Особливості стартової ситуації демократичного транзиту в Україні та Польщі

У статті проаналізовано особливості демократичного транзиту в Україні та Польщі, здійснено порівняння умов для успішного проведення процесу розбудови демократії і ринкової економіки. The article analyzes the peculiarities of Democratic Transition in Poland and Ukraine, making comparison of the condi...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Збірник наукових праць "Політологічні студії"
Дата:	2010
Автор:	Кобильник, В.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України 2010
Теми:	Політичні інститути і процеси
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38779
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Особливості стартової ситуації демократичного транзиту в Україні та Польщі / В.В. Кобильник // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2010. — Вип. 1. — С. 72-82. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860246888851177472
author	Кобильник, В.В.
author_facet	Кобильник, В.В.
citation_txt	Особливості стартової ситуації демократичного транзиту в Україні та Польщі / В.В. Кобильник // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2010. — Вип. 1. — С. 72-82. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Збірник наукових праць "Політологічні студії"
description	У статті проаналізовано особливості демократичного транзиту в Україні та Польщі, здійснено порівняння умов для успішного проведення процесу розбудови демократії і ринкової економіки. The article analyzes the peculiarities of Democratic Transition in Poland and Ukraine, making comparison of the conditions for the success of the process of building democracy and market economy.
first_indexed	2025-12-07T18:37:41Z
format	Article
fulltext	72 Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2010. — Випуск 1 The article series analysis and application of technology in political regimes. Traced specific technology ideological brain washing. Key words: technology, analysis, totalitarianism, fascism, an ideo- logy. Отримано 11.01.2010 УДК 321.7(477+438) В. В. Кобильник ОсОБЛИВОсті стАРтОВОЇ сИтУАЦіЇ ДЕмОКРАтИЧНОГО тРАНЗИтУ В УКРАЇНі тА ПОЛЬЩі У статті проаналізовано особливості демократичного транзиту в Україні та Польщі, здійснено порівняння умов для успішного прове- дення процесу розбудови демократії і ринкової економіки. Ключові слова: демократичний транзит, комуністичний режим, опозиція. Процеси суспільно-політичного розвитку України відбува- ються в загальному контексті світових процесів, однією із сут- нісних ознак яких є трансформація недемократичних режимів і перехід до демократії. У порівнянні з іншими посткомуністични- ми країнами Центральної та Східної Європи демократичні пере- творення в Україні відбуваються досить повільно і непослідовно, що зумовлено комплексом внутрішніх і зовнішніх чинників. Серед них варто виокремити та проаналізувати умови, в яких безпосе- редньо розпочинаються демократичні перетворення. До сегментів стартової ситуації є всі підстави включити: ступінь підготовленос- ті суспільства до політичних, економічних та ідеологічних змін; рі- вень залежності старої комуністичної еліти від імперського центра; рівень політичного та економічного лібералізму, що дозволявся комуністичною владою в останні роки свого існування; чисель- ність нової еліти й наявність у неї політичної волі до здійснення рішучого переходу до демократії; ступінь консолідації суспільства навколо ідеї трансформації, розвиненість інститутів громадянсько- го суспільства; фінансово-економічне становище країни тощо. Проблеми у розбудові демократії в Україні змушують ви- вчати досвід сусідніх посткомуністичних країн, успіхи яких у цій сфері значно кращі. Найбільш вдалим об’єктом для вивчення та порівняння може виступати Польща, трансформаційні процеси в якій розгорталися за подібною до України схемою, проте привели до якісно інших результатів у розбудові демократичного режиму. Окремі аспекти досліджуваної тематики не залишили поза своєю увагою такі сучасні дослідники, як Г. Зеленько, Ф. Рудич, В. Ткачук, Л. Нагорна, В. Лущай, Н. Бухарин, В. Мельник, А. Колодій, О. Нарґаард тощо. © Кобильник В. В., 