Інформаціоналізм: метаморфози суспільства і політики
У статті автор, поєднуючи дескриптивний та аналітичний методи, намагається ідентифікувати типологічні ознаки інформаціонального суспільства, що інтегративно виявляють себе у глобальному та локальному (регіональному) функціонуванні економіки, соціальних мереж, політики, культури та науки. Стверджуєть...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Збірник наукових праць "Політологічні студії" |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38816 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Інформаціоналізм: метаморфози суспільства і політики / О.О. Городецький // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2011. — Вип. 2. — С. 228-240. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-38816 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Городецький, О.О. 2012-11-22T16:09:11Z 2012-11-22T16:09:11Z 2011 Інформаціоналізм: метаморфози суспільства і політики / О.О. Городецький // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2011. — Вип. 2. — С. 228-240. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. XXXX-0103 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38816 32:004 У статті автор, поєднуючи дескриптивний та аналітичний методи, намагається ідентифікувати типологічні ознаки інформаціонального суспільства, що інтегративно виявляють себе у глобальному та локальному (регіональному) функціонуванні економіки, соціальних мереж, політики, культури та науки. Стверджується, що хронологічні параметри ідентифікації різних етапів еволюції суспільства є другорядними, несуттєвими у межах політичної науки; на то місце пропонується матриця сутнісних логічних ознак, яка побудована на взаємодії позаекономічних, власне економічних (інструментальних) та надекономічних (символічних) аргументів суспільної архітектури, що дає можливість адекватно описати траєкторії політики та влади в сучасному глобальному світі. For the last 40 years the research on politics and power within a post-industrial system has remained a strong scientific tradition in the Western schools of sociology and political science. By applying descriptive and analytical methods, the author endeavors to identify typological characteristics of informational society which in an integrated way emerge in the global and local (regional) functioning of economy, social networks, politics, culture and science. It is maintained that in political science the chronological parameters of identification of various stages of society evolution are of secondary, insignificant importance. Instead it is proposed that its place should be taken by the matrix of substantial logical characteristics built on the interplay of extra-economic, economic and super-economic (symbolic) arguments of social architecture, which offers a possibility to appropriately describe the trajectories of politics and power in the modern global world. uk Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України Збірник наукових праць "Політологічні студії" Політична соціологія Інформаціоналізм: метаморфози суспільства і політики Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Інформаціоналізм: метаморфози суспільства і політики |
| spellingShingle |
Інформаціоналізм: метаморфози суспільства і політики Городецький, О.О. Політична соціологія |
| title_short |
Інформаціоналізм: метаморфози суспільства і політики |
| title_full |
Інформаціоналізм: метаморфози суспільства і політики |
| title_fullStr |
Інформаціоналізм: метаморфози суспільства і політики |
| title_full_unstemmed |
Інформаціоналізм: метаморфози суспільства і політики |
| title_sort |
інформаціоналізм: метаморфози суспільства і політики |
| author |
Городецький, О.О. |
| author_facet |
Городецький, О.О. |
| topic |
Політична соціологія |
| topic_facet |
Політична соціологія |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Збірник наукових праць "Політологічні студії" |
| publisher |
Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України |
| format |
Article |
| description |
У статті автор, поєднуючи дескриптивний та аналітичний методи, намагається ідентифікувати типологічні ознаки інформаціонального суспільства, що інтегративно виявляють себе у глобальному та локальному (регіональному) функціонуванні економіки, соціальних мереж, політики, культури та науки. Стверджується, що хронологічні параметри ідентифікації різних етапів еволюції суспільства є другорядними, несуттєвими у межах політичної науки; на то місце пропонується матриця сутнісних логічних ознак, яка побудована на взаємодії позаекономічних, власне економічних (інструментальних) та надекономічних (символічних) аргументів суспільної архітектури, що дає можливість адекватно описати траєкторії політики та влади в сучасному глобальному світі.
For the last 40 years the research on politics and power within a post-industrial system has remained a strong scientific tradition in the Western schools of sociology and political science. By applying descriptive and analytical methods, the author endeavors to identify typological characteristics of informational society which in an integrated way emerge in the global and local (regional) functioning of economy, social networks, politics, culture and science. It is maintained that in political science the chronological parameters of identification of various stages of society evolution are of secondary, insignificant importance. Instead it is proposed that its place should be taken by the matrix of substantial logical characteristics built on the interplay of extra-economic, economic and super-economic (symbolic) arguments of social architecture, which offers a possibility to appropriately describe the trajectories of politics and power in the modern global world.
|
| issn |
XXXX-0103 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38816 |
| citation_txt |
Інформаціоналізм: метаморфози суспільства і політики / О.О. Городецький // Збірник наукових праць "Політологічні студії". — 2011. — Вип. 2. — С. 228-240. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT gorodecʹkiioo ínformacíonalízmmetamorfozisuspílʹstvaípolítiki |
| first_indexed |
2025-11-26T01:06:29Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:06:29Z |
| _version_ |
1850601174397353984 |
| fulltext |
228
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2
УДК 32:004
О. О. Городецький
іНФОРмАЦіОНАЛіЗм: мЕтАмОРФОЗИ
сУсПіЛЬстВА і ПОЛітИКИ
У статті автор, поєднуючи дескриптивний та аналітичний
методи, намагається ідентифікувати типологічні ознаки інфор-
маціонального суспільства, що інтегративно виявляють себе у
глобальному та локальному (регіональному) функціонуванні
економіки, соціальних мереж, політики, культури та науки.
