Наголос у виданні творів Г.Ф. Квітки-Основ’яненка за редакцією О.О. Потебні на тлі розвитку української акцентології
Статтю присвячено дослідженню особливостей акцентування О.О. Потебнею питомої української та іншомовної лексики, зокрема тюркізмів, у творах Г.Ф. Квітки-Основ’яненка порівняно з наголошуванням в інших тогочасних виданнях та українських стародруках, а також сучасним літературним наголосом. Розглянуто...
Saved in:
| Published in: | Українська мова |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут української мови НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37727 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Наголос у виданні творів Г.Ф. Квітки-Основ’яненка за редакцією О.О. Потебні на тлі розвитку української акцентології / І. Гальчук // Українська мова. — 2010. — № 3. — С. 20-43. — Бібліогр.: 70 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859590852747198464 |
|---|---|
| author | Гальчук, І. |
| author_facet | Гальчук, І. |
| citation_txt | Наголос у виданні творів Г.Ф. Квітки-Основ’яненка за редакцією О.О. Потебні на тлі розвитку української акцентології / І. Гальчук // Українська мова. — 2010. — № 3. — С. 20-43. — Бібліогр.: 70 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Українська мова |
| description | Статтю присвячено дослідженню особливостей акцентування О.О. Потебнею питомої української та іншомовної лексики, зокрема тюркізмів, у творах Г.Ф. Квітки-Основ’яненка порівняно з наголошуванням в інших тогочасних виданнях та українських стародруках, а також сучасним літературним наголосом. Розглянуто історичні фактори, що впливали на становлення української акцентної системи та розвиток акцентології.
The article emphasis on the O.O. Potebnya’s accent features of the specific the Ukrainian and foreign languages vocabulary, including Turkic language words, in the works of Н.F. Kvitka-Osnovyanenko compared with the accent on contemporary editions and other Ukrainian old prints and modern literary emphasis. The historical factors that influenced the formation of Ukrainian accent system and its development are examined.
|
| first_indexed | 2025-11-27T15:12:48Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 320
УДК 811.161.2’ 342.9
Iван Гальчук (м. Київ)
НАГОЛОС У ВИДАННI
ТВОРIВ Г.Ф. КВIТКИ/ОСНОВ’ЯНЕНКА
ЗА РЕДАКЦIЄЮ О. О. ПОТЕБНI НА ТЛI
РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ АКЦЕНТОЛОГIЇ
© I.Ю. ГАЛЬЧУК, 2010
Статтю присвячено дослідженню особливостей акцентування О.О. Потебнею пи-
томої української та іншомовної лексики, зокрема тюркізмів, у творах Г.Ф. Квітки-
Основ’яненка порівняно з наголошуванням в інших тогочасних виданнях та україн-
ських стародруках, а також сучасним літературним наголосом. Розглянуто іс торичні
фактори, що впливали на становлення української акцентної системи та розвиток
акцентології.
Ключові слова: наголос, українська мова, іншомовні слова, тюркізми.
У листі до Ватрослава Ягича від 27. 04. 1887 р. Олександр Потеб-
ня розповідає колезі про свою наукову роботу, ділиться планами
на мабутнє і, зокрема, зазначає: Тепер редагую Малоросійські повісті
Квітки, твори якого, що стали рідкістю, по-моєму, мають першорядне
значення для вивчення малоросійської мови й колишнього побуту. Особ-
ливість і, для редактора, трудність цього видання, крім відновлення
первинного тексту, зіпсованого П.О. Кулішем, полягає в тому, що я
ставлю два наголоси: (по-старовинному оксію) на членах речення, які
синтаксично підпорядковують, і варію на членах підлеглих, напр.: „не
займи — мене , мій ба теньку, не займе ть тебе лиха я годи на”.
Власне, тут двох наголосів мало, але боюсь, що й при них видання
буде не дуже справним (надруковано 15 аркушів). Зрозуміло, що мало-
руська мова в згаданому сенсі не відрізняється від інших, але де в чому
відмінна [34: 89]1.
1 Цитування з листів Потебні перекладено з російської мови на українську. Перекла-
дено також інші цитати з російської мови, починаючи з видань ХІХ ст.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 21
Наголос у виданнi творiв Г.Ф. Квiтки�Основ’яненка… на тлi… акцентологiї
У тому ж таки році виходить два томи прозових творів Г.Ф. Квітки-
Основ’яненка за редакцією О. О. Потебні [28]. Третій том побачив світ
у 1889 р. [40], а четвертий — у 1890 р. [41] 2.
Стосовно критичної оцінки О.О. Потебнею Кулішевого видання
творів Г.Ф. Квітки-Основ’яненка (яке до того часу стало букіністич-
ною рідкістю) відразу зазначимо, що загалом вона не була такою нега-
тивною, як у зацитованому листі. Справді, О.О. Потебня не поділяв
окремих положень фонетичного правопису П.О. Куліша. Він також
уважав недопустимим „олітературнення” мови українського класика,
тим більше зміну фонетики і граматики прижиттєвих видань пись-
менника. У П.О. Куліша як видавця, який працював над виробленням
української літературної норми, стояло тоді завдання масштабніше, і
саме цим були спричинені правописні зміни у його виданні. Крім того,
це був час становлення українського правопису в умовах бездержав’я
та численних заборон українського друкованого слова, і тодішні, мож-
ливо деколи гострі, суперечки навколо нього збагнути до кінця ми не
зможемо. Так само й нинішні правописні дискусії набудуть у майбут-
ньому багато в чому інших, ніж сьогодні, інтерпретацій. Насправді,
О.О. Потебня високо оцінював науково-просвітницьку діяльність
П.О. Куліша й дуже уважно ставився до особливостей його правопису.
„Я думаю, що українські твори слід було б надрукувати за першим ви-
данням з віднесенням різночитань і виправлень П. О. Куліша у винос-
ки”, — пише О.О. Потебня в листі до І.І. Срезневського від 20 листо-
пада 1878 р. [1: 174], але цей задум виявився нездійсненним. Що ж
до оцінки значення творчості Г.Ф. Квітки-Основ’яненка для україн-
ської словесності, то обидва редактори були однодумцями. П.О. Ку-
ліш у передмові до двотомника відзначає: Тим-то й знав Квітка всі
звича і наро днëго би ту такъ до бре, якъ ні одному па ну зъ новомо днëго
до му зна ти не мо жна, тимъ вінъ писа въ тако ю щи рою наро днëю мо вою,
на че й не чувъ зъро ду и ншоі мо ви; тимъ вінъ и по-Моско вські писа въ
нескла дно, що то бувъ ëму язи к не рідний, а въ Моско вськихъ шко лахъ
Квітку не у чено [25: 7].
Для порівняння редакторських правописних та акцентуаційних
особливостей наведімо уривки з повісті „Маруся” у виданнях П.О. Ку-
ліша 3 та О.О. Потебні: Ча сто мині прихо дить на ду мку: чого бъ то
чолові кові такъ ду же пристраща тись на сëму сві ті до чого-не будь, —
не то, щобъ до яко і ве щи, ато хоть би й до наймилійшихъ люде й: жінки,
діточо къ, щи рихъ приятелівъ и и ншихъ. Пе рше всëго поду маймо: чи ми
жъ на сëму сві ті ві чниі?
2 Третій та четвертий томи містять твори Г.Ф. Квітки-Основ’яненка російською мо-
вою, і вони не акцентовані. Потебня не встиг закінчити редакційної роботи, зокрема,
у його виданні відсутня драматургія письменника. Ще два томи творів вийшли піз-
ніше вже за редакцією М. Ф. Сумцова і без послідовно проставлених наголосів.
3 П.О. Куліш проставляв наголос над і та ë лише в тому випадку, коли цих літер у слові
дві і більше. Щодо ë це стосується й редакції О.О. Потебні.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 322
Гальчук I.Ю.
Ти й не огля несся, и не счу есся, якъ и оста всь самъ собі на сві ті;
хоть и зъ людьми , и поміжъ люде й, та ба ! усе тобі, або не такі прияте-
лі, яки хъ похова въ, або й зовсімъ чужі, та воно тобі все рівно, що
блука ешъ у дріму чому лі сі! Ось стань приятелівъ зга дувать… [39 І: 1].
Ча сто мени прыхо дыть на ду мку: чого -бъ-то чолови кови так
ду же прыстраща тысь на симъ сви ти до чого-не будь, не то щобъ до
яко и ве щи, а то хочъ бы и до наймылі йшихъ люде й: жи нкы, диточо к,
щы рыхъ прыя телей и дру гыхъ? Пе рше усëго поду маймо: чы мы-жъ на
симъ сви ти ви чни?
Ты и неогляды сся и незчу есся, якъ самъ соби на сви ти; хочъ и зъ
людьмы и проме жъ люде й, та ба ! Усе тоби або не таки прыятели ,
якы хъ похова въ, або и зовси мъ незви сни; та воно тоби усе ровно , що
блука ешъ у дриму чому ли си! Ось ста нь про прыятели въ зга дувать…
[28 І: 29]
Зрозуміти систему наголосів, тобто місце оксії та варії, у О.О. По-
тебні важко: вона не узгоджується ні з давньою фонетичною у старо-
друках, зокрема запропонованою у граматиках Лаврентієм Зизанієм і
Мелетієм Смотрицьким4, ні з сучасними синтаксичними уявленнями
про члени речення, які підпорядковують (головні) і підпорядковані
(другорядні). Задум О.О. Потебні щодо різних принципів акцен-
тування слів у реченні виразніше сформульовано в листі до І.І. Срез-
невського від 3 травня 1879 р.: До особливостей мови я ставився обе-
режно. Із видання Куліша я зняв наголоси зі згаданою вище заміною,
яка з о в н і ш н ь о [розрядка наша. — І. Г.] збігається з давнім звичаєм,
а внутрішьо має за мету усунути фікцію, яка наявна в такому позна-
ченні акцентуації, як „моя мамо” або в рос. „мать моя”. Насправді —
одне наголошення сильніше, інше слабше. Нового, звичайно, тут нічого
немає. Десь можуть бути розбіжності й помилки з мого боку, як іноді
помилявся і Куліш. Зроблені останнім „правки” мови і пропуски я усу-
вав. Виправлення іноді зазначав у виносках [1: 175].
Уважаємо за доцільне висловити свою думку стосовно застосу-
вання О.О. Потебнею як редактором двох наголосів. Якщо у вокативі
моя ма мо наголос іменника справді сильніший, оскільки присвійний
займенник тут не обов’язковий, то, наприклад, у номінативі моя ма ма
логічним наголосом можуть бути рівною мірою виділені обидва слова,
4 В українських стародруках уживано три типи наголосу, для кожного з яких був окре-
мий знак: оксíя (риска похилена справа наліво), що ставиться над наголошеним го-
лосним усіх складів, зокрема й кінцевого, якщо він був закритим (чєло мъ, двє рь),
варíя (риска похилена зліва направо), яка ставиться над наголошеним голосним кін-
цевого відкритого складу (твори , зєло ), та камо ра (у формі відкритого донизу пів-
круга). Вона може стояти над довгими, за тодішньою класифікацією, голосними (и,
ы, h) перед одиничним приголосним: 1) у передкінцевому складі, якщо наступний
відкритий був з короткими є або о (сûло, творûтє), але чи стє, бо після наголошеного
йдуть два приголосних; 2) у кінцевому складі, якщо наступний приголосний м’який
(сh нь, рукоть), але ви ждь, чєловh ́къ, а також у іменах родового множини для роз-
межування їх з формами однини з таким же буквенним складом (чєловhкъ, учєнûкъ).