2010 73 Політичні інститути і процеси Проте, незважаючи на існування значного масиву літератури, в якій висвітлюються різні аспекти обраної для дослідження про- блеми, стан її наукового осмислення не можна вважати достат- нім. Це безпосередньо й формує актуальність вивчення окрес- леної проблематики. Головною метою даної статті є намагання з’ясувати, з яких стартових умов розпочинали демократичний транзит Україна та Польща та якою мірою ці умови вплинули на подальші етапи їх демократичних перетворень. Рівень готовності та здатності суспільства до демократич- ного транзиту тісно пов’язаний із рівнем його соціокультурного розвитку, що включає в себе історичні традиції, ціннісні установ- ки, ментальність, характер взаємовідносин еліт і суспільства [1, с. 33]. Особливе значення для успішного старту демократичних перетворень має насамперед функціонування суверенної держави та існування політичної нації. Саме ці критерії, за переконанням Д. Растоу, є базовими і найнеобхіднішими для старту демокра- тичних змін [2, с. 6]. Процес формування та функціонування політичної нації, як необхідної умови демократичного транзиту, в Україні та Польщі мав різний характер і призвів до якісно різ- них результатів. Чітко сформована державна ідеологія часів Речі Посполитої стала консолідуючою силою для поляків у періоди бездержавності. В Україні ж слабо сформована, а інколи й зовсім відсутня державна ідеологія не сприяла консолідації нації в пере- ломні часи історії та суттєво вплинула на формування самоіден- тифікації українців, створення політичної нації після проголо- шення незалежної української держави 1991 р. Варто відзначити, що процес утворення політичної нації тут був ускладнений необ- хідністю паралельно розбудовувати незалежну, суверенну держа- ву. Польща ж навіть в умовах комуністичного режиму своєї неза- лежності не втрачала, відповідно й питання державотворення не ускладнювали процесу демократичного транзиту. На особливості стартової ситуації демократичного транзиту в обох країнах великий вплив мав характер комуністичного ре- жиму, який, за переконанням російського дослідника Е. Мачкува, варто розділяти на два типи. До першого відносяться ті, які ма- ють “внутрішнє походження”, тобто ті, що виникли в результаті дій політичних сил даної країни. До другого типу відносяться “інстальовані” режими, тобто ті, які встановилися в результаті радянської окупації [3, с. 41]. Другий тип режиму відрізняється від першого тим, що соціалістичні цінності, нав’язані іззовні, не сприймаються більшою частинної суспільства, що породжує кри- зу його легітимності. Комуністичний режим із самого початку його встановлення на теренах України під керівництвом більшовицької партії відзначався особливою жорстокістю та робив усе можливе, щоб знищити все 74 Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2010. — Випуск 1 українське, перебороти національний бар’єр” на шляху до повно- го встановлення комуністичної ідеології. У Польщу він був при- внесений ззовні та не сприймався значною частиною польського суспільства, що часто призводило до кризи легітимності “чужого соціалізму ”. Це яскраво проявилося під час масових антиурядових акцій у Польщі 1956, 1968, та 1970-80-х роках ХХ ст. Численні про- тести змусили Радянський союз дозволити польському уряду вести ліберальнішу політику, особливо у сфері науки і культури. Також необхідно відзначити й те, що Польща, увійшовши під контроль СРСР, спромоглася зберегти багато докомуністичних інститутів. Політична система, на думку А. Кинєва, була гібридною, являючи собою синтез радянської системи управління та певних складових польської політичної традиції [4, с. 132]. Своєрідною незалежністю володіли академічні установи та університети. Особливо необхідно відзначити факт існування самостійного селянства, яке після не- вдалої спроби колективізації стало вагомим приватновласницьким сектором, який на кінець 1989 р. виробляв 20% ВВП [5, с. 271]. Достатньо ліберальна політика правлячої політичної партії ПОРП у Польщі сприяла створенню й ефективному функціону- ванню політичної опозиції та інших інститутів громадянського суспільства [6, с. 199]. Поява опозиції була викликана