Ходжа Насреддин: герой чи антигерой, мудрець чи пройдисвіт?
Some researchers assert that Nasrettin Hodja constitutes a trickster mythology in Turkish culture. There is a tendency among those researchers to simplify Nasrettin Hodja by picturing him as an erotic and a primitive fool. This paper analyzes the Nasrettin Hodja anecdotes in the context of hero/anti...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Народна творчість та етнографія |
|---|---|
| Datum: | 2010 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37972 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Ходжа Насреддин: герой чи антигерой, мудрець чи пройдисвіт? / Еврім Олчер Озюнель // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 90-93. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37972 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Еврім Олчер Озюнель 2012-10-26T21:58:59Z 2012-10-26T21:58:59Z 2010 Ходжа Насреддин: герой чи антигерой, мудрець чи пройдисвіт? / Еврім Олчер Озюнель // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 90-93. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37972 [82–34:177.001.1](56) Some researchers assert that Nasrettin Hodja constitutes a trickster mythology in Turkish culture. There is a tendency among those researchers to simplify Nasrettin Hodja by picturing him as an erotic and a primitive fool. This paper analyzes the Nasrettin Hodja anecdotes in the context of hero/anti-hero discussion, and questions the frame of “trickster” archetype which is generally attributed to the anecdotes. Doing so, it aims at displaying the misunderstanding about the trickster problem and revealing why Hodja cannot be regarded as a trickster archetype or an anti-hero in Turkish culture. Bu makalede genel olarak Nasrettin Hoca’nın kahraman mı yoksa anti-kahraman mı olduğu incelenmiştir. Öncelikle anti-kahraman kavramı irdelenerek Hoca ile ilişkilendirilip ilişkilendirilemeyeceği belirlenmiş, ardından Hoca’yı anti-kahraman kavramı içersinde tartışan makaleler eleştirel bir bakışla irdelenmiştir. Ek olarak, Nasrettin Hoca’nın Türk kültürü içinde bir hilebaz arketipi oluşturup oluşturmadığı tartışılarak konuya açıklık getirilmeye çalışılmıştır. Переклад з турецької Олеся Кульчинського uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Народні оповідання: типологія та текстологія Ходжа Насреддин: герой чи антигерой, мудрець чи пройдисвіт? Hodja Nasrettin: Is He a Hero or an Anti-hero, a Trickster or a Wise Man? Hoca Nasrettin, kahraman mı antikahraman mı, hilebaz mı, Bilge mi? Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Ходжа Насреддин: герой чи антигерой, мудрець чи пройдисвіт? |
| spellingShingle |
Ходжа Насреддин: герой чи антигерой, мудрець чи пройдисвіт? Еврім Олчер Озюнель Народні оповідання: типологія та текстологія |
| title_short |
Ходжа Насреддин: герой чи антигерой, мудрець чи пройдисвіт? |
| title_full |
Ходжа Насреддин: герой чи антигерой, мудрець чи пройдисвіт? |
| title_fullStr |
Ходжа Насреддин: герой чи антигерой, мудрець чи пройдисвіт? |
| title_full_unstemmed |
Ходжа Насреддин: герой чи антигерой, мудрець чи пройдисвіт? |
| title_sort |
ходжа насреддин: герой чи антигерой, мудрець чи пройдисвіт? |
| author |
Еврім Олчер Озюнель |
| author_facet |
Еврім Олчер Озюнель |
| topic |
Народні оповідання: типологія та текстологія |
| topic_facet |
Народні оповідання: типологія та текстологія |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Народна творчість та етнографія |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Hodja Nasrettin: Is He a Hero or an Anti-hero, a Trickster or a Wise Man? Hoca Nasrettin, kahraman mı antikahraman mı, hilebaz mı, Bilge mi? |
| description |
Some researchers assert that Nasrettin Hodja constitutes a trickster mythology in Turkish culture. There is a tendency among those researchers to simplify Nasrettin Hodja by picturing him as an erotic and a primitive fool. This paper analyzes the Nasrettin Hodja anecdotes in the context of hero/anti-hero discussion, and questions the frame of “trickster” archetype which is generally attributed to the anecdotes. Doing so, it aims at displaying the misunderstanding about the trickster problem and revealing why Hodja cannot be regarded as a trickster archetype or an anti-hero in Turkish culture.
