Міста-фортеці Лівобережної України на зламі ХVIII-ХIХ ст.
У статті аналізується структура ранньомодерних міст-фортець Лівобережної України на зламі ХVIII-ХIХ ст. В статье анализируется структура раннесовременных городов-крепостей Левобережной Украины на рубеже ХVIII-ХIХ вв. The paper concerns the structure of early modern towns-castles in the Left Bank Ukr...
Saved in:
| Published in: | Сiверянський лiтопис |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39157 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Міста-фортеці Лівобережної України на зламі ХVIII-ХIХ ст. / Б. Галь // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 5. — С. 17-26. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860191443894665216 |
|---|---|
| author | Галь, Б. |
| author_facet | Галь, Б. |
| citation_txt | Міста-фортеці Лівобережної України на зламі ХVIII-ХIХ ст. / Б. Галь // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 5. — С. 17-26. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Сiверянський лiтопис |
| description | У статті аналізується структура ранньомодерних міст-фортець Лівобережної України на зламі ХVIII-ХIХ ст.
В статье анализируется структура раннесовременных городов-крепостей Левобережной Украины на рубеже ХVIII-ХIХ вв.
The paper concerns the structure of early modern towns-castles in the Left Bank Ukraine at the turn of the XVIII-XIX centuries.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:06:22Z |
| format | Article |
| fulltext |
Сіверянський літопис 17
ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ
© Галь Богдан Олександрович – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії
та політичної теорії Національного гірничого університету (м.Дніпропетровськ).
УДК 930 (477) «18-19»
Богдан Галь
МІСТА-ФОРТЕЦІ ЛІВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ
НА ЗЛАМІ ХVIII-ХIХ ст.
У статті аналізується структура ранньомодерних міст-фортець Лівобережної
України на зламі ХVIII-ХIХ ст.
Ключові слова: фортеця, місто, форштадти, замок.
Протягом ХVIII ст. ранньомодерні фортеці Лівобережної України поступово втра-
чали значення військових укріплень, що спонукало російський уряд до скорочення їх
числа і перетворення міських поселень навколо фортець на адміністративні центри1.
Втім, хоч штатами 1796 р. жодна лівобережна фортеця вже не була передбачена, на
зламі ХVIII-ХIХ ст. у всіх двадцяти губернських/повітових містах Малоросійської
губернії зберігалися «старовинні укріплення». Перефразовуючи відомий вислів араб-
ського мандрівника Павла Аллепського (бл. 1627-28 – 1669), Лівобережна Україна
все ще була «начинена <напівзруйнованими> фортецями, як гранат зерням»2.
Заключний етап історії ранньомодерних міст-фортець Лівобережної України
спеціально не досліджувався. Окремі згадки про їх руйнацію з’являються наприкінці
ХIХ – на початку ХХ ст. в оглядових монографіях і статтях з історії міст Кременчука
(Ф. Ніколайчик), Чернігова (В. Хижняков), Полтави (І. Павловський)3. У 1960–
1970-і рр. оборонним спорудам Лівобережної України присвячені розлогі розділи
численних монографій і колективних праць на зразок «Всесвітньої історії архітекту-
ри», написаних співробітниками українського Інституту історії і теорії архітектури
(Л. Пляшко, М. Цапенко, М. Грицай, І. Ігнаткін)4. Найповніший на сьогодні огляд
історії будівництва і численних перебудов, а також проблеми руйнації лівобережних
фортець у цілому запропоновано в роботах історика архітектури В. Вечерського5,
а окремих фортець – у статтях енциклопедичних видань з історії (мікро)регіонів
(Чернігівщина, Полтавщина, Прилуччина)6 чи з історії українського козацтва7.
Ця розвідка присвячена аналізу структури лівобережних міст-фортець на зламі
ХVIII-ХIХ ст. за даними «Топографічного опису Малоросійської губернії 1798-1800
років», доповненого відомостями описів останньої третини ХVIII ст., а також вра-
женнями подорожніх – В. Зуєва (1781-1782), П. Палласа (1793-1794), А. Глаголєва
(1823–1827)8.
Більшість «старовинних укріплень» Лівобережної України, що збереглися ціли-
ми або напівзруйнованими до кінця ХVIII ст., було побудовано в часи польського
військово-господарського освоєння регіону (остання чверть ХVI – перша половина
ХVII ст.). Винятки нечисленні – це або більш ранні фортеці півночі Лівобережжя
кінця ХV – початку ХVI ст. (Чернігів, Стародуб), або значно пізніші фортеці пів-
денної Української укріпленої лінії (як от: Більовська фортеця, в подальшому – Кос-
тянтиноград), зведені у 1730–1740-і рр.9.
Протягом ХVIII ст. лівобережні фортеці неодноразово ремонтувались і рекон-
струювались (здебільшого за проектами іноземних інженерів)10. Так, по завершенні
18 Сіверянський літопис
Північної війни (1724) генерал-майор А. де Кулон11 склав серію проектів, за якими
було реконструйовано, зокрема, Полтавську12 та Глухівську фортеці13. Під час ро-
сійсько-турецької війни (1737) Військова колегія видала наказ про «невідкладне
виправлення українських фортець», за яким у наступному 1738 р. було обстежено
усі фортеці Лівобережної України і деякі з них відремонтовано і реконструйовано,
зокрема Прилуцьку та Переяславську 14.
Останню широкомасштабну спробу модернізувати фортеці Лівобережної України
було здійснено у середині ХVIII ст. За проектами, розробленими у 1745–1752 рр.
