Південний науковий центр Національної академії наук України і Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| Hauptverfasser: | , , |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Вісник НАН України |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38979 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Південний науковий центр Національної академії наук України і Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України / О.М. Хуторной, О.Б. Лабунська, Л.В. Хуторна // Вісн. НАН України. — 2012. — № 9. — С. 52-63. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-38979 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-389792025-02-09T17:16:36Z Південний науковий центр Національної академії наук України і Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України Хуторной, О.М. Лабунська, О.Б. Хуторна, Л.В. Регіональні наукові центри 2012 Article Південний науковий центр Національної академії наук України і Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України / О.М. Хуторной, О.Б. Лабунська, Л.В. Хуторна // Вісн. НАН України. — 2012. — № 9. — С. 52-63. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38979 uk Вісник НАН України application/pdf Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Регіональні наукові центри Регіональні наукові центри |
| spellingShingle |
Регіональні наукові центри Регіональні наукові центри Хуторной, О.М. Лабунська, О.Б. Хуторна, Л.В. Південний науковий центр Національної академії наук України і Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України Вісник НАН України |
| format |
Article |
| author |
Хуторной, О.М. Лабунська, О.Б. Хуторна, Л.В. |
| author_facet |
Хуторной, О.М. Лабунська, О.Б. Хуторна, Л.В. |
| author_sort |
Хуторной, О.М. |
| title |
Південний науковий центр Національної академії наук України і Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України |
| title_short |
Південний науковий центр Національної академії наук України і Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України |
| title_full |
Південний науковий центр Національної академії наук України і Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України |
| title_fullStr |
Південний науковий центр Національної академії наук України і Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України |
| title_full_unstemmed |
Південний науковий центр Національної академії наук України і Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України |
| title_sort |
південний науковий центр національної академії наук україни і міністерства освіти і науки, молоді та спорту україни |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Регіональні наукові центри |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38979 |
| citation_txt |
Південний науковий центр Національної академії наук України і Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України / О.М. Хуторной, О.Б. Лабунська, Л.В. Хуторна // Вісн. НАН України. — 2012. — № 9. — С. 52-63. — укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT hutornojom pívdennijnaukovijcentrnacíonalʹnoíakademíínaukukraíniímínísterstvaosvítiínaukimolodítasportuukraíni AT labunsʹkaob pívdennijnaukovijcentrnacíonalʹnoíakademíínaukukraíniímínísterstvaosvítiínaukimolodítasportuukraíni AT hutornalv pívdennijnaukovijcentrnacíonalʹnoíakademíínaukukraíniímínísterstvaosvítiínaukimolodítasportuukraíni |
| first_indexed |
2025-11-28T12:38:44Z |
| last_indexed |
2025-11-28T12:38:44Z |
| _version_ |
1850037795472539648 |
| fulltext |
52 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 9
РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ
О.М. ХУТОРНОЙ, О.Б. ЛАБУНСЬКА, Л.В. ХУТОРНА
ПІВДЕННИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР
НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ
І МІНІСТЕРСТВА ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ
ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
© О.М. Хуторной, О.Б. Лабунська, Л.В. Хуторна, 2012
Південний науковий центр (ПНЦ) ство-
рено в складі Академії наук УРСР сорок ро-
ків тому, у травні 1971 р. Усього в Україні
функціонує шість таких центрів — у Харко-
ві, Донецьку, Дніпропетровську, Львові, Оде-
сі та Сімферополі. Вони розташовані в регіо-
нах України таким чином, щоб спиратися на
істотний науковий потенціал великих міст.
Появу регіональних наукових центрів
легко пояснити, якщо згадати ситуацію 60-х
років минулого століття. Перший супутник
Землі, перша людина у відкритому космосі,
місячна одіссея — це вершина подій, що з
космічних висот висвітлювала стрімкі тем-
пи науково-технічної революції ХХ століт-
тя. «Наука — продуктивна сила!» — чудова
фраза-гасло того часу втілила в собі масш-
табні перетворення, коли завдяки новітнім
досягненням науки ручну працю замінено
машинами, автоматизовано трудомісткі про-
цеси і технології виробництва, а в різних га-
лузях народного господарства розпочато
широке застосування комп’ютерів та іншої
інформаційної техніки.
Сьогодні сивочолі ветерани виробництва
та вчені з неприхованою ностальгією згаду-
ють про те, що в другій половині ХХ століття
використання вітчизняних наукових здобут-
ків у технології та організації виробництва
набуло систематичного й планового харак-
теру; 10% свого прибутку підприємства від-
раховували на впровадження нових досяг-
нень науки і техніки; широко практиковано
інформаційний пошук наукових досягнень
за кордоном; активізовано закупівлю ліцен-
зій. У той час на основі довгострокових про-
гнозів науково-технічного прог ресу розро-
бляли програми економічного розвитку, а
сполучною ланкою між наукою і виробницт-
вом були потужні проектно-конст рук тор-
ський, монтажний, будівельний і фінансовий
блоки, які узгоджували роботу вчених із по-
требами промисловості.
У такій ситуації Академія наук була го-
ловним координатором фундаментальних і
прикладних досліджень в УРСР. Як найви-
ща державна наукова організація, вона не
тільки об’єднувала всіх наукових працівни-
ків підпорядкованих їй установ, виконуючи
дослідження в різних галузях знань, а й
створювала наукову базу для технологічно-
го, соціально-економічного та культурного
розвитку країни. Успішно й ефективно впо-
ратися з таким багатогранним завданням
можна було лише за умови налагодження
тісної співпраці академічної науки з універ-
ситетською і галузевою, а також безпосеред-
ньо з виробничниками. Як виявилося, опти-
мально таке співробітництво можна було
здійснювати на рівні окремих економічних
регіонів, а сприяти встановленню і розвитку
подібних зв’язків і повинні були створювані
регіональні наукові центри.
53ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 9
РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ
Територія, інтереси якої визначали діяль-
ність Південного наукового центру, була об-
межена спочатку чотирма областями Пів-
денного регіону України (Одеська, Микола-
ївська, Херсонська і до 1992 р. — Кримська),
а головною метою його створення було під-
вищення ролі науки в розробленні та реалі-
зації ефективної регіональної політики, яка
була б орієнтована на об’єднання загально-
державних і місцевих інтересів.
Згідно зі статутом, ПНЦ має виконувати
такі завдання:
• науково забезпечувати розв’язання ак-
туальних комплексних проблем Південного
регіону України, насамперед у сферах еконо-
міки, екології, ресурсозабезпечення, інфор-
матизації, культурного та духовного розвит-
ку населення;
• сприяти розвитку інтеграції науки й
освіти, фундаментальних і прикладних до-
сліджень, які проводять у науково-дослідних
установах і вищих навчальних закладах Пів-
денного регіону, підвищувати рівень його
наукового потенціалу;
• брати активну участь у забезпеченні ін-
новаційного розвитку господарського комп-
лексу Південного регіону, сприяти широко-
му впровадженню високоефективних нау-
кових розробок українських учених;
• здійснювати просвітницьку діяльність,
підвищувати інтелектуальний потенціал Пів-
денного регіону.
Регіональні наукові центри, створені в
Україні, не копіювали завдання, структуру й
систему управління наукових центрів АН
СРСР, таких, наприклад, як Уральський або
Далекосхідний. Їхні можливості реалізову-
валися передусім завдяки авторитетові най-
відоміших у тих чи інших регіонах України
наукових лідерів, які переважно були дій-
сними членами АН УРСР, членами Президії
Академії й одночасно директорами провід-
них академічних інститутів. На першому
етапі свого функціонування наукові центри
не мали юридичної самостійності, а їхній
порівняно нечисленний управлінський пер-
сонал (учений секретар, два-три співробіт-
ники) входив до складу працівників базової
наукової установи, очолюваної головою
центру та директором цього закладу.
У 1971 р. ПНЦ очолив доктор економіч-
них наук, професор М.Т. Мелешкін, а в
1975 р. Президія Академії на посаду його
голови затвердила академіка АН УРСР
О.В. Бо гатського. З 1984 р. і до сьогодні цей
науково-координаційний орган Південного
регіону України очолює академік НАН Ук-
раїни С.А. Андронаті.
Різноманітність наукових, науково-тех-
нічних, екологічних проблем, координато-
ром розв’язання яких є ПНЦ, соціально-
економічні проекти і програми, до виконан-
ня яких він залучається, зумовлені тією
специфікою, а в окремих випадках і уні-
кальністю, якими вирізняються Одеська,
Миколаївська та Херсонська області з огля-
ду на їхнє географічне розташування. Так,
Одеська область розташована на крайньо-
му південному заході України, на заході
вона межує з Молдовою, на півночі — з Він-
ницькою та Кіровоградською, на сході — з
Миколаївською областями України. Її основ-
на економіко-географічна особливість —
вихід в Азово-Чорноморський басейн і до
великих річкових магістралей — Дунаю,
Дністра, Дніпра, Дону. На суші й на морі об-
ласть межує з низкою зарубіжних країн —
Румунією, Болгарією, Туреччиною. Ефек-
тивні водні шляхи (морські та річкові)
пов’язують Одещину із Східною і Цен-
тральною Європою (Дунаєм) і далі із Світо-
вим океаном. Завдяки цьому Одеса та інші
порти області розташовані у вузлі інтенсив-
них морських і річкових транспортних між-
народних зв’язків, що й визначає її величез-
ний транспортно-транзитний потенціал.
Географічне розташування області в степо-
вій і лісостеповій зонах визначає її основне
природне багатство — чималі агровиробни-
чі ресурси, а приморське — її потужний ре-
креаційний потенціал. Географія Одещини
зумовлює і ряд її негативних характерис-
тик. Значна частина території області роз-
ташована на півдні степової зони з посуш-
ливим кліматом, маловодними річками й
украй низьким залісненням.
54 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 9
РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ
Сільське господарство Одещини — один
із найважливіших секторів її економіки. У
ньому зайнято 45% населення, виробляєть-
ся близько 30% валового суспільного про-
дукту. Земельний фонд області — 3,3 млн га,
у тому числі 2,6 млн га (78,8%) сільськогос-
подарських земель. Основні напрями ви-
робничої сільськогосподарської спеціаліза-
ції області — рослинництво (вирощування
зернових і технічних культур, овочів, вино-
граду) і тваринництво (розведення великої
рогатої худоби, свиней, овець, птиці, вироб-
ництво м’яса, молока, яєць, вовни).
Транспортно-дорожній комплекс Одесь-
кої області представлений усіма видами
транспорту і включає найбільші морські
торгівельні порти, судноплавні компанії
та судноремонтні заводи, розвинене заліз-
ничне й автодорожнє господарство, широ-
ку мережу автотранспортних, експедитор-
ських підприємств, аеропорти та аеродром-
ні комплекси. В області здійснюють широ-
комасштабну перевалку вантажів між різ-
ними видами транспорту, діють міжнародні
за ліз нично-морські та автомобільно-мор-
ські пе реправи.
Морегосподарський комплекс Одещини
представлений Одеським, Іллічівським, Із-
маїльським, Південним, Білгород-Дніст ров-
ським, Ренійським, Усть-Дунай ським мор-
ськими торгівельними портами, а також
Будівля установ НАН України в Одесі
Головний корпус Одеського національного
університету ім. І.І. Мечникова
Одеський археологічний музей НАН України
Одеська область — високорозвинений ін-
дустріальний регіон, промисловість якого
відіграє значну роль у структурі народно-
господарського комплексу України. На її те-
риторії розміщено понад 400 великих і се-
редніх промислових підприємств. Їхня спе-
ціалізація — виробництво нафтопродуктів і
готових металевих виробів, машинобуду-
вання, металургійне виробництво, продук-
ція хімічної, нафтохімічної, легкої, перероб-
ної промисловості тощо.
55ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 9
РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ
Іллічівським морським рибним портом. В
області працюють Іллічівський судноре-
монтний і Кілійський суднобудівно-судно-
ремонтний заводи. Морський та річковий
транспорт представляють національні суд-
ноплавні компанії, найбільшими з яких є
ВАТ «Українське Дунайське пароплавство»,
ЗАТ «Судноплавна компанія Укрферрі».
Порти мають відповідну інфраструктуру для
здійснення вантажних операцій з переро-
блення сухих і наливних вантажів, переве-
зення пасажирів та виконання допоміжних
функцій, наприклад: бункерування, відстій
транспортних, спеціалізованих і служ бово-
до поміжних суден.
Економічний потенціал Миколаївської
області характеризується розвиненими про-
мисловістю, сільськогосподарським комп-
лексом, портовим господарством, розгалу-
женою транспортною мережею. Провідною
галуззю Миколаївщини є суднобудування з
такими найпотужнішими підприємствами:
ПАТ «Чорноморський суднобудівний за-
вод» — одне з найбільших суднобудівних
під приємств Європи;
ДП «Суднобудівний завод імені 61 кому-
нара»;
ПАТ Миколаївський суднобудівний за-
вод «Океан».
Основна продукція цих підприємств — важ-
кі крейсери-авіаносці, танкери, нафторудово-
зи, багатоцільові суховантажні судна, трау-
лери-рибозаводи, рефрижератори (раніше
будували також брандвахти), катери тощо.
Сільське господарство — друга за обсяга-
ми й перша за зайнятістю трудових ресурсів
галузь матеріального виробництва області.
На одного її жителя припадає майже 1,3 га
ріллі, а на одного працівника, зайнятого в
сільському господарстві, — понад 11 га орної
землі. Ці особливості Миколаївщини від-
кривають широкі можливості для інвести-
цій в сільське господарство із застосуванням
індустріальних технологій, потужної висо-
коефективної техніки.
У місті Південноукраїнську розташована
атомна електростанція, яка дає понад 35%
промислової продукції області.
Миколаївщина має значний експортний
потенціал. Підприємства регіону підтриму-
ють ділові стосунки з партнерами 101 краї-
ни світу. Частка області в зовнішньоторгі-
вельному обороті країни в окремі роки до-
сягала 3,6%. У структурі експорту найбільшу
питому вагу мають глинозем, судна, меха-
нічне обладнання, шкіра, продукти рослин-
ного походження тощо. Імпортують пере-
важно боксити, нафтопродукти, продукцію
хімічної промисловості.
Основні природні рекреаційні ресурси
Миколаївської області — морські піщані
пляжі протяжністю понад 70 км, мальов-
ничі ландшафти берегів Південного Бугу
та численних водосховищ, джерела міне-
ральної води з експлуатаційними запаса-
ми близько 1 тис. м3 на добу, лікувальні
грязі, зокрема Тилігульського і Бейкушан-
ського лиманів із запасами понад 2 млн м3.
Як рекреаційне джерело в області вико-
ристовують також понад 11 тис. га лісових
масивів, у тому числі 4 тис. га зелених зон
навколо міст.
Херсонська область має особливе геогра-
фічне розташування в пониззі Дніпра, на пе-
рехресті транспортних маршрутів, у тому
числі вихід до двох морів — Чорного і Азов-
ського, що разом зі сприятливими кліматич-
ними умовами дає величезні можливості для
розвитку торгівельно-економічних зв’яз ків і
вигідного інвестиційного співробітництва.
Область розташована в Причорноморській
низовині, на обох берегах Дніпра — найбіль-
шої водної артерії країни і третьої за величи-
ною річки Європи.
Херсонщина входить у південний еконо-
мічний регіон України, аграрно-ін дуст рі аль-
ний за своєю структурою, який, безперечно,
можна назвати великим хлібним полем кра-
їни. Місце розташування області в межах
Причорноморської низовини зумовлює пе-
реважання на всій її території степових
ландшафтів. Тут функціонують два з трьох
національних заповідників — Асканія-Нова
і Чорноморський державний біосферний за-
повідник, відомі в усьому світі своєю уні-
кальною флорою і фауною.
56 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 9
РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ
Помірний клімат, чорноземні ґрунти Хер-
сонської області в поєднанні з великою кіль-
кістю сонячних днів у році створюють спри-
ятливі умови для вирощування зернових
культур, овочів, розвитку садівництва і ви-
ноградарства, а чудові піщані морські пляжі,
мальовничі річкові пейзажі, цілюща дія пів-
денного сонця і степового повітря — усе це
сприяє розвитку її рекреаційно-турис тич-
ного потенціалу.
У транспортно-промисловий комплекс
Хер сонщини входять морський і річковий
порти; харчова та переробна галузі; судно-
будування (ВАТ Херсонський суднобудів-
ний завод будує бурові судна і транспортний
флот різного призначення; Державне під-
приємство Херсонський державний завод
«Паллада» — унікальне підприємство з бу-
дівництва доків, залізобетонних понтонів,
кесонів та інших плавальних споруд. За 90
років його роботи побудовано понад 80 до-
ків, багато з яких не мають аналогів у світі);
машинобудування; хімічна та нафтохімічна,
целюлозно-паперова й поліграфічна, легка
галузі промисловості; металургія і оброб-
лення металу; виробництво нафтопродуктів
та інших неметалевих виробів; виробництво
і розподіл електроенергії.
Розміщення Південного регіону України
на межі суші й моря і на перспективу визна-
чає тенденцію до посилення інтенсивності
багатопланової техногенної діяльності в його
межах, подальшого відчутного зростання
значущих господарських та інфраструктур-
них об’єктів. Водночас Північно-За хідне
Причорномор’я відчуває на собі тягар комп-
лексу негативних наслідків ан тропогенної ді-
яльності в межах нижніх течій басейнів Ду-
наю, Дніпра та Дністра. Це зумовлює нагаль-
ну потребу зміцнення міжнародної спів праці
для розв’язання тих проблем, які, з одного
боку, тісно пов’язані з безпосередніми інте-
ресами України та її південного регіону, а з
другого — украй актуальні для впроваджен-
ня заходів загальної, зокрема екологічної,
безпеки країн Чор но морсько-Се редземно мор-
ського басейну.
