Річард Смоллі і знамениті «десять вересневих днів»
У вересні цього року виповнюється 27 років, як було відкрито фулерен — нову сфероподібну форму вуглецю. Ця подія буквально приголомшила вчених, які на той час вважали, що про елементарний вуглець їм відомо практично все. Історія відкриття цієї речовини досить незвичайна. Ще в 1971 р. можливість існу...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38971 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Річард Смоллі і знамениті «десять вересневих днів» / І.С. Чекман // Вісн. НАН України. — 2012. — № 9. — С. 39-45. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859651045144133632 |
|---|---|
| author | Чекман, І.С. |
| author_facet | Чекман, І.С. |
| citation_txt | Річард Смоллі і знамениті «десять вересневих днів» / І.С. Чекман // Вісн. НАН України. — 2012. — № 9. — С. 39-45. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| description | У вересні цього року виповнюється 27 років, як було відкрито фулерен — нову сфероподібну форму вуглецю. Ця подія буквально приголомшила вчених, які на той час вважали, що про елементарний вуглець їм відомо практично все. Історія відкриття цієї речовини досить незвичайна. Ще в 1971 р. можливість існування молекули фулерену була передбачена японським ученим Е. Осавою (E. Osawa), за два роки радянські хіміки-теоретики Д.А. Бочвар і О.Г. Гальперн квантово-хімічними розрахунками підтвердили стабільність молекули С60, і лише у 1985 р. Р. Смоллі, Р. Керл та Г. Крото експериментально отримали кластери із 60 атомів вуглецю в стійкій формі, яку вони пояснили структурою молекули у вигляді футбольного м’яча. Натхненнику цього відкриття, видатному вченому, нобелівському лауреату, активному популяризатору нанотехнологій Річарду Смоллі присвячено цей матеріал.
В сентябре этого года исполняется 27 лет с момента открытия фуллерена — новой сферообразной формы углерода. Это событие буквально потрясло ученых, которые в то время считали, что об элементарном углероде им известно практически все. История открытия этого вещества довольно необычна. Еще в 1971 г. возможность су ществования молекулы фуллерена была предсказана японским ученым Е. Осавой (E. Osawa), через два года советские химики-теоретики Д.А. Бочвар и Е.Г. Гальперн с помощью квантово-химических расчетов подтвердили стабильность молекулы С60, и только в 1985 г. Р. Смолли, Р. Керл и Г. Крото экспериментально получили кластеры из 60 атомов углерода в устойчивой форме, которую они объяснили структурой молекулы в виде футбольного мяча. Вдохновителю этого открытия, выдающемуся ученому, нобелевскому лауреату, активному популяризатору нанотехнологий Ричарду Смолли посвящен этот материал.
27 years since the discovery of fullerene, the new form of carbon, is observed in September of this year. This event has literally shocked scientists, who believed at that time that they know almost everything about the elementary carbon. History of this discovery is rather unusual. Long ago, in 1971 the possibility of the existence of a fullerene molecule was predicted by an young Japanese scientist E. Osawa. Then two Soviet chemists and theorists D.A. Bochvar and E.G. Hal pern confirm the stability of the C60 molecule using quantum chemical calculations, and in 1985 at last R. Smalley, R. Curl and H. Kroto experimentally obtained clusters of 60 carbon atoms in a sustainable form. They explained the structure of this molecule as the structure of a soccer ball. This material is devoted to the inspirer of this discovery, an outstanding scientist, Nobel laureate, active popularizer of nanotechnology — Richard Smalley.
|
| first_indexed | 2025-12-07T13:34:07Z |
| format | Article |
| fulltext |
39ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 9
ЛЮДИ НАУКИ
У вересні цього року виповнюється 27 років, як було відкрито фулерен — нову сфероподібну форму вуглецю. Ця
подія буквально приголомшила вчених, які на той час вважали, що про елементарний вуглець їм відомо практично
все. Історія відкриття цієї речовини досить незвичайна. Ще в 1971 р. можливість існування молекули фулерену
була передбачена японським ученим Е. Осавою (E. Osawa), за два роки радянські хіміки-теоретики Д.А. Бочвар і
О.Г. Гальперн квантово-хімічними розрахунками підтвердили стабільність молекули С60, і лише у 1985 р. Р. Смол-
лі, Р. Керл та Г. Крото експериментально отримали кластери із 60 атомів вуглецю в стійкій формі, яку вони пояс-
нили структурою молекули у вигляді футбольного м’яча. Натхненнику цього відкриття, видатному вченому, нобе-
лівському лауреату, активному популяризатору нанотехнологій Річарду Смоллі присвячено цей матеріал.
