Етнічні процеси на Закарпатті в сучасну добу
У статті розглянуто динаміку етнічних процесів на Закарпатті впродовж останнього часу, проаналізовано результати переписів населення 1989 та 2001 років, природний приріст населення області, міграційні рухи. Етнополітичні процеси в регіоні досліджено на основі архівних документів. Автор звертає увагу...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнографія |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37938 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Етнічні процеси на Закарпатті в сучасну добу / М. Зан // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 20-30. — Бібліогр.: 77 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37938 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Зан, М. 2012-10-26T09:42:26Z 2012-10-26T09:42:26Z 2010 Етнічні процеси на Закарпатті в сучасну добу / М. Зан // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 20-30. — Бібліогр.: 77 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37938 323.15(477.87)“312” У статті розглянуто динаміку етнічних процесів на Закарпатті впродовж останнього часу, проаналізовано результати переписів населення 1989 та 2001 років, природний приріст населення області, міграційні рухи. Етнополітичні процеси в регіоні досліджено на основі архівних документів. Автор звертає увагу на активізацію політичного русинства на Закарпатті впродовж 1990–2009 років. Досліджено етнокультурні процеси в середовищі українців та національних меншин Закарпаття, які трансформувалися в напрямі зростання етнічної та національної свідомості. Зроблено висновок про розвиток громадянського суспільства представниками еліти національних меншин регіону. В статье рассмотрена динамика этнических процессов на Закарпатье в течение последнего времени, проанализированы результаты переписи населения 1989 и 2001 годов, естественный прирост населения области, миграционные процессы. Этнополитические процессы в регионе исследованы на основе архивных документов. Автор обращает внимание на активизацию политического русинства на Закарпатье в течение 1990–2009 годов. Исследованы этнокультурные процессы среди украинцев и национальных меньшинств Закарпатья, трансформировавшиеся в направлении роста этнического и национального сознания. Сделан вывод о развитии гражданского общества представителями элиты национальных меньшинств региона. In the article considered is the dynamics of ethnical processes on Zakarpattia during the last period. The results of population censuses in 1989 and 2001, natural increase of the regional population, migratory processes are analysed. Ethno-political processes in the region are investigated on the basis of archive documents. The author pays his attention to the problem of activization of political Rusynism on Zakarpattia during 1990–2009. Also investigated are the ethno-cultural processes among Ukrainians and national minorities of Zakarpattia, who were transformed in direction of growth of ethnical and national consciousness. The author draws a conclusion about the fact of development of pluralistic civil society by the elites of regional national minorities. Продовження, початок див. в «НТЕ», 2010, № 1 uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Етнос. Культура Етнічні процеси на Закарпатті в сучасну добу Этнические процессы на Закарпатье в современную эпоху Modern Ethnical Processes on Zakarpattia Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Етнічні процеси на Закарпатті в сучасну добу |
| spellingShingle |
Етнічні процеси на Закарпатті в сучасну добу Зан, М. Етнос. Культура |
| title_short |
Етнічні процеси на Закарпатті в сучасну добу |
| title_full |
Етнічні процеси на Закарпатті в сучасну добу |
| title_fullStr |
Етнічні процеси на Закарпатті в сучасну добу |
| title_full_unstemmed |
Етнічні процеси на Закарпатті в сучасну добу |
| title_sort |
етнічні процеси на закарпатті в сучасну добу |
| author |
Зан, М. |
| author_facet |
Зан, М. |
| topic |
Етнос. Культура |
| topic_facet |
Етнос. Культура |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнографія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Этнические процессы на Закарпатье в современную эпоху Modern Ethnical Processes on Zakarpattia |
| description |
У статті розглянуто динаміку етнічних процесів на Закарпатті впродовж останнього часу, проаналізовано результати переписів населення 1989 та 2001 років, природний приріст населення області, міграційні рухи. Етнополітичні процеси в регіоні досліджено на основі архівних документів. Автор звертає увагу на активізацію політичного русинства на Закарпатті впродовж 1990–2009 років. Досліджено етнокультурні процеси в середовищі українців та національних меншин Закарпаття, які трансформувалися в напрямі зростання етнічної та національної свідомості. Зроблено висновок про розвиток громадянського суспільства представниками еліти національних меншин регіону.
В статье рассмотрена динамика этнических процессов на Закарпатье в течение последнего времени, проанализированы результаты переписи населения 1989 и 2001 годов, естественный прирост населения области, миграционные процессы. Этнополитические процессы в регионе исследованы на основе архивных документов. Автор обращает внимание на активизацию политического русинства на Закарпатье в течение 1990–2009 годов. Исследованы этнокультурные процессы среди украинцев и национальных меньшинств Закарпатья, трансформировавшиеся в направлении роста этнического и национального сознания. Сделан вывод о развитии гражданского общества представителями элиты национальных меньшинств региона.
In the article considered is the dynamics of ethnical processes on Zakarpattia during the last period. The results of population censuses in 1989 and 2001, natural increase of the regional population, migratory processes are analysed. Ethno-political processes in the region are investigated on the basis of archive documents. The author pays his attention to the problem of activization of political Rusynism on Zakarpattia during 1990–2009. Also investigated are the ethno-cultural processes among Ukrainians and national minorities of Zakarpattia, who were transformed in direction of growth of ethnical and national consciousness. The author draws a conclusion about the fact of development of pluralistic civil society by the elites of regional national minorities.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37938 |
| citation_txt |
Етнічні процеси на Закарпатті в сучасну добу / М. Зан // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 20-30. — Бібліогр.: 77 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zanm etníčníprocesinazakarpattívsučasnudobu AT zanm étničeskieprocessynazakarpatʹevsovremennuûépohu AT zanm modernethnicalprocessesonzakarpattia |
| first_indexed |
2025-11-25T22:50:09Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:50:09Z |
| _version_ |
1850574681623494656 |
| fulltext |
20
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
Тоді вона була інтенсивною, наповнювалася
конкретними діями, була по-справжньому
взаємною та сприяла розвиткові української
етнічності в різних країнах. Сьогодні ж знову
актуалізується проблема перспектив культур-
ного діалогу та концентрації спільних зусиль
українців в Україні та українських емігрантів і
їхніх нащадків.
етні чні процеси н а за к а рп ат ті в сУ ч асн У
добУ
Михайло Зан
У статті розглянуто динаміку етнічних процесів на Закарпатті впродовж останнього часу, проаналізовано резуль-
тати переписів населення 1989 та 2001 років, природний приріст населення області, міграційні рухи. Етнополітичні
процеси в регіоні досліджено на основі архівних документів. Автор звертає увагу на активізацію політичного русинства
на Закарпатті впродовж 1990–2009 років.
