Європейська інтерпретація світогляду й побуту гуцулів (30-ті роки XX століття)
Аналіз світогляду й побуту гуцулів у минулому столітті дає змогу зрозуміти особливості проблем, які доводиться розв’язувати нині. На основі досліджень Г. Цбіндена і С. К. Неймана обґрунтовується висновок про єдність різних частин роз’єднаного державним кордоном українського народу. Анализ мировоззре...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнографія |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37921 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Європейська інтерпретація світогляду й побуту гуцулів (30-ті роки XX століття) / О. Гринів // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 3. — С. 91-96. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859592027113521152 |
|---|---|
| author | Гринів, О. |
| author_facet | Гринів, О. |
| citation_txt | Європейська інтерпретація світогляду й побуту гуцулів (30-ті роки XX століття) / О. Гринів // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 3. — С. 91-96. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнографія |
| description | Аналіз світогляду й побуту гуцулів у минулому столітті дає змогу зрозуміти особливості проблем, які доводиться розв’язувати нині. На основі досліджень Г. Цбіндена і С. К. Неймана обґрунтовується висновок про єдність різних частин роз’єднаного державним кордоном українського народу.
Анализ мировоззрения и быта гуцулов прошлого столетия даёт возможность понять особенности тех проблем, которые приходится решать ныне. На основе исследований Х. Цбиндена и С. К. Нейманна автор приходит к заключению о единстве разных, разделённых государственной границей, частей украинского народа.
The analysis of the Hutsul world view and way of life in the past century enables us to realize the specifics of problems which ought to be resolved at present. Based on the researches of Hans Tzbinden and Stanislaw Kostka Neumann the author makes a conclusion about the unity of the different parts of the state boundary separated Ukrainian people.
|
| first_indexed | 2025-11-27T16:25:02Z |
| format | Article |
| fulltext |
9191
Етнос. Культура
46 Буркут І. Русинство: минуле і сучасність. –
С. 30, 31.
47 Діло. – Чернівці, 1916. – 23 квітня.
48 Буркут І. Русинство: минуле і сучасність. –
С. 32.
49 Буковинське народне віче 3 листопада 1918 р. –
Чернівці, 1990. – С. 15; Народне віче Буковини.
1918–1993. Документи і матеріали. – Чернівці,
1994. – С. 116.
50 Буркут І. Русинство: минуле і сучасність. – С. 99.
51 Вісті Українсько-Буковинської Громади. – То-
ронто, 2010. – Число 44. – Січень.
52 Буркут І. Русинство: минуле і сучасність. –
С. 154.
Питання світогляду й побуту гуцулів вже
давно приваблювали дослідників з інших
країн. Не обминули їх і публіцисти. Упродовж
тривалого часу їхні студії були відомі лише
вузькому колу вітчизняних дослідників. Про-
те праці чужинців мають не лише історичну
цінність. Саме тому до них доводиться звер-
татися сьогодні, в умовах, коли населення
нашої держави й надалі переживає глибоку
духовну кризу. До цього спонукають насам-
перед пошуки виходу з нинішнього кризового
стану, оскільки гуцули як етнографічна група
українського народу зуміли вистояти чужо-
земне поневолення різних завойовників і збе-
регти свою оригінальність, передати нащадкам
ті скарби, які в інших регіонах нашої країни, на
жаль, безповоротно втрачені. Звісно, світогляд
і побут гуцулів також зазнав значних змін
упродовж останніх десятиліть тоталітарного
режиму, що підвищує інтерес до них.
Аналіз світогляду й побуту гуцулів у
1930-х роках минулого століття, якими їх по-
бачили європейські дослідники, не може не
зацікавити етнологів, соціологів, істориків і
навіть економістів, оскільки їхні матеріали да-
ють ґрунт для розуміння історії краю, а також
тих проблем, які доводиться розв’язувати нині.
