Запозичена лексика привілеїв Київському магістрату XVI-XVII
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
|---|---|
| Дата: | 2002 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут української мови НАН України
2002
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38246 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Запозичена лексика привілеїв Київському магістрату XVI-XVII / В. Титаренко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2002. — № 9. — С. 157-161. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859614971336327168 |
|---|---|
| author | Титаренко, В. |
| author_facet | Титаренко, В. |
| citation_txt | Запозичена лексика привілеїв Київському магістрату XVI-XVII / В. Титаренко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2002. — № 9. — С. 157-161. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем |
| first_indexed | 2025-11-28T18:08:20Z |
| format | Article |
| fulltext |
Валентина ТИТАРЕНКО
ЗАПОЗИЧЕНА ЛЕКСИКА У ГРАМОТАХ КИЇВСЬКОГО
МІСЬКОГО МАГІСТРАТУ XVI – XVII СТ.
Будь-які соціально-економічні, політичні, культурні взаємини між
народами призводять і до мовних контактів. Як наслідок, у лінґвальних
системах з’являються чужі елементи. На сьогодні навряд чи існують мови,
які хоча б деякою мірою не піддавались стороннім впливам. Чужомовні
елементи можуть стимулювати розвиток мови-реципієнта або ж, навпаки,
гальмувати [1: 38]. На взаємозв’язок запозичень в мові із екстралінгвістич-
ними факторами можуть свідчити історичні моменти, наприклад,
найпотужнішим струменем чужі слова вливались в нашу мову в X – XII ст.,
під час введення християнства, розквіту Київської Русі; в XIV – XVII ст., під
час нового державотворення, а також експансія іншою державою; в кінці
XX ст.: зміни в соціально-культурній, політичній сферах (перехід на
ринкову економіку, комп’ютеризація, технізація).
Предметом нашого дослідження є запозичення в грамотах Київського
міського магістрату. Відразу відзначимо, що наявні запозичення не можемо
вписувати у визначений проміжок часу, оскільки змістом грамоти сягають
XVI – XVII ст., а переписані і укладені в книгу на початку XVIII ст.
Невідомо, коли вони перекладались. Попередній лінґвістичний аналіз
пам’ятки не дозволяє однозначно віднести переклади до вищезазначених
століть, тому що: по-перше, грамоти видавалися, перекладалися і копіюва-
лися в один мовний період – староукраїнський; по-друге, немає якихось
явних визначальних мовних рис, які давали б підставу встановити період;
по-третє, жанрово-стилістичний різновид пам’ятки, а саме діловий стиль,
який і на сьогодні є найбільш консервативним, демонструє мовні риси, які
були б властиві подібним документам X – XI, XIV – XVст. Зазначимо, що
пам’ятка має виразні україномовні риси.
Історичні розвідки теж не дають позитивних результатів. В архівах
знаходимо записи про те, що для кращого розуміння обивателями грамоти
перекладались відразу, і, як антитеза, в іншому документі свідчення, що на
початок XIX ст. існує багато неперекладених подібних документів. Отож
питання про час перекладу привілеїв Київського міського магістрату поки
що залишається відкритим.
Характерним для грамот є те, що вони видавалися в нову історичну
добу. По-перше, півтора століття, як почала відбудовуватися вщент
зруйнована татарами держава; по-друге, яка відразу ж попала під уплив
інших держав, спочатку Речі Посполитої, потім Польщі. І якщо в першому
випадку чужомовні елементи потрапляли до української мовної системи за
відсутності власного мовотворчого фактажу, подекуди спонтанно, то в дру-
гому – внаслідок функціонування двомовності запозиченню свідомо, а іноді
і примусово, надавалася перевага. Обидві тенденції сприяли появі чужих
слів у грамотах Київського міського магістрату.