Bu makalede genel olarak Nasrettin Hoca’nın kahraman mı yoksa anti-kahraman mı olduğu incelenmiştir. Öncelikle anti-kahraman kavramı irdelenerek Hoca ile ilişkilendirilip ilişkilendirilemeyeceği belirlenmiş, ardından Hoca’yı anti-kahraman kavramı içersinde tartışan makaleler eleştirel bir bakışla irdelenmiştir. Ek olarak, Nasrettin Hoca’nın Türk kültürü içinde bir hilebaz arketipi oluşturup oluşturmadığı tartışılarak konuya açıklık getirilmeye çalışılmıştır.
|
| issn |
0130-6936 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37972 |
| citation_txt |
Ходжа Насреддин: герой чи антигерой, мудрець чи пройдисвіт? / Еврім Олчер Озюнель // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 5. — С. 90-93. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT evrímolčerozûnelʹ hodžanasreddingeroičiantigeroimudrecʹčiproidisvít AT evrímolčerozûnelʹ hodjanasrettinisheaherooranantiheroatricksterorawiseman AT evrímolčerozûnelʹ hocanasrettinkahramanmıantikahramanmıhilebazmıbilgemi |
| first_indexed |
2025-11-25T22:40:43Z |
| last_indexed |
2025-11-25T22:40:43Z |
| _version_ |
1850568846076805120 |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010
Сьогодні, коли шириться глобалізація культури,
поняття «нація» поступово звужується (культурні цін-
ності розглядають у контексті позанаціональних сцена-
ріїв), відтак перед дослідниками постають важливі
питання щодо можливого розвитку культури.
У сучасному науковому розумінні в даному разі на
передній план повинен вийти не аналіз, а синтез. Художній
образ Ходжі Насреддина в мінливому світі індустріальної
культури і нині існує у своєрідній формі, тому важливо,
застосувавши неупереджений науковий підхід, дослідити
його феномен, що випав з поля зору культурологічних
дискусій. Коли анекдоти про Ходжу перенаситилися
турецьким колоритом, його образ перейшов з регіональ-
ного рівня на світовий. Насреддина й досі згадують
добрим словом у багатьох куточках світу, незалежно від
соціокультурної специфіки. Проте сучасні дослідники
його образу провадять численні дискусії.
Ведучи мову про Ходжу Насреддина, насамперед
потрібно керуватися власними відчуттями. Адже чуттє-
вість – ключ до цього складного феномена. Скажімо,
більшість дискусій про Насреддина точиться навколо
анекдотів із «життя Ходжі» або з «посиланнями на
нього» як такі, що «суперечать моралі» та «йдуть уроз-
різ із традицією». По один бік цих «барикад» стоять
захисники Ходжі, які стверджують, що він – «непороч-
ний символ чуттєвості», по другий бік – скептики, які
запитують: «Звідки тоді взялися ці оповіді?». Уважаємо,
що обидва непримиренні табори прагнуть у будь-який
спосіб довести свою безпомилковість. Однак, як не
прикро, їхні абстрактні теорії породжують хибні тлума-
чення образу Ходжі Насреддина як у цих наукових
колах, так і поза ними. І ті, й інші науковці вважають
свої концепції правильними, хоча часто на їхню адресу
лунають закиди в «наївності», «печерному націоналіз-
мі» й «романтизмі».