Саме цим зумовлена наша увага до
подорожніх нарисів представників європейської
культури, які побували на Гуцульщині, хоч
і незалежно один від одного, але одночасно,
улітку 1932 року. Їхні публікації побачили
світ уже наступного року. Нарис швейцарсь-
кого письменника Ганса цбіндена (1893–
1971) був надрукований у німецькомовному
журналі на його батьківщині. Через п’ять
років львівський краєзнавчий часопис «Наша
батьківщина» опублікував переклад цієї праці,
що потім вийшла окремим виданням під на-
звою «Мандрівка по гуцульських горах».
Дослідження Г. цбіндена, який зацікавився
Гуцульщиною під впливом книги польського
етнолога Станіслава Вінценца «На високій
Олег Гринів
єВРОПЕйСЬК А ІНТЕРПРЕТА ЦІ Я СВІТОгл Я Д У й
ПОбУ Т У г У Ц УлІВ
(30-т і рок и X X ст ол іт тя)
Аналіз світогляду й побуту гуцулів у минулому столітті дає змогу зрозуміти особливості проблем, які доводиться
розв’язувати нині. На основі досліджень Г. цбіндена і С. К. Неймана обґрунтовується висновок про єдність різних
частин роз’єднаного державним кордоном українського народу.
Ключові слова: світогляд, побут, Гуцульщина, інтерпретація, духовна культура, первісні джерела, європейська
цивілізація.
The analysis of the Hutsul world view and way of life in the past century enables us to realize the specifics of problems which
ought to be resolved at present. Based on the researches of Hans Tzbinden and Stanislaw Kostka Neumann the author makes a
conclusion about the unity of the different parts of the state boundary separated Ukrainian people.
Keywords: world view, way of life, Hutsulshchyna, interpretation, spiritual culture, initial sources, European civilization.
УДК 39(477.85/87):327“193”
9292
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2010
полонині», досі вважається одним із кращих
творів цього жанру про гуцулів *.
Праця чеського письменника Станіслава
Костки Неймана (1875–1947) «Енціани
в горах Піп Іван» увійшла до збірки його
творів в українському перекладі. Слід до-
дати, що до проблем карпатського краю він
звертався і пізніше, присвятив йому цикл
поезій «Карпатські мелодії». Однак для
порівняльного аналізу особливий інтерес має
згаданий етнологічний нарис, бо в ньому йдеть-
ся про подорож, яка хронологічно збігається з
подорожжю Г. цбіндена.
Окрім цього, треба зважити й на інші об-
ставини.
По-перше, європейські дослідники по-
бували у двох частинах Гуцульщини, між
якими після Першої світової війни й пораз-
ки національно-визвольних змагань 1917–
1921 років проліг кордон. Г. цбінден відвідав
землі, окуповані державно відродженою
Польщею, а С. К. Нейман – райони, які
за іронією долі опинилися у складі Чехо-
Словаччини. Держави-окупанти відрізнялися
за рівнем економічного розвитку, їхні уряди
неоднаково ставилися до недержавних націй,
зокрема поневолених українців. Окрім того,
треба мати на увазі, що в ході історичного роз-
витку міжнаціональні відносини наших краян
і представників інших народів складалися не-
просто на землях, які опинилися під чужою
(польською та чехо-словацькою) владою.
По-друге, на підхід до гуцульських про-
блем, насамперед до дослідження світогляду
й побуту наших верховинців, вплинули
світоглядні засади самих авторів. Швейца-
рець Г. цбінден прагнув проникнути в глиби-
ни духовної і матеріальної культури Гуцуль-
щини, дійти до її первісних джерел. Серед
гуцулів, які ще не зазнали згубного впливу
європейської цивілізації XX ст., він шукав
«духовної полегші». Дослідник переконався,
що наші верховинці суттєво відрізняються
від жителів інших гірських масивів Європи,
* Подорожі в Українські Карпати / Збірник. –
Л.: «Каменяр», 1993. – С. 10.
