До джерел: монографія Юрія Ясіновського
Рецензія на монографію: Ясіновський Ю. Візантійська гимнографія і церковна монодія в українській рецепції ранньомодерного часу / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Л., 2011. – 468 с. – (Історія української музики : дослідження. – Вип. 18)...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Студії мистецтвознавчі |
|---|---|
| Datum: | 2011 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2011
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39379 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | До джерел: монографія Юрія Ясіновського / Н. Сиротинська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 3(35). — С. 123-126. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-39379 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Сиротинська, Н. 2012-12-15T18:20:08Z 2012-12-15T18:20:08Z 2011 До джерел: монографія Юрія Ясіновського / Н. Сиротинська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 3(35). — С. 123-126. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. 1728–6875 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39379 Рецензія на монографію: Ясіновський Ю. Візантійська гимнографія і церковна монодія в українській рецепції ранньомодерного часу / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Л., 2011. – 468 с. – (Історія української музики : дослідження. – Вип. 18) uk Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України Студії мистецтвознавчі Огляди. Рецензії. Критика До джерел: монографія Юрія Ясіновського To sources: Yurij Jasinovsky's monography Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
До джерел: монографія Юрія Ясіновського |
| spellingShingle |
До джерел: монографія Юрія Ясіновського Сиротинська, Н. Огляди. Рецензії. Критика |
| title_short |
До джерел: монографія Юрія Ясіновського |
| title_full |
До джерел: монографія Юрія Ясіновського |
| title_fullStr |
До джерел: монографія Юрія Ясіновського |
| title_full_unstemmed |
До джерел: монографія Юрія Ясіновського |
| title_sort |
до джерел: монографія юрія ясіновського |
| author |
Сиротинська, Н. |
| author_facet |
Сиротинська, Н. |
| topic |
Огляди. Рецензії. Критика |
| topic_facet |
Огляди. Рецензії. Критика |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Студії мистецтвознавчі |
| publisher |
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
To sources: Yurij Jasinovsky's monography |
| description |
Рецензія на монографію: Ясіновський Ю. Візантійська гимнографія і церковна монодія в українській рецепції ранньомодерного часу / Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Л., 2011. – 468 с. – (Історія української музики : дослідження. – Вип. 18)
|
| issn |
1728–6875 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/39379 |
| citation_txt |
До джерел: монографія Юрія Ясіновського / Н. Сиротинська // Студії мистецтвознавчі. — К.: ІМФЕ НАН України, 2011. — № 3(35). — С. 123-126. — Бібліогр.: 13 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT sirotinsʹkan dodžerelmonografíâûríââsínovsʹkogo AT sirotinsʹkan tosourcesyurijjasinovskysmonography |
| first_indexed |
2025-11-24T16:27:55Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:27:55Z |
| _version_ |
1850484528383000576 |
| fulltext |
123
ДО ДЖЕРЕЛ: МОНОГРАФІЯ ЮРІЯ ЯСІНОВСЬКОГО
Чи єсть у нас культура,
ми й самі не дуже впевнені..,
надто довго нам було втовкмачувано,
що її нестак-то вже й єсть.
Оксана Забужко
У червні 2011 року вийшла друком моно-
графія проф. Юрія Ясіновського, що стала
підсумком тривалої праці автора над дослі-
дженням джерел української сакральної мо-
нодії 1. На перший погляд, ця книга є вузько-
спеціалізованою працею, що стосується
передусім медієвістики; проте детальніше
ознайомлення з її змістом переконує нас у
тому, що головні акценти тут не лише зо-
середжені на дослідженні визначеної теми,
але й скеровують до переосмислення уста-
лених штампів історії української культури,
зокрема й церковного співу. Тут суголосними
є слова Валерія Шевчука щодо тритомного
видання праці Юрія Шереха (Шевельова)
«Пороги і Запоріжжя»: «Якісно відмінне піз-
нання нової української реальності без тво-
рів Юрія Шереха хибувало б на однобічність,
однозначність. Його твори нам потрібні,
щоб навчитися по-новому мислити, бачити,
сприймати, руйнуючи залізобетонну клітку
внутрішньої неволі» 2. Здавалося б, про яку
«внутрішню неволю» йдеться в моно графії
Ю. Ясіновського? Проте книга спонукує до
роздумів над багатьма суттєвими проблема-
ми сучасної науки, які, на жаль, не закцен-
товані в українському науковому дискурсі.