Стверджується, що хронологічні параметри ідентифікації різ-
них етапів еволюції суспільства є другорядними, несуттєвими
у межах політичної науки; на то місце пропонується матриця
сутнісних логічних ознак, яка побудована на взаємодії поза-
економічних, власне економічних (інструментальних) та над-
економічних (символічних) аргументів суспільної архітектури,
що дає можливість адекватно описати траєкторії політики та
влади в сучасному глобальному світі.
Ключові слова: постіндустріальне суспільство, інформа-
ційне (інформаціональне, програмоване, технотронне) суспіль-
ство, інфосфера, інформаціоналізм, інформаційні технології,
масове суспільство, мозаїчне суспільство, суперсимволічна
економіка, локальна політика, глобальна політика, нові актори
політики, світова католицька церква, тероризм, наука, куль-
тура, культурна ідентичність, інструментальна раціональність,
соціальна комунікація, соціальна динаміка, феномен «при-
швидшення» часу, ідентифікація суспільства.
Деякі наші інтуїтивні відчуття, а також певні повсяк-
денні соціальні факти та процеси, що лежать у площині
взаємодії із зовнішнім світом, невідпорно схиляють сучас-
ну людину до усвідомлення обставини, що цей світ стрімко
збільшує власну динаміку, вражаючи шаленими темпами
технологічних винаходів, новими принципами та структу-
рами соціальної комунікації, незбагненними, на перший
погляд, траєкторіями локальної та глобальної політики та
стрімко зростаючою культурною різноманітністю. Час, у
його суб’єктивному сприйнятті, різко «стискається», «ущіль-
нюється», «пришвидшується» через те, що у межах його тра-
диційних індикаторів та шкал вимірювання, як здається,
все далі вміщується більша кількість інформації та подій.
Філософи та фахівці у інших сферах суспільствознавства,
спираючись на закони діалектики, апріорно не можуть по-
яснити означений феномен, оскільки жоден із цих законів
не оперує параметром «час» і явища, процеси, які ці закони
описують, не корелюють жодним чином із їх тривалістю. У
царині повсякденної свідомості на основі феномену «при-
швидшення» виникають відчуття нестабільності форм соці-
альної комунікації, руйнування сталих інститутів та стан-
© Городецький О. О., 2011
229
Політична соціологія
дартів, цінностей суспільства — власності, сім’ї, професійної
діяльності, соціальної захищеності, моралі тощо. У екстре-
мальних точках такої свідомості виникають апокаліптичні
образи світу, зароджується і знаходить комфортний прихис-
ток брутальна ідея побудови приватного життя, позбавлено-
го більшою чи меншою мірою його моральних чи соціаль-
них імперативів, норм та заснованого на вдоволенні лише
власного егоїстичного інтересу. Загалом такий тип оцінки
суспільних явищ притаманний масовій свідомості у періоди
кардинальних економічних та соціально-політичних пере-
творень; при цьому змінюється лише її історична форма але
не самий зміст. У щоденниках французьких письменників
братів Гонкур зафіксовані схожі песимістичні настрої, акту-
алізовані як реакція на Французьку буржуазну революцію.
«Нове, до нині невідоме відчуття, симптоматичне для нових
суспільств, що утвердились після 1789 року, — писав Едмон
де Гонкур, — це відчуття, що існуючий соціальний лад про-
тримається не більше десяти років». Ще одне, належне їм
твердження, констатує, що «ідея відносності принципів та
недовговічності уряду проникла у розум кожного» (переклад
наш. — О.Г.) [1], що з надзвичайною переконливістю від-
творює колорит сучасних українських суспільно-політичних
обставин. В результаті така суб’єктивна реальність викли-
кає ефект підсилення соціальної нестабільності, утруднює
процеси керованості суспільними формами.
Іноді буває, що істини, які важко обґрунтувати науко-
вими, логічно-раціональними аргументами, відкриваються
у форматі образного, естетично-художнього відображення
світу, що, у веберівській теорії ідеальних типів, пов’язане
із переходом суб’єкта від цілераціональної до ціннісно-
раціональної дії. Стосовно актуалізованої у даній статті
проблеми інформаціоналізму варто поміркувати над оцін-
кою прогресу, запропонованою, зокрема, американським
письменником Леонардом Левінсоном у одному із його ви-
тончених афоризмів. «Прогрес, — зауважує Левінсон, — це
рух по колу, але все більш швидкий». Ключове слово у на-
веденій позиції, на нашу думку, — «швидкий», яке лежить
у площині змістовної кореляції із поняттям «час», що, у
вище згаданих філософських оцінках онтологічного буття і
діалектичних законах, змістовного навантаження не несе,
але, водночас, є логічно необхідним для вимірювання со-
ціальної динаміки реального світу.
