“Вибране” Миколи Воробйова
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Слово і Час |
|---|---|
| Datum: | 2007 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України
2007
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38956 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | “Вибране” Миколи Воробйова / Ю. Шутенко // Слово і Час. — 2007. — № 11. — С. 30-32. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-38956 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Шутенко, Ю. 2012-11-26T14:58:05Z 2012-11-26T14:58:05Z 2007 “Вибране” Миколи Воробйова / Ю. Шутенко // Слово і Час. — 2007. — № 11. — С. 30-32. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. 0236-1477 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38956 uk Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України Слово і Час Час теперішній “Вибране” Миколи Воробйова Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
“Вибране” Миколи Воробйова |
| spellingShingle |
“Вибране” Миколи Воробйова Шутенко, Ю. Час теперішній |
| title_short |
“Вибране” Миколи Воробйова |
| title_full |
“Вибране” Миколи Воробйова |
| title_fullStr |
“Вибране” Миколи Воробйова |
| title_full_unstemmed |
“Вибране” Миколи Воробйова |
| title_sort |
“вибране” миколи воробйова |
| author |
Шутенко, Ю. |
| author_facet |
Шутенко, Ю. |
| topic |
Час теперішній |
| topic_facet |
Час теперішній |
| publishDate |
2007 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Слово і Час |
| publisher |
Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0236-1477 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38956 |
| citation_txt |
“Вибране” Миколи Воробйова / Ю. Шутенко // Слово і Час. — 2007. — № 11. — С. 30-32. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT šutenkoû vibranemikolivorobiova |
| first_indexed |
2025-11-27T08:06:19Z |
| last_indexed |
2025-11-27T08:06:19Z |
| _version_ |
1850804699322646528 |
| fulltext |
30 Слово і Час. 2007 • №11
предметності, сплав якоїсь дивної, первісної вмотивованості з позірною
абсурдністю та алогічністю. Кожне нове прочитання буде новим відкриттям
Воробйова'гуманіста, бо тільки справжнє щоразу відкривається по'іншому. Бо
“лише покидаючи дім, можеш ще раз повернутися до нього”.
м. Івано'Франківськ
Юлія Шутенко
“ВИБРАНЕ” МИКОЛИ ВОРОБЙОВА
Воскресає віра в існування українських меценатів, у те, що поезія потрібна й
сьогодні. Дві книжки вибраних віршів – том Василя Голобородька (Ми йдемо:
збірка віршів. – К.; Рівне, 2005. – 1056 с.1) і Миколи Воробйова (Без кори:
Вибране. – К., 2007. – 632 с.) – з’явилися через сприяння конкретних людей, а не
держави чи певних структур. Обидва автори належать до “витісненого покоління”
кінця ХХ ст. (за І.Андрусяком), тобто до тих, чий талант формувався в умовах
тиску радянської системи; обох митців згодом визнано на всеукраїнському рівні
через присвоєння Шевченківської премії; обидва – представники т. зв. київської
школи (ще – Віктор Кордун, Михайло Григорів, Станіслав Вишенський, Василь
Рубан, Валерій Ілля, Іван Семененко та ін.*). Як на нашу думку, це не так школа, як
стильовий напрям, наскрізні особливості якого – верлібр, глибока метафоричність,
закоріненість у національний світогляд. Спинімося на одному виданні, яке
нещодавно з’явилося.
До книжки вибраних віршів Миколи Воробйова “Без кори”2, дотепер
найповнішої, увійшли твори із дванадцяти поетичних збірок різних років, раніше
не друковані й написанні в останній час. Укладав том поет, під його пильним
оком виконувалося й художнє оформлення. У формуванні “Вибраного” виявився
індивідуалізм М.Воробйова: хоча на титулі вказано, що до книжки ввійшли твори
з 1964 по 2007 роки, а на передостанній сторінці подано бібліографічний перелік
попередніх збірок, дати під самими віршами не поставлено. Нам здається, це
дещо ускладнює вивчення його творчості у хронологічному зрізі, аналіз художньої
еволюції, але автор зробив так навмисно, адже всі його вірші – це діти, серед
яких немає кращих чи гірших, раніших чи пізніших, – він їх любить однаково.
Складається книжка з восьми розділів (вісім – символ нескінченності, вічності),
назва першого однойменна із самим “Вибраним” та самвидавною збіркою
1967 р. – “Без кори”, решта найменувань не перегукується з назвами поетичних
збірок: “Стіна”, “Малюнки долі”, “Очікування ролі”, “Блакитний віск”, “Гора і
квітка”, “Зубчасті колеса”, “Озирнутися у присмерку”.
