Василь Федорович Симиренко – меценат української культури

Василь Федорович Симиренко – меценат української культури

Висвітлено сторінки історії славетного козацького роду Симиренків. Розглянуто життєвий шлях і діяльність В.Симиренка - видатного українського мецената, підприємця, вченого, винахідника та конструктора в галузі цукроварної промисловості. Показано, що впродовж майже сорока років він передавав десяту ч...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Date:2007
Main Author: Білоцерківська, Г.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського 2007
Subjects:
Рік української книги
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/388
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Василь Федорович Симиренко - меценат української культури / Г. Білоцерківська // Бібл. вісн. — 2007. — N 3. — С. 35-38. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-388
record_format dspace
spelling Білоцерківська, Г.
2008-04-18T12:11:27Z
2008-04-18T12:11:27Z
2007
Василь Федорович Симиренко - меценат української культури / Г. Білоцерківська // Бібл. вісн. — 2007. — N 3. — С. 35-38. — укp.
1029-7200
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/388
929:Симиренко В. Ф.(477)
Висвітлено сторінки історії славетного козацького роду Симиренків. Розглянуто життєвий шлях і діяльність В.Симиренка - видатного українського мецената, підприємця, вченого, винахідника та конструктора в галузі цукроварної промисловості. Показано, що впродовж майже сорока років він передавав десяту частину свого прибутку на культурно-національні потреби, неодноразово матеріально підримував таких діячів української культури, як М.Драгоманов, П.Чубинський, Б.Грінченко, М.Коцюбинський, жодне українське видання того часу не виходило в Наддніпрянській Україні без його допомоги. Зазначено, що саме В.Симиренко сприяв виходу з друку численних значимих україномовних видань, які сьогодні займають почесне місце в експозиції Музею книги і друкарства України.
uk
Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського
Рік української книги
Василь Федорович Симиренко – меценат української культури
Vasyl’ Fedorovych Symyrenko – the patron of Ukrainian culture
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Василь Федорович Симиренко – меценат української культури
spellingShingle Василь Федорович Симиренко – меценат української культури
Білоцерківська, Г.
Рік української книги
title_short Василь Федорович Симиренко – меценат української культури
title_full Василь Федорович Симиренко – меценат української культури
title_fullStr Василь Федорович Симиренко – меценат української культури
title_full_unstemmed Василь Федорович Симиренко – меценат української культури
title_sort василь федорович симиренко – меценат української культури
author Білоцерківська, Г.
author_facet Білоцерківська, Г.
topic Рік української книги
topic_facet Рік української книги
publishDate 2007
language Ukrainian
publisher Національна бібліотека України ім.В.І.Вернадського
format Article
title_alt Vasyl’ Fedorovych Symyrenko – the patron of Ukrainian culture
description Висвітлено сторінки історії славетного козацького роду Симиренків. Розглянуто життєвий шлях і діяльність В.Симиренка - видатного українського мецената, підприємця, вченого, винахідника та конструктора в галузі цукроварної промисловості. Показано, що впродовж майже сорока років він передавав десяту частину свого прибутку на культурно-національні потреби, неодноразово матеріально підримував таких діячів української культури, як М.Драгоманов, П.Чубинський, Б.Грінченко, М.Коцюбинський, жодне українське видання того часу не виходило в Наддніпрянській Україні без його допомоги. Зазначено, що саме В.Симиренко сприяв виходу з друку численних значимих україномовних видань, які сьогодні займають почесне місце в експозиції Музею книги і друкарства України.
issn 1029-7200
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/388
citation_txt Василь Федорович Симиренко - меценат української культури / Г. Білоцерківська // Бібл. вісн. — 2007. — N 3. — С. 35-38. — укp.