У контексті соціально-історичної ретроспекції, час —
його інтенсивність, динаміка — виступає валідним індика-
тором рівня суспільного розвитку, змісту та якості життя
230
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2
людей. Важливо зауважити принагідно, що обставина часу
у вимірі соціальних процесів напряму пов’язана із розви-
тком засобів інформаційного обміну суспільства, для якого,
загалом, характерне стрімке зменшення часових інтерва-
лів передачі (транспортування) даних, при цьому самі дані
(інформація), їх обсяг зростають по експоненті. Поштовий
голуб у романі Анрі Бейля, випущений з височенної вежі
закоханим молодим герцогом у Пармі часів Реставрації та
звичайний e-mail, якого ми направляємо сьогодні нашим
друзям чи знайомим (іноді на значно більші відстані) є до-
сить колоритними образами, що по-своєму репрезентують
різні історичні профілі суспільства і, одночасно, перекон-
ливо демонструють діаметральну різницю змісту та якості
життя у них. Але зауважимо, що саме швидкість транспор-
тування інформації, залежна, насамперед, від якості її но-
сіїв, інструментів та форми збереження, і є тим вирішаль-
ним критерієм, що фіксує означену різницю між історич-
ними стадіями суспільства.
Описана вище ідея сьогодні зовсім не є оригінальною;
вона осмислена і глибоко інтегрована у теоріях технологіч-
ного детермінізму у західній політичній науці впродовж
майже останнього півстоліття. Але саме ця ідея є, на наш
погляд, центральною у обґрунтуванні інформаціональної
парадигми суспільства, економіки та політики, що інтен-
сивно розробляється у наш час у провідних школах та цен-
трах світової політичної науки.
Сучасний світ у всіх його компонентах та образах є
надзвичайно різноманітним, таким, що постійно пере-
буває у стані мінливих організаційних форм, пов’язаних,
зокрема, або із пошуками першоджерел власної ідентич-
ності спільнот, що утворились на уламках тоталітаризму
у Східній Європі та Радянському Союзі; або із доланням
наслідків світової фінансово-економічної кризи; або із ви-
найденням та впровадженням «чистих» технологій вироб-
ництва електро енергії, зактуалізованим технологічними
катастрофами, як, наприклад, у Чорнобилі та на Фукусімі.
Ці та інші образи реального світу є, водночас, стрижне-
вими політичними проблемами людства. Акторами цього
світу сьогодні виступають не тільки держави та держав-
ні об’єднання але й нові персонажі політики — міжнарод-
ні економічні консорціуми, національну належність яких
практично неможливо визначити, але які мають свої кор-
поративні політичні інтереси, співвідносні як з глобальни-
ми, так і локальними рівнями їх функціонування; світова
католицька церква (зауважимо, що Ватикан має сьогод-
231
Політична соціологія
ні дорадчий статус у Євросоюзі), глобальний політичний
та духовний вплив якої можна відстежити і в руйнуванні
східноєвропейських тоталітарних режимів, і в намаганні
створити сучасну наднаціональну політичну структуру,
яка, згідно позиції папи Бенедикта ХVІ, викладеній у третій
енцикліці «Caritas in Veritate» («Charity in Truth» — «Істинна
благодійність»), підписаній 29 червня 2009 року, «має ви-
знаватись усіма, слугувати ефективною владою заради за-
безпечення безпеки, поваги та прав кожного» [2]; терорис-
тичні організації, що виникають на ґрунті расових, етніч-
них, соціальних та релігійних ознак та діють як в середині
країн, так і координують свою діяльність у міжнародному
середовищі (нагадаємо принагідно відомі заклики аятоли
Хомейні щодо фізичної розправи з британським письмен-
ником С. Рушді); сексуальні меншини, що з’являються на
арені інституціоналізованої політики у ряді європейських
країн та, подекуди, в російському та українському соціо-
культурному середо вищі тощо. Загалом сучасне суспіль-
ство, започатковане його історичним поділом на комунізм
та капіталізм у першій половині минулого століття, втра-
тило свою традиційну дихотомічність, бінарність, систем-
ну соціально-політичну альтернативність (конфліктність) і,
здавалось би, разом із цією ознакою, — внутрішню запро-
грамованість на ядерний апокаліпсис та самознищення.
