До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом)
Статтю присвячено фактографічному аналізу та реконструкції напису, викарбуваного на таблиці Бушанського наскельного рельєфу. The article is dedicated to factographical analysis, reconstruction and historic and cultural definition of an inscription carved upon a plate of the Busha’s rock relief....
Saved in:
| Published in: | Студії мистецтвознавчі |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39355 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) / Р. Забашта // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 2(34). — С. 20-39. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859864942805516288 |
|---|---|
| author | Забашта, Р. |
| author_facet | Забашта, Р. |
| citation_txt | До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) / Р. Забашта // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 2(34). — С. 20-39. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Студії мистецтвознавчі |
| description | Статтю присвячено фактографічному аналізу та реконструкції напису, викарбуваного на таблиці Бушанського наскельного рельєфу.
The article is dedicated to factographical analysis, reconstruction and historic and cultural definition of an inscription carved upon a plate of the Busha’s rock relief.
|
| first_indexed | 2025-12-07T15:48:03Z |
| format | Article |
| fulltext |
20
ДО ПИТАННЯ АТРИБУЦІЇ БУШАНСЬКОГО НАСКЕЛЬНОГО
РЕЛЬЄФУ (АНАЛІЗ ОБРАМЛЕНОЇ ТАБЛИЦІ З НАПИСОМ) (5)*
Ростислав Забашта
УДК 930.271(477.44)
Статтю присвячено фактографічному аналізу та реконструкції напису, викарбуваного на таблиці
Бушанського наскельного рельєфу.
Ключові слова: букви (літери), епіграфіка, курсив, латинський/-а шрифт (латиниця) і мова, лінії-врізи
(карби), напис (інскрипція), Онуфрій Великий, палеографія, польська мова, святий.
The article is dedicated to factographical analysis, reconstruction and historic and cultural definition of an in-
scription carved upon a plate of the Busha’s rock relief.
Keywords: letters, epigraphics, italics, Latin script and language, lined notches, inscription, Onuphrius the Great,
paleography, Polish language, saint.
Історія
History
Розміри робочої площини інскрипційної
таблиці – 21,7 (лівий край) – 22 (правий
край) см х 29,7 (верхній край) – 29,5 (нижній
край) см. Напис було виконано технікою
ритування (вирізування). Товщина ліній-
врізів (ліній-ритів / -карбів) усіх уцілілих
(повністю чи частково) літер (графем)
сягала, судячи за світлиною 1883 р. і
беручи за основу розміри доступної для
обмірів на естампажі першої заголовної
літери О- останнього рядка 1, приблизно
від 0,2 см до 0,4 см 2. Глибина врізів,
зважаючи на показники зазначеної букви,
дорівнювала приблизно 0,14–0,2 см (іл. 1).
Усі, достатньо виразні, рукотворні лінії-
карби, що відтворювали літери (принаймні
переважна більшість їх), розміщені в трьох
рядках (стрічках тексту) 3. А втім, через
поганий стан збереженості напису вже на
момент першого наукового обстеження
і фотофіксації рельєфу в 1883 р., не
* Продовження статті. Попередні частини див.:
Студії мистецтвознавчі. – 2003. – Чис. 3. – С. 62–69;
2004. – Чис. 3 (7). – С. 21–41; 2005. – Чис. 1 (9). –
С. 29–48; 2009. – Чис. 1 (25). – С. 17–24. Автор
висловлює щиру вдячність проф. Тетяні Черниш за
консультацію з питань граматики польської мови,
пп. Олегові Кошовому та В’ячеславові Жигуну за
консультації і допомогу в підготовці статті до друку.
можна відкинути ймовірності існування в
минулому окремих знаків (одного, двох),
що розміщувалися, як виносні, над першим
видимим рядком, утворюючи таким чином
додатковий рівень напису (іл. 2).
Опис ліній-карбів, розпізнання (іденти-
фікацію) окремих знаків письма, роз-
шифровку окремих слів та цілого тексту
доцільно розпочати зі знаків другого й тре-
тього рядків, що краще збереглися на кі-
нець ХІХ ст. і порівняно виразніше прогля-
даються на світлині 1883 р., а відповідно,
є значно придатнішими для ідентифікації
та палеографічного (епіграфічного) тлу-
мачення.
Другий рядок на зазначеній світлині
(іл. 2: б) починається (зважаючи, принаймні,
на найвиразніші карби) з хвилястої лінії-
врізу, в якій безпомилково вгадується
літера S- (6,4 см х 4,5 см) 4. Вона помітно
нахилена вправо і її верхня дуга-закрут
майже вдвічі менша від нижньої. Верхня
дуга при кінці поступово потовщується і
завершується майже вертикальним (ледь
нахиленим уліво) висотою 1,4 см клинцем.
Слід також зазначити, що з лівого боку
названого знака, трохи вище його умовної
середини, виднілася відносно коротка
скісна риска (2,2 см), яка нижнім кінцем
21
ростислав забаШта. до питання атрибуцІї буШанського рельєфу...
майже впритул наближена до нього, а над
нижнім його завитком – ледь примітна
гачкоподібна дужка (~ 2,8 см х 1,9 см).
Упевнено говорити про риску як про окрему
графічну позначку чи невід’ємну частину
якоїсь букви, скажімо тієї-таки S-, немає
достатніх підстав. Існують певні сумніви і
щодо рукотворності дужки (не виключено,
що наразі маємо справу лише з невеликим
природним пошкодженням і своєрідною
грою світла). Однак на фактографічному
етапі дослідження нехтувати цими карбами
(беззастережно вважаючи риску пізнішою
випадковою зарубкою-пошкодженням, а
дужку – питомо природним утворенням
[тріщиною?]) також, гадається, було б не-
обачно з огляду на достатню візуальну
виразність їх на світлині 1883 р., а голов-
не – на цілком визначене композиційне
розміщення їх відносно рисунка названої
заголовної літери. Стосовно належності
останньої до певної писемної традиції
(латинської, грецької чи кириличної 5), то
відповідь на це питання дають спостережен-
ня над формами наступних графем рядка.
Праворуч від великої S- на відстані
1,2 см 6 виднілися поспіль три значно менші
за висотою (2,9 см – 1,7 см – 2,8 см) сторчові
риски, викарбувані під різними гострими
кутами нахилу відносно умовної вертикалі.
При цьому між першою рискою та дво-
ма наступними відстань дещо більша за
відстань між останніми двома. Ця обста-
вина у поєднанні з різним нахилом рисок,
а також помітно меншим розміром серед-
нього карбу дозволяє припустити існування
в минулому ще однієї меншої риски (між
першою та наступними двома) і, зрештою,
розпізнати в зазначеному скупченні карбів
залишки малого знака -w.
Третя графема – вертикальна риска, яка
віддалена від попереднього знака на 1 см.
На відміну від решти доступних карбів
рядка, її різьблено строго прямовисно.
Видима висота – 2 см. З лівого боку до
неї не тулиться і не наближається жодна
інша ритована лінія. Такі прикмети дають
підставу для ототожнення зазначеного
карбу з малою -і, хоча крапка над щоглою
не простежується (не заціліла чи злилася
з природною тріщиною?). Зважаючи на
висоту крайньої щогли попереднього знака,
названа величина аналізованої графеми є,
увіч, лише частиною її початкової висоти.
Орієнтуючись на висоту -w реальний
показник відповідного параметра -і міг
сягати до 3,4–3,5 см.
Від четвертої букви, яка віддалена
від попередньої приблизно на 1,3 см,
лишилися невиразні сліди (по вертикалі?),
що не піддаються, одначе, цілком певному
визначенню.
Натомість п’ята літера, що проглядається
на відстані 3,8 см від реконструйованої -і,
збереглася досить добре, хоча й не повністю.
Вона складається з однієї сторчової, але
нахиленої праворуч щогли, нижній кінець
якої ледь загинається також управо. Своєю
величиною (точніше висотою уцілілої
частини), що сягає приблизно 4,8 см, вона
майже вдвоє перевищує попередню -w
та значно вища від -і. Її верхівка помітно
підноситься над сусідніми малими знаками.
Такий характер властивий, очевидно, лише
рядковим графемам -l чи -t латинського
шрифту.
Наступні знаки рядка, що розміщені за
названою буквою, майже повністю затерті.
Без додаткових вказівок, невиразні й нечіткі
за обрисом сліди від рукотворних карбів
годі розпізнати.
Отже, перед нами очевидний набір
знаків: Swi…l/t…, який дозволяє зроби-
ти деякі попередні, але достатньо
принципові для кінцевої реконструкції
досліджуваного зразка епіграфіки вис-
новки. Він засвідчує 1) написання оз-
наченого рядка, а вірогідно, й інших слів
тексту інскрипційної таблиці Бушанського
рельєфу латиницею. Заразом він дозволяє
стверджувати, що 2) аналізоване слово
рядка є, польськомовним, а не, скажімо,
латиномовним, адже містить графему
-w. Остання констатація, в свою чергу,
уможливлює деякі інші буквено-фонетичні
уточнення та інтерпретаційні припущення.
Так, беручи до уваги відстань між двома
порівняно виразними рядковими знаками
-і та -I/t, цілком упевнено можна твердити,
що 3) в цьому проміжку могла помістися
лише одна (четверта за порядком)
буква. Розглянувши всі можливі варіанти
22
ІсторІя
ідентифікації (при існуючому буквено-
фонетичному оточенні), спиняємося на
думці, що шуканою могла бути одна з
літер польської абетки, якою позначається
певний носовий звук, а саме літера -ę/-Ę,
що відповідає у вимові (після т. зв. щілинних
приголосних, зокрема w) звукові [en].
А якщо так, то й 4) у п’ятій графемі доречно
вбачати не -l, а -t, хоча поперечна риска
при її верхньому кінці не проглядається
(не вціліла чи злилася з горизонтальною
щілиною). У підсумку отримуємо такий
набір писемних знаків: Swi[ę]t... Він
містить повний перший і почасти другий
склади, що є кореневими для аналізо-
ваного слова, а отже, й визначальними
для його прочитання. Звучання цих скла-
дів транскрибується як Swi[en]t…, тобто
Свят… Пам’ятаючи про викладені попере-
ду результати спостережень над іконогра-
фією наскельного зображення, зокрема
про факт подібності чоловічого персонажа
рельєфу до образу християнських святих
пустельників-аскетів, доходимо висновку,
що в передостанньому рядку напису
викарбовано польське слово Swi[ę]t[y] –
Свят[ий] чи якась інша його граматична
(відмінкова) форма, наприклад Swi[ę]-
t[ego] – Свят[ого] 7 (іл. 3).
третій (останній) рядок (іл. 2: в)
починається з великого О- овальної форми.