І.С. ЧЕКМАН
Національний медичний університет ім. О.О. Богомольця
бульв. Т. Шевченка,13, Київ, 01601, Україна
РІЧАРД СМОЛЛІ
І ЗНАМЕНИТІ «ДЕСЯТЬ ВЕРЕСНЕВИХ ДНІВ»
© І.С. Чекман, 2012
За експериментальне відкриття фулере-
нів у 1985 р., встановлення їхньої хімічної
структури та вивчення фізико-хімічних
властивостей американським науковцям
Роберту Керлу (Robert Floyd Curl, Jr.) і Рі-
чарду Смоллі (Richard Errett Smalley) та ан-
глійському вченому-хіміку Гарольду Крото
(Harold Walter Kroto) у 1996 р. було прису-
джено Нобелівську премію з хімії. Спільни-
ми зусиллями цим дослідникам вдалося
отримати експериментальні докази того, що
в умовах гарячої вуглецевої плазми з най-
дрібніших вуглецевих фрагментів утворю-
ються молекули С60. Це відкриття — яскра-
вий приклад для наслідування: вчені з різ-
них країн створюють тимчасову наукову
групу, залучають до проведення дослідів
студентів і отримують результати світового
масштабу.
Головним автором ідеї про наявність особ-
ливої структури вуглецю та ініціатором про-
ведення дослідів був відомий учений США,
професор хімії і фізики Університету Райса
(Rice University) Річард Смоллі. У нобелів-
ській лекції він підсумував свої досліджен-
ня з виявлення фулеренів: «Як би там не
було, а цього тижня віддаю данину поваги
конкретному відкриттю, яке здійснилося у
вересні 1985 року. <...> Основним його мо-
ментом є винайдення способу конденсації,
властивої вуглецю під час утворення клас-
терів. <...> Для розвитку цієї концепції по-
трібні були нові факти та розроблення нової
техніки спостережень, яка уможливила де-
тальне дослідження властивостей вуглеце-
вих кластерів та їх збільшення від 40 до 100
атомів» [1].
Відкриття фулерену стало можливим за-
вдяки тому, що Г. Крото, Р. Смоллі та Р. Керл
були талановитими вченими, досвідченими
хіміками-експериментаторами, які не лише
займалися синтезом органічних молекул, а
й конструювали оригінальні прилади для
вивчення та одержання нових хімічних
структур. Головну роль у цьому досягненні
відіграв Р. Смоллі, розробивши надзвукове
джерело кластерних пучків із лазерним ви-
паровуванням — прилад АР2, за допомогою
якого дослідним шляхом було встановлено
40 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 9
ЛЮДИ НАУКИ
наявність фулеренів у шарі графіту. Отже,
саме Річард Смоллі зробив визначальний
внесок у створення експериментально-
технічного підґрунтя для проведення таких
досліджень [2]. Мав рацію Луї Пастер, коли
писав: «Доля обдаровує тільки підготовле-
ний розум».
Річард Смоллі народився 6 червня 1943 р.
в Америці, у м. Акрон, штат Огайо, в інтелі-
гентній заможній родині. Його дитинство
було оповите атмосферою любові й турботи,
оскільки він був четвертою і наймолодшою
дитиною в сім’ї. Коли Річарду виповнилося
три роки, родина переїхала в Канзас-Сіті,
штат Міссурі, де він жив до 18 років, аж до
вступу в коледж.
Батьки розвивали в Р. Смоллі інтерес до
науки ще з дитячих років. Мати Річарда,
Естер Вірджинія Роудс (Esther Virginia
Rhoads), була третьою з шести дітей Шар-
лотти Крафт (Charlotte Kraft) і Еретта Стен-
лі Роудса (Errett Stanley Rhoads), заможно-
го виробника меблів у Канзас-Сіті. Вона
здобула гарну освіту, грала на багатьох
музичних інструментах, малювала, добре
зналася на всесвітній історії та історії США.
