До проблеми визначення рідної говірки автора "Граматики словесної" Івана Ужевича
Saved in:
| Published in: | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
|---|---|
| Date: | 2002 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української мови НАН України
2002
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38237 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До проблеми визначення рідної говірки автора "Граматики словесної" Івана Ужевича / В. Мойсієнко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2002. — № 9. — С. 117-120. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-38237 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Мойсієнко, В. 2012-11-01T15:21:55Z 2012-11-01T15:21:55Z 2002 До проблеми визначення рідної говірки автора "Граматики словесної" Івана Ужевича / В. Мойсієнко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2002. — № 9. — С. 117-120. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. XXXX-0097 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38237 uk Інститут української мови НАН України Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Текстологія До проблеми визначення рідної говірки автора "Граматики словесної" Івана Ужевича Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
До проблеми визначення рідної говірки автора "Граматики словесної" Івана Ужевича |
| spellingShingle |
До проблеми визначення рідної говірки автора "Граматики словесної" Івана Ужевича Мойсієнко, В. Текстологія |
| title_short |
До проблеми визначення рідної говірки автора "Граматики словесної" Івана Ужевича |
| title_full |
До проблеми визначення рідної говірки автора "Граматики словесної" Івана Ужевича |
| title_fullStr |
До проблеми визначення рідної говірки автора "Граматики словесної" Івана Ужевича |
| title_full_unstemmed |
До проблеми визначення рідної говірки автора "Граматики словесної" Івана Ужевича |
| title_sort |
до проблеми визначення рідної говірки автора "граматики словесної" івана ужевича |
| author |
Мойсієнко, В. |
| author_facet |
Мойсієнко, В. |
| topic |
Текстологія |
| topic_facet |
Текстологія |
| publishDate |
2002 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| publisher |
Інститут української мови НАН України |
| format |
Article |
| issn |
XXXX-0097 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38237 |
| citation_txt |
До проблеми визначення рідної говірки автора "Граматики словесної" Івана Ужевича / В. Мойсієнко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2002. — № 9. — С. 117-120. — Бібліогр.: 6 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT moisíênkov doproblemiviznačennârídnoígovírkiavtoragramatikislovesnoíívanauževiča |
| first_indexed |
2025-11-25T20:42:23Z |
| last_indexed |
2025-11-25T20:42:23Z |
| _version_ |
1850527725017628672 |
| fulltext |
1
Віктор МОЙСІЄНКО
ДО ПРОБЛЕМИ ВИЗНАЧЕННЯ РІДНОЇ ГОВІРКИ
АВТОРА “ГРАМАТИКИ СЛОВЕНСЬКОЇ” ІВАНА УЖЕВИЧА
Для вивчення історії мови неоціненне значення мають писемні пам’ят-
ки, адже фіксація того чи іншого елемента лінгвоструктури на письмі (як у
поодиноких випадках, так і, особливо, масово), є неспростовним доказом іс-
нування чи закріплення його в мові. Адже в пам’ятках він завжди засвідчу-
ється пізніше від часу свого виникнення [1 : 4]. Є.М. Кудрицький підготував
до друку надзвичайно важливу працю української мовознавчої думки –
“Граматику слов’янську” Івана Ужевича і тим назавжди буде шанованим
нащадками. Особливість і визначальність цього наукового твору полягає в
тому, що автор за словом “слов’янська” представляє риси переважно живої
української мови XVII століття. Тому для україністики цей твір має непере-
січне значення не лише з точки зору лінгвістичної концепції української
мови як системи того часу крізь призму висвітлення укладачем, але й як
віддзеркалення, певною мірою, живих мовних рис.
Пам’ятка неодноразово була об’єктом дослідження як до видання
(В.Копітар, Й.Добровський, М.Вишневський, С.Строєв, П.Мартинов, О.Со-
болевський, Г.Ягич), а також після опублікування її в Україні (Є.Кудриць-
кий, І.Білодід, М.Жовтобрюх, В.Німчук) [2: 159-160].
Оскільки І.Ужевич у заголовок виніс слово “слов’янська”, без конкре-
тизації мови, то з часу зацікавлення пам’яткою перед дослідниками постало
питання: “Якої ж саме мови це граматика і хто за національністю її автор?”
Початки грунтовного дослідження пам’ятки сягають ХІХ ст. Спочатку
вона трактується як польська (В.Копітар), згодом польсько-руська (Й.Доб-
ровський), південно-західноруська О.Соболевський), церковнослов’янсько-
малоруська або білоруська (Г.Ягич), українська з виразними рисами півден-
но-західного наріччя (І.Білодід, Є.Кудрицький, М.Жовтобрюх), білоруська з
виразними берестейськими рисами (Й.Дінглі) [3: 172], українська з волинсь-
ко-поліськими лінгвальними рисами (В.Німчук).