Досліджено етнокультурні процеси в середовищі українців та національних меншин Закарпаття, які трансфор-
мувалися в напрямі зростання етнічної та національної свідомості. Зроблено висновок про розвиток громадянського
суспільства представниками еліти національних меншин регіону.
Ключові слова: Закарпаття, етнічні процеси, політичне русинство, національна меншина, національно-культурні
товариства.
In the article considered is the dynamics of ethnical processes on Zakarpattia during the last period. The results of population
censuses in 1989 and 2001, natural increase of the regional population, migratory processes are analysed. Ethno-political processes
in the region are investigated on the basis of archive documents. The author pays his attention to the problem of activization of
political Rusynism on Zakarpattia during 1990–2009.
Also investigated are the ethno-cultural processes among Ukrainians and national minorities of Zakarpattia, who were
transformed in direction of growth of ethnical and national consciousness. The author draws a conclusion about the fact of
development of pluralistic civil society by the elites of regional national minorities.
Keywords: Zakarpattia, ethnical processes, political Rusynism, national minority, national-cultural associations.
УДК 323.15(477.87)“312”
(Продовження, початок див. в «НТЕ», 2010, № 1)
Етнокультурні процеси. Уже в рамках
трансформаційного етапу 1989–1991 років
визрівала проблема стимулювання розвитку
рідної мови українців. Кінець 1989 року по-
значений активним упровадженням у жит-
тя Закону УРСР «Про мови в Українській
РСР». В області було створено комісію з роз-
роблення плану впровадження в регіоні цього
закону. Крім сприяння розвитку української
мови, уже в кінці 1989 року було затверджено
склад чотирнадцяти цільових робочих груп з
розроблення комплексної програми розвитку
1 Дуда Г. Оцінка системи рідних шкіл // Укра-
їнці в американському та канадському суспіль-
ствах. − Джерсі-Сіті, 1975. − Т. 1. − С. 182−183.
2 Ювілейний альманах Ліги американських
українців. − Нью-Йорк, 1974. − С. 23.
3 Ukrainian Canadians and the 1981 Canada
Census. – Edmonton, 1988. − Рp. 80, 81.
4 Даркович В. Украинцы в Канаде 1891−1988 гг.:
Обзор тенденций // Зарубежный мир: социально-
политические и экономические проблемы. −
К., 1990. − Вып. 19. − С. 50.
5 Наша сцена. Художня самодіяльність україн-
ських поселенців у Канаді / Упорядкував Петро
Кравчук. – Торонто, 1981. − С. 135−136.
6 Будування майбутнього: канадські українці в
ХХІ столітті. − Едмонтон, 1988. − С. 22.
21
Етнос. Культура
української національної культури в облас-
ті на період до 2005 року. Групи охоплювали
весь спектр плекання національної культури –
мова, освіта, музика, кіно, образотворче мис-
тецтво, екологічне виховання. Так, професор
П. Чучка очолив робочу групу з розширення
сфери застосування української мови та інших
національних мов; голова обласної організації
Товариства дружби і культурного зв’язку із
зарубіжними країнами Ю. Джурджа – групу
сприяння розвиткові та пропаганді української
національної культури за межами УРСР 45.
Створювали різнопланові національно-
патріотичні громадські об’єднання. На почат-
ковому етапі активну позицію щодо впрова-
дження української мови на всіх рівнях займала
обласна організація товариства української
мови ім. Т. Г. Шевченка «Просвіта» та її лідер
професор УжДУ П. Чучка. Обласне відділен-
ня республіканського товариства «Україна»
було засновано в лютому 1991 року. У грудні
1991 року створено обласну організацію Со-
юзу українок – «...добровільну, громадсько-
просвітницьку, позапартійну і позаконфесійну
організацію, яка є спадкоємницею традицій
Союзу українок, що діяв на Україні з 1917
року, на Закарпатті – в 20–30-х роках» 46.
Союз українок очолила О. Ганич, заступни-
ком стала Н. Вигодованець, головою секрета-
ріату – Г. Божук. Було організовано широку
мережу Союзу українок по області (Ужгород-
ська та Мукачівська міські, Свалявська рай-
міська, Хустська, Тячівська міськрайонні, Пе-
речинська, Великоберезнянська, Іршавська,
Міжгірська районні, Ясінянська та Тересвян-
ська сільські, Ужгородська університетська
та об’єднання «Патент»). Поступово впрова-
дження українського слова ставало практич-
ною справою, насамперед у культурно-освітній
сфері, у засобах масової інформації краю, ви-
давничій діяльності тощо.
Однак існували й певні труднощі. У та-
ких умовах патріотичну позицію каталізатора
державотворчих процесів в етномовній сфе-
рі зайняли українські громадські організації
краю, обласні осередки політичних партій. Зо-
крема, лідери товариств об’єднаних в УНРЗ
(Ю. Балега, П. Чучка, В. Худанич, С. Боби-
нець, Н. Вигодованець, О. Борець, С. Біляк,
І. Чендей, М. Вегеш та ін.) виступили із за-
явою «Про антиукраїнську кампанію та мов-
ну політику на Закарпатському державному
радіотелебаченні». Вони стверджували, що на
78 % українського населення краю відведено
тільки 54 % ефірного часу, тоді як на 12 %
угорців – 33,3 %. Крім цього, в угорських за-
собах масової інформації українське населення
продовжують називати русинами, а область –
Підкарпаттям. У заяві УНРЗ вказувалися
факти непрофесійного виконання державної
мови на обласному телебаченні: «Під виглядом
“народної мови” ці “артисти”, що удають із
себе підпилих кумів щотижня по кілька разів
виходять у дуже дорогий ефір із вульгарними
побрехеньками і управляються в тому, хто гір-
ше перекрутить українську мову». Представ-
ники УНРЗ вимагали припинити відкриту
українофобію, розподілити ефірний час відпо-
відно до відсотків етнонаціональної структури
краю, Закарпатській облдержадміністрації
відмовитися від підтримки політичних русинів
та угорських сепаратистів 47.
Попри деякі проблеми, традиційним у краї
стало святкування річниці дня народження
Т. Шевченка. Темами літературно-мистецьких
вечорів, дитячих ранків, вечорів поезії були
«Тарасові вінок», «В сім’ї вольній, новій»,
«Земний уклін тобі, Кобзарю» (до 186-ї річ-
ниці). Постійно влаштовували театралізовані
свята української культури «Народні джере-
ла», пісенний фестиваль «Вечори над Лато-
рицею», конкурси ім. М. Машкіна, гуцульські
фестивалі на Рахівщині, фестивалі народної
творчості «Карпатські візерунки», «Музичне
сузір’я Закарпаття» 48.
