Теоретико-методологічні моделі та підходи щодо дослідження ролі ЗМІ в політиці

У статті досліджуються основні теоретико-методологічні засади дослідження ролі ЗМІ в політиці. The article examines major theoretical and methodological principles study of the role of media in politics.

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Збірник наукових праць "Політологічні студії"
Дата:	2011
Автор:	Куценко, Є.В.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України 2011
Теми:	Політична теорія і методологія політики
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38802
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Теоретико-методологічні моделі та підходи щодо дослідження ролі ЗМІ в політиці / Є.В. Куценко // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2011. — Вип. 2. — С. 66-73. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860102233854574592
author	Куценко, Є.В.
author_facet	Куценко, Є.В.
citation_txt	Теоретико-методологічні моделі та підходи щодо дослідження ролі ЗМІ в політиці / Є.В. Куценко // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2011. — Вип. 2. — С. 66-73. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Збірник наукових праць "Політологічні студії"
description	У статті досліджуються основні теоретико-методологічні засади дослідження ролі ЗМІ в політиці. The article examines major theoretical and methodological principles study of the role of media in politics.
first_indexed	2025-12-07T17:29:20Z
format	Article
fulltext	66 Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2 УДК 007:070:321 Є. В. Куценко тЕОРЕтИКО-мЕтОДОЛОГіЧНі мОДЕЛі тА ПіДХОДИ ЩОДО ДОсЛіДЖЕННЯ РОЛі Змі В ПОЛітИЦі У статті досліджуються основні теоретико-методологічні за- сади дослідження ролі ЗМІ в політиці. Ключові слова: ЗМІ, політика, політична комунікація, мо- делі вивчення впливу ЗМІ на політику. Актуальність запропонованої теми зумовлена не лише теоретичними, а й практичними завданнями удосконален- ня демократичного суспільства. З появою глобальних ме- реж інформаційного мовлення та зосередження власнос- ті на різноманітні ЗМІ в одних руках державі стає дедалі важче контролювати їх та здійснювати нагляд за ними. До основних тенденцій у цій сфері вчені відносять дерегуля- цію, приватизацію та експерименти з поєднанням держав- ної і приватної форми власності. Дехто вважає, що швид- кий розвиток інформаційних технологій спричинив глибо- кі зміни у політичних кампаніях. Натомість інші вчені за- стерігають, що не слід плутати засіб інформації зі змістом інформації [1, с. 247]. Так, чи інакше, інформація сьогодні, як ніколи, стала інструментом влади. Вона поступово замі- нила собою грубу силу, насильство, яке тривалий час вва- жалося єдиним і неодмінним наряддям керування. Метою даної статті є спроба проаналізувати основні теоретико-методологічні підходи до розуміння ролі ЗМІ в політиці, а також зміни, які відбулися у відносинах між власниками мас-медіа та споживачами інформації. Перша і найдавніша школа досліджень соціального й політичного впливу ЗМІ виникла після першої світової вій- ни як реакція на створення індустрії реклами і зв’язків із громадськістю, очевидні успіхи військової пропаганди у розпалюванні ненависті до ворога, а 30-40-х роках — на використання нацистами нових засобів кіно і радіо для консолідації масової підтримки свого зловісного режиму. На думку багатьох європейських вчених, промислові демо- кратії міжвоєнної Європи перетворилися на «масові суспіль- ства», де «широкі маси трудового населення стали сукупніс- тю розрізнених, не пов’язаних нічим між собою індивідів, позбавлених традиційних зв’язків з родиною та рідними місцями», відчужених від своєї праці, що легко піддавали- ся впливові тоталітарної пропаганди [6, с. 173]. Автори те- орій масового суспільства розглядали повідомлення у ЗМІ як небезпечний засіб, що дає змогу вводити цінності, ідеї © Куценко Є. В., 2011 67 