Завдяки розвою суспільно-політичного життя, розширюється і
словниковий склад, насамперед у юридичній, судовій, правовій,
економічній сферах, які найбільш відображені у нашій пам’ятці:
– назви осіб за родом діяльності та їх посад: бу(р)мистрь (113 зв.)∗,
райци (113 зв.), воевода (10), каштеляномь (115 зв.), старостамь (115 зв.),
подстаро(с)тамь (115 зв.), намесникомь (115 зв.), де(р)жавца (18),
подскарбій (18), войта (8), урадника (10 зв.), канцлера (17 зв.), ротмистра
(17 зв.), подчашего (17 зв.), ма(р)шалка (17 зв.), возного (17 зв.), сєкрета(р)
(113), пань (2), дhдичь (2);
– назви соціальних станів: дворань (17 зв.), мещаномь (13 зв.),
шляхтичемь (15), купече(с)кимь (16 зв.), земяномь (22), обивателей (23 зв.);
– назви урядових та ремісничих установ: канцелярії (133), корчма (8),
замок (52), майстротом (2 зв.), ратуши (28 зв.);
– правова, юридична термінологія, назви ділових документів: право
ма(й)дебу(р)скоє (3 зв.), право теотоницкоє (7), привилей (2), статут (31
зв.). видимус (56), єkтрактомь (111), артикулах (7 зв.), пунктахь (6 зв.),
параграфах (7 зв.), турбациї (4), контрибуцию (5), инстанції (18);
Переважна більшість запозичень пам’ятки – полонізми: земяном (22)
“шляхтич-землевласник, осілий на конкретній території”, о пожогах (3 зв.),
цнота (112), фундоват (72 зв.) “засновувать”, барзо (116), кротно (52),
по(с)по(л)ство (111 зв.), наступцовь (112 зв.), пи(л)ную (112), залецили (111
зв.), работизна (8), рачиль (63 зв.) ”благословляти, призволяти”, супте(л)не
(59) “детально”, ркомо (59), вашмо(с)ти (38 зв.), омилною (59 зв)
“помилкова”, очеvистую (59 зв.), кволи (65), совито (64) “щедро”.
Як правило, запозичення найбільше проявляються на лексико-семан-
тичному аспекті, оскільки чужорідний елемент, потрапляючи в незвичну
для нього систему, починає до неї пристосовуватись, звичайно, ж за умови
входження в активний слововжиток. Тому фонетичні, морфологічні
полонізми фіксуються не часто: продокь (14), негдись (14 зв.), вшелякій (4),
подлуг (9 зв.), єдвабном (13 зв.), албо (9 зв.), зуполно (14 зв.), водлуг (14 зв.).
На противагу можемо прослідкувати адаптацію запозиченої лексики
шляхом фонетичної, морфологічної, словотвірної субституції, зазначеної
ще Л.Л. Гумецькою [2: 72]. Оскільки не була усталена орфографічна
система староукраїнської мови, до того ж передавання іншомовних звуків,
тому зустрічаємо варіантність написання деяких лексем: буймистрь (75) –
∗ Тут і надалі в круглих дужках вказується аркуш книги грамот Київського міського
магістату, що знаходиться в ЦДІАУ м. Києва. – Ф. 62, оп. 1, спр. 1.
Валентина Титаренко. Запозичена лексика у грамотах Київського міського магістрату …
бу(р)ми(ст)рь (77 зв.), райци (114 зв.) – радци (74), подекуди на одній
сторінці: кгрунти (77) – gрунтахь (77) – грунти (76 зв.); зустрічається
хитання в роді: ратуша киевского (78) – до ратуши (28 зв.).
Значна частина запозичень із інших мов потрапила до української мови
через посередництво польської мови. Насамперед, латинізми: юрисдикцію
(115), сєкрета(р) (113), привилей (114 зв.), респекту (115 зв.) “повага”,
конфи(р)муємь (116) “підтверджувати”, протекцію (115), колегами (112),
квитом (114) “боргова росписка”, єkцєпцію (61) “виключення”,
єkекуторомь (61 зв.) “судовий виконавець”, алекгуючи (65) “посилатися на
писемні докази”, реляція (61 зв.) “донесення”, контровєрсію (59 зв.) “су-
перечка в суді; протокол суперечки”, фактора (60) “посередник”,
сенаторомь (60 зв.), инстигатор (39 зв.) “офіційний оскаржувач, урядник з
функціями нагляду за дотриманням норм правосуддя”, апробованихь (66),
трибуналу (6), “вищий апеляційний суд”, проте(с)тації (64) ; запозичення
з німецької мови: в рахунках (113 зв.), войта (111 зв.), канцле(р) (113),
фо(р)телемь (59 зв.) “хитрість, махлярство”, цла (40 зв.) “мито”,gvалтовне
(61 зв.) “насильно”, кглейть (118) “охоронна грамота”.
Наявні слова старогрецького походження, але переважно запозичені
через посередництво старослов’янської мови: манастирехь (12), аминь (2
зв.), тюркізми: о(р)ди (4 зв.), старогерманізми: князь (2), віра (132 зв.), які
відомі в лексичному складі української мови попередніх століть,
трапляються рідко.