зокрема швейцарських альпійців, хоча й про-
живають у подібних природних умовах. Нема
жодних підстав, аби запідозрити дослідника
в упередженості чи необ’єктивності. У праці
не простежуються навіть найменші спроби
утиснути зібраний матеріал у прокрустову
схему методологічних лещат.
На противагу швейцарському досліднику
в чеського письменника С. К. Неймана, який
уже тоді заявив про себе як про відвертого
прихильника так званого «соціалістичного
реалізму», виявляємо протилежні тенденції.
Його нарис демонструє суб’єктивне бачення й
відповідний виклад досліджуваного матеріалу,
що віддзеркалює індивідуальне сприйняття
автора. Інколи він безапеляційно нав’язує свої
вульгарно-соціологічні методи.
По-третє, індивідуальні настанови й
суспільні орієнтації дослідників проявляють-
ся також у прогнозуванні перспектив розвит-
ку гуцульського краю. У кінці праці швей-
царський дослідник підкреслює, що духовна
культура Гуцульщини може прислужитися
для суспільного оздоровлення цивілізації, яка
в міжвоєнний період переживала серйозну
кризу. Для С. К. Неймана Гуцульщина, як
«земля з легенд приречена до скону не ангелу-
хранителю – дракону» **, зможе розвиватися
лише при «істинному соціалізмі» ***. Так чесь-
кий письменник сам спростовує своє запев-
нення: «Я не йшов туди [у Карпати. – О. Г.] з
політичними намірами» ****.
Попри такі відмінності в баченні майбут-
нього гірського краю, обидва дослідники
однаково оцінюють відірваність Гуцульщи-
ни від тодішньої цивілізації. Швейцарець
пише: «Хто із Західної Європи ступить у цю
країну, тому здається, що він нараз вернувся
в далеке минуле, на багато століть назад» *****.
Гуцули в кольоровому вбранні, які їдуть на
своїх «мустангах», асоціюються в його уяві
** Вітер з полонини / Збірник творів чеських
письменників. – Ужгород: «Карпати», 1986. – С. 268.
*** Там само. – С. 241.
**** Там само. – С. 215.
***** Подорожі... – С. 221.
9393
Етнос. Культура
з індіанцями на американському Дикому
Заході. На думку С. К. Неймана, тут «мож-
на сховатися від жорстокої цивілізації, від
злочинів експлуататорів, від безсоромного га-
ласу газетярів борзописьців і від власної ролі
між ближніми» *.
І все-таки як європейці обидва дослідники не
змогли замовчати того, що цивілізація проникає
на землю Гуцульщини. Г. цбінден вважає
тутешнім останнім досягненням «модерної
цивілізації» лише «допотопну машину», яка тяг-
не вагон «малої лісової залізниці», породжуючи
екологічні проблеми для довкілля своїми «густи-
ми клубами диму» і шумом. Проте гуцули і надалі
ведуть «примітивне і вимінне господарство»,
хоча «в давніх часах вони були кочовиками» **.
цивілізація, яка сягає гір, має негативний вплив
на «традиції, що суворо та дбайливо зберігалися
цілими століттями». Обидва дослідники
підтверджують свою думку прикладом того, як
досягнення цивілізації підривають традиційні
гуцульські ремесла. Ідеться, зокрема, про те,
що хімічні фарби починають витісняти здавна
використовувані рослинні та інші природні фар-
би, а з великих міст на Гуцульщину проникають
«банальні квітчасті узори».
