Не на жарт поважно
Рецензія на книгу: Наталя Хобзей, Ксеня Сімович, Тетяна Ястремська, Ганна Дідик-Меуш. Лексикон львівський: поважно і на жарт. — Львів, 2009. — 670 с. Book review on: Natalia Chobzeyi, Ksenia Simovych, Tetiana Yastrems’ka, Hanna Didyk-Meush. Lercykon l’vivs’kyi: povazhno i na zhart. — L’viv, 1009. —...
Saved in:
| Published in: | Українська мова |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут української мови НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37769 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Не на жарт поважно / Г. Воронич // Українська мова. — 2010. — № 4. — С. 154-156. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37769 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Воронич, Г. 2012-10-22T10:54:07Z 2012-10-22T10:54:07Z 2010 Не на жарт поважно / Г. Воронич // Українська мова. — 2010. — № 4. — С. 154-156. — укр. 1682-3540 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37769 811.161.2’28 Рецензія на книгу: Наталя Хобзей, Ксеня Сімович, Тетяна Ястремська, Ганна Дідик-Меуш. Лексикон львівський: поважно і на жарт. — Львів, 2009. — 670 с. Book review on: Natalia Chobzeyi, Ksenia Simovych, Tetiana Yastrems’ka, Hanna Didyk-Meush. Lercykon l’vivs’kyi: povazhno i na zhart. — L’viv, 1009. — 670 s. uk Iнститут української мови НАН України Українська мова Рецензії Не на жарт поважно Not for fan but for importance Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Не на жарт поважно |
| spellingShingle |
Не на жарт поважно Воронич, Г. Рецензії |
| title_short |
Не на жарт поважно |
| title_full |
Не на жарт поважно |
| title_fullStr |
Не на жарт поважно |
| title_full_unstemmed |
Не на жарт поважно |
| title_sort |
не на жарт поважно |
| author |
Воронич, Г. |
| author_facet |
Воронич, Г. |
| topic |
Рецензії |
| topic_facet |
Рецензії |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Українська мова |
| publisher |
Iнститут української мови НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Not for fan but for importance |
| description |
Рецензія на книгу: Наталя Хобзей, Ксеня Сімович, Тетяна Ястремська, Ганна Дідик-Меуш. Лексикон львівський: поважно і на жарт. — Львів, 2009. — 670 с.
Book review on: Natalia Chobzeyi, Ksenia Simovych, Tetiana Yastrems’ka, Hanna Didyk-Meush. Lercykon l’vivs’kyi: povazhno i na zhart. — L’viv, 1009. — 670 s.
|
| issn |
1682-3540 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37769 |
| citation_txt |
Не на жарт поважно / Г. Воронич // Українська мова. — 2010. — № 4. — С. 154-156. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT voroničg nenažartpovažno AT voroničg notforfanbutforimportance |
| first_indexed |
2025-11-25T08:41:14Z |
| last_indexed |
2025-11-25T08:41:14Z |
| _version_ |
1850511114961420288 |
| fulltext |
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 4154
УДК 811.161.2’28
НЕ НА ЖАРТ ПОВАЖНО
Наталя Хобзей, Ксеня Сiмович, Тетяна Ястремська, Ган6
на Дидик6Меуш. Лексикон львiвський: поважно i на жарт. —
Львiв, 2009. — 670 с.
© Г.В. ВОРОНИЧ, 2010
Діалектологічна скриня в Україні поповнилася вельми небуден-
ною, непересічно цікавою працею колективу авторок, уже відо-
мих в українському мовознавстві наукових працівниць Інституту
українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Наталі Хобзей,
Ксені Сімович, Тетяни Ястремської та Ганни Дидик-Меуш, чигання
якої дає насолоду, і не тільки інформативну. У передмові до Лекси-
кона зазначено, що до створення цієї праці причетний не тільки
власне авторський колектив, але й широке коло прихильників, по-
радників і помічників найрізноманітніших освітніх статусів і родин-
ного віддалення. Отже, презентований у вигляді словника факт най-
ширшої співпраці львів'ян свідчить про важливість і потрібність
справи, яка всіх поєднала. Рецензована книга — словник мовлення
українців-львів'ян XX ст. — серйозна праця, власне енциклопедія
Львова. Проте львівський «віц», як того й прагнули авторки, таки
прозирає крізь долі львів'ян, приховані за реєстровими словами, пе-
редусім у фразеології та паремії, а також у поважних і курйозних,
вмонтованих у конкретні часові межі епізодах творення літературної
мови (від львов’яків у каварні до львів'ян у кав'ярні), які вміщені в
ілюстраціях. До речі, ці виписки, різні за обсягом — речення чи два,
а то й міні-текст — у словникові мають самодостатнє значення, інко-
ли доповнюють сло́ вник: крім пояснень до реєстрового слова, міс-
тять лексеми, які не потрапили до реєстру. Вони — із умотивовано
ремаркованою стилістичною (вул., вульг., ірон., знев., лайл. та ін.), ві-
ковою (м, ср, ст), хронологічною (іст.) та ін. стратифікаціями, інко-
ли навіть із орфографічними правилами львівської редакції (як-от
уживання великої букви — Пані, Бабця, Дзядзьо, Дідо і т. ін.) — допомага-
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 4 155
Не на жарт поважно (рецензiя)
ють укладачкам виконати поставлене завдання: відтворити не тільки
«мову народу, який обожнює місто», але й картину життя Львова XX
ст. Цьому сприяє також вміщений як у реєстрі, так і в ілюстраціях
ономастичний фактаж: давніші й теперішні топонімні назви Львова,
само бутній львівський іменни́к із демінутивними і скороченими фор-
мами імен...