інженер-полковником Д. де Боскетом15, було відновлено укріплення Гадяча, Кре-
менчука, Лубен, Переяслава, Глухова та інших міст-фортець16.
В останній третині ХVIII ст. дослідники відмічають відсутність помітних змін у
розвитку міст Лівобережної України, пояснюючи збереження фортець «стратегічними
міркуваннями» або ж непрямо вказуючи на пріоритетність для уряду фінансувати
розвиток міст в іншому, південноукраїнському регіоні17.
Поняття «місто» у широкому сенсі доволі часто використовували у другій по-
ловині ХVIII ст., однак вкладали в нього різний зміст18. Так, автор «Чернігівського
намісництва топографічного опису» О. Шафонський зазначає, що «містом у Малій
Росії називали загалом усяке велике селище, оточене валом, в якому зазвичай кожного
тижня бувають торги і раз на рік ярмарок, де різні ремісники і сотенне правління
бувало», втім, робить обмовку, що «якщо розуміти містом таке селище, яке жителя-
ми, торгами і забудовою себе від інших відрізняє, і в якому знаходиться Магістрат,
державним якимсь законом міщанами, йому підсудними, управляючий», то у Малій
Росії до заведення намісництв (1781-1782) нараховувалося усього 11 таких міст, які
«за грамотами королів польських і всеросійських государів Магдебурзьким правом
судилися і були від усякого приватного володіння вільні»19.
Ті ж непорозуміння із поняттям «місто» мали місце і в масштабах імперії в цілому.
В той час, як Катерина II у вступній частині Жалуваної грамоти містам (1785) спові-
щала підданих, що за 23 роки правління створила 216 міст (!)20, один із цих підданих,
улюблений драматург імператриці Д. Фонвізін саркастично зазначав: «Тепер уявімо
собі державу <…>, що складається, можна сказати, із двох тільки міст, із яких в одному
живуть люди здебільшого через нужду, а в іншому здебільшого через забаганку»21.
Номенклатура частин міста наприкінці ХVIII ст. (та й у сучасній літературі) так
само неусталена. Замок (найбільш розповсюджена назва укріпленого осердя міста) на-
зивають і «фортецею» (російською «крепость», «крепостца», «земельная крепостца»),
як от: Катерина II, В. Зуєв, Ф. Ніколайчик, і «цитаделлю», як от: О. Шафонський,
В. Вечерський, і «містечком» (російською «городок», «малый городок», «нижний
городок»), як от: Ф. Ніколайчик та анонімний автор «Географічного опису Київського
намісництва з усіма повітами» (1786).
До міста (у вузькому значенні цього слова, як до захищеної укріпленнями забу-
дови навколо замка) застосовують назви «місто» (російською «город», як от: автор
плану Прилуцької фортеці 1745 р.), «окольне місто», «фортеця» («фортификационная
крепость» у анонімного автора «Географічного опису Київського намісництва з усіма
повітами» (1786), «посад», «укріплений посад» (В. Вечерський), «станіца» (В. Зуєв),
«велике містечко» (російською «большой городок» у Ф. Ніколайчика), «городище».
Якщо при розширенні території міста внутрішні вали зберігались, у місті виділяли
стару і нову частини. Для Чернігова цей поділ фіксує опис 1766 р. («а в том городе
крепость обнесена земляным валом, где называется старой город, <…> да кроме того
при томже старом городе, от Польской границы имеется особой небольшой насыпной
вал, где называется новой город»22), а для Стародуба описи 1779–1781 («сей город
разделяется на два города по занятым в них двум земляным крепостям, стены которых
от древности во многих местах поразвалились. Один город называется старым, а
другой новым»23) і 1798-1800 рр. («в сем городе на левой стороне речки Бабенца
имеется старинное укрепление, <…> разделяющееся ручьем и Оврагом Шморговкою
на две части, ис коих первая называется Старый город, а другая Новой город; сия
часть названа потому, что вал и ров зделаны после первой»24 ).
Сіверянський літопис 19
Форштадти (незахищена укріпленнями забудова) проходять під назвами «місто»
(російською «город» у В. Зуєва), «передмістя» (Катерина II, А. Глаголєв), «слобода»
(автор «Топографічного опису Малоросійської губернії 1798-1800 років»), «неукріп-
лені посади», «приміські слободи» (В. Вечерський), «підварки» (Л. Пляшко).
Ймовірно, що на кінець ХVIII ст. у свідомості сучасників починає потроху
розмиватися межа між частинами ранньомодерного міста-фортеці25. Як і раніше,
більшість описів фіксує традиційну формулу: «укрепление сие окружается со всех
сторон предместием» і навіть додається іноді уточнення: «которое отделяясь от
городской части помянутым земляным валом»26, як от у випадку з Лубнами. Втім,
вже у «Географічному опису Київського намісництва з усіма повітами» (1786) зу-
стрічається свідчення про поділ Золотоноші на дві частини, перша з яких включає
місто (у вузькому значенні цього слова) і передмістя Струнковці27, а щодо Стародуба
у «Топографічному описі Малоросійської губернії 1798-1800 років» зазначається, що
«укрепление сие окружается со всех сторон предместьем, разделяющимся на четыре
части: первая называется собственно городом, по левую сторону речек: Бабенца,
Ланковки и ручья Гудовки, в которой и укрепление состоит»28.
Незадоволення анахронічним виглядом більшості лівобережних міст знайшло
емоційний вияв у «подорожньому» листі Катерини II до її паризького кореспондента,
барона Ф.М. фон Грімма, датованому 8 лютого 1787 р.: «Дивне це місто Київ, тут тільки
фортеці і передмістя, і мені набридло відшукувати місто»29. Втім, згадана імператри-
цею тридільна міська структура (фортеця-місто-передмістя) на момент написання
листа вже відходила у минуле і не була найрозповсюдженішою у лівобережних містах.