Наразі сумнівів у славістиці нема – це пам’ятка української мови XVII ст.
Останнє дослідження Василя Німчука переконливо це доводить. Однак до
кінця не з’ясованим лишається питання рідної говірки автора граматики Івана
Ужевича. Як уже було зазначено, незаперечним є той факт, що граматика від-
биває не просто українську книжну мову відповідного періоду, але й народ-
но-розмовні її особливості. Який же регіон України відображає мова пам’ятки?
На думку упорядників граматики Є.Кудрицького та І.Білодіда – це пів-
денно-західне наріччя з певними ознаками північно-наддністрянських гові-
рок [4: XXV]. Схильний вважати ряд мовних рис пам’ятки південно-західно
українськими і М.Жовтобрюх [3: 179]. Очевидно, наявний на той час діа-
лектний матеріал не дозволив (І.Білодіду, Є.Кудрицькому, М.Жовтобрюху)
науково виважено локалізувати рідний говір автора.
Дещо пізніше більш аргументовано це зробив В.Німчук: «Специфічні
діалектні явища, особливо в фонетиці, дозволяють локалізувати рідний го-
вір мовознавця у межах ареалу північних (поліських) говорів української
мови, найімовірніше на східній території волинсько-поліських чи західній
території правобережно-поліських діалектів» [2: 156]. Учений, спростовую-
чи аргументи І.Білодіда та Є.Кудрицького щодо рефлексацій давніх ę > е
незалежно від наголосу, h > і, о > і, а також морфологічні та словотвірні до-
кази (утворення телятя, именя, згрубіло-збільшуваний суфікс -иско) на ко-
ристь південно-західних витоків цих явищ, зауважує, що наведені риси
властиві і поліським говіркам, до того ж деякі ілюстрації потребують шир-
шого матеріалу. Всього одного прикладу для констатації переходу о в і у
новозакритих складах (розки(ш)не) явно замало, щодо рефлексації h, то в
“Граматиці ...” домінує е-рефлекс і швидше за все під наголосом літерою е
автор намагався передати звук неоднорідної артикуляції (дифтонг qk) [3: 156].
Дійсно, аналіз матеріалу пам’ятки дозволяє недвозначно констатувати,
що мова автора “Граматики слов’янської” Івана Ужевича – українська із яв-
ними поліськими особливостями. Якісь вузьколокальні лінгвальні риси,
щоб стверджувати достеменно з точністю до говору або групи говірок міс-
це проживання автора, в досліджуваній пам’ятці не виявлено. В період
створення “Граматики” на північноукраїнських теренах, очевидно, функ-
ціонував своєрідний тип літературної мови на поліській основі, який одно-
часно вбирав і ряд наддіалектних рис, а також спільну для всього українсь-
кого (і не лише) мовного континууму запозичену лексику.
На місці давнього ě домінує е-рефлекс, причому, частіше в ненаголоше-
ній позиції: девица (41 2)∗, засвечу (42 б), звератами (68 а), ωсвечаю (59 1),
река (63 б), спевати (31 б). Під наголосом, як правило, пишеться буква h,
рідше е та лише кілька випадків и: бhгаеть (22 б), вhру (41 а), вhчного
(58 б), бhлость (76 1), веселя (59 б), ежъ – наказовий спосіб (28 а), всhми,
всихъ (53 б). Такий спосіб передачі фонеми, що позначалася буквою h, влас-
тивий пам’яткам поліського ареалу (як українським, так і білоруським). Зо-
крема, трояке відтворення давнього ě (h, е, и) характерне, наприклад, для ве-
∗ Всі приклади подаються за виданням І.Білодід, Є.Кудрицький. Іван Ужевич
і його граматика // Граматика слов’янська І.Ужевича. – К., 1970.
Віктор Мойсієнко. Іван Ужевич – поліщук-волиняк чи галичанин-наддністрянець?
дення актових книг в Житомирі, Овручі, Луцьку, Бресті, Мінську, Вільно.
Нерідко в одному документі маємо трояку передачу: мира, мhра, мера тощо.