Політична теорія і методологія політики та інформацію безпосередньо вглиб пасивної роздрібненої аудиторії, справляючи на неї універсальний і безпосеред- ній вплив. У цих моделях ЗМІ, що набули назви «ін’єкційної голки» (hypodermіc needle) або «чарівної кулі» (magіc bullet), масову аудиторію сприймають як відкриту для маніпуля- цій, здатну лише реагувати на подразники і сприймати по- відомлення від політичної еліти. Особливо яскраво ці ідеї знайшли відбиття у працях вчених Франкфуртської школи, які звинувачували ЗМІ у підбурюванні аудиторії до агре- сивності, брутальності та безчуттєвості (ці вияви дістали образну назву «наркотичної дисфункції»). На початку 30-х років XX століття панувала думка про те, що ЗМІ здійснюють прямий, миттєвий та результатив- ний вплив на людську поведінку. Ця гіпотеза знайшла своє втілення у так званій моделі «підшкірної ін’єк ції», згідно з якою ефект, що спричиняють ЗМІ, був подібний до ін’єкції наркотику. Припущення про те, що ЗМІ мають прямий вплив на аудиторію, спонукало до проведення низки екс- периментів з метою визначення ступеня цього впливу. При цьому автори моделі, згідно з якою населення су- цільно контролюється за допомогою ЗМІ, не брали до уваги те, що люди як соціальні особи перебувають у соціальному оточенні — у них є друзі, сім’ї, колеги. Тому провідні амери- канські соціологи Е. Кац та П. Лазарсфельд запропонували модель «двоетапного впливу» або «двоступеневої комуніка- ції», в якій визнавалась важливість врахування соціальних відносин разом із впливом ЗМІ. Основна ідея цієї моделі полягає в тому, що установки та ідеї передаються за до- помогою радіо і друкованої преси до «лідерів думок», а від них — до менш активної частини населення. Але ця теорія брала до уваги лише короткочасний ефект впливу ЗМІ й не звертала увагу на можливість довготривалого результа- ту, перманентного впливу [4, с. 92]. Автори теорії «культур- них ефектів» стверджували, що ЗМІ здійснюють суттєвий вплив на аудиторію, але він не зовсім такий миттєвий та специфічний, як вважали попередні дослідники [4, с. 93]. Наприкінці 40-х років американські соціологи поста- вили під сумнів постулати теорії масового суспільства. У той час набули поширення ліберально-плюралістична та функціоналістська моделі, що різко контрастували з песи- містичними поглядами Франкфуртської школи на майбутнє індустріально-масової демократії. Плюралістичні «рин кові» або ліберальні теорії стверджували, що ЗМІ передають те, що бажають знати люди, їхні повідомлення «відповідають» вимогам ринку [4, с. 94]. 68 Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2 На відміну від європейських традицій, американська методологія соціальних наук істотною мірою ґрунтувалася на постулатах бігевіоризму — концепції, що поєднувала систематичне спостереження та аналіз людської поведінки з моделлю «гіпотеза-спростування», запозиченою у сфері природничих наук. З розвитком ліберально-плю ра ліс тичної традиції «ефект» засобів масової інформації почали розгля- дати як короткочасний, доступний для спостереження акт впливу на поведінку або погляди індивіда, особливо під час голосування на виборах. При цьому маркетингові та по- літичні кампанії розглядалися як ідеальні моделі для дослі- дження впливу ЗМІ [5, с. 59]. Ґрунтуючись на таких концепціях впливу, емпіричні дослідження використання засобів масової інформації та поведінки людей під час голосування, звісно, не могли спи- ратися на модель «ін’єкційної голки». Навпаки, ЗМІ в цих дослідженнях розглядалися як такі, що привносять мало но- вого в уявлення аудиторії; вважалося, що головний їх вплив полягає в посиленні та стимуляції вже існуючих поглядів. Таким чином, засоби масової інформації тлумачилися як такі, що відбивають і зміцнюють наявний стан соціаль- ної злагоди в повоєнних ліберально-демократичних суспіль- ствах. Вважалося, що аудиторія переносить на ЗМІ свої власні погляди і уявлення. Виник