"Присвячується Канаді": унікальний внесок Михайла Ґовди в літературну історію провінції Альберта

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Народознавчі Зошити
Дата:	2010
Автор:	Балан, Я.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2010
Теми:	З історії української культури та науки
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38065
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	"Присвячується Канаді": унікальний внесок Михайла Ґовди в літературну історію провінції Альберта / Я. Балан // Народознавчі Зошити. — 2010. — № 3-4 (93-94). — С. 477-485. — Бібліогр.: 9 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860013381990219776
author	Балан, Я.
author_facet	Балан, Я.
citation_txt	"Присвячується Канаді": унікальний внесок Михайла Ґовди в літературну історію провінції Альберта / Я. Балан // Народознавчі Зошити. — 2010. — № 3-4 (93-94). — С. 477-485. — Бібліогр.: 9 назв. — укp.
collection	DSpace DC
container_title	Народознавчі Зошити
first_indexed	2025-12-07T16:43:14Z
format	Article
fulltext	477ЯРОСЛАВ БАЛАН. “Присвячується Канаді”… Ярослав БАЛАН Переклад з англійської Оксани НАКОНЕЧНОЇ “ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ КАНАДІ”: УНІКАЛЬНИЙ ВНЕСОК МИХАЙЛА ҐОВДИ В ЛІТЕРАТУРНУ ІСТОРІЮ ПРОВІНЦІЇ АЛЬБЕРТА* Jaroslaw Balan. “To Canada”: Michael Gowda's Unique Contribution to the Literary History of Alberta. Михайло Ґовда (Michael Gowda, 1874–1953) був тією людиною, яка зіграла величезну роль в історії українців у період, коли вони тільки почали селити- ся в Альберті. Він був другою дитиною з десяти дітей у родині кравця та швачки, що мешкали в с. Ветлин у тій частині Галичини, яка входила до складу Австро- Угорської імперії1. У червні 1897 р. у віці 23 роки він емігрував до Канади, щоб служити у війську. Коли 18 травня 1989 р. Ґовда прибув на вокзал Страткона (Strathcona) у південному Едмонтоні (Edmonton), він вже володів англійською мовою та зміг знайти роботу перекладача в Компанії сільськогосподарської техніки Белламі (Bellamy Agricultural Implement Company). Так він став першим українцем, що оселився в Ед- монтоні, тому що до нього емігранти тільки проїздили через це місто, що швидко зростало (на той час його населення складало близько 2000 осіб), оселяючись неподалік у сільській місцевості. На батьківщині Ґовда працював шкільним учите- лем, вільно володів українською, польською, німець- кою мовами та розумів ще кілька слов’янсь ких мов. В той час він багато зустрічався та допомагав коло- ністам та фармерам, які прибували до Едмонтона у * Jaroslaw Balan. “Michael Gowda’s ‘To Canada’: A Unique Contribution to the Literary History of Alberta,” in Wild Words: Essays on Alberta Literature, Coates, Donna and George Melnyk, eds. Edmonton: Athabasca University Press, 2009, 29-46. 1 Ветлин (Wetlyn, польською мовою) знаходиться на пів- ніч від Перемишля, за 8 км на південний схід від м. Ярослав. У 1879 р. в селі було приблизно 1500 жителів, більш ніж 1400 з них були греко-католиками, решта – поляки та євреї. справах. Так він став відомою фігурою серед колоніс- тів. Завдяки своїй діяльності до нього скоро поча- ли звертатися місцеві комерсанти та лідери місцевих громад не тільки як до перекладача, а й за порадою відносно звичаїв та традицій екзотичних іноземців, вдягнених у кожухи. Завдяки своїм лінгвістичним здібностям Ґовда швидко познайомився з видатни- ми особистостями, наприклад, з редактором газе- ти “Edmonton Bulletin” Френком Олівером (Frank Oliver, 1853-1933), який пізніше став федеральним міністром внутрішніх справ в уряді Вільфреда Лор’є (Wilfred Laurier, 1841-1919). В цей же час Ґовда по- знайомився з майбутнім мером міста Вільямом А. Ґрізбахом (William А. Griesbach, 1878-1945)2. Зважаючи на таку популярність, зовсім не див- но, що Михайло Ґовда був у центрі усіх головних подій при становленні української громади в Аль- берті. У березні 1899 р. він почав надсилати мате- ріали про події в Едмонтоні до газети “Свобода” у Пенсільванії, де описував події та оцінював процесу адаптацію його співвітчизників на заході Канади. Ці публікації, які з надзвичайним інтересом читали пе- редплатники “Свободи” в північній Америці та в за- хідній Україні, залишаються надзвичайно важливим джерелом знань про життя українців в Альберті на початку ХХ століття. У 1901 р. Ґовда став одним з ініціаторів засну- вання Читальні ім. Тараса Шевченка, що стала пер- шою українською організацією в Едмонтоні. Асоці- ація, що отримала ім’я найвидатнішого українського поета, мала невелике зібрання книг та періодичних видань українською мовою і розмістилася в домі Іва- на Кіляра (John Kilar), званого Яськом, в декількох кварталах на схід від центру Едмонтона. Читальня проіснувала недовго, але відіграла важливу роль у житті громади, тому що там збиралися фармери, що гостювали в місті, а також ті українці, що шукали не- кваліфіковану роботу. Тому абсолютно зрозуміло, що Михайло Ґов- да був утягнутий у релігійні протиріччя, що вини- кли в українській громаді з того моменту, як місі- онери почали змагатися в залученні емігрантів до різних конфесій. Хоч Ґовда зростав у дуже релі- 2 Edmonton Bulletin – газета, виходила у 1880–1950 ро- ках. Сер Вільфрід Лор’є був прем’єр-міністром Канади від Лі- беральної партії у 1896–1911 роках. Вільям Ґрізбах був мером Едмонтона в 1906 році. У 1911 р. він балотувався від консерва- тивної партії у законодавчий орган федерації, але потерпів по- разку від суперника ліберала Френка Олівера. З історії української культури