Національні громади покутських міст другої половини ХІХ – 30-х років ХХ століття (етнокультурні взаємозв’язки)

Національні громади покутських міст другої половини ХІХ – 30-х років ХХ століття (етнокультурні взаємозв’язки)

У статті на основі джерельного матеріалу здійснено аналіз історії формування етнічного складу міського населення Прикарпаття. Значну увагу приділено динаміці чисельності головних національних громад. Визначено державну політику у сфері міжнаціональних відносин і колонізації. До того ж розглянуто осо...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Народна творчість та етнографія
Дата:2010
Автор: Паньків, І.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Теми:
Етнос. Нація. Культура
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37995
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Національні громади покутських міст другої половини ХІХ – 30-х років ХХ століття (етнокультурні взаємозв’язки) / І. Паньків // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 8-17. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-37995
record_format dspace
spelling Паньків, І.
2012-10-27T18:01:33Z
2012-10-27T18:01:33Z
2010
Національні громади покутських міст другої половини ХІХ – 30-х років ХХ століття (етнокультурні взаємозв’язки) / І. Паньків // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 8-17. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
0130-6936
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37995
394(477.8)“18/19”
У статті на основі джерельного матеріалу здійснено аналіз історії формування етнічного складу міського населення Прикарпаття. Значну увагу приділено динаміці чисельності головних національних громад. Визначено державну політику у сфері міжнаціональних відносин і колонізації. До того ж розглянуто особливості соціальної структури населення, питання акультурації та асиміляції, причини часткового поділу праці за національною ознакою.
В статье на основе документального материала проанализирована история формирования этнического состава городского населения Прикарпатья. Значительное внимание уделено динамике численности главных национальных обществ. Определена государственная политика в сфере межнациональных отношений и колонизации. Исследованы особенности социальной структуры населения, вопросы аккультурации и ассимиляции, причины частичного разделения труда по национальному признаку.
In this article, there is an analysis of the history of forming of the P re-Carpathian urban population’s ethnic structure on the basis of documentary materials. A consideration is given to the dynamics of the main national communities’ population size. The public policy in the international relations and colonization is determinated as well. The peculiarities of population’s social structure and the issues of acculturation and assimilation are investigated therewith. D iscovered are the reasons of an ethnically partial division of labor.
uk
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
Народна творчість та етнографія
Етнос. Нація. Культура
Національні громади покутських міст другої половини ХІХ – 30-х років ХХ століття (етнокультурні взаємозв’язки)
Национальные общества Покутских городов второй половины ХІХ – 30-х годов ХХ века (этнокультурные взаимосвязи)
Pokuttia Towns’ National Communities through the Second Half of the XIXth Century up to the 1930s (Ethnocultural Relations)
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Національні громади покутських міст другої половини ХІХ – 30-х років ХХ століття (етнокультурні взаємозв’язки)
spellingShingle Національні громади покутських міст другої половини ХІХ – 30-х років ХХ століття (етнокультурні взаємозв’язки)
Паньків, І.
Етнос. Нація. Культура
title_short Національні громади покутських міст другої половини ХІХ – 30-х років ХХ століття (етнокультурні взаємозв’язки)
title_full Національні громади покутських міст другої половини ХІХ – 30-х років ХХ століття (етнокультурні взаємозв’язки)
title_fullStr Національні громади покутських міст другої половини ХІХ – 30-х років ХХ століття (етнокультурні взаємозв’язки)
title_full_unstemmed Національні громади покутських міст другої половини ХІХ – 30-х років ХХ століття (етнокультурні взаємозв’язки)
title_sort національні громади покутських міст другої половини хіх – 30-х років хх століття (етнокультурні взаємозв’язки)
author Паньків, І.
author_facet Паньків, І.
topic Етнос. Нація. Культура
topic_facet Етнос. Нація. Культура
publishDate 2010
language Ukrainian
container_title Народна творчість та етнографія
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
format Article
title_alt Национальные общества Покутских городов второй половины ХІХ – 30-х годов ХХ века (этнокультурные взаимосвязи)
Pokuttia Towns’ National Communities through the Second Half of the XIXth Century up to the 1930s (Ethnocultural Relations)
description У статті на основі джерельного матеріалу здійснено аналіз історії формування етнічного складу міського населення Прикарпаття. Значну увагу приділено динаміці чисельності головних національних громад. Визначено державну політику у сфері міжнаціональних відносин і колонізації. До того ж розглянуто особливості соціальної структури населення, питання акультурації та асиміляції, причини часткового поділу праці за національною ознакою. В статье на основе документального материала проанализирована история формирования этнического состава городского населения Прикарпатья. Значительное внимание уделено динамике численности главных национальных обществ. Определена государственная политика в сфере межнациональных отношений и колонизации. Исследованы особенности социальной структуры населения, вопросы аккультурации и ассимиляции, причины частичного разделения труда по национальному признаку. In this article, there is an analysis of the history of forming of the P re-Carpathian urban population’s ethnic structure on the basis of documentary materials. A consideration is given to the dynamics of the main national communities’ population size. The public policy in the international relations and colonization is determinated as well. The peculiarities of population’s social structure and the issues of acculturation and assimilation are investigated therewith. D iscovered are the reasons of an ethnically partial division of labor.
