Соціалізація особистості як основа формування і втілення системи політичних цінностей на національній основі
У статті, проаналізовано сутність, особливості, етапи та умови політичної соціалізації особистості як способу формування самостійного, відповідального, соціально активного суб’єкта політичного процесу з чітко визначеними інтересами та ідеологічними орієнтаціями. Робиться спроба довести, що соціаліза...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Збірник наукових праць "Політологічні студії" |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38814 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Соціалізація особистості як основа формування і втілення системи політичних цінностей на національній основі / О.М. Березенська // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2011. — Вип. 2. — С. 205-215. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-38814 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Березенська, О.М. 2012-11-22T16:04:13Z 2012-11-22T16:04:13Z 2011 Соціалізація особистості як основа формування і втілення системи політичних цінностей на національній основі / О.М. Березенська // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2011. — Вип. 2. — С. 205-215. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. XXXX-0103 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38814 316.61:32:17.022.1 У статті, проаналізовано сутність, особливості, етапи та умови політичної соціалізації особистості як способу формування самостійного, відповідального, соціально активного суб’єкта політичного процесу з чітко визначеними інтересами та ідеологічними орієнтаціями. Робиться спроба довести, що соціалізація особистості в умовах модернізації українського суспільства сприяє формуванню і втіленню системи політичних цінностей на національній основі. This article deals with the analysis of the nature, features, stages and conditions of the political socialization of personality as a means of self-responsible, socially active player in the political process with clearly defined interests and ideological orientations. The attempt to prove that personality socialization in the modernization of the Ukrainian society and promotes the implementation of political values on a national basis. uk Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Збірник наукових праць "Політологічні студії" Політична соціологія Соціалізація особистості як основа формування і втілення системи політичних цінностей на національній основі Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Соціалізація особистості як основа формування і втілення системи політичних цінностей на національній основі |
| spellingShingle |
Соціалізація особистості як основа формування і втілення системи політичних цінностей на національній основі Березенська, О.М. Політична соціологія |
| title_short |
Соціалізація особистості як основа формування і втілення системи політичних цінностей на національній основі |
| title_full |
Соціалізація особистості як основа формування і втілення системи політичних цінностей на національній основі |
| title_fullStr |
Соціалізація особистості як основа формування і втілення системи політичних цінностей на національній основі |
| title_full_unstemmed |
Соціалізація особистості як основа формування і втілення системи політичних цінностей на національній основі |
| title_sort |
соціалізація особистості як основа формування і втілення системи політичних цінностей на національній основі |
| author |
Березенська, О.М. |
| author_facet |
Березенська, О.М. |
| topic |
Політична соціологія |
| topic_facet |
Політична соціологія |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Збірник наукових праць "Політологічні студії" |
| publisher |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| format |
Article |
| description |
У статті, проаналізовано сутність, особливості, етапи та умови політичної соціалізації особистості як способу формування самостійного, відповідального, соціально активного суб’єкта політичного процесу з чітко визначеними інтересами та ідеологічними орієнтаціями. Робиться спроба довести, що соціалізація особистості в умовах модернізації українського суспільства сприяє формуванню і втіленню системи політичних цінностей на національній основі.
This article deals with the analysis of the nature, features, stages and conditions of the political socialization of personality as a means of self-responsible, socially active player in the political process with clearly defined interests and ideological orientations. The attempt to prove that personality socialization in the modernization of the Ukrainian society and promotes the implementation of political values on a national basis.