та науки 3-4’2010 Народознавчі Зошити478 гійній греко-католицькій родині, а його старший брат був священиком, він дуже критично ставився до римо-католицького та греко-католицького духо- венства і часто висловлював такі свої погляди в пре- сі. За це він скоро здобув репутацію бунтівника, а його нелегкі стосунки з католицьким духовенством ще більше погіршилися після його вінчання у пра- вославній церкві з дочкою переселенців з Буковини, що оселилися в Віллінґдоні (Willingdon) за 117 км на північний схід від Едмонтона. Якийсь час Ґовда відвідував Незалежну грецьку церкву, потім недов- го допомагав у роботі місіонерів Російської Право- славної Церкви, хоча він не сприймав її імперіаліс- тичної, а іноді і шовіністичної природи. Але згодом він приєднався до Української Греко-Православної Церкви в Канаді, заснованої такими ж народовця- ми, як він сам3. У 1907 р. Михайло Ґовда виступив як режисер по- пулярної класичної п’єси “Наталка Полтавка” Івана Котляревського. Це була перша п’єса українською мовою в Едмонтоні. У 1908 р. Ґовда отримав робо- ту перекладача в Земельному управлінні Домініону Канади (Dominion Land Titles office), де допоміг ба- гатьом поселенцям зареєструвати власність на свою фермерську садибу. Наступного року він очолив ам- бітну кампанію за формування “Русинського полку” в канадській армії. Він вважав, що заснування полку могло б допомогти його співвітчизникам-емігрантам довести свою відданість новій батьківщині4. На під- тримку своєї ініціативи Ґовда розповсюдив через українську пресу петицію “До міністерства оборони в Оттаві” і закликав усіх українців, що хотіли всту- пити до полку, підписати її. У петиції пояснювалось бажання створити русинський полк подібно шот- ландському, ірландському та франко-канадському, що вже існували в канадській армії: 3 Незалежна Грецька Церква була заснована у 1903 р. ак- тивістами, які прагнули створити церкву, непідпорядковану ні Росії, ані Риму. Українська Греко-Православна Церква Кана- ди (УГПЦ, тепер Українська Православна Церква Канади) була заснована у 1918 році. 4 Звернення Ґовди “До Русинів Альберти і всієї Кана- ди” вперше з’явилося в газеті “Канадійський Фармер” у квітні 1909 р.: “Вербуємо свій власний реґімент віська і до Вас, мо- лодежи нашої народности тут, на чужині, відзиваємося такими словами: Кому лежать на серці честь народу своєго, кому мило згадати славних предків за часів запорожських, кому ходить о те, щоб нас інші народи тут більше поважали, хто хоче лишити славу доброго мешканця сего нового нашого краю і добру славу своїм дітям, нехай пристає до нашого нового реґементу” (Цит. за: Марунчак 1968, 337). Підписані бажають брати участь як нарід в обо- роні заряду сієї імперії головно тому, що всі підпи- сані як чужинці і бувші громадян заморських кра- їв суть припущені статись льояльними горожанами сего краю, а заразом Бритійської імперії, котрої частею є Канада (цит. за: Марунчак 1968, 337). Попри підтримку капітана кавалерії Вільяма Ґріз- баха, видання “Едмонтонський журнал” (“Edmonton Journal”) та деяких впливових українських лідерів Альберти, пропозиція Ґовди не знайшла підтримки серед українських соціалістів та була відхилена обо- ронним відомством Канади в Оттаві5. Зараз мож- на тільки здогадуватись, як би склалась доля ка- надських українців, що були інтерновані як “ворожі іноземці” під час Великої війни, якби такий полк був створений до початку конфліктів в Європі. На початку 1910 р. Михайла Ґовду залучили до видання газети “Український голос”, оскільки він був акціонером та одним з директорів Українського Видавничої Компанії у Вінніпезі, заснованої першою інтелігенцією серед канадських українців6. Спочатку газета була органом Федерації українських соціал- демократів та анархістів, але згодом відійшла від лі- вого руху і стала основним органом перших пред- ставників українського націоналістичного руху. Приблизно в той же час Михайло Ґовда приєд- нався до Федерації українських соціал-демократів Канади. Це відбулося на першому з’їзді Федерації в серпні 1910 р. в Едмонтоні. Однак Ґовда недовго перебував у таборі соціалістів, тому що він був перш за все українським патріотом, близьким до народних традицій, і його політичні погляди більше схилялися до ліберальної партії Канади. Різні політики часто запрошували Ґовду попрацювати перекладачем під час виборчої кампанії серед українців. В 1913 р. він нарешті сам став кандидатом в органи влади провін- ції від виборчого округу “Вікторія” на північний схід від Едмонтона, де проживало багато українців. Ра- зом з трьома іншими активістами громади Ґовда ви- 5 Для здобуття підтримки Русинського полку 1 трав- ня 1910 р. відбулися збори. Серед виступаючих був один з заснов ників Читальні ім. Тараса Шевченка Іван Летавський (Iwan Letawsky). Разом з Михайлом Ґовдою він раніше всту- пив до 101-го піхотного полку. Серед тих, хто підтримав ініці- ативу Ґовди по заснуванню Русинського полку, були такі відо- мі люди як Петро Зварич (Peter Svarich), Павло Рудик (Paul Rudyk) та Григорій Крайківський (Gregory Krakiwskу). 6 До ради директорів та акціонерів компанії входили дру- зі та співробітники Ґовди, які також жили в Альберті: Зварич, Рудик та Крайківський. 