Зрозуміло, що обидві сторони у своїх теоріях знову-
таки пристосовують образ Ходжі Насреддина до влас-
ного світогляду. По-перше, наругу над Ходжею можна
прирівняти до культурологічного побиття камінням,
по-друге, – дедалі глибшає зв’язок між уславленням цієї
постаті й уявленнями на кшталт «він з наших». Хоч би
там як, але через галас, який здійняли вчені, вони не
врахували мудрої поради самого Ходжі: «І ти маєш
рацію, і – ти».
У статті здійснено спробу розвіяти туман довкола
постаті Ходжі й дослідити, яким він радше не був, аніж
навпаки. Передусім розглянемо твердження про те,
що образ Ходжі містить також архетип «трикстер».
Оскільки для такого обґрунтування використано опо-
віді з покликаннями на самого Ходжу, котрі «вміщують
у собі елементи, що суперечать моралі», розглянемо
питання характеристики Ходжі як «антигероя», себто
антипода.
1998 року в «The Journal of American folklore»
(«Журнал американського фольклору») опубліковано
статтю під заголовком «The Political face of folklore –
A Call for Debate» («Політичне обличчя фольклору –
заклик до полеміки»), у якій авторка – Джо Енн Конрад –
проілюструвала на прикладі Туреччини зв’язок між
фольклористикою і політикою. Уважаємо, що статті
такого штибу, написані й опубліковані англійською
мовою, мають більше шансів потрапити до широких
читацьких кіл. Таким чином, англомовні видання, у
колі зацікавлень яких перебуває турецька культура,
виконують подвійну функцію. По-перше, наукові статті
в цих виданнях репрезентують Туреччину, по-друге, –
пропагують турецькі наукові здобутки. Наважимося
висунути гіпотезу, що такі англомовні статті торують
шлях для наукової експансії. Тому одним з обов’язків
сучасних культурологів є пошук водночас і критичного,
і наслідувального підходу до іншомовних статей.
У зв’язку із цим згадаймо одну з публікацій Сейфі
Карабаша (яка ще чекає належної оцінки фахівців), де
розглянуто образ Ходжі Насреддина. Робота під назвою
Ходжа Насреддин: герой чи антигерой, мудрець чи
пройдисвіт?
evrim Olcher Ozjunel. Hodja Nasrettin: Is He a Hero or an antiHero, a Trickster or a Wise man? Some researchers
assert that Nasrettin Hodja constitutes a trickster mythology in Turkish culture. There is a tendency among those researchers to
simplify Nasrettin Hodja by picturing him as an erotic and a primitive fool. This paper analyzes the Nasrettin Hodja anecdotes
in the context of hero/anti-hero discussion, and questions the frame of “trickster” archetype which is generally attributed to the
anecdotes. Doing so, it aims at displaying the misunderstanding about the trickster problem and revealing why Hodja cannot be
regarded as a trickster archetype or an anti-hero in Turkish culture.
Keywords: Nasrettin Hodja, hero/anti-hero, trickster, archetype/
evrim Ölçer Özünel. Hoca Nasrettin, Kahraman mı antiKahraman mı, Hilebaz mı, bilge mi? Bu makalede genel olarak
Nasrettin Hoca’nın kahraman mı yoksa anti-kahraman mı olduğu incelenmiştir. Öncelikle anti-kahraman kavramı irdelenerek
Hoca ile ilişkilendirilip ilişkilendirilemeyeceği belirlenmiş, ardından Hoca’yı anti-kahraman kavramı içersinde tartışan makaleler
eleştirel bir bakışla irdelenmiştir. Ek olarak, Nasrettin Hoca’nın Türk kültürü içinde bir hilebaz arketipi oluşturup oluşturmadığı
tartışılarak konuya açıklık getirilmeye çalışılmıştır.