|
| issn |
XXXX-0103 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38814 |
| citation_txt |
Соціалізація особистості як основа формування і втілення системи політичних цінностей на національній основі / О.М. Березенська // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2011. — Вип. 2. — С. 205-215. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT berezensʹkaom socíalízacíâosobistostíâkosnovaformuvannâívtílennâsistemipolítičnihcínnosteinanacíonalʹníiosnoví |
| first_indexed |
2025-11-24T16:13:01Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:13:01Z |
| _version_ |
1850484521310355456 |
| fulltext |
205
ПОЛітИЧНА сОЦіОЛОГіЯ
УДК 316.61:32:17.022.1
О. М. Березенська
сОЦіАЛіЗАЦіЯ ОсОБИстОсті ЯК ОсНОВА ФОРмУВАННЯ
і ВтіЛЕННЯ сИстЕмИ ПОЛітИЧНИХ ЦіННОстЕЙ
НА НАЦіОНАЛЬНіЙ ОсНОВі
У статті, проаналізовано сутність, особливості, етапи та умо-
ви політичної соціалізації особистості як способу формування
самостійного, відповідального, соціально активного суб’єкта
політичного процесу з чітко визначеними інтересами та ідеоло-
гічними орієнтаціями. Робиться спроба довести, що соціаліза-
ція особистості в умовах модернізації українського суспільства
сприяє формуванню і втіленню системи політичних цінностей
на національній основі.
Ключові слова: соціалізація особистості, політичні ціннос-
ті, політична культура, політична свідомість, національна іден-
тичність.
В сучасному українському суспільстві особливо гостро
постала проблема наукового дослідження духовних основ
політики. Дослідники відзначають, що наше суспільство є
перехідним і в ньому відбуваються такі суперечливі про-
цеси, як переоцінка і девальвація колишніх цінностей, що
призводить до дезорієнтації суспільства, деформації полі-
тичної свідомості, порушення спадкоємності поколінь. Все
це потребує особливої уваги суспільства до проблем підго-
товки людини брати активну участь у політичному житті.
У цьому сенсі помітно зростає інтерес до вивчення лю-
дини як особистості, її самоцінності, формування її суджень,
оцінок, світогляду, уявлень про бажане та небажане, цілей,
виникнення нової системи пріоритетів, цінностей та норм
соціально-політичного співжиття. «У цих умовах політична
соціалізація, яка є важливою складовою частиною загально-
го процесу соціалізації, стала однією з актуальних соціаль-
них проблем. Від правильності й ефективності її розв’язання
залежить не тільки морально-етичний стан суспільства, але і
його спокій та політична стабільність» [2, с. 3].
Політична соціалізація особистості (від. лат. Socialis —
суспільний) — це свідомий процес засвоєння політичних
норм, знань, цінностей, особливостей політичної культури
й національної ментальності, що надає можливості індиві-
© Березенська О. М., 2011
206
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2
дові функціонувати як повноправному членові суспільства.
Власне, поняття «соціалізація» запровадили у вжиток на-
прикінці XIX століття вчені-соціологи Ф. Гіддінс та Г. Тард,
розуміючи його як «процес розвитку соціальної природи
людини», «формування особистості під впливом соціально-
го середовища» [5, с. 168]. В 50-60-ті роки XX століття за-
хідні соціологи та політологи запровадили у політичну на-
уку поняття «політична соціалізація». Серед найвідоміших
теорій політичної соціалізації називають:
ролеву теорію, розробниками якої є Р. Ліптон, Т. Парсонс; –
зазначені вчені розглядали процес політичної соціаліза-
ції як тренування індивіда під час виконання ним тих
чи інших політичних ролей;
бігевіористську теорію, що досліджує політичну соціалі-–
зацію як процес становлення індивідуальної політичної
свідомості на основі успадкованих (В. Скіннер) або со-
ціально набутих (А. Маслоу, Р. Уотерс, Р. Лейн) цінностей
та емоцій;
психоаналітичну, яка пов’язує політичну соціалізацію з –
аналізом підсвідомих та ірраціональних мотивів полі-
тичної поведінки (Е. Еріксон, Е. Фромм).
Політична соціалізація передбачає всебічне включення
громадянина в систему політичних відносин, що забезпечує
йому вміння орієнтуватись у політичному просторі й вико-
нувати в ньому певні владні функції. Необхідною умовою за-
своєння індивідом політичних цінностей і стандартів, пра-
вил поведінки є добровільність цього процесу, формування
позитивної психологічної установки, неприпустимими є си-
лові методи нав’язування політичних поглядів, моделей по-
ведінки, ставлення до існуючої влади. В Україні від початку
90-х років така установка формується через зміни в систе-
мі освіти, які зводяться «до намагання трансформувати цю
систему, адаптувати її до потреб суверенної держави й інте-
грувати в міжнародне освітнє середовище» [4, с. 131].
