Мотиви й поетика українських народних пісень про еміграцію в Канаду

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Народознавчі Зошити
Дата:	2010
Автор:	Луцко, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2010
Теми:	Усна народна словесність
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38059
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Мотиви й поетика українських народних пісень про еміграцію в Канаду / О. Луцко // Народознавчі Зошити. — 2010. — № 3-4 (93-94). — С. 438-448. — Бібліогр.: 23 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-38059
record_format	dspace
spelling	Луцко, О. 2012-10-28T20:33:44Z 2012-10-28T20:33:44Z 2010 Мотиви й поетика українських народних пісень про еміграцію в Канаду / О. Луцко // Народознавчі Зошити. — 2010. — № 3-4 (93-94). — С. 438-448. — Бібліогр.: 23 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38059 uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі Зошити Усна народна словесність Мотиви й поетика українських народних пісень про еміграцію в Канаду Motifs and Poetics of Ukrainian Folk Songs About Emigration to Canada Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Мотиви й поетика українських народних пісень про еміграцію в Канаду
spellingShingle	Мотиви й поетика українських народних пісень про еміграцію в Канаду Луцко, О. Усна народна словесність
title_short	Мотиви й поетика українських народних пісень про еміграцію в Канаду
title_full	Мотиви й поетика українських народних пісень про еміграцію в Канаду
title_fullStr	Мотиви й поетика українських народних пісень про еміграцію в Канаду
title_full_unstemmed	Мотиви й поетика українських народних пісень про еміграцію в Канаду
title_sort	мотиви й поетика українських народних пісень про еміграцію в канаду
author	Луцко, О.
author_facet	Луцко, О.
topic	Усна народна словесність
topic_facet	Усна народна словесність
publishDate	2010
language	Ukrainian
container_title	Народознавчі Зошити
publisher	Інститут народознавства НАН України
format	Article
title_alt	Motifs and Poetics of Ukrainian Folk Songs About Emigration to Canada
issn	1028-5091
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38059
citation_txt	Мотиви й поетика українських народних пісень про еміграцію в Канаду / О. Луцко // Народознавчі Зошити. — 2010. — № 3-4 (93-94). — С. 438-448. — Бібліогр.: 23 назв. — укp.
work_keys_str_mv	AT luckoo motiviipoetikaukraínsʹkihnarodnihpísenʹproemígracíûvkanadu AT luckoo motifsandpoeticsofukrainianfolksongsaboutemigrationtocanada
first_indexed	2025-11-25T08:41:24Z
last_indexed	2025-11-25T08:41:24Z
_version_	1850508188039774208
fulltext	3-4’2010 Народознавчі Зошити438 Оксана ЛУЦКО МОТИВИ Й ПОЕТИКА УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ ПРО ЕМІГРАЦІЮ В КАНАДУ Oksana Lutsko. Motifs and Poetics of Ukrainian Folk Songs About Emigration to Canada. “Можна втекти із Вітчизни, але неможливо втекти від самого себе”. Горацій Феномен еміграції є характерним і визначальним явищем суспільного життя ХХ століття. В процес еміграції втягнуті десятки мільйонів людей по всій планеті, не є винятком і Україна. Узявши зі собою духовну спадщину отчого краю, українець турботливо плекав її на чужині. Саме тому в новій атмосфері іншої культури українські народні звичаї та словесність загалом збереглися і не втра- тили своєї цінності. Це повною мірою стосується українців Канади, в пісенній творчості яких можна віднайти глибинний вияв усього спектру людських думок і переживань, а також точну, справді народну оцінку так званого “канадського життєвого досвіду” українського емігранта. Всебічного вивчення культури і побуту тих на- ших краян, які опинилися поза межами своєї держа- ви, є необхідним, як зазначає сучасний український фольклорист Г. Дем’ян, “без цього неможливими будуть ні повноцінне національне духовне відро- дження, ні взаємини з сусідніми народами, та на- віть і тими, які знаходяться на інших континентах” (Дем’ян 1993, 24). В перші роки переселення українців до нової краї- ни (а це, як відомо, було наприкінці ХІХ ст.) відбу- валася міжпоколінна передача фольклорних надбань (старокраєвого фольклору), згодом – відсівання та забування застарілого, тобто того, що втрачало зв’язок із життям, естетичними потребами, далі – поповнення новими явищами фольклоротворчого процесу. Є одна група пісень, яка почала творити- ся ще у процесі переїзду, освоєння і перших труд- нощів переселенців за океаном. Це – емігрантські пісні. Один із перших збирачів таких новотворів В. Гнатюк відзначав: “Записавши ті пісні, я був певний, що вони лише перші вісники цілого нового циклу. І я не завівся у тій певності” (Гнатюк 1966, 78). Ці піс- ні співалися як в Україні, так і в Канаді, про що свід- чать записи. Закономірно, що саме В. Гнатюк і розпочав нау- кове дослідження особливостей українського фоль- клору про еміграцію – йому належить стаття “Пі- сенні новотвори в українсько-руській народній словесності” (Гнатюк 1966, 78-95), що була опу- блікована у “Записках НТШ” 1902-1903 років. У статті дослідник між пісенними текстами про емі- грацію до Сполучених Штатів Америки і Бразилії подав і вісім пісень про Канаду. В. Гнатюк спинився над процесами виникнення нових пісень, проаналі- зував думки його попередників про завмирання на- роднопісенного жанру, форму пісень-новотворів та їх головні мотиви. Важливою тут є загальна харак- теристика текстів, роздуми про їх авторство, кла- сифікація пісенних форм та огляд мотивів емігрант- ських пісень. Дослідник відзначив певну мистецьку недосконалість новотворів, зазначаючи, що порів- няно з іншими старшими нашими піснями, особли- во ліричними, вони стоять нижче щодо артистич- ного викінчення, “зате зміст покриває ті хиби, що на перший погляд можуть так нас разити” (Гнатюк 1966, 79). Теми емігрантського фольклору торкалися й та- кі визначні вчені-фольклористи, як Ф. Колесса, К. Квітка, О. Роздольський. Однак, це були лише спо- радичні дослідження – системне вивчення теми ще чекає свого дослідника. Це стосується й публіка- цій текстів емігрантських пісень: вони розсипані по різних виданнях, зокрема “Історичні пісні” (1972), “Співанки-хроніки” (1972), “Наймитські і заробіт- чанські пісні” (1975), “Соціально-побутові пісні” (1985) тощо. Так, збірник “Наймитські та заробітчанські пісні”, який упорядкували С. Грица, О. І. Дей, М. Г. Мар- ченко, містить близько 600 зразків пісень з мело- діями і є однією з перших спроб відділити групу наймитських і заробітчанських