Від матері Річард уперше дізнався про Архі-
меда, Леонардо да Вінчі, Галілея, Ньютона,
Дарвіна. Вона виховувала в нього любов до
природи, музики, живопису, архітектури.
Сина назвала Річардом на честь англійсько-
го короля Річарда І Левове Серце.
Батько — Френк Дадлі Смоллі (Frank
Dudley Smalley, Jr.) — був талановитою, ді-
яльною людиною, з аналітичним складом
мислення. Йому довелося працювати за са-
мим різним фахом, від тесляра до журналіс-
та і видавця. Завдяки батькові син захопив-
ся технікою, навчився розбирати й складати
різноманітні прилади, майструвати їх за
власними проектами. Ці навички стали пре-
красним підґрунтям для подальшої діяль-
ності Річарда як експериментатора.
Поглибленому вивченню хімії допомага-
ла Річарду молодша сестра матері, доктор
Сара Джейн Роудс (Dr. Sara Jane Rhoads),
яка була однією з перших жінок у США, що
здобули звання професора (full professor) з
хімії. У 1982 р. вона отримала медаль Аме-
риканського хімічного товариства за внесок
у фізико-органічну хімію. У своїй біографії
Р. Смоллі згадує: «Її приклад був одним із
головних чинників, що привів мене до хімії,
а не фізики чи техніки. Саме на її пропози-
цію я вирішив вступити до Хоуп-коледжу. В
цьому навчальному закладі була на той час
(і залишається понині) одна з найкращих
університетських програм із хімії в США».
Отже, після закінчення школи Річард всту-
пив до Хоуп-коледжу (Hope College) в Хол-
ланді, штат Мічиган. Згодом для продо-
вження освіти він перевівся до Мічиган-
ського університету (University of Michigan),
де в 1965 р. здобув ступінь бакалавра з хімії.
Після закінчення університету Р. Смоллі
працював хіміком у відділі контролю якості
продукції на заводі компанії Shell Chemical
Company у Нью-Джерсі, що виробляв полі-
пропілен. Робота йому подобалась, він бага-
то чого навчився і набутий інженерний та
організаційний досвід допоміг йому в по-
дальших наукових дослідженнях.
Річард Смоллі
41ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 9
ЛЮДИ НАУКИ
Без сумніву, важливу роль у житті Річарда
відіграла його дружина Джудіт Грейс Сампі-
ері (Judith Grace Sampieri), яка тоді працю-
вала секретарем у компанії Shell. Р. Смоллі
одружився з Джудіт 4 травня 1968 р., а
9 червня 1969 р. у них народився син.
Зацікавившись квантовою хімією, Річард
у 1969 р. переходить до Принстонського уні-
верситету — всесвітньо відомого наукового
центру та одного з найстаріших (заснований
у 1746 р.) і найпрестижніших університетів
США. У магістратурі та аспірантурі Р. Смол-
лі вивчав властивості чистих металів та їх
композитів за температури рідкого гелію.
Для проведення таких досліджень потрібно
було використовувати складні установки,
які Річард конструював за власними проек-
тами.
У 1976 р. Р. Смоллі обійняв посаду асис-
тента професора хімії, фізики та астрономії
хімічного факультету Університету Райса в
Х’юстоні, штат Техас. У цьому університеті
він працював разом з одним із найвидатні-
ших фахівців у галузі лазерної спектроско-
пії Робертом Керлом. Завдяки удосконале-
ній пристонській установці з мас-спект ро-
метром учені отримали можливість за
допомогою лазерного випромінювання ви-
паровувати майже будь-яку речовину, пере-
творюючи її на газ, а потім охолоджувати до
низьких температур. Це дало змогу вивчати
особливості взаємодії атомів речовин між
собою, утворення кластерів-агрегатів, що
складаються з кількох атомів.