issn 0130-6936
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/37995
citation_txt Національні громади покутських міст другої половини ХІХ – 30-х років ХХ століття (етнокультурні взаємозв’язки) / І. Паньків // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 8-17. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT panʹkíví nacíonalʹnígromadipokutsʹkihmístdrugoípolovinihíh30hrokívhhstolíttâetnokulʹturnívzaêmozvâzki
AT panʹkíví nacionalʹnyeobŝestvapokutskihgorodovvtoroipolovinyhíh30hgodovhhvekaétnokulʹturnyevzaimosvâzi
AT panʹkíví pokuttiatownsnationalcommunitiesthroughthesecondhalfofthexixthcenturyuptothe1930sethnoculturalrelations
first_indexed 2025-11-26T01:06:00Z
last_indexed 2025-11-26T01:06:00Z
_version_ 1850601150325194752
fulltext 8 ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010 У  структурі  населення  Покуття  протягом  другої  половини  ХІХ  –  30-х  років  ХХ  ст.,  тобто до початку Другої світової війни, за чи- сельністю,  типом  розселення,  особливостями  господарського та культурно-побутового життя  вирізнялися  як  представники  християнських  (поляки, німці, вірмени), так і юдейських (євреї,  караїми) меншин. Їх міграції почалися за часів  Київської Русі  і  проходили кількома хвилями.  До  того ж  таке розселення мало маятниковий  характер,  періодично  активізуючись  з  певних  історичних  та  економічних  причин  або  стаю- чи менш  інтенсивним. На Покутті проживали  представники  титульних  націй  метрополій  і  ті, кого запрошували правлячі уряди цих дер- жав. У ході  історичного розвитку змінювалася  структура  національних  меншин,  відбувалися  культурні  взаємовпливи  етносів.  Останні,  од- нак, були незначними, адже нацменшини жили  відособлено. Проте представники всіх народів,  які  проживали  й  досі  проживають  в  Україні,  залишили свій слід і в її економіці, і в мові, і в  культурі,  і в  історії загалом. Тому з метою по- дальшого  гармонійного  співжиття  в  державі  українців та національних меншин, їх усебічно й  рівноправного розвитку історики, етнографи та  економісти вивчають етнічні та культурні особ- ливості  багатонаціонального  населення  Украї- ни. Не обминули цих особливостей і покутські  землі.  А  оскільки  більшість  представників  ін- ших націй селилися переважно в містах та міс- течках, то цю статтю було присвячено вивченню  демографічної ситуації саме в таких покутських  і  сусідніх  населених  пунктах.  Дослідження  культури й побуту етноменшин через недостат- ню вивченість і сьогодні є актуальним. В  історико-етнографічній  літературі  етно- графічні  процеси  в  Україні,  зокрема  питання  національних  меншин,  частково  висвітлили  М. Грушевський, В. Барвінський, В. Кубійо- вич, Л. Вайгел, С. Павлюк, В. Грабовецький,  В. Наулко, Я. Рабінович, М. Горн, М. Капрал,  Р. Лозинський та ін. 1 Метою  нашого  дослідження  є  безпосе- редній  аналіз демографічної  ситуації  в містах  Прикарпаття на основі переписів населення та  праць окремих науковців. Етнічний  склад  міського  населення  При- карпаття  після  завоювання  його  Польщею  (ХІV ст.) з мононаціонального, якщо не брати  до  уваги  незначну  кількість  іноетнічного  ку- пецтва,  став  багатонаціональним.  Польська  влада  від  самого  початку,  проводячи  політи- ку  «перемішування»  населення  нашого  краю,  ігор Паньків Н А ЦІОН А ЛЬНІ ГРОМ А ДИ ПОК У ТСЬК И Х МІСТ ДРУ ГОЇ ПОЛОВИНИ Х І Х – 30-х РОК ІВ Х Х СТОЛІТ ТЯ (е т нок ул ьт у рн і в заємозв’язк и) У статті на основі джерельного матеріалу здійснено аналіз історії формування етнічного складу міського населен- ня Прикарпаття. Значну увагу приділено динаміці чисельності головних національних громад. Визначено державну  політику у сфері міжнаціональних відносин і колонізації. До того ж розглянуто особливості соціальної структури  населення, питання акультурації та асиміляції, причини часткового поділу праці за національною ознакою. Ключові слова:  національні меншини,  акультурація, родинні  звичаї  та обряди, міжнаціональні  відносини та  взаємовпливи, колонія, конфесія. In this article, there is an analysis of the history of forming of the pre-Carpathian urban population’s ethnic structure on the  basis of documentary materials. A consideration is given to the dynamics of the main national communities’ population size.  The public policy in the international relations and colonization is determinated as well. The peculiarities of population’s social  structure and the issues of acculturation and assimilation are investigated therewith. discovered are the reasons of an ethnically  partial division of labor. Keywords:  national  minority,  acculturation,  domestic  ceremonies  and  customs,  international  relations  and  interactions,  colony, confession. УДК 394(477.8)“18/19” 9 Етнос. Нація. Культура залюднювала ці  землі  представниками  інших  етносів.  Насамперед  це  стосувалося  міст  і  містечок. Аби заохотити інонаціональний еле- мент мігрувати в прикарпатський регіон, було  впроваджено  численні  привілеї.  