Висота знака сягає 5,2 см, найбільша
ширина – 3,03 см. До речі, це чи не
єдина буква напису, яка добре і повністю
проглядається на всіх доступних світлинах
та естампажі таблиці.
За ~ 1 см від заголовної проглядається
мала літера (~ 2,7 см х 1,9 см). Графіка її
на фото різних років виглядає по-різному.
Судячи з найранішого знімка 1883 р.,
графема складалася з двох майже
паралельних щогл (ледь нахилених одна
до одної верхніми краями), об’єднаних угорі
дугастою (напівовальною) перемичкою.
Натомість на світлинах 1961 р. літера
постає у вигляді двох виразно похилих
рисок, що з’єднуються верхніми кінцями
під гострим кутом. Утім, на естампажі
1987 р. та світлині І. Винокура 1991 р.
на цьому місці видніється вже значно
більший кутастий карб, і лише порівняння
зі світлиною 1961 р. дозволяє розпізнати
нижню вцілілу частину його правої похилої
риски. Перед нами увіч картина поступо-
вої деформації аналізованого писемного
знака. Зважаючи на світлину 1883 р. та
визначення слова попереднього рядка як
польськомовного, найреальніше вбачати
в другому аналізованому знакові мале
рядкове латинське -n.
На відстані приблизно 1,4 см простежу-
ються (згідно з зображенням на світлині
1883 р.) дві поспіль (через проміжок в 1,8–
1,9 см) вертикальні риски. Висота їх одна-
кова (приблизно по 2,8 см) і розташовані во-
ни майже паралельно (їхні нижні кінці дещо
зближені між собою). Така фактографія дає
підставу розглядати названі карби як час-
тини одного писемного знака. Узявши до
уваги останню обставину й те, що біля ниж-
нього краю першої щогли простежується
своєрідний закрут-гачок, спрямований
праворуч (до сусідньої щогли), який
найвірогідніше є залишком дугастої пере-
тинки, в аналізованій графемі реально виз-
нати рядкове латинське -u (із загальними
параметрами ~ 3 см х 2,2 см).
Далі, упродовж майже 7,8 см, жодних
розбірливих штрихів-карбів не фіксується,
письмові знаки не вціліли. Після цієї
прогалини на світлині 1883 р. видніється
маловиразний слід графеми овалуватої
(перетнутої знизу тріщиною і незамкненої?
з правого боку) форми (~ 2,5 см х 1,9 см). Він
може відповідати рядковим буквам -о чи -е,
а то й петлі -g (можливо, в графічній формі
зменшеного заголовкового -G ?). Показово,
що за розміром цей обрис є набагато
меншим, ніж попередні рядкові літери і
трохи меншим від наступної малої кінцевої
-о. Цей факт робить пріоритетнішою іденти-
фікацію зазначеного напівстертого карбу як
частини знака, найімовірніше того самого
-g. За таке визначення почасти промовляє
і належність названої букви до розряду
приголосних, адже збіг двох голосних -о/-е
і -о є, щонайменше, нетиповим писемно-
звуковим варіантом закінчення власних
імен у давній польській словесності,
зокрема чоловічих у родовому відмінку, на
відміну від досить поширеного закінчення
-ego. У цьому переконує кількісний аналіз
23
ростислав забаШта. до питання атрибуцІї буШанського рельєфу...
антропонімів польськомовних текстів серед-
ньовічного й раннього Нового часу 8, зок-
рема творів агіографічної літератури,
насамперед популярного «Житія святих…»
пера П. Скарги різних років видань 9.
Щойно згадана рядкова -о, що завершує
слово останнього рядка, тобто є його закін-
ченням, чітко проглядається на світлині
1883 р. Вона віддалена від попереднього
знака на 0,8 см і міститься за ~ 3,5 см від
правого краю таблиці. Форма її також
овальна, розміри 3х2 см. Крім того, її трохи
піднесено над нижнім рівнем рядка, що
заданий попередніми знаками О-, -n і -u.
Отже, набір уцілілих і розпізнаних гра-
фем останнього рядка інскрипційної
таблиці – Onu…[g]о. Заразом узявши до
уваги, з одного боку, ширину малих літер
-n, -u, [-g] і -о (1,9 см – 2,2 см – 1,9 см –
2 см) та розміри проміжків між О-, -n, -u
та [-g] і -о (~ 1 см – 1,4 см та 0,8 см), а
з другого, – ширину прогалини від -u до
прикінцевої [-g], що дорівнює, як уже
зазначалося, ~ 7,8 см, реально визначити
ймовірну кількість втрачених знаків, а
відтак і початкову загальну кількість
літер у досліджуваному слові. Нескладні
підрахунки дають та кий результат:
утрачено максимум три графеми (за
умови наявності серед них щонайменше
двох однощоглових чи зменшення величи-
ни проміжків між писемними знаками або
застосування різьбярем щонайменше од-
нієї лігатури), а слово в цілому складалося
максимум із восьми букв.
Позаяк другий (передостанній) рядок
містить родове поняття «святий» (Swi[ę]-
t[y] чи Swi[ę]t[ego]), в уцілілій низці
писемних знаків останнього рядка логічно
передбачити ім’я одного з подвижників
християнської віри. Маючи два доступні
перші склади аналізованого слова, а
також зваживши на відзначену вже в
науковій літературі подібність іконографії
людського персонажа Бушанської різьби
з образом християнських святих аскетів-
пустельників 10, не важко визначитися з
шуканим персонажем. Ним, безумовно, є
преподобний пустельник святий Ону(о)фрій
Великий (Єгипетський), культ якого мав, як
відомо, значне поширення на вітчизняних
теренах (насамперед у Галичині й на Волині,
а також на Західному і Центральному
Поділлі, Середній Наддніпрянщині) упро-
довж ХІІІ – першої половини ХІХ ст. 11
Щодо мови і граматики написання імені
святого. Зваживши на польськомовність
попереднього слова, що є, як зазнача-
лося, загальним (родовим) поняттям,
найвірогідніше припустити такий са-
мий стан речей і для останньої лексеми.
Вірогідність написання імені персонажа
скульптурного зображення польською мо-
вою підтверджується і поєднанням трьох
перших букв Onu- із кінцевими складоми
-еgо. Таке закінчення власне ім’я назва-
ного святого отримує в родовому відмінку
(пол. w dopełniaczu). Цю писемно-звукову
форму засвідчує ряд польськомовних
текстів, зокрема рукописних і друкованих
духовних творів ХVII–ХVIII ст. При цьому
джерельні матеріали демонструють два
дещо відмінні у написанні варіанти:
Onuphrego – Onufrego. Перший із них
присутній, наприклад, у привілеї 1650 р.
короля Яна Казиміра, наданому київському
митрополитові С. Коссову на підтвердження
володінь православної церкви на теренах
Перемишльщини 12, у краківському видан-
ні «Zywoty Swiętych…» 1652 р. 13, у книгах
Лазаря Барановича «Apollo chrzescian-
ski opiewa zywoty swiętych…» та «Zywoty
swiętych ten Apollo pieie…» (Київ, 1670) 14.
Другий – у, можливо, грамоті 1659 р.
перемишльського владики Антіна Вин-
ницького щодо володіння Лаврським
Онуфріївським монастирем і володінь цієї
обителі 15, у книгах «Splendor z ciemney
nigdyś pustyni…» варшавського видання
1738 р. та «Konfraternia Wielkiego Korony
Polskiey… Patrona…» почаївського видання
1758 р. 16, у рукописному тексті вірша на
похвалу названого святого авторства
Ігнатія Филиповича (Замость, 1769) 17,
книзі «Nabozenstwo…» (Почаїв, 1785) 18
та у текстах польськомовних духовних
пісень із «Богогласника» почаївського
видання 1790 р. 19 Принагідно зауважимо,
що зазначене закінчення імені святого
задокументовано й у латиномовній, але з
численними полонізмами при відтворенні
місцевих топонімів і антропонімів, грамоті
24
ІсторІя
1407 (1405?) р. короля Владислава ІІ
Ягайла: Onewrzego / Onoffrzego (з фрази:
Lawrow Manaster sancti Onewrzego /
Onoffrzego) 20.
Ні латина, ні деякі західноєвропейські
мови (скажімо, німецька, французька),
які мали певне поширення на території
України-Руси і, ширше, Речі Посполитої,
не демонструють граматичних форм імені
названого святого з таким закінченням. Так,
у грамоті 1469 р. польського короля Казиміра
Ягелончика, якою підтверджувалося пра-
во власності шляхетних Федора та його
братів і племінників на села Шептичі та
Кальнофости з Онуфріївським монас-
тирем, останній названо monasterio Onofri in
samboriensi 21, у постанові 1597 р. Львівського
ґродського суду значиться monasterium divi
Onuphrii 22, у акті королівської комісії 1611р.
про правовий і маєтковий стан церкви
св. Миколая на Краківському передмісті
Львова – Онуфріївський монас тир: divum
Onuphrium, monasterium divi Onuphrii 23,
храм відповідної посвяти зафіксовано на
мідьоритному плані Кам’янця-Подільського
1673–1679 рр. роботи Ципріана Томашевича:
ecclesia… s. Onophrii 24, у книзі 1686 р.
греко-католицького протоархімандрита
Й. Петкевича вислів «життя святого
Онуфрія» латиною відтворено як vitæ ac
Sancti… Onuphrij, vitam Sancti Onuphrij 25,
у книзі 1741 р. М. Аведика названо самого
святого – P. Onufrius magnus anachoreta 26,
ін. У німецькомовному житії 1749 р. ім’я
великого пустельника представлене у
формі Onuphrii, у франкомовному 1748 р. –
saint Onufre 27. Лише італійською воно
пишеться і вимовляється з кінцевою -о:
Onofrio 28. Однак нам невідомі польсько-
італійські (як і польсько-німецькі, польсько-
французькі) білінгвістичні тексти, принаймні
на вітчизняних теренах, які б слугували
поясненням зображень святих (підписи-
діпінті) і в яких родове поняття-означення
писалося однією мовою, а власне ім’я
персонажа – іншою. Крім цього, третьою
літерою в італомовному варіанті виступає
знову -о 29, а не -u, як в аналізованому написі
на таблиці. До речі, така невідповідність
простежується і у відтворенні імені
названого святого пустельника в деяких
щойно згаданих місцевих латиномовних
текстах XVІ–XVII ст.