У процесі соціалізації індивід засвоює основні політичні
цінності, норми, ідеали, політичний досвід суспільства, тим
самим забезпечуючи відтворення й функціонування по-
літичної культури суспільства. Під впливом цього процесу
формується політична свідомість, необхідна для подальшої
політичної діяльності, становлення громадянина та його гро-
мадянської позиції, створюється внутрішній план його жит-
тєдіяльності. Отже, політична соціалізація передбачає фор-
мування політичної позиції індивіда, в поняття якої включа-
ються: «емоційне ставлення до політичних явищ і процесів;
207
Політична соціологія
переконання щодо політичних явищ, системи політичних
цінностей; схильність до політичної діяльності» [7, с. 69].
Процес політичної соціалізації відбувається паралель-
но зі з’ясуванням молодою людиною своєї етнічної та на-
ціональної ідентичності. Зростання етнічної свідомості зу-
мовлює формування таких позитивних цінностей як па-
тріотизм, толерантність, терпимість, стабільність, злагода.
«Національна ідентичність це не вроджена риса народу, а
результат суспільного виховання. У поєднанні з етнічною
ідентичністю вона може перетворитися на рушійну силу
суспільно-політичних перетворень» [4].
Дослідження процесу соціалізації особи передбачає вра-
хування не лише вікових особливостей, а й використаних
джерел політичної інформації. Достовірна, правдива інфор-
мація про політичні події, суспільні проблеми, яку вчасно
отримує людина, забезпечує створення у неї стійких, само-
стійних поглядів на основі вибору, можливості для аналізу
отриманих даних, а вони, своєю чергою, формують громад-
ську думку, що впливає на рішення політичної влади тієї
чи іншої держави. Про своєчасне забезпечення громадян ін-
формацією має дбати в першу чергу обрана ними й залеж-
на від них влада. «Кожна держава сильна своїми громадя-
нами, їхнім почуттям власної гідності, усвідомленням своїх
прав і обов’язків, здатністю їх захищати, довірою до влади.
Демократичність політичного ладу в державі значною мірою
визначається станом політичної культури людей, шануван-
ням ідеалів свободи, справедливості, порядку» [9, с. 156].
У процесі політичної соціалізації в індивіда формуєть-
ся також певна політична позиція, що передбачає емоцій-
не ставлення до політичних явищ і процесів, переконаність
щодо їхнього розуміння, підтримку окремих гілок влади, по-
літичних сил, партій, об’єднань, профспілок, засвоєння сис-
теми політичних цінностей. Формування зрілої особистості
з активною життєвою позицією, на думку М. Головатого,
і є кінцевою метою соціалізації [1, с. 91]. Політична пози-
ція індивіда виявляється в його політичній діяльності та
поведінці. Саме активне включення індивіда в політичну
діяльність, застосування на практиці отриманих знань та
навичок дає можливість стверджувати про успішність його
політичної соціалізації. Критерієм цієї успішності, як за-
значають ю. Загородній, В. Курило, С. Савченко, виступа-
ють також ступінь політичної інформованості особистості,
її компетентності, свідомість, активність, рівень сформо-
ваності навичок і вмінь політичної діяльності, оволодіння
суб’єктивним політичним досвідом.