До чого призводить такий наступ
цивілізації, показує С. К. Нейман. Він
зазначає, що для гуцулів «вишивані кептарі
вже давно перестали бути їхніми домашніми
виробами», і пояснює причини «примітивної
комедії з фальсифікацією національної
своєрідності». «Якщо уважно пройдешся по
Рахову, – зазначає дослідник, – обов’язково
надибаєш кілька єврейських майстерень-
чинбарень, різкий запах овечих шкірок, що
сушаться на паркані, неодмінно вкаже на
майстерню. Звідтіля й починають свій шлях
у світ оздоблені “гуцульські” кептарики, які
так захоплено облюбовують собі наївні ту-
ристи» ***. У такий самий спосіб виготовляють
«румунські» ковдри, покривала, скатерті, по-
душки. Отже, марно пропадають витвори
* Вітер з полонини. – С. 214.
** Подорожі... – С. 222.
*** Вітер з полонини. – С. 222.
народного мистецтва, а дороге оригінальне
виробництво витісняють дешевим, серійним.
Такий перехід, зазначає С. К. Нейман, вже
неможливо зупинити нічим: він – неминучий.
Отак цивілізація вступає в суперечність із
духовністю, за чим уболіває Г. цбінден, опису-
ючи «розкішні, мальовничі вишивки, що при-
кривають горішню частину жіночих рукавів»:
«В них перетоплений у своєрідну, повну сили
гармонію і свіжість шляхетний, мистецький
оман Сходу, головно Кавказу й Вірменії, з жи-
вим замилуванням до красок цього гірського
люду. Як самоцвіти горять яскраві поверхні на
свіжобілих рукавах. Я оглядаю такі прикраси
ще безліч разів, але з-поміж ста, що їх бачив,
нема двох однакових» ****.
У нарисі С. К. Неймана значну увагу
приділено туризмові, який руйнує не тільки
гірську природу, але й людські душі, зокрема
дитячі. Мимоволі їх утягують у нові суспільні
відносини. Окрім того, в горах зводять будин-
ки для туристів, примітивні пам’ятники, що
дисгармоніюють із природою.
Відмінності в поглядах дослідників про-
являються і при висвітленні етнічних проблем.
Г. цбінден вдається до історичного підходу.
Він намагається заперечити слов’янське по-
ходження гуцулів, без жодних аргументів
стверджує, що вони походять від «старовинних
даків (траків)», вірмен і римлян із домішками
«німецько-нордійської крові». Швейцарець
солідаризується з тими дослідниками, які
виводять саму назву «гуцул» від румунсько-
го «гоцул», що означає «воїн», «розбишака»,
хоча водночас наголошує, що самі гуцули на-
зивають себе верховинцями.
Такі твердження про походження гуцулів
спростовують дослідження українських уче-
них. Аналіз усього комплексу даних з етнічної
антропології дає підстави дійти висновку про
східнослов’янське походження гуцулів, які сфор-
мувалися «переважно на основі тиверців-уличів
і білих хорватів, з включенням елементів інших
східнослов’янських угруповань. Найбільш далекі
предки гуцулів мають загальнослов’янські ви-
**** Подорожі... – С. 225.
9494
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2010
токи: це населення культур шнурової кераміки
Східної Європи – як основа слов’янства і
зрубно-скіфські індо-іранські племена – як його
південний, степовий компонент» *.
Не можна погодитися з твердженнями
Г. цбіндена про походження назви «гуцули».
Проаналізувавши різні гіпотези, М. Худаш при-
пускає, що «далекі предки гуцулів (протогуцу-
ли) могли одержати свою назву від особового
власного імені Гуцулъ як самоназву, або і як зо-
внішню назву, дану їм від імені якогось їхнього
архонта (чи, може, й від поширеності серед них
цього імені) їхніми південнослов’янськими чи ро-
мановолоськими сусідами, мовам яких властиві
антропонімні утворення на – ул (ul)» **. Водночас
цей учений не заперечує, що «назва гуцули могла
виникнути і не в такі віддалені часи, а десь навіть
і в середньовіччі (але до XVIII ст.) від особової
назви Гуцулъ якогось [...] ватажка (можливо,
й ватажка ранніх опришків), від землевласника
тощо, який, до речі, не обов’язково за походжен-
ням мусив належати до української народнос-
ті» ***. Звісно, це припущення М. Худаша можна
розглядати не як розв’язання наукової проблеми,
а лише як одну з багатьох її інтерпретацій. Ма-
буть, до остаточної відповіді ще далеко.