Прийшовши на зміну варіативності ХVII ст., коли міста північного Лівобережжя
були три-, чотири- (Сосниця) і, навіть, п’ятидільними (Чернігів), натомість відносно
невеликі поселення південного Лівобережжя (Гадяч, Зіньків, Кременчук, Лубни,
Ромни, Хорол, Полтава) – дводільними (замок-місто), тридільна структура (замок-
місто-форштадти) запанувала наприкінці ХVII – у першій половині ХVIII ст.30. Але,
схоже, що за великих реконструкцій українських фортець у 1720-і та 1740–1750-і рр.
напівзруйновані замки свідомо не відновлювались, і у другій половині ХVIII ст.
тридільна структура стала поступатися спрощеній дводільній (місто-форштадти).
Таблиця 1а.
Основні характеристики міст-фортець Лівобережної України, 1798–1800
Поло-
ження
міста31
Розміщення
адмінстра-
тивних
будівель
Кількість
форштадтів
Кількість
вулиць у
форштад-
тах
Наявність
плану пе-
ребудови
Чернігів зм
місто/
форштадти
4 н/д32 –
Козелець пп місто н/д33 1 –
Переяслав н
місто/
форштадти
немає
поділу34 без назв –
Пирятин зм форштадти 4 8 –
Золотоноша пп форштадти 235 н/д –
Хорол зм форштадти немає поділу 6 –
Кременчук н
місто/
форштадти
4 14 +
Полтава зм місто 5 24 –
Зіньків зм місто 7 9 –
Гадяч зм місто 4 10 –
Лубни зм місто
немає
поділу36 21 –
Ромни зм форштадти 7 9 –
Прилуки зм місто н/д 4 –
Ніжин н місто 4 16 –
Сосниця н форштадти 7 7 –
20 Сіверянський літопис
Конотоп пп місто 5 21 –
Глухів зм
місто/
форштадти
4 22 +
Новгород-
Сіверський
зм
місто/
форштадти
немає
поділу
11 –
Стародуб пп місто 4 22 –
Мглин зм
місто/форш-
тадти
4 4 –
Підраховано за: Топографічний опис Малоросійської губернії 1798–1800 років // Описи
Лівобережної України кінця XVIII – початку ХІХ ст. – К.: Наукова думка,1997. – С. 24-126.
Таблиця 1б.
Основні характеристики міст-фортець Лівобережної України, 1798–1800
Наявність
замку Форма міських
укріплень
Стан валів
Кількість
виїздів із
фортеці /
воріт
Чернігів + видовжена н/д 3/3
Козелець – трикутна
нерегулярна
напівзруйновані
8/–
Переяслав + іррегулярна н/д 3/–
Пирятин – видовжена напівзруйновані 3/–
Золотоноша – кругла видовжена напівзруйновані 2/–
Хорол – трикутна
видовжена
напівзруйновані
6/–
Кременчук – видовжена напівзруйновані 2/–
Полтава – овальна н/д 5/4
Зіньків – п’ятикутна напівзруйновані 4/–
Гадяч – видовжена напівзруйновані 3/–
Лубни + видовжена напівзруйновані 6/–
Ромни + іррегулярна напівзруйновані 5/–
Прилуки + видовжена напівзруйновані 4/–
Ніжин + видовжена напівзруйновані 4/–
Сосниця + чотирикутна
видовжена
н/д
5/–
Конотоп – чотирикутна
видовжена
напівзруйновані
3/–
Глухів – ламана напівзруйновані 4/2
Новгород-Сі-
верський
+
видовжена напівзруйновані
н/д
Стародуб – чотирикутна
нерегулярна
цілі
9/–
Мглин – іррегулярна напівзруйновані 4/–
Підраховано за: Топографічний опис Малоросійської губернії 1798–1800 років // Описи
Лівобережної України кінця XVIII – початку ХІХ ст. – К.: Наукова думка,1997. – С. 24-126.
За даними «Топографічного опису Малоросійської губернії 1798–1800 років»,
на зламі ХVIII-ХIХ ст. замки збереглися лише у 8 із 20 губернських/повітових міст.
Хоча відомо, що серед міст, в яких замки не згадуються, на середину ХVII ст. вони
були у Полтаві, Зінькові, Гадячі, Хоролі37. Навіть у 1781-1782 р. В. Зуєв описує замок
у Кременчуці, сліди якого не збереглися менш ніж за 20 років: «Внутри оной крепости
в углу к Днепру есть еще земляная крепостца для сохранения пороху и казны»38.
Форма замків протягом другої половини ХVII – першої половини ХVIII ст. спо-
чатку варіювалась, а потім у другій половині ХVIII ст. уодноманітнювалась і навіть
втрачалась. Якщо в атласі Г.Л. де Боплана (1650) всі замки позначено прямокутником
Сіверянський літопис 21
з наріжними баштами чи бастіонами39, то у другій половині ХVII – ХVIII ст. відомі
замки у формі квадрата, трикутника, прямокутника і кола, що визначалося топогра-
фією місцевості і, одночасно, намірами фортифікаторів надати замкам геометрично
правильних обрисів «у Вобановій манері»40. Втім, із занепадом замків ці обриси по-
ступово втрачаються, і у «Топографічному опису Малоросійської губернії 1798–1800
років» усі замки мають форму чи то видовжену (6), чи то іррегулярну (1)41.