Координуючу позицію щодо збереження та
систематизації народної творчості займав об-
ласний Будинок (згодом – Центр) народної
творчості. У 1997 році було створено експери-
ментальну науково-творчу лабораторію (філія
Українського центру культурних досліджень)
під головуванням В. Кобаля. Співробітники
22
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
лабораторії, серед яких фольклорист І. Хлан-
та, збирали, вивчали та публікували народно-
поетичну творчість. Так, вийшли друком кни-
ги «Рости терен, рости...» (народні пісні із
с. Арданове Іршавського р-ну), «Через плин
років...» (портрети відомих митців краю) і
«Вчора була неділенька» (тексти та мелодії
пісень), підготовлено до друку ще низку ви-
дань живого народного фольклору. Важливо,
що дослідники в складних умовах модернізації
українського суспільства зуміли виявити об-
дарованих інформаторів у селах Закарпаття.
Періодичне проведення фестивалів русин-
ської культури «Червена ружа» обласним «То-
вариством подкарпатських русинів», на наш
погляд, також потрібно розцінювати як етно-
культурний розвиток закарпатських україн-
ців. Адже на святах виконували пісні живою
народною мовою, утверджуючи континуїтет
етнічної традиції. У 1995 році було проведе-
но перше свято русинської культури «Червена
ружа» 49.
У музейних установах краю повсюдно
було організовано експозиційні комплекси,
що висвітлювали шлях до незалежності Укра-
їни. В обласному краєзнавчому музеї розши-
рили експозицію «До тебе, мати Україно».
У клубно-бібліотечних установах краю про-
водили літературно-музичні тематичні вечори,
диспути, читацькі конференції на теми «Є така
держава – Україна!», «Для всіх одна – єдина
наша Україна», «Що дала нам незалежність?»,
«Духовні скарби України», «Живи, Україно,
для краси, для сили, для правди, для волі».
З листопада 2000 року по травень 2001-го в
області організовували заходи за програмою
Другого Всеукраїнського огляду народної
творчості до 10-ї річниці незалежності.
Зауважимо також роль українського
музично-драматичного театру в м. Ужгороді. За
роки творчої діяльності колективом було постав-
лено більше 450-ти вистав світової, сучасної та
класичної української драматургії. У колективі
працювали два народних артисти України, чоти-
ри заслужені артисти України, один заслужений
працівник культури України. В обласній філар-
монії функціонували Закарпатський народний
хор, камерний оркестр, ансамбль «Гармонія»,
які виконували закарпатський фольклор, твори
українських композиторів. До штату філармонії
входили три народних артисти України, один за-
служений діяч мистецтв та десять заслужених
артистів України. Потрібно вказати на роботу
камерного хору «Кантус» управління культу-
ри ОДА. В умовах української державності він
пропагував вокально-хорове мистецтво на Укра-
їні та за кордоном. Колектив створив близько 50-
ти концертних програм. Концертними програма-
ми за досліджуваний період радували народні
артисти України І. Попович, С. Гіга, Н. Копча
та ін.
З кожним роком помітно зростає кіль-
кість шкіл з українською мовою викла-
дання. У 2001 році із 708-ми шкіл облас-
ті в 580-ти навчання велось українською
мовою, у 27-ми – українсько-угорською,
в 1-й – українсько-російсько-угорською,
у 14-ти – українсько-російською, в 1-й –
українсько-російсько-румунською, у 2-х –
українсько-словацькою; у 8-ми гімназіях та
3-х ліцеях учні також отримували освіту укра-
їнською мовою 50. Це має особливе значення
з погляду вдосконалення української системи
шкільництва області.
Розглядаючи питання етнокультурного
розвитку українців Закарпаття, зауважимо
важливий елемент відродження історичної
пам’яті істориками, письменниками, суспільно-
громадськими діячами краю. Фактично про-
тягом 90-х років ХХ ст. було повернуто із
забуття ім’я президента Карпатської України
Августина Волошина (осінь 1938 року – вес-
на 1939-го). До цього значною мірою спри-
чинились творчі потуги істориків М. Веге-
ша, О. Довганича, В. Худанича та ін. Слід
зазначити, що крім низки окремих наукових
видань, ученими на сторінках періодики об-
ласті висвітлено тріумф і трагедію тих подій,
що мало виняткове освітньо-виховне значення.
Міжвоєнний період в історії досліджено вче-
ними І. Гранчаком, І. Ліхтеєм, В. Керецманом,
М. Палінчаком, В. Лемаком, П. Ференцом,
23
Етнос. Культура
М. Токарем та ін. Гортиську окупацію та її на-
слідки висвітлено в працях О. Довганича та
Р. Офіцинського. Проблему сталінського ре-
жиму, репресивні акції щодо закарпатців, їхні
долі протягом тривалого часу скрупульозно
досліджували в межах підготовки книги «Реа-
білітовані історією» відомі історики І. Хланта
та О. Довганич. Народознавча тематика За-
карпаття стала предметом наукових і науково-
популярних студій М. Тиводара, І. Сенька,
І. Хланти, Ю. Чорі та ін. Вони активно висвіт-
лювали результати власних студій та багатий
етнографічний скарб українства краю через
засоби масової інформації.
Важливою подією стало видання двох то-
мів праці «Нариси історії Закарпаття» (1993,
1995), посібників з історії краю В. Олашина,
Ю. Мудри. Виняткового значення набула
популяризація Д. Данилюком історії За-
карпаття, імен видатних діячів – вихідців із
цього регіону. Результат його роботи – ви-
дані окремі монографії, сотні наукових та
науково-популярних статей, участь у науково-
практичних конференціях, підготовка моло-
дої зміни. Праці закарпатських дослідників
(І. Хланти, В. Гомоная, І. Попа та ін.) стали
надбаннями у справі збереження та примно-
ження крайової етнокультурної спадщини.
Чільне місце в організації науково-
пошукової роботи краєзнавчого плану посів
НДІ карпатознавства УжНУ. За дев’ять років
роботи (1992–2001) інститут зосередив знач-
ний науковий потенціал; видання тринадцяти
тематичних випусків збірника праць «Кар-
патика» проілюструвало вагомі напрацю-
вання в царині дослідження історії краю 51.
Інститут карпатознавства неодноразово був
ініціатором та організатором проведення
науково-практичних зібрань, що, безперечно,
стимулювало творчі пошуки молодих учених,
викристалізовувало концептуальні аспекти
новітньої історіографії Закарпаття.