За час, що минув від його утворення, Пів-
денний науковий центр набув вагомого до-
свіду плідної співпраці з органами влади
Одеської, Миколаївської та Херсонської об-
ластей, природоохоронними структурами,
провідними науковими установами, автори-
тетними вченими-експертами у вирішенні
завдань регіонального розвитку.
Михайло Тимофійович Мелешкін за чо-
тири роки свого керівництва Центром ство-
рив матеріальну базу не тільки для ПНЦ.
На березі Чорного моря, біля схилів пляжу
«Отрада», майже в центрі Одеси, у провул-
ках Французького бульвару, компактно роз-
ташувалися Одеське відділення Інституту
економіки АН УРСР і Обчислювальний
центр колективного користування «Орбіта»
Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова.
Олексій Всеволодович Богатський, очо-
ливши Центр у 1975 р., почав найактивні-
шим чином використовувати потенціал ре-
гіональної науки з метою виконання страте-
гічно важливих для регіону й країни в цілому
доручень уряду і його органів колишнього
Радянського Союзу й УРСР. Стосувалися
вони насамперед експертних оцінок дуже
складних і часом навіть спірних проектів,
реалізацію яких було передбачено в Україн-
ському Причорномор’ї.
На рубежі 70–80-х років минулого сто-
ліття за підтримки Президії АН УРСР і з
Водно-транспортні коридори України.
Монтаж портальних кранів в порту Херсона
57ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 9
РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ
координаційним супроводом ПНЦ вчені й
фахівці регіону здійснили експертне оцін ю-
вання таких проектів:
• еколого-економічні наслідки будівниц-
т ва Одеської атомної ТЕЦ;
• створення гідроакумулювальної станції
в комплексі з Південноукраїнською АЕС;
• еколого-економічні наслідки проекту
будівництва Одеської ТЕЦ-2;
• будівництво Березівського заводу міне-
ральних добрив;
• спорудження нафтотерміналу поблизу
Одеси;
• перекриття Дніпро-Бузького лиману.
Високий професійний рівень проведених
експертиз допоміг визначити зміст тих уря-
дових рішень, які були прийняті за їхніми
результатами.
Після створення регіональних наукових
центрів поступово наростали диспропорції
між обсягами вирішуваних завдань, їхньою
масштабністю, багатовекторністю і кількіс-
тю управлінського персоналу, який досить
часто не встигав організовувати, опрацьову-
вати і контролювати значні інформаційні
потоки в межах Центру, підтримувати опе-
ративний зв’язок із периферійними облас-
тями, виконувати доручення Президії Ака-
демії, готувати аналітичні огляди й робочі
довідки для керівних органів на місцях і т.д.
Вихід було знайдено в 1981 р., коли спіль-
ною Постановою ЦК Компартії України і
Кабміну № 13 у центрах було створено від-
діли регіональних проблем управління
НТП. Їхній склад формували із досвідчених
фахівців-практиків, науковців, управлінців
обласного рівня, які у 80-ті роки забезпечи-
ли розроблення і супровід комплексних об-
ласних програм на найважливіших напрям-
ках регіонального господарського розвитку.
В Одеській області такими програмами, на-
приклад, були «Машинобудування», «Хар-
чопром», «Транспорт» та ін. Наукові колек-
тиви відділів регіональних проблем НТП у
центрах з часу їх створення почали прово-
дити також і самостійні дослідження в ме-
жах академічного бюджетного фінансуван-
ня (вивчення наукового потенціалу регіонів,
динаміки інноваційного складника регіо-
нальних наукових досліджень і т.д.).
За сприяння секцій і проблемних комісій
центрів у таких наукових відділах і під їх-
нім організаційним керівництвом викону-
валися також профільні госпдоговірні ро-
боти різних напрямів. У тісній єдності з
членами бюро з 80-х років тривало вико-
нання відповідальних експертиз найбільш
складних і дорогих проектів, запланованих
для реалізації в Українському При чорно-
мор’ї. Серед них — створення портових
комплексів перевалки хімічних вантажів у
портах Південний, Іллічівськ, Усть-Ду най-
ськ, Маріуполь; аналітичне оцінювання
перспектив закордонних інвестицій у мор-
ські транспортні підприємства та суміжні з
ними господарства Українського При чорно-
мор’я; розроблення концепції соціально-
економічного розвитку Українського При-
чорномор’я, концепції розвитку Одеського
торгівельного морського порту, портів Іллі-
чівськ і Південний для перевалки і експор-
тування металовантажів комбінату «Азов-
сталь».
Мабуть, єдиним фактором стримування в
період 80-х років несподівано виявилася
фінансово-господарська залежність центрів
від їхніх базових академічних інститутів,
коли поточні витрати цих установ, цілком
обґрунтовані для профілю їхніх досліджень,
були нереальними для центрів, які функціо-
нували у своїх інститутах на правах науко-
вих відділів. Цю диспропорцію було зніве-
льовано на початку 90-х років. Для ПНЦ
доленосною стала Постанова Президії АН
УРСР № 315 від 05.12.1990 р. «Про надання
Південному науковому центру АН УРСР
статусу юридичної особи». На виконання
цього документа протягом місяця було
сформовано структуру і штат центру, з базо-
вого інституту передано відділ регіональних
проблем НТП, тематику його науково-
дослідних робіт, відповідне фінансування та
обладнання, на баланс Центру прийнято бу-
дівлю в м. Одесі (пров. Тельмана, 6), виді-
лено відповідне фінансування для забезпе-
чення його діяльності.