навіть новий напрям до- сліджень, спрямований на вивчення «звичок та вподобань», на основі яких люди, що складають аудиторію, здійснюють фільтрацію інформаційних повідомлень. Зазначені погляди дістали назву школи «мінімального впливу», оскільки вони відводили ЗМІ скромну та непомітну роль. Ці школи і доте- пер відіграють відчутну роль у теорії масової комунікації. Починаючи з 60-х років, доктрини «мінімального впли- ву» та «посилення й стимуляції» у сфері політичної комуніка- ції стикаються з дедалі більшими труднощами. Основними стосовно цих проблем, як зазначають Бламлер та Гуревич [2, с. 245-249], є кілька тенденцій. По-перше, за умов захід- ної демократії лояльність електорату до конкретних полі- тичних сил весь час зменшувалася. Дедалі більше громадян почали вирішувати, за кого їм голосувати, безпосередньо в ході передвиборчої кампанії. Тому лояльність щодо окре- мих політичних партій, як фільтр політично зорієнтованих повідомлень ЗМІ, впливала на вибір дедалі слабкіше. По-друге, у 60-ті роки на головні ролі у сфері політич- ної комунікації вийшло телебачення. Загалом зорієнтоване на розважальні програми і змушене подавати незаангажо- вані новини, телебачення мало політичні та комунікаційні 69 Політична теорія і методологія політики характеристики, істотно відмінні від тих, що були харак- терні для щоденних газет. Йому було легко зробити менш поінформованих учасників голосування сприйнятливіши- ми до переконливих телевізійних образів. Це зменшувало спроможність тих учасників голосування, що мали постій- ні політичні симпатії, уникнути пропаганди з боку політич- них супротивників. Крім того, загалом скептичний і навіть іронічний стиль подання політичних новин на телебачен- ні сприяв подальшому послабленню фільтруючих функцій постійних політичних симпатій електорату. По-третє, дослідники відчули необхідність переосмис- лення самої концепції впливу ЗМІ. Стало зрозуміло, що тео- рія засобів масової інформації, побудована на базі моделі «ін’єкційної голки», є надто вузькою. Вона пояснює лише короткочасні зміни уподобань і переконань людей, нато- мість більш важливий аспект, а саме цілеспрямований, довготривалий вплив ЗМІ на структуру знань аудиторії, її сприйняття того, що існує і що є цінним, залишається нерозкритим. Як мінімум, назріла необхідність з’я су вати, яким чином в аудиторії формується уявлення про події та питання, що лежать за межами її безпосереднього досвіду. Це спричинило виникнення у 70-ті роки нового напря- му емпіричних досліджень масової комунікації — так зва- ного «нового погляду». Одна з головних шкіл цього напряму наукових досліджень впливу ЗМІ в США зробила засадовою концепцію активної аудиторії і пов’язану з нею модель «міні- мального впливу», але також визнала й важливу роль засобів масової інформації у формуванні порядку денного й спря- муванні уваги аудиторії, про що ми поведемо мову далі. Слід зазначити, що існують і кілька досить радикаль- них інтелектуальних концепцій, які суперечать бігевіорист- ській теорії «мінімального впливу». По-перше, гострі соці- альні й політичні конфлікти 60-х років і пов’язане з ними піднесення прогресивних соціальних рухів і лівого крила політичних сил змусили представників багатьох наукових шкіл поставити під сумнів один з базових постулатів лі- берального плюралізму — наявність соціальної злагоди як заданої умови. Згідно з новими уявленнями, соціальна злагода не є заданою умовою, її можна і слід досягати в результаті активного процесу поширення ідеї консенсусу на домінантну конкретику дійсності; процесу, в якому ЗМІ відіграють активну роль [5, с. 89]. Цей процес поширення ідеї злагоди дуже нагадує те, що радикальні теоретики ЗМІ відбивали через концепцію ідеологічного домінування або гегемонії. З точки зору цієї 70 Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2 концепції вплив засобів масової інформації є набагато шир- шим, ніж просто зміна уявлень