work_keys_str_mv AT bílocerkívsʹkag vasilʹfedorovičsimirenkomecenatukraínsʹkoíkulʹturi
AT bílocerkívsʹkag vasylfedorovychsymyrenkothepatronofukrainianculture
first_indexed 2025-11-26T00:17:29Z
last_indexed 2025-11-26T00:17:29Z
_version_ 1850597356214419456
fulltext ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 3 35 е один куточок експозиції Музею книги і друкарства України періоду історії книги XIX – початку XX ст. нагадує ім’я Василя Федоровича Симиренка, гідного представника зна- ного роду Симиренків. Сторінки історії славетного роду Симиренків по- чали відкриватися для українців лише в наш час. Іс- торія цього роду цікава і повчальна з усіх сторін. У «Реєстрі війська запорозького: 1649 року» в списку козаків Вільшанської сотні Корсуньського полку зустрічаємо їм’я Феська Семеренка. Згідно з перека- зом, «Семеренко», «Семиренко», «Симиренко» – ко- зацьке прізвисько, яке підкреслювало помножену на сім силу і спритність його носія. Дійшло до нас та- кож ім’я Степана Симиренка, діда Платона і Василя Симиренків. У яких тільки походах не бував відчай- душний запорізький козак! Боронив українську зем- лю від турецьких яничарів, громив кримського хана й польську шляхту. Перепливав човнами Чорне мо- ре, визволяючи з кайданів братів-невільників. Покозакувавши 20 років, оселився на хуторі біля Черкас і почав господарювати. Непосидюча вдача не давала йому довго затримуватись на одному міс- ці, тому купив волів і пішов чумакувати. Їздив у Крим по сіль, возив до Польщі рибу, поташ. Так і помер під возом. Козацького стану був позбавлений за те, що відмовився присягати Катерині Другій. Багатодітну родину Степана Симиренка було віддано в кріпацтво до князя Михайла Воронцова. Один зі синів Степана, Федір Симиренко, виявив себе справжнім спадкоємцем батька, хоч і був кріпа- ком. За порадою свого тестя Яхненка він почав орен- дувати водяні млини на річці Рось. З того розбагатів, викупив себе і родину з кріпацтва, записався до гіль- дії купців і став на той час дуже поважною особою. Двох своїх синів Платона і Василя Степан ви- слав до Франції навчатися в Паризькій вищій полі- технічній школі. Широкому загалу більш знайоме ім’я Платона Симиренка – автора відомого сорту яблук Ренет Си- миренка, спонсора останнього прижиттєвого ви- дання «Кобзаря» Т. Г. Шевченка 1860 р. (1100 руб.). Саме ця подія відображена в експозиції Музею книги і друкарства України. Василь Федорович Симиренко народився 1835 р. і увійшов в історію України як «найвидатніший, найщиріший українець з-поміж так званих «бур- жуїв», який захоплювався українською справою не тільки до глибини своєї щирої душі, а й до гли- бини своєї кишені» 1. Від самого початку українського національного відродження основний тягар його матеріальної підтримки лягав на українську інтелігенцію, яка переважно була малозаможною, залежною від службового заробітку. Лише поодинокі представ- ники панства: батько і син Тарновські, Григорій Галаган, Олександр Лашкевич і деякі інші – допо- магали українському руху. Та В. Ф. Симиренко є «найбільшим меценатом українського руху останніх десятиліть 19 ст.» 2. Вчився Василь спочатку у Санкт-Петербурзі у французькому пансіоні, а потім у Паризькій вищій політехнічній школі, після закінчення якої отри- мав фах інженера-технолога цукроварства. Повернувшись із Франції після смерті брата Платона, він перебрав на себе всю спадщину і тра- диції роду. Вирішив повести своє господарство на сучасний лад. Василь Федорович був не лише вче- ним-технологом, а й винахідником, вченим-конс- труктором, він спроектував новий тип машин для рафінування цукру. В. Симиренко знав кілька єв- ропейських мов, а газет, журналів, каталогів перед- плачував стільки, що за поштою треба було поси- лати воза, а не вершника. В. Ф. Симиренко, за свідченнями сучасників, вважався першим найбільшим теоретиком і прак- тиком української цукроварної промисловості. В Україні перша цукроварня була збудована 1823 р., а третя – цукроварня Симиренка в Ташлику (1840). Та всі вони були напівкустарні. 