Окремі елементи, потрапляючи в систему польської мови,
пристосовуючись, творили власні словотворчі моделі, наприклад, канцлер –
запозичене німецькою мовою з латинської, а подканцлер Л.Л. Гумецька
вказує на власне полонізм [1:42]; запозичене з німецької мови варовать –
о(б)варова(т) (52), нєо(б)варованю (52), о(б)варованноє (52) “остерігатися”
– утворює словотворче гніздо.
Цікаво відзначити, що в пам’ятці на позначення однієї реалії може
використовуватись декілька запозичень поряд із питомими словами,
наприклад, єkстракт (111) і видимус (56) – обидва слова є запозиченнями з
латинської мови через посередництво польської і означають: випис із
судово-адміністративних книг. Зустрічаються в грамотах, датованих
різними роками, але в однаковому звороті: привилей всесь н-шь листь
вписати, а мещаномь киевскимь видиmусомь /еkтрактомь (111)/ видати
vелели, которій слово до слова такся в собє має(т) (52 зв.). Водночас, на
сторінках привілеїв наявна власна лексема – випись (66 зв.), зворот-
виписомь с книгь гродських (60).
Деякі дослідники, зокрема Й.Ф Андерш, Л.Л. Гумецька, М.С. Ро-
галь, у своїх працях [1, 3, 4] відзначають значний вплив чеської
культури на польську, а заразом і мови, яка слугувала зразком
літературної для поляків. З історії відомо також, що канцелярії
зародилися в Чехії, а звідти поширювались в інші країни, і діловодство,
відповідно. Тому внаслідок тісних контактів польська мова
запозичувала значну кількість чехізмів, а через польську – українська.
Однак заслуговує на увагу думка про те, що чехізми в нашій мові
могли з’являтися і внаслідок безпосередніх чеськомовних контактів ще
в давньоукраїнський період, до українсько-польських взаємин.
Відслідковуючи у нашій пам’ятці чехізми, а також полонізми чеського
походження, ми зіштовхнулися із тим, що у лінґвістиці не існує
однозначних поглядів на це явище, незважаючи на те, що чесько-польсько-
українські мовні контакти не раз ставали предметом дослідження, однак
вивчені вони ще недостатньо. Особливо багато треба зробити в галузі
чесько-українських мовних зв’язків, які поки що відомі тільки з окремих
розвідок. Часто це роздуми, навіяні чесько-українською темою, які не
мають належної доказової аргументації, не підтверджені достатньою кіль-
кістю фактів. Відсутні також критерії розмежування наслідків чесько-
українських і польсько-українських контактів. Не до кінця з’ясовано, коли і
як чеська мова почала впливати на українську. Так, в літературі
висловлювалась думка про те, що старочеська актова мова почала впливати
на українську лише з кінця XV ст. Однак, як свідчать праці чеського
вченого Й.Мацурека, що документально довів залежність української
грамоти від чеської, цей вплив слід шукати вже в XIV ст. [3: 59]
У праці “Даўнія запазычанні беларускай мовы” О.Булика [5] теж
вказує на вищезазначені два шляхи, якими потрапляли чехізми до
білоруської мови. Із вичленуваних у грамотах за походженням в основі
чехізмів, у словнику О.Булики тільки обиватель трактується як чехізм, а
решта – полонізми. У праці М.Рогаль [4], присвяченій чесько-польським
мовним взаєминам, наявні ще такі чехізми, які зафіксовано й у досліджува-
ній пам’ятці:
замок – у сучасному значенні фіксується в українських текстах із XIV
ст., вважається запозиченням від чеського zamek через польське zamek;
моць – у значенні “підпорядкування”, запозичене з польської мови mос
”міць,” що походить від чеського mос, а також похідні утворення –
змоцняємо;
маєтность – проникло не пізніше XV ст. з польського majętnоšc від
majątek, яке позичене від чеського majetek, утворене на базі латинського
bona ”маєтокь”.
Завдяки польському посередництву з’являються в українській мові
чехізми латинського походження:
вага – джерелом є польське waga “вага”, запозичене від старо-
верхньонімецького wâga через чеське vaha.
Через польсько-чеське джерело до української мови потрапило і слово
кошт-коштувати – польське kosztować, чеське koštovаt, від німецького
kosten.
М.С. Рогаль, проаналізувавши чеські лексичні запозичення, робить
узагальнення, що більшість їх є наслідком не безпосередніх контактів старої
української мови з чеською, а результатом транслінгвістичного поширення
Валентина Титаренко. Запозичена лексика у грамотах Київського міського магістрату …
чеських слів через польське посередництво, і зазначає, що це стосується
переважно слів загально-вживаної лексики, а також деяких військових
термінів [4: 40].
