Хто такий Салур Казан?
In this article, the period of the facts and persons of Dede Korkut’s book was researched. It was resulted that the facts and persons in the book were lived in the Turgish period and Salur Kazan was Su-lu Kagan. According to the Chineese sources, Su-lu Kagan has not divided up the loot and, in the s...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнографія |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37963 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Хто такий Салур Казан? / Ахмет Ержілясун // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 34-41. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860237224468021248 |
|---|---|
| author | Ахмет Ержілясун |
| author_facet | Ахмет Ержілясун |
| citation_txt | Хто такий Салур Казан? / Ахмет Ержілясун // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 34-41. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнографія |
| description | In this article, the period of the facts and persons of Dede Korkut’s book was researched. It was resulted that the facts and persons in the book were lived in the Turgish period and Salur Kazan was Su-lu Kagan. According to the Chineese sources, Su-lu Kagan has not divided up the loot and, in the same way, Salur Kazan also has not divided up the loot.
Bu makalede Dede Korkut boylarında geçen olay ve şahısların zamanı araştırılmıştır. Salur Kazan ve arkadaşlarının yer aldığı boylardaki şahıs ve olayların Türgişler dцneminde olduğu sonucuna varılmış ve Türgiş hükümdarı Su-lu Kağan ile Salur Kazan’ın aynı şahsiyet olduğu üzerinde durulmuştur. Çin kaynakları nda bulunan Su-lu Kağan’ın ganimeti dağıtmaması üzerine çıkan olaylar ile Dede Korkut Kitabı’nın 12. boyunda yer alan Salur Kazan’ın ganimeti dağıtmaması arasındaki benzerliğe dikkat çekilmiştir.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:25:13Z |
| format | Article |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010
У пропонованій розвідці проаналізовано певний
період, описаний в «Огузнаме» і «Книзі Деде Коркута».
Крім того, розглянуто питання про встановлення
історичної особистості героя на ім’я Салур Казан.
Вислів «час роду Деде Коркута» можна охарактеризу-
вати як час, що асоціюється з трьома різними періо-
дами. По-перше, це час написання епосу «Книга Деде
Коркута» у відомій нині редакції. Цього погляду
дотримується й Фарук Сюмер [18, с. 396], датуючи
пам’ятку ХVІ ст. Інші вчені вважають, що епос було
написано в ХV чи ХVІ ст. По-друге, це період форму-
вання епосу «Книга Деде Коркута». Безсумнівно, до
письмової редакції твору в ХV чи ХVІ ст., епос трива-
лий час існував в усній формі. До того ж побутує
твердження, що епос почали записувати значно рані-
ше. Один з істориків мемлюцьких тюрків-кипчаків
на ім’я Ебу Бекр бін Абдулла бін Ай Бег ед-Девадарі в
трактаті арабською мовою «Дюрерю’т-Тіджан ве
Гуреру Теваріхі’л-Езман» («Dürerü’t-Ticân ve Gureru
Tevârîhi’l-Ezmân»), описуючи, як татари прийшли на
Схід Анатолії та перемогли Джеляледіна Харезмшаха,
зазначає: «Згадаємо їхню книгу “Улу хан Ата Бітігчі”,
яка розповідає, як утворилося й звідки походить це
плем’я. “Книга великого батька-володаря” була відо-
ма вже давно і монголам, і кипчакам, вони надзви-
чайно шанобливо ставляться до неї, подібно до того,
як інші тюрки шанують “Огузнаме”, передаючи з рук
у руки. У книжці йдеться про їхніх пращурів та воло-
дарів, які також походять від Огуз-хана». Пізніше
Девадері заявив, що в «Огузнаме» міститься чимало
дивних оповідок, які суперечать шаріату, і як при-
клад навів анотацію розповіді Тепегьоз [18, с. 395;
4]. Розвідку Девадарі датують 1330 роком. Таким
чином, цей твір свідчить, що на момент його напи-
сання вже в 1320 році «Книга Деде Коркута» була
досить відомою, її передавали з рук у руки, до того ж
уривки з неї увійшли до згаданого твору. Проте між
епосом, який ми сьогодні маємо, і тими уривками з
«Огузнаме», про які згадував Девадарі, є суттєва різ-
ниця. В «Огузнаме» першим володарем тюрків, від
якого й почався рід, є Огуз-хан. Складається вражен-
ня, що «Огузнаме», про яке згадував Девадарі, – це
книжка, якою скористався на початку 1300-х років
Решідеддін. Він у своїй праці «Джаміут-Теваріх»
(«Câmiü’t-Tevârîh») розділ, пов’язаний з нашою темою,
назвав «Історія огузів та тюрків. Історія підкорення
світу» («Târîh-i Oğuzân ve Türkân ve Hikâyet-i
Cihângirî-i U»). У цьому творі, написаному перською
мовою, дійсно йдеться про хана Огуза, його онуків та
історію перших тюрків. На жаль, Решідеддін не роз-
глянув у своїй праці рід Деде Коркута. Згадуючи Деде
Коркута, він пише: «Цей Коркут був з роду Баят,
сином Кара Ходжа, прославився розумом, освіченіс-
тю та неабияким хистом до віщування. Славу здобув
за часів Інал-хана Сир Явкуя. І якщо вірити тому, хто
переказав це, то прожив той Коркут двісті дев’яносто
п’ять років. Існує багато похвальних історій про
нього та його пророцтва, відомі і його мудрі слова»
[20, с. 55]. Таким чином, проаналізувавши відомості,
подані в працях Девадарі та Решідеддіна, відомо, що:
«На початку 1300-х років існував твір, писемна
пам’ятка, під назвою “Огузнаме”, який передавали з
рук у руки. У згаданому творі йшлося і про Огуз-хана,
і про походження перших тюрків, зокрема роду Деде
Коркута. Звичайно, неможливо встановити, які роди,
окрім роду Тепегьоз, описані в “Огузнаме”. Лише той
факт, що в “Шеджере-і Теракіме” («Şecere-i Terâkime»),
відмінній від решідеддінівської версії “Огузнаме”,
міститься вірш Коркут Ати на пошану Салур Казана
[Ergin ŞT, 84, 85], а деякі розділи цього вірша збіга-
ються з частинами вірша Салура Казана з одинадця-
того розділу [13; 5], свідчить про те, що розділи про
Салура Казана мають бути в “Огузнаме”, датованому
1300 роками. Крім того, існують також інші роздуми
щодо Салура Казана із “Шеджере-і Теракіме”. Ім’я
його дружини відоме як Бою Узун Бурла, яке, до речі,
згадується й у книжці Деде Коркута» [Ergin ŞT, 97].