Щодо наведених польських форм родо-
вого відмінку імені названого святого:
Onuphrego, Onufrego. У фонетичному
вимірі вони тотожні, але дещо відмінні
у писемному, а отже, – нерівнозначні
для потреб реконструкції досліджуваної
інскрипції. Беручи до уваги допустиму
кількість утрачених букв (три) у написі
зазначеного імені на таблиці Бушанського
рельєфу, вибір між наведеними варіантами
слід зробити, безперечно, на користь другого
з них: Onufrego. Урешті, підставою для
пропонованого відтворення імені названого
святого саме з однощогловими (вузькими)
рядковими -f та -r виступають і доступні
приклади його палеографії у підписах під
відповідними зображеннями (див., зокрема,
підпис під гравірованим відбитком другої
половини XVIII ст. з чудотворної калуської
ікони св. Онуфрія 30) (іл. 5).
Якщо реконструкція написання імені
святого в останньому рядку тексту
таблиці правильна, то й попереднє слово
мусило мати ту саму граматичну форму,
тобто його написання слід однозначно
визнати як Swi[ę]t[ego]. Такому відт-
воренню не суперечить і загальний
композиційний уклад графем лексеми:
для розміщення її восьми літер місця в
рядку предостатньо.
Запропонована польськомовна вер-
сія прочитання двох нижніх рядків
підтверджується рядом аналогів на рівні
певних словесних формул-пояснень
до зображень названого святого, що
вельми важливо з позиції палеографічної
методи 31. Маємо на увазі, зокрема,
підписи під гравірованими відтвореннями
другої половини XVIII ст. чудотворних ікон
св. Онуфрія Великого (образа з Любара та
Капустиного роботи Й. Гочемського, образа
з Калуша роботи анонімного штихаря),
що були видрукувані в Почаївській лаврі.
У двох перших випадках значиться:
Wizerunek Cudownego Obrazu swiętego
ONUFREGO w Lubarze…, Wizerunek Obrazu
s: ONuFrEGO w Сerkwi wśi Kapustynie pod
Starym Konstantynowem…, у третьому –
Wizerunek Obrazu s. Onufrego Pustelnika
25
ростислав забаШта. до питання атрибуцІї буШанського рельєфу...
Laskami słynącego w Kalusowee… [виді-
лення наше. – Р. З.] 32 (іл. 4; 5).
Повернемося тепер до першого рядка
(іл. 2: а). Як показує світлина 1883 р. 33, на
відстані приблизно 1,2–1,4 см від лівого
краю таблиці видніється дужка, що має
знизу ще незначне подовження. Оскільки
два наступні рядки напису починаються
з великої букви, можна припустити, що
це частина завитка нижнього кінця щогли
(першої щогли?) так само початкової великої
букви. І справді, від нижнього кінця завитка
простежується майже затертий слід від
похилої праворуч щогли. Її верхній кінець
впирається в правий край невеликої кривої
(~ 1,5–2 см), що збігається з горизонтальною
тріщиною породи і виділяється лише своєю
товщиною. Лівим кінцем ця поперечна
крива наближена до чіткої, ледь вигнутої
вертикальної риски, що добре проглядалася
на висоту ~ 1,6 см. Вона розміщена на
відстані ~ 4 см від лівого краю й на відстані
~ 1,7 см від верхнього краю таблиці. Сума
перелічених штрихів-карбів нагадує велике
І- чи, радше, J-, виконане під нахилом із
хвилястою і клинцюватою поличкою при
верхньому кінці щогли й закрутом-завитком
на нижньому (загальні розміри ~ 6,1 см х
3,8 см). Утім, такий варіант ідентифікації
першої букви не єдино можливий. Праворуч
від верхньої частини основної щогли знака
на світлині 1883 р. проглядається скісна ледь
прогнута посередині лінія-вріз довжиною
~ 3,5 см. Нижнім кінцем вона віддалена
від щогли, верхнім – наближена до неї, а
отже, й до передньої вертикальної риски-
клинця. Узявши до уваги порівняно близьке
композиційне розміщення і «взаємну на-
хиленість» (зближення) верхніх кінців цих
двох рисок, можна припустити, що вони –
частини одного елемента початкової букви,
властиво верхньої дугастої поперечини.
Якщо це так, то літера набуває вигляду
великої курсивної Т- зі своєрідно вигнутою
верхівкою-поперечиною. При цьому пер-
ший варіант прочитання видається
пріоритетнішим з огляду на доступні
графічні аналоги 34 та меншу кількість
реконструктивних допусків.
На відстані ~ 1 см від похилої щогли
початкової заголовної букви видніються
дві майже вертикальні (ледь нахилені
вліво) паралельні риски. Вони майже
однакові за висотою: приблизно по 2,8 см.
Як ця обставина, так і порівняно близьке
сусідство їх (відстань між ними сягає
1,1–1,3 см), зрештою – віддаленість від
наступних ліній-врізів, дозволяє уважати
означені риски частинами однієї букви.
Якої саме – однозначно стверджувати
важко. Проте взявши до уваги відзначену
паралельність щогл, а також ніби слід від
верхньої дужки-перемички, у цій літері
гіпотетично можна вбачати мале ла-
тинське -n.
Якщо останнє припущення-ототожнення
доречне, то в початковій заголовній букві
логічніше вбачати таки J-. Принаймні
у такому разі перші дві графеми рядка
відповідають односкладовій лексемі (прий-
меннику) латинської мови Jn. Виок ремити
її дозволяє й порівняно великий проміжок
(3 см) до наступного набору знаків.
Зазначений набір починається вер-
тикальним врізом, що набагато більший
за щогли попередньої графеми. Його
висота – 4,5–4,7 см. Через те, що наступний
вріз знову понижений і між обома ними не
простежується виразних з’єднувальних
перемичок, є підстави вважати аналі-
зований одинарний високий вріз окремим
знаком. За зовнішнім виглядом він подібний
до малого l- чи t-.
Згаданий менший вертикальний вріз ви-
сотою до 2,8 см віддалений від поперед-
нього великого врізу на ~ 1,3 см. На відстані
приблизно 1 см від нього проглядається
ще один вріз-карб. Він майже прямовис-
ний (ледь нахилений верхівкою праворуч),
але помітно довший від попереднього (по-
над 4-х см). Ця остання обставина, а також
наближеність цих карбів при нижніх їх час-
тинах, існування ніби сліду від перемички
між ними, урешті відповідність проміжку між
ними і проміжку між щоглами попередньо-
го -n ?, дають підставу гіпотетично вважати
їх також частинами однієї букви, можливо,
латинської -у.
Через проміжок приблизно 0,9 см
видніється черговий вертикальний вріз
(~ 2,5 см), до якого з лівого боку приєднано
петлю у вигляді нерегулярного півкола
26
ІсторІя
(максимальна ширина 1,9 см). Позаяк
щогла знака набагато коротша за щогли
попередніх знаків, можна припустити, що
перед нами або вціліла частина певного
знака, або повний знак меншого розміру,
що доволі подібний до курсивного
заголовкового D 35. Віддати перевагу
одному з варіантів важко, беручи до
уваги незадовільний стан збереженості
аналізованого рядка. Так, порівняно
з попередніми карбами, аналізована
графема виглядає лише верхньою
частиною більшого за розміром знака.
Водночас слід констатувати, що висота
вертикальної щогли-врізу наступного знака
наближена за розміром до аналізованої
щойно графеми.
Вріз видніється на відстані 1,7 см від
описаної петлі. Він трохи підноситься над
верхніми краями попередніх рядкових знаків, за
винятком третього за рахунком вертикального
карбу у вигляді однієї високої щогли. Нижню
частину зазначеного вріза опущено до рівня
попереднього знака з петлею.
Далі, після проміжку в 4,2 см, що може
бути і прогалиною від однієї не вцілілої
графеми, на світлині 1883 р. видніється
ніби ще одна ледь вигнута вертикальна
риска висотою приблизно 0,8 см. Верхній
і нижній її кінці зливаються з потовщеними
ділянками горизонтальних (чи майже
горизонтальних) тріщин, спрямованими
від риски у протилежні боки. Довжина
потовщень майже однакова і дорівнює
приблизно 2 см. Риска і потовщені ділянки
могли лишитися від якогось писемного
знака. Утім, цілковитої впевненості в їхній
рукотворності немає з огляду на подібність
до вертикальних і горизонтальних тріщин
на поверхні таблиці.
З представлених визначень (чи,
точніше, ідентифікаційних зближень)
графем початкового рядка напису
таблиці постає така низка знаків: J/T[n]
[t/lyD l] (іл. 2: а; 3). Але вона, зрозуміло,
є приблизною, гіпотетичною. Стан збе-
реженості окрес лених карбів такий, що
не дозволяє без помилково розпізнати,
принаймні на нинішньому етапі вивчення
пам’ятки, як окремі літери чи якісь інші
позначки (наприклад, цифри), так і
впевнено відчитати склади слів, а отже,
спинитися і на якомусь одному варіанті
реконструкції тексту рядка. У таких
випадках чинні методичні рекомендації
епіграфічних студій застерігають від
поспішних, необґрунтованих, мало дока-
зових при пущень і здогадів, не кажучи вже
про спроби однозначного відтворення 36.
Зважаючи на загальні прикмети кон-
фігурації знаків, зокрема на характер
піднятих та опущених (стосовно умовної
верхньої та нижньої горизонталей ряд-
ка) видовжених щогл, можна твер-
дити лише про відмінність характеру
їх накреслень від зразків грецької,
кириличної й глаголичної палеографії,
зокрема епіграфіки, і натомість подіб-
ність до латинської. Слушність такого
спостереження істотно посилює відпо-
відний шрифт польськомовних слів
другого і третього рядків. Крім цього,
можна достатньо впевнено констатувати
поділ рядка (найбільшим проміжком)
на дві чи навіть три нерівні частини, а
отже, відтворення на зазначеному місці
лексичної конструкції щонайменше з двох
чи трьох слів (говорячи обережніше –
слова/слів і наборів інших можливих
знаків, наприклад цифр), відмінних
за кількістю карбів-графем. Перше з
них складалося, найімовірніше, з двох
графем. Друге – із трьох або чотирьох.
Від третього (?) вціліла частина лише
однієї (?) графеми (скорочення?). На-
решті, спираючись на дані візуального
спостереження слідів карбів початкового
рядка, задокументованих світлиною
1883 р., та порівняльного аналізу графіки
наступних двох рядків інскрипції, з
достатньою долею вірогідності перший
знак обговорюваного рядка можна
визначити як велику (заголовну) букву з
однією нахиленою вправо щоглою.
Воднораз, попри всю затертість і мало-
зрозумілість описаних знаків, є підстави
висловити деякі логічні міркування щодо
самого змістового плану аналізованого
рядка (оминаючи спроби відтворення його
текстової конкретики) 37. Так, вірогідна
писемно-граматична форма слів останніх
рядків (власне їх родовий відмінок):
27
ростислав забаШта. до питання атрибуцІї буШанського рельєфу...