Натомість форми міських укріплень в атласі Г.Л. де Боплана (1650) зафіксовано
різні – і овальна (Гадяч, Зіньків), і багатокутна (Кременчук, Лубни), і п’ятикутна
(Ромни, Хорол), і чотирикутна (Полтава)42. Тобто в середині ХVII ст. форми замків
і навколишніх міст різняться. У ХVIII ст. під час реконструкцій і внаслідок ката-
клізмів (пожеж, паводків) форма міських стін змінюється – прямокутна на овальну
(Полтава), овальна на п’ятикутну (Зіньків), п’ятикутна на трикутну видовжену
(Хорол), трикутна і овальна на видовжену (Пирятин і Лубни)43. Аж доки, за даними
«Топографічного опису Малоросійської губернії 1798–1800 років», форми замків і
міських укріплень збіглися у семи з восьми міст-фортець.
На зламі ХVIII-ХIХ ст. у значній більшості міст (15 із 20) зовнішні укріплення
знаходилися у напівзруйнованому стані («осыпавшиеся»)44. Цілі вали збереглися
лише в місті Стародубі («земляной вал с пятью бастионами»)45. Вежі при перебудові
фортець на бастіонний манір протягом усього ХVIII ст. так само залишалися напів-
зруйнованими46. Із 19 міст, щодо яких в описах є інформація про виїзди з фортеці47,
ворота вціліли лише у трьох – у Полтаві, де із п’яти воріт збереглося чотири, та й ті
підупалі («обветшалые»), у Чернігові з трьома дерев’яними воротами і у Глухові, в
єдиному, де збереглися на зламі ХVIII-ХIХ ст. «каменные ворота с караульнями» на
Київському та Московському виїздах із міста48. Натомість у переважній більшості
міст збереглися лише виїзди з назвами, як от у п’ятнадцяти містах, чи то навіть без
назв, як в місті Хоролі.
Причину руйнування валу вказано лише в описах двох міст – Глухова («был
пред сим употребляем от казны для выварки селитры, от чего и находится почти
весь раскопанным») і Новгорода-Сіверського («по древности своей несколько уже
осыпавшийся, особливо ж чрез разрытие оного для выварки селитры»)49. Втім, можна
припустити, що це стосується й деяких інших міст, – зокрема, про Миргородську
фортецю відомо, що «до серед. 18 ст. вали форштадту були здебільшого розкопані
для потреб виробництва селітри»50. Крім того, до руйнування елементів укріплень і
внутрішньої забудови міст-фортець часто призводили великі пожежі і паводки, яких
особливо багато фіксується у перше десятиліття після відкриття намісництв, – по-
жежі у Прилуках (1781), Переяславі (1782), Глухові (1784), Полтаві (1785) і паводок
у Кременчуці (1789)51.
Внутрішній забудові міст-фортець приділялося відносно мало уваги. Навіть у
Глухові, адміністративному центрі тодішньої Малої Росії, протягом ХVIII ст. «було
зроблено <…> значно менше, ніж передбачалося. Зрештою у Глухові було зведено
усього три крупні будівлі – Малоросійську колегію, будинок Розумовського, будинок
Румянцева, а також проведено деякі роботи із планування і благоустрою»52.
Чи була забудова уфортифікованого міста системною, – в історіографії немає
єдності поглядів. Так, автори енциклопедичного видання «Чернігівщина» безапе-
ляційно стверджують, що «при побудові нового міста фортеця, посад і слободи роз-
плановувалися й забудовувалися одночасно за заздалегідь розробленим проектом,
орієнтуючись на усталені зразки»53. В. Вечерський обережніше відзначає, що «у
межах укріплених міських центрів розпланування було, як правило, регулярним –
порядковим, рідше – радіальним. За межами фортець розпланування було вільним
і залежало від форми укріплень, рельєфу, гідрографії. <…> В цілому розпланування
міст було хоча й ландшафтним, нерегулярним, проте суто функціональним»54. На-
томість у М. Цапенка йдеться про вільне планування будівель, «однак це не був хаос,
випадковість чи надужиття; це був особливий композиційний прийом, що побутував
у народі і став традицією»55.
На зламі ХVIII-ХIХ ст. до всіх лівобережних міст прилягали форштадти, – з усіх
22 Сіверянський літопис
боків (11 міст), з трьох (5), з двох (2) чи з одного (2). Зафіксований поділ форштадтів
на частини був виключно варіативний. Найчастіше форштадти поділялися на чотири
частини (8 міст), які в єдиному випадку Кременчука називаються кварталами. Три
міста поділялися на сім частин, два – на п’ять і одне – на дві частини.
У чотирьох містах поділу форштадтів на частини не було (Переяслав, Хорол,
Лубни, Новгород-Сіверський). Втім, щодо цих чотирьох міст треба зробити деякі
уточнення. Так, про Хорол сказано, що передмістя «на части не разделено; а имену-
ется: первая Лука, вторая Зубановка, третая Красная Гора, четвертая Степановка,
пятая Кобежча»56, тобто де-факто поділ існував. У Переяславі, за даними «Геогра-
фічного опису Київського намісництва з усіма повітами» (1786), було 3 форштадти,
а в Лубнах – 857.
Кількість вулиць у форштадтах так само варіативна: від 1 (найменше) у Козельці
до 24 (найбільше) у Полтаві. Від 1 до 10 вулиць було у 9 містах, від 11 до 20 – у 3-х,
більше 20 – у 5 містах. В одному місті (Переяслав) вулиці були без назв (щодо всіх
інших спеціально кожного разу зазначається – «вулиці з назвами»)58.