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 23
Наголос у виданнi творiв Г.Ф. Квiтки�Основ’яненка… на тлi… акцентологiї
тобто у більшості випадків це справа, на наш погляд, суто авторська.
Скажімо, навіть у вокативному сполученні слів з Малишкової поезії
рідна мати моя важко було б, напевно, й самому авторові виділити
сильнішим наголосом одне з трьох слів, зважаючи на ритмомелодику
покладеного на музику вірша. Очевидно, запропонувавши різним но-
сіям мови проставити два наголоси в тому ж тексті, навряд чи отрима-
ємо ідентичний результат, напр.: Згада йте-лишень, бра тця, я къ вамъ
тогди було , якъ вы зъ ро ду въ пе рше поцилова лы ту ди вчыну, котру вы
щы ро любы лы! [28 ІІ: 110]; Нацилова вшысь, наговоры вшысь, по бо-
жы вшысь ще , що буду ть щы ро любы тыся до сме рты, пишлы по свои мъ
мисьця мъ: копыта нъ до солда тивъ, а Окса на по -воду…[28 ІІ: 111]. Для
ознайомлення іншомовного читача з українською акцентуаційною та
інтонаційною специфікою такий підхід, можливо, і виправданий.
Однак у текстах, орієнтованих на українського читача, подібне роз-
різнення сили наголошення прийнятне, на нашу думку, лише з ав-
торської подачі. Велика редакторська робота О.О. Потебні над ви-
світленням силової характеристики наголосу різних слів у творах
Г.Ф. Квітки-Основ’яненка не стала зразком для наслідування, не
вплинула на розвиток української акцентології, але є яскравим штри-
хом до мовознавчого портрета видатного вченого і свідчить про його
ставлення до рідної мови та усвідомлення власної участі в її поши-
ренні й пропаганді. Нас наразі більше цікавлять особливості редак-
торського акцентування О.О. Потебнею творів порівняно з Кулішеви-
ми наголосами та сучасним наголошуванням, адже незалежно, який
значок проставлений у словах, він відповідає українському словесно-
му динамічному наголосові.
На жаль, ми не маємо змоги порівняти редакторську акцентуа-
цію слів з авторською, оскільки в рукописах та друкованих прижит-
тєвих виданнях Г.Ф. Квітки-Основ’яненка тексти не були акценто-
вані. Наголос подекуди проставлено, але дуже рідко й безсистемно.
Так, у харківському виданні повістей письменника наголосом позна-
чені окремі слова, які переважно мають у російській мові відмінну
акцентуацію або, очевидно, характеризувалися в українській мові
варіантним наголосом, а також зовсім зрідка подано логічний наго-
лос, пор.: Бачъ, яки бойки дивчата зъ города понахо дылы [30: 94] —
Бачъ, які бо йкі дівча та зъ го рода понахо дили! [39 І: 15] — Ба чъ, яки
бо йки дивча та зъ го рода понахо дылы [28 І: 39]; колы хто ко тру
любыть [30: 95] — коли хто кото ру лю бить [39 І: 15] — колы хто
ко тру лю быть [28 І: 40]; намъ до тыеи дале ко [30: 95] — намъ до то і
дале ко [39 І: 15] — намъ до тые и дале ко [28 І: 40]; та на -зырцемъ за
Васылемъ погляда [30: 97] — та на зирцемъ за Василе мъ погляда е [39
І: 16] — та на зырцемъ за Васыле мъ погляда [28 І: 41]; такъ було
попе реду усе робыла [30: 97] — такъ було попе реду все роби ла [39 І:
17] — та къ-було попе реду усе робы ла [29 І: 41]; Доню! запрычастымо
тебе! [30: 264] — До ню! запричастимо тебе ! [39 І: 96] — До ню!
запрычастымо тебе ! [28 І: 97]. Те саме стосується московського
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 324
Гальчук I.Ю.
видання, що було продовженням харківського, пор.: Вербу побралы,
святкы видгулялы [...] а дощыку нихто й кра пелынкы не бачывъ. Не
що робыты? [29: 13].
Отже, суттєвих відмінностей між акцентуванням слів у трьох ви-
даннях немає. Наголосовий різнобій в окремих слова типу ко тру —
кото ру спричинений фонологічними особливостями, що обмежу-
ють акцентуаційний вибір. Однак при порівнянні наголошення у
двох послідовно акцентованих текстах за редакціями О.О. Потебні
та П.О. Куліша, що дає змогу залучити значно ширший матеріал,
виявляємо деякі суттєві розбіжності. Це закономірно, адже нор-
мативного українського наголосу в середині ХІХ ст. не існувало,
а редактори були носіями різних діалектів: О.О. Потебня, як і
Г.Ф. Квітка-Основ’яненко, — слобожанського говору південно-схід-
ного наріччя, П.О. Куліш — східнополіського говору північного на-
річчя. Коротко зупинімося над сутністю цих розбіжностей.
Насамперед розглянемо відмінності наголосу в поданих вище
уривках з повісті „Маруся”. Різниця в наголошенні прислівниково-
го сполучення (тобі ) все рі вно у П.О. Куліша та (тоби ) усе ровно в
О.О. Потебні, яке в реченні виступає частиною складеного присудка,
є показовою для сучасних української та російської мов. В обох мовах
це сполучення не зазнало морфологічного зрощення, оскільки повна
адвербіалізація займенника з прислівником (як і займенника з числів-
ником: все одно ) для них не властива. Однак і застосування в цих мо-
вах фонетично та морфологічно ідентичного словосполучення в
одному випадку як еквівалента слова: укр. (мені) все рі вно „однаково,
без різниці” з функцією синтаксично неподільного члена речення, а в
іншому як вільного: укр. (кругом) все рі вно „плоска, рівна місцевість”,
(розподілено) все рі вно „порівно”, (розкидано) все рі вно „укрито рівним
шаром”, коли в реченні його компоненти є різними синтаксичними
членами, зокрема підметом і присудком, також не характерне. За на-
шими спостереженнями, якщо це словосполучення виступає одним
членом речення, перший компонент в усному мовленні не виділяють
наголосом, вимовляючи його нероздільно з другим. На письмі ж буває
важче визначити синтаксичну роль цієї сполуки, пор.: П’яному гори
немає — усе рівно (Номис); Зробіть так, щоб усе рівно було, як на до-
лоні, щоб однакова рослина вкрила вам землю, — і пропаде її краса (Па-
нас Мирний); Якого пальця не вріж, то всі рівно болить (Номис); Не
спортеся, не відмагайтесь, всі рівно її не вернете, а жалю наробите
(Марко Вовчок); Нащо [міняти ім’я]? Не все рівно перед Богом (Панас
Мирний); — Якщо тебе легко поранено, все рівно ведеш вогонь. Зрозу-
мів? (О. Гончар); ..правди все рівно не спіймаєш (Григорій Тютюнник)5.
У російській мові лексикалізація прислівникової сполуки відбулася,
зокрема, й за допомогою наголосу: все равно . На наш погляд, цією ж
5 Ілюстрації подано з лексичної картотеки Інституту української мови НАН України.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 25
Наголос у виданнi творiв Г.Ф. Квiтки�Основ’яненка… на тлi… акцентологiї
потребою спричинений наголос в О.О. Потебні. Мабуть, до такого на-
голосу редактора спонукала ще й ужита письменником форма слова
ровно з етимологіним о. У сучасній лексикології словосполучення все
одно (рі вно) зі значеннями 1) „однаково, немає різниці”; 2) „за будь-
яких умов”; „у будь-якому випадку” розглядаються як фразеологізми
[54: 130] або як еквіваленти слова: все (усе ) одно (застар. рі вно)¹ при-
слівник і все (усе ) одно (застар. рівно)² частка [27: 42]. В орфографіч-
них словниках так подавати дві граматично різні сполуки не можна. У
них послідовно ще від Правописного словника Г. Голоскевича фіксу-
ють сполуку „все одно , присл.” [13: 67], правда, вже без морфологічної
паспортизації, як у цій праці, уникаючи ще суперечливішої все рі вно.
Посилання при цьому на віджилість чи штучність сполуки все рі вно в
українській мові, попри нехтування нею словникарями, починаючи з
кінця ХІХ ст., на наш погляд, не коректні.
Різномісним наголосом характеризуються також форми родового
множини іменника приятель: нова в П.О. Куліша (приятелі в) та істо-
рична в О.О. Потебні (прия телей). Очевидно, са ме закінчення є
причиною різного наголошення, адже надалі при однаковому
флек сій ному оформленні наголос збігається, пор.: приятелі, приятелівъ
(П.О. Куліш) і прыятели , прыятели въ (О.О. Потебня). Цікаве інше.
Крім аналізованих, нам не траплялися джерела, де б у множині фіксу-
валося перенесення наголосу на флексію (в однині наголос у двох ви-
даннях кореневий, що засвідчує прия телей у О.О. Потебні та кл. відм.
прия телю в П.О. Куліша [39 ІІ: 171, 173]), пор.: прїа тєль [60: 52 зв.;
48: 50] 6, род. прїя тєля [14: 182 зв.; 46: 68], дав. прїя тєлєви [45: 283], с
прїа тєлєм [48: 40], прия тєлєм [45: 1039], в прїя тєлю [14: 103 зв.];
прия тель [19 ІІ: 765], прия тель, род. прия теля [69: 233] і прі атєль [18:
102², 113², 152 зв.²], прі ятєль [14: 180], от прї атєля [18: 94²], от
прі ятєля [14: 180], при ятєля — род. [45: 1026], дав. прі атєлєви [17:
102], кл. прі атєлю [17: 81 зв.]; при ятель, род. при ятеля [53 ІІІ: 455; 13:
323; 36 ІІ: 351]; мн.: прїя тєли [45: 46], прїя тєлh [45: 181], род. — зн.
прїя тєлєй [65: 43/2 зв.; 45: 216, 808, 868, 1111], прїя тєліов [14: 211],
дав. прїа тєлюм [60: 75 зв.], прїя тєлєм [10: 209], за ... прїа тєлh [24:
148], ор. прїя тєлями [14: 176, 211 зв.], кл. о прїа тєлh [24: 159] і род.
прі атєлєв [18: 42²], прі атєлєй [18: 5 зв.², 324²], при ятєлєй [46: 37], дав.
прі атєлєм [18: 48²], з прї атєлми [18: 155 зв., 107 зв.²], кл. прі атєлh [18:
8 зв.²]; при ятелі, род. при ятелів [13: 323; 36 ІІ: 351]. В.Г. Скляренко
вважає, що первісною у цьому слові була префіксальна акцентуація, а
вже на ґрунті української мови префіксальні іменники зазнали дії тен-
денції до переміщення наголосу на корінь [51: 501 — 633]. Дійсно,
6 При наведенні фактів із стародруків для спрощення орфографії q, u передаємо через у,
# — через я, w — через о, j через пс, k через кз, кс, ъ випускаємо, титли розкриваємо, при-
йменники від іменників пишемо окремо, написання великої літери узгоджуємо з чин-
ним правописом. Ілюстрації з творів Г.Ф. Квітки-Основ’яненка з метою відображення
правописних особливостей редакцій О.О. Потебні та П.О. Куліша подаємо без змін.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 326
Гальчук I.Ю.
