Сучасний університет в умовах викликів глобалізованого світу
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Вісник НАН України |
|---|---|
| Дата: | 2012 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2012
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38983 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Сучасний університет в умовах викликів глобалізованого світу / А.І. Павко // Вісн. НАН України. — 2012. — № 10. — С. 63-66. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859687972823105536 |
|---|---|
| author | Павко, А.І. |
| author_facet | Павко, А.І. |
| citation_txt | Сучасний університет в умовах викликів глобалізованого світу / А.І. Павко // Вісн. НАН України. — 2012. — № 10. — С. 63-66. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Вісник НАН України |
| first_indexed | 2025-11-30T22:54:02Z |
| format | Article |
| fulltext |
63ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 10
НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО
А.І. ПАВКО
СУЧАСНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
В УМОВАХ ВИКЛИКІВ ГЛОБАЛІЗОВАНОГО СВІТУ
© А.І. Павко , 2012
Високий інтелектуальний потенціал уні-
верситету, його збереження та постійна мо-
дернізація є однією з принципово важливих,
стратегічних, узагальнюючих характеристик
сучасних класичних вітчизняних та зарубіж-
них університетів, в яких культивується са-
мосвідомість та дух епохи. На думку члена-
ко респондента НАН України М. Михальчен-
ка, «класичний університет — це ін теграція і
передача знань, цінностей культури, для
того, щоб забезпечити єдність знань та уні-
версального загальнокультурного вихован-
ня» [7; 463].
Як свідчить історичний досвід, на різних
етапах суспільного розвитку України її кла-
сичні університети виконували роль могут-
ніх, інтелектуальних, духовно-культурних,
просвітницьких центрів. Наприклад, профе-
сор Харківського університету Д. Каченов-
ський, високо оцінюючи місце і роль україн-
ських, як в цілому і російських університетів
в прогресивному розвитку тогочасного сус-
пільства модерної доби, зазначав: «Здорова
думка, розумне слово, добра справа, — глух-
не в цьому безкінечному просторі. І ось ми
приїздимо сюди з наших напівдиких країв,
об’єднавшись під дахом науки і зміцнивши
собі подібних, для того щоб повернутись на-
зад освіченими людьми. Щоб було б з нами
без Університету?» [1; 148]
Як зазначалось у виступі одного з автори-
тетних учасників інтелектуального форуму
України, проведеного в лютому 2003 року в
Києві, «саме класичні університети були, є і
залишаються головними осередками інте-
лектуального життя, бо саме тут фундамен-
тальні наукові дослідження розвиваються в
атмосфері поєднання традицій та інновацій,
міждисциплінарної взаємодії та віковічного
діалогу природознавства та гуманістики. Тут
генерується та випромінюється інтелекту-
альна енергія нації» [4; 39]. Зазначимо, що у
«Великій хартії університетів», яку було
прийнято у 1988 році в Болонії, сформульо-
вано чотири фундаментальних принципи ді-
яльності університету як провідного на у-
ково-освітнього інституту. Їх сутність поля-
гає в наступному:
1. Університет — морально та інтелекту-
ально незалежний центр створення та поши-
рення культури в суспільстві через наукові
дослідження та освіту;
2. Навчальний процес та науково-до-
слід ницька діяльність в університеті не-
роздільні;
3. Свобода досліджень, освіти і підготов-
ки — фундаментальний принцип життя уні-
верситету, і вони повинні бути гарантовані
як державною владою, так і університетами
в межах їх компетенції;
4. Європейський університет є охоронцем
традицій європейського гуманізму в поєд-
нанні з утвердженням взаємного пізнання та
взаємодії культур, що передбачає прагнення
його до зняття будь-яких політичних та гео-
графічних бар’єрів у цьому процесі [7; 484].
Унікальність університету як соціокуль-
турного та інтелектуального феномену обу-
мовлена органічною єдністю трьох аспектів
його діяльності: професійної, культурної,
64 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 10
НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО
дослідницької. Зазначені складові, які ви-
ступають як елементи єдиного цілого, є ви-
значальними чинниками у сутнісному розу-
мінні інтелектуальної ідеї та поняття універ-
ситету.
Аналізуючи ґенезу та трансформацію уні-
верситету в контексті ретроспективних та
сучасних тенденцій його розвитку, російські
дослідники цілком справедливо акцентують
увагу на тому, що університети є сукупністю
професорів та студентів; сукупністю освіти,
науки та культури; сукупністю різних галу-
зей знання; сукупністю наукових шкіл; су-
купністю традицій [8; 210].