479ЯРОСЛАВ БАЛАН. “Присвячується Канаді”… ступив як “незалежний” кандидат, а не ліберал, тому що Ліберальна партія не підтримала вимоги україн- ців вести навчання в школах двома мовами: україн- ською та англійською. Крім того, ліберали не підтри- мали ідею змінити кордони округу таким чином, щоб кандидати від емігрантів мали шанс пройти до місце- вого законодавчого органу. У зв’язку з недостатнім фінансуванням та слабким адміністративним ресур- сом усі чотири кандидати потерпіли поразку на вибо- рах. А першим українцем, обраним до провінційного парламенту, став русофіл Андрій Шандро (Andrew Shandro), який ішов на вибори під знаменами Лібе- ральної партії, і це стало розчаруванням для націо- нальних популістських лідерів громади. Крім того, Ґовда був розчарований тим, що укра- їнська громада проголосувала проти нього, і вважав це зрадою. Він написав різкого листа, надрукував його та вивісив у поштових відділеннях округу “Вік- торія”. Стиль написання цієї палкої промови під за- головком “Подяка щирим хруням” свідчить про його гірке розчарування своєю поразкою і розкриває його поетичний та полемічний дар. Всім хруням з довгим рилом, запроданцям, зрад- никам, підлим, і падлюкам, рептильникам, мідяним зміям, скорпійонам долярохапникам, юдам, і тим, що ніби голосять слово Боже, які продались як той Юда скарійотський, желаю їм многих а многих, так многих літ, щоб не хорували, а бідували, і ніколи не вмирали, а щоб валялись по сім сьвіті як смердячі колоди і приглядались своїй підлій роботі на кож- дім кроці, щоб чорна мара зради вічно стояла перед їх очима, а совість їх щоб була так обтяжена і так їх гризла, як гризла запроданця Юду, якій, однак, стояв єще висше від них. Бо зрозумів свою підлоту, зрозумів, що поступив нечесно і на кавалку шнурка скінчив своє підле житє на сухій осиці. А зрадники народної справи, такі як суть там хруні в “Вікторія”, дістрікті підлостію своєю не встидаються та єще молять справедливого Бога, щоби продовжив їм мерзенне житя. Підлість без границі (Статті Михайла Ґовди. Архів провінції Альберта)7. Участь у кампанії, що завершилась поразкою, бу- ла єдиною спробою Ґовди зайняти виборну посаду. Пізніше він заснував успішну компанію по продажу сільськогосподарської техніки у Мандері (Mundare), 7 Усі використані матеріали з архіву Ґовди належать до ко- лекції автора, вони були надані сім’єю Ґовди до передачі їх до Архіву провінції Альберта. потім працював у Земельному управлінні Домініо- ну Канади, був представником Канадського тихо- океанського пароплавства (Canada Pacific Steamships Company). На деякий час він переїхав до провінції Саскачеван (Saskatchewan), а його родина залишала- ся в Едмонтоні. Однак на початку 20-х рр. йому бу- ло все важче і важче знаходити постійну роботу, тому що багато хто з його колишніх керівників та робото- давців відійшли від справ і не могли надати підтрим- ки, крім того не було вже такої потреби в його зна- ннях іноземних мов. В цей же час почалися проблеми в подружньому житті Ґовди, що змусило його зали- шити свій дім, де він жив з сім’єю. З часом склалася ситуація, коли він став залежний від допомоги своїх дорослих дітей. Один з них, Фауст, закінчив Аль- бертський університет і став стоматологом. Коли 17 листопада 1933 р. Ґовда опублікував у газеті “Едмонтонський бюлетень” (“Edmonton Bulletin”) свій лист під заголовком “Жадібна і незда- ла адміністрація” (“Money-Mad Maladministration”), в якому називав себе “першим українським громадя- нином Едмонтона”, він уже був дещо маргінальною фігурою і його новаторські досягнення були здебіль- шого відомі серед “старої гвардії”, до якої належав і сам. Ґовда завжди був палким українським канад- цем, який мав чітку уяву про свою подвійну ідентич- ність – за походженням українцем, а за вибором ка- надцем. Михайло Ґовда помер у 1953 р. у віці 79 років, його поховали на цвинтарі міста Едмонтона. Багато в чому Михайло Ґовда був нетиповим пред- ставником першої великої хвилі еміграції українців до Канади. Він був більш освіченим та самовпевненим, а ще він мав харизму і був наполегливим. Завдяки цьому він став лідером серед перших українських по- селенців. Як і багатьох “громадських діячів” того по- коління, Ґовду надихав приклад таких письменників, як Тарас Шевченко та Іван Франко, до яких україн- ці ставилися з великою шаною. Ці талановиті пись- менники та провидці мобілізували український народ на боротьбу проти економічного, політичного на на- ціонального гноблення. Тому не дивно, що Ґовда був не тільки організатором. В нього також була схиль- ність до літературної творчості, він звертався до пое- зії для того, щоб заохочувати своїх співвітчизників з Галичини та Буковини до активних дій. За володіння Україною довгий час змагалися різні імперії, тому у ХІХ ст. поети були національними ге- роями українського народу, що зберігали пам’ять про минуле та надихали народ на боротьбу проти інозем- 3-4’2010 Народознавчі Зошити480 ного домінування. Як нація, що не мала державнос- ті, українці вважали своїх провідних літературних діячів “неофіційними законодавцями”8 та лідерами боротьби за самовизначення. Сам факт написання поезії українською мовою був часто політичним кро- ком,– і ця традиція зберігалась після поразки на- ціонального визвольного руху українців на початку ХХ ст., під час репресій комуністичної епохи і до розпаду Радянського Союзу. В цьому контексті літературні та поетичні спроби Михайла Ґовди у часи його найбільшої активності при заселенні українцями Альберти виглядають як про- довження його діяльності лідера української громади. Обидві сторони його діяльності невід’ємні одна від од- ної, це стало очевидним після публікації першої статті в газеті “Свобода”, присвяченої зростаючим релігійним суперечкам серед українських емігрантів. Стаття була опублікована 16 березня 1899 р. під заголовком “Вісті з Канади”, і завершувалась вона такими поетичними строфами, де звучить заклик до єднання: Щасти вам, братя, добром волі, Бог най силу вам подасть. Подойміть згоду на волі, Бо так каже виша власть! Разом руки си подаймо І як брати ся любім. На роздори не зважаймо І за ними не ідім! Станьте, брати, разом в ряди, Вперед житя ся дивіть І за себе оглядайтесь, Який остався слід! Цей вірш не мав назви і складався з дванадцяти рядків. Так Ґовда став третім канадським українцем, чиї поетичні твори були опубліковані. Лише за місяць до того у тій самій газеті був опублікований вірш зі 111 рядків, автором якого був фармер з околиці Стар (Star) Іван Збура (Iwan Zbura). Вірш називався “Канадські еміґранти” і, можливо, саме він заохочував Михайла Ґовду спробувати свої сили в поетичній творчості9. 