До подібних висновків схильні Й.Ф. Андерш і Л.Л. Гумецька:
привілей – стч., стп. przywilej, лат. privilegium “привілей”;
бискуп – стч., стп. biskup, свн. biscof, лат. episcopus “єпископ”;
кляшторь – стч. klašter, стп. klasztor, свн. klöster, лат. claustrum
“монастир”. Запозичені через польську мову, яка вводить їх через чеську, і
назви різного роду нових титулів сановних осіб і їх посад:
войть – стч. vojt, стп. wójt, лат. (ad)vocatus “голова суду присяжнихь у
містах на магдебурзькому праві”. Етимологічний словник української мови
вказує на появу цього слова через польське посередництво або й
безпосередньо запозичене з середньоверхньонімецької мови. Вказівок на
чеську мову, як і у М.Фасмера, немає. Гетьмань – стч. hejtman, стп. hetman,
свн. häuptman “титул воєначальника”;
канцлєрь – стч. kancléř, стп. kanclerz, лат. cancellarius “керівник
державної канцелярії і хранитель державної печаті”. Етимологічний
словник української мови подає як запозичення з німецької мови känzler,
яке походить із латинської. Функціонують запозичення і в канцелярській
термінології: артикул – стч. artikuł, стп. artikuł, лат. articulum “стаття,
параграф статуту” [1: 36, 38].
Крім окремих слів, у пам’ятці знаходимо і цілі мовні звороти, які є
лексико-фразеологічними кальками відповідних старочеських зворотів:
ознаймуємь тимь листомь н-шимь vсhмь vобець и кождому zособно кому о
томь вhдати слишати или читати належатиме(т) (2) [3: 64].
Враховуючи наведений вище матеріал, ми не можемо робити
однозначних висновків про шлях зазначених лексем, оскільки видання
привілеїв із польської королівської резиденції, у нашому випадку, може
слугувати більше на користь посередницької місії польської мови.
Водночас, паралельне існування прямих чехізмів в староукраїнській мові
потребує окремих глибших досліджень.
1. Гумецька Л.Л. З історичної лексикології
української мови // Мовознавство. –
1981. – № 1. – С. 38-45.
2. Гумецька Л.Л. Способи адаптації запо-
зиченої лексики в староукраїнській мові
// Мовознавство. – 1976. – № 4. – С. 71-73.
3. Андерш Й.Ф. До питання про чесько-ук-
раїнські мовні зв’язки найдавнішої доби
// Слово і труд. – К., 1976. – С. 59-66.
4. Рогаль М.С. Польська мова як джерело
чеських лексичних запозичень в україн-
ських літописах кінця XVII – першої
половини XVIII ст. // Мовознавство. –
1968. – № 3. – С. 34-40.
5. Булыка А.М. Даўнія запазычанні бела-
рускай мовы. – Мінск, 1972. – 384 с.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-38246 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0097 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-28T18:08:20Z |
| publishDate | 2002 |
| publisher | Інститут української мови НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Титаренко, В. 2012-11-01T15:47:35Z 2012-11-01T15:47:35Z 2002 Запозичена лексика привілеїв Київському магістрату XVI-XVII / В. Титаренко // Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем. — 2002. — № 9. — С. 157-161. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. XXXX-0097 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38246 uk Інститут української мови НАН України Волинь-Житомирщина. Історико-філологічний збірник з регіональних проблем Текстологія Запозичена лексика привілеїв Київському магістрату XVI-XVII Article published earlier |
| spellingShingle | Запозичена лексика привілеїв Київському магістрату XVI-XVII Титаренко, В. Текстологія |
| title | Запозичена лексика привілеїв Київському магістрату XVI-XVII |
| title_full | Запозичена лексика привілеїв Київському магістрату XVI-XVII |
| title_fullStr | Запозичена лексика привілеїв Київському магістрату XVI-XVII |
| title_full_unstemmed | Запозичена лексика привілеїв Київському магістрату XVI-XVII |
| title_short | Запозичена лексика привілеїв Київському магістрату XVI-XVII |
| title_sort | запозичена лексика привілеїв київському магістрату xvi-xvii |
| topic | Текстологія |
| topic_facet | Текстологія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38246 |
| work_keys_str_mv | AT titarenkov zapozičenaleksikaprivíleívkiívsʹkomumagístratuxvixvii |