інакше важко пояснити зміну наголосу в слові неприятель у стародру-
ках з кореня на префікс не-, а не префікс -при-, що випливає із логіки
вирівнювання наголосу, крім того, префіксальний наголос характер-
ний давнішим пам’яткам, пор.: нє приятєль [21: 34], нє прїатєль [18: 31
зв.; 26: 25, 241], род. — зн. нє прїатєля [18: 66 зв., 109, 150], нє прїятєля
[14: 29 зв., 208] і нєприя тєль [48: 38], род. — зн. нєпрїя тєля [46: 41, 62];
неприя тель [19 І: 521], не прия тель, род не прия теля [53 ІІ: 556],
непри ятель, род непри ятеля [51: 575]; мн.: нє прїятєлh [14: 73 зв., 85,
95], нє приятєли [45: 933], род. — зн. нє прїатєлєй [65: 40/2; 18: 60 зв.,
70, 116, 119 зв., 160 зв. ], нє прїятєлєй [14: 20 зв., 71 зв., 72 зв., 198] і
нєпрїя тєлh [14: 6, 34, 83 зв.], нєпрїя тєли [45: 833], род. — зн.
нєпрїа тєлєй [65: 36/4 зв.], нєпрїя тєлєй [14: 17 зв., 77 зв., 808, 861, 920];
непри ятелі, род. непри ятелів [51: 575].
У сучасній українській літературній мові наголошення в однині
і множині вирівняно за давнім префіксальним наголосом при ятель,
що краще зберігався в південно-східних говорах. У південно-за-
хідних і в північних говорах поширенішим у ХІХ ст. був кореневий.
Флексійний же наголос у множині в редакціях Квітчиних творів
П.О. Куліша і О.О. Потебні — новий, а можливо, авторський —
Кулішів. О.О. Потебня, досліджуючи протиставлення за допомогою
наголосу відмінкових форм однини та множини в українській і ро-
сійській мовах (го луб — голуби , ми сник — мисники , ячмі нь — ячме ню
— ячмені ), підкреслював, що дія цієї акцентуаційної тенденції в
українській мові набагато послідовніша: „Таким чином, якщо не
брати до уваги винятків, скрізь, де в українській не переноситься
наголос на закінчення називного відмінка множини, там не не пере-
носиться він і в російській, але не навпаки” [43: 118]. Тому, навіть
якщо флексійний наголос у множині приятелі , род. приятелі в був
характерним не для всіх слобожанських говірок, учений навряд чи
наважився б правити його всупереч загальноукраїнській тенденції.
Думаємо, в сумнівних випадках він ураховував акцентний вибір по-
переднього редактора, пор.: съ коробка ми [39 І: 147] і зъ коробка мы
[28 І: 23] (суч. укр. коро бка — коро бки ). Одначе це не стосується
принципових позицій. Скажімо, флексійний наголос множини съ…
кіхтя ми [39 ІІ: 175] учений вважав неприйнятним для української
мови, тому зъ …ко хтями [28 ІІ: 14] (пор. також лі кті — лі ктями,
ні гті — ні гтями).
О.О. Потебня не погоджується з кореневим акцентуванням лек-
семи подруга, запропонованим П.О. Кулішем, пор.: була Мару ся у
свое і подру ги [39 І: 8] — була Мару ся у свое и по други [28 І: 35]; изъ
подру гою [39 I: 14] — зъ по другою [28 І: 39]. Первісним для української
мови в цьому слові, як і в слові приятель, був префіксальний наго-
лос по друга. Цей наголос, який нині став нормативним, залишався
характерним для південно-східних говорів, на відміну від південно-
західних і північних, де поряд з префіксальним поширився кореневий
[див. 51: 593].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 27
Наголос у виданнi творiв Г.Ф. Квiтки�Основ’яненка… на тлi… акцентологiї
По-різному акцентовано лексему дівчина: дівчи на [39 І: 14] —
ди вчына [28 І: 39]; съ то ю дівчи ною [39 І: 11] — зъ то ю ди вчыною [28 І:
36]; взя вши дівчи ну [39 І: 14] — взя вшы ди вчыну [28 І: 39]. Тут О.О. По-
тебня також відстоює давню акцентуацію, хоч суфіксальний наголос
дівчи на досить широко уживано по всій Україні [див. 51: 373]. Зна-
ючи це й подаючи його як варіантний „ді вчина (и дівчи на)” [42: 122],
учений все-таки віддає перевагу первісному й уживанішому в своєму
регіоні. В. М. Винницький, зважаючи на поширення суфіксального
наголосу у слові, не відкидає його для поетичного мовлення: „З по-
гляду сучасної норми рекомендованим, звичайно, вважається корене-
ве акцентування, а суфіксальний наголос сприймається як традиційно
поетичний, він виконує стилістичну функцію. Так варто наводити в
сучасних словниках” [8: 81]. Наскільки принциповим був пропонова-
ний редакторами наголосовий варіант у словах свідчить акцентування
ними української пісні, де наголос мав би відповідати ритмомелодиці,
пор.:
Ой дівчи на — го рлиця Ой ди вчына го рлыця
До козака го рнетця; До козака го рнетця;
А коза къ — якъ оре лъ, А коза къ, якъ оре лъ,
Якъ поба чывъ, то и вмеръ... [39 І: 13]; Якъ поба чивъ, то й уме р! [28 І: 38].
В обох редакторів спостерігаємо неусталеність наголошення за-
йменників, у яких сучасний нормативний наголос у певних формах
залежить від наявності прийменника (мене — до ме не, тому — на
то му), пор.: до сëго ча су [39 І: 14] — до сëго ча су [28 І: 39], одъ се і
ду мки [39 І: 14] — видъ сіи ду мкы [28 І: 39], одъ то і ха ти [39 І: 14] —
видъ тыи ха ты [28 І: 39], лу чче всëго [39 І: 15] — лу чче усëго [28 І:
39]. При цьому пам’ятаємо, що О.О. Потебня вважав за необхід-
не відбити у виданні фонологічні та граматичні особливості мови
Г.Ф. Квітки-Основ’яненка, а від цього значною мірою залежала ак-
центуація.
Для глибшого усвідомлення підстав, що спонукали вже знаного
вченого приділити стільки уваги літературному наголошенню у тво-
рах Г.Ф. Квітки-Основ’яненка, зупинімося на історії розвитку україн-
ського літературного наголосу.
О. О. Потебня досліджував фонологію та граматику давніх укра-
їнських пам’яток і, безперечно, мав загальне уявлення про наголос у
них, але історичного акцентуаційного матеріалу він не зібрав. Дже-
рельною базою в його акцентологічних працях слугували твори нової
літератури, зокрема і прозові, акцентовані за тогочасною традицією, а
також словник П. Беринди. Однак учений указував на необхідність
дослідження наголосу давніх пам’яток: “Вивчення акцентуації па-
м’яток ХV, ХVІ ст., без сумніву, дуже важливе, — відзначає О.О. По-
тебня, — оскільки навіть у новодрукованих церковнослов’янських
книгах збереглися риси глибокої давнини. Але, по-перше, вивчення
ще майже не розпочалося і приступити до нього можуть лише декотрі,
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 328
Гальчук I.Ю.
що мають змогу користуватися невиданими пам’ятками 7, по-друге, у
більшості випадків воно не веде дослідника далі того часу, коли
руська мова вже розпалася на наріччя” [43: 22]. О. І. Соболевський,
який володів значно ширшим фактичним матеріалом, погоджується
з О.О. Потебнею. Він також стверджує, що найдавніші схід но сло-
в’янські рукописи не були акцентованими, хоч грецький літургій-
ний устав ІХ—Х століть мав проставлені наголоси. Чи не вперше
Соболевський засвідчує наявність акцентованої рукописної па м’ят-
ки ХІV ст. — Чудівського Нового Завіту з поєднанням живого схід-
но сло в’янського та традиційного церковного акцентування. Учений
указує також на існування кількох пам’яток XIV—XV століть, пере-
писаних із середньоболгарських оригіналів зі слідами пів ден но сло-
в’ян ських наголосів, однак не називає їх [58: 267].
Чудівський Новий Завіт 1335 р. ввів у науковий обіг у вигляді
словника наголосів Іван Огієнко [див. 32]. Словник видано у Львові в
1937 р., тільки для славістики тоді був складний час, і ця дуже цінна й
трудомістка праця вченого довгий час залишилася маловідомою. Так,
В. Кіпарський уже в 1958 р. зауважив: „Ми все ще не маємо акценто-
логічного словника давньоруської мови. Обіцяний Огієнком в 1932 р.
акцентологічний словник до Чудівського Нового Завіту, який мав
бути надрукований в Prace filologiczne, до сих пір, наскільки мені ві-
домо, ніде надрукований не був” [22: 7]. Як дослідив І. Огієнко, авто-
ром цього послідовно акцентованого видання був митрополит Олек-
сій, син чернігівського боярина Федора Бяконта, який перейшов на
службу до московського князя. А наголос видання у своїй основі „мос-
ковський чи східньослов’янський, але в нім багато й того, що було в
церкві українській” [31: 52]. Для характеристики давнього акценту-
вання слів його використовують також українські акцентологи. Зага-
лом же, рукописи у слов’ян не акцентовані, а різні проставлені значки,
переважно грецькі, не відображали в них системи наголосу.
Із виникненням друкарства, спочатку на південнослов’янських
землях у першій половині XVI ст., а потім на східнослов’янських,
послідовно почали проставляти наголос над кожним словом у дру-
кованих кириличних виданнях, більшість яких мала релігійне спря-
мування. Ця традиція вводиться з метою уніфікувати наголос бого-
службової відправи відповідно до грецької традиції. У ХVI ст. єдиної
літературної мови у слов’ян уже не існувало. Старослов’янська мова
давно розпалася й перестала виконувати свою об’єднавчу функцію.
На цей час уже неприйнятною й застарілою була також Євтимієва
редакція старослов’янської мови ХІV ст. на основі пів ден но сло в’ян-
ського зразка. Запровадження друкарства давало шанс Костянтино-
7 На жаль, основний масив давніх пам’яток до сих пір малодоступний дослідникам, що
дуже стримує розвиток історичного мовознавства. За сучасних технологій створення
комп’ютерної бази хоча б із сотні знакових найдавніших рукописів та стародруків є
завданням для української науки цілком посильним.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 29
Наголос у виданнi творiв Г.Ф. Квiтки�Основ’яненка… на тлi… акцентологiї
польській Церкві ввести контроль над виданням конфесійної літера-
тури та тісніше згуртувати християн східного обряду у зв’язку з
різними геополітичними викликами, зокрема й церковним розколом
в Україні. Перед нею постало нагальне завдання кодифікувати
церковнослов’янську мову для всього православ’я, що було успішно
реалізоване в граматиці М. Смотрицького 1619 року [57]. Однак це
не стосувалося акцентуації, оскільки на той час через відсутність на-
голосів у рукописах літературне наголошення слів у слов’янських
народів було вже настільки різним, що навіть у московському пере-
виданні самої граматики М. Смотрицького 1648 р. при збереженні
тексту було суттєво змінено наголоси [див. 12]. Значні акцентуацій-
ні розбіжності спостерігаються і в українських та пів ден но сло в’ян-
ських стародруках. Натомість наголосові розбіжності в українських
стародруках (а їхніми авторами були переважно вихідці із західно-
українських земель) незначні й такі, що відображають історичний
розвиток акцентуації. Можна стверджувати, що акцентуація в укра-
їнських стародруках кінця XVI ст. була в своїй основі народнороз-
мовною.
Живий український наголос зберігався в друкованих пам’ятках
до кінця XVII ст. й навіть певною мірою вплинув на російську вимову.