Демократизація суспільства, становлення
плюралізму в суспільно-політичній площині спо-
нукало активістів – представників національних
меншин – витворювати складові задоволення
та захисту етнокультурних запитів національ-
них груп краю. Квінтесенцією етнокультурно-
го поступу національних меншин Закарпат-
тя стало створення та розгортання діяльності
національно-культурних товариств Закарпаття.
Найвагоміших успіхів в організації
національно-культурних товариств різних
спрямувань досягли угорці краю. Як зауважу-
вали дослідники І. Мигович та А. Колібаба, на
початку 90-х років XX ст. в угорськомовних
районах простежувалося своєрідне тривладдя:
місцеві ради, представники Президента та ради
і осередки ТУКЗ, найпотужнішого угорсько-
го товариства краю 52. Окремі національно-
культурні товариства угорців краю увійшли до
Форуму угорських організацій Закарпаття та
Демократичної спілки угорців України із цен-
тром у столиці України. Зауважимо, що угор-
ські національно-культурні організації охопили
найважливіші елементи життєдіяльності соціу-
му Закарпаття: угорськомовна творча інтелі-
генція, науковці, студенти та молоді дослідни-
ки, скаути, журналісти, педагоги, бібліотекарі,
працівники галузі охорони здоров’я, приватні
підприємці, фермерські спілки.
Це підкреслює високу соціально-культурну
мобілізацію угорців Закарпаття, мета яких по-
лягає в плеканні рідномовної освіти, культури.
Так, у статутному документі Закарпатського
угорського педагогічного товариства зазна-
чено, що метою товариства є «...організація
Закарпатського угорського педагогічного
суспільства, створення основ для формуван-
ня професійної спілки, сприяння самостійної
угорськомовної системи освіти на Закарпат-
ті» 53. У Статуті Закарпатської Асоціації угор-
ських скаутів сказано, що її метою є «...вдо-
сконалення релігійних, моральних, духовних та
фізичних здібностей угорської молоді Закар-
паття на основі скаутських директив» 54. Спіл-
ка угорських підприємців Закарпаття переслі-
дує мету активізації господарської діяльності
угорців Закарпаття, інтеграції в господарство
України, збереження його своєрідності. Ство-
рено фонд для підтримки угорських підприєм-
ців, організовано угорську спілку «Ґазда».
24
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
Організатором етнокультурних пропаган-
дистських заходів серед румун краю на по-
чатку 90-х років XX ст. виступило соціально-
культурне Товариство румунів Закарпаття
ім. Дж. Кошбука. З часів створення органі-
зація, насамперед сільські вчителі та лікарі,
зуміла вирішити чимало проблем задоволення
етнокультурних потреб румун краю (театралі-
зовані вистави, колядкові хори та ін.). Поряд з
духовно-культурними проблемами товариство
займало чітку позицію щодо залучення румун-
ських кадрів до управлінської роботи, налаго-
дження співпраці з Румунією 55.
У червні 1999 року в області виникла ще
одна організація румунської національної мен-
шини – соціально-культурне товариство ру-
мунів Закарпаття імені Іоана Міхалі де Апша.
Своєю метою товариство проголосило захист
культурних, економічних та інших спільних
інтересів румунів краю, членів товариства 56.
З ініціативи товариства було започатковано
традицію святкування національного свята
Румунської держави – Дня об’єднання. Това-
риство організовувало виступи на культурно-
масових зібраннях румунів краю, на проведенні
національних свят «Мерцішор», брало участь
в обміні досвідом з румунськими колегами по
лівий берег Тиси.
У листопаді 2000 року на загальних збо-
рах засновників було утворено Закарпатську
обласну спілку «Дачія». Засновниками висту-
пили І. Ботош, Т. Дацьо та Н. Філіп. Спілка
блискуче розпочала реалізовувати поставлені
перед нею завдання: заснування періодич-
ного видання «Апша», проведення семінарів
та конференцій, створення бібліотеки та ін.
Окрім цього, організація була ініціатором
перейменування Дібровської середньої шко-
ли у школу ім. Міхая Марини та Дібровської
центральної вулиці ім. В. Леніна на вулицю
ім. Миколи Марини. «Дачія» також ініціюва-
ла виділення в урочищі Думбрава с. Діброва
земельної ділянки під будівництво монастиря.
У серпні 2001 року товариством було прове-
дено симпозіум «610 років Ставропігії Грушів-
ського монастиря», а вже в грудні цього само-
го року – другий симпозіум на тему «Румуни
правобережної Тиси у історії Румунії», у яко-
му взяли участь науковці Румунії та України.
Більш ніж за рік своєї діяльності керівництво
«Дачії» зуміло зібрати солідну бібліотеку –
близько 4 тис. примірників книг 57.
У вересні 2003 року виникла молодіжна
організація румун краю імені Міхая Емінеску.
Організаторами цього об’єднання були студен-
ти Ужгородського національного університету
на чолі з вихованцем історичного факультету
І. Бокочем 58. Серед головних завдань товари-
ства – проведення різноманітних заходів, що
стосуються громадського життя членів това-
риства, представлення інтересів своїх членів у
органах державної влади, сприяння зростанню
інтелектуального рівня молодої людини, зокре-
ма членів організації, налагодження контактів
з молоддю різних країн світу для вільного об-
міну ідеями та вивчення позитивного досвіду.
Товариство росіян краю «Русский Дом»
було організовано на установчій конференції
30 листопада 1991 року. Його очолив В. Пах-
мурний, а з 1995 року – С. Мітряєва, зго-
дом – С. Махортова. Товариство зробило чи-
мало добродійних та культурно-освітніх справ.
Проводили роботу з ушанування ветеранів
Великої Вітчизняної війни та Праці. Широко-
планові заходи, присвячені вшануванню вете-
ранів, відбулися до 50-річчя визволення Укра-
їни та Закарпаття від фашистських загарбни-
ків. Проводили вечори російського романсу,
«пушкінські читання» та «круглі столи» для
вчителів середніх шкіл м. Ужгорода, органі-
зовували виставки в обласному художньому
музеї «Русское изобразительное искусство
XIX в.» та спектаклі в Мукачівському облас-
ному російському драматичному театрі 59.
Діяльність товариства було оцінено під час
перебування на Закарпатті Генерального консу-
ла Російської Федерації у Львові В. Солоцин-
ського та віце-консула В. Павлушкіної 23–24
липня 1998 року. Ще в 1996 році за особисту
культурно-просвітницьку роботу та з нагоди
відзначення п’ятої річниці Закарпатського то-
вариства російської культури «Русский Дом»
25
Етнос. Культура
С. Мітряєву було нагороджено Почесною Гра-
мотою ОДА 60. Крім цього, її активну суспільно-
громадську діяльність відзначено «Орденом
княгині Ольги» III ступеня, медаллю «80 років
Національної академії наук України», срібною
медаллю Фонду ім. Золтана Бая.
