Володимир Петрович Вендт — фундатор біотехнології в Україні

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Виноградова, Р.П.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України 2008
Теми:	Сторінки історії
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3913
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Володимир Петрович Вендт — фундатор біотехнології в Україні / Р. П. Виноградова // Біотехнологія. — 2008. — Т. 1, № 2. — С. 104-111. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859722309888114688
author	Виноградова, Р.П.
author_facet	Виноградова, Р.П.
citation_txt	Володимир Петрович Вендт — фундатор біотехнології в Україні / Р. П. Виноградова // Біотехнологія. — 2008. — Т. 1, № 2. — С. 104-111. — укр.
collection	DSpace DC
first_indexed	2025-12-01T10:25:00Z
format	Article
fulltext	104 вченій раді цього інституту В. П. Вендт успішно захистив ди� сертацію на тему: «Применение фото� элементов в колоримет� рии и нефелометрии», здобувши учений ступінь кандидата хі� мічних наук (1939 р.). У тому ж році йому було надано вчене звання старшого науко� вого співробітника за спеціальністю «аналітична хімія», а в 1940 р.— доцента. Наукові інтереси вченого в цей період пов’язані з розробленням простих експрес� методів для кількісного визначення таких хімічних речовин, як бензол, толуол, сірчис� тий газ та хімічні отрути. Він також публі� кує посібники�рекомендації для сільського господарства: «Простейшие методы качест� венного анализа сельскохозяйственных ядов» (1934 р.); «Простейшие методы коли� чественного анализа сельскохозяйственных ядов» (1934 р.); «Пособие для простейшего качественного анализа ядов и удобрений» (1937 р.). У збірнику інструкцій для визна� чення вмісту шкідливих речовин у повітрі промислових підприємств, розроблених або уточнених у фізико�хімічній лабораторії Українського центрального інституту гігієни праці і профзахворювань, 10 нале� жать В. П. Вендту (В. Г. Гуревич, 1937 р.). Окрім того, він удосконалює фотоелект� ричні методи дослідження і пропонує новий тип фотоелектроколориметра�нефелометра. У 1938 р. Володимир Петрович за кон� курсом обіймає посаду доцента кафедри хімії Інтендантської академії Робітничо�Се� лянської Червоної Армії (РСЧА, Харків), де працює до евакуації з Харкова до Фрунзе (жовтень 1941 р.). Продовжуючи розробля� ти нові методи фотоколориметрії та фотоне� фелометрії, вчений видає посібник для сту� дентів — «Руководство к практическим занятиям по неорганической химии» (1938 р.). У липні 1944 р. В. П. Вендта мобілізува� ли до лав Радянської Армії. У складі 1�го Українського фронту він брав участь у звіль� ненні від гітлерівських військ Польщі й Ні� ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ ВЕНДТ —ВОЛОДИМИР ПЕТРОВИЧ ВЕНДТ — ФУНДАТОР ФУНДАТОР БІОТЕХНОЛОГІЇ БІОТЕХНОЛОГІЇ В УКРАЇНІВ УКРАЇНІ Р. П. Виноградова Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України, Київ А що таке життя? Чи те, що переждалось? Чи все�таки життя — це те, що відбулось? Ліна Костенко За висловом Альберта Енштейна, істина — це те, що витримує перевірку дослідом. Цей вислів повною мірою відповідає науковому життю Володимира Петровича Вендта, док� тора біологічних наук, професора, лауреата Державної премії УРСР у галузі науки і тех� ніки. Вчений�подвижник, він усе своє жит� тя присвятив не лише дослідженню жиро� розчинних вітамінів стероїдної природи, але й упровадженню наукових розробок у ви� робництво. Він був одним із перших серед тих, хто започаткував науку біотехнологію в Радянському Союзі, використавши потуж� ні можливості цієї великої держави, ство� ривши школу однодумців і послідовників. «Мало знати, треба і використовувати», — вважав Й. В. Гете, саме так і вчиняв Володи� мир Петрович. Володимир Петрович Вендт народився 30 листопада 1906 р. у м. Кременчуці Пол� тавської губернії. Його батько, Петро Володи� мирович, був тоді студентом Харківського університету, а мати, Валентина Семенівна, працювала в залізничній конторі станції Кременчук. У 1930 р. В. П. Вендт закінчив Одеський хіміко�фармацевтичний інститут МОЗ УРСР за спеціальністю «хімік�аналітик». Після закінчення інституту отримав призначення на роботу до Всеукраїнського державного (згодом Центрального) інституту патології і гігієни праці в Харкові, де працював спо� чатку старшим лаборантом, потім молод� шим науковим співробітником, а з 1931 р. — хіміком�асистентом фізико�хімічного відділу. У 