208
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2
Процес соціалізації є безперервним, триває до кінця
життя людини. У процесі засвоєння одних політичних цін-
ностей, традицій, ідеалів, зразків поведінки людина втра-
чає інші, тому рівень політичної соціалізації дослідники ви-
значають, як змінний. На соціалізацію особистості вплива-
ють багато політичних чинників (держава, політичні партії
та рухи) та неполітичних (сім’я, дошкільні заклади, шко-
ла, армія, церква, трудові колективи, неформальні групи,
ЗМІ), які, включаючи молоду людину в систему суспільно-
політичних відносин, готують її до засвоєння існуючих у
суспільстві норм, цінностей політичної культури, вироблен-
ня на їх основі власної політичної і громадянської позиції,
спрямовують її політичну поведінку. Морально-ціннісні орі-
єнтації, сформовані в ранньому віці особистості не тільки
системою виховання й відповідним політичним кліматом у
державі, як правило, є визначальними у поведінці людини
упродовж всього її свідомого життя [10].
Зазначені чинники називають агентами або інститута-
ми соціалізації, тобто системою спеціально створених або
таких, які склалися природно, установ та органів, функці-
онування яких спрямоване на розвиток індивідів, вдоско-
налення їх знань та навичок, насамперед через освіту й ви-
ховання. В розвиненому, стабільному суспільстві інститути
соціалізації залишаються стійкими, взаємопов’язаними,
підтримують усталені традиційні соціальні зв’язки. Сучасні
вітчизняні вчені стверджують, що процес політичної со-
ціалізації є сукупністю стихійних і цілеспрямованих дій,
об’єктом яких виступають політичні явища, люди, засоби,
які, у кінцевому підсумку, визначають рівень політичної
культури, політичної свідомості, політичної обізнаності й
політичної активності людини [3, с. 267].
Традиційно виділяють два основні шляхи політичної
соціалізації. Перший передбачає трансляцію політичного
досвіду, стандартів, норм, ідеалів політичної культури від
покоління до покоління в процесі сімейного виховання,
навчання в школі, вузі, через засоби масової інформації.
Такий шлях соціалізації забезпечує передачу досвіду, по-
літичної культури від старшого покоління молодшому, за-
безпечуючи при цьому стабільність та наступність. Другий
шлях надає можливість отримання політичних знань із
власного досвіду. Це передбачає включення об’єкта соці-
алізації в політичну діяльність, його участь у політичному
житті країни. Дослідження останніх років показують, що
активність цього процесу особливо зростає в період соці-
альної, політичної, економічної нестабільності суспільства.
209
Політична соціологія
Сучасні дослідники виділяють чотири основні етапи у
процесі соціалізації індивіда:
рання або первісна соціалізація (від народження до –
вступу до школи);
вторинна політична соціалізація (період навчання в –
школі);
соціальна зрілість (період трудової діяльності);–
завершення життєвого циклу (від припинення трудової –
діяльності в межах офіційної організації до смерті) [11,
с. 175].
Усі зазначені етапи соціалізації взаємопов’язані, зале-
жать від успішності попередніх етапів, мають свої завдан-
ня, які реалізуються у відповідний проміжок часу, форму-
ючи систему знань, навичок особистості. Перший етап ста-
вить за мету ідентифікацію особистості з певною політич-
ною спільнотою (державою, нацією). В період вторинної
політичної соціалізації людина особливо активно засвоює
специфічні політичні знання, уміння. На цьому етапі фор-
мується почуття патріотизму, засвоюються такі цінності,
як відповідальність і справедливість. Періоду соціальної
зрілості повинні відповідати активна участь індивіда в
політичному житті країни, виконання різноманітних по-
літичних ролей (виборця, політичного діяча, опозиціонера
тощо). Припинення активної політичної діяльності, заміна
її пасивними формами інтересу до політики є характерною
для етапу завершення трудової діяльності.
Значне місце в період ранньої або первинної соціаліза-
ції індивіда відіграє сім’я, її традиції, оскільки саме в родині
закладаються основи політичних поглядів, ідеалів. Батьки
формують правила політичної поведінки на основі власного
прикладу, а також політичні переконання, політичну пози-
цію, висловлюючи свої погляди на стан справ у суспільстві,
на перебіг певних політичних подій. Іноді ці погляди зали-
шаються орієнтиром для людини упродовж всього життя.
Важливо враховувати вплив соціального походження та
оточення людини, економічні умови існування.