Ліквідація фортець (і посад комендантів) відбувалася поступово за штатами
1730, 1763, 1796 рр. і за пропозиціями вищих адміністраторів, як от: малоросійського
генерал-губернатора П.О. Румянцева-Задунайського у випадку Мглинської фортеці
(1786) чи управляючого Малоросійською губернією І.П. Салтикова у випадку чер-
нігівського і переяславського комендантів (1799).
Так, «Ведомость о суммах следующих ежегодно на содержание пограничных
крепостей» від 24 лютого 1730 р. фіксує на Лівобережжі усього три штатні фортеці
– Чернігів, Переволочна, Переяслав59. Утім, Л. Пляшко додає сюди ще й позаштат-
ні фортеці (Полтава, Глухів, Стародуб, Новгород-Сіверський, Батурин), в яких у
1740-х рр. були розташовані російські гарнізонні полки, і згадує документ про ви-
ділення коштів на утримання фортець і штату у Переяславі, Чернігові та Ніжині,
датований 1754 р.60.
Згідно із височайше затвердженою доповіддю генерал-фельдцейхмейстера
О.М. Вільбоа «О разделении крепостей на Департаменты или округи» від 16 травня
1763 р. лівобережні фортеці було розділено між двома департаментами – київським
і московським61. До київського департаменту були віднесені фортеці чернігівська,
переяславська і «будущая Новая между Смоленском и Черниговом около Млина или
самой город Млин по усмотрению», кожну з яких було укомплектовано двома ротами
із Київського гарнізону. До московського департаменту була віднесена глухівська
фортеця зі штатом в одну роту, укомплектовану із Севської дивізії62.
Із цих останніх чотирьох лівобережних фортець глухівську було ліквідовано імен-
ним указом, даним Сенату від 11 вересня 1785 р., в якому у зв’язку із переведенням
глухівського коменданта Є. Квашніна на інше місце служби визначалося: «вместо
Комменданта быть Городничему с жалованьем по общим Губернским штатам»63.
Ліквідацію мглинської фортеці і переведення її гарнізону до Чернігова за висо-
чайше затвердженою доповіддю Військової колегії від 5 січня 1786 р. ініціював у
рапорті до Військової колегії малоросійський генерал-губернатор П.О. Румянцев-
Задунайський, аргументуючи це комендантською вакансією «и как тот город, по
перемене границ, остается внутри, то он Генерал-Фельдмаршал и Кавалер, полагая,
что там гарнизону быть не нужно, об определении туда Городничим <…> представил
Правительствующему Сенату на благоразсмотрение»64. Отже, комендантська вакансія
неодноразово давала привід до ліквідації фортець, необхідності в яких уже не було.
Втім, мали місце випадки, коли фортеці вже було ліквідовано, а посада комендан-
та, навпаки, зберігалась, як от: у Переяславі і Чернігові у 1796–1799 рр. За штатами
1796 р. ці фортеці були ліквідовані «при остановлении производимых там фортифи-
кационных работ и об отправлении инженерной команды и артиллерии с их принад-
лежностьми в другия, где надобность укажет, места65, але посади городничих було
передбачено лише у 18 містах, тобто усіх, крім Переяслава та Чернігова. Натомість
Військова колегія відмовилася асигнувати в подальшому кошти на канцелярські
витрати комендантів, оскільки «оба сии Комменданты имеют дела по большой части
Сіверянський літопис 23
ведомства гражданскаго Начальства», а тому «предоставила находящимся при них
чинам жалованья и на расходы деньги требовать из статской суммы». Управляючий
Малоросійською губернією І.П. Салтиков і малоросійський губернатор М.П. Ми-
клашевський ініціювали розгляд цього питання у Сенаті і вирішення його у висо-
чайше затвердженій доповіді Сенату «Про призначення у деякі міста городничих і
про платню їм» від 12 квітня 1799 р., якою було ліквідовано посади останніх двох
комендантів на Лівобережній Україні66.
Наслідком ліквідації лівобережних фортець стала прискорена реалізація урядо-
вого курсу на «модернізацію ранньомодерного міста»67, яка вела до перепланування
і кам’яної забудови бодай центральної частини, руйнування внутрішніх меж (старих
валів і ровів) і, одночасно, делімітації і демаркації зовнішніх (між містом і повітом),
зростання частки міського населення67 та поступового збільшення території міста.
Втім, ці процеси, вочевидь, є темою окремої наукової розвідки.
1. Вперше цю думку зустрічаємо в укладачів довідника «Городские поселения в
Российской империи» (1860): «Із плином часу значення Руського міста змінюється:
із укріпленого місця воно стає виключно осередком адміністрації» (Городские поселе-
ния в Российской империи. Том первый. – СПб., 1860. – С. VI). Сучасний російський
урбаніст О. Сенявський підтверджує, що у російському модерному містоутворенні і
серед функцій міста адміністративна функція була провідною, вищий адміністративний
статус при цьому зазвичай надавався крупнішому міському поселенню і, в свою чергу,
сприяв росту чисельності населення і функціональному розмаїттю (Сенявский А.С.
Особенности российской урбанизации // Опыт российских модернизаций. ХVIII-
ХХ века. – М.: Изд-во «Наука», 2000. – С. 73).
2. Цит за: Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної
України: Виявлення, дослідження, фіксація. – К.: Видавничий дім А.С.С., 2005. –
С. 199. Елементи фортечних укріплень було навіть увічнено на гербах трьох повітових
(Переяслав, Новгород-Сіверський, Мглин) і двох заштатних міст (Остер, Лохвиця)
(ПСЗ РИ. – СПб., 1830. – Т. ХХI. – С. 576-578).