Swi[ę]t[ego] Onu[fre]go закономірно вка зує
на існування у попередній частині тексту
напису певного слова-підмета 38. У гаданих
текстах-аналогах другої половини XVIII ст.,
що є роз’яснювальними написами під
графічними зображеннями св. Онуфрія,
підметом виступає іменник Wizerunek 39.
В інших подібних випадках, наприклад, у
тексті під графічними зображенням кінця
XVIII – першої половини XIX ст. ? розп’яття
з Кобиловців (Малопольське воєвод.,
воєвод., Польща) – слово Wyrazenie 40 чи
Wyobrażenie, як на графічному аркуші-іконі
близько 1830 р. зі зображенням Суду Божого
(Страшного суду) з Плазова (Підкарпатське
воєвод., Польща) 41. Нерідко підметом
є також слово Obraz, як у підписах на
графічних аркушах-іконах із фігурою
певного святого, наприклад, Іозефа
(друга половина XVIII ст., Польща), Панни
Марії Турської (XVIII / ХІХ ст.?, Польща),
Вінцен та (XVIII / ХІХ ст., с. Махотіце Капі-
тульне, Свентокшицьке воєвод., Польща),
Ієжего (Юрія Змієборця) та Антоньєго
(близько 1830 р., Плазув, Підкарпатське
воєвод.) 42. Під зображенням XVIII / ХІХ ст.
Христа, який точить кров з рани на своєму
боці, довгий напис починається словами:
Obras to Christusuf… 43 Заразом названі
загальні поняття нерідко виступають
складниками певних лексичних формул,
усталених виразів. Так, словосполучен-
ням Obraz Cudowny розпочинаються
підписи під естампами із зображенням
Мадонни з бенедектинського кляштора й
костелу святого Михайла францискансь-
кого кляштора м. Вільно (1680-і рр.) 44,
фразою Wizerun[e]k y miara prawdzi-
wa Оbrazu cudownego – підпис під
естампом із зображенням Богоматері
Жировецької (1682), а фразою Wizerun[e]
k Оbrazu cudownego – підпис під
естампом із зображенням Богоматері
з греко-католицької церкви св. Духа
м. Вільно (1687) роботи Л. Тарасевича 45.
Вираз Wizerunek cudownego obrazu
супроводжує згадуване раніше гравіроване
зображення св. Онуфрія Великого
роботи Й. Гочемського (1752), а його
скорочений варіант Wizerunek obrazu –
ще один графічний аркуш другої половини
XVIII ст. Почаївського друку, присвячений
св. Онуфрію Великому 46, а також
дереворит початку XIX ст. ? з погруддям
Матері Божої Лежайської (Польща) 47, ін.
Вираз Prawdziwy Wizerunek / Prawdiwy
Wizerоnek / Prawdziwi Wizeronek /
Prawdziwi Wyzerunek наявний, наприк-
лад, у підписі під гравюрою чудотворної
ікони Христа Пантократора роботи
гравера Т. Корнахольського, що ілюструє
львівське видання тексту проповіді
К. Ходикевича (1771), у підписі під
дереворитом образу св. Йозефа (друга
половина XVIII ст., Польща), у підписі під
дереворитом образу св. Онуфрія (1836 р.,
Плазув, Підкарпатське воєвод.) і в підписі
під дереворитом образу св. Ісидора (друга
половина ХІХ ст., с. Ціхе, Малопольське
воєвод., Польща) 48. Словосполученням
Prawdziwe wyraz[e] nie розпочинається
напис на зображенні Хресна дорога
(кінця XVIII – першої половини XIX ст.?,
Польща) та зображенні Пана Ісуса (Роз -
п’яття) з Кобиланки (близько 1830 р.,
Малопольське воєвод., Польща) 49. Утім,
порівняння конфігурації графіки підіб-
раних імовірних слів-відповідників чи
навіть їх скорочень явно не узгоджується
з уцілілими рештками слів першо-
го рядка напису таблиці. Аналогічний
результат отримуємо при підстановці
інших традиційних лексичних варіантів,
як, наприклад, Ісоn (латинська транс-
літерація грецького είκών – зображення,
образ, подоба) 50, In honorem (укр. На
честь) 51 (припускаючи можливість бі-
лінгвістичного – латинсько-польського –
тексту таблиці 52), чи, міркуючи здогадно,
Modlitwa / Pacierz, Komunia. Тим-то
доводиться припускати, що початковий
рядок інскрипції або повністю складався
зі слів іншого змістового плану – слів, які
не мали безпосереднього значеннєвого й
граматичного зв’язку з наступними двома
рядками тексту, а шукане слово-підмет
(чи його скорочена форма) містилося
деінде, або, складаючись частково зі слів
іншого змістового плану, таки посідав
слово-підмет (чи його скорочену форму),
але виразні сліди від якого зникли вже до
початку 90-х рр. ХІХ ст.
28
ІсторІя
На користь варіанта зі скороченням
свідчать дві обставини: 1) відомі приклади
скорочення деяких наведених попереду
родових понять, власне Wizerunek
та Obraz, у вигляді однієї початкової
літери, відповідно W та О (зокрема,
для першого випадку – у підписі під
графічним зображенням св. Казимира та
дереворитом із фігурами святих апостолів
Петра й Павла [перша половина ХІХ ст.,
Плазов, Підкарпатське воєвод.] 53, для
другого випадку – у підписі під графічним
зображенням св. Миколая Чудотворця
[перша половина ХІХ ст., Плазов, Під-
карпатське воєвод.] та підписі під
зображенням Утіхи Панни Марії [перша
половина ХІХ ст., середня? Польща] 54),
а чи двох перших букв OB. (зокрема
в підписі під гравюрою Панни Марії
Лонковської [друга половина XVIII ст.,
Польща] 55) (іл. 6; 7; 8; 9); 2) згадані сліди від
погано збережених знаків у кінці рядка, що
гіпотетично могли бути залишками певного
скорочення, а також гачкоподібна дужка,
що проглядається на світлині 1883 р.
перед великою літерою S- (точніше – над
її нижньою дугою) другого рядка. Остання
графічна деталь викликає особливий
інтерес як найреальніший (при існуючому
стані збереженості об’єк та дослідження)
варіант розв’язання названої проблеми,
що ґрунтується на конкретній (зримій),
хоча й не позбавленій контроверсійності,
фактографії (іл. 2: б).
Лишаючись при деяких осторогах
щодо природи походження зазначеного
карбу, годі, утім, оминути увагою 1) йо-
го характерний обрис, що нагадує напів-
затерте з лівого боку рядкове (мале)
о видовжених пропорцій, подібних до
малого кінцевого -о останньої стрічки
напису; 2) відповідність величини йо го
загальних розмірів (~ 2,25 см х 1,59 см),
насамперед висоти, до розмірів біль-
шості вцілілих малих букв напису
(опріч, зрозуміло, букв із піднесеними
чи опущеними щоглами); нарешті
3) відзначене композиційне поєднання
його з великою літерою S-: уписуваність
меншої літери у вільний проміжок
конфігурації більшої літери. Щодо
останнього спостереження (зазначеного
принципу компонування графем), то він є
досить поширеним, як свідчать джерельні
матеріали, у латинській палеографії
та епіграфіці, зокрема періоду Нового
часу 56. І хоча нам не трапився серед
розглянутих текстів подібний зразок
лігатури, різно манітних варіантів ком-
позиційного поєд нання писемних знаків
існувало чимало (пор., наприклад,
епітафію Пйотра Боле лицького [помер
1600 р.] з костелу францисканців у Калішу
Великопольського воєвод., Польща 57).
Такі реалії дають певні підстави розгля-
дати здогадну рядкову о в досліджуваному
написі на Бушанському рельєфі як ско-
рочення слова obraz. Визнання такого
припущення вирішує, принаймні на рівні
робочої гіпотези, питання з шуканим
конкретним словом-підметом і місцем
його розташування в тексті таблиці.
Водночас зрозуміло, що це питання
потребує ще додаткового вивчення й
уточнення, адже аналогів поєднання
самостійного рядкового (малого) о з
повним написанням лексеми swiętego
(що починається заголовною літерою),
наразі так і не виявлено серед доступного
палеографічного, зокрема епіграфічного,
матеріалу, як не трапилася і зазначена
композиційна підпорядкованість обрису
меншого знака конфігурації більшої
літери S. До цього ж, відомий приклад
підпису під графічним зображенням
св. Вінцента Фераріуша (друга половина
XVIII ст., польсько-литовське порубіжжя),
що складається лише з одного його імені
в родовому відмінку: WINCENTEGO 58.
Урешті, всі відомі донині аналоги є
пізнішими стосовно досліджуваного
об’єкта зразками другої половини XVIII –
першої половини ХІХ ст. (можливо, у цій
часовій відмінності й криється пояснення,
принаймні часткове, невідповідності по-
рівнюваних палеографічних практик).
За умови розміщення шуканого підмета
(у формі абревіатури) на початку другого
рядка напису, питання змісту першого
рядка лишається відкритим, адже цей
член речення безпосередньо стосується
тексту лише другої і третьої стрічок тексту.
29
ростислав забаШта. до питання атрибуцІї буШанського рельєфу...
Тому не виключено, що перший рядок
досліджуваної інскрипції був змістовно
цілком автономним. До такого припущення
навертає факт несумісності фіксованих
слідів його графем до накреслень букв
усіх доступних на сьогодні формульних
слів-підметів чи їх скорочень (wize-
runek, wyrazenie, wyobrażenie, iсоn,
obraz / ob, o) і додаткових лексем-оз-
начень у формі прикметників (cudowny/-
ego, prawdziwy/-e). Зрештою – до
накреслень додаткових слів титулатури
названого святого на зразок patron,
рustelnik, які представлено, наприклад,
на титульній сторінці варшавського
видання 1738 р. 59, чи wielki … pustel-
nik із заголовка краківського видання
1740 р. 60, чи przediwnego pustelnika з
титулки почаївського видання 1748 р. 61,
чи Jaśnie Оświeconеgo (або його
скорочення у вигляді двох початкових
знаків J. O.) з титулки почаївського
видання 1775 р. 62 На таку можливість
вказує і гіпотетичне зближення двох
перших знаків аналізованого рядка (що
разом утворюють коротке односкладове
слово) з багатозначним прийменником
латинської мови In (укр. в, до, заради, за
прикладом, на, з, перед…) 63. До речі, цим
прийменником розпочинається чимало
крилатих латинських висловів, зокрема і
релігійного змісту 64, як от In Hoc salus
(укр. У цьому [хресті] порятунок), чи
In Hoc signo [vinces] (укр. З цим зна-
ком [переможеш]), In Hoc signo Vincas
(укр. Ти борешся в ім’я цього хреста), In
nomine D[omi]ni (укр. В ім’я Господа).
