процюк). Російська
дослідниця Л.І. Кислякова вважає, що модальні одиниці зі значенням
сумнівності є показниками часткового заперечення [5: 12]. На нашу
думку, акт заперечення, тобто перекреслення певної пропозиції або є,
або немає, він не може бути частковим, однак специфіка аналізованих
модальних компонентів полягає в тому, що вони репрезентують не ко-
мунікативне, а внутрішньо-рефлексивне заперечення мовця, за допо-
могою якого він означує свій стан, а не спростовує чиюсь думку.
На запереченні ґрунтується семантична структура вигуків про-
хібітивного характеру Цить!, Стоп!, Годі!, Досить!, Баста!, Буде! У
мовленні вони послідовно реалізують спонукання щось не робити,
пор.: Т а р а н. Досить! Урвався терпець! Треба, хлопці, переходити в
наступ! (О. Коломієць); Раз перекипіло серце — і баста. Навіщо вдру-
ге ятрити? (Г. Тютюнник); З-під її опущених повік повільно витекли
дві сльозини, а кінчики губ гірко здригнулись… — Ну, годі... Ну, чого ти...
Все буде добре, ось побачиш. (Г. Гордасевич). Комунікативний акт забо-
рони реалізують також дієслова на позначення припинення та відме-
жування, що у формі імператива набувають ознак інтер’єктива, пор.: —
Ну, ма, ну, перестань, — невдоволено перебила її Лідія (Г. Гордасевич);
Відстаньте, мені зараз ніколи! (Г. Гордасевич).
Отже, заперечення є обов’язковим компонентом семантичної
структури багатьох лексичних одиниць різної частиномовної належ-
ності. Вони спеціалізуються на реалізації конкретного заперечного
змісту в структурі синтаксичних одиниць. На відміну від граматич-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 19
Функцiональнi параметри … заперечення в сучаснiй українськiй мовi
них засобів негації лексико-граматичні позбавлені універсальності й
дискретності, проте уможливлюють компактніше і водночас функ-
ціонально специфічніше вираження заперечного змісту, убезпечують
мовлення від перевантаження його граматичними негаторами. Запе-
речне значення лексем увиразнюється тоді, коли вони потрапляють у
позицію реми.
Лексичні ресурси української мови уможливлюють реалізацію
різних функціональних видів заперечення. Одні виконують роль вто-
ринних заперечних предикатів відносно цілих суджень, інші спеціа-
лізуються на внутрішньореченнєвому запереченні наявності, можли-
вості, схожості, справжності та інших важливих ознак диференціації
об’єктів. Модально-заперечні одиниці репрезентують внутрішнє за-
перечення, за допомогою якого мовець передає свої відчуття або ко-
мунікативні настанови. Лексико-граматичне вираження заперечення
є продуктивним різноплановим явищем, функціональні можливості
якого помітно розширюються.
1. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. — М.: На-
ука, 1974. — 368 с.
2. Арутюнова Н. Д. Язык и мир человека. — М.: Языки русской культуры, 1998. — 895 с.
3. Баган М.П. Семантична диференціація та функціональні вияви вторинних запереч-
них предикатів в українській мові // Мова. Людина. Світ: До 70-річчя професора
М.Кочергана: Збірник наукових статей. — К.: Вид.центр КНЛУ, 2006. — С. 324–331.
4. Дудик П. С. Слова-речення Так, Ні та їх синоніми // Українська мова і література в
школі.– 1972. — № 4. — С. 25–32.
5. Кислякова Л.И. Высказывания со скрытым отрицанием в немецком языке: Автореф.
дис. …канд. филол.наук: 10.02.04 / Калининск. гос. ун-т. — Калинин, 1981. — 16 с.
6. Кущ О.П. Категорії ствердження і заперечення в українській мові: Автореф. дис. …
канд. філол. наук: 10.02.01 / Дніпропетровський національний ун-т. — Дніпропет-
ровськ, 2002. — 16 с.
7. Озаровский О. В. Способы выражения согласия-несогласия в современном русском
языке // Русский язык в национальной школе. — 1974. — № 6. — С. 70–75.
8. Озерова Н. Г. Средства выражения отрицания в русском и украинском языках. — К.:
Наук. думка, 1978. — 118 с.
9. Паславская А. И. Эксплицитное и имплицитное отрицание в немецком языке: Авто-
реф. дис. ...канд. филол. наук: 10.02.04 / Львовск. гос. ун-т им И. Франко. — Львов,
1990. — 21 с.
10. Харитонова И. Я. Вопросы взаимодействия лексики и грамматики. — К.: Вища шко-
ла, 1982. — 160 с.
УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ
НТСУМ — Новий тлумачний словник української мови: У 4 тт.– К.: Аконіт, 1999.
Myroslava Bahan (Kyiv)
FUNCTIONAL PARAMETERS OF LEXICAL-GRAMMATICAL EXPRESSION
OF NEGATION IN MODERN UKRAINIAN LANGUAGE
In article the features of lexical-grammatical expression of negation in modern Ukrainian
language are analysed, its specificity against grammatical negation is established, semantic,
morphological and functional versions of lexemes with negative meaning are allocated.
Key words: a lexeme, negation, negative meaning, modal-negative words.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37726 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T11:41:22Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Баган, М. 2012-10-21T13:03:15Z 2012-10-21T13:03:15Z 2010 Функціональні параметри лексико-граматичного заперечення в сучасній українській мові / М. Баган // Українська мова. — 2010. — № 3. — С. 11-19. — Бібліогр.: 10 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37726 811.161.2:81’371 У статті проаналізовано особливості лексико-граматичного вираження заперечення в сучасній українській мові, установлено його специфіку на тлі граматичного заперечення, виділено семантичні, морфологічні та функціональні різновиди лексем із заперечним значенням. In article the features of lexical-grammatical expression of negation in modern Ukrainian language are analysed, its specificity against grammatical negation is established, semantic, morphological and functional versions of lexemes with negative meaning are allocated. uk Iнститут української мови НАН України Українська мова Дослідження Функціональні параметри лексико-граматичного заперечення в сучасній українській мові Functional parameters of lexical-grammatical expression of negation in modern Ukrainian language Article published earlier |
| spellingShingle | Функціональні параметри лексико-граматичного заперечення в сучасній українській мові Баган, М. Дослідження |
| title | Функціональні параметри лексико-граматичного заперечення в сучасній українській мові |
| title_alt | Functional parameters of lexical-grammatical expression of negation in modern Ukrainian language |
| title_full | Функціональні параметри лексико-граматичного заперечення в сучасній українській мові |
| title_fullStr | Функціональні параметри лексико-граматичного заперечення в сучасній українській мові |
| title_full_unstemmed | Функціональні параметри лексико-граматичного заперечення в сучасній українській мові |
| title_short | Функціональні параметри лексико-граматичного заперечення в сучасній українській мові |
| title_sort | функціональні параметри лексико-граматичного заперечення в сучасній українській мові |
| topic | Дослідження |
| topic_facet | Дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37726 |
| work_keys_str_mv | AT baganm funkcíonalʹníparametrileksikogramatičnogozaperečennâvsučasníiukraínsʹkíimoví AT baganm functionalparametersoflexicalgrammaticalexpressionofnegationinmodernukrainianlanguage |