Матеріали до генеалогії священого роду Кудрицьких
Saved in:
| Published in: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
|---|---|
| Date: | 2002 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2002
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38218 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Матеріали до генеалогії священого роду Кудрицьких / Р. Кондратюк // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2002. — № 9. — С. 33-36. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860068122384400384 |
|---|---|
| author | Кондратюк, Р. |
| author_facet | Кондратюк, Р. |
| citation_txt | Матеріали до генеалогії священого роду Кудрицьких / Р. Кондратюк // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2002. — № 9. — С. 33-36. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| first_indexed | 2025-12-07T17:09:21Z |
| format | Article |
| fulltext |
1
Руслан КОНДРАТЮК
МАТЕРІАЛИ ДО ГЕНЕАЛОГІЇ СВЯЩЕНИЦЬКОГО РОДУ
КУДРИЦЬКИХ
Ще з радянських часів ми звикли до ідеологічного кліше на зразок того,
що духовенство складалося майже з самих неосвічених п’яниць та розпус-
ників, і взагалі було опорою царизму і реакційної буржуазії. В той же час
виходило, що ледве чи не кожен другий класик української літератури, тво-
ри яких заучувались на шкільних уроках, походив з духовної родини. Згада-
ємо лише декілька прізвищ: Михайло Коцюбинський, Степан Руданський,
Анатолій Свидницький, Павло Грабовський та ще багато інших. Чи на-
справді безликою сірою масою було старе дореволюційне духовенство,
якщо спромоглося виростити у своєму середовищі такі яскраві постаті?!
Згаданими прізвищами перелік талановитих священицьких та дячківсь-
ких синів, що навіки прославили Україну, далеко не вичерпується, їх можна
зустріти у будь-якій сфері людської діяльності. Однією з таких родин були
й священослужителі з Київщини – Кудрицькі. Загалом, генеалогічні дослі-
дження українського духовенства тема досить благодатна, яка таїть в собі
ще масу нових відкриттів, і родовід Кудрицьких є лише невеликою ілю-
страцією до цього твердження.
Пропонована читачеві публікація звичайно ж не є повним і вичерпним
дослідженням родоводу, і побудована переважно на джерельній базі Жито-
мирського державного обласного архіву.
Вперше, прізвище Кудрицьких, як представників духовенства ми зу-
стрічаємо у протоколах Київської уніатської духовної консисторії за 1786 р.
В них міститься зокрема, так званий Декрет промоції (опитування кандида-
та на духовний сан та перелік представлених ним документів) Івана Куд-
рицького – аспіранта на посаду пароха св. Дмитрівської церкви с. Чернятин
Прилуцького деканату. З документу дізнаємося, що він народився 30 черв-
ня 1762 р. в родині чернятинського пароха Івана Кудрицького та його дру-
жини Одарії. Навчався у Вінницьких базиліанських школах, по класу рито-
рики. Одружений на доньці самгородоцького міщанина Іллі Волковинсько-
го Евфимії. Тут ми бачимо типове для старосвітського духовенства явище –
наслідування парафій найближчими родичами [1]. У генеральній візиті
Прилуцького деканату за 1791 р. Іван Кудрицький значиться вже як само-
стійний, діючий священик. Тут же записано, що його було ординовано та
інституйовано, тобто висвячено і поставлено на парафію 18 липня 1786 р.
митрополитом київським Ясоном Юноша-Смогоржевським. Має дружину –
“доньку обивателя самгородецького та двох синів малолітніх” [2]. Одночасно
Іван Кудрицький наглядав і за вакантною парафією сусіднього с. Псярівка [3].
У тій же візиті, в описі св. Михайлівської церкви с. Овечача парохом є
Григорій Кудрицький, 35 років. “Презентований 26 червня 1776 р. підстолі-
єм коронним Александром Борженцьким. Ординований 8 липня 1778 р.
митрополитом Ясоном Смогоржевським. Жону має статечну, синів п’ять,
найстарший Миколай, 12 років, навчається в школах Вінницьких, решта
науки руської на дому” [4].