Крім товариства «Русский Дом», інтере-
си російської національної меншини з 1995
року представляв Слов’янський собор «Росій-
ська община» Закарпаття під головуванням
О. Кривцова. Товариство проголосило своєю
метою вирішення законних прав та завдань, що
стоять перед росіянами краю, «які склались у
нових геополітичних умовах». Наприкінці 1999
року виникло ще одне національно-культурне
товариство росіян краю – Закарпатське від-
ділення ВГО «Руський рух України». То-
вариство також проголосило метою захист
інтересів своїх членів, «які мають російське
походження або які вважають російську мову
своєю рідною...» 61. Утім, участю в парламент-
ських виборах 2002 року товариство політизу-
вало свою діяльність на загальноукраїнському
та регіональному рівнях. Таким чином, у ро-
сійській національній меншині в нових реаліях
незалежної України проходили процеси інте-
грації громадських організацій на культурно-
просвітницькій платформі.
У травні 1991 року в м. Ужгороді відбу-
лась установча обласна конференція Товари-
ства циган Закарпаття «Рома». Було затвер-
джено статут, емблему та прапор товариства.
Об’єктом обговорення стали проблемні питан-
ня загострення відносин між циганами облас-
ного центру та жителями районів «Шахта» і
«Радванка». Уже на цій першій конференції
відбулися суперечки з «приводу ділових якос-
тей кандидатів» щодо головування товари-
ством двох лідерів циган Ужгорода Аладара
та Йосипа Адамів. Відсутність одностайності
в їхній роботі привела до утворення в травні
1993 року культурно-просвітнього товариства
«Романі Яґ», яке очолив А. Адам 62.
Товариство включилося в активну суспільно-
громадську та культурно-освітню роботу серед
циган краю. «Романі Яґ» протягом своєї діяль-
ності постійно ініціювало різнопланові звер-
нення до обласного керівництва, виступало на
сторінках крайової преси, акцентуючи увагу на
житті циганської меншини області. Товариство
неодноразово підтримувало навчання студентів-
ромів, залучаючи необхідні кошти з державних
та недержавних фондів (гранти) тощо.
За роки державної незалежності на За-
карпатті істотно розрослася мережа громад-
ських організацій циган краю. Подібно до
національно-культурних товариств угорців
Закарпаття відбулася своєрідна «спеціалі-
зація» об’єднань. Вони охопили майже всі
сфери життєдіяльності циганської меншини
краю. Створене в 1995 році товариство «Ама-
ро Дром» займалося переважно питаннями
спортивного розвитку. Товариство обладна-
ло спортмайданчик у мікрорайоні «Шахта»
м. Ужгорода, де компактно проживали цигани
та розміщена школа № 14, у якій навчалися
ромські діти. На стадіоні «Спартак» команда
збирала чималу глядацьку аудиторію. Важли-
вим моментом стало й те, що залучали підліт-
ків з метою зайнятості їхнього вільного часу,
запобігання наркоманії 63.
Товариства «Ром сом» та «Лаутарі» зай-
малися популяризацією музичної культури
циган. Створювалися товариства також за ві-
ковими, статевими та мовними пріоритетами:
молодіжне товариство циган «Амаро Дром-
Терненгеро» (1995), товариство ромських жі-
нок «Терне чая по нево дром» (1999), товари-
ство із захисту угорських ромів Закарпаття
«Унг-ромен». Зокрема, останнє висунуло на
лаври популярності в 1998–1999 роках угор-
ськомовного співака Й. Горвата, який став фі-
налістом конкурсу-фестивалю «Слов’янський
базар». У вересні 2000 року виникло ще одне
об’єднання – молодіжний ромський клуб «Ро-
мані чехрень» (Ромська зірка).
Загалом розвиток мережі циганських
національно-культурних товариств привів до
створення двох великих об’єднань. Одне з
них – Закарпатська асоціація ромських гро-
мадських організацій «Єкгіпе» (Єдність),
створена в 1998 році. Під головуванням
26
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
А. Адама асоціація координувала роботу орга-
нізацій – членів об’єднання. Як альтернативу,
у 2000 році було зареєстровано конгрес ромів
Закарпаття «Праліпе» (Братерство). Конгрес
фактично діяв при товаристві «Рома» під го-
ловуванням Й. Адама. До складу об’єднання
входили «Рома», «Унг-ромен», «Лаутарі»,
«Ром сом», «Амаро Дром», «Амаро Дром-
Терненгеро» 64.
На Закарпатті презентовано також об-
ласні громадсько-культурні організації слова-
ків Закарпаття, зокрема: обласна організація
«Матіца словенска», товариство словаків За-
карпаття ім. Л. Штура, Закарпатське обласне
культурно-просвітнє товариство словацьких
жінок «Довіра» та обласне товариство сло-
вацької інтелігенції 65. Найбільшою активністю
характеризується «Матіца словенска», з ініціа-
тиви якої проводили значну роботу в галу-
зях соціально-економічної допомоги словакам
краю, організації словацького шкільництва,
підготовки педагогічних кадрів, видання газе-
ти «Підкарпатський словак». Лідер цієї орга-
нізації Й. Гайніш був віце-президентом Євро-
пейської ради Світового конгресу словаків.
Починаючи з 1991 року, у місцях компактного
проживання словаків традиційно проводили
обласні свята словацького мистецтва «Словен-
ска веселіца». Святкові дійства були насичені
багатою концертною програмою, словацькими
танцями та піснями, виставками сувенірів. На
святах постійними гостями були високоповаж-
ні представники зі Словацької республіки.
Ще в липні 1990 року відбулась установ-
ча конференція товариства «Відродження», на
якій зібралося 276 делегатів. Головою товари-
ства обрали Е. Кайнца. На установчій конфе-
ренції було окреслено регіональні перспективи
німецької національної меншини, зокрема,
щодо започаткування фестивалів німецького
фольклору, ініціювання відкриття школи з ні-
мецькою мовою навчання, організації вивчен-
ня німців краю, створення в Музеї архітектури
і побуту експозиції німецького поселення, роз-
витку німецької мови та культури 66.
Уже в умовах незалежності відбулося ство-
рення товариства німців Закарпаття «Надія».