Оскільки «Книга Деде Коркута» була відомою
писемною пам’яткою вже на початку 1300-х років,
до того ж Решідеддін згадував про неї як про відоме
джерело пророцтв, доходимо висновку, що форму-
вання цього дастана відбувалося значно раніше,
Хто такий Салур Казан?
ahmet erjilasun. Who Is Salur Kazan? In this article, the period of the facts and persons of Dede Korkut’s book was
researched. It was resulted that the facts and persons in the book were lived in the Turgish period and Salur Kazan was Su-lu
Kagan. According to the Chineese sources, Su-lu Kagan has not divided up the loot and, in the same way, Salur Kazan also has
not divided up the loot.
Keywords: Dede Korkut, Salur Kazan, Su-lu Kagan, Oguzname, Time.
ahmet ercilasun. Salur Kazan Kimdir? Bu makalede Dede Korkut boylarında geçen olay ve şahısların zamanı araştırılmıştır.
Salur Kazan ve arkadaşlarının yer aldığı boylardaki şahıs ve olayların Türgişler dцneminde olduğu sonucuna varılmış ve Türgiş
hükümdarı Su-lu Kağan ile Salur Kazan’ın aynı şahsiyet olduğu üzerinde durulmuştur. Çin kaynakları nda bulunan Su-lu
Kağan’ın ganimeti dağıtmaması üzerine çıkan olaylar ile Dede Korkut Kitabı’nın 12. boyunda yer alan Salur Kazan’ın ganimeti
dağıtmaması arasındaki benzerliğe dikkat çekilmiştir.
anahtar Kelimeler: Dede Korkut, Salur Kazan, Su-lu Kağan, Oğuzname, Zaman.
Ахмет Ержілясун
УДК 82–12’04(56)
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010
35
імовірно, за декілька століть до згаданого часу.
Природно, що період початку формування дастана
не може описувати події давніх давен. Дастан, запи-
саний на початку 1300-х років, не переставав збері-
гати свою усну традицію, їй було надано лише пев-
ної форми. Решідеддін зробив свою справу, і розділ
про Огуза Кагана під назвою «Рід Богач-хана сина
Дірсе-хана» («Dirse Han oğlu Boğaç Han Boyu») роз-
містив на початку «Книги Деде Коркута» [5].
По-третє, вираз «час роду Деде Коркута» може
характеризувати історичний час подій та героїв
«Книги Деде Коркута». Власне, визначення цього
часу і є головним завданням цієї розвідки. В одній
своїй доповіді «Персоналії роду Деде Коркута» я
висловив припущення, виходячи з власних імен
героїв, що події та герої писемної пам’ятки, нале-
жать до чотирьох різних періодів історії. Критерієм,
яким я керувався в досліджені, слугувало те, що
імена Салура Казана та його друзів не виходили за
межі одного роду. Таким чином, стало зрозуміло, до
якого з періодів належали ті чи інші герої. Отже, я
об’єднав героїв відповідно до їхнього родинного
дерева, під так званою «парасолькою персоналій»
Деде Коркута та Баїндир-хана. У результаті цього я
звернув увагу, що три племені з дванадцяти жодним
чином не були пов’язані із Салуром Казаном та його
друзями. Серед них: Богач-хан син Дірсе-хана, Делі
Думрул син Духа Коджа, Кан Турали син Канли
Коджа. Ця обставина засвідчує те, що перераховані
герої жили в інший час, ніж Салур Казан.
Було встановлено, що Богач-хан мав родинні
зв’язки з Огуз-ханом, а останній – з хунським прави-
телем Мотуном (Мете). Гьокальп у свою чергу ствер-
джує, що «Богач-хана, який є ключовою постаттю в
першій книзі Деде Коркута, цілком можливо ототож-
нювати з Огуз-ханом» [Gökalp 1339, 70]. Я, у свою
чергу, у двох розвідках досить детально простежив
зв’язок між Богачом, Огузом і Мотуном [5; 6].
Вести мову про перервність часу Делі Думрула
зараз складно. Ф. Сюмер звернув увагу на те, що
між Делі Думрулом та відважним джигітом Огузом,
який у 920-му році зупинив величезний караван
Ібні Фалдана, що проходив володіннями Огуза, і
дозволив продовжити шлях лише після того як
набрав торгівельного майна, є багато спільного [18,
с. 414]. У доповіді, з якою я виступив на конференції
в Азербайджані (1997), присвяченій святкуванням з
нагоди 1300-ї річниці «Книги Деде Коркута» («Dedem
Korkudun Kitabı 1300»), я також розглянув цей
аспект. Окрім того, я наголосив на дотичності подій,
пов’язаних зі змаганням Делі Думрула з Азраїлем
[янгол смерті, який забирає душу людини. –
прим. перекладача] через прагнення врятуватися
від смерті, та описом у переказах-ріваєтах «Казак»
втечі від смерті Ата Коркута. Як бачимо, остаточно
встановити історичний час Делі Думрула поки що
неможливо.
Россі, який у 1952 році знайшов примірник книж-
ки у Ватикані, встановив зв’язок між Каном Турали
та Туром Алі, аккоюнським беєм. Ф. Сюмер, спира-
ючись на певні докази, заперечував цю гіпотезу [19,
с. 399]. За гіпотезою Россі, серед роду Деде Коркута
рід Кана Турали належить до найпізнішого
часу (XIV ст.). Отже, це єдиний та унікальний рід,
що формувався на теренах Анатолії.
Щодо останніх дев’яти племен, маємо таку ситуа-
цію. Головним героєм цих дев’яти оповідей є Салур
Казан. У тому примірнику твору, який було знайде-
но у Ватикані, у заголовок винесено назву «Історія
та Огузнаме Казан-бея та інші» («Hikâyet-i Oğuznâme-i
Kazan Bey ve Gayrı»). З назви видно, що переписувач
у своїй копії визначає цю частину як розповідь про
Казан-бея та його друзів. Крім того, чотири розпо-
віді з дев’яти присвячено безпосередньо Салуру
Казану та його сину Урузу. Герої наступних п’яти
розповідей (Бамси Бейрек, Їгенек, Басат, Емрен,
Сейрек) є дружинниками Салура Казана, товариша-
ми по зброї. Події та історичний час цих дев’яти
оповідей здавна цікавили дослідників. Якщо не зва-
жати на думку вчених, які досліджують географію,
що охоплює Азербайджан та східну Анатолію, біль-
шість дослідників переконані, що історичний час
Салура Казана та його друзів припадає на той пері-
од, коли огузькі племена жили на берегах Сирдар’ї.
