Юрій Федькович як маніфестант одягу своїх краян
У статті окреслено зміст, вияви (біографічні та художні) захоплення Ю. Федьковичем самобутньою матеріально-духовною культурою своїх краян – буковинських гуцулів, зокрема їхнім одягом. Етнозберігаюча символіка народного вбрання могла розцінюватися письменником передовсім як засіб уникнення деіндивіду...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Народна творчість та етнографія |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38007 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Юрій Федькович як маніфестант одягу своїх краян / Л. Ковалець // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 89-93. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860069609322840064 |
|---|---|
| author | Ковалець, Л. |
| author_facet | Ковалець, Л. |
| citation_txt | Юрій Федькович як маніфестант одягу своїх краян / Л. Ковалець // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 89-93. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Народна творчість та етнографія |
| description | У статті окреслено зміст, вияви (біографічні та художні) захоплення Ю. Федьковичем самобутньою матеріально-духовною культурою своїх краян – буковинських гуцулів, зокрема їхнім одягом. Етнозберігаюча символіка народного вбрання могла розцінюватися письменником передовсім як засіб уникнення деіндивідуалізації в суспільному житті і саме тому пристрасно ним пропагувалася. Крім того, це був суто особистісний засіб декларації Ю. Федьковичем народолюбства й естетичних поглядів.
В статье представлены содержание, проявления (биографические и художественные) увлечения Ю. Федьковича самобытной материально-духовной культурой своих земляков – буковинских гуцулов, в частности их одеждой. Этносохраняющая символика народного костюма могла расцениваться писателем прежде всего как средство избежания деиндивидуализации в общественной жизни и именно поэтому страстно им пропагандировалась. Кроме того, это было сугубо личностное средство декларации писателем народолюбия и эстетических взглядов.
In the article, there is an outline of the meaning and manifestations (biographical and artistic) of Y urii Fedkovych’s passion for the original material and spiritual culture of his fellow-countrymen – Bukovynian G utsuls, in particular for their garments. The folk garments’ nationpreserving symbols could be considered by the writer firsr and foremost as a means to avoid deindividualization in public life and that’s why these symbols were ardently propagandized. In addition, it was exactly a personality means of a declaration of love of people and aesthetical views.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:09:47Z |
| format | Article |
| fulltext |
89
Етнокультурні процеси в традиційному та сучасному суспільстві.
розвідки й польові матеріали
Знання матеріально-духовної культури буко-
винських гуцулів, яким володів Юрій Федькович,
навряд чи може бути запозиченим із книг: воно
засвоювалося з колиски, з часу перших проявів
мислення. До того ж свою роль відіграла специ-
фіка менталітету, вразливість натури, особистіс-
на налаштованість письменника на це вдумливе,
хоча й емоційне, естетичне сприйняття того, що
виявилося ніби часткою його самого. Інакше ка-
жучи, становлення Ю. Федьковича як особли-
вого реципієнта унікальних скарбів пов’язане із
суб’єктивним фактором, а не тільки із зовнішніми
чинниками, які були посутніми, визначальними,
але не кожного могли зробити таким палким і
вмілим своїм шанувальником. За висловлюван-
ням західноукраїнського драматурга й видавця
Григорія Григорієвича (псевдонім Григорія Це-
глинського), той був «гуцулом з роду, ходу, мови,
думки, звичаїв і всеї поведінки» 1. «Зелена моя
Буковино, сині мої гори, холодні мої ізвори! Хіба
мене рука моя забула б, щоби я вас забув. Тото
лиш ви мене забули серед світа, але я вас про тото
не забуду» 2, – проказує устами ліричного героя
оповідання «Люба – згуба» надчутлива душа
самого письменника.
Світ пізнаних за роки військової служби інона-
ціональних етносів, здається, ще дужче прив’язав
Ю. Федьковича до Буковинської Гуцульщини,
наснаживши переконанням у її винятковості.