Першими,  починаючи  з  кінця  ХІV  ст.,  на  Прикарпаття  почали  активно  переселятися  поляки.  Отри- мавши  внутрішню  автономію  та  економічні  й  релігійні  пільги в ХV–ХVІІІ  ст., міста Сня- тин,  Галич,  Тисменицю,  Кути,  Рогатин,  Го- роденку,  Станіслав,  Богородчани  та  інші  за- селили вірмени. З перших десятиліть ХV ст.  почалася  єврейська  колонізація  краю,  що,  з  одного боку, була зумовлена різними привіле- ями, наданими євреям польською владою, а з  другого,  –  хвилею  гонінь  на  них  у  державах  Західної та Центральної Європи. Євреї масо- во переїжджали сюди з Польщі, Угорщини та  Німецьких  держав.  З  початку  ХVІІІ  ст.  під  впливом  асиміляторської  політики  польської  влади  та  багатьох  економічних  і  політичних  факторів (торгові привілеї, отримання замож- ними вірменами польського шляхецтва  тощо)  вірмени асимілювалися поляками.  Німців як управних ремісників агітували емі- грувати  в  українські міста ще  за  княжих часів.  Правда, тоді їх переселилася незначна кількість.  Більш інтенсивна німецька колонізація почалася  після  ухвалення  урядових  Патентів  заселення  (Марії  Терези  від  17  червня  1774  р.  та  Йоси- фа ІІ від 17 вересня 1781 р.), виданих після того,  як землі Галичини відійшли до складу Австрії 2.  Наймасовіше  залюднення  Прикарпаття  німця- ми розпочалося в першій половині ХІХ ст. – як  окремими колоніями, так і дисперсно. Німці при- бували зі своєї історичної батьківщини, з німець- ких  колоній  Східної  Галичини  та  інших  земель  (Чехії, Словаччини тощо) 3. Німецька  колонізація  Галичини,  у  тому  числі  й  Прикарпаття,  за  часів  спочатку  Ав- стрійської, а пізніше Австро-Угорської імперії  мала на меті кілька завдань. Головне з них –  полегшити  процес  інтегрування  новоприєд- наного  краю  до  складу  Австрійської  імперії.  Також австрійський уряд, створюючи німецькі  колонії  в  сільській  місцевості,  сподівався  по- кращити  таким  чином  економічне  становище  в  галузі  сільського  господарства.  І  ще  одним  завданням при переселенні німців у Галичину  було прагнення германізувати край. У ХІІІ ст. в Галичі з’явилася караїмська гро- мада 4. По території Прикарпаття караїми роз- селилися після 1688 року. Саме в цьому році  польський король Ян Собеський дав дозвіл  і  навіть сприяв цьому процесу на нових місцях  поселення Речі Посполитої 5. У ХVІ ст. у міс- тах  Прикарпаття  поселилися  румуни,  молда- вани й угорці. До середини ХІХ ст. більшість  з  них  полонізувалися  (етнічний  склад  при- карпатських і сусідніх з ними міст із середини  ХІХ ст. див. у табл. № 1–5). Для  визначення  етнічної  структури  При- карпаття  ми  використали  дані  загально- державних  переписів  населення  в  Австро- Угорщині (1857, 1880, 1900) та Польщі (1921).  В  австро-угорських  переписах  національна  належність  не  зазначалася,  але  було  вказано  релігійну  та  мовну.  Причому  за  мовною  на- лежністю визначення національності є неточ- ним. Відомо, що євреї при переписах називали  своєю  розмовною  мовою  німецьку,  а  пізні- ше  –  польську.  Водночас  незначна  кількість  українців  сповідувала  римо-католицьку  віру  (латинники). У польському переписі  є  визна- чення  національності,  але  дані  в  ньому  були  сфальсифіковані,  про  що  вестимо  мову  далі.  З цієї причини ми і визначаємо національність  за віросповіданням.  Перепис 1857 року взагалі не розділяв гро- мадян ні за релігійною, ні за мовною ознакою.  Нам вдалося здобути дані щодо віросповідан- ня лише по чотирьох містах – Станіславу, Ко- ломиї, Снятині і Кутах (табл. № 1, 2). За адмі- ністративним поділом 1857 року Прикарпаття  було поділено на два повіти – Станіславський  і Коломийський. Чисельність жителів Станіс- лава  і  Станіславського  повіту  за  1869  рік  ми  взяли з монографії А. Шарловського 6. Отже,  у Станіславі  проживало  14 786 мі- щан, серед яких українців було 15,1 %, євре- їв – 54,7 %, римо-католиків (поляки і частина  німців) – 23,5 %, вірмен-католиків – 3,03 %,  10 ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010 представників інших вірувань – 1,2 %. У Ко- ломиї  українці  становили  27,8  %,  євреї  –  50,4 %, римо-католики – 20,8 %, акатолики  (німці-протестанти) – 1 %. У Снятині україн- ців проживало 38 %, євреїв – 40,4 %, римо- католиків – 19 %, німців-протестантів – 2,1 %  (мешкали переважно в Авґустдорфі – перед- місті  Снятина)  і  невелика  частина  вірмен- католиків – 0,5 %. У Кутах була подібна си- туація,  за винятком значного відсотка вірмен  (20 %), які були майже асимільовані і спілку- валися польською мовою. У  1880  році  міське  населення  становило  23,4  %  від  загальної  кількості  жителів  повіту  (табл.  №  3).  