пісень від інших та показати її самостійний шлях розвитку. Окремий розділ становлять емігрантські пісні, які класифіко- вані за мотивами, що також було своєрідним визна- нням. У 1976 р. М. Бочко захистив дисертацію про Усна народна словесність 439ОКСАНА ЛУЦКО. Мотиви й поетика українських народних пісень… пісні трудової еміграції, що згодом вийшла друком (Бочко 1983). Незважаючи на те, що пісенні твори про емігра- цію з’явилися ще на початку ХХ ст., перше спеціа- лізоване видання українських пісень про еміграцію в нашій країні датується лише 1991 роком. Йдеться про збірку “Українські народні пісні про еміграцію” (Грица 1991), які упорядкувала, написала вступну статтю і склала до них примітки знаний український фольклорист С. Грица. На її думку, емігрантські піс- ні є цікавим феноменом творчості українського на- роду, що виник на тернистій стезі вимушеної розлу- ки з рідним краєм, домівкою і зустрічі з чужиною, куди люди їхали з вірою на поліпшення своєї долі та долі своїх дітей. Теми еміграції у фольклорі торкається й автори- тетний український учений Р. Кирчів (Кирчів 2002). Дослідник відзначає багатство змістових мотивів, глибокий драматизм емігрантських пісень. На думку дослідника, розповідь про бачене, пережите в емі- грантських піснях тісно переплітається з ліричною рефлексійністю, пройнятою здебільшого сумною то- нальністю (Кирчів 2002, 196). Розглядаючи фоль- клор Гуцульщини, вчений підкреслює, що оскільки число емігрантів з цього регіону було порівняно не- великим, то й тема еміграції, відповідно, не зайняла у пісенності гуцулів значного місця. Досить значні здобутки української фольклорис- тики в Канаді, адже там уже майже століття сис- тематично публікуються більші й менші розвідки та дослідження з теми усної словесності українців. Се- ред найпомітніших дослідників слід виокремити Т. Федика, В. Плав’юка, Я. Рудницького, Р. Клима- ша, Б. Медвідського та інших вчених. Спираючись на думки вчених, викладені у нау- кових працях, тексти емігрантських пісень, які були мені доступні, можна зробити висновок про те, що емігрантський цикл тематично дуже багатий і ціка- вий для глибокого і всебічного вивчення. Емігрантський пісенний фольклор у Канаді тра- диційно можна поділити на обрядовий (весільні та похоронні пісні) та позаобрядовий (емігрантські, гумористично-сатиричні та макаронічні пісні, а та- кож коломийки). Тут важливо визначитися з тер- мінологією, адже сама назва пісень “емігрантські” може розумітися принаймні у двох значеннях. У широкому значенні емігрантські пісні – це всі пісні, що створили емігранти, тобто весь пісенний фоль- клор українців поза межами історичної Батьківщи- ни. У вужчому значенні, це група пісень, створена для того, щоб виразити таке нове суспільне явище у житті українця, як еміграція. Саме про емігрант- ські пісні, вжиті у другому значенні, і йдеться у цій статті. Аналізуючи даний цикл, помітимо, що тема емі- грації розвивається у ньому неоднобічно, вона впли- нула чи не на всі без винятку аспекти життя людини. Очевидно, що багатство мотивів не обмежено самим лише переселенням та пов’язаними з ним почуттями, а включає і нові сторони родинних стосунків, зміни характерів самих емігрантів. Дуже часто явища і факти дійсності, що звору- шили і глибоко схвилювали емігранта, входять у фольклор “живцем”, без особливої художньої об- робки. Специфіка такого процесу вимагала і відпо- відних жанрових форм. Ними стали жанри пісень- хронік, ліричних побутових пісень та коломийок. Саме пісня-хроніка відкриває широкі можливості з документальною точністю та великою інформатив- ністю розповісти про усі життєві негаразди, приго- ди емігранта, особливо на ранньому етапі імміграції. Відомий дослідник О. Дей (Дей 1966, 12) гово- рить, що співанки-хроніки виконують роль своєрід- ної усної сільської газети, що оповідає в поетичній формі про близькі слухачам конкретні несподівані, переважно трагічні події не історичного, а побуто- вого характеру. Всі співанки-хроніки складені коло- мийковим віршем; виконуються або ж в наспівній, або ж в речитативно-розповідній манері. Окремі з них розростаються до розмірів великих поем. Влас- не, строге ритмічне оформлення і чітка витриманість коломийкового вірша, простота і внутрішній простір обумовили його широку популярність. Важливим аргументом достовірності зображува- ного в ряді співанок-хронік є вказівка на авторство. В ній виявляються не стільки творчі амбіції співака, скільки відповідальність перед аудиторією, прагнен- ня переконати її в правдивості своєї поетичної роз- повіді, так би мовити, “власноручним підписом”. До прикладу, у збірнику Т. Федика (Пісні іміґран- тів про Старий і Новий Край 1927) вказано автора під кожним пісенним текстом. “Присвоєння автор- ства якоїсь пісні певній особі не треба брати дослів- но”,– писав В. Гнатюк (Гнатюк 1966, 79), ставля- чись із недовірою до зафіксованих у кінці творів імен авторів. З іншого боку, Ф. Колесса наголошував на правдивості вказівок на авторів, котрих треба шу- кати безпосередньо в сільському середовищі. Поді- 3-4’2010 Народознавчі Зошити440 ляючи думку про живий процес творення народної пісні, сучасні українські фольклористи О. Дей, С. Грица, Н. Шумада визначають співанку-хроніку ав- торським твором. Особливість лексики пісень-хронік про емігра- цію полягає у простоті та мінімізації використання тропів. Найчастіше у них трапляються традиційні постійні епітети, порівняння. Зразкам цього жан- ру притаманна також розгалужена система образів- символів. Лірична пісня, в свою чергу, допомагає виразити чуттєвий психологічний аспект культурної адаптації. Цей жанр народної поезії може виразити широкий спектр переживань емігранта завдяки типізації та художньо-образній системі. Саме ліричні пісні да- ють узагальнене відображення багатьох подій та си- туацій, характерних для певної епохи, змальовують узагальнені типові образи заробітчан, почуття і дум- ки яких були не тільки зрозумілі для всіх, але й такі, що їх кожен міг вважати своїми власними. Для розгляду всієї повноти мотивів, відчуття гами почуттів, виокремлення головних образів та символів, художніх особливостей, даний цикл тре- ба розділити за мотивами, які власне і складають найважливіші етапи еміграції. Одним із перших таку класифікацію розробив канадський вчений Р. Климаш (Klymasz 1970, 4), згодом її доповнив Б. Медвідський (Hornjatkevyc, Medwidsky, Pro- ciuk 1992, 128). З українських науковців про мотиви пісень про еміграцію найаргументованіше