anahtar Kelimeler: Nasrettin Hoca, Kahraman/Anti-Kahraman, Hilebaz, Arketip/
Еврім Олчер Озюнель
УДК [82–34:177.001.1](56)
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010
91
«The Use of Eroticism in Nasreddin Hoca Anecdotes»
(«Використання еротизму в анекдотах про Ходжу
Насреддина») побачила світ 1990 року в липневому
числі журналу «Western folklore» («Західний фоль-
клор»). С. Карабаш, з урахуванням еротичних елемен-
тів ув оповідях про Ходжу, проаналізував відповідність
цієї постаті архетипу «трикстер» (англ. «trickster») у
турецькій культурі. Він стверджує, що від початку свого
існування образ Ходжі Насреддина, зазнавши певної
трансформації, наблизився до архетипу «трикстер»
достоту в тій самій формі, що й образ Вакдюнкаги –
пройдисвіта з індіанського племені вінебаго, характер
якого досліджував Пауль Радін.
Розділивши дослідження на дві частини, С. Карабаш
розглянув архетип «трикстер» щодо образу Ходжі. На
його думку, популярність Ходжі раннього й пізнього
періодів пов’язана з двома різними символами тва-
ринного світу – ослом і коровою (або конем). В опо-
віданнях, у яких на першому плані осел Насреддина (а
сам він демонструє незграбну й асоціальну поведін-
ку), образ Ходжі зведено до типу пройдисвіта, що
характерно для раннього періоду. Як приклад,
С. Карабаш навів оповідання, у якому «Ходжа молить
Аллаха послати потомство ослу та корові в його хліві,
однак уранці осел здихає» [7, с. 37]. Згідно зі
С. Карабашем між смертю осла і сімейним станом
Ходжі існує певний зв’язок. Згодом формується образ
Ходжі як народного філософа [7, с. 300]. Коментар
С. Карабаша може викликати неабияке зацікавлення.
Утім, слід мати на увазі, що для того, аби вести мову
про таке перетворення Ходжі Насреддина в оповіда-
ннях, потрібно володіти неспростовними історични-
ми фактами. Тому обґрунтованість цього твердження
сумнівна; надто складно досягнути незаперечних
висновків в осмисленні жанру фикра 1, що належить
до надбань словесної культури, які поширювалися
швидко і нерівномірно. Для таких констатацій необ-
хідно погодитися з тим, що оповіді створювали в чіт-
кій хронологічній послідовності. Стосовно існування
відомих образів, котрі в певний історичний період
перейшли з усної народної творчості в художню літе-
ратуру, важко висловити будь-які здогади щодо форм
їхнього побутування в глибинах народної пам’яті.
У цьому контексті згадаймо ідею Лорда Раглана про
те, що народну пам’ять «ми можемо розцінювати як
історичні відомості, яким не більше, ніж півтора сто-
ліття» [11, с. 314]. Попри те, що Карабашева оцінка
має вкрай мало спільного з аналізом Л. Раглана, вона
є свідченням того, що наукові труднощі окреслення
інтелектуальної еволюції оповідань про Ходжу є близь-
кими до Рагланових думок.
Символіку тваринного світу, до якої вдається
С. Карабаш, можна оцінити крізь призму як кочового,
так і осілого способу життя. Насмілимося стверджува-
ти, що осел, як наголосив М. Бахтін, є карнавальним
елементом, пов’язаним з «ослячими процесіями» серед-
ньовіччя. Однак неможливо не брати до уваги культур-
не середовище й епоху, до яких належить постать Ходжі
Насреддина. Коли ми спробуємо проаналізувати образ
Ходжі за допомогою інших культурних понять, ґрунту-
ючись на порівняльних культурологічних досліджен-
нях, відкриються інші горизонти. Проте не варто гада-
ти, що за допомогою цих формул вирішиться й решта
проблем, окрім порівняльних досліджень.
Ідучи за ходом думок у статті С. Карабаша, де він
ідентифікує Ходжу Насреддина з постаттю пройдисвіта
Вакдюнкаги, звернімося до твору П. Радіна «The
Trickster: A Study in American Mythology» («Трикстер.
