Аграрні мотиви у великодній обрядовості українців Східної Бойківщини (кінець ХІХ – середина ХХ століття)
На основі проаналізованих джерел та власних польових записів автор розглядає локальну специфіку великодньої обрядовості українців Східної Бойківщини. У статті виокремлено комплекс вірувань, звичаїв та обрядів, пов’язаних з аграрною символікою. На основе проанализированных источников и собственных по...
Saved in:
| Published in: | Народна творчість та етнографія |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37949 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Аграрні мотиви у великодній обрядовості українців Східної Бойківщини (кінець ХІХ – середина ХХ століття) / Ю. Пуківський // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 99-105. — Бібліогр.: 70 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860074357586395136 |
|---|---|
| author | Пуківський, Ю. |
| author_facet | Пуківський, Ю. |
| citation_txt | Аграрні мотиви у великодній обрядовості українців Східної Бойківщини (кінець ХІХ – середина ХХ століття) / Ю. Пуківський // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 99-105. — Бібліогр.: 70 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнографія |
| description | На основі проаналізованих джерел та власних польових записів автор розглядає локальну специфіку великодньої обрядовості українців Східної Бойківщини. У статті виокремлено комплекс вірувань, звичаїв та обрядів, пов’язаних з аграрною символікою.
На основе проанализированных источников и собственных полевых записей автор рассматривает локальную специфику пасхальной обрядности украинцев Восточной Бойковщины. В статье выделен комплекс верований, обычаев и обрядов, связанных с аграрной символикой.
Based on his own ethnographic field recordings and on the sources, the author reviews a local spicificity of the Eastern Boikivshchyna Ukrainian Easter rites. A complex of beliefs, customs and rites that refer to the agrarian symbolism is marked in the article.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:13:09Z |
| format | Article |
| fulltext |
99
Трибуна молодого дослідника
№ 5 Залюбовська Галина Ністратівна, 1932 р. н., Залюбовський Іван Васильович, 1931 р. н.
1. Брови чорні ай а очі ці карі ж
Ой пропала ж я із вами, гей, гей ж ой про-
пала ж я із вами.
2. Ой чого ж я та й з вами пропала ж
Ой що худая й слава, гей, гей ж ой що худая
слава.
3. Харош парінь ой харош не жонатий,
Ой дурак разпроклятой, гей, гей ж ой ду-
рак разпроклятой.
4. Побив дєвку а вой да побив красну ж
Ой даром понапрасну, гей, гей ж ой даром
понапрасну *.
Стидно дєвке ой да стидно красній
За ворота вийти.
Вийшла дєвка, вийшла за ворота
Луги та болота.
Вийшла дєвка, вийшла за новії
Луги зеленії.
* Далі текст переказаний словами.
Юрій Пуківський
а гра рні мотиви У ве ликодній обря довості
У к ра їнців сХ і дної бойк івщини
(к і нец ь Х і Х – серед и на Х Х ст ол іт тя)
На основі проаналізованих джерел та власних польових записів автор розглядає локальну специфіку велико-
дньої обрядовості українців Східної Бойківщини. У статті виокремлено комплекс вірувань, звичаїв та обрядів,
пов’язаних з аграрною символікою.
Ключові слова: Східна Бойківщина, Великдень, обрядовість, символіка, родючість, урожай.
Based on his own ethnographic field recordings and on the sources, the author reviews a local spicificity of the Eastern
Boikivshchyna Ukrainian Easter rites. A complex of beliefs, customs and rites that refer to the agrarian symbolism is marked in
the article.
Key words: Eastern Boikivshchyna, Easter, rites, symbolism, fertility, harvest.
УДК 398.332.12:338.431(477.83)“18/19”
У період глобалізації, що супроводжується
процесом нівеляції етнічних особливостей на-
родів, нагальною справою є вивчення глибин-
них шарів культури українського народу та її
регіональних традицій.
У комплексі традиційної культури важливе
місце посідають календарні звичаї та обряди,
які є опосередкованим свідченням нашої пра-
історії, адже в них переплелися нашаруван-
ня різних епох. Великодній цикл – важлива
100
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
складова народного календаря. Великдень – не
просто найбільше весняне свято, а ще й найзнач-
ніше християнське свято на честь воскресіння Ісу-
са Христа, а тому чи не єдине, в основі якого
християнські сюжети й мотиви є якщо не домі-
нуючими, то принаймні рівнозначними власне
народно-календарним. Саме це зумовило своє-
рідну специфіку великодніх звичаїв та обрядів,
які досі не стали предметом належної уваги з
боку вчених. На жаль, за винятком поодиноких
спроб написання компілятивних праць описо-
вого характеру 1, у кращому разі – науково-
популярних видань 2, серйозних наукових праць,
присвячених вивченню саме великодніх тради-
цій, в українській етнологічній науці досі немає.
