Комплексне дослідження українських псевдонімів
Рецензія на монографію: Павликівська Н.М. Питання української псевдонімії ХХ століття. Монографія. — Вінниця: „Глобус-прес”, 2009. — 388 с. Book review on Pavlykivska N.M. Pytannya ukrayins’koyi pseudonymiyi XX stolittya. Monographiya. — Vinnytsia: „Globus-press”, 2009. — 388 s....
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Українська мова |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут української мови НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37736 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Комплексне дослідження українських псевдонімів / П. Дудик // Українська мова. — 2010. — № 3. — С. 121-124. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859685809092820992 |
|---|---|
| author | Дудик, П. |
| author_facet | Дудик, П. |
| citation_txt | Комплексне дослідження українських псевдонімів / П. Дудик // Українська мова. — 2010. — № 3. — С. 121-124. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Українська мова |
| description | Рецензія на монографію: Павликівська Н.М. Питання української псевдонімії ХХ століття. Монографія. — Вінниця: „Глобус-прес”, 2009. — 388 с.
Book review on Pavlykivska N.M. Pytannya ukrayins’koyi pseudonymiyi XX stolittya. Monographiya. — Vinnytsia: „Globus-press”, 2009. — 388 s.
|
| first_indexed | 2025-11-30T22:25:07Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 121
© П.С. ДУДИК, 2010
УДК 049.32 + 81΄373.23
КОМПЛЕКСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
УКРАЇНСЬКИХ ПСЕВДОНІМІВ
Павликiвська Н.М. Питання української псевдонiмiї ХХ сто/
лiття. Монографiя. — Вiнниця: „Глобус/прес”, 2009. — 388 с.
Псевдоніми як окремий різновид власних найменувань людей ста-
ли об’єктом лінгвістичного вивчення в Україні порівняно недав-
но (П.П. Чучка, В.В. Німчук, М.П. Лесюк, О.В. Петрова). Витлума-
чувалися такі питання, як лінгвістичний статус псевдоніма, структура
класу псевдонімів, призначення та функції псевдоніма, особливос-
ті псевдонімної номінації тощо. Проте в усій сукупності українська
псевдонімія не вивчалася.
Монографія Н.М. Павликівської — перше комплексне досліджен-
ня українських псевдонімів різних груп: літературно-мистецьких, по-
літичних, кримінальних. Це новий вагомий крок в осмисленні акту-
альної й важливої для україністики проблеми, а саме — псевдонімії
ХХ століття. Авторка вводить у широкий мовознавчий обіг новий
фактологічний матеріал, чим збагачує українську антропонімію нова-
торськими ідеями, поглиблює теоретичні засади, основи розглядува-
ної проблеми.
Відповідно до теми дослідження Н.М. Павликівська структурува-
ла свою книжку, яка містить „Передмову”, чотири розділи, „Висновки”,
список використаних джерел та список використаної літератури.
У першому розділі — „Псевдонім як різновид антропоніма” —
розглянуто мотиваційну базу псевдонімної номінації, з’ясовано лінг-
вальну своєрідність псевдоніма як особливого різновиду антропо-
німа, його статус у національній ономосистемі. Визначено функ-
ціональні ознаки псевдоніма, його форму й зміст, місце серед інших
антропонімних одиниць. Н.М. Павликівська розглянула спільне й
відмінне між псевдонімом і прізвиськом, з’ясувала, що кличка в
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3122
Дудик П.С.
значенні „конспіративне прізвисько людини” — це не що інше, як різ-
новид псевдоніма, дещо застаріле його найменування. Науково важ-
ливим є те, що авторка монографії, зреалізувавши комплексне дослі-
дження літературно-мистецької, громадсько-політичної, кримінальної
псевдонімії, умотивувала власне розуміння псевдоніма як особливого
різновиду антропоніма, запропонувала поки що найповнішу дефіні-
цію поняття. Н.М. Павликівська наголошує, що особливість псевдоні-
ма, на відміну від інших антропонімних одиниць, полягає, передусім,
у його функціональному призначенні (він використовується для того,
щоб зберегти таємницю справжнього іменування особи).
Важливим є свідчення, що українські псевдоніми ХХ століття, зо-
крема літературно-мистецькі, переважно самоназви, що політичні й
кримінальні псевдоніми — це не тільки самоназви, а й назви, які носії
отримували від оточення. Тому характеристика носія псевдоніма може
бути не тільки позитивною, а й негативною. Псевдоніми, певна річ, ви-
конують номінативну функцію, однак вони позначені, як про це пише
Н.М. Павликівська, ще й езотеричністю, тобто властивістю „прихову-
вати”, „маскувати”. Найвищий ступінь „таємності” мають політичні
псевдоніми, що пояснюється своєрідністю діяльності їх носіїв.