Дослідження міфів північноамериканських індіанців»),
де він розглянув архетип «трикстер». П. Радін ототож-
нює Вакдюнкагу з первісною силою, що набрала люд-
ської подоби. Своєрідність Вакдюнкаги в тому, що він
вибудовує людські стосунки на основі «руйнації, відчу-
ження та шахрайства» [10, с. 132]. Спершу, перебуваю-
чи на рівні людини, яка здатна лише відрізнити власне
тіло від інших тіл, недалекий і злодійкуватий персонаж
згодом стає народним мудрецем. Ще одна з яскравих
рис цієї особи виявляється в тому, що його поведінку та
вчинки визначає гендерна належність. В оповідях про
Вакдюнкагу, які переклав П. Радін, персонаж керується
основними статевими імпульсами, тож його вульгарні
манери, що одразу впадають у вічі, подано гіперболізо-
вано [10, с. 136]. Тому пошук спільних рис між Ходжою
Насреддином і Вакдюнкагою, чия вдача притаманна
аборигенам Північної Америки, – неабияке перебіль-
шення. Ілхан Башгьоз також уважає, що висновки
С. Карабаша перебільшені. Як на І. Башгьоза, це цілком
очевидна річ: застосувавши загальне формулювання
«трикстер», знайти деякі його риси в окремих оповідях
про Ходжу Насреддина. Замість цієї дефініції в даному
разі можна вжити вислів «загальносвітовий комічний
персонаж» [2, с. 75, 76]. У підсумку І. Башгьоз наголо-
сив, що такі оповіді навряд чи сформують міф про шах-
рая в турецькій культурі. А втім, І. Башгьоз, заперечив-
ши відповідність Ходжі архетипу «трикстер», водночас
ствердив, що в деяких фикрах Насреддин постає перед
нами як «дурний», «наївний» і «недоумкуватий» [2,
с. 72]. Однак варто зауважити: якщо перечитати фикри,
яким І. Башгьоз «приписав» «дурість», «наївність» і
«недоумкуватість» Ходжі, то одразу зрозуміло, що до
них можна підібрати й інші коментарі.
Враховуючи коментарі І. Башгьоза, слід проаналізу-
вати й деякі відомості щодо архетипу «трикстер». Згідно
з К.-Г. Юнгом, який досліджував цей архетип, «трик-
стер – це первісна “космічна” істота з божественно-
тваринною природою; з одного боку, він своїми над-
людськими здатностями вивищується над людиною, з
другого, – стоїть нижче за неї через свою недоумкува-
тість і несвідомість» [8, с. 130]. Окрім того, трикстер –
«колективний образ тіні, сукупність усіх ницих вад
характеру» [8, с. 135]. Зіставивши такі особливості
архетипу з образом Ходжі Насреддина, для останньо-
го – цей шаблон утрачає силу. Подавши ґрунтовну
характеристику його образу, ми виявимо в оповідях
поступові зміни у свідомості Ходжі. Отже, вислови
Ходжі Насреддина, бентежачи людський розум, також
рятують людину від ницості. Наприклад, коли в дім
Ходжі прокрадається злодій, то Насреддин віддає йому
Еврім Олчер Озюнель. Ходжа Насреддин: герой чи антигерой,
мудрець чи пройдисвіт?
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010
92 Народні оповідання: типологія та текстологія
все своє майно й каже: «Як мені щось залишилося, то й
того досить». Таким чином, він відповідає доброзичли-
вістю на злодійкуватість, яку вважають ницою рисою
людського характеру. У цьому контексті варто заува-
жити, що факти, які відділяють Ходжу Насреддина від
архетипу «трикстер», не можна пов’язувати лише з ген-
дерним світосприйняттям.