Чеський дослідник обминув історичні про-
блеми, обмежуючи коло своїх зацікавлень
сучасністю, що позначилось і на питаннях
етнічних. Зустрівши своїх земляків, С. К. Ней-
ман підкреслює, що вони почуваються в гу-
цульському краю «колоніальними службовця-
ми», а дехто «почуває себе тут ніби в засланні»;
їхнє ставлення до гуцулів засвідчують бесіди про
«лінькуватість місцевого населення». Дослідник
зазначає багатонаціональний склад жителів і
туристів на Рахівщині, у чому переконують за-
писи в книзі відвідувачів управителя будин-
ку, зроблені чеською, німецькою, угорською,
російською, українською і польською мовами.
Навіть окремі штрихи про гуцулів у нарисі
С. К. Неймана дають нам змогу дійти вис-
* Гуцульщина. Історико-етнографічне дослід-
ження. – К., «Наукова думка», 1987. – С. 45.
** Там само. – С. 50.
*** Там само. – С. 51.
новку про далеке від оптимізму становище
місцевого населення та його мови. Дослідник
згадує єврейський ресторанчик, який має
«лояльний інтернаціональний характер», бо
в ньому виконують різноманітні шлягери й
народні пісні чеською та словацькою мова-
ми, а угорські дами танцюють модні танці.
Визначаючи роль єврейських ремісників у
витісненні гуцульських народних промислів,
С. К. Нейман пише, що на головній вулиці
Рахова, яка є «найбільш цивілізованою части-
ною шляху від Ясіня до Требушан», вивіски
й написи українською мовою поступаються
угорським і єврейським. Дослідник заува-
жив якусь байдужість місцевої людності до
книжок рідною мовою. У книготорговельній
фірмі «Культура», за його словами,
«українська література здебільшого ле-
жить на складі, а крамничка продає папір,
листівки, конверти, іграшки, галантерейні
товари» ****. Оскільки власниками цієї крам-
нички є українські емігранти, то Г. Сиваченко
в передмові до збірника «Вітер з полонини»
заявляє в традиційному для того часу дусі,
що С. К. Нейман виступає проти українських
буржуазних націоналістів *****.
Насправді причини байдужого ставлення
до української книги не зумовлені тільки то-
дішнім становищем, хоча його також не слід
відкидати. Перед Першою світовою війною на
Рахівщині, як і загалом на Закарпатті, україн-
ці не мали жодної школи з рідною мовою на-
вчання ******. Г. цбінден намагається пояснити
неписьменність серед гуцулів тим, що «з огля-
ду на далеко розкинені села й на рідкісне за-
люднення ще й тепер тяжко посилати дітей до
школи» *******.
Проте в той час становище було аж ніяк не
таким, як описує його С. К. Нейман у своєму
нарисі. Приміром, Іван Жегуц згадує: «Наша
свідомість базувалась на гуцульському етносі.
**** Вітер з полонини. – С. 221.
***** Там само. – С. 13.
****** Шандор В. Закарпаття. Історично-правний
нарис від IХ ст. до 1920 р. – Нью-Йорк, 1992. – С. 93.
******* Подорожі... – С. 233.
9595
Етнос. Культура
До нього в двадцятих і тридцятих роках нашого
[двадцятого. – О. Г.] століття долучився спон-
танний ріст освіти на гуцульських землях. Ви-
разником цих фактів стали в нас два регіональні
полюси: Ясіня і Великий Бичків. Неначе в тіні
цих полюсів лежав адміністративний, госпо-
дарський, культурний центр карпатської Гу-
цульщини – це Рахів» *. Отже, приклад Ра-
хова зовсім не відображав стану шкільництва в
регіоні, радше, був винятком.