Свідченням цього є значною мірою творчість
письменника, у якій серед багатоманіття настроїв
і станів неможливо не вловити присутність тон-
кого відчуття краси й філософії гуцульських зви-
чаїв та обрядів, інтер’єру гуцульської оселі, одягу,
Лідія Ковалець
юРІй Фе ДЬКОВИ ч ЯК М А НІФеСТА НТ
ОД ЯГ У СВОЇ Х К РА ЯН
У статті окреслено зміст, вияви (біографічні та художні) захоплення Ю. Федьковичем самобутньою матеріально-
духовною культурою своїх краян – буковинських гуцулів, зокрема їхнім одягом. Етнозберігаюча символіка народ-
ного вбрання могла розцінюватися письменником передовсім як засіб уникнення деіндивідуалізації в суспільному
житті і саме тому пристрасно ним пропагувалася. Крім того, це був суто особистісний засіб декларації Ю. Федько-
вичем народолюбства й естетичних поглядів.
Ключові слова: Юрій Федькович, народний стрій, народолюбство, естетичне.
In the article, there is an outline of the meaning and manifestations (biographical and artistic) of yurii Fedkovych’s passion for the original
material and spiritual culture of his fellow-countrymen – Bukovynian gutsuls, in particular for their garments. The folk garments’ nation-
preserving symbols could be considered by the writer firsr and foremost as a means to avoid deindividualization in public life and that’s why these
symbols were ardently propagandized. In addition, it was exactly a personality means of a declaration of love of people and aesthetical views.
Keywords: yurii Fedkovych, folk garments, love of people, aesthetical.
УДК 929 Федькович+391(=161.2)
тань «Гуманізм. Людина. Культура», 8–10 жовтня
1992 p. – Дрогобич, 1992. – С. 124, 125.
4 Гамаль Л. В. Філософія освіти та народо-
знавство (до проблеми статусу) / І. А. Зязюн,
С. О. Черепанова, Н. Г. Ничкало, В. Г. Скотний
та ін. // Діалог культур: Україна в світовому кон-
тексті. Філософія освіти: зб. доп. методол. семі-
нару «Філософія освіти ХХІ ст.», 26–27 лютого
1999 р. – Л.: Світ, 1999. – Вип. 4. – С. 252.
5 Там само.
6 Феномен нації: основи життєдіяльності / за
ред. Е. В. Попова. – К.: Знання, 1998. – С. 118.
7 Там само.
8 Там само. – С. 134.
9 Петрушенко В. Л. Епістемологія… – С. 42.
10 Там само.
11 Там само. – С. 212.
12 Там само. – С. 36.
13 Там само. – С. 158.
14 Там само. – С. 43.
15 Про це див.: Ярко М. І. Парадигма етнона-
ціональної ідентичності української музичної
культури // IV Міжнародний конгрес україніс-
тів. Одеса, 26–29 серпня 2000 р. – О.; К., 2001. –
С. 484–495.
16 Петрушенко В. Л. Епістемологія… – С. 102.
90
ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010
вірувань: Буковина у прозі майстра, за Лесею
Українкою, «являється завжди в дещо святко-
вому вигляді» 3. Такий вигляд Федьковичевих
краян – це справді цікавий і добірний етногра-
фічний матеріал. В оповіданні «Люба – згуба»
звичайну дівчину-гуцулку змальовано як «якусь
царівочку»: «така собі пишна та убрана: чоботи
червоні, сорочка рантухова [тобто з тонкого по-
лотна. – Л. К.], опинка волічкова [шерстяна за-
паска. – Л. К.] на ній, пояси крамські [фабрич-
ні, куповані. – Л. К.], а коралі та монества на
шиї! Може, на яких кілька сот левів срібних» 4.
Навіяні, можливо, розгорнутими етнографічно-
побутовими описами Квітчиної «Марусі», Федь-
ковичеві описи або ж деталі-вкраплення є значно
емоційнішими, ефектнішими, у них більше блиску,
розкутості, акцентування на поведінці, характері,
соціальному статусі та матеріальних можливос-
тях власника строю.
«Але то все фрашки, – продовжує ліричний
герой розповідь про своє сприйняття “царівоч-
ки”, – подивіться-ко ви їй у лице, най і Добошева
Дзвінка сховається» 5. Легендарна опришкова ко-
ханка, у народному розумінні, мабуть, еталон жі-
ночої вроди, мала поступитися перед очевидними
достоїнствами цієї літературної героїні. Опис не-
звичайної краси дівчини Федькович-прозаїк іноді
доповнює, підсилює за рахунок індивідуалізації,
якої досягає використанням знову ж таки специ-
фічного матеріалу. Мов дорогоцінним скарбом
опікується своєю донькою-одиначкою Федора
Гинцариха з оповідання «Серце не навчити»: «Де
коралі красні, де уставки мудрі, де киптар уписа-
ний, де пояс славний – Олена все дістала» 6.