писала С. Грица (Грица 1991, 14). Саме виходячи із міркувань цих учених, до емігрантського циклу віднесемо пісні з такими опорними сюжетними мотивами: 1) виїзд та подорож на чужину; 2) труднощі у процесі освоєння нових земель; 3) туга за батьківщиною, родиною, деградація ро- динних стосунків; 4) повернення на батьківщину або адаптація на чужині. Кожен із цих мотивів об’єднує велику кількість дрібніших. У той же час є й тексти, в яких основні мотиви переплітаються. Такі пісні стають, фактич- но, цілими епопеями, піснями-хроніками, що деталь- но описують великий період життя емігранта, а то- му С. Грица закономірно назвала їх завершеними хроніками-новелами (Грица 1991, 14). Загалом, да- ні мотиви один за одним відкривають нам перші ета- пи акультурації української пісні. Початком українського канадського фольклору традиційно вважаються пісні про виїзд та подорож на чужину, що виникли ще на батьківщині в момен- ти гострих життєвих зіткнень, високого психологіч- ного напруження, це, власне, й спричинило утвер- дження думки про мандрівку у невідоме та нерідко розрив із родиною. Загалом, пісні про виїзд та подо- рож на чужину мають обмежене коло мотивів: при- чини виїзду, приготування до подорожі, прощання, подорож і приїзд на нову землю. Ще В. Гнатюк у праці “Пісенні новотвори в українсько-руській народній словесності” (Гнатюк 1966) звернув увагу на три головні причини, через які людина була змушена покинути все, що вважала близьким і дорогим. Першою причиною були економічні та політично-національні чинники. Закономірно, що в умовах важкого становища (фінансового чи політичного) в людини з’являється намір втекти від зла, що й спричиняє надію на краще життя в інших обставинах. Таке природне бажання кращих життєвих умов, на думку В. Гнатюка, є ще однією причиною еміграції. Третю причину виїзду українських селян учений добачав у намовах нечесних агентів. Так, в одній із пісень “Пісня про Канаду” читаємо: А аґенти добрі люди, Та й добре нас радять, Від нас гроші забирають Та й далі провадять (Рудницький 1963, 684). Такий мотив, на думку В. Гнатюка, не можна вва- жати дуже вагомим, бо селяни, що з діда-прадіда звикли жити на своїй землі, ледве чи покинули б її так легко. Хоча не тільки агенти намовляли і при- крашали свої історії про чудове та веселе життя в Канаді, інколи й рідні та знайомі у своїх листах пи- сали неправдиві речі, закликаючи й заманюючи рід- них і близьких. Приклад такої ситуації знаходимо у пісні “Як я з дому вибирався”: Приїхав брат дивитися На тії поверхи, А той сидить в ямі, Накрив мервив з верхи (Пісні іміґрантів про Старий і Новий Край 1927, 9). Галицька шляхта, боячись втратити кращих ро- бітників, вбачала в еміграції тільки лихо: повтіка- ють “хлопи”, не стане дешевої робочої сили. “Ко- ли, панове, не хочете еміграції до Америки,– писав 441ОКСАНА ЛУЦКО. Мотиви й поетика українських народних пісень… І. Франко,– візьміться до поправи його економіч- ного і культурного стану” (Франко 1956, 313). Про те ж писав і М. Драгоманов, досліджуючи народну творчість про громадські справи у пореформовий пе- ріод. Він вказував на ті ж причини виходів селян на заробітки: “... Запродують свою працю так дешево й так надовго за завдатки од грошових людей, котрі звуть в Галичині “порціями”, що знов появляється коли не старе крепацтво, то у всякім разі стара пан- щина” (Драгоманов 1918, 124). Можна з певністю твердити, що основна части- на переселень, зокрема першої хвилі еміграції, була економічно вмотивованою на виїзд саме до Канади. Тому такі вислови “тай зароблю троха грошей” та “мене біда виганяє” зустрічаються найчастіше, от- же, покинути рідну оселю селян примушувала пере- дусім матеріальна скрута. У фольклорі про еміграцію відображено й полі- тичні причини виїздів за кордон. Йдеться, зокрема, про розповіді-сповіді про підкупи на виборах в рід- ному краю, міжнаціональні міжусобиці. Так, у пісні “Як лишив я край рідненький” прочитуємо явно ан- типольські настрої: Бо ті Ляхи череваті Голоси купують, З дохлих коней для виборців Ковбаси готують (Пісні імігрантів про Старий і Новий Край 1927, 22). Вдалося відшукати й нетипову причину виїзду із рідного краю – втеча жовніра від воєнної служби (“Послухайте, браття любі” (Пісні імігрантів про Старий і Новий Край 1927, 86)), але це лише під- тверджує думку про те, що скільки людей, стільки й причин для виїзду. Під тиском однієї чи кількох із названих тут при- чин майбутній емігрант починає готуватися в дале- ку дорогу, маючи багато мрій і надій на краще життя. Як не дивно, але виїзд припадав переважно на вес- ну: “То було у марту”, “було то собі весною”, “день майовий”. Звичайно, вибирання в дорогу саме навес- ні не випадкове, скоріше символічне, оскільки весна – пора початку всього нового, пробудження природи від сну, оживання, пора надій. Звичайно, тут міг бути і чисто практичний намір. Саме весною наступає пе- ріод роботи на землі і приїхавши саме в цей час мож- на було очікувати врожаю вже до кінця літа. Селянин наполегливо переборює різні адміністративні перепо- ни, щоб одержати відповідні документи, прощається з родиною, сусідами, рідним краєм. Мотив прощан- ня є провідним і практично кожна пісня про виїзд із рідного краю оспівувала його: “Зачався я молодень- кий в Канаду збирати” (Українська народна творчість 1986, 349), “Доглянь, товаришу, жінки” (Рудниць- кий 1956, 66), “Жінко моя, дорогая” (Рудницький 1956, 67), “Прощай, краю мій миленький” (Рудниць- кий 1956, 72), “А в тім році вісімсотнім дев’ятдесят п’ятім” (Наймитські та заробітчанські пісні 1975, 401), “Нема кому скаржитися, ані що казати” (Най- митські та заробітчанські пісні 1975, 402), “А родичі мої милі, що мислю робити” (Наймитські та заробіт- чанські пісні 1975, 403) та багато інших. У прощальних мотивах переважно помічаємо об- рази дружини, дітей, батьків, сватів, товаришів, су- сідів, домівки, України, рідної землі. Не останню роль у вираженні почуттів відіграють метафори “за- ломили білі руки”, ”серце умлівало”. Практично у всіх піснях про виїзд зустрічаються образи Бога і святих, що підтверджує міцний зв’язок емігрантів із релігією, важливість віри у їх житті. “Жінко моя мо- лоденька” (Klymasz 1970, 21), “Пісня про Канаду” (Рудницький 1963, 683), “Слава Богу, Сусу Хрис- ту” (Рудницький 1956, 74) – далеко не всі твори, де є звернення до Бога: Будь здорові сусідоньки, Церков, Божа Мати (Klymasz 1970, 22). Наповнені широкою гамою почуттів ті частини пі- сень, у котрих