Як поодинокий факт треба розцінювати
згадку С. К. Неймана про гуцула, який
«називає себе русином, а що це те ж саме, що
й малорос чи українець – не хоче розуміти» **.
Італієць Лідо Чіпріяні, який тривалий час про-
живав у Карпатах, студіюючи побут, вірування
та звичаї гуцулів, писав у 1934 році: «Самі гуцу-
ли називають себе українцями на просторі всієї
гірської території, яку вони займають у Польщі,
в Румунії та в Чехо-Словаччині, і хотіли б,
щоб уся їх країна, яка називається Карпатсь-
кою Руссю, називалася тепер – Карпатська
Україна. Багато з них з обуренням відкидають
назву “русин”, як назву, що надається тим, які,
як вони пояснюють з завзяттям, – “були рабами
і цілували руки панам, які їх били”» ***. Свідчення
італійця, як бачимо, цілком протилежні твер-
дженням С. К. Неймана.
Історичний розвиток другої полови-
ни XX ст. спростував ще одну гіпотезу
С. К. Неймана, який вважав, що з часом
українців («русинів»), «очевидно, зовсім виже-
нуть» із краю, бо «ніби вони за своїм східним
характером не підходять до нових умов, до но-
вих відносин і планів» ****. Щоправда, чеський
дослідник давав зрозуміти, що існує інший
шлях, пов’язаний із визволенням гуцулів.
Безсумнівно, С. К. Нейман як комуніст за та-
кий шлях визнає перехід до соціалізму.
Ідеологічна заангажованість С. К. Ней-
мана спонукає його до постійної критики
капіталістичних відносин і повторення тих ідей,
* Гуцульщина. – Торонто, 1990. – Ч. 20. – С. ЗЗ.
** Вітер з полонини. – С. 221.
*** Гуцульщина. – Торонто, 1990. – Ч. 20. – С. ЗЗ.
**** Вітер з полонини. – С. 215.
яких він дотримується. Навіть гуцульського
пастуха біля колиби він бачить «у звичайній
одежині сільського пролетаря».
Скований світоглядними лещатами,
С. К. Нейман не зміг побачити тих людей, яких
інший європеєць – Г. цбінден – зображав як
типових гуцулів із багатим духовним світом.
Відважним мисливцем останній зобразив гу-
цула Петра, у жилах якого тече «лицарська,
войовнича кров його предків, вільних, шляхет-
них опришків» *****, про яких, до речі, чеський
дослідник не згадує взагалі. Мисливець Пе-
тро – гідний нащадок верховинського роду,
«не знає покори ні лизунства» ******, і завжди го-
товий прийти на допомогу людям. Головне для
нього – не здобич, а мисливський закон і честь.
Він ніколи не буде збирати риби, яку прибив
до берега хмаролом, бо визнає тільки правди-
ве риболовство, коли ловить вудкою, заманює
принадою або перехитрює терпеливістю.
Швейцарець називає гуцулів мрійника-
ми, що навіть вдачею відрізняються від сво-
їх одноплемінників з інших місцевостей. Він
пише про них як про «тверезих, ощадних, ре-
алістичних та запопадливих людей» *******. Гуцули
живуть на «острові напівлегендарного світу»,
розповідають «повно історій про могутні гу-
цульські розбійницькі та військові ватаги, про
опришків, що живуть у недоступних горах» ********.
Їхній епос Г. цбінден прирівнює до фінської
«Калевали».