Причиною виникнення цього об’єднання була
конфронтація еліти німецької спільноти з при-
воду позиції щодо автономії краю, адже голова
товариства «Відродження» Е. Кайнц від імені
всього німецького населення підписав доку-
мент «За автономію Закарпаття». Найбільш
ініціативним товариство «Відродження» стало
за головування З. Кізмана. Активність това-
риства проявлялася насамперед у соціально-
економічній підтримці німців краю; щорічно
організовували свята німецької культури. Зав-
дяки зв’язкам товариства молоді німці краю
мали можливість отримувати рідномовну осві-
ту в Німеччині.
У 2000 році було зареєстровано ще одне
товариство під назвою «Німці Закарпаття»,
головою якого став В. Цанько. Товариство
зайнялось організацією недільної школи, про-
веденням курсів німецької мови та іншими
культурно-освітніми справами. Найбільшим
осередком товариства була Свалявська район-
на організація «Німецька громада» 67.
Важливою віхою для єврейської спільноти
краю стало створення у вересні 1993 року об-
ласного єврейського культурно-освітнього то-
вариства. Спочатку його головою був П. Мер-
мейштейн, потім Л. Луцкер, у 2001 році його
очолював А. Губер. Власне, під егідою това-
риства проходили щорічні обласні свята єврей-
ської культури. Особливо оригінально це дій-
ство проходило в травні 1998 року, коли його
було приурочено до 50-річчя Держави Ізраїль.
Товариство також проводило мітинги пам’яті
жертвам голокосту. Так, до 50-річчя голо-
косту на єврейському кладовищі в Ужгороді
та на приміщенні обласної філармонії (колиш-
ня ортодоксальна синагога) було встановлено
меморіальні дошки. За підтримки Єврейсько-
го фонду України, фонду «Шолом» у Льво-
ві, фонду «Синберга», добродійного фонду
«Мир» єврейське обласне товариство активно
займалось організацією культурних та добро-
чинних акцій, захищало малозабезпечених 68.
27
Етнос. Культура
У 1996 році вірмени краю організували
товариство вірменської культури Закарпаття
«Арарат», яке очолив С. Нікогосян. Протягом
своєї діяльності товариство зробило чимало
справ для вірменської спільноти. Представ-
ники організації були постійними ініціаторами
концертів, літературних та художніх вечорів,
виставок вірменської тематики. За сприяння
«Арарату» відзнято документальні фільми
«Візьму твій біль на себе», «Молитва камін-
ня», «Україна – рідний край». Товариство ви-
дало книгу на честь художниці М. Балог під
назвою «Зажгите свечи». У жовтні 1999 року
товариством «Арарат» на базі Ужгородської
школи № 8 було відкрито вірменську недільну
школу. Завдяки ентузіазмові батьків розмно-
жено буквар, передруковано пісенник і карти з
історії та географії Вірменії 69.
Досягненням для нечисельної спільноти по-
ляків Закарпаття стало створення в 1995 році
обласного товариства польської культури, яке
очолила Г. Вакарова, лікар обласної полікліні-
ки. Товариство підтримувало відносини з поль-
ською організацією «Вспольнота Польска»,
Федерацією польських організацій в Україні.
Власне, завдяки цій співпраці товариство мало
можливість щоліта безкоштовно оздоровлюва-
ти дітей у таборах Польщі, направляти юнаків
та дівчат з польських родин на навчання у ВНЗ
Польщі. У 2001 році там безкоштовно навчало-
ся двоє ужгородців, які були забезпечені жит-
лом, стипендією та пільгами на проїзд. А четве-
ро ужгородців, разом із Т. Пулик, відвідували
двотижневі підготовчі курси для абітурієнтів на
базі Ягелонського університету в Кракові 70.
У 1999 році було створено обласне куль-
турне товариство білорусів «Сябри», яке очо-
лив А. Донець. Спілка білорусів об’єднала по-
над 1,5 тис. чол. Щорічно до Дня Перемоги
та Дня визволення Білорусі проводять зустрічі
з ветеранами війни, тематичні вечори, концер-
ти, лекції-бесіди, присвячені Якубу Коласу та
Янкові Купалі. Активну роботу проводить
створений при товаристві хор ветеранів війни,
який дає концерти та бере участь у фестивалях
слов’янської культури 71.
Чеська національна група краю в 2001 році
нараховувала 320 чол. Проживала вона дис-
персно, тому умови організації були вкрай не-
сприятливі. Тільки в 1995 році було створено
Ужгородську спілку чеської культури ім. Яна
Амоса Коменського. Її очолила О. Буксар.
Спілка організувала вивчення чеської мови,
випустила низку чесько-русинських кален-
дарів, активно підтримувала контакти з гро-
мадськими організаціями Чеської Республіки,
Посольством Чехії в Україні. Спілка чеської
культури була одним з організаторів збору ко-
штів для спорудження в Ужгороді пам’ятника
Т. Масарикові 72.
У 2001 році азербайджанців у краї нарахо-
вувалося 231 чол. Організація азербайджан-
ської спільноти відбулася в межах створеної
в 2000 році регіональної організації Конгре-
су азербайджанців України. Її головою став
З. Геюшев. Кількість членів організації всього
50 чол. 73 Товариство брало участь у спільних
акціях національних меншин краю, презенту-
ючи власну програму.
У 2004 році про себе заявило обласне
культурно-просвітнє товариство греків За-
карпаття «Еллада», яке очолила А. Хайтул.
Прикметним є те, що організація об’єднала 60
представників грецького етносу і стала єдиною
організацією греків Західної України 74.
Отже, національно-культурні товариства
краю є провідниками відродження й розвитку
мов, звичаїв, традицій, культурно-мистецьких
надбань національних меншин. З їх ініціа-
тиви створюються національно-культурні цен-
три, театри, школи, організовуються фести-
валі, огляди та конкурси художньої творчос-
ті. Національно-культурні товариства тісно
співпрацюють з органами виконавчої влади
та місцевого самоврядування. Вони, крім ви-
рішення мовно-культурних питань, почали ак-
тивно займатися соціально-економічними проб-
лемами: включилися в роботу з розширення
підприємницької діяльності, створення нових
робочих місць у населених пунктах компактно-
го проживання національних спільнот, а також
сприяють залученню до цього вітчизняних та
28
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
зарубіжних інвесторів, є учасниками пожвав-
лення транскордонного співробітництва.
Три представники національно-культурних
товариств – голови культурно-просвітницької
організації циган «Романі Яґ» А. Адам,
культурно-освітньої організації «Матіца Сло-
венска» на Закарпатті Й. Гайніш та спілки
угорців України М. Товт – є членами Ради
представників громадських організацій націо-
нальних меншин України при Президентові
України.
Для задоволення потреб національних
меншин, сприяння діяльності їх організацій у
жовтні 1999 року в Ужгороді було відкрито
перший в Україні Центр культур національних
меншин Закарпаття, на базі якого всі това-
риства мають можливість безкоштовно про-
водити збори, конференції, культурно-масові
заходи, приймати гостей тощо. Щороку тут
проводиться понад 150 різнопланових заходів.