Подібною винятковістю, вишуканістю харак-
теризуються й предмети парубочого, чоловічого
вбрання: у цьому самому творі кожен із кресаків
(капелюхів) на головах двох товаришів, згодом
суперників, «вартував ретельно коло яких 500
срібних, коли не більше: такого золота, пав та
червінчиків було на їх! Як, бувало, зустрінешся
з ними, то аж за очі вхопишся, так засіяють!» 7.
Окрім доволі часто згадуваних красної шовко-
вої ширинки (хусточки), сардака, сорочки – як
папір, тоненької, рантухової, саме кресак – із
частою вказівкою на свою вартість – найбільше
захоплює Ю. Федьковича, поетизується ним як
законна підстава для гордощів і справжній витвір
мистецтва. Та й речі, якими послуговуються гу-
цули, відображають їхні таланти. Даруючи хлоп-
цеві ширинку, дівчина її неодмінно оздоблювала,
скажімо, «коциками [фарбованими вовняними
нитками. – Л. К.] угорськими та леліточками
[позолоченими круглими пластинками. – Л. К.]
дорогими вишивала» 8. Багатий матеріал, що тра-
пляється в творіннях письменника, цілком під-
тверджує оригінальну думку польського дослід-
ника Абгара-Солтана про те, що «коли б з Божої
волі гуцульський люд зник з лиця землі, а його
місце зайняло б інше плем’я, то майбутній дослід-
ник знайшов би цих правдивих мешканців гір жи-
вими й дійовими в повістях Федьковича». І далі:
«Я знаю гуцулів, і те, що описує Федькович, не є
перебільшенням; те, що було б ідеалізацією в опи-
сах будь-якого іншого народу, є тільки реалізмом
в гуцульських повістях Федьковича» 9.
Наголосимо, що коли згадана увага до одягу
персонажів зумовлена загалом підвищеним ін-
тересом до нього в живому середовищі, то витоки
особистісного бажання Ю. Федьковича як яскра-
вого представника інтелігентської еліти носити
суто народне вбрання мають набагато складнішу
психологічну природу. Уже на першій відомій нам
світлині Ю. Федьковича («парубоцькій») він –
син шляхтича й попівни-гуцулки – у гуцульсько-
му строї, що його зберігав юнак на десятирічній
службі в австрійській армії як святиню і прина-
гідно демонстрував у компанії земляків 10. У січні
1862 року, обговорюючи з К. Горбалем питання
про свою можливу службу у Львові, Федькович-
офіцер поставив ультиматум: «Бувши в цивільнім
стані, лиш в сардаці та й у кресані ходити га-
даю» 11. З гуцульського сардака Ю. Федькович
узагалі одразу ж зробив своєрідний культ і не
зрікся цієї своєї любові до останку («Я ж бо тебе
не звержуся, / Руський мій сардаче! / Тепер аж
я заспіваю, / Тепер аж заплачу, / Бо маю ся в
що утерти: / Широкії поли. / Не скину тя, мій
сардаче, / Ніколи, ніколи!» 12).
Підтвердилося це, зокрема, у 1872 році, коли
письменник переїхав до Львова, де працював
редактором товариства «Просвіта»: «Оригіналь-
91
Етнокультурні процеси в традиційному та сучасному суспільстві.
розвідки й польові матеріали
ністю строю звертав він на себе загальну увагу
переходячих, скоро побачили задумане і високо-
інтелігентне лице поета, убраного в гуцульськім
сердаці коротенькім та в чорнім капелюсі з ши-
рокими крисами, який носять гуцули. При тім
панталони не гуцульські, а такі, які носять всі
сурдутовці. Під сердаком камізелька з годинни-
ком. В руці мав завсігди писаний топорець гу-
цульський» 13. Цей перший вербальний портрет
зрілого Ю. Федьковича, а також мемуарні свід-
чення сучасників письменника, багато дають для
розуміння не тільки зовнішнього, а передовсім
внутрішнього його життя, його намагання (і здат-
ності!) у сумнівних за значущістю інтелігентських
змаганнях зберігати свою внутрішню неасимільо-
вану автономність. Різка, що впадала в око, по-
ведінкова несхожість Ю. Федьковича з багатьма
«гуртовими» людьми навіть в етно зберігаючій
символіці одягу, не кажучи про творчість, була
не лише маркантною семою видатної творчої осо-
бистості, але й виявом інстинкту самозбережен-
ня. Аналізуючи процес бюрократизації, І. Кон
як найважливіші психологічні наслідки недарма
виокремив «зростання конформізму та деінди-
відуалізації на всіх рівнях суспільного життя» 14.