Бартольд схиляється до думки, що Деде Коркут жив
ще до прийняття тюрками ісламу. Він переконаний,
що кожне оповідання охоплює різні історичні періо-
ди [12, LII]. В. Жирмунський, посилаючись на опи-
сану в «Шеджере-і Теракіме» битву між Салуром і
Бечене та перекази-ріваєти про те, як бечени захо-
пили матір Салура Чачакли в полон, стверджує, що
ці події відбулися в ІХ ст. [13]. П. Боратав поділяє
погляди В. Жирмунського, однак зауважує, що спіль-
нота огузів Салура Казана прийняла іслам, і датує
описані події ІХ–Х ст. [2, с. 40]. Ф. Сюмер спочатку
датує описані події Х ст. [18, с. 393], пізніше пере-
носить їх до ХІ ст. [19, с. 370]. Мугаррем Ергін пере-
конаний, що події з «Книги Деде Коркута» відобра-
жають історичний час ІХ–ХІ ст.:
«у IX–XI ст. огузи згуртовуються у боротьбі з воро-
гом» [7, с. 55, 56]. Прикметно, що найдавнішим
історичним часом визначено ІХ ст., а найпізнішим
ХІ ст. Усі дослідники сходяться на думці, що геогра-
фія розселення описаних героїв охоплює береги
Сирдар’ї, а воювали огузи в цей період з печенігами
та кипчаками.
На наш погляд, період, коли жив Деде Коркут, опи-
саний в «Огузнаме» Решідеддіна та «Шеджере-і
Теракіме» Ебульгазі, можна співвіднести з історичним
періодом Інал Сир Явкуй-хана (Інал Яви-хан), Каї
Інал-хана (Дуйли Каї-хан), Кьоль Еркі-хана, Туман-
хана, Каї Явкуй-хана (Канли Явли-хан), Ула Демюр
Явкуй-хана (Мур Яви-хан). Оскільки Деде Коркут
з’явився в часи Інал Сир Яавкуй-хана і був візиром та
радником ханів: Каї Інала, Кьоль Еркі та Тумана [20,
с. 55–61; Ergin ŞT, 55–64], особу Салура Казана слід
встановлювати відповідно до цього періоду, а можли-
во, шукати його особистість серед цих ханів.
Ахмет Ержілясун. Хто такий Салур Казан?
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010
36 Епічний світ традиції
У своєму дослідженні «Спільні риси “Книги Деде
Коркута” і дастана “Огуз”» («Dede Korkut Kitabı ile
Oğuz Destanı Arasındaki Münasebetler») я зробив при-
пущення, що Туман-хан є тим самим Салуром
Казаном із «Книги Деде Коркута», а Кьоль Еркі-хан –
Баїндир-ханом. Наразі я маю намір коротко зупини-
тися на раніше детально описаних підставах для
такого міркування.
l. Взаємини свекор – зять між Баїндир-ханом та
Салуром Казаном у тому історичному періоді, про
який ідеться в «Огузнаме» стосовно Деде Коркута,
могли бути лише між Кьоль Еркі-ханом і Туманом.
Салур Казан був зятем Баїндир-хана, а Туман – зятем
Кьоль Еркі-хана.
2. Баїндир-хан із «Книги Деде Коркута» походить
з роду Баїндирів. Кьоль Еркі-хан – тесть Тумана –
теж з роду Баїндирів.
3. Баїндир-хан у «Книзі Деде Коркута» – ключова
особистість, тоді як Салур Казан – динамічна осо-
бистість, що активно брала участь у військових
справах. В «Огузнаме» Кьоль Еркі – наіп, а динаміч-
ною особистістю є Туман-хан.
4. Згідно з «Джаміут-Теваріх», Туман-хан розумів-
ся на мові тварин і за допомогою пса Кара Барака
урятував овець, на яких напали вовки. Салур Казан
мав надзвичайні здібності й міг спілкуватися з
водою, вовками, землею та псом чабана Карачука
Кара Бараком. Окрім того, Кара Барак означає «чор-
ний пес».
У декількох місцях «Шеджере-і Теракіме» окремо
йдеться про Салура Казана. До того ж вірш, написа-
ний Деде Коркутом на честь Салура Казана, теж
наводиться із «Шеджере-і Теракіме». Поряд з цим
багато дослідників, зокрема В. Жирмунський, порів-
нюють викрадення матері Салура Казана беченами,
описане в «Шеджере-і Теракіме», з пограбуванням
будинку Салура Казана, описаним у «Книзі Деде
Коркута». Згадка в «Шеджере-і Теракіме» про Туман-
хана та Салура Казана як про дві різні особи є супер-
ечливою. Однак у дастанах та переказах-ріваєтах
такі зміщення є природним явищем. Наприклад,
Ебульгазі зазначає, що серед беїв, туркменських
ходжів є декілька редакцій «Огузнаме», які містять
багато помилок і не є тотожними [Ergin ŞT, 18].
Ебульгазі використав різні редакції «Огузнаме»
ХVІ ст., туркменські усні перекази, а також «Джаміут-
Теваріх» чи одну з його версій. Розділи пам’ятки
«Шеджере-і Теракіме» від початку до Огюрджіка
Альпа паралельні до «Джаміут-Теваріх». Однак час-
тина оповіді, що йде після Огюрджіка Альпа, відсут-
ня в «Джаміут-Теваріх». А оповіді про Салура Казана
містяться в цих останніх розділах. Ебульгазі на
початку переказу-ріваєту про викрадення матері
Салура беченами словами «а в іншій книзі цю подію
описали таким чином» чітко вказує на те, що він
користується іншою редакцією «Огузнаме». Дружина
Салура Казана походила з роду Узун Бурла Хатун,
про що йдеться в останньому розділі під назвою
«Дівчата для огузького ілю» («Oğuz iline beylik kılan
kızlar»). Як зазначає Ебульгазі, про це свідчать і
«писарі та авторитетні знавці історії туркмен» [Ergin
ŞT, 96]. Очевидно, що цей розділ було взято з усного
переказу. Так, Ебульгазі простежує цю історію аж до
Огурджіка Альпа в книзі «Джаміут-Теваріх», а далі
використовує різні редакції «Огузнаме» та усні пере-
кази. Пасажі, присвячені Салуру Казану, за винят-
ком одного, розміщені в цих останніх розділах.
Згаданий виняток, у якому йдеться про викрадення
матері Салура, коротко був описаний у тексті рані-
ше [Ergin ŞT, 57]. По суті названий уривок є встав-
кою. Зважаючи на це, оповідь до подій, пов’язаних з
Огюрджіком Альпом, можна розглядати як окрему
книжку чи декілька книжок. З огляду на цю обстави-
ну, розгляд Туман-хана та Салура Казана як двох
різних особистостей, не є супе речністю. Ебульгазі
вказує, що Багадир-хан і Салур Казан Каї Коркут Ата
жили в один історичний час [Ergin ŞT, 84]. Отже,
доцільно шукати Салура Казана та Баїндир-хана
серед ханів-радників Деде Коркута. До того ж рані-
ше в нашому досліджені ми прийшли до висновку,
що Салур Казан та Туман-хан є однією особою.