Другий розділ — „Українська літературно-мистецька псев-
донімія ХХ століття” — присвячений аналізові псевдонімів, яки-
ми послуговувалися діячі української культури. Докладно розглянуто
особливості використання псевдонімів, номінаційні процеси в псевдо-
німії письменників, композиторів, співаків та ін., засоби псевдонімної
номінації, зреалізовано їх семантико-мотиваційний аналіз, виявлено
функціональні можливості самоназв тощо. Доведено, що своєрідністю
літературно-мистецької псевдонімії є наявність колективних псевдо-
німів та псевдонімів, оформлених літерами іншого алфавіту, викорис-
тання псевдогінімів та псевдоандронімів. Аргументовано проілюстро-
вано, що за властивою їм структурою псевдоніми діячів культури
однослівні або й багатослівні — на зразок повного іменування осо-
би. Трапляються багатослівні псевдоніми у формі синтаксичних кон-
струкцій. Н.М. Павликівська окреслила мотиваційні типи (принципи)
характеристичного називання псевдонімів, завважила, що, крім них, є
ще особливі принципи їхнього конструювання: відіменний, який ґрун-
тується на мотиваційному зв’язку псевдоніма зі справжнім іменуван-
ням, зокрема з прізвищем автора, та принцип латенції.
У монографії йдеться про те, що, крім властивої їм основної
функції, псевдоніми можуть мати й деякі додаткові, уточнюючі: ха-
рактеристичну, експресивну, оцінну, символічну, функцію вираження
самоіронії. Тому псевдоніми, особливо літературні, позначені досить
розгалуженою функціональністю.
Заслуговує на увагу питання про криптоніми в псевдоніміконі ді-
ячів української культури. Н.М. Павликівська розглянула найпоши-
реніші форми криптонімів, завважила, що більшістю їх не передбача-
ється функція маскування. Зберігають таємницю авторства лише ті
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3 123
Комплексне дослiдження українських псевдонiмiв (рецензiя)
криптоніми, які нічим не нагадують, не пов’язані зі справжнім імену-
ванням носія. Тому Н.М. Павликівська не всі криптоніми вважає фор-
мою приховування авторства й лише умовно зараховує їх до псевдо-
німів. Шкода, що в монографії відсутні криптограми письменників та
ін., подається лише дефініція цього поняття (с. 113-116).
Виразно змістовна й третя частина монографії — „Українська
політична псевдонімія ХХ століття”. Безумовним надбанням є
звернення автора монографії до вивчення псевдонімів повстанців 20-х
років, псевдонімів учасників національно-визвольних змагань кінця
20-х — середини 50-х років та радянських підпільників і партизанів
періоду Другої світової війни. На наш погляд, дослідниця не тільки
ґрунтовно вивчила політичну псевдонімію минулого століття, а й ви-
тлумачила закономірності й головні тенденції їхньої появи й розви-
тку. Важливими є порівняння автором власних напрацювань із дослі-
дженням польської партизанської псевдонімії періоду Другої світової
війни на теренах, прилеглих до українських етнічних територій.
Н.М. Павликівська доводить, що у псевдоніміконах повстанців
20-х років та ОУН-УПА багато спільного. Це виявляється, насампе-
ред, у мотивах номінації. Більшість псевдонімів повстанських отама-
нів і численні псевдоніми членів оунівського підпілля та учасників
УПА було дібрано на честь діячів історичної доби Козаччини, Геть-
манщини, ватажків народних повстань. Достатню увагу приділено в
монографії псевдонімікону учасниць національно-визвольних зма-
гань. Належне місце в рецензованій праці займає аналіз особливостей
псевдонімів радянського партизанського й підпільного руху.
Зіставлення псевдонімії повстанців 20-х років, членів ОУН та
учасників УПА, радянських підпільників і партизанів дозволили ав-
торці монографії виявити багато спільного в цій сфері, дійти висно-
вку, що українська політична псевдонімія ХХ століття органічно ввій-
шла до складу національної антропосистеми.
Водночас у цій частині монографії простежується певна диспро-
порція між складовими дослідження, такими, як „Псевдоніми ук-
раїнських повстанців періоду 20-х років ХХ століття” (с. 122–134),
„Псевдоніми учасників національно-визвольних змагань періоду
1929—1959-х років ХХ століття: ОУН-УПА” (с. 135-287), „Псевдоніми
радянського підпілля та партизанського середовища” (с. 288–298).