З результатами проведених досліджень
ознайомився англійський хімік Гарольд
Крото (Harold Walter Kroto) з університету
Сассекса (University of Sussex), який вивчав
можливість утворення сполук вуглецю у
міжзоряному просторі. Установка Р. Смоллі
давала йому змогу змоделювати цей процес
в умовах лабораторії. Тому Гарольд Крото
звернувся до Роберта Керла і Річарда Смол-
лі з пропозицією провести спільні дослі-
дження і дістав їхню згоду. Реалізації цих
задумів сприяло також те, що у Х’юстоні
знаходиться штаб-квартира Національного
аерокосмічного агентства США (NASA) і
будь-які дослідження, пов’язанні з космо-
сом, сприймалися там як актуальні й необ-
хідні.
1 вересня 1985 р. у лабораторії Універси-
тету Райса три вчених — Р. Смоллі, Г. Крото
і Р. Керл спільно зі студентами університету
Ю. Лю (Yuan Liu), Ш. О’Брієном (Sean
O’Brien) і Дж. Хітом (James Heath) (нині
вони стали відомими вченими) розпочали
експерименти з пошуку та вивчення невідо-
мих структур вуглецю. Дослідницька група
працювала цілодобово з 1 по 10 вересня. У
деяких джерелах цей період називають «над-
звичайною декадою», або «десять вересне-
вих днів» [3].
Дослідники випарювали графіт за допо-
могою сконструйованих Р. Смоллі приладів
і реєстрували мас-спектри. Вони виявили в
спектрах піки, що відповідали стійким клас-
терам із 60 атомів вуглецю, знаменитому на
сьогодні С60. Під час проведених досліджень
вони також установили властивість атомів
вуглецю до самоорганізації в особливу
структуру, яка за енергетичними характе-
ристиками є найбільш вигідною. Такою
структурою виявився зрізаний ікосаедр із
60 атомів вуглецю, який за подібністю фор-
ми іноді називають «футбольним м’ячем».
13 вересня 1985 р. результати досліджень
було надіслано до журналу «Nature», а 14
листопада того ж року стаття побачила світ
(Kroto H.W. et al. C60: Buckminsterfullerene.
Nature (1985) 318, 162, doi:10.1038/318162a0).
Продовжуючи дослідження, група вчених
установила, що у внутрішню порожнину
сфероїдальної молекули С60 можна ввести
інші речовини, зокрема лантан. Такий ком-
позит утворювався в разі одночасного випа-
ровування вуглецю і лантану. Дані цих екс-
периментів було покладено в основу другої
наукової публікації. У третій статті було ви-
кладено результати досліджень із вивчення
ролі кластерів вуглецю в утворенні сажі.
На пропозицію авторів відкриття ці диво-
вижні поліедричні структури з різною кіль-
кістю атомів вуглецю дістали назву фулере-
нів, а родоначальник цього сімейства, С60, —
бакмінстерфулерену на честь американця
42 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 9
ЛЮДИ НАУКИ
Річарда Бакмінстера Фуллера (1895–1983) —
архітектора, математика, картографа, філо-
софа і поета [3]. Для такого рішення у вче-
них були вагомі підстави.
Р.Б. Фуллеру належить надзвичайно ціка-
ве і важливе відкриття: природа за мільйони
років еволюції розробила економний прин-
цип векторної системи побудови біологіч-
них структур, оптимальне, ефективне, най-
доцільніше співвідношення у конструюван-
ні їхніх атомів, молекул, клітин, органів і
мікро- та макроорганізмів, що забезпечує
міцність, силу, стійкість, можливість взає-
модії з іншими об’єктами, а також постійне
функціонування величезної кількості не
лише органічних, а й неорганічних струк-
тур.
Р.Б. Фуллер ввів у будівельні технології
векторну геометрію, яку назвав енергетич-
но-синергетичною геометрією (energetic-
synergetic geometry). За цією технологією в
1958 р. в Лос-Анджелесі було зведено спо-
руду для «Union Tank Car Company» з ку-
полом рекордних розмірів — 117 м у діаме-
трі й 35 м заввишки; у 1959 р., в околицях
Клівленда, штат Огайо — штаб-квартиру
Міжнародного товариства інформації з ма-
теріалів (ASM International — the Materials
Information Society). Однак вершиною архі-
тектурного генію Р.Б. Фуллера стали дві
споруди: «Біосфера Фуллера» — павільйон
США на всесвітній виставці ЕКСПО-67,
побудований у Монреалі за його проектом,
та павільйон «Космос – Земля» у Дісней-
ленді. Отже, Гарольд Крото, який захоплю-
вався графічним дизайном, запропонував
назву «фулерени», згадуючи саме «Біосфе-
ру Фуллера».