Не міг оминути швейцарський дослідник
народних творів про Олексу Довбуша, якого
титулує «великим розбійником, королем гуцу-
лів». ******** У гуцульському епосі Довбуша зображе-
но, за словами Г. цбіндена, як «міфічну постать
героя» ********. Він пише: «ця постать, при всій своїй
простоті, замилуванні до пригод, своєму не-
приборканому пориві до свободи, дуже багата
відважним, пристрасним темпераментом, мрія-
***** Подорожі… – С. 230.
****** Там само.
******* Там само.
******** Там само.
******** Там само. – С. 240.
******** Там само.
9696
ISSN 01306936 * НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ ТА ЕТНОГРАФІЯ * 3/2010
ми та прудким загальним гнівом і любов’ю до
Батьківщини, до Верховини» *.
Докорінно протилежними є підходи на-
званих дослідників до релігійних вірувань
гуцулів, які відігравали надзвичайно важливу
роль у їхньому житті.
Як комуніст С. К. Нейман не приховує своїх
атеїстичних переконань. Він заявляє: «Всі релі-
гійні дурмани, скільки б їх не було, завжди мають
у своїй основі два початки: народний, або поган-
ський, який пов’язаний з природою, з її явищами і
зовні проявляється різноманітно – то радісно, то
сумно. цей початок – стабільний. Другий – по-
ходить від мудреців-філософів і творить віру, ко-
тра має свою ідеологію і спекуляцію. В поєднанні
одна з другою приносять їх проводирям блажен-
ну свідомість власної винятковості, а на всіх ін-
ших накладають кайдани і ярмо» **. Упередження
С. К. Неймана до релігії визначає його ставлення
до церкви. Він сприймає церкву як «порожню,
холодну залу», «дерев’яну халабуду» чи «непри-
вабливу буду» ***. Гуцулів він називає «справжніми
язичниками» ****. Назвавши обряд вінчання ціка-
вим, чеський дослідник наголошує, що в гуцуль-
ському весіллі «проявляються первинні елементи
весільних обрядів не тільки праслов’ян, але й пра-
давніх індоєвропейців, а можливо, в різних варіан-
тах, і обряди всіх давніх народів на певному етапі
їх культурного розвитку» *****. У самому вінчанні він
шукає причіпки для насмішок.
Швейцарський дослідник підходить до
релігійних вірувань гуцулів з інших позицій.
Він захоплено описує гуцульські церкви, які, за
повір’ями верховинців, виникли на місцях, де впа-
ли на землю краплі Христової крові. У гуцульсь-
ких храмах, як і вимагає церковна традиція, го-
ловну стіну відводять під іконостас.
Як пише Г. цбінден, ще донедавна в горах
жили віщуни, ясномовці, мудреці або примі-
тивники, які, за його твердженням, були ду-
ховними виховниками народу, що й у 30-х ро-
* Там само.
** Вітер з полонини. – С. 224.
*** Там само.
**** Там само.
***** Там само.
ках минулого століття відзначався глибокою
побожністю, хоча й не цурав різноманітних
забобонів і заклинань ******. Віщуни прищеплю-
вали народові дух миру й любові, захищали
гірських жителів від грубих сил, які походять
від деяких поганських богів, а також від ма-
вок, русалок та лихих людей. Хоча віщуни
могли бути сліпими, вони знали таємну науку
про чарівні сили, що дрімають у землі, камін-
ні, воді, деревах та мінералах.
У гуцулів, як зазначає Г. цбінден, були по-
ширені легенди про запалу церкву, вибиту в скелі
святиню. Якщо комусь пощастить дістатися та-
кого місця, то він може заглянути в небо й поба-
чити там померлих, а також знайти багаті скарби.
Гуцули вірили в країну рахманів, із чим пов’язане
святкування «Рахманного Великодня» за тиж-
день після найбільшого християнського свята.