Після горбачовських реформ та антитоталітарних револю-
цій у східній Європі настає своєрідний «кінець постійності»
(«the end of stability» — Е. Тоффлер), який викликав стрімке
переформатування світового порядку, центрів його полі-
тичної та економічної могутності, а також, власне, зміну
векторів соціально-політичного розвитку майже трьох де-
сятків «нових незалежних країн». Світова спільнота обно-
вила елементи власної структури, пройшовши (за терміно-
логію Л. Левінсона) нове коло свого розвитку, причому — на
більш високій швидкості. Щоправда, це нове спричинило
у суспільній свідомості цілої цивілізації дещо несподівану
оцінку не стільки реального образу світу, у який людство
ненароком потрапило, скільки образу його найближчого
майбутнього, загадкові, утаємничені соціально-політичні
імперативи якого перегукувались, радше, із страхітли-
вими сюрреалістичними сюжетами та образами полотен
С.Далі ніж умиротвореними мотивами художників епохи
Відродження — Тиціана, Леонардо да Вінчі, Рафаеля чи
Альбрехта Дюрера. Аналог таких художніх образів у ра-
ціональному (науковому) віддзеркалені світу адекватно
представлений у добре відомому творі Елвіна Тоффлера
232
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2
«Футурошок» (1970, 1984) [3], а також деяких його пізніших
роботах [див. 4]. Найвиразніша та найболючіша точка ко-
ливання у суспільній свідомості цієї пори полягала у тому,
що соціум на тривалий час втратив власну прогнозованість,
традиційність, лінійність якої зумовлювала боротьба двох
головних архітекторів світу, двох його головних акторів —
капіталізму (індустріального суспільства) та комунізму (ета-
тизму, як його влучно називає Мануель Кастельс). І коли
одного із цих архітекторів не стало («всі царства смертні»
— Н. Ма кіа вел лі) — історія вкотре повторилась, з усією не-
відпорністю викликавши масову фобію майбутнього. «Чи
можна якось пояснити цю дивну картину, не вдаючись до
жаргону психоаналізу чи туманних кліше екзистенціаліз-
му? — запитує Е. Тоффлер. — Дивне нове суспільство явно
торує собі дорогу поміж нас. Чи існує спосіб зрозуміти його,
спрямувати його розвиток? Як ми можемо прийти до згоди
із ним?» (переклад наш. — О.Г.) [3, 31]. Зауважимо, разом
з тим, що поки глобальний світ та його периферія міркує
(чи не міркує) над означеною «кривизною» соціального про-
стору і соціального часу — цей час і простір не чекають — у
тому сенсі, що не стільки впливають, як втручаються
у наше повсякденне життя, моделюючи його часто у обра-
зах страхітливих мутантів, змальованих у відомих творах
Едгара Алана По або Мері Шеллі. Ці образи зачіпають і при-
ватне, і суспільне (колективне) життя людини, приходячи
до нас у вигляді неймовірного соціального розшарування,
олігархізації влади, рейдерства, правового нігілізму, фено-
мену В. Лозинського, розкрадання державних коштів, со-
ціального рабства, зростаючого безробіття, високої смерт-
ності, депопуляції населення, свавілля чиновників, судів та
банків, загалом хаосу у економіці тощо. Фобія майбутнього
в масовій свідомості українського суспільства генеруєть-
ся також і каналами зовнішньої комунікації з оточуючим
світом: промисловці та підприємці бояться, що енергоміст-
кість більшості вітчизняної продукції та технології, на яких
вона створюється, не дозволять вигідно реалізувати її на
більшості світових ринків і автентичний продукт запорізь-
кого автогіганту під назвою «Славута» ніколи не колесити-
ме автобанами Німеччини, Італії, Франції чи Іспанії; селя-
ни та дрібне фермерство бояться насичення внутрішнього
ринку дешевими штучними (модифікованими) продукта-
ми з Європи та США, що заважають реалізації натураль-
них, органічних продуктів, вирощених власними руками,
та, найголовніше, бояться втратити землю, яка є не тільки
економічною але й традиційною основою способу їх життя;
233
Політична соціологія
трудові мігранти з тернопільщини чи Закарпаття, які не
мають легалізації у європейських країнах, бояться, що їх
звідти депортують і позбавлять, в такий спосіб, заробітку,
або, навпаки, заставлять на чужині працювати без оплати;
українські вчені, в силу різних причин, найчастіше не ви-
тримують (за винятком декількох галузей) конкуренції із
західними колегами, бо часто проблематика, якою вони за-
ймаються, не є актуальною у тому світі (за даними Центру
ім. Г. Доброва НАНУ, опублікованими у 2007 році, на на-
укові статті українських авторів у цілому світі припадає
всього лиш 0,09% посилань, що у чотири рази менше по-
казників у Республіці Польща та у дев’ять разів менше, ніж
показники у Росії [див. 5]).
Таким чином, нові реалії та тенденції розвитку світо-
вої цивілізації, пов’язані із позначеним вище переформату-
ванням світу, яке відбувалось за імперативу діалектичної
пари регіонального (локального) та глобального, перетво-
рились на одну із найактуальніших проблем модернізму у
межах філософського, економічного, соціологічного аналізу
суспільства, а також ініціювало інформаційний (інформа-
ціональний) дискурс у західній політичній науці [див. 6].
