Українці Нижнього Подунав’я в Румунії

Етнічна група українців у Північній Добруджі й дельті Дунаю сформувалася на початку ХІХ ст. і представлена унікальним варіантом традиційної культури, яку вивчають з 80-х років ХІХ ст. У статті розглянуто питання періодизації етнографічних досліджень у регіоні, науковий доробок Ф. Вовка, науковців се...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Кушнір, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Schriftenreihe:	Народна творчість та етнографія
Schlagworte:	Етнос. Нація. Культура
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37994
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Українці Нижнього Подунав’я в Румунії / В. Кушнір // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 5-7. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37994
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-379942025-02-09T12:30:11Z Українці Нижнього Подунав’я в Румунії Украинцы Нижнего Подунавья в Румынии The Lower Danubian Ukrainians in Romania Кушнір, В. Етнос. Нація. Культура Етнічна група українців у Північній Добруджі й дельті Дунаю сформувалася на початку ХІХ ст. і представлена унікальним варіантом традиційної культури, яку вивчають з 80-х років ХІХ ст. У статті розглянуто питання періодизації етнографічних досліджень у регіоні, науковий доробок Ф. Вовка, науковців середини ХХ ст., громадських і наукових установ України та Румунії 1990-х років. Этническая группа украинцев в Северной Добрудже и дельте Дуная сформировалась в начале ХІХ в. и представлена уникальным вариантом традиционной культуры, которую изучают с 80-х годов ХІХ в. В статье рассмотрены вопросы периодизации этнографических исследований в регионе, результаты научных исследований Ф. Вовка, учёных середины ХХ в., общественных и научных учреждений Украины и Румынии 1990-х годов. The ethnic group of Ukrainians in delta of D anube and northern D obruja was originated in the earty 19th century. It is presented by a unique version of traditional culture which has been under investigation since the 1880s. Considered are the issues of the regional ethnographic studies’ periodization, the scientific researches of Fedor Vovk and scholars of the middle of the 20th century, and also of the public and scientific institutions of Ukraine and Romania in the 1990s. 2010 Article Українці Нижнього Подунав’я в Румунії / В. Кушнір // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 5-7. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37994 39(498.81=161.2):323.1 uk Народна творчість та етнографія application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнос. Нація. Культура Етнос. Нація. Культура
spellingShingle	Етнос. Нація. Культура Етнос. Нація. Культура Кушнір, В. Українці Нижнього Подунав’я в Румунії Народна творчість та етнографія
description	Етнічна група українців у Північній Добруджі й дельті Дунаю сформувалася на початку ХІХ ст. і представлена унікальним варіантом традиційної культури, яку вивчають з 80-х років ХІХ ст. У статті розглянуто питання періодизації етнографічних досліджень у регіоні, науковий доробок Ф. Вовка, науковців середини ХХ ст., громадських і наукових установ України та Румунії 1990-х років.
format	Article
author	Кушнір, В.
author_facet	Кушнір, В.
author_sort	Кушнір, В.
title	Українці Нижнього Подунав’я в Румунії
title_short	Українці Нижнього Подунав’я в Румунії
title_full	Українці Нижнього Подунав’я в Румунії
title_fullStr	Українці Нижнього Подунав’я в Румунії
title_full_unstemmed	Українці Нижнього Подунав’я в Румунії
title_sort	українці нижнього подунав’я в румунії
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Етнос. Нація. Культура
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37994
citation_txt	Українці Нижнього Подунав’я в Румунії / В. Кушнір // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 5-7. — укр.