Це можна частково пояснити існуванням доволі
поширеного стереотипу про те, що в найголовні-
шому християнському святі не надто збереглися
власне народні традиції. Запропоноване дослі-
дження має на меті спростувати цю тезу.
Особливим багатством архаїчних обря-
додій та звичаїв, а також своїми локальними
особливостями вирізняється великодній цикл
обрядовості українців східної частини Бойків-
щини, що зумовлено насамперед специфікою
історичного й культурного розвитку цього
краю, його географічним розташуванням та
природними умовами.
Мета статті – дослідити великодній цикл
народного календаря як багатошаровий комп-
лекс і виокремити в ньому підсистему звичаїв
та обрядів аграрного значення та символіки;
з’ясувати регіональну специфіку великодніх
традицій; простежити процес зміни та транс-
формації великодніх звичаїв та обрядів як
культурних явищ.
Основу джерельної бази розвідки станов-
лять польові матеріали, зібрані автором під час
етнографічної експедиції в Богородчанський
район Івано-Франківської області в липні
2008 року, які зберігаються у фондах архіву
Львівського національного університету імені
Івана Франка 3. Записана інформація відтво-
рює комплекс великодніх звичаїв та обрядів
населення східної частини етнографічної Бой-
ківщини у ХХ ст.
Під час детального розгляду великодньої
звичаєвості стає очевидним, що в ній зберег-
лася значна кількість давніх дохристиянських
елементів весняної обрядовості, які можуть
мати найрізноманітніший спектр свого значен-
ня чи походження. Це зумовлено тим, що день
Воскресіння Христового, на думку більшості
сучасних етнологів, був поєднаний з давнім до-
християнським святом приходу весни 4. У цьому
немає нічого надзвичайного, адже добре відомо,
що календарна обрядовість має безпосередній
зв’язок із природними циклами річного кола 5.
Безсумнівно, значна частина звичаїв та обрядів,
що їх виконували під час Великодніх свят, відо-
бражають основні турботи селянина, пов’язані
з початком весни. Аграрні мотиви наявні в
календарно-побутовій обрядовості українців за-
галом 6, але етнографічне дослідження Бойків-
щини засвідчило, що, беручи до уваги тільки
великодню звичаєвість, можна виділити в ній
окрему групу обрядових дійств, у яких аграрні
мотиви хоч і проступають опосередковано (адже
на Великдень, звісно, не виконували весняно-
польових робіт), проте займають вагоме місце.
На Східній Бойківщині поширеним є за-
гальноукраїнське повір’я 7 про те, що до Благо-
віщення не слід починати польових робіт: «До
Благовіщення не можна землю рушити, бо
земля ще мертва» (с. Хмелівка) 8. Вважали,
що не можна працювати на землі, «поки Бог
не благословить землю» (с. Глибівка) 9. Віри-
ли: «Як посієш до Благовіщення, то нічого не
виросте» (с. Богрівка) 10. В одному із сіл Бого-
родчанщини вдалося виявити також інформа-
цію про те, що «як загримить, тоді вже земля
стряслася і вже починає всьо рости» 11.
Досить помітно у великодній обрядовос-
ті аграрні мотиви виражені через обрядовий
хліб, який є одним з найважливіших ритуаль-
них атрибутів свята. Його на Богородчанщині
називали «паскою». До випікання паски бойки
ставилися як до надзвичайно важливого про-
цесу, що вимагав виконання особливих ри-
туальних дій. Зокрема, готуючись до цього,
господині вмивалися, одягались у святкове
вбрання 12.
101
Трибуна молодого дослідника
Паску пекли з найкращого борошна, зде-
більшого круглої форми, високу і, як повідоми-
ли інформатори в Богородчанському районі,
досить великих розмірів: «Таку паску пекли,
шо запхають паску у піч, а тогди мусять ва-
ляти челюсти − така виросте велика» (с. Хме-
лівка) 13; «Колись таку пекли паску, що роз-
бирали челюсті» (с. Росільна) 14. Респонденти
відзначали також, що паску пекли таку велику,
що «несли в скатерці на плечах» (сс. Глибо-
ке, Підгір’я) 15, або «на возі везли до церкви»
(с. Хмелівка) 16. Юрій Жаткович зазначав, що
кожна господиня хотіла, аби її паска була най-
більша в селі 17.