Початок цього дослідницького дискурсу було покладено у
концепціях постіндустріалізму, що дістали системного осмис-
лення у 60-70 рр. минулого століття у англо-американській,
французькій та німецькій соціально-політичній науці, хоча
сам концепт «постіндустріальний» був введений у науковий
обіг на початку ХХ століття А. Кумарасвамі у дослідженні
систем суспільного виробництва азіатських країн. Як відомо,
одним із системо- утворюючих принципів постіндустріалізму
виступає сувора ідентифікація (логічна та історична) етапів
суспільного розвитку та критеріїв їх вирізнення. І хоча у різ-
них авторів у межах цієї наукової традиції подибується тер-
мінологічна інваріантність етапів суспільного розвитку, — всі
вони виходили із генеральної триступінчатої класифікації та-
кого розвитку, вирізняючи при цьому рівні аграрних (доінду-
стріальних), промислових (власне індустріальних) і сучасних
суспільств — постіндустріальних, які варіативно іменувались
як технотронні, інформаційні, інформаціональні, програмо-
вані тощо. Зрозуміло, що наша апеляція лише до формальних
характеристик концепцій постіндустріалізму, пов’язаних із
власне семантичними ознаками, є недостатньою для визна-
чення суті цих концепцій і потребує, відповідно, дещо глиб-
шого осмислення. Ретельніший аналіз теорій постіндустріа-
лізму дозволяє побачити деякі сутнісні особливості цієї репре-
зентативної наукової традиції. Маємо на увазі наступне.
234
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2
Сама тріада етапів суспільного розвитку (доіндустріаль-
не — індустріальне — постіндустріальне суспільство) скон-
струйована у строгій діалектичній залежності історичного
та логічного. Очевидно, історична впорядкованість означе-
них етапів є цілком прийнятною — такою, що відображає
реальний історичний процес світового розвитку і не викли-
кає при цьому концептуальної невизначеності та спротиву.
Однак, нам би хотілось звернути увагу на одну принципову
річ, що є досить важливою у пояснені динамічних перетво-
рень означених типів суспільства, переходу однієї його істо-
ричної форми у іншу. Доіндустріальні суспільства є почат-
ковою формою соціальної еволюції людства і тому, в силу
інфантильності технологічного потенціалу, зосередженості
на видобутку та виробництві переважно сільськогосподар-
ського продукту (загалом примітивними знаряддями праці),
такі суспільства дістали назву аграрних. Логіка соціальної
комунікації між головними акторами стародавнього світу та
доби раннього феодалізму — де хронологічно розташована
епоха аграрних суспільств — власниками засобів виробни-
цтва та рабами, феодально залежним населенням, трималась
виключно на позаекономічних стимулах. Древньоримський
раб чи віл лан у середньовічній Англії включені у процес
виробництва як живі знаряддя праці, у яких є власник.
Галерний раб, за образною метафорою поета, — це лиш про-
сте «продовження весла», який немає жодних конструктив-
них внутрішніх стимулів до активної праці. Аграрні суспіль-
ства, відтак, це не лише переважно монокультурні у струк-
турі суспільного виробництва, але й низькопродуктивні та
повільні у сенсі соціальної динаміки. Причина — позаеко-
номічне стимулювання праці. Індустріальне суспільство, за-
початковане мануфактурними формами організації праці,
що поступово переростають у економіку «фабричних труб»
(за образним виразом Е. Тоффлера), являє собою принци-
пово новий тип суспільного виробництва та соціальної ко-
мунікації, яка реалізується на основі інститутів свободи,
раціоналізму та економічній детермінованості праці, векто-
ри якої зорієнтовані у бік багатства, грошей. «Money talks»
(«гроші вирішують») — цей поширений афоризм з невідо-
мого джерела є, певне, найколоритнішою характеристикою
індустріа лізму, як автентичного історичного етапу суспіль-
ної еволюції, що був хронологічно започаткований у ХVІ-
ХVІІ століттях і тривав до 60-70 років ХХ століття. Глибокий
зміст цих двох слів вміщує реальні і міфологічні образи ба-
гатства — Клондайк, Ельдорадо, Пайтіті, Угрюм-ріку — що
перетворились на об’єкт солодких прагнень людини та, вод-
235
Політична соціологія
ночас, її жорстоких, насильницьких дій, знаряддя особис-
тісної самореалізації та «війни всіх проти всіх». Логіка ме-
таморфози аграрного суспільства у індустріальне пов’язана
із розкріпаченням, вивільненням сутнісних сил людини та
тотальним запровадженням принципу раціоналізму, про-
дуктом застосування якого стає більш ефективна економі-
ка, прагматична та експансивна політика, модернізована
і істотно урізноманітнена соціальна структура; при цьому
загальна системна динаміка їх функціонування була стрім-
ко піднесена у порівнянні з архаїчними образами середньо-
вічних доіндустріальних цивілізацій. Постіндустріальне сус-
пільство (інформаційне, технотронне, інформаціональне) за
параметром системної динаміки (інтенсивності часу) істот-
но переважає суспільство «фабричних труб», оскільки засно-
ване на досягненнях науки та інформаційно-технологічної
революції, які дозволили приватному економічному інтересу
вийти за межі локального середовища і опанувати глобаль-
не середовище. Ален Турен, роботи якого у семидесяті роки
минулого століття у західній соціально-політичній науці по-
клали початок теорії інформаціоналізму [див. 6], аналізуючи
епоху «modernite» (ХVІІ-ХХ століття), зауважував, що її пізня