людей; він включає також довготривалий процес легітимізації новостворених політич- них і економічних еліт та ідеологічне закріплення соціаль- ного порядку, в рамках якого багатство і владу розподілено нерівномірно. Тобто, якщо коротко, ЗМІ розглядають як на- дійний бастіон захисту несправедливого status quo. Друга концепція, опозиційна бігевіористській теорії впливу засобів масової інформації, походить з табору тех- нологічного детермінізму. Автори цієї концепції вважають технології ЗМІ, їхні форми і зміст поширюваної за їх допо- могою інформації невід’ємною складовою соціального жит- тя, і таким чином будь-яке відокремлення «ефекту ЗМІ» від інших явищ позбавлене сенсу [3, с. 16]. Наприклад, Елтіайд та Сноу розглядають сучасне суспільство як підпорядкова- не «логіці ЗМІ», під якою вони розуміють «спосіб, у який ЗМІ подають та поширюють інформацію» і невід’ємними складовими частинами якого є різні види і формати засо- бів масової інформації [3, с. 146]. Упродовж минулих століть ЗМІ відбивали характер до- мінуючих інституцій, а з часом вони самі стали домінуючою силою, якій підпорядковуються інші інституції, і зокрема всі політичні процеси, що нерозривно пов’язані з логікою роботи ЗМІ і завдяки цьому перетворилися на додаток до головної їх продукції. Найвідомішим прихильником концепції, що «ЗМІ — це повідомлення», а їх характеристики за кожної доби визна- чають рівень культури, був Маршал Маклюен. Згідно з ним наш спосіб мислення та дій, і навіть уся наша культура, за- лежить від зовнішніх засобів, за допомоги яких ми вислов- люємо свої думки і дістаємо повідомлення від інших. Кожен з цих засобів є продовженням людських відчуттів, і той з них, що посідає провідне місце в культурі, визначає особ- ливості нашого сприйняття й ті соціальні взаємозв’язки, що стосуються володіння та передачі знання [6, с. 37]. Третя радикальна контрконцепція наведеним вище теоріям впливу виникла у 70-80-х роках і пов’язана з пра- цями з питань семіотики та структуризації соціального мислення. Представники бігевіористської школи розгля- дали комунікацію як лінійний процес, що починається з відправника (це може бути політик, журналіст або ціла ін- формаційна організація) і закінчується одержувачем (що входить до складу аудиторії). Цю лінійну концепцію описа- но відомою формулою Г. Лассуелла: «Хто кому що сказав, у який спосіб і які це мало наслідки?» [7, с. 50]. 71 Політична теорія і методологія політики Натомість дослідники, що дотримуються семіотичних поглядів, розглядають процес політичної комунікації як за- мкнене коло, утворене процесами кодування і декодування, за допомоги яких члени певної мовної спільноти формують значення та обмінюються ними. Там, де «лінійна концеп- ція» робить наголос на намірах відправника повідом лення, семіотика ставить на перший план текст та коди, що є за- садовими стосовно нього, — систему знаків і правил (на- приклад, жанри та умовності професійної журналістики), на підставі яких будують окремі тексти (наприклад, інфор- маційні телепрограми або газетні статті). Джерелом значень вважають передусім кодовані тек- сти, а не наміри або переконання відправників повідомлень. У своїй відомій моделі «кодування-декодування» Стюарт Гол об’єднав як постулати семіотики, так і деякі протилежні їм положення: «По-перше, відправники повідомлень обирають спосіб кодування повідомлень залежно від своїх ідеологічних та інституційних цілей і задля їх досягнення маніпулюють мовою та засобами масової інформації (повідомлення у ЗМІ містять «запрограмований варіант тлумачення» або те, що зараз називають «спін»). По-друге, отримувачі повідомлень (декодувальники) зовсім не зобов’язані сприймати повідо- млення так, як їх замислили відправники; навпаки, вони можуть чинити опір і чинять його ідеологічному впливові, застосовуючи інші, часом діаметрально протилежні варі- анти тлумачення, сформовані на підвалинах своїх власних уявлень і