1934–1936 рр. навчався в заочній аспіран� турі на фізико�хімічному відділенні Україн� ського інституту експериментальної медици� ни (Харків), в якому згодом (1935–1938 рр.) обіймав посаду наукового співробітника. На СТОРІНКИ ІСТОРІЇ Сторінки історії 105 ли широкого застосування у виробництві. Поступово В. П. Вендт зосереджує увагу на вивченні жиророзчинних вітамінів. Він привозить і досліджує сировину для одер� жання вітамінів із біостанції в Карадазі (Крим, 1949 р.). Унаслідок цієї роботи було запропоновано спосіб одержання препарату вітаміну D3 з молюсків (1952, 1953 рр.) та використання хроматографічного методу для встановлення концентрації вітамінів (1952, 1955 рр.). У 1955–58 рр. Володимир Петрович почав досліджувати комплекси білків із вітамінами А, Е та D; комплекси білків зі стеролами; вплив штучного комп� лексу білка з вітаміном D на лікування рахі� ту; біологічні властивості комплексу каро� тину з білками. Співробітники групи фізико�хімічних ме� тодів досліджень, якою керував В. П. Вендт, у 1953 р. почали розробляти технологію промислового виробництва вітчизняних препаратів вітаміну D3, яку згодом було впроваджено у виробництво на Київському вітамінному заводі (1954–1955 рр.). Техно� логію процесу весь час удосконалювали, а якість препаратів підвищували. У 1973 р. виробництво вітаміну D3 було налагоджено на Єреванському вітамінному комбінаті. У стандартних кормах птахів холекальци� ферол практично відсутній і тому його треба додавати до кормів у вигляді преміксів. Без вітаміну D3 інтенсивне птахівництво немож� ливе. Однак тоді вітчизняних препаратів не було, їх купували у США та Голландії. меччини, був нагороджений медалями «За бойові заслуги» та «За перемогу над Ні� меччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–45 рр.». Після демобілізації у травні 1946 р. В. П. Вендт повертається до наукової робо� ти і починає працювати старшим науковим співробітником в Інституті біохімії АН УРСР (Київ). Усе подальше наукове життя вченого впродовж 47 років пов’язано саме із цим інститутом. У 1947 р. він очолює групу фізико�хімічних методів досліджень. Спо� чатку Володимир Петрович працює над роз� робленням фотометричних методів дослі� дження та експрес�методів для визначення різних хімічних речовин. Уже в 1948–1949 рр. ним було запропоновано простий фотоелект� роколориметр для біохімічних лабораторій, виробництво якого планувалось на експери� ментальному заводі Міністерства охорони здоров’я України в Харкові, де він постійно консультував своїх колег із методичних питань. Акад. Р. В. Чаговець цінував В.П. Венд� та «… как высококвалифицированного спе� циалиста, хорошо владеющего методами хи� мических и биохимических исследований, как прекрасного экспериментатора, умею� щего ставить самостоятельно и разрешать на высоком уровне сложные научные вопро� сы». А акад. В. О. Бєліцер особливо відзна� чав «практическую ценность исследований В. П. Вендта и его новаторский стиль в рабо� те» (1957 р.). З липня 1946 р. вчений вдало поєднував роботу в Інституті біохімії та Київському на� уково�дослідному інституті гігієни праці і профзахворювань, де очолював хімічну ла� бораторію. Під керівництвом В. П. Вендта в лабораторії розроблено нові методи визна� чення в навколишньому середовищі вмісту шкідливих речовин, а саме: оксиду вугле� цю, сірчистого газу, миш’яковистого водню, сірковуглецю, кремнію, а також отрутохімі� катів, які досить широко використовува� лись у сільському господарстві (хлорорга� нічних, фосфорорганічних, мідьвмісних, ртутьорганічних тощо). Значну увагу в цей період учений приділяв удосконаленню та конструюванню приладів для відбору проб повітря з метою аналізу в ньому токсичних речовин. Саме тоді Володимир Петрович створив фотоелектричний абсорбціометр ФА�52, портативний газовий аналізатор для визначення оксиду� та діоксиду вуглецю, прилад для тестування хлорорганічних от� рутохімікатів, розробив нові типи твердих сорбентів для відбору проб повітря. Ці робо� ти мали велике практичне значення і набу� БІОТЕХНОЛОГІЯ, Т. 1, №2, 2008 106 була його докторська дисертація. Доціль� ність проведення цих досліджень визнача� лась важливістю скринінгу вітчизняних ре� сурсів вітаміну D для тваринництва та медицини. Окрім того, тоді ще не було з’ясо� вано питання щодо накопичення і мета� болізму вітамінів групи D живими організ� мами, не розроблено задовільного методу кількісного визначення їх у біологічних