стадія демонструє розрив, який виникає між національними
державами та міжнародним господарством, зумовлюючи
руйнування моделі суспільства, котре комбінувало у влас-
них межах інструментальну раціональність економіки, під-
приємництва, бізнесу та культурну ідентичність. На цьому
ґрунті у 60-70 рр. виникає нове суспільство, яке зветься у
автора «програмованим» (а не постіндустріальним), і є «най-
більш сучасним соцієтарним типом» або «найбільш просуну-
тою формою сучасності» [див. 6, с. 22-84]. Таке суспільство
утворюється лише у точці виходу із індустріального, вини-
каючи, по суті, за межами індустріального, заперечуючи
його. У роботі «Чи зможемо ми жити разом?» (1997) А. Турен
резюмує: «Сьогоднішня реальність полягає у розриві двох
всесвітів: ринкового та культурного, які управляються ін-
струментальним розумом і колективною пам’яттю» [7]. Таке
положення речей означає, зокрема, що економіка та бізнес
у сучасному світі є системним утворенням, яке найповніше
реалізується і набуває раціональності (ефективності) лише у
глобальному просторі, залишаючи у локальному (національ-
ному) проблему збереження культурної ідентичності. При
цьому важливо підкреслити, що програмоване суспільство
у А. Турена виникає, власне, на основі не економічних, а
надекономічних аргументів, пов’язаних із соціальними та
культурними факторами, серед яких вирішального значен-
236
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2
ня набувають наука, політична воля та прагнення людей до
пошуку доходів.
Таким чином, хронологічна періодизація інформаціо-
налізму, про яку тут йшлося, є другорядною обставиною
його ідентифікації, порівняно із сутнісними характеристи-
ками еволюції суспільних форм, які проходять три автен-
тичних стадії, пов’язані із позаекономічними, власне еконо-
мічними та надекономічними (символічними) аргументами
організації суспільства, матеріального виробництва та по-
літики у його межах. Інформаціональне суспільство є про-
дуктом еволюції не стільки матеріального виробництва, як
зумовлене об’єктивним зміщенням економіки та системи
соціальної комунікації у сферу послуг — медичного обслуго-
вування, культури, освіти, розвиток наукових досліджень
— загалом так звану інфосферу, яка дедалі впевненіше
перетворюється на основний ресурс, що живить розвиток
і економіки, і бізнесу, і політики, і соціальних мереж та,
водночас, не є тотожною автентичним процесам, що від-
буваються у цих галузях.
Закономірність функціонування описаної вище тріади
ідентифікації ступеня розвитку суспільства може бути ло-
кально (вибірково) застосована до визначення будь-яких
складових процесів соціальної еволюції, окреслених еконо-
мічною, культурною чи політичною сферами. Наприклад,
функцію грошей у доіндустріальній фазі суспільства первіс-
но виконували матеріальні предмети (знаряддя праці, шкі-
ри (хутро) тварин, слонова кістка тощо), що добирались за
принципами еквівалентності. Як тільки у господарському
процесі виникає додатковий продукт — майже одночасно
з ним з’являються мідні, бронзові, срібні та золоті монети,
а із створенням банківської системи у фазі індустріальної
цивілізації з’являються їх імітанти — паперові банкноти, що
поступово поширюються як засіб платежу у межах усієї ма-
кроекономічної системи, переводячи срібні та золоті монети
у категорію банківських металів та індивідуального багат-
ства але не витісняючи їх при цьому повністю із торгівлі.
(У історичному романі Зінаїди Тулуб «Людолови» описана
сцена продажу вродливої української жінки на невільниць-
кому ринку у Кафі за ваговий до неї еквівалент золота). Ця
метаморфоза, думається, значною мірою була спричинена
інтенсивністю товарно-грошових операцій, їх частотою, що
стрімко зростала у зв’язку з розвитком товарного виробни-
цтва та розширенням географії ринків. У вигляді золотих
монет та банкнот гроші використовуються і в межах сучас-
ної супер символічної (за виразом Е. Тоффлера) економіки.
237
Політична соціологія
Проте, чим далі — тим частіше функцію грошей беруть на
себе ще більш символічні (у відношенні до золота та інших
дорогоцінних металів) імітанти — платіжні або кредит-
ні пластикові картки, які, власне, не є грішми у форматі
аграрного або індустріального суспільства. Племена абори-
генів на о. Борнео, куди полюбляв споряджати власні експе-
диції Жак Ів Кусто, напевне довго і здивовано розглядали би
пластикову картку VISA, продуковану та видану, скажімо,
BNP Paribas Group, бентежачись та очікуючи від несподі-
ваного купця чогось більш цінного, предметного та функці-
онального. Таким чином гроші, як один із сталих економіч-
них винаходів людства, подібно до усіх фундаментальних
перетворень суспільства у межах розглянутої вище системи
координат (аграрне — індустріальне — символічне (інфор-
маціональне)), також цілком послідовно і синхронно зміню-
ють власний образ, зміщуючись від золотої монети у формат
банківської купюри, а від неї — до віртуальних, символічних
грошей у системі Web-Money або представлених із застосу-
ванням передових інформаційних технологій у форматі Visa,
Master Cart тощо. Ясна річ, що і швидкість обертання елек-
тронних грошей, їх обсяги та відстані, які вони долають, не
йдуть у жодне порівняння з обігом банкнот та дорогоцінних
металів і поготів. Такими є імперативи сучасної глобальної
економіки, сучасного глобального світу.