3. Николайчик Ф.Д. Город Кременчуг: Ист. очерк. – СПб., 1891. – 224 с.; Хижня-
ков В. Черниговская старина. (1765-1810 гг.). По архивным бумагам городской думы
// КС. – 1899. – Т. LХV. – Июнь. – Отд. 1. – С. 367-407; Павловский И.Ф. Полтава
в начале ХIХ века. (Очерки по архивным данным с рисунками) // КС. – 1902. – Т.
LХХVIII. – Июль-август. – С. 111-164; Сентябрь. – С. 293-318; Павловский И.Ф.
Полтава в ХIХ столетии (Очерки по архивным данным, с рисунками) // КС. – 1905.
– Т. ХСI. – Ноябрь-декабрь. – Отд. 1. – С. 228-342.
4. Пляшко Л.А. Подорож до міста ХVIII століття. – К.: Наукова думка, 1980. –
152 с.; Цапенко М.П. Архитектура Левобережной Украины ХVII-ХVIII веков. – М.:
Стройиздат, 1967. – 233+<2> с.; Грицай Н.А., Игнаткин И.А. Архитектура последней
трети ХVIII – первой половины ХIХ вв. // ВИА. – Т. 6. Архитектура России, Украины
и Белоруссии ХIV – первой половины ХIХ вв. – М.: Стройиздат, 1968. – С. 423-450.
5. Вечерський В. Пам’ятки архітектури...
6. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник / За ред. А.В. Кудрицького. –
К.: УРЕ, 1990. – 1007 с.; Полтавщина: Енциклопедичний довідник / За ред. А.В. Куд-
рицького. – К.: УРЕ, 1992. – 1023 с.; Шкоропад Д.О., Савон О.А. Прилуччина:
Енциклопедичний довідник / За ред.. Г.Ф. Гайдая. – Ніжин: ТОВ «Видавництво
«Аспект-Поліграф», 2007. – 560 с.
7. Коробов О.І. Глухів // Українське козацтво: Мала енциклопедія. – К.: Генеза;
Запоріжжя: Прем’єр, 2002. – С. 104-105; Турченко Г.Ф. Полтава // Українське коза-
цтво: Мала енциклопедія. – К.: Генеза; Запоріжжя: Прем’єр, 2002. – С. 402; Коробов
О.І. Сосниця // Українське козацтво: Мала енциклопедія. – К.: Генеза; Запоріжжя:
Прем’єр, 2002. – С. 459.
8. Топографічний опис Малоросійської губернії 1798–1800 років // Описи
24 Сіверянський літопис
Лівобережної України кінця XVIII – початку ХІХ ст. – К.: Наукова думка, 1997. –
С. 24-126; Военно-статистическое обозрение Российской империи, издаваемое по
Высочайшему повелению при 1-м отделении Департамента Генерального Штаба.
Том ХII. Часть 2. Черниговская губерния. – СПб., 1851. – 183+4 с.; Опис Новгород-
Сіверського намісництва (1779-1781). – К.: З друкарні Всеукраїнської Академії
Наук, 1931. – ХХІ+592 с.; Описи Київського намісництва 70-80-х років ХVIII ст.:
Описово-статистичні джерела / АН УРСР. Археогр. комісія та ін.: Упоряд. Г.В. Бо-
лотова та ін.; Редкол. П.С. Сохань (відп. ред.) та ін. – К. Наук. думка, 1989. – 392 с.;
<Шафонский А.Ф.> Черниговского наместничества топографическое описание с
кратким географическим и историческим описанием Малой России из частей коей
оное наместничество составлено, сочиненное Действительным Статским Советни-
ком и Кавалером Афанасием Шафонским с четырьмя географическими картами.
В Чернигове, 1786 года. Издал М. Судиенко, Председатель Временной Комиссии,
Высочайше учрежденной при Киевском Военном, Подольском и Волынском Гене-
рал-Губернаторе. – К., 1851. – 136 с.; <Зуев В.> Путешественныя записки Василья
Зуева от С. Петербурга до Херсона в 1781 и 1782 году. – СПб., 1787. – 273 с.; Паллас
П.С. Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам
Русского государства в 1793-1794 годах / Пер с нем. – М.: Наука, 1999. – 246 с., ил.;
<Глаголев А.> Записки русского путешественника, А. Глаголева, с 1823 по 1827 год.
Часть I. Россия. Австрия. – СПб., 1837. – VI, 285 с.
9. Про останні див. докладніше: Заїка Г.П. Українська лінія. – Київ-Полтава,
2001. – 88 с.
10. Навіть під час ліквідації (1796-1799) останньої з лівобережних фортець –
Чернігівської, в ній перебувала інженерна команда і проводилися фортифікаційні
роботи (ПСЗ РИ. – СПб., 1830. – Т. ХХV. – С. 613-614).
11. Брюховецкий Р.И. Де-Кулон Алферий (Арефий) [Електронний ресурс]//
http://viupetra2.3dn.ru/publ/de_kulon_a/11-1-0-260.
12. Полтавська фортеця [Електронний ресурс] // http://uk.wikipedia.org/wiki/%
D0%9F%D0%BE%D0%BB%D1%82%D0%B0%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%
D0%B0_%D1%84%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8F.
13. Глухівська фортеця [Електронний ресурс] // http://uk.wikipedia.org/wiki/%
D0%93%D0%BB%D1%83%D1%85%D1%96%D0%B2%D1%81%D1%8C%D0%BA%D
0%B0_%D1%84%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8F.