З цього приводу ще російський письменник О. Сумароков зазначав:
Лhта , вмhсто лh ́та, г. Ломоносовъ утвердилъ, бывъ не Мос ко-
ви тяниномъ, а не ввелъ самъ собою; ибо Малороссіяня то ввели: а
по тому, что всh школы ими были наполнены; так сіе провинціяль-
ное произношеніе и вкоренилося, яко Всигды, Теби, Мья, и протчіе
Малороссійскія испорченные выговоры.. [...] Но естьли намъ писать
повыговору Малороссійскому; такъ должны мы вмhсто лhта, гово-
рить лита , а вмhсто Только, тилько и протч. или вмhсто однако, однакъ
и протч. изъ чево многое уже и восприято [59: 26].
„Не помогли скарги Сумарокова: в російській мові множина лєта
таки ввійшло в літературну вимову”, — констатує І. Огієнко [31: 27].
Принаймні, за В.В. Колесовим, „у поезії поч. ХІХ ст. наголос ле та вже
сприймається як архаїчний” [23: 195], а Л. А. Булаховський, дослідив-
ши російську літературну акцентуацію першої половини ХІХ ст., ука-
зує, що „в слові лето варіант з нерухомістю — книжний, який відо-
бражає церковнослов’янський вплив; лета — російський” [7 V: 474].
У сталому словосполученні мно гие ле та, що спричинилося до зміни
в наголошенні лексеми, наголос нині, однак, російський історичний.
Мабуть, як знак вибачення в росіян за причинені незручності в україн-
ській мові також унормовують мно гії лі та [54: 348]. Варто було б пода-
вати подвійний. На жаль, ця проблема дуже серйозна, і в нас не лише в
церкві віддавна читають старослов’янські та церковнослов’янські тек-
сти за російським зразком. Так, як указував П. Ф. Фортунатов: „Наго-
лос слів не позначався в старослов’янських текстах, і, значить, нам не
відомо достовірно місце наголосу в старослов’янських словах; у нашій
вимові ми ставимо наголос звично там, де знаходимо його в російській
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 330
Гальчук I.Ю.
мові, а там, де в російській мові немає відповідного слова, ми вико-
ристовуємо традиційну вимову церковнослов’янської мови” [66: 19].
Потрібно зважати, що слова вченого стосуються російської вимови. Їх
повною мірою можна застосовувати також для української практики,
якщо слово російській, яке ужито двічі, замінити словом українській.
Адже в українців також була кількасотлітня літературна традиція й
церковна зокрема.
З утворенням Російської імперії в XVIII ст. російська влада не
могла миритися з функціонуванням двох літературних мов у її межах.
У 1720 р. Петро І сумнозвісним наказом заборонив друк книг в Украї-
ні, крім церковних. А церковні книги перед виданням в українських
друкарнях мали пройти цензуру, якій належало порівнювати тексти з
друкованими російськими, щоб ніякої різниці й особливого «наріччя»
в них не було. Реакція не забарилася. Уже 1722 р. в київському видан-
ні Апостола на другій після титульної сторінці замість звичної перед-
мови до „ласка вого чи тельника” зазначено:
Сїя Кни га АПОСТОЛЪ, Повєлh нhємъ Святh йшаго Пра ви л-
ствующаго СVНО ДА, въ Канто рh Тvпогра фской проти во Апостола
Всєроссі йскаго сво ду изслh дована, и по изслh дованїю обрh тєся, во
всє мъ съ вєликороссі йскимъ схо дна: того ра ди Пєча ти прєда ти, и въ
наро дъ отпуща ти, Святh йшїй Прави лствующїй СVНО ДЪ Бла го слов-
ля єтъ.
Акадє мїй и Тvпогра фїй
Протє кторъ ГАВРІИ ЛЪ
Архі мандритъТроицы Сє ргїєва Монастыря [3].
У правдивості цього висновку переконуємося, порівнявши акцен-
туацію з попереднім київським виданням Апостола 1695 р. Очевидно,
Апостол 1722 р. був набраний з якогось московського зразка, або ж
редагував його висококваліфікований лінгвіст зі знанням тогочасного
українського та російського наголосу. Наведімо кілька показових ак-
центуаційних розбіжностей з ідентичних текстів:
в имя [2: 4 зв.] — во и мя [3: 4], отро ка твоєго [2: 7 зв.] — о трока
твоєго [3: 7 зв.];
галілєа нє [2: 3] — галїлє анє [3: 2 зв.], парθя нє [2: 3] — па рθянє [3:
3], критя нє и аравля нє [2: 3 зв.] — кри тянє и ара влянє [3: 3], уби л єси
єгvптяни на [2: 12 зв.] — уби л єси єгv птянина [3: 12];
во Італїю [2: 49] — во Італію [3: 45 зв.], парємія пє вая [2: 63] —
парємія пєвая [3: 58], парємія [2: 63 зв., 65] — парємїя [3: 59, 60], конєц
парєміи [2: 63 зв., 64, 65 зв.] — конєц парємїи [3: 58 зв., 59, 60 зв.].
Зазначимо, що в останній чверті XVII ст., особливо після оста-
точної втрати Українською Церквою самосійності в 1886 р. та приєд-
нання її до Московської, українська книга зазнавала різних обме-
жень, гонінь і заборон. Так, церковний собор 1690 р. у Москві осудив
книжки П. Могили, К. Ставровецького, І. Ґалятовського, Л. Барано-
вича, А. Радивиловського та ін. і наклав на них „проклятство и
анаθему, не точію сугубо и трегубо, но и многогубо” [див. 33: 138 —
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 31
Наголос у виданнi творiв Г.Ф. Квiтки�Основ’яненка… на тлi… акцентологiї
142]. У зв’язку з цим мова тогочасних українських видань поступово
відходить від народної основи і наближається до московських, однак
наголос в Апостолі 1695 р. ще проставлено український. Тобто ста-
роукраїнська літературна традиція втрачала свої акцентуаційні по-
зиції останніми. Наведені наголосові розбіжності можна поділити на
три групи:
1. На українському ґрунті виникали акцентуаційні тенденції,
пов’язані з аналогійними впливами в межах однієї словотвірної чи мор-
фологічної групи праслов’янських слів, що не збігалися з акцентними
процесами в інших слов’янських мовах. Або ж дії цих акцентних тен-
денцій у одній з мов були послідовнішими. Цим спричинені відміннос-
ті в наголошенні початкової форми слова ім’я в українській та росій-
ській мовах, починаючи з давніх пам’яток до нашого часу [див. 51: 272
— 274]. Особливо показовим є наголос лексеми в граматиці М. Смо-
трицького 1619 р. имя , род. и мєнє (стор. 7/1) та в її московському пе-
ревиданні 1648 р. и мя, род. и мєнє (стор. 115). Не останню роль у кін-
цевому наголошенні номінатива відіграла українська роздільна вимова
-я. Іменник отрок в українських стародруках та пізніших джерелах ха-
рактеризується наголосом на другому від початку складі за аналогією
до наголошення більшості слів на -ок, а в ХХ ст. літературний наго-
лос узгоджено з російською вимовою. Цікаво, що в найдавніших росій-
ських пам’ятках, а також пізніших виданнях західної частини Росії на-
голошення слова флексійне 8: отро к, род. отрока [див. 20: 289].
2. Часто по-різному акцентуються суфіксальні утворення від пи-
томих та іншомовних слів. Так, українські іменники на -анин узагаль-
нили в однині наголошення на другому, сингулятивному суфіксі, а у
множині, коли він випадав, — на першому: римляни н, род. римляни на,
мн. римля нє, род. римля н [57: 14/2 зв. — 14/3], римляни н [45: 52], род.
римляни на [65: 46/1 зв.; 4: 447 зв.], мн. римля нє [49: 193; 18: 80, 80²; 14:
25, 38 зв., 66, 108 зв.]; самаряни н [18: 147², 149² зв., 153²; 4: 314 зв., 318,
320 зв.], дав. самарани ну [65: 21/4], мн. самаря нє [18: 133 зв., 136, 136
зв.]. Потім, очевидно під впливом множинних форм, відбувалося ви-
рівнювання наголосу. У російській мові ці утворення зберігали наго-
лос твірного слова, і акцентна перебудова в ній на зразок української
розпочалася значно пізніше [див. 12: 82 — 84].
3. Найбільше розбіжностей спостерігається в наголошенні іншо-
мовних слів. Переважно запозичення входили в українську мову з на-
голосом мови-джерела. Зокрема, слова на -ія українська мова пере-
ймала з грецької, де ці іменники мали наголос на другому від кінця
складі, та латинської як посередника, у якій був наголошеним третій
від кінця склад. Згодом у більшості цих запозичень відбулося вирів-
няння за поширенішим латинським зразком, до чого спричинилася й
8 В історичних акцентологічних дослідженнях умовно називають флексійною акцен-
туацію, коли наголос початкової форми іменника не може бути на флексії, оскільки
вона нульова, а колишні кінцеві наголошені ъ чи ь занепали.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 332
Гальчук I.Ю.
польська мова [див. 11]. У російській мові впродовж XVII ст. через
відсутність латини в освіті (та й самих навчальних закладів) відбува-
лося вирівнювання наголосу за грецькими зразками, з яких здійсню-
валися переклади церковної літератури. Цим і пояснюється відмін-
ність наголошення Італі я, пор. ще во Антїохі ю [3: 25 зв.], Фїнїкі ю и
Самарі ю [3: 26]. Пізніше в російській мові більшість топонімів отри-
мала латинсько-німецький зразок наголошування, до чого спричини-
лася й українська мова, в якій давня пропарокситонеза в таких назвах
була поширенішою, ніж тепер: Ро ссїи — род. [26: 365].
Окремі запозичення з грецької на -ія зазнали в російській впливу
питомих утворень типу бадья , ладья , статья , тому в ній віддавна
єктєннья [37: 143] з гр. εκτενεια через стсл. ~êòåíè" (пор.: екте нія і
ектенья [15 І: 1289]); епитимья [37: 143] з гр. επιτιμία через стсл.
~ïèòèìè" (пор.: епити мія, епитимі я і епитимья [15 І: 1296]); пареми я
і паремья [37: 366] з гр. παροιμία через стсл. ïàðåìè" тощо.
У сучасній українській літературній мові наголос цих та інших
конфесійних термінів перенесено з нашої церковної вимови, яка до-
недавна була винятково російською. Давніші джерела дають нам інші
зразки українського церковного наголошення, пор.:
єктенія [36 І: 457] „молитовне прохання” і єктє нїа [55: 430, 489],
єктє нїя [61: 3], от єктє нїи [61: 448], зн. єктє нїю [61: 50], в єктє нїи [24:
13]; єкте нія [19 І: 214];
єпіти мія [36 І: 457] і єпіті міа: поку та [26: 399], дав. єпітє мїи [61:
387], зн. єпіти мїю [61: 31, 132, 907], єпітє мїю [14: 31];
паремія [36 ІІ: 86] і паримі а [26: 443], пари мїя [61: 512, 353],
парімh ́и — род. [61: 163], зн. пари мїю [61: 1402], парємh ю [45: 1027];
паремі я [6: 304] (див. також вище наголос в Апостолі).
Жодного випадку кінцевого наголошення запозичень на -ія в
українських стародруках не виявлено. Штучність сучасного наголосу
в цих словах для української мови очевидна. Флексійний наголос у
запозиченнях на -ія не логічний для української мови. Власне україн-
ські утворення типу печія , течія не впливали на становлення наголосу
в аналізованих словах. Українізація слів на -ія відбувалася не шляхом
перенесення наголосу на флексію, а так, як і в російській мові, — пара-
лельно з іншими фонетичними змінами, пор.: куті я [61: 848], ко лива,
сі єст: куті и, или варє нои пшєници с мє дом смh ́шанои и различными
сла дкими о вощами украшє ннои [61: 2232] і ко ливо: кутя [26: 99] з гр.
