Виборчий закон у дискурсі пошуків
У статті робиться спроба проаналізувати питання становлення виборчої системи в сучасній Україні, висловлені рекомендації щодо вдосконалення проекту нового закону про вибори. The article tries to examine the formation of the electoral system in Ukraine, and the recommendations to improvement of the n...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Збірник наукових праць "Політологічні студії" |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38796 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Виборчий закон у дискурсі пошуків / В.П. Газін // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2011. — Вип. 2. — С. 5-11. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860239414319382528 |
|---|---|
| author | Газін, В.П. |
| author_facet | Газін, В.П. |
| citation_txt | Виборчий закон у дискурсі пошуків / В.П. Газін // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2011. — Вип. 2. — С. 5-11. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Збірник наукових праць "Політологічні студії" |
| description | У статті робиться спроба проаналізувати питання становлення виборчої системи в сучасній Україні, висловлені рекомендації щодо вдосконалення проекту нового закону про вибори.
The article tries to examine the formation of the electoral system in Ukraine, and the recommendations to improvement of the new draft law on elections.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:28:00Z |
| format | Article |
| fulltext |
5
ПОЛітИЧНі іНстИтУтИ і ПРОЦЕсИ
УДК 32.019.5(477):327.5
В. П. Газін
ВИБОРЧИЙ ЗАКОН У ДИсКУРсі ПОШУКіВ
У статті робиться спроба проаналізувати питання станов-
лення виборчої системи в сучасній Україні, висловлені реко-
мендації щодо вдосконалення проекту нового закону про ви-
бори.
Ключові слова: виборча система, виборчий закон, партій-
ні списки, партійні квоти.
Уже на початку сучасного стану розвитку демократії
проникливі дослідники добре усвідомлювали необхідність
фахово підготовлених і ухвалених виборчих законів, підда-
вали серйозній критиці спроби окремих політиків підміняти
фундаментальні правові документи нашвидкуруч підготов-
леними законодавчими актами. «Легкість, з якою змінюють-
ся закони, — писав Алексіс де Токвіль, — мені видається най-
небезпечнішою хворобою суспільства» [1, c. 567]. Цю думку
розділяв Бенджамен Констан, зазначаючи, що політична
свобода є наймогутнішим засобом удосконалення людини і
суспільства, посланим самими небесами. Тому суспільні ін-
ститути, за словами вченого, оберігаючи незалежність гро-
мадян, «повинні впливати на суспільство заради його блага,
закликати їх сприяти своєю рішучістю і своїм голосуванням
здійсненню влади, гарантуючи взамін право контролю і на-
гляду за допомогою волевиявлення» [2, c. 504].
Зауваження, зроблене Токвілем щодо частої зміни ви-
борчого закону, може стосуватися й сучасних українських
парламентарів, які взяли за звичку перед кожними черго-
вими виборами міняти виборче законодавство. Це зумовле-
но багатьма факторами — розколом українського соціуму,
існуванням стійкої суспільної абвівалентності, яка пред-
ставляє собою «паралельну орієнтацію на взаємовиключні
цінності», на різні типи політичних традицій [3, c. 15], мо-
нополізацією права парламентської більшості ухвалювати
відповідні закони без врахування думки опозиції.
Постійні пристрасті у Верховній Раді засвідчують, що
український парламентаризм і на 20 році життя не заслу-
© Газін В. П., 2011
6
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2
говує паспорта, який би підтверджував його дорослість,
оскільки не подолав хворобу внутрішніх чвар і протистоян-
ня й врешті-решт опинився на стадії деградації, швидко
втрачаючи призначені йому Основним законом функції.
Закон, прийнятий 9 березня 2010 р. новою пропрези-
дентською більшістю, про зміни в регламенті формуван-
ня парламентської коаліції (уже більшості) показує крах
системи пропорційних виборів за закритими партійними
списками. Із гострих суперечок навколо нього висвітили-
ся негаразди, які, через усталений порядок, і до того нага-
дували про себе у стінах Верховної Ради, коли народними
депутатами від партій та блоків електорат обирає лідерів,
дуже часто навіть не споряджених серйозною програмою
майбутніх дій, разом з першою п’ятіркою чи десяткою за-
свічених кандидатів, як правило, людей, що користуються
довірою певних груп виборців. А основна маса кандидатів
у депутати, захована у закриті списки, є креатурою лідера,
і їх умовно можна назвати «партійними парламентарями».