об’єк� тах, що негативно впливало на дослідження механізму дії цих сполук. Дуже обмежени� ми були публікації стосовно шляхів біосин� тезу 7�дегідрохолестеролу та його метаболіз� му в організмі тварин, а також щодо властивостей комплексів 7�дегідрохолесте� ролу та вітаміну D3 з білками. Варто зазна� чити, що тоді ані провітамін D, ані вітамін D3 вітчизняна промисловість України й інших республік Радянського Союзу не виробляла, хоча було відомо, що активність вітаміну D3 значно вища, ніж інших вітамінів цієї гру� пи, перевершуючи, зокрема в 1,5–2 рази ак� тивність вітаміну D2 в людини і тварин та у 30 разів — у птахів. Скринінг основних природних джерел провітаміну D3 на території України пока� зав, що найперспективнішими в цьому аспек� ті для практичного використання є морські (Mytilus galloprovincialis і Modiolo adriati) ca) та прісноводні (Unio pictorum і Anodon) ta) молюски. Розроблення технології одержання віта� мінів, передусім жиророзчинних, розвива� лось у двох напрямах. З одного боку, дослі� джували можливість одержання вітамінних препаратів із природних джерел, а з другого — працювали над технологією їх синтезу. Так, за безпосередньою участю вченого було розроблено і апробовано у напіввироб� ничих умовах метод одержання білкового і мінерального препаратів із молюсків для використання у тваринництві та птахівницт� ві. Запропоновану технологію виробництва вітамінізованого білкового корму з молюс� ків було рекомендовано Держпланом Украї� ни для проектування дослідного (пілотного) заводу. Завдяки поєднанню зусиль В. П. Венд� та і співробітників Інституту ботаніки АН України розроблено технологію одержання каротину з водоростей Dunaliella salina із солоних водоймищ Криму, на що було отри� мано два авторських свідоцтва. На основі цієї технології в 1965 р. на Сакському хімічному заводі було побудовано цех ви� робництва каротину для тваринництва і харчової промисловості з водоростей соло� них водойм Криму. Володимир Петрович прагнув використовувати в промисловості Одним із перших у світі В. П. Вендт уста� новив можливість утворення комплексів ві� тамінів із білками та експериментально обґрунтував перспективу використання їх для лікування різних захворювань, а також акцентував увагу на можливості виникнен� ня гіпервітамінозу в разі надходження в ор� ганізм високих доз вітаміну D (1960, 1961 рр.). Головний комітет Виставки передового досвіду в народному господарстві УРСР за створення штучного комплексу синтетично� го вітаміну D3 з білком молока казеїном відзначив В.П. Вендта дипломом III ступеня та грошовою премією. У 1961 р. Володимир Петрович захистив докторську дисертацію на тему: «Провита� мин и витамин D3». У 1963 р. на базі структурного підрозділу групи фізико�хімічних методів досліджень в Інституті було створено лабораторію фо� тобіохімії, яку в 1966 р. реорганізували у відділ фотобіохімії. Її очолив д�р біол. наук, а згодом і професор В. П. Вендт. Учене зван� ня професора за спеціальністю «хімія при� родних і фізіологічно активних речовин» йому надано в 1969 р. У 1976 р. відділ фото� біохімії реорганізовано у відділ біохімії сте� ринів, який Володимир Петрович очолював до 1980 р. У цьому відділі він зосередив увагу на науковому напрямі, який, на його думку, в недалекому майбутньому міг стати ефектив� ним у теоретичному і практичному аспек� тах, — дослідження хімії, біохімії та фотохімії стеролів. Інтенсивне вивчення їх, що було розпочато в 60�ті роки минулого століття, залишається актуальним і дотепер. Стероли є ключовими сполуками сте� роїдів, до складу яких входять такі біологіч� но активні речовини, як адренокортикоїдні і статеві гормони, жовчні кислоти, анти� рахітичні речовини, алкалоїди та антибіоти� ки, гормони метаморфозу комах — екдизони, деякі отрути тощо. Відомо, що безпосеред� нім попередником холестеролу (важливого стеролу в організмі тварин, який міститься в усіх органах та субклітинних структурах) є 7�дегідрохолестерол. За хімічними та структурними властивостями останній, як й інші стероли, здатен утворювати похідні, яким притаманні особливі фізіологічні функції. Першою великою роботою, в якій Воло� димир Петрович навів результати своїх досліджень 7�дегідрохолестеролу (природ� них ресурсів, вмісту в біологічних об’єктах, особливостей нативних і штучних комп� лексів із білками та синтезу й біосинтезу), Сторінки історії 107 В. П. Вендт запропонував модифікова� ний хімічний метод