Уже в 80-ті роки Річард Смоллі зі співав-
торами показали можливість організації
структур вуглецю з числом атомів 60, а піз-
ніше було встановлено наявність фулеренів
у живих структурах. У природі є молекули,
подібні до фулеренів: деякі віруси (герпесу,
поліомієліту, імунодефіциту та ін.), бактеріо-
фаги, морські одноклітинні мікроорганізми —
радіолярії. Отже, фулерени є цілком при-
родною структурою.
Біосфера Фуллера. Павільйон США на ЕКСПО-67, нині музей «Біосфера» у Монреалі, Канада
43ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 9
ЛЮДИ НАУКИ
Вивченню властивостей фулеренів при-
свячено багато досліджень, чому від самого
початку сприяла плідна співпраця Річарда
Смоллі з іншими видатними вченими. В
Мічиганському університеті Р. Смоллі пра-
цював разом з професорами органічної хімії
Дж. Клейнгекселом (J. Harvey Kleinheksel)
та Г. Зілом (Gerrit Van Zyl), а також з мате-
матиком Дж. Брауном (John Seely Brown)
(нині він — директор компанії Xerox PARC).
Результативними виявилися також спільні
дослідження Річарда Смоллі зі співробітни-
ком Принстонського університету Е. Берн-
стейном (Еlliot R. Bernstein), який вивчав
оптичні та мікрохвильові властивості чис-
тих і змішаних молекулярних монокриста-
лів, що охолоджуються в рідкому гелії.
Влітку 1973 р., працюючи над докторською
дисертацією в Чиказькому університеті,
Р. Смоллі разом із Дональдом Леві (Donald
H. Levy) та Аланом Каррінгтоном (Alan
Carrington) досліджував властивості газо-
вої фази магнітного резонансу різних моле-
кул, у тому числі NO2.
Велике значення для ефективного дослі-
дження фулеренів мав природний талант
Р. Смоллі конструювати нові прилади для
вивчення властивостей хімічних структур.
В автобіографії з нагоди присудження Но-
белівської премії Річард Смоллі так описує
створення своєї нової установки: «З апара-
том AP2 ми швидко просунулися вперед у
досягненні світового рекорду з обертально-
го охолодження багатоатомних молекул
(0,17 К). Ми винайшли резонансну двофо-
тонну іонізацію (R2PI) з тривалістю про-
льоту мас-спектрометричного виявлення як
засіб зондування спектра молекул у надзву-
ковому пучку. Ми використали це, щоб до-
слідити структуру та молекулярну динаміку
великих ароматичних молекул, зокрема, ак-
центуючи увагу на внутрішньомолекуляр-
ному коливальному перерозподілі. Ми та-
кож розробили спосіб отримання фрагмен-
тів багатоатомних молекул, спрямовуючи
імпульсний лазер на спеціальне імпульсне
надзвукове сопло, а також вивчали охоло-
дження в надзвуковому пучку. Після кіль-
кох років інтенсивних досліджень ми зна-
йшли спосіб використання імпульсного ла-
зера, спрямовуючи його в сопло для
випаровування матеріалу, що дало змогу
вперше отримати атоми будь-якого елемен-
та періодичної таблиці для внесення в хо-
лодний надзвуковий пучок. Найголовніше,
ми розробили спосіб керування кластериза-
цією цих атомів у невеликих агрегатах, які
потім охолоджують у надзвуковому розши-
ренні. Тепер можна було вільно «гуляти» по
періодичній таблиці і проводити детальне
дослідження властивостей нанорозмірних
частинок, що складаються з точного числа
атомів» [4].