життєвого досвіду» [8, с. 161]. Ключові теоретичні проблеми, пов’язані з моделлю «ко- дування — декодування», залишаються в центрі дискусій: як відбувається аналіз структури кодів у випадку непо- літичних питань, коли неможливо в явному вигляді роз- пізнати домінантні та опозиційні коди? Як узгоджується наявність у тексті «запрограмованого тлумачення» із спро- можністю щонайменше деяких груп представників ауди- торії інтерпретувати їх за допомогою невизначеного й на- віть опозиційного коду. Модель «кодування-декодування» є реальним кроком уперед порівняно з моделлю «ін’єкційної голки» та бігевіо- ристською концепцією впливу. Вона не розглядає аудито- рію ні як масу об’єктів для пропаганди, ні як сукупність індивідів, які вільно рухаються. Згідно з цією моделлю аудиторія — це сукупність суб’єктів з певним соціальним становищем, які беруть активну участь у декодуванні по- відомлень, що їх поширюють за допомоги засобів масової інформації. Така модель привертає увагу як до способів, 72 Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2 за допомогою яких ЗМІ шляхом селективної обробки пи- тань будують певні значення, так і до способу відтворення цих значень аудиторією. Вона дає змогу перейти від суто якісних до кількісних методів досліджень, побудованих на розумінні соціального процесу формування політично ефективних значень за допомогою текстів, поширюваних засобами масової інформації. Марксистський підхід звертає особливу увагу на мож- ливості ЗМІ «контролювати суспільство», акцентуючи увагу на тому, що ЗМІ виражають сталі погляди та установки. ЗМІ працюють проти суспільства, проти змін, тобто про- ти інтересів більшості. Відстоюючи інтереси багатих, вони формують «фальшиву свідомість» [4, с. 94]. Оскільки па- нуючий клас, який керує суспільством, зосередив у своїх руках не лише засоби виробництва, а й засоби ідеологічно- го впливу, ЗМІ опинились економічно залежними й поча- ли виступати на захист цього класу, використовувати свої засоби для переконання людей підтримувати і легітимно ставитись до існуючого порядку речей. Підсумовуючи, зазначимо, що сфера досліджень ефек- тивності ЗМІ є ареною бурхливих дискусій між різними на- уковими школами та традиціями. Однак існує царина, де погляди майже всіх наукових шкіл практично збігаються. Це — питання, пов’язані з політичним впливом засобів ма- сової інформації. Сьогодні мало хто із серйозних науковців наполягатиме на поверненні до моделі «ін’єк цій ної голки». Адже засоби масової інформації завдяки своїй здатності масового поширення повідомлень, діють на людей в ідео- логічний спосіб, сприяючи або запобігаючи формуванню певного розуміння світу, поширюючи одні погляди й за- мовчуючи інші та обстоюючи одні соціальні інтереси енер- гійніше, ніж інші. Ця ідеологічна робота може бути більш або менш ефективною, залежно від дії численних соціаль- них чинників, але її проводять завжди. Тому слід оціню- вати її результати з точки зору ефективності в масштабах усього суспільства, а не лише за впливом на окремих осіб або їх групи. Список використаних джерел: Березин В. М. Массовая коммуникация: сущность, каналы 1. действия : монография / В. М. Березин. — М. : Рип-холдинг, 2003. — 149 с. Карпенко В. Преса і незалежність України. Практика медіа-2. політики 1988-1998 рр. / В. Карпенко. — К. : Інститут журналістики КНУ ім. Тараса Шевченка, Нора-Друк, 2003. — 350 с. 73 Політична теорія і методологія політики Квіт С. Масові комунікації : підручник / С. Квіт. — К. : Вид. 3. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. — 206 с. Короткий Оксфордський політичний словник. — К. : 4. Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2005. — 790 с. Крос К. Політична комунікація і висвітлення новин у демо-5. кратичних суспільствах: перспективи конкуренції / К. Крос, Р. Гакет ; пер. з англ. Р. Ткачук. — К. : Основи, 2000. — 142 с. Маклюэн Г. M. Понимание Медиа: внешние расширения че-6. ловека / Г. M. Маклюэн ; пер. с англ. В. Николаева; закл. ст. М. Вавилова. — М. ; Жуковский : КАНОН-пресс-Ц, Кучково поле, 2003. — 464 с. Потятиник Б. В. Медіа: ключі до розуміння / Б. В. Потятиник. — 7. Львів : ПАІС, 2004. — 312 с. — (Серія: Медіакритика). Почепцов Г. Г. Теорія коммунікації. — 2-ге вид., доп. / Г. Г. По-8. чепцов. — К. : Видавничий центр «Київський університет», 1999. — 308 с. The article examines major theoretical and methodological principles study of the role of media in politics. Key words: media, politics, political communication, models examine the impact of media on politics. Отримано 25.05.11 УДК 323.39 В. Ю. Маркітантов ЗАГАЛЬНі КРИтЕРіЇ КЛАсИФіКАЦіЇ ЕЛіт У статті аналізуються та узагальнюються існуючі в політичній науці класифікації еліт. Визначено та обґрунтовано основні кри- терії типології еліт. Здійснено спробу систематизації визначених критеріїв для горизонтальної та вертикальної сегментації. Ключові слова: еліта, типологія еліт, критерії класифікації еліт. Подібно до значної за обсягом кількості визначень еліти існує і безліч її типологій. Крім того, класифікації еліти, які ха- рактерні для стабільних суспільств, не завжди підходять для класифікації еліт у суспільствах, що розвиваються [11, с. 12]. Основними критеріями при виокремленні типів еліт можуть бути такі: сфера громадського життя, місце у політичній сис- темі, функції, спосіб формування, спосіб приходу до влади, вид політичної діяльності, ідеологічні цінності тощо. Метою статті є визначення та обґрунтування основних критеріїв типології еліт та їх систематизація. Основною причиною розмаїття класифікацій еліт за типами є те, що дослідники цієї проблеми використовують © Маркітантов В. ю., 2011
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-38802
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0103
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:29:20Z
publishDate	2011
publisher	Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
record_format	dspace
spelling	Куценко, Є.В. 2012-11-22T15:27:06Z 2012-11-22T15:27:06Z 2011 Теоретико-методологічні моделі та підходи щодо дослідження ролі ЗМІ в політиці / Є.В. Куценко // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2011. — Вип. 2. — С. 66-73. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. XXXX-0103 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38802 007:070:321 У статті досліджуються основні теоретико-методологічні засади дослідження ролі ЗМІ в політиці. The article examines major theoretical and methodological principles study of the role of media in politics. uk Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Збірник наукових праць "Політологічні студії" Політична теорія і методологія політики Теоретико-методологічні моделі та підходи щодо дослідження ролі ЗМІ в політиці Article published earlier
spellingShingle	Теоретико-методологічні моделі та підходи щодо дослідження ролі ЗМІ в політиці Куценко, Є.В. Політична теорія і методологія політики
title	Теоретико-методологічні моделі та підходи щодо дослідження ролі ЗМІ в політиці
title_full	Теоретико-методологічні моделі та підходи щодо дослідження ролі ЗМІ в політиці
title_fullStr	Теоретико-методологічні моделі та підходи щодо дослідження ролі ЗМІ в політиці
title_full_unstemmed	Теоретико-методологічні моделі та підходи щодо дослідження ролі ЗМІ в політиці
title_short	Теоретико-методологічні моделі та підходи щодо дослідження ролі ЗМІ в політиці
title_sort	теоретико-методологічні моделі та підходи щодо дослідження ролі змі в політиці
topic	Політична теорія і методологія політики
topic_facet	Політична теорія і методологія політики
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38802
work_keys_str_mv	AT kucenkoêv teoretikometodologíčnímodelítapídhodiŝododoslídžennârolízmívpolíticí

Теоретико-методологічні моделі та підходи щодо дослідження ролі ЗМІ в політиці

Репозитарії

Схожі ресурси