8 Ця відома цитата є останнім рядком книги “На захист поезії” (A Defense Of Poetry) англійського поета Персі Біші Шеллі (1792-1822). 9 Першим опублікованим поетичним твором українського емігранта у Канаді був вірш “До братів галичан” Юрія Сиро- Наступним твором Ґовди, опублікованим в газе- ті “Свобода” 31 серпня того ж року, був вірш “Русь- кому народу!”, що містив 24 рядки. Подібно Івану Збурі, цей твір змальовує скрутне становище “му- жиків”, що страждають у далекій європейській краї- ні. Особливо сумна картина постає з перших рядків. Пишуть із краю, що мучать на люто, Що і дихнути несила, Із усіх боків так нам вже круто, Що і страва нам вже не мила10. Далі вірш розповідає про свавілля поліції та про зраду з боку місцевої влади. Однак в кінці твору ав- тор оптимістично пророкує, що Україна стане віль- ною завдяки зусиллям її “молодих борців”. Найбіль- ше вражає, що попри назву вірша Ґовда усвідомлює себе українцем. Справа в тому, що на початку століт- тя більшість емігрантів все ще вважали себе русина- ми, австро-угорцями, галичанами або буковинцями. До своєї третьої статті у газеті “Свобода” під на- звою “Кілька слів до русинів в Канаді”, що з’явилася 27 вересня 1900 р., Ґовда також включив свій по- етичний твір. В ньому автор говорить, що 30 000 українців в Канаді, з яких майже 12 000 оселилися в Альберті,– це “справжня сила”, і тому він дає сво- їм співвітчизникам таку пораду: “Треба нам тaкож чимскорше запознаватися з порядками краю. в ко- тром жіємо, плекати просвіту, любити свою віру і свою мову, але попри том учитись і тутешної мови”. Далі він закликає братів русинів забути історію по- передніх знущань та гніту з боку хазяїв в Україні: На силу і славу, народе руській, Тобі тую пісню співаю, З твердого сну до великої праці Тебе я нині взиваю. Вставай, звирай ся, вже зоря свитає, Вже орел волі збудився, Пустая з лісами нива тебе ждає, Час, щобись нею займився. тюка (George Syrotiuk), надрукований в газеті “Свобода” 27 травня 1897 року. Другим був вірш “Канадійські емігранти” Івана Збури, надрукований в тому ж виданні 2 лютого 1899 року. 10 Вірш був передрукований в “Антології” 1975 року (Ан- тології української поезії в Канаді, 1898-1973, 1975), а також в праці Олекси Гай-Головка (Гай-Головко 1980, 21-23). 481ЯРОСЛАВ БАЛАН. “Присвячується Канаді”… В им’я Вотця хрест клади на себе, Исус Син тобі поможе, Духа Святого проси о просвіту, А віров силу помножиш! Перефразовуючи відомі рядки Нового Завіту “Просіть, і ви отримаєте…”, Ґовда пробуджує на- ціональну гордість своїх співвітчизників, яких він називає “братами та синами нашої славної матері України-Руси”. В наступні роки Ґовда продовжував писати в га- зету “Свобода”, приділяючи увагу різним питанням та використовуючи газету для просвіти українських емігрантів та згуртування їх навколо важливих тем. Однак в 1904-1905 рр. в м. Вінніпеґу одна за одною з’явилися три інші газети, і “Свобода” вже не була єдиним виданням для українських читачів у Канаді. З нею почали конкурувати орган Ліберальної партії “Канадійський фармер”, газета “Слово”, яку підтри- мувала Консервативна партія, та газета “Ранок” – орган пресвітеріанської церкви. Усі вони з різних пози- цій висвітлювали становлення та розвиток української громади в Канаді. Ці періодичні видання були пла- тформою для жвавих дискусій і надавали свої сторін- ки різним авторам з емігрантського сере довища для висловлення своїх почуттів та думок. Михайло Ґовда негайно скористався цією можливістю і 2 листопада 1905 р. опублікував у газеті “Канадійський фармер” довгу поему під назвою “В пам’ять нашим еміґран- там”. Вірш починається драматичною нотою: Мов тюремники з неволі, Лиця їх мокрі пригноблені, слабі, Твари гореньком покриті, Чогос понурені, злі. Чогось їх очи червоніють, Відь словти чи від плачу? Хоч питайтесь і не питайтесь Та не скажуть тобі нічо. І мов зблудивши, дороги шукають, Мов на когось, на щось ждуть. Цей вірш містить 149 рядків, підписаний “М. Ґовда, Едмонтон, 10 жовтня 1905 року”, йо- го пронизує гнів та пафос. Ґовда критикує всіх, кого він вважає винним у стражданнях емігрантів з Гали- чини, серед них він називає розбещених аристокра- тів, австрійських правителів та русинських лідерів. У руслі тих поглядів, що були поширені в той час в Європі та Північній Америці, Ґовда також засудив євреїв, звинувативши їх в тому, що вони наживалися на нещасті селян, а також у тому, що вони розіп’яли Христа. Хоча поетична техніка вірша не досконала, в ній відчувається сильна експресія, вона наповне- на щирим почуттям суму, що і досі справляє велике враження на читача, попри дещо сумнівний зміст. У жовтні 1905 р. Михайло Ґовда знову став “пер- шим”, коли один з