Вплив сім’ї дещо послаблюється в період відвідування
дитиною школи. Підлітковий вік характеризується кризою
ідентичності. На цьому етапі дитина знайомиться з ціннос-
тями, нормами, традиціями суспільства, набуває первинно-
го досвіду практичної діяльності, беручи участь у діяльності
дитячих організацій, неформальних груп, відбувається со-
ціальне самовизначення. Значний вплив на процес соціа-
лізації підлітків справляють групи ровесників, в колі яких
210
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2
формуються й виражаються власні погляди, думки, зміню-
ються або посилюються політичні позиції, які були сформо-
вані в родині. Окреме місце посідає релігія у вихованні та
формуванні особистості. З церквою віруючі пов’язують свої
внутрішні прагнення, надію на подолання бездуховності
суспільства, моральне виховання молоді, формування в неї
патріотизму, терпимості, доброчесності, порядності.
Радикальні зміни, які відбулися в свідомості людей
стар шого покоління, руйнування попередньої системи
цін ностей та установок, пріоритетів та цілей вплинули на
формування світогляду молоді. За таких умов сучасні до-
слідники називають проблему соціалізації молодої людини
однією з актуальних соціальних проблем. Держава формує
молодіжну політику, яка спрямована на створення опти-
мальних умов для найповнішого та всебічного соціального
розвитку молоді. «Розвиток кожного молодого покоління
відбувається на фоні і в руслі загальних тенденцій цивілі-
заційного поступу, розвитку конкретного суспільства, як
перехід молодої людини з одного якісного стану до іншого,
якому відповідають зміни її правового статусу, соціально-
економічного становища, способів залучення до соціальної
структури, характеру життєдіяльності тощо» [5, с. 12].
Необхідно підкреслити, що в сучасних умовах демо-
кратизації суспільства гостро постала проблема підвищен-
ня рівня освіти, зокрема зростає значення гуманітарної
освіти, змінюються її зміст, форми та методи. Сьогодення
ставить перед вищою школою нові завдання, які пов’язані
з розвитком культурно-освітнього рівня суспільства, відпо-
відністю змісту освіти міжнародним демократичним стан-
дартам, адаптацію до них сучасних педагогічних техноло-
гій, методів та підходів. Разом із тим актуальним та пер-
шочерговим залишається реалізація в процесі професійної
підготовки майбутніх спеціалістів виховної функції освіти.
Сучасні українські вчені С. Походенко і М. Ката є ва, зокре-
ма, визначають «виховання лідера, як найактуальніше пе-
дагогічне завдання», оскільки така людина може самостій-
но приймати зважені рішення як політичний суб’єкт, має
активну політичну позицію [10, с. 5-6].
Важливим чинником гуманізації суспільства, як за-
значає В. Горбатенко, виступає громадянська освіта, яка
«сприяє життєвій необхідності демократії для людини, ро-
бить її незворотною». Вона покликана не лише формувати у
населення розуміння суспільних завдань, а й утверджувати
свідому громадянську позицію людини, забезпечувати ви-
могу індивіда бути почутим і потрібним суспільству [2, с. 2].
211
Політична соціологія
Саме така освіта надає можливість виховання активного
громадянина з чіткою громадянською позицією, впевнено-
го у майбутньому, готового до змін. Реформування системи
освіти надає шанс Україні бути залученою до глобального
освітнього простору, за умов урахування та гармонійного
поєднання демократичних цінностей з комплексом тради-
цій, базових цінностей українського суспільства.