Робота виходить за межі не тільки однієї лексикографічної
(упорядковані синонімія, фразеологія с словниками у словникові;
на окремий друк претендують долучені автентичні кулінарні й ку-
ховарські рецепти із «переписів» чи світлини реклами з «Нової
хати»), але й мовознавчої праці. У Лексиконі репрезентовано не
тільки мовлення львів'ян XX ст., а й розмашистий контекст історії,
культури й менталітету львів'ян: боротьба за український Львів —
установи, освітні заклади, за утвердження ідеалів «червоної кали-
ни», як образно каже Н. Хобзей, щоденна наполеглива праця не на
позір постає із наведених на перший погляд дрібних фактів відсто-
ювання функціонування української мови у Львові першої полови-
ни XX ст.
Вміст словника позначений галантно дбайливим поводженням
укладачок із фактичним матеріалом. Очевидно, метою було не чи-
нити над ним примусу, делікатно опрацювати його, увести в конфі-
гурацію реєстрової статті. Це скидається на фантастичну співпрацю
дослідників із фактами, тому й персонажі, як правдиві львів'яни, так
і вигадані — також дуже правдиві львів'яни, словесно оживлені, по-
чали випручуватися з-під влади реєстрової структури, претендуючи
па першість, спонукуючи читача до запитання: що важливіше «сло-
во чи місто»? Стежачи за пунктуально задокументованими фактами,
можна втямити: оце в такий час отакий пан тримав отаку робітню, а
оце, замовляючи в нього крам чи послуги, львів'яни, правдоподібно,
так спілкувалися...
Словниковий реєстр дає змогу легко відшукати відповідь па пи-
тання, що хвилювало львів'янина (львов'яка) у різні періоди співжит-
тя мешканців міста: різночасові назви українців в устах поляків гай-
дамака, кабан, караїм, (польсько-українські стосунки); від жида до
єврея (зміни в єврейському питанні); руський — (український), чуба-
рик, большевик, кацап, канцалап, лампацон, москаль, перші (другі) совє-
ти (совіти), німец, німак(а), упівець, поліцист, полікєр, шупак, навіть
бліцмедель, своєрідні свфемізми-радянізми товариш, Іван (воєнний
і повоєнний час) і т. ін. У слововживанні львів'ян дуже нешаблонно,
якось таки на львівський штиб кваліфіковано русинів за ступенем ло-
яльності до влади: у відсотках (!!! — Г.В.) — 105-відсотковий украї-
нець, 95-відсотковий українець, порядний русин (знев. — !), а також
перекинчик, хрунь, кацап, канцалап... Аналіз лексики батярів — «бала-
ку» — висвічує мовні і позамовні чинники його творення і функціону-
вання. Ремаркування цієї лексики у мовленні інтелігенції (експрес.),
ймовірно, свідчить про риси диглосії.
ISSN 1682�3540. Українська мова, 2010, № 4156
Воронич Г.В.
Крім лексичних, у словникові досить повно представлено яскраві
фонетичні особливості живого мовлення: укання ([о]>[у], вимова
[е]>[и], [л]>[у], [г]>[х]) і т. ін., попри те, що авторки аргументовано
відмовилися від транскрипційних записів (реєстр найчастіше форму-
вався із друкованих джерел художньої літератури, мемуаристики, на-
віть залучено наукові мовознавчі праці (с. 665–670). Зрозуміло, це
ускладнило б не тільки технічне оформлення, але й сприйняття Лек-
сикона найширшим колом користувачів, які не мусять мати лінгвіс-
тичну виучку, щоб любити Львів. Правда, інколи, для уточнення зву-
чання, транскрипція проситься до словникової статті, наприклад, у
сцяна і сьцяна й под.: така орфографія означає м'якість [с'] в обох ви-
падках. Отже, у другому випадку, можливо, м'яким знаком позначено
дорсальність [с»] ([с'ш’](?).
У передмові задекларовано, що опублікований зразок місько-
го койне насамперед «для львів'ян і про львів'ян». Нi «на шпент» не
вірю цій дещо перебільшено скромній заяві, бо, як на мене, ця книга
вчить кожного громадянина любити свою батьківщину глибоко і від-
дано, інколи в діткливій праці, без голосних малозмістовних гасел.
Відчутно, що такої принуки не треба для авторок. У роботі помітне
проникнення авторок духом дуже глибоко у львівську бруківку, по-
при висловлені ними застереження. Публікація суголосна українсько-
му сьогоденню, надто зважаючи на зацитований Н. Хобзей вислів
Ю. ІІІевельова, що національне будівництво в Україні мусило б зва-
жити па конструктивні сили з галицькими елементами в мові.
У Лексиконі обмірковано не тільки подання, але й оформлення
матеріалу: вдала структура словникової статті, лад ремарок, зокрема
и використання закурсивлених львівізмів у тлумаченні, що скорочує
її текст і сприяє точнішому поясненню реєстрового слова. Слушно у
виданнях «Діалектологічної скрині» використано графічні значки за-
мість прийнятих у лексикографічній практиці ще, те саме, дивись і т. і
п., що варто б перейняти лексикографам.
Ґратулюю шановному панству за таку прекрасну працю і зичу
кожному містові, містечкові й селові таких мешканців-дослідників і
сподівань па подібну роботу для початку бодай на жарт, бо таки «кож-
ному вільно кохати свою рідну батьківщину».
Ганна Воронич (м. Київ)
Hanna Voronych (Kyiv)
NOT FOR FAN BUT FOR IMPORTANCE
Book review on: Natalia Chobzeyi, Ksenia Simovych, Tetiana Yastrems’ka, Hanna Didyk-
Meush. Lercykon l’vivs’kyi: povazhno i na zhart. — L’viv, 1009. — 670 s.
|