Наприклад, питання походження писемних
літургійних пам’яток Княжої доби. На цьо-
му окремо наголошує автор: «При вивченні
нотованих книг Княжої доби актуальним за-
лишається питання їх південноруської лока-
лізації. Дивно, але джерела та історіографія
переважно мовчать про такі пам’ятки і ство-
рюється враження, що в ХІ–ХІІІ ст. гимногра-
фія та її співні форми (церковна монодія)
розвивалися переважно на північних землях
Русі. Причин тут декілька: 1) в Україні збере-
глося дуже мало таких рукописів, і то лише
декілька уривків; 2) виразна тенденційність
існуючої історіографії, як російської, так і за-
хідної; 3) поки що українські науковці прак-
тично не цікавляться цією проблематикою,
зокрема, у наш час. Усе це спричинилося до
того, що українська музична медієвістика (як
філологія і лінгвістика) сьогодні перебуває
поза сучасним науковим дискурсом, не во-
лодіє відповідними науковими методологія-
ми та методами як з позиції археографії, так
і з огляду на загальні культурно-мистецькі
і богословсько-літургійні аспекти» 3. Отже,
важливим є особливе наголошення авто-
ром на значимості дослідження літургійних
книг Княжої доби, і не лише з погляду зміс-
ясіновський Ю. Візантійська гимногра-
фія і церковна монодія в українській ре-
цепції ранньомодерного часу / Інститут
українознавства ім. І. Крип’якевича НАН
України. – Л., 2011. – 468 с. – (Історія укра-
їнської музики : дослідження. – Вип. 18)
124
огляди. рецензії. критика
ту, але й зважаючи на їх територіальне по-
ходження, що є знаком історичного почуття
відповідальності перед культурною спадщи-
ною минулого. Звідси й подальша деталіза-
ція Ю. Ясіновським історії сховищ та збірок
давньої книжності, описів та каталогів руко-
писних книг, кодикологічних аспектів їх вив-
чення. Такий підхід дозволяє вдумливому
читачеві дослухатися тонкощів джерельних
студій задля поглибленого розуміння склад-
них історичних процесів. Хотілося б, щоб
саме такий акцент, представлений у моно-
графії, знайшов своє продовження у дослі-
дженнях наступних поколінь, спонукав до
об’єктивних суджень, опертих на стрункий
перелік джерел та матеріалів, що перегуку-
ється з гаслом Ю. Шереха про «літературу
без політики» 4. Тільки в такий спосіб можна
вибудовувати науку, у якому б напрямі не
велися такі студії.