Після отримання Нобелівської премії у
1996 р. Р. Смоллі спрямував свої зусилля в
різних наукових напрямах. Він продовжу-
вав дослідження з метою поглибленого ви-
вчення властивостей наноматеріалів, зокре-
ма вуглецевих нанотрубок, сприяв організа-
ції Центру нанонауки і нанотехнологій
Університету Райса (Rice Center for Nano-
science and Technology — CNST), що значно
підвищило міжнародний авторитет цього
закладу.
Для впровадження вуглецевих надструк-
тур (фулеренів, вуглецевих нанотрубок) у
практичну діяльність людства Р. Смоллі за-
снував компанію «Carbon Nanotechnology».
Річард Смоллі був активним прибічником
популяризації нанотехнологій. У його біо-
графії є цікавий епізод, що стосується його
взаємин з Еріком Дрекслером (K. Eric Drex-
ler) — активістом нанотехнологій, поборни-
ком ідеї молекулярних самовідтворюваних
нанороботів і керованого механосинтезу. У
1986 р. побачила світ книга співробітника
Массачусетського технологічного інституту
інженера Е. Дрекслера «Engines of Creation:
The Coming Era of Nanotechnology» (Маши-
ни творення: настання ери нанотехнологій),
яка викликала неабиякий інтерес у вчених
та інженерів. Проте на той час нанотехноло-
гії ще не знайшли свого застосування у про-
мисловості. Річард Смоллі різко полемізу-
вав з Еріком Дрекслером. Він вказував на
фундаментальні проблеми, які перешкоджають
44 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 9
ЛЮДИ НАУКИ
створенню саморозмножувальних наноро-
ботів, і побоювався, що змальовані Дрексле-
ром апокаліптичні картини можуть значною
мірою послабити підтримку нанотехнологій
у суспільстві.
У 1992 р. сенатор штату Теннессі Альберт
Гор ініціював у сенаті США слухання на
тему «Нові технології для стійкого розви-
тку». З доповідями виступили найвідоміші
американські фахівці, зокрема Е. Дрекслер
і Р. Смоллі. Розгляд цієї проблеми викли-
кав гарячі дискусії, у яких не останню роль
відіграла блискуча промова Річарда Смол-
лі. Врешті-решт на слуханнях було оголо-
шено про створення організації – коорди-
натора досліджень з нанонауки в рамках
спеціальної програми «Національна нано-
технологічна ініціатива» (NNI), яку згодом
ухвалив конгрес США, виділивши на її
здійснення 500 млн доларів. Щороку бю-
джет NNI зростав: у 2005 р. він становив
970 млн, а в 2008 р. — уже 1,447 млрд дола-
рів. Нині NNI об’єднує головні напрями до-
сліджень з нанотехнологій у США. Разом з
тим було затверджено й інші програми з
розвитку нанотехнологій.
Кінець 80-х — початок 90-х років ХХ ст.
ознаменувався в усьому світі інтенсивним
розвитком нанонауки: нанотехнологій, на-
номедицини, нанофармакології, нанофар-
мації та інших напрямів [5–7]. Активне ви-
вчення властивостей нановуглецевих спо-
лук сприяє впровадженню в різні галузі
народного господарства наноматеріалів, на-
ноприладів, нанотехнологій тощо.
Крім бакмінстерфулерену С60 Річард
Смоллі з колегами детально описали струк-
туру молекули фулерену С70. Вона має дві
півсфери С30, розділені кільцем із десяти
додаткових вуглецевих атомів. Через до-
вгасту форму молекули С70, яка нагадує
еліпсоїд, ця структура дістала назву «регбі-
бол» [5, 8].
Річард Смоллі помер 28 жовтня 2005 р.
після тяжкої тривалої хвороби.
Отже, знамениті «десять вересневих
днів» 1985 року, впродовж яких групою до-
слідників на чолі з Гарольдом Крото, Ро-
бертом Керлом і Річардом Смоллі вперше
було отримано фулерени, стали потужним
поштовхом до інтенсивного дослідження
властивостей цих нановуглецевих сполук.
Сьогодні, за даними Інтернету, відомо про
8310 статей щодо С60, що свідчить про зна-
чний інтерес наукової спільноти до дослі-
дження фулеренів. Подальше їх вивчення
сприятиме глибшому пізнанню надзвичай-
них властивостей цих сполук та ширшому
застосуванню їх у практичній діяльності
людини.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Автобиография Р. Смолли // http:www.nobelprize.
org/nobel_prizes/chemistry/laureates/1996smalley-
autobio.html.