Співвідношення  за  національною  ознакою було таким. Міщани-українці становили  найменшу частку в Коломиї і Станіславі (18,2 %  і 14,8 % відповідно). У Станіславі кількість єв- реїв зросла на 1995 осіб, хоча у відсотковому від- ношенні знизилася на 1,1 %. Вірмени й німці у  відомостях перепису 1880 року вже навіть окре- мо не виділені, а віднесені в графу «інші», де вони  становили в середньому 4 %. Окремо А. Шар- ловський подає їх у Станіславі, але і тут їх частка  була 0,4 % і 0,6 % відповідно. Дані про мову в Станіславі (табл. № 2) за- свідчують, що частина українців  і євреїв вка- зали  як  розмовну  мову  польську,  тому,  якщо  римо-католиків  у  місті  налічувалося  5580,  то  розмовляли  польською  мовою  9734  осо- би, тобто майже вдвічі більше. Таким чином,  більшість  українського  населення  в  Станіс- лавському  повіті  концентрувалася  в  селах,  а  представники  національних  меншин  прожи- вали переважно в містах. Так, якщо загальна  чисельність євреїв у повіті становила 16,7 %,  то у Станіславі їх проживало 54,7 %; поляків у  повіті було 13,3 %, а в Станіславі – 29,9 %.  У 1900 році (табл. № 4) у повітових містах  Коломиї і Станіславі частка українців станови- ла трохи більше 19 %. У Коломиї за двадцять  років  кількість  євреїв  збільшилася  на  4556  осіб, у Станіславі – на 4023 особи, хоча тем- пи їхнього приросту зменшилися в цих містах  на  3–7  %  за  рахунок  внутрішньодержавної  міграції та еміграції в європейські країни  і на  американський континент. Відсоток сільського  єврейського населення майже не змінився. Там  і далі зростала чисельність єврейських торго- вих  закладів  (корчем  та  крамниць).  В  обох  повітах  удвічі  збільшилася  кількість  поляків  за  рахунок  їх  припливу  з  Польщі  й  асиміля- ції  українців  та  інших  національних  меншин.  У менших за чисельністю повітових містах –  Снятині,  Городенці  та  Тлумачі  –  суттєвих  змін  не  відбулося,  хоча  збереглася  тенденція  до  зменшення  відносної  частки  українського  населення.  Водночас  у  Снятині  за  двадцять  років частка євреїв майже подвоїлася (з 2333  до 4203 осіб, або з 21,5 % до 36,5 %). У ціло- му співвідношення за національною ознакою в  повітах залишалося сталим і коливання стано- вило від 1 % до 3 %.  Цікава  ситуація  склалася  в  прикарпатських  населених пунктах, що не були повітовими цен- трами. Більшість із них стали традиційними єв- рейськими містечками. Так, у Гвіздці чисельність  євреїв  становила  65  %  від  загальної  кількості  населення,  у  Заболотові  –  близько  половини  міщан,  в  Отинії  –  42  %  і  т.  д.  Частка  римо- католиків,  переважна  більшість  яких  були  по- ляками, у середньому становила 15,4 %. Значно  перевищували середній показник римо-католики  в Отинії – 21,4 %. Відсоток українців у Гвіздці,  Отинії, Заболотові, де проживало багато євреїв  або римо-католиків, становив – 24,1 %, 28,2 %  та 41 % відповідно, тоді як загальна чисельність  українців була 73,2 %, євреїв – 13,1 %, поляків –  12,7 %. Міські мешканці інших національностей  (німці-протестанти, вірмени, чехи, італійці тощо)  становили 2,6 %.  Рубіж  ХІХ–ХХ  ст.  характеризувався  не  тільки пробудженням  і розвитком народної сві- домості  серед  широких  верств  населення,  тво- ренням української та польської націй, але й ви- никненням політичних рухів, що ставили за мету  створення найширшої автономії в імперії Габсбур- гів, а в перспективі – здобуття незалежності. До  того  ж  українські  та  польські  проекти  майбут- нього Східної Галичини були взаємовиключни- ми  і  неприйнятними  для  супротивної  сторони.  В українсько-польській суперечці, що мала полі- 11 Етнос. Нація. Культура тичне забарвлення, найбільша увага приділялася  історичним  та  демографічним  аргументам.  Для  цього Польща в 1921 році провела перепис на- селення, який бойкотувала значна частина укра- їнців  Галичини.  Щоб  показати  державам  Ан- танти,  що  в  Галичині  більшість  представляють  поляки, дані перепису були сфальсифіковані.  Із  цим висновком загалом погоджується П. Ебер- гард  –  сучасний  польський  дослідник  демо- графічних процесів в Україні протягом ХХ ст. 7  Частина українців, євреїв та інших меншин були  зафіксовані  як  поляки.  Так,  у  Коломиї  прожи- вало 18 246 осіб іудейського віросповідання, але  записано було 8449, тобто менше половини. Для  переселення  на  західноукраїнські  землі,  у  тому  числі і в міста, полякам надавали численні пільги,  що заохочувало їхню міграцію сюди. Державни- ми  службовцями,  робітниками  високооплачу- ваних галузей економіки і т. д. могли бути лише  поляки.  Коло  професій  непольської  інтелігенції  також було обмеженим – лікарі, юристи, учите- лі. Їх частка в 1931 році становила 20–22 % 8. Згідно  з  переписом  1921  року,  кількість  міського  населення,  порівняно  з  1900  роком,  була такою: Частка  українського  населення  в  повітових  містах зменшилася з 31 % до 28,4 % (19 477 і  19 184 особи відповідно). Знизилася кількість  осіб іудейського віровизнання. У містечках, не- повітових центрах, теж відбувалося зменшення  чисельності єврейського населення. Зате частка  римо-католиків у містах збільшилася з 22,7 %  у 1900 році до 30,4 % у 1921-му, тобто на 6225  осіб. У неповітових містечках чисельність римо- католиків  у  1900  році  становила  15,4  %,  а  в  1921-му – 18,7 %. Відсоток мешканців  інших  національностей  зменшився  з  2,6  %  у  1900  році до 1,4 % у 1921-му. Отже, у демографіч- ній  ситуації  в  містах  і  містечках  Прикарпаття  із  середини  ХІХ  ст.  