Високий рівень політичної соціалізації людини перед-
бачає значний рівень політичної культури. Ця думка під-
тверджується дослідженнями сучасних вчених, що відзна-
чають підвищену увагу, яку надають політичній соціаліза-
ції у стабільних суспільствах з високим рівнем політичної
культури, суспільних відносин. У процесі політичної соціа-
лізації індивіда засвоюються елементи національної куль-
тури, формується його національна самосвідомість, усві-
домлення себе, як частини своєї нації, ідентифікації себе
зі своїм народом. Отже, особистість залучається до безпе-
рервного процесу передачі суспільного досвіду. Передача
політичних і правових знань, цінностей, ідеалів, правил
політичної поведінки здійснюється керовано, під контр-
олем держави, яка має дбати про рівень політичної куль-
тури своїх громадян. Це передбачає створення системи по-
літичного виховання, мета якого полягає у становленні по-
літично активного, відповідального громадянина, з певним
набором особистісних якостей, позитивним ставленням до
існуючого суспільно-політичного устрою держави.
Сьогодні, коли Україна іде нелегким шляхом транс-
формації суспільства, переоцінки цінностей, перегляду
минулих пріоритетів та ідеалів соціально-політичної сфе-
ри, виникли значні труднощі в масовій свідомості, що по-
різному виявляються: від апатії, аполітичності, розгубле-
ності до виникнення екстремістських настроїв, зневіри та
розчарування «в усьому новому». Соціологічні дослідження
останніх років виявили, що найбільш вразлива, соціально
незахищена група населення — молодь, яка ще не мала
соціально-позитивного досвіду, має досить полярні полі-
тичні цінності, не отримала уявлення про правила політич-
ної поведінки й навичок політичної діяльності, а, отже, не
засвоїла основ політичної культури. М. Перепелиця, вивча-
ючи проблему державної молодіжної політики, пропонує
соціальний портрет нинішнього молодого покоління:
люди, які здебільшого підтримують процеси формуван-–
ня демократичної незалежної держави, ринкові пере-
творення, відродження України;
212
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2
покоління, яке вимагає більш конструктивних і дина-–
мічних кроків на шляху розвитку суспільства;
покоління, яке визнає цінність освіти, високої кваліфі-–
кації, професіоналізму та вірить у власні сили;
генерація радикальних людей, які вимагають реальних –
дій, а не обіцянок [5, с. 15].
Труднощі у формуванні нової парадигми потребують
детального вивчення і врахування досвіду країн з розви-
неною демократією, які вже пройшли етап трансформації.
Досвід таких країн засвідчує необхідність підтримки проце-
су політичної соціалізації з боку держави, яка повинна бути
безпосередньо зацікавленою у формуванні активної молодої
людини з чітко визначеною життєвою позицією. Така під-
тримка передбачає створення державної молодіжної політи-
ки, яка реалізується в системі соціальної роботи серед моло-
ді, що забезпечує належні умови для соціальної орієнтації та
самореалізації молоді як в інтересах суспільства, держави,
так і у власних інтересах, за умов обов’язкової участі у ній
молоді та молодіжних організацій. Результатом молодіжної
політики держави є створення необхідних умов, надання
достатніх гарантій для соціального становлення і самороз-
витку, самореалізації молодого покоління. Наслідками такої
молодіжної політики будуть активні дії майбутнього поколін-
ня в процесі розвитку суспільства, адаптація його до мож-
ливостей громадянського суспільства. «Соціальна робота з
молоддю здійснюється в двох основних напрямках: з одного
боку, як соціальне піклування, надання різних видів соці-
альної допомоги окремим незахищеним категоріям молоді, а
з іншого боку — це соціальна діяльність, цілком спрямована
на розкриття творчого потенціалу молоді й формування у
неї «імунітету» до різних негативних явищ» [1, с. 120].