Слід зазначити, що інтелектуальний по-
тенціал є невід’ємною рисою, насамперед,
тих університетів, які уособлюють націо-
нальні символи країн. Це, наприклад, Гар-
вардський університет в США, Карловський
університет в Чехії, Сорбонський універси-
тет у Франції, Оксфорд і Кембрідж в Англії,
Московський університет в Росії, Київський
національний університет імені Тараса Шев-
ченка в Україні.
Саме університети — символи інтелекту-
ального потенціалу країни, — вказують на її
реальні та потенційні можливості. Інша група
університетів, до якої належить більшість,
розвиває традиції та досягнення університе-
тів — символів. Вказуючи на «пряме призна-
чення» класичних університетів, відомий
вчений — педагог, «головний професор» уні-
верситету св. Володимира М. Пирогов під-
креслював, що воно полягає в тому, щоб «бути
маяками, розливати світло на великі просто-
ри і тому стояти високо та світити» [6; 353].
На його думку, головне стратегічне зав-
дання університетів полягає «у розвитку та-
ланту і самостійної особистості» [6; 164]. Рі-
вень розвитку науки та освіти в університе-
тах М. Пирогов розглядав в якості кращого
барометра суспільного розвитку країни. Під-
твердженням цих слів може слугувати його
глибоко прониклива думка про те, що «су-
спільство відбивається в університеті, як в
дзеркалі та перспективі» [6; 385].
На нашу думку, однією з необхідних пере-
думов для успішного виконання класичним
університетом своїх суспільних функцій у
сучасному внутрішньо-суперечливому, гло-
балізованому світі є глибоке і усвідомлене
розуміння ним основних джерел власного
інтелектуального наповнення.
1. Насамперед, класичний університет має
бути взірцем і методологічним компасом для
інших вищих навчальних закладів, зокре-
ма традиційних університетів, у проведенні
ефективних як у науково-пізнавальному, так
і прикладному сенсі фундаментальних до-
сліджень у галузі природничих та соціогума-
нітарних наук, забезпеченні взаємопроник-
нення та зближення їх ідеалів, посилення
інтеграційних тенденцій у сфері наукового
пошуку.
На нашу думку, університетська наука по-
кликана якомога послідовніше і переконли-
віше втілювати основоположні поняття пост-
некласичної науки, сформовані свого часу
відомим американським вченим Т. Куном:
«парадигма», «нормальна наука», «екстраор-
динарні дослідження» [3; 265].
2. Постійний, безперервний, цілеспрямова-
ний, науковий пошук, який пронизує всі ін-
новаційні та репродуктивні форми і методи
навчання в класичних університетах, був і
має залишатись альфою і омегою універси-
тетської освіти, її філософським каменем. По-
трібно підкреслити, що необхідною умовою
розвитку класичних європейських універси-
тетів є розвиток вільної науки, яка б сама в
собі черпала життя та розвиток і прагнула б
до власних, а не до кимось вказаних цілей.
3. Візитною карткою університету є його на-
укові школи та їх лідери, які здатні до генеру-
вання та практичного втілення яскравих науко-
вих ідей. Використовуючи різні класифікації
типів учених, притаманних і для університет-
ського середовища, слід підкреслити, що науко-
вий потенціал університетів, їх інтелектуальну
атмосферу має забезпечувати розумне, опти-
мальне поєднання таких категорій вчених, як
учений — енциклопедист, учений — філософ,
учений — викладач, учений — адміністратор,
які, проте, нічого спільного не мають з квазінау-
ковцями, так званими епізодичними дослідни-
ками, чи в гіршому випадку,– антинауковцями.
65ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 10
НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО
4. Невід’ємним джерелом інтелектуально-
го потенціалу університету є його Вчена
Рада. Потрібно зазначити, що Вчена Рада є
потужним центром концентрації інтелекту-
альних сил університету, одним із найваж-
ливіших органів управління ним.
Ректор Московського державного універ-
ситету імені М.В. Ломоносова В. Садовни-
чий, аргументуючи необхідність поглиблен-
ня та розширення Вченою Радою своїх зако-
нодавчих та експертних функцій, функцій
стратегічного планування, підкреслює, що
на сучасному етапі вона не тільки «радить і
розмірковує», але і визначає рішення з най-
важливіших та основоположних питань його
життєдіяльності [8; 3].