1848 р. спілка Симиренка – Яхненка побудувала першу сучасну цукроварню в Україні. У 1913 р. в Україні діяла 241 цукроварня. Василь Симиренко доклав УДК 929:Симиренко В. Ф.(477) Ганна БІЛОЦЕРКІВСЬКА, зав. відділу Музею книги і друкарства України Âàñèëü Ôåäîðîâè÷ Ñèìèðåíêî – ìåöåíàò óêðà¿íñüêî¿ êóëüòóðè 1 Чикаленко Є. Спогади. – Нью-Йорк, 1955. – С. 369. 2 Дорошенко Д. Євген Чикаленко. – Прага, 1934. – C. 73. Н ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 3 гê óêðà¿íñüêî¿ êíèãè 36 багато зусиль до розквіту цукроварства в Україні. Але радянські історики й економісти української промисловості зовсім не згадують його імені. Переконавшись на практиці, що недоцільно вкла- дати капітал у підприємство, побудоване на орендо- ваній землі, а також у зв’язку з тим, що діти Плато- на підросли і вступали у право власності, Симирен- ко придбав собі руїни старої державної цукроварні в с. Сидорівці на Київщині, відновив її на позичені гроші й почав господарювати. Тут він виявив не тільки свої господарські здібності, а й показав себе як геніальний винахідник, талановитий технолог. Василь Федорович не лише розбудовував цукро- варство в Сидорівці на найвищому технологічному рівні, із застосуванням новітніх методів технологіч- ного процесу, в тому числі й машин власного вина- ходу, а й взагалі підняв українське цукроварство на вищий щабель. Він організував у себе виробництво пастили, яка до того ввозилася з-за кордону. Доро- гий делікатес давав високий відсоток прибутку і звільняв країну від потреби імпортувати пастилу. Зі с. Сидорівки Василь Симиренко впродовж майже сорока років передавав десяту частину сво- го прибутку на культурно-національні потреби, ут- вердження яких було найнебезпечнішим для па- нівного режиму, проте найпотрібнішим для Украї- ни. Ледь вибившись із найтяжчих боргів, Василь Федорович поїхав до Києва до Володимира Боні- фатійовича Антоновича і повідомив йому, що кож- ного року буде передавати на українську справу десять відсотків свого прибутку, і тоді ж зробив перший такий внесок. Відомо, що 1880 р. Василь Симиренко та його дружина Софія Іванівна підписали довіреність на право В. Б. Антоновича користуватися їх заоща- дженнями. Ще замолоду Василь Федорович вступив до Ки- ївської Старої Громади. На зборах товариства він бував дуже рідко, бо не жив у Києві, а коли при- їжджав до міста, то було чимало інших клопотів. Цілком покладаючись на громаду і на авторитет Володимира Антоновича, Василь Федорович час- то вважав за потрібне зробити те, чого не хотіла робити громада. В такому разі він залучав додатко- ві кошти. Так, коли громада перестала матеріально підтримувати М. Драгоманова, який розгорнув ук- раїнське книговидання в еміграції, Василь Федо- рович під час швейцарської подорожі передав гро- ші на його видання. Якось Симиренко сказав: «Кожен мусить робити те, до чого здатний. Я тямлю заробляти гроші, то мушу заробляти їх для України. А нащо б я силу- вався так заробляти, якби для України не були по- трібні гроші, я б стільки не працював» 3. Василь Симиренко мав намір заснувати у с. Си- дорівці народну школу на зразок мліївської, але відмовився від цього наміру, бо уряд не дозволив вести викладання українською мовою. Всі, хто знав Василя Федоровича, відзначали йо- го скромну і лагідну вдачу. Побачивши його впер- ше, ніхто б не сказав, що це – мільйонер. У Сидорів- ці тримався дуже просто і стримано, завжди вітав- ся першим. Був зовсім непомітний, хоч дуже енер- гійний. Мав почуття гумору, притаманне тільки українцеві. Працював з німецькою точністю, вдень – по господарству, вночі – за письмовим столом. Ніколи не підвищував голос на підлеглих. Василь Симиренко був одружений із