Під чистим небом
Saved in:
| Published in: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
|---|---|
| Date: | 2002 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2002
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38221 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Під чистим небом / Н. Титаренко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2002. — № 9. — С. 43-46. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859824275417989120 |
|---|---|
| author | Титаренко, Н. |
| author_facet | Титаренко, Н. |
| citation_txt | Під чистим небом / Н. Титаренко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2002. — № 9. — С. 43-46. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| first_indexed | 2025-12-07T15:27:51Z |
| format | Article |
| fulltext |
Наталія ТИТАРЕНКО
ПІД ЧИСТИМ НЕБОМ
Часто кажуть: на такому місці хата стоїть. Що ж, давня мудрість має
сенс – будинок сім’ї Кудрицьких розташований у тому провулку старої
частини Житомира, де жили не тільки вони, а й знані і шановані в місті та й
в Україні визначні постаті: Борис Тен, ім’я котрого не потребує коментарів,
професор Є.О. Ненадкевич.
Від традицій сім’ї, від аури оточення ввібрав у характер і проніс через
життя Євген Михайлович Кудрицький духовність, порядність, доброту,
чесність, вірність сім’ї, шану до людей, відповідальність перед обов’язком.
Внутрішній багатий зміст відбивався у привабливій зовнішності Євгена
Михайловича. Він був досить високого зросту, мав струнку поставу,
виразні блакитно-сірі очі, з роками не втратив волосся. Ледь помітна добро-
зичлива посмішка майже завжди прикрашала його тонке обличчя;
абсолютно неможливо було уявити Євгена Михайловича гнівним,
запальним, роздратованим. Голос, рухи, манера триматися – все видавало в
ньому те, що цивілізований світ давно називає одним словом – джентльмен,
а українці – шляхетністю.
Я познайомилась із Євгеном Михайловичем, як тільки почала пра-
цювати на кафедрі української мови Житомирського педінституту (це був
1960 р.) – він завідував кабінетом української мови Інституту
вдосконалення кваліфікації вчителів. Така посада могла б давати мож-
ливість рідко полишати стіни службового кабінету. Але Євген Михайлович
сприймав свою роботу дійсно як служіння справі освіти, часто
організовував навчально-методичні виїзди до вчителів області, не
обминаючи далеких районів Житомирщини. Ми, викладачі кафедри
української мови, нерідко бували на таких робочих зустрічах. Приязнь і
уважність проявлялась у Євгена Михайловича не тільки в роботі, але й у
звичайних, для когось би непомітних деталях. Так, одного разу в Малині
хтось із викладачок забув у готелі духи. Євген Михайлович, як ґречна
людина, помітивши той флакончик, привіз його і приніс на кафедру.
Через два роки – кафедрою тоді завідував доцент Т.В. Баймут – Євгена
Михайловича було запрошено працювати викладачем нашої кафедри.
Представник високоосвіченої родини, вихованець Київського університету
Св. Володимира, знавець слов’янського мовознавства, класичних мов,
Євген Михайлович читав такі складні курси, як загальне мовознавство,
старослов’янська мова, порівняльна граматика. Ми, молодше покоління,
ставилися до нього з глибокою повагою та шанобою, а то й “білою” заздріс-
тю: адже ніхто з нас не знав ні давньогрецької, ні латинської. Було дещо
незвично і тим більш цікаво чути від нього питомо грецькі наголоси чи
вимову: “діáлог”, “катéдра”, “Атéни”. Втім, він знав також основні
європейські мови – англійську, німецьку, французьку, а ще польську та
чеську. Не маючи офіційних дипломів, володів професорськими знаннями.
Якщо до Євгена Михайловича зверталися за консультаціями, він охоче від-
повідав, пояснював, не проявляючи навіть натяку на будь-яку зверхність,
був уважним, вихованим, стриманим. Запам’яталось, як він пояснив значен-
ня слова “кібернетика”, про яку тоді починали активно говорити: грецьке
“кібернео” – управляти, отже, це наука про управління.
Жоден захід кафедри не проходив без участі Євгена Михайловича. Він
відвідував заняття колег, із витонченою чемністю й доброзичливістю
обговорював відкриті лекції, з цікавістю бував на засіданнях лінгвістичного
гуртка (гуртком тоді керувала я), брав участь у науково-практичних
конференціях, заходах факультету та інституту.
На знімку – засідання лінгвістичного гуртка. На передньому плані (зліва
направо): завкафедрою російської мови доцент А.Ф. Папіна, керівник гуртка
Н.А. Титаренко, Є.М. Кудрицький. На дальньому плані: методист заочного
відділу Є.Р. Городецька, старший викладач кафедри російської мови М.Б. Хра-
мой (середина 60-х рр. Фото з архіву автора).
Євген Михайлович підтримував тісні зв’язки з Інститутом мовознав-
ства імені О.О. Потебні Академії наук України, особливо дружні стосунки
мав із професором М.А. Жовтобрюхом, співпрацював з директором Інсти-
туту академіком І.К. Білодідом. Зробив переклад унікальної праці Івана
Ужевича “Граматика слов’янська” (по-давньому “Грамматыка словенская”)
– класична гімназія та університет давали можливість вільно перекладати із
вченої латини. Разом з академіком І.К. Білодідом Євген Михайлович
виступив упорядником видання роботи І.Ужевича (1970 р.). Саме завдяки
цій публікації ім’я Є.М. Кудрицького ввійшло до УРЕ (2-е вид., т. 5).