Здавна бойки клали в тісто три вербові га-
лузки, які мали сприяти тому, аби паска добре
«виросла» 18. Такий звичай і нині добре відомий
у селах Богородчанщини 19. Чимало дослідників
небезпідставно вважають, що саме паска була
чи не головним засобом закликання родючос-
ті 20, символом багатого майбутнього врожаю.
Це підтверджують непоодинокі повір’я та
звичаї населення Українських Карпат, що сто-
суються приготування та споживання паски. На
Покутті (Снятинщина) господиня, посадивши
паску в піч, піднімала вгору корито, у якому міси-
ла тісто, аби був гарний урожай на хліб 21. Степан
Килимник також зазначав, що, саджаючи пас-
ку в піч, господиня примовляла: «Щоб хліб на
ниві був такий багатий, величний, як ти велич-
на» 22. Подібних свідчень не вдалося зафіксувати
в досліджуваному районі, але про безпосередній
зв’язок великоднього печива з аграрною симво-
лікою свідчать навіть способи прикрашання па-
сок, які й до сьогодні використовують на Східній
Бойківщині: «Зверха такі хрестики виробляєть-
ся, а тоді кладеться п’ять квіточок і колосочки»
(с. Саджава) 23, «косички робили» (с. Глибів-
ка) 24. Ще одним доказом цього є повір’я, поши-
рене в Богородчанському районі. Воно пояснює,
що означає, коли паска трошки трісне з одного
боку: «Як з сходу, то добре – на урожай. А з за-
ходу – то зле» (с. Хмелівка) 25. Цікаво, що по-
передні дослідники-народознавці не виявляли
або ж не звертали належної уваги на ці повір’я.
На Східній Бойківщині на початку ХХІ ст. вда-
лося зафіксувати такі повір’я, пов’язані з велико-
днім хлібом: «І маленьку пасочку пекли. Як вже
нароблять пасок, то ше там зішкрібки, то з того
зішкрібка робили таку гульку – пасочку. То спе-
чуть, її ніхто не їсть, вона засохне. Коли йдуть
сіяти, беруть її з собою в кошіль чи в торбину до
зерна» (с. Богрівка) 26; «Як йшли сіяти зерно,
брали з собою пащення маленьке. Воно лежало
в зерні. Бо то з того кошіля сіяли, шо на Велик-
день святиться» (с. Саджава) 27. Тобто велико-
днє печиво мало би сприяти родючості зерна. Як
бачимо, народна свідомість наділяла паску над-
звичайними властивостями: «Казали, що пас-
ки кусничок лишити. І як щось ідеш орудувати,
щось важне – взяти з собою. І так казали собі
тихенько: “Я до вас з пасков, а ви до мене з лас-
ков”. І він мав всьо то поорудувати. Всьо добре
піде» (с. Росільна) 28.
Здебільшого паску пекли в четвер, який на-
зивали «Живним» (с. Раковець) 29. Цікавою є
сама назва, яку населення тлумачило так: «Жив-
ний четвер – значить на життя» (с. Саджава) 30.
Деякі інші звичаї, пов’язані із Живним четвер-
гом, ніби логічно продовжують аграрну тему.
Зокрема, перша половина дня вважається дуже
сприятливою для роботи на землі: «Ну, той чет-
вер Живний. Що ти посадиш в нього, то воно
обов’язково буде. В Живний четвер до обіду са-
дили бурак, моркву – всьо таке во. А з полудня
вже нє. Як задзвонять дзвони – то вже всьо»
(с. Хмелівка) 31. Окремі респонденти з Богород-
чанського району зазначали навіть, що «в четвер
в нас щепили дерева, казали, що приймаються.
Садили дерева. Якесь насіння садили у землю»
(с. Саджава) 32. Тобто вірили, що все, посаджене
цього дня, обов’язково прийметься, буде добре
рости і дасть хороший урожай: «На городі поса-
дити, то буде всьо врожайне» (с. Глибоке) 33.
Натомість зовсім інше значення мали зви-
чаї, що стосуються середи, яка передувала
Живному четвергу і називалася на Богород-
чанщині «Чорною середою» (сс. Саджава,
Росільна, Лесівка, Богрівка) 34. Така назва
пояснюється тим, що цього дня витрушували
й вимітали з хати сажу 35. Респонденти зазна-
чали: «Чорна середа. То не вільно нічо робити.
102
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
Садити – не садять нічого» (с. Кривець) 36.