його віршів став найраніше пере- кладеним і опублікованим англійською мовою твором українського емігранта. Вірш називався “Присвячу- ється Канаді”, його публікації та розповсюджен- ню сприяв відомий поет і журналіст Е. В. Томсон (E. W. Thomson). Спочатку вірш надрукували та- кі видання, як ““Manitoba Free Press”” та “The Boston Evening Transcript”, а після цього “Edmonton Bulletin”. У виданні “Boston Transcript” вірш завер- шував першу частину захоплюючої розповіді Томсо- на про його подорож по українській колонії на сході від міста Форт Саскачеван у кінці вересня. Це опо- відання складалося з двох частин під назвою “П’ять днів у Галичині” і було опубліковане 17 і 24 жовтня 1905 року. Газета “Edmonton Bulletin” опублікувала лише невелику частину цього репортажу, де йшло- ся про Михайла Ґовду. Публікація вийшла 18 жов- тня під заголовком “Поезія Галичини”. Знайомля- чи американського та канадського читача з Ґовдою, Томсон пропонує такі спостереження: Про відношення вихідців з Галичини – нім- ців, поляків або росіян – до їх нової батьківщи- ни краще всього говорить поет з їх середовища. В Едмонтоні за його межами він відомий просто як Михайло Ґовда, перекладач компанії сільсько- господарської техніки Белламі та наполегливий, розумний, полемічний учасник передвиборних перегонів. У Галичині він працював шкільним учи- телем, от уже вісім років він живе тут, після то- го, як залишив батьківщину, щоб не служити в ав- стрійській армії. Далі Томсон згадує про те, що Ґовда переклав “на російську” вірш “Занесена Снігом” (Snowbound) і ще двадцять віршів американського квакера та бор- ця за відміну рабства Джона Ґрінліфа Віттієра (John Greenleaf Whittier, 1807-1892). Здається, ці пере- клади не були опубліковані і не збереглися в фонді Ґовди в Архіві провінції Альберта. Коротка біогра- фія Ґовди, написана Томсоном, закінчується слова- ми: “…Якщо я не помиляюся, він і сам справжній поет. Тут наводиться вірш, який я написав на основі 3-4’2010 Народознавчі Зошити482 прозаїчного переказу англійською мовою його вірша, присвяченого Канаді. To Canada O free and fresh-homed Canada, can we, Born far o’erseas, call thee our country dear? I know not whence nor how that right may be Attained through sharing blessings year by year. We were not reared within thy broad domains, Our fathers’ graves and corpses lie afar. They did not fall for freedom on thy plains, Nor we pour out our blood beneath thy star. Yet we have Liberty from sea to sea, Frankly and true you gave us manhood’s share. We who, like wandering birds, flew hopefully To gather grain upon thy acres fair. From ancient worlds by wrong opprest we swarmed Many as ants, to scatter on thy land. Each to the place you gave, aided, unharmed, And here we fear not kings nor nobles grand. And are you not, O Canada, our own? Nay, we are still but holders of thy soil. We have not bought by sacrifice and groan The right to boast the country where we toil. But, Canada, in Liberty we work till Death, Our children shall be free to call thee theirs, Their own dear land, where, gladly drawing breath, Their parents found safe graves, and left strong heirs. To Homes, and native freedom, and the heart To live, and strive, and die if need there be, In standing manfully by Honor’s part To save the country that has made us free. They shall be as brothers to all the rest, Unshamed to own the blood from whence they sprang, True to their Fathers’ Church, and His behest For whom the bells of yester Christmas rang Присвячується Канаді О вільна і нова наша земле Канадо, чи можемо ми, Народжені далеко за океаном, називати тебе “дорога”? Я не знаю, звідки і як здобути це право, Набуте спільними роками благословіння. Ми зростали не на твоїх широких просторах, Могили наших батьків і їх тіла покояться далеко, Вони не полягли на твоїх полях в боротьбі за свободу, І ми не проливали нашу кров під твоєю зорею. І, попри те, ми маємо свободу від моря до моря, Відкрито і правдиво ти дала нам проявити свою мужність Ми, як перелетні птахи, літали в надії Зібрати зерно з твоїх чудових наділів. З давніх країн, де нас поневолювали, ми вийшли, Нас так багато, як мурах, на твоїй землі. Кожен до місця, тобою даного, підтримані, неушкоджені, І тут ми не боїмося ні короля, ані вельможної шляхти І хіба ти не наша, о Канадо? Ні, ми все ще просто орендарі землі. Ми не купили через пожертву й стогін Право гордитися країною, де ми трудимося. Але, Канадо, ми в свободі трудимося до самої смерти, Наші діти будуть мати право звати тебе своєю, Своєю рідною дорогою землею, де, радо дихаючі Їх батьки знайшли безпечні могили і лишили своїх сильних нащадків. До домівок, і рідної свободи, і до серця Жити, і змагатися, і вмерти. якщо виникне потреба, І стаючи мужньо за честь, Зберегти країну, що зробила нас вільними. Вони будуть братами для всіх, Не соромлячись крові, з якої походять, Вірні батьківській церкві і її заповітам, Для яких різдвяні дзвони дзвонили. 