Ситуація, що склалася, з одного боку, засвідчує ступінь ува-
ги виборця до лідера, а з другого, відкриває широку доро-
гу корупції та кумівству під час виборів. Хоча зовнішньо
виборча процедура не суперечить ні Основному закону, ні
міжнародному праву і ніяка Венеціанська комісія не може
її оскаржити. Однак її небезпечним осердям, захованим за
принципом матрьошки, є закриті партійні списки. З погля-
ду її конструкторів така система надійно забезпечує реалі-
зацію інтересів партійного лідера/керівництва. Для елек-
торату вона є голосуванням без вибору, що принижує ви-
борчі права громадян і порушує норми політичної моралі, а
значить, і саму представницьку демократію, оскільки роль
виборців зводиться до штампування складеного «вождем»
списку іксів-претендентів на депутатські мандати. Це стало
можливим тому, що український виборець, на відміну від
західного, недосвідчений, амбівалентний, не озброєний де-
мократичними переконаннями. Поласившись на кілограм
гречки чи 20 гри вень, він легко проголосує проти самого
себе. Він звик так голосувати, а тепер треба вибирати, і для
нього це ціла головоломка. Та й голосує він не за програму,
яка, як правило, не виконується (проти чого він не протес-
тує, оскільки ніколи її не читає і не знає), а за партійного
лідера, який обіцяє негайно змінити все на краще. Як на-
слідок, поки переважна більшість населення живе в умовах
крайньої бідності, доти існуватиме й електорат, нездатний
до вираження шляхом даного йому конституцією виборчого
права суспільної необхідності, яка виявляється у залученні
7
Політичні інститути і процеси
до владних структур політиків, яких вимагає час. Бідність
— одна з умов масових маніпуляцій і фальсифікацій.
Таким чином, участь громадян у виборчій кампанії не
пряма, а опосередкована групою лідерів. Така виборча тех-
нологія дає їм безмежну владу над «партійними депутата-
ми», які, з свого боку, завжди пам’ятають, кому зобов’язані
своїм мандатом. Для «низів» ці депутати недоторканні, а
від своїх «хрещених батьків» — абсолютно залежні. Як ре-
зультат, країна отримує депутатів двох категорій — народ-
них (їх число обмежене 5-10 особами від партії чи блоку) і
партійних, обраних де-факто вождями партій чи блоків.
Волевиявлення народу, таким чином, ніяк не впливає на
кінцевий склад парламенту, а депутати, своєю чергою, ніс-
кільки не страждають відповідальністю перед виборцями.
У такій ситуації «партійні депутати» керуються інтере-
сами своїх партій та коаліцій відкрито й гласно і власними
— «за замовчуванням». Слабкість цієї категорії депутатів у
тому, що вони поставлені у васально зобов’язуючу залеж-
ність від лідера і тим самим обмежені в реалізації свого
повноважного депутатського ego, обов’язку представляти
інтереси нації. У них, як правило, відсутня власна депутат-
ська позиція та ініціатива. Під час дебатів вони посилають-
ся на думку своїх лідерів, їх установки та вказівки. А якщо
лідер у чомусь помиляється? Чи таке не буває? Чи не може
бути? Чи лідер двічі недоторканний як народний депутат
і як вождь? Ніби ні. Проте, внаслідок специфічного фор-
мування цієї частини (притому найбільшої) законодавчого
корпусу, ці депутати беззастережно беруть участь у пев-
ного роду сценаріях. Одні — активісти блокування трибу-
ни, інші — пантери парламентських і позапарламентських
сутичок з опонентами. Ще інші — завсідники різного роду
ток-шоу, де успішно чи не зовсім вправляються у красно-
мовстві паплюження політичних опонентів. А в цілому, ця
мовчазна в залі засідань маса — мандати-багнети, за допо-
могою яких організується і здійснюється фіксація потріб-
ної кількості голосів для прий няття бажаного закону чи
рішення. Багнет, говорив Наполеон, — гарна річ. За його
допомогою можна досягнути багато чого. Але він має одну
незручність: на ньому не можна сидіти.
Зміна кольору влади стала каталізатором процесу пере-
бігання «партійних депутатів» з опозиції в коаліцію: гуртом
і поодинці. Відданість лідеру перейшла критичну межу.
Склалося щось таке, що можна порівняти з неймовірною
в реальному сенсі ситуацією раптового переходу футболіс-
тів команди, що програє, на бік команди, котра виграє.
8
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2
Такого, скажете, у футболі не буває. Але в парламенті —
так. Де причини такого скандального процесу? Хто тікає
від тих, що програли? По-перше, ті, у кого є своя, раз і на-
завжди чітко виражена мета: берегти й множити свої стат-
ки. По-друге, ті, хто будь-якою ціною прагне залишитися у
владі. По-третє, ті, у кого перебігання виявилося протестом
проти стану підлеглості, за якого навіть яскрава особис-
тість опиняється у ролі багнета.
Не будемо суворо судити перебіжчиків. Окремі з них,
цілком можливо, не хотіли бути носіями мандатів, якими,
на їх думку, не могли розпоряджатися так, як це личить об-
ранцю народу. Але чи матимуть вони полегшення там, куди
перейшли? Чи зміниться їх статус? Чи зникне багнетна сис-
тема? Чи буде цей політичний вибір морально-етичним? Та
й чи розв’язується такими вчинками корінне питання: кому
повинен служити депутат — лідеру та партії чи нації?
Ревізія і руйнація результатів виборів стає хронічним
явищем, що за умов України вкрай небезпечне з огляду на
нехтування національними інтересами країни значної час-
тини її політиків. Противсіхство, гетьманство-отаман ст во,
метеликове порхання з партії в партію є характерними
прикметами українського політичного безладу. На жаль,
цей специфічний феномен, коли окремим депутатам бай-
дуже кому служити, куди йти, за що і як голосувати, має
тенденцію до крайнього негативізму та нігілізму з абсолют-
но непередбачуваними наслідками для суспільства і краї-
ни. Мав рацію польський письменник Бруно Ясенський,
коли у книзі «Людина змінює шкіру» застерігав боятися,
насамперед, байдужих, за мовчазної згоди яких відбува-
ється і зрада, і вбивство.
Нинішня система виборів, механізм перезаванта-
ження співвідношення політичних сил у ВР, що склався,
реанімують практику успадкованого від КПРС владного
«беспредела», яка виражається у приватизації партіями
судів, прокуратури, силових структур, інших державних
інстанцій. Значною мірою це наслідок запозичення прин-
ципів і методів діяльності «всемогутньої» і «всезнаючої»
КПРС. Уподібнення до будь-якої, тим більше правлячої
партії, її ролі, може стати поворотом до авторитаризму в
його гіршій формі. У цьому плані необхідні корективи в
структурі й діяльності тих державних органів, які прямо
пов’язані з тлумаченням законів, їх відповідності конститу-
ції. Украй нагальною є зміна характеру самої ЦВК шляхом
відмови від її комплектування на основі партійних квот.
Така ж сама проблема і в КС. Їх члени мають бути неза-
9
Політичні інститути і процеси
лежні, незаангажовані на певні партії люди, сімурдени із
роману Віктора Гюго «Дев’яносто третій рік» в якості охо-
ронців закону. Інакше ми ніколи, усі без винятку, від пре-
зидента до пересічного громадянина, не будемо ходити під
законом, і годі тоді говорити про демократію, а тим більше
про правову державу: ні те, ні друге нам не світить.
Таким чином, існуюча система виборів виявилася вкрай
присоромленою. Можна припустити, що було б справедли-
во, якби ще до того, як станеться її заміна, перебіжчики
отримали червоні карточки й склали мандати. Але для цього
їм самим треба набратися мужності заявити про свою від-
ставку і визнати повний розрив з ідеологією, в рамках якої
вони стали парламентарями. Та й самим партійним лідерам
варто задуматися над означеним феноменом, оскільки такі
процеси роз’їдають парламент, призводять до нехтування
конституційними нормами і правами виборців у сенсі ство-
рення підзвітного їм повноцінного законодавчого органу.