Аналогічні повір’я на Західній Бойківщині
зафіксував М. Зубрицький 37. Крім того, він
записав, що «в Чорну середу не йшли заорю-
вати, бо би зерно було чорним» 38.
Населення Богородчанського району дотри-
мується також суворої заборони працювати на
землі в так званий «Рахманський Великдень»,
який відзначають у середу на четвертому тиж-
ні після Великодня 39. Він розділяє на дві рівні
частини період від Великодня до Зелених свят.
Терміни «Рахман», «Рахманський» відомі як
бойкам, так і гуцулам 40. Згідно з бойківськими
повір’ями, рахмани − праведні люди, які живуть
під землею 41 і цілий рік постують 42. У селах
Богородчанщини і досі вірять: якщо «притулити
вухо до землі на Рахмана − чути дзвони. Там під
землею Великдень на Рахмана» 43. Тому бойки
цього дня «нічого не роблять в полі» 44, адже
порушення цієї заборони може мати негативні
наслідки: «Землю не мож рушити на Рахмана,
бо не буде родити сім років» 45. Очевидно, віру-
вання про рахманів в українських горян мають
безпосередній зв’язок з поминальними мотива-
ми. Праця в полі на Рахманський Великдень
рівнозначна прояву неповаги до покійників 46,
які могли збирати для себе врожай упродовж
семи років з того поля, на якому працювали.
Кульмінаційним моментом Великодніх свят
в українців уважалася відправа в церкві, яка
зазвичай відбувалася вночі і яку сприймали як
особливу, урочисту подію 47, під час якої можуть
відбуватися незвичайні події 48. З нею у бойків
пов’язано чимало вірувань та звичаїв, і окремі з
них також стосуються аграрної теми. Передов-
сім варто зазначити, що серед населення Бого-
родчанщини існує традиція святити в церкві на
Великдень разом з паскою також насіння, яке
мали посіяти в полі чи посадити в городі: «В це-
брі несли святити трошки жита, ячменю, пшени-
ці, картоплі зо дві» (с. Богрівка) 49; «Пшеничку,
з городу бобик, фасольку, кукурудзу. Всьо на-
сіння клали святити на спід. Як посвятити, то
воно сі дуже файно родить» (с. Хмелівка) 50.
Отже, освячення насіння на Великдень мало би
сприяти врожайності: «Насіння можна класти,
аби родило. Бульбу кладуть, часник» (с. Гли-
боке) 51. Про те, що на Великдень у Карпа-
тах освячували бараболю та ячмінь, згадував
і Оскар Кольберг 52. Навіть кістки з печеного
м’яса, яке освячували, використовували з пев-
ною метою: «А кістки з печені казали пхати на
городі, аби кроти не рили» (с. Саджава) 53.
Після освячення великодніх кошиків люди
намагаються якомога швидше потрапити до-
дому: «Кошики насперед себе − і наввиперед-
ки, хто скорше» (с. Глибоке) 54. Пояснення
цьому дуже просте: «Аби швидко все на полі
зробити» (с. Підгір’я) 55. Ще донині на Схід-
ній Бойківщині вірять: «Хто швидше прийде,
той швидше повеснує» (с. Раковець) 56. На-
томість на Західному Поділлі бігли додому з
паскою, аби якнайшвидше впоратися зі жни-
вами 57. Також селяни намагаються на Велик-
день не спати впродовж дня, оскільки побу-
тує таке повір’я: «На Великдень, кажуть, аби
не спати, бо буде сіно мокнути» (сс. Росільна,
Богрівка, Глибівка) 58. Дещо відмінний варі-
ант звичаю, який є давнішим за походженням,
зафіксував свого часу Іван Франко: «Тому,
хто спить на Великдень, снопи в полі погни-
ють» 59. Імовірно, це одне й те саме повір’я,
яке з часом видозмінилося. Характерно, що
подібна заборона існувала і в поляків – вони
вірили: якщо спати на «Вєльканоц», то виля-
же пшениця 60.
Ще один, не менш важливий пласт ве-
ликодніх традицій на Східній Бойківщині
пов’язаний з виконанням гаївок, які збереглися
в пам’яті людей старшого покоління, а в окре-
мих селах (Хмелівка, Глибоке, Лесівка) і нині
виконуються на Великодні свята біля церкви.