κουκκί(ον) [17 ІІІ: 163] через стсл. êqòè" < êqöè"; попа дїя [61: 803 —
двічі] (з нгр. ποπαδιά (ποπαδία) через стсл. ïîïàäè" [17 IV: 515]) і су-
часне попадя [36 ІІ: 260]. У російській мові процес перенесення наго-
лосу на флексію пішов далі, але був у лексикографії стриманий, пор.:
скинія (скинья ) [15 IV: 183], скумбрия (ску мбрия) [15 IV: 232].
Приділяємо тут стільки уваги акцентуванню іменників на -ія
тільки заради слова паремія, яке поряд зі значенням „уривок із кни-
ги Старого Заповіту, що містить пророцтво або повчання і читається у
православній церкві під час відправи” набуло ще значення „церковна
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 33
Наголос у виданнi творiв Г.Ф. Квiтки�Основ’яненка… на тлi… акцентологiї
читанка, що містить у собі пророкування свята, або просто якусь при-
тчу” [6: 304]. З останнім слово широко вживається в лінгвістиці. За
нашими спостереженнями, його вимовляють тільки з грецьким наго-
лосом. Потрібно запровадити хоча б подвійне нормативне акцентуван-
ня цієї лексеми, що може бути на першій порі компромісом. Зрештою,
в російській літературній мові як паралельний залишено грецький ва-
ріант, наша ж лексикографія спрацювала на випередження російської
у властивих тільки цій мові акцентних змінах.
Та повернімося до розгляду особливостей акцентування в україн-
ських виданнях у зв’язку із забороною українського друкованого слова
в 1720 р. Звичайно, надалі у виданих книгах на українських теренах Ро-
сійської імперії не було місця українському наголосу. Це стосується не
лише різних перевидань, зокрема Апостола, про що йшлося вище, а й
оригінальних творів відомих на той час в Україні високоосвічених Дми-
тра Туптала, Стефана Яворського та інших, які перейшли на службу до
російського царя, напр.: бєсh́да, в бєch́дах [67: 126], злодh ́я — зн. [47:
126] при українському бєсhда [26: 5], злодїй [26: 64]. Зрідка цензура
пропускала окремі акцентні українізми, як-от самаряни ном — ор. [67:
115], можливо, за недоглядом, а може, й тому, що його автором був ви-
сокий церковний сановник 9. Взагалі, в тогочасних виданнях уже строго
дотримано російської акцентуації, напр.: корінθяном — дав. мн. [67:
1031], к римляном [47: 151 зв.], к россіаном [47: 115]. У попередніх кни-
гах Д. Туптала кінця XVII ст. наголос тогочасний український, пор.: в
имя [63: 291 зв.], зн. имя [63: 380]; отрок [63: 304], род. отрока [63: 321
зв.], ор. отроком [63: 31], в отроцh [63: 17], отрок — род. мн. [63: 16];
аріанин [63: 377], зн. єгvптяни на [63: 33 — двічі], род. іудєанина [62: 24],
римлянин [62: 42 зв.]; всєя Россїи [63: 54 зв.] тощо.
Отже, з видань підросійської частини України викорінювалися не
тільки українська лексика, фонетика, граматика, але й наголос. Однак
уплив попередніх видань, усного мовлення був таким, що навіть через
півстоліття митрополит київський і галицький Самуїл Миславський,
стурбований вимовою студентів Київської духовної академії при чи-
танні церковних книг, під суворою погрозою виключення із „духовно-
го відомства” наголошує в наказі від 26. ХІ. 1774 р.:
А щоб усі студенти і учні, особливо які бажають досягти святих чинів, у віль-
ний від навчання час вправлялися найстаранніше в читанні різних церковних книг,
передовсім Біблії, з метою набуття доброї й чистої вимови, особливо з дотриманням
9 З українським проповідником і викладачем Києво-Могилянської академії С. Явор-
ським (1658 — 1722) трапилася цікава історія, що характеризує тодішню епоху. По-
мер близький друг Петра І боярин Олексій Шеїн, і виявилося, що нікому було ви-
голосити надгробне слово, достойне честі цієї людини. Коли дізналися, що в Москві
перебуває С. Яворський, який у Києві славився своїм красномовством і не гребував
різними урочистими заходами, доручили цю справу йому. Поминальне слово Явор-
ського розчулило Петра І, і він призначив оратора митрополитом рязанським і му-
ромським, президентом Московської слов’яно-греко-латинської академії, а по смерті
патріарха Адріана в 1700 р. — „місцеблюстителем” патріаршого престолу.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 334
Гальчук I.Ю.
наголосів і сили в книжках надрукованих, тобто оксії, що насамперед необхідно, —
до цього ректор з префектом повинні вжити такі заходи, які б виконанню цього
наказу дійсно могли відповідати [38: 81 — 82].
А оскільки засвоєний з дитинства наголос дуже важко скоригува-
ти, виходить наказ Миславського від 08. VI. 1787 р.:
Малолітніх, що залишилися вдома, у зручний час благочинним [...] виявляти,
чому вони навчаються і з яким успіхом, [...] наставляти батьків їхніх на спостере-
ження, щоб вони навчалися вдома і в церквах читати за наголосами в книгах по-
значеними, тобто за оксіями обов’язково.. [38: 211 — 212].
Півторасотлітня перерва в розвитку української писемної тради-
ції дала свої результати. Уже в ХІХ столітті на теренах України єди-
ним орієнтиром у літературному наголошенні слів було діалектне
мовлення. М. Лучкай, використавши у своїй праці „Grammatika Slavo-
Ruthena” акцентовану по-староукраїнськи граматику М. Смотрицько-
го, не наважився проставити наголоси, тому виправдовувався:
Найважчим розділом граматики для початківців був і тепер є розділ про на-
голошування слів та інтонацію. Навіть корінні русини, які добре знають мову, в
цьому відношенні відчувать немалу трудність і можуть помилитися, бо в книгах
дуже рідко позначені наголоси. Граматики або нічого не говорять, або розходять-
ся, або ж, як Мразович, відсилають до святих книг. Але черпати це (про наголос)
із релігійних книг справа довга й непевна, бо релігійні книги в цьому пункті роз-
ходяться залежно від часу, а також і місця видання. Друковані у Венеції подають
не такі наголоси, як видані в Росії або Польщі. [...] Виходить, що серби, друкуючи
релігійні книги, використовували наголос своєї розмовної мови. Те саме робили
росіяни. На цій підставі виникло розходження в наголосі у виданих книгах. Росіяни
не перенесли всіх наголосів із біблійної мови в свою літературну мову. [...] Русини
достатньо зберігають наголоси, але часто розходяться з росіянами і хорватами,
напр.: ло за, слуга , оцє т тощо. Вважаю за краще не ставити наголос, а залишити
читачеві вимову, вигідну його духові, ніж заводити в оману недоречним позначен-
ням [68: 131 — 135].
Звичайно, такої вольності жоден граматист у XVI—XVII ст. собі до-
зволити не міг. Автора може виправдати тільки те, що, починаючи з
XVIII ст., книгодрукування українською мовою припинено, отже, єдино-
го літературного наголосу не існувало. На різних українських землях ста-
роукраїнська акцентна система отримала свій окремішній розвиток, і зо-
рієнтуватися граматистові в цьому діалектному розмаїтті було непросто.
Отже, у другій половині ХІХ ст., коли О.О. Потебня проставляв
наголоси у творах Г.Ф. Квітки-Основ’яненка, він зіткнувся з пробле-
мою вибору акцентного типу для великої кількості слів. З одного боку,
перед редактором стояло завдання показати своєрідність авторського
наголошення, яким, як носій слобожанського говору, він володів до-
бре, а з іншого — твори Г.Ф. Квітки-Основ’яненка представляли перед
світом українську мову й літературу загалом, а вчений знав строкатий
український діалектний наголос.
О.О. Потебня розумів важливість вивчення українського наголо-
су для збереження ідентичності української мови взагалі й вироблення
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 35
Наголос у виданнi творiв Г.Ф. Квiтки�Основ’яненка… на тлi… акцентологiї
літературних акцентних норм зокрема. Саме тому він приділяв так ба-
гато уваги українській мові в своїх акцентологічних дослідженнях,
опікувався виданням акцентованих творів. „Узагалі, дуже невигідно
для майбутніх досліджень, — відзначає вчений, — що попри існуван-
ня хороших прикладів, зразки народних говорів до цього часу вида-
ються без наголосів. Немає сумніву, що вчення про наголос становить
досить важливий розділ історії російської мови” [44: 10]. Його акцен-
тологічні дослідження, які зібрала, опрацювала й опублікувала окре-
мим виданням „Ударение” В.Ю. Франчук, присвячені українській
мові. Про це, зокрема, свідчить ілюстративний матеріал, залучений
автором зі словника П. Беринди, етнографічних збірників, літератур-
них творів. Російська мова представлена в літературному варіанті, а
інші слов’янські мови, литовська, санскрит використовуються пере-
важно як порівняльний матеріал. Тому вченому вдалося не лише вия-
вити та продемонструвати своєрідність української акцентної систе-
ми, описати окремі українські акцентологічні закони, але й закласти
наукові основи вивчення українського наголосу.
У цьому дослідженні глибше проаналізуємо акцентуацію тюркіз-
мів у повістях Г.Ф. Квітки-Основ’яненка за проставленими О.О. По-
тебнею наголосами. При подальшому документуванні матеріалу з ви-
дання за редакцією вченого [28] вказуємо лише том і сторінку та
використовуємо один знак наголосу ( ).
Запозичення з тюркських мов належать до найдавніших. Однак їх
дуже рідко фіксують давні українські пам’ятки релігійного спрямування
(а такими була більшість акцентованих стародруків XVI—XVII ст.), бо,
по-перше, тюркізми входили в українську мову усним шляхом й позна-
чали реалії, які не фігурували в конфесійному стилі, а по-друге, на них
існувало певне табу як на лексику недружніх народів з іншою вірою.
Тому відомості про акцентування тюркізмів періоду першої половини
ХІХ ст., який охоплює творчість Г. Ф. Квітки-Основ’яненка, є цінними.
Потрапивши до української мови, тюркізми зберігали властивий
для продуцента незмінний наголос на кінцевому голосному основи
або під впливом наголошення в мові-реципієнті набували нового. З
наголосом мови-джерела О.О. Потебнею подано такі лексеми:
аршы на — род., аршы нивъ — род. мн. (І: 166) з тур. aršyn 10; база рь (І:
14, 25), на база ри (І: 9), по база рю (І: 10, 53) з тат. базар; казны —
род. (І: 172), изъ казны , за казну (І: 173), очевидно, з кр.-тат. хазна; у
... хала тахъ (ІІ: 249) з тур. χilat. Окремі іменники на приголосний
отримали на українському ґрунті кінцеве -а, але зберігають властивий
10 Джерела запозичення слів подаємо за „Етимологічним словником української мови” за
ред. О.С. Мельничука, використовуємо також „Этимологический словарь русского
языка” М. Фасмера, „Опыт словаря тюркских наречий” В.В. Радлова, праці М.К. Дмит-
рієва та ін. Взагалі, для акцентології точне визначення тюркського джерела не так важ-
ливе, оскільки в усіх тюркських мовах наголос кінцевий, але важливо враховувати
можливого посередника.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 336
Гальчук I.Ю.