бачимо важкий шлях до далекої кра- їни. Переважна більшість творів пройнята страхом і тривогою. Величезні відстані лякали і вселяли по- чуття немочі повернутися ще колись на рідну землю. Уже під час дороги емігрант починає відчувати само- тність та невизначеність свого становища. Він порів- нює себе зі сиротою, блудною вівцею, циганами, а в одній із пісень “Ай виріс я, гарний хлопчик” порів- няння особливо поетичне і символічне: “Пішов я до Канади, як Юрій на муки…” (Грица 1991, 43). Приїзд до омріяної країни, яку так гарно описува- ли агенти та рідні й близькі, переважно приносить ба- гато розчарувань. У “Пісні про Канаду” (Рудницький 1963, 683) емігрант описує, що зовнішнім виглядом їх так звані “пани” виглядали як цигани, а все багат- ство – це великі ферми, порослі чагарниками. Як ба- чимо, що ні люди, ні їх добро не вселяли надій на легку працю і великий заробіток, а побачивши і порівнявши канадську землю з українською, емігранти розуміли, що обдурені цілком і повністю. Детально описують- 3-4’2010 Народознавчі Зошити442 ся й місця перших поселенців, які спершу ночували і по лісах. Звичайно, офіційно “нові домівки” емігрантів не називалися лісами та ярами; це були призначені обі- цяні їм земельні наділи, т. зв. “гомстеди” (homestead). Як бачимо, поселенці відразу пересвідчувалися, що це не наділ землі, а безмежні неосвоєні прерії. Уже на першому етапі виїзду та подорожі на чужи- ну почалися зміни у мові українських емігрантів. По- ки вони незначні і майже непомітні, та все ж констату- ємо, що перші вкраплення іноземних слів з’являються уже при описі шляху до Канади. Це такі слова, як трен (поїзд), шифа (корабель), шифкарта (кви- ток), шиф-капітан (капітан корабля) тощо. У цих піснях зустрічаємо й багато українських топонімів, що свідчить про регіони, звідки виїжджає емігрант. Най- частіше це: Галичина, Буковина, Станіслав, Мочанів- ка, Камінки, Чернівці. До нових елементів емігрант- ських пісень можна віднести й топоніми, що раніше не зустрічалися в народних піснях: Канада, Квибек, Ма- нітоба, Вінніпеґ, Клінто, Целькрик. Для цієї групи емігрантських пісень характер- ні такі слова та словосполучення: вандрівка; далека дорога; нещасная доля; гіркі сльози; рідна мати, церква, край; тяжка біда; лиха доля; велике горе; край заморський та інші. Таким чином, важливо підкреслити, що дрібні мо- тиви у піснях про виїзд та важку дорогу до заокеан- ської країни представляють типове становище, в яке потрапив емігрант. В центрі кожної пісні бачимо уза- гальнений образ емігранта: селянин, що сповнений відчаю, рішучості до змін та гніву за гніт українського народу як економічний, так і політичний. Це образ ві- руючої людини, що відчайдушно збирається покинути рідний край, уже усвідомлює майбутню розлуку з рід- ними та зі сльозами на очах зустрічає нову і таку чужу реальність. Настрої пісень в основному песимістичні, адже не від добра люди їдуть у далеку країну. Нот- ки оптимізму прочитуються лише в тих творах, в яких висловлюється надія на хороший підробіток і щасливе повернення. На жаль, із приїздом до канадської зем- лі ці надії здебільшого розсипаються. Загалом, така група пісень за стилем тяжіє до епічної розповіді, про що свідчить велика кількість дрібних фактів, що сто- суються переїзду, та лише окремі ліричні відступи, по- рівняно бідною є й образно-поетична система. Пісні про труднощі емігрантів у чужому краю до- сить “приземлені”. Важко сказати, що було найваж- чим для емігранта в новій країні поселення: незвичний клімат та географічне середовище, незнання мови, відсутність житла, важка робота, каліцтво, голод. Ці негаразди – від дрібних і до найфатальніших – відо- бразилися у мотивах емігрантських пісень. Емігрант важко звикав до сильних морозів у Ка- наді, великих відстаней, непрохідних лісів. Свої там- тешні поневіряння він описує через порівняння зі Старим Краєм. Так, у пісні “В Вінніпеґу доріжень- ка” читаємо: А в нас всюди по садочках Пташечки співають, А в Канаді лиш комарі, Як гаддя кусають (Klymasz 1970, 13). Помічаємо, що даний текст не полишений пое- тичної вартості, а за допомогою антитези підкрес- люється різка відмінність природних умов двох кра- їн і жаль за рідним краєм. Важливим образом емігрантського пісенного фоль- клору була своя хата. Майже за безцінь емігрантам надавалися наділи, але жодного натяку на житло там не було. Тому перший час люди справді змушені були жити у наспіх збудованих землянках “будах”. От і в пісенності емігрант не шкодує порівнянь зі своїм ми- нулим життям. Так, пісня “Ой по світі блукаючи” по- рівнює життя в такій хаті із тваринним хлівом: Сидить народ мов худоба, Під шатром, та в ямі (Пісні імігрантів про Старий і Новий Край 1927, 18). Звучать також мотиви важкої роботи, каліцтва і навіть смерті. Чим міг займатися селянин, що все життя працював на землі? В Канаді він возив ка- міння, рубав ліси або працював у шахті. У таких трудових піснях рідко можна зустріти поетичні ме- тафори, адже під час важкої праці емігрантові “кро- вавий піт очі заливає”, “поза плечі смерть загля- дає”. Порівняння “тут роби, як чорний віл, від ночи до ночи”, “блукаю, як заяц в пустини” яскраво під- креслюють те, як важко дається людині заробіток. Єдине, що могло спровокувати появу художніх за- собів, це фатальна і безповоротна загибель емігран- та на роботі: тоді плачуть рідні на батьківщині, “як скошені квіти”. Зрозуміло, що основним мотивом згоджуватися на небезпечну роботу були гроші, з якими один хо- тів повернутись до рідних в Україні, а хтось планував купити землю в Канаді. Не залишились і вони поза увагою емігрантської поезії. У тексті “Послухайте, люде добрі” зустрічаємо ліричне звертання “доляр- 443ОКСАНА ЛУЦКО. Мотиви й поетика українських народних пісень… чику цвітку пишний…” (Пісні імігрантів про Ста- рий і Новий Край 1927, 52). Символ грошей знайдемо і в пісні “Приїхав я до Канади”: Так в Канаді гроші круглі, Як в старому краю, Тиждень ношу їх в кишені На другий не маю (Пісні імігрантів про Старий і Новий Край 1927, 97). Виявляючи надзвичайну точність та документаль- ність, емігрантські пісні описують і ставлення до емі- грантів у Канаді. Так, у деяких зразках пісень має- мо крайнощі: від убивства робітника, що прийшов по платню (“Ой бідному в краю жити” (Пісні імігран- тів про Старий і Новий Край 1927, 61), до поваги і турботи, коли фермери садять працівника за свій стіл до сніданку (“Приїхав я до Канади” (Пісні імі- грантів про Старий і Новий Край 1927, 