Щоправда, гаївки зазнали змін та спрощення,
багато з них збереглися не повністю. Попри це,
та їхня частина, що збереглася до нашого часу,
репрезентує доволі розмаїту палітру тем і мо-
тивів. Саме в гаївках вегетаційно-господарська
тема є однією з найбільш значущих. Вона
пов’язана з тим, що люди, дбаючи про врожай,
намагалися вплинути на природу за допомогою
аграрної магії 61. На теренах Богородчанщини
вдалося зафіксувати декілька варіантів гаївок
103
Трибуна молодого дослідника
з яскраво вираженою аграрною тематикою,
що засвідчують їхні назви: «Мак», «Льон»,
«Огірочки», «Грушечка». Характерно, що
вони супроводжуються імітаційними рухами,
які відтворюють процеси вирощування, зби-
рання та споживання сільськогосподарських
культур. Тобто і тексти, і рухи засвідчують
первісне значення гаївок – сприяти пробу-
дженню природи, родючості, майбут ньому
врожаю. Доцільно подати тексти окремих
зразків, наприклад гаївки «Мак» із с. Хме-
лівка, у якій ідеться про підготовку поля і
його засівання:
Горобчику-пташку,
Чи був же ти в садку?
Чи бував же ти,
Чи видав же ти?
Та як, як
Возять гній на мак?
− Ой бував же я,
Ой видав же я,
Що отак, що отак
Возять гній на мак.
Про імітаційні рухи до цієї гаївки інформа-
тори повідомили таке: «І то так багато. Дуже
довго співають: розтрісають, як росте мак, як
цвіте мак, як кушають мак» 62.
Також дуже цікавою є гаївка «Грушечка»,
згадувана багатьма респондентами 63. У ній
відтворюється коло господарських робіт упро-
довж року, а також процеси росту рослини,
цвітіння та дозрівання плодів:
Посадили грушечку,
Гай буде, гай.
І ти, нічко темная,
І ти, зоре ясная,
Дай, Боже, дай!
І виросла грушечка,
Гай буде, гай.
І ти, нічко темная,
І ти, зоре ясная,
Дай, Боже, дай!
Зацвила грушечка,
Гай буде, гай.
І ти, нічко темная,
І ти, зоре ясная,
Дай, Боже, дай!
Виконувати її треба так: «Дві дівчини сто-
ять в колі – одна відси, друга відти, і так по-
казують. Ну і співають, шо потім відцвила
грушечка, уродила грушка, потім з’їли грушку,
зрубали і спалили, і вже конець» 64. Ця гаївка
поширена також на Покутті 65. Ще одна гаївка,
«Огірочки», зафіксована на Богородчанщині, у
карпатському ареалі відома також у централь-
ній частині Бойківщини 66. Серед найпошире-
ніших великодніх забав, які влаштовували па-
рубки біля церкви повсюдно на Бойківщині 67,
був так званий «оборіг»: «Роблять такі обороги
хлопці: чотири стають на низ, на них зверха –
двоє, і ті їх несуть. Такий оборіг. А решта біга-
ють попід них – снопи складають. Рух іде. Так
бавляться» 68. Очевидно, ця гра, згадувана рес-
пондентами кількох сіл 69, ніби імітувала процес
збирання врожаю, а тому її також можна від-
нести до гаївок з аграрною тематикою. На дум-
ку деяких учених, ця гра могла мати в давнину
значення магічної дії, спрямованої на те, щоб зі-
брати таку ж велику кількість зерна, як оборіг,
зроблений хлопцями 70.
Отже, на досліджуваній території велико-
дні традиції є досить багатими на різнома-
нітні звичаї, вірування та обряди, серед яких
важливе місце посідають аграрні мотиви.
Вегетаційно-господарська тематика особливо
проявляється при якомога повнішій рекон-
струкції та детальному аналізі всіх компонен-
тів великодньої традиції в окресленому регіо-
ні. Аграрні мотиви стосуються насамперед
вірувань про те, у який день варто починати
весняно-польові роботи, а в який це робити не
слід, які дні є для цього сприятливими (Жив-
ний четвер), а які ні (Чорна середа, Рахман-
ський Великдень), а також звичаїв, пов’язаних
з випіканням великоднього печива – паски.
По тому, як вдалася паска, бойки визначали,
яким буде врожай; частинку паски клали до
зерна, яким потім засівали поле з великодньо-
го кошика чи цебра. На Східній Бойківщині
побутує навіть звичай освячення насіння на
Великдень. Аграрна тематика представлена
також у гаївках та великодніх іграх, які мали
на меті сприяти пробудженню природи, родю-
чості поля та багатому врожаю.