Ця непристойна практика раз і назав жди мусить бути засу-
джена. І кого влаштовує процес, в якому замість осмислено-
го порядку, визначеного результатами виборів, виявляється
броунівський рух, породжений боротьбою за місце під сон-
цем, що не має нічого спільного з депутатським мандатом?
Як звільнитися від капкану, закладеного існуючими
реаліями? Відмовитися від пропорційної системи, повер-
нутися до мажоритарної і тим самим загальмувати форму-
вання нормальної партійно-політичної системи та сповіль-
нити процес лібералізації й демократизації суспільства? У
такому випадку ми визнаємо, що поспішили з пропорцій-
ною. Однак повернення до мажоритарної системи, як по-
казали недавні місцеві вибори, у нашому розірваному на
політичні шматки суспільстві, не бачиться доцільним. Та
й депутати із закритих списків будуть категорично проти
цього, оскільки переважна більшість їх ніколи не потрапить
у Верховну Раду.
Виходом із ситуації залишається пропорційна система з
відкритими списками. При цьому бажано було б вдатися до
застосування правила «вільних списків», з реалізацією яко-
го виборці могли б вказувати у виборчих бюлетенях, кого
з кандидатів, занесених у партійний список, вони хотіли б
бачити в першу чергу, кого в другу, а кого взагалі не хотіли
б бачити [4, c. 15]. Це поламало б заздалегідь заготовлені
списки, підвищило якість парламентського корпусу. Має
рацію й екс-парламентарій С. Хмара, коли пропонує вису-
нення кандидатів партіями в окремих округах [5]. Виборці
знатимуть, кого обирають, а сам депутат у своїй діяльнос-
10
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2
ті стане більш незалежним. Зникне захований у партійних
списках кандидат у депутати. Разом з ним зникне й роз-
повсюджена в суспільстві думка про грошове походжен-
ня багатьох мандатів. Відбудеться демонополізація впливу
партійного лідера на прийняття законів і рішень. Натомість
зросте роль виборця у формуванні влади. Можливі й інші
варіанти, широко відомі й використовувані в сучасному де-
мократичному світі. Однак такі, які найбільш вдало можуть
сприяти виходу України з політичної кризи.
Необхідні також деякі запобіжники огульному не-
стримному напливу кандидатів у депутати. У новому ви-
борчому законі слід передбачити статтю, яка позбавляла
б державних субсидій на проведення виборів тих партій,
які двічі підряд сумарно по всіх округах не подолали про-
хідний бар’єр, який доцільно встановити не менше 5%. Це
поступово обернеться зникненням дрібних, галасливих під
час виборів політичних утворень і партій, нерідко з чисто
антидержавним забарвленням, які відображають не соці-
альний спектр країни, а прагнення амбітних отаманів по-
мацати владу руками. Потрібні й конкурсні тести на здат-
ність кандидата до депутатської діяльності.
Помічені у фальсифікаціях та корупції партії одно-
значно й рішуче повинні зніматися з виборчих перегонів.
Демократичні вимоги завжди жорсткі, але справедливі
Разом з тим є серйозні побоювання, чи буде нова ви-
борча модель, про яку так багато говориться останнім ча-
сом, через розкол інтересів груп впливу, розроблена і прий-
нята існуючим парламентом, так як досі єдине, що успіш-
но реалізується у владних структурах, — це турбота за осо-
бисте благо. Така філософія далека від усвідомлення того
елементарного постулату, що благо кожного громадянина
залежить від стану країни в цілому.
Підсумовуючи, зазначимо, що абсолютно вдалого ви-
борчого проекту нема й ніколи не буде. Однак суперечли-
ві, спростовані життям положення будь-якої виборчої сис-
теми заслуговують розумного впорядкування в інтересах
суспільства. Закон не дишель, яким можна повертати в усі
сторони. Нічого путнього з цього не вийде. Куди краще ке-
руватися старим мудрим прислів’ям «сім раз відмір — один
раз відріж». Інакше з казусами, подібними нашим, не роз-
минутися.