до  1921  року  відбулися  певні  зміни, проте  вони не порушили  головної  тенденції – перевагу інонаціонального міського  елементу над автохтонами – українцями. Чисельність  нацменшин  (німці,  вірмени,  чехи, італійці та ін.) у другій половині ХІХ ст.  стабільно  становила  2,3–2,8  %.  Після  Пер- шої  світової  війни  частина  їх  покинула  При- карпаття, а частина асимілювалася поляками.  Якщо в 1900 році  їх було 3103 особи, то піс- ля закінчення війни їх кількість знизилася до  1521 особи, тобто вдвічі. Дослідження динаміки етнічного складу на- селення  покутських  міст  у  контексті  загально- суспільного  розвитку  Галичини  і  передусім  со- ціокультурних  змін  дало  змогу  виявити  низку  важливих особливостей. Демографічна ситуація  була  наслідком  політики  асиміляції  спочатку  Польщі, згодом Австро-Угорщини, а потім знову  Польщі, які з моменту свого виникнення нама- галися представляти себе як цілісні утворення в  культурному (Австро-Угорщина) або етнічному  (Польща) сенсі. На Покутті навіть сформувався  частковий поділ праці за національною ознакою. Українське міщанство складалося з дрібних  ремісників,  землеробів,  незначної  кількості  найманих робітників, безробітних та інтеліген- ції,  яка  обслуговувала  своїх  одноплемінників  (учителі, небагато юристів, зовсім мало лікарів  і греко-католицькі священики).  Рі к Ко ло ми я Сн ят ин Го ро де нк а Тл ум ач Че рн ел иц я Об ер ти н Ти см ен иц я За бо ло тів Гв ізд ец ь От ин ія Ра зо м 19 00 34 188 11 500 11 674 5446 3390 5421 7918 4242 2581 4955 91 315 19 21 41 097 10 597 9907 5905 3220 4676 7047 3583 1992 4455 92 479 12 ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010 Сотні  років  поляки  були  господарями  по- кутських міст. Ніколи не становлячи там навіть  відносної більшості населення, вони нав’язували  всьому регіонові свою волю. Поляки зазвичай  займали  державні  адміністративні  посади,  де- які  з  них  були  власниками  підприємств,  адмі- ністраторами  на  них,  робітниками,  поліцаями,  працівниками  інтелектуальних  професій,  свя- щеннослужителями римо-католицької церкви, а  частина їх були міськими безробітними.  Німці  були  вправними  ремісниками,  робіт- никами, а за часів Австро-Угорщини – держав- ними  службовцями,  військовиками;  серед  них  були  представники  інтелігенції,  які  обслугову- вали  німецькомовне  населення.  Проте  з  кінця  ХІХ ст. німці перейшли переважно на польську  мову  спілкування,  згодом  почали  ідентифіку- вати себе з поляками і навіть змінили імена та  прізвища на подібні до польських. Лише з по- чатком Другої світової війни і німецької окупа- ції вони, переважно з кон’юнктурних міркувань,  згадують про своє етнічне коріння 9. Євреї,  зневажені  і  позбавлені  майже  всіх  міських  прав,  створили  власний  світ  –  свою  владу,  укріплену  релігійною  свідомістю  та  найуніверсальнішою  силою  –  силою  грошей.  Вони  традиційно  займалися  торгівлею,  були  економами, власниками великих  і малих про- мислових  підприємств,  лікарями,  юристами,  рідше – ремісниками.  Вірмени  і караїми мешкали в окремих міс- тах і, крім торгівлі та ремесла, обслуговували  своїх одновірців. Така  спеціалізація,  звичайно,  впливала на  економічне  та культурне життя краю. Зокре- ма,  культурно-побутове  життя  поділялося  за  національним принципом. Закрита єврейська  громада (кагал) не мала значного впливу на за- гальний культурний стан міста. Усі мистецько- культурні  заходи  євреїв  проходили  всередині  їхньої громади. Існував певний взаємовплив у  сферах матеріальної культури (одяг, їжа, част- ково архітектура та інтер’єр), музичного життя  тощо.  Окрім  ідишу,  близького  до  німецької  мови, вони користувалися ще й польською, а в  окремих випадках – українською мовою. Німецьке населення було більш комунікабель- ним щодо інших міщан. Німці позитивно вплива- ли  на  покращення  господарського  життя  краю,  зокрема сприяли запровадженню у виробництво  технічних новинок, нових агрокультур тощо.  Більш  тісні  взаємозв’язки  існували  між  польським та українським населенням, з пере- вагою польських впливів у мові, освіті, побуті,  загальній  культурі.  Рівноцінним  був  взаємо- вплив в обрядовості. Більшість польських мі- щан  постійно  прагнули  насадити  свою  мову,  спосіб  життя,  культуру  й  асимілювати  менш  стійких представників українства. Українці  в  містах  і  містечках  (36  %  усіх  міських  жителів)  були  менш  освіченими  та  мали  незначний  прошарок  інтелігенції,  части- на  представників  якої  створювала  відповідні  культурно-просвітні організації, а пізніше – пар- тії, видавала українські часописи й газети, акти- візовувала  українське  культурно-мистецьке  та  літературне життя в місті, не відмовляючись від  аналогічної діяльності на  селі. Попри це, деяка  частина українських міщан не могла бути твор- цем національної культури: немало було тих, хто  сприймав польську культуру і мову як еталон ви- щої міської культури й полонізувався. Таким чином, прикарпатські міста не були  активними осередками творення  і збережен- ня української народної  культури. Ним було  прикарпатське  село.  