5. Класичний університет з метою якісного
поповнення свого студентського та про фе-
сорського-викладацького складу має постій-
но залучати кращі, здорові сили країни не
тільки в інтелектуальному, але і в морально-
етичному відношенні. Університет є надзви-
чайно привабливим саме тим, що пробуджує
в людині усвідомлення своєї самобутності,
своєї здатності до самостійного пізнання на-
вколишнього світу. Саме в стінах університе-
ту, студент самостійно приймає участь у нау-
кових дослідженнях, залучається до само-
стійного пошуку істини, до великої таємниці
наукової творчості. Це сприяє формуванню у
нього інтелектуальної дисципліни, студент
при цьому привчається мислити незалежно,
сприймати природу і суспільство критично.
Враховуючи значний світоглядний, еврис-
тичний, гносеологічний, етичний потенціал
університетської наукової думки, варто при
цьому пам’ятати, що «думка без моралі — це
недоумство, мораль без думки — це фана-
тизм» [2; 415]. Саме в університетській науці
М. Пирогов вбачав важливий засіб освіти та
виховання студентської молоді. «В науці, —
писав він, — закладено такий морально-
виховний елемент, який ніколи не зникне,
якими б не були її представники. Наука бере
своє і, діючи на розум, діє і на моральність» [6;
272].
6. Одним із джерел збереження інтелекту-
ального потенціалу університету є глибока
повага ним своїх власних справжніх традицій.
Зазначимо, що вкладені як невід’ємна скла-
дова в інтелектуальну основу університет-
ської ідеї, саме дійсні, а не псевдотрадиції є
нерукотворним фундаментом університету,
надають останньому дивовижну стійкість.
Одна з вартісних, цілком позитивних тради-
цій, яка може і повинна стати надбанням су-
часного університету, влучно і лаконічно була
сформульована відомим російським істори-
ком, професором Московського університету
В. Ключевським. «Студенти, — писав він, —
цінували професорів, професори розуміли
студентів і ті, і інші пишались університетом,
і тих, і інших поважало суспільство» [2; 47].
Разом з тим, університет повинен якнай-
швидше звільнятись від тих негативних тра-
дицій, які заважають його прогресивному
розвитку, знищують його інтелектуальну бу-
дівлю. Однією з таких традицій є інколи
дивне ставлення студентів до отримання
знань. Як правило, досить поверхово уявля-
ючи собі майбутню спеціальність, при до-
сить обмеженій інформації і навіть в умовах
її відсутності, студент приймає рішення про
те, які предмети його потрібні, а які — ні.
Проте це є досить серйозною помилкою. Ви-
явом псевдотрадицій є також поширена сте-
реотипна думка в університетському сере-
довищі стосовно того, що викладач, який має
важливі наукові здобутки, може читати лек-
ції і проводити семінарські заняття на будь-
якому рівні. Потрібно нагадати у цьому
зв’язку, що за науковим потенціалом та педа-
гогічною майстерністю професори україн-
ських університетів імперської доби не по-
ступалися професорам престижних західно-
європейських університетів [5; 148].
Вкрай негативною традицією сучасного
класичного університету є поширена прак-
тика написання дисертаційних досліджень
згідно з попереднім замовленням, яке ди-
намічно виконують мобільні творчі колек-
тиви, до складу яких також входять, як це
не прикро, і авторитетні представники уні-
верситетської наукової, особливо соціогу-
манітарної думки. Подібні вияви в практи-
ці університетського життя антинауковості
66 ISSN 0372-6436. Вісн. НАН України, 2012, № 10
НАУКА ТА СУСПІЛЬСТВО
при умові відсутності активної, рішучої
боротьби з ними, на наше переконання,
здатні серйозним чином девальвувати і по-
збавити перспективних тенденцій розви-
тку інтелектуальну ідею університету в
умовах сьогодення. Саме тому, на думку
В. Садовничого, «від негативних традицій,
університетський корабель потрібно пері-
одично очищувати. Це допоможе покращи-
ти його ходові якості, надасть йому більшої
маневреності, буде сприяти посиленню його
плавучості» [8; 49].
7. Значний вплив на самосвідомість та ді-
яльність інтелектуальної еліти університету
має дух університетської корпоративності,
який спирається на високий професійний та
інтелектуальний рівень, моральні якості, ви-
ховані в університеті. Разом з тим, випуск-
ники університету не повинні нагадувати
«касту жерців» чи «масонське товариство», а
повинні бути тією динамічною та інтелекту-
альною групою, яка несе отримані нею знан-
ня в суспільство, і певною мірою сприяє під-
вищенню його загального рівня освіченості
здорових у фізичному, психологічному та
розумовому відношенні людей.
8. Однією з передумов формування інте-
лектуального іміджу університету є якісні
зміни у його викладацькому корпусі, чіткий
механізм ротації педагогічних кадрів.