антина- родною економічною і соціальною політикою партійного керів- ництва країни. Процес створення відкритої демократичної політичної опо- зиції в країні розпочинається з другої половини 70-х років як су- купність людей із нонконформістськими поглядами, що відкрито протиставляли себе правлячому режимові й прагнули радикаль- них змін в політичній, економічній та ідеологічній сферах життя польського суспільства. Чергове погіршення соціально-економічної ситуації у другій половині 70-х років спровокувало нову хвилю протестів та від- повідно створення громадсько-політичних організацій. У березні 1977 р. була заснована група, яка назвала себе “Рух на захист прав людини і громадянина”, на чолі з істориком і публіцистом Л. Мочульським. У вересні цього ж року був створений Комітет громадського самозахисту, який проголосив своє метою бороть- бу з політичними репресіями, а також захист громадських прав. Новим елементом структури опозиційного руху стала заснована у вересні 1979 р. Конфедерація Незалежної Польщі, яка згодом проголосила себе політичною партією. Її лідер Л. Мочульський відкрито заявив, що головною метою партії є побудова незалеж- ної, суверенної Польщі, вільної від радянського тиску і тоталі- тарної диктатури. Всього наприкінці 70-х років по усій країні на- лічувалося близько 40 опозиційних угрупувань, які отримували інтелектуальну і матеріальну допомогу від польської діаспори. 75 Політичні інститути і процеси Негативне відношення до самої природи політичної систе- ми Польської Народної Республіки і, в першу чергу відчуження авторитарного режиму, що залежав у своїй політиці від СРСР, стали головним критерієм зближення різних напрямків демокра- тичної опозиції. Її формування прискорилося після двох подій: Гельсінських домовленостей і робітничих виступів на підприєм- ствах в Родомі й Урсусі та судових процесів над робітниками. Саме тоді відбулося єднання інтелігенції і робітників, що зго- дом призвело до створення потужної профспілкової організації “Солідарність”, а ще пізніше — до руйнування всієї системи [7, с. 214]. Рух “Солідарність”, еволюціонуючи, змінював систему своїх вимог, починаючи з соціально-економічних закінчуючи вимогою повної зміни існуючого режиму. Задоволення частини таких вимог цієї вже явно політичної організації фактично озна- чало руйнацію монолітності соціа лістичного ладу. Формування нових опозиційних політичних сил наприкінці 70-х — початку 80-х рр. фактично стало початковим етапом демократичних пере- творень в країні та призвело до остаточного відходу від комуніс- тичної владної моделі. В Україні носіями опозиційних настроїв до комуністичного режиму була творча інтелігенція, прогресивні ідеї якої недостат- ньо були відомі в суспільстві. Найактивнішим періодом її діяль- ності у післявоєнний період була епоха “хрущовської відлиги” кінця 1950-х — початку 1960-х років. У цей час з’явилася ціла когорта молодих, талановитих діячів культури і науки, які висту- пали проти русифікації, за надання більших прав для України в складі СРСР і глибокої демократизації суспільства. Проте радян- ська пропаганда та спецслужби робили все можливе, щоб при- ховати від громадськості будь-які виступи проти комуністичного режиму. Прояви національної ідеї моментально придушувались, заборонялись і карались. Варто згадати, як Левка Лу к’я ненка було засуджено на смертну кару, а пізніше замінено її на ув’язнення та табірну працю за створення в 1961 році Української робітничо- селянської спілки, що вимагала гарантованого Конституцією СРСР права виходу України зі складу Радянського Союзу. Новий етап діяльності української опозиції припадає на 70-ті рр. В нових умовах опозиція вдалася до зміни тактики. Зрозумівши неможливість досягнення раніше поставлених за- вдань, вона сформувала нові, спрямовані головним чином на під- вищення рівня захисту прав людини. Така можливість випала в результаті підписання СРСР Гельсінських угод 1970 р. Саме в цей час і створюється Українська Гельсінська група, яка не була багаточисленною та складалася в основному із “шістдесятників”. Українська Гельсінська група, будучи єдиною опозиційною орга- нізацією в Україні, була частиною загальносоюзного