Згадані в цих документах Іван та Григорій Кудрицькі з великою долею
вірогідності можуть бути рідними братами. На цей висновок наводить
близьке географічне розташування всіх трьох названих парафій. Села Чер-
нятин, Овечача (тепер Дружбівка), та Псярівка (тепер Кіровка) лежать на
відстані декількох кілометрів одне від одного і нині входять до складу Ли-
повецького та Калинівського районів Вінницької області. Неподалік від них
знаходиться і містечко Самгородок нинішнього Погребищенського району.
Однією з характерних рис життя та побуту духовенства XVIII – ХІХ ст. бу-
ло розселення на парафіях, які знаходились приблизно в одній місцевості,
що пояснювалось практикою їх успадкування шляхом одруження на донь-
ках сусідніх священиків.
Дещо складніше, через відсутність необхідних джерел, встановити без-
посередній родинний зв’язок Євгена Михайловича Кудрицького з одним із
вищезгаданих братів. Враховуючи принцип генеалогічного рахунку можна
припустити, що хтось із дітей Григорія або Івана Кудрицьких, зазначених у
візиті без імені, міг бути його прадідом. Про це опосередковано свідчить да-
та народження діда – Петра Михайловича Кудрицького, а саме 1821 р. З різ-
них джерел відомо, що він понад сорок років обіймав посаду настоятеля
церкви св. Параскеви в с. Огіївка Бердичівського повіту (тепер Ружинський
район Житомирської області), куди був висвячений очевидно не пізніше се-
редини 40-х рр. ХІХ ст. Місце його народження наразі не відомо, але не ви-
ключено, що він міг походити з уже згаданого нами містечка Самгородок.
В одному з документів з приватного архіву Є.М. Кудрицького (надано
М.Ю. Кострицею) датованому 20-ми рр. ХІХ ст., згадується саме цей насе-
лений пункт, а також імена ще кількох представників роду – священиків
містечка Самгородка Михайла, Федора і Родіона Кудрицьких, та сиріт
останнього Івана та Афанасія. В іншому документі цієї збірки згадується та-
кож відставний підпоручик Низовського піхотного полку, згодом вчитель
церковно-парафіяльної школи Василь Михайлович Кудрицький, який по-
мер 6 вересня 1872 р.
Колишнє містечко Самгородок розташоване від Огіївки всього лише за
якихось двадцять кілометрів, і тому Михайло Петрович Кудрицький міг за-
йняти тамтешню парафію знову ж таки шляхом одруження на місцевій по-
півні. З документів, опрацьованих нами, відоме її ім’я – Параскева Олек-
сандрівна. Тотожність імені та назви церкви, св. Параскеви, також до деякої
міри служить підтвердженням того, що вона була уродженкою саме цього
села. У шлюбі Петра Михайловича з Параскевою Олександрівною народи-
лося, щонайменше шестеро дітей, серед яких відомі Михайло (1856 р.н.),
Григорій, Олександр, Федір Людмила та Надія. Остання, очевидно, була
наймолодшою дитиною, бо народилася 11 вересня 1877 р., коли батько пе-
ребував уже у досить солідному віці: 56 років [5]. Біографія Михайла Пет-
ровича Кудрицького, відомого метеоролога та педагога, вже достатньо ви-
вчена, тому ми не зупиняємось на ній. Доля Григорія не відома, очевидно,
він помер молодим, тому й у документах більш пізнього часу не згадується.
Руслан Кондратюк. Матеріали до генеалогії священицького роду Кудрицьких.
Олександр Петрович у 1890-х рр. служив старшим діловодом Седлецького
губернського правління у чині колезького асесора [6]. Молодший брат –
Федір – єдиний, хто продовжив священицьку традицію у родині. З 1890 р.
після виходу у заштат батька зайняв його місце на огіївській парафії. Був
одружений з Єлизаветою Юхимівною з дому Крижановських. В метричних
записах про народження їх дітей в ролі хрещених матерів досить часто зга-
дуються доньки священика сусіднього с. Голубівка Юхима Крижановсько-
го Любов та Юлія.
Федір Петрович також мав шестеро дітей, про імена та дати народжень
яких ми дізнаємося з метричної книги св. Параскевівської церкви с. Огіївка.