58 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 9
РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ
Південний науковий центр як самостійна
юридична особа розпочав свою роботу 1 бе-
резня 1991 р. під керівництвом його голови
академіка і члена Президії Академії Сергія
Андрійовича Андронаті. Директором ПНЦ
було призначено кандидата хімічних наук,
доцента Олексія Михайловича Хуторного,
який з 1981 р. очолював у базовому Фізико-
хімічному інституті АН УРСР відділ регіо-
нальних проблем управління НТП, що під-
порядковувався Центру.
Набуття Центром самостійності збіглося
у часі з розпадом Радянського Союзу, утво-
ренням незалежної Української держави і
зміною моделі економічного розвитку краї-
ни. Україна поринула в ринкові відносини,
стихійне становлення яких дестабілізовува-
ло економіку і до невпізнання змінювало со-
ціальну сферу. Терміново потрібно було шу-
кати інші економічні орієнтири, розробляти
нормативні та директивні документи, готу-
вати проекти цільових господарських і на-
уково-технічних програм. У таких умовах
Президія АН України в 1991 р. ухвалює зна-
кове для Південного регіону рішення — на
базі Одеського відділення Інституту еконо-
міки АН України створити нову самостійну
економічну установу — Інститут проблем
ринку та економіко-екологічних досліджень
(ІПРЕЕД). Його очолив член-кореспондент,
а нині академік НАН України Борис Воло-
димирович Буркинський. Цей Інститут став
базовою економічною науково-методичною
установою для ПНЦ, а академік Б.В. Бур-
кинський є одним з чотирьох заступників
директора Центру. За час, що минув, Інсти-
тут став ініціатором і розробником багатьох
проектів і програм, підготував для централь-
них і регіональних структур управління гос-
подарським комплексом ряд нормативних
документів, забезпечив науково-методичну
базу для підготовки та підвищення кваліфі-
кації працівників державної виконавчої вла-
ди в областях Причорномор’я тощо.
Економіко-екологічні проблеми Дністра і
Дунаю — один із пріоритетів у діяльності
ПНЦ. Залучаючи зацікавлену громадськість
регіону і тісно співпрацюючи з Академією
наук Молдови, Центр разом з ІПРЕЕД НАН
України розробив передпрограмний доку-
мент до міжреспубліканської науково-тех-
ніч ної програми раціонального використан-
ня та охорони природних ресурсів басейну
Дністра; регіональний розділ Національної
доповіді з проблем охорони та раціонально-
го використання ресурсів Дунаю. Зібрано й
систематизовано дані про техногенні та при-
родні фактори і джерела забруднення вод-
них ресурсів Дністра на об’єктах УРСР і
МРСР, здійснено ретроспективний аналіз
якості води в річці, визначено рівень забруд-
неності пестицидами та важкими металами
донних відкладень річки Дністер у межах Бі-
ляївського водозабору. Стало вже доброю
традицією спільно з Академією наук Молдо-
ви раз на два роки проводити у Кишиневі й
Одесі Міжнародні науково-практичні кон-
ференції «Еколого-економічні проблеми
Дніст ра». У Центрі розробляли також кон-
цепцію «Схеми комплексного використання
і охорони вод Придунайських озер», оціню-
вали концентрацію в них забруднювальних
речовин з урахуванням точкових і неточко-
вих джерел забруднення, вивчали можли-
вість подальшого використання міського
пляжу на річці Дунай у м. Ізмаїлі, готували
регіональну частину Національної доповіді
про розроблення Міжнародної екологічної
програми вивчення басейну річки Дунай під
егідою Комісії Євросоюзу.
У вісімдесятих роках (1985, 1986, 1988) у
придунайських озерах Ялпуг та Кугурлуй
почала масово гинути риба, що призвело до
значних екологічних наслідків загрозливо-
го характеру. Ситуація, пов’язана із заги-
беллю риби, повторювалася щороку на по-
чатку травня, коли прогрівалася акваторія і
після повені прибувала вода з Дунаю. Під
теплим весняним сонцем на поверхні озер,
в берегових заростях очерету плавали де-
сятки мертвих риб — переважно товстоло-
бики віком понад 6 років та розмірами до
одного метра. Їх роздуті тіла розмірено по-
гойдувалися на хвилях, всюди кружляли
чайки, і над водоймами стояв нестерпний
дух тухлої риби.
59ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 9
РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ
Рік у рік Уряд СРСР своїми окремими рі-
шеннями виділяв із бюджету країни кошти
рибному господарству на озерах Ялпуг та
Кугурлуй для компенсації його фінансових
втрат, але стан справ із загибеллю риби лише
погіршувався. Одеська облдержадміністра-
ція доручила ПНЦ розв’язати цю проблему
й запропонувати заходи протидії масовій за-
гибелі риби в цих озерах. На безоплатній
основі в 1985–1988 рр. Центр організував
термінові польові дослідження. До аналізу
ситуації було залучено значні наукові сили з
різних установ: Одеського держуніверсите-
ту ім. І.І. Мечникова, Інституту гідробіології
АН УРСР, Одеського філіалу Інституту біо-
логії південних морів АН УРСР, Україн-
ського центру екології моря Мінекобезпеки
України, Інституту рибного господарства
УААН та інших.
Разом із Головним управлінням сільсько-
го господарства і продовольства Одеської
облдержадміністрації, керівництвом рай-
держ адміністрацій придунайських районів
Оде ської області, Одеським облводгоспом,
Оде ським ЦНТЕІ, державним водогосподар-
ським концерном «APELE MOLDOVEI» та
низкою наукових установ і господарств регіо-
ну ПНЦ організував і провів науково-прак -
тичний семінар «Актуальні проблеми Приду-
найських озер», присвячений обговоренню й
пошуку шляхів розв’язання однієї з болючих
проблем Українського Придунав’я — факту
періодичної масової загибелі риби. Ухвалені
на цьому семінарі рішення було направлено
урядам України та Молдови та іншим упо-
вноваженим органам центральної та місце-
вої влади, а також управлінням тих госпо-
дарських структур, виробництва яких розмі-
щені на території водозбірного басейну
придунайських озер, для реалізації відповід-
них профілактичних заходів.