Деякі дослідники згадують архетип «трикстер», коли
ведуть мову про придворних блазнів. Скажімо, Беатрис
Отто в праці «fools Are Everywhere: The Court Jester
Around the World» («Дурні є скрізь: придворні блазні по
всьому світу») розмірковує про схожість придворних
блазнів світу з образами пройдисвітів. Характерна риса
придворних блазнів – наближеність до володаря пала-
цу. Попри те, що ці фіглярі на перший погляд є бунтів-
никами, їхня сатира не виходить за межі, установлені
двором. Ці особи вкрай залежні від головного автори-
тета. Якщо міркувати в окресленому контексті, то оче-
видно, що Ходжа Насреддин аж ніяк не відповідає
архетипу «трикстер». Отже, ґрунтуючись на записах
оповідань про Ходжу Насреддина, доходимо висновків,
що він анітрохи не наближений до головного авторите-
та, він навіть нехтує будь-якими авторитетами в про-
сторі, який сам собі вигадав. Універсальне ораторське
мистецтво Ходжі наштовхує навіть на думку, що він
належить до певної архетипної структури, проте ціл-
ком очевидно, що така архетипна форма ніколи не
стане «трикстером».
Другий аспект полеміки про Ходжу Насреддина
порушує питання «Чи є він антигероєм?». І. Башгьоз у
дослідженні «Ходжа Насреддин: від минулого до сього-
дення» називає його антиподом [2, с. 10]. Розвиваючи
цю тезу, І. Башгьоз відсилає нас до феномена героя,
порівнюючи Ходжу Насреддина з величними героями
на кшталт Деде Коркута або Кьороглу, він намагається
довести, що Ходжа – антипод героєві. Згідно з
І. Башгьозом фізична неміч Ходжі в оповідях про нього,
як і те, що замість пересування на коні він їздить на
ослі, а взявши до рук шаблю, не проллє і краплі крові, є,
власне, рисами антигероя. Науковець подає свою пози-
цію так:
«Ходжа – дуже скромний. Їздить на ослі. Адже “святі
пересуваються на оленях, учені – на ослах”. Єдина його
зброя – слово. Цим гострим словом Ходжа висміює всі
структури, які пригноблюють людей; вчинки лиходіїв,
застарілі традиції та звичаї; вельмож та падишахів, які
зверхньо ставляться до народу; він глузує з них, картає,
ображає, залучивши сатиру, і ставить їх у смішне ста-
новище. Власне тому потрібно вважати Ходжу антипо-
дом (antihero)» [2, с. 10].
І. Башгьоз, порівнюючи героя з антигероєм, не дав
детальної інформації, чому вважає Ходжу антигеро-
єм, він лише зупинився на питанні фізичної сили. На
його думку, герой має сильну боєздатність, яка і
робить його тим, ким він є. Водночас, щоб бути анти-
героєм, достатньо й «гострого язика». Тому слушно
наголосити на протиставленні «фізичної сили» і
«гострого язика». Згідно з І. Башгьозом цих дифініцій
цілком достатньо, аби помістити Ходжу Насреддина
в культурний простір як антигероя. У наш час фізич-
ну силу ставлять в один ряд з поняттями «антиге-
рой», «хитрість», «гострий язик». Тому особливу увагу
привертають типи антигероїв, які трапляються в
коміксах і кіно. Приміром, згадаймо такі імена, як
цар Едип, «абсурдна людина» А. Камю, Йосиф К.
Ф. Кафки, «підземна людина» Ф. Достоєвського,
Бетмен, Людина-Павук, Конон-варвар, Джекі-Чан,
Бівіс і Батхед, володар запахів Жан-Батист Гренуй –
усіх їх можна охарактеризувати як антигероїв. Деякі
із цих персонажів заслуговують на таке визначення
винятково через хитрість і підступність, інші ж роз-
криваються перед нами як характери, що гіперболі-
зовано демонструють свою фізичну силу. Отже, озна-
чення «гострий язик», яке І. Башгьоз вважає домі-
нантним в утвердженні Ходжі як антигероя, у цьому
контексті, уважаємо, утрачає свою актуальність.
Насамперед варто звернути увагу на визначення
поняття «антигерой» у «The Penguin Dictionary of
Literary Terms and Literary Theory» («Словник літера-
турних термінів», видавництво «Penguin»).