Однозначно поліський вияв дає ілюстровий матеріал давнього ę > е у
ненаголошеній позиції: глежу (38 б), деве(т) (84 2), десеть (84 2), мhсеца (67
б), светымъ (68 б). Якби автор представляв наддністрянський говір півден-
но-західного наріччя, то е на місці ę виступав би і під наголосом. Решта фо-
нетичних рис – велярність р та ц, відсутність африкати збанъ (13 а), ухожу
(59 б) – не можна однозначно кваліфікувати як поліські.
На морфологічному рівні привертають увагу кілька рис:
– вживання інфінітивної фіналі -чи: стрычи (37 б), стрыгчи (64 1). Інфі-
нітивний суфікс -чи в дієсловах на задньоязиковий, характерний для говірок
південно-західного та поліського (західнополіський діалект, на захід від
Тур’ї) наріч української мови [5: к. 234]. Звичайно, не можна відкидати й
той факт, що автор наводить згадані форми, віддаючи данину давньорусь-
кій писемній традиції;
– використання форманта -иско для творення збільшено-згрубілих назв –
хлописко, кіїско, мечиско (13 а). Цей суфікс спорадично поширений у говір-
ках як південно-західного наріччя (за винятком закарпатських), так і захід-
нополіських [5: k.к. 152, 153], але переважно для творення стилістично ней-
тральної лексики – вівсисько, кукурудзисько, морквисько тощо. У волинсько-
поліських говірках емоційне забарвлення суфікса –исько очевидне. Прига-
даймо активне вживання дериватів з цим формантом у мові персонажів Ула-
са Самчука, вихідця з Дермані. “Щасливий воячисько (підкреслення наше –
В.М.) з розхристаними грудьми” [6: 13]; “чоботиськами грасував” [6: 27];
– використання форманта -юхно для творення прислівників –
сма(ч)нюхно (52 а), ранюхно (49 б);
– використання суфікса -ейш- для творення форм ступенів порівняння
від прикметникових основ, ускладнених ě – наймудрейший (77 2). Такий
суфікс і сьогодні характерний для творення компаративів у мовленні
поліщуків Рівненщини, Житомирщини [5: к. 223], де на місці h під
наголосом нині переважає закритий обнижений ê, що розвинувся шляхом
звуження із колишнього дифтонга qk;
– фономорфологічна структура іменника мати – матеръ (14 а), матка
(11 б). Утворення матер, матера називний відмінок однини) відомі у говір-
ках Побужжя (Шацький, Володимир-Волинський райони) та Бойківщини
(на південь від Дрогобича) [5: к. 366]. Дериват матка на західному Поліссі
та в говірках південно-західного наріччя української мови не зафіксовано.
Таким чином, те, що автор “Граматики слов’янської” Іван Ужевич на-
писав лінгвістичну працю української мови, наразі сумнівів ні в кого не ви-
кликає. Зважаючи на те, що ілюстративним матеріалом для написання “Гра-
матики …” виступає переважно живе мовлення українців XVII століття, то
не утопічною видається спроба сучасних мовознавців локалізувати рідний
говір, а, можливо, й говірку І.Ужевича.
Найближче підійшов до вирішення цієї проблеми мовознавець
В.В. Німчук, який на основі аналізу передовсім фонетичних особливостей
аргументовано спростовує версію (Є.Кудрицького та І. Білодіда) про північ-
нонаддністрянське походження автора “Граматики…” і висловлює думку,
що Іван Ужевич – виходець із Полісся, а саме із Волині.
Не зовсім далекий від істини був і Й.Дінглі, з яким полемізував
М.Жовтобрюх, локалізувавши місце проживання автора в районі Пружан
на Берестейщині. Цілком ймовірним може бути припущення про берестей-
ське походження Івана Ужевича. Єдине, з чим, на нашу думку, не можна
погодитись із англійським мовознавцем, так це у кваліфікації етнічної на-
лежності пам’ятки: “Граматика слов’янська” Івана Ужевича – це граматика
української, а не білоруської мови.
1. Німчук В.В. Євсевієве Євангеліє 1283 р.
як пам’ятка української мови // Євсевіє-
ве Євангеліє 1283 року. – К., 2001.
2. Німчук В.В. Мовознавство на Україні. –
К., 1985.
3. Жовтобрюх М.А. “Граматыка словенс-
кая” Івана Ужевича – пам’ятка староук-
раїнської літературної мови // Слово і
труд. – К., 1976.
4. Білодід І., Кудрицький Є. Іван Ужевич і
його граматика // Граматика слов’янська
І.Ужевича. – К., 1970.
5. АУМ. – Т. 2. – К., 1988.
6. Улас Самчук. Війна і революція // Дніп-
ро. – 1991. – № 6.
|