Універсальне запровадження інформаційних техноло-
гій, які утворюються як продукти наукового, культурного
виробництва, як продукти знання, до вдосконалення най-
різноманітніших форм соціальної комунікації у економіці,
архітектурі соціальних мереж, політичному процесі, фінан-
совому обігу, біржовій діяльності тощо цілком логічно дозво-
ляють говорити про глобальний вплив означеного надеконо-
мічного (власне, культурного) явища у організації суспільно-
го життя, точніше того його етапу, що дістав назву постін-
дустріальний (або інформаційний (інформаціональний), що
у даному випадку є тотожними дефініціями). Один із най-
більш авторитетних сучасних теоретиків інформаціоналізму
Мануель Кастельс, у межах фундаментального дослідження
«Піднесення мережевого суспільства. Том І. Інформаційна
епоха: економіка, суспільство та культура», серед багатьох
ознак згаданого суспільства вирізняє, як найбільш важли-
вий критерій знання, обробку інформації, культуру — себто
ті інструментальні характеристики суспільства, які, за сво-
їм походженням, лежать у межах надекономічної субстан-
ції. «Оскільки інформаціоналізм заснований на технології
знання та інформації, — зауважує М.Кастельс, — у інфор-
238
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2
маціональному способі розвитку наявний особливо міцний
зв’язок між культурою та продуктивними силами, між ду-
хом та матерією» (переклад наш. — О.Г.) [8, с. 17]. У тому ж
розділі книги («Інформаціоналізм, індустріалізм, капіталізм,
етатизм: способи розвитку і способи вироб ництва») автор
переконує: «У новому, інформаціональному способі розвитку
джерело продуктивності полягає у технології примноження
знання, обробці інформації та символічній комунікації. …
Специфічним для інфор ма ціо нального способу розвитку є
вплив знання на саме знання, — як головне джерело про-
дуктивності» (переклад наш. — О.Г.) [8, с. 16-17].
Звичайно, не варто думати, що інформаціоналізм, як
певна суспільна форма, як спосіб комунікації та розвитку,
зачіпає лише сферу матеріального виробництва. По суті, весь
світ, що нас оточує, став «цифровим»; саме в такому вигляді
(персональний ідентифікаційний номер) зберігається інфор-
мація про кожного з нас у державній реєстраційній системі
(органах державної податкової, митної служби, паспортних
департаментах), відстежуючи траєкторії нашої соціальної
комунікації та поведінки в суспільстві — від сплати подат-
ків, поїздок за кордон, банківських операцій до проведення
техогляду власного автомобіля; результати наших покупок у
торгівельних мережах типу «Сільпо», позначені у чеках і збе-
режені у комп’ютерних базах даних таких мереж, дозволя-
ють їм з високою точністю планувати асортимент та обсяги
оптових поставок, що варіюються за параметрами тиждень
— місяць — сезон (квартал) — рік; інформація про наяв-
ну у людини вищу освіту заблокує її намагання отримати
другу вищу у межах державного сектору у вишах. Здається
цифровий світ знає про нас все або майже все, принаймні,
він прагне до того аби сприяти різноманітним державним
службам у виконанні покладених на них обов’язків. І це є
цілком звичайним явищем у сучасному світі.
Найбільш виразний бік інформаціоналізму полягає не
в тому, що він змінює наше приватне життя (хоча це також
важливо), а в тому, що він кардинально переформатовує
систему суспільного виробництва, політики, соціальної ар-
хітектури, культури, науки, знання, цінностей, міжнарод-
них відносин. Генеральний вектор цих змін орієнтований
у бік глобалізації світу але, в силу різної швидкості, дина-
міки інформаціональних процесів у різних точках соціаль-
ного простору, скажімо, в країнах «ядра» та «периферії»
(Е. Валлерстайн), ми отримуємо ефект мозаїчного суспіль-
ства і, відповідно, об’єктивну потребу модернізації політи-
ки у її глобальному та регіональному вимірах.
239
Політична соціологія
Список використаних джерел:
Ускорение темпов общественного развития. — Режим досту-1.
пу: http://molitvu.ru/?p=932.
Text of papal encyclical ‘Charity in Truth’. — Режим досту-2.
пу: http://www.boston.com/news/local/articles_of_
faith/2009/07/text_of_papal_e.html.
Toffler A. Future Shock. — Random House Publishing Group. 3.
1984. — 576 p.
Toffler A. & H. Revolutionary Wealth: How it will be created and 4.
how it will change our lives / Ed. Alfred A. Knopf. 2006. — ХVІ
+ 492 pp.