Повертаючись до рецензованої моно-
графії Ю. Ясіновського, зазначимо, що до її
прочитання спонукує вже сама назва доволі
провокативного характеру, підсилена титул-
кою книги, де за давнім звичаєм кіновар’ю
(червоною фарбою) закцентовано слово-
сполучення візантійська гимнографія, що
затіняє мініатюрне роз’яснення – і церковна
монодія в українській рецепції ранньомо-
дерного часу. Зауважмо, що такий вибір на-
зви має незвичний характер для української
науки, де десятки років підкреслювався на-
самперед національний характер досліджу-
ваних тем. Тож, узявши в руки цю книгу із
зображеннями на обкладинці старозавітних
Анни, царя Давида та Мойсея, допитливий
читач подумає – про що ж, властиво, ідеться,
чи про національне явище церковного співу,
чи про візантійську спадщину, і яке місце від-
ведене власне «українській рецепції»? Лише
третій елемент оздоби титулу підводить до
національних ознак церковного співу – фраг-
мент українського нотолінійного збірника
Ірмолоя ранньомодерної доби, що, власне,
і є основною темою монографії. У цьому й
полягає пафос монографії – якомога глиб-
ше розкрити розвиток національної традиції
церковного співу через сприйняття могутніх
потоків візантійського богослужбового обря-
ду, досконалого за змістом, формою і новим
християнським виміром всеосяжного всесві-
ту. Не знаємо, чи свідомо вибрані для титул-
ки перші рядки Різдвяного канону, але текст
«Христос раждаєтся – славіте, Христос
снебес – срящайте, Христос на земли –
возноситеся» – є символічним: Христове
слово приймається молодою Київською дер-
жавою, а вісником Христового вчення стала
візантійська гимнографія, яка сформувала-
ся на найдосконаліших здобутках античних
і старозавітних культур. На це звертає увагу
Ю. Ясіновський: «Витоки гимнографії сяга-
ють найдавніших форм релігійної творчости:
греко-еллінська міфологія, давня єгипетська
й єврейська релігійна епіка, індійські веди,
іранська Авеста, релігійні гимни Шумеру
й Вавілону» 5. І все це багатство влилося
в «нові міхи» молодої держави й заклало
міцні підвалини подальшого розвитку її на-
ціональної культури. Тож повернувшись до
закцентованої автором уваги на домінанті
візантійська гимнографія, зазначимо, що
саме такий погляд на нашу історію є чи не
найвідповіднішим методом дослідження
церковної монодії в Україні. Звідси й вибу-
довано зміст першого розділу, присвяченого
викладу генези й сутності явища візантій-
ської гимнографії, що розкриває перед чита-
чем яскравий поетико-музикальний світ, на
основі якого виростала Київська церква та її
літургійно-співна практика. Так візантійська
гимнографія стала першим етапом фор-
мування на Русі-Україні нової культури, що
охопила найрізноматніші сфери духовного
життя народу, і найповніше зблиснула в ран-
ньомодерну добу, зокрема, у повнозвуччі
національних форм церковної монодії – ір-
молойних піснеспівах Української церкви.
У другому розділі монографії, який влас-
тиво є основним, головне місце відведено
ґрунтовному дослідженню новаційного яви-
ща в українській культурі ранньомодерної
доби – Ірмолоя 6. До створення цього збірни-
ка пройшли століття від часу впровадження
християнського обряду в Україні, але його по-
ява була не випадковою. Як пише автор, «ви-
никненню Ірмолоя передував тривалий час
пошуків універсальної гимнографічної ното-
ваної книги. Тут переплелися давня візан-
тійська спадщина та її південнослов’янська
і давня руська рецепції, жива місцева прак-
тика, ранньомодерні європейські впливи» 7.
125
наталя сиротинська. до джерел...
Звідси й універсальність цього збірника, що
зосередив основний відібраний репертуар в
одній літургійній книзі. Збірник упроваджує
новий спосіб запису півчих текстів – київ-
ською п’ятилінійною нотою, – що дозволяло
не лише точно відчитувати музичний матері-
ял, але й швидше його опановувати завдяки
простій і зрозумілій формі запису. У цьому
проявився також вплив європейського ре-
несансу, що разом з багатоголосими фор-
мами імпортував в Україну й новітні способи
запису музичних текстів. Усе це «зумовило
рішучий музично-стильовий злам на поро-
зі барокової доби, та при цьому Україна й
Білорусь зуміли зберегти свої давні форми
цековного співу як органічну частку візантій-
ського обряду» 8.