одержання 7�дегідрохо� лестеролу з холестеролу, який можна вико� ристовувати у промисловому виробництві, а також простий новий метод фотохімічного перетворення провітаміну на превітамін, а після термічного оброблення — на вітамін D3. Широкі дослідження біологічної актив� ності синтетичного вітаміну D3 на курчатах показали, що вона істотно перевищує актив� ність вітаміну D2 (більш ніж у 30 разів), інтенсивніше стимулюючи при цьому міне� ралізацію кісток, сприяючи кращому роз� виткові птиці, підвищуючи її несучість і щільність шкаралупи яєць. Ці експери� менти проводили в Інституті біохімії АН Ук� раїни (Київ), Інституті біології АМН Латвії (Рига), Інституті птахівництва ВАСГНІЛ СРСР (Москва) і на Томилінській птахофаб� риці (Московська обл., Росія). Розроблену Володимиром Петровичем технологію одер� жання вітаміну D3 у 1953 р. було впровадже� но у виробництво. Штучне одержання вітамінів групи D із відповідних провітамінів було складним че� рез відсутність необхідних джерел УФ� радіації. У цей період у відділі фотобіохімії було зроблено важливе відкриття: мож� ливість використовувати для фотоізомери� зації провітамінів D люмінесцентні еритемні лампи, оскільки їхня спектральна характе� ристика найбільше відповідає спектрально� му поглинанню провітамінів. Короткохви� льове випромінювання еритемних ламп практично відсутнє, а тому опромінювальні розчини можуть безпосередньо контактувати з їхньою холодною поверхнею. Як додатко� вий продукт у процесі опромінення утворює� ться люмістерол, якому також притаманні антирахітичні властивості та здатність сти� мулювати дію вітаміну D3. При цьому не ви� явлено токсичних продуктів в опромінених розчинах. Вихід вітаміну D3 з використан� ням еритемних ламп високий — 65–70%, що перевищує ефективність інших методів. На основі еритемних ламп Володимир Петрович у 60�ті роки минулого століття створив опромінювальний апарат безперерв� ної дії для проведення фотохімічних реак� цій, який успішно застосовувався у промис� ловості СРСР. Побудований на новому принципі, цей опромінювальний апарат ви� явився ефективнішим порівняно із зарубіж� ними аналогами у 5–6 разів. Його викорис� товували на Московському вітамінному заводі, Таллінському целюлозно�паперово� му комбінаті та Карткалинському біохіміч� ному заводі. недефіцитні природні ресурси й наявну в Україні дешеву сировину. Застосування вітамінів у тваринництві, медицині і промисловості завжди породжує проблему стабілізації жиророзчинних вітамі� нів під час довготривалого їх зберігання. Ори� гінальним у цьому аспекті виявився запро� понований В. П. Вендтом метод одержання стійких штучних білково�вітамінних комп� лексів. З використанням казеїну та інших білків було створено високоактивні препа� рати вітамінів D3, D2, каротину та вітаміну Е — як моновітамінні, так і полівітамінні, що не втрачали початкової активності понад пів� року, навіть у складі комбікормів. При цьо� му препарати легко суспендувалися в молоці та воді, до якої попередньо додавали не� шкідливі поверхнево�активні речовини. Таким чином, запропонована В. П. Венд� том нова форма препарату вітаміну D3 (штуч� ний комплекс ергокальциферолу або холе� кальциферолу з білком) була стійкою до деградації під час зберігання. Дослідження властивостей штучних комплексів ергокаль� циферолу з казеїном, проведені на щурах та курчатах, свідчать, що біологічна активність цих комплексів не менша, ніж у незв’яза� них форм вітаміну D (1956–1958 рр.). Клі� нічні випробування ефективності новоство� реного препарату для лікування рахіту у дітей засвідчили його високу ефектив� ність. Фармакологічний комітет МОЗ СРСР дозволив застосовувати препарат під назвою «Відеїн» у медичній практиці. Випробуван� ня препарату у педіатричній клініці та дитя� чих установах Києва і Київської області по� казали, що «Відеїну» притаманні виражені антирахітичні властивості (обстежено понад 700 дітей, хворих на рахіт). Ефективність препарату виявилась також високою для лікування супровідних захворювань (пнев� монії, диспепсії, отиту тощо), що підтвер� джує його більшу ефективність порівняно зі спиртовими або олійними препаратами вітаміну D2. БІОТЕХНОЛОГІЯ, Т. 1, №2, 2008 108 На жаль, хімічну природу активного по� хідного вітаміну D3 співробітникам Володи� мира Петровича не вдалося встановити, однак вони одними з перших виявили, що вітамін D3 не має безпосередньої біологічної актив� ності, і впритул наблизились до