14. Шкоропад Д.О., Савон О.А. Прилуччина... – С. 375-376; Пляшко Л.А. Подо-
рож до міста... – С. 38.
15. Див. про нього докладніше: Ситкарьова О.В. З історії будівництва оборонних
споруд в Україні військовим інженером Д. Дебоскетом у середині ХVIII ст. // УІЖ.
– 1998. – № 1.
16. Вечерський В. Пам’ятки архітектури... – С. 202; Глухівська фортеця…; Гадяцька
фортеця [Електронний ресурс] // http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B0%
D0%B4%D1%8F%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B0_%D1%84%D0%BE%D1%80%
D1%82%D0%B5%D1%86%D1%8F.
17. Грицай Н.А., Игнаткин И.А. Архитектура. – С. 423, 426-427.
18. Відповідно, і сучасні дослідники стикаються із проблемою визначення міста
і часто-густо відступають, як констатує Б.М. Миронов: «Більшість схиляється до
думки про неможливість знайти загальне визначення міста для усього періоду його
існування у межах регіонів чи навіть однієї країни» (Миронов Б.Н. Русский город
в 1740е – 1860е годы: демографическое, социальное и экономическое развитие. – Л.,
1990. – С. 15).
19. <Шафонский А.Ф.> Черниговского наместничества… – С. 35-36.
20. Жирнов Е. «Я строю нынче сто с чем-то городов вдруг» [Електронний
ресурс] // Власть. – 25.12.2006. – № 13 (866) (http://www.kommersant.ru/doc.
aspx?DocsID=1340918).
21. Цит. за: Миллер А. Приобретение необходимое, но не вполне удобное: Трансфер
понятия нация в России (начало ХVIII – середина ХIХ в.) // Imperium inter pares:
Сіверянський літопис 25
Роль трансферов в истории Российской империи (1700-1917): Сб. ст. / Ред. Мартин
Ауст, Рикарда Вульпиус, Алексей Миллер. – М.: Новое литературное обозрение,
2010. – С. 46.
22. Военно-статистическое обозрение ... Том ХII. Часть 2. Черниговская губер-
ния... – С. 113.
23. Опис Новгород-Сіверського намісництва… – С. 35.
24. Топографічний опис… – С. 115.
25. Щодо більш ранніх часів Л. Пляшко зауважує: «В свідомості населення
ХVIII ст. власне місто було відділене від околиць (підварків)» (Пляшко Л.А. Подо-
рож до міста... – С. 23).
26. Топографічний опис… – С. 78.
27. Описи Київського намісництва… – С. 85.
28. Топографічний опис… – С. 115.
29. Цит. за: Есипов Г.В. Путешествие императрицы Екатерины II в южную Россию
в 1787 г. // КС. – 1890. – Т. ХХХII. – Январь. – С. 114-115.
30. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник... – С. 459; Вечерський В. Пам’ятки
архітектури... – С. 199.
31. Скорочення такі: зм – змішане, пп – підвищене плато, н – низина.
32. В «Описании города Чернигова в 1766 году» згадуються «в старом городе
улиц три <…> а в новом городе и за городом больших улиц четыре», тобто всього 7
вулиць (Военно-статистическое обозрение ... Том ХII. Часть 2. Черниговская губер-
ния... – С.. 114).
33. У «Географічному опису Київського намісництва з усіма повітами» (1786)
окремо згадуються «форштат» і «Предградская Слободка» (Описи Київського на-
місництва… – С. 55).
34. У «Географічному описі Київського намісництва з усіма повітами» (1786) – 3
передмістя (Там само. – С. 59].
35. У «Географічному опису Київського намісництва з усіма повітами» (1786)
йдеться по поділ Золотоноші на 2 частини, перша з яких включає власне місто і пе-
редмістя Струнковці, а друга – передмістя Рудковці і Зозулівку (Там само. – С. 85].
36. У «Географічному описі Київського намісництва з усіма повітами» (1786)
розділяється на 8 частин (Там само. – С. 68).
37. Вечерський В. Пам’ятки архітектури… – С. 192-193, 199.
38. <Зуев В.> Путешественныя записки… – С. 216.
39. В. Вечерський припускає, що то був «найпоширеніший на Полтавщині тип
замку» (Вечерський В. Пам’ятки архітектури… – С. 199).
40. Вобан, Себастьєн Ле Претр де (1633-1707) – видатний французький військовий
інженер, чиї прийоми фортифікації використовувались до початку ХХ ст., а збудовані
фортеці оголошені Всесвітнім спадком людства.
41. Немає відомостей щодо Сосницького замку.
42. Вечерський В. Пам’ятки архітектури… – С. 199.
43. Цапенко М.П. Архитектура Левобережной Украины... – С. 58; Николайчик
Ф.Д. Город Кременчуг... – С. 7.
44. Подорожні кінця ХVIII – першої чверті ХIХ ст. залишили здивовані від-
гуки про стан лівобережних фортець, екстраполюючи його на часи великих воєн
першої половини ХIХ ст., як от академік П. Паллас: «Коли бачиш невеликі земляні
укріплення цього місця <Полтави>, стає незрозумілим, як такий полководець, як
Карл ХII, не спробував взяти приступом, не вагаючись, це місто» (Паллас П.С. На-
блюдения... – С. 215).
45. Ще щодо чотирьох міст немає відомостей.
46. Репан О., Старостін В., Харлан О. ПАЛІМПСЕСТ: поселення ХVI-ХVIII ст.