2. Эрлих Г. Золото, пуля, спасительный яд. — М.: Ко-
Либри, 2012. — 400 с.
3. Чекман І.С. Фулерени: історичні етапи відкрит-
тя // Вісник фармакології та фармації. — 2008. —
№11 — 12. — С. 39–45.
4. Смоли Р.Е. Открывая фуллерены // Успехи физи-
ческих наук. — 1996. — Т. 168, №3. — С. 323–330.
5. Кац Е.А. Фуллерены, углеродные нанотрубки и
нанокластеры: Родословная форм и идей. — М.:
ЛКИ, 2008. — 296 с.
6. Патон Б.Є., Москаленко В.Ф., Чекман І.С., Мов-
чан Б.О. Нанонаука і нанотехнології: технічний,
медичний та соціальний аспекти // Вісн. НАН
України. — 2009. — № 6. — С. 18–26.
7. Chen Z., King R.B. Spherical aromatic: recent work
on fullerenes, polyhedral borates, and relates struc-
tures // Chem. Rev. — 2005. — V. 105, N 10. —
P. 3613–3642.
8. Трефилов В.И. Фуллерены — основа материалов
будущего. — К.: АДЕФ — Украина, 2001. — 148 с.
Структура молекул фулеренів:
С60 (зліва) і С70 (справа)
45ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 9
ЛЮДИ НАУКИ
И.С. Чекман
Национальный медицинский университет
им. А.А. Богомольца
бульв. Т. Шевченко, 13, Киев, 01601, Украина
РИЧАРД СМОЛЛИ И ЗНАМЕНИТЫЕ
«ДЕСЯТЬ СЕНТЯБРЬСКИХ ДНЕЙ»
В сентябре этого года исполняется 27 лет с момента от-
крытия фуллерена — новой сферообразной формы угле-
рода. Это событие буквально потрясло ученых, которые в
то время считали, что об элементарном углероде им из-
вестно практически все. История открытия этого ве-
щества довольно необычна. Еще в 1971 г. возможность
су ществования молекулы фуллерена была предсказана
японским ученым Е. Осавой (E. Osawa), через два года со-
ветские химики-теоретики Д.А. Бочвар и Е.Г. Гальперн с
помощью квантово-химических расчетов подтвердили
стабильность молекулы С60, и только в 1985 г. Р. Смолли,
Р. Керл и Г. Крото экспериментально получили кластеры
из 60 атомов углерода в устойчивой форме, которую они
объяснили структурой молекулы в виде футбольного мяча.
Вдохновителю этого открытия, выдающемуся ученому,
нобелевскому лауреату, активному популяризатору нано-
технологий Ричарду Смолли посвящен этот материал.
Ключевые слова: фуллерены, углерод, Ричард Смолли.
I.S. Chekman
Bogomolets National Medical University
13 Taras Shevchenko ave., Kyiv, 01601, Ukraine
RICHARD SMALLEY AND THE FAMOUS
‘TEN SEPTEMBER DAYS’
27 years since the discovery of fullerene, the new
form of carbon, is observed in September of this year.
This event has literally shocked scientists, who be-
lieved at that time that they know almost everything
about the elementary carbon. History of this discov-
ery is rather unusual. Long ago, in 1971 the possibility
of the existence of a fullerene molecule was predicted
by an young Japanese scientist E. Osawa. Then two
Soviet chemists and theorists D.A. Bochvar and E.G.
Hal pern confirm the stability of the C60 molecule us-
ing quantum chemical calculations, and in 1985 at
last R. Smalley, R. Curl and H. Kroto experimentally
obtained clusters of 60 carbon atoms in a sustainable
form. They explained the structure of this molecule as
the structure of a soccer ball. This material is devoted
to the inspirer of this discovery, an outstanding scien-
tist, Nobel laureate, active popularizer of nanotech-
nology — Richard Smalley.