При Центрі діє координаційна рада з числа го-
лів національно-культурних товариств, на за-
сіданнях якої обговорюються актуальні проб-
леми національних меншин 75.
Центр презентував для проведення кон-
ференцій, зустрічей і форумів зал на 40 місць
та актовий зал на 400 місць. До прикладу, у
2001 році тут проходили такі важливі форуми:
зустріч парламентарів Словаччини та України
з головами національно-культурних товариств
словаків (3 травня 2001 р.); зустріч керівництв
угорських, словацьких, ромських, русинських
товариств із представником Шведської акаде-
мії наук (7 травня 2001 р.); зустріч єврейської
релігійної громади з журналістами з Ізраїлю
(8 вересня 2001 р.); зустріч голови Закарпат-
ської ОДА з головами національно-культурних
товариств та засідання координаційної ради
Центру (3 липня 2001 р.); прес-конференція
благодійної організації «Хесед Шпіра» (16 ве-
ресня 2001 р.) та ін. Проводили також роботу
з укомплектування бібліотеки, інформаційно-
аналітичного та методичного кабінетів 76.
Крім цього, Центр проводив семінари-
практикуми з директорами, учителями неділь-
них шкіл національних меншин краю. Протягом
вересня 2000 року – травня 2001-го було здій-
снено проект «Кордони єднання», у межах яко-
го проведено Міжнародну науково-практичну
конференцію, видано матеріали учасників кон-
ференції зі Словаччини, Польщі, Румунії, Угор-
щини. Центр організував збір голів товариств
національних меншин Карпатського Єврорегі-
ону, що проходив у м. Ніредьгаза (Угорщина) у
вересні 2001 році. Уже в 2001 року Центр ра-
зом з Міжнародною радою спілок національних
меншин Карпатського Єврорегіону працював
над проектом «Віртуальна фольклорна галерея
національних меншин Карпатського Єврорегіо-
ну» 77. Центром культур національних меншин
разом з відділом у справах національностей
Закарпатської облдержадміністрації щоквар-
тально видається інформаційний бюлетень, де
зосереджені матеріали з актуальних питань
етнокультурних процесів в області, законодав-
чих і нормативних актів, рішень органів влади
з національних питань, наукових досліджень
у цих сферах, подається хроніка подій з життя
національних меншин та їх громадських орга-
нізацій. Отже, відповідна координація зусиль
національно-культурних товариств має потенці-
ал для подальшого розвитку та вдосконалення.
***
Детальний аналіз результатів перепису на-
селення 1989 року засвідчив компактне про-
живання сільського українського, угорського
та румунського населення, високу урбанізова-
ність росіян, євреїв, білорусів, словаків та ін.
Етнічна ідентичність за даними перепису
переважно ототожнювалася з мовною іден-
тифікацією. Мовних асиміляційних процесів
зазнала циганська, словацька, єврейська, біло-
руська меншини. Динаміка етнодемографіч-
них процесів на Закарпатті засвідчила при-
родний приріст населення за рахунок наро-
джуваності в сільській місцевості. Зростання
еміграційних потоків із другої половини 90-х
років ХХ ст. зумовило зменшення чисельнос-
ті угорців, росіян, словаків, білорусів, євреїв
краю. Це проілюстрували результати Першо-
го Всеукраїнського перепису населення 2001
29
Етнос. Культура
року. Ситуативно «вигідною» національністю
виявилась німецька етнонаціональна іден-
тичність. У середовищі української нації ви-
окремилася група русинів. Подібні аспекти
етнодемографічного розвитку Закарпаття по-
требують подальших досліджень. Математич-
ні розрахунки динаміки міжетнічних шлюбів
засвідчують високу ендогамність українців,
румунів, угорців, циган краю. Порушення ендо-
гамії відбувалось у середовищі росіян, білору-
сів, німців, євреїв, словаків.
Етнополітичний розвиток краю позначе-
ний особливостями трансформаційного етапу
1989–1991 років та доби незалежності Укра-
їни. У 1989–1991 роках на Закарпатті чітко
простежувалося протистояння української
національно-демократичної та комуністичної
партноменклатурної еліт. Проблема політич-
ного русинства породжена ситуативними ін-
тересами владної партноменклатури. В умовах
української державності вона зазнала значної
трансформації. Унаслідок провокаційної діяль-
ності окремих лідерів русинського табору ідея
політичного русинства була дискредитована.
Етнокультурне життя українців та пред-
ставників національних меншин протягом
досліджуваного періоду зазнало значних по-
зитивних змін. Становлення державної укра-
їнської мови, україномовної системи освіти, ді-
яльність громадських товариств краю, зокрема
крайової «Просвіти», проведення культурно-
мистецьких акцій сприяло зміцненню україн-
ської самосвідомості та національної свідомос-
ті українців краю.
Успіхи етнонаціональних меншин області
слід пов’язувати з розбудовою національної
шкільної системи, діяльністю національно-
культурних товариств Закарпаття, культурно-
пропагандистськими заходами, святами. Проб-
лемними реаліями залишалися питання за-
безпечення україномовною літературою,
наповненість бібліотечних фондів мовами
окремих національних меншин Закарпат-
тя. Діяльність першого в Україні Центру
культур національних меншин Закарпаття
засвідчила активний поступ модернізова-
ного етнокультурного діалогу етнічних груп
краю.
45 Відомчий архів Закарпатської обласної дер-
жавної адміністрації. – Ф. 195, оп. 14, спр. «Розпо-
рядження від 13.11.89 № 263 “Про організаційне
забезпечення розробки проекту комплексної про-
грами розвитку української національної культури
в області на період до 2005 року”», арк. 94, 96, 97.
46 Там само. – Спр. «Рішення від 13.04.92 № 67
“Про реєстрацію Статуту Закарпатської обласної
організації Союзу українок”», арк. 139.
47 Там само. – Спр. «Листування з профспіл-
ками та іншими громадськими організаціями. 04
січня 1997 – 12 листопада 1993 р.», арк. 1–3.
48 Поточний архів управління культури За-
карпатської обласної державної адміністрації. –
Спр. «Про хід виконання Комплексних заходів
щодо всебічного розвитку і функціонування
української мови, доручень Президента Украї-
ни та Уряду України з мовних питань. № 856 від
30.12.2000 р.»
49 Відомчий архів Закарпатської обласної дер-
жавної адміністрації. – Ф. 195, оп. 23, спр. «Том IX.