в історії Дніпропетровська. – К.: «Українські пропілеї», 2007. – С. 43.
47. Дані щодо Новгорода-Сіверського відсутні.
48. Знову ж таки, у 1781-1782 рр. В. Зуєв застав іще одні ворота (із трьох виїздів)
у Кременчуці (<Зуев В.> Путешественныя записки… – С. 216).
26 Сіверянський літопис
49. Топографічний опис… – С. 105, 110.
50. Полтавщина: Енциклопедичний довідник… – С. 543.
51. Аналізуючи чотири плани Глухова, які складалися через 30-40 років, М. Ца-
пенко вказує ще й на поступові зміни обрисів берегів, річок, озер і низин, що певним
чином впливало на зміни планувальної структури міст Лівобережжя (Цапенко М.П.
Архитектура Левобережной Украины… – С. 58).
52. Там само. – С. 5. Втім, автор цитати, вочевидь, не враховує масштабну дерев’яну
забудову після двох пожеж, які у середині і наприкінці ХVIII ст. знищили місто
майже вщент.
53. Чернігівщина: Енциклопедичний довідник... – С. 459.
54. Вечерський В. Пам’ятки архітектури… – С. 193.
55. Цапенко М.П. Архитектура Левобережной Украины… – С. 56.
56. Топографічний опис… – С. 55.
57. Описи Київського намісництва… – С. 59, 68.
58. Щодо двох міст (Чернігів, Золотоноша) немає відомостей.
59.ПСЗ РИ. – СПб., 1830. – Т. VIII. – С. 249.
60. Пляшко Л.А. Подорож до міста... – С. 27, 38.
61. Потім цей поділ було закріплено Штатом про гарнізони від 19 квітня 1764 р.
62. ПСЗ РИ. – СПБ., 1830. – Т. ХVI. – с. 251; ПСЗ РИ. – Т. ХLIII. – Ч. 1. – Цар-
ствование Государыни Императрицы Екатерины II. – С. 135.
63. ПСЗ РИ. − СПб., 1830. − Т. ХХII. – С. 450-451.
64. Там само. – С. 507.
65. Гармати ліквідованих фортець було перевезено до Київського арсеналу. Потім
частина чернігівських гармат повернулася до міста і прикрасила собою бульвар (Во-
енно-статистическое обозрение Российской империи, издаваемое по Высочайшему
повелению при 1-м отделении Департамента Генерального Штаба. Том ХII. Часть 3.
Полтавская губерния. – СПб., 1848. – С. 89; Шкоропад Д.О., Савон О.А. Прилуччина...
– С. 375-376; Военно-статистическое обозрение ... Том ХII. Часть 2. Черниговская
губернія... – С. 128).
66. ПСЗ РИ. – СПб., 1830. – Т. ХХV. – С. 613-614.
67. Городские поселения… – С. VI; Суслов А.И. Планировка и застройка центра
Ярославля по регулярному плану 1778 года // Краеведческие записки. – Ярославль:
Ярославское книжное издательство, 1956. – Вып. 1. – С. 153.
68. Урбанізаційні процеси на Лівобережній Україні розвивалися в рамках загаль-
ноімперської урбанізації ХIХ ст., початком якої прийнято вважати 1811 р. (Миронов
Б.Н. Русский город... – С. 29).
В статье анализируется структура раннесовременных городов-крепостей Лево-
бережной Украины на рубеже ХVIII-ХIХ вв.
Ключевые слова: крепость, город, предместье, замок.
The paper concerns the structure of early modern towns-castles in the Left Bank Ukraine
at the turn of the XVIII-XIX centuries.
Key words: fortress, town, suburb, castle.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-39157 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | XXXX-0055 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:06:22Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Галь, Б. 2012-12-08T17:03:43Z 2012-12-08T17:03:43Z 2011 Міста-фортеці Лівобережної України на зламі ХVIII-ХIХ ст. / Б. Галь // Сiверянський лiтопис. — 2011. — № 5. — С. 17-26. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. XXXX-0055 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39157 930 (477) «18-19» У статті аналізується структура ранньомодерних міст-фортець Лівобережної України на зламі ХVIII-ХIХ ст. В статье анализируется структура раннесовременных городов-крепостей Левобережной Украины на рубеже ХVIII-ХIХ вв. The paper concerns the structure of early modern towns-castles in the Left Bank Ukraine at the turn of the XVIII-XIX centuries. uk Інститут української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України Сiверянський лiтопис Історія міст і сіл Міста-фортеці Лівобережної України на зламі ХVIII-ХIХ ст. Article published earlier |
| spellingShingle | Міста-фортеці Лівобережної України на зламі ХVIII-ХIХ ст. Галь, Б. Історія міст і сіл |
| title | Міста-фортеці Лівобережної України на зламі ХVIII-ХIХ ст. |
| title_full | Міста-фортеці Лівобережної України на зламі ХVIII-ХIХ ст. |
| title_fullStr | Міста-фортеці Лівобережної України на зламі ХVIII-ХIХ ст. |
| title_full_unstemmed | Міста-фортеці Лівобережної України на зламі ХVIII-ХIХ ст. |
| title_short | Міста-фортеці Лівобережної України на зламі ХVIII-ХIХ ст. |
| title_sort | міста-фортеці лівобережної україни на зламі хviii-хiх ст. |
| topic | Історія міст і сіл |
| topic_facet | Історія міст і сіл |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39157 |
| work_keys_str_mv | AT galʹb místafortecílívoberežnoíukraíninazlamíhviiihihst |