Keywords: fullerenes, carbon, Richard Smalley.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-38971 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T13:34:07Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Чекман, І.С. 2012-11-26T17:11:42Z 2012-11-26T17:11:42Z 2012 Річард Смоллі і знамениті «десять вересневих днів» / І.С. Чекман // Вісн. НАН України. — 2012. — № 9. — С. 39-45. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38971 У вересні цього року виповнюється 27 років, як було відкрито фулерен — нову сфероподібну форму вуглецю. Ця подія буквально приголомшила вчених, які на той час вважали, що про елементарний вуглець їм відомо практично все. Історія відкриття цієї речовини досить незвичайна. Ще в 1971 р. можливість існування молекули фулерену була передбачена японським ученим Е. Осавою (E. Osawa), за два роки радянські хіміки-теоретики Д.А. Бочвар і О.Г. Гальперн квантово-хімічними розрахунками підтвердили стабільність молекули С60, і лише у 1985 р. Р. Смоллі, Р. Керл та Г. Крото експериментально отримали кластери із 60 атомів вуглецю в стійкій формі, яку вони пояснили структурою молекули у вигляді футбольного м’яча. Натхненнику цього відкриття, видатному вченому, нобелівському лауреату, активному популяризатору нанотехнологій Річарду Смоллі присвячено цей матеріал. В сентябре этого года исполняется 27 лет с момента открытия фуллерена — новой сферообразной формы углерода. Это событие буквально потрясло ученых, которые в то время считали, что об элементарном углероде им известно практически все. История открытия этого вещества довольно необычна. Еще в 1971 г. возможность су ществования молекулы фуллерена была предсказана японским ученым Е. Осавой (E. Osawa), через два года советские химики-теоретики Д.А. Бочвар и Е.Г. Гальперн с помощью квантово-химических расчетов подтвердили стабильность молекулы С60, и только в 1985 г. Р. Смолли, Р. Керл и Г. Крото экспериментально получили кластеры из 60 атомов углерода в устойчивой форме, которую они объяснили структурой молекулы в виде футбольного мяча. Вдохновителю этого открытия, выдающемуся ученому, нобелевскому лауреату, активному популяризатору нанотехнологий Ричарду Смолли посвящен этот материал. 27 years since the discovery of fullerene, the new form of carbon, is observed in September of this year. This event has literally shocked scientists, who believed at that time that they know almost everything about the elementary carbon. History of this discovery is rather unusual. Long ago, in 1971 the possibility of the existence of a fullerene molecule was predicted by an young Japanese scientist E. Osawa. Then two Soviet chemists and theorists D.A. Bochvar and E.G. Hal pern confirm the stability of the C60 molecule using quantum chemical calculations, and in 1985 at last R. Smalley, R. Curl and H. Kroto experimentally obtained clusters of 60 carbon atoms in a sustainable form. They explained the structure of this molecule as the structure of a soccer ball. This material is devoted to the inspirer of this discovery, an outstanding scientist, Nobel laureate, active popularizer of nanotechnology — Richard Smalley. uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Люди науки Річард Смоллі і знамениті «десять вересневих днів» Ричард Смолли и знаменитые «десять сентябрьских дней» Richard Smalley and the famous ‘ten september days’ Article published earlier |
| spellingShingle | Річард Смоллі і знамениті «десять вересневих днів» Чекман, І.С. Люди науки |
| title | Річард Смоллі і знамениті «десять вересневих днів» |
| title_alt | Ричард Смолли и знаменитые «десять сентябрьских дней» Richard Smalley and the famous ‘ten september days’ |
| title_full | Річард Смоллі і знамениті «десять вересневих днів» |
| title_fullStr | Річард Смоллі і знамениті «десять вересневих днів» |
| title_full_unstemmed | Річард Смоллі і знамениті «десять вересневих днів» |
| title_short | Річард Смоллі і знамениті «десять вересневих днів» |
| title_sort | річард смоллі і знамениті «десять вересневих днів» |
| topic | Люди науки |
| topic_facet | Люди науки |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38971 |
| work_keys_str_mv | AT čekmanís ríčardsmollííznamenitídesâtʹveresnevihdnív AT čekmanís ričardsmolliiznamenityedesâtʹsentâbrʹskihdnei AT čekmanís richardsmalleyandthefamoustenseptemberdays |