У розділах, які описують життя Деде Коркута, на
думку Зекі В. Тогана [20], ханами були карлуцькі
ябгу. Першим правителем у цьому розділі був Інал
Сир Явкуй; за історичними свідченнями, у 766 році
володарювання землею перейшло до карлуцького
ябгу, відомого в Гердізі як Джабгу , який відвоював
владу в гьоктюрків [20, с. 133, 134]. Щоб зробити
правильний висновок, звернемося до описаної в
«Огузнаме» Решідеддіна династії, починаючи від
кінця, адже представники останніх поколінь є най-
відомішими. Початок згаданої династії в «Огузнаме»
в редакції Решідеддіна сучасні історики Нігаль Атсиз
та Їлмаз Озтуна розглядають як цілісне історичне
джерело, у якому кожна династія є окремою держа-
вою. Таким чином, ми відстежимо династію з кінця,
встановлюючи, які з описаних у «Книзі Деде
Коркута» ханів належать за збігом в історичному
часі до ханів династій.
Династії, про які йдеться в «Огузнаме» Решідеддіна,
від кінця до початку можна класифікувати таким
чином:
1. Сини Алі-хана від роду Язир, що розселилися на
Хісар Так.
2. Грецькі туркмени (анатолійські бейліки): кара-
мани, ешрефи та інші туркмени.
3. Салгурлуйці та перські атабеки.
4. Харезмшахи.
5. Газнелійці.
6. Саманоглуйці.
7. Сельджуки.
8. Караханіти.
9. Уйгури.
Уйгурів і караханітів описано після основних роз-
ділів, де йдеться про життя Деде Коркута. Частина,
присвячена уйгурам, – це незначний і невеликий за
розмірами розділ. Уйгури на чолі з Арикли Арслан-
ханом повстали проти огузів за часів правління Тікен
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010
37Ахмет Ержілясун. Хто такий Салур Казан?
Біле Ер Бічкен Каї Явкуй-хана. Син Каї Явкуй-хана,
спадкоємець трону Ула Демюр Явкуй-хан, разом зі
своїм військом розбив орду Уйгур Арикли Арслан-
хана на кордоні Талас. Ула Демюр Явкуй призначив
падишахом уйгурів сина Арикли Арслан-хана Альпа
Тавгач-хана і, таким чином, світовий порядок знову
було відновлено. Через деякий час Тікен Біле Ер
Бічкен Каї Явкуй-хан помер і його місце посів прави-
тель Ула Демюр Явкуй-хан, який володарював
75 років і був останнім правителем із цієї династії.
Отже, у тексті уйгури постають не як незалежне
угрупування, адже підпорядковуючись огузам, вони
повстали і династія правління перейшла до їх рук.
З цієї династії згадано лише двох правителів: Арикли
Арслан-хана та Альп Тавгач-хана.
У хана Ула Демюр Явкуй не було синів. Саме з цієї
причини й змінилася династія. Запис у Решідеддіна з
цього приводу такий: «Коли Ула Демюр помер і після
нього не лишилося сина, який посів би його місце, і
рід зупинився, Букра-хана – сина Кара-хана зробили
падишахом» [20, с. 63]. Та обставина, що Кара-хан
під іменем Кара Альп є молодшим братом Ула
Демюра, вказує на те, що є певна неточність свідчен-
ня. Проілюструємо цитатою: «Після смерті Уладмура
син хана Каї Явгу Кара Альп посів місце правителя.
Яги викрав його з колиски ще малим, коли воював з
його батьком Учре-ханом, хлопець побачив батька
ще за життя, коли повернувся» [20, с. 63]. Період
зміни династії визначається оповіданнями такого
зразка, і «Огузнаме» демонструє саме такий підхід.
Наприклад, згаданий пасаж у «Шеджере-і Теракіме»
описано інакше: «У Мура Яви не було синів від його
дружин. Жінка деякий час перебувала в полоні, потім
її було відіслано назад на рідну землю. Коли жінка
повернулася на батьківщину, вона завагітніла від
Мур Яви-хана. А через декілька місяців народила
сина. Дали йому ім’я Кара. Виріс хлопчик серед своїх
дядьків. А коли став юнаком, то втік і наблизився до
хана Мур Яви, який прийняв його своїм сином. Після
смерті Мур Яви весь народ зібрався й обрав хлопця
своїм ханом» [Ergin ŞT, 66].
Династія караханітів розвивалася саме у такий
спосіб і в «Огузнаме» імена правителів подано так:
Кара-хан, Букра-хан, Кори Текін, Оюнак, Кара
Арслан-хан, Осман-хан, Еслі-хан, Шабан-хан, Буран-
хан, Алі-хан. Попри те що серед караханітських
правителів в історичних джерелах не трапляються
імена на зразок Кори Текін, Оюнак, Осман, Еслі,
Шабан, Буран (Туран?), а такі імена, як Кара, Бугра,
Арслан були найпоширенішими, сумніви щодо
належності згаданих ханів до караханітів є недореч-
ними. Ф. Сюмер поділяє таку думку [18, с. 378].
Імовірно, Кори-хан, якого згадано в Ебульгазі як
Кози-хана, є одним з перших караханітських прави-
телів. А володар на ім’я Оюнак, принаймні під таким
іменем його згадано в «Огузнаме», в історичному
контексті є Огулчаком, сином Кадир-хана.
Коли ми досліджуємо династію правителів у зво-
ротному порядку, Караханли й Арикли Арслан-хан,
яких у творах представлено як Кара-хан, Бугра-хан,
Кори-хан, та уйгурські хани, які в свою чергу пред-
ставлені як Альп Тавгач-хан та Арикли Арслан, то
простежується очевидна дотичність до гьоктюрків.
Перелік правителів у династії вказує на період гьок-
тюрків. Отже, період, який починається правлінням
Інала Сир Явкуя та закінчується Ула Демюр Явкуєм,
ми називаємо періодом гьоктюрків. Три із шести
правителів того часу в творі «Джаміут-Теваріх» мали
титул «явкуй», а в «Шеджере-і Теракіме» – «яви».
Як стверджує більшість дослідників, слова «явкуй»
та «яви» тотожні зі словом «ябгу» (yabgu). Перехід
літери «b» у літеру «v» та випадіння «g» на початку
другого складу є досить розповсюдженими явища-
ми у фонетиці давньої турецької мови. Відомо, що
не лише огузьких та карлуцьких правителів, які
жили на берегах Сирдар’ї, називали «ябгу», але й
володарів західних гьоктюрків і тюргіських прави-
телів. Перших правителів гьоктюрків також назива-
ли «ябгу». Використання на пам’ятниках гьоктюрків
поряд унванів «ябгу» і «шад» було властиве лише
західним тюркським племенам [10, с. 113]. У китай-
ських джерелах стосовно гьоктюрків трапляється
термін «ше-ху Тукіє», тобто «ябгу тюрків» [10,
с. 114]. Як зазначає Пітер Голден, «ягу каган» – це
титул, «яким іменували управлінців та халешерів у
західній частині держави» [11, с. 103], до того ж
таке твердження є абсолютно актуальним для ханів,
імена яких згадуються в «Джаміут-Теваріх» та
«Шеджере-і Теракіме», а саме: Інал Сир Явкуй-хан
(Інал Яви-хан), Каї Явкуй-хан (Канли Явли-хан), Ула
Демюр Явкуй-хан (Мур Яви-хан). Таким чином,
епоха династії, у яку жив Деде Коркут, – це період
західних гьоктюрків та тюргішів. Історичний час
цього періоду датовано 552–766 роками, а згадка
про благословенного Мухаммада в “Огузнаме” вка-
зує на те, що він жив у час Деде Коркута, тобто пері-
од династії аббасів.