Формування  ж  профе- сійної української культури проходило в місті.  Політика деукраїнізації прикарпатських міст  і  містечок,  здійснювана  урядами  Австро- Угорської  і  Польської  держав,  призвела  до  нестабільності етнічного складу міського на- селення, неврегульованості та стихійності мі- граційних процесів, напруженості в міжетніч- них  відносинах  тощо.  Натомість  посилення  зв’язків між містом і селом укріплювало ста- новище  українського  населення.  На  початку  ХХ ст. внаслідок зростання національної сві- домості, піднесення боротьби за незалежність  та об’єднання українських етнічних територій  посилилися  взаємовпливи  східно-  і  західно- української культури, у чому українське місто  відігравало провідну роль. 13 Етнос. Нація. Культура Т аб ли ця 1 . Е тн од ем ог ра ф іч ни й ск ла д на се ле нн я ок ре ми х мі ст П ри ка рп ат тя з а пе ре пи со м 31 г ру дн я 18 57 р ок у 10 М іс та М іс ьк е на се ле нн я Н ас ел ен ня п ов іт ів Гр ек о- ка то ли ки Іу де ї Ри мо - ка то ли ки В ір ме но - ка то ли ки А ка то ли - ки Гр ек о- ка то ли ки Іу де ї Ри мо - ка то ли ки В ір ме но - ка то ли ки А ка то ли - ки За га ль на к- ст ь на се ле нн я в ок ру зі Н ас е- ле нн я мі ст К -с ть % К -с ть % К -с ть % К -с ть % К -с ть % К -с ть % К -с ть % К -с ть % К -с ть % К -с ть % К ол ом ия 25 7 33 4 16 3 15 45 34 27 ,8 82 24 50 ,4 34 00 20 ,8 – – 15 7 – 21 1 95 1 82 ,4 24 2 45 9, 4 18 0 83 7, 0 20 87 0, 8 10 18 0, 4 С ня ти н 30 3 75 10 1 76 38 67 38 ,0 41 10 40 ,4 19 28 19 ,0 50 0, 5 21 0 2, 1 – – – – – – – – – – К ут и 22 5 34 50 51 14 30 28 ,3 20 88 41 ,3 52 7 10 ,4 10 06 20 ,0 – – – – – – – – – – – – За га ло м 25 7 33 4 31 5 42 98 31 – 14 4 2 – 58 55 – 10 57 – 36 7 – 21 1 95 1 82 ,4 24 2 45 9, 4 18 0 83 7, 0 20 87 0, 8 10 18 0, 4 та ні сл ав . по ві т ∗ 26 8 28 6 – – – – – – – – – – – 21 2 80 2 79 ,3 27 0 43 10 , 1 26 3 95 9, 8 92 1 0, 3 93 7 0, 4 За га ло м 52 5 66 1 – – – – – – – – – – – 42 4 75 3 80 ,8 51 2 88 9, 7 44 4 78 8, 5 30 08 0, 6 19 55 0, 4 У С та ні сл ав сь ко м у по ві ті щ е пр ож ив ал о 18 8 ка ра їм ів , я кі с та но ви ли 0 ,1 % в ід з аг ал ьн ої к іл ьк ос ті н ас ел ен ня . Т аб ли ця 2 . Е тн од ем ог ра ф іч ни й ск ла д на се ле нн я мі ст а С та ні сл ав а і С та ні сл ав сь ко го п ов іт у за п ер еп ис ом 3 1 гр уд ня 1 85 7 ро ку 11 С та ні сл ав М іс ьк е на се ле нн я Гр ек о- ка то ли ки Іу де ї Ри мо - ка то ли ки В ір ме но - ка то ли ки Гр ек о- ор іє нт а- лі ст и А ус бу рг єв ан ге - лі ст и Ге ль ве тс - єв ан ге - лі ст и А нг лі ка - ни Ін ш их ві ру ва нь М ов а К -с ть % К -с ть % К -с ть % К - ст ь % К - ст ь % К - ст ь % К - ст ь % К - ст ь % К - ст ь % Польська Українсь- ка Німецька Чеська Словацька Угорська Італійська 18 68 р . 14 7 86 22 36 15 ,1 80 88 54 ,7 42 21 23 ,5 55 0, 3 – – – – – – – 18 6 1, 2 – – – – – – – 18 80 р . 18 6 26 27 93 14 ,8 1 0 08 3 53 ,6 55 80 29 ,9 90 0, 4 1 – 12 6 0, 6 8 – 1 – – – 97 34 16 43 69 98 42 1 1 1 та ні сл ав . по ві т 18 69 р . 72 2 14 49 5 49 6 8, 6 11 7 47 1 6, 3 10 5 46 1 4, 5 – – – – 25 4 0, 5 – – – – 11 8 0, 2 – – – – – – – 18 80 р . 86 7 00 57 3 58 6 6, 2 14 4 55 1 6, 7 13 2 77 1 3, 3 11 2 0, 1 – – 37 1 0, 4 – 11 24 1, 3 20 0 57 56 5 19 97 25 82 1 1 14 ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010 Т аб ли ця 3 . Е тн од ем ог ра ф іч ни й ск ла д на се ле нн я П ри ка рп ат тя з а пе ре пи со м 31 г ру дн я 18 80 р ок у 12 М іс ьк е на се ле нн я Н ас ел ен ня п ов іт ів Гр ек о- ка то ли ки Іу де ї Ри мо - ка то ли ки Ін ш і Гр ек о- ка то ли ки Іу де ї Ри мо -к ат ол ик и Ін ш і М іс та За га ль на к- ст ь на се ле н- ня в по ві ті Н ас е- ле нн я мі ст К -с ть % К -с ть % К -с ть % К -с ть % К -с ть % К -с ть % К -с ть % К -с ть % К ол ом ия 58 9 39 23 1 09 42 26 18 ,2 12 0 02 51 ,9 59 91 25 ,9 93 0 4, 0 34 9 54 59 ,3 13 9 55 23 ,7 89 84 15 ,2 10 46 1, 8 С ня ти н 39 4 96 10 8 32 56 20 51 ,9 23 33 21 ,5 19 64 18 ,1 91 5 8, 5 31 9 83 81 ,0 34 96 8, 8 29 92 7, 6 10 25 2, 6 Го ро де нк а 47 7 36 10 2 26 46 51 45 ,5 36 89 36 ,1 17 93 17 ,5 93 0, 9 36 5 65 76 ,6 56 54 11 ,8 53 06 11 ,1 21 1 0, 5 Тл ум ач 45 4 79 50 62 18 53 36 ,6 17 95 35 ,5 13 82 27 ,3 32 0, 6 33 2 79 73 ,2 34 59 7, 6 83 90 18 ,4 35 1 0, 8 За га ло м 19 1 65 0 49 2 13 16 3 50 33 ,2 19 8 19 40 ,3 11 1 30 22 ,6 19 70 4, 0 13 6 78 1 71 ,4 26 5 64 13 ,8 25 6 72 13 ,4 26 33 1, 4 Ти см ен иц я 34 5 48 70 62 36 29 51 ,4 25 48 36 ,1 84 8 12 ,0 37 0, 5 25 4 94 73 ,8 49 60 14 ,4 37 32 10 ,8 36 2 1, 0 Гв із де ць 23 2 29 19 76 43 6 22 ,1 12 79 64 ,7 25 8 13 ,1 3 0, 1 18 5 14 79 ,7 21 33 9, 2 25 07 10 ,8 79 0, 3 П еч ен іж ин 27 9 23 