дисидент- 76 Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2010. — Випуск 1 ського руху і через те її вимоги перепліталися в основному із загальносоюзними, лише частково торкаючись національного питання. Українська опозиція не мала можливості відкрито пу- блікувати свої ідеї. Так, до початку 1980-х років опозиціонерам вдалося випустити невеликим тиражем лише 30 декларацій і звернень, 18 меморандумів і 10 бюлетнів [8, с. 237]. Із початком політики “перебудови” та “гласності” М. Гор ба- чова українське суспільство, що не знало про опозиційний рух майже нічого, і жило за сформованим радянською пропагандист- ською системою рефлексом покори, не було готове до проведен- ня масових виступів та боротьби за демократичні перетворення, залишалося лояльним до існуючого режиму. Таким чином, діяльність опозиції комуністичному режимові в Україні була набагато слабшою та менш ефективною порівняно із польською. Українські опозиціонери не мали досвіду політичної боротьби, оскільки більшість часу проводили у тюрмах та на за- сланні. Якщо опозиційна профспілкова організація “Солідарність” поступово перетворилась на політичну, то в Україні опозиційні організації завжди залишалися виключно громадськими. Більше того, якщо під впливом діяльності «Солідарності» опозиційні на- строї поступово охопили все польське суспільство, то в Україні опозиційність сповідувала лише частина гуманітарної інтеліген- ції, яка зрідка ставила під сумнів існування української держави в складі СРСР, виступала лише за лібералізацію існуючого режи- му. В епоху перебудови національно-патріотичні сили, які тільки формувалися, не могли швидко зорієнтуватись та стати на шлях творення української незалежної держави, що пізніше суттєво ускладнило процес демократичного транзиту. Особливий вплив на старт демократичного транзиту має ха- рактер та діяльність політичної еліти. Важливу роль при цьому відіграє існування національно-демократичної еліти, яка посту- пово приходить на зміну старій партійно-номенклатурній еліті. Це відбувається після встановлення чітких правил гри, що під- кріплюється підписанням своєрідного “пакту”. Варто констатувати той факт, що в Україні з початком демо- кратичних перетворень національно-демократична еліта не спро- моглася отримати важелі влади та розпочати необхідні соціально- політичні й економічні реформи. Справа полягає в тому, що носі- ями ідеї демократизації були переважно дисиденти, які пройшли в’язниці, вигнання та еміграцію. Головним стимулом їх політичної діяльності була національно-визвольна, національно-демократична ідеологія, незалежність України. Проте вони не мали чіткого, ці- лісного уявлення про шляхи політичної та економічної трансфор- мації посткомуністичного суспільства на європейських засадах, розбудови інститутів сучасної європейської держави [9, с. 18]. 77 Політичні інститути і процеси Тому, зрештою, і вони самі, й суспільство в цілому були змушені вдатися до послуг старої партійно-радянської номенклатури, яка задекларувала свою прихильність до ідеї розбудови незалежної української держави і, як вважалося, могла використати у цій ситуації досвід державного управління, набутий за роки своєї ді- яльності в умовах радянської держави. Таким чином в Україні демократичний перехід розпочався із “вростання” старих еліт у нові відносини, з невирішеності про- блеми передання влади (хоч би тимчасової) в руки нової еліти, яка б зрушила справу реформування економіки та закріпила по- літичні здобутки. При цьому варто зауважити, що значна частина комуністичної еліти завжди відзначалася високим рівнем відда- ності старому режиму і зберегла його дотепер (часом маскуючи свої переконання з корисливих міркувань). Вона ніколи не була зацікавленою в радикальних змінах, і тому суспільна трансфор- мація в Україні носить суперечливий, непослідовний характер [10, с. 88]. У політичному спектрі це знаходило відображення у порівняно великому впливові так званих “лівих сил”, які ви- ступали проти ринкових і демократичних реформ, мріючи про відновлення своєї влади над суспільством. Справді «нова» полі- тична еліта була досить малочисельною та недостатньо підтриму- валася суспільством. Так, на парламентських