У результаті проведених досліджень уче-
ні ПНЦ дійшли висновку, що інтенсифіка-
ція необґрунтованої господарської діяль-
ності в районі придунайських озер поруши-
ла природний хід процесів, які забезпечували
якість води і нормальне функціонування
гідробіонтів. Крім того, унаслідок природ-
ного та штучного зариблення водойм При-
дунав’я провідне місце в промисловому ви-
лові риби зайняли вселенці — білий і стро-
катий товстолобики та їхні гібриди.
З’ясувалося, що основною причиною за-
гибелі рослиноїдних риб, насамперед білого
товстолобика, є порушення біохімічних і фі-
зіологічних процесів в організмі через від-
сутність умов для їхньої адаптації, що особ-
ливо загострюється в період нерестових
міг рацій. У замкнутих водоймах, заселених
білим товстолобиком — вихідцем із Китаю і
річки Амур, немає умов для самовідтворен-
ня його популяцій. Під час прибування па-
водкової дунайської води в озера товстоло-
бик, який звик метати ікру на бистрині, реа-
гує на цей сигнальний фактор — потік води,
але вийти в річку не може. Неможливість
відкласти ікру призводить до передозування
стресових гормонів, що спричиняє ряд пато-
логічних явищ — шокову хворобу і, вреш ті-
решт, загибель статевозрілої риби.
Проблему масової загибелі риби в приду-
найських озерах було повністю вирішено за-
вдяки розширенню вилову товстолобика в
період його нересту сітями з великими ві-
чками, оновленню промислових стад зазна-
ченого виду риби шляхом завезення нових
генетичних ліній, а також комплексу інших
технічних заходів.
Ще один яскравий період у роботі Цент-
ру — це ініціювання досліджень і робіт для за-
безпечення господарської діяльності та роз-
витку інфраструктури на острові Зміїний,
який до 2000 р. перебував у підпорядкуванні
військових і маякової служби. Це створювало
проблеми у справі його міжнародного визна-
ння як острова, а не скелі. Такий статус Змії-
ного для України був важливим у зв’язку з
претензією Румунії на частину українського
чорноморського шельфу в цій зоні.
За підтримки Голови Одеської облдержад-
міністрації С.Р. Гриневецького Центр підго-
тував Комплексну програму подальшого
розвитку інфраструктури та провадження
господарської діяльності на о. Зміїний і кон-
тинентальному шельфі. Наприкінці 2001 р.
Кабінет Міністрів України схвалив пред-
60 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 9
РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ
ставлені Центром невідкладні заходи щодо
комплексного розвитку острова, а навесні
2002 р. своєю постановою затвердив цю про-
граму. Вона передбачала найрізноманітніші
аспекти майбутніх перетворень на Зміїному,
основними з яких були: проведення демілі-
таризації на території острова; посилення
охорони державного кордону і виключної
(морської) економічної зони України; забез-
печення надійного зв’язку і транспортного
сполучення з островом; диверсифікація гос-
подарської й інших видів діяльності; забез-
печення підтримки природоохоронного ре-
жиму острова і континентального шельфу.
Не забуто при цьому й науку — заплано-
вано підвищити охоронний статус загально-
зоологічного заказника загальнодержавного
значення «Острів Зміїний», організувати на
острові рибогосподарську діяльність, ство-
рити й обладнати науково-дослідну станцію
«Острів Зміїний» для проведення комплек-
сних наукових досліджень. Цілий спектр
досліджень мали провести на острові біоло-
ги, гео- і гідрофізики, еколого-геологи, істо-
рики й археологи.
Через чотири роки положення програми
було втілено в життя, що зумовило міжна-
родне визнання Зміїного як острова. Вико-
нуючи Указ Президента України № 16/2008,
Центр сприяв Одеському археологічному
музею НАН України у створенні його філії
на острові Зміїний.
Налагоджено тісну співпрацю ПНЦ із облас-
ним управлінням екології Одеської облдержад-
міністрації. У 2000-ті роки під його егідою
Центр підготував ряд обласних екологічних
програм, успішно реалізованих нині в Одеській
області: Регіональну цільову програму охорони
довкілля, раціонального використання природ-
них ресурсів та забезпечення екологічної безпе-
ки на 2009–2013 р. в Одеський області, Регіо-
нальну програму охорони навколишнього при-
родного середовища, регіонального викорис-
тання природних ресурсів та забезпечення еко-
логічної безпеки в Одеській області (2011),
Програму моніторингу навколишнього середо-
вища Одеської області (2003), а також широкий
спектр наукових і науково-дослідних робіт.
У різні роки співробітники Південного
наукового центру періодично узагальнюва-
ли матеріали й видавали колективні моно-
графії: «Очерки развития науки в Одессе»
(1995), енциклопедію «Видные ученые
Одессы» (2005), «Розвиток академічної
науки на Півдні України» (1998), «Наука в
Южном регионе Украины» (2011).
Для успішного вирішення завдань регіо-
нального наукового центру його голова,
призначений Президією НАН України, фор-
мує відповідну структуру. Вона функціонує
на громадських засадах, спираючись на ав-
торитет провідних учених НАН України,
вищих навчальних закладів та галузевих
НДІ, директорів підприємств, представни-
ків місцевої влади та ін. Найважливішою
ланкою такої структури і найвищим керів-
ним органом Центру є його Рада. Типовий
статут регіонального наукового центру ви-
значає склад Ради коротко — до складу вхо-
дять провідні представники науково-тех-
нічної громадськості регіону. У 2011 р. Рада
ПНЦ складалася з 31 особи, у тому числі з 5
директорів і 6 вчених з установ НАН Украї-
ни, 11 ректорів ВНЗ, 3 директорів галузевих
НДІ, 4 директорів науково-технічних та ін-
формаційних центрів, відомих учених. У
разі потреби на окремі засідання Ради за-
прошують профільних фахівців, керівників
управлінь органів обласної і міської влади,
виробничників, представників громадських
організацій тощо.