70). Траплялося й те, що перші поселенці, блукаючи преріями в пошуках роботи, не мали харчів і голоду- вали. У зовсім новому образі зустрічаємо тут сим- вол України – калину. Як виявилося, схожа рослина (Jars Balan) росте і в Канаді, ягоди саме цього куща, згідно із текстом пісні, не раз рятували емігранта від голодної смерті – “як би не тая калина, не мав би що їсти” (Пісні імігрантів про Старий і Новий Край 1927, 99) (“Приїхав я до Канади”). Попри все, існує й традиційне символіко-поетичне значення калини, її образ допомагає створити паралелізм у “Канадській пісні” (Рудницький 1956, 367). Маємо чудовий опис цвітіння калини та її червоних кетягів, а на противагу – важке буденне життя робітника-емігранта, що на- прикінці пісні змінюється на п’яне, розгульне. Кали- на нагадує головному героєві про рідний край, адже ще в історичній пісні “Розлилися круті бережечки”, надрукованій В. Антоновичем та М. Драгомановим у 1875 році, образ калини переріс у символ України: Гей, у лузі червона калина, гей, гей, похилилася, Чогось наша славна Україна, гей, гей, засмутилася, А ми тую червону калину, гей, гей, та піднімемо, А ми ж свою славну Україну, гей, гей, та розвеселимо (Антонович, Драгоманов 1875, 49-50). Досить поширеними є мотиви посилання листа до рідних та очікування новин зі Старого Краю. Часом такі листи й справді надсилалися і згодом співалися на обох континентах. Посланцями часто стають пта- хи, інколи риби. Листи до рідних нерідко перероста- ють у сповіді, сповнені смутку, відчаю, а самі тексти вражають своєю довершеністю та образністю. Таки- ми листами-сповідями є пісні “По Канаді ходжу, хо- джу” (Hornjatkevyc, Medwidsky, Prociuk 1992, 128), “Бідний чоловік, бідний …” (Грица 1991, 55). В останній із названих пісень зустрічаємо надзвичайно поетичні звертання до дружини і розповіді про важке життя на чужині: Ой, якби ти, жінко, знала, що в Канаді біда, Ти би мені передала горобчиком хліба... …синичкою соли…зозулькою води. В пісні помічаємо образи птахів-посланців до рід- них: горобчик, синичка, зозулька. Емігрант звертаєть- ся саме до птахів, бо вони є символами волі, свободи руху, вони своїми крилами образно можуть полинути аж за океан, щоб полегшити страждання автора. Об- рази хліба й солі в пісні доводять, що їх національ- ний зміст ще далеко не втрачений, ще не стерлася з пам’яті рідна символіка. Хліб, частування і хлібосоль- ство включаються у великий пласт аграрної культури українців. Споконвіку на столі, застеленому барвис- тим, вишитим рушником, лежав хліб, а поруч нього сіль, які для українців завжди були святинею. У фоль- клорі та літературі образ хліба-солі символізує багат- ство, дружбу, взаємодопомогу, любов і повагу. Мотиви цієї пісні типологічні відомій українській баладі про матір і дочку, яку докладно вивчив Ф. Колесса (Колесса 1970): мати віддала свою дитину в чужу сторону і наказувала, щоб та у гостях не бу- вала. Дочка терпіла рік, терпіла другий, а на третій перекинулась у сиву зозулицю та й до роду полину- ла. Один з варіантів пісні: Летіла зозуля та й стала кувати, А то не зозуля – то рідная мати. Якби с, мамо, знала, яка мені біда, Тоби с передала горобчиком хліба. Горобчиком хліба, зозулею – солі: Ой мамо, ой мамо, як тяжко без долі! (Гавриш 2003, 29). Як бачимо, емігрантська поезія увібрала в себе чудові зразки народної символіки, запозичивши їх із балади. Щодо нових елементів мови, то і в цій групі пісен- них творів знаходимо окремі вкраплення англіцизмів: долар і цент (грошові одиниці Канади, dollar, cent), пейса (плата, pay), фарма (ферма, farm), гавз (бу- 3-4’2010 Народознавчі Зошити444 динок, house), румінггавз (кімната, rooming house). Характерними словами і висловами стають: біда, гірко, тяжко працювати, лихая година, нещасли- ва пейса, долярчик, цент, кровавий піт, від робо- ти аж скіра облазить, роби як чорний віл, комарі як які гадюки і т.д. У цій групі пісень виразно проглядається зв’язок із українською народнопоетичною художньою сис- темою. Попри всю документальність описів, емі- грант усе ж не забуває поетичні порівняння, метафо- ри, символіку, закладені у його пам’яті. Близькими за настроями та мотивами є пісні про тугу за батьківщиною та ріднею. Звичайно, нос- тальгія не є чимось дивним, адже еміграція з рідної землі та імміграція у “новий світ” були радикальною зміною для будь-кого. Так видатний поет української еміграції Є. Маланюк писав: “Хто пережив страш- ну операцію розриву з живим тілом Батьківщини, хто відчував пекучий брак Батьківщини, як вічно роз’ятрену рану, хто задихався в чужому повітрі, у чужому підсонні, під чужим небом […], той зрозуміє психологічний стан емігранта” (Маланюк 1962, 25). Різка зміна зовнішніх обставин: географічного се- редовища, клімату, самих людей – спричинила появу порівняння канадських земель із родючими рідними чорноземами. Внаслідок цього ще більше загострю- валася любов до свого краю: Наймиліше місце в світі Там, де я родилась (Українська народна творчість 1986, 375). Дуже часто в піснях про тугу за вітчизною зустрі- чаємо слова чужина, чужий край. Саме вони яскра- во доводять, що адаптація емігранта ще не цілко- вита і все навколо він вважає чужим, а не своїм. З’являються і такі звертання до Канади, як “ой Ка- надо й Канадочко, ти нерідна мати”. Характерним є мотив спогадів про старі добрі часи, коли родина була згуртована, збиралася разом (“Дав- ні літа добрі були” (Hornjatkevyc, Medwidsky, Prociuk 1992, 99)). Туга за сім’єю та друзями виражається словами, що позначають родичів: родина і рід, батьки, мати, мамунця, тато, отець, діти, діточки, сини, доня, брат, браття, сестра, жінка, муж, друзі, сусідоньки та інші. Розрив родин, спричинений еміграцією негативно позначився на сімейному житті тих, які покинули Батьківщину, але найбільш знівеченим було подружнє життя жінки, що так зворушливо передають наступні рядки пісні “О, Канадо, Канадочко...”: О, Канадо, Канадочко, якась нещаслива, Не єдногось чоловіка з жунков розлучила. Ой, летіла ластовочка, загубила перце, Пушов любко до Канади, замок моє серце (Рудницький 1956, 64). Мотив Канади-розлучниці є лейтмотивом ба- гатьох емігрантських пісень, зокрема “А з субо- ти на неділю…” (Рудницький 1956, 69), “Ой, Ка- надо, Канадо”(Рудницький 1956, 64), “Канадо, Канадо”(Рудницький 1956, 65), “Ані стежки, ні до- ріжки” (Українська народна творчість 1986, 341). Образ жінки у піснях дозволяє краще розди- витися зміни у житті емігранта, зрозуміти їх при- чини. Фактично, цей образ проходить крізь усі групи пісень, хоча набуває зовсім різних рис, на- строїв. Почуття тривоги й непевності доводить жінку до зневіри та підриває довіру до чоловіка, який пі- шов на заробітки. Дружина докоряє коханому, що він не присилає грошей, не дає вісточки про себе, а тому вона розповідає про своє життя, часто важке, з голодними дітьми на руках та купою боргів. Чу- довою антитезою протиставляється їх життя: Жінка в краю й діти З голоду згибають А татуньо тутка Собі в кулі грають (Пісні імігрантів про Старий і Новий Край 1927, 43). Таким чином, у пісні про тугу за родиною влива- ється новий елемент – деградація емігранта. Пісні досить докладно розповідають про те, чому емігран- ти, котрим пощастило на заробітках вижити і заро- бити, часто не поверталися із заробленими грішми додому. Тут не йдеться про каліцтва чи смерть, а на- голошується на моральних причинах неповернення до родини: програш заробітку в більярдних клубах, пияцтво, пошук тілесних втіх, тобто подружня зра- да. Тому заклики жінки і дітей повернутися до рідної хати уже не мотивують чоловіка. Так створюються яскраві образи повернення милого, а також тракту- вання його неповернення. Філософськи глибоким є й символічний образ “калинового мосту” у пісні “Ой Канадо, Канадочко”: Їхав милий, їхав милий До милої в гості Провалився кінь вороний На калиновім мості (Грица 1991, 68). 445ОКСАНА ЛУЦКО. Мотиви й поетика українських народних пісень… Отже, калиновий міст для емігранта став тим пе- реломним моментом, коли минуле життя втрачено безповоротно. Семантика мосту – межі між двома етапами життя людини – тут виявляється логічно та емоційно наголошеною і стає важливим засобом ви- раження провідної думки. Найбільш поширеною формою розкриття почут- тів, переживань, боротьби думок у піснях про тугу за родиною є форма листа. Зразками пісень, побу- дованих переважно на листах, є “Слава Богу, Су- су Христу” (Рудницький 1956, 74), “Пишу листи пишу” (Пісні імігрантів про Старий і Новий Край 1927, 47), “У нас в краю ґаздувати” (Пісні імігран- тів про Старий і Новий Край 1927, 92) та інші. Ось один із прикладів: Написав дрібненький лист на білім паперу, пустив я го в буйний вітер попід чорну хмару (Рудницький 1956, 76). Серед мотивів посилання листа часто зустріча- ються символи посланців чи вісників, традиційних для української уснопоетичної творчості: птахи – сокіл, голубочок, горобчик, синичка, ластівка; інші символи – це рожі квіти, лист, листочок, вістка, вітер буйнесенький тощо. Символіка пта- хів не випадкова, адже ці створіння завдяки вмін- ню літати понад усе цінують та люблять волю і простір. Не чужими емігрантським пісням є й рослин- ні символи. Так в Україні у дні купальських свят ді- вчата ворожили на долю, пускаючи по воді вінки, в які вплітали і рожевий цвіт. Рожа символізує сонце, світло, красу, тому з нею порівнюють молоду дівчи- ну. Ворожили на долю і молодиці, вважаючи квітку рожі посланцем до свого роду: Ой зірву я з рожі квітку та й пущу на воду: Пливи, пливи, з рожі квітко, аж до мого ро- ду. Ой десь же ти, моя доню, в недузі лежала, Ой що твоя з рожі квітка на воді зів’яла (Гавриш 2003, 38). В емігрантській пісні “А як собі розгадаю” (Horn- jatkevyc, Medwidsky, Prociuk 1992, с. 104) маємо цитування цієї пісні цілими уривками. Справді, тема розлуки дочки з її рідними перегукується із розлукою емігранта з ріднею. Саме через схожість почуттів ці пісні увібрали в себе цей символічний мотив посилання рожі до роду. Як виявилось, емігрантські пісні запозичали окре- мі образи не лише народних пісень, а й цілі уривки поезій Т. Шевченка. Яскравий приклад вдалося від- шукати в одній із найперших збірок пісень про емі- грацію, що подається у збірці Т. Федика – це пісня “Як я собі погадаю”: Плаче серце, плачуть очі, Поки не заснули, Жалібніше, голосніше, Щоб вітри почули. Щоб занесли буйнесенькі Ген за синє море, Щоб там мому Микольцеви Розважили горе (Пісні імігрантів про Старий і Новий Край 1927, 55). Цей уривок явно перегукується із “Думкою” (“Нащо мені чорні брови…”). Помічаємо й запо- зичені звертання “Думки мої, мисли мої, горе мені з вами” (Пісні імігрантів про Старий і Новий Край 1927, 27) з іншого відомого Шевченкового вірша “Думи мої, думи мої”. Така близькість емігрантської пісні із творчістю Кобзаря підтверджує зв’язок творців із рідним народом та його культурою, літе- ратурою. У піснях цієї групи зустрічається і мотив сну, завдя- ки якому емігрант повертається в далеку свою бать- ківщину, свій рідний край. Так, у тексті пісні “Сто- їть явір зелененький” (Пісні імігрантів про Старий і Новий Край 1927, 27) емігрант уві сні зустрічаєть- ся зі своєю родиною, розповідає про свої поневірян- ня, працю, тугу та горе. Виникають і певні позитивні описи Канади, адже там нема панів, усі рівні, є мож- ливість чесно працювати. Сповідь головного героя завершується афористичним висловлюванням “не все золото, що світись і що десь сіяє”. Як бачимо, туга і сум за своїми рідними завжди виливаються у розповіді про це: у формі листів, сну чи з допомогою інших поетичних засобів, які в цій групі пісень виявилися досить повно. Тексти містять метафори (“серця в’януть”, “серце сумує і плаче”, “журба мене гризе”), епітетів (“роже- вії квіти”, “голубки сивенькі”, “серце моє камін- ноє”, “гай зелененький”, “явір зелененький”, “ві- тер буйнесенький”, “лист дрібненький”, “пісня жалібненька”, “сон дивненький”, “вороний кінь”, “чужая чужениця”), порівнянь (“плаче серце як дитина”), поетичних звертань (“мамунцю ви рід- 3-4’2010 Народознавчі Зошити446 ненькі”, “зазуленько”, “соловію”, “ластівочко”, “веселости моя”) тощо. Це свідчить про органіч- ний зв’язок емігрантських пісень із творами, скла- деними в Україні. Чи не найважче переселенцям було звикати до ін- ших звичаїв. Особливо гірко цей мотив розкривав- ся щодо відзначення церковних свят. Відомо, що для українця Великодні свята надзвичайно важливі і на- повнені глибоким національно-релігійним змістом. У новій країні, як можна зробити висновок із наведе- ної нижче пісні, все по-іншому. Гадаю, що це один із дуже вагомих переломів у народній психології і тра- диції емігрантів. Так, в уривку пісні “В Вінніпеґу до- роженька” читаємо: В Вінніпеґу дороженька Довбеньками вбита, Тай мав жи я Великодні Перші смутні свєта. (2) …А я тутка обзираю, Що паски не маю, Тутка єнче паску печут, Як у старім краю (2) (Hornjatkevyc, Medwidsky, Prociuk 1992, 31). Справді, зіставлення звичаїв в Україні та Канаді відтворено