виборах 1990 року лише близько 100 депутатів представляли опозиційні сили. Одним із визначальних факторів, що впливав на формуван- ня української політичної еліти, була політика союзного центру. Зважаючи на стратегічну роль України в збереженні Союзу і кому- ністичної системи, “союзний” реформатор М. Горбачов намагався утримувати тут стару, брежнєвську генерацію комуністичної но- менклатури якомога довше. До 1990 р. компартією України, а заод- но і всім політичним життям республіки, правив В. Щербицький, що був, по-суті, українським Брежнєвим. Через те процеси демо- кратизації тут запізнилися щонайменше на два роки. У Польщі на початку 1990-х років на перші ролі в суспільно- політичному житті також вийшли колишні дисиденти, очолювані Л. Валенсою. Однак їм вдалося не лише очолити визвольний де- мократичний рух, але й згодом обійняти значну частину ключо- вих посад у державному апараті. При цьому розбудова держави базувалася на чітких засадах заперечення комуністичної ідеології і практики соціалістичного державного будівництва, на основі глибокого реформування політичного, економічного й соціально- го життя за європейськими стандартами. Варто відзначити той факт, що у правлячій польській по- літичній еліті була значна частина реформаторів, які, розуміючи необхідність проведення кардинальних змін в існуючому полі- тичному режимові, розпочали лібералізацію відносин влади та 78 Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2010. — Випуск 1 суспільства. Так, Х Пленум ЦК Польської об’єднаної робітничої партії, який відбувся в грудні 1988-січні 1989 рр., прийняв рішен- ня про запровадження в країні політичного та профспілкового плюралізму. В результаті цього було скасовано обмеження щодо утворення нових профспілок. Наступна хвиля масових страйків у 1988 році, які виникли спонтанно як реакція на підвищення цін на продукти харчування і комунальні послуги, стала новим імпульсом антитоталітарної де- мократичної революції у Польщі [11, с. 97]. Пошуки консенсусу і громадянського миру змусили керівництво ПОРП та її союз- ників — Об’єднану селянську та Демократичну партії — сісти за “круглий стіл” з участю “Солідарності” (що, фактично, означало її легалізацію), Загальнопольського об’єднання профспілок та римо- католицької церкви. За результатами переговорів було досягнуто консенсусу щодо принципів майбутньої політичної і економічної системи, яка у процесі реформ мала прийти на зміну попередній [12, с. 13]. Основні політичні сили країни домовилися, що про- цес змін відбуватиметься під їхнім спільним контролем і матиме еволюційний, мирний характер, що всі основні рішення ухвалюва- тимуться з урахуванням позицій сторін, шляхом поступок і комп- ромісів. Угода передбачала зміну Конституції з метою створення сильної президентської влади (як гаранта виконання угод) і прове- дення дострокових виборів до сейму, в якому правлячій коаліції за- здалегідь передбачалося надати 65% місць [13, с. 282]. Однак після проведення виборів, що відбулися у червні 1989 р., ПОРП фактич- но втратила керівні позиції, здобувши разом зі своїми союзниками ОСП і ДП 206 місць у сеймі і сенаті, а “Солідарність” — 261 місце. Причому вона завоювала 99 зі 100 місць в Сенаті. Перемога на ви- борах до парламенту дала змогу опозиційним до комуністичного режиму силам сформувати новий уряд на чолі із Т. Мазовецьким — редактором часопису “Солідарність” та, не дивлячись на те, що президентом було обрано генерала В. Ярузельського, фактично пов ністю контролювати законодавчу і виконавчу владу. Таким чином, після проведення “круглого столу”, який спра- ведливо можна вважати етапом укладання пакту між опозицією і правлячим режимом, було встановлено чіткі правила гри у по- літичній боротьбі. Саме це й допомогло легітимізувати демокра- тичні вимоги опозиції, що стало ключовим у трансформаційних перетвореннях польського авторитаризму. В результаті цього у 1989 році відбулася принципова зміна політичної ситуації в Польщі, коли ПОРП була усунена від керівних позицій в держа- ві, що перейшли до “Солідарності”, яка взяла курс на будівницт- во парламентської демократії і розбудову ринкової економіки. Маючи широку підтримку в польському