Укінці – лаконічна післямова Миколи Дмитренка: “Поет асоціює глибоко й
невимушенно, творить символообрази, що нагадують замовляння, загадки, ребуси
макро' і мікросвіту, ще ніким не складені, ніким не прочитані. Хто це осягне? Це
1 Див. рецензію: Шутенко Ю. Поезія як дихання: Роздуми над книжкою вибраних віршів Василя
Голобородька // Слово Просвіти. – 2006. – ч. 51. – С. 10.
* Віддавна точиться дискусія щодо складу київської школи, то розширюючи, то звужуючи його, але й
досі нема переконливої аргументації. Див., зокрема, Книжковий клуб плюс. – 2007. – №9. – С. 14,16.
– Ред.
2 Воробйов М. Без кори: Вибране (1964–2007 рр.) / Післямова М.Дмитренка. – К., 2007. – 632 с. Далі
сторінку вказуємо в тексті.
Слово і Час. 2007 • №11 31
не просто ПроЯвлення Слова, що передбачає смисл. Це обвал прозрінь'потрясінь
у кольорах, звуках, що заповнюють часопростір” (629).
Книжка має авторський епіграф: “На початку все – без кори / Кора – це потім
і це / вже захист, але й втрати… / Дерево криве – бо я іду…” Тут прочитуємо
бажання сягнути глибини, пізнати суть. А от вірш “Без кори” – про інше пізнання,
розкриття таємниці жіночого тіла: “Тіло жіноче – / мов дерево без кори. / Кору
можна зняти коло вогню, / коли темно, щоб розвести вогонь, / кору можна
зняти коло води. / Коли вона кору знімає – на ліси опускається дим…” (74).
Дослідники неодноразово помічали багатство кольористики М.Воробйова (поет
малює і мав персональні виставки). Справді, палітра барв у віршах широка, що
виявляється в численних епітетах: “сині яблука”, “білі хвилі”, “лілові вуста”, “сизі
пера”, “чорне скло”, “червона сосна” та багато інших; часто кольори нанизані
щільно, як от: “дівчина, завжди рожево'голуба, / із зеленим поясом”, “на червоній
дорозі / стою у жовтому одязі, / і біла гусінь / сповзає за обрій”; колір
залучений до творення метафор (“плач із синьою лопатою під вікном стоїть”),
філософських узагальнень (“Непрочитані книги / чорні як вугілля. / Непрочитані
книги / білі мов крейда”).
Його поезії переважно життєствердні, мають особливе внутрішнє світло, можливо,
передачі такого настрою сприяє виповнення віршів золотою та срібною барвами
– золото'срібло, як відомо, кольори сонця та зір, неба, тобто символи щастя,
раю: “золоті рибки”, “золота змія”, “у золоті свого життя”, “очерет / повільним
золотом горить”, “поправити золоту пряжку на вогнищі”, “Якраз тепер / вихрить
золотопер / понад проваллям / золотих дерев…”, “золото часу”, “золотий
павук”, “бджіл золотаві цятки”, “у золоті дерево спить”; “проколи самітного
срібла”, “із ночі п’є срібло кінь”, “лице зими сріблясте”, “срібна риба”, “якщо
посічене й посріблене – / то це після дощу”, “сріблом виховуєш”, “сон сріблястий
на все поле”, “Хіба срібло без голосу? / Хіба вітер без золота?” та ін.
Стихія М.Воробйова – пейзажна лірика. Перед читачем розгортаються
різноманітні простори: природа, місто, село, хата, міська оселя, кафе тощо. Ось
як, наприклад, розкриває поет образ вечора через простори природи й міста.
Природа: “Сонячна флейта пересунулась на край поля, / трохи довше затрималась
на гребені глини / і ковзнула у вечір…” (“Присмерк”, 211); “тихне довкола / кіт
по гілці пройшов – / я лише бачив це… / миша по павутинці – / я лише знаю про
це… / стихло все...” (215). Місто: “Хтось подовгу грає на скрипці – / у шпарину
під дверима / витікає синє: вечір. / А прибиральниця акуратно / змітає те синє
– / щоб чисто: / вечір…” (95).
Поет своєрідно осмислює'розуміє час як необхідність, ми відповідальні за те,
як використали час: “Зупинити час – це зірвати зелену вишню, / щоб не
почервоніла…” (“Час”, 199), “річка тече і тече… / але котра година?” (623),
“Розмиються в обличчях знаки / наповняться снігами рамки / майбутнє тихо
запитає / минуле мовчки відповість…” (312).