46 70 29 11 47 ,3 14 74 31 ,6 28 2 6, 0 3 0, 1 24 0 66 86 ,2 30 89 11 ,1 76 1 2, 7 7 – О ти ні я – 37 43 13 13 35 ,1 15 77 42 ,1 67 9 18 ,2 17 4 4, 6 – – – – – – – – Ч ер не ли ця – 30 99 17 96 58 ,0 66 7 21 ,5 62 7 20 ,2 9 0, 3 – – – – – – – – О бе рт ин 29 2 13 50 24 17 64 35 ,1 19 73 39 ,3 12 83 25 ,5 4 0, 1 21 7 00 74 ,3 31 90 10 ,9 42 47 14 ,5 76 0, 3 За бо ло ті в 28 6 97 35 23 14 64 41 ,6 17 30 49 ,1 32 8 9, 3 1 – 23 4 76 81 ,8 32 99 11 ,5 18 66 6, 5 56 0, 2 У м іс - те чк ах 14 3 61 0 29 0 97 13 3 13 45 ,7 11 2 48 38 ,7 43 05 14 ,8 23 1 0, 8 11 3 25 0 78 ,9 16 6 71 11 ,6 13 1 13 9, 1 58 0 0, 4 За га ло м 33 5 26 0 78 3 10 29 6 63 37 ,8 31 0 67 39 ,7 15 4 35 19 ,7 22 01 2, 8 25 0 03 1 74 ,6 43 2 39 12 ,9 38 7 85 11 ,6 32 13 0, 9 15 Етнос. Нація. Культура Т аб ли ця 4 . Е тн од ем ог ра ф іч ни й ск ла д на се ле нн я П ри ка рп ат тя з а пе ре пи со м 31 г ру дн я 19 00 р ок у 13 М іс ьк е на се ле нн я Н ас ел ен ня п ов іт ів Гр ек о- ка то ли ки Іу де ї Ри мо - ка то ли ки Ін ш і Гр ек о- ка то ли ки Іу де ї Ри мо -к ат ол ик и Ін ш і М іс та За га ль на к- ст ь на се ле н- ня в ок ру зі Н ас е- ле нн я мі ст К -с ть % К -с ть % К -с ть % К -с ть % К -с ть % К -с ть % К -с ть % К -с ть % С та ні сл ав 91 7 06 30 4 10 59 52 19 ,6 14 1 06 46 ,4 96 53 31 ,7 69 9 2, 3 48 4 70 52 ,2 21 8 95 23 .9 20 0 53 21 ,9 12 88 1, 4 К ол ом ия 80 0 42 34 1 88 66 53 19 ,5 16 5 68 48 ,5 95 18 27 ,8 14 49 4, 2 46 6 38 58 ,3 18 8 40 23 ,5 12 9 35 16 ,2 16 29 2, 0 С ня ти н 47 8 61 11 5 00 48 96 42 ,6 42 03 36 ,5 19 77 17 ,2 42 4 3, 7 38 1 15 79 ,6 58 06 12 ,1 31 94 6, 7 74 6 1, 6 Го ро де нк а 55 9 03 11 6 74 60 89 52 ,2 42 64 36 ,5 12 78 10 ,9 43 0, 4 43 4 37 77 ,7 67 08 12 ,0 56 44 10 ,1 11 4 0, 2 Тл ум ач 53 1 54 54 46 18 39 33 ,8 20 97 38 ,5 15 04 27 ,6 6 0, 1 40 6 45 76 ,5 33 36 6, 3 91 11 17 ,1 62 0, 1 За га ло м 23 6 96 0 62 8 08 19 4 77 31 ,0 27 1 32 43 ,2 14 2 77 22 ,7 19 22 3, 1 16 8 83 5 71 ,3 34 6 90 14 ,6 30 8 84 13 ,0 25 51 1, 1 Ти см ен иц я 28 1 75 79 18 47 85 60 ,4 20 49 25 ,9 10 48 13 ,3 36 0, 4 22 8 71 81 ,2 26 26 9, 3 24 26 8, 6 25 2 0, 9 Гв із де ць 29 1 70 25 81 62 2 24 ,1 16 77 65 ,0 28 2 10 ,9 – – 23 5 97 80 ,9 27 12 9, 3 28 10 9, 6 51 0, 2 О ти ні я 24 4 41 49 55 13 96 28 ,2 20 83 42 ,0 10 58 21 ,4 41 8 8, 4 14 6 82 60 ,1 27 89 11 ,4 59 90 24 ,5 98 0 4, 0 Ч ер не ли ця – 33 90 20 80 61 ,4 68 6 20 ,2 62 4 18 ,4 – – – – – – – – – – О бе рт ин 35 5 44 54 21 23 26 42 ,9 21 25 39 ,2 96 7 17 ,8 3 0, 1 26 8 67 75 ,6 39 38 11 ,1 46 87 13 ,2 52 0, 1 За бо ло ті в 36 4 99 42 42 17 40 41 ,0 20 96 49 ,4 40 0 9, 4 6 0, 2 29 3 80 80 ,5 43 49 11 ,9 27 24 7, 5 46 0, 1 У м іс те чк ах 15 3 82 9 28 5 07 12 9 49 45 ,4 10 7 16 37 ,6 43 79 15 ,4 46 3 1, 6 11 7 39 7 76 ,3 16 4 14 10 ,7 18 6 37 12 ,1 13 81 0, 9 За га ло м н а П ок ут ті 39 0 78 9 91 31 5 32 4 26 35 ,5 37 8 48 41 ,5 18 6 46 20 ,4 23 85 2, 6 28 6 23 2 73 ,2 51 1 04 13 ,1 49 5 21 12 ,7 39 32 1, 0 Н ад ві рн а 36 9 83 76 30 26 99 35 ,4 36 63 48 ,0 12 55 16 ,4 13 0, 2 27 3 74 74 ,0 50 82 13 ,8 44 46 12 ,0 80 1 0, 2 Д ел ят ин 42 1 33 60 97 30 89 50 ,7 24 03 39 ,4 59 9 9, 8 6 0, 1 31 1 86 74 ,0 52 01 12 ,3 49 94 11 ,9 75 2 1, 8 За га ло м 79 1 16 13 7 26 57 88 42 ,2 60 66 44 ,2 18 54 13 ,5 19 0, 1 58 5 60 74 ,0 10 2 83 13 ,0 94 40 11 ,9 83 3 1, 1 У сі п ов іт . мі ст а 36 5 64 9 10 0 84 8 28 1 28 27 ,9 44 9 01 44 ,5 25 1 85 25 ,0 26 34 2, 6 24 4 67 9 66 ,9 61 6 67 16 ,9 55 3 83 15 ,1 39 20 1, 1 У сі п ов іт . мі ст еч ка 19 5 96 2 34 6 04 16 0 38 46 ,3 13 1 19 37 ,9 49 78 14 ,4 46 9 1, 4 14 8 58 3 75 ,8 21 6 15 11 ,0 23 6 31 12 ,1 21 33 1, 1 У сі м іс та 56 1 61 1 13 5 45 44 1 66 32 ,6 58 0 20 42 ,8 30 1 63 22 ,3 31 03 2, 3 39 3 26 2 70 ,0 83 2 82 14 ,8 79 0 14 14 ,1 60 53 1, 1 16 ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010 Т аб ли ця 5 . Е тн од ем ог ра ф іч ни й ск ла д на се ле нн я П ри ка рп ат тя з а пе ре пи со м 3 0 ве ре сн я 19 21 р ок у 14 М іс ьк е на се ле нн я Н ас ел ен - ня м іс т Гр ек о- ка то ли ки Іу де ї Ри м о- ка то ли ки Є ва нг ел іс ти Ін ш і х ри ст ия ни П ре дс та вн ик и ін ш их в ір ув ан ь М іс та За га ль на к- ст ь на се ле нн я в ок ру зі К -с ть % К -с ть % К -с ть % К -с ть % К -с ть % К -с ть % К ол ом ия 11 9 28 0 41 0 97 72 43 17 ,6 18 2 46 44 ,4 14 7 06 35 ,8 87 6 2, 1 24 0, 1 2 – С ня ти н 79 4 41 10 59 7 47 27 44 ,6 32 48 30 ,6 22 63 21 ,4 35 1 3, 3 6 0, 1 2 – Го ро де нк а 83 5 90 99 07 53 45 53 ,9 30 48 30 ,8 15 05 15 ,2 1 – 8 0, 1 – – Тл ум ач 82 3 03 59 05 18 69 31 ,6 20 12 34 ,1 20 23 33 ,3 – – – – 1 – В у сі х по ві то ви х м іс та х 36 4 61 4 67 5 06 19 1 84 28 ,4 26 5 54 39 ,3 20 4 97 30 ,4 12 28 1, 8 38 0, 1 5 Ч ер не ли ця – 32 20 19 18 56 ,6 53 8 16 ,7 76 3 23 ,7 – – 1 – – – О бе рт ин – 46 76 20 08 43 ,0 11 33 24 ,2 15 35 32 ,8 – – – – – – Ти см ен иц я – 70 47 45 81 65 ,0 11 02 15 ,6 13 55 19 ,3 – – 9 0, 1 – – Гв із де ць – 19 92 46 4 23 ,3 12 34 61 ,9 29 4 14 ,8 – – – – – – П еч ен іж ин 43 0 85 59 84 41 26 69 ,0 14 13 23 ,6 44 5 7, 4 – – – – – – О ти ні я – 44 55 15 20 