суспільстві, уряд Т. Мазовецького розпочав здійснення програми переходу від 79 Політичні інститути і процеси планово-бюрократичної економіки до вільного ринку. Вона міс- тила всі основні елементи “вашингтонського консенсусу”: орто- доксальну стабілізацію та лібералізацію зовнішніх і внутрішніх економічних відносин, план побудови інституцій, потрібних для сприяння та підтримки приватного сектора, і в перспективі при- ватизацію великих державних підприємств [14, с. 186]. Реалізація програми розпочалася в січні 1990 року. Від- повідно до неї було скасовано контроль над цінами і водночас заморожено заробітну плату, що призвело до підвищення цін та падіння життєвого рівня населення. Загальний стан соціально- економічного розвитку країни залишався складним. Рівень наці- онального доходу на душу населення відповідав показникам 70-х років. Для модернізації виробництва необхідні були інвалютні надходження. У квітні 1991 року МВФ надав Варшаві позику для стабілізації польської економіки у розмірі 2,5 млрд. дол. Завдяки рішучим діям уряду, тривалому високому рівню підтримки реформ польським населенням (відсоток людей, що підтримували радикальні економічні реформи із 1990 по 1997 рр. не падав нижче 50% [15, с. 285]), поступово відбулася певна ста- білізація ринку, зник дефіцит, зменшилася інфляція. Подолавши надзвичайно складний початковий етап реформ, Польща розпочала поступово виходити із тривалої економічної кризи. З квітня 1992 року почалося зростання промислового ви- робництва, посилилася вага приватного сектора, частка якого в обсягах ВВП в середині 90-х років становила 55%, а кількість досягла майже 2 млн. [16, с. 205]. Розвитку ринкових відносин сприяла і реалізація з 1996 року урядової програми загальної приватизації. Ця програма мала на меті не тільки завершити про- цес приватизації, але й забезпечити рівноправний і вільний до- ступ кожного дорослого поляка до приватизаційних бон. Прийняття Польщею політичних критеріїв ЄС дістало по- зитивну оцінку комісії Ж. Сантера. Було зазначено, що політичні інститути Польщі функціонують чітко i стабільно. Парламентські вибори в 1991 i 1993 рр., а також президентські вибори у 1995 році були вільними i чесними. У 1993 i 1995 рр., у результаті виборів, відбувся плавний перехід влади до опозиції. Водночас комісія відмічала необхідність посилити зусилля, спрямовані на покра- щання функціонування судової влади в країни i більш ефективну боротьбу з корупцією. Характеризуючи процес економічних трансформацій в Поль- щі, комісія Сантера також відмітила, що країна має можливість задовольнити відповідні вимоги ЄС. У 1992 році розпочалось тривале економічне зростання. У 1999 р., воно, наприклад стано- вило 6%. Дефіцит бюджету зменшився до рівня нижче 3% ВВП, але зросло навантаження, пов’язане з обслуговуванням зовніш- 80 Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2010. — Випуск 1 нього боргу. Антиiнфляцiйна політика уряду сприяла стійкому зниженню інфляції протягом усього періоду ринкових перетво- рень. ВНП у розрахунку на душу населення складав близько 31% середнього показника для ЄС. 70% польського експорту направ- лялося в ЄС, а звідти надходило 65% імпорту [18, с. 77]. Україна ж на початку 90-х років не змогла створити націо- нальної стратегії економічного розвитку, що сприяло розвитку економічної кризи. Уже в 1994 році падіння ВВП становило 23%, промислового виробництва — 27,8%, випуску непродовольчих това- рів — 40,4%. Повне розбалансування грошової та фінансової систе- ми сприяло рекордній за світовими стандартами гіперінф ляції [19, с. 139]. На розвиток економічних процесів негативно позначилося невиправдана реанімація адміністративних важелів управління. Початком економічних перетворень мала стати система ста- білізації грошової одиниці. Саме з проведення грошової рефор- ми розпочала економічні реформи Польща. Україна ж вийшла із рублевої зони лише через два роки після здобуття незалежності, а грошову реформу провела у 1996 році. Якщо для України фак- тично платою за вихід з рублевої зони став зовнішній борг Росії у 2,5 млрд. дол., то Польща, навпаки, отримала західні кредити на відповідні цілі. Роль стабілізатора польського