їм у мові-джерелі акцент: бокла гы — зн. мн. (І: 13) з тат. баклак;
кали ку — зн. (ІІ: 97) з тур. kalık; тара ня (І: 16, 65), пор.: рос. тара нь,
бр., болг. тара н, пол. tarań. У слові караул (тур. karaγul „сторожа” [17
ІІ: 387]) відбулися комбінаторні звукові зміни, наголос, однак, по-
слідовно тюркський, пор.: калаву ръ (І: 163), зъ пидъ калаву ру (ІІ: 14),
пидъ карау лъ (ІІ: 79), пидъ калаву ромъ (ІІ: 180), на калаву ри (І: 11, ІІ:
175) і калаву р = карау л [19 ІІ: 330], калаву р, ра [53 ІІ: 209].
Незмінний кореневий наголос однини капта на (ІІ: 14), у капта ни
(І: 117, ІІ: 25, 29) і флексійний множини у каптана хъ (ІІ: 25) з тур.
kaftan указує на перехідний етап розвитку наголошення в цьому слові
(сучасне капта н, -а , мн. -и , -і в) і, крім того, виявляє схильність редак-
тора надавати перевагу тенденції протиставлення за допомогою на-
голосу однини і множини над акцентуаційним вирівнюванням в усіх
відмінках, оскільки, як відзначає вчений, „таке перенесення наголо-
су у відповідних наведених іменах [йдеться про ім. чол. р. типу торг,
шкаф. — І.Г.] — є панівним в українській” [43: 142 — 143].
Більшість давніх тюркізмів на приголосний О.О. Потебня вже
вживає в непрямих відмінках з флексійним наголошенням: ба-
рыши въ — род. мн. (ІІ: 249), очевидно, з тат. барыш; батракы — наз.
мн. (І: 32), въ батракы (ІІ: 17), зъ батраки въ (І: 95), зъ батрака мы (І:
154), очевидно, через рос. з тат. батрак; гарбу зъ — наз. — зн. (І: 182,
208), гар буза — род. (ІІ: 87), гарбузы — зн. мн. (І: 178), гарбузи въ —
род. (ІІ: 101); каба къ (І: 10), изъ кабака (І: 129), у каба къ (І: 11, 129), у
кабаци (І: 10, 11), кабакы — наз. мн. (І: 10) „шинок”; зъ ... казано мъ (І:
169), у казани (І: 26, 27), коло казани въ (ІІ: 26) з кр.-тат казан; капшу къ,
зъ капшука , съ капшука (ІІ: 42) з тур. kapcik; коза къ (І: 64, ІІ: 233),
козака — род. (І: 186), мн: козакы , изъ козака мы (І: 188), козаки въ —
род. — зн. (І: 186, 207); могоры чъ (І: 13), могорычи — зн. мн. (І: 17, 22)
через тюркське посередництво з ар. mahāridž; на рундуку (І: 247, ІІ:
65), на рундука хъ (ІІ: 18) „підвищення” з кар. орундукъ; тютю нъ
(І: 16), тютюну — род. (ІІ: 110) з тур. tütün; чумака — зн. (І: 151) з
тур. čomak. Ілюстрації пъять алты нъ (І: 247); объ каблу къ (І: 13),
каву нъ (І: 7), чаву нъ „баняк” (ІІ: 319) засвідчують лише те, що в почат-
ковій формі наголос у них не був відтягнений на попередній склад.
Цікаво, що слово гарбуз у волинських, подільських і західнопо-
ліських говірках отримало кінцеве -а (як у перс. χarbūza, χarbuza, з
якої полов. харбуз, карбуз, кр.-тат. къакпуз, тур. karpuz [17 ІI: 472]) і,
відповідно, жіночий рід та флексійну акцентуацію в однині, включаю-
чи називний. У множині в цих діалектних ареалах наголос перемістив-
ся на корінь під дією української тенденції до акцентного протистав-
лення форм однини і множини в окситонованих іменниках жіночого
роду: гарбуза , род. гарбузи , мн. гарбу зи, род. гарбу зів (як межа — ме жі,
сестра — се стри). Водночас фразеологічна форма да ти / отри мати
гарбузу тут рідковживана.
Запозичення з тур. lüle, lülä, отримавши фіналь -ка, в однині за-
знало ретракції наголосу, а в множині під дією тенденції до протистав-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 37
Наголос у виданнi творiв Г.Ф. Квiтки�Основ’яненка… на тлi… акцентологiї
лення однини та множини набуло флексійної акцентуації: лю лькы —
род. (І: 39), на лю льку (І: 53), люлькы — зн. мн. (І: 23, ІІ: 61) і, отже,
повністю зукраїнізувалося. Те саме стосується слова ча рка (І: 17),
ча ркы — род. (І: 11), по ча рци (І: 70), чаркы — наз. — зн. мн. (І: 126,
251, ІІ: 153) з тією лише різницею, що первісне тюрк. čara збереглося
в нашій мові.
Тюркізми чо біт та штани в процесі адаптації зазнали різних,
можна сказати, протилежних граматичних і акцентуаційних змін: у
першому відбулося усічення кінцевого -а внаслідок отримання чоло-
вічого роду й відтягнення наголосу за аналогією питомих утворень
(кло піт, ше піт, давнє во ротъ „комір”), а в другому — додання за зраз-
ком множинних іменників кінцевого -и та перенесення на нього наго-
лосу за аналогією до наголошення у множині іменників на -ан, пор.:
чо битъ (І: 24), чо боты — наз. мн. (І: 8, 15, 25), у ... чо ботахъ (І: 23) у ...
чобо тяхъ (ІІ: 11), объ чо ботахъ (І: 24) з тат. čabata; штани въ — род. (І:
177), у штани въ (ІІ: 19), у шта няхъ (І: 8) з д.-тюрк. išton, ištan. У міс-
цевому відмінку форми з м’яким приголосним і акцентованим перед-
флексійним голосним завдячують, на нашу думку, давньому закінчен-
ню -hхъ > -ихъ з *-ěхъ, що в праслов’янській мові, за В. Г. Скляренком,
не могло бути наголошеним [52: 101 — 102]. Хитання між закінчення-
ми місцевого -hхъ та -охъ дало в цих іменниках два типи відмінюван-
ня — м’який і твердий з відмінним наголосом, що поширилися пізні-
ше на давальний і орудний множини. О.О. Потебня, розглядаючи
специфіку українського наголосу у відмінкових формах множини,
підкреслює: „Штани , але у шта нях” [43: 117], а в іншій праці зазна-
чає, що в ХІХ ст. з реліктовим закінченнями -hхъ та -ихъ в україн-
ській мові ще вживаються лексеми в конєх, звичайно — конях; у гро-
шіх, у штаніх і у штанях, в чоботіх [42: 41]. П.О. Куліш у своїй редакції
не дотримується авторського тексту й послідовно подає форму місце-
вого іменника чо боти за м’яким зразком відмінювання та наголошен-
ня: у... чобо тяхъ [39 І: 147], объ чобо тяхъ [39 І: 149].
Кримсько-татарське атаман, як засвідчує виявлена І. Огієнком
ілюстрація в „Скарбниці” І. Ґалятовського атама н [31: 248], запозичене
в українську мову з наголосом продуцента, але досить рано зазнало від-
тягнення наголосу на попередній склад: атаман [63: 248], ата ману —
дав. [50: 218]. Як і більшість тогочасних східно- і середньоукраїнських
літературних джерел, О.О. Потебня подає це слово: ота мана — род.
(І: 128), ота ману — дав. (І: 117, 119), ота маномъ — ор. (ІІ: 67). Іншо-
мовний акцентний вплив, зокрема і польський, на зміну наголошення
виключаємо, адже західноукраїнське атама н, отама н [19 І: 6], такий
же наголос у російській мові. У становленні наголосу лексеми відки-
даємо й можливість розвитку аналогії за наголошенням інших імен-
ників на -ан, оскільки цей компонент в українській мові, здебільшого
акцентований. Віддавна склалися дві акцентуаційні моделі тюркізмів
на -ан: давніх запозичень з флексійним наголошенням, крім називного
однини (бара н, кажа н, чаба н), та пізніших, рідковживаних, тому
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 338
Гальчук I.Ю.
акцентуаційно неадаптованих, з нерухомим наголосом тюркізмів
(дива н, кага н, драгома н). Отже, вибір був, причому ота ман — чи не
єдиний тюркізм з -ан, що зазнав ретракції наголосу. У сучасній укра-
їнській мові лише поодинокі пізні запозичення цього типу з герман-
ських мов акцентовані на попередньому складі, як-от: бо цман, мі чман,
фла гман.
Показовою у цьому плані є історія акцентуації слова гетьман,
яке увійшло приблизно в той же період з німецької (нвн. Ha uptman)
через п. hetman. О.О. Потебня подає гетьма нъ (І: 195), так само [5:
97; 19: І, 139; 53 II: 281]. Лексема досить рано зазнала аналогійно-
го акцентного впливу слів на -ан (а також, не виключено, польських
непрямих відмінків, з огляду на фіксації в І. Ґалятовського), пор.:
гє тман [26: 352, 408, 440, 459 та ін.; 61: 940; 13: 63, 80 зв., 111, 183,
208 та ін.; 45: 949], дав. гє тману [61: 2392], ор. гє тманом [14: 51 зв.]
і гєтма н [26: 447; 45: 2, 43, 52, 465, 949 — двічі; 50: 63], род. гєтма на
[14: 172, 202 зв., 45: 52, 1054 — двічі; 50: 122 зв.], гєтма новh — дав.
[14: 183]; мн.: гєтма ны [14: 62 зв., 111; 45: 316], гєтма нов — род. [45:
59; 61: 3]. В українській класичній поезії ХІХ ст. переважає незмін-
ний наголос на другому від початку складі [див. 8: 36]. Г. Голоскевич
подає подвійний наголос ге тьма н [13: 74], сучасні словники лише
ге тьман. Це рідкісний випадок, коли в усному мовленні відбулася
уніфікація наголосу за певною моделлю наголошення, але лексико-
графи з огляду на акцентування у мові-джерелі відстояли первісний
наголос.
Отже, причину відходу від наголосу мови-джерела у слові ота ман
потрібно шукати в іншому. Можливо, задіяний екстралінгвістичний
чинник у вигляді намагання акцентуаційно розмежувати слова, а
отже, й поняття, що вони позначали в обох мовах (крим.-тат. букваль-
но „великий батько”, пізніше „старійшина в пастухів”, укр. „старійши-
на; ватажок; староста”), адже ці татарські отамани верховодили під час
набігів на українські землі [16: 523]. Крім цього, виникла потреба роз-
різнення близьких за звучанням слів отаман і оттоман (з грецької че-
рез нім. Оttoma ne „давня назва турків” [17 IV: 236]), пор.: А от тых жє
Ба тїєвых тата р … баска ки или отома ны своя, аки бы старосты над
россами имhя ху… [50: 70 зв.]. Водночас „...а полковник Іа ков Кори цкїй
з свои м по лком комонным и иныи мно гїи пhхотныи во йска отпушєны
бя шє на Запоро жє в по мощ славному во ину ата ману кошово му Іоа нну
Сh ́рковh…” [50: 218]. В.М. Винницький, зважаючи на поширеність на-
голосу отама н в поетичному мовленні ХХ ст., рекомендує подавати
його в сучасній лексикографії, але зі стилістичною ремаркою [8: 39].
Тюркізм черга (чагат. čärgä [64 IV: 336]) зазнав відтягнення ак-
центу че рга (І, 83), мабуть, за аналогією до кореневонаголошеного
се рга, запозиченого через рос. се рьга з тюрк. syrγa [17 V: 217]. Первіс-
ний кінцевий наголос чєрга [45: 57] ще донедавна був допустимим для
сучасної літературної мови че рга, -рги, -рзі і рідше черга , -рги , -рзі , мн.