Свої планові завдання Рада ПНЦ розгля-
дає зазвичай один раз на квартал, упродовж
року відбувається 4–5 засідань, у тому числі
й виїзні. Однак для підтримки постійного
контакту Центру з областями під його за-
гальним керівництвом створено Миколаїв-
ську і Херсонську обласні науково-коор-
динаційні ради. Повністю охопити всілякі
регіональні проблеми комплексного харак-
теру вдається лише завдяки формуванню як
у самому науковому центрі, так і в його об-
ласних науково-координаційних радах нау-
кових секцій та проблемних комісій, які та-
кож здійснюють свою діяльність лише на
громадських засадах.
61ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 9
РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ
Нарешті, трапляються події або виника-
ють проблеми, які вимагають оперативного
регіонального наукового висновку, напри-
клад: раптова масова загибель риби в при-
дунайських озерах на межі 80–90-х років;
потрапляння в Дністер величезної кількос-
ті відходів унаслідок перероблення калій-
ної солі на Стебниківському комбінаті; за-
плановане перекриття греблею Дніп ро-
Бузь кого лиману біля м. Очакова; можливе
будівництво поблизу Одеси атомної тепло-
електроцентралі і т.д. Для цього в науково-
му центрі та його обласних науково-коор-
ди наційних радах створені й постійно
оновлюються банки даних про вчених у ре-
гіоні — визнаних фахівців у певній галузі
знань, які в разі потреби залучаються як
експерти.
Для діяльності Центру дуже важливі й
повноваження голови його Ради, передба-
чені статутом. Голову за погодженням із
МОНмо лодьспорт України призначає з чис-
ла своїх членів Президія НАН України. Він
авторитетно представляє науковий центр у
Президії НАН України, МОНмолодьспорт
України, державних та місцевих органах
влади та інших установах.
На 2010–2015 рр. ПНЦ спільно з місцеви-
ми органами влади визначив такі пріоритет-
ні напрями своєї діяльності:
• нормалізація стану екосистеми та опти-
мізація природокористування в Північно-
За хідному Причорномор’ї;
• забезпечення сталого розвитку море-
господарської інфраструктури регіону та
виконання нею стратегічно важливих для
держави функцій;
• збереження, раціональне використання
й охорона ресурсів басейну Дністра;
• посилення інноваційної спрямованості
наукових досліджень у Південному регіоні,
розв’язання його актуальних проблем за-
вдяки впровадженню інновацій;
• сприяння розвитку науково-технічного
потенціалу регіону на основі налагодження,
координації, розвитку міжнародних зв’язків,
поліпшення системи підготовки наукових
кадрів найвищої кваліфікації.
Учені й фахівці, що входять до Ради, є
гідними продовжувачами тих давніх і стій-
ких традицій у сфері інтелектуальної і ду-
ховної творчості, корені яких сягають пері-
оду створення та становлення міст Одеси,
Миколаєва та Херсона. Знайомлячись із
перлиною півдня України — Одесою, ман-
друючи проспектами, площами і вулицями
причорноморських міст, відкриваємо в їх-
ніх назвах імена всесвітньо відомих учених,
які в різні часи жили і працювали тут, зали-
шивши яскравий слід у житті людства, —
С.П. Корольова, В.П. Глушка, В.П. Філатова,
М.Ф. Гамалії, Д.К. Заболотного, М.І. Вавилова,
В.Р. Вільямса, О.О. Богомольця, П.Ф. Гарка-
вого. Вдячні одесити в назвах своїх вулиць
увічнили пам’ять видатного хірурга М.І. Пи-
рогова, біолога І.І. Мечникова, хіміка-ор га ніка
О.В. Богатського, фізика-теоретика М.О. Умо-
ва. У різні роки тут працювали О.О. Ковалев-
ський, І.М. Сєченов, В.І. Липський, Г.К. Борес-
ков, М.Д. Зелінський, Л.В. Писаржевський,
М.Г. Крейн. Кожен із них був не лише авто-
ритетним ученим, а й основоположником
нових напрямів у науці, засновником усе-
світньо відомих наукових шкіл у галузях те-
оретичної фізики, термодинаміки, епідеміо-
логії, морської біології, фізіології, терапії,
зоології, офтальмології і тканинної хірургії,
фізичної, аналітичної, органічної та біоорга-
нічної хімії, каталізу, функціонального ана-
лізу та ін.
У своїй діяльності Центр спирається пере-
дусім на академічні установи Південного ре-
гіону. Слід, однак, зазначити, що Національ-
на академія наук представлена тут невели-
кою їх кількістю, до того ж вони нерівномірно
розподілені в межах адміністративних об-
ластей. У Херсонській та Миколаївській об-
ластях працює лише по 2 академічні устано-
ви, у Одеській — 10. Здебільшого вони ви-
конують особливу, невиробничу і в чомусь
навіть специфічну функцію.
У Південному регіоні розташовані за-
повідні ніші південноукраїнської біосфери,
що зберігають біорізноманіття чорномор-
ських берегів, а також відкривають й обері-
гають їхні історичні цінності. Це Дунайський
62 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 9
РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ
біосферний заповідник (Одеська область),
Національний історико-археологічний запо-
відник «Ольвія» (Миколаївська об ласть),
Чорноморський біосферний заповідник (Хер-
сонська область). Їхніми базовими на уково-
методичними центрами є Одеська філія Ін-
ституту біології південних морів НАН Украї-
ни і Херсонська гідробіологічна станція.