Останній був особливо поширеним. Ним
починаються тексти багатьох писемних
документів, зокрема ряд привілеїв, на-
даних Лаврівському Онуфріївському
монастиреві (напр., 1641 і 1765 р.) 65,
а також епіграфічних меморіальних
написів, зокрема текст різьбленої епітафії
Павла Дамецького (1629), що міститься в
притворі кафедрального костелу святих
Петра і Павла Кам’янця-Подільського
(іл. 10). Подекуди використовувався також
польськомовний відповідник названого
латинського фразеологізму: Imie Panskie
(укр. Іменем Господа) 66. Залучення ко-
ротких латинських текстів (речень, окре-
мих фраз, словесних формул, гасел) у
польськомовні (зазвичай на їх початку
і/чи в кінці) було досить поширеним
явищем для давньої польської писемності
включно до XVII–XVIII ст. 67 Що більше,
двомовність (із використанням латини як
одного зі складників лінгвістичної пари)
практикувалася в усіх чи майже всіх
народів Європи західно-християнського
культурного кола зазначеного періоду.
Тобто припущення щодо напису на таблиці
Бушанського рельєфу як латинсько-
польської білінгви ґрунтується ще й на
певній загальній традиції. Варіант із
латиномовним початком інскрипції на
рельєфній таблиці опосередковано під-
тверджує розташування шуканого слова-
підмета (тексту двох останніх рядків)
саме в другому рядку писемних знаків,
адже латиномовні словосполучення
(якими переважно розпочиналися ті й
чи інші тексти) компонувалися зазвичай
окремо від польськомовних. Інакше
кажучи, якщо початкова стрічка інскрипції
справді містила латинський текст, то
її найвірогідніше визнати повністю
латиномовною, а не, скажімо, латинсько-
польською (у такому рядку навряд чи
знайшлося б місце для підмета, пов’язаного
з наступною основною польськомовною
частиною напису). Утім, ані зацитовані,
ані інші доступні нині латинські вирази
релігійно-духовного змісту не відповідають
повністю обрисам більшості простежених
на світлині 1883 р. графем першого
рядка, а отже, питання змісту початкової
частини напису залишається наразі до
кінця не з’ясованим.
Підсумуємо вислід трьох розпізнаних
рядків інскрипційної таблиці Бушанського
рельєфу. Зважаючи на всі викладені
фактографічні констатації, текстологічні
узгодження й доступні історичні аналоги,
їх текст постає в таких двох достатньо
близьких варіантах (А, Б) змістової
реконструкції (іл. 3: а, б):
[Т…]… [ob/о] [Jn]…........
Swi[ę]t[ego] [о]Swi[ę]t[ego]
Onu[freg]o Onu[freg]o
30
ІсторІя
Звісно, така реконструкція не позбав-
лена деяких дискусійних припущень і су-
джень (переважно щодо написання пер-
шого рядка та визначення місця та форми
відтворення слова-підмета двох останніх
рядків). Одначе вона, на відміну від інтер-
претаційних версій попередніх авторів,
оперта на результати детального аналізу
конкретного фактажу (насамперед осо-
бливостей графіки доступних писемних
знаків) й узгоджується з показниками
історико-культурного контексту різного
рівня, а також – з правилами граматики
польської мови XVI–XVIII ст. У світлі за-
пропонованого прочитання всі висловлені
донині реконструкції (текстові і/чи змістові)
напису на таблиці Бушанського рельєфу
(включно із нашою власною попередньою
версією) 68, як і історико-культурні, а от-
же, й хронологічні визначення, закономір-
ним чином спростовуються (повністю чи
частково). Властиво підтвердилося лише
припущення О. Формозова й В. Березяка
щодо польськомовності тексту інскрипції.
Воднораз, слід зауважити, що пристати до
позиції того чи іншого дослідника (з числа
наших попередників) неможливо й через
«внутрішні», так би мовити, недоліки їхніх
реконструкцій (хиби і/чи недогляди факто-
графічного, палеографічного / епіграфіч-
ного та загального історико-культурного
аналізу).
(Закінчення статті в одному
з наступних чисел журналу)
1 Під час польового сезону археологічних
досліджень 1987 р. з інскрипційної таблиці автором
статті було знято естампаж, на якому порівняно доб-
ре простежується ця літера. Її параметри слугують
реальним мірилом для визначення величин усіх
інших букв напису, а також відстаней між ними і до
країв таблиці.
2 Через очевидні (викликані станом першодже-
рела) труднощі точної фіксації країв обрисів знаків,
за якими визначаються розміри останніх, наведені в
статті величини є не абсолютними, а певною мірою
відносними, хоч амплітуда похибок подекуди обчис-
люється кількома міліметрами, тобто є незначною. У
разі перебільшення допустимої мінімальної похибки
перед цифровими показниками величини ставиться
знак ~ (приблизно).
3 Більшість дослідників, як свідчить історіографія
питання, вбачали на поверхні таблиці текст у чоти-
ри рядки (див.: Забашта Р. До питання атрибуції
Бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрам-
леної таблиці з написом) // Студії мистецтвознавчі. –
2009. – Чис. 1 (25). – С. 18–21. – Рис. 8). Досі
лише один автор дотримувався думки щодо його
шестирядковості (див.: Березяк В. В. Бушанський
скельний рельєф // Археологія. – 1994. – № 3. –
С. 114–115. – Рис. 2).
4 Добачати в аналізований графемі одну з форм
написання заголовкової F латинського шрифта
у курсивному готичному і готичного типу письмі
(бастарді, фрактурі, канцлеї, швабасі) XІV–XVIIІ ст.:
, не випадає з огляду на деяку відмінність пропорцій
між порівнюваними знаками, а головне – через
відсутність у карбі на таблиці неодмінної для
означеної форми F «готизованих» шрифтів короткої
риски поперек щогли (пор., напр.: [Skarga P.] Zywoty
Swiętych Starego y Nowego Zakonu… Przez X. Piotra
Skargę Sociatatis IESV przebrane, uczynione y w
język polski przełozone… [Kraków] : w Drukaniey
Andrzeya Piotrkowczyka, 1619. – S. [10], 127, 138,
ін.; Muzika F. Krásné písmo ve vývoji latinky. – Praha :
Státní nakladateství krásné literatury hudby a uméní,
MCMLVIII. – D. I. – S. 434, 473–474, 486, 496, 497,
500; Різник М. Г. Письмо і шрифт. – К. : Вища школа,
1978. – С. 44, 46, 144. – Мал. 57).
5 Йончев В. Шрифтът през вековете. – София :
Блъгарски художник, 1971. – С. 36, 43, 46, 51, 54,
71–126, 160, ін.; Diringer D. Alfabet czyli klucz do
dziejów ludzkości. – Warszawa : Państwowy Instytut
Wydawniczy, 1972. – S. 461, 514, 518; Різник М. Г.
Письмо і шрифт. – С. 33, 37, 76, 90, 98. – Мал. 40, 44,
116, 144, 159; ін.
6 Величина відстані між цими і наступними буква-
ми подається за величиною найбільшого наближен-
ня між їхніми крайніми штрихами-карбами, інакше
кажучи, за мінімальною величиною.
7 У сучасній польській мові для написання цього
слова використовуються ś (м’яке) і ę (носове).
Проте ще в період раннього Нового часу це
слово зазвичай писалося з «простим» s, тобто
без додаткової розрізнювальної (діакритичної)
риски-позначки. Цей принцип неодмінно діяв
при відтворенні великої (заголовної) S на
початку слова чи при написанні його маюскулом
(переважно в заголовках), а також у абревіатурі
(із заголовної букви). Лише у випадках написання
зазначеної лексеми з малого s (посеред речення),
над останньою інколи таки відтворювали риску. У
цьому переконують пам’ятки палеографії, зокрема
епіграфіки, зазначених історичних періодів, у тому
числі на вітчизняних і сусідніх теренах (пор., напр.:
Słownik staropolski. – Wrocław, etc.: PAN, 1982. –
T. IX. – Zesz. 1 (55) : (Ściadly – Taczka). – S. 72–73;
[Skarga P.] Zywoty Swiętych… – 1619. – S. 1, 3, 5, 11,
13, 15, ін.; [Skarga P.] Zywotow Swiętych… Starego
y Nowego Zakonu na kożdy dżień przez cały rok…
Przez X. Piotra Skargę Societatis Jesu zebranych i
na ięzyk polski przełożonych… – w Wilne : w Drukani
J.K.M. Akademickiey Socienanis Jesu, 1747. –
Pierwsza część. – S. [3], 43–45, ін.; 1748. – Wtora
część. – S. 487, 547, 549, 550–551, ін.; Wiliński S.
31
ростислав забаШта. до питання атрибуцІї буШанського рельєфу...
U źródeł portretu staropolskiego. – Warszawa : Wyd-
wo «Arkady», 1958. – S. 65. – [Il.] 16; Зaпаско Я.,
Ісаєвич Я. Пам’ятки книжного мистецтва. Каталог
стародруків, виданих на Україні. – Л. : Вища
шк., 1981. – Кн. 1 (1574–1700). – С. 44, 55, 59,
66, 84, 102. – [Іл.] 126, 250, 266, 318, 454, 658;
1984. – Кн. 2 (1701–1764). – С. 44. – [Іл.] 918;
Степовик Д. В. Українська графіка XVI–XVIII
століть: Еволюція образної системи. – К. : Наук.
думка, 1982. – С. 172. – [Іл.]; Степовик Д. В.
Леонтій Тарасевич і українське мистецтво
барокко. – К. : Наук. думка, 1986. – С. 87. – [Іл.];
Нікалаеў М. В. Гісторыя беларускай кнігі : у 2 т. –
Мінск : Беларуская Энцыклапедыя імя Петруся
Броўкі, 2009. – Т. 1 : Кніжная культура Вялікага
княства літоўскага. – С. 86, 97, 297, 310, 323, 347,
354, 358. – [Іл.]). Інколи на титулах друковананих
видань раннього Нового часу перший звук слова
позначався буквосполученням sż- (1653 р.), а чет-
вертий – «простим» -е/-Е (1668 р., 1716 р.) (див.:
Нікалаеў М. В. Гісторыя беларускай кнігі. – С. 97. –
[Іл.]; Зaпаско Я., Ісаєвич Я. Пам’ятки книжного
мистецтва. Каталог стародруків, виданих на
Україні. – Кн. 1 (1574–1700). – С. 84. – [Іл.] 454; Кн. 2
(1701–1764). – С. 44. – [Іл.] 918). Як свідчать деякі
інші палеографічні матеріали, риска над м’яким s
(ś) не ставилася у польській мові при написанні
заголовкових букв і в інших словах (пор. зокрема,
напис прізвища Jana Śmigelskiego на трунному
портреті 1615 р.: JAN Ż BNINA SMIGELSKY. ŻEŁ,
LAT, VMARL R 1615. – див.: Wiliński S. U źródeł por-
tretu staropolskiego. – S. 65. – [Il.] 18).