че рги, черг [35: 608].
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 39
Наголос у виданнi творiв Г.Ф. Квiтки�Основ’яненка… на тлi… акцентологiї
З огляду на становлення наголосу двох наведених вище слів ці-
кавою є історія тюркізму шайтан у пов’язанні з його „зведеним євро-
пейським братом” шатан. Українське шайтан запозичене, очевидно,
з тур. šäitan „у мусульманській міфології — злий дух; чорт, диявол”.
Слово шатан, яке нині словники вже не фіксують, увійшло в укра-
їнську мову з гр. σαταν „сатана”, мабуть, через пол. szatan. „Słownik
staropolski” подає фіксації в польських джерелах до XVI ст. форм
szatan, satan, satana [70 VIII: 536].
У „Малорусько-німецькому словарі” виявляємо два слова: шай-
та н [19 ІІ: 1082] з перекладом „чорт” і ша тан [19: ІІ, 1084] з пере-
кладом „сатана” і „чорт”. Наголос у слові ша тан свідчить на користь
польського джерела як посередника. У „Словарі української мови”
обидві лексеми мають незмінний наголос на фіналі -ан: шайта н, на,
м. Чортъ. Як Турн злий з челяддю своєю на нас налазить мов шайтан.
Котл. Ен. [53 ІV: 482] і шата н, на, м. Чортъ. То було пекло, там самі
були шатани. Гн. ІІ. 174. Гей, гей, прийшов єдин пан з пекла родом і ша-
тан. Гол. І. 211 [53 ІV: 483]. Підстави для наголошення другого складу
шата н Б. Грінченкові дали наведені приклади із західноукраїнських
збірок народної творчості, упорядкованих В. Гнатюком і Я. Головаць-
ким. Показово, що у цьому словнику вживання двох лексем ілюстра-
ціями розмежовано за регіонами.
У стародруках слова шайтан ми не виявили. Слово шатан уже фік-
сують пам’ятки кінця XVI ст.: шатан [56: 22] без наголосу, але над дру-
гим а зверху стоїть кінцева н, що може свідчити про наголос саме цього
голосного. Х. Філялет наголошує шата на — зн. [65: 40/2 зв.], шата -
но ви — дав. [65: 40/2 зв.], с шатаном [65: 40/2 зв.], крім цього, маємо
прикметник шатанского [49: 6 — передмова], і ці фіксації з кінця XVI
ст., коли, як уже зазначалося, акцентуаційна адаптація слів на -ан була в
початковій фазі, а наголосовий вплив непрямих польських відмінків, за
нашими спостереженнями, у непольських словах був дуже незначний.
Усі наведені факти на користь прямого запозичення з грецької мови. У
П. Беринди натрапляємо на два наголоси: шатан [26: 214] і шатан [26:
428], причому слова вжиті у тлумачній частині до реєстрових відповідно
сатана і лєвіаθам, що свідчить про поширеність і активність лексеми в
усному мовленні. Хитання ж наголосу, ймовірно, відображає грецький і
польський акцентні впливи. У реєстровій частині автор наводить ще й
сатанас з тлумаченням отступник, зри навhт (диявол) [26: 451], яке
акцентуаційно і фонологічно повторює грецьку форму σατανας „сатана”.
Грецької форми σαταν П. Беринда в реєстрі не подає, а це наштовхує на
думку, що слово шатан він усвідомлював як полонізм і наголос у ньому
на другому складі позначений не так грецьким впливом, як акцентним
упливом інших іменників на -ан і зокрема тюркізмів. У „Євангелії учи-
тельному” 1616 р., пам’ятці з виразним впливом польської мови, слово
подане з наголосом на першому складі: шатан [18: 72, 2172, 3312]. Давнє
акцентування цієї лексеми є ще одним свідченням дії української тен-
денції до уніфікації наголошення іменників на -ан.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 340
Гальчук I.Ю.
Наголошення афіксальних утворень від тюркізмів не залежить
від наголосу твірного слова, воно узгоджується з наголосовими типа-
ми питомих слів з відповідними афіксами, пор.: казанкы — зн. (І: 106),
капшучо къ (І: 243, 235 — двічі), до атаманы хы (І: 150), въ хала тыку, у
... хала тыку (ІІ: 59), пидъ чу бчыкъ (І: 11).
Отже, тюркізми набули граматичного роду за аналогією до укра-
їнських слів з ідентичними фіналями і залежно від часу й характеру
(усне / писемне) входження, активності в ужитку тощо займали своє
місце в українській акцентній системі. Давні запозичення, що були
перейняті в результаті безпосередніх усних контактів з тюркськими
народами, швидше пройшли акцентуаційну адаптацію й набули наго-
лошення як у близьких за будовою українських словах. З цього при-
воду О.О. Потебня, спираючись на Якова Грота, відзначає: „чим біль-
ше вони засвоєні народом, тим легше піддаються зміні наголосу, якщо
тільки такій зміні не суперечать інші, сильніші й постійніші закони
мови”. На думку вченого, якщо первісно іншомовне слово, вживане у
множині, гнучке у вимові, тобто має рухомий наголос, це означає, що
народ повністю зжився з ним, зовсім забув його походження [43: 140].
Для підтвердження цієї тези наведемо уривок з „Синопсису” І. Гізеля,
де подано народну етимологію раннього активного тюркізму козак
(тур., крим.-тат. kazak): „..запоро жцы от Запоро жя, козаки от сла вного
своє го дрє вняго нh ́коєго во жда про звищєм Козака , побhди вшє с ним
тата ров, прозва шася... [50: 7 — 7 зв.]. Натомість пізніші й рідковжи-
вані запозичення українські стародруки кінця XVII ст. ще фіксують з
акцентом мови-джерела, пор.: бурла кам [10: 129], о ... бурла ках [10:
128], каґа н [45: 934], род. каґа на [45: 924], орда ми — ор. мн. [61: 120
зв., 125], до сагайда ка [45: 335], з сагайда ков [45: 475] тощо.
Відзначимо, що акцентуація тюркізмів у творах Г.Ф. Квітки-
Основ’яненка за редакцією О. О. Потебні загалом збігається з сучас-
ною літературною. Як і в сучасній українській літературній мові, тут
виділяються такі акцентні типи запозичень з тюркських мов: 1) з не-
змінним наголосом на кінцевому голосному основи (база р, база ру,
мн. база ри, база рів); 2) з флексійним наголосом, крім називного од-
нини (каза н, казана , мн. казани , казані в); 3) з незмінним наголосом
на другому від кінця основи складі (ота ман, ота мана, мн. ота мани,
ота манів); 4) з кореневим наголосом в однині та флексійним у мно-
жині (ча рка, ча рки, мн. чарки , чаро к); 5) з флексійним наголосом в од-
нині та кореневим у множині (орда , орди , мн. о рди, дав. о рдами). Пер-
ші два типи найпоширеніші, вони охоплюють більшість іменників, що
набули в українській мові чоловічого роду.
Дослідження акцентуації творів Г.Ф. Квітки-Основ’яненка за наголоса-
ми, проставленими редактором О.О. Потебнею, та наукової діяльності вче-
ного в галузі акцентології дає підстави зробити кілька загальних висновків:
1. О.О. Потебня, зберігаючи фонетику та граматику рукописних
текстів та прижиттєвих видань письменника, подав також акцентну
систему слобожанського говору південно-східного наріччя.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 41
Наголос у виданнi творiв Г.Ф. Квiтки�Основ’яненка… на тлi… акцентологiї
2. Розбіжності в наголошенні слів у виданнях за редакціями
П.О. Куліша та О.О. Потебні не значні й відображають, переважно,
акцентуаційні особливості східнополіського говору північного наріч-
чя та слобожанського говору південно-східного наріччя.
3. Зіставлення наголошення лексики в аналізованому виданні та
в стародруках XVI—XVІІ століть засвідчує деякі зміни, що сталися
в результаті акцентуаційного розвитку староукраїнської системи на
східних українських землях.
4. Східноукраїнський наголос, відбитий О.О. Потебнею у виданні
творів Г.Ф. Квітки-Основ’яненка, справив значний вплив на станов-
лення сучасної української нормативної акцентної системи. До цього
спричинилися художня література ХІХ ст. та акцентологічні дослі-
дження О.О. Потебні.
1. Айзеншток І. З листування О. О. Потебні // Україна. Науковий двохмісячник
українознавства. — К., 1927. — Кн. 1 — 2. — С. 164 — 182.
2. Апостол. — К., 1695 (стародрук).
3. Апостол. — К., 1722 (стародрук).
4. Баранович Л. Мєч духовный. — К., 1666 (стародрук).
5. Білецький-Носенко П. Словник української мови / Підгот. до вид. В. В. Німчук. — К.,
1966. — 421 с.
6. Бойків І., Ізюмов О., Калишевський Г., Трохименко М. Словник чужомовних слів: Пре-
принт з 2-го переробл. вид. 1955 р. — К., 1996. — 532 с.
7. Булаховський Л. А. Вибрані праці: В 5 тт. — К., 1975 — 1983.
8. Винницький В. М. Акцентуаційні етюди. — Жовква, 2004. — 280 с.
9. Винницький В. М. Українська акцентна система: становлення, розвиток. — Л., 2002. —
578 с.
10. Вірші Климентія Зіновієва сина (кінець XVII — початок XVIII ст.) // Пам’ятки
українсько-руської мови і літератури. — Л., 1912. — Т. 7. — С. 1 — 215.
11. Гальчук І. Ю. Історія наголошення запозичень на -ія в українській мові // Мовознав-
ство. — 2009. — № 1. — С. 14 — 28.
12. Гальчук І.Ю. Граматика М. Смотрицького як відбиття акцентної системи старо-
української мови // Мовознавство. — 2008. — № 4. — 5. — С. 79 — 91.
13. Голоскевич Г. Правописний словник. — 20 вид. — Нью-Йорк; Л., 1994. — 460 с.
14. Ґалятовскій І. Ключ разумhнія. — К., 1659 (стародрук).
15. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка: В 4 т.: Изд. 3-е испр.
и дополн. — М., 1903.
16. Дмитриев Н. К. Строй тюркских языков. — М., 1962. — 607 с.
17. Етимологічний словник української мови: В 7 тт. / За ред. О. С. Мельничука. —
Т. 1 — 5. — К., 1982 — 2006.
18. Євангеліє учитєлноє. — Єв’є, 1616 (стародрук). Цифровим індексом 2 позначається
другий рахунок.
19. Желеховский Є., Недільський С. Малоруско-німецкий словар: В 2 т. — Л., 1886.
20. Зализняк А. А. От праславянской акцентуации к русской. — М., 1985. — 428 с.
21. Зізаній С. Казаньє святого Кирилла. — Вільно, 1596 // Пам’ятки українсько-руської
мови і літератури. — Л., 1906. — Т. 5. — С. 31 — 200.
22. Кипарский В. О колебаниях ударения в русском литературном языке. І. Односложные
имена существительные. — Хельсинки, 1950. — 123 с.
23. Колесов В. В. История русского ударения: Именная акцентуация в древнерусском
языке. — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1972. — 256 с.
24. Копистєнскій З. Оміліа. — К., 1625 ( стародрук).
25. Куліш П. Григо рий Квітка (Основъяненко) и ëго по вісті. Слово на но вий ви ход Квіт-
чиних по вістей. — Санктпетербург, 1858. — 36 с.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 342
Гальчук I.Ю.
26. Лексикон словенороський Памви Беринди / Підгот. тексту і вступ. стаття В. В. Нім-
чука. — К., 1961. — 272 с.
27. Лучик А. Словник еквівалентів слова української мови. — К., 2008. — 174 с.