До речі, цілком по-польськи вдягався в Чернів-
цях Адальберт Гординський, який, можливо, і
наштовхнув на аналогічний учинок, але в гуцуль-
ській інтерпретації, сина. І це щоразу була своя
окрема знаково-символічна система, що містила
соціально значущу інформацію: «знакові функції
належать до тих стереотипів, в яких упродовж ві-
ків утілювався досвід поколінь» 15.
Зауважимо, що жоден інший спеціальний вияв
поведінки буковинця не згадувався сучасниками,
майбутніми поколіннями, та й певною мірою не
афішувався самим поетом з таким ентузіазмом,
як цей. Жоден інший представник української лі-
тератури не «маніфестував зверхній вигляд свого
народу» (М. Сріб лянський), «національну ви-
значеність у свідомості та побутово-звичаєву тра-
дицію» (В. Погребенник), зрештою, етнічну на-
лежність так наполегливо, послідовно й гордо, як
Ю. Федькович. Утім, на ХІХ ст. припало «сві-
доме оживлення, акцентування, культивування
етнічної своєрідності» багатьох європейських на-
родів, «одягання в національні одежі, які загалом
вийшли до того часу з практичного вжитку па-
нівних верств, для угорців, поляків, чехів або хор-
ватів слугувало засобом вираження патріотичних
настроїв» 16, тоді як у Ю. Федьковича, так само,
як, до речі, і в гуманного поміщика графа Л. Тол-
стого, це був вияв передовсім їх демократизму.
Рецепція окреслюваного явища закономір-
но виявилася в суспільстві різноманітною і три-
валою. Якщо сучасник буковинця, перекладач
його прози російською М. Златовратський уба-
чав у цій фанатичній прив’язаності до народного
строю бажання «нічим не виділятися із середо-
вища своїх простих братів» 17, то окремі земляки
Ю. Федьковича, які, за М. Возняком, «своєю
відсталістю не мали собі рівних» 18, суб’єктивно
розцінювали це як бажання стати популярним 19,
а то й навіть депутатом 20, чим кинули прикру тінь
на образ свого заступника: «все індивідуальне,
таке, що виламується із заведеного порядку ре-
чей, викликає підозру і засудження» 21. 1938 року
М. Матіїв-Мельник зазначив, що, убравшись
по-гуцульськи, Ю. Федькович «став мужиком
змістом і формою, в цілому значінні слова» 22,
дарма, що сам висвітлив передовсім глибоку ін-
телігентську сутність письменника. Цікавим є те,
що обговорення іноді набирало цілком несподі-
ваної векторної зорієнтованості − аж до сумніву
Ю. Андруховича, що в кептарі Ю. Федькович,
«можливо, насправді ніколи не ходив, а одягав
його виключно і тільки до фотографії» (у загаль-
ній «змові», таким чином, підозрювалися геть усі
Федьковичеві мемуаристи, на чолі з ним самим).
При цьому зазначалося: одіж могла розглядатися
письменником «як суто буковинський відповідник
шевченківських кожухів і смушевих шапок» 23.