з’ясування механізму дії цього вітаміну. Поряд із цим було показано, що печінка, окрім депонуван� ня вітаміну D, утворює його активні дерива� ти і транспортувальні форми. На сьогодні встановлено, що вітамін D3, який синтезує� ться у шкірі людини і тварин під час дії сонячної радіації або УФ�опромінення із 7� дегідрохолестеролу, не належить до біоло� гічно активних речовин. Він є попередни� ком 1,25�дигідрохолекальциферолу, що синтезується з холекальциферолу гідрокси� люванням спочатку в печінці, а потім у нир� ках. Саме він і є активною гормоноподібною речовиною. Результати досліджень, проведених у 70�х роках минулого століття у відділі фо� тобіохімії, з пошуку природних сполук, яким притаманна D�вітамінна активність, свідчать, що існує декілька форм природних вітамінів D, які за хімічною природою від� різняються від холекальциферолу. Не вик� лючено, що вони є проміжними метаболіта� ми холекальциферолу. Значну увагу у відділі фотобіохімії завж� ди приділяли з’ясуванню механізму комп� лексоутворення білків із речовинами ліпідної природи. Теоретичні дослідження в цьому напрямі сприяли створенню нових форм ви� сокоактивних препаратів жиророзчинних вітамінів для використання в медицині та тва� ринництві. Білковий компонент вітамінних комплексів має відповідати таким вимогам: – легко засвоюватись в організмі люди� ни і тварин; добре розчинятись у слабких розчинах лугів та солей; різко змінювати ізоелектричну точку, що важливо як для по� переднього очищення комплексу, так і для комплексоутворення; утворювати стійкі хімічні зв’язки з небілковим компонентом; – білок має бути доступним як сировина для виробництва вітамінно�білкового препа� рату і мати низьку собівартість. До білків, що відповідають вищезазначе� ним вимогам, належить білок молока — ка� зеїн. Його доцільно використовувати в дена� турованому стані, оскільки тоді він добре розщеплюється протеолітичними фермента� ми. Крім того, одним із важливих виявів де� натурації є підвищення хімічної активності деяких функціональних груп білка, що зу� мовлює утворення стійкого зв’язку між біл� ком та іншими компонентами комплексу. Дослідження процесів фотохімічної ізо� меризації і створення нового опромінюваль� ного апарату дозволили співробітникам відділу вирішити технологічне завдання, пов’язане з виробництвом кристалічного вітаміну D3, завдяки здатності останнього утворювати комплекси з холестеролом. Метод одержання такого комплексу, який дістав назву «Відехол», було розроблено і впроваджено у напіввиробничих умовах на експериментальній ділянці Київського віта� мінного заводу. Таким чином, співробітникам відділу фотобіохімії після напруженої довготрива� лої роботи вдалося вирішити проблему син� тезу вітаміну D3 на теренах нашої держави. За опрацьованою технологією препарати ві� таміну D3 для застосування у тваринництві, вироблені на Київському вітамінному заводі і на Єреванському вітамінному комбінаті, повністю задовольнили потреби тваринни� цтва країни. Оскільки ефективність вітаміну D3 істотно перевищує ефективність вітаміну D2, який раніше застосовували у птахів� ництві, використання його на птахофермах дало значний економічний ефект. У роботах В. П. Вендта вперше було по� казано, що в разі одержання препарату D3 із застосуванням фотолізу утворюються про� міжні продукти, які також є цінним анти� рахітичним комплексом у птахівництві. Якщо механізм утворення вітаміну D3 in vitro В. П. Вендт з’ясував детально, то син� тез його в організмі тварин було вивчено не� достатньо. Зокрема, не було впевненості в ідентичності природного вітаміну D ссавців і холекальциферолу. Той факт, що у шкірі тварин після УФ�опромінювання утворю� ються антирахітичні сполуки за відсутності 7�дегідрохолестеролу, ще не давав підстави стверджувати про зв’язок антирахітичної активності з утворенням in vivo саме холе� кальциферолу, а не іншої речовини з подіб� ною до нього структурою. Сторінки історії 109 Метод одержання комплексів ґрунтуєть� ся на одночасному процесі осадження білків в ізоелектричному стані з утворенням тон� кого колоїдного розчину стеролів. Обидва процеси пов’язані зі стрибкоподібними змі� нами вільної енергії поверхні та реактивних центрів молекул білка і ліпіду. Після успішних біологічних випробу� вань комплексів казеїну з вітамінами А, D2, D3 і Е, а також комплексу каротину з вітамі� ном D3 було розроблено технологію їх про� мислового виробництва. Комплекс вітаміну D3 (фотосмолки) з казеїном — «Відеїн D3» — було впроваджено у виробництво на Київсь� кому вітамінному заводі. Казеїновий комп� лекс холекальциферолу «Відеїн�3» виявив� ся ефективним для лікування дітей, хворих на рахіт. Цей препарат не має побічної дії навіть у разі використання у великих дозах і не зумовлює гіпервітамінозу. Результати теоретичних і практичних досліджень віта� міну D досить детально висвітлено в моно� графії В. П. Вендта, О. М. Лук’янової і І. М. Хо� хол «Видеин�3 — новый антирахитический препарат холекальциферола, его свойства и его применение для профилактики лече� ния рахита у детей» (К.: Наук. думка, 1974). Велику увагу Володимир Петрович завжди приділяв методичному забезпечен� ню експериментів, оцінці застарілих мето� дів аналітичної хімії стеролів і створенню сучасних найдосконаліших методів. Під йо� го безпосереднім керівництвом у відділі бу� ло розроблено сучасні оригінальні методи для якісного і кількісного аналізу стеролів та їхніх похідних у тканинах тварин (із ви� користанням у дослідах тонкошарової хро� матографії, ультрафіолетової й інфрачерво� ної спектроскопії), а також модернізовано відомі раніше. Окрім зазначених методів, було розроблено хроматографічні методи експресного аналізу препаратів вітамінів D, А, Е та каротину; біохімічні методи вивчен� ня процесів кальцифікації і декальцифіка� ції кісткової тканини, способи кількісного визначення кальційзв’язувального білка в біологічних об’єктах та ступеня реаб� сорбції фосфатів. За участю Володимира Петровича в Киє� ві (1972 р.) було проведено Другий симпозі� ум з хімії, біохімії, технології вітамінів D та їх використання в медицині і тваринництві. Досягнення в технології виробництва віта� мінів D експонувалися на міжнародній вис� тавці ЕКСПО�67 у Канаді (вересень, 1967 р.). На міжнародній конференції в Софії, прис� вяченій вивченню вітамінів (1963 р.), репре� зентовано результати роботи з одержання Як небілкові компоненти в комплексах використовували вітаміни D2 і D3 у криста� лічному стані, а також концентрат вітаміну D3 (фотосмолки). Штучний комплекс вітамі� ну D2 з казеїном було названо «Відеїн�2», із кристалічним вітаміном D3 — «Відеїн�3» (для використання в медичній практиці), а казеїну з вітаміном D3 у фотосмолці — «Ві� деїн�D3» (для застосування лише у тварин� ництві, переважно птахівництві). У виробництві «Відеїну�3» застосовува� ли кристалічний холекальциферол або його кристалічний комплекс із холестеролом («Відехол»), який містить до 40% вітаміну D3 і 60% холестеролу. Біологічна активність цього препарату висока, через що профілак� тична лікувальна доза його є низькою. Дослідження показали, що комплексні сполуки сироваткового і яєчного альбуміну та казеїну з вітамінами А, D2, D3 і Е, а також каротином, ергостеролом, 7�дегідрохолесте� ролом і деякими неприродними стеролами набувають нових властивостей. Зокрема, у нестійких до кисню повітря 7�дегідрохо� лестеролу, ергостеролу, вітамінів А, D3 і Е під час зберігання в комплексах істотно під� вищується стійкість до зниження активнос� ті. Значно збільшується розчинність цих комплексів у водних розчинах. Каротин у комплексі з яєчним альбумі� ном не руйнується навіть під час тривалої експозиції на прямому сонячному світлі. У дослідах на курчатах установлено, що ка� ротинбілковий препарат (каротеїн) порівняно з олійним препаратом каротину ефективні� ший і краще засвоюється та перетворюється в організмі на вітамін А. Клінічні досліджен� ня в Інституті харчування та Інституті пе� діатрії, акушерства і гінекології МОЗ Украї� ни свідчили про позитивний результат використання каротеїну для лікування хво� рих із виразкою шлунку, дванадцятипалої кишки, а також при гострих кишкових зах� ворюваннях у дітей. БІОТЕХНОЛОГІЯ, Т. 1, №2, 2008 110 У 1973 р. увагу В. П. Вендта привернули питання, пов’язані з розробленням методів виділення із рослинної сировини гормонів� інсектицидів типу екдизонів для боротьби зі шкідниками сільського господарства. Пере� дусім потрібно було провести скринінг при� родних джерел фітоекдизонів та розробити методи їх виділення й ідентифікації. Уна� слідок проведеного пошуку диких рослин у заповіднику Асканія�Нова, виявлено рос� лини родини Serratula (Серпухових), у яких вміст фітоекдизонів (речовин стероїдної природи) був навіть значно вищим (4–5% 20�гідроксіекдизону), ніж у комах (~1%) у період їхнього линяння та метаморфозу. Один із видів цієї родини — Serratula