дочкою французького аристократа, який емігрував до Ук- раїни під час Великої французької революції. Со- фія Іванівна Альбранд повністю перейняла україн- ську мову, культуру, звичаї та була все життя вір- ною дружиною, найближчою приятелькою й по- мічницею чоловіка. Спільно вони відраховували та вносили «симиренківську десятину», яка після 1905 р. збільшилась у кілька разів. Софія Іванівна за характером була повною про- тилежністю чоловіка – жвава, непосидюча, але й педантично охайна, дбайлива. Сидорівка стала одним із центрів українського руху. Тут мешкала родина священика Руденка, четверо дітей якого були свідомими українцями. Іван Руденко в студентські роки організовував ве- ликі театральні трупи з професійних акторів. У цих трупах брали участь М. Старицький (режи- сер), М. Заньковецька, Г. Борисоглібська та ін. Сидорівська театральна трупа могла гідно висту- пати не тільки на сільській сцені. Театр знаходив- ся в приміщенні робочих бараків цукрового заво- ду. Працював у літній час, коли помешкання пус- тувало, бо цукроварний сезон починався восени. В. Симиренко надавав це помешкання разом із субсидією на необхідні театральні видатки. Цей же осередок місцевої інтелігенції видавав сатиричний журнал, що висміював недемократич- ні замашки заводських службовців, які були ви- ключно українцями. Софія Іванівна ще замолоду стала членом Геогра- фічного товариства у Києві і збирала матеріали з правознавства в Україні. На засіданні Південно-За- хідного відділення Російського Географічного това- риства від 26 лютого 1876 р. керуючий справами 3 Леонтович В. Родина Симиренків. Василь Федорович Симиренко // Київська старина. – 1994. – № 4. – С. 21. ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 3 Ã. Á²ËÎÖÅÐʲÂÑÜÊÀ. Âàñèëü Ôåäîðîâè÷ Ñèìèðåíêî – ìåöåíàò óêðà¿íñüêî¿ êóëüòóðè 37 відділу повідомив про надіслані туди матеріали і по- дарунки. На порядку денному третім питанням було заслухано лист В. Ф. Симиренка, який надіслав до відділу 300 руб. Неодноразово допомагав Симирен- ко членам товариства, юристу О. Кістяківському, який працював у маєтку Симиренків. У квітні 1881 р. висилає йому на бібліотеку 200 руб. Прийняв до се- бе на роботу після заслання П. Чубинського, творця українського гімну. А коли Чубинський захворів, то Симиренко допомагав йому коштами. Василь Федорович постійно піклувався про сво- їх службовців: оплачував лікування хворих у київ- ських клініках, відправляв навчатися здібних дітей тощо. За свідченням племінника Симиренка В. Леон- товича, у часи тяжкого тиску на все українське і ослаблення національних почуттів жодне україн- ське видання не виходило на Наддніпрянській Ук- раїні без допомоги Василя Федоровича. Протягом багатьох років він покривав фінансовий дефіцит журналу «Киевская Старина». Як стверджував Є. Чикаленко, Симиренко регулярно під кінець ро- ку заходив до редакції журналу довідатися, скіль- ки він має боргу. З боку Симиренка це був не абстрактний інтерес до української справи, а живе кровне зацікавлення нею. Зі жвавим інтересом входив він у деталі пер- шого суто українського книжкового «підприємс- тва» «Киевская Старина». Воно завдячує багато в чому не лише матеріальною допомогою, але й дуже цінними провідними порадами у спрямуванні його діяльності, особливо на перших порах. Один з ви- давців «Киевской Старины» Володимир Науменко засвідчував, що Василь Симиренко передав на ча- сопис загалом понад 35 тис. руб. Але без афішуван- ня. Так само жваво входив він у справу організації продажу українських книжок через книгоношів. З непідробним інтересом стежив за діяльністю одного з перших українських видавництв «Вік», що одразу розпочало широку, як на той час, робо- ту і потребувало лише тимчасової матеріальної до- помоги. І таку допомогу воно одержало, внаслідок чого стало на ноги і розгорнуло активну діяль- ність. На перші видання «Віку» Д. Антонович діс- тав через посередництво батька від В. Ф. Сими- ренка 100 руб. На той час для видавництва це був капітал. Пізніше Симиренко дав ще 300 руб. на друк антології «Вік» – першого прибуткового ви- дання видавництва. Чистий прибуток від видання заклав тверду матеріальну підвалину видавництва, що з того часу почало носити назву «Вік». Коштом Василя Симиренка, але без розголосу, вийшло кілька видань «Кобзаря» Т. Г. Шевченка. Так коштом Київської старої громади, зокрема М. Лисенка, М. Старицького, В. Ф. Симиренка, видано двотомний «Кобзар» 1876 р. у Празі. Пізніше 1800 руб. В. Симиренко передав Петер- бурзькій громаді на видання «Кобзаря» 1907 р. Допомагав він також і окремим письменникам, українським діячам, як, наприклад, Б. Грінченкові, М. Коцюбинському, І. Шрагові та іншим. Симиренко ґрунтовно цікавився не лише практично-фінансови- ми справами, але й з однаковим інтересом входив також у справи організаційно-громадські. «Глибоко націоналіст український» 4, вдачу мав суто практич- ну і з практичних позицій підходив до української справи. Як приклад, дуже цікавився він діяльністю українського гуртка в київській семінарії – надавав гурткові протягом багатьох літ постійну матеріаль- ну допомогу, завдяки якій гурток мав свою конспі- ративну квартиру, бібліотеку, скликав періодично з’їзди учителів та священиків, поширював серед на- роду українську книжку. За порадою О. Кониського вдалося одержати від В. Симиренка щомісячну до- помогу учительській громаді – 25 руб. Всіляко уникав він популярності мецената, не «страха ради», а з природженої скромності, що за- довольнялося почуттям виконаного обов’язку. Петербурзька «Просвіта» і «Благотворительное общество» одним із способів збільшення обсягів україномовної літературної продукції вважали ого- лошення конкурсів на кращу науково-популярну брошуру. Ще 1900 р. товариство дістало через посе- редництво В. Б. Антоновича 150 руб. на премію за кращу брошуру. Джерелом пожертви був, очевид- но, В. Симиренко. Брошура ця мала бути на сільсь- когосподарську тематику, серед обов’язкових умов зазначено її україномовність та популярну форму викладу. Преміювали працю Задьори «Як годувати малих дітей», але її не дозволили друкувати. Щоб заохотити авторів, товариство постановило платити гонорар за прийняті до друку рукописи незалежно від того, чи дозволить цензура їх публікацію. Допомагав Симиренко і Одеській громаді. Є. Чи- каленко у «Спогадах» 5 згадував як познайомився з Симиренком в Одесі в 1890 р. у М. Ф. Комарова: «Це був невеликий на зріст, сухорлявий дідусь з ду- же приємним голеним обличчям, сірими пронизу- ватими очима і сивою головою». Він був заклопота- ний тим, що в Європі нічого не знають про Україну, 4 Лотоцький О. Сторінки минулого. – Варшава, 1932. – Ч. 1. – С. 138. 5 Чикаленко Є. Спогади: 1861–1907. – Львів: Діло, 1925. – Ч. 2. – С. 122–139. ISSN 1029-7200. Бібліотечний вісник. 2007. № 3 гê óêðà¿íñüêî¿ êíèãè 38 а тому вважав, що потрібно вжити заходів, щоб у закордонну пресу подавалися відомості про україн- ський національний рух. Для того він передав через М. Комарова біля 5000 крб. Тими грішми Одеська громада допомогала Р. Сембратовичу видавати журнал німецькою мовою «Ruthenische Revue». По- тім Симиренко давав через Раду організації В. Куш- ніру гроші на видання його «Ukrainische Rundschau». Протягом багатьох років підтримував Василь Федорович «Громадську думку», «Раду», «Грома- ду», «Літературно-науковий вісник» і т. д. У листі від 25. Х. 1905 р. до П. Я. Стебницького Є. Чикаленко згадував: «Ми рішили видавати що- денну газету «Громадське слово». Я можу вкласти 10 тис. крб., В. Леонтович – пая 5 тис., В. Ф. Си- миренко – 15 тис. крб.» 6. Постійно з року в рік В. Ф. Симиренко допомагав газеті «Рада»: по 5, 10, 12 тис. руб. щорічно. Рада Загальної організації Українського руху ко- ристувалась