104
ISSN 01306936 * НАрОдНА ТВОрчісТь ТА ЕТНОгрАфія* 4/2010
1 Старков В. Великдень у традиційній
календарній обрядовості українців // Пам’ять
століть. – 2002. – № 2. – С. 93–96; Великдень в
Україні: Нариси про Великодні свята з народними
піснями. – К., 1993. – 128 с.
2 Скуратівський В. Т. Український народний
календар. – К., 2003. – 384 с.
3 Архів Львівського національного університету
імені Івана Франка (далі – Архів ЛНУ). −
Ф. 119, оп. 17, спр. 254-Е, арк. 90. (Польові
етнографічні матеріали до теми «Весняна
календарна обрядовість» зафіксував студент 3-го
курсу Пуківський Юрій Володимирович 10–24
липня 2008 р. у Богородчанському р-ні Івано-
Франківської обл.).
4 Борисенко В. Зустріч весни // Традиції і
життєдіяльність етносу: на матеріалах святково-
обрядової культури українців. навч. посіб. –
К., 2000. – С. 48.
5 Кутельмах К. Дохристиянські та християнські
мотиви в календарних обрядах українців: грані
співіснування // Народознавчі Зошити. – 2003. –
№ 1, 2. – С. 94.
6 Кутельмах К. Аграрні мотиви в календарній
обрядовості поліщуків // Полісся України:
матеріали історико-етнографічного дослідження. –
Л.: Інститут народознавства НАН України, 1999. –
Вип. 2: Овруччина. − С. 191.
7 Максимович М. Дні та місяці українського
селянина: Етнографічна розвідка. – К., 2002. −
С. 28; Курочкін О. Календарні звичаї та обряди //
Українці: Історико-етнографічна монографія у двох
книгах. – Опішне: Українське Народознавство,
1999. – Кн. 2. − С. 319.
8 Архів ЛНУ. − Ф. 119, оп. 17, спр. 254-Е,
арк. 23.
9 Там само. − Арк. 71.
10 Там само. − Арк. 82.
11 Там само. − Арк. 43.
12 Здоровега Н. І. Народні звичаї та обряди //
Бойківщина: Історико-етнографічне дослідження. –
К., 1983. – С. 236.
13 Архів ЛНУ. − Ф. 119, оп. 17, спр. 254-Е,
арк. 3.
14 Там само. − Арк. 47.
15 Там само. − Арк. 56, 77.
16 Там само. − Арк. 16.
17 Жаткович Ю. Замітки етноґрафічні з
Угорської Руси // Етноґрафічний збірник. −
Л., 1896. − Т. ІІ. − С. 6.
18 Falkowski J., Pasznycki B. Na pograniczy
łemkowsko-bojkowskiem: Zarys etnograficzny. −
Lwów: Nakładem Towarzystwa Ludoznawczego,
1935. − S. 84.
19 Архів ЛНУ. − Ф. 119, оп. 17, спр. 254-Е,
арк. 39, 61, 77.
20 Соколова В. К. Весенне-летние календарные
обряды русских, украинцев и белорусов ХІХ – начала
ХХ вв. – М., 1979. − С. 111; Сумцов Н. Ф. Хлеб в
обрядах и песнях // Сумцов Н. Ф. Символика славянских
обрядов: Избранные труды. – М., 1996. – С. 207.
21 Паньків М. Прикарпатські паски. − Галич,
1994. − С. 9.
22 Килимник С. Український рік в народних
звичаях у історичному освітленні: У 3 кн., 6 т. –
К., 1994. − Кн. ІІ (Т. 3, 4). − С. 44.
23 Архів ЛНУ. − Ф. 119, оп. 17, спр. 254-Е,
арк. 44.
24 Там само. − Арк. 73.
25 Там само. − Арк. 21.
26 Там само. − Арк. 83.
27 Там само. − Арк. 42.
28 Там само. – Арк. 49.
29 Там само. − Арк. 87.
30 Там само. − Арк. 41.
31 Там само. − Арк. 18.
32 Там само. − Арк. 41.
33 Там само. − Арк. 55.
34 Там само. − Арк. 43, 47, 68, 83.
35 Там само. − Арк. 55.
36 Там само. − Арк. 85.
37 Зубрицький М. Народний календар, народні
звичаї і повірки, прив’язані до днів в тижні і до
рокових свят. (Записані у Мшанці Староміського
повіту і по сусідніх селах) // Матеріяли до українсько-
руської етнольоґії. – Л., 1900. – Т. ІІІ. – С. 42.
38 Там само.
39 Архів ЛНУ. − Ф. 119, оп. 17, спр. 254-Е,
арк. 6.