Дослідженню Ірмолоя, цього справді
унікального явища української культури,
Ю. Ясіновський присвятив багато років нау-
кової праці в архівах і бібліотеках в Україні
та за її межами. Віднайдення і науковий
опис цих збірників, що ввійшли до спеціаль-
ного каталогу, десятки статей, створення
комп’ютерної бази даних 9, численні виступи
на наукових конференціях і, нарешті, факси-
мільне видання найдавнішого Львівського
ірмолоя кінця XVI ст. 10 – усе це створило
унікальну наукову базу для подальших нау-
кових студій. Десятиліттями напрацьовані
матеріали набули досконалої форми і юве-
лірного вироблення найрізноманітніший де-
талей, що вибудовує сприйняття і розумін-
ня Ірмолоя як однієї з найяскравіших вер-
шин еволюції візантійської спадщини. При
цьому розкривається широке коло питань
виникнення, побутування і самої сутності
збірника, його літургійної, мистецької та пе-
дагогічної вартостей. Усі ці питання послі-
довно викладені в таких параграфах дру-
гого розділу: «Витоки і структурна організа-
ція нотолінійного Ірмолоя», «Кодикологічні
аспекти вивчення ірмолоїв», «Палеографія
словесного тексту», «Палеографія київ-
ської ноти», «Датування і локалізація ір-
молоїв», «Творці-переписувачі ірмолоїв»,
«Мистецький декор», «Марґінальні запи-
си», «Перші друковані видання ірмолоїв».
Тобто Ірмолой розглядається не лише як
літургійний збірник і рукописний кодекс,
але і як фундаментальне явище в україн-
ській культурі, що мало значний вплив на
розвиток освіти, мистецької і релігійної сві-
домості, а його «поширення на всіх етніч-
них землях українців є переконливим свід-
ченням культурно-національної єдности
народу, півчою традицією, що згуртувала
роз’єднаний політичними обставинами на-
род» 11. Автор спирається на майже вичерп-
не коло джерел, яке охоплює всю терито-
рію українського етносу, включно з анало-
гічними білоруськими пам’ятками, переко-
нуючи в існуванні окремого півчого стилю
сакральної монодії ранньомодерної доби,
що заклало підвалини для подальшого
розвитку української культури. А поруч із
узагальненим стилем проявилися індиві-
дуальні риси кожного збірника, відбиваючи
як творчий метод переписувача, так і особ-
ливості місцевої богослужбової практики.
У цьому добрим помічником є дослідження
репертуару ірмолоїв, манери письма пере-
писувача, маргінальних записів, мистецько-
го декору, ілюстрацій, передмов, що виріз-
няють кожний список з тисячі інших, у чому
також важлива роль відводиться встанов-
ленню імен переписувачів. Цьому питанню
Ю. Ясіновський завжди приділяв особливу
увагу, поступово формуючи словник пере-
писувачів нотолінійних ірмолоїв (250 імен),
уперше опублікований 2008 року 12 і допо-
внений та уточнений у монографії.
Досліджуючи Ірмолой, автор не лише
констатує факти, але й звертає увагу на
важливі проблеми і певні методологічні
штампи сприйняття гимнографії та церков-
ної монодії сучасною наукою. Наприклад,
підкреслює нові погляди на переклади
слов’янських текстів, звертаючи увагу на
збереження поетики й мелодики візантій-
ської гимнографії: «гимнографічні тексти
були невіддільними від музичного контек-
сту, що впливало на форму і зміст їх пере-
кладів слов’янською мовою» 13. Ця теза є
особливо актуальною в наш час, коли під
час перекладів із церковнослов’янської
мови на українську не враховується мело-
дична форма співаного тексту, що робить
переклади непридатними для співного
виконання. З іншого боку, на переконан-
ня Ю. Ясіновського, дослідження музич-
ної складової жанрів церковної монодії
126
огляди. рецензії. критика
вимагає також залучення богословсько-
літургічних та лінгвістичних студій, оскіль-
ки лише такий підхід уможливлює цілісну
візію здобутків гимнографічної культури
в Україні. Усе це прокладає шлях не ли-
ше до усвідомлення національного стилю
церковної монодії ранньомодерної доби,
але й у зворотному напрямі – до прочитан-
ня старокиївських кулизм’яних текстів, а
також греко-візантійських зразків. Так від-
кривається панорамне бачення тисячоліт-
нього обряду християнської півчої культу-
ри, сфокусованої в піснеспівах українських
ірмолоїв. Так увиразнюється безперервна
тяглість богослужбової півчої традиції, вод-
ночас із піднесенням до найвищої точки
злету – Ірмолоя, – що, безсумнівно, відіграв
важливу роль у націєтворенні українського
етносу, оскільки розквіт монодійної практи-
ки припадає на добу визвольних змагань
України. Зауважмо, у монографії відсутні
патріотичні гасла й мотиви, текст написа-
но строгим наукових стилем – стримано
і констатуюче, з опорою на широке поле
джерельних та бібліографічних матеріалів,
список яких охоплює 50 сторінок книги, і
на цій основі все сказане автором переко-
нує, що український Ірмолой є винятковим
явищем в українській культурі. Тож праця
Ю. Ясіновського заслуговує на увагу якнай-
ширшого кола читачів – у час, коли пере-
писуються підручники української історії,
коли постколоніальне суспільство поволі
позбуваєтся власної меншовартості, са-
ме така книга є правдивою опорою нашої
Незалежності.