золота відводилася спеціальному фондові в розмірі 1 млрд. дол., який погодилися на- дати Польщі країни Заходу [19, с. 24]. В даному контексті варто зауважити, що Україна, виходячи зі складу СРСР, не отримала жодних коштів з його золотовалютних резервів. Це означає, що на момент здобуття незалежності стабілізаційний фонд України був на нульовій позиції. Підсумовуючи, можна сказати, що стартова ситуація у Польщі була значно сприятливішою для здійснення демократич- ного транзиту, ніж в Україні. Це зумовлено цілим рядом об- ставин. По-перше, Польща, вступаючи на шлях демократичних перетворень, мала власну незалежну державу та консолідовану політичну націю. Україна ж була змушена вирішувати проблеми становлення національної держави і демократизації одночасно. Більше того, процес демократичного транзиту українського сус- пільства характеризується також відсутність національної єднос- ті та єдиної політичної нації як необхідної передумови будь-яких демократичних трансформацій. По-друге, комуністичний режим, привнесений до Польщі ззовні, не сприймався більшістю насе- лення як легітимний. При цьому варто відзначити, що він був явно ліберальнішим, ніж в Україні, де комуністичний режим мав внутрішнє походження та відзначався особливою жорсто- кістю. По-третє, у Польщі сформувалася достатньо потужна по- літична опозиція у вигляді профспілково-політичної організації “Солідарність”, яка підтримувалась значною частиною населення. 81 Політичні інститути і процеси Представникам цієї політичної сили вдалося здобути важелі вла- ди, що дало можливість розпочати ефективні політичні та еконо- мічні реформи. В той же час на теренах України сильна політич- на опозиція так і не була створена аж до кінця 80-х років. Якщо у Польщі до влади після 1989 року прийшло багато нових по- літиків, які раніше були в опозиції, то в Україні після 1991 року біля державного керма фактично залишилась комуністична парт- номенклатура. По-четверте, успішність політичної трансформації відчутно залежала від проведення рішучих економічних реформ. Польща, створивши загальнонаціональні програми економічного реформування, змогла досить швидко відновити промислове ви- робництво, збільшити чисельність приватного сектора тощо, що в комплексі стало міцним фундаментом розвитку демократії та громадянського суспільства. Українська ж влада із самого по- чатку не спромоглася провести ефективні економічні реформи, не створила національних програм економічних змін, запізнилась із проведенням грошової реформи, досить пізно розпочала про- граму приватизації, що в підсумку стало ще однією перепоною демократичного транзиту. Список використаних джерел: Зеленько Г. “Навздогінна модернізація”: досвід Польщі та України / 1. Г. Зеленько — К. : Критика, 2003. — 216 с. Растоу Д. Переходы к демократии: попытка динамической модели / 2. Д. Растоу // Полис. — 1996. — №5. — С. 5-16. Мачкув Е. Преобразование коммунистического тоталитаризма и пост-3. комунистическая системная трансформация: проблемы концепции, периодизация / Е. Мачкув // Полис. — 2000. — №4. — С. 38-59. Кынев А. В. Институт президентства в странах Центральной и 4. Восточной Европы как индикатор процесса политической трансфор- мации / А. В. Кынев // Политические исследования. — 2002. — №2. — С. 126-137. Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, 5. тенденції розвитку / за заг. ред. Ф. М. Рудича. — К. : Парламентське вид-во, 2006. — 412 с. Лущай В. Польща та Угорщина в умовах гострої суспільно-по лі-6. тичної кризи в червні-листопаді 1956 р. / В. Лущай // Україна і Польща в ХХ ст.: проблеми і перспективи взаємовідносин : збірник наукових праць / за ред. П. М. Чернеги. — Київ-Краків : НПУ ім. М. Драгоманова, 2002. — С. 199-202. Телегуз А. Політична криза в Польщі на початку 80-х років та ви-7. никнення “Солідарності” / А. Телегуз // Україна і Польща в ХХ ст.: проблеми і перспективи взаємовідносин : збірник наукових праць / за ред. П. М. Чернеги. — Київ-Краків : НПУ ім. М. Драгоманова, 2002. — С.214-217. Алексеева Л.