Це Віктор (06.08.1890) [7], Сергій (16.03.1892) [8], Катерина (10.04.1894) [9],
Валентина (29.06.1897) [10], Сергій (24.06.1899) [11] та Євген (06.01.1901)
[12]. Уважно вивчаючи метричні записи, ми ще раз переконалися у тісних
сімейних та дружніх зв’язках багатьох священицьких родин. Так, хреще-
ною матір’ю Катерини була вчителька церковно-парафіяльної школи с.
Дерганівка Віра Іринеївна Немоловська – представниця відомого роду во-
линських священиків Немоловських. Її рідний брат Пилип Іринейович на
початку ХХ ст. був відомим у Житомирі лікарем, до якого приїздила на ме-
дичні консультації Леся Українка.
Федір Петрович Кудрицький прослужив в Огіївці близько десяти років.
Вже з 1903 р. ми зустрічаємо його в документах як священика с. Єленівка
Васильківського повіту Київської губернії. Про причини, що змусили його
залишити родинне гніздо, ми можемо лише здогадуватись. Вочевидь, це не
було звичайним службовим переміщенням, а швидше за все, «перевод по
собственному прошению». Річ у тім, що менше ніж за рік він поховав семи-
місячного сина Євгена та батька, який помер 17 листопада 1901 р. [13] Ще
один син Сергій також помер у ранньому віці. Смерть близьких людей, на-
певно, й змусила його змінити місце служби.
Звернемося тепер до безпосередньої лінії Євгена Михайловича Куд-
рицького. Точна дата його народження відома і не підлягає сумніву – 18 лю-
того 1894 р. Проте й досі в літературі є розбіжності у місці народження.
Спробуємо розібратися в цьому і, нарешті, встановити істину. Як відомо,
його батько Михайло Петрович довгий час викладав у Коростишівській
вчительській семінарії та очолював цей учбовий заклад. Тому в Українській
Радянській Енциклопедії місцем народження Євгена Кудрицького значить-
ся м. Коростишів. Цей же населений пункт ми зустрічаємо і в ряді інших
джерел. Сам Євген Михайлович зазначає Коростишів місцем свого наро-
дження і в особовому листку кадрів, що зберігається в архіві Житомирсько-
го обласного інституту післядипломної перепідготовки вчителів. Проте по-
руч підшито ще один цікавий документ, який свідчить протилежне. Це ко-
пія свідоцтва Київського університету св. Володимира, в якій місцем наро-
дження студента Кудрицького є село Піски Житомирського повіту Волин-
ської губернії (тепер село Житомирського району). Тому попередні пошуки
метричного запису у церковних книгах коростишівських парафій не вияви-
лись, і не могли виявитись, результативними. Свідчення університетського
свідоцтва повністю підтвердила метрична книга Георгіївської церкви с. Піс-
ки, за 1894 р., в якій міститься запис про те, що «18 февраля родился, а 19
апреля крещен младенец Евгений. Родители – преподаватель Коростышев-
ской учительской семинарии коллежский советник Михаил Петрович Куд-
рицкий и жена его Елена Феофиловна. Воспреемники – поручик 125-го
Курского пехотного полка Федор Игнатьевич Боцяновский и священничес-
кая дочь Людмила Петровна Кудрицкая»14. Виникає логічне запитання –
чому Михайло Петрович Кудрицький хрестив свого первістка у селі досить
віддаленому від Коростишева – його постійного місця служби і проживан-
ня. Відповіддю на це є все та ж родинна спорідненість духовенства. Варто
було перегорнути метричну книгу на рік назад, і з’ясувалося, що «29 января
1893 г. в Георгиевской церкви с. Писки венчались наставник Коростышевс-
кой учительской семинарии коллежский советник Михаил Петрович Куд-
рицкий, 36 лет, вторым браком и священническая дочь Елена Феофиловна
Боцяновская, 19 лет».15 Рід волинських священиків Боцяновських, з якого
походила мати Євгена Михайловича, також дав чимало визначних культур-
них та громадських діячів, зокрема відомого бібліографа та літературознав-
ця Володимира Феофіловича Боцяновського, який доводиться рідним дядь-
ком головному герою нашої розповіді. Зрештою, родинні зв’язки Кудриць-
ких і Боцяновських не становлять якогось особливого відкриття, про це ще
у 60-х рр. розповідала житомирянка Соболевська, далека родичка Боцянов-
ських. Відтепер же цей факт підтверджено ще й архівним документом.