1 Зазначимо, що Юрій Ясіновський є автором фун-
даментального каталогу, у якому описано 1111 ното-
лінійних ірмолоїв (див.: Ясіновський Ю. Українські
та білоруські нотолінійні Ірмолої 16–18 століть. –
Л. : Місіонер, 1996). Згодом він виявив та опи-
сав ще 40 таких рукописів (див.: Ясиновський Ю.
Виправлення, уточнення і доповнення до Каталогу
нотолінійних Ірмолоїв // Калофонія : науковий збір-
ник з історії церковної монодії та гимнографії. –
Л., 2004. – Чис. 2. – С. 157–193; 2008. – Чис. 4. –
С. 197–209). Додамо, що ця пошукова праця три-
ває – досліднику вдалося виявити ще 10 ірмолоїв,
опис яких він готує до друку.
2 Шевчук В. Передмова // Шерех Ю. Пороги і
Запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеології. – Х.,
1998. – Т. 1. – С. 7.
3 Ясіновський Ю. Візантійська гимнографія... –
С. 103.
4 Шерех Ю. На риштованнях історії літератури //
Шерех Ю. Пороги і Запоріжжя... – С. 361.
5 Ясіновський Ю. Візантійська гимнографія... –
С. 14.
6 Зазначимо, що в заголовках використано цей
термін для визначення книги – «Ірмолой», і лише в
тексті трапляється інший відповідник – «Ірмологіон»,
що також є правильним, але перший варіант є ви-
ключно національною формою назви збірника, тоді
як другий відповідає також визначенню одножан-
рового збірника ірмосів, що існував у візантійській
практиці і в київську добу. Тож виокремлення форми
«Ірмолой» не випадкове, а є свідченням свідомого
авторського кроку задля акцентування на досліджен-
ні саме нотолінійного збірника ранньомодерного пе-
ріоду в Україні.
7 Ясіновський Ю. Візантійська гимнографія... –
С. 112.
8 Там само. – С. 238.
9 Бондаренко В., Ганнік К., Ясіновський Ю.
Репертуар української і білоруської сакральної моно-
дії: комп’ютерна база даних [буклет]. – Л., 2003.
10 Das Lemberger Irmologion. Die älteste liturgische
Musikhandschrift mit Fünfiniennotation aus dem Ende
des 16. Jahrhuderts / herausgegeben und eingeleitet
von Jurij Jasinovs'kyj, übertragen und kommeniert
Carolina Lutzka // Bausteine zur Slavischen Philologie
und Kulturgeschichte. – Köln ; Weimar ; Wien : Bölau,
2008. – Band 24. – 509 s.
11 Ясіновський Ю. Візантійська гимнографія... –
С. 364.
12 Ясіновський Ю. Переписувачі нотолінійних ірмо-
лоїв // Калофонія. – Л., 2008 – Чис. 3. – С. 197–209.
13 Ясіновський Ю. Візантійська гимнографія... –
С. 34.
Наталя Сиротинська
|