Тоффлер Э. Метаморфозы власти : пер. с англ. / Э. Тоф-
флер. — М. : ООО «Издательство АСТ». 2003. — 669+3 сс.
Бердичевская М. Академическое болото / М. Бердичевская. — 5.
Режим доступу: http://www.expert.ua/articles/12/0/6120/
Touraine A. The Post-Industrial Society. Tomorrow′s Social 6.
History: Classes, Conflicts and Culture in the Programmed
Society. Trans. by L. Mayhew. — New York : Random House,
1971. — VIII+244 pp., including index;
Bell D. The Coming of Post-Industrial Society: A Venture in
Social Forecasting. — New York : Basic Books, 1973. — 507 p.
Piore M. & Sabel Ch. The Second Industrial Divide: Possibilities
for Prosperity. — New York : Basic Books. 1984. — IX+355 pp.;
Shiller H. Mass Communications and American Empire.
(Critical Studies in Communication and in the Cultural Industries).
Second Edition. — New York: Westview Press. 1992. — 228 p.;
Habermas J. The Structural Transformation of the Public Sphere:
An Inquiry into a Category of Bourgeois Society. Trans. by T.Burger. —
Cambridge, Massachusetts: MIT Press. 1989. — XXI+305 pp.;
Giddens A. Modernity and Self-Identity: Self and Society
in the Later Modern Age. — Cambridge: Polity Press. 1991. —
VII+256 pp.;
Giddens A. The Consequences of modernity. — Cambridge:
Polity Press. 1991. — IX+186 pp.;
Webster F. Theories of the Information Society. Second
Edition. — London and New York: Routledge. 2002. — 318 p.
Гидденс Э. Политика, управление и государство /
Э. Гидденс // Рубеж (альманах социальных исследований). —
1992. — № 3. — С. 78-107.
Сможем ли мы жить вместе? Рецензия на книгу: Touraine A. 7.
Pourrons-nous vivre ensemble ? Egaux et defferents. P., 1997. —
Режим доступу: http://www.postindustrial.net/content1/
show_content.php?table=reviews&lang=russian&id=13.
Castells M. The Rise of the Network Society. Second Edition. The 8.
Information Age: Economy, Society and Culture. Vol. I. — Oxford:
Blackwell Publishers Ltd. 2000. — XXIX+594 pp.
For the last 40 years the research on politics and power within
a post-industrial system has remained a strong scientific tradi-
tion in the Western schools of sociology and political science. By
240
Збірник наукових праць «Політологічні студії». — 2011. — Випуск 2
applying descriptive and analytical methods, the author endeav-
ors to identify typological characteristics of informational society
which in an integrated way emerge in the global and local (region-
al) functioning of economy, social networks, politics, culture and
science. It is maintained that in political science the chronological
parameters of identification of various stages of society evolution
are of secondary, insignificant importance. Instead it is proposed
that its place should be taken by the matrix of substantial logical
characteristics built on the interplay of extra-economic, economic
and super-economic (symbolic) arguments of social architecture,
which offers a possibility to appropriately describe the trajectories
of politics and power in the modern global world.
Key words: post-industrial society, information (informational,
programmed, technotronic) society, infosphere, informationalism,
information technologies, mass society, mosaic society, super-
symbolic economy, local politics, global politics, new political ac-
tors, Catholic Church, terrorism, science, culture, cultural identity,
instrumental rationality, social communication, social dynamics,
«time acceleration» phenomenon, identification of society.
Отримано 19.04.11
УДК 316(477)
О. В. Рибщун
ХАРАКтЕРНі РИсИ сУЧАсНОЇ УКРАЇНсЬКОЇ сОЦіОЛОГіЇ:
мОНітОРИНГОВі ПРОЕКтИ
(ЗАРОДЖЕННЯ, стАНОВЛЕННЯ, УтВЕРДЖЕННЯ)
Однією із характеристик сучасної української соціології є
її перехід на нові форми науково-дослідної роботи — моніто-
рингові обстеження стану українського суспільства або ж його
окремих структур. Перехід цей засвідчує, по-перше, відхід від
колишніх радянських практик наукового дослідження до світо-
вих стандартів, прагнення до самоідентифікації та самоствер-
дження як повноправного партнера в системі світової соціології;
по-друге, завершення процесу інституціоналізації української
соціології та початки її якісного зростання; і по-третє, профе-
сіоналізм українських соціологів, котрі адекватно реагують на
суспільні виклики, вчасно відчуваючи «зміни епох».
Ключові слова: українська соціологія, соціологічний моні-
торинг
Соціологія на Україні утвердилась вже майже півтора
століття тому, проте її історичний розвиток на вітчизня-
них теренах був досить суперечливим, а іноді навіть тра-
гічним. Через вплив різноманітних факторів українські
соціологи змушені були то боротись за своє існування, то
шукати способи самоствердитись в системі світової соціо-
логії, то ще якось пристосовуватись до вимог часу. Все це
зумовило унікальність періодизації української соціологіч-
© Рибщун О. В., 2011
|