coronata — було окультурено в Олександрійському денд� ропарку (Біла Церква). Фітоекдизони виділи� ли також із листя подокарпусу (Крим) та ягідного тису (Асканія�Нова). Вплив на гормо� нальну активність фітоекдизонів вивчали на личинках кімнатної мухи та гусені яблуневої плодожерки (Ю. Д. Холодова, 1978 р.). У 1980–1983 рр. В. П. Вендт працював у відділі біохімії стеролів науковим співро� бітником�консультантом. Володимир Петрович любив життя у всіх його проявах. Завжди багато і натхненно працював, але вмів і змістовно відпочивати. Кожної відпустки він разом із дружиною Га� линою Дмитрівною Єлісеєвою подорожував. Любив природу і з радістю спілкувався з нею. Отримавши садову ділянку, із задоволенням працював на ній і дуже пишався особисто ви� рощеними квітами. А ще дуже подобалося йому ловити рибу. Володимир Петрович був надзвичайно доброю людиною, любив свою доньку Майю, багато уваги приділяв синові другої дружи� ни Галини Дмитрівни — Вадимові. Щедро штучних комплексів жиророзчинних віта� мінів із білками; у Будапешті (1965 р.) — з перетворення вітаміну D3 в організмі. Подальші дослідження (1976–83 рр.), що їх проведено вже у відділі біохімії стеро� лів, було присвячено вивченню біохімічних та фізіологічних властивостей різних груп стеролів, їх локалізації та ролі в органах, тканинах і клітинних органелах при різних патологічних станах організму. Вони були спрямовані на розроблення й наукове обґрун� тування способів одержання нових препа� ратів на основі стеролів з метою використан� ня їх у медицині та сільському господарстві. Успіхи з ідентифікації та вивчення меха� нізму дії активних метаболітів вітаміну D, що їх було досягнено у відділі, спонукали вчених переглянути свої погляди на пробле� му фізіологічної активності й будови вітамі� нів групи D та речовин із подібною дією як ендогенного, так і екзогенного походження. Володимир Петрович вважав, що з’явилася можливість спрямованого синтезу нових аналогів вітаміну D зі специфічними власти� востями активаторів транспортування кальцію в кишечнику, а також сполук, які мобілізують цей вітамін у кістковій тканині і регулюють процес кальцифікації останньої. З 1971 р. у відділі фотобіохімії розробля� ли методи одержання препаратів�атрак� тантів для боротьби зі шкідниками сільсько� го господарства. Із рослинної сировини одержано атрактанти до американського білого метелика та яблуневої плодожерки, підібрано ефективні антиоксиданти�стабілі� затори для цих препаратів, які згодом було передано до Інституту органічної хімії АН УРСР з метою встановлення структури та розроблення технології їх синтезу. Сторінки історії 111 чення ступеня ризику захворювання на рахіт у немовлят на основі даних аналізу пу� повинної крові. Уперше в нашій країні В. П. Вендт і Р. І. Яхимович одержали кристалічний вітамін D3 та його комплекс із холестеролом, що отримав назву «Відехол». Цей препарат ви� робництва хіміко�фармацевтичного об’єднан� ня «Дарниця» (Київ) успішно застосовувався для профілактики й лікування рахіту у дітей. Свідченням високої наукової та практич� ної цінності зазначених робіт було присуд� ження у 1980 р. В. П. Вендту і Р. І. Яхимо� вич Державної премії України в галузі науки і техніки «За дослідження з хімії та біохімії вітаміну D3, створення промислової технології його виробництва і впроваджен� ня в медицину та сільське господарство». Володимиру Петровичу належить 200 нау� кових праць; його винахідницьку діяльність підтверджено 17 авторськими свідоцтвами; він розробив значну кількість методичних рекомендацій для використання в медичній практиці ранньої діагностики атеросклеро� зу, рахіту, лейкозу та інших захворювань. В. П. Вендт був членом редколегії дев’я� ти видань збірника «Витамины», випуск VІ якого повністю присвячений хімії і біохімії вітаміну D та його використанню в медицині й сільському господарстві (1971 р.). Він та� кож був членом редакційної колегії збірни� ка «Биохимия человека и животных». Про� водив велику науково�популяризаційну роботу, виступаючи з доповідями про досяг� нення біохімічної науки для інженерно� технічного персоналу та робітників заводів Києва, Таллінна та інших міст, громадсь� кості Кримської і Житомирської областей. Володимиру Петровичу Вендту були при� таманні глибока відданість справі, принци� повість, порядність, скромність та чемність як у науці, так і в житті. Усе його життя було подвигом: і під час війни на фронті, і в