Ігнорування ж принципів своєчасного
оновлення професорсько-викладацького скла-
ду, збалансованого підходу до оптимального
поєднання різних вікових категорій викла-
дачів цілком може призвести до такого не-
задовільного стану, який, наприклад, склав-
ся у науково-педагогічному корпусі універ-
ситетів наприкінці XIX століття. Вказуючи
на це, один із сучасників писав: «Обраний
один раз Радою і затверджений на своїй по-
саді вищою владою професор залишається
25 років на своєму місці. Щасливий універ-
ситет, щасливі студенти, якщо вибір вдалий.
Але якщо він невдалий, тоді лише смерть
або тяжка, невиліковна хвороба може звіль-
нити університетську молодь від цього тяга-
ря» [ 5; 148].
Отже, частково окреслені та фрагментар-
но проаналізовані нами джерела інтелекту-
ального потенціалу університетської освіти,
без якої є неможливим поступальний розви-
ток та успішне втілення «ідеї університету»
в умовах трансформаційних змін в україн-
ському суспільстві, мають важливе значен-
ня у забезпеченні виконання ним своєї стра-
тегічної функції — підготовки не вузького,
однобічного фахівця, а людини з широким
науковим світоглядом, яка здатна служити
істині, благородній ідеї, високим рівнем її
методологічної культури мислення, тверди-
ми моральними переконаннями та життє-
стверджуючим оптимізмом.
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1. Багалей Д.И, Сумцов Н.О, Бузескул В.П. Краткий
очерк истории Харьковского университета за пер-
вые 100 лет его существования (1805–1905). — Х:
Изд-во Харьковского ун-та, 1906. — 329 с.
2. Ключевский В.О. Афоризмы. Исторические пор-
треты и этюды. Дневники. — М: Мысль, 1993. —
415 с.
3. Кун Т. Структура научных революций / Пер. с
англ. И. Налетова. — М: Прогресс, 1975 — 288 с.
4. Матеріали інтелектуального форуму України, про-
веденого за ініціативою Фонду інтелектуальної
співпраці «Україна XХІ століття», 27 лютого 2003 р.
в м. Києві. — К: Логос, 2003. — 75 с.
5. Павко А.І. Трансформаційні процеси в системі уні-
верситетської освіти України (XIX — початок XX
ст.). — К: Відкрита педагогічна школа, 2009. —
275 с.
6. Пирогов Н.И. Избранные педагогические сочине-
ния / Вводная статья В.З. Смирнова. — М: Акаде-
мия пед. наук РСФСР. Институт теории и истории
педагогики, 1953. — 752 с.
7. Поляков Н.В., Савчук В.С. Классический универси-
тет: от идей античности к идеям Болонского про-
цесса. — Д: Изд-во ДНУ, 2007. — 596 с.
8. Университетское образование : приглашение к
размышлению / В. А. Садовничий, В.В. Бельку-
ров, В.Г. Сушко, Е.В. Шикин. — М: Изд-во Моск.
Ун-та, 1995. — 352 с.
9. Учёный совет Московского государственного уни-
верситета имени М.В. Ломоносова. 2001–2006 /
Под общ. ред. В.А. Садовничего, О.В. Раевской. —
М.: МГУ, 2002. — 128 с.
Статтю надруковано в авторській редакції
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-38983 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0372-6436 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T22:54:02Z |
| publishDate | 2012 |
| publisher | Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Павко, А.І. 2012-11-26T17:31:36Z 2012-11-26T17:31:36Z 2012 Сучасний університет в умовах викликів глобалізованого світу / А.І. Павко // Вісн. НАН України. — 2012. — № 10. — С. 63-66. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38983 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Наука та суспільство Сучасний університет в умовах викликів глобалізованого світу Article published earlier |
| spellingShingle | Сучасний університет в умовах викликів глобалізованого світу Павко, А.І. Наука та суспільство |
| title | Сучасний університет в умовах викликів глобалізованого світу |
| title_full | Сучасний університет в умовах викликів глобалізованого світу |
| title_fullStr | Сучасний університет в умовах викликів глобалізованого світу |
| title_full_unstemmed | Сучасний університет в умовах викликів глобалізованого світу |
| title_short | Сучасний університет в умовах викликів глобалізованого світу |
| title_sort | сучасний університет в умовах викликів глобалізованого світу |
| topic | Наука та суспільство |
| topic_facet | Наука та суспільство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/38983 |
| work_keys_str_mv | AT pavkoaí sučasniiuníversitetvumovahviklikívglobalízovanogosvítu |