series	Народна творчість та етнографія
work_keys_str_mv	AT kušnírv ukraíncínižnʹogopodunavâvrumuníí AT kušnírv ukraincynižnegopodunavʹâvrumynii AT kušnírv thelowerdanubianukrainiansinromania
first_indexed	2025-11-26T00:02:40Z
last_indexed	2025-11-26T00:02:40Z
_version_	1849809033548005376
fulltext	5 Етнос. Нація. Культура Українська діаспора в Румунії є однією з найчисленніших. Вона представлена кіль- кома регіональними групами, одна з яких розташована в Північній Добруджі. Посе- лення українців локалізуються переважно в придунайській частині та в дельті Дунаю. Найвідоміші з-поміж них – Сфинту Геор- ге (Катирлез), Верхній Дунавець, Нижній Дунавець, Караорман, Мурігйол (Муру- гіль), Крішан, Телиця, Сомова, Чукурова. Мережа поселень українців у румун- ській частині Нижнього Подунав’я сфор- мувалася наприкінці ХVIII – на початку ХІХ ст., коли цей край почали заселяти козаки після ліквідації Запорозької Січі в 1775 році. Придунайські землі були їм добре відомі із часів військових походів, тому, коли постало питання про вибір міс- ця для нової Січі, дельту Дунаю розгляда- ли як один з оптимальних варіантів, хоча певні проблеми були й тамш. Незважаючи на досить часті перенесення коша, Заду- найська Січ завжди розташовувалася в межах Нижнього Подунав’я. Турецький уряд надав українцям значну територію. Її вистачало не лише для господарювання самих українців, але й для виділення, на правах оренди, представникам інших ет- нічних груп. Ми не маємо узгодженої думки щодо кількості переселенців, проте можна ствер- джувати, що українців було достатньо для формування групи за етнічною ознакою. Звістка про нове місцеперебування за- порожців, привілеї, які надавали не лише козакам, але й решті переселенців, швид- ко поширилася Україною, і вже на початку ХІХ ст. до Нижнього Подунав’я пересели- лися тисячі українських селян. Пільги, на- дані турецькою місцевою адміністрацією, сприяли швидкому розвитку економіки, і за короткий термін українська громада пере- творилася на впливову силу в регіоні. До того ж українці зберігали власну культуру, козацькі традиції, чим викликали інтерес істориків і народознавців. Українці Добруджі об’єктом досліджен- ня стали порівняно недавно, якщо не брати до уваги спорадичної інформації держав- них чиновників, військових, які згадували українців у контексті російсько-турецьких відносин. Однак ці відомості фактично не висвітлювали господарства й побуту за- дунайських українців, їхньої традиційної культури загалом. Навіть на сьогоднішній день історіографія тамтешніх українців, зокрема, у Задунайській Січі, не розви- нена. Це зазначав ще 1949 року відомий історик В. Голобуцький, але відтоді ситу- ація майже не змінилася. Причина цього вагома – відсутність архіву Задунайської Січі (а ті джерела, що містяться в Туреч- чині й Росії, належно не опрацьовані). Такі праці останнього десятиліття, як моногра- фія А. Бачинського «Січ Задунайська», двотомне видання «Історія українського В’ячеслав Кушнір У К РА ЇНЦІ НИ Ж НЬОГО ПОД У Н А В’Я В РУ М У НІЇ Етнічна група українців у Північній Добруджі й дельті Дунаю сформувалася на початку ХІХ ст. і представлена унікальним варіантом традиційної культури, яку вивчають з 80-х років ХІХ ст. У статті розглянуто питання періо- дизації етнографічних досліджень у регіоні, науковий доробок Ф. Вовка, науковців середини ХХ ст., громадських і наукових установ України та Румунії 1990-х років. Ключові слова: українці, дельта Дунаю, Північна Добруджа, традиційна культура, етнографічні дослідження. The ethnic group of Ukrainians in delta of danube and northern dobruja was originated in the earty 19th century. It is presented by a unique version of traditional culture which has been under investigation since the 1880s. Considered are the issues of the regional ethnographic studies’ periodization, the scientific researches of Fedor Vovk and