У четвертому розділі — „Псевдонімія позазаконних елементів
ХХ століття” — досліджено обсяг і рівень продуктивності но мі-
наційних процесів, які діяли в системі кримінальних псевдонімів,
проаналізовано властиву їм семантико-структурну організацію та
функціональні можливості. Н.М. Павликівська майже всеповно пе-
реконує читача в тому, що кримінальні псевдоніми мають інший
ступінь псевдонімності, їм властива інша позиція на шкалі „псевдо-
німності” — порівняно із псевдонімами інших класів. У деяких пра-
цях дослідників такі неофіційні антропоніми майже повсюдно нази-
ваються „кличками”, їх, зазвичай, отримують від оточення. Тому,
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 3124
Дудик П.С.
зважаючи на особливості цих вторинних назв, Н.М. Павликівська
запропонувала термін „клички-псевдоніми”. Авторка стверджує, що
у досліджуваному псевдоніміконі переважають російські назви.
Українських назв виявлено порівняно незначну кількість. Уважаємо,
що варто було б докладніше розглянути українські назви (с. 329).
Н.М. Павликівська акцентує на тому, що кримінальні клички-
псевдоніми, незважаючи на свою специфіку, виявляють значний
ступінь номінаційної подібності з псевдонімами інших розрядів.
Висновки авторки переконливі, ґрунтуються на багатому фак-
тичному матеріалі. Однак, на наш погляд, більшої уваги потребує
псевдонімікон радянських підпільників та партизанів (с. 330–339). У
монографії подекуди простежуються й деякі недогляди. Немає послі-
довності у написанні ініціалів авторів наукових праць, на які посила-
ється в тексті книги Н.М. Павликівська. Переважно перед прізвищем
науковця ставляться дві ініціальні літери (імені та по батькові), хоча
трапляються й випадки, коли є лише одна ініціальна літера. Зайвим,
на нашу думку, є пояснення за словниками значення всіх псевдонімі-
зованих апелятивів, оскільки більшість з них не потребує таких пояс-
нень.
Виявлені й окремі мовностилістичні недогляди: за псевдонім пра-
вив (слугував); складають (становлять).
Траплялися деякі технічні недогляди: с. 16: П.П. Вернигора
(П.П. Вершигора); с. 18–19: М.Н. Шанський (М.М. Шанський);
А.В. Суслова (Г.В. Суслова); не завжди виділено іншим шрифтом
ілюстративний матеріал та словотвірні форманти.
Дослідження Н.М. Павликівської, без сумніву, новаторське, зреа-
лізовано оновлений підхід у висвітлені широкого масиву фактичного
матеріалу. Це помітне явище не тільки для мовознавчої, а й історич-
ної науки. Висловлені зауваження й побажання не мають принципо-
вого характеру, ніскільки не применшують незаперечних науково-
лінгвістичних надбань, викладених у монографії, котра має значну
теоретичну й практичну вагу, позначена новизною, через що стано-
вить помітний внесок у теорію й практику української ономастики, в
її подальший розвиток.
Петро Дудик (м. Вінниця)
Petro Dudyk (Vinnytsia)
COMPLEX RESEARCH OF THE UKRAINIAN PSEUDONYMS
(Book review on Pavlykivska N.M. Pytannya ukrayins’koyi pseudonymiyi XX stolittya.
Monographiya. — Vinnytsia: „Globus-press”, 2009. — 388 s.)
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37736 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1682-3540 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T22:25:07Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Iнститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Дудик, П. 2012-10-21T13:41:03Z 2012-10-21T13:41:03Z 2010 Комплексне дослідження українських псевдонімів / П. Дудик // Українська мова. — 2010. — № 3. — С. 121-124. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37736 049.32 + 81΄373.23 Рецензія на монографію: Павликівська Н.М. Питання української псевдонімії ХХ століття. Монографія. — Вінниця: „Глобус-прес”, 2009. — 388 с. Book review on Pavlykivska N.M. Pytannya ukrayins’koyi pseudonymiyi XX stolittya. Monographiya. — Vinnytsia: „Globus-press”, 2009. — 388 s. uk Iнститут української мови НАН України Українська мова Рецензії Комплексне дослідження українських псевдонімів Complex research of the Ukrainian pseudonyms Article published earlier |
| spellingShingle | Комплексне дослідження українських псевдонімів Дудик, П. Рецензії |
| title | Комплексне дослідження українських псевдонімів |
| title_alt | Complex research of the Ukrainian pseudonyms |
| title_full | Комплексне дослідження українських псевдонімів |
| title_fullStr | Комплексне дослідження українських псевдонімів |
| title_full_unstemmed | Комплексне дослідження українських псевдонімів |
| title_short | Комплексне дослідження українських псевдонімів |
| title_sort | комплексне дослідження українських псевдонімів |
| topic | Рецензії |
| topic_facet | Рецензії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37736 |
| work_keys_str_mv | AT dudikp kompleksnedoslídžennâukraínsʹkihpsevdonímív AT dudikp complexresearchoftheukrainianpseudonyms |