8 Див., напр.: Słownik staropolskich nazw os-
obowych. – Wrocław, etc. : Zakład narodowy
im. Ossolińskich, wyd-wo PAN, 1965. –1987. –
T. I–VII; Akta grodzkie i ziemskie z czasów rzec-
zypospolitej Polskiey z Archiwum tak zwanego
bernardyńskiego we Lwowe… – We Lwowe: Z dru-
karni narodowej W. Manieckiego, 1878. – Т. VII. –
S. 50–51, 56; Купчинський О. Акти та документи
Галицько-Волинського князівства XIII – першої
половини XIV століть. Дослідження. Тексти. –
Л. : НТШ, 2004. – C. 496, 497, 808, 908; Zywot bla-
goslawionego oyca Symona z Lipnice, zakonu ber-
nardynskiego, ktory w Krakowie… – W Krakowie :
W Drukárni Woyćíecha Robylińskiego, 1611. – [25] s.;
Zywoty Swiętych na każdy dzień roku… – [Kraków],
1652. – [2], 958, […] s.
9 [Skarga P.] Zywoty Swiętych… – 1619. – [14],1183,
[47] s.; [Skarga P.] Zywotow Swiętych… Starego y
Nowego Zakonu na kożdy dżień przez cały rok… –
w Wilne : w Drukani J.K.M. Akademickiey Socienanis
Jesu, 1747. – Pierwsza część. – [4], 486, [4] s.; 1748. –
Wtora część. – [2], 522 s. З-понад чотирьохсот сорока
п’яти імен святих, згаданих у агіографічному творі
П. Скарги, зокрема у виданнях 1619 і 1747–1748 рр.,
жодне не закінчується (в родовому відмінку також)
збігом голосних -оо чи -ео. Натомість поєднання інших
голосних (-іі, -ya, -yi, -ja, -ia, -ea, -ei, -iey) в закінченнях
імен у родового відмінку відзначено (в заголовках і
колонтитулах окремих статей), тридцять два рази в
першому опрацьованому виданні, двадцять чотири –
у другому, а закінчення -ego – двадцять один раз у
першому й двадцять у другому виданні.
10 Забашта Р. Бушанський рельєф у світлі нових
іконографічних досліджень // Українська академія
мистецтва : дослідницькі та науково-методичні
праці. – К., 2001. – Вип. 8. – С. 176–186.
11 Мицько І. Про початки Святоонуфріївського
монастиря у Лаврові // Лавра. – 1999. – Чис. 6 (8). –
С. 27, 30; Забашта Р. Стінопис бабинця
Святоюр’ївської церкви Дрогобича й культ преподоб-
ного Онуфрія Великого в Україні // Лавра. – 1999. –
Чис. 6 (8). – С. 47–49; Сидор О. Святий Онуфрій
Великий у давньому українському мистецтві //
Старосамбірщина. – Старий Самбір, 2004. – ІІІ. –
С. 162–229.
12 [Петрушевич А. С.] Дополнения к Сводной
Галицко-русской летописи с 1600 по 1700 год… – Л. :
Из тип. Ставропигийского института, 1891. – С. 302,
303.
13 Zywoty Swiętych na każdy dzień roku… – [Kraków],
1652. – S. 424, 425.
14 [Baranowicz Ł.] Apollo chrzescianski opiewa zy-
woty swiętych… Jeo Mosci Oyca Łazarza Baranowicza
Archiepiskopa Czernihowskiego Nowogrodsriego… –
[Kijow] : Z Typographiey Kijowo-Pieczarskiey,
1670. – S. 358; [Baranowicz Ł.]. Zywoty swiętych ten
Apollo pieie jak ci działali niecht tak kozdy dzieie. Na
Błogosławiącą Rękę Jako na Takt iaki patrząc las-
nie Przewielebnego w Bogu Jeo Mosci Oyca Łazarza
Baranowicza Archiepiskopa Czernihowskiego,
Nowogrodsriego… – [Kijow] : Z Typographiey Kijowo-
Pieczarskiey, 1670. – S. 358.
15 Monasterium lauroviense tam Ordinis sancti Basilii
Magni… Збірка привілеїв, наданих Лаврівському
монастиреві за 1292–1786 рр. Списки (XVIII ст.)
різних осіб. – Львівська національна наукова
бібліотека ім. В. Стефаника, відділ рукописів, ф. 3 :
(Василіанські монаcтирі), спр. 118/1, арк. 10–11 зв.
Кажемо можливо з огляду на доступність лише
пізнього (XVIII ст.) конспекту зазначеної грамоти.
16 Konfraternia Wielkiego Korony Polskіey doznane-
go w każdey potrzebie Patrona Onufrego S., krolewica
perskiego Odpustami od Oyca Swiętego Benedykta XIV
utwierdzona, … do Cerkwie wśi Kapustyna… Dnia 22,
Czerwca, Roku 1758 wprowadzona,… – [Poczajów] : W
drukarni J. K. M. WW. OO. Bazylianow poczaiowskich,
[1758]. – [88 s.], il.
17 [Filipowicz J.] Wiersze na pochwałę Swiętego
Onufrego Pustelnika Cudami słynącego w Zamosciu u
XX. Bazylianow napisane przeż X. Jgnacego Filipowicza.
Zakonu S. Bazylego Wielkiego w Zamosciu Roku 1769.
Dnia 12. Miesiąca Czerwca // Матеріали з архіву
Гната Филиповича, ЧСВВ. Вірші на честь св. Василія
Великого, св. Онуфрія Пустельника й св. Йосафата.
1769–1770 рр. Рим, Замостя. –Львівська національна
наукова бібліотека ім. В. Стефаника, відділ рукописів,
ф. 3: Бібліотека монастиря василіан, оп. І, сп. МВ–
635 / 1, арк. 7–8 зв.
18 Nabozenstwo do S. Onufrego Officium i Litania z
przyłożeniem Summariusza życia tegoż S. na żądanie
wielu wydane. – W Poczajowie: W drukarni J. K. MCI i
Rzplitey u WW. XX. Bazylianow, 1785. – [22], 63 ark.
32
ІсторІя
19 Богогласникъ. Пѣсни благовѣйныя Празникомъ
Г[оспо]дьскимъ, Б[о]городичнымъ, и Нарочитыхъ
С[вя]тыхъ чрезъ весь годъ приключающым-
ся… – [Почаев] : Въ С[вя]тѣй чудотворнѣй Лаврѣ
Почаевской, 1790. – [Арк. 216–219].
20 Akta grodzkie i ziemskie… – S. 50–51, 56.
Щодо різнодатування грамоти див.: Мицько І.
Про початки Святоонуфріївського монастиря у
Лаврові. – С. 30, 34.
21 Купчинський О. Акти та документи Галицько-
Волинського князівства… – С. 830.
22 Там само. – С. 546, 553.
23 Там само. – С. 959.
24 Пламеницька О. Сакральна архітектура Кам’ян-
ця на Поділлі. – Кам’янець-Подільський : Абетка,
2005. – С. 179.
25 [Pietkiewicz J.] Zywot przedziwny swiętego ojca
naszego Onufryusza wielkiego... do druku podany
przez Naj Wo. X. Iozepha Pietkiewicza protoarchiman-
dritę Zakonu S. Bazylego W: hegumena monástyŕa
Nowieyackiego Bytenskiego. Z dozwoleniem náleży-
tey Zwierzchności. – w Wilnie : w Drukárni Soc: IESV,
[1686]. – [S.13].
26 [Awedyk M. J. N.] Hospes in urbe metropolitan
Cracoviensi P. Onufrius magnus anachoreta, regis
Persarum filius, thaumaturgus circa solennem reliquiar-
um introductionem ex Basilica Cathedrali Cracoviensi…
compendio posteritati per M. Joannem Nepomucenum
Awedyk, in alma Universitate Cracoviensi philosophiae
doctorem et professorom orbi christiano praesentatus. –
Cracoviae : types Universitatis, 1741.
27 Lustgarten in der Wüsten, in welchem… gepri-
esen… wird die grosse Heiligkeit des H. Einsiedlers
Onuphrii; des ist: Tagzeiter… – Gedruckt im Brausberg :
Coll. Der S. Jesu., 1749. – 44 s.; L’office de la vie de
Saint Onufre confesseur fils du roi de Perse hermite
et grand protecteur de ses devots. Traduit de Polonois
en François. var sovie dans l’Impuimerie Royale et
de Republique aux ecolles Pieuses l’année M.DCC.
XLVIII. – [б. м., 1748]. – 16 p.
28 Vita di S. Onofrio. – Anagni, 1705; Vita di
S. Onofrio etc. – Venezia, 1793; Sauget J. M.
Onofrio // Biblioteca Sanctorum. – Roma, 1967. –
T. 9. – Р. 1187; Onofrio // Enciclopedia cattolica. –
Vaticano, [1952]. – Р. 137; Onuphre // Iconographie
de l’art chrétien. – Paris, 1958. – T. III : Iconographie
des saints. – P. 1007. Наразі нам відомий лише один
латиномовний текст 80-х рр. ХVІІІ ст., у якому ім’я
названого святого представлено у формі Onuphrio
(з уривку: divinissimo patri Onuphrio dedimus mon-
asterium Lawrov… – див.: Купчинський О. Акти та
документи Галицько-Волинського князівства… –
С. 601). Одначе в цій формі реально добачати
вплив італомовної форми антропоніма чи кальку з
останньої.
29 Vita di S. Onofrio. – Anagni, 1705; Vita di S. Onofrio
etc. – Venezia, 1793; Sauget J. M. Onofrio // Biblioteca
sanctorum. – Р. 1187; Onofrio // Enciclopedia cattolica. –
Vaticano, [1952]. – Р. 137; Onuphre // Iconographie de
l’art chrétien. – P. 1007.
30 Сидор О. Станкова графіка друкарні Почаївсь-
кого монастиря XVIII – початку ХІХ ст. // Буття в
мистецтві : зб. наук. праць і матеріалів на пошану
Степана Костюка з нагоди 80-річчя. – Л., 2007. – [Іл.-
вставка між с. 416–417].