Якщо період, коли жив Деде Коркут ми визначає-
мо як час панування західних гьоктюрків, то першо-
го тогочасного правителя цього періоду Інала Сир
Явкуй-хана ми маємо розглядати як Кагана. У візан-
тійських джерелах ця постать згадується як Каган
Сілзібул, в ісламських – Сінджубу Хакан. У візантій-
ських джерелах трапляються імена Сізібул, Сізабул,
Дізабул, Ділзібул [11, с. 103]. Крім того, у перських
джерелах ім’я записане як Сінджепук, а у вірмен-
ських – Ченастанли Чепух [11, с. 103]. Зазначені
назви є варіантами імені Сир Ябгу. Слово «Sır» у пер-
ських та арабських джерелах трапляється як «Sin», а
у візантійських «Si~Sil, Di~Dil». Очевидно, в інозем-
них джерелах у слові «Sır» у написах на гьоктюрк-
ських каменях «бенгю» не встановлено літеру «r».
«Sır» перекладатиметься «переможець». Слово
«уabgu» в арабських джерелах трапляється як «cibu»,
а у візантійських «zibul~zabul». Ці слова, зокрема
«cibu», про яке пише в своєму словнику Кашгарли
Магмут, виникли внаслідок зміни в огузів та кипча-
ків літер «y->c» [1, с. 31]. В огузів на початку другого
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010
38 Епічний світ традиції
складу випадає літера «g». Таким чином, слово yabgu
розвивалося так: yabgu>cabgu>cabu>cibu. У пам’ятці
«Шеджере-і Теракіме» це слово відповідно змінюва-
лося так: yabgu>yavgu>yavu>yavı. Стосовно літери
«g» фіксуємо перехід -b->-v-, що розпочався ще в дав-
ніший період уйгурів та караханітів.
Про урочисті прощання з ханом Каї Іналом після
його смерті сповіщають написи на гьоктюркських
каменях «бенгю». У пам’ятці «Джаміут-Теваріх» цю
подію описано так: «Коли помер Каї Інал-хан для
прощальної процесії Еркі, син Баяндира Дьонкера,
влаштував небачене частування. Він облаштував дві
ями і одну заповнив йогуртом, а іншу – кумисом,
зарізав стільки коней, великої рогатої худоби та
овець, що з того м’яса утворилося декілька величез-
них гір. З усіх усюд посходилося чимало люду. Усіх
частували досхочу та наїдків не стало менше» [20,
с. 55]. Як свідчать написи на гьоктюркських
пам’ятках, коли помер Каган, з усіх усюд – Кореї,
Китаю, Тибету, Ірану, Візантійської імперії, племен
киргизів, учкарикан, татар, китайців і татабців (за
визначенням з «Огузнаме» – «з усіх країн, що є в
світі») прибули представники, аби попрощатися з
небіжчиком. Ця обставина привернула увагу
Зекі В. Тогана. У своїх примітках він зазначив:
«У письмових свідченнях Сир Явкуя, якого частував
Еркі з цієї нагоди, ідеться саме про ті події, що опи-
сані в написах на гьоктюркських пам’ятках. У візан-
тійських та ісламських джерелах згадано цю постать
під іменем Сир Ябгу. Отже, цю дефініцію варто
дослідити детальніше й у контексті тих частин “Огуз
Дестани”, де вона трапляється» [20, с. 103].
Видається неймовірним, що похорон ханів Буміні та
Істеміна, на якому були присутні різні народи, не
забув їхній нащадок і понад 156 років потому, і що
опис цього похорону став текстом епічного твору в
ХІV ст.
У китайських джерелах ім’я п’ятого кагана захід-
них гьоктюрків трапляється як Ні-лі [17, с. 135].
Найімовірніше, це ім’я згадувалося як Інал. Таким
чином, можемо вважати, що зазначені в пам’ятці
«Джаміут-Теваріх» Інал Сир Явкуй-хан і Каї Інал-
хан, Каган (Sır Yabgu = Sincibu = Sinzibul) в особі
правителя Ні-лі були правителями першого періоду
панування гьоктюрків. На нашу думку, інші чотири
правителі, згадані в «Огузнаме» (Кьоль Еркі-хан –
Туман-хан – Каї Явкуй-хан – Ула Демюр Явкуй-хан),
стосуються періоду тюргішів.
Як відомо, найвеличнішим правителем тюргішів
був Су-лу Каган. Відомості про кагана Су-лу, які міс-
тяться в китайських джерелах, заслуговують на осо-
бливу увагу. Вони є надзвичайно цікавими й наво-
дять нас на думку про певний зв’язок між Су-лу
Каганом та Салуром Казаном. У китайському джере-
лі «Chiu T’ang-shu» міститься така інформація: «За
характером Су-лу був надзвичайно відважним. Після
кожної битви захоплене майно (ганімет) він розпо-
діляв між командуючими військом, солдатами та
племенами. Усі його підлеглі наполегливо працюва-
ли для свого господаря й ставилися до нього шано-
бливо та приязно. Він таємно відправив послів до
тібетських племен, а на Сході підтримував гьоктюр-
ків. Гьогтюрки й тібетці надіслали Су-лу в дружини
по дівчині. Таким чином, він оголосив дівчат з трьох
країн “катун” (katun). Багатьом своїм синам надав
титул “ябгу” (yabguluk). Витрати збільшувалися, з
часом його золотий запас було вичерпано.
Наприкінці свого життя він відклав частину краму
собі, не дозволяючи нікому торкатися його. Після
сильної застуди йому паралізувало руку. Багато пле-
мен, що перебували під його владою, зневірилися у
своєму володарі. Наймогутнішими лідерами племен
були Мо-ги Таркан і Ту-мо-ту. Навколо них згуртува-
лися люди, вони розділилися на два табори й отри-
мали назви “сари” та “кара”. Вони вороже і з насто-
рогою сприймали один одного. Улітку 738 року
воїни на чолі з Мо-ги Тарканом напали вночі на
Су-лу та вбили його. Спочатку це було сплановано
Ту-мо-ту з Мо-ги Тарканом. Однак Ту-мо-ту висту-
пив проти нього, і з метою згуртувати народ прого-
лосив каганом сина Су-лу Тоу-хо-хсейна» [3,
с. 5192].