Розробка державної молодіжної політики передбачає
знайомство з досвідом розвинених демократичних країн,
але з урахуванням характерних особливостей, конкретних
умов певної місцевості, регіону. Також, необхідно зазна-
чити, що зміни в суспільстві накладають відбиток на фор-
мування молодіжної політики, та й сама молодь як об’єкт
такої політики, за об’єктивними причинами, постійно змі-
нюється. Це призводить до постійних змін напрямів, по-
шуку нових форм та методів здійснення впливу держави
на підростаюче покоління. В Україні формування дер-
жавної молодіжної політики відбувається на тлі суспільно-
політичної, економічної, духовної нестабільності, відсут-
ності досвіду позитивної та ефективної загальнодержавної
молодіжної політики. На думку М. Перепелиці, процес фор-
213
Політична соціологія
мування і реалізації регіональної державної молодіжної по-
літики ускладнюється низкою чинників, які характерні для
України перехідного періоду:
вкрай низьким рівнем матеріальної забезпеченості зна-–
чної частини молоді, зниженням доступності для неї
основних соціальних послуг, невпевненістю у майбут-
ньому, що породжує песимізм, знижує суспільну актив-
ність молодого покоління;
низькими, особливо у віддалених регіонах, стартовими –
можливостями юнаків і дівчат для ефективного вхо-
дження в повноцінне доросле життя, зокрема, низьким
рівнем освіти та професійної кваліфікації, що не відпо-
відають вимогам ринкових реформ;
відсутністю у суб’єктів регіональної державної молодіж-–
ної політики, насамперед у органів державної влади,
фінансово-матеріальних ресурсів, необхідних для про-
вадження цієї специфічної діяльності;
надто частою організаційною перебудовою органів дер-–
жавної влади та управління, безпосередньо відповідаль-
них за молодіжну політику, послаблення їхнього автори-
тету серед молоді;
малою кількістю молодіжних організацій, особливо у від-–
далених районах, незначною їх чисельністю, невисоким
авторитетом серед широкого загалу молоді [5].
Одним із пріоритетних напрямків у вирішенні існую-
чих проблем перехідного суспільства є створення системи
політичної освіти та виховання, що забезпечує передачу
політичного досвіду, моделей політичної поведінки, зна-
йомство з досвідом інших країн, адаптацію його до націо-
нальних традицій. На ефективність державної молодіжної
політики можна розраховувати за умов активної та відпо-
відальної позиції самої молоді, яка створює молодіжні ор-
ганізації, групи. Перед державою та суспільством, стоїть
завдання забезпечення свободи особистості для ефектив-
ної, незалежної реалізації властивих їй якостей, здібностей
в процесі суспільно-політичної діяльності, формування но-
вої ціннісної парадигми на основі загальнолюдських, демо-
кратичних пріоритетів на національній основі. Політична
діяльність молоді, використання її потенціалу, енергії у ви-
рішенні соціальних, економічних, правових, політичних
проблем, бажань у конструктивних змінах на краще забез-
печить Україні створення політичної еліти нового зразка,
гарантуватиме стабільність курсу реформ на шляху тво-
рення правової, демократичної, соціальної держави.
214
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2
Підсумовуючи, зазначимо, що пошук нових шляхів
подолання зазначених негараздів, які виникли в процесі
трансформації політичної культури, повинен базувати-
ся на необхідності створення стійкої, диференційованої
системи політичних суспільно-позитивних цінностей, які
відповідали б уподобанням громадян, історичним реалі-
ям та сприяли б створенню демократичного суспільства.
Об’єд нати цінності в єдину стійку систему може допомогти
орієнтація на стрижневі (системотворчі) цінності. Одним
із пріоритетів, які визнані в нашій державі, є створення
умов для становлення громадянського суспільства. Таке
суспільство потребує появи громадянина як самостійного
суб’єкта, що усвідомлює себе членом суспільства, наділе-
ний певним комплексом прав і свобод, і водночас є відпо-
відальним перед суспільством.
Список використаних джерел:
Головатий М. Ф. Політична психологія : навчальний посібник / 1.
М. Ф. Головатий. — К. : МАУП, 2001. — 136 с.
Горбатенко В. П. Громадянська освіта як чинник гуманізації 2.
суспільства / В. П. Горбатенко // Доба : науково-методич-
ний часопис з історичної та громадянської освіти. — 2002. —
№3. — С. 2-5.
Жабінець Н. В. Формування ціннісної парадигми постінду-3.
стріального суспільства / Н. В. Жабінець // Вісник академії
праці і соціальних відносин федерації профспілок України. —
К., 2002. — Вип. 2(15). — С. 232-233.