М. История инакомыслия в СССР: новейший период / 8. Л. М. Алексеева. — М. : РИЦ «Зацепа», 2001. — 382 с. 82 Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2010. — Випуск 1 Стативка А. Деякі фактори формування політичної еліти в країнах 9. Центральної та Східної Європи / А. Статика // Політичний менед- жмент. — 2007. — Спецвипуск. — С. 16-23. Колодій А. До питання про політичний режим в Україні (спроба 10. транзитивного підходу) / А. Колодій // Сучасність. — 1998. — №7-8. — С. 22-34. Яровой В. І. Новітня історія країн Східної Європи / В. І. Яровой. — 11. К., 1997. — 424 с. Самоврядування та територіальна організація влади в Польщі / 12. Я. Гонціяж, Н. Гнидюк, В. Гуменюк. — К. : Міленіум; Вид-во УАДУ 2001. — 184 с. Газін В. П. Новітня історія країн Європи та Америки (1945-2002 роки) 13. / В. П. Газін, С. А. Копилов — К. : Либідь, 2004. — 624 с. Бальцерович Л. Социализм, капитализм, трансформация : очерки на 14. рубеже эпох / Л. Бальцерович ; пер. с польск. — М. : Наука, изд-во УРАО, 1999. — 352 с. Нарґаард О. Економічні інституції та демократична реформа. 15. Порівняльний аналіз посткомуністичних країн / О. Нарґаард ; пер. з англ. М. Козуба та А. Галушки. — К. : Ніка-Центр, 2007. — 424 с. Скидельски Р. Дорога от рабства. Об экономических и политических 16. последствиях краха коммунизма / Р. Скидельски ; пер с англ. — М. : Ad Magrinem, 1998. — 238 с. Парфенова Л. Интеграция Польши с Европейским Союзом: состоя-17. ние и прогнозы / Л. Парфенова // Мировая экономика и междуна- родные отношения. — 1999. — №4. — С. 75-80. Гальчинський А. Помаранчева революція і нова влада / 18. А. Гальчинський. — К. : Либідь, 2005. — 368 с. Герман С. Обличчя сучасної Польщі. Так це сталося / С. Герман. — 19. Львів : Аз-Арт, 2001. — 128 с. The article analyzes the peculiarities of Democratic Transition in Poland and Ukraine, making comparison of the conditions for the success of the process of building democracy and market economy. Key words: Democratic Transition, the Communist regime, oppo- sition. Отримано 27.01.2010
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-38779
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0103
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:37:41Z
publishDate	2010
publisher	Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
record_format	dspace
spelling	Кобильник, В.В. 2012-11-22T13:55:52Z 2012-11-22T13:55:52Z 2010 Особливості стартової ситуації демократичного транзиту в Україні та Польщі / В.В. Кобильник // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2010. — Вип. 1. — С. 72-82. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. XXXX-0103 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38779 321.7(477+438) У статті проаналізовано особливості демократичного транзиту в Україні та Польщі, здійснено порівняння умов для успішного проведення процесу розбудови демократії і ринкової економіки. The article analyzes the peculiarities of Democratic Transition in Poland and Ukraine, making comparison of the conditions for the success of the process of building democracy and market economy. uk Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Збірник наукових праць "Політологічні студії" Політичні інститути і процеси Особливості стартової ситуації демократичного транзиту в Україні та Польщі Article published earlier
spellingShingle	Особливості стартової ситуації демократичного транзиту в Україні та Польщі Кобильник, В.В. Політичні інститути і процеси
title	Особливості стартової ситуації демократичного транзиту в Україні та Польщі
title_full	Особливості стартової ситуації демократичного транзиту в Україні та Польщі
title_fullStr	Особливості стартової ситуації демократичного транзиту в Україні та Польщі
title_full_unstemmed	Особливості стартової ситуації демократичного транзиту в Україні та Польщі
title_short	Особливості стартової ситуації демократичного транзиту в Україні та Польщі
title_sort	особливості стартової ситуації демократичного транзиту в україні та польщі
topic	Політичні інститути і процеси
topic_facet	Політичні інститути і процеси
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38779
work_keys_str_mv	AT kobilʹnikvv osoblivostístartovoísituacíídemokratičnogotranzituvukraínítapolʹŝí

Особливості стартової ситуації демократичного транзиту в Україні та Польщі

Репозитарії

Схожі ресурси