В іншому китайському джерелі [21] міститься
така інформація: «Каган тюргішів Су-лу був відваж-
ним і щедрим правителем. Усю здобич після бою він
роздавав своїм племенам. І собі особисто не відді-
ляв окремо трофейного краму. Тому народ був задо-
волений правлінням свого кагана й служив йому
правдою. Він був одружений з донькою правителя
династії Танг. Таємно налагодив взаємини з гьок-
тюрками та тібетцями. Гьоктюрки й тібетці надісла-
ли йому в дружини по дівчині. Су-лу проголосив
дівчат трьох країн “катун”. А своїх синів зробив
“ябгу”. Витрати з часом зростали. Згодом він забо-
ронив ділити ганімет після бою. Наприкінці свого
життя він захворів і його руку паралізувало. Багато
племен віддалилися від нього. Мо-ги Таркан і Ту-мо-
ту виявилися двома впливовими лідерами серед
племен. Їхні племена отримали назви “сари” та
“кара”. Вони не довіряли одне одному. Таким чином,
Мо-ги Таркан очолив військо й раптовим нападом
уночі вбив Су-лу. Ту-мо-ту спочатку розділяв цей
план з Мо-ги Тарканом, однак між ними виникла
суперечка. Ту-мо-ту, щоб згуртувати всі племена,
оголосив каганом сина Су-лу Гу-шо Тоу-хо-хсейна»
[21, с. 6833, 6834].
Тему розподілу ганімета, що спричинила супе-
речки між кара-тюргішами та сари-тюргішами, відо-
мості про яких містяться в китайських джерелах,
описано й у «Книзі Деде Коркута» у 12 розділі (бої).
Цей розділ починається так: «Уч Ок об’єдналися з
Боз Ок і напали на будинок Казана. Останній нака-
зав відбиватися. Однак Казан не об’єднався з огуза-
ми. Прочувши про це, дехто з беїв огузів, зокрема
Аруз та Емен, мовили, що до цього часу вони всі
виступали проти Казана, проте кожний окремо, а
зараз настав час для об’єднання. Усі огузи об’єдналися
і разом виступили проти Казана» [7, с. 243, 244].
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010
39Ахмет Ержілясун. Хто такий Салур Казан?
Очевидно, що передумови конфлікту між огузами
у всіх джерелах подібні. Термін «Он Ок» (On Ok),
який використано для західних гьоктюрків та тюр-
гішів, у «Книзі Деде Коркута» трапляється як «Ок»:
Уч Ок – Боз Ок (Üç Ok – Boz Ok). Усупереч тому, що
в китайських джерелах повідомляється про те, що
ватажок сарів Бага Таркан убиває Су-лу, у «Книзі
Деде Коркута» Салур Казан убиває ватажка огузів
Аруза Коджа. Турецька народна література, яка не
допускала трагічний кінець героя, відповідно від-
била ситуацію у кривому дзеркалі, і Салур Казан,
попри свою фактичну загибель, продовжу вав жити.
У китайських джерелах є згадка про те, що руку
Су-лу було паралізовано, тоді як в ісламських описа-
но, як Кьоль Чор Бага Таркан зламав руку Су-лу.
Табері також стверджує, що Кьоль Чор зламав руку
Сулу. Ібнюль-Есір описує смерть Су-лу під час гри в
нарди вночі від раптового нападу Кьоль Чора [17,
с. 69]. Цю подію дещо інакше подано у 12 розділі
«Книги Деде Коркута». Вождь огузів Аруз Коджа,
щоб налагодити взаємини із Салур Казаном, зверта-
ється до Бамси Бейрека. Насправді ж він вдається до
хитрощів, адже хоче, щоб Бейрек перейшов на його
бік. Коли ж Бейрек відмовляється від такої співпра-
ці, Аруз Коджа вихоп лює меча і вбиває непокірного.
Таким чином, він ліквідував Бейрека ще до зустрічі
із Салуром Казаном.
Згідно із «Шеджере-і Теракіме», «сім жінок упро-
довж багатьох років підкорювалися огузам». Перша
з них – Алтун Кьозлі Сундуз (Сундун) була дружи-
ною головного бая, а дружиною Салура Казана
Альпа – Бою Узун Бурла [Ergin ŞT, 97]. За китай-
ськими джерелами, Су-лу Кагану китайці надіслали
дівчину з племені Асена на ім’я Кіао-хо, яку Каган
проголосив своєю дружиною. Ця дівчина поводила-
ся й порядкувала у своєму племені, згідно з китай-
ськими джерелами, як справжній бей. Поки Су-лу
Каган перебував на заході своїх володінь, Кіао-хо
продала тисячу коней, щоб купити різного краму, і
надіслала своїх людей до Куча аби вони сповістили
бажання дружини Кагана. Губернатор Китаю роз-
гнівався на таку звістку: «як жінка з роду А-чхена
може роздавати розпорядження мені, губернатору
імперії (Китаю)», – розлючено вигукнув він і нака-
зав побити тюргіських посланників. Повернувшись,
Су-лу вирішив помститися і вчинити напад на Куча
[17, с. 51, 52]. Ця подія засвідчує, що Кіао-хо-катун
поводилася як справжній правитель, поки Су-лу
перебував у воєнних походах чи в районі
Маверауннехір. Відвага та хороб рість Су-лу Кагана,
відзначена в китайських джерелах, не поступалася
відвазі Салура Казана. У панегіричному чотиривір-
ші, написаному Ата Коркутом, уміщеному в
«Шеджере-і Теракіме», є такі рядки, що прославля-
ють мужність Салура Казана:
Він поклав у казан м’ясо сорока одного коня
Лівою рукою він тримав казана
Правою рукою він пригощав
Воїни і поважені чи ви бачили такого як Казан?
[Кононов 1958, 66].
У цьому самому вірші описано відносини Салура
Казана з арабами, аджемами та мусульманами вза-
галі:
Казан приручив турків, туркменів, арабів,
Тобто мусульманів
І як тільки трапилася нагода, він знищив усіх
невірним
Воїни і поважені чи ви бачили такого як Казан?
[Кононов 1958, 66].
Салур Казан та огузи в «Книзі Деде Коркута» і в
«Шеджере-і Теракіме» є мусульманами, тоді як Су-лу
Каган не був мусульманином. До того ж він знущав-
ся над хоросанськими валі Емеві. Декілька разів він
брав в облогу арабське військо і тримав його без
води, цей період увійшов в історію як «дні спраги».