його фондами на всілякі поточні спра- ви. Фонди в розпорядженні Ради були досить ве- ликі. Членських внесків збиралось 500 руб. (по 3 руб. з особи), зате були великі пожертви від ок- ремих осіб, а найбільше від так званого «Хорса» – незабутнього Василя Федоровича Симиренка – 2 тис. крб. щороку. Окремо доцільно зупинитись на внескові В. Ф. Си- миренка для купівлі власного дому НТШ. Товарист- во на чолі з М. С. Грушевським розгорнуло широку діяльність, і треба було утримувати власну друкарню, бібліотеку, музей, складські приміщення і т. ін. М. Грушевський звернувся до наддніпрянців, і відразу ж відгукнувся Василь Симиренко, пода- рувавши, за свідченням небожа В. Леонтовича, 100 тис. руб. золотом у 1912 р. 7 Хоч до того гро- ші на галицькі національні справи він давав рід- ше й не так охоче. Ще замолоду, пообіцявши видавати десяту час- тину своїх прибутків на українські справи, Сими- ренко до смерті виконував свою обіцянку, часто перевищуючи вказану суму. Василь Федорович давав свої гроші винятково на літературні та наукові, а не політичні завдання. Лише один раз він передав 500 руб. в допомогу ор- ганізації замаху на Плеве. Не маючи дітей, Василь Федорович Симиренко, за порадою свого приятеля професора В. Б. Анто- новича, склав заповіт, у якому все його майно, яке оцінювалось до 10 млн руб., залишав у користу- вання своїй дружині Софії Іванівні. Після її смерті воно мало піти на українські справи за розпоря- дженням комітету, власністю якого і стало те майно. Членами комітету були В. Антонович, М. Лисенко, В. Науменко, М. Комар (Комаров), Л. Смоленсь- кий, І. Шрага. Пізніше до нього було включено не- божа Симиренка В. Леонтовича, М. Грушевського, П. Стебницького та Є. Чикаленка. На той випадок, коли після смерті обох Сими- ренків рідня судитиметься за капітал, Симиренко розпорядився видати комітету 40 тис. руб. різними облігаціями по тому процесу. А поки комітет міг розпоряджатися лише відсотками з паперів – 2 тис. руб. на рік. Пізніше цей комітет було зареєстрова- но як «Товариство підмоги українській літературі, науці і штуці». Особливо похитнулося здоров’я Василя Федоро- вича під час першої світової війни. Він боляче пе- реживав за Україну, її майбутнє, можливе понов- лення утисків з боку влади, боявся знищення пло- дів його праці, передчував лихе. Помер Симиренко 7 грудня 1915 р. у м. Києві. Поховано його на Аскольдовій могилі. Як згадує Є. Чикаленко, Василь Федорович залишив 300 тис. руб. «Товариству для підмоги українській літера- турі, науці й штуці». Після його смерті Софія Іванівна, виконуючи во- лю чоловіка, дуже щедро видавала кошти на націо- нальні справи. Тоді, за домовленістю з удовою, товариство купило друкарню Барського на Хреща- тику для своїх потреб. Планувалося тут друкувати нову щоденну українську газету. Колишній редак- тор «Ради» В. Ніковський взявся наново організо- вувати і редагувати газету, якій дали назву «Нова Рада». Маєток у селі Сидорівці дружина заповіла на заснування сільськогосподарської садівничої школи імені Василя Симиренка. Решту коштів – на народний університет імені В. Ф. Симиренка у Ки- єві з викладанням українською мовою, а свій особ- няк – Українському науковому товариству. Постать Василя Федоровича Симиренка надзви- чайно цікава на тлі тогочасного суспільства. Син українського селянина протягом свого довголітньо- го віку серед загальнонаціонального дезертирства залишався вірним сином свого народу, практично допомагаючи вирішувати глобальні завдання. У національних здобутках українців до револю- ції значний матеріальний внесок Василя Симирен- ка. Саме він сприяв виходу з друку численних зна- чимих україномовних видань, які сьогодні займа- ють почесне місце в експозиції Музею книги і дру- карства України. 6 ІР НБУВ, ф. 3, спр. 53075. 7 Розгін І. Володимир Симиренко. – Вінніпег, 1959– 1960. – С. 24.

Similar Items