Листування з міськвиконкомами, райдержадміні-
страціями, відділами, управліннями, установами,
організаціями області про фінансування окремих
галузей народного господарства. 06 жовтня 1999 –
10 листопада 1999 р.», арк. 5.
50 Мітряєва С. І. Національно-культурні това-
риства Закарпатської області – National cultural
associations of Transcarpatian region / Національ-
ний інститут стратегічних досліджень. Закар-
патський філіал / Світлана Іванівна Мітряєва. –
Ужгород: Вид-во В. Падяка, 2001. – С. 65, 66.
51 Безега Т. М. Передумови та створення НДІ
карпатознавства / Тетяна Михайлівна Безега //
Carpatica-Карпатика. Вип. 10. Актуальні проб-
леми політичного та етнокультурного розвитку
Карпатського регіону в XIX–XX століттях. –
Ужгород: Два кольори, 2001. – С. 313–321.
52 Мигович І. І. Соціальне самопочуття і цінніс-
ні орієнтації закарпатців (за матеріалами соціоло-
гічного дослідження) / І. І. Мигович, А. В. Коліба-
ба. – К.; Ужгород: Патент, 1994. – С. 105.
53 Відомчий архів Закарпатської обласної дер-
жавної адміністрації. – Ф. 1, оп. 1, спр. «Розпо-
рядження Представника Президента від 5.05.92
№ 30 “Про реєстрацію Статуту Закарпатського
угорського педагогічного товариства”», арк. 294.
54 Там само. – Спр. «Розпорядження від 5.05.92
№ 32 “Про реєстрацію Статуту Закарпатської
Асоціації угорських скаутів”», арк. 318.
55 Відомчий архів Закарпатської обласної дер-
жавної адміністрації. – Ф. 195, оп. 23, спр. «Лис-
30
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
тування з обласними організаціями з питань
культури, діяльності культосвітніх закладів, по-
ліграфії, радіомовлення і телебачення. 23 серпня
1994 – 31 жовтня 1994 р.», арк. 8–20.
56 Поточний архів Закарпатського обласно-
го управління юстиції. – Справи зареєстрова-
них громадських організацій. – Спр. «Статут
соціально-культурного товариства румун За-
карпаття імені Іоана Міхалі де Апша. 13.08.99.
№ 217.»
57 Foto – arhiva Ion M. Botoş. Apşa de Jos. –
Спр. «Лист до голови Закарпатської ОДА Г. Мос-
каля від 14.03.2002 р. № 7».
58 Зан М. Знайомтесь: товариство румунської
молоді імені Міхая Емінеску / Михайло Зан // По-
гляд. – 2003. – 3 грудня. – С. 7.
59 Відомчий архів Закарпатської обласної дер-
жавної адміністрації. – Ф. 195, оп. 23, спр. «Лис-
тування з обласними організаціями з питань
культури, діяльності культосвітніх закладів, по-
ліграфії, радіомовлення і телебачення. 04 січня
1993 – 09 грудня 1993 р.», арк. 8, 9.
60 Там само. – Ф. 1, оп. 1, спр. «Розпорядження від
18.10.96 № 547 “Про нагородження Почесною Гра-
мотою обласної державної адміністрації”», арк. 329.
61 Поточний архів Закарпатського обласного
управління юстиції. – Справи зареєстрованих
громадських організацій. – Спр. «Статут відділен-
ня ВГО “Руський рух України”. 05.11.99. № 231».
62 «Романі Яг». Історія, культура, право. –
Ужгород: Карпати, 1998. – С. 6, 7.
63 Архівний відділ Ужгородської міської Ради
народних депутатів. – Спр. «Листування з об-
ласною державною адміністрацією з питань
внутрішньої політики. 04 січня 1997 – 02 липня
1997 р.», арк. 26.
64 Мітряєва С. І. Національно-культурні това-
риства Закарпатської області… – С. 43, 47.
65 Там само. – С. 35–38.
66 Відомчий архів Закарпатської обласної дер-
жавної адміністрації. – Ф. 195, оп. 14, спр. «Рішен-
ня від 18.09.90 № 186 “Про реєстрацію Статуту
Закарпатського обласного товариства радянських
німців “Відродження”», арк. 213–215.
67 Поточний архів Закарпатського обласного
управління юстиції. – Справи зареєстрованих
громадських організацій. – Спр. «Статут Закар-
патської обласної організації “Німці Закарпаття”.
07.11.2000. № 280».
68 Поточний архів відділу у справах національ-
ностей та міграції Закарпатської обласної держав-
ної адміністрації. – Спр. «Дані про євреїв Закар-
паття (1.01.01)».
69 Варданян Р. Тези виступу (Ужгородська вір-
менська недільна школа) / Розана Варданян //
Матеріали семінару-практикуму керівників не-
дільних шкіл національних меншин Закарпат-
тя. – Ужгород: Закарпатське обласне управління
статистики, 2000. – С. 35, 36.
70 Поточний архів відділу у справах національ-
ностей та міграції Закарпатської обласної держав-
ної адміністрації. – Спр. «Дані про польську мен-
шину Закарпаття (1.01.01)».
71 Мітряєва С. І. Національно-культурні това-
риства Закарпатської області... – С. 57.
72 Поточний архів відділу у справах національ-
ностей та міграції Закарпатської обласної держав-
ної адміністрації. – Спр. «Дані про чеську менши-
ну Закарпаття (1.01.01)».
73 Мітряєва С. І. Національно-культурні това-
риства Закарпатської області... – С. 58.
74 Єдина родина. Матеріали про національно-
культурні товариства Закарпаття. – Ужгород:
«Ліра», 2006. – С. 85.
75 Поточний архів Центру культур національних
меншин Закарпаття. – Спр. «Розпорядження голо-
ви Закарпатської облдержадміністрації від 18.10.99
№ 549 344. “Про координаційну раду Центру куль-
тур національних меншин Закарпаття”».
76 Соломон Й. М. Центр культур національ-
них меншин Закарпаття: здобутки, перспекти-
ви / Й. М. Соломон // Міжетнічні відносини на
Закарпатті: стан, тенденції і шляхи поліпшення:
Матеріали науково-практичної конференції / Під
загальною редакцією П. В. Токаря. – Ужгород: Госп-
розрахунковий редакційно-видавничий від-
діл управління у справах преси та інформації,
2001. – С. 88.
77 Поточний архів Центру культур національ-
них меншин Закарпаття. – Спр. «Лист директора
Центру Й. М. Cоломона Уповноваженому Верхов-
ної Ради України з прав людини п. Н. І. Карпачо-
вій від 28.11.2001 № 30 “Про Центр культур націо-
нальних меншин Закарпаття”».
|