І коли розглядувані поза своїми носіями «са-
краментальні кожух і шапка стали, дійсно, сим-
волом українського культурного і політичного
провансальства» 24 та значною мірою себе дис-
кредитували, то, за Ю. Федьковичем («Skizze
aus dem huzulenleben» – «Нарис з гуцульського
життя»), вишукане гуцульське вбрання є «най-
краще [найкрасивіше. − Л. К.] в усій Європі після
шкотського [шотландського. − Л. К.], мадярсько-
го та грецького» 25. Отже, це було провансальство
92
ISSN 01306936 * Народ На тВорчість та ЕтНографія* 6/2010
у вищому сенсі слова, бо зафішувало і популярну
тоді в Європі Гердерову ідею самобутності кож-
ної народної культури, і естетизм смаків ще тоді
маловідомого буковинсько-гуцульського племені,
яке, як підказував В. Шухевич, «достроювало»
своє тіло до краси природи 26. «Достроювання»
в конкретному індивідуальному форматі, звісно,
мало місткішу суть: як висловився в 1888 році
Григорій Григорієвич, «під тим киптаром гу-
цульским била душа кріпка, дужа, характерна,
котра од хвилі вступленя на шлях народної праці
до послідного віддоху ні разу не спроневірилась
ідеалам народним», «той киптар гуцульский від-
бивався од ряс і сурдутів Головацьких, Дідиць-
ких, Наумовичів, Кулішів, Н. Устияновичів», «в
тім киптарі був не “дивак”, не “оригінал”, а ідеал
демократичної інтелігенції» 27.
Загалом же етнографічно-побутова сфера на-
родного життя була для Ю. Федьковича пред-
метом і любові, і пізнання-вивчення, і діяльнос-
ті, не кажучи вже про те, що й народнопоетична
творчість – предметом активної повсякчасної
уваги. Її, цю діяльність, як і діяльність іншої по-
дібної особистості, варто сприймати й оцінювати
в контексті того часу, тих ще малорозвинених на
Буковині культурницьких інтересів (та дій) ін-
телігенції. Водночас історик і громадський діяч
Мирон Кордуба в 1896 році нарікав, що «етно-
графія наша – се поле, досі ще заросле бур’яном.
Особливо коли взяти під увагу часть народу, що
замешкує Галичину й Буковину – то, крім зби-
рання пісень, не видно жадного майже руху в тім
напрямі» 28. Ю. Федькович, зауважимо, стояв
біля витоків етнографічної науки на Буковині,
для своїх сучасників він був у ній авторитетом,
неперевершеним знавцем етнографічного матері-
алу Гуцулії, найкращим можливим консультан-
том з відповідних питань. Так, громадський діяч,
етнограф, автор виданого в 1896 році історико-
етнографічного нарису про Буковину, Галичину,
Закарпаття «Наша Родина» Григорій Купчанко
в жовтні 1873 року писав Ю. Федьковичу з Від-
ня: «Аби Ви були такі добрі і прислали мені ко-
ротеньке описанє буковинських гуцулів, понеже я
описував тоді Буковину (в географічних, історич-
них, статистичних взглядах), і о гуцулах мало що
знав сказати. Окрім того, я б потребував также
образків, представляющих ношу гуцулів» 29.
До Ю. Федьковича як етнографа зверталися
за допомогою також Яків Головацький, Мелітон
Бучинський, Михайло Драгоманов, австрій-
ський і словенський учений Франц Міклошич,
австрійський письменник Карл Еміль Францоз
та ін. На основі складеної буковинцем програми
етнографічного опису Гуцульщини, пропонуючи
Південно-Західному відділові Імператорського
географічного товариства «обрати членом своїм
талановитого буковинсько-руського поета й бе-
летриста Осипа Федьковича», М. Драгоманов
зазначив, що «рідко зустрічається співпадання
в одній особі стількох необхідних для етнографа
якостей і умов: належачи за походженням до на-
роду, п. Федькович володіє і достатньою освітою
та іноземними мовами, з яких німецькою він пише
для преси; крім того, він знається на музиці на-
стільки, що видав Збірку дитячих пісень. Біль-
шу частину часу він живе в селі серед народу» 30.
23 вересня 1873 року Відділ на своєму засіданні
задовольнив клопотання М. Драгоманова і цим
фактично вперше офіційно визнав заслуги буко-
винця як етнолога.
Примітно, що свою чітку позицію Ю. Федько-
вич висловив навіть у «Завіщані»: «На катафалку
моє тіло повинно лежати в гуцульському одязі,
але не пишному! Біла сорочка, білі штани, червоні
гуцульські капці і пояс. Цього буде досить /…/.