Загородній ю. І. Політична соціалізація студентської моло-4.
ді в Україні: досвід, тенденції, проблеми / ю. І. Загородній,
В. С. Курило, С. В. Савченко. — К. : Ґенеза, 2004. — 144 с.
Кіндратець О. М. Формування суспільства сталого розвитку: 5.
проблеми і перспективи : монографія / О. М. Кіндратець. —
Запоріжжя : Видавництво Запорізької державної інженерної
академії, 2003. — 383 с.
Михальченко М. І. Україна як нова історична реальність: за-6.
пасний гравець Європи / М. І. Михальченко. — Дрогобич : ВФ
«Відродження», 2004. — 488 с.
Пазенок В. Національна гідність як цінність культури // 7.
Віче. — 2002. — № 8. — С. 69-71.
Пробийголова Н. Особливості розвитку теорії політичної со-8.
ціалізації / Н. Пробийголова // Політичний менеджмент. —
2004. — № 6 (9). — С. 88-95.
Сіленко А. О. Соціальна держава: тернистий шлях до визна-9.
ння. Світовий досвід і перспективи України : монографія /
А. О. Сіленко, В. А. Коляденко. — К. : ТЄС, 2002. — 375 с.
Скомаровський В. О. Забезпечення прав і свобод людини у 10.
процесі соціально-політичного реформування україн ського
суспільства : автореф. дис. … канд. політ. наук: 23.00.02 /
215
Політична соціологія
В. О. Скомаровський ; Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького
НАН України. — К., 2005. — 20 с.
Шейко О. С. Вічне та тимчасове у світі цінностей: молодіжний 11.
аспект / О. С. Шейко // Нова парадигма : журнал наукових
праць. — К., 2005. — Вип. 41. — С. 173-180.
This article deals with the analysis of the nature, features,
stages and conditions of the political socialization of personality
as a means of self-responsible, socially active player in the politi-
cal process with clearly defined interests and ideological orienta-
tions. The attempt to prove that personality socialization in the
modernization of the Ukrainian society and promotes the imple-
mentation of political values on a national basis.
Key words: socialization of personality, political values, politi-
cal culture, political consciousness, national identity.
Отримано 18.04.11
УДК 316.48(043.3)
Т. В. Білецька
ФОРмУВАННЯ ПЕРЕДУмОВ сОЦіАЛЬНО-ПОЛітИЧНИХ
КОНФЛіКтіВ В УКРАЇНсЬКОмУ сУсПіЛЬстВі ПЕРіОДУ
тРАНсФОРмАЦіЇ
У статті на основі емпіричних показників всеукраїнсько-
го моніторингового дослідження, проведеного в 1994-2004 рр.
Інститутом соціології НАН України з’ясовуються і аналізуються
групи факторів, що детермінували появу соціально-полі тич них
конфліктів в сучасному українському суспільстві, зумовили їх
природу та характер розвитку.
Ключові слова: соціально-політичний конфлікт, ескалація
конфлікту, аномія, соціальна напруженість, протестна актив-
ність, політична ефективність.
Соціально-політичні конфлікти є іманентними скла-
до вими соціального-політичного розвитку українського
суспільст ва впродовж усього періоду його незалежності. Без
сумніву, змінювалися джерела, фактори їх появи, мотиви,
характер взаємодії учасників. За цей час сформувалося своє-
рідне конфліктогенне середовище, в якому навчилися спі-
віснувати як політики, так і пересічні громадяни. Така тен-
денція насторожує, адже у сприйнятті кожного із нас конф-
лікт — явище деструктивне, наслідки якого здебільшого не-
гативні. Водночас, вибудовуючи суспільство за принципами
демократії, ми усвідомлюємо, що конфлікти є її обов’язковим
компонентом. Не випадково на Заході давно вже стало аксіо-
мою твердження про те, що свобода і демократія — це полі-
тика існування в конфлікті, це безперервний конфлікт.
© Білецька Т. В., 2011
|