У поетичній філософії М.Воробйова переплітаються українська народна мудрість
і погляди Г.Сковороди: “Якщо вдивлятися у себе, / то можна стати світом…”
(334), “Прислухатись до себе – це бачити, як поволі розвидняється” (219). Подекуди
впізнаються біблійні парафрази: “Краще знайти себе, / аніж зберегти” (“Верховний
голос”, 113), “слово предвічне / несе він над нами – / вічної слави цар, / перст
перемоги у руці його / на зміїні голови” (там само). Часом свою філософію
поет уміщує в короткі афористичні вислови у східному стилі: “коли велике
віддаляється / на березі піщинки видко” (503), “велика гора / маленька квітка /
сніг покриває / і гору і квітку” (514).
В інтимній ліриці художник слова найчастіше послуговується традиційною народною
символікою, приміром, метелик і квітка – символи жіночого й чоловічого начал у
фольклорі, як і у М.Воробйова: “Почистив черевики / аж два метелики злетіли з
них… – / поспішаю за ними / до парку / до квітки моєї…” (254). Іноді поезія містить
у собі водночас і почуття, і філософію, і пейзаж: “він цілує її / і це може бути що
сонце сходить / її вуста палають – / і це може бути / що сонце заходить…” (407).
32 Слово і Час. 2007 • №11
Болючі для митця питання екології, він протиставляє цивілізацію незайманому світові
природи, людей – тваринам (вірші “Риб ловлять…”, 44; “Простелили шосе…”, 45;
“То був величезний світ”, 46; “Спочатку ви жили в лісі”, 47 та ін.), у його віршах
наявний і мотив апокаліпсису. Хоча переважно М.Воробйов пише верлібрами, зрідка
трапляються римовані рядки, особливо із внутрішніми римами, удається поет і до
алітерацій та асонансів; як і В.Голобородькові, йому властиве використання
фольклорних прийомів, зокрема паралелізму. Деякі його поезії герметичні.
Микола Воробйов творить для витончених поціновувачів поетичного слова, він
“…незбагнений, парадоксальний, спостережливий, неповторний, із багатющою
уявою – аж до галюцинацій, що межують із молитвою абсурду”3, як спостеріг
М.Дмитренко. Безсумнівно, книжка “Вибраного” не для “проковтування”, а для
повільного читання, глибинного спілкування із словом поета.
3 Дмитренко М. Будівничий таємничого храму Микола Воробйов: поезія сорокаліття // Воробйов М.
Без кори: Вибране. – С. 626.
Юрій Балега. З відстані часу: Спогади та есе. – Ужгород:
Ґражда, 2006. – 308 с.
Книжка містить спогади та есе автора про факти й події, явища й
людей, які так чи так надихнули його на роздуми чи конкретні дії,
зокрема на реагування словом. І саме тому їх не можна назвати
ностальгійними образками із пройденого й пережитого. Це
прискіпливий, а часом і дошкульний, а іноді й різкий, проте
здебільшого з ліричною ноткою діалог із собою і світом тодішнім з
відстані часу. Проте й від сьогодні не втечеш, і тому книжка не
сприймається як данина минулому, швидше це спроба з відстані
років озирнутись довкола й оцінити минуле й сучасне.
Ференц Н.С. Поетичні горизонти Закарпаття: Літературно)
критичні статті. – Ужгород: Мистецька лінія, 2006. – 416 с.
Ціле тисячоліття Закарпаття було відділене від України й перебувало
під владою Угорщини, а згодом Чехії, але населення зуміло відстояти
й зберегти мову, літературу, культуру. Ідея незалежності та соборності
України завжди знаходила відгук у творах найнепересічніших митців
Закарпаття. До цієї книжки ввійшли розробки літературознавчих
студій про актуальні проблеми поезії Закарпаття. Авторка подає широку
панораму українського поетичного процесу на Закарпатті у ХХ ст.,
розкриває творчі пошуки провідних письменників краю, які стали
невід’ємною частиною української літератури. У статтях поезія
розглядається з погляду національної ідеї. Літературний процес розвивається динамічно,
постійно вдосконалюючись і оновлюючись. Прийдуть молоді поети, які, не забуваючи
своїх попередників і використавши їх досвід, скажуть своє слово про уроки історії і
сьогодення.
С.С.
|