Проте запис про охрещення ще не гарантує того, що дитина народилася
саме там, де його зроблено. Ми схиляємося до тієї думки, що свідчення Єв-
гена Михайловича про Коростишів, як місце свого народження, не безпід-
ставні. Якби він дійсно народився у Пісках, то його б охрестили, за звичаєм,
щонайбільше, за два три дні, а не через два місяці. Зрештою, дід священик
просто не допустив би випадку порушення релігійних канонів. Чому батьки
не здійснили обряд хрещення в одній з коростишівських церков, нам не ві-
домо, а досить пізнє його виконання мабуть пояснюється зимовими холода-
ми, що не давали змоги брати в дорогу новонароджене немовля.
З тих же невідомих причин Михайло Петрович Кудрицький, вже пра-
цюючи на посаді викладача Житомирської чоловічої гімназії, продовжував
хрестити дітей на батьківщині своєї дружини, про що свідчать відповідні
метричні записи про народження братів Євгена Михайловича, Бориса, Пав-
ла, Сергія та Дмитра, відшукані у згаданій книзі. Таких загадок та нез’ясова-
них фактів ще багато в історії сім’ї Кудрицьких. Саме тому пропонована
публікація й названа матеріалами до родоводу, прогалини в якому ми споді-
ваємося заповнити за допомогою нових архівних матеріалів.
1. Державний архів Житомирської області
(далі ДАЖО). – Ф. 178. – Спр. … –
Оп. 53. – Арк. 378 зв., 379.
2. Там само. – Спр. 61. – Арк. 23.
3. Там само. – Арк. 106 зв.
4. Там само. – Арк. 89.
5. Там само. – Ф. 1. – Оп. 77. – Спр. 2055. –
Арк. 63 зв., 64.
6. Там само. – Спр. 1089. – Арк. 205 зв., 206.
7. Там само. – Спр. 1084. – Арк. 51зв., 52.
8. Там само. – Арк. 331 зв., 332.
9. Там само. – Арк. 397 зв., 398.
10. Там само. – Спр. 1089. – Арк. 205 зв., 206.
11. Там само. – Спр. 1091. – Арк. 13 зв., 14.
12. Там само. – Спр. 1093. – Арк. 4 зв., 5.
13. Там само. – Арк. 26 зв., 27.
14. Там само. – Спр. 405. – Арк. 283 зв., 284.
15. Там само. – Спр. 395. – Арк. 259 зв., 260.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-38218 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0097 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:09:21Z |
| publishDate | 2002 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Кондратюк, Р. 2012-11-01T14:22:46Z 2012-11-01T14:22:46Z 2002 Матеріали до генеалогії священого роду Кудрицьких / Р. Кондратюк // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2002. — № 9. — С. 33-36. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. XXXX-0097 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38218 uk Інститут української мови НАН України Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Славетні Житомиряни Матеріали до генеалогії священого роду Кудрицьких Article published earlier |
| spellingShingle | Матеріали до генеалогії священого роду Кудрицьких Кондратюк, Р. Славетні Житомиряни |
| title | Матеріали до генеалогії священого роду Кудрицьких |
| title_full | Матеріали до генеалогії священого роду Кудрицьких |
| title_fullStr | Матеріали до генеалогії священого роду Кудрицьких |
| title_full_unstemmed | Матеріали до генеалогії священого роду Кудрицьких |
| title_short | Матеріали до генеалогії священого роду Кудрицьких |
| title_sort | матеріали до генеалогії священого роду кудрицьких |
| topic | Славетні Житомиряни |
| topic_facet | Славетні Житомиряни |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38218 |
| work_keys_str_mv | AT kondratûkr materíalidogenealogíísvâŝenogorodukudricʹkih |