31 Виноградов Ю. Г. О методике обработки гре-
ческих эпиграфических памятников (по ольвийским
материалам) // Методика изучения древнейших ис-
точников по истории народов СССР. – М., 1978. –
С. 60.
32 Сидор О. Станкова графіка друкарні
Почаївського монастиря XVIII – початку ХІХ ст. –
[Іл.-вставка між с. 416–417]; Konfraternia Wielkiego
Korony Polskіey doznanego w każdey potrzebie
Patrona Onufrego S… – [S. 2].
33 Пізніша фотофіксація здійснена вже після появи
при верхньому краю таблиці вибоїни, що пошкодила
початок рядка.
34 Нікалаеў М. В. Гісторыя беларускай кнігі. –
С. 147, 263, 299, 326, 328, 347, 363, 366. – [Іл.].
35 Пор., наприклад, графіку курсивного за-
головкового D на титульній сторінці весільного
панегірика (Львів, 1643) авторства А. Томецького,
книг І. Галятовського (Новгород-Сіверський, 1676
і 1678) (див.: Зaпаско Я., Ісаєвич Я. Пам’ятки
книжного мистецтва. Каталог стародруків, виданих
на Україні. – Кн. 1 (1574–1700). – С. 64, 67, 92, 94. –
[Іл.] 319, 544, 565).
36 Виноградов Ю. Г. О методике обработки грече-
ских эпиграфических памятников … – С. 57–58.
37 У процесі реконструкції давніх написів ми
слідом за дослідниками-епіграфістами, зосібна
Ю. Виноградовим (див.: Виноградов Ю. Г. О ме-
тодике обработки греческих эпиграфических па-
мятников … – С. 57–58), розрізняємо процедуру
відтворення самого тексту і процедуру відновлення
чи, точніше, – осягнення його змісту. Досить ча-
сто фрагментований текст не піддається повному
відтворенню, натомість, його зміст, принаймні за-
гальний, у процесі аналізу (на підставі аналогічних
мовних формул і текстологічних конструкцій) стає
доступним.
38 Наразі нам відомий лише один приклад супро-
воду зображення святого написом його імені в ро-
довому відмінку без додаткового роз’яснювального
слова-підмета. Маємо на увазі дереворит XVIII ст.,
що відтворює образ св. Вінсента (див.: Fryś-
Pietraszkowa E., Kunczyńska-Iracka A., Pokropek M.
Sztuka ludowa w Polsce. – Warszawa : Wyd-wo
«Arkady», [1988]. – S. 296 (N390). – [Il.] 390).
39 Сидор О. Станкова графіка друкарні
Почаївського монастиря XVIII – початку ХІХ ст. –
[Іл.-вставка між с. 416–417]. До речі, ця лексема
стосовно літературних текстів і супровідних до них
зображень відома на теренах Польщі принаймні від
другої половини XVI ст. За хронологічну віху нам
править публікація М. Рея (див.: Rej M. Wizerunk
własny żywota człowyeka poczciwego, w ktorym iako
we zwierciedle snadnie każdy swe sprawy oględać
może… – Kraków : Druk. Macieja Wirzbięty, 1560).
У назвах окремих графічних зображень вона відома
принаймні від середини XVII ст. За хронологічну віху
нам править наразі відома багатофігурна композиція
1655 р. «Wizerunk sługi wiernego» (див.: Seweryn T.
33
ростислав забаШта. до питання атрибуцІї буШанського рельєфу...
Staropolska grafika ludowa. – Warszawa : Wyd-wo
«Sztuka», 1956. – S. 80. – Ryc. 69).
40 Яцковский А., Ярнушкевич Я. Искусство польско-
го народа. – [Warszawa] : Аркады, [б. р.]. – С. 467. –
[Ил.] 224.
41 Яцковский А., Ярнушкевич Я. Искусство поль-
ского народа. – С. 467. – [Ил.] 222. Означена лексема
стосовно літературних текстів і супровідних до них
зображень відома на теренах Польщі принаймні від
другої половини XVI ст. За хронологічну віху нам
править наразі публікація Я. Теобальдуса (див.:
Theobaldus J. B. Prawdziwe wyobrażenie Troyga dzieci
barzo strasznych y dziwnych, ktorem podobne niewiem
aby kiedy byly widziane na świecie… – Kraków, 1578).
42 Яцковский А., Ярнушкевич Я. Искусство польско-
го народа. – С. 466. – [Ил.] 213; Fryś-Pietraszkowa E.,
Kunczyńska-Iracka A., Pokropek M. Sztuka ludowa w
Polsce. – S. 295–296 (N 387), 297 (N 392), 298 (N 398). –
[Il.] 387, 392, 398; Seweryn T. Staropolska grafika lu-
dowa. – S. 175, 180. – Ryc. 156; Krzysztofowicz S. O
sztuce ludowej w Polsce. – Warszawa : Wiedza pow-
szechna, 1972. – S. 150. – [Il.] 56.
43 Seweryn T. Staropolska grafika ludowa. – S. 177,
181. – Ryc. 157.
44 Степовик Д. В. Леонтій Тарасевич і українське
мистецтво барокко. – С. 81, 87. – [Іл.]
45 Там само. – С. 63, 77. – [Іл.].
46 Сидор О. Станкова графіка друкарні Почаївсь-
кого монастиря XVIII – початку ХІХ ст. – [Іл.-вставка
між с. 416–417].
47 Przeździecka M. O Małopolskim malarstwie ikonow-
ym w XIX wieku: Studia nad epilogiem sztuki cerkiewnej
w diecezji Przemyskiej I na terenach sąsiednich. –
Wrocław, etc. : Wyd.-wo PAN, 1973. – [Il] 64.
48 [Chodykiewicz K.] Kazanie na uroczystosc przemie-
nienia Jezusa zbawiciela w Turynieckiey cerkwi przez
X. Klemensa Chodykiewicza... – W Lwowie : W drukarni
I. K. M. WW. OO Franciszkanow, 1771. – [S. 2]; Fryś-
Pietraszkowa E., Kunczyńska-Iracka A., Pokropek M.
Sztuka ludowa w Polsce. – S. 296 (N389), 297 (NN394,
395). – [Il.] 389, 394, 395.
49 Яцковский А., Ярнушкевич Я. Искусство польско-
го народа. – С. 466. – [Ил.] 214; Fryś-Pietraszkowa E.,
Kunczyńska-Iracka A., Pokropek M. Sztuka ludowa w
Polsce. – S. 297 (N396). – [Il.] 396.
50 Ця лексема-підмет наявна в латинському підписі
під графічним відтворенням образу Марії (Богородиці)
Гваделупської, уміщеному в книзі «Svada latina» кінця
ХVIII ст. (див.: Нікалаеў М. В. Гісторыя беларускай
кнігі. – С. 279. – [Іл.]).
51 Содомора А., Домбровський М., Кісь А. anno
Domini. Року Божого : Латинські написи Львова. –
Л. : ЛА «Піріміда», 2008. – С. 232-233. – [Іл.]
52 Поєднання в одному тексті латинської і поль-
ської лексики, чи, висловлюючись інакше, включен-
ня в польський текст латинської лексики і/чи фра-
зеології є доволі типовим явищем для літератури,
особливо релігійної, на території Речі Посполитої
(див.: Зaпаско Я., Ісаєвич Я. Пам’ятки книжно-
го мистецтва. Каталог стародруків, виданих на
Україні. – Кн. 2 (1701–1764). – С. 68, 70. – [Іл.] 344,
345; Содомора А., Домбровський М., Кісь А. anno
Domini. Року Божого: Латинські написи Львова. –
С. 232–233. – [Іл.]; ін.).
53 Krzysztofowicz S. O sztuce ludowej w Polsce. –
S. 150. – [Il.] 57; Яцковский А., Ярнушкевич Я.
Искусство польского народа. – С. 466. – [Ил.] 218.
54 Przeździecka M. O Małopolskim malarst-
wie ikonowym w XIX wieku. – [Il.] 68; Fryś-
Pietraszkowa E., Kunczyńska-Iracka A., Pokropek M.
Sztuka ludowa w Polsce. – S. 295 (N382). – [Il.] 382.
З’ясувати конкретне значення абревіатур W i O (по-
декуди подвійних скорочень W S i O S) в підписах
під зазначеними зображеннями дозволяє грама-
тична форма імен святих. Родовий відмінок імені
Казимір: KAZIMIRZA, на згаданому плазовському
деревориті однозначно виказує в початкових
графемах W S похідник від словосполучення
Wizerunek Swiętego, а імен Петро і Павло: PIOTRA,
PAWLA, на іншому плазовському деревориті
однозначно виказує в кінцевій W скорочення
поняття Wizerunek. Такий самий відмінок імені
Миколай Чудотворець: mIKOŁaya CuDOsTOrCa
(в оригіналі помилково відтворено саме Cudostorca
замість Cudotworca. – див.: Przeździecka M. Op. cit.),
на ще одному деревориті з Плазова однозначно
виказує в початкових графемах O S похідник від
словосполучення Obraz Swiętego, а імені Панна
Марія: Panny Mariy, на гравюрі з середньої (?)
Польщі дозволяє впевнено говорити про початкову
самостійну літеру O як про скорочення від слова
Obraz.
55 Яцковский А., Ярнушкевич Я. Искусство
польского народа. – С. 466. – [Ил.] 207; Fryś-
Pietraszkowa E., Kunczyńska-Iracka A., Pokropek M.
Sztuka ludowa w Polsce. – S. 295 (N 386). – [Il.] 386.
Підтвердженням такого тлумачення виступають
аналогічні зображення, зокрема, дереворит
XVIII – ХІХ (?) ст. Панни Марії Турівської з повним
відтворенням початкового слова Obraz у підпису
(див.: Fryś-Pietraszkowa E., Kunczyńska-Iracka A.,
Pokropek M. Sztuka ludowa w Polsce. – S. 295–296
(N 387–388). – [Il.] 387, 388).
56 Kowalczyk J. Kultura i ideologia Jana
Zamoyskiego. – Warszawa : Instytut Sztuki PAN; Muzeum
Zamojskie, 2005. – S. 291. – [Il.] 84; Содомора А.,
Домбровський М., Кісь А. Anno Domini. Року Божого:
Латинські написи Львова. – С. 152–153, 173, 192–193,
251, 262–266, 269. – [Іл.]; Нікалаеў М. В. Гісторыя
беларускай кнігі. – С. 307. – [Іл.]; ін.
57 Kowalczyk J. Kultura i ideologia Jana
Zamoyskiego. – S. 291. – [Il.] 84;
58 Fryś-Pietraszkowa E., Kunczyńska-Iracka A.,
Pokropek M. Sztuka ludowa w Polsce. – S. 296
(N 390). – [Il.] 390.