34 ,1 17 28 38 ,8 96 7 21 ,7 24 0 5, 4 – – – – За бо ло ті в – 35 83 16 95 47 ,3 14 54 40 ,6 43 4 12 ,1 – – – – – – В у сі х м іс те чк ах 30 9 57 16 3 12 52 ,7 86 02 27 ,8 57 ,9 3 18 ,7 24 0 0, 8 10 За га ло м 40 7 69 9 98 4 63 35 4 96 36 ,0 35 1 56 35 ,7 26 2 90 26 ,7 14 68 1, 5 48 0, 1 5 – 17 Етнос. Нація. Культура 1 Грушевський М. Історія України-Руси: в 11 т. – К., 1994. – Т. V; Барвінський В. Досліди з поля ста- тистики. – К., 1993; Кубійович В. Географія України і суміжних земель. – Л., 1938. – Т. І: Загальна гео- графія; Waigel L. Rys miasta Kolomyji. – Kolomyja, 1877; Павлюк С. Словник основних понять і термі- нів з теорії етнології. – Л., 2008; Грабовецький В. Іс- торія Коломиї. – Коломия, 1996; Грабовецький В. Іс- торія Івано-Франківська. – Івано-Франківськ, 1999; Наулко  В. Етнічний склад населення Української РСР. – К.,1965; Наулко В. Развитие межэтнических связей на Украине. – К., 1975; Рабінович Я. Й. Євреї між століттями надій (Політологічне досліджен- ня). – Івано-Франківськ, 1997; Horn M. Zydzi na Rusi Czerwonej w ХVІІ pierwzej polowinie ХVІІІ wieku. – Warszawa, 1975; Капраль М. Національні громади Львова ХVІ–ХVІІІ ст. (Соціально-правові взаєми- ни). – Л.׃ Літературна агенція «Піраміда», 2003; Ло- зинський Р. Етнічний склад населення Львова. – Л.׃ Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2005. 2 Гайнц Г. К. Закладення поселень періоду Йо- сифінської колонізації в Галичині та особливий приклад Кьоніґсау // Німецькі колонії Галичи- ни. Історія–архітектура–культура. – Л.׃ Ману- скрипт, 1996. – С. 81, 82. 3 Паньків І. М. Польська, німецька та вірмен- ська етнічні меншини в соціокультурних проце- сах на Покутті (друга половина ХІХ – 30-ті рр. ХХ ст.): дис. … канд. іст. наук / І. М. Паньків. – Івано-Франківськ, 2007. – С. 95–98. 4 Паньків  І. Караїми // Мала енциклопедія українського народознавства. – Л., 2009. – С. 259. 5 Кефели А. Культурное наследие караимов Га- лича и Луцка. История и современность // Науко- ві записки НАНУ. – К., 1998. – Вип. 4. – С. 108. 6 Szarlowski A. Stanislawow i powiat Stanislawowski pod wzglкdem historycznym i geograficzno- statystycznym. – Stanislawow, 1887. – S. 197–199. 7 Eberhardt  P. Między Rosją a Niemcami. – Warszawa, 1996 – S. 93. 8 Івано-Франківський обласний державний архів. – Ф. 2, оп. 4, од. зб. 66, арк. 3, 7, 11, 12, 14. 9 Штайнінгер Р. Горохолина. Рукопис / пер. з нім. В. Капушака. – 1995. – С. 134. 10 Handbuch des Lemberger Stattalterei Gebietes in Galizien für das Jahr. – 1858. 11 Szarlowski  A. Stanislawow i powiat Stanislawowski… – S. 197–199. 12 Wiadomości statystyczne o stosunkach Krajo- wych / pod red. prof. D. Pilata. – Lwów, 1883. – Zeszyt I. – S. 137–140, 189–195, 385, 386, 388, 443–446. 13 Skorowidz gminny Galicyi opracowany na podstawie wyników spisu ludności z dnia 31 grudnia 1900 r. – Wiedeń, 1907. – S. 210–215, 290–297, 412– 417, 602–608, 628–631, 696–701. 14 Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej. Opracowany na podstawie wyników pierwszego powszechnego spisu ludności dn. 30 września 1921 r. i innych żródeł urzędowych. – Warszawa, 1923. – T. XIV. – S. 9, 10, 12, 20, 21, 56. ольга Поріцька ТРА ДИЦІйНе ТА МОДеРНе В еТНІчНИХ ЦІННОСТЯХ МОЛОДІ УРбАНІзОВАНОГО СеРеДОВИщА (за матер іа ла м и оп и т у ва н н я ст уден т і в к иївськ и х ви щ и х на вча л ьн и х за к ла д і в) У статті розглянуто питання трансформації традиційних цінностей у житті молоді великого міста. Ця проблема є досить  актуальною сьогодні, бо саме молодь передусім стає об’єктом впливу кризових явищ в економіці й політиці. Наше досліджен- ня базувалося на опитуванні студентів різних вищих навчальних закладів Києва. Анкета містила декілька взаємопов’язаних  блоків, що стосувалися питання мови, ставлення до традиційних і нових обрядів, усталених родинних цінностей, зокрема  форм існування сім’ї, до народження дітей у шлюбі та поза ним (цивільний шлюб). Навіть побіжні спроби розглянути оціню- вання сучасною молоддю традиційних цінностей засвідчують, що сьогоденні кризові явища найбільше позначаються саме  на молодому поколінні. Відсутність національної консолідуючої ідеї і послідовної державної культурницької політики призво- дить до зниження інтересу серед  молодих людей до історії власної культури, зокрема традиційної культури. Ключові слова: молодь, традиційна культура, традиційні цінності, шлюб, дошлюбні контакти, державна політика. The problem of transformation of traditional values in present-day urban youth circles is under consideration in this article. The problem is  very urgent today because the crisis phenomena in economics, politics perhaps have the most influence just upon the youth. The study is based  on the materials of a poll conducted among more than 400 students of the different kyiv institutions of higher education, which was collected  and proceeded by the author. The questionnaire had several interdependent blocks. They related to the choice of language; to the attitude  УДК [303.433:378](477)(049.5)

Схожі ресурси