Антигерой – це антитеза до героя, який, згідно із
застарілими уявленнями, володіє такими рисами, як
хоробрість, сила, мужність, спритність. Проте є певні
сумніви, чи й справді цей тип героя посідає чільне
місце в сучасній культурі, якщо не брати до уваги
легких романів. Водночас можна навести чимало
прикладів абстрактних образів героїв, які вирізня-
ються шляхетною поведінкою та благодійністю. Тому
пошуки антигероя приречені на поразку. Поняття
«антигерой» як недоумкуватий, вульгарний, безтак-
тний, незграбний, дурний, бездарний та блазнів-
ський персонаж ґрунтується на вкрай давніх джере-
лах, наприклад, новогрецьких комедіях. Як один з
ранніх зразків цього поняття в європейській літера-
турі можемо назвати образ Дон Кіхота (1605, 1615)
[5, с. 46, 47].
Виходячи з вищеокресленого визначення, ми може-
мо проаналізувати, чи є Ходжа Насреддин протилеж-
ністю героєві. Одна з визначальних рис антигероя – це
те, що йому катастрофічно не таланить – в оповідках
про Ходжу Насреддина перетворюється на розповідь
про успіх. У цих фикрах уряди-годи Ходжа потрапляє в
комічні ситуації. Але пов’язувати такі ситуації з його
наївністю, нерозважливістю або ж недоумкуватістю –
украй поверховий підхід. Вгамовуючи власне ego, Ходжа
намагається піднести значимість співрозмовника.
Щодо іншого визначення «антигерой», то воно існує
в такій формі: це головна дійова особа, яка не володіє
духовним та розумовим бажанням героя; його життя і
поведінку визначають інтелектуальні причини та діяль-
ність; антигерой виступає рятівником усупереч влас-
ній волі. Зауважимо, що й це визначення буде непов-
ним, якщо аналізуватимемо образ Ходжі в такому кон-
тексті. Адже коли він залишається наодинці із собою,
то постає перед нами саме як добровільний рятівник.
У іншому визначенні «антигерой» акцентовано на
парадоксальній структурі його образу; у контексті опо-
віді він, безсумнівно, є героєм, проте поза нею постає
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнографія / №5 2010
93Еврім Олчер Озюнель. Ходжа Насреддин: герой чи антигерой,
мудрець чи пройдисвіт?
як лиходій, правопорушник або ж особа, яка викликає
відразу. Однак Ходжа Насреддин і в оповіді, і поза нею
завжди викликає симпатію, оскільки в багатьох культу-
рах світу став символом сміху й веселощів.
Щодо літератури і кіно, то поняттям «антигерой»
здебільшого послуговуються стосовно осіб з рисами
характеру та слабкостями, які притаманні зрадникам і
правопорушникам. Вдачу антигероя не сприймають у
суспільстві, його переслідують представники влади.
Водночас потрібно зауважити, що такий характер
містить у собі достатньо рис героя і, таким чином, ство-
рює в уяві читача певний образ. Антигерої можуть бути
огидними, пасивними, недолугими або пересічними
особистостями; у деяких ключових моментах вони
завжди постають як скривдженні, ні на що не здатні
персонажі. У коміксах – на передньому плані, переваж-
но як борці за добро. Заради втілення своїх бажань
антигерої можуть вдаватися до незаконних та антимо-
ральних методів.