scholars of the middle of the 20th century, and also of the public and scientific institutions of Ukraine and Romania in the 1990s. Keywords: Ukrainians, delta of danube, northern dobruja, traditional culture, ethnographic research. УДК 39(498.81=161.2):323.1 6 ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010 козацтва», «Українське козацтво у після- козацьку добу» О. Бачинської, дисертація С. Каюк «Задунайська Січ (1775–1828)», можна вважати лише початком ґрунтовних досліджень. З етнографічними розвідками ситуація складніша. Лише наприкінці XIX ст. ет- нічну групу українців у Добруджі одним з перших почав досліджувати відомий етно- граф Ф. Вовк. Перебуваючи певний час в українському середовищі, він мав змогу спо- стерігати побут громади, отримувати інфор- мацію про Задунайську Січ безпосередньо від дітей і онуків козаків, у результаті чого висловлював їхнє ставлення щодо минулого і сучасного. Саме з особистістю Ф. Вовка слід пов’язувати перший етап етнографічних досліджень українців за Дунаєм. Особливу історико-етнографічну цін- ність мають три праці Ф. Вовка: «Заду- найская Сечь (по местным воспоминаниям и рассказам)» (1883), «Русские колонии в Добрудже» (1889), «Українське рибальство в Добруджі» (1899). Серед них знач ною за обсягом, суто етнографічною є розвід- ка «Українське рибальство в Добруджі» – спеціальне дослідження про одне з основних занять українців у дельті Дунаю, у якому досить детально описано різні варіанти ри- бальського промислу. Саме ця праця важли- ва для розуміння наслідків адаптації укра- їнців до незвичного природного середо вища, опанування ними нових і складних різнови- дів господарської діяльності. В інших працях Ф. Вовк не ставив для себе завдань етнографічного характеру, проте чимало питань народної культури в них розглянуто побіжно. Та навіть такі за- уваження автора дають можливість зро- зуміти особливості розвитку традиційної культури українців за межами батьківщи- ни. Дослідник звертає увагу на важливі для збереження української ідентичності пи- тання: характер розселення, регіони виходу переселенців з України. Відомості Ф. Вовка щодо житлобудування, традиційного одягу, структури господарства не можна назвати вичерпними, але їх достатньо для розумін- ня функціонування системи життєдіяль- ності. А деякі його спостереження стосов- но походження прізвищ, звичаєвого права, мови та фольклору є цінним джерелом, яке науковці використовують і нині. Особливу увагу вчений приділив пи- танню ментальності українців. Він пишав- ся тим, що представники європейських судно хідних компаній змушені були вивча- ти українську, щоб спілкуватися з кращи- ми лоцманами в пониззі Дунаю. Водночас Ф. Вовк наголошував на недбалості в спра- ві збереження насамперед духовної спад- щини, плекання української ідентичності. Таку рису колективного характеру укра- їнців науковець ілюструє висловлюванням місцевого жителя, який, розповідаючи про позитивний досвід інших етнічних груп, щодо української скромності зауважив: «Ми, українці, такі, як не пустять у хату, то й за порогом постоїмо». Другий етап вивчення традиційної культури почався з 1960-х років. Низка відомих науковців українського походжен- ня (М. Павлюк, І. Робчук, І. Ребошап- ка, К. Регуш, В. Хорват, М. Чередарик, І. Лоб’юк, Ю. Чега, Л. Горбач, О. Горбач, ін.) студіювали українські говірки Сучав- щини, Мараморщини та Банату, зокрема Добруджі. Хоча це були діалектологічні дослідження, однак вони мають і етногра- фічну цінність, адже носії української мови надали чимало інформації про традиційно- побутову культуру. Якщо Ф. Вовк у сво- їх публікаціях зафіксував стан народної культури в другій половині XIX ст., то респонденти 1960-х років репрезентували традиції першої половини ХХ ст. Записи про родинну й календарну обрядовість, на- родні вірування, господарство, знаряддя праці, побут дають чимало інформації для характеристики регіональних етнокультур- них комплексів, вивчення проблем, що не мають однозначного тлумачення. 