483ЯРОСЛАВ БАЛАН. “Присвячується Канаді”… На жаль, вірш з восьми строф українською мо- вою не був надрукований і його текст не зберігся, то- му не можна встановити, наскільки англійський пере- клад близький до оригіналу. Можна майже впевнено стверджувати, що переклавши вірш, Томсон виступив як співавтор, і що розмір, стиль та побудова фраз біль- ше належать Томсону, ніж Ґовді. І тим не менш, знаю- чи ставлення Ґовди до своєї нової батьківщини, можна бути впевненим, що вірш точно передає його почут- тя, а також його думки про те, як українським емі- грантам треба заробляти право на громадянство, ри- зикуючи життям на полі бою. Такі думки видаються досить суперечливими, якщо згадати, що Ґовда емі- грував з Австро-Угорщини для того, щоб уникнути військової служби. Але, в той же час, вони не супе- речать його політичним поглядам та віруванням. Ґов- да не ставився з особливою пошаною чи любов’ю до Австро-Угорської імперії, і водночас йому були близь- кі ідеали Британської Корони, на які спиралося канад- ське суспільство на початку ХХ століття. Більш того, його спроба організувати русинський піхотний полк в канадській армії продемонструвала, що він не був па- цифістом. У 1907–1908 рр. він записався у 101 полк канадської добровільної гвардії, де достойно служив упродовж чотирьох років і водночас заохочував канад- ських українців створити русинський полк. Напевно найбільше в поемі вражає те, що вона була написана всього через шість років після прибут- тя Ґовди до Галіфаксу. Той варіант, що був опубліко- ваний в “Edmonton Bulletin”, підписано: “Михайло Ґовда. Едмонтон, 1903 рік”. Цей факт свідчить, що він швидко призвичаївся до життя на цій землі і всім серцем сприйняв її головні цінності. Але не менш ви- разною є остання строфа, де Ґовда ще раз говорить про свою гордість бути українцем і про бажання збе- регти вірність своїм предкам. Очевидно, що автора поеми ще турбує той факт, що він “не корінний” ка- надець, відчувається, що він хоче зберегти найкраще в своєму українському характері, але водночас стати повноправним громадянином Канади. Вірш “Писвячується Канаді” був першим і довгий час єдиним українським літературним твором, напи- саним емігрантом і перекладеним на англійську мову. У зв’язку з його унікальністю вірш друкували бага- то разів повністю чи в скороченому вигляді упродовж багатьох років. Вірш включили до книги “Наші гро- мадяни слов’янського походження” (“Our Fellow Slavic Citizens”), надрукованої в 1910 р. в Нью- Йорку. Пізніше в дещо переробленому і скорочено- му вигляді вірш з’явився в статті без назви і підпи- су, присвяченій Ґовді, поміщеній під його світлиною. Стаття була опублікована 20 січня 1913 р. у виданні “Vegreville Observer”. 9 липня 1920 р. вийшла стат- тя в “Edmonton Journal”, яка називалася “Робота для емігранта” (“Work for the Foreign-Born”), в ній були наведені п’ять строф вірша. Пізніше, у 1920 р. цей вже відомий вірш був надрукований у збірці “Під- ручник для нових канадців” (“Handbook for New Canadians”), яку склав Альфред Кіркпатрік (Alfred Kirkpatrick) для Фронтір Коледжу (Frontier College). Вірш також було опубліковано в кількох українсько- канадських джерелах в знак того, що Михайло Ґов- да зробив внесок в літературу українських канадців, і виявилась відправною точкою інтегрування українців в канадське суспільство та культуру11. Михайло Ґовда та Е. В. Томсон вперше зустріли- ся восени 1905 р., коли Томсон мандрував північно- західними провінціями, що швидко розвивалися. В цей час він писав серію статей, присвячених засну- ванню провінції Альберта та Саскачеван. Оскільки Ґовда був у той період ключовою фігурою в україн- ській громаді Альберти, вони, звичайно, зустріли- ся, коли той з дружиною приїхав з Лос-Анджелесу в Едмонтон. З тих пір Томсон часто листувався з ним у журналістських справах, пов’язаних з життям укра- їнських емігрантів на заході Канади. Їх дружба від- булася завдяки тому, що вони були схожі характе- ром, а зародилася вона під час їхніх поїздок новими слов’янськими колоніями на північному сході міста12. Томсон був досить відомим поетом та прозаїком, він займався перекладом з французької та німець- кої, перекладав твори Віктора Гюґо, сера Джор- джа Етьєна Картьє та Генріха Гайне. Таким чином, “Присвячується Канаді” не єдиний твір, перекладе- ний Томсоном. Однак, на відміну від французької та німецької, він зовсім не знав української мови. 11 Варіант вірша в “Balch anthology” був передрукований в скороченому вигляді з видання: (Mandryka 1968, 41-43). Пізніше повний текст був надрукований у виданні “Forum: A Ukrainian Review” (16, Spring 1971, c. 29). 12 Статті Томсона в “Boston Transcript” про його подорож до українських поселень на північний схід від Форту Саскаче- ван датовані 23-28 вересня. Через вісім років Томсон проциту- вав Ґовду у статті на підтримку вимоги українців до уряду про- вінції запровадити навчання у школах двома мовами. Томсон так охарактеризував Ґовду: “…Шкільний учитель, пише чу- дові вірші рідною мовою, давно і активно розповсюджує ан- глійську мову і канадські звичаї серед своїх співвітчизників…”. Див. “Рersecution of the Ruthenians” у статті Томсона “Old King of Ottawa Vale”, “Boston Transcript”, 8 жовтня 1913 р. 3-4’2010 Народознавчі Зошити484 Очевидно, що під час свого короткого візиту до західної Канади у Томсона виникли співчуття та по- вага до українців, чого не можна сказати про деяких інших впливових людей. Особливо це стосується ві- домого письменника та пресвітеріанського священи- ка з Вінніпеґу о. Чарльза В. Ґордона (Rev. Charles W. Gordon), відомого під літературним псевдонімом Ральф Коннор (Ralph Connor, 1860–1937). У своє- му романі “Іноземець. Оповідання про Саскачеван ” (“The Foreigner. A Tale of Saskatchewan”), що вийшов у 1909 р., Коннор намалював дуже непривабливий і неправдивий портрет емігрантів з Галичини. Цей ро- ман викликав гучний протест з боку української гро- мади. Серед тих, хто засудив книгу Коннора, був і Михайло Ґовда, який сміливо, хоч і не дуже вдало, спробував покритикувати автора англійською