Допомагаючи місцевим народам, Су-лу Каган пере-
слідував емевійців, унаслідок чого отримав серед
арабів прізвисько Ебу Музахім (лютий, безпощад-
ний) [17, с. 67]. Араби поступово просувалися впе-
ред, аж поки не відбулася відома битва Сергана
(1714), коли їм довелося відступати під сильним
натиском війська Су-лу Кагана; вони тримали обо-
рону ще 15 років [17, с. 50]. Як же тоді розуміти
чотиривірш, у якому йдеться про те, що він здобув
перемогу над мусульманським арабським військом
та завдав їм чимало тортур? Проте досить природ-
но, зважаючи на традицію тюркських дастанів, слід
сприймати вірш, у якому Салур Казан є мусульма-
нином. Окрім того, багато дослідників розділяють
думку, що Салур Казан та огузи, описані в
«Огузнаме», жили ще до прийняття тюрками ісламу.
Однак, на мій погляд, зміст цього чотиривірша
набагато глибший. Серед тюргіських каганів саме
Су-лу Каган найефективніше провадив взаємини з
арабами, аджемійцями та мусульманами, саме на
цій обставині й наголошено у вірші. Су-лу в 724,
728, 730 та 736 роках допомогав місцевим хюкумда-
рам з Маверауннехіра й кожного разу, окрім остан-
нього, завдавав противнику суттєвого удару.
Відомими є його облоги Самарканда та Кемердже.
Проте взаємини Су-лу з володарями західних земель
не завжди були ворожими; до нього зверталися за
допомогою місцеві мусульманські хюкумдари і в
таких війнах Су-лу підтримував аббасів, які воюва-
ли проти емевійців. Варто зауважити, що прихиль-
ник аббасів Харіс бін Суредж з усією своєю свитою
підпорядкувався тюргішам, а Су-лу особисто віддав
йому у володарювання місто Фараб [17, с. 63, 64].
Власне, за цієї обставини й відбувся останній похід
Су-лу до Маверауннехіра. Не дивно, що він сприй-
мається абсолютно адекватно поряд з хюкумдара-
ми, прибічниками аббасів. Су-лу користувався неа-
биякою повагою серед правителів довколишніх
земель. Наприкінці свого життя він відвідав Мекку,
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010
40 Епічний світ традиції
у «Шеджере-і Теракіме» про нього згадується як про
людину, що здійснила хадж [Ergin ŞT, 84].
Поряд зі спільними рисами Салур Казана та Су-лу
Кагана наголосимо на фонетичній подібності імен
цих осіб. На нашу думку, слово, зафіксоване в китай-
ських джерелах як «Su-lu», у турецькій мові матиме
транскрипцію «Salur». Відомо, що в китайській мові
відсутня фонема «r». Крім того, ми переконані, що
слово «кazan» це похідний варіант від уже забутого
«kağan». Однак у цьому випадку можна простежити й
фонетичні зміни в імені Газан-хан (Gazan Han). Так
само можна помітити певний зв’язок між ім’ям тюр-
гіського кагана У-че-ле (U-çe-le) та ім’ям батька
Салура Казана – Улаш (Ulaş). Між двома словами від-
булося явище метатези – зміна однієї фонеми на
іншу. У-че-ле не був батьком Су-лу, але для дастан-
ської традиції є природним явище, коли один зі сла-
ветних хюкумдарів, який жив задовго до Су-лу, є
справжнім його батьком. Так само можна простежи-
ти подібність між іменем Кьоль Чор Бага Таркан (Köl
Çor Baga Tarkan), який убив Су-лу, та Аруз Коса (Aruz
Koca), що бився із Салуром Казаном. Вираз «Köl Çor»
у «Книзі Деде Коркута» трапляється як «Koca».
Отже, племена Он Оків та тюргішів, які, власне, і
представляють західних гьоктюрків, є пращурами
огузів. Ф. Сюмер також поділяє думку про те, що
огузи – це нащадки західних гьоктюрків. Щодо того,
що «мова західних гьоктюрків дещо відрізнялася від
мови східних гьоктюрків», учений пише: «огузька є
вдосконаленою мовою західних гьоктюрків» [19,
с. 45, 46]. За Ф. Сюмером, у 766 році карлуки захо-
пили Суяб (околиці Токмака), і огузам довелося
кочувати далі на захід [19, с. 31]. Хусейн Салман,
який вивчає історію тюргішів, зазначає, що після
766 року Он Оки пішли на північний захід та на пів-
ночі Хазару разом з північними узами утворили
огузів [17, с. 86]. Таким чином, огузи сформувалися
в плем’я в епоху західних гьоктюрків. Спочатку огу-
зів нараховувалося десять родів, однак після мігра-
ції в 766 році, об’єднавшись з іншими племенами,
що жили біля Сирдар’ї, їх налічувалося вже двадцять
чотири. Махмут Кашгарли згадував про двадцять
два огузьких племені в 1070 році, до яких приєдна-
лося два роди Халач і, таким чином, огузів вже нара-
ховувалося двадцять чотири роди.
Подібність понять огуз – тюргіш та Салур Казан –
Су-лу Каган спонукає на міркування щодо східних
гьоктюрків. Як відомо, тюргіські кагани, ще до
Су-лу, вели запеклі війни зі східними гьоктюркам на
чолі з У-че-ле та його сином Соко. Ці війни описані
й на каменях «бенгю» Тоньюкук, Кьоль Тігін, Білге
Каган. За Капгана Кагана перша велика війна від-
булася у 698 році біля Болчу в долині Яриш
(Джурганія); тюргіші програли у війні, якою керу-
вав Тоньюкук і в якій брали участь Більге та Кьоль
Тігін. У цій війні тюргіського кагана (У-че-ле) було
взято в полон, а тюргіського ябгу та блазня – вбито.
Другий напад на тюргішів було здійснено в 710 році,
його особисто очолив Капган; у цій війні, яка від-
бувалася в Болчу і в якій взяли участь Більге та
Кьоль Тігін, було вбито тюргіського кагана (Со-ко),
ябгу та його блазня. Імовірно, війна, описана в
«Шеджере-і Теракіме», під час якої викрали матір
Салура Казана Чачакли, – це саме війна в Болчу
698 року. Салур за тієї війни мав би бути малим
хлопчиком і, очевидно, він просто втік, коли його
матір забрали вороги [Ergin ŞT, 88]. Су-лу посів
трон у 716 році, відповідно в 698 році він був ще
дитиною. Ім’я беченського падишаха, який напав на
огузів («Шеджере-і Теракіме»), – Тоймадук. Якщо
зв’язок між батьком Салура Казана Улашом та У-че-
ле, який ми встановили у своєму досліджені, є пра-
вильним, то можна припустити зв’язок і між
Тоймадуком та Тоньюкуком.