досить реалістично і весь біль серця виливався чудовими зразками поезії. Це зустрічаємо в пісні “Ой, Канадо, ти чужино” (Рудницький 1956, 64), де порівнюються наш “красний Великдень” і канадські “сніги, леди”. Ще більше емоційне напруження викликають описи у піснях-листах проблеми перших років у Ка- наді – майже цілковита відсутність церков, а відтак і неможливість виконання релігійних обрядів, без яких українець, більшість українців не уявляли свого життя. Так, пісня “Приїхав я до Канади” повідомляє про часті випадки неможливості хрестити дитину: Як дитина му ся вродить Пять літ не хрещена (Пісні імігрантів про Старий і Новий край 1927, 97). На мовному рівні пісенна група про тугу за бать- ківщиною і родиною вирізняється чистотою, тут від- сутні англіцизми, зустрічаємо багато українських постійних тропів та образів-символів українського життя. Ось окремі слова та словосполучення, що ха- рактерні для цієї групи: чужая сторононька, люде чужії, чужина, чужая чужениця, журба гризе, хо- джу блуджу, тяженько вздихаю, самотина, вели- ка туга, банує, зажурився та інші. Глибоко трагічні за змістом, емігрантські пісні ці- єї групи переповнені горем, стражданням, їх кож- не слово породжено болем і відчаєм, облите гіркими сльозами. Тому й художні засоби пов’язані з відо- браженням саме настроїв суму, туги, скорботи. У наступній групі поетичних творів – піснях з позитивними відгуками про Канаду,– домінують мажорні мотиви, адже адаптація на чужині відбула- ся, з’явилися вже інші образи та настрої. Попри тугу за рідним краєм в емігрантській пісенності прочиту- ється й хороше ставлення до нової країни прожи- вання, а про батьківщину декому навіть не хочеть- ся згадувати. Так відбивається процес поступової адаптації на новій землі, а на перший план виходять об’єктивна оцінка несолодкого життя на батьківщині і причини, що змусили людей до еміграції: Як си нагадаю за ту Ґаліцию, То ми ще приходит до страху (Klymasz 1970, 57). На противагу цьому мотиву з’являється твер- дження того, що в Канаді всі національності є рівни- ми. Відсутність класової дискримінації є важливим моментом для селянина-українця, що з діда-прадіда завжди мав пана, а сам був вічним слугою. Тому в цих піснях емігрант з такою радістю оголошує своїм землякам про свободу, адже тут, далеко за океаном, кожен став сам собі паном. Зразком такого позитив- ного настрою є пісня “Мої любі щирі браття”: Тут Канада земля вільна В ній вільнії люде (Пісні імігрантів про Старий і Новий Край 1927, 110). Попри всі важкі перепони й труднощі, україн- ці за океаном не збиралися забувати свою культу- ру та звичаї, український дух і досі живе у їхніх сер- цях і “мов коріниться у новій землі”. Важливим у цій пісенності став мотив збереження традицій, мови. Повчання “своєй мови не цураймось, а добре нам буде!” (Пісні імігрантів про Старий і Новий Край 1927, 112) є яскравим доказом того, що українець хоче зберегти свою ідентичність на новій землі, він залишив собі те найкраще, що єднало його зі Ста- рим Краєм. Дуже цікаво буде поглянути на те, як змінилося становище жінки, сильна натура якої перемагає важ- кі життєві обставини. Її образ має важливе значення у пісенності, в якій ідеться про адаптацію у новому 447ОКСАНА ЛУЦКО. Мотиви й поетика українських народних пісень… суспільному середовищі. Жінка не тільки живе в до- статках, а й стає заможною господинею. Яскравим прикладом є пісня “Українська господиня”: В неї грошей повна скриня, Дім повен принади (Герус-Тарнавецька 1991, 53). Справді, життя на фармах поступово почало на- лагоджуватися, бо українці здавна славилися своєю працьовитістю: “Заспіваймо в Канаді” (Українська народна творчість 1986, 343), “Давні пригадки” (Рудницький 1956, 71), “Мої любі щирі браття” (Пісні імігрантів про Старий і Новий Край 1927, 110). Нові економічні обставини не дуже різко зміни- ли національну вдачу українців, які й надалі залиша- ються трудолюбивими, гостинними. Жінка-мати не забуває свого основного обов’язку – виховання ді- тей, яким вона намається прищепити не лише праце- любність і чесність, а й зберегти вірність рідній тра- диції і культурі, яку сама привезла з рідного краю, яку зберегла і хоче передати наступним поколінням. “Виростала доня як квіточка в поли”: Що ми, старі, розпочали, то ви продовжай- те, За всьо своє у Канаді ви не забувайте (Герус-Тарнавецька 1991, 55). Зустрічаємо й мотиви радості й гордості мате- рі, яка зуміла виховати свою дитину у національно- патріотичних традиціях. Минає час, змінюються життєві обставини, змі- нюється оточення. На сторожі традицій і національ- ної гордості твердо стоїть жінка-мати, що забороняє синові зустрічатися з дівчиною іншої етнічної групи. Вона активно втручається у життя дітей, бо прагне зберегти їх національну ідентичність. Матір катего- рично виступає проти мішаних шлюбів, усвідомлю- ючи, що це шлях до занепаду духовності народу: Оженився Їван Булка, Взяв си англічанку, Вона була бютіфул, Він мав гроші в банку. Як же разом розмовляли Та як говорили? Вони собі якусь нову Мову уложили (Klymasz 1970, 94). Народна творчість, уміло використовуючи відпо- відні мовностилістичні засоби, гібридизацію мови, натякає на занепад української родинної клітини, що веде з собою етнічну асиміляцію. Особливо популярною в Канаді є пісня “Це на- ша земля”, яку я мала можливість записати в Ед- монтоні (провінція Альберта, Канада) під час ста- жування в Альбертському університеті у квітні 2006 року від пані Анни Звоздецької. Інформант- ка народилася уже в Канаді, але попри те вона знає безліч українських народних пісень, яких навчила- ся від своїх батьків. Крім того, пані Звоздецька чу- дово грає на мандоліні, шанує все українське. За- значена нижче пісня є доказом адаптації українців у Канаді: …Тож сонце світить ясне над нами Понад хатами над діточками, Що тут родились любити вчились Цей рідний свій Новий Край (власний запис, м.