40 Витвицький С. Історичний нарис про
гуцулів / Пер., передм. і прим. М. Васильчука. −
Коломия, 1993. − С. 56; Шухевич В. Гуцульщина. –
Верховина, 1999. – Ч. 4. − С. 246.
41 Архів ЛНУ. − Ф. 119, оп. 17, спр. 254-Е,
арк. 72.
42 Галицько-руські народні приповідки: У 3 т. /
Зібрав, упорядкував і пояснив Др. Іван Франко. −
Л., 2007. − Т. 3. − С. 13.
43 Архів ЛНУ. − Ф. 119, оп. 17, спр. 254-Е,
арк. 78.
44 Там само. − Арк. 22, 40, 80.
45 Там само. – Арк. 27.
46 Кутельмах К. Календарна обрядовість як
етногенетичне джерело // Етногенез та етнічна історія
населення Українських Карпат: у 4 т. − Л., 2006. −
Т. ІІ: Етнологія та мистецтвознавство. − С. 542.
47 Чубинский П. П. Календарь народных обычаев
и обрядов. – К., 1993. − С. 33.
48 Агапкина Т. А. Пасха // Славянская мифология.
Энциклопедический словарь. − М., 2002. − С. 356.
49 Архів ЛНУ. − Ф. 119, оп. 17, спр. 254-Е,
арк. 83.
105
Трибуна молодого дослідника
50 Там само. − Арк. 36.
51 Там само. − Арк. 56.
52 Kolberg O. Dzieła wszystkie. − Wrocław; Poznań,
1970. − T. 54: Ruś Karpacka. – Cz. 1. − S. 268.
53 Архів ЛНУ. − Ф. 119, оп. 17, спр. 254-Е,
арк. 44.
54 Там само. − Арк. 61.
55 Там само. − Арк. 78.
56 Там само. − Арк. 90.
57 Коненко П. Народня пожива у Скалатськім
повіті // Матеріяли до української етнольоґії. –
Л., 1918. – Т. XVІІІ. – С. 81.
58 Архів ЛНУ. − Ф. 119, оп. 17, спр. 254-Е,
арк. 51, 83, 73.
59 Франко І. Людові вірування на Підгір’ю //
Етноґрафічний збірник. − Л., 1898. − Т. V. −
С. 204.
60 Ганцкая О. А. Поляки // Календарные обычаи
и обряды в странах зарубежной Европы (конец
ХІХ – начало ХХ в.): Весенние праздники. –
М., 1977. – С. 215.
61 Голубець О. М. Гаївки в системі української
весняної обрядової пісенності: автореф. дис. …
канд. філол. наук. − Л., 2004. − С. 5.
62 Архів ЛНУ. − Ф. 119, оп. 17, спр. 254-Е,
арк. 14.
63 Там само. − Арк. 16, 62.
64 Там само. – Арк. 29.
65 Kolberg O. Dzieła wszystkie. − Wrocław;
Poznań, 1962. − T. 29: Pokucie: Obraz etnograficzny. –
Cz. 1. − S. 184.
66 Волицька І. В. Театральні елементи в
традиційній обрядовості українців Карпат кінця
ХІХ − початку ХХ ст. − К., 1992. − С. 40.
67 Зубрицький М. Народний календар... − С. 44.
68 Архів ЛНУ. − Ф. 119, оп. 17, спр. 254-Е,
арк. 33.
69 Там само. − Арк. 17, 54, 67.
70 Богатырев П. Г. Магические действия,
обряды и верования Закарпатья // Вопросы теории
народного искусства. – М., 1971. – С. 237.
Форм У ва нн я ін диві д Уа льного сти лю в
творчості н а родни Х м а йстрів Х Удож ньої
обробк и дерева (на п ри к ла д і р ізьбя рськ и х д и наст і й
ш к рібл я к і в та корпа н юк і в)
Віктор Білий
У статті розглянуто творчість видатних різьбярських династій Шкрібляків та Корпанюків з позиції формування
власного стилю в кожного з майстрів та їхнього впливу на зародження Косівської школи художньої обробки дерева.
Особливу увагу приділено тим технічним і технологічним новаціям, які застосовували у своїх творах різьбярі, та тим
композиційним прийомам, які вирізняли їхні вироби з-поміж інших.
Ключові слова: деревообробка, Косівська школа, індивідуальна манера, династія, різьбяр.