мир� ний час у науці. Нині навряд чи хто сумнівається, що за біотехнологіями майбутнє. Вони набули ши� рокого застосування у медицині, сільському господарстві, харчовій та хімічній промис� ловості, в охороні довкілля та на транспорті. І дуже важливо пам’ятати, що свій вагомий внесок у розвиток і впровадження біотехно� логії зробили й українські вчені�ентузіасти, серед яких почесне місце посідає Володимир Петрович Вендт. Відбілює душа свою велику правду У лузі споминів над річкою Буття. Ліна Костенко ділився теплом своєї душі з учнями, колега� ми та друзями. В. П. Вендт пішов із життя 22 листопада 1993 р., його поховано в Києві на Берковець� кому цвинтарі. Володимир Петрович Вендт за своє довге і плідне наукове життя встиг багато зробити для розвитку та з’ясування фундаменталь� них і прикладних проблем біохімічної науки — біотехнології. Він був висококваліфікова� ним фахівцем. Для його наукової діяльності характерно органічне поєднання актуальних теоретичних досліджень із наполегливим по� шуком шляхів практичної реалізації одер� жаних наукових результатів, постійне праг� нення до зв’язку між фундаментальними дослідженнями і вирішенням практичних потреб медицини та сільського господарства. Першим на теренах Радянського Союзу Володимир Петрович створив відділ фотобіо� хімії в Інституті біохімії ім. О.В.Палладіна і першим широко узагальнив дослідження з хімії та біохімії стеролів та вітамінів групи D. Одним із перших у вітамінології показав можливість утворення комплексів вітамінів стеролового ряду з білками і довів наявність між ними ковалентного зв’язку. Ці дослі� дження дали змогу розробити методи одер� жання штучних високоактивних білково�ві� тамінних комплексів на основі казеїну (або інших білків) із препаратами вітамінів D3, D2, каротину та вітаміну Е (як моно�, так і по� лівітамінних). Вітамінна промисловість Ук� раїни, а згодом Вірменії використала розроб� лену В. П. Вендтом технологію промислового виробництва вітаміну D3 у вигляді олійного розчину та порошку «Відеїну D3» для потреб птахівництва, а також «Відеїну�3» — для ме� дицини. Вивчаючи процеси кальцифікації кіст� кової тканини за нестачі в кормах вітаміну D, Володимир Петрович запропонував метод ранньої діагностики D�гіповітамінозу у кур� чат, який відкрив шляхи виробничого контролю для нор� мального вирощуван� ня бройлерів у пта� хівничих господарст� вах. Ним також було розроблено і впровад� жено у медичну практику метод ран� ньої діагностики D�гіповітамінозу у дітей молодшого віку та метод визна�
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-3913
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-01T10:25:00Z
publishDate	2008
publisher	Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України
record_format	dspace
spelling	Виноградова, Р.П. 2009-07-14T08:28:52Z 2009-07-14T08:28:52Z 2008 Володимир Петрович Вендт — фундатор біотехнології в Україні / Р. П. Виноградова // Біотехнологія. — 2008. — Т. 1, № 2. — С. 104-111. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3913 uk Інститут біохімії ім. О. В. Палладіна НАН України Сторінки історії Володимир Петрович Вендт — фундатор біотехнології в Україні Владимир Петрович Вендт — основатель биотехнологии в Украине Volodimir Petrovich Vendt is fundator biotechnology in Ukrain Article published earlier
spellingShingle	Володимир Петрович Вендт — фундатор біотехнології в Україні Виноградова, Р.П. Сторінки історії
title	Володимир Петрович Вендт — фундатор біотехнології в Україні
title_alt	Владимир Петрович Вендт — основатель биотехнологии в Украине Volodimir Petrovich Vendt is fundator biotechnology in Ukrain
title_full	Володимир Петрович Вендт — фундатор біотехнології в Україні
title_fullStr	Володимир Петрович Вендт — фундатор біотехнології в Україні
title_full_unstemmed	Володимир Петрович Вендт — фундатор біотехнології в Україні
title_short	Володимир Петрович Вендт — фундатор біотехнології в Україні
title_sort	володимир петрович вендт — фундатор біотехнології в україні
topic	Сторінки історії
topic_facet	Сторінки історії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/3913
work_keys_str_mv	AT vinogradovarp volodimirpetrovičvendtfundatorbíotehnologíívukraíní AT vinogradovarp vladimirpetrovičvendtosnovatelʹbiotehnologiivukraine AT vinogradovarp volodimirpetrovichvendtisfundatorbiotechnologyinukrain

Володимир Петрович Вендт — фундатор біотехнології в Україні

Репозитарії

Схожі ресурси