Едмонтон, 09.04.2006). Ця пісня, відома серед багатьох українців, часом передавалася усним способом й інформантка співала її для мене як народну, хоча автором є відомий американський артист Вуді Гатрі (Woody Guthrie). Текст був перекладений в 50-х рр. ХХ ст., швидше за все батьком Мікі (Mickey i Bunny). За жодних умов інформантка не хотіла співати макаронічних пісень, що входять до окремої групи пісень, не сприймає того, що українці в Канаді нази- вають “half напів”. Пані Звоздецька шанує виключ- но рідну мову своїх батьків та народні пісні, які укра- їнці перенесли з батьківщини. Та цей факт доводить й інше: пісні про хороше життя в Канаді і збережен- ня етнічних традицій могли творити люди, що доско- нало знали мову, звичаї. Саме серед цих представни- ків діаспори такі пісні й були популярними. Мову даної групи пісень характеризує невели- ка кількість англіцизмів. Гібридизація (креолізація) переважно використовується для підсилення та ви- ділення таких явищ, як занепад мови серед молод- шого покоління українців або змішування шлюбів. Характерними є відповідні слова та словосполучен- ня: лучша доля, народна воля, панувати, вільнії люди, вільна земля, дух український тощо. До групи пісень з позитивними мотивами та ствер- дженням повної адаптації долучається невелика кіль- кість творів про повернення до рідного краю. При- кладом цього є пісня “Канада є розширена” (Грица 1991, 127), яку записав на Пряшівщині М. Мушин- ка. Тут емігрант навпаки наголошує: “Не піду уж до 3-4’2010 Народознавчі Зошити448 Канади!”. У канадських збірках пісень про реемігра- цію не зустрічаємо. Отже, треба відзначити багатство сюжетних мо- тивів у кожній із основних груп емігрантських пісень; мовну асиміляцію на кожному із етапів імміграції; ти- повим для емігрантських пісень є поєднання устале- них традицією художніх образів-символів з поетични- ми узагальненнями, що відбивають уже нові явища, нові події, породжені життям у Новому краю. Таким чином, фольклор українців Канади є важ- ливою частиною творчості нашого народу. Будучи далеко за межами рідної землі, наша діаспора збері- гала національну свідомість і не останню роль в цьо- му відіграла усна народнопісенна словесність, яка відобразила майже всі процеси, через які довелося пройти українським переселенцям. Антонович В., Драгоманов М. Исторические песни малорусского на- рода.– К., 1875.– Т. Бочко М. Голос пісні народної (викриття капіталістич- ного світу в народних піснях про трудову еміграцію).– К.: Т-во “Знання УРСР”, 1983. Гавриш О.-Г. Символіка української пісні.– Львів: Ліга-Прес, 2003. Герус-Тарнавецька І. Образ жінки в українському канадському фоль- клорі // Український історик.– 1991.– № 1-2.– С. 39-70. Гнатюк В.М. Пісенні новотвори в українсько-руській народній словес- ності // Вибрані статті про народну творчість.– К.: Наукова думка, 1966.– С. 79-95. Грица С. Буд здрава, землице: українські народні пісні про еміграцію.– К.: Музична Україна, 1991. Дей О. Принципи жанрової класифікації пісень // Народна творчість та етногр.– 1966. - № 2.– С. 3-16. Дем’ян Г. Загальна концепція досліджень українського зарубіжжя // Народна творчість та етнографія.– 1993.– № 2.– С. 24-29. Драгоманов М. Нові українські пісні про громадські справи. - К., 1918. Квітка К. Українські народні мелодії.– К., 1922. Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України. Нариси і статті: – Львів: Ін- ститут народознавства НАН України., 2002. Колесса Ф. Балада про дочку-пташку в слов’янській народній пое- зії // Ко лесса Ф. Фольклористичні праці / За ред. О. Дея.– К.: Наук. дум- ка, 1970.– С. 109–163. Колесса Ф. Українська народна пісня у найновішій фазі свого розви- тку // Ко лесса Ф. Фольклористичні праці / За ред. О. Дея.– К.: Наук. дум- ка, 1970.– С. 34-59. Маланюк Є. Юрій Клен // Маланюк Є. Книга спостережень: Проза.– То- ронто, 1962.– Т. 1. Медвідський Б. Збирання і вивчення українського фольклору в Кана- ді // Народна творчість та етнографія.– 1991.– № 2.– С. 41-52. Наймитські та заробітчанські пісні / Упор. С. Й. Грица, О. І. Дей, М. Г. Марченко.– К.: Наук. думка, 1975. Пісні іміґрантів про Старий і Новий Край (Пісні про Канаду і Австрію) / Зібрав Т. Федик й інші.– Вінніпег: Накладом української книгарні, 1927. Плав’юк В. Приповідки або українська народна філософія.– Едмон- тон: Вид. автора, 1946. Рудницький Я. Матеріали до українсько-канадійської фольклористики й діялектології: В 4 т.– Вінніпег: Укр. Вільна Академія Наук, 1956.– Т. 1.– 260 с.; Т. 2.– 1956.– C. 285-541; Т. 4.– 1963.– С. 547-694. Співанки-хроніки. Новини / Ред. О.І.Дей, С.Й.Грица та ін.– К.: Наук. думка, 1972. Українська народна творчість / Зібр. Д. Гулей.– Торонто: Гомін України, 1986. Франко І. Твори. В 20-ти т.– К.: Держлітвидав України, 1956.– Т. XIX. Hornjatkevyc, Andrij, Bohdan Medwidsky, and Paula Prociuk, (eds.). 1992. Ukrainian Folksongs from the Prairies: Collected by Robert B. Klymasz. Ed- monton: CIUS (Canadian Institute of Ukrainian Studies) Press. Klymasz R. 1970. An Introduction to the Ukrainian-Canadian Immigrant Folksong Cycle. Ottawa: National Museums of Canada. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Богдан МЕДВІДСЬКИЙ Переклад з англійської Вікторії ШЕВЧЕНКО УКРАЇНСЬКА БАЛАДА В КАНАДІ ПРО ВБИВСТВО* Bohdan Medwidsky. A Ukrainian Assassination Ballad in Canada. Відгомін подій, що відбувалися у Швейцарії близько вісімдесяти років тому, до цього часу збе- рігається у народних баладах українських пересе- ленців до Канади. Такою подією стало вбивство австро-угорської імператриці Єлизавети у Женеві 10 вересня 1898 р. анархістом на ім’я Луіджи Лук- кені (Luigi Lucheni). Це сталося так: Дочекавшись свого часу, Луккені вийшов на ву- лицю, швидко звернув на стежку, де прогулювала- ся Єлизавета зі своєю фрейліною, розвернувся бі- ля балюстради коло озера і підбіг до них. Обидві жінки зупинилися, щоб пропустити його, але Лук- кені, ніби спіткнувшись, на хвильку зупинився пе- ред графинею Шарай (Countess Sztaray), стриб- нув, як тигр, під парасолю до Єлизавети і сильним ударом правої руки загнав їй у груди тригранну за- точку. Неначе підтяте дерево, тихо, без єдиного зойку, Єлизавета упала на землю і вдарилася го- ловою до тротуару. Силу удару зменшила лиш роз- кішна копиця волосся. Графиня Шарай, ще не до кінця розуміючи, що сталося, пронизливо закрича- ла і привернула увагу таксиста, який поквапився їм на допомогу. У той час, як таксист намагався до- помогти імператриці піднятися, вбивця розвернув- ся і втік. Схвильована та почервоніла імператриця встала на ноги і почала поправляти волосся. Графи- ня бачила лиш те, як злочинець ударив імператри- цю кулаком у груди, і вигукнула: “Ваша Високість Усна народна словесність Перекладено за: Bohdan Medwidsky. “A Ukrainian Assassi- nation Ballad in Canada,” in Canadian Folk Music Journal. Publi- shed by the Canadian Folk Music Society. 1980, V. 8: 30-37. Система посилань змінена відповідно до вимог даного ви- дання.

Мотиви й поетика українських народних пісень про еміграцію в Канаду

Репозитарії

Схожі ресурси