На дастани, які складалися впродовж тривалого
часу, особливий вплив справили саме ті особи, які
жили, та обставини і події, що відбувалися в час,
близький до завершення укладання літературної
пам’ятки. У боротьбі Салура Казана та його друзів,
звичайно, є й відголоски воєн огузів, а пізніше –
печенігів та кипчаків, які жили біля Сирдар’ї. До
того ж у дастані є відомості про війни з кипчаками,
які перебували під владою грузинського королів-
ства, принаймні у творі описано відповідні персона-
лії та географічні місця. У розвідці ми зупинилися
на першому етапі переказів про Салура Казана, що
стосується воєн між тюргішами та гьоктюрками.
Насамкінець варто зазначити, що західні гьоктюр-
ки та тюргіші є нащадками огузів, а східні гьоктюр-
ки – кипчаків. У четвертому рядку на північній сто-
роні каменя «шіне-Усу» (şine-Usu), встановленого за
наказом уйгурського кагана Баян Чора, міститься
фраза «tür...bçk elig yıl olurmış» [15, с. 164].
С. Кляшторний прочитав цю першу частину як
«Тюрки-кибчаки» [14, с. 153]. Значення цього виразу
таке: «Тюрки-кипчаки правили п’ятдесят років», це
означає, що гьоктюрки підпорядкували уйгурів.
Важливою в цьому аспекті є та обставина, що уйгури
називали східних гьоктюрків тюрками-кипчаками.
Як бачимо, війни між гьоктюрками, нащадками
кипчаків, та тюргішами (східними гьоктюрками) є
першим джерелом переказів-ріваєтів про Салура
Казана, що відображено в пам’ятках «Книга Деде
Коркута» та «Шеджере-і Теракіме», а щодо історич-
ності цього образу, то Салур Казан є ні ким іншим,
як Су-лу Каганом.
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010
41
Література
Переклад з турецької Анни Рог, Тетяни Нікітюк
1. Atalay Besim. Divanü Lûgat-it-Türk
Tercemesi I. – Ankara, 1941.
2. Boratav Pertev Naili. Dede Korkut
Hikâyelerindeki Tarihî Olaylar ve Kitabın
Te’lif Tarihi, Türkiyat Mecmuası. XIII. –
Іstanbul, 1958.
3. Chiu-T’ang-shu. – Pekin, 1997.
4. Ercilasun Ahmet B. Oğuz Kağan Destanı
Üzerine Bazı Düşünceler // TDAY Belleten
1986. – Ankara, 1988.
5. Ercilasun Ahmet B. Dede Korkut Destanı
ile Oğuz Destanı Arasındaki
Münasebetler // TDAY Belleten 1988. –
Ankara, 1994.
6. Ercilasun Ahmet B. The father-Son
Struggle in Turkish Epics // Altaic
Affinities – Proceedings of the 40th
Meeting of the PIAC. – Bloomington,
2001.
7. Ergin Muharrem. Dede Korkut Kitabı I. –
Ankara, 1958.
8. Ergin Muharrem. Orhun Abideleri. –
Іstanbul, 1991.
9. Ergin Muharrem. Ebülgazi Bahadır
Han – Türklerin Soy Kütüğü. – Іstanbul. –
Tarihsiz.
10. Giraud René. Göktürk imparatorluğu /
Ģev. Ismail Mangaltepe. – Іstanbul, 1999.
11. Golden Peter B. Türk Halkları Tarihine
Giriş / Ģev. Osman Karatay. – Ankara,
2002.
12. Gökyay Orhan Şaik. Dedem Korkudun
Kitabı. – Іstanbul, 2000.
13. Jirmunskiy V. M. Salur Kazan’ın
Çadırının Yağmalanması Hikâyesi ile ilgili
Tarih Kaynakları / Ģev. Ismail Kaynak //
Sakaoğlu Saim. Dede Korkut. – Kitabı II. –
Konya, 1998.
14. Klyaştornıy S. G. Kipçaki v runiçeskix
pamyatnikax // Turcologica 1986. –
Leningrad, 1986.
15. Orkun Hüseyin Namık. Eski Türk
Yazıtları I. – Іstanbul, 1936.
16. Salğaraulı Koyşığara. Türikter. –
Almatı, 1999.
17. Salman Hüseyin. Türgişler. – Ankara,
1998.
18. Sümer Faruk. Oğuzlara Dair Destanî
Mahiyetde Eserler // DTCf Dergisi. XVII. –
Ankara, 1959.
19. Sümer Faruk. Oğuzlar. – Іstanbul,
1999.
20. Togan Zeki Velidî. Oğuz Destanı. –
Іstanbul, 1972.
21. Tzu-chih T’ung-chien (TCTC). – Pekin,
1997.
Ахмет Ержілясун. Хто такий Салур Казан?
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37963 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:25:13Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ахмет Ержілясун 2012-10-26T21:20:55Z 2012-10-26T21:20:55Z 2010 Хто такий Салур Казан? / Ахмет Ержілясун // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 34-41. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37963 82–12’04(56) In this article, the period of the facts and persons of Dede Korkut’s book was researched. It was resulted that the facts and persons in the book were lived in the Turgish period and Salur Kazan was Su-lu Kagan. According to the Chineese sources, Su-lu Kagan has not divided up the loot and, in the same way, Salur Kazan also has not divided up the loot. Bu makalede Dede Korkut boylarında geçen olay ve şahısların zamanı araştırılmıştır. Salur Kazan ve arkadaşlarının yer aldığı boylardaki şahıs ve olayların Türgişler dцneminde olduğu sonucuna varılmış ve Türgiş hükümdarı Su-lu Kağan ile Salur Kazan’ın aynı şahsiyet olduğu üzerinde durulmuştur. Çin kaynakları nda bulunan Su-lu Kağan’ın ganimeti dağıtmaması üzerine çıkan olaylar ile Dede Korkut Kitabı’nın 12. boyunda yer alan Salur Kazan’ın ganimeti dağıtmaması arasındaki benzerliğe dikkat çekilmiştir. Переклад з турецької Анни Рог, Тетяни Нікітюк uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Епічний світ традиції Хто такий Салур Казан? Who Is Salur Kazan? Salur Kazan Kimdir? Article published earlier |
| spellingShingle | Хто такий Салур Казан? Ахмет Ержілясун Епічний світ традиції |
| title | Хто такий Салур Казан? |
| title_alt | Who Is Salur Kazan? Salur Kazan Kimdir? |
| title_full | Хто такий Салур Казан? |
| title_fullStr | Хто такий Салур Казан? |
| title_full_unstemmed | Хто такий Салур Казан? |
| title_short | Хто такий Салур Казан? |
| title_sort | хто такий салур казан? |
| topic | Епічний світ традиції |
| topic_facet | Епічний світ традиції |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37963 |
| work_keys_str_mv | AT ahmeteržílâsun htotakiisalurkazan AT ahmeteržílâsun whoissalurkazan AT ahmeteržílâsun salurkazankimdir |