7 Етнос. Нація. Культура Третій етап почався в 1990-х роках і здійснювався за двома напрямами. Пер- ший – вивчення архівних відомостей, другий – польові дослідження. З’явилися публікації архівних матеріалів, зокрема, з фонду Управління новоросійського і бес- сарабського генерал-губернатора, а саме: справи «Про різного звання людей, що пе- реселяються з-за кордону на мешкання в Бессарабію. 1816–1821 рр.». Ідеться про ка- рантинні свідоцтва, заведені відповідними службами на задунайських запорожців, які переселялися на територію Російської імпе- рії з Добруджі. У документах зафіксовано відомості про членів родини, майно, пред- мети побуту, знаряддя праці. Ми дізнаємо- ся про одяг та його назви, ткацькі вироби, орнаментику рушників і килимів. Завдяки таким матеріалам з’явилася можливість простежити еволюцію ткацтва, знарядь для обробки землі, догляду за рослинами, збору врожаю. Перші публікації архівних документів довели перспективність їх ви- користання для розгляду процесу еволюції традиційної культури українців Добруджі кінця XIX – початку XX ст. – періоду, культурні надбання якого вже неможливо вивчати за свідченнями респондентів. У 1999 році в румунському місті Гала- ці відбувся перший форум «Єврорегіону “Нижній Дунай”». Цією подією розпочався черговий етап етнографічних розвідок. Го- ловна його особливість – об’єднання зусиль громадських організацій і державних уста- нов України та Румунії (історичний факуль- тет Одеського національного університету ім. І. Мечникова, Одеська обласна держав- на адіміністрація, Союз українців Румунії). Завдяки такій спів праці за короткий час досліджено традиційну обрядовість насе- лення низки українських сіл дельти Дунаю і степової території. Першочерговими стали завдання з дослідження сегментів народної культури, що не мали належного висвіт- лення. Особливої уваги надали вивченню планування поселень, житлобудування, особливостей господарської діяльності, ро- динної обрядовості. Результати такої робо- ти частково опубліковано в праці «Українці за Дунаєм», а також у різних статтях. З кожним роком зростає дослідницька активність членів Тульчанської філії Союзу українців Румунії. Слід виокремити фоль- клористичні та краєзнавчі розвідки В. Ріц- ка, який зібрав і видав сотні українських народних пісень різних жанрів. В україно- і румуномовних періодичних виданнях опу- бліковано чимало матеріалів з історії церков- ної архітектури, історії української діаспори в Добруджі. Значну організаційну та попу- ляризаторську роботу проводить А. Іванов. Глибока обізнаність щодо історії розвитку української діаспори в Румунії, розуміння природи її сучасних проблем дозволяють йому зосередити зусилля на найактуальні- ших завданнях. Ідеться насамперед про ро- боту з дітьми українських родин, про спільну з українськими науковцями участь у фор- муванні інформативної бази, налагодженні українсько-румунських відносин, насампе- ред у Нижньодунайському регіоні. Саме за- вдяки зусиллям таких діячів, як А. Іванов, В. Ріцко, М. Карабін, Д. Щипанов, Д. Чер- ненко, за підтримки С. Бучути, Я. Колотило, разом із представниками України, щороку проходять спільні заходи, а саме: круглі сто- ли, презентації книг, конференції. Важливу функцію оберега української ідентичнос- ті виконує хор української народної пісні з Тульчі «Задунайська Січ». Усе це викликає інтерес української громади до історії Укра- їни, історії та культури української діаспори, а відновлення вивчення української мови в кількох класах шкіл Мурігйола й Тульчі є вагомим результатом здійсненої роботи, од- нак тенденція до відродження потребує зна- чних зусиль української громади, підтримки державних установ Румунії та України.

Українці Нижнього Подунав’я в Румунії

Institution

Ähnliche Einträge