28. Малороссійскія повhсти, разсказаныя Грыцьком Основъяненком / Под ред. А.А. По-
тебни. — Х., 1887. — Т. І, ІІ.
29. Малороссійскія повhсти, разсказываемыя Грыцьком Основъяненком. — М., 1837. —
Кн. 2. — 441 с.
30. Малороссійскія повhсти, разсказываемыя Грыцьком Основъяненком. — Харьков,
1834. — Кн. 1. — 380 с.
31. Митрополит Іларіон. Український літературний наголос. — Вінніпег, 1952. — 304 с.
32. Огієнко І. І. Східнослов’янський наголос у XIV-м віці. Словник наголосів Чудівського
Нового Завіту 1355 р. — Л., 1937. — 102 с.
33. Огієнко І. Українська культура. — К., 1918. — 272 с.
34. Олександр Опанасович Потебня. Ювілейний збірник до 125-річчя з дня народжен-
ня. — К., 1962. — 111 с.
35. Орфоепічний словник / Укл. М. І. Погрібний. — К., 1984. — 629 с.
36. Орфоепічний словник української мови: В 2 тт. / За ред. В. М. Русанівського. — К., 2001.
37. Орфоэпический словарь русского языка: Произношение, ударение, грамматические
формы / Под. ред. Р. И. Аванесова. — М., 1985. — 704 с.
38. Петров Н. И. Акты и документы, относящиеся к исторіи Кіевской Академіи. — К.,
1908. — Т. V. — 637 с.
39. Повісті Григория Квітки (Основъя ненка) / Издав П. А. Куліш. — Санктпетербург,
1858. — Т. І, ІІ.
40. Повhсти и разсказы Грыцька Основьяненка / Под ред. А. А. Потебни. — Х., 1889. —
Т. ІІІ. — 341 с.
41. Повhсти и разсказы Грыцька Основьяненка. Статьи историческія / Под ред. А.А. По-
тебни. — Х., 1890. — Т. ІV. — 510 с.
42. Потебня А. А. Из записок по русской грамматике. Вып. 1. Существительное. При-
лагательное. Числительное. Местоимение. Член. Союз. Предлог. — М., 1985. —
Т. IV. — 319 с.
43. Потебня А. А. Ударение / Подгот. к изд. В. Ю. Франчук. — К., 1973. — 172 с.
44. Потебня А. Замhтки о малорусском нарhчіи. — Воронеж, 1871. — 134 с.
45. Радивиловскій А. Огородок. — К., 1676 (стародрук).
46. Радивиловський А. Невидані проповіді з рукописних „Огородка” та „Вhнца” // Мар-
ковский А. Антоний Радивиловский — южнорусский проповедник XVII в. — К., 1894.
47. Ростовскїй Д. Розыск о расколничєской брынской вhрh. — К., 1748 (стародрук).
48. Сакович К. Вhршh на жалостный погрєбъ зацного рыцєра Пєтра Конашєвича Сагай-
дачного. — К., 1622 // Тітов Хв. Матеріали для історії книжної справи на Вкраїні в
XVI — XVIII вв.: Всезбірка передмов до укр. стародруків. — К., 1924. — С. 37 — 51.
49. Сборник Острожскій. — Острог, 1588 (стародрук). Цифровими індексами познача-
ються рахунки (перший рахунок не позначається).
50. Синопсіс. — К., 1680 (стародрук).
51. Скляренко В. Г. Історія українського наголосу. Іменник. — К., 2006. — 709 c.
52. Скляренко В. Г. Праслов’янська акцентологія. — К., 1998. — 342 с.
53. Словарь української мови: В 4 тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907 — 1909.
54. Словник фразеологізмів української мови / Уклад.: В. М. Білоноженко та ін. — К.:
Наук. думка, 2003. — 1104. с.
55. Служєбник. — Стрятин, 1604 (стародрук).
56. Смотрискій Г. Ключ царства нєбєсного и нашєє християнскоє духовноє власти
нєрєшимый узєл. — Острог. — 1587 (стародрук). Цифровими індексами познача-
ються рахунки (перший рахунок не позначається).
57. Смотрискій М. Грамматіки словєнския правилноє сvнтаґма. — Єв’є, 1619 / Підгот.
вид. і вступ. стаття В. В. Німчука. — К.: Наук. думка, 1979 (стародрук, факсим. вид).
При документуванні з цієї пам’ятки перша цифра вказує на зошит, друга — на аркуш
у цьому зошиті.
58. Соболевский А. И. Лекции по истории русского языка. — Изд. 4-е. — М., 1907. — 309 с.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 43
Наголос у виданнi творiв Г.Ф. Квiтки�Основ’яненка… на тлi… акцентологiї
59. Сумароков А. П. Полное собраніе сочиненій в стихах и прозh. — М., 1787. — Ч. 10. — 277 с.
60. Транквіліон К. Зєрцало богословіи. — Почаїв, — 1659 (стародрук).
61. Трєбник Пєтра Могилы. — К., 1646 (стародрук). Цифровими індексами позна-
чаю ться рахунки (перший рахунок не позначається).
62. Туптало Д. Книга житій святых. — К., 1689 (стародрук).
63. Туптало Д. Руно орошєнноє. — Чернігів, 1683 (стародрук).
64. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка : В 4 т. / Пер. с нем. с доп.
О.Н. Трубачева. — М., 1964 — 1973.
65. Філялєтъ Х. Апокрисис. — Острог, 1598 (стародрук). Перша цифра вказує на зошит,
друга — на аркуш у цьому зошиті.
66. Фортунатов Ф. Ф. Лекціи по фонетикh старославянскаго (церковнославянскаго)
языка. — Петроград, 1919. — 294 с.
67. Яворскїй С. Камєнь вhры. — К., 1730 (стародрук).
68. Lutskay M. Grammatica Slavo-Ruthena. — Budae, 1830. — 176 s.
69. Smal-Stockyj S., Gartner T. Grammatik der ruthenischen (ukrainischen) Sprache. — Wien,
1913. — 550 s.
70. Słownik staropolski: U 11 tt. — Warszawa, 1953 — 2001.
Ivan Hal’chuk (Kyiv)
ACCENT IN H.F. KVITKA-OSNOVYANENKO’S WORKS EDITED
BY O.O. POTEBNIA AGAINST THE BACKGROUND OF UKRAINIAN
ACCENTOLOGY DEVELOPMENT
The article emphasis on the O.O. Potebnya’s accent features of the specific the Ukrain-
ian and foreign languages vocabulary, including Turkic language words, in the works of
Н.F. Kvitka-Osnovyanenko compared with the accent on contemporary editions and other
Ukrainian old prints and modern literary emphasis. The historical factors that influenced
the formation of Ukrainian accent system and its development are examined.
Key words: accent, the Ukrainian language, words speaking another language, Turkic lan-
guage words
Ãӂ̇ ÏÓÁ‡ø͇
КОМУ ПОТРІБНЕ ПІДСПІР’Я?
У публікаціях на фінансово-економічні чи юридичні теми часто натрапляємо на
слово підспір’я, не одразу розуміючи його значення. Напр.: Коли приватному
підприємцю Олександру К. знадобилися гроші для підспір’я в бізнесі, він про-
сто взяв документи своєї дружини Катерини К і без її відома пішов.. оформляти
кредит (Носівські вісті, 10.07.2010); ..Це дуже серйозне підспір’я для тих людей,
які сьогодні мають якісь незначні кошти для того, щоб вирішити цю [житлову]
проблему (З інтернетівського видання); ..звичайно те, що ми маємо можливість
отримати кредит і фактично десь очікуємо на перший транш, це велике підспір’я
у вирішенні наших економічних проблем (З інтернетівського видання). І не див-
но, адже в українській мові такого слова немає. Підспір’я – це буквальний пе-
реклад російського подспорье. Українською мовою його потрібно перекладати
як «підмога, допомога, підтримка» й под. (Російсько-український та українсько-
російський словник, в одному томі; 500000 слів та словосполучень / Упоряд. та
головний ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2008. – С. 539). Пор. у таких
реченнях: кіло гречки для пенсіонера допомога (замість підспір’я) (З інтернетів-
ського видання); [Громадська] рада – надійна підмога (замість підспір’я) освіті
(З інтернетівського видання); ..Загалом, немає серйозної фінансової підтримки
(замість підспір’я), бодай я к у баскетболі (Час спорту, № 34, 2006 р).
Лариса Колібаба (м. Київ)
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37727 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T15:12:48Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гальчук, І. 2012-10-21T13:06:32Z 2012-10-21T13:06:32Z 2010 Наголос у виданні творів Г.Ф. Квітки-Основ’яненка за редакцією О.О. Потебні на тлі розвитку української акцентології / І. Гальчук // Українська мова. — 2010. — № 3. — С. 20-43. — Бібліогр.: 70 назв. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37727 811.161.2’ 342.9 Статтю присвячено дослідженню особливостей акцентування О.О. Потебнею питомої української та іншомовної лексики, зокрема тюркізмів, у творах Г.Ф. Квітки-Основ’яненка порівняно з наголошуванням в інших тогочасних виданнях та українських стародруках, а також сучасним літературним наголосом. Розглянуто історичні фактори, що впливали на становлення української акцентної системи та розвиток акцентології. The article emphasis on the O.O. Potebnya’s accent features of the specific the Ukrainian and foreign languages vocabulary, including Turkic language words, in the works of Н.F. Kvitka-Osnovyanenko compared with the accent on contemporary editions and other Ukrainian old prints and modern literary emphasis. The historical factors that influenced the formation of Ukrainian accent system and its development are examined. uk Iнститут української мови НАН України Українська мова Дослідження Наголос у виданні творів Г.Ф. Квітки-Основ’яненка за редакцією О.О. Потебні на тлі розвитку української акцентології Accent in H.F. Kvitka-Osnovyanenko’s works edited by O.O. POtebnia against the background of Ukrainian accentology development Article published earlier |
| spellingShingle | Наголос у виданні творів Г.Ф. Квітки-Основ’яненка за редакцією О.О. Потебні на тлі розвитку української акцентології Гальчук, І. Дослідження |
| title | Наголос у виданні творів Г.Ф. Квітки-Основ’яненка за редакцією О.О. Потебні на тлі розвитку української акцентології |
| title_alt | Accent in H.F. Kvitka-Osnovyanenko’s works edited by O.O. POtebnia against the background of Ukrainian accentology development |
| title_full | Наголос у виданні творів Г.Ф. Квітки-Основ’яненка за редакцією О.О. Потебні на тлі розвитку української акцентології |
| title_fullStr | Наголос у виданні творів Г.Ф. Квітки-Основ’яненка за редакцією О.О. Потебні на тлі розвитку української акцентології |
| title_full_unstemmed | Наголос у виданні творів Г.Ф. Квітки-Основ’яненка за редакцією О.О. Потебні на тлі розвитку української акцентології |
| title_short | Наголос у виданні творів Г.Ф. Квітки-Основ’яненка за редакцією О.О. Потебні на тлі розвитку української акцентології |
| title_sort | наголос у виданні творів г.ф. квітки-основ’яненка за редакцією о.о. потебні на тлі розвитку української акцентології |
| topic | Дослідження |
| topic_facet | Дослідження |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37727 |
| work_keys_str_mv | AT galʹčukí nagolosuvidannítvorívgfkvítkiosnovânenkazaredakcíêûoopotebnínatlírozvitkuukraínsʹkoíakcentologíí AT galʹčukí accentinhfkvitkaosnovyanenkosworkseditedbyoopotebniaagainstthebackgroundofukrainianaccentologydevelopment |