До найцікавіших сторінок нарису Г. цбіндена
слід віднести ті, які присвячені храмовому святу
в Криворівні. Дослідник пише: «Ніде не бачив я
більш наглядно цієї скромної шляхетності і вдум-
ливості, що є основою гуцульської душі, як тут,
на цьому святі, у його легко хвилюючій, розмрі-
яній тиші» *******. На цьому святі гуцули уявляють-
ся йому «мрією майбутності, образом далекої
спільноти, глибоко вкоріненої природної побож-
ності» ********. цей висновок протилежний висновкові
С. К. Неймана, який визначив за кінцеву мету іс-
тинного соціалізму та за ознаку зрілості людства
«можливість вільно віддаватися природним, а не
викривленим, спотвореним інстинктам, без ви-
мушених обмежень, що встановлені суспільними
закладами, цивілізацією і культурою» ********.
Від публікації нарисів Г. цбіндена і
С. К. Неймана минуло більше семи десяти-
літь. За цей час розпалася так звана «світова
соціалістична система», зазнав краху експери-
мент із виховання нової людини, що зумовило
переоцінку колишніх уявлень про традиційні
засади життя народу.
****** Подорожі... – С. 241.
******* Там само. – С. 264.
******** Там само.
******** Вітер з полонини. – С. 241.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37921 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-27T16:25:02Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гринів, О. 2012-10-25T17:56:54Z 2012-10-25T17:56:54Z 2010 Європейська інтерпретація світогляду й побуту гуцулів (30-ті роки XX століття) / О. Гринів // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 3. — С. 91-96. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37921 39(477.85/87):327“193” Аналіз світогляду й побуту гуцулів у минулому столітті дає змогу зрозуміти особливості проблем, які доводиться розв’язувати нині. На основі досліджень Г. Цбіндена і С. К. Неймана обґрунтовується висновок про єдність різних частин роз’єднаного державним кордоном українського народу. Анализ мировоззрения и быта гуцулов прошлого столетия даёт возможность понять особенности тех проблем, которые приходится решать ныне. На основе исследований Х. Цбиндена и С. К. Нейманна автор приходит к заключению о единстве разных, разделённых государственной границей, частей украинского народа. The analysis of the Hutsul world view and way of life in the past century enables us to realize the specifics of problems which ought to be resolved at present. Based on the researches of Hans Tzbinden and Stanislaw Kostka Neumann the author makes a conclusion about the unity of the different parts of the state boundary separated Ukrainian people. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Етнос. Культура Європейська інтерпретація світогляду й побуту гуцулів (30-ті роки XX століття) Европейская интерпретация мировоззрения и быта гуцулов (30-е годы ХХ века) European Interpretation of the Hutsul World View and Way of Life (the 30th of the XXth century) Article published earlier |
| spellingShingle | Європейська інтерпретація світогляду й побуту гуцулів (30-ті роки XX століття) Гринів, О. Етнос. Культура |
| title | Європейська інтерпретація світогляду й побуту гуцулів (30-ті роки XX століття) |
| title_alt | Европейская интерпретация мировоззрения и быта гуцулов (30-е годы ХХ века) European Interpretation of the Hutsul World View and Way of Life (the 30th of the XXth century) |
| title_full | Європейська інтерпретація світогляду й побуту гуцулів (30-ті роки XX століття) |
| title_fullStr | Європейська інтерпретація світогляду й побуту гуцулів (30-ті роки XX століття) |
| title_full_unstemmed | Європейська інтерпретація світогляду й побуту гуцулів (30-ті роки XX століття) |
| title_short | Європейська інтерпретація світогляду й побуту гуцулів (30-ті роки XX століття) |
| title_sort | європейська інтерпретація світогляду й побуту гуцулів (30-ті роки xx століття) |
| topic | Етнос. Культура |
| topic_facet | Етнос. Культура |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37921 |
| work_keys_str_mv | AT grinívo êvropeisʹkaínterpretacíâsvítoglâduipobutuguculív30tírokixxstolíttâ AT grinívo evropeiskaâinterpretaciâmirovozzreniâibytaguculov30egodyhhveka AT grinívo europeaninterpretationofthehutsulworldviewandwayoflifethe30thofthexxthcentury |