Геть з усякими лентами, бантами, хусточка-
ми…» 31. Отже, і в цій віртуальній, «посмертній»
сфері власного буття письменник бажав залиша-
тися демократично налаштованим естетом, для
якого справді визначальними були закони краси
та щирого народолюбства. Звісно, навіть якби не
було цієї засвідченої на письмі волі, культурні сили
Чернівців у січні 1888 року спорядили б тіло пись-
менника в його останню дорогу не інакше. Саме
такий образ Ю. Федьковича, убраного в гуцуль-
ське, найбільше утвердився в загальній свідомос-
ті, створивши разом із писанням, тим, що стоїть за
біографічним матеріалом, у тому числі мемуарним,
дивовижну одностайність, якій немає аналогів.
Можливо, саме в ній – один із ключів до нашого
розуміння феномена письменника.
93
Етнокультурні процеси в традиційному та сучасному суспільстві.
розвідки й польові матеріали
1 Григорій Григорієвич. Осип Федькович //
Зоря. – 1888. – Чис. 2. – С. 33.
2 Писаня Осипа Юрія Федьковича. Перше пов не
і критичне видане: у 3 т. – Л., 1902. – Т. 2. – С. 24.
3 Леся Украинка. Малорусские писатели на Бу-
ковине // Зібр. творів: у 12 т. – К., 1977. – Т. 8. – С. 67.
4 Писаня Осипа Юрія Федьковича... – Т. 2. – С. 8.
5 Там само.
6 Там само. – С. 39.
7 Там само. – С. 35.
8 Там само. – С. 32.
9 Абгар-Солтан. Осип-Юрій Федькович – русь-
кий народний поет на Буковині // Юрій Федько-
вич в розвідках і матеріалах. – К., 1958. – С. 135.
10 Заклинський Р. За слідами Федьковича: За-
писки з прогульки по Буковині // Літературно-
науковий вісник. – 1905. – Т. ХХХІ. – С. 205–234;
Т. ХХХІІ.
11 Матеріяли до життєписи Осипа Гординського-
Федьковича / з першодруків і автографів зібрав,
упорядкував і пояснив О. Маковей. – Л.: з друк.
НТШ. – С. 33.
12 Писаня Осипа Юрія Федьковича... –
Л., 1902. – Т. 1. – С. 154.
13 Заклинський Р. Чи можна Федьковича
Коссованом звати? (Слово в обороні правди). –
Л., 1895. – С. 42.
14 Кон И. В поисках себя. Личность и ее само-
сознание. – М., 1984. – С. 96.
15 Махній М. М., Русинов Ю. А. Етносфера. На-
риси з української етнодемографії та етнопсихо-
логії. – Чернігів, 1999. – С. 39.
16 Свирида И. И. Типы и направления
национальных культурных процессов в Цен-
тральной и Юго-Восточной Европе // Культура
народов Центральной и Юго-Восточной Европы
ХVІІІ–ХІХ вв. Типология и взаимодействие. –
М., 1990. – С. 30.
17 Златовратський М. М. Оповідання Осипа
Федьковича // Юрій Федькович в розвідках і ма-
теріалах. – С. 43.
18 Возняк М. Невикористана сила. Про Юрія
Федьковича // Відділ рукописів ЛННБ ім. В. Сте-
фаника. – Ф. 29 (М. Возняка), спр. 118, с. 51.
19 Заклинський Р. За слідами Федькови-
ча… – С. 185; Колесса О. Юрій Коссован
(Осип, Домінік, Ігор Гординський де Федько-
вич): Проба критичного розбору автобіогра-
фічних його повістей та його життєпису. –
Л., 1893. – С. 85.
20 Заклинський Р. За слідами Федьковича… –
С. 182.
21 Кон И. В поисках себя. Личность и ее само-
сознание. – С. 87.
22 Матіїв-Мельник М. Дві креації в творах
Федьковича // Дзвони. – 1938. – № 8. – С. 154.
23 Андрухович Ю. Carpatologia cosmophilica //
Буковинський журнал. – 1996. – Чис. 1. –
С. 159.
24 Маланюк Є. Два Шевченки // Калєндар-
альманах «Дніпро» на переступний рік 1932. –
Л., 1932. – С. 61.
25 Писаня Осипа Юрія Федьковича... – Т. 2. –
С. 463.
26 Шухевич В. Гуцульщина / переднє слово
Д. Ватаманюка, вступ. ст. П. Арсенича. – Вер-
ховина, 1997. – С. 57. – (Репринтне видання
1899 р.).