There is an observation of creative work of the illustrious Shkribliak and korpaniuk houses of carvers from a position of
formation of a master’s individual style and proceeding from each master’s impact on the kosiv artistic carving school’s origin. The
author pays a specific attention to the technical and technological innovations which are put into practice by a carver as well as to the
composition wethods which differ carver’s wares from the rest.
Keywords: carving, kosiv School, individual style, house, carver.
УДК 929 Шкрібляк–Корпанюк+7.03:745.
51(477)(092)
Виникнення та функціонування такої ці-
кавої і самобутньої косівської школи різьби
було неможливим без надзвичайно колорит-
них творчих особистостей цього краю, які
освоїли та розвинули не лише основні технічні
прийоми народної різьби, а й на базі набутих
знань зуміли сформувати власне творче об-
личчя та вивести такі засади навчання, до-
тримання яких дозволило не просто зберегти
народні традиції, а ще й підняти їх на вищий
рівень та розкрити безмежні шляхи пошу-
ку, не втративши національну ідентичність.
Щоб найбільш повно вивчити ті чинники, що
вплинули на виникнення зазначених процесів,
варто звернути увагу на династію яворівських
різьбярів, кожен представник якої відзначався
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37949 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:13:09Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Пуківський, Ю. 2012-10-26T20:03:26Z 2012-10-26T20:03:26Z 2010 Аграрні мотиви у великодній обрядовості українців Східної Бойківщини (кінець ХІХ – середина ХХ століття) / Ю. Пуківський // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 99-105. — Бібліогр.: 70 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37949 398.332.12:338.431(477.83)“18/19” На основі проаналізованих джерел та власних польових записів автор розглядає локальну специфіку великодньої обрядовості українців Східної Бойківщини. У статті виокремлено комплекс вірувань, звичаїв та обрядів, пов’язаних з аграрною символікою. На основе проанализированных источников и собственных полевых записей автор рассматривает локальную специфику пасхальной обрядности украинцев Восточной Бойковщины. В статье выделен комплекс верований, обычаев и обрядов, связанных с аграрной символикой. Based on his own ethnographic field recordings and on the sources, the author reviews a local spicificity of the Eastern Boikivshchyna Ukrainian Easter rites. A complex of beliefs, customs and rites that refer to the agrarian symbolism is marked in the article. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Трибуна молодого дослідника Аграрні мотиви у великодній обрядовості українців Східної Бойківщини (кінець ХІХ – середина ХХ століття) Аграрные мотивы в пасхальной обрядности украинцев Восточной Бойковщины (конец ХІХ – середина ХХ века) Agrarian Motifs in the Eastern Boikivshchyna Easter Rites (the Late XIXth – Middle XXth Centuries) Article published earlier |
| spellingShingle | Аграрні мотиви у великодній обрядовості українців Східної Бойківщини (кінець ХІХ – середина ХХ століття) Пуківський, Ю. Трибуна молодого дослідника |
| title | Аграрні мотиви у великодній обрядовості українців Східної Бойківщини (кінець ХІХ – середина ХХ століття) |
| title_alt | Аграрные мотивы в пасхальной обрядности украинцев Восточной Бойковщины (конец ХІХ – середина ХХ века) Agrarian Motifs in the Eastern Boikivshchyna Easter Rites (the Late XIXth – Middle XXth Centuries) |
| title_full | Аграрні мотиви у великодній обрядовості українців Східної Бойківщини (кінець ХІХ – середина ХХ століття) |
| title_fullStr | Аграрні мотиви у великодній обрядовості українців Східної Бойківщини (кінець ХІХ – середина ХХ століття) |
| title_full_unstemmed | Аграрні мотиви у великодній обрядовості українців Східної Бойківщини (кінець ХІХ – середина ХХ століття) |
| title_short | Аграрні мотиви у великодній обрядовості українців Східної Бойківщини (кінець ХІХ – середина ХХ століття) |
| title_sort | аграрні мотиви у великодній обрядовості українців східної бойківщини (кінець хіх – середина хх століття) |
| topic | Трибуна молодого дослідника |
| topic_facet | Трибуна молодого дослідника |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37949 |
| work_keys_str_mv | AT pukívsʹkiiû agrarnímotiviuvelikodníiobrâdovostíukraíncívshídnoíboikívŝinikínecʹhíhseredinahhstolíttâ AT pukívsʹkiiû agrarnyemotivyvpashalʹnoiobrâdnostiukraincevvostočnoiboikovŝinykonechíhseredinahhveka AT pukívsʹkiiû agrarianmotifsintheeasternboikivshchynaeasterritesthelatexixthmiddlexxthcenturies |