мовою у “відкритому листі до Ральфа Коннора” в “Edmonton Journal 12 квітня 1910 року. Намагаючись не показу- вати свого обурення, Ґовда звернувся до автора з гуч- ною проповіддю, яка містить такі слова: На мою думку, а також на думку 100 000 жи- телів Канади, є сумнів у тому, чи Ви були у свідо- мому стані, коли писали “Оповідання про Сас- качеван”, чи марили в стані прихованої хвороби, відомої тільки людям, що упереджено ставляться до іноземців. Тому повинен Вам сказати, що ви вчинили ве- лику несправедливість по відношенню до моєї на- ції тим, що розповіли неправду людям англомов- ного світу. Історія доведе, що Ви неправі, Ви увійдете в іс- торію, як людина, що привела до напруження ситу- ації і погіршення відносин між людьми різних націй, особливо русинами та канадцями та іншими англо- мовними людьми. Ваше ім’я запам’ятають як ім’я людини, котра завдала великої шкоди людям цілої нації, котра образила людей саме тоді, коли вони потребували підтримки та поради, як жити краще. Ця несправедливість, яку Ви завдали написан- ням свого твору, ніколи не буде забута, і це не моя провина, якщо прийде день, коли Вам треба буде відповідати перед суспільством. Ґовда закликав Ґордона вилучити свою книгу з обігу та назвати приведені в ній факти “чистою ви- гадкою”. Він закінчив свою тираду “ласкавим” про- ханням негайно надати йому відповідь, і підписався словами “Ваш друг”13. 13 Редактори зробили помилку і замість Gowda надрукува- ли “M. CJOWDA”. Потрібно зауважити, що серед паперів Михай- ла Ґовди, які дійшли до нас, є багато журнальних та газетних вирізок на літературну тематику. Бага- то з них – це невиразні вірші молодих поетів. Дея- кі з цих аматорських віршів опубліковані на спеці- альній сторінці літературної секції газети “Boston Evening Transcript” за 5 травня 1917 р., що, без сумніву, була надіслана Томсоном. Цей номер га- зети також містить статтю “Літературний світ сьо- годні”, хоча Ґовду, напевно, більше зацікавили пу- блікації про Джозефа Конрада та рецензії на дві нові книги “Росіяни і іхня мова” (“The Russians and Their Language”) та “Дещо про революцію та інші справи” (“Something about the Revolution and Other Affairs”). Інші вирізки, які зберігав Ґовда,– це некрологи на смерть польського письменника Генріка Сенкевича (1846-1916) та Ральфа Конно- ра (помер 31 жовт ня 1937 р.), котрий так і ніколи не відповів на гнівний лист Ґовди в газеті “Journal”. Також впадає в око перша сторінка роману Ген- рі Крайзеля (Henry Kreisel, 1922-1991) “Багач” (The Rich Man), що в 1948 з’явився в “Readers Digest”14. Це свідчить про те, що Ґовда продовжу- вав стежити за розвитком сучасної літератури ще довго після того, як сам залишив спроби займати- ся творчою діяльністю. Інші цікаві з літературної точки зору докумен- ти в архіві Ґовди – це копії двох віршів: перший був написаний після відвідин свого рідного села в 1912 р., інший вірш присвячений десятій річниці смерті батька, який помер у 1898 р. Серед руко- писних документів – вірш “Матері”, написаний на папері земельної управи Домініону Канади, датований 10 травня 1912 р., декілька незакінче- них віршів, деякі записи, які важко розібрати. В 1912 р. Ґовда написав 169 сторінок чорнового ва- ріанту автобіографії, але ці записи також важко прочитати. Всі ці документи свідчать, що Ґовда ніколи не втрачав інтересу до літературної та поетичної творчості, але сам він облишив спроби займатися літературною діяльності приблизно під час друго- го десятиріччя перебування у Канаді. Не дивля- чись на щедру похвалу Е. В. Томсона, Ґовда не мав справжнього літературного таланту і достат- 14 Генрі Крайзель народився у Відні, прибув до Канади як єврейський біженець під час Другої світової війни, зробив успішну кар’єру професора порівняльного літературознавства в університеті Альберти. Автор романів та оповідань. 485ДЕВІД ДЖОЕЛ ҐОА. Три міські парафії… ньої дисципліни та цілеспрямованості, щоб відто- чувати свій поетичний стиль та техніку. Його ри- ми та побудова фрази іноді були незграбними, він часто піддавався емоціям та упередженням. І все ж, він умів яскраво виражати свої ідеї та пристрас- ті, наприклад, коли він засудив тих українців, які не підтримали його на виборах до органів місцевої влади у 1913 році. Від інших поетів-емігрантів сво- го часу його відрізняло римування вільним віршем замість наївного фольклорного стилю, типового для ранніх “пісень” перших українських поселен- ців у Канаді (див. Славутич 1976, 12-13; Марун- чак 1968, 299-300, 307, 310). Хоча літературна спадщина Михайла Ґовди до- сить скромна, його завжди будуть пам’ятати як ав- тора вірша “Присвячується Канаді”,– його найви- щого літературного досягнення. Цей твір, а також той факт, що Ґовда визнаний “першим громадяни- ном Едмонтона українського походження”, активіс- том, що закладав основи організованого життя укра- їнців в Альберті,– є визначними досягненнями для емігранта, який швидко став палким патріотом Ка- нади і водночас залишався вірним традиціям свої предків. Він справді все життя слідував закликам Тараса Шевченка в його знаменитому “Дружньому Посланні”, слова з якого могли б стати достойною епітафією на могилі Ґовди: Не дуріте самі себе, Учитесь, читайте, І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь… (Шевченко 1921, 193). Антології української поезії в Канаді, 1898–1973. 1975. Едмонтон: Об’єднання українських письменників у Канаді. Гай-Головко Олекса. Українські письменники в Канаді. Літературно- критичні нариси. Т. 1.