Знахідки з розкопок Одеської філії Інститу-
ту археології НАН України поповнюють
безцінні реліквії старовини в унікальному
Одеському археологічному музеї. В Одесь-
кій області розташовано також четверте ан-
тенне поле «Уран-4» всесвітньо відомого
радіотелескопа Радіоастрономічного інсти-
туту НАН України. Одеське відділення гід-
роакустики Морського гідрофізичного ін-
ституту НАН України, виконуючи спе-
цифічні наукові спостереження для своєї
головної установи, водночас наполегливо
намагається застосувати свої можливості на
практиці. На основі методики акустичних
коливань воно розробляє для медицини ме-
тоди консервації куяльницької грязі; ство-
рює методику горизонтального акустичного
променевого зондування для виявлення
перспективних районів запасу метану на
шельфі Чорного моря тощо.
Однак оригінальних інноваційних розро-
бок ПНЦ завжди очікує від двох потужних
академічних установ — Фізико-хімічного ін-
ституту ім. О.В. Богатського (м. Одеса) та
Інституту імпульсних процесів і технологій
(м. Миколаїв).
Чисельність співробітників академічних
установ Південного регіону не перевищує
1000 осіб. З цього приводу зауважимо, що
чисельність працівників вищих навчальних
закладів III–IV рівня акредитації, яких в
Одеській області — 18, у Миколаївській — 4,
у Херсонській — 3, значно перевищує кіль-
кість співробітників академічних установ.
Тому цілком логічним вважаємо зближення
позицій НАН України та МОНмолодьспорт
України щодо зміцнення і розвитку взає-
мозв’язків, у результаті чого набув чинності
Статут ПНЦ із подвійним підпорядкуван-
ням — НАН України та МОНмолодьспорт
України. Згідно з Указом Президента Украї-
ни від 15.12.99 р. № 1573/99 та спільним на-
казом НАН України та МОН України від
25.04.2001 р № 347/107 визначено розподіл
основних повноважень між НАН України та
МОНмолодьспорт України щодо забезпе-
чення діяльності регіональних наукових
центрів: НАН України здійснює кадрове та
матеріально-технічне забезпечення, а також
базове бюджетне фінансування центрів, а
МОНмолодьспорт України — цільове фі-
нансування актуальних для регіонів Украї-
ни науково-технічних програм, проекти
яких розробляють регіональні наукові цен-
три. Зазначений наказ схвалив основні
принципи організації та діяльності обласної
на уково-координаційної ради регіонально-
го наукового центру, а також перелік базо-
вих наукових установ і вищих навчальних
Корпуси Інституту імпульсних процесів
і технологій НАН України (м. Миколаїв)
63ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 9
РЕГІОНАЛЬНІ НАУКОВІ ЦЕНТРИ
закладів, на які покладено фінансово-гос-
подарське забезпечення діяльності обласних
науково-координаційних рад. На сьогодні в
Південному регіоні такими є: Національний
університет кораблебудування імені адміра-
ла Макарова (м. Миколаїв) і Херсонський
національний технічний університет.
Ще одним етапом зближення академічної
та університетської науки в Південному ре-
гіоні та зміцнення авторитету Центру стало
його підключення до порядку створення
спеціалізованих учених рад у вищих на-
вчальних закладах і наукових установах,
підпорядкованих МОНмолодьспорт Украї-
ни або НАН України. Сьогодні Центр спіль-
но з вищими навчальними закладами та
установами НАН України систематично
контролює діяльність спеціалізованих уче-
них рад щодо виконання ними вимог нор-
мативно-правових актів із питань прису-
дження наукового ступеня доктора і канди-
дата наук. Відповідно налагоджено органічні
відносини Центру з Радами ректорів вищих
навчальних закладів III–IV рівня акредита-
ції в Одеській, Миколаївській та Херсон-
ській областях. З 2002 р. під патронатом
Центру щорічно виходять друком спільні
збірники наукових праць, у яких відображе-
но важливі досягнення наукових установ
Південного регіону в галузі фундаменталь-
них і прикладних досліджень та інновацій-
ної діяльності. У 2011 р. Центр підготував
уже 3-й випуск колективної праці «Іннова-
ції — Південному регіону».
Створивши в Одесі Раду керівників галу-
зевої науки, ПНЦ спростив взаємозв’язок із
цим сектором науки, який до здобуття Украї-
ною незалежності був вагомим науковим
осередком у місті і який за минулі 20 років
майже без будь-якого контролю з боку міс-
цевої влади зазнав значних скорочень, при-
ватизації, ліквідації і т.д.
Здійсненню просвітницької діяльності,
підвищенню інтелектуального потенціалу
Південного регіону, а також широкому за-
стосуванню в ньому ефективних наукових
розробок сприяє і добре налагоджена спів-
праця Центру з Одеським інноваційно-ін-
фор маційним центром «ІНВАЦ». Така вза-
ємодія дає змогу проводити науково-прак-
тичні конференції та семінари, публікувати
їхні матеріали й тези, брошури та збірники
наукових праць, колективні монографії і
рекламні проспекти. Особливо слід відзна-
чити спільне проведення щорічних виста-
вок науково-технічних досягнень регіо-
нальної науки з висвітленням їхньої роботи
у засобах масової інформації та традицій-
ним нагородженням переможців до Дня
науки.
Підбиваючи підсумки, слід зауважити, що
створення Південного наукового центру
сприяло пожвавленню міжвідомчого на у ко-
во-технічного співробітництва на півдні Ук-
раїни, більш широкому розгортанню комп-
лексних наукових, науково-ор га ніза цій них і
науково-технічних робіт завдяки активізації
всього наявного в регіоні науково-технічного
потенціалу задля розвитку місцевого госпо-
дарства, його базових галузей і підприємств;
залученню найкращих наукових кадрів На-
ціональної академії наук України й усієї
держави. Подальша діяльність Центру буде
підпорядкована вирішенню нових завдань,
пов’язаних із глибокою структурною пере-
будовою й реорганізацією всього народного
господарства регіону та його науково-тех-
нічного потенціалу. Особливу увагу буде
приділено також принципово новим джере-
лам підтримки наукового пошуку в регіоні
та забезпеченню його більш ефективної від-
дачі в умовах посилення зовнішньої і внут-
рішньої конкуренції в сучасних ринкових
відносинах.
|