За визначні наукові та викладацькі досягнення Євген Михайлович у
1966 р., без захисту кандидатської дисертації, був переведений на посаду
доцента. Не тільки кафедрали, але й інші викладачі щиро вітали колегу.
Особливо хочеться сказати про ставлення Євгена Михайловича до всіх
проявів національного – української ідеї, як висловлюються тепер. Євген
Михайлович любив Україну, знав її історію, завжди і всюди, звичайно най-
перше в сім’ї, розмовляв українською мовою. Його дочки продовжили
справу батька: старша, Олена, хоча закінчила російський філфак, довгі роки
викладала українську мову та літературу в СШ № 20. Молодша, Олександ-
ра, або, як її називали в сім’ї, Леся, закінчила український відділ, певний час
учителювала в житомирських школах. Внуку Євгена Михайловича (сину
Лесі) було дано особливе, як для українців, ім’я – Тарас. З іменем улюбле-
ного внука був пов’язаний сумний для Євгена Михайловича епізод: він їхав
із хлопчиком у тролейбусі. На красиву дитину звернув увагу хтось із паса-
жирів. І відбувся такий діалог: “Как тєбя зовут? – Тарасик. – Какой націона-
лізм!” Той випадок Євген Михайлович згадував із великою прикрістю. Що
стосується “націоналіста” Тараса Кудрицького, то він потім учився в Київ-
ському інституті театрального мистецтва імені І.Карпенка-Карого, був по-
мічений великим кінорежисером С.Бондарчуком, переїхав до Москви і за-
раз працює на російському телебаченні.
Як справжній інтелігент, Євген Михайлович мав велику власну
бібліотеку, де були зібрані дуже цінні видання. Книжкові шафи займали дві
стіни в одній із кімнат. Мудрий господар цього інтелектуально-духовного
багатства дуже любив свою бібліотеку, оберігав, пишався нею. Давав
користуватися книгами і колегам. Я особисто, викладаючи курс історії
української літературної мови, скористалася рідкісним виданням – “De arte
rethorica” (“Книга риторики”) Ф.Прокоповича.
Євген Михайлович був дуже цікавим співбесідником, і не лише на
наукові, але й звичайні житейські теми; зберігав у своїй пам’яті чимало
деталей минулого. Так, він розказував про диліжанс, котрий у
дореволюційну пору їздив із Житомира до Києва: як люди збиралися,
чекаючи його, як неквапно той екіпаж їхав. До речі, про той житомирський
диліжанс писав відомий знавець минувшини О.Анісімов у книзі спогадів
“Скорбное бесчувствие”.
Маючи високі інтелектуальні устремління, Євген Михайлович
водночас був надзвичайно уважною, доброю людиною у ставленні до
всього живого, тонко відчуваючи самоцінність життя. Запам’ятався
випадок: одного разу, коли він ішов з базару додому, до нього на вулиці
прибилася бездомна кішка – підійшла і стала бігти слідом, сприймаючи
біотоки доброти. Євген Михайлович підібрав маленьке створіння, приніс у
свій будинок. Назвав її Мойрою. Певно, то єдина кицька у світі, що носила
ім’я давньогрецької богині долі. А про господаря, пригадуючи такі події,
хочеться сказати латинською мовою – ессе homо!
У 1964 р. філологічний факультет, яким керував доцент С.Т. Радчук-
Павленко, і загалом інститут (ректором був доцент І.Ф. Осляк) відзначили
ювілей Є.М. Кудрицького – 70-річчя. На загальноінститутських зборах
ювіляр приймав численні вітання і побажання. Коротко відповідав:
“Спасибі. Буду старатись у міру своїх сил”. У домі Кудрицьких з нагоди дня
народження господаря зібралися друзі, колеги. Їх гостинно приймала
дружина ювіляра – Олександра Георгіївна. Гості милувались і теплими сто-
сунками в родині, що відбивалося в усьому, і кулінарною майстерністю
Олександри Георгіївни. Господар, як належить, виголосив тост. Треба
зауважити, Євген Михайлович, подібно до тисяч інтелігентів, особливо
українців, зазнав репресій. А в час його ювілею на екранах кінотеатрів
широко демонструвався талановитий фільм режисера Г.Чухрая “Чисте
небо”, де йшлося про долю льотчика, звинуваченого більшовицькою
системою, а потім реабілітованого і навіть нагородженого. Виголошуючи
тост, Євген Михайлович, окрім іншого, сказав: він щасливий, що над ним,
над усіма людьми тепер – чисте небо.
Нехай же чисте небо завжди буде над пам’яттю цієї непересічної
особистості, прекрасної людини – Євгена Михайловича Кудрицького.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-38221 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0097 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:27:51Z |
| publishDate | 2002 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Титаренко, Н. 2012-11-01T14:29:52Z 2012-11-01T14:29:52Z 2002 Під чистим небом / Н. Титаренко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2002. — № 9. — С. 43-46. — укp. XXXX-0097 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38221 uk Інститут української мови НАН України Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Славетні Житомиряни Під чистим небом Article published earlier |
| spellingShingle | Під чистим небом Титаренко, Н. Славетні Житомиряни |
| title | Під чистим небом |
| title_full | Під чистим небом |
| title_fullStr | Під чистим небом |
| title_full_unstemmed | Під чистим небом |
| title_short | Під чистим небом |
| title_sort | під чистим небом |
| topic | Славетні Житомиряни |
| topic_facet | Славетні Житомиряни |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38221 |
| work_keys_str_mv | AT titarenkon pídčistimnebom |