– Вінніпеґ: Товариство “Волинь”, 1980. Марунчак М. Історія українців Канади.– T. I. Вінніпеґ: Українська Віль- на Академія Наук, 1968. Славутич Я. Українська поезія в Канаді.– Edmonton: Slavuta, 1976. Шевченко Т. До мертвих, і живих, і ненароджених земляків моїх в Україні, і не в Україні сущих моє дружнеє посланіє // Kobzar. Narodnie vydannia. З кометарями та замітками д-ра Василя Сімовича.– Катеринос- лав; Кам’янець; Лейпціґ: Українське видавництво в Катеринославі, 1921. Balch, Emily G., 1910. Our Slavic Fellow Citizens. New York: Charities Publication Committee. Bourinot, Arthur. S. 1955. Edward William Thomson (1849–1924). A Bibliography with Notes and Some Letters. Ottawa: The Author. Mandryka, Mykyta. 1968. History of Ukrainian Literature in Canada. Winnipeg-Ottawa: Ukrainian Free Academy of Sciences. Thomson, E.W. 1905. [misspelled Thompson in the Bulletin]. “Galician Poetry.” Edmonton Bulletin 18 Oct., 8. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Девід Джоел ҐОА Переклад з англійської Оксани НАКОНЕЧНОЇ ТРИ МІСЬКІ ПАРАФІЇ: ВИВЧЕННЯ СВЯЩЕННИХ МІСЦЬ* David J. Goa. Three Urban Parishes: a Study of Sacred Space. Якщо розглядати історію матеріальної культури української громади у Канаді від часів перших посе- лень до сьогодення, то на думку відразу спадає од- не джерело культурних цінностей: це релігія. Для ка- надського суспільства в цілому церква є основною ознакою української традиції, а для багатьох україн- ців вона є центром громадського, культурного та ре- лігійного життя. Перше, що будувала громада у пре- ріях на початку ХХ ст., була церква, православна чи греко-католицька, яка була на службі міських та сіль- ських громад від Галіфаксу до Вікторії в часи життя своїх засновників і до наших днів. Саме церква є сим- волом українських традицій, що втілені в архітектурі, іконографії та в церковній службі кожного дня, згідно з церковним календарем. З церкви віруючих прово- джають в останню путь на кладовище, де вони знахо- дять вічний спокій, до церкви приносять немовля для здійснення таїнства хрещення. Церква стала для гро- мади центром не тільки релігійного, а й громадського й культурного життя. Саме тут, в оточенні святих ікон та в молитві відкривається смисл духовного життя. Наше дослідження присвячене духовному життю та ролі архітектури й іконографії української церк- ви. У християн Східної Церкви збереглися найбагат- ші традиції християнського символізму, а літургійна система є основою духовності. Її події є для пастви головними (leitourgia – суспільна робота), їх краще З історії української культури та науки * Перекладено за: Goa, David J. “Three Urban Parish- es: a Study of Sacred Space”, Material history bulletin = Bulletin d’histoire de la culture materielle. The Ukrainians in Canada, 1891- 1991. Ed. by Rider, Peter E. Spring, № 29, 1989, рp. 13-23. В тексті змінено систему посилань відповідно до вимог ви- дання.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-38065
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1028-5091
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T16:43:14Z
publishDate	2010
publisher	Інститут народознавства НАН України
record_format	dspace
spelling	Балан, Я. 2012-10-28T21:07:34Z 2012-10-28T21:07:34Z 2010 "Присвячується Канаді": унікальний внесок Михайла Ґовди в літературну історію провінції Альберта / Я. Балан // Народознавчі Зошити. — 2010. — № 3-4 (93-94). — С. 477-485. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. 1028-5091 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38065 Переклад з англійської Оксани Наконечної за Jaroslaw Balan. “Michael Gowda’s ‘To Canada’: A Unique Contribution to the Literary History of Alberta,” in Wild Words: Essays on Alberta Literature, Coates, Donna and George Melnyk, eds. Edmonton: Athabasca University Press, 2009, 29-46. uk Інститут народознавства НАН України Народознавчі Зошити З історії української культури та науки "Присвячується Канаді": унікальний внесок Михайла Ґовди в літературну історію провінції Альберта “To Canada”: Michael Gowda's Unique Contribution to the Literary History of Alberta Article published earlier
spellingShingle	"Присвячується Канаді": унікальний внесок Михайла Ґовди в літературну історію провінції Альберта Балан, Я. З історії української культури та науки
title	"Присвячується Канаді": унікальний внесок Михайла Ґовди в літературну історію провінції Альберта
title_alt	“To Canada”: Michael Gowda's Unique Contribution to the Literary History of Alberta
title_full	"Присвячується Канаді": унікальний внесок Михайла Ґовди в літературну історію провінції Альберта
title_fullStr	"Присвячується Канаді": унікальний внесок Михайла Ґовди в літературну історію провінції Альберта
title_full_unstemmed	"Присвячується Канаді": унікальний внесок Михайла Ґовди в літературну історію провінції Альберта
title_short	"Присвячується Канаді": унікальний внесок Михайла Ґовди в літературну історію провінції Альберта
title_sort	"присвячується канаді": унікальний внесок михайла ґовди в літературну історію провінції альберта
topic	З історії української культури та науки
topic_facet	З історії української культури та науки
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38065
work_keys_str_mv	AT balanâ prisvâčuêtʹsâkanadíuníkalʹniivnesokmihailagovdivlíteraturnuístoríûprovíncííalʹberta AT balanâ tocanadamichaelgowdasuniquecontributiontotheliteraryhistoryofalberta

"Присвячується Канаді": унікальний внесок Михайла Ґовди в літературну історію провінції Альберта

Репозитарії

Схожі ресурси