27 Григорій Григорієвич. Осип Федькович. –
С. 34.
28 Кайндль Р. Ф. Гуцули: їхнє життя, звичаї
та народні перекази. – 2-ге вид, випр. і допов. –
Чернівці, 2003. – С. 190.
29 Матеріяли до життєписи Осипа
Гординського-Федьковича. – С. 217, 218.
30 Записки Юго-Западного Отдела Импера-
торского Русского Географического общества.
За 1873 год. – К.: В Типогр. Императ. Ун-та
Св. Владимира, 1874. – С. 37.
31 Федькович Ю. Моя воля відносно мого по-
хорону і що слід далі чинити // Юрій Федькович
в розвідках і матеріалах. – С. 223.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-38007 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-6936 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:09:47Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Ковалець, Л. 2012-10-27T18:53:37Z 2012-10-27T18:53:37Z 2010 Юрій Федькович як маніфестант одягу своїх краян / Л. Ковалець // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 6. — С. 89-93. — Бібліогр.: 31 назв. — укр. 0130-6936 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38007 929 Федькович+391(=161.2) У статті окреслено зміст, вияви (біографічні та художні) захоплення Ю. Федьковичем самобутньою матеріально-духовною культурою своїх краян – буковинських гуцулів, зокрема їхнім одягом. Етнозберігаюча символіка народного вбрання могла розцінюватися письменником передовсім як засіб уникнення деіндивідуалізації в суспільному житті і саме тому пристрасно ним пропагувалася. Крім того, це був суто особистісний засіб декларації Ю. Федьковичем народолюбства й естетичних поглядів. В статье представлены содержание, проявления (биографические и художественные) увлечения Ю. Федьковича самобытной материально-духовной культурой своих земляков – буковинских гуцулов, в частности их одеждой. Этносохраняющая символика народного костюма могла расцениваться писателем прежде всего как средство избежания деиндивидуализации в общественной жизни и именно поэтому страстно им пропагандировалась. Кроме того, это было сугубо личностное средство декларации писателем народолюбия и эстетических взглядов. In the article, there is an outline of the meaning and manifestations (biographical and artistic) of Y urii Fedkovych’s passion for the original material and spiritual culture of his fellow-countrymen – Bukovynian G utsuls, in particular for their garments. The folk garments’ nationpreserving symbols could be considered by the writer firsr and foremost as a means to avoid deindividualization in public life and that’s why these symbols were ardently propagandized. In addition, it was exactly a personality means of a declaration of love of people and aesthetical views. uk Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Народна творчість та етнографія Етнокультурні процеси в традиційному та сучасному суспільстві. Розвідки й польові матеріали Юрій Федькович як маніфестант одягу своїх краян Юрий Федькович как манифестант одежды своих земляков Yurii Fedkovych as a Manifestant of His Fellow-Countrymen’s Garments Article published earlier |
| spellingShingle | Юрій Федькович як маніфестант одягу своїх краян Ковалець, Л. Етнокультурні процеси в традиційному та сучасному суспільстві. Розвідки й польові матеріали |
| title | Юрій Федькович як маніфестант одягу своїх краян |
| title_alt | Юрий Федькович как манифестант одежды своих земляков Yurii Fedkovych as a Manifestant of His Fellow-Countrymen’s Garments |
| title_full | Юрій Федькович як маніфестант одягу своїх краян |
| title_fullStr | Юрій Федькович як маніфестант одягу своїх краян |
| title_full_unstemmed | Юрій Федькович як маніфестант одягу своїх краян |
| title_short | Юрій Федькович як маніфестант одягу своїх краян |
| title_sort | юрій федькович як маніфестант одягу своїх краян |
| topic | Етнокультурні процеси в традиційному та сучасному суспільстві. Розвідки й польові матеріали |
| topic_facet | Етнокультурні процеси в традиційному та сучасному суспільстві. Розвідки й польові матеріали |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38007 |
| work_keys_str_mv | AT kovalecʹl ûríifedʹkovičâkmanífestantodâgusvoíhkraân AT kovalecʹl ûriifedʹkovičkakmanifestantodeždysvoihzemlâkov AT kovalecʹl yuriifedkovychasamanifestantofhisfellowcountrymensgarments |