59 Splendor z ciemney nigdyś pustyni szczególnego
w wszelkich potrzebach patrona S. Onufrego Perskiego
królewicza y pustelnika … – S. 1.
60 Gość pożadany patron w potrzebach skutecznych
S. Onufryusz wielki królewicz perski pustelnik, w relik-
wiách od zeyśćia swego w czternastym wieku w Persyi
przez Rzym do metropolij korony polskiey miástá stolic-
znego Krákowa … – W Krakowie : w drukárni akádemic-
kiey, 1740. – S. 1.
34
ІсторІя
61 Meta troystrzelistych affektów Boskiey, blizniego y
własnego zbawienia miłości, w gorliwym naboźenstwie
do przedziwnego pustelnika S. Onufryusza krolewieca
perskiego ... – [Poczajów] : W drukarni OO Bazylianów
poczaiowskich, 1775. – S. 1.
62 Officium y summaryusz wierszopiski przedziwnego
żywota J. O. Onufryusza królewicza Perskirgo y wielkie-
go Pustelnika. – [Poczajów] : W drukarni Poczaiowskiey
WW. OO Bazylianów,1748. – S. 1.
63 Трофимчук М., Трофимчук О. Латинсько-
український словник. – Л. : Вид-во Львівської
Богословської Академії, 2001. – С. 287.
64 Содомора А., Домбровський М., Кісь А. anno
Domini. Року Божого: Латинські написи Львова. –
С. 37, [117], 244. – [Іл.]; Бабичев Н. Т., Боровский Я. М.
Словарь латинских крылатых слов. – М. : Изд-во
«Русский язык», 1982. – С. 364; ін.
65 Копіарій привілеїв, наданих Лаврівському мо-
настиреві від 1641 по 1771 р. // Матеріали до історії
Лаврівської архидієцезії. – Львівська національна
наукова бібліотека ім. В. Стефаника, відділ рукописів
ф. 3 : (Василіанські монаcтирі), спр. 662/1. – Арк. 1, 2.
66 Monasterium lauroviense tam Ordinis sancti Basilii
Magni… – Арк. 10.
67 Див., наприклад: Степовик Д. В. Українська гра-
фіка XVI–XVIII століть: Еволюція образної системи. –
С. 74, 172. – [Іл.]; Степовик Д. В. Леонтій Тарасевич і
українське мистецтво барокко. – С. 59, 69, 142. – [Іл.];
Нікалаеў М. В. Гіс торыя беларускай кнігі. – С. 147,
299. – [Іл.].
68 Огляд інтерпретаційних версій інших дослідників
здійснено у попередній опублікованій частині статті
(див.: Студії мистецтвознавчі. – 2009. – Чис. 1 (25). –
С. 17–24).
РЕЗюМЕ / summary
Проведений фактографічний аналіз уцілілих (повністю чи частково) графем та
розпізнання-реконструкція окремих літер напису, викарбуваного на таблиці Бушанського
наскельного рельєфу, дозволяють дійти таких висновків: 1) напис вирізьблено і заком-
поновано в три рядки; 2) його виконано латинським шрифтом; 3) він відтворював поль-
ськомовний чи білінгвістичний (латинсько-польський) текст; 4) у другому й третьому
рядках визначав статус та власне ім’я головного персонажа наскельного рельєфно-
го зображення (укляклого молільника) – християнського святого-пустельника Онуфрія
Великого в родовому відмінку: Swi[ę]t[ego] Onu[fre]go; 5) слово-підмет, що стосується
тексту двох останніх рядків (найвірогідніше – у вигляді слова «obraz» чи його скорочен-
ня), містилося в першому рядку або (як скорочення) у другому, будучи «вписаним» у
просвіт нижнього завитка заголовної літери S-; 6) за правомірності останнього варіан-
та, перший рядок напису містив, найімовірніше, коротке латиномовне гасло релігійно-
духовного змісту, на зразок фразеологізмів In Hoc Salus, In nomine D[omi]ni тощо, яке
починалося із заголовної літери I/J.
Ключові слова: букви (літери), епіграфіка, курсив, латинський/-a шрифт (латиниця) і
мова, лінії-врізи (карби), напис (інскрипція), Онуфрій Великий, палеографія, польська мо-
ва, святий.
An accomplished factographical analysis of the graphemes, completely or partly remained
uninjured, as well as recognition and reconstruction of the inscription’s separate letters carved
upon the plate of Busha’s rock relief allow us to conclude the following: 1) the inscription is
carved and composed in three lines; 2) it is scribed with the Latin script; 3) it was a reproduction
of a Polish or bilingual (Latin-Polish) text; 4) in the second and third lines, there is a denotative
of a status and the very name of the rock relief image’s principal person (a kneeled supplicant),
i.e., Christian saint hermit Onuphrius the Great (gen.: Swi[ę]t[ego] Onu[fre]go); 5) a word-
subject pertaining to the text of the last two lines (most probably in a form of word obraz or
its abbreviation) is located in the first line, or (as an abbreviation) in the second one, being
inserted in a gap of lower curl of the initial S-; and 6) if the latter inference is correct, in the first
line of the inscription, there is, most likely, to be a short Latin expression of a religious content
after a model of idioms beginning with initial I/J like In Hoc Salus, In nomine D[omi]ni, etc.
Keywords: letters, epigraphics, italics, Latin script and language, lined notches, inscription,
Onuphrius the Great, paleography, Polish language, saint.
35
Іл. 1. Інскрипційна таблиця Бушанського рельєфу. Світлина
1883 р. (збільшене викадрування; за: Антонович, 1884)
Іл. 2. Інскрипційна таблиця Бушанського рельєфу. Світлина
1883 р.: а – перший рядок; б – другий рядок; в – третій рядок
а
б
в
36
Іл. 3. Прорис-реконструкція читабельних графем-карбів
інскрипційної таблиці Бушанського рельєфу: а – варіант А; б – варіант Б
а
б
37
Іл. 4. Й. Гочемський. Зображення чудотворного
образу св. Онуфрія з Любара. 1752. Мідьорит.
Збірка ЛННБ ім. В. Стефаника
Іл. 5. Зображення образу св. Онуфрія Пустель-
ника… з Калуша. Друга половина XVIII ст.
Мідьорит. Збірка ДАТО. За: Сидор, 2007
Іл. 7. Образ св. Миколая Чудотворця. Перша по-
ловина ХІХ ст. Плазов, Підкарпатське воєвод.,
Польща. Дереворит. За: Przeździecka, 1973
Іл. 6. Зображення св. Казимира. Перша поло-
вина ХІХ ст. Плазов, Підкарпатське воєвод.,
Польща. Дереворит. За: Krzysztofowicz, 1972
38
Іл. 8. Образ Утіхи Панни Марії. Перша половина
ХІХ ст. середня (?) Польща. Дереворит. За: Fryś-
Pietra szkowa, Kunczyńska-Iracka, Pokropek, 1988
Іл. 9. Образ Панни Марії Лонковської. Друга по-
ловина XVIII ст. Польща. Дереворит. За: Fryś-
Pietra szkowa, Kunczyńska-Iracka, Pokropek, 1988
Іл. 10. Епітафія Павла Дамецького. 1629. Кафедральний костел
Святих Петра і Павла, Кам’янець-Подільський. Камінь, різьблення
39
ростислав забаШта. до питання атрибуцІї буШанського рельєфу...
Предпринятый фактографический анализ уцелевших (полностью или частично) гра-
фем и реконструкция отдельных букв надписи выбитой на таблице Бушанского наскаль-
ного рельєфа позволяет сделать следующие выводы: 1) надпись вырезали и скомпоно-
вали в три строки; 2) ее выполнили латинским шрифтом; 3) она передает польский или
билингвистический (латино-польский) текст; 4) во второй и третьей строке опреде ляется
статус и собственное имя главного персонажа наскального рельефного изображения
(коленопреклоненного молельщика) – христианского святого-пустыннослужителя Онуф-
рия Великого в родительном падеже: Swi[ę]t[ego] Onu[fre]go; 5) слово-подлежащее, отно-
сящееся к тексту двух последних строк (наиболее вероятно, в виде слова «obraz» или
его сокращения), распологалось в первой строке или (как сокращение) во второй, будучи
«вписанной» в просвет нижнего завитка заглавной S-; 6) если правомерен последний
вариант, то первая строка надписи содержала, вероятно, краткое латинское изречение
религиозно-духовного содержания, наподобие фразеологизмов In Hoc Salus, In nomine
D[omi]ni, которое начиналось с заглавной буквы I/J.
Ключевые слова: буквы, эпиграфика, курсив, латинский шрифт (латиница) и язык, линии-
врезы, надпись (инскрипция), Онуфрий Великий, палеография, польский язык, святой.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-39355 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1728–6875 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T15:48:03Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Забашта, Р. 2012-12-15T16:23:46Z 2012-12-15T16:23:46Z 2011 До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) / Р. Забашта // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 2(34). — С. 20-39. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. 1728–6875 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39355 930.271(477.44) Статтю присвячено фактографічному аналізу та реконструкції напису, викарбуваного на таблиці Бушанського наскельного рельєфу. The article is dedicated to factographical analysis, reconstruction and historic and cultural definition of an inscription carved upon a plate of the Busha’s rock relief. Продовження статті. Попередні частини див.: Студії мистецтвознавчі. – 2003. – Чис. 3. – С. 62–69; 2004. – Чис. 3 (7). – С. 21–41; 2005. – Чис. 1 (9). – С. 29–48; 2009. – Чис. 1 (25). – С. 17–24. Автор висловлює щиру вдячність проф. Тетяні Черниш за консультацію з питань граматики польської мови, пп. Олегові Кошовому та В’ячеславові Жигуну за консультації і допомогу в підготовці статті до друку. uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Студії мистецтвознавчі Історія До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) On the Issue of Attribution of Busha’s Rock Relief (An Analysis of the Framed Plate with Inscription) Article published earlier |
| spellingShingle | До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) Забашта, Р. Історія |
| title | До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) |
| title_alt | On the Issue of Attribution of Busha’s Rock Relief (An Analysis of the Framed Plate with Inscription) |
| title_full | До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) |
| title_fullStr | До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) |
| title_full_unstemmed | До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) |
| title_short | До питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) |
| title_sort | до питання атрибуції бушанського наскельного рельєфу (аналіз обрамленої таблиці з написом) |
| topic | Історія |
| topic_facet | Історія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39355 |
| work_keys_str_mv | AT zabaštar dopitannâatribucííbušansʹkogonaskelʹnogorelʹêfuanalízobramlenoítablicíznapisom AT zabaštar ontheissueofattributionofbushasrockreliefananalysisoftheframedplatewithinscription |