Список використаних джерел:
Алексис де Токвиль. Демократия в Америке (1836-1840) / 1.
Алексис де Токвиль // История политических и правовых
11
Політичні інститути і процеси
учений : хрестоматия / сост. и общ. ред. Г.Г. Демиденко. —
Харьков : Факт. — С. 563-593.
Бенжамен Констан. О свободе у древних в её сравнении со 2.
свободой современных людей / Бенжамен Констан // История
политических и правовых учений : хрестоматия / сост. и общ.
ред. Демиденко. — Харьков : Факт. — С. 498-504.
Тищенко ю. Громадянське суспільство в Україні та політика 3.
ідентичності / ю. Тищенко, С. Горобченко. — К. : Агентство
«Україна», 2010. — 76 с.
Шаповал В. Зарубіжний парламентаризм / В. Шаповал. — К. : 4.
Основи, 1993. — 144 с.
Як «вилікувати» парламент? // День. — 5 березня 2010. 5.
The article tries to examine the formation of the electoral sys-
tem in Ukraine, and the recommendations to improvement of the
new draft law on elections.
Key words: electoral system, electoral law, party lists, party
quotas.
Отримано 12.04.11
УДК 321.01(043.3)
О. В. Горбняк
сПЕЦИФіКА ВИКОРИстАННЯ ЛОБістсЬКИХ тЕХНОЛОГіЙ
У КАБіНЕті міНістРіВ УКРАЇНИ
В статті подається дослідницький матеріал, присвячений
проблемі феномену політичного лобізму і його технологій, що в
громадській свідомості сприймається неоднозначно. Робиться
спроба проаналізувати лобізм як інститут системи представницт-
ва інтересі, засіб впливу на здійснення державної політики.
Ключові слова: лобізм, лобіювання, технології лобізму, «ко-
ридорне лобіювання».
Лобіювання — це процес впливу груп, які сформовано
навколо спільних інтересів, на владу (уряд, парламент) для
ухвалення певного нормативного правового акта або рішен-
ня. Процес лобіювання має на меті узагальнення інтере сів у
суто раціональній формі, які відповідають або не відповіда-
ють інтересам даної соціальної чи політичної групи.
Доречно висловився відомий англійський історик і со-
ціолог Генрі Бокль про те, що за старих часів найбагатшими
країнами вважалися ті, природа яких була найщедрішою.
Але нині юрґ Стейнер, порівнюючи американську та євро-
пейську природу демократії та лобізму, зазначав, що амери-
канське суспільство в принципі негативно ставиться до лобі,
бо має у собі ідею загального блага, тому вважає, що задо-
волення партикулярних інтересів нівелює ідею загального.
© Горбняк О. В., 2011
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-38796 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0103 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:28:00Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Газін, В.П. 2012-11-22T15:06:53Z 2012-11-22T15:06:53Z 2011 Виборчий закон у дискурсі пошуків / В.П. Газін // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2011. — Вип. 2. — С. 5-11. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. XXXX-0103 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38796 32.019.5(477):327.5 У статті робиться спроба проаналізувати питання становлення виборчої системи в сучасній Україні, висловлені рекомендації щодо вдосконалення проекту нового закону про вибори. The article tries to examine the formation of the electoral system in Ukraine, and the recommendations to improvement of the new draft law on elections. uk Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Збірник наукових праць "Політологічні студії" Політичні інститути і процеси Виборчий закон у дискурсі пошуків Article published earlier |
| spellingShingle | Виборчий закон у дискурсі пошуків Газін, В.П. Політичні інститути і процеси |
| title | Виборчий закон у дискурсі пошуків |
| title_full | Виборчий закон у дискурсі пошуків |
| title_fullStr | Виборчий закон у дискурсі пошуків |
| title_full_unstemmed | Виборчий закон у дискурсі пошуків |
| title_short | Виборчий закон у дискурсі пошуків |
| title_sort | виборчий закон у дискурсі пошуків |
| topic | Політичні інститути і процеси |
| topic_facet | Політичні інститути і процеси |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38796 |
| work_keys_str_mv | AT gazínvp viborčiizakonudiskursípošukív |