Згідно з Розеттою Ламонт, яка простежила перетво-
рення героя на антигероя в Гомеровому епосі, діалек-
тика героя/антигероя є однією з найважливіших ознак
відмінності між трагедією і комедією. Дві ці полярні
моделі знайшли своє відображення в трагедії Гомера
«Одіссея» і комедії «Іліада» [9, с. 8]. В «Іліаді» структура
трагедії ґрунтується на дихотомічних символах (світло–
темрява, герой–король, суспільство–індивідуум, війна–
мир), існує і хитка рівновага між активним гібрисом 2
Ахіллеса і пасивним – Агамемнона, себто між смертю і
життям, утраченим як покарання за неврівноваженість
і підлість. На прикладі Гектора й Ахіллеса Гомер описав
суперечності між капітуляцією людини перед мораль-
ними цінностями та потягом до аморальності. У само-
му успіху героя під час його вибору, натяк на який про-
читуємо поміж рядками, міститься іронія, адже згодом
героя буде знищено. Успіх Одіссея відрізняється від
Ахіллесового або Орфеєвого, тому що останні зазнають
краху, знищення. Успіх Одіссея – комічний [9, с. 14, 15].
Погляди Р. Ламонт, яка вважає нашу епоху часом анти-
героя, не завадило б переглянути в контексті образу
Ходжі Насреддина. Насамперед постає запитання «Чи
варто вважати успіх Ходжі Насреддина комічним?».
Хоч би там як, а Ходжа Насреддин не є епічним героєм,
уплетеним у контекст драматичних подій. Цей образ –
носій цінностей, які відмінні від тих, що належать геро-
ям інших дастанів. Більшість епічних героїв, включно з
антигероями, утвердили свою владу, отримавши схва-
лення від вищих владних чинів. Натомість Ходжа
Насреддин постає перед нами як народний мудрець-
жартівник, зацікавлений лише в людських та суспіль-
них змінах, який сприймає владу крізь призму влас-
ного світогляду. Ходжа й надалі існує в нашому
повсякденному житті як один з рідкісних героїв.
Певна річ, цю складну тему можна аналізувати з різ-
них позицій, та з нами завжди лишатиметься образ
мудрого і веселого Ходжі.
1. Bahtin Mihail. Rabelias ve Dünyası /
Çev. Çiçek Öztek. – İstanbul: Ayrıntı
Yayınları, 2005.
2. Başgöz İlhan. Geçmişten Günümüze
Nasrettin Hoca. – İstanbul: Pan Yayıncılık,
1999.
3. Beatrice K. Otto. fools Are Everywhere:
The Court Jester Around the World. –
Chicago: University of Chicago Press, 2001.
4. Conrad Jo Ann. «The Political face of
folklore – A Call for Debate» // The
Journal of American folklore, 1998.
5. Cuddon J. A. The Penguin Dictionary of
Literary Terms and Literary Theory. –
London: Penguin Books, 1992. – P. 46, 47 //
http://en.wikipedia.org/wiki/Antihero.
6. Genevieve G. E. Petty. «The Anti-Hero in
fantasy: Its function for the Psyche – An
Examination of Elric of Melnibone» //
http://poeme.memory-motel. net/
academic/elric.pdf.
7. Gölpınarlı Abdülbaki. Nasrettin Hoca. –
İstanbul: Remzi Kitabevi, 1961.
8. Jung Carl-Gustav. Dört Arketip /
Çev. Zehra Aksu Yılmazer. – İstanbul:
Metis Yayınları, 2001.
9. Lamont C. Rosette. from Hero to Anti-
hero // Studies in Literary Imagination,
9:1 (1976: Spring) 1–22.
10. Radin Paul. The Trickster: A Study in
American Mythology. – New York:
Schocken Books, 1973.
11. Raglan Lord. Tarih ve Mit. / Çev. Levent
Soysal (Ed. Öcal Oğuz, Selcan Gürçayır) //
Halkbiliminde Kuramlar ve Yaklaşımlar 2. –
Ankara: Geleneksel Yayıncılık, 2005.
Література
Примітки
1 Фикра (тур.) – коротка гумористична
оповідь, фейлетон, анекдот; оповіді про
Ходжу Насреддина в турецькій народ-
ній творчості належать до жанру
фикра. – прим. перекладача.
2 Це поняття виникло як похідне від
Гібріс, богині давньогрецької міфології,
матері Короса. Гібріс стала символом
неврівноваженості й підлості.
Переклад з турецької Олеся Кульчинського
|